CLASSIFICATION OF EXPENSES FOR THE PURPOSE OF ENTERPRISE MANAGE-MENT

Journal of science. Lyon №70/2025 8 ECONOMIC SCIENCES УДК 657. 4 CLASSIFICATION OF EXPENSES FOR THE PURPOSE OF ENTERPRISE MANAGEMENT Shevtsiv L. PhD, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Accounting, Analysis and Control Ivan Franko National University of Lviv Ukraine, 79000, Lviv, Kopernyka Str., 3 КЛАСИФІКАЦІЇ ВИТРАТ З МЕТОЮ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ Шевців Л. кандидат економічних наук доцент, доцент кафедри обліку, аналізу і контролю Львівський національний університет імені Івана Франка Україна, 79000, м. Львів, вул. Коперника, 3 https://doi.org/10.5281/zenodo.17256211 Abstract The article examines the costs of an enterprise as one of the main management objects that provides competitive advantages to business entities to achieve strategic goals, including advantages in managing the enterprise, the impact on the financial result of operation, determining pricing policy, the level of technology and production organization, and is used to assess the efficiency of management by comparing costs and performance. The definition of the concept of "costs" in regulatory sources, economic and accounting literature is summarized. Four stages of the evolution of knowledge about costs are considered, which include accounting and management aspects. Costs are analyzed according to the accounting and economic model of production. Approaches to the classification of costs - the main principle of organizing management accounting, a method of processing and controlling information - are determined. It is summarized that economically justified classification of costs is the basis for accounting and control of the economic activities of any enterprise, where the distribution and simultaneous combination of various costs, homogeneous according to certain characteristics, is carried out. The change in the cost function for the study of their behavior, using the simplified analysis method, is considered on the example of the activities of 10 warehouses of the machine-building industry, where monthly sales and dependence on the warehouse area are estimated. The use of cost function methods allows you to form an idea not only about costs, but also about stocks, the organization of their supply to the enterprise, fixed assets, labor efficiency, the possibility of expanding the sales market. Directions for reflecting costs are proposed for the formation of both the internal capabilities of the enterprise and the external conditions of its functioning. Анотація У статті досліджено витрати підприємства як один з головних управлінських об’єктів, який надає конкурентні переваги суб’єктам господарювання для досягнення стратегічних цілей, це і переваги в управлінні підприємством, вплив на фінансовий результат функціонування, визначення цінової політики, рівень технології та організації виробництва, та використовується для оцінки ефективності господарювання шляхом порівняння витрат та результатів діяльності. Узагальнено визначення поняття «витрати» в нормативних джерелах, економічній та обліковій літературі. Розглянуто чотири етапи еволюції знань про витрати які включають облікові та управлінські аспекти. Проаналізовано витрати за бухгалтерською та економічною моделлю виробництва. Визначено підходи до класифікація витрат – основного принципу організації управлінського обліку, методу обробки і контролю інформації. Узагальнено, що економічно обґрунтована класифікація витрат є основою обліку і контролю господарської діяльності будь-якого підприємства, де здійснюється розподіл і одночасне об’єднання різних витрат, однорідних за визначеними ознаками. Зміну функції витрат для дослідження їх поведінки, із застосуванням методу спрощеного аналізу, розглянуто на прикладі діяльності 10 складів машибудівної галузі, де оцінено помісячний продаж, та залежність від площі складу. Застосування методів функції витрат дає змогу сформувати уявлення не тільки про витрати, але і про запаси, організацію їхнього постачання на підприємство, основних засобів, ефективність використання праці, можливість розширення ринку збуту. Запропоновано напрями відображення витрат для формування як внутрішніх можливостей підприємства, так і зовнішніх умов його функціонування. Keywords: costs, cost classification, methods, management, cost behavior. Ключові слова: витрати, класифікація витрат, методи, управління, поведінка витрат. Journal of science. Lyon №70/2025 9 Вступ. Класифікація витрат є елементом системи управління витратами, основним принципом організації управлінського обліку, методом обробки і контролю інформації. Власники (менеджери) підприємств самостійно вирішують: як класифікувати витрати; як деталізувати їх склад. Витрати підприємства є одним із головних управлінських об’єктів, який надає конкурентні переваги суб’єктам господарювання. Саме витрати є основою вибору стратегії розвитку й прийняття управлінських рішень, орієнтиром встановлення ціни на продукцію та передумовою приросту капіталу підприємства. Зважаючи на це, знання інформації про витрати, займає важливе місце в управлінні підприємств, діяльність яких характеризується значним рівнем витратомісткості, також це і визначальний якісний чинник і показник їх господарювання. Так, дослідження витрат підприємств засвідчили, що частка собівартості у вартості реалізованої продукції, робіт та послуг є досить значною та протягом останніх п’яти років коливається від 84 до 95% залежно від підгалузі [1]. Тому, обсяг інформації, зібраної, обробленої щодо класифікації витрат, застосованих методів, залежать від чітко визначених потреб споживачів (управлінських завдань) і використовується для оцінки ефективності господарювання шляхом порівняння витрат та результатів діяльності. Методика. Проблеми класифікації витрат з метою управління, завжди були предметом дослідження багатьох учених, праці яких, безперечно, мають свою цінність, а саме вітчизняні вчені: В.В. Сопко [2], який пропонував 10 напрямів групування витрат підприємства, В.І. Стоцький - поділив витрати на основні і накладні; прямі і непрямі; змінні та постійні.; М.Х. Жебрак – запропонував класифікувати витрати на комплексні та одноелементні, виробничі і невиробничі, планові та позапланові, М.Г. Чумаченко – пропонував класифікувати витрати за центрами відповідальності. У праці [3] Маркіна І.А., пропонує здійснювати класифікацію витрат для потреб управління за напрямами: 1)оцінки запасів і визначення фінансових результатів; 2) прийняття рішень; 3) контроль. Цікавою є класифікацію витрат за організаційноуправлінським критерієм запропонована в праці [4]. Вагомий внесок у наукові розробки з питань класифікації витрат для потреб управління було здійснено Ф.Ф. Бутинцем у [5], та в [6] – також проаналізовано підходи до розмежування категорій «витрати» і «затрати та їх класифікація. Однак, незважаючи на велику кількість досліджень і наукових публікацій по даній тематиці, багато питань класифікації витрат для управління підприємством і прийняття управлінського рішення на сучасному етапі враховуючи вимоги сталого розвитку економіки України, гармонізації національних стандартів та міжнародних стандартів і надалі залишаються не розкритими. Виходячи з цього, існує нагальна потреба подальших досліджень у цьому напрямку. Метою дослідження є вивчення проблем класифікації витрат за різними ознаками та застосування методів поведінки витрат для управління вітчизняних підприємств. При написанні роботи використано загальнонаукові методи: аналіз й синтез, індукція та дедукція, аналогія, узагальнення і порівняння; та спеціальні методи: системний підхід, матричний метод, економічний аналіз, табличний і графічний методи. Основна частина. У сучасний період інформатизації, діджиталізації кожний власник бізнесу чи керівник підприємства, на основі зібраної інформації про витрати, використовуваних методів класифікації витрат, бажає знати скільки буде коштувати виробництво тієї чи іншої продукції, який прибуток отримає від її реалізації в загальному обсязі прибутку, чи є можливість збільшити або зменшити ціну на цю продукцію і яка ефективність від прийняття управлінського рішення. Витрати підприємства є одним із головних управлінських об’єктів, який надає конкурентні переваги суб’єктам господарювання для досягнення стратегічних цілей [1]. Дослідники виділяють чотири етапи еволюції знань про витрати:етап І – публічна звітність про витрати, відстеження, облік і контроль витрат на господарському і державному рівнях (ІІ ст. до н. е. – XIV ст.); етап ІІ – здійснення спроб розкрити суть поняття «витрати», поява різних теорій витрат (XIV– ХІХ ст.); етап ІІІ – використання математичних методів у теорії, дослідження поведінки витрат, вивчення витрат як об’єкта обліку і контролю (ХХ ст.); етап IV – виникнення нового напряму дослідження – управління витратами (кін. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.). Дослідження підходів сутності поняття «витрати» з позиції управлінського підходу в нормативних джерелах, економічній та обліковій літературі, (табл.1) свідчать: «витрати – це затрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції; місце та роль витрат розглядається та розкривається у прикладному аспекті як складовий елемент ціни, що формується в ринковій системі на основі зміни попиту та пропозиції», а «витрати» з позиції управлінського підходу це «...вартісний вираз використаних у процесі діяльності підприємства (установи, організації) матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів» спожитих у процесі діяльності, тобто сукупність затрат на виробництво продукції та її реалізацію, і витрати на які відображаються на рахунку 23 «Виробництво» [1]. Дефініція «витрати» поєднала в своїй структурі залежність від двох категорій: активів та зобов’язань. Journal of science. Lyon №70/2025 10 Таблиця 1 Визначення поняття «витрати» в нормативних джерелах, економічній та обліковій літературі Джерело Визначення Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [7] Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками) Податковий кодекс України (ПКУ) [8] Витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, у результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, унаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та НП(С)БО16 «Витрати» [9,10] Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Концептуальна основа фінансової звітності [11] Витрати – зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань, результатом чого є зменшення власного капіталу, за винятком зменшення, пов’язаного з виплатами учасникам МСБО Витрати – зменшення економічної вигоди протягом звітного періоду, що відбувається у формі вибуття або використання активів чи збільшення зобов’язань, що веде до зменшення власного капіталу підприємства за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. В. Дерій Витратами доцільно називати повністю або частково використані в процесі господарсько-фінансової діяльності підприємства запаси, необоротні активи, трудові й інтелектуальні ресурси, а також зменшення (погашення) зобов’язань підприємства перед бюджетом, кредиторами та іншими юридичними і фізичними особами М. Скрипник Витрати – використання тільки тих ресурсів, які при визначенні прибутку господарюючого суб’єкта за конкретний період часу ставляться у відповідність доходам. МСФЗ (міжнародний стандарт фінансової звітності) Витрати – визнаються на основі безпосереднього зіставлення між понесеними витратами і прибутками за конкретними статтями доходів, що припускає одночасне визнання прибутків та витрат, які виникають безпосередньо і спільно від одних і тих же операцій або інших подій. Джерело: складено автором У МСБО 1 «Подання фінансових звітів» говориться про класифікацію витрат за характером витрат (поділ на групи: витрати на придбання матеріалів, винагороди працівникам, амортизація, транспортні витрати тощо і за призначенням витрат (за собівартістю реалізації). Вітчизняний вчений В. В. Собко [2] вказує, «....в управлінні діяльністю необхідне чітке розмежування понять «витрати» та «затрати», відмінності яких подано у табл. 2. Таблиця 2 Ознаки розмежування категорій «витрати» і «затрати» Ознака Витрати Затрати Показник вартісний натурально-речовий Джерело ресурси й активи вартість одиниці ресурсів й активів, вкладених у виробництво Рівень визначається технологією і організацією виробництва визначається вартістю, ціною вхідних ресурсів Вплив продуктивність виробництва, конкурентоспроможність продукту прибутковість бізнесу і цінова конкурентоспроможність товару Мінімізація покращення техніко-технологічного оснащення й організації праці. оптимізація затрат і постачання ресурсів за прийнятними цінами. Джерело: складено автором Journal of science. Lyon №70/2025 11 При наявності різноманітних дефініцій, поняття «витрати» розділяють, використовуючи економічну або бухгалтерську модель виробництва:  витрати із точки зору економічної теорії (управлінський підхід);  витрати з погляду бухгалтерського обліку (бухгалтерський підхід). Як зазначає Партин Г.[12], економічна модель виробництва розглядає поведінку витрат у довгостроковому періоді. Зміна загальних витрат і доходу підприємства внаслідок зміни обсягу діяльності має нелінійний характер. Вчений М. Чумаченко вважає, що здійснення розрахунків для прийняття управлінських рішень за економічною моделлю пов’язано із застосуванням складних формул, що є неприйнятним в умовах виробництва. Водночас, бухгалтерська модель виробництва підприємства передбачає виконання алгебраїчних розрахунків і є прийнятною для оперативного прийняття рішень, пов’язаних із виробничими витратами, що і відображено на рис.1. Рис. 1. Графік витрат за бухгалтерською моделлю виробництва [12] Проте, в сучасний період бухгалтер не приділяє належної уваги формуванню інформації в бухгалтерську систему так, щоб можна було скласти звіти за визначеними напрямами класифікації витрат на підприємстві, а також використовувані бухгалтерські програми не володіють потужною аналітикою щодо обліку витрат. Недоліками базування управлінського обліку на даних бухгалтерського обліку (фінансових показниках) є: 1) бухгалтерський облік ведеться згідно із законодавчо встановленими вимогами, що не завжди відображає реальний стан справ підприємства (зокрема: вимоги щодо методів обліку (контролю); методів нарахування амортизації; методів розподілу накладних витрат тощо); 2) дані про прибуток, отримані зі звіту про прибутки та збитки, не є адекватними вимірниками прибутку, оскільки прибуток у системі бухгалтерського обліку залежить від того, коли були визнані доходи чи витрати. Більшість компаній (як українських, так і іноземних) використовують цю особливість для маніпулювання обсягом прибутку у звітному періоді; 3) бухгалтерський баланс не пристосований для відображення нематеріальних (інтелектуальних) активів, які є основним джерелом конкурентоспроможності бізнесу; 4) фінансові показники характеризують підприємство з точки зору фінансового циклу, коли його діяльність розглядається у розрізі руху грошових коштів, а не створення вартості. При такому підході такі важливі напрямки, як взаємовідносини з клієнтами, маркетинг, удосконалення технологій, навчання та розвиток персоналу, розробка нових продуктів і послуг, представлені як суто витратні, що суперечить їх ролі в сучасних умовах. Потреба у сталому розвитку сприяла переходу вітчизняних підприємств на міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО), зміні ролі бухгалтера-управлінця в компанії, залучення до розробки стратегії бізнесу і впровадження новітніх інформаційних технологій (як облікових так і управлінських). Відповідність вітчизняних і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку щодо витрат, відповідно до вимог його гармонізації подано в табл. 3. Таблиця 3 Відповідність вітчизняних і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку витрат підприємства Вітчизняна практика Міжнародна практика НП(С)БО 16 «Витрати» МСБО 16 «Основні засоби» МСБО 18 «Дохід» МСБО 23 «Витрати на позики» МСБО 38 «Нематеріальні активи» НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», ПКУ МСБО 1 «Подання фінансової звітності» Джерело: складено автором Сукупні витрати і доходи, грн. Обсяг виробництва (реалізації) Постійні витрати за бухгалтерською моделлю Сукупні витрати за бухгалтерською моделлю Сукупні витрати за економічною моделлю Сукупний дохід за бухгалтерською моделлю X Y Journal of science. Lyon №70/2025 12 Проте, аналіз табл. 1-3, свідчить, що визначення терміну «витрати» у НП(С)БО в цілому ідентичне визначенню в МСФЗ, але поняття витрат, представлене в національних стандартах, є більш деталізованим, тоді як ПКУ містить посилання на форму здійснення витрат. Управлінський облік витрат виробництва ґрунтується на важливих методичних засадах, а саме: на загально-прийнятій класифікації і групуванні витрат за елементами та статтями калькуляції. Визначені напрями класифікації і групування витрат, узгоджуються (гармонізують) із бухгалтерським обліком як інформаційною системою підприємства, планом рахунків бухгалтерського обліку, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими документами, і зазначають в обліковій політиці підприємства. Згідно МСБО 1 «Подання фінансових звітів» здійснювати класифікацію витрат, рекомендується: за характером (наприклад, амортизація, придбання матеріалів, транспортні витрати, виплати працівникам, витрати на рекламу), за функціями як частини «собівартості продажу» (наприклад, витрати на збут або адміністративну діяльність). У МСФЗ немає жодного спеціального стандарту, який би регулював облік і порядок відображення витрат у звітності, а саме: МСФЗ 2 «Запаси» (IAS 2 – Inventories) – регулюють оцінку витрат за матеріалами, передбачає загальний підхід, відповідно якому виокремлюють дві категорії витрат: витрати на продукт; витрати періоду; МСФЗ 16 «Основні засоби» (IAS 16 – Property, Plant and Equipment) – витрати з амортизації; МСФЗ 19 «Виплати працівникам» (IAS 19 – Employee Benefits) – витрати з оплати праці; МСФЗ 23 «Витрати на позики» (IAS 23 – Borrowing costs) – визначає, як обліковувати витрати за позиками. Згадані міжнародні стандарти, в тому числі, регулюють порядок включення витрат до первісної вартості продукції, основних засобів та нематеріальних активів (їх капіталізацію), а також порядок їх списання у вигляді амортизації (декапіталізацію) або вибуття. Класифікація витрат – це поділ їх на класи на основі певних загальних ознак об’єктів і закономірних зв’язків між ними [1]. Власне, економічно обґрунтована класифікація витрат є основою обліку і контролю господарської діяльності будь-якого підприємства, де здійснюється розподіл і одночасне об’єднання різних витрат, однорідних за визначеними ознаками; поділ витрат на класи на основі певних загальних ознак об’єктів і закономірних зв’язків між ними, для правильного розуміння призначення витрат, їх економічної ролі в управлінському процесі. Класифікація витрат повинна виконувати цілі – диференціювати витрати для управління ними з метою їх мінімізації на одиницю продукції, що випускається, забезпечувати умови для аналізу за основними ознаками класифікації з урахуванням специфіки діяльності підприємств. Класифікація витрат виробництва суттєво впливає на формування собівартості продукції, потребує деталізації та підвищення аналітичності інформації з метою реалізації функцій управління підприємством. Зокрема, її побудова підпорядкована цілі включення окремих витрат до собівартості продукції в процесі управління ціноутворенням на підприємстві. Визначена класифікація витрат на підприємстві повинна виконувати роль регулятора понять про канали витрачання засобів суб’єкта господарювання та джерела їх покриття. Практичним втіленням класифікації вважають класифікатор витрат – систематизований перелік різних об’єктів та їх властивостей. Етапи процесу розробки класифікатора витрат з урахуванням потреб управління та специфіки діяльності підприємства представлено на рис. 2. Розробка класифікатора витрат на підприємстві із дотриманням визначених етапів сприятиме розв’язанню проблем уніфікації назв статей витрат і визначенню переліку витрат, що формують собівартість продукції, дозволяє синхронізувати дані про витрати різних підрозділів підприємства та забезпечує точність процесу калькулювання. Етап 1:- визначення цілей розробки класифікатора витрат;  окреслення кола осіб, на яких будуть покладені обов’язки з розробки класифікатора витрат;  детальне вивчення організаційних і виробничих особливостей діяльності підприємства; Етап 2: - вибір класифікаційної схеми;  визначення кількості рівнів класифікації;  виділення центрів відповідальності;  встановлення місць виникнення витрат (з деталізацією від підрозділу до робочого місця);  визначення класу витрат на основі їх економічної прироби (витрати засобів праці; витрати предметів праці; трудові витрати; соціальні витрати; накладні витрати);  виявлення об’єкта понесення витрат (розподіл за видами продукції; за підрозділами чи технологічними операціями;  розробка системи кодування. Етап 3: - оформлення класифікатора;  складання інструкції із застосування елементів класифікатора з роз’ясненнями, описами критеріїв віднесення витрат. Рис. 2. Процес розробки класифікатора витрат [1] Journal of science. Lyon №70/2025 13 В управлінському обліку метою класифікації витрат є надання допомоги керівнику в прийнятті правильних і обґрунтованих рішень, оскільки менеджер, приймаючи рішення, повинен знати, до яких витрат та вигод вони призведуть. Вперше класифікувати витрати на фіксовані і змінні було запропоновано у 1887 р. книзі Дж. Фелса та Е. Гарке «Виробничі рахунки: принципи і практика їх ведення». Вважали, що зміна фіксованих витрат не залежить від напряму різних господарських операцій або обсягу виробленої продукції. Часто на підприємствах з метою класифікації витрат, задовольняють переважно потреби фінансового обліку, за ознаками: за економічними елементами (матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати); за ступенем однорідності (прості (одноелементні), комплексні); за статтями витрат; за відношенням до технологічного процесу (основні, накладні); за способом включення у собівартість продукції (прямі та непрямі); за охопленням планування (планові, позапланові)». Водночас завданням класифікації витрат в управлінському обліку є виявлення тієї частини витрат, на які може вплинути управлінський персонал підприємства. В. Стоцький був одним із перших хто класифікував витрати з метою управління на витрати: основні і накладні; прямі і непрямі; змінні і постійні. М. Жебрак доповнив витрати: комплексними та одноелементними; виробничими і невиробничими; плановими та позаплановими. У науковій зарубіжній літературі К. Друрі для цілей управлінського обліку, запропонував класифікувати витрати за напрямами: визначення собівартості продукції, прийняття управлінських рішень, виконання контролю [1]. Зарубіжні вчені Ч. Т. Хорнгерн і Дж. Фостер, витрати класифікують за: усередненням (витрати загальні й середні на одиницю виробу); складом (фактичні та планові витрати); функціями управління (виробничі, комерційні і адміністративні витрати [1]). У вітчизняній науковій практиці класифікації витрат в управлінському обліку за основу формування інформаційного забезпечення управлінського циклу – покладено принцип: різні витрати для різних цілей і відповідність завданням управління, з виділенням трьох напрямів: оцінка запасів та визначення фінансових результатів; прийняття управлінських рішень; контроль та регулювання за витратами. Давидюк Т.В. пропонує класифікувати витрати в управлінському обліку за ознаками відображеними в табл.4. Таблиця 4. Класифікація витрат з позиції управлінського підходу [13] Ознака класифікації Елементи класифікації 1 2 За кількістю випущеної продукції Загальні (сукупні), витрати на одиницю продукції За єдністю складу (однорідністю) Одноелементні, комплексні За способом включення в собівартість продукції Прямі, непрямі За періодичністю виникнення (календарними періодами) Поточні, одноразові За центрами відповідальності та місцями виникнення Цехові, дільничні, бригадні, службові тощо За ступенем впливу обсягу виробництва Постійні, змінні За економічним змістом Витрати предметів праці, засобів праці, самоїпраці За видами виробництва Витрати основного виробництва, допоміжних, підсобних та обслуговуючих виробництв ігосподарств За відношенням до технологічного процесу (за економічним складом) Основні, накладні За видами діяльності Витрати основної діяльності (операційної), фінансової діяльності, інвестиційної діяльності За роллю у процесі виробництва Виробничі, невиробничі За фазами кругообігу засобів Постачально-заготівельні, виробничі, збутові За ступенем готовності продукції (відношенням до кінцевого продукту) Витрати в незавершеному виробництві, на товарний випуск За охопленням плануванням Планові, позапланові За охопленням нормуванням Нормовані, ненормовані За доцільністю Продуктивні, непродуктивні Залежно від об’єкта управління У місцях виникнення, у центрах витрат, у центрахвідповідальності Залежно від діяльності підприємства Залежні, незалежні За економічними елементами Матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати За калькуляційними статтями Залежно від галузі національної економіки Journal of science. Lyon №70/2025 14 Враховуючи, необхідність формування звітності згідно вимог міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), витрати можуть класифікувати з метою виконання функцій управлінського обліку, а саме: забезпечення користувачів всіх рівнів управління інформацією, необхідною для поточного планування, контролю й прийняття оперативних управлінських рішень; формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв’язку між рівнями управління та різними структурними підрозділами підприємства; оперативний контроль і оцінка результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства в досягненні мети; перспективне планування й координація розвитку підприємства в майбутньому на основі аналізу фактичних результатів діяльності. Саме класифікація витрат відповідно до функцій управлінського обліку (інформаційної, контрольної, прогнозної, аналітичної, комунікаційної), дозволяє розробити організаційні моделі обліку та аудиту витрат, завдяки чому учасники процесу управління діяльністю підприємств будуть отримувати розширену та цільово-орієнтовану інформацію для прийняття управлінських рішень. Тоді, як підприємства які займаються виробництвом продукції можуть класифікувати витрати в управлінському обліку на основі обсягу виробництва. Наприклад класифікація витрат основної діяльності виробничих підприємств із урахуванням їх основних організаційно–технологічних процесів, може виокремити центри відповідальності за технологічними процесами виготовлення готової продукції (пресового, фарбувального, моторного, складального виробництв (процесів) та процесів випробування і логістики. Водночас, поділ витрат за центрами відповідальності виробничого підприємства може включати: витрати за технологічними процесами виробництва (витрати пресового виробництва, витрати гальванічного (фарбувального) виробництва; витрати моторного виробництва, витрати складального виробництва, витрати на випробовування (інноваційні розробки, витрати на логістику) [1]. Отже, необхідність розподілу витрат за різними ознаками вітчизняних підприємств, пояснюється різними бізнес-процесами (виробництво, надання послуг, чи інша діяльність) в яких вони можуть брати участь, специфікою, цілями та завданнями управління, які застосовуються до тих чи інших видів витрат. Знання сутності витрат щодо кожної ознаки їх класифікації допомагає оцінити здійснені витрати, знайти можливі способи підвищення їх ефективності та прийняти правильні рішення щодо управління ними. Адже, прийняття управлінських рішень має ґрунтуватись на визначенні й аналізі поведінки доходів, витрат і фінансових результатів, пов’язаних з реалізацією цих рішень. Потрібно враховувати, що адміністрацією підприємства оцінюється якість облікових даних про витрати на основі їх аналізу, з позиції придатності для прийняття управлінських рішень, що дозволяє: скорочувати витрати (підвищувати прибуток); приймати адекватні рішення під час вибору альтернатив; впроваджувати технологію «управління за відхиленнями»; виключати витрати, які не створюють вартість. Будь-яку управлінську проблему, зокрема особливості поведінки та обліку витрат, неможливо вирішити, враховуючи брак інформації щодо проблем їх класифікації. Дослідження поведінки витрат є одним із найважливіших аспектів управлінського обліку, а оцінка такої інформації дає змогу сформувати уявлення не тільки про витрати, але і про запаси, організацію їхнього постачання на підприємство, основних засобів, ефективність використання праці, можливість розширення ринку збуту тощо. На поведінку витрат – характер їх реагування при змінах в діяльності підприємства можуть впливати фактори, як: обсяги господарської діяльності; кількість ресурсів, що використовуються при створенні одиниці об'єктів; структура використаних ресурсів; форма зв'язку між обсягами господарської діяльності і витрачанням ресурсів та ціни за одиницю використаних ресурсів. З метою дослідження поведінки витрат, керівництво виробничих вітчизняних підприємств найчастіше розподіляє: на змінну та постійну частини, застосовуючи коефіцієнт реагування витрат. Згаданий коефіцієнт запропонований німецьким вченим К.Меллеровичем, відображає ступінь залежності витрат від зміни обсягів діяльності підприємства і розраховується за формулою [1]: де Кр – коефіцієнт реагування витрат, ∆а – абсолютне відхилення витрат, ∆х – абсолютне відхилення обсягів діяльності. Проте, практики виокремлюють чотири моделі формування витрат та оцінки їх поведінки: змінні, напівзмінні, напівпостійні і постійні. Загалом витрати підприємства та його структурних підрозділів, щодо окремих об'єктів і видів діяльності, характеризуються змішаною структурою певних їх видів. Часто методи визначення постійних та змінних витрат поділяють на три групи: аналітичні, економікостатистичні та графічні методи. Найчастіше в практичній діяльності ведення бізнесу, для визначення функції витрат підприємства, застосовують методи : технологічний (інжиніринговий) аналіз; метод аналізу рахунків; метод вищої - нижчої точки; метод візуального пристосування; регресійний аналіз; метод спрощеного аналізу, метод найменших квадратів. На основі методу спрощеного аналізу, який передбачає поділ сукупності витрат на дві групи за зростанням фактора витрат (кількості маш/год), здійснюють розподіл показників на дві групи, виходячи зі зростання значення Х, та розрахунок постійних витрат на основі середніх значень Х та У. Розглянемо практичне застосування методу спрощеного аналізу в діяльності 10 складів машибудівної галузі, оцінюючи помісячний продаж, та його залежність від площі складу. За цим методом функція витрат матиме вигляд: bXaY  ˆ (2), де: Y ˆ – прогнозована ((залежна) змінна (яка пояснюється), X – незалежна змінна, a, b – структурні параметри моделі. Застосувавши метод найменших квадратів оцінюємо структурні параметри за допомогою формул Journal of science. Lyon №70/2025 15 (3) і (4) та будуємо причинно-наслідкову модель з однією незалежною змінною на основі даних відображених в табл 5.:            2 2XXn YXXYn b , (3), XbYa  (4). Таблиця 5 Залежність величини продажу від площі складу Склад Місячний продаж (в тис. грн) Y Поверхня (в м2) X XY X2 1 20 305 6100 93025 2 15 130 1950 16900 3 17 189 3213 35721 4 9 175 1575 30625 5 16 101 1616 10201 6 27 269 7263 72361 7 35 421 14735 177241 8 7 195 1365 38025 9 22 282 6204 79524 10 23 203 4669 41209 Разом 191 2270 48690 594832 Тому:      067.0 227059483210 19122704869010 2 2 2          XXn YXXYn b 227 10 2270 X ; 1,19 10 191Y ; 9,3227067,01,19  bXYa . Отже, причинно-наслідкова модель, яка виражає залежність величини продажу від площі складу має вигляд: . XY  067,09,3 ˆ . Ця модель може бути використана для прогнозу величини продажу у новому складі. Нехай це буде склад з площею 300 м2, тоді можемо очікувати, що продаж становитиме 24 тисячі гривень, оскільки: 24300067,09,3067,09,3 ˆ XY тис. грн. Вважатимемо, що окрім даних про значення продажу та площі складу, ми отримали також інформацію про середні денні витрати на рекламу, окремих складів. Розробимо причинно-наслідкову модель, яка описує формування величини продажу (Y) в залежності від двох незалежних змінних (двох чинників, які мають вплив на величину продажу): площі складу (X1), а також витрат на рекламу (X2). Дані про формування усіх змінних представлені в табл. 6. Таблиця 6 Залежність величини продажу від складської поверхні і витрат на рекламу Склад Місячний продаж (в тис.грн.) Y Поверхня (в м2) X1 Денні витрати на рекламу (в грн.) X2 1 2 3 4 1 20 305 35 2 15 130 98 3 17 189 83 4 9 175 76 5 16 101 93 6 27 269 77 7 35 421 44 8 7 195 57 9 22 282 31 10 23 203 92 У цьому випадку обминемо формули і розрахунки наведемо для кінцевої оцінки моделі: 21 2349,01148,0074,23 ˆXXY  . Розглядаючи намір відкриття складу з поверхнею 250 м2, при запланованих витратах на рекламу величиною 75 грн. в день (в середньому), тобто приймаючи X1 = 250 і X2 = 75, можемо на підставі моделі передбачати місячний продаж величиною 23,3 тис грн. Це виникає з наступних розрахунків: 244,23752349,02501148,0074,23 ˆY Важливо розуміти взаємозв'язок між витратами та факторами, які на них впливають, що дає можливість передбачити майбутні витрати та прийняти необхідні управлінські рішення. Вивчення поведінки витрат дає змогу здійснити оцінку витрат і побудувати їх функцію. Зокрема, модель функції витрат підприємства може визначатися характером його виробництва (однопродуктове чи багатопродуктове), а саме: - для однопродуктового виробництва - однофакторна модель функції витрат: Journal of science. Lyon №70/2025 16 Y = a + bx (5), де Y – залежна змінна величина (сукупні витрати); х – незалежна змінна величина (фактор витрат); а – загальні постійні витрати; b – змінні витрати на одиницю продукції. - для багатопродуктового виробництва - багатофакторна модель функції витрат: Y = а + b1х1 + b2х2 + … + bnхn, (6), де Y – залежна змінна величина (сукупні витрати); х1, х2, хn – незалежна змінна величина (фактор витрат стосовно окремих видів продукції); а – загальні постійні витрати; b1, b2, bn – змінні витрати на одиницю окремих видів продукції. Критерії вибору методу, які описують поведінку витрат та зміну функції витрат подано на рис.3. Рис.3. Критерії вибору методу, які описують поведінку витрат: [складено автором] Проведені дослідження, свідчать, що функція витрат підприємства представляє собою досить складний, багатогранний процес вивчення їх поведінки, який лежить в основі аналізу взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку і значною мірою визначає ступінь надійності та достовірності інформації, що використовується в процесі прийняття оперативних управлінських рішень. Узагальнюючи варто зазначити, перспективами застосування управлінського обліку в частині класифікації витрат є:  витрати визначаються використанням ресурсів, відображаючи, скільки і яких ресурсів витрачено при виробництві (наданні послуг) і реалізації продукції; одиницях, однак в економічних розрахунках застосовують грошове вираження витрат;  визначення витрат завжди співвідноситься з конкретними цілями, завданнями;  інформаційна система підприємства повинна розрізняти потреби, пов'язані з підготовкою фінансових звітів та потреб управління (внутрішній (управлінський) звіт);  інформація про витрати сформована у фінансових звітах, має бути надана на регулярній основі, а процеси ідентифікації, збору, обробки, представлення та інтерпретації вартості інформації повинні бути повторені;  раціональна організація обліку витрат на підприємствах сприятиме розширенню інформаційної бази для складання звітності, контролю, прийняття управлінських рішень. Класифікація витрат на підприємстві для потреб управління за нормальних умов господарювання та в умовах невизначеності, потребує: формуванні інформаційного забезпечення витрат; проведення аналізу структури витрат та визначення її впливу на результати діяльності підприємства; планування суми і рівня витрат; бюджетування; прогнозування суми витрат; організація контролю за процесом виникнення витрат; поєднання оптимізації витрат із високою якістю продукції або наданої послуги; прийняття рішень у системі управління. У разі виконання основних управлінських завдань, вчені пропонують впроваджувати систему інформаційного забезпечення витрат за етапами: організація процесу формування інформації щодо витрат на підприємствах відповідно потреб системи управління; визначення (розробка) елементів обліковоінформаційного забезпечення; створення облікової та позаоблікової інформації та її передача особам, що приймають рішення. Загалом, інформаційне забезпечення витрат потребує, на основі вхідної інформації створення бухгалтерської облікової (дані фінансового та управлінського обліку) та позаоблікової (зовнішня інформація, нормативно-законодавча база з обліку) баз даних. Всі види інформації, що впливають на прийняття рішень, повинні відображатися в інформаційній системі підприємства та відповідати ступеню достатності. Під час формування інформаційного забезпечення щодо витрат слід враховувати як внутрішні можливості підприємства, так і зовнішні умови його функціонування. За окремими оцінками «облік як одна із функцій управління незалежно від форм власності й типу економічних відносин обслуговує управлінський процес, створюючи понад 80 % інформаційної бази управлінських рішень, що приймаються» [1].Також необхідно зауважити, що одним із важливих елементів інформаційного забезпечення класифікації витрат на підприємствах з метою управління є застосування Плану рахунків, що розробляється відповідно вимог гармонізації фінансового та управлінського обліку і звітності, щодо потреб сталої ринкової економіки та вимог Європейського Союзу. Зокрема, у Плані рахунків синтетичні рахунки класу 9 «Витрати діяльності» і субрахунки (за аналітичними ознаками) повинні формувати дані не тільки для складання Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), але служити інформаційною базою для формування статей форм управлінської звітності, необхідних для внутрішніх потреб підприємств. Корисним із точки зору інформативності користувачів функціональних підрозділів буде розроблений на підприємстві Робочий альбом форм первинних документів (за видами обліку), класифікатора витрат та управлінський звіт, який дозволить провести уніфікацію економічна правдоподібність (зв'язок між витратами та їх фактором має економічний сенс); значущість незалежних змінних (для оцінювання значущості використовують показник коефіцієнта детермінації та розраховують стандартну похибку обчислення); адекватність функції витрат реальним умовам діяльності підприємства.