Methods of plant name formation used in the works by Jānis Ilsters

Способи творення назв рослин у працях Яніса Ілстера LINDA KURMIŅA Інститут латиської мови ЛУ КЛЮЧОВІ СЛОВА: термінологія ботаніки, назви рослин, словотвір, Яніс Ілстерс Початкові етапи формування ботанічної термінології розглянуто в численних працях (Viksna 2002; Vimba 2001; Pīete 2008), а перші її здобутки найчастіше пов’язують із ботаніком, учителем і поетом Янісом Ілстерсом (1851–1889), який 1883 року опублікував першу латиськомовну книгу з ботаніки Botānika tautas skolām un pašmācībai (Botany for folk schools and self-instruction) (Ilsters 1883). Ця праця містила лише відносно невелику кількість найпоширеніших назв рослин, супроводжуваних докладнішими описами. Основним джерелом для цього дослідження способів творення назв рослин наприкінці XIXth століття стали найбільші збірки ботанічних термінів Яніса Ілстерса Latviešu botāniski nosaukumi (Latvian botany names; Ilsters I, 1884; Ilsters II, 1885). Ці збірки були опубліковані у 1884 і 1885 роках у журналах Наукової комісії Ризького латиського товариства. У цій статті розглянуто способи творення назв, виписаних зі списків назв рослин Ілстерса, а також зіставлено їх із назвами рослин, зафіксованими в пізніших термінологічних джерелах, зокрема сучасних, передусім Botāniskā vārdnīca Паулса Галенієкса (Dictionary of botany; BV 1950) та словнику Інесе Едельмане й Арії Озоли Latviešu valodas augu nosaukumi (Latvian Language Plant Names; LVAN 2003). Аналіз назв рослин, опублікованих наприкінці XIXth століття, допомагає виявити найхарактерніші способи творення, що використовувалися на початкових етапах формування латиської ботанічної термінології. Ілстерс закликав громадськість активно долучатися до збирання назв рослин. Про це свідчить його післямова до першого списку назв рослин Latviešu botāniski nosaukumi, опублікованого 1884 року: «Ще є чимало родів, яким через їхнє повсюдне поширення латиські назви в тому чи іншому місці» 94 Linda Kurmiņa │ Methods of plant name formation used in the works by Jānis Ilsters …збиралися. Тому було б корисно, якби знавці надалі занотовували їх і, можливо, надсилали до «Комісії знань» Латвійського товариства для подальшого використання, що допомогло б укладачам ботанічних списків у їхній праці»1 (Ilsters I, 1884: 81). На цей заклик також відгукнулися: уже в другому списку Latviešu botāniski nosaukumi (1885 року) автор публікує не лише доповнення до своєї збірки, а й зібраний матеріал, надісланий йому. Це означає, що до обох своїх списків назв рослин Ілстерс включив назви, зібрані ним самим (вони є і в першому, і в другому списку), а також надіслані йому іншими збирачами (переважно в другому списку). Цей матеріал охоплює головно назви рослин із Відземе; менше представлені Курземе та Земгале. Власні збори автора походять зі Стукмані, Кокнесе, Вестієни та Дундаги. Більшість назв, зібраних іншими особами, походить із Відземе (Лієзере, Валмієра, Цесіс, Тріката, Сігулда); менше представлені Курземе (Айзпуте, Кулдіга) та Земгале (Добеле). У жодному з двох укладених Ілстерсом списків назв рослин немає назв із Латгале. Зібраний Ілстерсом матеріал охоплює переважно назви видів, хоча є й назви родів. У передмові до першого списку (Ilsters 1884: 63–64) автор зазначає, що багато латиських назв рослин досі не впорядковано систематично — часто через подібність або відмінність рослин їм могли давати неточні назви. У деяких випадках рослини, що належать до різних родів, мають однакову назву, а назви рослин одного роду є синонімами. Ілстерс зауважив, що фахівцям із ботаніки в майбутньому доведеться щось зробити з цими назвами. Обидва списки впорядковано за абеткою. Спочатку наведено латинські назви, а потім — один або кілька відповідників латиською мовою. У багатьох випадках біля заголовного слова додано укладачеві коментарі або запропоновано можливе пояснення походження назви. Наприкінці подано німецький відповідник. Наприклад: «Hypericum L., asinszāles, raganuakauli, krūstenes, (strutenes); pēdējais nosaukums tadēļ ta, ka ši puķe apakš Kristus krusta stāvejusi un uz viņas Kristus asins pilejis. Johannisblut, Hartheu.2.» 1 Переклад: «Є ще багато родів, для яких у тому чи іншому регіоні можна знайти латиські назви, оскільки вони широко поширені. Тому було б корисно, якби ті, хто їх знає, надалі занотовували їх і, можливо, надсилали до “Комісії знань” Латвійського товариства для подальшого використання, що допомогло б укладачам ботанічних списків у їхній праці». 2 Переклад: „Hypericum L., asinszāles, raganuakauli, krūstenes, (strutenes); остання рослина має таку назву, бо росла біля хреста Христа, і на неї капала кров Христа. Johannisblut, Hartheu” Terminoloģija | 2012 | 19 95 Як пише Анна Вулане, мова перебуває в безперервному процесі розвитку, причому особливо активні зміни відбуваються на лексичному рівні. Із появою та впровадженням нових об’єктів і понять унаслідок соціально-економічного розвитку виникає також потреба давати їм якомога точніші назви. Один зі способів задовольнити цю потребу — створювати нові слова й назви. Хоча інтенсивність використання того чи іншого способу або засобу, продуктивність і активність словотвірного типу змінюються з часом і навіть з’являються нові способи та засоби, інформація, закладена у слові, зберігається (Vulāne 2008: 88). Назви флори можуть вказувати на: 1) місце зростання (purvene, zemenes); 2) зовнішню подібність (ķepaiņi, lācenes); 3) час цвітіння або достигання (jāņogas, mārtiņpuķes). Під час аналізу відповідних назв рослин було встановлено, що для їх творення використовували різні способи словотвору: словотворення за допомогою афіксації, наприклад kazenāji3 (Rubus caesius), naktenēs (Solanum nigrum), rozītes (Bellis perennis); творення складних слів, наприклад gaiļugriķes (Convolvulus); творення назв-словосполучень, наприклад dzeltenās ķimenes (Anthemis tinctoria), veca vīra bārzdiņa (Thymus serpyllum); творення назв через дефіс, наприклад buku-vītols (Salix viminalis), laumas-slota (Apasagus officinalis). Далі в статті кожен із наведених вище способів буде розглянуто докладніше. 1. СЛОВОТВІР АБО АФІКСАЦІЯ У зібраному Ілстерсом матеріалі є багато таких назв рослин, що утворилися внаслідок словотвору або афіксації, тобто до кореня чи основи слова відповідно до наявних у мові словотвірних моделей додається афікс — префікс, суфікс або словотворче закінчення. Це один із найпродуктивніших способів словотворення в латиській мові загалом, а також у творенні назв рослин (VPSV 2007: 57; MLLVG I, 1959: 81; Kalme, Smiltniece 2001: 42). Під час творення нового слова зазвичай використовується один афікс, наприклад pār-cel-t → ne-pār-cel-t, pār-cel-šan-a, pār-cel-āj-s. Однак є також багато слів із двома або більше афіксами, і послідовність їх додавання встановити складно; наприклад, прикметник ie-zilg-an-s («синюватий»). 3 Тут і далі транскрипцію прикладів подано відповідно до норм сучасної латиської мови. 96 Linda Kurmiņa | Methods of plant name formation used in the works by Jānis Ilsters слово могло бути утворене або від слова ie-zilg-s за допомогою суфікса -an-, або від слова zilg-an-s за допомогою префікса ie-. Деякі слова досі утворюються одночасним використанням двох афіксів — префікса й суфікса, наприклад pār-purv-o-t; префікса й словотворчого закінчення, наприклад aiz-skap-e; або двох суфіксів, наприклад ārst-niec-isk-s. На це вказує те, що ці слова не мають відповідного твірного слова з одним афіксом (pārpurus, purvot; aizskapis, skape, тощо.) (Kalme, Smiltniece 2001: 42–43). Сказане вище стосується також творення назв рослин, наприклад čūsk-en-āj-i (Orchis maculata), zirdz-en-āj-s (Rubus fruticosus). Основою похідної назви рослини може бути іменник (наприклад, blusenes (Polygonum persicaria), ziepene (Saponaria officinalis)), прикметник (наприклад, skābenes (Rumex), zilenes (Vaccinium uliginosum)), а також дієслово (наприклад, noartnes (Pimpinella)). Ці назви рослин можна поділити на кілька груп: назви рослин, утворені за допомогою суфікса — в аналізованому матеріалі виявлено такі суфікси, що використовуються для творення назв рослин: –āj–, –el–, –en–, –in–, –īt–; назви рослин, утворені за допомогою словотворчого закінчення. Назви рослин, утворені за допомогою суфікса –āj- У MLLVG зазначено, що суфікс –āj– (відповідно ультима –ājs) використовується для утворення назв рослин від іменникових основ, хоча сьогодні він рідко використовується у творенні назв (MLLVG I, 1959: 90). Судячи зі зібраних Ілстерсом назв рослин, можна дійти висновку, що цей суфікс досить часто використовувався для утворення назв рослин. У MLLVG згадано кілька значень, що виникають під час утворення назв рослин за допомогою суфікса –āj–: а) від назв ягід за допомогою суфікса –āj– утворюються слова, що позначають або окрему рослину, або — частіше — групу таких рослин; б) від різних назв рослин утворюються слова, що позначають більшу чи меншу групу цих рослин або місце, де їх можна знайти у великій кількості (MLLVG I, 1959: 92). У переліках Latviešu botāniski nosaukumi наведено лише такі назви рослин, що належать до першої групи, тобто позначають окрему рослину або групу таких рослин. Крім того, автор зазначає, що ультими –ājs, –āji часто використовуються для утворення назв кущів (зокрема бузку): avenāji (Rubus idaeus), bruklenājs (Vaccinium vitis idaea), Terminologija | 2012 | 19 97 dundurnāji (Geum rivale), dzervenājs (Vaccinium oxycoccus), ērkšķogāji (Ribes grosularia), irbenājs (Viburnum opulus), kazēnāji (Rubus caesius), spradzenājs (Fragaria collina), zemenājs (Fragaria vesca). Назви рослин, утворені за допомогою суфікса -el- Слова, утворені за допомогою суфікса -el-, можуть бути давніми похідними утвореннями, а сьогодні цей суфікс продуктивний лише в утворенні зменшувальних форм (MLLVG I, 1959: 93, 94). У переліках назв рослин, складених Ілстерсом, також є небагато слів із цим суфіксом, причому знайдені слова, схоже, не мають зменшувального значення; наприклад, spīdeles (Bellis perennis). Назви рослин, утворені за допомогою суфікса -en- Як зазначено в MLLVG, суфікс -en- (відповідно ультима -ene) використовувався для утворення великої групи назв рослин, ягід і грибів; це досить продуктивний суфікс (MLLVG I, 1959: 95). У матеріалі, зібраному Ілстерсом, можна знайти такі приклади: cirvene (Alisma), elksnene (Agaricus subdulcis), kaulenes (Rubus saxatilis), lipene (Lychnis diurna), naktenes (Solanum nigrum), precenes (Aster salicifolius), rasenes (Drosera), trīsene (Briza media), vilnene (Agaricus subdulcis), vistēnes (Empetrum nigrum), zīdenes (Centaurea). Назви рослин, утворені за допомогою суфікса -iņ- Зазвичай суфікс -iņ- використовують для утворення зменшувальних форм, що виражають як власне зменшеність, так і емоційно-суб’єктивну оцінку; однак значення зменшеності нейтралізується, коли іменники з флексіями -iņš, -iņa набувають термінологічного статусу (MLLVG I, 1959: 112–113, 117), як-от у таких назвах рослин: auniņi (Erigeron acer), liniņi (Linaria vulgaris), plakstiņi (Alectrolophus), žagatiņa (Majanthemum bifolium). Назви рослин, утворені за допомогою суфікса -īt- Суфікс -īt- є власне зменшувальним суфіксом, однак, як і у випадку із суфіксом -iņ-, слова, утворені за його допомогою, втрачають значення пестливості й зменшеності, коли набувають ознак терміна (MLLVG I, 1959: 130–131). У матеріалі, зібраному Ilsters, суфікс -īt-, імовірно, часто використовується для утворення назв рослин, наприклад, множина ancīši, dadzīši (Agrimonia eupatoria), bārenīte (Viola tricolor), cepurītes (Campanula), kumelītes (Matricaria chamomilla), kurpītes (Aconitum lycoc 98 Linda Kurmiņa Methods of plant name formation used in the works by Jānis Ilsters tonum), pulkstenītes (Campanula), rozītes (Bellis perennis), множина sunīši (Bidens), trepīte (Potentilla anserina). Назви рослин, утворені за допомогою похідного закінчення Похідне закінчення переважно використовують для утворення іменників, дієслів і прислівників. У словотворенні застосовуються такі похідні закінчення: –a, –e, –is, –s, –t, –ies, –i, –u (Vulāne 2008: 101). Два з них, а саме –e та –is (множина –i), виявлено у складі наведених назв рослин. У зібранні назв рослин можна навести такі приклади: ziemele (імовірно, від ziemelis «північ») (Chrysanthemum leucanthemum) (пор. ME IV, 1929–1932: 742), vizbuļi (Anemone) (пор. Karulis II, 1992: 542). Назви рослин також можуть утворюватися за допомогою префікса й похідного закінчення, наприклад egl-e → pa-egl-is (Juniperus communis), або може утворитися складена назва, до якої додається похідне закінчення, наприклад sausa serde «сухе серце» → saus- + serd-is (Lonicera xylosteum), tūtas (veida) lapa «лист у формі корнета» → tūt- + lap-e (Aquilegia vulgaris). 2. СЛОВОТВІР СКЛАДНИХ СЛІВ У зібраному Ilsters матеріалі назв рослин складені назви трапляються досить часто. Складні слова — це назви, утворені поєднанням щонайменше двох самостійних слів або їхніх основ; у мові вони функціонують як одна лексична одиниця. Поєднання слів у складні слова, як і словотворення, є одним із найпродуктивніших способів утворення нових слів у сучасній латиській мові (VPSV 2007: 338; MLLVG I, 1959: 84; Kalme, Smiltniece 2001: 47). Як зазначає Vilma Kalme, першим компонентом складного слова можуть бути різні частини мови: іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова, прислівники (Kalme, Smiltniece 2001: 47–48). У складених назвах рослин першою частиною в більшості випадків є іменник, наприклад miroņpuķe «квітка мерця» (Linaria vulgaris), mežrozīte «лісова троянда» (Geranium), або прикметник, наприклад baltvēderiņi «білочереві» (Potentilla anserina), mazpurენīte «маленька болотна жовтецьниця» (Ranunculus ficaria). Це два найпродуктивніші типи утворення складених назв рослин. Хоча значно рідше, у списках назв рослин, укладених Ilsters, трапляються також складні слова з числівником у першій частині, наприклад septiņstērīte «сім променів» (Trientalis europaea), vienlapa «один листок» (Parnassia palustris). Складені назви можна поділити на двокомпонентні та трикомпонентні. Terminoloģija | 2012 | 19 99 Двокомпонентні складні слова можна поділити на дві підгрупи: ◦ складні слова, перша частина яких — іменник у родовому відмінку без закінчення; до цього типу належить більшість складних назв у матеріалі, укладеному Ilsters, наприклад dzelzzale «залізна трава» (Echium vulgare), kaķaste «котячий хвіст» (Amarantus), lāčauzas «ведмежий овес» (Bromus secalinus), purveglīte «болотна ялиця» (Pedicularis), vārndeguns «воронячий ніс» (Delphinium consolida), velnābols «чортове яблуко» (Datura stramonium); ◦ у списках Ilsters порівняно часто трапляються також складні слова, перша частина яких — іменник у родовому відмінку із закінченням, наприклад celāboliņš «конюшина при дорозі» (Melilotus tournef), dziparu-karkls «камчатка прядив’яна» (Salise acutifolia), meduspuķe «медова квітка» (Galium verum), mežrozīte «лісова троянда» (Geranium), miroņupuķe «квітка мерця» (Linaria vulgaris), varžukājas «жаб’ячі ноги», vārnukājas «воронячі ноги» (Comarum palustre). Порівняння із сучасними джерелами термінів, зокрема — Botāniskā vārdnīca Galenieks та словником Ēdelmane й Ozola Latviešu valodas augu nosaukumi, показало, що в таких складних назвах або втрачено закінчення першого компонента, або вони перетворилися на назви-словосполучення: lat. Alchemilla vulgaris – лат. kroķulapas (Ilsters I, 1884: 65) → кро̄к̄у лапас (LVAN 2003: 312) lat. Antennaria dioica – лат. kaķupēdiņas (Ilsters I, 1884: 66) → kaķpēdiņas (BV 1950: 29) lat. Berberis vulgaris – лат. aluspuke (Ilsters I, 1884: 67) → алус пуке (LVAN 2003: 41) lat. Convallaria majalis – лат. zīdalapas (Ilsters I, 1884: 67; Ilsters II, 70) → зі̄длапас (LVAN 2003: 159) лат. Epilobium – лат. kazurozes (Ilsters I, 1884: 70) → казрозес (LVAN 2003: 148) лат. Mentha crispa – лат. krūzumētra (Ilsters I, 1884: 74) → кружметра (LVAN 2003: 219) лат. Orchis – лат. džegužūpuķes (Ilsters I, 1884: 74) → džegužpuķes (BV 1950: 19) 100 Linda Kurmiņa Methods of plant name formation used in the works by Jānis Ilsters Трикомпонентні складні слова трапляються рідко; у зібранні назв рослин Ілстера знайдено лише дві такі назви рослин: ceļmallapas (Plantago) і caurduružāles (Datura stramonium). 3. ТВОРЕННЯ НАЗВ-СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ Ще одним продуктивним способом творення назв рослин є утворення словосполучень. Найчастіше такі словосполучення складаються з двох або трьох компонентів. Існують також чотирикомпонентні словосполучення. Один із таких прикладів наводить Ēdelmane — dižā baltā ūdens lēpe («велика біла водяна латаття») (Ēdelmane 1978: 101), але такі приклади нечисленні. У списках назв рослин, укладених Ілстером, їх немає. Зафіксовані у списках видання Latviešu botāniski nosaukumi назви рослин-словосполучення можна поділити на двокомпонентні й трикомпонентні. За словами Ēdelmane, серед назв рослин найпродуктивнішим типом двокомпонентних словосполучень є той, у якому залежним компонентом виступає іменник у родовому відмінку (Ēdelmane 1978: 100). У матеріалі назв рослин, зібраному Ілстером, також є значна кількість таких назв. Спостерігаються такі моделі назв-словосполучень: ◦ іменник в однині / множині у родовому відмінку + самостійний компонент: dzeguzes sietavas «кукушчині онучі» (Pinguicula vulgaris), mīlestības krūms «кущ кохання» (Myrica gale), zaķu skābenes «заячі щавлі» (Osealis acetosella); ◦ прикметник з означеним закінченням в однині / множині + самостійний компонент: dzeltenās ķumeles «жовта ромашка» (Anthemis tictoria), mīkstās nātres «м’які кропиви» (Lamium), pelēkais zirnis «сірий горох» (Pisum arvense); ◦ прикметник з неозначеним закінченням + самостійний компонент: skarainas auzas «волотистий овес» (Avena sativa); ◦ дієприкметник теперішнього часу пасивного стану, що відмінюється, + самостійний компонент: gremo jama zāle «жуйна трава» (Menyanthes trifoliata), vemjama zāle «блювотна трава» (Morchella). Трикомпонентні словосполучення трапляються рідше. Спостерігалися такі моделі трикомпонентних назв-словосполучень: ◦ прикметник з означеним закінченням в однині + іменник в однині у родовому відмінку + самостійний компонент: baltā Jāņa zāle «білий Terminologija | 2012 | 19 101 трава Яніса (Galium mollugo), dzeltenā Jāņa zāle «жовта трава Яніса» (Galium verum); два іменники в родовому відмінку + незалежний компонент: Poļu ķēniņa puķe «квітка польського короля» (Campanula glomerata); прикметник із неозначеним закінченням + іменник в однині родового відмінка + незалежний компонент: veca vīra bārzdina «борода старого чоловіка» (Thymus serpyllum); числівник + іменник у множині родового відмінка + незалежний компонент: deviņu vīru spēks «сила дев’ятьох чоловіків» (Verodscum thapsus), septiņu vīru spēks «сила сімох чоловіків» (Phyteuma spicatum). 4. ТВОРЕННЯ НАЗВ ІЗ ДЕФІСОМ У порівняно багатьох випадках Ілстер у списках латиських ботанічних назв використовує назви, компоненти яких поєднані дефісом, тобто так звані дефісні назви. Валентина Скуїня у своїй книжці «Принципи розроблення латиської термінології» (The principles of Latvian terminology development) зазначає, що «у латиських писемних джерелах XVII–XIX ст. дефіс, тобто сполучний знак (=), використовувався, щоб показати тісний поняттєвий зв’язок між словами або частинами слова»4 (Skujiņa 2002: 115–116); наприклад, до словника Ґ. Манцеліуса Lettus (Rīga, 1638) внесено такі дефісні назви рослин: Bisscha=brehssliņi, ceļļa=lappa, Lahc=auzchi, які нині замінено відповідними складними словами, а також Musschates=zeedi, Zirr dzenes=sacknis, які нині позначають словосполученням. Згідно з висновками, яких Скуїня дійшла у своїх дослідженнях термінології, у сучасній латиській термінології дефісні сполуки вживаються рідко порівняно з розвитком латиської термінології в попередні століття. У більшості випадків назви рослин, наведені Ілстером у дефісній формі, наприклад буквовий верболіз (Salix viminalis), польова гвоздика (Dianthus arenarius), віник лами (Asparagus officinalis), війник наземний (Calamagrostis epigeios), заїчі плауни (Lycopodium annotinum), у сучасних джерелах уникають дефіса й використовують або складні слова, або словосполучення. 4Переклад: «у письмових джерелах XVII–XIX століть дефіс, тобто знак сполучення (=), використовувався для позначення тісного поняттєвого зв’язку слів або частин слів». 102 Linda Kurmiņa Methods of plant name formation used in the works by Jānis Ilsters ВИСНОВКИ 1. У матеріалі назв рослин, зібраному Ілстерсом, найпродуктивнішими способами словотворення є суфіксальна деривація та творення складних слів. Серед різних афіксів найчастіше вживаються суфікси -en-, -iņ-, -īt-. Зменшувальні суфікси зазвичай утратили значення зменшеності. 2. Серед складених назв найпродуктивнішим типом є двокомпонентні складні слова; закінчення першого компонента може зберігатися або випадати. 3. Назви-складні слова та назви-словосполучення переважно складаються з двох компонентів. Крім того, назви з дефісом уживаються частіше, ніж у сучасній латиській мові. 4. Хоча праця Ілстера «Латиські ботанічні назви» є однією з перших спроб зібрати значний матеріал ботанічних назв, цей зібраний і класифікований матеріал вирізняється порівняно великою різноманітністю, яка може слугувати основою для подальшого розвитку ботанічної термінології. ДЖЕРЕЛА ТА БІБЛІОГРАФІЯ BV 1950: Botāniskā vārdnīca. Sast. P. Galenieks, Rīga: Latvijas Valsts izdevniecība. Ēdelmane I. 1978: Augu nosaukumu darināšanas veidi latviešu valodā. – Latviešu valodas kultūras jautājumi, Rīga: Liesma, 97–103. Ilsters J. 1883: Botānika tautas skolām un pašmācībai. Elementārkurss, Rīga: Pūcišu Ģederta un biedra apgādībā. Ilsters J. I. 1884: Latviešu botāniski nosaukumi, krāti un sastādīti no J. Ilstera. – Rīgas Latviešu biedrības Zinību komisijas 2. krājums, Jelgava, drukāts un apgādāts no E. Sieslacka, 61–81. Ilsters J. II, 1885: Latviešu botāniski nosaukumi, sastādīti no J. Ilstera, Otrais salasījums. – Rīgas Latviešu biedrības Zinību komisijas 3. krājums, Rīga: General-Kommisija, J. Kazimira grāmatu pārdotava, 68–74. Kalme V., Siltiniece G. 2001: Latviešu literārās valodas vārddarināšana un morfoloģija, Lokāmās vārdšķiras: Mācību grāmata, Liepāja: LiePA. Karulis K. II, 1992: Latviešu etimoloģijas vārdnīca II, Rīga: Avots. LVAN 2003: – Latviešu valodas augu nosaukumi. Sast. I. Ēdelmane, Ā. Ozola, Rīga: Augsburgas institūts. ME IV 1929–1932: K. Mühlenbacha. Latviešu valodas vārdnīca, rediģējis, papildinājis, turpinājis (nobeidzis – 4) J. Endzelīns, IV, Rīga: Kultūras fonda izdevums. MLLVG I 1959: Mūsdienu latviešu literārās valodas gramatika I, Fonētika un morfoloģija, Rīga: Latvijas PSR Zinātņu akadēmijas izdevniecība. Piete L. 2008: Pārmaiņas botānikas terminu darināšanā 19. gs. beigu un 20. gs. publikācijās. – Letonikas otrais kongress. Valodniecības raksti – 2, Rīga: Latvijas Zinātņu akadēmija, LU aģentūra “LU Latviešu valodas institūts”, Rīgas Pedagoģijas un izglītības vadības augstskola, 46–55. Skujiņa V. 2002: Latviešu terminoloģijas izstrādes principi, Rīga: Latvijas valodas institūts. Vīksna M. 2002: Ar sava novada stāju tautasdziesmā. – Latvijas Vēstnesis, Nr. 161 (2736), 10. Vimba E. 2001: Botāniķim Jāni Ilsteram –150. – Dabas un vēstures kalendārs 2001, Rīga, 223–228. VPSV 2007: Valodniecības pamatterminu skaidrojošā vārdnīca. Skujiņa Valentīna (red.), Rīga: LU Latviešu valodas institūts. Vulāne A. 2008: Vārd darināšana. – Latviešu valodas gramatika: koncepcija, prospekts, atsevišķu nodaļu pirmvarianti, diskusijas materiāli, Rīga: LU Latviešu valodas institūts, 87–112. Terminoloģija | 2012 | 19 103 AUGALŲ VARDŲ DARYBOS BŪDAI JANIO ILSTERIO PUBLIKACIJOSE У статті розглянуто латиські назви рослин кінця XIX століття зі списків Яніса Ілстерса (Jānis Ilsters) Latviešu botāniski nosaukumi (Латиські ботанічні назви), поданих у двох збірниках праць Наукової комісії Латвійського товариства Риги, виданих у 1884 і 1885 роках. Розглянуто способи творення цих назв. Назви рослин зі списків Я. Ілстерса порівнюються з назвами, зафіксованими в пізніших джерелах. Найпоширеніші способи творення латиських назв рослин, зібраних Я. Ілстерсом, — суфіксація та словоскладання. Характерною особливістю суфіксації є те, що назви рослин найчастіше утворюються за допомогою суфіксів -en-, -iņ-, -īt-. У багатьох випадках демінутивні суфікси втратили зменшувальне значення. Найчастіше трапляються складні слова з двома основами та складені двослівні назви. Є назви рослин із дефісом. Такий спосіб оформлення рідко трапляється в сучасній ботанічній номенклатурі. Хоча списки назв рослин Я. Ілстерса є однією з перших спроб зібрати матеріал латиських назв рослин, зібрані й упорядковані дані демонструють значне розмаїття назв і можуть бути корисними для розвитку ботанічної номенклатури. Отримано 2012-11-05 Linda Kurmiņa Latvian Language Institute of LU Akadēmijas laukumā 1, Riga, LV-1050, Latvia E-mail [email protected] 104 Linda Kurmiņa | Methods of plant name formation used in the works by Jānis Ilsters