East Baltic “father-in-law” and “mother-in-law”

Acta Linguistica Lithuanica 2026, т. 94, с. 1–7 Посилання на зміст / Turinio nuoroda ISSN 2669-218X (онлайн / електронна версія) СХІДНОБАЛТІЙСЬКІ «ТЕСТЬ» І «ТЕЩА» Східнобалтійські «uošvis» і «uošvė» VÁCLAV BLAŽEK Університет Масарика Електронна пошта: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-6797-7188 Галузі досліджень: балтійська та індоєвропейська етимологія й ономастика. https://doi.org/10.35321/all94-02 АНОТАЦІЯ У цій статті досліджується балтійська термінологія спорідненості, зосереджена на термінах, пов’язаних із «тестями та тещами». Серед них є один термін, непрозорий з погляду внутрішньої структури та етимології: литовські чол. uošvis «тесть, батько чоловіка», жін. uošvė «теща, мати чоловіка» та латвійські чол. uōsis, жін. uōse те саме. Нова етимологія виходить зі східнобалтійської інновації, яка передбачає первинний детермінативний композит, розширений суфіксом *-iio- / *-iia-. Перший компонент, імовірно, репрезентує індоєвропейський термін спорідненості *h₂euh₂o- «материн дід», що продовжується в балтійських мовах у похідному значенні «материн брат». Для другого компонента можливі два альтернативні пояснення: 1) прабалтійське *su̯eśru- ← *«теща»* + –ā; 2) прабалтійське *śeiu̯ā «дружина». КЛЮЧОВІ СЛОВА: індоєвропейські мови, балтійські мови, термінологія спорідненості, детермінативний композит. АНОТАЦІЯ У цій статті аналізуються балтійські назви родинних зв’язків, причому основну увагу приділено термінам, пов’язаним із «тестями та тещами». Один із них не є прозорим ні з погляду внутрішньої форми, ні з погляду етимології: литовський іменник чоловічого роду uošvis «батько чоловіка», іменник жіночого роду uošvė «мати чоловіка» та латвійські іменники чоловічого роду uōsis, жіночого роду uōse «те саме». Нова етимологія ґрунтується на східнобалтійській інновації, яка передбачає, що первинний детермінативний дериват розширено суфіксом *-iio- / *-iia-. Передбачається, що перший компонент репрезентує індоєвропейський термін спорідненості *h₂euh₂o- «материн дід», уживаний у балтійських мовах як похідне «материн брат». Для пояснення другого компонента передбачаються дві альтернативні можливості: 1) прабалтійське *su̯eśru- *теща* + –ā; 2) прабалтійське *śeiu̯ā «дружина». КЛЮЧОВІ СЛОВА: індоєвропейські мови, балтійські мови, термінологія спорідненості, детермінативний дериват. 1. Балтійська термінологія на позначення «тестя і тещі» є відносно багатою. Узагальнимо її. 1.1. Литовське šẽšuras чол. «батько чоловіка, тесть; батько дружини, тесть», у давньолитовській також «шваґер», походить від пралитовського *šẽšuras < прабалтійського *su̯ẽšura- < праіндоєвропейського *su̯eḱur-o- «батько чоловіка»; пор. вед. śváśura- (*svaśura-), авест. xᵛasura-, перс. xusur; вірм. skesor (жін.); грец. ἑκυρός; алб. vjehërr; давньолат. socerus (*suokuro-), лат. socer, -erī; давньоверхньонім. swehur (*swehura-); церковнослов’ян. svekъrъ «батько чоловіка». Жіночий відповідник представлений у вед. śváśrū-, перс. xusrū; лат. socrus, -ūs, валл. chwegr; гот. swaihro, давньоверхньонім. swigar; Авторське право © 2026 Václav Blažek. Опубліковано Інститутом литовської мови. Це стаття відкритого доступу, поширювана на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення на будь-якому носії за умови зазначення автора й джерела. // Išleido Lietuvių kalbos institutas. Šis straipsnis yra atviros prieigos, platinamas pagal „Creative Commons“ priskyrimo licencijos sąlygas, leidžiančias neribotai naudoti, platinti ir atkurti turinį bet kokioje laikmenoje, nurodant autorių ir šaltinį. Отримано: / Gauta: 2026-05-04. Прийнято: / Priimta: 2026-05-11. 1 Давньоцерковнослов’янське svekry, -ъve «мати чоловіка, теща» < праіндоєвропейського *s̑ueḱru-h₂ < *sueḱur-h₂ (Schneider NIL 672–675; ALEW 1024; Smoczyński 2018: 520; EWAhd VIII 1564–1566). 1.2. У балтійських мовах немає очевидного жіночого відповідника до литовського šešuras «тесть», але Simas Karaliūnas (1999: 86–88) спробував довести, що такий лексемний відповідник насправді існував, ототожнивши його з литовським švašva «дочка; сестра» і виводячи його з *švešva < *svešva < прабалтійського *s̑u̯ešru̯ā = *s̑uešru̯+ā¹ та припускаючи семантичний зсув. Втрата -ris, можливо, порівнянна з її втратою в латвійському āpsis, āpsīs «борсук» проти литовського opšrys те саме < *āps-r-ijō– (див. Klingenschmitt 2008: 426). 1.3. Жіночий відповідник було замінено неологізмом anýta «мати чоловіка, теща», утвореним від індоєвропейського терміна спорідненості *h₂enH– «бабуся» > давньопрусського ane «Altmūt» [Elbing Vocabulary 172], тобто «бабуся» (Mažiulis 2013: 57; Smoczyński 2018: 28 вбачає тут германізм — див. далі); давньоверхньонім. ano «дід», ana «бабуся»; лат. anus, -ūs «стара жінка; відьма»;?месапське ana «пані»?; грец. ἀννίς· μητρὸς ἢ πατρὸς μήτηρ [Hesychius], тобто «мати батька», поряд із фессалійським ἄνω «бабуся»; вірм. hani те саме; хет. ḫanna- «бабуся», лікійське χnna те саме; імовірно також авест. niiākā- те саме та загальнослов’ян. *vъnоkъ «онука» < *h₂n-h₂en-ko- (Pokorny 1959: 36–37; Kloekhorst 2008: 285; de Vaan 2008: 45; ALEW 41–42). 1.4. У латвійській мові ці терміни спорідненості утворені відповідно від термінів «батько» і «мати»: tēvuocis «тесть; дядько» проти tēvs «батько» (ME IV 177–178) та mātica «теща» проти māte «мати» (ME II 587–589). 1.5. У латвійській є альтернативні назви, які мають описовий характер: vīra / sievas tēvs / māte «батько / мати чоловіка / дружини» (Buck 1949: 124, §§ 2.61+62). 1.6. Давньопрусське tistis «sweir» (= Schwiegervater), тобто «тесть» [Elbing Vocabulary 184], що відображає праформу *tīstis, було запозичене зі слов’янської — пор. давньоцерковнослов’янське tъstь «тесть» (Mažiulis 2013: 915; Komárková, ESJS XVII 1011–1012). 1.7. Окрім цих термінів, прозорих з погляду внутрішньої структури або етимології, існує ще одна назва «тестя і тещі», обмежена східнобалтійською зоною, яка, здається, є ізольованою не лише в балтійських мовах, а й у всій індоєвропейській термінології спорідненості. Зокрема, литовські чол. uošvis, uošvỹs, -io «тесть, батько чоловіка», мн. uošviai «тесть і теща», жін. uošvė «теща, мати чоловіка», яким відповідають латвійські чол. uōsis, мн. uōši та жін. uōse, мн. uōses відповідно, причому форми множини означають «батьки зятя» і «батьки невістки». Пор. також куршське (куршеніцьке) uo̯ašvi, uoašve «тесть і теща» (ME IV 421–422; ALEW 1154; Smoczyński 2018: 585–586). 2. Наявні етимології литовських uošvis / uošvė та латвійських uōsis / uōse 2.1. Josef Zubatý (1891: 249–250) намагався пов’язати балтійські форми із санскритським aśinā-, перекладеним Monier Williams (MW 157) як «старий (який досяг старості)», тоді як Stephanie W. Jamison і Joel P. Breton (2013: 126) переклали його як «старший (за віком)».² Можливо, це похідне від дієслова aś- «їсти, споживати» (MW 112, 157); пор. германське *alda- «старий», aldī- «вік» проти лат. altus «високий», ad-ultus «дорослий, зрілий», якщо ці ¹ Ā-основа також представлена в південнослов’янських мовах: болгарське svekărva, македонське svekrva, сербсько-хорватське svēkrva, словенське svēkrva; крім того, давньочеське svekrva «мати чоловіка» (Vykypěl, ESJS XV 905). ² RV 1.27.13. nāmo mahādbʰyo nāmo arbʰakēbʰyo nāmo yūvabʰyo nāma āśinēbʰyaḥ «Пошана великим і пошана малим; пошана молодим і пошана тим, хто старший (за віком)». 2 форми походять від дієслова типу лат. alō, –ere «живити», поряд, наприклад, із грец. ἄναλτος «ненаситний» тощо (de Vaan 2008: 35; Kroonen 2013: 20). 2.2. Charles Bally (1903: 325), за ним Frederik Muller (1926: 524), Giacomo Devoto (1934/1935: 58–64) та інші, припускали зв’язок литовського uóšvis і латвійського uōsis із латинським uxor «дружина» [Naevius+], реконструюючи первинний корінь *ōuk-. Пор. також Alois Walde та Johann Hofmann (1954: 850). 2.3. Jarl Charpentier (1909: 242, fn. 3) намагався пов’язати литовське uóšvis з вірменським owstr «син». Однак уже Oswalt Szemerényi (1977: 19) продемонстрував, що вірменське owstr «син» походить від *unstr і далі від *ūn(u)–str, із розширенням, доданим за семантичним відповідником dоуstr «дочка». 2.4. André Vaillant (1958: 116) вважав, що прабалтійське жіноче *ōšvī̆ < *ōkū̆ було первинною формою, і виводив його зі значення «швидкий, прудкий», засвідченого, наприклад, у вед. āśú-, грец. ὠκύς, лат. (комп.) ōcior. Його спроба пояснити семантичну мотивацію через семантичний ланцюг «швидкий» → «старанний, працьовитий» → «теща» залишається досить непереконливою. 2.5. Bojan Čop (1974: 97–98) порівняв східнобалтійський термін спорідненості з фінно-угорським *ewkʷes «стара жінка; бабуся» > давньофінським euhko, фінським eukko «alte Frau, Greisin, Frau; Mutter, Großmutter (väterlicherseits, mütterlicherseits); мансійським So. ēkʷa, KU ēkʷa, P jēk, TJ jükä «жінка», давньоугорським ik(e), ük «бабуся», ükanya «прабабуся», ükapa «прадід» (UEW I 76). B. Čop убачав у цьому порівнянні спільну спадщину індоуралійської прамови. 2.6. O. Szemerényi (1977: 66) виводив східнобалтійський термін спорідненості з прабалтійського *ōsvijas < *ō-sweios, витлумачуючи його як «той, хто приєднується до власних родичів», утворене за допомогою частки *ō «біля, поруч із», тоді як другий член мав би відповідати давньоверхньонімецькому swīo «шваґер». У балтійських мовах найближчим відповідником є давньопрусське swais «suus», тоді як литовський когнат досить відмінний: savẽs, sevẽs, род. відм. «sui» (Pokorny 1959: 882). Зрештою, якщо абстрагуватися від інших обставин, це рішення не пояснює литовського –š–. 2.7. Gerd Klingenschmitt (2008: 410) запропонував, імовірно, найдивніше рішення, реконструювавши добалтійську вихідну форму *oh₁–pḱū–iio– з первинною семантикою «належний до (батька) нареченої, який приносить дрібну худобу (кіз і овець) (як посаг або викупну плату)». 3.Нова етимологія Жодна з цих етимологічних спроб не є достатньо переконливою, щоб прийняти її беззастережно. Тому правомірно шукати нову етимологію. Наведене нижче рішення ґрунтується суто на балтійському матеріалі. Виходячи з передумови, що аналізовані терміни спорідненості являють собою детермінативний композит з акцентованим компонентом на першому місці, а сам композит розширений суфіксом *–iio–/*–iīā– (Larsson 2002: 204–227), необхідно визначити обидва компоненти. 3.1. Перший член можна вивести з прабалтійського *au– з огляду на те, що цей дифтонг має два рефлекси у східнобалтійських мовах. Окрім стандартного продовження au, він може переходити в uo, пор. литовські úogis і uõgis «пагін рослини, паросток, поросль», утворені від дієслова áugti «рости» (Smoczyński 2018: 1564). Якщо це так, найкращим кандидатом для етимологічної ідентифікації прабалтійського *au– є один із найкраще засвідчених індоєвропейських представників термінології спорідненості, семантичне розгалуження якого слід продемонструвати. Балтійські мови: литовське avýnas «дядько, материн брат» (там само: 79: виводиться з незасвідченого *auas або *auis, розширеного суфіксом *–īna–), давньопрусське awis «Oeme» [Elbing Vocabulary 177], тобто «материн брат» (*auas або *auias). 3 Преслов’янське *au̯io- > загальнослов’янське *ujь «материн брат» > давньоцерковнослов’янське ui, род. відм. uja «дядько», болг. (v)ujčo, макед. vujko, vujčo, сербсько-хорв. üjac, словен. újec, діал. ȗj; словац. ujec, розм. ujo, давньочеське ujec, верхньо- й нижньолужицьке wuj, полаб. vauią / voiį, кашуб. uj, давньопольське (w)uj, польське wuj; давньорус. (v)ui, білорус. діал., укр. діал. vuj (Vykypěl, ESJS XVII 1019). Прагерманське *awan- «дід» > давньоскандинавське afi те саме, ái «прадід», і *awōn- > готське awo «бабуся», а також західногерманське *awə-x̑aima- > давньоанглійське ēam «дядько (материн брат)», середньоанглійське ēm / eim / yem «дядько, племінник», давньофризьке ēm «брат матері, дядько»; середньонижньонімецьке ōm / oem / ohm / öme / öhe(i)m, öhem «Oheim, дядько, материн брат, син сестри, кузен, двоюрідний брат», середньонідерландське oom / ome / oome / ohēm «материн брат, двоюрідний брат, родич (дід, шваґер)»; давньоверхньонімецьке ôheim «материн брат, avunculus», середньоверхньонімецьке oeheim «материн брат, дядько, син сестри, небіж, родич», німецьке Oheim «дядько» (Schuhmann, EWAhd VI 1147–1150). Кельтське *au̯ā- > галльське αουα «онука» (стела з Кавайона; див. Delamarre 2018: 60: жіночий відповідник до незасвідченого *auos); гойдельське *au̯io- > огамське ірландське род. одн. avi, давньоірландське áue, úa, ó «онук, нащадок», поряд із вриддгі-утворенням *āu̯iioin середньоваллійське (від XII ст.) ȳwyr «онук, онучка» (GPC); бритонське *au̯on-tīr/tro- «материн брат» > середньоваллійське (від XIV ст.) ewythyr, валлійське ewythr, давньокорнське euitor, корнське ew̯nter, (середньо)бретонське eontr; кельтське *altr-au̯on- > середньоірландське altra «прийомний батько», давньокорнське altrov̯ «вітчим», середньобретонське autrou̯ «пан» тощо; гойдельське *au̯on-er- > середньоірландське amnair «материн брат, avunculus» (Schuhmann, EWAhd VI 1149). Італійське *au̯o- > латинське avus «дід», із похідними avia «бабуся», avunculus «материн брат» (демінутив *au̯on-kelo-) [усі Plautus+], avītus «дідівський, предківський» [Cicero+] (Szemerényi 1977: 53; de Vaan 2008: 66). Вірменське haw «дід, предок», рідше «дядько» (Olsen 1999 185: *h₂euh₂o-; Martirosyan 2009: 399–400). Анатолійські мови: хетське huhha- «дід» < *h₂uh₂ó-; клинописне лувійське hūhai те саме, ієрогліфічне лувійське huha те саме, лікійське χuga те саме < *h₂ēuh₂o- (Kloekhorst 2008: 352–353). Тохарське B род. одн. āwi, що передбачає наз. одн. āwe* «дід» (Adams 2013: 61: *h₂euh₂o-). Первинним значенням індоєвропейського терміна спорідненості *h₂euh₂o, імовірно, було «материн дід». Його похідне *h₂euh₂io, ймовірно, могло позначати і «материного брата», і «онука». 3.2. Для другого члена гіпотетичного композита є два кандидати. 3.2.1. Одну з можливостей репрезентує литовське švašva «дочка; сестра», якщо його можна вивести з *švešva < *svešva < прабалтійського *suéšruā і якщо первинним значенням було жіноче до литовського šešuras «тесть» (пор. § 1.2, за Karaliūnas 1999: 86–88). Для гіпотетичного детермінативного композита можна запропонувати таку максимальну реконструкцію: *āu-sue̯sru̯iā *«теща, що належить до дому материного діда». Очікувано, що цей складний композит спростився до *āu-sue̯sūi̯ā через регресивну асиміляцію до *āusue̯sūi̯ā і через гаплологію до *āusūi̯ā, що привело до реальних форм: литовське uošvė, латвійське uošė «теща, мати чоловіка». Чоловічий відповідник утворився б аналогічно. 3.2.2. Альтернативним кандидатом для другого компонента могла б бути попередниця латвійського sie̯va «дружина» (ME III 861; Karulis 1992: 179), що відображає балтійську праформу *se̯iu̯ā з огляду на зовнішні когнати: германське *xīwan- > готське heiwa-frau̯ja «господар дому», давньоскандинавське мн. hȳ-býli «садиба», давньоанглійський прикм. hīw-cund «домашній», середньоверхньонімецький прикм. hie̯ «член домогосподарства»; *xīwan- > давньоверхньонімецьке hī(w)o «чоловік», поряд із hī(w)a «дружина, uxor», давньосаксонське hīwa те саме; *xīwōnō > давньоскандинавське мн. hjún, hjón «подружжя, домогосподарство», давньоанглійське мн. hīwan те саме, давньосаксонське hī(w)un «подружжя», давньо 4 верхньоверхньонімецьке hūn, hī(w)ōn те саме тощо (Pokorny 1959: 540; EWAhd IV 1077–1082; Kroonen 2013: 227). Італійське *keiui- > давньолатинське ceivis [XII Tables], латинське cīvis «громадянин» [Plautus+], тоді як оскське ceus те саме вважають латинським запозиченням (de Vaan 2008: 116). Індоарійські мови: вед. прикм. śéva- «дорогий, цінний» і śévya- «дорогий (як друг)», можливо, пов’язані з śivá- «сприятливий, благополучний, милостивий, прихильний, доброзичливий, добрий, доброзичливий, дорогий» (EWAI II 654–655, 640). Беручи до уваги балтійське *šei̯uā як другий член гіпотетичного детермінативного балтійського композита *áu̯-šei̯ui̯ā «дружина, що належить до дому материного діда», необхідно пояснити процес його скорочення. Першим етапом була б монофтонгізація дифтонга *ei̯ > литовське та латвійське ie → i. Їй аналогічні литовські назви чисел другого десятка типу vienúolika «11», dvýlika «12», trýlika «13», keturiolika «14», penkiolika «15». Тут другий компонент репрезентує наз.-зн. мн. lieká, утворений від наз. одн. у литовському liẽkas «непарний, не становить пари; залишковий, непотрібний, даремний», латвійському liẽks «неправдивий, фальшивий; додатковий, запасний (про колесо, коня); без пари, непарний; надлишковий» (Stang 1966: 188, 280; Smoczyński 2018: 696), усі від дієслова, засвідченого в литовському liẽku, lìkti «залишатися; покидати», латвійському lìeku, lìkt «дозволяти» (див. Kümmel, LIV 2001 [1998]: 406–408: *leikᵘ-). У латвійській мові ця тенденція засвідчена в деяких діалектах: vin проти viẽn «лише» та viñpacmit проти viẽņpadsmit «11» або lils проти liẽls «великий» (Endzelin 1922: 98; ME II 470). Другий етап полягав би в синкопі ненаголошеного i, подібно до діалектних варіантів vienuól’ka, dvýl’ka або dvýlka, trýl’ka або trýlka (Smoczyński 2018: 704). Той самий процес можна виявити в розвитку літературної литовської мови: kẽlnes жін. мн. «штани», синкопована форма давньолитовського kẽlinės, що репрезентує дериват із суфіксом -in від kẽlis «коліно» (там само: 1566–1567). Так само давньолитовське vẽlinas «чорт» проти пізнішого vél̃nas, нині vél̃nias (там само: 1629). 4. Висновок Результатом цього дослідження є нова етимологія ізольованого східнобалтійського терміна спорідненості, представленого литовським чол. úošvis «тесть, батько чоловіка», жін. úošvė «теща, мати чоловіка» та латвійськими чол. uošis, жін. uoše те саме. Нове рішення передбачає східнобалтійську інновацію, якою має бути детермінативний композит із двох компонентів плюс суфікс приналежності *-iio-/*-iā: (i) *áu-su̯sri̯ā *«теща, що належить до дому материного діда» або (ii) *áu̯-šei̯ui̯ā «дружина, що належить до дому материного діда». REFERENCES ALEW 2015: Alt­l­itau­tisches etymologisches Wörterbuch [Old Lithuanian Etymological Dictionary] 1: A–M, 2: N–Ž, 3: Verzeichnisse und Indices, unter der Leitung von W. Hock und der Mitarbeit von E. J. Buk­evičiūtė, Ch. Schiller, bearb. von R. Fecht, A. H. Feulner, E. Hill, D. S. Wodko, Hamburg: Verlag Baar. Bally Charles 1903: Contribution à la théorie du z voyelle [Contribution to the Theory of the Vowel z]. – Mémoires de la Société de Linguistique de Paris 12, 314–330. Buck Carl D. 1949: A Dictionary of Selected Synonyms in the Principal Indo-European Languages: a contribution to the history of ideas, Chicago, London: University of Chicago Press. Charpentier Jarl 1909: Kleine Beiträge zur armenischen Wortkunde [Short Contributions to Armenian Vocabulary]. – Indogermanische Forschungen 25, 241–256. Čop Bojan 1974: Indouralica VIII. – Acta Linguistica Academiae Scientiarum Hungaricae 24, 87–116. 5 Delamarre Xavier 2018: Dictionnaire de la langue gauloise. Une approche linguistique du vieux-celtique continental [Dictionnaire de la langue gauloise. A linguistic approach to the Vieux-Celtique continental], 3e éd., Paris: Éditions Errance. Devoto Giacomo 1934–1935: Lietuvių uošvis, latv. uōsis [Lithuanian uošvis, Latvian uōsis]. – Studi Baltici 4, 58–64. EWAhd IV: Etymologisches Wörterbuch des Althochdeutschen [Etymological Dictionary of Old High German] 4: gâba – hylare, hrsg. von A. L. Lloyd, R. Lühr, Mitarbeit von G. Schuhmann, M. Kozianka, K. R. Purdy, R. Schuhmann, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 2009. EWAhd VI: Etymologisches Wörterbuch des Althochdeutschen [Etymological Dictionary of Old High German] 6: māda – pūzza, hrsgg. von R. Lühr, erarb. von H. Bichlmeier, M. Kozianka, R. Schuhmann, L. Sturm, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 2017. EWAhd VIII: Etymologisches Wörterbuch des Althochdeutschen [Etymological Dictionary of Old High German] 8: skebidīg – swummōd, hrsgg. von R. Lühr, erarb. von D. S. Wodtko (Arbeitsstellenleitung), H. Bichlmeier, M. Kozianka, R. Schuhmann, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 2024. ESJS XV: Etymologický slovník jazyka staroslověnského [Etymological Dictionary of the Old Church Slavonic Language] 15, ed. by E. Havlová, A. Erhart, I. Janyšková, Praha, Brno: Academia; Tribun EU, 2010. ESJS XVII: Etymologický slovník jazyka staroslověnského [Etymological Dictionary of the Old Church Slavonic Language] 17, ed. by E. Havlová, A. Erhart, I. Janyšková, Praha, Brno: Academia; Tribun EU, 2016. EWAI II: Etymologisches Wörterbuch des Altindoarischen [Etymological Dictionary of Old Indo-Aryan] 2, Ivon M. Mayrhofer, Heidelberg: Carl Winter, 1995. GPC: Geiriadur Prifysgol Cymru. A Dictionary of the Welsh Language, Centre for Advanced Welsh & Celtic Studies. Internet Access: http://welsh-dictionary.ac.uk/gpc/gpc.html Jamison Stephanie W., Brereton Joel P., transl., 2014: The Rigveda. The Earliest Religious Poetry of India, Oxford: University Press. Karaliūnas Simas 1999: Dviejų retų žodžių etimologijos [Etymologies of Two Rare Words]. – Baltistica 34(1), 81–88. Karulis Konstantīns 1992: Latviešu etimoloģijas vārdnīca [Latvian Etymology Dictionary] 2, Riga: Avots. Klingenschmitt Gerd 2008: Lit. uōvis [Lithuanian uōvis ‘father-in-law’]. – Baltistica 43(3), 405–430. Kloekhorst Alwin 2008: Etymological Dictionary of the Hittite Inherited Lexicon, Leiden, Boston: Brill. Kroonen Guus 2013: Etymological Dictionary of Proto-Germanic, Leiden, Boston: Brill. Larsson Jenny H. 2002: Nominal Compounds in the Baltic Languages. – Transactions of the Philological Society 100(2), 203–231. LIV 2001 [1988]: Lexikon der indogermanischen Verben: Die Wurzeln und ihre Primärstammbildungen [Lexicon of the Indo-European Verbs: Roots and Their Primary Stem Formations], unter Leitung von H. Rix, bearb. von M. Kümmel, T. Zehnder, R. Lipp, B. Schirmer, 2., verbesserte Aufl., Wiesbaden: Dr. Ludwig Reichert. 6 Martirosyan Hrach 2010: Etymological Dictionary of the Armenian Inherited Lexicon, Leiden, Boston: Brill. Mažiulis Vytautas 2013: Prūsų kalbos etimologijos žodynas [Etymological Dictionary of Old Prussian], 2-asis patais. ir papild. leidimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. ME II: Latviešu valodas vārdnīca. Lettisch-deutsches Wörterbuch [Latvian Language Dictionary. Latvian-German Dictionary] 2, K. Mühlenbach, ed. J. Endzelīns, Rīga: Herausgegeben vom lettischen Kulturfond, 1925–1927. ME III: Latviešu valodas vārdnīca. Lettisch-deutsches Wörterbuch [Latvian Language Dictionary] 3, K. Mühlenbach, ed. J. Endzelīns, Rīga: Herausgegeben vom lettischen Kulturfond, 1927–1929. ME IV: Latviešu valodas vārdnīca. Lettisch-deutsches Wörterbuch [Latvian Language Dictionary] 4, K. Mühlenbach, ed. J. Endzelīns, Rīga: Herausgegeben vom lettischen Kulturfond, 1929–1932. Muller Frederik 1925: Altitalisches Wörterbuch [Old Italian Dictionary], Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht. MW: A Sanskrit-English Dictionary, M. Monier-Williams, Delhi: Motilal Banarsidass, 1899. NIL: Nomina im Indogermanischen Lexikon [Nouns in the Indo-European Lexicon], von D. S. Wodtko, B. Irslinger, C. Schneider, Heidelberg: Carl Winter, 2008. Olsen Birgit A. 1999: The Noun in Biblical Armenian Origin and Word-Formation – with special emphasis on the Indo-European heritage, Berlin, New York: de Gruyter Mouton. Pokorny Julius 1959: Indogermanisches etymologisches Wörterbuch [Indo-European Etymological Dictionary], Bern, München: Francke. Smoczyński Wojciech 2018: Lithuanian Etymological Dictionary, ed. by A. Holvoet, S. Young with the assist. of W. Browne, Berlin: Peter Lang. Stang Christian S. 1966: Vergleichende Grammatik der Baltischen Sprachen [Comparative Grammar of the Baltic Languages], Oslo, Bergen, Tromsø: Universitetsforlaget. Szemerényi Oswalt J. 1977: Studies in the Kinship Terminology of the Indo-European Languages: With Special Reference to Indian, Iranian, Greek, and Latin, Téhéran, Liège Leiden: Bibliothèque Pahlavi: Brill. UEW I: Uralisches etymologisches Wörterbuch [Uralic Etymological Dictionary] 1: tör(e)dék, von K. Rédei, C. Sándor, I. Erdélyi, E. Vértes, Budapest: Akadémiai Kiadó, 1986. de Vaan Michiel 2008: Etymological Dictionary of Latin and the Other Italic Languages, Leiden, Boston: Brill. Vaillant André 1958: Grammaire comparée des langues slaves 2: Morphologie, 2e Partie: Flexion pronominale [Comparative Grammar of the Slavic Languages 2: Morphology, 2ⁿᵈ Part: Inflection Pronominale], Lyon: IAC. Walde Alois, Hofmann Johann B. 1954: Lateinisches etymologisches Wörterbuch [Latin Etymological Dictionary] 2: M–Z, Heidelberg: Carl Winter. Zubatý Josef 1891: Zum baltischen ŭ [To the Baltic ŭ]. – Beiträge zur Kunde der indogermanischen Sprachen 18, 241–266. 7