The seven pillars of terminology

Сім стовпів термінології ГЕРІБЕРТ ПІХТ 1. В С Т У П Виходячи з припущення, що однією з найважливіших цілей термінології є систематична передача знань, ми побачимо, що перші три стовпи представлені словами «систематичний», «знання» і «передача». Це можна проілюструвати так: Рис. 1 Хоча ці три стовпи мають життєво важливе значення і вважаються опорними елементами будь-якої термінологічної діяльності — теоретичної чи прикладної, — бракує четвертого стовпа, «термінологічних методів роботи», який слід додати. Важливою частиною передавання термінології є збирання та поширення; жоден із цих аспектів не охоплено на рис. 1, отже, потрібно додати п’ятий стовп — термінографію. Шостий стовп — необхідний для поширення знань про термінологію — присвячений освіті та навчанню термінології. Однак «будівля» термінології була б неповною, якби ми знехтували широким сектором розвитку та застосування термінології в широкому контексті професійної комунікації. Цей сьомий стовп охоплює низку, на перший погляд, неоднорідних видів діяльності та інших питань; 8 Heribert Picht | The seven pillars of terminology проте всі разом вони відіграють важливу роль у професійній комунікації та передаванні знань або навіть уможливлюють їх. Далі ми спробуємо глибше розглянути зміст семи стовпів. 2. ОБ’ЄКТ І ПОНЯТТЯ Від самого початку наукових досліджень у галузі термінології об’єкти, а особливо поняття, посідали центральне місце в термінологічному підході, що широко відображено в термінологічній літературі й, зокрема, в основоположних термінологічних стандартах на національному та міжнародному рівнях. Wüster (1959/60 (2001: 22) визначив об’єкт таким чином: Усе, на що спрямоване або може бути спрямоване мислення людини, у філософській термінології називається «об’єктом». Факти й обставини також є об’єктами в цьому значенні. У ISO 1087-1:2000 зазначено: Об’єкт: усе, що можна сприйняти або уявити. Примітка: об’єкти можуть бути матеріальними (наприклад, двигун, аркуш паперу, діамант), нематеріальними (наприклад, коефіцієнт перерахунку, план проєкту) або уявними (наприклад, єдиноріг). Докладніша інформація міститься в ISO 704:2000: Для цілей цього міжнародного стандарту об’єкт визначається як усе, що сприймається або осягається. Деякі об’єкти, конкретні об’єкти, як-от машина, діамант або річка, слід вважати матеріальними; інші об’єкти слід вважати нематеріальними або абстрактними, як-от кожен прояв фінансового планування, гравітація, сипкість або коефіцієнт перерахунку; ще інші слід вважати суто уявними, наприклад єдиноріг, філософський камінь або літературний персонаж. Під час розроблення термінології філософські дискусії про те, чи існує об’єкт насправді, виходять за межі цього міжнародного стандарту, тому їх слід уникати. Вважається, що об’єкти існують, а увагу слід зосереджувати на тому, як поводитися з об’єктами з метою комунікації. A more extended view of the object is presented among others by Budin (1994: 203-208) and Picht (2003: 154-159; 2008: 91-97) where it is argued Terminologija | 2009 | 16 9 що об’єкт слід розглядати як одиницю знання. Особливо в певних галузях, таких як історія та археологія, об’єкти становлять значну кількість одиниць знання і як такі становлять інтерес для термінології. Щодо поняття, академічна дискусія була набагато інтенсивнішою. Можна виокремити три підходи: Поняття як • одиниця мислення (неналежний переклад німецького «Denkeinheit», оскільки в англійському перекладі не відображено процес мислення); • одиниця знання; • одиниця пізнання. Було запропоновано, зокрема, такі визначення поняття як одиниці мислення: Wüster (1979: 7): Отже, поняття є елементом процесу мислення. Так Begriff є Denkelement. ISO 1087:1990: Одиниця мислення, утворена шляхом абстрагування на основі властивостей, спільних для певної сукупності об’єктів. Стверджувалося, що поняття як одиниця процесу мислення неминуче має індивідуальне забарвлення, а тому не може бути справді універсальним відображенням усталеної думки професійної спільноти (див. Dahlberg 1985 і Picht 2004). Запропоновано таке визначення поняття як одиниці мислення: Поняття формується індивідуальними уявленнями та знаннями мислителя; складові знання й уявлення не обов’язково проходили інтерсуб’єктивну перевірку і можуть бути помилковими; його життєвий цикл залежить від когнітивних змін, що відбуваються у свідомості мислителя. The concept as a unit of knowledge has been introduced by Dahlberg (1985: 140). She claims: 10 Heribert Picht | The seven pillars of terminology Поняття — це одиниця знання, яка в мовній формі охоплює доказові, необхідні предикати щодо певного об’єкта. Поняття — це одиниця знання, яка узагальнює мовною формою перевірювані, необхідні твердження про вибраний предмет. Остання версія ISO 1087-1:2000 формулює визначення так: Поняття: одиниця знання, створена унікальним поєднанням характеристик. На нашу думку, це визначення ISO містить замало знань і охоплює лише частину інформації, що стосується поняття, яке належить визначити. Тому ми пропонуємо таке визначення: Поняття утворюється всіма характеристиками (фрагментами знання), які професійна спільнота визнає та узгоджує інтерсуб’єктивно в певний момент часу; воно має життєвий цикл, що визначається динамікою пізнання. Окрім наведених вище визначень, поняття можна розглядати як одиницю пізнання. Тоді як поняття як одиниця знання є більш-менш стабільним протягом свого життєвого циклу, а одиниця мислення змінюється залежно від мислителя та його знань у певний момент часу, поняття як одиниця пізнання є актуальним у момент концептуальних змін, що відбуваються внаслідок розвитку наших знань. Тому ми пропонуємо таке визначення: Поняття як одиниця пізнання: одиниця знання, життєвий цикл якої завершився і яка, отже, зазнає модифікації певної кількості характеристик відповідно до динаміки пізнання; результатом буде нова й незалежна одиниця знання. Очевидно, що лише поняття як одиниця знання може бути об’єктом зберігання в термінологічному банку даних. 3. СПОСОБИ ПРЕДСТАВЛЕННЯ ОБ’ЄКТІВ І ПОНЯТЬ На відміну від матеріальних об’єктів, які можуть представляти самі себе своїм матеріальним виглядом, усім іншим типам об’єктів і всім поняттям потрібен знак як комунікативний засіб спілкування. У стандарті ISO 1087-1:2000 «позначення» визначено так: Terminologija | 2009 | 16 11 Представлення поняття за допомогою знака, який його позначає. Примітка: У термінологічній роботі розрізняють три типи позначень: символи, найменування (назви) і терміни. Це визначення не є неправильним, але воно надто обмежене й до того ж містить суперечність. По-перше, знаками позначають не лише поняття. По-друге, перелік позначень у примітці аж ніяк не є вичерпним і, крім того, містить «найменування (назви)», які зазвичай позначають об’єкти. Форми представлення об’єктів і понять показано на рис. 2. Fig. 2 Крім того, до невербальних форм представлення належать знаки, що сприймаються на слух, за запахом і на смак: наприклад, попереджувальний сигнал під час зачинення дверей потяга, речовина, яку додають до газу, щоб його можна було відчути, і денатурований спирт відповідно. Докладніше див. Laurén, Myking, Picht (2008: 109f). Очевидно, що термін є найуживанішим вербальним засобом представлення поняття. Однак є випадки, наприклад в архітектурі, анатомії та низці технічних дисциплін, коли переважним способом є креслення 12 Heribert Picht | The seven pillars of terminology репрезентація. Креслення може бути навіть обов’язковим, наприклад під час подання заяви на отримання дозволу на будівництво. Визначення та пояснення незамінні, коли потрібно повідомити, уточнити або навіть зафіксувати зміст (інтенсію) поняття, наприклад у стандарті або в мові зі суворим контролем, як-от у комунікації повітряного руху. Описи слід використовувати лише для об’єктів. Оскільки особи й події також є об’єктами, видається дивним визначати особу, як-от Einstein, або подію, як-от затоплення «Титаніка». Їх можна описати, і ці описи дуже часто міститимуть указівки на час і місце, яких немає у визначенні. Не менш важливими є термінологічні словосполучення (нім. ‘Fachwendung’), наприклад ‘to draw a bill’ («виписати вексель»). Такі конструкції також є репрезентаціями понять, оскільки в одній мові поняття може репрезентуватися саме так, а в іншій — звичайним терміном; крім того, його можна визначити. Характерною ознакою є те, що дієслово не можна замінити, не змінивши позначуваного поняття. Також ці словосполучення не можна перекладати дослівно, слово за словом, наприклад: англійською ‘to die intestate’ → німецькою ‘ohne Hinterlassung eines Testaments sterben’. Ці конструкції можна характеризувати як терміни sui generis і відповідно опрацьовувати в термінологічному банку. Символи й формули можуть траплятися у вербальних і невербальних репрезентаціях залежно від того, чи використовуються вони в усному або письмовому тексті. Наприклад, знак ‘%’ потрібно вимовити під час виступу чи усного перекладу, а формула на кшталт NaCl може мати обидві форми репрезентації в усному тексті. Позначення можуть використовуватися як для об’єктів, наприклад у музейному каталозі, так і для понять у класифікації, наприклад УДК. 4. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УПОРЯДКУВАННЯ ЗНАНЬ Перші два стовпи забезпечили когнітивний і комунікативний матеріал на рівні понять та об’єктів. Це можна порівняти з атомізованими знаннями без явних зв’язків між сутностями. Щоб досягти вищого рівня концептуально узгоджених знань, першорядне значення має систематизація або впорядкування. Дуже рано в історичному розвитку термінології як галузі знань було визнано необхідність упорядкування понять. Ще на початку минулого століття Шломан укладав систематично впорядковані словники з технічних предметних галузей. Вюстер у кількох працях, Terminologija | 2009 | 16 13 сформували цілісну теоретичну основу для впорядкування понять. Систематизація понять сьогодні є невід’ємною частиною термінологічної науки та термінологічної роботи. Основою будь-якого впорядкування понять є зв’язки, що можуть існувати між поняттями. Зв’язки можуть бути логічними або онтологічними. Перші ґрунтуються на подібності понять; усі підпорядковані поняття родового поняття містять/успадковують увесь його зміст; конкретизація додається щонайменше однією додатковою ознакою. Поділ на певному рівні визначається обраними критеріями поділу. Система понять, побудована лише на основі логічних зв’язків, зазвичай є «закритою», тобто поділ завершується, коли на певний момент часу більше не відомі підпорядковані поняття. Онтологічні зв’язки мають зовсім іншу природу. На відміну від логічних зв’язків, що ґрунтуються на абстракції, вони відображають зв’язки, сприйняті в навколишньому, мисленнєвому або уявному світі. Найчастіше трапляються такі зв’язки: партитивний (із виразним локальним забарвленням), послідовний (із вираженими часовими елементами), причинний, передавання, генетичний, взаємозалежності та інші. Деякі типи зв’язків домінують в одних предметних галузях і рідко трапляються в інших. Природа онтологічних зв’язків стає очевидною під час порівняння різних типів таких зв’язків: наприклад, у зв’язку передавання можна виявити елементи послідовного зв’язку (юридичні етапи купівлі нерухомості); генетичний зв’язок часто містить причинні елементи (розгляньмо послідовність «яйце — курча — курка») тощо. Онтологічним зв’язкам властиво те, що вони не відповідають критеріям поділу в логічному сенсі. Їх слід установлювати прагматично, відповідно до мети структурування: наприклад, система понять, упорядкована за партитивним зв’язком, теоретично є відкритою, оскільки поділ матеріальних об’єктів (теоретично) припиняється лише на частинах атома. Щоб зробити структуру гнучкішою, тобто поєднати в одній системі понять різні релевантні аспекти, система може містити комбінацію зв’язків — так звану змішану систему. У такому разі перехід від одного зв’язку до іншого потрібно позначати, наприклад, за допомогою нотації. (Приклад: 1.2-3 → 2 означає, що 1 є родовим поняттям, а 3 — частиною 2). ISO 1087-1:2000 визначає систему понять так: Сукупність понять, упорядкованих відповідно до зв’язків між ними. 14 Heribert Picht | The seven pillars of terminology ISO 704:2000 Термінологічна робота — принципи та методи, а також Arntz/Picht/Mayer (2009) містять дедалі докладніші відомості про системи понять. Менш чітко визначеним способом упорядкування є онтологія. Раніше було запропоновано різні визначення. Деякі автори вважають онтологію тотожною системі понять, тоді як інші включають до неї багато інших аспектів упорядкування знань. Оскільки ця галузь іще потребує досліджень і уточнень для термінологічного застосування, наведемо лише два визначення, представлені на Воркшопі з термінології, моделювання понять та онтології у Ваасі 2006 року (EAFT–NordTerm): Онтологія: філософська дисципліна • Вивчення того, що (можливо) існує • Вивчення природи та структури реальності • Предметна область сутностей • Категорії та зв’язки • Характеристичні властивості Онтологія: теоретичний або обчислювальний артефакт • «явна та формальна специфікація концептуалізації» (Gruber) • Специфічний артефакт, що виражає передбачуване значення словника з огляду на природу та структуру сутностей, до яких він відсилає. 5. Т Е Р М І Н О Л О Г І Ч Н А Р О Б О Т А ISO 1087-1:2000 визначає термінологічну роботу так: Діяльність, пов’язана із систематичним збиранням, описуванням, опрацюванням і поданням понять та їхніх позначень. Це визначення дає перше уявлення про різні завдання; однак воно не може слугувати настановою для власне робочого процесу. Перш ніж окреслити загальні етапи робочого процесу, потрібно з’ясувати поняття семасіологічного й ономасіологічного підходів. У першому випадку в центрі розгляду перебуває термін, тоді як ономасіологічний підхід зосереджується на понятті. Вважається, що в термінології застосовують ономасіологічний метод роботи. Це не зовсім відповідає дійсності, оскільки обидва методи використовуються залежно від етапу роботи. Terminologija | 2009 | 16 15 Орієнтовно різні етапи можна окреслити так: Вибір предметної галузі або її частини Збирання й оцінювання документаційних матеріалів Видобування кандидатів у терміни з текстів та іншої релевантної інформації (семасіологічний етап, оскільки репрезентативна форма поняття є єдиною ознакою існування поняття в контексті) Попередня систематизація у вигляді гіпотетичної системи понять Термінологічний аналіз понять, зокрема перевірка попередньої системи понять, її повноти та правильного місця поняття в системі (ономасіологічний етап) Аналіз і опрацювання репрезентативних форм (семасіологічний етап): уточнення синонімії граматична інформація про кожен термін реєстр терміна регіональне вживання терміна інша відповідна інформація, наприклад вибір ілюстрації Формулювання визначень відповідно до системи понять. Система визначень має відображати систему понять (ономасіологічний етап). Фіксування термінологічних даних. Цей етап є точкою перетину з термінографією. Описаний вище робочий процес відображає описову термінологічну роботу. Будь-яке прескриптивне втручання, наприклад стандартизація термінології, має ґрунтуватися на описовій термінологічній роботі, у межах якої встановлюється концептуальна та репрезентаційна реальність. Отримані дані є відправною точкою для будь-якої діяльності з гармонізації чи стандартизації. Обсяг і ступінь втручання (тут наведено лише приклад градації) можна проілюструвати моделлю на рисунку 3. Крім того, у центрі моделі позначено деякі соціолінгвістичні чинники. 16 Heribert Picht | The seven pillars of terminology Рис. 3 (Picht 2005: 189-198) 6. Т Е Р М І Н О Г Р А Ф І Я Основне завдання термінографії — подавати термінологічні дані, наприклад, у книзі або базі даних і таким чином робити їх доступними для різних видів застосування. Упродовж останніх десятиліть ISO 1087 по-різному визначав поняття «термінографія». У версії 1990 року наведено таке визначення: Фіксування, опрацювання та представлення термінологічних даних, отриманих унаслідок термінологічного дослідження. Примітка: «термінографія» замінює давніші терміни «термінологічна лексикографія» та «спеціальна лексикографія». В ISO 1087-1:2000 термінологія визначається як Частина термінологічної роботи, пов’язана з фіксуванням і представленням термінологічних даних. Terminologija | 2009 | 16 17 Примітка: термінологічні дані можуть подаватися у формі термінологічних банків, глосаріїв, тезаурусів або інших публікацій. Очевидно, що оброблення даних було віднесено до термінологічної роботи, що видається цілком обґрунтованим, оскільки ця діяльність належить до етапу опрацювання та його методів, тоді як реєстрування й подання певною мірою нагадують класичну лексикографічну роботу та її результати. Щодо взаємозв’язку термінографії та лексикографії див., наприклад, (Laurén, Myking, Picht 1998. chap. 11). У систематично впорядкованих термінологічних продуктах застосовується ономасіологічний принцип, що виявляється в тому, що один запис містить лише ОДНЕ поняття разом із його формами репрезентації та інформацією про місце поняття в системі понять. Оскільки сучасні термінологічні банки даних (TDB) пропонують широкий спектр можливостей щодо структури форматів запису, включених до них категорій даних і обсягу зафіксованої інформації, у цій публікації, здається, недоцільно наводити приклади, адже формат запису залежить переважно від призначення TDB. Водночас можна виокремити три основні категорії даних: • Дані про поняття та його систематизацію • Дані про форми репрезентації поняття • Адміністративні дані, пов’язані з управлінням TDB. Стандарт ISO 12620 Комп’ютерні застосування в термінології – категорії даних містить цінну інформацію про можливі категорії даних та їхні визначення/описи. 7. Н А В Ч А Н Н Я Т Е Р М І Н О Л О Г І Ї Оскільки сьогодні термінологія утвердилася як галузь знань із науковими дослідженнями та відповідними застосуваннями, вона відповідає вимогам академічної дисципліни, що, своєю чергою, можна вважати передумовою для навчальних курсів і підготовки фахівців. У 1960-х і 1970-х роках, особливо у зв’язку зі зростанням інтересу до LSP та запровадженням студій LSP у деяких університетах, стала очевидною потреба у включенні термінологічних компонентів до навчальних програм. Однак у західних країнах навчальних матеріалів іще не було. У Радянському Союзі перші підручники вже вийшли у 1950-х роках. У західних країнах Вюстер першим запропонував цілісний курс із 18 Heribert Picht | The seven pillars of terminology theoretical terminology at the University of Vienna in 1972. The manuscript of his lectures was edited by H. Felber and published in 1979 (two years after Wüster’s death) under the title Einführung in die Allgemeine Terminologielehre und Terminologische Lexikographie. Since the early 80s, an increasing number of textbooks on terminology have been available in several languages. Оскільки термінологія є важливою складовою LSP, а LSP, своєю чергою, необхідні для будь-якої професійної комунікації, цілком природно, що термінологія зазвичай стала вбудованою й інтегрованою навчальною складовою програм із перекладу та усного перекладу LSP, а також навчання технічного письма. Нині термінологічні компоненти входять до різних типів програм із професійної комунікації, які дуже часто охоплюють основи теоретичної термінології та низку застосувань і інструментів (наприклад, TDB, напівавтоматичне виокремлення термінів), а також їх інтеграцію до складніших систем. Докладніше див., наприклад, Picht (1998: 975-982). Професійний профіль термінолога розробила й опублікувала Рада з німецькомовної термінології (RaDT) (2004). 8. С Ь О М И Й С Т О В П Сьомий стовп охоплює застосування, тісно пов’язані з термінологією, або види діяльності, немислимі без неї. У цій статті слід згадати два приклади: локалізацію та термінологічне планування, хоча до сьомого стовпа належать і такі питання, як термінологія та авторське право, термінологія й управління знаннями, термінологія у класифікаціях і тезаурусах, історичний розвиток термінології, різні теоретичні підходи до термінології, термінологія та пізнання тощо. Насправді, щоб докладніше розкрити зміст сьомого стовпа, знадобилася б щонайменше велика за обсягом стаття. Локалізація програмного забезпечення сьогодні є важливим застосуванням термінології, що дає змогу адаптувати мову програми, наприклад англійську, до інших мов і таким чином пристосувати її до використання в інших країнах і на інших ринках. Локалізація — це не просто переклад, а й культурна адаптація та узгодження термінів і висловів, уживаних у шаблонах іншою мовою. Чудове уявлення про локалізацію дає праця Reineke/Schmitz (Hrsg.) (2005). Термінологічне планування як складова мовного планування має багато різних Terminologija | 2009 | 16 19 форми й цілі та відбувається на різних рівнях. Спільним для всіх рівнів є цілеспрямоване втручання в наявний стан термінології (планування корпусу). Однак передумовою будь-якого мовного й термінологічного планування є існування мовної політики, яка визначає планування статусу мови. Термінологічну стандартизацію на міжнародному, регіональному й національному рівнях можна розглядати як одну з форм термінологічного планування, метою якого є поліпшення професійної комунікації у предметних галузях, придатних до стандартизації. Прикладом життєво важливого міжнародного прескриптивного термінологічного планування є, зокрема, мова, що використовується в управлінні повітряним рухом. У цьому випадку на першому місці стоять міркування безпеки, а питання прийнятності для її користувачів не викликає сумнівів. Зусилля міжнародних та/або національних підприємств, спрямовані на термінологічну гармонізацію, не обов’язково є менш суворими. Однак сфера застосування певної термінології обмежується документами підприємства й, можливо, адаптується до виду професійної комунікації, наприклад спілкування між фахівцями або спілкування з клієнтами. Окрім підвищення якості комунікації, термінологія певного підприємства сприяє її усвідомленню та прийняттю. Іншою цілком відмінною формою термінологічного планування, зазвичай на національному рівні, є створення або вдосконалення термінологій для відповідних предметних галузей у мові, якій досі бракує певної термінології або наявна термінологія в якій недостатньо розвинена й не забезпечує передавання знань цією мовою. Не менш важливим для термінологічного планування є усвідомлення мовною спільнотою дедалі більшого або вже надмірно домінантного впливу іншої мови на рідну. Прикладом такого усвідомлення є документ Domänenverlust im Deutschen (RaDT: 2005). Більш теоретично обґрунтований аналіз теми «втрата доменів», а особливо «динаміка доменів», міститься у статті Sprache, Domäne und Domänendynamik (Laurén et al. 2004: 5–13). 9. В И С Н О В К И Метою цього огляду було дати уявлення про складові термінологічної галузі та показати взаємозалежність між ними. Серед перших п’яти стовпів цей взаємозв’язок, мабуть, найочевидніший, оскільки вилучення однієї складової унеможливлює будь-яке обґрунтоване 20 Heribert Picht | The seven pillars of terminology термінологічне опрацювання або дослідження чи істотно ускладнює їх, оскільки складові тісно переплетені. Шостий стовп забезпечує основу для підготовки достатньої кількості фахівців, необхідної для підтримання й подальшого розвитку термінологічної роботи та теоретичних досліджень. Хоча сьомий стовп охоплює досить різні питання, усі вони тісно пов’язані з термінологією, мають для неї значення й часто навіть залежать від внеску термінологічної роботи та досліджень. REFERENCES Arntz R., Picht H., Mayer F. 2009: Einführung in die Terminologiearbeit. 6. verbesserte Auflage, Hildesheim: Olms Verlag. Budin G. 1994: Do we need an Object Theory? – International Conference on Terminology Science and Terminology Planning, Riga, 17–19 August 1992. International IITF-Workshop Theoretical Issues of Terminology Science. Riga, 19–21 August 1992. IITF-Series 4, Vienna: TermNet, 203–208. Dahlberg I. 1985: Begriffsbezeichnungen und Definitionstheorie. – Terminologie und benachbarte Gebiete, 1965–1985, Wien, 137–148. ISO 704:2000 Terminology Work – Principles and Methods. ISO 1087:1990 Terminology – Vocabulary. ISO 1087-1:2000 Terminology Work – Vocabulary. Theory and Application. ISO 12620:2000 Computer Applications in Terminology – Data Categories. Laurén Chr., Myking J., Picht H. (under medverken av Sigurdur Jónsson) 2008: Insikter om insikt. Nordiska termer om fackkommunikation, Oslo: Novus Forlag. Laurén Chr., Myking J., Picht H. 2004: Sprache, Domäne und Domänendynamik. – Fachsprache, 26, Jahrgang/Vol.: Heft 1–2/2004, 5–13. Laurén Chr., Myking J., Picht H. 1998: Terminologie unter der Lupe. Vom Grenzgebiet zum Wissenschaftszweig. Mit Beiträgen von Anita Nuopponen und Nina Pilke. German edition of ‘Terminologi som vetenskapsgren’. Wien: TermNet Publisher. Picht H. 1998: Terminologieausbildung. – Fachsprachen. Languages for Special Purposes. Ein Internationales Handbuch zur Fachsprachenforschung und Terminologiewissenschaft. (HSK 14.1) Herausg.: L. Hoffmann, H. Kalverkämper, H. E. Wiegand in Verbindung mit Chr. Galinski, W. Hüllen. 1. Halbband, Berlin, New York: Walter de Gruyter, 975–982. Picht H. 2003: The Object – a Unit of Knowledge? – Лексикология. Терминоведение. Стилистика. Сборник научных трудов. Посвящается юбилею Владимира Моисеевича Лейчика, Москва–Рязань, 154–159. Picht H. 2004: Überlegungen zum Gegenstand und zum Begriff in der Terminologie. – Pluralität in der Fachsprachenforschung; K.-J. Baumann, H. Kalverkämper (Hrsg.): Forum für Fachsprachenforschung FFF 67, Tübingen: G. Narr Verlag, 313–340. Picht H. 2005: Normative and Descriptive Terminology Work – a Real Dichotomy? – Vital Problems of the English Linguistics and Linguistic Didactics, Moscow: Prometheus Publishing House, 189–198. Picht H. 2008: The Object is a Unit of Knowledge. – Synaps; Fagspråk, Kommunikasjon, Kulturkunnskap. Festskrift for Magnus Brekke: 21/2008. Norges Handelshøyskole, Bergen: Institutt for Fagspråk og Interkulturell Kommunikasjon, 91–97. Rat für Deutschsprachige Terminologie 2004: Berufsprofil – Terminologin, Terminologe. Ausgabe März 2005. Available at Schweizerische Bundeskanzlei, Sektion Terminologie, CH-3003 Bern. Rat für Deutschsprachige Terminologie 2005: Domänenverlust im Deutschen. Stirbt Deutsch als Fachsprache. Ein Thesenpapier. Available at Schweizerische Bundeskanzlei, Sektion Terminologie, CH-3003 Bern. Reineke D., Schmitz K.-D. (Hrsg.) 2005: Einführung in die Softwarelokalisierung. Tübingen: G. Narr Verlag. Wüster E. 1959/60 2001: Das Werden der Welt, schaubildlich und terminologisch dargestellt. – Terminologie und Wissensordnung. Ausgewählte Schriften aus dem Gesamtwerk von Eugen Wüster. H. Picht, K.-D. Schmitz (Hrsg.), Wien: TermNet Publisher, 21–51. Wüster E. 1979: Einführung in die Allgemeine Terminologielehre und Terminologische Lexikographie, Wien. Terminologija | 2009 | 16 21 SEPTYNI TERMINOLOGIJOS RAMSČIAI Pirmasis šio straipsnio tikslas – apžvelgti pagrindines žinijos sritis, kurias apima terminologija kaip teorinė ir taikomoji mokslinė disciplina. Nagrinėjamos sąvokos ir objektai, sąvokų ir objektų vaizdavimo formos, sąvokų tvarkymas ir klasifikavimas, terminologijos darbo metodologija, terminografija, terminologijos mokymas ir plati terminologijos taikymo sritis. Antrasis, dar svarbesnis straipsnio tikslas – išryškinti šių sričių ryšius, sąveiką ir tarpusavio priklausomybę. Gauta 2009-10-07 Prof.em.fil.dr.h.c. Heribert Picht Am Tannenkamp 16 D-27432 Bremervörde, Germany 22 Heribert Picht | The seven pillars of terminology