Jou nal o science. Lyon №70/2025 8
ECONOMIC SCIENCES
УДК 657. 4
CLASSIFICATION OF EXPENSES FOR THE PURPOSE OF ENTERPRISE MANAGEMENT
She si L.
PhD, Associa e P o esso , Associa e
P o esso o he Depa men o Accoun ing, Analysis and Con ol
I an F anko Na ional Uni e si y o L i
Uk aine, 79000, L i , Kope nyka S ., 3
КЛАСИФІКАЦІЇ ВИТРАТ З МЕТОЮ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
Шевців Л.
кандидат економічних наук
доцент, доцент кафедри обліку, аналізу і контролю
Львівський національний університет імені Івана Франка
Україна, 79000, м. Львів, вул. Коперника, 3
h ps://doi.o g/10.5281/zenodo.17256211
Abs ac
The a icle examines he cos s o an en e p ise as one o he main managemen objec s ha p o ides compe -
i i e ad an ages o business en i ies o achie e s a egic goals, including ad an ages in managing he en e p ise,
he impac on he inancial esul o ope a ion, de e mining p icing policy, he le el o echnology and p oduc ion
o ganiza ion, and is used o assess he e iciency o managemen by compa ing cos s and pe o mance. The de i-
ni ion o he concep o "cos s" in egula o y sou ces, economic and accoun ing li e a u e is summa ized. Fou
s ages o he e olu ion o knowledge abou cos s a e conside ed, which include accoun ing and managemen as-
pec s. Cos s a e analyzed acco ding o he accoun ing and economic model o p oduc ion. App oaches o he clas-
si ica ion o cos s - he main p inciple o o ganizing managemen accoun ing, a me hod o p ocessing and con ol-
ling in o ma ion - a e de e mined. I is summa ized ha economically jus i ied classi ica ion o cos s is he basis
o accoun ing and con ol o he economic ac i i ies o any en e p ise, whe e he dis ibu ion and simul aneous
combina ion o a ious cos s, homogeneous acco ding o ce ain cha ac e is ics, is ca ied ou . The change in he
cos unc ion o he s udy o hei beha io , using he simpli ied analysis me hod, is conside ed on he example
o he ac i i ies o 10 wa ehouses o he machine-building indus y, whe e mon hly sales and dependence on he
wa ehouse a ea a e es ima ed. The use o cos unc ion me hods allows you o o m an idea no only abou cos s,
bu also abou s ocks, he o ganiza ion o hei supply o he en e p ise, ixed asse s, labo e iciency, he possibili y
o expanding he sales ma ke . Di ec ions o e lec ing cos s a e p oposed o he o ma ion o bo h he in e nal
capabili ies o he en e p ise and he ex e nal condi ions o i s unc ioning.
Анотація
У статті досліджено витрати підприємства як один з головних управлінських об’єктів, який надає конкуре-
нтні переваги суб’єктам господарювання для досягнення стратегічних цілей, це і переваги в управлінні підприєм-
ством, вплив на фінансовий результат функціонування, визначення цінової політики, рівень технології та органі-
зації виробництва, та використовується для оцінки ефективності господарювання шляхом порівняння витрат та
результатів діяльності. Узагальнено визначення поняття «витрати» в нормативних джерелах, економі-
чній та обліковій літературі. Розглянуто чотири етапи еволюції знань про витрати які включають
облікові та управлінські аспекти. Проаналізовано витрати за бухгалтерською та економічною моделлю ви-
робництва. Визначено підходи до класифікація витрат – основного принципу організації управлінського
обліку, методу обробки і контролю інформації. Узагальнено, що економічно обґрунтована класифікація
витрат є основою обліку і контролю господарської діяльності будь-якого підприємства, де здійснюється
розподіл і одночасне об’єднання різних витрат, однорідних за визначеними ознаками. Зміну функції витрат
для дослідження їх поведінки, із застосуванням методу спрощеного аналізу, розглянуто на прикладі діяльності
10 складів машибудівної галузі, де оцінено помісячний продаж, та залежність від площі складу. Застосування
методів функції витрат дає змогу сформувати уявлення не тільки про витрати, але і про запаси, організацію
їхнього постачання на підприємство, основних засобів, ефективність використання праці, можливість ро-
зширення ринку збуту. Запропоновано напрями відображення витрат для формування як внутрішніх мож-
ливостей підприємства, так і зовнішніх умов його функціонування.
Keywo ds: cos s, cos classi ica ion, me hods, managemen , cos beha io .
Ключові слова: витрати, класифікація витрат, методи, управління, поведінка витрат.
Jou nal o science. Lyon №70/2025 9
Вступ. Класифікація витрат є елементом си-
стеми управління витратами, основним принципом
організації управлінського обліку, методом
обробки і контролю інформації. Власники (мене-
джери) підприємств самостійно вирішують: як кла-
сифікувати витрати; як деталізувати їх склад. Вит-
рати підприємства є одним із головних управлінських
об’єктів, який надає конкурентні переваги суб’єктам
господарювання. Саме витрати є основою вибору
стратегії розвитку й прийняття управлінських
рішень, орієнтиром встановлення ціни на про-
дукцію та передумовою приросту капіталу
підприємства. Зважаючи на це, знання інформації
про витрати, займає важливе місце в управлінні
підприємств, діяльність яких характеризується
значним рівнем витратомісткості, також це і визна-
чальний якісний чинник і показник їх господа-
рювання. Так, дослідження витрат підприємств за-
свідчили, що частка собівартості у вартості реалізо-
ваної продукції, робіт та послуг є досить значною
та протягом останніх п’яти років коливається від 84
до 95% залежно від підгалузі [1]. Тому, обсяг ін-
формації, зібраної, обробленої щодо класифікації
витрат, застосованих методів, залежать від чітко
визначених потреб споживачів (управлінських зав-
дань) і використовується для оцінки ефективності гос-
подарювання шляхом порівняння витрат та результатів
діяльності.
Методика. Проблеми класифікації витрат з
метою управління, завжди були предметом до-
слідження багатьох учених, праці яких, безперечно,
мають свою цінність, а саме вітчизняні вчені: В.В.
Сопко [2], який пропонував 10 напрямів
групування витрат підприємства, В.І. Стоцький -
поділив витрати на основні і накладні; прямі і не-
прямі; змінні та постійні.; М.Х. Жебрак – запропо-
нував класифікувати витрати на комплексні та од-
ноелементні, виробничі і невиробничі, планові та
позапланові, М.Г. Чумаченко – пропонував кла-
сифікувати витрати за центрами відповідальності.
У праці [3] Маркіна І.А., пропонує здійснювати
класифікацію витрат для потреб управління за
напрямами: 1)оцінки запасів і визначення фінансо-
вих результатів; 2) прийняття рішень; 3) контроль.
Цікавою є класифікацію витрат за організаційно-
управлінським критерієм запропонована в праці
[4]. Вагомий внесок у наукові розробки з питань
класифікації витрат для потреб управління було
здійснено Ф.Ф. Бутинцем у [5], та в [6] – також про-
аналізовано підходи до розмежування категорій
«витрати» і «затрати та їх класифікація. Однак,
незважаючи на велику кількість досліджень і нау-
кових публікацій по даній тематиці, багато питань
класифікації витрат для управління підприємством
і прийняття управлінського рішення на сучасному
етапі враховуючи вимоги сталого розвитку еко-
номіки України, гармонізації національних стан-
дартів та міжнародних стандартів і надалі залиша-
ються не розкритими. Виходячи з цього, існує
нагальна потреба подальших досліджень у цьому
напрямку.
Метою дослідження є вивчення проблем кла-
сифікації витрат за різними ознаками та застосу-
вання методів поведінки витрат для управління віт-
чизняних підприємств.
При написанні роботи використано загально-
наукові методи: аналіз й синтез, індукція та дедук-
ція, аналогія, узагальнення і порівняння; та спеціа-
льні методи: системний підхід, матричний метод,
економічний аналіз, табличний і графічний методи.
Основна частина. У сучасний період інфор-
матизації, діджиталізації кожний власник бізнесу
чи керівник підприємства, на основі зібраної інфо-
рмації про витрати, використовуваних методів кла-
сифікації витрат, бажає знати скільки буде кошту-
вати виробництво тієї чи іншої продукції, який при-
буток отримає від її реалізації в загальному обсязі
прибутку, чи є можливість збільшити або зменшити
ціну на цю продукцію і яка ефективність від прий-
няття управлінського рішення. Витрати підприємс-
тва є одним із головних управлінських об’єктів, який
надає конкурентні переваги суб’єктам господарювання
для досягнення стратегічних цілей [1]. Дослідники ви-
діляють чотири етапи еволюції знань про ви-
трати:етап І – публічна звітність про витрати, відс-
теження, облік і контроль витрат на господарсь-
кому і державному рівнях (ІІ ст. до н. е. – XIV ст.);
етап ІІ – здійснення спроб розкрити суть поняття
«витрати», поява різних теорій витрат (XIV–
ХІХ ст.); етап ІІІ – використання математичних ме-
тодів у теорії, дослідження поведінки витрат, ви-
вчення витрат як об’єкта обліку і контролю
(ХХ ст.); етап IV – виникнення нового напряму до-
слідження – управління витратами (кін. ХХ ст. –
поч. ХХІ ст.). Дослідження підходів сутності по-
няття «витрати» з позиції управлінського підходу в
нормативних джерелах, економічній та обліко-
вій літературі, (табл.1) свідчать: «витрати – це за-
трати живої та уречевленої праці на виробництво
продукції; місце та роль витрат розглядається та ро-
зкривається у прикладному аспекті як складовий
елемент ціни, що формується в ринковій системі на
основі зміни попиту та пропозиції», а «витрати» з
позиції управлінського підходу це «...вартісний ви-
раз використаних у процесі діяльності підприємс-
тва (установи, організації) матеріальних, трудових,
фінансових та інших ресурсів» спожитих у процесі
діяльності, тобто сукупність затрат на виробництво
продукції та її реалізацію, і витрати на які відобра-
жаються на рахунку 23 «Виробництво» [1]. Дефіні-
ція «витрати» поєднала в своїй структурі залеж-
ність від двох категорій: активів та зобов’язань.
Jou nal o science. Lyon №70/2025 10
Таблиця 1
Визначення поняття «витрати» в нормативних джерелах, економічній та обліковій літературі
Джерело
Визначення
Закон України «Про бух-
галтерський облік та
фінансову звітність в
Україні» [7]
Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або
збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за
винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення
власниками)
Податковий кодекс
України (ПКУ) [8]
Витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської
діяльності платника податку, у результаті яких відбувається зменшення еко-
номічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, уна-
слідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу
за рахунок його вилучення або розподілу власником).
НП(С)БО 1 «Загальні
вимоги до фінансової
звітності» та
НП(С)БО16 «Витрати»
[9,10]
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збіль-
шення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу
підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення
або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно
оцінені.
Концептуальна основа
фінансової звітності [11]
Витрати – зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у ви-
гляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань,
результатом чого є зменшення власного капіталу, за винятком зменшення,
пов’язаного з виплатами учасникам
МСБО
Витрати – зменшення економічної вигоди протягом звітного періоду, що
відбувається у формі вибуття або використання активів чи збільшення зо-
бов’язань, що веде до зменшення власного капіталу підприємства за умови,
що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
В. Дерій
Витратами доцільно називати повністю або частково використані в процесі
господарсько-фінансової діяльності підприємства запаси, необоротні ак-
тиви, трудові й інтелектуальні ресурси, а також зменшення (погашення) зо-
бов’язань підприємства перед бюджетом, кредиторами та іншими юридич-
ними і фізичними особами
М. Скрипник
Витрати – використання тільки тих ресурсів, які при визначенні прибутку
господарюючого суб’єкта за конкретний період часу ставляться у
відповідність доходам.
МСФЗ (міжнародний
стандарт фінансової звіт-
ності)
Витрати – визнаються на основі безпосереднього зіставлення між понесе-
ними витратами і прибутками за конкретними статтями доходів, що припус-
кає одночасне визнання прибутків та витрат, які виникають безпосередньо і
спільно від одних і тих же операцій або інших подій.
Джерело: складено автором
У МСБО 1 «Подання фінансових звітів» говориться про класифікацію витрат за характером витрат
(поділ на групи: витрати на придбання матеріалів, винагороди працівникам, амортизація, транспортні вит-
рати тощо і за призначенням витрат (за собівартістю реалізації). Вітчизняний вчений В. В. Собко [2] вка-
зує, «....в управлінні діяльністю необхідне чітке розмежування понять «витрати» та «затрати», відмінності
яких подано у табл. 2. Таблиця 2
Ознаки розмежування категорій «витрати» і «затрати»
Ознака
Витрати
Затрати
Показник
вартісний
натурально-речовий
Джерело
ресурси й активи
вартість одиниці ресурсів й активів, вкла-
дених у виробництво
Рівень
визначається технологією і організацією
виробництва
визначається вартістю, ціною вхідних ре-
сурсів
Вплив
продуктивність виробництва, конкурентос-
проможність продукту
прибутковість бізнесу і цінова конкурен-
тоспроможність товару
Мінімізація
покращення техніко-технологічного осна-
щення й організації праці.
оптимізація затрат і постачання ресурсів
за прийнятними цінами.
Джерело: складено автором
Jou nal o science. Lyon №70/2025 11
При наявності різноманітних дефініцій, по-
няття «витрати» розділяють, використовуючи еко-
номічну або бухгалтерську модель виробництва:
витрати із точки зору економічної теорії
(управлінський підхід);
витрати з погляду бухгалтерського обліку
(бухгалтерський підхід).
Як зазначає Партин Г.[12], економічна модель
виробництва розглядає поведінку витрат у дов-
гостроковому періоді. Зміна загальних витрат і до-
ходу підприємства внаслідок зміни обсягу діяль-
ності має нелінійний характер. Вчений М. Чума-
ченко вважає, що здійснення розрахунків для прий-
няття управлінських рішень за економічною мо-
деллю пов’язано із застосуванням складних фор-
мул, що є неприйнятним в умовах виробництва.
Водночас, бухгалтерська модель виробництва
підприємства передбачає виконання алгебраїчних
розрахунків і є прийнятною для оперативного
прийняття рішень, пов’язаних із виробничими вит-
ратами, що і відображено на рис.1.
Рис. 1. Графік витрат за бухгалтерською моделлю виробництва [12]
Проте, в сучасний період бухгалтер не при-
діляє належної уваги формуванню інформації в
бухгалтерську систему так, щоб можна було скла-
сти звіти за визначеними напрямами класифікації
витрат на підприємстві, а також використовувані
бухгалтерські програми не володіють потужною
аналітикою щодо обліку витрат. Недоліками базу-
вання управлінського обліку на даних бухгал-
терського обліку (фінансових показниках) є: 1)
бухгалтерський облік ведеться згідно із законо-
давчо встановленими вимогами, що не завжди
відображає реальний стан справ підприємства
(зокрема: вимоги щодо методів обліку (кон-
тролю); методів нарахування амортизації; ме-
тодів розподілу накладних витрат тощо); 2) дані
про прибуток, отримані зі звіту про прибутки та
збитки, не є адекватними вимірниками при-
бутку, оскільки прибуток у системі бухгалтерсь-
кого обліку залежить від того, коли були визнані
доходи чи витрати. Більшість компаній (як
українських, так і іноземних) використовують
цю особливість для маніпулювання обсягом
прибутку у звітному періоді; 3) бухгалтерський
баланс не пристосований для відображення не-
матеріальних (інтелектуальних) активів, які є
основним джерелом конкурентоспроможності
бізнесу; 4) фінансові показники характеризують
підприємство з точки зору фінансового циклу,
коли його діяльність розглядається у розрізі
руху грошових коштів, а не створення вартості.
При такому підході такі важливі напрямки, як
взаємовідносини з клієнтами, маркетинг, удос-
коналення технологій, навчання та розвиток
персоналу, розробка нових продуктів і послуг,
представлені як суто витратні, що суперечить їх
ролі в сучасних умовах.
Потреба у сталому розвитку сприяла переходу
вітчизняних підприємств на міжнародні стандарти
фінансової звітності (МСФЗ), міжнародні стан-
дарти бухгалтерського обліку (МСБО), зміні ролі
бухгалтера-управлінця в компанії, залучення до ро-
зробки стратегії бізнесу і впровадження новітніх ін-
формаційних технологій (як облікових так і управ-
лінських). Відповідність вітчизняних і міжнарод-
них стандартів бухгалтерського обліку щодо вит-
рат, відповідно до вимог його гармонізації подано в
табл. 3. Таблиця 3
Відповідність вітчизняних і міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку витрат підприємства
Вітчизняна практика
Міжнародна практика
НП(С)БО 16 «Витрати»
МСБО 16 «Основні засоби»
МСБО 18 «Дохід»
МСБО 23 «Витрати на позики»
МСБО 38 «Нематеріальні активи»
НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звіт-
ності», ПКУ
МСБО 1 «Подання фінансової звітності»
Джерело: складено автором
Сукупні вит-
рати і до-
ходи, грн.
Обсяг виробництва
(реалізації)
Постійні витрати за
бухгалтерською мо-
деллю
Сукупні витрати за бухгал-
терською моделлю
Сукупні витрати за економіч-
ною моделлю
Сукупний дохід за бухгалтерською
моделлю
X
Y
Jou nal o science. Lyon №70/2025 12
Проте, аналіз табл. 1-3, свідчить, що визна-
чення терміну «витрати» у НП(С)БО в цілому іден-
тичне визначенню в МСФЗ, але поняття витрат,
представлене в національних стандартах, є більш
деталізованим, тоді як ПКУ містить посилання на
форму здійснення витрат. Управлінський облік вит-
рат виробництва ґрунтується на важливих методич-
них засадах, а саме: на загально-прийнятій кла-
сифікації і групуванні витрат за елементами та
статтями калькуляції. Визначені напрями кла-
сифікації і групування витрат, узгоджуються (гар-
монізують) із бухгалтерським обліком як інфор-
маційною системою підприємства, планом
рахунків бухгалтерського обліку, Податковим ко-
дексом України та іншими нормативно-правовими
документами, і зазначають в обліковій політиці
підприємства. Згідно МСБО 1 «Подання фінансо-
вих звітів» здійснювати класифікацію витрат, реко-
мендується: за характером (наприклад, амортиза-
ція, придбання матеріалів, транспортні витрати,
виплати працівникам, витрати на рекламу), за
функціями як частини «собівартості продажу»
(наприклад, витрати на збут або адміністративну
діяльність). У МСФЗ немає жодного спеціального
стандарту, який би регулював облік і порядок
відображення витрат у звітності, а саме: МСФЗ 2
«Запаси» (IAS 2 – In en o ies) – регулюють оцінку
витрат за матеріалами, передбачає загальний
підхід, відповідно якому виокремлюють дві кате-
горії витрат: витрати на продукт; витрати періоду;
МСФЗ 16 «Основні засоби» (IAS 16 – P ope y, Plan
and Equipmen ) – витрати з амортизації; МСФЗ 19
«Виплати працівникам» (IAS 19 – Employee
Bene i s) – витрати з оплати праці; МСФЗ 23 «Вит-
рати на позики» (IAS 23 – Bo owing cos s) – визна-
чає, як обліковувати витрати за позиками. Згадані
міжнародні стандарти, в тому числі, регулюють по-
рядок включення витрат до первісної вартості про-
дукції, основних засобів та нематеріальних активів
(їх капіталізацію), а також порядок їх списання у
вигляді амортизації (декапіталізацію) або вибуття.
Класифікація витрат – це поділ їх на класи на
основі певних загальних ознак об’єктів і закономір-
них зв’язків між ними [1]. Власне, економічно
обґрунтована класифікація витрат є основою обліку
і контролю господарської діяльності будь-якого
підприємства, де здійснюється розподіл і одно-
часне об’єднання різних витрат, однорідних за
визначеними ознаками; поділ витрат на класи на ос-
нові певних загальних ознак об’єктів і закономір-
них зв’язків між ними, для правильного розуміння
призначення витрат, їх економічної ролі в управлін-
ському процесі. Класифікація витрат повинна вико-
нувати цілі – диференціювати витрати для управ-
ління ними з метою їх мінімізації на одиницю про-
дукції, що випускається, забезпечувати умови для
аналізу за основними ознаками класифікації з
урахуванням специфіки діяльності підприємств.
Класифікація витрат виробництва суттєво впливає
на формування собівартості продукції, потребує де-
талізації та підвищення аналітичності інформації з
метою реалізації функцій управління підприєм-
ством. Зокрема, її побудова підпорядкована цілі
включення окремих витрат до собівартості про-
дукції в процесі управління ціноутворенням на
підприємстві. Визначена класифікація витрат на
підприємстві повинна виконувати роль регулятора
понять про канали витрачання засобів суб’єкта гос-
подарювання та джерела їх покриття.
Практичним втіленням класифікації вважають
класифікатор витрат – систематизований перелік
різних об’єктів та їх властивостей. Етапи процесу
розробки класифікатора витрат з урахуванням по-
треб управління та специфіки діяльності підприєм-
ства представлено на рис. 2. Розробка класифіка-
тора витрат на підприємстві із дотриманням визна-
чених етапів сприятиме розв’язанню проблем
уніфікації назв статей витрат і визначенню переліку
витрат, що формують собівартість продукції, доз-
воляє синхронізувати дані про витрати різних
підрозділів підприємства та забезпечує точність
процесу калькулювання.
Етап 1:- визначення цілей розробки класифікатора витрат;
окреслення кола осіб, на яких будуть покладені обов’язки з розробки кла-
сифікатора витрат;
детальне вивчення організаційних і виробничих особливостей діяльності
підприємства;
Етап 2: - вибір класифікаційної схеми;
визначення кількості рівнів класифікації;
виділення центрів відповідальності;
встановлення місць виникнення витрат (з деталізацією від підрозділу до
робочого місця);
визначення класу витрат на основі їх економічної прироби (витрати за-
собів праці; витрати предметів праці; трудові витрати; соціальні витрати; накла-
дні витрати);
виявлення об’єкта понесення витрат (розподіл за видами продукції; за
підрозділами чи технологічними операціями;
розробка системи кодування.
Етап 3: - оформлення класифікатора;
складання інструкції із застосування елементів класифікатора з роз’яс-
неннями, описами критеріїв віднесення витрат.
Рис. 2. Процес розробки класифікатора витрат [1]
Jou nal o science. Lyon №70/2025 13
В управлінському обліку метою класифікації
витрат є надання допомоги керівнику в прийнятті
правильних і обґрунтованих рішень, оскільки мене-
джер, приймаючи рішення, повинен знати, до яких
витрат та вигод вони призведуть. Вперше кла-
сифікувати витрати на фіксовані і змінні було за-
пропоновано у 1887 р. книзі Дж. Фелса та Е. Гарке
«Виробничі рахунки: принципи і практика їх ве-
дення». Вважали, що зміна фіксованих витрат не за-
лежить від напряму різних господарських операцій
або обсягу виробленої продукції. Часто на
підприємствах з метою класифікації витрат, задо-
вольняють переважно потреби фінансового обліку,
за ознаками: за економічними елементами (ма-
теріальні затрати, витрати на оплату праці,
відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші
операційні витрати); за ступенем однорідності
(прості (одноелементні), комплексні); за статтями
витрат; за відношенням до технологічного процесу
(основні, накладні); за способом включення у
собівартість продукції (прямі та непрямі); за охо-
пленням планування (планові, позапланові)». Вод-
ночас завданням класифікації витрат в управлінсь-
кому обліку є виявлення тієї частини витрат, на які
може вплинути управлінський персонал підприєм-
ства. В. Стоцький був одним із перших хто кла-
сифікував витрати з метою управління на витрати:
основні і накладні; прямі і непрямі; змінні і
постійні. М. Жебрак доповнив витрати: комплекс-
ними та одноелементними; виробничими і невиро-
бничими; плановими та позаплановими. У науковій
зарубіжній літературі К. Друрі для цілей управлін-
ського обліку, запропонував класифікувати вит-
рати за напрямами: визначення собівартості про-
дукції, прийняття управлінських рішень, виконання
контролю [1]. Зарубіжні вчені Ч. Т. Хорнгерн і Дж.
Фостер, витрати класифікують за: усередненням
(витрати загальні й середні на одиницю виробу);
складом (фактичні та планові витрати); функціями
управління (виробничі, комерційні і адміністра-
тивні витрати [1]). У вітчизняній науковій практиці
класифікації витрат в управлінському обліку за ос-
нову формування інформаційного забезпечення
управлінського циклу – покладено принцип: різні
витрати для різних цілей і відповідність завданням
управління, з виділенням трьох напрямів: оцінка за-
пасів та визначення фінансових результатів; прий-
няття управлінських рішень; контроль та регулю-
вання за витратами. Давидюк Т.В. пропонує кла-
сифікувати витрати в управлінському обліку за
ознаками відображеними в табл.4. Таблиця 4.
Класифікація витрат з позиції управлінського підходу [13]
Ознака класифікації
Елементи класифікації
1
2
За кількістю випущеної продукції
Загальні (сукупні), витрати на одиницю продукції
За єдністю складу (однорідністю)
Одноелементні, комплексні
За способом включення в собівартість
продукції
Прямі, непрямі
За періодичністю виникнення (кален-
дарними періодами)
Поточні, одноразові
За центрами відповідальності та
місцями виникнення
Цехові, дільничні, бригадні, службові тощо
За ступенем впливу обсягу вироб-
ництва
Постійні, змінні
За економічним змістом
Витрати предметів праці, засобів праці, самоїпраці
За видами виробництва
Витрати основного виробництва, допоміжних, підсобних та
обслуговуючих виробництв ігосподарств
За відношенням до технологічного
процесу (за економічним складом)
Основні, накладні
За видами діяльності
Витрати основної діяльності (операційної), фінансової діяль-
ності, інвестиційної діяльності
За роллю у процесі виробництва
Виробничі, невиробничі
За фазами кругообігу засобів
Постачально-заготівельні, виробничі, збутові
За ступенем готовності продукції
(відношенням до
кінцевого продукту)
Витрати в незавершеному виробництві, на
товарний випуск
За охопленням плануванням
Планові, позапланові
За охопленням нормуванням
Нормовані, ненормовані
За доцільністю
Продуктивні, непродуктивні
Залежно від об’єкта управління
У місцях виникнення, у центрах витрат, у центра-
хвідповідальності
Залежно від діяльності підприємства
Залежні, незалежні
За економічними елементами
Матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування
на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати
За калькуляційними статтями
Залежно від галузі національної економіки
Jou nal o science. Lyon №70/2025 14
Враховуючи, необхідність формування звітно-
сті згідно вимог міжнародних стандартів фінансо-
вої звітності (МСФЗ), витрати можуть класифіку-
вати з метою виконання функцій управлінського
обліку, а саме: забезпечення користувачів всіх рів-
нів управління інформацією, необхідною для пото-
чного планування, контролю й прийняття операти-
вних управлінських рішень; формування інформа-
ції, яка є засобом внутрішнього комунікаційного
зв’язку між рівнями управління та різними структу-
рними підрозділами підприємства; оперативний ко-
нтроль і оцінка результатів діяльності внутрішніх
підрозділів і підприємства в досягненні мети; перс-
пективне планування й координація розвитку підп-
риємства в майбутньому на основі аналізу фактич-
них результатів діяльності.
Саме класифікація витрат відповідно до функ-
цій управлінського обліку (інформаційної, контро-
льної, прогнозної, аналітичної, комунікаційної), до-
зволяє розробити організаційні моделі обліку та ау-
диту витрат, завдяки чому учасники процесу управ-
ління діяльністю підприємств будуть отримувати
розширену та цільово-орієнтовану інформацію для
прийняття управлінських рішень. Тоді, як підпри-
ємства які займаються виробництвом продукції мо-
жуть класифікувати витрати в управлінському об-
ліку на основі обсягу виробництва. Наприклад кла-
сифікація витрат основної діяльності виробничих
підприємств із урахуванням їх основних організа-
ційно–технологічних процесів, може виокремити
центри відповідальності за технологічними проце-
сами виготовлення готової продукції (пресового,
фарбувального, моторного, складального вироб-
ництв (процесів) та процесів випробування і логіс-
тики. Водночас, поділ витрат за центрами відпові-
дальності виробничого підприємства може вклю-
чати: витрати за технологічними процесами вироб-
ництва (витрати пресового виробництва, витрати
гальванічного (фарбувального) виробництва; ви-
трати моторного виробництва, витрати складаль-
ного виробництва, витрати на випробовування (ін-
новаційні розробки, витрати на логістику) [1].
Отже, необхідність розподілу витрат за різ-
ними ознаками вітчизняних підприємств, поясню-
ється різними бізнес-процесами (виробництво, на-
дання послуг, чи інша діяльність) в яких вони мо-
жуть брати участь, специфікою, цілями та завдан-
нями управління, які застосовуються до тих чи ін-
ших видів витрат. Знання сутності витрат щодо кожної
ознаки їх класифікації допомагає оцінити здійснені ви-
трати, знайти можливі способи підвищення їх ефектив-
ності та прийняти правильні рішення щодо управління
ними. Адже, прийняття управлінських рішень має ґрун-
туватись на визначенні й аналізі поведінки доходів, ви-
трат і фінансових результатів, пов’язаних з реалізацією
цих рішень. Потрібно враховувати, що адміністрацією
підприємства оцінюється якість облікових даних
про витрати на основі їх аналізу, з позиції придат-
ності для прийняття управлінських рішень, що до-
зволяє: скорочувати витрати (підвищувати прибу-
ток); приймати адекватні рішення під час вибору
альтернатив; впроваджувати технологію «управ-
ління за відхиленнями»; виключати витрати, які не
створюють вартість. Будь-яку управлінську про-
блему, зокрема особливості поведінки та обліку ви-
трат, неможливо вирішити, враховуючи брак інфо-
рмації щодо проблем їх класифікації.
Дослідження поведінки витрат є одним із най-
важливіших аспектів управлінського обліку, а оці-
нка такої інформації дає змогу сформувати уяв-
лення не тільки про витрати, але і про запаси, орга-
нізацію їхнього постачання на підприємство, осно-
вних засобів, ефективність використання праці, мо-
жливість розширення ринку збуту тощо. На поведі-
нку витрат – характер їх реагування при змінах в ді-
яльності підприємства можуть впливати фактори,
як: обсяги господарської діяльності; кількість ресу-
рсів, що використовуються при створенні одиниці
об'єктів; структура використаних ресурсів; форма
зв'язку між обсягами господарської діяльності і ви-
трачанням ресурсів та ціни за одиницю використа-
них ресурсів. З метою дослідження поведінки ви-
трат, керівництво виробничих вітчизняних підпри-
ємств найчастіше розподіляє: на змінну та постійну
частини, застосовуючи коефіцієнт реагування ви-
трат. Згаданий коефіцієнт запропонований німець-
ким вченим К.Меллеровичем, відображає ступінь
залежності витрат від зміни обсягів діяльності під-
приємства і розраховується за формулою [1]:
де Кр – коефіцієнт реагування витрат, ∆а – аб-
солютне відхилення витрат, ∆х – абсолютне відхи-
лення обсягів діяльності.
Проте, практики виокремлюють чотири моделі
формування витрат та оцінки їх поведінки: змінні,
напівзмінні, напівпостійні і постійні. Загалом вит-
рати підприємства та його структурних підрозділів,
щодо окремих об'єктів і видів діяльності, характе-
ризуються змішаною структурою певних їх видів.
Часто методи визначення постійних та змінних вит-
рат поділяють на три групи: аналітичні, економіко-
статистичні та графічні методи. Найчастіше в прак-
тичній діяльності ведення бізнесу, для визначення
функції витрат підприємства, застосовують методи
: технологічний (інжиніринговий) аналіз; метод
аналізу рахунків; метод вищої - нижчої точки; ме-
тод візуального пристосування; регресійний аналіз;
метод спрощеного аналізу, метод найменших квад-
ратів. На основі методу спрощеного аналізу, який пе-
редбачає поділ сукупності витрат на дві групи за зрос-
танням фактора витрат (кількості маш/год),
здійснюють розподіл показників на дві групи, вихо-
дячи зі зростання значення Х, та розрахунок постійних
витрат на основі середніх значень Х та У. Розглянемо
практичне застосування методу спрощеного аналізу в
діяльності 10 складів машибудівної галузі, оцінюючи
помісячний продаж, та його залежність від площі
складу. За цим методом функція витрат матиме вигляд:
bXaY
ˆ
(2),
де:
Y
ˆ
– прогнозована ((залежна) змінна (яка пояс-
нюється), X – незалежна змінна, a, b – структурні пара-
метри моделі.
Застосувавши метод найменших квадратів
оцінюємо структурні параметри за допомогою формул
Jou nal o science. Lyon №70/2025 15
(3) і (4) та будуємо причинно-наслідкову модель з
однією незалежною змінною на основі даних
відображених в табл 5.:
2
2XXn
YXXYn
b
, (3),
XbYa
(4).
Таблиця 5
Залежність величини продажу від площі складу
Склад
Місячний продаж
(в тис. грн)
Y
Поверхня (в м2)
X
XY
X2
1
20
305
6100
93025
2
15
130
1950
16900
3
17
189
3213
35721
4
9
175
1575
30625
5
16
101
1616
10201
6
27
269
7263
72361
7
35
421
14735
177241
8
7
195
1365
38025
9
22
282
6204
79524
10
23
203
4669
41209
Разом
191
2270
48690
594832
Тому:
067.0
227059483210
19122704869010
2
2
2
XXn
YXXYn
b
227
10
2270 X
;
1,19
10
191Y
;
9,3227067,01,19 bXYa
.
Отже, причинно-наслідкова модель, яка
виражає залежність величини продажу від площі
складу має вигляд: .
XY 067,09,3
ˆ
. Ця
модель може бути використана для прогнозу
величини продажу у новому складі. Нехай це буде
склад з площею 300 м2, тоді можемо очікувати, що
продаж становитиме 24 тисячі гривень, оскільки:
24300067,09,3067,09,3
ˆ XY
тис. грн.
Вважатимемо, що окрім даних про значення
продажу та площі складу, ми отримали також
інформацію про середні денні витрати на рекламу,
окремих складів. Розробимо причинно-наслідкову
модель, яка описує формування величини продажу
(Y) в залежності від двох незалежних змінних (двох
чинників, які мають вплив на величину продажу):
площі складу (X1), а також витрат на рекламу (X2).
Дані про формування усіх змінних представлені в
табл. 6. Таблиця 6
Залежність величини продажу від складської поверхні і витрат на рекламу
Склад
Місячний продаж
(в тис.грн.) Y
Поверхня (в м2) X1
Денні витрати на рекламу (в грн.) X2
1
2
3
4
1
20
305
35
2
15
130
98
3
17
189
83
4
9
175
76
5
16
101
93
6
27
269
77
7
35
421
44
8
7
195
57
9
22
282
31
10
23
203
92
У цьому випадку обминемо формули і
розрахунки наведемо для кінцевої оцінки моделі:
21 2349,01148,0074,23
ˆXXY
.
Розглядаючи намір відкриття складу з поверхнею
250 м2, при запланованих витратах на рекламу
величиною 75 грн. в день (в середньому), тобто
приймаючи X1 = 250 і X2 = 75, можемо на підставі
моделі передбачати місячний продаж величиною
23,3 тис грн. Це виникає з наступних розрахунків:
244,23752349,02501148,0074,23
ˆY
Важливо розуміти взаємозв'язок між витра-
тами та факторами, які на них впливають, що дає
можливість передбачити майбутні витрати та
прийняти необхідні управлінські рішення. Ви-
вчення поведінки витрат дає змогу здійснити оці-
нку витрат і побудувати їх функцію. Зокрема, мо-
дель функції витрат підприємства може визнача-
тися характером його виробництва (однопродук-
тове чи багатопродуктове), а саме:
- для однопродуктового виробництва - одно-
факторна модель функції витрат:
Jou nal o science. Lyon №70/2025 16
Y = a + bx (5),
де Y – залежна змінна величина (сукупні ви-
трати); х – незалежна змінна величина (фактор ви-
трат); а – загальні постійні витрати; b – змінні ви-
трати на одиницю продукції.
- для багатопродуктового виробництва -
багатофакторна модель функції витрат:
Y = а + b1х1 + b2х2 + … + bnхn, (6),
де Y – залежна змінна величина (сукупні
витрати); х1, х2, хn – незалежна змінна величина
(фактор витрат стосовно окремих видів продукції);
а – загальні постійні витрати; b1, b2, bn – змінні
витрати на одиницю окремих видів продукції.
Критерії вибору методу, які описують
поведінку витрат та зміну функції витрат подано на
рис.3.
Рис.3. Критерії вибору методу, які описують поведінку витрат: [складено автором]
Проведені дослідження, свідчать, що функція
витрат підприємства представляє собою досить
складний, багатогранний процес вивчення їх пове-
дінки, який лежить в основі аналізу взаємозв’язку
витрат, обсягу діяльності та прибутку і значною мі-
рою визначає ступінь надійності та достовірності
інформації, що використовується в процесі прий-
няття оперативних управлінських рішень. Узагаль-
нюючи варто зазначити, перспективами застосу-
вання управлінського обліку в частині класифікації
витрат є:
витрати визначаються використанням ре-
сурсів, відображаючи, скільки і яких ресурсів ви-
трачено при виробництві (наданні послуг) і реаліза-
ції продукції; одиницях, однак в економічних роз-
рахунках застосовують грошове вираження витрат;
визначення витрат завжди співвідноситься
з конкретними цілями, завданнями;
інформаційна система підприємства по-
винна розрізняти потреби, пов'язані з підготовкою
фінансових звітів та потреб управління (внутрішній
(управлінський) звіт);
інформація про витрати сформована у фі-
нансових звітах, має бути надана на регулярній ос-
нові, а процеси ідентифікації, збору, обробки, пред-
ставлення та інтерпретації вартості інформації по-
винні бути повторені;
раціональна організація обліку витрат на
підприємствах сприятиме розширенню інформа-
ційної бази для складання звітності, контролю,
прийняття управлінських рішень.
Класифікація витрат на підприємстві для пот-
реб управління за нормальних умов господарю-
вання та в умовах невизначеності, потребує: фор-
муванні інформаційного забезпечення витрат; про-
ведення аналізу структури витрат та визначення її
впливу на результати діяльності підприємства; пла-
нування суми і рівня витрат; бюджетування; про-
гнозування суми витрат; організація контролю за
процесом виникнення витрат; поєднання оптиміза-
ції витрат із високою якістю продукції або наданої
послуги; прийняття рішень у системі управління. У
разі виконання основних управлінських завдань,
вчені пропонують впроваджувати систему інфор-
маційного забезпечення витрат за етапами: органі-
зація процесу формування інформації щодо витрат
на підприємствах відповідно потреб системи управ-
ління; визначення (розробка) елементів обліково-
інформаційного забезпечення; створення облікової
та позаоблікової інформації та її передача особам,
що приймають рішення. Загалом, інформаційне за-
безпечення витрат потребує, на основі вхідної інфо-
рмації створення бухгалтерської облікової (дані фі-
нансового та управлінського обліку) та позаобліко-
вої (зовнішня інформація, нормативно-законодавча
база з обліку) баз даних. Всі види інформації, що
впливають на прийняття рішень, повинні відобра-
жатися в інформаційній системі підприємства та
відповідати ступеню достатності. Під час форму-
вання інформаційного забезпечення щодо витрат
слід враховувати як внутрішні можливості підпри-
ємства, так і зовнішні умови його функціонування.
За окремими оцінками «облік як одна із функцій
управління незалежно від форм власності й типу
економічних відносин обслуговує управлінсь-
кий процес, створюючи понад 80 % інформацій-
ної бази управлінських рішень, що прийма-
ються» [1].Також необхідно зауважити, що одним
із важливих елементів інформаційного забезпе-
чення класифікації витрат на підприємствах з ме-
тою управління є застосування Плану рахунків, що
розробляється відповідно вимог гармонізації фі-
нансового та управлінського обліку і звітності,
щодо потреб сталої ринкової економіки та вимог
Європейського Союзу. Зокрема, у Плані рахунків
синтетичні рахунки класу 9 «Витрати діяльності» і
субрахунки (за аналітичними ознаками) повинні
формувати дані не тільки для складання Звіту про
фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), але
служити інформаційною базою для формування
статей форм управлінської звітності, необхідних
для внутрішніх потреб підприємств. Корисним із
точки зору інформативності користувачів функціо-
нальних підрозділів буде розроблений на підприєм-
стві Робочий альбом форм первинних документів
(за видами обліку), класифікатора витрат та управ-
лінський звіт, який дозволить провести уніфікацію
економічна правдоподібність (зв'язок між витратами та їх фактором має економічний сенс);
значущість незалежних змінних (для оцінювання значущості використовують показник
коефіцієнта детермінації та розраховують стандартну похибку обчислення);
адекватність функції витрат реальним умовам діяльності підприємства.
