Some Lexicological Aspects of Terminology and Terminography

Деякі лексикологічні аспекти термінології та термінографії VALENTĪNA SKUJIŅA Інститут латиської мови, Рига У 2006 році в Латвійській академії наук відбулася зустріч, присвячена сторіччю від дня народження латвійського мовознавця й термінолога Рудольфа Грабіса. У квітні 2008 року термінологів із Литви, Латвії та інших країн запросили взяти участь у міжнародній конференції, присвяченій сторіччю від дня народження литовського лексикографа, відомого термінолога й термінографа Йонаса Круопаса. Із 1950-х до 1970-х років обидва науковці очолювали комісії з термінології: Йонас Круопас — у Литві, Рудольф Грабіс — у Латвії. Середина 1960-х років стала часом, коли Литва, Естонія та Латвія почали розвивати тісніші контакти у сфері культури мови й термінології. З ініціативи Москви у 1969 році в Ризі було організовано регіональну конференцію з розвитку термінології та підготовки словників термінів. Відтоді у Вільнюсі, Таллінні та Ризі регулярно проводилися конференції, на яких обговорювали як теоретичні, так і практичні аспекти термінології. Йонас Круопас брав участь у цих конференціях. Він був членом редакційної колегії збірника матеріалів конференції, опублікованого в 1973 році (BPHTT 1973). Стаття Йонаса Круопаса та його колеги Казімераса Гайвениса (Kruopas, Gaivenis 1973) про термінологічну роботу й укладання словників термінів у Литві демонструє низку подібних проблем у розвитку національної термінології як у Литві, так і в Латвії: • про перші письмові джерела XVIth століття — релігійні тексти; • про калькування як продуктивну модель творення термінів (у литовській мові — переважно з латинської, польської, німецької та російської мов, у латиській — переважно з латинської, німецької та російської мов); Terminologija | 2008 | 15 17 • про «переміщення» лексичних одиниць • від LGP (загальновживаної мови) до LSP (мови спеціального призначення) і vice versa; • від активного словника до пасивного словника і vice versa; • про пошук рівноваги між термінами з питомих джерел і запозиченнями; • тощо. Назву цієї статті — Деякі лексикологічні аспекти термінології та термінографії — обрано не лише з огляду на основну тему цієї конференції, присвяченої вшануванню пам’яті, а й водночас для того, щоб точніше визначити (і оновити) деякі принципи термінологічної роботи в Термінологічній комісії Латвійської академії наук. З погляду мовознавства, передусім термінологію традиційно розглядали як частину лексикології. До 1960-х років у Латвійському державному університеті під час курсу лексикології термінології як пласту латвійського словникового складу присвячували лише близько 15 хвилин (Laua 1981: 138–141). Починаючи з 1960-х років під керівництвом Рудолфса Грабіса в Інституті латиської мови та літератури Латвійської академії наук розпочалися наукові дослідження теоретичних проблем термінології. До того можна говорити про науковий підхід до відбору й утворення термінів, починаючи з другої половини 19th століття, коли латиською мовою видавали різні підручники й посібники з різних галузей науки та техніки, а також термінологічні словники, і коли в окремих статтях, написаних Я. Алунансом, К. Валдемарсом та іншими так званими новими латишами (латиською — jaunlatvieši), обговорювалися важливі проблеми формування термінології (роль питомих похідних слів і запозичень, стислість терміна тощо). Починаючи з кінця 1960-х років термінологію проголосили самостійною міждисциплінарною галуззю науки, специфічним об’єктом наукового дослідження якої є термін, а термін термінологія у цьому значенні отримав переважний синонім — термінологічна наука (латиською — terminzinātne, російською — терминоведение). Відтоді в різних країнах було організовано чимало конференцій, семінарів і практичних семінарів із термінології, а також опубліковано сотні книжок і статей, присвячених саме термінологічним питанням. Термінологія стала багатогранною, масштабною галуззю науки з 18 Valentīna Skujiņa | Some lexicological aspects of terminology… міжмовне значення. Терміни укладають не лише в словниках, а й у базах даних, зокрема в багатомовних зібраннях (наприклад, у базі даних ETB). Хоча нині термінологію визнають самостійною (міждисциплінарною) галуззю науки, її тісні зв’язки з мовознавством визначають значну роль мовних (внутрішньомовних) принципів у творенні термінів. лексичний аспект мовних принципів передбачає врахування специфічного характеру термінологічного шару в загальній лексичній системі мови, взаємозв’язків між термінами й нетермінами, термінологічною та загальновживаною лексикою, зв’язків термінології з професійно, соціально, територіально, історично та стилістично обмеженими лексичними шарами тощо. Лексичний склад мови зібрано у словниках. Лексикографія — це підгалузь мовознавства, у якій розробляють теорію та практику укладання термінологічних словників, а також принципи й методи збирання, систематизації, аналізу та опису слів. Спробуймо відповісти на запитання: чи є різниця між словником загальної мови й термінологічним словником? Для цього порівняймо деякі статті з процесуальним та атрибутивним змістом із двох тлумачних словників: Latvian Language Dictionary (LVV 2006) та Dictionary of Basic Linguistic Terms (VPTSV 2007). СТАТТІ ДЛЯ ВИРАЖЕННЯ «ПРОЦЕСУАЛЬНОГО» ЗМІСТУ (I) LVV (словник загальної мови): tulkot (англійською: to translate) -oju, -o, -o, мин. час -oju, перех. 1. Izteikt (ko) citā valodā (англійською: to express (something) in another language). T. no oriģināla. Tulkotā literatūra. T. grāmatu krieviski. T. runu. latviskot (англійською: to Latvianize) -oju, -o, -o, мин. час -oju, перех. 1. Pārveidot atbilstoši latviešu valodai, tās īpatnībām; (pa)darīt latvisku (англійською: to transform according to the Latvian language, its peculiarities; to make Latvian). L. uzvārdu. VPTSV (термінологічний словник): tulkošana a. переклад дієсл. Переклад жін. р., Übersetzung жін. р., Übertragung жін. р. kr. перевод В одній мові (оригінальній або вихідній) написане чи вимовлене слово, Terminoloģija | 2008 | 15 19 передавання змісту тексту, його значення, думки (включно з підтекстом тощо) вираження засобами іншої мови (цільової мови, або мови перекладу) засобами (англійською: вираження слова, тексту, ідеї тощо з вихідної мови цільовою мовою). ◊ вільний переклад; буквальний переклад. Див. також мова оригіналу; вихідна мова; цільова мова. латвізація a. латвізація, латонізація v. Einlettischung f kr. латвиизация, летонизация Адаптація, приведення у відповідність до латиської мови, її особливостей, структури. (Англійською: перетворення відповідно до латиської мови, згідно з латиською мовою) СЛОВНИКОВІ СТАТТІ ДЛЯ ВИРАЖЕННЯ «ПРОЦЕСУАЛЬНОГО» ЗМІСТУ (II) LVV (загальномовний словник): відмінювати (to decline) –ēju, –ē, –ē, мин. ч. –ēju, перех. 1. У мовознавстві — відмінювати (іменники) (англійською: У мовознавстві — відмінювати іменники). В. прикметник із означеним закінченням. Це слово не відмінюється. дієвідмінювати (to conjugate) –ēju, –ē, –ē, мин. ч. –ēju, перех. Змінювати (дієслова) (англійською: відмінювати дієслова). змінювати (to inflect) loku, loki, loka, мин. ч. locīju, перех... 4. У граматиці — змінювати форми слів за відмінками або особами (англійською: У граматиці — змінювати форми слів за відмінками, особами). В. іменник. В. дієслово. VPTSV (термінологічний словник): відмінювання a. відмінювання, процес відмінювання v. Deklinieren f kr. склонение Відмінювання іменників (прикметників, числівників) та слів, уживаних у їхньому значенні (займенників, відмінюваних дієприкметників), тобто зміна граматичних форм за родом, числом і відмінком. (Англійською: зміна граматичних форм іменників за родом, числом і відмінком) 20 Valentīna Skujiņa │ Some lexicological aspects of terminology... Див. також дієвідмінювання. дієвідмінювання а. дієвідмінювання дієсл. Konjugieren f рос. спряжение Зміна дієслова, тобто граматичних форм за особами, числами, часами, станами та способами. (Англійською: зміна граматичних форм дієслів за особами, часом, станом і способом) Див. також відмінювання. відмінювання див. відмінювання; дієвідмінювання ОДИНИЦІ ДЛЯ ВИРАЖЕННЯ «АТРИБУТИВНОГО» ЗМІСТУ LVV (словник загальної мови): vienkāršs (простий) прикм.; vienkārši (просто) присл. 1. Такий, що складається з одного елемента, однієї частини... (українською: такий, що складається з одного елемента, однієї частини...) Пор. речення. 2. Такий, що не є важким, не є складним... (українською: такий, що не є складним...) Пор. завдання... 3. Звичайний, скромний... (українською: звичайний, скромний...) Пор. їжа... 4. Такий, що не має особливих привілеїв... (українською: такий, що не має привілеїв...) Пор. працівник. VPTSV (термінологічний словник): простий минулий час, імперфект а. минулий невизначений час н. імперфект n кр. простий минулий час Форма часу дієслова, що виражає дію, яка відбулася до моменту мовлення, наприклад, Я щойно повернувся додому зі школи... (Англійською: форма часу дієслова, що виражає дію, яка відбулася до моменту мовлення) просте речення а. просте речення н. просте речення n кр. просте речення Terminoloģija | 2008 | 15 21 Речення, у якому є лише один граматичний центр... (англійською: речення лише з одним синтаксичним центром) ◊ просте поширене речення. Див. також речення; складне речення; граматичний центр. Як видно з порівняння словникових статей, основні відмінності такі: У LVV (словнику загальної мови) є: 1) як заголовні слова — лише окремі слова; 2) граматичні форми, вказівки на частину мови; 3) прості, вичерпні пояснення; 4) усі значення в одній словниковій статті; 5) відсутність синонімів у заголовку словникових статей; 6) граматичне процесуальне значення виражене дієсловом. (Еквівалентів термінів іншими мовами немає.) У VPTSV (термінологічному словнику) є: 1) як заголовні слова — як окремі слова, так і словосполучення; 2) відсутність граматичної інформації; 3) визначення (пояснення) з відповідними характеристиками поняття; 4) в одній словниковій статті пояснюється лише одне поняття; 5) синоніми в заголовку словникових статей; 6) граматичне процесуальне значення виражене іменником. (Наведено термінологічні еквіваленти іншими мовами.) Висновок: Беручи до уваги згадані вище особливості загальномовних і термінологічних словників, можна зробити висновок, що з теоретичного погляду є вагомі підстави розглядати термінографію як специфічну міждисциплінарну галузь, що поєднує основи лексикології, лексикографії та термінології. У цьому разі, залишивши осторонь інші особливості, приділимо додаткову увагу ролі різних частин мови в термінології загалом і в термінологічних словниках зокрема. Загальновідомо, що терміни — це не особливі слова. Терміни — це слова зі специфічною функцією: позначати словом або словосполученням одиницю системи понять відповідної галузі науки чи відповідної сфери діяльності. Іншими словами, зазвичай кажуть, що терміни є не субстанційними, а функціональними одиницями. 22 Valentīna Skujiņa │ Some lexicological aspects of terminology... Ця специфічна функція терміна двоїста: називати й позначати поняття. Називними мовними одиницями зазвичай є іменники (наприклад, у мовознавстві іменники звук, морфема, слово, речення, перехідність уживаються як лінгвістичні терміни) або словосполучення, у яких іменник є головним компонентом (наприклад, іменник мова є головним компонентом словосполучень природна мова, штучна мова, мова жестів, які вживаються як терміни). Іменники — це клас слів, здатних називати всі різновиди реалій: предмети, процеси, якості, кількості, стани тощо. Тому саме іменники добре підходять для виконання функції термінів. Домінантна роль іменників як репрезентантів відповідних понять, зафіксованих у термінологічних словниках, не викликає сумнівів і наголошується багатьма мовознавцями та термінологами. Щодо інших частин мови, зокрема дієслів, висловлюють різні погляди. У деяких випадках у стандартах ISO заголовними словами є і іменники, і дієслова (наприклад, в ISO/IEC 2382). Порівняймо деякі приклади визначень іменників і дієслів у цих стандартах ISO та звернімо увагу на кількість понять і суттєвих ознак, зазначених у визначеннях цих понять: відображення A візуальне подання даних. відображати Подати дані візуально. зберігання Збереження даних у пристрої зберігання. зберігати Зберігати дані у пристрої зберігання. програмування Процес проєктування, написання, модифікування й тестування програм. програмувати Проєктувати, писати, модифікувати й тестувати програми. Якщо, згідно із семантичним (і термінологічним) трикутником, поняття є уявним поданням предмета, а термін — мовним поданням поняття, то скільки понять представлено в цих прикладах? Три чи шість? Якщо порівняти «мовне подання» понять у цих визначеннях: «візуальне подання» і «подати візуально» або «збереження … у пристрої зберігання» і «зберігати … у пристрої зберігання», або: Terminologija | 2008 | 15 23 «проєктування, написання …» і «проєктувати, писати …» — слід дійти висновку, що поняття виражаються словами з однаковим поняттєвим змістом, які відрізняються лише граматичною формою відповідно до належної частини мови. Тому переконливішою видається позиція тих лінгвістів і термінологів, які вважають іменники основними мовними репрезентантами відповідних понять, а дієслова — термінологічними одиницями, що фактично виражають те саме поняття, відрізняються граматичною (морфологічною чи синтаксичною) варіацією або модифікацією та вживаються відповідно до потреб контексту, у дискурсі. Звісно, у різних галузях знань є певні особливості, наприклад у математиці, технічній термінології чи спорті. Субстантивна природа терміна ґрунтується на відповідній природі поняття. Концепція такого термінологічного елемента, як термема (Skujiņa 1996), дає змогу словам різних частин мови (та/або словоформам) посісти певне місце в термінологічній лексиці: термін (іменник) як репрезентант поняття є центральним членом термеми (наприклад, термін переклад), тоді як дієслово та інші слова або словоформи (дієприкметники, прислівники, прикметники) фактично виражають те саме поняття і є вторинними членами (наприклад, перекладати, перекладаючи, перекладений). Будь-яка наукова діяльність ґрунтується на принципах. У Латвії протягом кількох десятиліть основні термінологічні завдання виконувалися, а принципи приймалися відповідно до поглядів Е. Вюстера (Wüster 1979) та австрійської термінологічної школи, згідно із системним підходом у межах так званої «традиційної теорії» термінології (Cabré Castellví 2000: 35). Цих завдань було достатньо для досягнення певних цілей у розвитку національної термінології відповідно до наукових вимог і принципів, розроблених у класичній міжмовній теорії термінології. Ці завдання виконувалися не лише для стандартизації термінології, а й, зокрема, для збагачення національної лексичної системи. На завершення хотів би наголосити, що протягом кількох десятиліть (приблизно від 1960-х років) термінознавство стало міждисциплінарною галуззю, сформованою на засадах мовознавства та його підгалузей — лексикології, лексикографії, дериватології тощо, а також на фундаментальних елементах логіки, філософії, когнітивістики, онтології, науки про комунікацію тощо. Besides (as it is stressed in terminology literature (Cabré Castellví 2000: 55)), while being interdisciplinary, terminology is also transdisciplinary, 24 Valentīna Skujiņa │ Some lexicological aspects of terminology… оскільки не існує структурованої дисципліни без термінології, як і способу вираження та передавання наукових знань без термінології. Хоча для термінології характерно, що різноманітність застосування основних наукових принципів творення термінів і досі відіграє провідну роль. Нині в термінознавстві можна вказати на пошук нових підходів, які допомогли б урахувати складність термінологічних одиниць у межах як загальної, так і спеціалізованої комунікації, беручи до уваги синтаксичну й комунікативну природу термінів у текстах. Проте це не означає відмови від традиційного підходу. Це означає, що в основу нової теорії термінології мають бути покладені як репрезентативна, так і комунікативна функції термінології (Cabré Castellví 2000: 36, 46). Новий підхід передбачає, по-перше, утвердження основних наукових принципів, а по-друге, зосередження уваги на різноманітності застосування термінів. Перевагу слід віддати «новій теорії» не як суто «лінгвістичній теорії термінології», а як «теорії термінології для термінології», яка «розглядала б терміни як сукупності номінативних і поняттєвих одиниць, що належать до природної мови» та «репрезентують спеціальні знання в певній галузі й слугують професійній комунікації» (Cabré Castellví 2000: 53). В И С Н О В К И 1. Від появи перших писемних джерел протягом приблизно п’яти століть литовська й латвійська термінології поступово стали міждисциплінарними й доволі багатими, щоб виконувати всі необхідні функції державної мови, які стали нагальними наприкінці 20th століття і залишаються актуальними досі. Тісніші контакти між латвійськими й литовськими термінологами почалися із середини 60ies років 20th століття, коли у Вільнюсі, Ризі й Таллінні проводилися регулярні конференції з термінології та мовної культури. Це був час, коли термінологію проголосили самостійною міждисциплінарною галуззю, сформованою на засадах мовознавства, а також на фундаментальних елементах логіки, філософії, когнітивістики, онтології, науки про комунікацію тощо. 2. З мовознавчого погляду термінологію передусім традиційно розглядали як частину лексикології. Лексикологічний аспект термінології передбачає врахування специфічного характеру термінологічного шару в загальній лексичній системі мови, взаємозв’язків між термінами й нетермінами, термінологічною та загальновживаною лексикою, зв’язків між- Terminologija | 2008 | 15 25 між термінологією та професійно, соціально, територіально, історично й стилістично обмеженими лексичними шарами тощо. 3. Лексичний склад мови зібрано у словниках. Лексикографія — це підгалузь мовознавства, у якій розробляють теорію та практику укладання словників, а також формують принципи й методи збирання, систематизації, аналізу та опису слів. Теорія та практика укладання термінологічних словників є основою іншої дисципліни — термінографії. Чи є різниця між словником загальної мови та термінологічним словником? Чи є термінографія лише частиною лексикографії? Беручи до уваги особливості словників загальної мови й термінологічних словників, можна дійти висновку, що з теоретичного погляду є вагомі підстави розглядати термінографію як специфічну міждисциплінарну галузь, засновану на засадах лексикології, лексикографії та термінології. 4. Однією з особливостей є відмінне ставлення до частин мови в термінологічних словниках порівняно зі словниками загальної мови. Це зумовлено специфічною функцією термінів — називати й позначати поняття. Іменники — це клас слів, здатних називати всі різновиди реалій: предмети, процеси, якості, кількості, стани тощо. Тому саме іменники найкраще відповідають функції термінів. Прикметники та дієприкметники (тобто форми дієслів) зазвичай є терміноелементами, що позначають ознаки. 5. У деяких випадках у стандартах ISO можна знайти іменники й дієслова як заголовні слова. Якщо порівняти визначення, наведені для цих іменників і дієслів (з однаковим коренем або основою), наприклад display — «візуальне подання»; to display — «подавати візуально», слід дійти висновку, що поняття виражено словами з однаковим поняттєвим змістом, які відрізняються лише граматичною формою відповідно до належної частини мови. Тому переконливішою видається позиція тих мовознавців і термінологів, які вважають іменники основними репрезентантами відповідних понять, тоді як дієслова стверджують як термінологічні одиниці, що фактично виражають те саме поняття, відрізняються граматичною модифікацією та вживаються відповідно до потреб контексту. 6. Субстантивна природа терміна як одиниці термінології ґрунтується на відповідній природі поняття. Уявлення про такий термінологічний елемент, як термема, дає словам різних частин мови (та/або словоформам) змогу посісти визначене місце в термінологічному словнику як одиницям термінологічної лексики (у сукупності). 26 Valentīna Skujiņa | Some lexicological aspects of terminology... 7. Нині в термінознавстві можна спостерігати пошук нових підходів, які допомогли б врахувати складність термінологічних одиниць. Проте це не означає відмови від традиційного підходу. Це означає, що в основу нової теорії термінології буде покладено врахування як репрезентативної, так і комунікативної функції термінології. Новий підхід передбачає, по-перше, що терміни слід розглядати як одиниці терміносистеми, яка відображає відповідну поняттєву систему й відповідає науковим принципам, а по-друге — водночас зосередитися на різноманітності застосування термінів у дискурсі. REFERENCES Cabré Castellví M. T. 2000: Elements for a theory of terminology: Towards an alternative paradigm. – Terminology. Vol. 6, No 1, Amsterdam/Philadelphia; John Benjamins PC, 35–57. ISO/IEC 2382-1 Information processing systems. Vocabulary. Part1: Fundamental terms. ISO 2382-12 Information processing systems. Vocabulary. Part 12: Peripheral equipment. ISO/IEC 2382-13 Information processing systems. Vocabulary. Part 13: Computer graphics. Kruopas J., Gaivenis K. 1973: Юнас Крупас, Казимерас Гайвенис. Терминологическая работа и под- готовка терминологических словарей в Литовской ССР. – Вопросы разработки научно-технической терминологии, Рига, 23–36. Laua A. 1981: Latviešu leksikoloģija, Rīga. LVV 2006: Latviešu valodas vārdnīca (Latvian Language Dictionary), Rīga. Skujiņa V. 1996: The Specify of the Term and the Concept of the Termeme. – IITF Infoterm. Multilingualism in specialist communication. Vol. 2. Vienna: TermNet, 1123–1130. VPTSV 2007: Valodniecības pamatterminu skaidrojošā vārdnīca (Dictionary of Basic Linguistic Terms), Rīga. Wüster E. 1979: Einführung in die Allgemeine Terminologielehre und terminologische Lexicographie, Wien. BPHTT 1973: Вопросы разработки научно-технической терминологии, Рига. KAI KURIE LEKSIKOLOGINIAI TERMINOLOGIJOS IR TERMINOGRAFIJOS ASPEKTAI Per beveik penkis šimtmečius latvių, kaip ir lietuvių, kalba pasiekė tokį lygį, kad dvidešimtojo amžiaus pabaigoje mūsų kalbos buvo visiškai pasirengusios atlikti visas aktualias valstybinės kalbos funkcijas savo šalyse. Reguliarūs latvių ir lietuvių kalbininkų kontaktai prasidėjo nuo dvidešimto amžiaus septintojo dešimtmečio, kai buvo pradėtos rengti terminologijos ir kalbos kultūros konferencijos. Septintasis dešimtmetis – tai laikas, kai terminologija, iki tol laikyta leksikologijos šaka, dėl gausių teorinių tyrinėjimų tapo savarankiška tarpdalykine mokslo sritimi, besiplečiančia lingvistikos ir keleto gretutinių sričių – logikos, filosofijos, kognityvistikos, ontologijos, komunikacijos mokslų – sandūroje. Leksiniu atžvilgiu terminologija laikoma specifiniu kalbos leksinės sudėties sluoksniu, kreipiant dėmesį į terminų ir ne terminų santykį, terminų ir profesinių, socialinių, teritorinių, istorinių, stilistinių ir kitų leksikos sluoksnių sąsajas. Leksinę kalbos sandarą atskleidžia žodynai. Teoriniai ir praktiniai žodynų sudarymo aspektai – leksikografijos, kaip kalbotyros šakos, tyrimų objektas. Viena iš žodynų rūšių – terminų žodynai. Bendrinės kalbos ir terminų žodynų lyginimas leidžia apibūdinti terminografiją kaip gretutinę discipliną, esančią leksikologijos, leksikografijos ir termi- Terminologija | 2008 | 15 2 7 nologijos sandūroje. Terminų žodynų specifika atsiskleidžia atrenkant žodynų straipsnių antraštes ir leksiškai bei gramatiškai aprašant. Terminų žodynuose vyrauja daiktavardžiai, kadangi jie pavadina pačias įvairiausias realijas – daiktus (objektus), procesus, savybes, kiekius, aplinkybes ir kt. Daiktavardžiai geriausiai įvardija sąvokas. Kitos kalbos dalys, pavyzdžiui, būdvardžiai, dalyviai (t. y. veiksmažodinės formos) paprastai atlieka termino apibūdinančio dėmens funkciją. Kartais, pavyzdžiui, kai kuriuose ISO standartuose, pasitaiko antraščių ir su daikta-vardžiais, ir su veiksmažodžiais: display – „vizualinis pateikimas“ ir to display – „pateikti vizualiai“ (apibrėžčių vertimas pateiktas straipsnio autorės). Kaip matyti iš apibrėžčių, abiem atvejais kalbama apie tą pačią sąvoką, skiriasi tik žodžio gramatinės formos pasirinkimas. Toks dubliavimas yra netikslingas. Pakaktų išreikšti sąvoką daiktavardžiu, o veiksmažodis, reikalui esant, gali būti vartojamas tekste. Skirtingų kalbos dalių vietą ir vaidmenį terminologijoje padeda nustatyti terminema, kurios pagrindinis dėmuo yra daiktavardis, o kitos kalbos dalys (susijusios su ta pačia sąvoka) – antraeiliai dėmenys (plg. перевод – переводить, переведен, переведенный ir pan.). Pastaruoju metu terminologijoje ieškoma naujo požiūrio, pabrėžiant kompleksinį terminologinių vienetų pobūdį, tačiau tai nereiškia, kad atsisakoma tradicinio požiūrio. Dėmesys turi būti skiriamas ir reprezentacinei, ir komunikacinei termino funkcijai, t. y. termino sistemiškumui terminų sistemoje ir vartosenos įvairovei, atsižvelgiant į kontekstą. НЕКОТОРЫЕ ЛЕКСИКОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ТЕРМИНОЛОГИИ И ТЕРМИНОГРАФИИ В течение около пяти столетий латышский, как и литовский, язык постепенно развиваясь достиг такого уровня, благодаря которому в конце 20го века наши языки полностью были готовы выполнять все актуальные функции государственного языка в наших государствах. Регулярные контакты латышских и литовских языковедов начались с 60ых годов 20го столетия с организацией конференций по терминологии и культуре языка. 60ые годы – время, когда терминология из подобласти лексикологии, благодаря многочисленным теоретическим исследованиям, приобрела статус самостоятельной междисциплинарной области науки, развиваясь на грани лингвистики и целого ряда смежных областей знания – логики, философии, когнитивистики, онтологии, коммуникативных наук и др. В лексическом аспекте терминология рассматривается как специфический слой лексического состава языка, обращая внимание на соотношение терминов и нетерминов, связи терминов с профессиональным, социальным, территориальным, историческим, стилистическим и другими пластами лексики. Лексическое богатство языка дано в словарях. Теоретические и практические аспекты составления словарей – объект исследования лексикографии как подобласти языкознания. Один из видов словарей — терминологические словари. Сравнение общелитературных и терминологических словарей дает основу для выделения терминографии как смежной дисциплины на грани лексикологии, лексикографии и терминологии, т. е. терминоведения. Специфика терминологических словарей 28 Valentīna Skujiņa | Some lexicological aspects of terminology... выявляется как при выборе, так и при лексическом и грамматическом описании заголовков словарных статей. В терминологических словарях преобладают имена существительные, так как именно при помощи существительных возможно назвать самые разнообразные реалии – предметы (объекты), процессы, качества, количества, обстоятельства и др. Существительные используются как представители понятий. Другие части речи, напр., имена прилагательные, причастия (т. е. формы глаголов) обычно используются в функции определяющего терминоэлемента. Иногда, например, в некоторых стандартах ИСО, наблюдается наличие заголовков как с существительными, так и с соответствующими глаголами: display – ‘визуальное представление’ и to display – ‘представить визуально’ (перевод дефиниций дан автором статьи). Как следует из дефиниций, речь в обоих случаях идет об одном и том же понятии, лишь отличается подбор грамматической формы слов. Подобное дублирование кажется не целесообразным. Репрезентацию понятия достаточно предъявить, используя существительное, а глагол автоматически согласно системе языка при необходимости может использоваться в тексте. Место и роль различных частей речи в терминологии помогает предопределить понятие о терминеме с существительным как основным компонентом термина и другими частями речи (имеющими связь с тем же понятием) – как второстепенными членами (сравн.: перевод – переводить, переведен, переведенный и т. п.). В последнее время в терминоведении наблюдаются поиски нового подхода с акцентом на комплексный характер терминологических единиц. Но это не означает отказа от традиционного подхода. Внимание следует уделить одновременно как на репрезентативную, так и на коммуникативную функцию термина, т. е. на системность термина в терминосистеме и разнообразность в употреблении в зависимости от контекста. Gauta 2008-05-26 Valentīna Skujiņa Terminology Commission at the Academy of Sciences of Latvia Akadēmijas lauk. 1, Riga, LV-1050, Latvia E-mail: [email protected] Terminoloģija | 2008 | 15 2 9