Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.
Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025
654
h ps://doi.o g/10.5281/zenodo.17278498
Миколенко П. Г.
аспірант кафедри фінансів, банківської справи,
страхування та фондового ринку,
Запорізький національний університет,
ORCID: h ps://o cid.o g/0009‐0002‐2649‐6203
ФІНАНСОВІ ІНДИКАТОРИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЯК
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
JEL Classi ica ion: G32, F52, O16
SECTION “ECONOMICS”
Анотація. Актуальність дослідження зумовлено зростанням ролі фінансових
індикаторів у системі забезпечення економічної безпеки, особливо в умовах глобальної
турбулентності, посилення ризиків фінансової нестабільності та потреби у підвищенні
стійкості національних економік. Виявлено, що саме фінансові показники стають базою
для ранньої діагностики кризових явищ, визначення рівня конкурентоспроможності та
формування стратегічних управлінських рішень.
Мета статті полягає у визначенні ролі фінансових індикаторів
конкурентоспроможності як критеріїв оцінювання економічної безпеки та обґрунтуванні
підходів до їх практичного застосування у системі стратегічного управління.
Методологічною основою виступає системний підхід, що дозволив комплексно
розглянути фінансові індикатори у взаємозв’язку з економічною безпекою. Застосовано
методи порівняльного та індикативного аналізу для ідентифікації ключових показників,
логіко-структурний підхід для узагальнення їхнього впливу на параметри безпеки, а
також елементи сценарного моделювання для оцінки потенційних ризиків і визначення
напрямів управлінського реагування.
Результати дослідження. Досліджено багатовимірну природу фінансових
індикаторів та їхню здатність відображати як стійкість фінансової системи, так і рівень
загроз на макро- й мікрорівнях. Встановлено ключові проблеми, що обмежують
ефективність моніторингу економічної безпеки, серед яких надмірна залежність від
вузького кола показників, недостатня адаптивність методик до кризових умов та
обмеженість урахування якісних параметрів. Обґрунтовано доцільність удосконалення
методичного інструментарію шляхом інтеграції індикативних та аналітичних підходів.
Наукова новизна. Уперше запропоновано покрокову модель оцінювання
економічної безпеки на основі фінансових індикаторів, яка включає п’ять
взаємопов’язаних етапів: моніторинг показників, ідентифікацію ризиків, їхню
діагностику, сценарне прогнозування та розроблення стратегічних управлінських
рішень. Доведено, що саме така структура дозволяє не лише здійснювати діагностику
поточного стану, а й формувати основу для превентивних заходів та підвищення стійкості
економічної системи.
Висновки. Узагальнено, що фінансові індикатори є ефективним інструментом
оцінювання економічної безпеки, проте їх використання супроводжується низкою
проблем і методологічних обмежень. Виявлено потребу в інтеграції кількісних і якісних
параметрів, підвищенні адаптивності методів та посиленні їхньої практичної
спрямованості.
Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.
Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025
655
Перспективи подальших досліджень. Перспективним визначено вдосконалення
моделей прогнозування на основі цифрової аналітики, розширення практичного
інструментарію моніторингу ризиків, а також створення комплексних інтегральних
систем оцінювання, здатних забезпечити своєчасне реагування на внутрішні та зовнішні
загрози.
Ключові слова: економічна стійкість, індикативний аналіз, фінансова діагностика,
стратегічне управління, ризики та загрози, методичний інструментарій, сценарне
прогнозування.
Abs ac . The ele ance o he s udy is due o he g owing ole o inancial indica o s in
he sys em o ensu ing economic secu i y, especially in condi ions o global u bulence, inc eased
isks o inancial ins abili y and he need o inc ease he s abili y o na ional economies. I was
ound ha i is inancial indica o s ha become he basis o ea ly diagnosis o c isis phenomena,
de e mina ion o he le el o compe i i eness and o ma ion o s a egic managemen decisions.
The pu pose o he a icle is o de e mine he ole o inancial indica o s o compe i i eness
as c i e ia o assessing economic secu i y and o subs an ia e app oaches o hei p ac ical
applica ion in he s a egic managemen sys em.
The me hodological basis is a sys emic app oach, which allowed o a comp ehensi e
conside a ion o inancial indica o s in hei ela ionship wi h economic secu i y. Me hods o
compa a i e and indica i e analysis we e used o iden i y key indica o s, a logical-s uc u al
app oach o gene alize hei impac on secu i y pa ame e s, as well as elemen s o scena io
modeling o assess po en ial isks and de e mine a eas o manage ial esponse.
Resea ch esul s. The mul idimensional na u e o inancial indica o s and hei abili y o
e lec bo h he s abili y o he inancial sys em and he le el o h ea s a he mac o and mic o
le els ha e been s udied. Key p oblems limi ing he e ec i eness o economic secu i y
moni o ing ha e been iden i ied, including excessi e dependence on a na ow ange o
indica o s, insu icien adap abili y o me hods o c isis condi ions, and limi ed conside a ion o
quali a i e pa ame e s. The easibili y o imp o ing me hodological ools by in eg a ing
indica i e and analy ical app oaches has been subs an ia ed.
Scien i ic no el y. Fo he i s ime, a s ep-by-s ep model o assessing economic secu i y
based on inancial indica o s has been p oposed, which includes i e in e ela ed s ages:
moni o ing indica o s, iden i ying isks, hei diagnos ics, scena io o ecas ing, and de eloping
s a egic managemen decisions. I has been p o en ha such a s uc u e allows no only o
diagnose he cu en s a e, bu also o o m he basis o p e en i e measu es and inc easing he
s abili y o he economic sys em.
Conclusions. I is summa ized ha inancial indica o s a e an e ec i e ool o assessing
economic secu i y, bu hei use is accompanied by a numbe o p oblems and me hodological
limi a ions. The need o in eg a ion o quan i a i e and quali a i e pa ame e s, inc easing he
adap abili y o me hods and s eng hening hei p ac ical o ien a ion is iden i ied.
P ospec s o u he esea ch. The imp o emen o o ecas ing models based on digi al
analy ics, expansion o p ac ical isk moni o ing ools, as well as he c ea ion o complex
in eg a ed assessmen sys ems capable o ensu ing imely esponse o in e nal and ex e nal
h ea s a e iden i ied as p omising.
Keywo ds: economic sus ainabili y, indica i e analysis, inancial diagnos ics, s a egic
managemen , isks and h ea s, me hodological ools, scena io o ecas ing.
Вступ
Фінансові індикатори конкурентоспроможності посідають центральне місце у сучасних
підходах до розуміння та оцінки економічної безпеки, оскільки саме вони здатні найбільш об’єктивно
Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.
Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025
656
відобразити поточний стан фінансової стабільності суб’єкта господарювання та визначити його
потенціал у протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам. У сучасних умовах глобалізованої економіки,
що характеризується високою динамікою та непередбачуваністю, традиційні методи фінансового
аналізу, які зосереджуються переважно на окремих коефіцієнтах або статичних показниках,
виявляються недостатніми. Вони не дозволяють повною мірою врахувати комплексний характер
взаємозв’язку між рентабельністю, ліквідністю, борговим навантаженням, інвестиційною
привабливістю та ринковою капіталізацією, який визначає реальний рівень
конкурентоспроможності.
Відсутність інтегрованого підходу до оцінювання цих параметрів створює ризик несвоєчасного
виявлення загроз фінансової нестабільності, що у свою чергу може трансформуватися у втрату
конкурентних позицій, зниження інвестиційної активності та підрив економічної безпеки як
окремого підприємства, так і держави загалом. Таким чином, проблема інтеграції фінансових
індикаторів у систему оцінки конкурентоспроможності має не лише аналітичний вимір, але й
стратегічне значення, оскільки саме вона визначає здатність суб’єктів економіки забезпечувати
стійкий розвиток у середньо- та довгостроковій перспективі.
Наукове завдання полягає у виробленні методологічно обґрунтованих критеріїв, які б
поєднували класичні фінансові індикатори з новими підходами до оцінювання економічної стійкості
та конкурентних переваг. Водночас практична складова проблеми проявляється у необхідності
створення такої системи фінансового моніторингу, яка здатна не лише відображати фактичний стан
підприємства, але й слугувати інструментом прогнозування можливих загроз, забезпечуючи
своєчасність управлінських рішень. У цьому контексті особливої ваги набуває завдання адаптації
отриманих результатів до практики стратегічного планування, що є актуальним як для рівня
корпоративного управління, так і для державної економічної політики. У результаті дослідження
даної проблематики відкривається можливість не лише підвищити якість оцінки економічної
безпеки, але й зміцнити конкурентоспроможність національної економіки у глобальному масштабі,
що робить цю тему вкрай значущою як у науковому, так і у практичному вимірі.
Аналіз сучасних досліджень щодо фінансових індикаторів конкурентоспроможності як
критеріїв оцінки економічної безпеки дає підстави виокремити чотири взаємопов’язані напрями.
Перший із них пов’язаний із дослідженням фінансових індикаторів у системі державного
моніторингу економічної безпеки. У роботі О. В. Захарової та А. Побережної [1] фінансові показники
визначаються як основа системи моніторингу економічної безпеки, що дозволяє виявляти потенційні
загрози на макрорівні. І. В. Заїчко [2] акцентує на методичному забезпеченні оцінки фінансової
безпеки держави, наголошуючи на інтеграції системи показників у стратегічне управління. О.
Добрянський [3] підкреслює вплив екзогенних факторів глобальної нестабільності на фінансову
безпеку країни, а І. Дашко та Є. Міщук [4] аналізують непідконтрольні чинники, які одночасно
формують ризики для безпеки підприємств і держави. У дослідженні І. О. Стеблянко та В. І.
Дорошкевича [5] запропоновано фінансові механізми державного регулювання економічної безпеки,
що передбачає баланс між інституційною політикою та ринковими процесами. У цьому напрямі
подальші дослідження мають бути зосереджені на комплексній інтеграції макроекономічних
індикаторів у систему раннього попередження кризових явищ.
Другий напрям охоплює проблематику фінансових стратегій та індикаторів безпеки на рівні
підприємств. В. Ф. Гарькава та А. Ю. Кліщевська [6] розглядають фінансову стратегію як складову
економічної безпеки підприємств у регіональному розрізі. К. Жадько, Н. Небаба, М. Корнєєв та
співавтори [7] визначають прибуток як ключовий показник безпеки, що безпосередньо відображає
конкурентні позиції підприємства. С. Шинкар (S. Shynka ), З. Гонтар (Z. Gon a ), М. Дубина (M.
Dubyna) та співавтори [8] наголошують на багатофакторності оцінки безпеки підприємств, де
фінансові індикатори поєднуються з організаційними і ринковими параметрами. А. Череп (Alla
Che ep), Д. Бабміндра (Dmy o Babmind a), Л. Худолєй (Lina Khudoliei) та співавтори [9] на прикладі
машинобудівних підприємств України демонструють, що фінансові та економічні індикатори
Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.
Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025
657
формують основу конкурентоспроможності галузі. Е. Сафаргалієв (E. Sa a galie ) [10] акцентує на
специфіці показників малого і середнього бізнесу, для якого критичними є ліквідність і доступ до
фінансування. Перспективним у цьому напрямі є розроблення уніфікованих методик оцінки безпеки
підприємств з урахуванням їх галузевих особливостей та цифрової трансформації.
Третій напрям пов’язаний із міжнародними та порівняльними аспектами дослідження
фінансових індикаторів. Й. Горватова (J. Ho a ho a) та М. Мокрісова (M. Mok iso a) [11]
досліджують взаємозв’язок фінансових і економічних параметрів у забезпеченні
конкурентоспроможності бізнесу на міжнародному рівні. Е. Шіра (E. Ši á), Р. Ваврек (R. Va ek), І.
Кравчакова Возарова (I. K a čáko á Vozá o á) та співавтори [12] аналізують індикатори економіки
знань у країнах ЄС, показуючи їхній вплив на сталість конкурентних переваг. О. Іляш (O. Ilyash), Р.
Лупак (R. Lupak), І. Джадан (I. Dzhadan) та Р. Колішенко (R. Kolishenko) [13] оцінюють структурні
компоненти інвестиційного й інноваційного забезпечення економічної безпеки в базових видах
економічної діяльності, наголошуючи на необхідності врахування міжнародних трендів. Подальші
дослідження мають бути спрямовані на гармонізацію фінансових індикаторів, що використовуються
у міжнародних порівняннях, та створення універсальних показників для оцінки
конкурентоспроможності різних економік.
Четвертий напрям охоплює інтеграційно-стратегічні підходи до трактування фінансових
індикаторів як елементів економічної безпеки. О. Ареф’єва (O. A e ie a), С. Тульчинська (S.
Tulchynska), О. Попело (O. Popelo) та співавтори [14] розглядають економічну безпеку в умовах
трансформацій влади, інтегруючи фінансові індикатори у ширший соціально-економічний контекст.
О. Вагонова (O. Vahono a), О. Трифонова (O. T y ono a), О. Бондар (O. Bonda ) та співавтори [15]
доводять значення фінансових показників для стратегічних рішень, спрямованих на підвищення
конкурентоспроможності підприємств. Цей напрям потребує подальшого розвитку методів
стратегічного планування на основі фінансових індикаторів, зокрема у взаємозв’язку з
інституційними та управлінськими параметрами безпеки.
Таким чином, результати аналізу дають підстави стверджувати, що фінансові індикатори
виступають універсальним критерієм оцінки економічної безпеки на державному, корпоративному,
міжнародному та стратегічному рівнях, водночас вимагаючи подальшої систематизації й
методологічного удосконалення.
Попри значні напрацювання у сфері оцінювання економічної безпеки, залишаються
невирішеними кілька ключових проблем. Недостатньо досліджено зміст та інтегральне значення
фінансових індикаторів конкурентоспроможності як комплексного критерію стійкості економічних
систем. Суттєві обмеження пов’язані з відсутністю уніфікованого методичного інструментарію, що
дозволяв би систематизувати фінансові показники та враховувати їх багаторівневий вплив на
економічну безпеку. Водночас практичне використання цих показників у моніторингу залишається
фрагментарним, а наявна доказова база часто спирається на вузький емпіричний матеріал, що знижує
універсальність результатів.
Запропоноване дослідження спрямоване на подолання виявлених прогалин шляхом
теоретичного уточнення сутності фінансових індикаторів, їх систематизації та формування підходів
до комплексної оцінки економічної безпеки. Особлива увага приділяється виявленню науково-
практичних бар’єрів у застосуванні цих показників та обґрунтуванню рекомендацій щодо
вдосконалення методичного інструментарію. Такий підхід дозволяє не лише розширити наукове
розуміння фінансових детермінант конкурентоспроможності, а й забезпечити практичні орієнтири
для підвищення ефективності управлінських рішень у сфері економічної безпеки.
Мета статті полягає у визначенні ролі фінансових індикаторів конкурентоспроможності як
критеріїв оцінювання економічної безпеки та обґрунтуванні підходів до їх практичного застосування
у системі стратегічного управління.
Завдання статті:
Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.
Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025
658
Визначити зміст та систематизувати фінансові індикатори конкурентоспроможності, що
відображають стійкість і результативність діяльності економічних суб’єктів у контексті оцінювання
економічної безпеки.
Обґрунтувати підходи до комплексної оцінки економічної безпеки на основі фінансових
показників та виявити ключові проблеми й обмеження їх використання на різних рівнях управління.
Розробити рекомендації щодо вдосконалення методичного інструментарію оцінювання
фінансових індикаторів з метою підвищення ефективності забезпечення економічної безпеки.
Результати
Фінансові індикатори конкурентоспроможності у сучасних дослідженнях визначаються як
багатовимірна система показників, що відображає не лише результативність господарської
діяльності, а й рівень економічної безпеки суб’єкта [16]. Їхня наукова цінність полягає у тому, що
вони здатні відобразити внутрішню ефективність використання ресурсів, окреслити стійкість до
фінансових ризиків та водночас сформувати зовнішнє уявлення про надійність і перспективність
підприємства в очах інвесторів та партнерів. На відміну від суто бухгалтерських характеристик, ці
індикатори виконують стратегічну функцію - вони дозволяють не лише зафіксувати поточний стан,
а й окреслити можливі траєкторії розвитку, визначити «зони ризику» та сфери потенційного
зростання.
З огляду на це у науковій та практичній площині доцільно розглядати фінансові індикатори не
просто як набір числових даних, а як інструмент багаторівневої оцінки, що поєднує діагностичні,
прогностичні та управлінські можливості [17]. Для систематизації цього підходу варто виділити їх
ключові функції, які визначають значення фінансових індикаторів конкурентоспроможності у
контексті економічної безпеки (табл.1).
Таблиця 1
Фінансові індикатори конкурентоспроможності як критерії економічної безпеки
Функція індикаторів Суть відображення Практичне значення для
економічної безпеки
Оцінювальна Фіксують фактичні результати
діяльності
Дає змогу визначати рівень
стійкості та прибутковості
Діагностична Виявляють негативні тенденції
у фінансах
Дозволяють завчасно
реагувати на загрози
ліквідності чи боргового
навантаження
Прогностична
Слугують базою для
розрахунків майбутніх
сценаріїв
Забезпечують підготовку до
зміни ринкових умов і
фінансових ризиків
Управлінська Використовуються у
стратегічному плануванні
Підвищують обґрунтованість
фінансових і інвестиційних
рішень
Інтегративна Поєднують внутрішні та
зовнішні фактори оцінки
Формують комплексне
уявлення про рівень
конкурентоспроможності
Джерело: сформовано автором на основі [1; 2; 5; 6; 14]
Фінансові індикатори дозволяють не лише фіксувати результативність діяльності, а й виявляти
приховані ризики, які можуть загрожувати стабільності у майбутньому. Підприємство, яке
орієнтується виключно на обсяги прибутку, часто не помічає проблем із ліквідністю чи зростанням
Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.
Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025
659
боргового навантаження, тоді як системний аналіз фінансових показників дає змогу своєчасно
виявити ці тенденції й уникнути кризових ситуацій. У цьому полягає практична цінність
діагностичного підходу: індикатори стають «сигнальною системою», що попереджає про потенційні
загрози ще до того, як вони проявляться у фінансових результатах.
Разом із тим ці ж індикатори слугують основою для прогнозування та планування. У сучасних
умовах нестабільності, коли змінюються валютні курси, вартість енергоресурсів чи доступ до
кредитних ресурсів, фінансові розрахунки на основі ключових коефіцієнтів дозволяють будувати
альтернативні сценарії розвитку. Так, компанії, які експортують продукцію, активно застосовують ці
дані для оцінки впливу курсових коливань на свою платоспроможність і приймають рішення про
страхування валютних ризиків. На макрорівні ж уряди використовують агреговані індикатори для
прогнозування можливостей державного бюджету та формування антикризових програм.
Особливо важливим є управлінський аспект, коли фінансові показники стають базою для
вибору стратегічних напрямів. Якщо зростає рентабельність активів і одночасно зберігається
стабільна структура капіталу, підприємство отримує сигнал про готовність до інвестицій у
розширення виробництва. Якщо ж зростає частка позикових коштів, то це вказує на потребу у зміні
політики фінансування. Подібна логіка працює і на рівні держави: аналіз боргового навантаження чи
динаміки валютних резервів безпосередньо впливає на рішення щодо зовнішніх запозичень та
міжнародного співробітництва.
Нарешті, фінансові індикатори виконують роль своєрідної «візитної картки» на ринку. Вони
формують не лише внутрішнє уявлення про стан підприємства, а й зовнішню довіру з боку інвесторів
і партнерів. У сучасній практиці приклади високої капіталізації технологічних компаній
демонструють, що стабільні фінансові результати стають головним аргументом для залучення
інвестицій, відкриття нових ринків і підтримання міжнародної конкурентоспроможності.
Фінансові показники, які відображають конкурентоспроможність суб’єкта господарювання,
охоплюють як короткострокові параметри ліквідності чи оборотності, так і довгострокові
характеристики капітальної структури та інвестиційної привабливості. Для забезпечення
узгодженості оцінювання виникає потреба у їх систематизації за змістовними групами, що
відображають ключові напрями фінансової діяльності. Така структуризація дозволяє отримати
цілісне уявлення про стійкість та результативність бізнес-моделі, а також полегшує виявлення
дисбалансів, які можуть стати чинниками зниження економічної безпеки (табл.2).
Таблиця 2
Ключові типи фінансових показників конкурентоспроможності
Тип показників Приклади коефіцієнтів Значення для оцінки
економічної безпеки
Прибутковість Рентабельність активів,
рентабельність капіталу
Характеризує здатність
генерувати стійкий фінансовий
результат
Ліквідність Коефіцієнт покриття, швидка
ліквідність
Визначає можливість
своєчасно розраховуватися за
зобов’язаннями
Платоспроможність та
структура капіталу
Співвідношення власного і
позикового капіталу,
коефіцієнт автономії
Відображає боргове
навантаження та рівень
фінансової незалежності
Ділова активність Оборотність активів, запасів,
дебіторської заборгованості
Демонструє ефективність
використання ресурсів та
швидкість обігу
Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.
Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025
660
Інвестиційна привабливість Капіталізація, кредитний
рейтинг
Сигналізує про
перспективність розвитку і
рівень довіри інвесторів
Джерело: сформовано автором на основі [7; 8; 9; 11]
У сучасних умовах ці показники виконують роль ранніх сигналів для виявлення дисбалансів та
оцінки стійкості бізнесу й фінансової системи загалом. Наприклад, аналіз ліквідності та достатності
капіталу в українському банківському секторі демонструє, що навіть під час війни банки змогли
підтримувати високий рівень платоспроможності та уникнути системних криз, що підтверджується
останнім Звітом про фінансову стабільність Національного банку України [19]. Водночас, у сфері
зовнішньої торгівлі динаміка валютних надходжень безпосередньо впливає на фінансову стійкість
держави: зокрема, обсяги експорту продовольства через Чорне море у грудні 2023 року перевищили
пікові показники дії зернової угоди, що мало критичне значення для макроекономічної стабільності
[18].
Зіставлення цих даних із міжнародними стандартами, зокрема вимогами Базеля III, свідчить
про необхідність інтеграції глобальних критеріїв фінансової надійності у національну практику.
Норми цього регуляторного пакету визначають мінімальні межі для достатності капіталу, ліквідності
та управління ризиками, тим самим створюючи універсальний каркас для зниження системних загроз
[20]. На мікрорівні це підтверджується прикладом українського ринку ритейлу, який, попри війну,
демонструє здатність пристосовуватися до шоків через підтримку стабільних фінансових потоків і
гнучких бізнес-моделей [21]. На міжнародному рівні значення цих показників підтверджується
оглядами Світової організації торгівлі, де підкреслюється важливість фінансової стійкості для
забезпечення довгострокових конкурентних позицій держави у глобальній економіці [22].
Комплексна оцінка економічної безпеки передбачає методологічне поєднання кількох підходів,
здатних врахувати як кількісні параметри фінансової стійкості, так і якість управління ризиками.
Вона ґрунтується на принципах багатовимірності, порівнянності та адаптивності, що дозволяє не
обмежуватися аналізом окремих коефіцієнтів, а інтегрувати їх у цілісну систему оцінювання. Таке
оцінювання набуває особливої актуальності в умовах нестабільного середовища, коли фінансові
загрози швидко змінюють свою інтенсивність і джерела (табл.3).
Таблиця 3
Методологічні підходи до комплексної оцінки економічної безпеки на основі фінансових
індикаторів
Підхід Основний зміст Методологічні особливості
Інтегральний індекс
Агрегація ключових
фінансових коефіцієнтів у
зведений показник
Забезпечує можливість
швидкого порівняння рівня
безпеки між суб’єктами та у
динаміці
Стрес-тестування
Моделювання впливу
кризових сценаріїв на
фінансові результати
Дає змогу оцінити
витривалість системи до
макроекономічних і галузевих
шоків
AQR (Asse Quali y Re iew)
Перевірка якості активів і
правильності формування
резервів
Виявляє приховані ризики, що
не відображені у фінансовій
звітності
Багатофакторний аналіз Вивчення взаємозв’язків між
індикаторами та ризиками
Дозволяє виділити критичні
детермінанти економічної
безпеки
Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.
Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025
661
Сценарний аналіз
Побудова альтернативних
траєкторій фінансового
розвитку
Формує основу для
стратегічної підготовки до
непередбачуваних змін
Джерело: сформовано автором на основі [3; 4; 12; 13; 15]
Практична реалізація підходів до комплексної оцінки економічної безпеки в сучасних умовах
показує, що кожен із методів відіграє специфічну роль у забезпеченні фінансової стійкості.
Використання концепції оцінки стійкості банківської системи дозволяє визначати рівень готовності
фінансових установ до макроекономічних і політичних викликів, забезпечуючи системний погляд на
капітал і ліквідність. Так, затверджена Національним банком України концепція оцінки на 2025 рік
передбачає комплексний моніторинг ключових індикаторів і створює інструмент для прогнозування
потенційних загроз безпеці [23].
Застосування оцінки запасу міцності на рівні окремих банків показує, наскільки ефективно
установи витримують коливання зовнішнього середовища. У 2024 році НБУ підтвердив, що
більшість банків мають достатній запас капіталу, що забезпечує їхню здатність підтримувати
кредитування навіть в умовах воєнних ризиків та економічної турбулентності [24]. Цей підхід
демонструє практичну значущість: оцінка запасу міцності слугує прямим маркером економічної
безпеки не лише окремих установ, а й системи загалом.
Методологія стрес-тестування у свою чергу дає можливість моделювати негативні сценарії -
від валютних шоків до масових неплатежів - та перевіряти, чи достатньо в банків капіталу для їх
подолання. Оновлені підходи НБУ передбачають тестування під різними сценаріями, що дозволяє не
лише виявляти слабкі місця, а й оперативно розробляти плани їхнього усунення [25]. На практиці це
забезпечує готовність до непередбачуваних ситуацій, знижуючи ризик системних криз.
Застосування принципів Базельського комітету інтегрує українські практики в міжнародну
систему фінансового регулювання. Принципи стрес-тестування, визначені BIS, орієнтують
регуляторів і банки на використання глибших моделей ризику, що враховують як макроекономічні
фактори, так і поведінкові аспекти ринку [26]. Таким чином, вони виступають методологічною
основою, що уніфікує вимоги до оцінки безпеки та робить результати порівнюваними у
міжнародному масштабі.
Нарешті, незалежні оцінки міжнародних рейтингових агентств підсилюють систему
внутрішнього нагляду, забезпечуючи зовнішню перевірку ефективності застосованих методів. Так,
Fi ch Ra ings у 2024 році підтвердило, що українські банки в цілому витримують тиск стрес-сценаріїв,
проте водночас акцентувало на збереженні високих ризиків для капіталу [27]. Це доводить, що
комплексна оцінка економічної безпеки потребує не лише внутрішніх методик, а й незалежного
контролю, який підвищує довіру до фінансової системи. Узгоджене використання цих підходів
створює багаторівневу систему, у якій концептуальні рамки, внутрішні тести й міжнародні стандарти
взаємодоповнюють одне одного. Це дозволяє своєчасно виявляти загрози, формувати превентивні
рішення та забезпечувати стійкість банківського сектору як базового елемента економічної безпеки
держави.
Використання фінансових показників у системі моніторингу економічної безпеки має не лише
аналітичний потенціал, але й об’єктивні обмеження, що проявляються на різних рівнях управління
[2]. Однією з фундаментальних проблем є те, що фінансові індикатори здебільшого відображають
лише кінцевий результат діяльності, тоді як системні загрози часто формуються у прихованому
вигляді – через структурні дисбаланси, залежність від зовнішніх ринків або накопичення латентних
боргових ризиків [12]. Унаслідок цього показники можуть демонструвати формальну стабільність у
періоди, коли внутрішні механізми безпеки вже зазнають суттєвого тиску.
Важливим обмеженням виступає й відсутність універсальних критеріїв для визначення
«безпечних» порогових значень ключових коефіцієнтів. У міжнародній практиці навіть такі усталені
нормативи, як стандарти Базельського комітету, підлягають адаптації залежно від специфіки
Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.
Серія економічна. Серія юридична. Випуск 45/2025
662
національних економік [5]. Це створює методологічну розбіжність: однаковий рівень капіталізації чи
ліквідності може оцінюватися як прийнятний у розвинених країнах і як критично недостатній - у
державах із високими макроекономічними ризиками.
Не менш показовим є часовий лаг у відображенні динаміки ризиків. Переважна більшість
фінансових індикаторів ґрунтується на статистичній і бухгалтерській звітності, що має
ретроспективний характер [7; 8]. В умовах високої турбулентності ринків та геополітичної
нестабільності це призводить до втрати превентивної функції моніторингу: загроза стає очевидною
лише тоді, коли процес її матеріалізації вже розпочався.
Окремо варто наголосити на залежності фінансових показників від екзогенних чинників, які не
підлягають прямому контролю з боку суб’єктів господарювання чи національних урядів [10].
Коливання валютних курсів, глобальні інфляційні хвилі, зрушення у світових ланцюгах постачання
здатні суттєво спотворювати оцінку реальної стійкості. Таким чином, навіть коректно розраховані
коефіцієнти не завжди відображають внутрішній потенціал системи протидіяти загрозам.
На мікрорівні особливо гострою є проблема маніпулятивності фінансової інформації.
Використання різних облікових політик, можливість «косметичного» коригування звітності чи
приховування частини зобов’язань створюють ілюзію фінансової стабільності, яка зникає у кризові
періоди [7]. Це підриває довіру до системи моніторингу і знижує здатність державних інституцій
формувати ефективні превентивні стратегії.
Ще одне суттєве обмеження полягає у надмірній орієнтації фінансових показників на кількісні
параметри. Вони майже не враховують нефінансові детермінанти стійкості - рівень інноваційності,
кадровий потенціал, якість корпоративного управління чи екологічні фактори [15]. Унаслідок цього
економічна безпека трактується надто вузько, що знижує її пояснювальну силу у сучасних умовах,
коли саме нефінансові шоки часто стають каталізаторами фінансових криз.
Вдосконалення методичного інструментарію оцінювання фінансових індикаторів у сфері
забезпечення економічної безпеки потребує переосмислення самого принципу їх використання.
Традиційна практика спирання на статичні порогові значення дедалі менше відповідає умовам
високої мінливості економічного середовища. Науково обґрунтованим підходом стає перехід до
адаптивних норм, що враховують галузеві особливості, фазу економічного циклу та характер ризиків.
Це дозволяє уникати спотворень у трактуванні сигналів та формує передумови для більш гнучкого
регуляторного й корпоративного реагування.
Важливим кроком є посилення діагностичного потенціалу самих показників шляхом переходу
від статичних «зрізів» до динамічного аналізу. Рухливість фінансових параметрів, швидкість їх зміни
та зростання варіативності мають не менше значення, ніж абсолютні значення, оскільки саме вони
дозволяють своєчасно ідентифікувати приховані загрози. У цьому контексті методи розподільного
та сценарного аналізу стають необхідними складовими комплексної оцінки.
Ще одним вектором розвитку методології є інтеграція фінансових індикаторів у стрес-
тестування та макропруденційне моделювання. Застосування сценарних підходів, зокрема
«зворотних» тестів, надає можливість визначати межі стійкості фінансових систем і прогнозувати
умови, за яких безпекові параметри будуть порушені. Таке використання індикаторів дозволяє
перетворити їх із ретроспективних описових величин на інструменти превентивного управління.
Окремого значення набуває проблема якості даних і стандартизації розрахунків. Сучасні
дослідження акцентують на необхідності розроблення уніфікованих словників показників,
впровадження прозорих процедур трансформації звітності та використання робастних оцінювачів.
Це забезпечує відтворюваність результатів і підвищує довіру як із боку регуляторних органів, так і з
боку учасників ринку.
Подальший розвиток інструментарію також передбачає поєднання традиційних фінансових
метрик із системними показниками, що відображають концентрацію ризиків, взаємозалежність
суб’єктів і можливість каскадних ефектів. Таким чином, оцінювання економічної безпеки виходить
