Prof. J. Dagys (1906.X.11 – 1993.I.31)

МИ ЇХ ПАМ’ЯТАТИМЕМО Проф. Й. Дагіс (1906.X.11 — 1993.I.31) Минулого року, у віці 86 років, помер видатний ботанік, доктор габілітований, професор, член-кореспондент Академії наук Йонас Дагіс. Коло його досліджень було дуже широким: фізіологія та морфологія рослин, речовини, що стимулюють ріст дріжджів, фітонциди, екологія рослин Балтійського узбережжя, історія ботаніки Литви, гутація рослин, вплив вітамінів і мікроелементів на активність ферментів, вміст хлорофілу та інтенсивність фотосинтезу в листках рослин. Й. Дагіс — учень професорів К. Регеля та Л. Вайльоніса — написав важливі праці з біології, багато працював над підготовкою фахівців-ботаніків, а також написав підручники для вищих навчальних закладів, популярні книжки, рецензував численні видання, редагував «Литовський ботанічний словник» (1938, ч. 1), «Словник ботанічних термінів» (1965), «Флору Литовської РСР» (1959—1980, 6 т.) та інші видання. Внесок Й. Дагіса як науковця й педагога в науку Литви важливий не лише для ботаніки, а й для термінології. Професор приділяв особливо багато уваги литовській ботанічній термінології. Упродовж багатьох років він був членом Комісії ботанічного словника (до війни), а згодом — її головою, членом Ради термінології при Президії Академії наук. Про його зусилля з удосконалення наукової мови свідчать не лише відредаговані ним словники ботанічних термінів, а й статті, рецензії на підручники та листи. Вшановуючи пам’ять Професора, подаємо кілька уривків із його статей про ботанічну термінологію (мову не виправлено). Й. Г. Писати наукові праці без термінології неможливо, а до Пабрежі ніхто не дбав про ботанічні терміни литовською мовою. Тож цілком зрозуміла скарга Й. Пабрежі в «Тайслюсі» ([2], с. 9): «Але ой, як же важко видати таку книжку такою мовою, якою досі ніхто із жемайтів навіть і не думав писати про цю науку!» <...> «Тайслюс ауґумініс» не призначений для широких верств суспільства, а «жемайтські селяни» й тепер не зрозуміли б цієї книжки, не кажучи вже про кріпаків тих часів. Це спеціальна, суто наукова, а не науково-популярна праця; вона могла б правити за підручник для вищої школи. 71 Друга частина вступу має назву «Про правила та ботанічні терміни» («Про систему й ботанічні терміни»). У першому підрозділі подано систему рослин Ліннея, дещо доповнену за К. Шпренгелем. Для таксономічних одиниць ужито такі терміни: ґаудія (classis), реда (ordo), вейслє (genus), скіртіс (species) і атмаїна (varietas). Тепер їх називають інакше: клас, порядок, рід, вид і varietas. Литовською мовою «вейслє» означає зовсім інше — це різновид, виведений шляхом селекції. «Скіртіс» може бути й слушним терміном для позначення виду, адже в торгівлі слово «вид» має інше значення. J. Pabrėžos gyvenimas ir darbai// Jurgis Pabrėža (1771--1849). V., 1972. P. 15--16. Деякі образні терміни, запропоновані Пабрежею, збереглися в ботанічному словнику й донині, наприклад: пажієдіс (bracteae), пурка (stigma), рінкініс (annulus), терлітелє (cyphella), анкштара (siliqua), анкштарелє (silicula), аукшліс (utriculus) та ін. Викладачі кафедри ботаніки Каунаського університету приблизно до 1930 року називали навіть основні частини квітки, наслідуючи Пабрежу, мотелями (маточками) та вируками (тичинками), однак згодом від цих термінів відмовилися через їхній антропоморфізм. У працях Пабрежі є й інші подібні антропоморфізми, наприклад, лєжтувіс (ligula), страюс (anthera). Там само. С. 18. Загалом у праці ксьондза Федоровичюса безліч нових назв рослин, але вони мають переважно історичну цінність і є яскравим прикладом того, як у науковій літературі тих часів відображали брак слів. Саме так їх розглядає редакція «Словника литовської мови»; так само вчинив і редактор «Литовського ботанічного словника», що виходить цього року, включивши до нього з рукопису Федоровичюса лише назви родів як синоніми. Невдалі полонізми не включено зовсім. Але в ті часи, коли литовська література була така бідна, а мова засмічена варваризмами, номенклатуру рослин Федоровичюса слід вважати твором, який вимагав багато сумлінної праці й був виконаний досить добре. Дивно, що ксьондз Федоровичюс, хоч і був знайомий із ксьондзом А. Пабрежею та навіть отримував від нього гербарні матеріали, нічого не запозичив із номенклатури й термінології Пабрежі. Якщо деякі назви й збігаються, то лише тому, що вони поширені по всій Литві або взяті з праці К. Ґ. Гагена, якою користувалися обидва автори 72 праці «Preussens Pflanzen». Хоча з погляду форми словники обох авторів подібні, адже обидва укладені з дотриманням системи Ліннея. Лише у словнику А. Пабрежі менше чужомовних слів. Ксьондз Юозапас Федоравічюс — флорист Ілукстського та Зарасайського краю: (1776—1860) // Gamta. 1938. Nr. 3. P. 181. Підсумовуючи наукову працю проф. Вайльоніса та його заслуги, хотів би ще наголосити, що він був типовим литовським ученим, діячем, який підносив литовську культуру. Я вже згадував, що у виборі тем досліджень вирішальне значення для нього мала їхня литовськість. Так само й щодо форми професор прагнув бути й залишатися зразковим литовцем. Свої праці він друкував лише в литовських наукових журналах, хоча через це його роботи так і залишилися майже непоміченими міжнародною пресою. Щоправда, він належав до двох західноєвропейських ботанічних товариств: Société Botanique de France та Deutsche Botanische Gesellschaft; але членство це було цілком пасивним, адже професор не брав участі ані в з’їздах членів цих товариств, ані писав у журналах, які вони видавали. Але актуальні питання литовських ботаніків завжди його турбували. Передусім професор із великою самовідданістю дбав про створення та впорядкування належної литовської ботанічної номенклатури й термінології. Саме завдяки зусиллям проф. Вайльоніса 1926 року було організовано Литовську комісію ботанічного словника для цієї справи, хоча, за словами самого професора, ініціатива походила від д-ра К. Ґрінюса. Без турбот проф. Вайльоніса робота Комісії не розгорнулася б так широко й не просувалася б так швидко, як це було насправді. Проф. Вайльоніс вклав усю душу у створення ботанічного словника: сам збирав матеріал, запрошував співробітників, зі своїх коштів оплачував витрати, пов’язані зі збиранням матеріалу, доручив мені, своєму асистентові, виконувати редакційну роботу, але й сам щомиті був щирим порадником у редакційній праці. І зрештою він увінчав цю величезну роботу, власним коштом видавши першу частину Литовського ботанічного словника. Щоправда, цим він накликав на себе й свою родину великий борг. Зате цією працею проф. Вайльоніс увічнив своє ім’я в історії ботаніки Литви, адже цей твір, що охоплює не лише номенклатуру, а й географічне та екологічне поширення рослин, їхнє значення та використання в сільському господарстві, медицині й інших галузях, служитиме ще принаймні кільком поколінням литовських природознавців. Цей словник 73 під час підготовки проф. Вайльоніс був дуже винахідливим творцем нових слів там, де бракувало назв рослин, зібраних із живої мови. Тоді як інші члени Комісії словника часто схилялися до того, щоб рослинам, які не мали народної назви, залишати латинську, додавши лише литовське закінчення, проф. Вайльоніс погоджувався на цей останній вихід лише в крайньому разі, коли не вдавалося вигадати нічого відповідного. Отже, проф. Вайльоніс подарував нашому словнику чимало вдалих назв рослин, як-от marazolė (Tunica prolifera), puikūnas (Mimulus guttatus), šiaudenis (Anthericum ramosum) та ін. І в термінології анатомії рослин проф. Вайльоніс наполегливо обстоював деякі литовські терміни, наприклад akelė, не погоджуючись уживати звичне для інших біологів celė. Дуже шкода, що він уже не зможе долучитися до підготовки другої частини цього словника (термінів анатомії, морфології та фізіології рослин) — тут для його творчості було б іще ширше поле. Людас Вайльоніс (1886–1939) // Gamta. 1939. Nr.3. P. 194–195. Говорячи про мікроорганізми, які для учня є представниками цілком нового світу, неодмінно потрібні докладніші описи й малюнки. <...> До речі, Volvox і Ulothrix на малюнках зображені догори дриґом і переплутані. Для цих мікроорганізмів треба було вигадати й литовські назви або запитати старших колег, чи принаймні подати литовську транскрипцію: як же учень I класу вимовить слово Vaucheria? A. Jakučionis. Gamtos vadovėlis I reformuotai klasei. K., 1936. 110 p. – Рец.: J. Dagys: [Без назви] // Gamta. 1937. Nr. 2. P. 121. Підготувала Jolanta GAIVENYTĖ Проф. Л. Мулевічюс та історична термінологія Навесні 1993 року, незадовго до Великодня, помер видатний литовський історик — проф., габілітований доктор Л. Мулевічюс. Пішла до країни Аїда шанована й дуже порядна людина, де, за словами поета А. Жукаускаса, «вже ніщо не почнеться і ніщо не закінчиться»... 74