Terminas prie termino. I

Нотатки, міркування, пропозиції, дрібниці ТЕРМІН ДО ТЕРМІНА. I Кузов, кузов, каросерія Totorių kyząu „žievės krepsys“, pasiskolintas rusų (Фасмер 1967), naujoje dirvoje vešliai pumpuravo: кузовъ – „коробъ, гнутый, плетеный или обшитый по остову коробища, вместилище разнаго рода“. Кузовъ каретный, тележный – „вязана и обшитая клътка, на дрогахъ, для поклажи и сидѣнья“. Коробельный кузовъ – „судно вѣрнѣть, безъ отдѣлки и вооруженія“. || „корзина, мости́на, куженка, плетушка, плетеница; берестянка, кошель, котомка, лукошко, зобня, разнаго вида, для ягодъ, грибовъ ипр. || Кузовъ плвд. „наузень и наузникъ, кадочка, дуглянка, подвѣшиваемая съ узою въ лѣсахъ, для поимки дикихъ или бортевыхъ роевъ. || Кузово́къ, –во́чекъ, кузове́ня, –ве́нька, кузовня́, кузо́вка – „корзинка, лукошко, для носки чего на рукахъ“ || Кузовокъ – „рыба жаркихъ морей Ostration, округлая, въ видѣ кузова“ || „раковина Calceola“. Кузо́вка? кстр. „родъ гриба“ (Даль 1979). Iki automobilio dar buvo toli, bet kalba dirbo savo darbą. Skolintas naujažodis buvo ekspansyvus ne tik rusų kalboje, bet teko ir baltarusiams – кузов, lenkams – kuzub, kozub. Šie užliejo beveik visą lietuvių kalbos plotą – kūžavas, kuzāvas, kūžābas, kuzābas, kūzabas, kuzāpas. LKŽ VI 1962 pirmąją kelia reikšmę 1. „į medį įkeliamas iš stuobrio išskobtas ar iš žievės padarytas avilys“ – ryt. aukšt. kūzavas ir kuzavas (ir K. Sirvydo 1642 m. žodyno – Bárć. Mellificium sylvestre. Kuzáwas), Kuciūnų ir Upninkų kuzabas 1. Plačiai vartojama reikšmė „iš medžio žievės padarytas indelis uogoms rinkti, aukšlys“ – ryt. dz. kūzavas 3., lietuvininkų, Rudnios, Seredžiaus, Gudžiūnų, A. Juškos žodyno kūzabas, kuzabas 2., Skirsnemunės, Šimkaičių kūzapas 1. „Inkilo“ reikšmę turi tik žem. kūzavas ir kuzavas 2. Jau iš K. Sirvydo 1642 m. žodyno žinoma reikšmė „dėžė malūne, į kurią pilami grūdai malant“ (Kosz młyński nád kamieniem. Infundibulum. Kuzawas męlníčos) išlaikyta zanavykų – kuzabas 3. Kuzapas 2. Jurbarke yra „arpo dalis, pro kurią pilami javai arpuojant“. Širvintiškių ir molėtiškių kūzabas ir kuzabas yra 5. „didelė pintinė pašarui nešti, dok- 156 лас; кількість корму, що вміщується в ясла». У Молетайському краї kūżabas має також 6. перен. значення «живіт». А 7. перен. «товста, пузата людина або тварина» — у капсів (Бартнінкай) і західних дзуків (Кучюнай, Валкінінкай) kūżabas. У Валкінінкай і Лішкіаві kūżabas — 8., «така риба з великою головою і великими очима», а kūżabas (Kolbe) у німецько-литовському словнику Ф. Куршайтіса — 9. «голівка, качан насіння рогозу». Найцікавіше, що kūżabas 4. «кузов воза, саней» у Сінтаутах (LKŽ VI 1962). Це запозичення, звісно, не збагатило литовську мову й зовсім не потрібне літературній мові. У KarŽ 1919 і TechnŽ 1920 кузов перекладають як vežčios. У RLŽ 1932 кузов – krežis, rėzgis; // (vežimo) kėbulas, polingė; // (laivo) stiuobas. Kuzovas, хоч у розмовній мові його доволі довго вживали в повоєнні роки залежності, у літературній мові й термінології ніколи не був визнаний. Polingė відоме з литовсько-німецького словника Ф. Нессельманна 1853 року як Wagenkasten; вказано й місце походження слова — Рагніте (Ragnit). Дещо вживалося в письмових текстах, але дуже неточне kėbulas насправді означає не «polingė», а «antlingė». У DŽ 1954 і 1972 polingė — див. kėbulas. Нині polingė вже зовсім не вживається. А звідки і що таке кузов? LKŽ V 1959 з Daukšiai подає кузов — «кроква, сволок»; далі — кузов 2. «пристрій (хрестовина), який накладають на передню вісь коліс або на сани, перевозячи колоди» Kupiškis, Pasvalys; кузови 1. «двоколісна частина воза» MTt IV 27 [тобто у розділі «Mežlavežtis» книжки M. Katkus «Баланос гадине»: Повернувшись порожнім, уже вдома знаходить навантажений лісовоз; цей лісовоз стоїть без передніх коліс, на їхньому місці — підпора, своєрідний брусок. Порожні колеса знімають із передньої осі, тобто знімають із «кузовів»; кузови підводять до навантаженого лісовоза й піднімають одне колесо так, щоб вісь навантаженого лісовоза ввійшла в отвір осі підкоченого лісовоза; <…> M. Katkus. «Баланос гадине». Vilnius: Vaga, 1989, p. 21], 2. «прямокутна рама, збита з жердин, яку кладуть на сани; “дроваї”, “луге”» Viduklė; кузов 1. «верхня частина воза (короб для коліс)» Surviliškis; кузов 3. див. кузови 2. Pandėlys, кузов 2. «бричка, коляска» Krėkenava; кузови Smilgiai (Panevėžio r.), кузови Pagiriai (Kėdainių r.), кузови Ančiškis (Panevėžio r.), Pagiriai — «збиті дошки, які кладуть на сани, щоб зробити їх ширшими»; кузови 1. «дерев’яна частина воза без коліс і дишел» Paberžė, Surviliškis, 2. «старовинний віз, у якого замість дишел з обох боків були колоди» Surviliškis. Зрештою — кузов, зафіксоване вже 1894 року у M. Micžinis 157 у словнику: кузов. чол. vãgis, blukis. puldo kolasy, kablõk. му́ловще тельги, излучистый туловъ, кузовъ. Характерно, що — як і kuzabas 8. — кузов 2. «колюча риба» (Ostracion) rš. Е. Френкель слова kėbla і kėblė (разом із kebėža — «незграбна, неповоротка людина, незграба, неповоротка, вайлувата» LKŽ V 1959) пов’язує з kabeiti (Fraenkel 1955–1965). Цілком можливе й ближче пов’язання кузова з kebti (kemba, kebo) «чіплятися, зачіпатися», здебільшого apkebti словник А. Юшки, Дусетос, Южінтай, Обеляй. Кузов подається в RŽ 1948, DŽ 1954 як «верх воза, автомобіля; “кузов”». Поляки також не допустили тюркізм kuzub до літературної мови. Але передусім усе ж запозичували: з французької carrosserie (< carrosse < італ. carrozza: carro «віз» < лат. carrus «віз») — пол. karoseria. Згодом створили й власні слова — nadwozie, skrzynia ładunkowa. Німці також мають Karosserie, in Wagenkasten, Wagenoberbau, … Англійською кажуть лише англійською — (car) body. У литовському слововжитку, за даними LKŽ V 1959, у текстах дещо вживалося karoserė. І TŽŽ 1936 подає karoserė як «кузов автомобіля». Кузов окремо не винесено в LE XI 1957 — є лише karoserija (фр. carrosserie) «кузов, верх воза чи автомобіля, короб». Ще коливається TechnŽ 1949: кузов — кузов, полинге, karoserija: опрокидывающийся кузов — перекидний кузов і капоссерия — кузов, karoserija. І в PolŽ 1959 кузов — кузов, karoserija. ALKPoLŽ 1958: car body — кузов, body — 2. кузов. Зовсім без потреби karoserija пхають у деякі сучасні двомовні словники: carrosserie — (автомобільний) кузов, karoserija PLKŽ 1976, Karosserie — кузов автомобіля, karoserija VLKŽ I 1989, кузов — 2. (автомобіля, воза) кузов, полинге, karoserija RLKŽ I 1967. Karoserijos немає в TŽŽ 1951, але є в TŽŽ 1969, 1985, 2001, а в тлумаченні karoserijos у TŽŽ I 1999 навіть немає слова кузов — це вже антикодифікація. LTE I 1976 подає і кузов, і кузов із приладдям — ↑ karoserija (506), однак у LTE V 1979 є стаття кузов, у ній про karoseriją навіть не згадується, хоча окремо є karoserija [фр. carrosserie — кузов карети] — «кузов транспортного засобу з внутрішнім і зовнішнім обладнанням». Чому річ із приладдям має називатися інакше? Навіщо термінології такі мудрування, які відрізняють литовську мову від термінології та системи понять інших мов?! PolŽ 1984 кузов — кузов. Лише кузов подає PATŽ 1995 — кузов легкового автомобіля 134, кузов автобуса 149, вантажний кузов 148a. VL,LVKATŽ 1996 також подає лише кузов — Aufbau, Karosserie, Kasten, Oberbau, Obergestell, Überbau, кузов автомобіля — Wagenaufbau, 158 Wagenkasten, Wagenoberteil, кузов вантажівки — Lastwagenaufbau, а також Karosserie — кузов. У TechEnc I 2000 є лише кузов 210, у II 2003 — лише кузов, у VLE II 2002 також лише кузов 311. Стовп, кілок, кілля Ніхто напевно не скаже, як у литовській мові (відокремленій від VII ст.) називали перший стовп будь-якого дерев’яного чи укріпленого палісадом поселення, мосту або замку, передзамку чи підзамку, вбитий у литовську землю (імовірно, існувало не лише слово вбити). Навряд чи це був кіл, адже його лише встромляли (: встромляти), тобто він був загострений — можливо, годився тільки для якого-небудь містка (є вже у словнику K. Sirvydas 1642 року: Kot. Vallus. palus. i. stipes. sudes. Baslis tuynas). Можливо, кілок, адже його не тільки встромляли (ŽD 1943: 321), а й забивали — пор. латв. miet «забивати, встромляти, устромляти» (Būga 1959: 256). Цілком можливе слово кіл (: забивати Būga 1959: 345–346 або й товкти ŽD 1943: 26 «забивати», пор. товкач 1. «товкач», 6. «довбня, молот» LKŽ VI 1962) — пор. у першому словнику K. Sirvydas (близько 1620 року) Kot / palus, i, sudes. kuolas; Pal / palus, i, stipes, sudes, kuolas і у словнику K. Sirvydas 1642 року pal / Palus, i. m. Kuotas (nors pal mostowy / Sublica, sublicium. Kaszka). Досить показовий єдиний кіл у «Роках» K. Donelaitis: Тієї людини хатину, як я вже згадав, До́чис, запаливши собі люльку й налаштувавшись дрімати, Вночі, ще до півнів, минулого року так розтрощив, Що від його дому ледве один кілок залишився. (К. Донелайтіс. Raštai, Vilnius: Vaga, 1977, 236–237 — див. 269) Це може бути або стійка зрубу, або стовп, або стовп фундаменту, але не просто невизначений «кіл, кілок» (Kabelka 1964). У словнику Ф. Куршайтіса Pfahl [«кіл; стовп» — J. K.] — кілок. Навряд чи в землю забивали стійку — це, найімовірніше, була лише зрубна конструкція (а підлоги — мощені). Імовірно, це була й не балка — вона якраз лежить на кілках, кілках-опорах. Це могло бути šūlas 2. «вертикальна стійка, стовп у будівлі, воротах, огорожі, мосту тощо, опора»: На стовпах хата — Боже мій, сором: раніше тільки клуню на стовпах будували! (Межишкіс) LKŽ XV 1991. Важливе тут і свідчення зі словника К. Сирвіда 1642 року: stup wkopany w ziemię / Palus in sepibus. szulas inkastas ziameu. Не можна відкидати й значення «стовп» 2. «стійка, що підпирає або підтримує якусь споруду»: На стовпах стоїть повітка, комора (словник А. Юшки). Стовп мосту 159 pas (F. Kuršaičio žodynas) LKŽ XIII 1984, p. 1g. K. Sirvydo pirmojo žodyno filar / basis, columnen, columna. stulpas ir 1642 m. žodyno Filar / Columna, pila. Stulpas. Можливо, були ще й stapas, pastapas. Отже, в різних місцях могло бути й, імовірно, було чимало різних литовських назв. У жмудів це, ймовірно, мало бути підпора «підпірка; стовп, паля (= паля)»: Наш трисічний зроблений на підпорах (на стовпах) (Дарбенай). Через річку колись був міст, адже й тепер із води стирчать трухляві палі (палі)води (Саланти) LKŽ V 1959. Деякі слова ще не цілком зрозумілі з погляду литовського походження. Уже згадане слово kaška зі словника К. Сирвідаса (а також Most ná pálách / Sublicius pons Tiltas vnt kaszku) у LKŽ V 1959 подано без хрестика (позначки запозичення, не вживаного в сучасній мові) — ¹kaška 6. «підпірний стовп, кілок, жердина» (Вадокляй, Шедува; у К. Сирвідаса немає). Щоправда, у дужках указано на можливе іншомовне походження — пор. польське kaczka. Однак це вказівка на походження безсумнівно стосується лише значення ¹kaška 1. «дерев’яний брус у старовинних дверях; завіса, засув» (словник А. Юшки, С. Даукантас, М. Валанчюс; Моседіс, Саланти, Барштяйчяй, Сурвілишкіс, Онишкіс (Рокішкський район)), а також варіантів kaškė (Л. Івінскіс, А. Кашараускас, словник А. Юшки) і слова kaczka, яке не позначено хрестиком і не виводиться з польського, але цілком йому відповідає: kačka 1. «дерев’яний брус у дверях, засув»; див. ¹kaška 1. [напрямок відсилання мав би бути якраз протилежним — J. K.] Словник А. Юшки (і kačkos 1. Вайжгантас). Це діалектне kaška ir kačkos діалектологи схильні вважати полонізмами — «пор. польське діалектне kaczka [у літературній мові „качка“ — J. K.] „гачок на кінці жердини для підвішування нашийника“ (LKA I 1977: 56). Однак польським kaczka ніяк не можна пояснити ні розглянуте ¹kaška 6., ні також kačka 2. «поперечна балка мосту» (словники П. Ругіса, К. Мілкауса та Ф. Нессельманна), ні ¹kaška 2. мн. ч. «жердина, яку вставляють у віз із боків, щоб краще навантажувати хмиз, сіно...» (північна частина східних верховинців), kačka 4. «підпора саней» (Лінкменіс), kačkos 2. «сидіння, підпора саней або воза», пор. kačka 4. (Куктишкес, Утена, Даугайляй, Салакас, Дусетос), ¹kaška 3. «головка грабель» (Анікщяй, Румішкес), kačka 3. «головка грабель, кочедик» (Крекенава, Бірштонас, Круоніс), ¹kaška 4. «жердина, палиця, кашкіне̇» (Біржай, Купішкіс), kaškinė «палиця, товстіша за лозину, розгалужена, вузлувата» (Купішкіс, словник А. Юшки), і kačkinė, див. kaškinė (Рокішкіс, Траупіс, Дебейкяй, Каварскас), kaškašieškštis «жердина для стягування воза, сінна жердина» (словник А. Юшки (Векшняй)). Менш зрозумілим залишається ¹kaška 5. «міст» 160 засуві» (словник А. Юшки) і kaškelė «півколо, яке кладуть біля лемеша плуга, щоб краще перевертати дерен» (Купішкіс). Загалом kaška, імовірно, є омонімами — питомим і запозиченим словом; крім того, питоме kaška та запозичене kačka зазнали контамінації. Kaškos серед слов'ян не згадує П. Скарджюс у своїй дисертації „Dic slawische Lehnwörter im Altlitauischen“ (Skardžius 1998: 157). Kaškinę П. Скарджюс зараховує до литовських похідних слів (ŽD 1943: 264). Однак у дослідженні словотвору давніх писемних пам'яток (Ambrazas 1993 ir 2000) kaškos немає. К. Бюґа, не наводячи жодних пояснень, згадує слово kaška у суцільному ряду литовських слів: vaškas, taškas, kaška, tuškas, puškas, blaškas, pliuškis (Būga 1961: 859). Kaškos литовськість переконливо підтверджують kešai «дерев'яне сидіння з опорою, яке ставлять на сани» (Вижуонос, Тауранґнай) та kešės «боковини воза; огорожа» (Вижяй, Шилутський р-н). Це ще не етимологія, але вже можна припустити, що kaška є литовським словом і що його могли використовувати мостобудівники не лише за часів К. Сирвіда, а й значно раніше. Kaška наведено в RLŽ 1932: свая – polis: мост на сваях – tiltas ant polių a. kašku. Були (і є) й безсумнівні чужомовні слова. Передусім це вже згаданий при kuolas у К. Сирвіда (1642) tuinas: kuolo згаданий раніше К. Сирвіда 1642 р. tuinas: Kol. Vallus. palus. i. stipes. sudes. Baslis tuynas ir Kot ostry / záciosány / ábo żelázem násádzony. Stylus. Smaylas tuynas. У LKŽ XVI 1995 ²tuinas подано без хрестика, але вказано його походження з білоруського тын, польського тyn. Російське тын – statiniai, statinių tvora у RLKŽ IV 1985 — спільнослов'янське запозичення з давньоверхньонімецького tûn «огорожа, загорожа» (сучасне німецьке Zaun — також «частокіл»), пор. давньоісландське tún «садиба; двір, сад», ірландське dún «фортеця» (Фасмер 1973; Fraenkel 1955–1965). Tuinas уживається майже в усіх східних аукштайтських говорах (а також на околицях жмудських): 1. «кіл огорожі, жердина (зазвичай із ялинової гілки)», 2. «жердина, стовп (зазвичай огорожі, який забивають вертикально)», 3. «частокіл, огорожа з кілків» (tuinai), LKŽ XVI 1995. Значення «паля» не має. Однак жмудський варіант tuino — з периферійними аукштайтськими формами — <stuinis> у LKŽ XIII 1984 означає не лише «кіл, жердина» (Алседжяй, Шяулянай), а й 2. «стовп»: Tiltas ant stūiniais padirbtas — Я. Яблонскіс (Алседжяй). Це запозичення з півдня (хоча самі вони запозичили його із заходу). А ще запозичили із заходу — із середньонижньонімецького pāl (сучасне німецьке Pfahl): жмуди з південно-західної окраїни (Немакщяй, Паланга), які мають kalstą!; також BsMt II 248 (Падовінис) і поширене в писемних джерелах від словника М. Мєжініса (1894) pōlis (RLŽ 1932 pōlis), LKŽ X 1976. Німецьке Pfahl є запозиченням із латинського palus «палиця, кіл, жердина; стовп» (: pangere 1. «забивати; <…>») LoLietŽ 1996. Можливо, тому pōlis внесено до TŽŽ 1969 і 2001 — у цьому виданні навіть указано не 161 нім., а лат. етимон — palus. Polis для нас безперечно не є інтернаціональним словом. Для романських мов це не запозичення, а латинський спадок — італ. palo, фр. pal «кіл, паля: паля» (але й техн. pilot «паля», pile 2. «опора мосту», pilier 1. «стовп, паля, підпора», pilori «ганебний стовп» PLKŽ 1976 < лат. pila 1. «стовп, підпора» LoLieŽ 1996; знову лат. pilare — звідси pilorius). Англ. pale 1. 1) «кіл, паля» (а також pole 1 1. 1.) «жердина, кіл, стовп, жердка»), але техн. «паля, стовп» — pile II 1. (а pillar 1. 1.) «стовп, колона; опора, підпора») ALKŽ 1975. Поляки також мають filar 1) архіт. «колона, стовп»: filar mostowy «бик мосту», але також pal 1. «палиця, кіл», 2. буд. «паля» LeLieŽ 1979. Латиші також мають германізм pālis, але й власне слово balsts 1. «опора, підпора, підпертя, [під]пора»: tilta balsti «бики мосту» LaLieŽ 1977 662. Російське свая — питомо слов'янське слово (: вить «вити, крутити», пор. винить: вити, вая́ть «кувати», пор. свайка 1. «дзиґа (російська народна гра)», 2. «кілочок (для такелажних робіт)» RLKŽ IV 1985 і савок «кіл, що служить важелем під час укладання дров» (Фасмер 1971; КЭСРЯ 1971). 80 років тому polis був затверджений Термінологічною комісією (VĮ 1924: 61). Tiktai polis teikiamas TechnŽ 1949, PolŽ 1959 ir 1984, StatŽ 2002. Bendrojoje norminamojoje leksikografijoje terminas irgi yra tik polis – pōlis tech. „sija, raštas, įkaltas į žemę statiniui atremti“ DŽ 1954, pōlis tech. DŽ 1972; vėliau aiškinime pridėtas ir lietuviškas sinonimas – „strypas, įkaltas į žemę statiniui atremti, kalstas“ DŽ 1993. Kalstas DŽ yra kaip paprastas žodis – žem. „kalamas raštas, stapas, polis“ DŽ 1954; DŽ 1972 – be žem., o DŽ 1993 – 1. „paramstis“, 2. „stulpas, polis“, nors kalstakalė DŽ 1954 ir 1972, kaip ir pōliakalis DŽ 1954, pōliakalė DŽ 1972, žymima termino pažyma – tech., tik DŽ 1993 kalstakalė jau be tech. ir be aiškinimo – „poliakalė“. Kalstas gana dažnas verčiamuosiuose žodynuose: kalstas – свая (polis) [ir polis – (tilto) свая] LRKŽ 1971, kalstas – свая [ir polis tech. – свая] LRKŽ 1988, свая – polis, stapas, pastapas, kalstas tam. RLKŽ IV 1985, kalstas – pile (polis) LAKŽ 1991, kalstas – pālis, balsts [ir polis – pālis] LieLaŽ 1995. Отже, будівельний термін є запозиченням паля. Форма polius, що траплялася навіть у словниках, уже зникла. Термін паля настільки утвердився, що вживається навіть метафорично, наприклад: Тому Кант має намір звести оптимістично-етичний світогляд на палях, які етика вбила в землю (А. Швейцер. Культура і етика, Вільнюс: Mintis, 1989, 201). 162 У словниках є також: стапас — «опорна балка, забита в землю; паля»: мостові стапаї DŽ 1954 і 1972, «опорна балка; паля» DŽ 1993, «опорна балка, паля, підпора»: Під балкою, що тріщала, поставили підпору (словник А. Юшки). Мостові стапаї (DŽ) LKŽ XIII 1984; свая – паля, стапас, пастапас, калстас діал. RLKŽ IV 1985, але DŽ 1954 пастапас — техн. «підпора для укріплення підземних виробок», DŽ 1972 — «підпірний стовп, підпора; колона»: підпори підземних виробок, підпори храмів, DŽ 1993 — «підпірний стовп, підпора»: Балка прогнулася, тримається лише на підпорі. LKŽ IX 1973 пастапас із жемайтської говірки (а також paståpas) і писемних джерел має значення: 1. «підпірний стовп, підпора» || «підпора для укріплення підземних виробок» DŽ || «колона будівлі» Vl, Vydūnas || перен. «те, що підпирає, підтримує, опора»: Ніколи не можеш блукати, бо маєш правду за стовп і підпору (Постила М. Даукі, 547), 2. «кінець кілка, кінець жердини», 3. «певне дерево, ніжка, якою підпирають mūtvai». Отже, вважати стапа і пастапа синонімами до паля (SinŽ 1980) немає підстав за даними живої мови. Штучним і непотрібним є raštabslis TechŽ 1920 (свая), а також Матеріал для словничка залізничної номенклатури (рукопис, близько 1933 р.) LKŽ XI 1978. Отже, polis — термін, kalstas — звичайне слово з жемайтського діалекту, але з прозорою мотивацією (це відповідає вимозі до нового терміна, якщо він не є запозиченням); воно вже давно подається, хоч і не як термін, у нормативних словниках. У мовній і термінологічній політиці зрушення в бік литовської мови не дуже значні, але дещо помітні. За умови чітко визначеної перспективи литовізації термінології та продуманої стратегії послідовних кроків kalstą передусім варто було б рекомендувати литовській археології — основу з живої мови тут можна було б використати як найбільш потрібну й зрозумілу. Невеликий (і непослідовний) поступ помітний у гідротехнічній термінології: pile – 1. polis, stapas, pole – 1. stiebas; stulpas; atrama, 2. gairė, 3. polis, pile-driver – poliakalė, driver – 2. tech. poliakalė; plūktuvas; varytuvas, bet pile driver – poliakalė, kalstakalė, hammer – 2. stat. tvoklė; poliakalė, kalstakalė, 3. tech. nauj. kalstag­rąžtis (бур для забивання паль), ram – 1. poliakalė; tvoklė; kalstakalė, jack – 4. tech. spaustuvas; kalstagrąžtis, jach – drill (jachhammer) – kalstagrąžtis HidrotechŽ 2000. Ankstesnių žodynų įlaidinis polius – шпунтовая свая PolŽ 1984, sheet [interlocking, grooved] pile, sheeter – Spundpfahl – palplanche – шпунтовая свая StatŽ 2002 negerai, nepagrįstai keičiamas: grooved pile – įlaidas; junglusis polis, interlocking pile – sujungtieji įlaidai; junglusis polis, sheet pile – įlai- 163 dinis polis; įlaidas, sheeter – stat. įlaidinis polis; įlaidas, spraustas (див. також piling – 2. шпунтова стіна, plank piling – стіна зі шпунтованих дощок, interlocking steel sheet piling – стіна зі з'єднаних сталевих шпунтів, plank piling – стіна зі шпунтованих дощок, interlocking steel sheet piling – стіна зі з'єднаних сталевих шпунтів, pile sheeting – шпунтова стіна / стіна зі шпунтів, bach sheeting – нижня шпунтова стіна / шпунтова стіна (наприклад, за порогом), front sheeting – передня шпунтова стіна / шпунтова стіна (наприклад, перед порогом),..., навіть interlocking sheeting – стіна зі з'єднаних шпунтів (наприклад, металевих шпунтів), steel sheeting – стіна зі сталевих шпунтів. Посилює і поглиблює цю проблему те, що в пресі įlaida(s) вживається і взагалі у значенні «паля»: Galinga <···> poliakalė <···> kala į marių dugną plieno įlaidas, <···> Drg 1984 97 4; marių dugne sukalė 2700 tonų metalinių įlaidų, jų sienelių tarpus baigia užpilti gruntu T 1985 228 1. Насправді įlaidas — це «виступ однієї деталі, за допомогою якого її з'єднують із пазом іншої деталі <···>. Дерев'яні, металеві, пластмасові або залізобетонні елементи, з'єднані шпунтами й забиті в ґрунт, утворюють суцільну шпунтову стіну» TechEnc II 2003, rebate – Falz – rainure – шунгъм, цементъ StatŽ 2000. Отже, термін polis; kalstas — кандидат, який уже виявився придатним; įlaidas — помилку, яку слід негайно усунути. Кран і водопровідний кран Те, що литовська мова архаїчна, — радість для науки про індоєвропейські мови й предмет національної гордості. Те, що мовне мислення й мовна поведінка народу, виснаженого кріпацтвом та окупаціями, не оговталися належним чином і в новітні часи, коли формувалася й розвивалася літературна мова, а натомість завмерли, мов кисіль, — мало б викликати плач; але ні, цього не сталося: зачерствілі й задоволені собою... 1879 року клайпедська Lietuviszka ceitunga писала: Заборонив своєму учневі... поворухнути півнем ливарного казана. Це LKŽ III 1956, gaidys 7. «Кран». Звісно, це не слово, вигадане самими литовцями Малої Литви, а запозичення значення з нім. Hahn. Уже в 1870 р. у німецько-литовському словнику Ф. Куршайтіса, ч. I: Hahn – 3) Hahn an einer Röhre – capas (Zapfen), gaidys, 1874 m. – II d. II Krahn 2) Zapfen am Fass – onkis – це запозичення зменшувальної форми нім. Hahn — Hahnchen. У польсько-литовському словнику А. Леліо 1919 р. подано слово з живої мови: kran – <···>; (drwcniany) parvagys – пор. ’pervagis, pervagys 2. «дерев'яний кран, пробка, якою затикають отвір для зливання рідини з бочки» (жемайти) || «жолоб для зливання соку» (Вейвірже̇най) LKŽ IX 1973. 164 TechnŽ 1920 кран – čiaupas. Подальший період суперечливо й не зовсім точно висвітлює дослідник творчості Й. Яблонскіса А. Пірос̌кінас: «повчальним може бути й виправлення слова kranas; останнім часом дехто також починає його уникати, як і перша [Термінологічна] комісія, що замінила його словами pervągis, čiaupas. Комісія під керівництвом Яблонскіса [друга — нова] [від 21. III. 1925] повернула kraną, залишивши, щоправда, у дужках і його замінники: «наконечники з кранами (pervagiais, čiaupais)». З цього можна зробити висновок, що й комісія не завжди була одностайною: мабуть, знайшлися члени, яким сподобалися ці новотвори. Але чи є це підставою через 60 років замінювати слово čiaupas поширене запозичення kranas?» (Пірос̌кінас 1986: 27). В іншому місці, суперечачи самому собі, автор пише: «Усе ж один-два новотвори, розкритиковані Яблонскісом, різними шляхами потрапили до літературної мови» — разом із čiaupu, тут названо klijuotė, mostas, sankasa, sraigtas (Пірос̌кінас 1986: 56). Не з'ясовуючи, якими були ті «різні шляхи», автор без потреби затемнює справу. А історія довга. RLŽ 1932: кран – čiaupas, laidukas, volė; <···>. V. Kamantauskas jau taiso: kranas (lenk. кран) – čiaupas; (gerve) keliamasis (KL 1933). Bet TŽŽ 1936 čiaupo net nemini: kranas 1. (ol.) „prietaisas skysčiams arba dujoms išleisti iš rezervuaro ir sulaikyti“ (2. (vok.) „prekių kilnojamoji mašina“). Padėtį atitaiso LEnc V 1937 – čiaupas, KP 1939: kranas (gud., lenk. кран) – čiaupas, -ai. LKŽ II, 1947 ¹čiaupas 1. „vamzdelio pavidalo latakėlis, įkalamas į medį sulai tekėti“ (Kupiškis), 2. „kranas, snapas (indo)“ (raštai), o LKŽ II₂ 1969 – 1. „kranas, indo snapas“. LKŽ VI 1962 ¹kranas „prietaisas skysčiams ar dujoms iš rezervuaro, indo išleisti ar sulaikyti; čiaupas“ (Viduklė, Vaižgantas), ²кранус (vok. Krahn) „sunkumų keliamoji mašina“. TechnŽ 1949 кран – 1. čiaupas, TŽŽ 1951 kranas² (ol. kraan) – „č i a u - p a s, prietaisas <···>“. Отже, заміна krano на čiaupu розпочалася досить пізно й тривала довго. Нормативні словники DŽ також відставали: kranas 1. «пристрій <···>; кран», čiaupas 2. «труба з певним пристроєм для випускання рідини з резервуара; кран» DŽ 1954, čiaupas — 1. «пристрій <···>; кран» DŽ 1972. Це відставало від термінологічних словників — TechnŽ 1949 і PolŽ 1959: кран – 1. čiaupas, ALKPolŽ 1958 cock – čiaupas. За інерцією kranas ще дуже довго зберігався в різних словниках: кран – 1. čiaupas, laidukas, kranas RLKŽ I 1967, kranas – 1. кран: vandentiekio kranas – водопроводный кран, хоча й čiaupas – кран: vandentiekio čiaupas – водопроводный кран LRKŽ 1971, а також LRKŽ 1988, Hahn² – 1. čiaupas, kranas VLKŽ I 1989, cock – 4) kranas, čiaupas ALKŽ 1975, krānsᵃ 165 – кран, кран LaLič 1977, навіть кран – кран, «кран» (але кран экспертного торможения – залізнична рукоятка аварійного гальмування) RLKŽ II 1983. Недарма кран серед інших згадує 1992 року З. Зінкявічюс, пишучи: «Деякі чужомовні слова цього типу, свого часу рішуче витіснені із загальновживаної мови, і тепер ще зрідка трапляються, особливо в розмовній мові» (Zinkevičius 1992: 289). Цей хвіст тягнувся вже в той час, коли кран рішуче замінили лише на кран: kranas – не рекоменд. «čiaupas» KPP 1976, кран – 1. кран: водопровідний, повітряний, умивальниковий, банний, паливний, гальмівний, змішувальний, пожежний; вентильний, клапанний, поплавковий, корковий, кульовий, триходовий кран (2. транспортний кран) PolŽ 1984, kranas² не рекоменд. кран TŽŽ 1985, кран 2. див. кран DŽ 1993, kranas² – кран TŽŽ 2001. Однак і тут є непослідовність: KPP 1985 і TT 1992 не виправляють кран, а кран у значенні «čiaupas» не включено до TŽŽ I 1999. Кран «кран» походить від нідерл. kraan «важіль колодязя» (< «лебідка»). В інших мовах мотивація дещо інша — «півень»: нім. Hahn, англ. (stop) cock (а також tap tap, американське faucet), пол. kurek (і kran, ще zawór kurkowy або czopowy), чеськ. kohout(ek). Зооморфно мотивоване й франц. robinet — за іменем барана з середньовічних казок Robin. Кран — приклад вдалої термінологізації досить прозоро мотивованого діалектного слова (: čiaupti1). Підіймальна машина кран етимологічно має виразну пташину мотивацію: «Уже в XIV столітті німці дали назву журавля пристрою для піднімання вантажів на корабель (der Kran, журавля нині німці називають der Kranich)» (Sabaliauskas 1994: 97). Так само англ. Crane, франц. grue, італ. gru, чеськ. jeřáb, пол. żuraw, рос. журавль. Уже давньогр. granos «журавель» означало також «пристрій для піднімання вантажів» (КЭСРЯ 1971; Sabaliauskas 1994: 97). 1 Принаймні так здається на перший погляд. Однак є й сумніви. Хоча субатенець П. Скарджюс у KP 1939 схвалив кран, укладачка купішкенського словника К. Восиліте має слово кран лише з LKŽ II₁, нових свідчень немає (розмови автора з К. Восиліте 2004-12-13 і 14). Очікуваного кран, čiaupti не зафіксовано. Кран міг би бути й переробкою пол. czop 1) «кілочок, валок» LeLič 1979 — пор. жемайтські полонізми з тим самим значенням čepas 2. і čapas, германізм литовців Пруссії (і прикордоння) capas 3., а також 4. «носик глечика, відра чи пляшечки, <…>» (Пілвішкяй, Nemunaitis)» LKŽ II₂ 1969. Попри сумніви щодо походження, кран уже міцно закріпився в літературній мові, а якщо його буде позначено як етикеткою і ним користуватимуться освічені сантехніки, він остаточно закріпиться й у розмовній мові. 166 Те, що кран мотивовано словом «журавель», можна зрозуміти, мабуть, навіть із зображення — пор.: Шию журавля витягує сам підіймальний кран T 1976 285 4. Тут тепер традиційний будівельний безлад, кран — наче величезний журавель, <...> L ir M 1976 33 7. А чи не було можливості й спроби називати кран словом журавель? Пташина мотивація назв знарядь та пристроїв дуже характерна й для литовської мови — пор. gerve 4. «важіль; держак важеля; перекидний важіль» (Біржай), 5. «лопата для копання картоплі, мотика» (Тельшяй, Гадунавас, Лайжува), 6. «частина жорен» (П. Срагіс), 7. «стовпчик, що підтримує млинове жорно біля жорен» (Сідабравас, Пашвитинис, словник А. Юшки), 13. «вигнута ручка коси» (Ріетавас), gervelė 1. «пристрій для копання чи прополювання картоплі» (Акмене, Лайжува, Векшняй), 2. «частина жорен, лисиця» (Онішкіс Рокишкіського р-ну, Купішкіс, Ужпаляй, Клайпеда), 3. «перекладинка в жорновому камені, на яку спирається вісь жорен (веретено)» (Южінтай), 4. «мотузочка для підняття верхнього жорнового каменя» (Шимоніс), 5. «паличка для піднімання жорен» (Панемуніс Рокишкіського р-ну, Купішкіс), 6. «частина ткацького верстата» (Купішкіс), 7. «тонка трісочка для заправляння тканини в бердо» (Саламієстіс, Сувайнішкіс), 8. «ручка лопати, вил чи іншого знаряддя з держаком» (Судейкяй, Дуокішкіс, Салос, Лазунай), 9. «коник на даху, коник» (Купішкіс), 10. «клин (= клин — J. K.) для розколювання колод» (Шимоніс) LKŽ III 1956. У словнику Ф. Куршайтіса II Krahn – 1) eine Hebemaschine, krōns. nach Mielche: gērbe. У словниках П. Ругіса, К. Мількауса, Ф. Куршайтіса птах «журавель» — це geršė 2. (1. «чапля» — Біблія Л. Рези, словник Ф. Куршайтіса). У англо-литовському словнику А. Леліо crane – gervė, gerve. З RLŽ 1932 простежується ще одна подібно мотивована назва підіймача: кран – <...>; // підіймальний пристрій із поворотним механізмом, kaklis. Kaklis походить зі словника К. Сирвіда 1642 року: Kierat / kormy co wyciąga z dołu. Ergata, ea. Kaklis kuriuo ką ištraukia. Yra kaklis є й у словнику Ф. Нессельмана — Krahn, das Instrument, mit dem Lasten auf die Schiffe gehoben werden. Не слід забувати й про полонізм німецького походження ¹kāparas 1. «пристрій для піднімання важких предметів, важіль» (пол. kafar < нім. діал. kapfer) Кросна, Даукшяй, Маріямполе, Пілвішкяй, Вилкавишкіс, Велюона, Грузджяй, Ужвентис, Купішкіс, kāpara Луоке (LKŽ V 1959), лише kaparai SD 83 див. ¹kāparas 1. — помилка: це рослина kaparis. F. Kuršaičio žodyne (1874) kronas – regioninis skolinys, LKŽ VI 1962 fiksuotas ir iš Švėkšnos. Bendrinėje kalboje jis negalėjo turėti perspektyvos. Kranas jau yra A. Lelio 1919 m. lenkų–lietuvių kalbų žodyne (kran), visiškai įtvirtinamas TŽŽ 1936 – kranas 2. (vok.) „prekių kilnojamoji mašina“. Netapęs gerve, kranas negijo ir kito atitikmens kaip kai kurios kal- 167 …— польською є також kran, але звичайно dźwig, латв. krāns, але також celtnis. Підіймач подається в TechnŽ 1920 (подъемный кран), пізніше — як синонім krano — у TechnŽ 1949, RLKŽ I 1967, навіть у PolŽ 1984. У LKŽ V 1959 keltuvas 1. техн. «пристрій для піднімання вантажів» походить із RLŽ 1932 122, творів М. Шальчюса, газети Tiesos за 1952 р. (але це не «кран»). У DŽ 1954 і 1972 keltuvas означає також 2. «пристрій для піднімання вантажів»: підіймачі для товарів, а також 4. «підіймальна машина; ліфт»; у DŽ 1993 — 1. техн. «пристрій для піднімання вантажів»: балансирний, гвинтовий, стріловий підіймач, шахтний підіймач, рейковий підіймач (2. «фунікулер», 3. «ліфт», <…>). Однак у термінології є лише один кран. Kranas «водопровідний кран», давно почали замінювати литовським терміном, і в термінології його, мабуть, уже й замінили, проте він надто довго затримався в повсякденному мовленні, що й породило проблему розрізнення його та krano «підіймальна машина». Оскільки ця проблема існувала й у російській мові, за умов двомовності її розв’язання було просто продиктоване російською мовою: кран водопроводный – vanden­tiekio čiaupas, кран подъемный – kėlimo kranas PolŽ 1959 (по суті, так уже було в TechnŽ 1949). Так і донині в багатьох двомовних словниках: кран – 2. keltuvas, keliamasis kranas, <…> RLKŽ I 1967, кран – 2. кран: кėlimo kranas – подъемный кран LRKŽ 1971 (також у LRKŽ 1988), кран – kranas: подъемный кран – kėlimo kranas RLKŽ II 1983, Kran – keliamasis kranas VLKŽ I 1989, grue – 4. tech. kėlimo kranas PLKŽ 1976, kranas – 1. (водопровідний кран) robinet, 2. (підіймальний) grue LPKŽ 1992, crane – 2) keliamasis kranas ALKŽ 1975, crane – 2) tech. keliamasis kranas ALKŽ 1998, DALKŽ 1998, DAKŽ 2001, kranas – 2. (підіймальний) crane LAKŽ 1979 і 1991, NLAKŽ 2002, dźwigarka ir dźwignik – техн. підіймальний кран, домкрат LcLičŽ 1979, kranas – (підіймальний) dźwig LicLcŽ 1991, celtnis – 1. підіймальний кран LaLičŽ 1977, kranas: keliamasis kranas – krāns, celtnis LicLaŽ 1995. Навіть у KPP 1976, хоча kranas — небажане рос. «водопровідний кран», рекомендовано: підіймальний кран // підіймач. Певною опорою чи виправданням усього цього міг би бути, звісно, лише формально — kėlimo kranas LTE V 1979. Однак і його вже скасовано — kranas «періодична підіймальна машина <…>» TechEnc II 2003. Recidyvas yra LeLičŽ 1979: dźwig – 2) tech. kranas, gervė ir kran – 2. gervė, kranas. Čia veikiausiai yra lenkų kalbos, griežtai neskiriančios „krano“ ir „gervės“ poveikis – plg. кран – dźwig, dźwignica (żuraw lub suwnica) WST 1973, kran II „rodzaj dźwigu; żuraw“ SWO 1997. Lietuvių kalboje panašus neskyrimas yra retenybė, atsitiktinumas: кран – 2. keltuvas, kelia- 168 masis kranas, trauktuvė, gerve RLKŽ I 1967. Trauktuvė žinoma iš K. Sirvydo 1642 m. žodyno: windā / Tractoria machina, tractorium organum. Trauktuvė. Reikšmė žr. trauktuvas 1. „prietaisas kam aukštyn traukti, kelti, kėliklis“ trauktuvė dar vartota 1853 m. F. Nesselmanno žodyne, XIX a. rankraštiniame D. Sutkevičiaus ir L. Ivinskio žodynuose, o reikšmę „suktuvas“ – A. Šolco ir J. Talmanto 1929 m. kišeniniame vokiečių–lietuvių kalbų žodyne. Журавель у литовській технічній термінології є назвою іншого механізму: лебідка, ворот — «підйомний механізм, що піднімає вантаж за допомогою каната чи ланцюга, намотуваного на барабан. <···> Δ з увігнутим фрикційним барабаном називається шпилем або кабестаном; <···>. Шпилями тягнуть рибальські сіті й вагони, ними швартують судна до берега. Δ часто встановлюють на кранах, підйомниках, ліфтах, скреперах» LTE IV 1978. Отже, лебідка може бути частиною крана. З огляду на мотивацію народної термінології лебідка цілком зрозуміла, ворот — зрозуміліший, але тут є інший недолік: воротів багато й вони різноманітні. LTE не вдалося досягти послідовності: хоча подається лебідка (а шпиль лише згадується у поясненні), проте «ворот із горизонтальним валом, на який намотують канат, щоб підняти якір і пришвартувати судно» — це вже брашпиль LTE II 1977. TechEnc II 2003 не подає лебідок, у TechEnc I 2000 є брашпиль, ворот. Й. Банайтіс подає 4 окремі терміни: лебідка – лебедка – winch, ворот – ворот, вьюшка – reel, winch, шпиль (суднова лебідка) – шпиль – capstan, брашпиль – брашпиль – windlass. Танкер і танк «1886 року на воду спустили перший танкер — німецьке судно „Glückauf“ завдовжки 90 м, а на початку XX ст. нафту морями перевозили вже майже виключно танкери» (Kopaliński 2001). Однак лише в TŽŽ 1936 з’являється tankeris (англ.) — «судно, пристосоване для перевезення різних рідин без їх окремого пакування (тари)». У TechnŽ 1949 немає ні mankep, ні mank; у ALKPolŽ 1958 tanker не подано, хоча є і tank – 1. резервуар, бак, цистерна, 2. басейн, і tank car – вагон-цистерна; вантажівка-цистерна, tank truck – вантажівка-цистерна. Лише в DŽ 1954 вже є tanklaivis «судно для перевезення наливних рідких вантажів». Запозичено за зразком нім. Tankschiff. Tanklaivis рекомендовано в PolŽ 1959 і 1984, JŽPTŽ 1992, JTLŽŽ 1994. У пресі й далі, вже 50 років, переважно в перекладах, бовтається й tankeris. Дуже несподівано tankerис з’явився у StatŽ 2002. 169 Щоб похідне слово tanklaivis було зрозумілішим і міцніше закріпилося, йому потрібна мотивація. Довгий час її бракувало або вона була недостатньою й незрозумілою. У TŽŽ 1936 tankas 2. «велика вмурована в землю цистерна для зберігання бензину, гасу та інших рідин»; у DŽ 1954 tankas — лише військ.; у ALKPolŽ 1958 tank — 1. резервуар, бак, цистерна, а не tankas. У DŽ 1972 tankas вже навіть 1. «велика посудина для зберігання та перевезення рідин або газів»: бензинові резервуари, але в DŽ 1993 це значення вже 2., і без ілюстрації. А в TŽŽ 1985 tankas 2. «цистерна, резервуар». Отже, незрозуміло: адже є й самі ці слова-пояснення — цистерна, резервуар, то де, для чого і що це за tankas — може, бензиновий танк і є бензинезис? Не пояснює цього й енциклопедія: tanklaivis — «‹⋯›. Вантажі наливають у кілька або кільканадцять резервуарів, розташованих між поперечними й поздовжніми перегородками, а відкачують із них насосами через труби» LTE XI 1983. Якщо це резервуари, то чому tanklaivis, а якщо tanklaivis, то чому ті резервуари не tankai? І який зв’язок із бойовою машиною — tankų? Отже, треба звернутися до походження. Англ. tank «резервуар, бак, цистерна» — запозичення з порт. tanque [одні виводять його з estanque < estancar «загатити» (пор. stagnum 1. «стояча вода; озеро; калюжа, болото, багно, стариця», 2. «штучний ставок, водойма, басейн» LoLičŽ 1996) < з вульг. лат. stantire «зупинити (плин)» / «ставок, водойма; корито; посудина, бак» (Webster’s Dictionary Unabridged 1981; Webster’s Comprehensive Dictionary 1996), інші — з гінді tankh «бак, резервуар» (Sabaliauskas 1994: 349). Цілком нову сторінку в історії цього слова майже 90 років тому відкрили фахівці з військової техніки й військової справи: «Першим танком, застосованим у бойових діях, був британський „Mark I“ (у битві на Соммі 15.09.1915)» (Kopaliński 2001) [інші джерела вказують на пізніший час — 1916 р. (LTE XI 1983)]. «Англійське слово tank, що означає цистерну, спочатку вживали, щоб ввести ворога в оману» (Kopaliński 2001). Однак таємна кодова назва закріпилася навіки. «У французькій пресі слово tank уперше вжито 22 вересня 1916 року» (Sabaliauskas 1994: 349). Воно прижилося й серед ворогів — німців: було Tank, а згодом його замінило німецьке слово французького (далі — латинського) походження Panzer (також Panzerkampfwagen), хоча значення «бак, резервуар, цистерна» слова Tank збереглося. Франц. tank називають і французькою — char de combat («бойова колісниця»), char d’assaut («штурмова колісниця»), char blindé («броньована колісниця»). Польське tank уже зовсім застаріло — тепер czołg (czołgać się — «повзти, плазувати; повзати»), також «танкіст» — czołgista, а також panczneny; і tank «резервуар, посудина» 170 У словниках позначається psn. (уживається лише fot. «бак для проявлення») — тепер zbiornik, отже й «танкер» частіше не tankowiec, а zbiornikowiec, хоча вживається tankować «заправляти паливом (про кораблі, локомотиви)». Tanko dar nėra KarŽ 1919, STŽŽ 1923, SNŽŽ 1924. Paplito tarmėse kaip palyginimas: Tos bobos didybė – kaip tankas Kupiškis. Kaip tankas ta karvė Vainutas; taip pat reikšmę „kas labai stambus, tvirto sudėjimo“ (Želva, Miežiškiai), net 4. prk. „batas trumpu aulu“ (Salantai, Lenkimai, Mažeikiai, Tirkšliai) – plg. танкетка – 1. storas puspadis, 2. dg. танкеты, сторападзіі баталіі (moteriški) RLKŽ IV 1985, suvalkiečių branavykai („šarvuočiai“) „darbiniai batai“ (ZŠŽ 2003). Отже, звичний бойовий танк виявляється вторинним, а первинного ми, запозичувачі, наче й не маємо, за винятком… словників і дуже спеціальних галузей. Щоправда, офіційна преса світлого життя світло писала про чудові танки навіть на коров’ячих фермах: Коли під’єднають молокопровід, молоко прямо від корови скляними трубами через охолоджувачі потече в танки TMtr 1973 3 1. ŽŪMTŽ 1983 незрівнянно стриманіший: манк для молока – молочна цистерна, манкохлади-тель молока – з. г. молочна охолоджувальна цистерна, хоча аэротенк – аеротенк. HidrotechŽ 2000 tank – 1. басейн; резервуар; водомісткість, 2. бак, цистерна, бункер, лише aeration tank – 1. мех. аеротенк (і aerotank), 2. водн. аеробний басейн, methane tank – стічн. метантанк, тоді як StatŽ 2002 – метано танк – methane carrier – Metant – methanier – танк сжиженного метана (але також метантанк, реактор для відстоювання, а також аеротенк), бутановий танк – butane carrier – Butant – butanier – танк бутана. У поляків це не танк, а камера: метатенк див. метатанк – камера ферментаційна, гнильна, аэротенк див. аэротанк – 1. інж. сан. камера аерування, 2. котельн. відстійник, резервуар для відстою WST 1973. Можна було б і в литовській мові тут обійтися без танка (принаймні метатанк слід виправити на метановий танк), хоча замінити аеротанк на щось на кшталт аерорезервуара — інтернаціональне слово на інтернаціональне — було б непросто. Англ. tanker — це не лише 1. танкер, не лише 2. цистерна, автоцистерна DALKŽ 1998, DAKŽ 2001, не лише 2. залізн. амер. цистерна ALKŽ 1975, а й 3. ав. літак-заправник DALKŽ 1998, DAKŽ 2001, хоча точно термінологічно це танк-заправщик, replenishment tanker, а дуже ненормативною литовською — танкер-заправник JTLŽŽ 1994 (цілком можливий повітряний танкер MkslL 2002 22 14, хоча тут же є вкрай невдале танкер — літальний апарат, що перевозить пальне). 171 А може, танкер, як слово не цілком зрозуміле, був би й непотрібним? Адже є й нафтовоз, мазутовоз, бензиновоз (ним може бути і автомобіль, і судно!), є й англ. oiler, франц. pétrolier. Але річ у тім, що цей танкер одного разу може перевозити нафту, іншого — мазут, загалом — будь-яку рідину, навіть одночасно в різних своїх танках — різні рідини. NATO TŽ 2001 oiler / pétrolier — «військовий або цивільний танкер з усім необхідним обладнанням для заправлення суден, що перебувають у плаванні», — танкер. А щоб танкер був зрозумілішим і вмотивованішим, важливіше за аеротанк чи метановий танк мати танкерний танк, який уже є в російській мові, і за структурою, і за політикою запозичення все ж ближчий литовській мові, ніж багато інших: танк II тех., «спеціально обладнаний бак або відсік для зберігання чи транспортування рідин» АРиРАС„ЛДП“ 1969, танк2 — «спеціально обладнаний резервуар для зберігання чи транспортування рідин» ССИС 1993. У російській термінології танкер (нефтеналивное судно) КПС 1955 ще не мав підґрунтя танк, але згодом його набув — танк судовой ПС 1976 і 1989. У литовській судноплавній термінології йдуть схожим шляхом: mank – tankas, bakas, rezervuaras JŽPTŽ 1992, tankas – mank – tank, compartment JTLŽŽ 1994. Є навіть diptankas – дuптанк– deep tank JTLŽŽ 1994. До речі, diptankas існує дуже давно: diptankas мор. «глибока цистерна на транспортних суднах, використовувана для заливання водяного баласту» TŽŽ 1951 (і 1969), diptánkas «цистерна баластної води судна» TŽŽ 1985 і 2001. Танкерного танка у TŽŽ 1951 і 1969 зовсім немає, а в TŽŽ 1985 і 2001 танк 2. — теж зовсім невизначене «цистерна, резервуар». Цю невідповідність треба усунути: танкерний танк потрібніший і обґрунтованіший за чуже слово, що випинається, — корабельний diptankas. І вже — як видно з лексикографічної техніки цитованих тут джерел і як давно час зробити — бойовий танк і танкерний танк є омонімами. У литовській лексикографії — уже досить давно — на це зважають лише в перекладних словниках (наприклад, ALKŽ 1975, RLKŽ IV 1985). Висновки 1. Слово кузовас, тюркська слов’янщина, вживається в багатьох варіантах і значеннях майже в усіх говорах, але до технічної термінології не увійшло. Kėbulas — литовське діалектне слово, термінологізоване в значенні відповідної чи подібної частини воза. Karoserija у значенні «кузов із приладдям» — непотрібне слово, якому немає місця в міжнародній системі понять і термінів. 172 2. Запозичення polis послідовно вживається в термінології і навіть у звичайній мові. Однак уже з’являються спроби реалізувати раніше втрачену можливість термінологізувати жмудське kalstas (поки що це був би лише литовський відповідник polio, а не заміна). 3. Čiaupas вживається з 1920 року (раніше у литовців Малої Литви — німецьке запозичення значення gaidys), найбільше утвердилося в термінології, найменше — у розмовній мові. Коли «čiaupas» був kranas (і ще значно довше), «підйомна машина» була keliamasis kranas; тепер — kranas. 4. Танкер з’явився раніше (1886), ніж танк (1915): спочатку це була таємна кодова назва, яка згодом намертво закріпилася (хоча в деяких мовах її замінили власними словами). У 1936 році вже зафіксовано tankerį, а в 1954 році — tanklaivis (від нім. Tankschiff). Щоб tanklaivis був мотивованим і однозначним, потрібна також його основа tankas (омонім) — «резервуар або відсік судна для перевезення рідин». ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА ALKPolŽ 1958: Novodvorskis A. Anglų–lietuvių kalbų politechninis žodynas, Vilnius. ALKŽ 1975: Anglų–lietuvių kalbų žodynas. Sudarė A. Laučka, B. Piesarskas, E. Stasiulevičiūtė, Vilnius. ALKŽ 1998: Svecevičius B. Anglų–lietuvių kalbų žodynas, Vilnius. Ambrazas S. 1993: Daiktavardžių darybos raida 1, Vilnius. Ambrazas S. 2000: Daiktavardžių darybos raida 2, Vilnius. Būga K. 1959: Rinktiniai raštai 2, Vilnius. Būga K. 1961: Rinktiniai raštai 3, Vilnius. DAKŽ 2001: Piesarskas B. Dabartinės anglų kalbos žodynas, Vilnius. DALKŽ 1998: Piesarskas B. Didysis anglų–lietuvių kalbų žodynas, Vilnius. Drg — «Draugystė» (газета). DŽ 1954: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius. DŽ 1972: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius. DŽ 1993: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius. Fraenkel E. 1955–1965: Litauisches etymologisches Wörterbuch, Göttingen. HidrotechŽ 2000: Baškys K., Šulga V. Anglų–lietuvių kalbų hidrotechnikos terminų žodynas, Vilnius. JTLŽŽ 1994: Banaitis J. Jūrų technikos, laivybos, žvejybos lietuvių–rusų–anglų kalbų žodynas, Klaipėda. JŽPŽ 1992: Velička A. Jūreivystės, žvejybos ir politechnikos terminų žodynas, Klaipėda. 173 Kabelka J. 1964: Kristijono Donelaičio raštų leksika, Vilnius. KarŽ 1919: Kariškas lietuviškai-rusiškas ir rusiškai-lietuviškas žodynėlis, Kaunas. KL 1933: Kamantauskas V. Kalbėkime lietuviškai, Kaunas. Kopalinski W 2001: Žodynas. XX amžiaus įvykiai, sąvokos ir mitai, Vilnius. KP 1939: Kalbos patarėjas. Paruošė L. Dambrauskas, redagavo A. Salys ir Pr. Skardžius, Kaunas. KPP 1976: Kalbos praktikos patarimai. Sudarė A. Pupkis, Vilnius. KPP 1985: Kalbos praktikos patarimai. Sudarė A. Pupkis, Vilnius. LAKŽ 1979: P i c s a r s k a s B., S v e c e v i č i u s B. Литовсько-англійський словник, Вільнюс. LAKŽ 1991: P i e s a r s k a s B., S v e c e v i č i u s B. Литовсько-англійський словник. Спец. ред. R. Dapkutė, Вільнюс. LaLicŽ 1977: B a l k e v i č i u s J., K a b e l k a J. Латисько-литовський словник, Вільнюс. LE XI 1957: Lietuvių enciklopedija 11, South Boston. LEnc V 1937: Lietuviškoji enciklopedija 5, Kaunas. LeLieŽ 1979: V a i t k e v i č i ū t ė V. Польсько-литовський словник, Вільнюс. LieLaŽ 1995: B a l k e v i č i u s J., B a l u o d ė L., B u o j a t ė A., S u b a t n i c k a s V. Литовсько-латиський словник, Рига. LieLeŽ 1991: K a l ė d a A., K a l č i e n ė B., N i e d z v i e c k a M. Литовсько-польський словник, Вільнюс. L ir M — «Literatūra ir menas» (тижневик). LKA I 1977: Lietuvių kalbos atlasas I. Leksika, Vilnius. LKŽ II 1947: Lietuvių kalbos žodynas 2, Kaunas. LKŽ II₁ 1969: Lietuvių kalbos žodynas 2, Vilnius. LKŽ III 1956: Lietuvių kalbos žodynas 3, Vilnius. LKŽ V 1959: Lietuvių kalbos žodynas 5, Vilnius. LKŽ VI 1962: Lietuvių kalbos žodynas 6, Vilnius. LKŽ IX 1973: Lietuvių kalbos žodynas 9, Vilnius. LKŽ X 1976: Lietuvių kalbos žodynas 10, Vilnius. LKŽ XI 1978: Lietuvių kalbos žodynas 11, Vilnius. LKŽ XIII 1984: Lietuvių kalbos žodynas 13, Vilnius. LKŽ XV 1991: Lietuvių kalbos žodynas 15, Vilnius. LKŽ XVI 1995: Lietuvių kalbos žodynas 16, Vilnius. LKŽ XVIII 1998: Lietuvių kalbos žodynas 18, Vilnius. LoLicŽ 1996: K u z a v i n i s K. Латинсько-литовський словник, Вільнюс. LPKŽ 1992: K a r s a v i n a I., K a i r i ū k š t y t ė S. Литовсько-французький словник, Вільнюс. LRKŽ 1971: Lyberis A. Lietuvių–rusų kalbų žodynas, Vilnius. LRKŽ 1988: Lyberis A. Lietuvių–rusų kalbų žodynas, Vilnius. LTE I 1976: Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 1, Vilnius. LTE II 1977: Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 2, Vilnius. LTE IV 1978: Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 4, Vilnius. LTE V 1979: Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 5, Vilnius. 174 LTE XI 1983: Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 11, Vilnius. MkslL – Наука Литва (газета). NATO TŽ 2001: NATO terminų žodynas, Vilnius. NLAKŽ 2002: Piešarskas B., Svečevicius B. Naujasis lietuvių–anglų kalbų žodynas, Vilnius. Piročkinas A. 1986: Jono Jablonskio kalbos taisymai, Kaunas. PATŽ 1995: Penkiakalbis automobilių terminų žodynas. Parengė R. Katalynaitė, A. Klibavičius, V. Kvietkauskas, R. Lapinskas, G. Paliulis, Vilnius. PLKŽ 1976: Prancūzų–lietuvių kalbų žodynas. Sudarė A. Juškienė, M. Katilienė, K. Kazlauskienė, Vilnius. PolŽ 1959: Rusų–lietuvių kalbų politinis žodynas. Red. kol. p-kas A. Novodvorskis, Vilnius. PolŽ 1984: Rusų–lietuvių kalbų politechnikos žodynas. Sudarė G. Daugėla, spec. red. J. Stanaitis, Vilnius. RLKŽ 1955: Lemchenas Ch. Rusų–lietuvių kalbų žodynas, Vilnius. RLKŽ I 1967: Rusų–lietuvių kalbų žodynas 1. Paruošė V. Baronas, V. Galinis, Vilnius. RLKŽ II 1983: Rusų–lietuvių kalbų žodynas 2. Sudarė Ch. Lemchenas, Vilnius. RLKŽ IV 1985: Rusų–lietuvių kalbų žodynas 4. Sudarė J. Kardelytė, Ch. Lemchenas, J. Macaitis, A. Mankevičienė, Vilnius. RLŽ 1932: Baron s J. Rusų lietuvių žodynas, Kaunas. RŽ 1948: Lietuvių kalbos rašybos žodynas. Redagavo K. Gasparavičius, N. Grigas, J. Lazauskas, K. Ulvydas, A. Žirgulys, Kaunas. Sabaliauskas A. 1994: Iš kur jie? Pasakojimas apie žodžių kilmę, Vilnius. SinŽ 1980: Lyberis A. Sinonimų žodynas, Vilnius. Skardžius P. 1998: Rinktiniai raštai 4, Vilnius. SNŽŽ 1924: Norkus J. Svetimų ir nesuprantamų žodžių žodynėlis, Kaunas. StatŽ 2002: Statybos terminų žodynas. Moksl. red. A. Kudys, Vilnius. STŽŽ 1923: M. ir S. Svetimų ir tarptautinių žodžių žodynėlis, Šiauliai. SWO 1997: Słownik wyrazów obcych, Warszawa. T – Правда (газета). TechEnc I 2000: Technikos enciklopedija 1, Vilnius. TechEnc II 2003: Technikos enciklopedija 2, Vilnius. TechnŽ 1920: Maciejauskas A. Techniko žodynėlis, Kaunas. TechnŽ 1949: Novodvorskis A. Trumpas rusiškai-lietuviškas techninis žodynas, Kaunas. TMtr – Радянська жінка (журнал). TT 1992: Terminologijos taisymai. Parengė K. Gaivenis, A. Kaulakienė, St. Keinys, J. Klimavičius, Vilnius. TŽŽ 1936: Tarptautinių žodžių žodynas, Kaunas. TŽŽ 1951: Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius. TŽŽ 1969: Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius. TŽŽ 1985: Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius. TŽŽ 2001: Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius. 175 TŽŽ I 1999: Tarptautinių žodžių žodynas 1, Vilnius. Webster’s Comprehensive Dictionary 1996: The New International Webster’s Comprehensive Dictionary of the English Language, Trident Press International. Webster’s Dictionary Unabridged 1981: Webster’s Third New International Dictionary of the English Language Unabridged, Springfield, Massachusetts. VI 1924: Vireliūnas A. Jurdai, arba terminai, Kaunas. VLE II 2002: Visuotinė lietuvių enciklopedija 2, Vilnius. VLKŽ I 1989: Križinauskas J. Vokiečių–lietuvių kalbų žodynas 1, Vilnius. VL,LVKATŽ 1996: Žitkutė A. Vokiečių–lietuvių, lietuvių–vokiečių kalbų automobilių terminų žodynas, Vilnius. WST 1973: Wielki słownik techniczny rosyjsko–polski, Warszawa–Москва. Zinkevičius Z. 1992: Lietuvių kalbos istorija 5, Vilnius. ŽSŽ 2003: Zanavykų šnektos žodynas. Vyr. red. A. Pupkis, Vilnius. ŽD 1943: Skardžius P. Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius. ŽŪMTŽ 1983: Rusų–lietuvių kalbų žemės ūkio mechanizacijos terminų žodynas. Parengė V. Gerulaitis, S. Lukėnas, Vilnius. АПуРЛАС,“ЛДП“ 1969: Англо-русский и русско-английский словарь, „ложных друзей переводчика“. Под общим руководством В. В. Ажнюка, Москва. Даль В. 1979: Толковый словарь живого великорусского языка 2, Москва [1881 м. II пар. ir pat. leidimo perspaudas]. КПС 1955: Краткий политехнический словарь, Москва. КЭСРЯ 1971: Шанский Н. М., Иванов В. В., Шанская Г. В. Краткий этимологический словарь русского языка, Москва. ПС 1976: Политехнический словарь, Москва. ПС 1989: Политехнический словарь, Москва. ССИС 1993: Современный словарь иностранных слов, Москва. Фасмер М. 1967: Этимологический словарь русского языка 1, Москва. Фасмер М. 1971: Этимологический словарь русского языка 3, Москва. Фасмер М. 1973: Этимологический словарь русского языка 4, Москва. Jonas KLIMAVIČIUS Отримано 2004-10-25 Інститут литовської мови вул. П. Вілейшіо, 5, LT-10308 Вільнюс Ел. пошта [email protected] 176