Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio „Žolyne“: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms

doi.org/10.35321/term27-09 Назви родів рослин і грибів Лаврина Івінскіса у «Жолинасі» Повіла МатульонісаŽolynė: до 210-ї річниці від дня народження Лаврина Рокаса Івінскіса ALBINA AUKSORIŪTĖ Інститут литовської мови АНОТАЦІЯ У статті розглянуто 142 назви родів рослин і грибів Л. Івінскіса, подані в першому виданому в Литві словнику ботанічних термінів — покажчику назв рослин, укладеному Повілом Матульонісом, Žolynas. Dalys II. Lietuvos augalų žodynas ir augalų taislas (1906). Визначено способи творення назв родів рослин і грибів Л. Івінскісом, засоби словотворення та мотивацію неологізмів. Розглянуті назви порівняно з назвами тих самих родів, ужитими в рукописі Л. Івінскіса Prigimtūmenė, і назвами Л. Івінскіса, наведеними в Lietuviškame botanikos žodyne; з’ясовано, які назви родів рослин і грибів увійшли в загальний ужиток. КЛЮЧОВІ СЛОВА: Лавринас Івінскіс, «Жолинас» Повіла Матульоніса Žolynas, назви родів рослин, назви родів грибів, мотивація, неологізми, композити, флексійні похідні, суфіксальні похідні, префіксальні похідні АНОТАЦІЯ У статті аналізуються 142 назви родів рослин і грибів Лавринаса Івінскіса, подані в першому виданому в Литві словнику ботанічних термінів — збірнику назв рослин Žolynas Dalys II. Lietuvos augalų žodynas ir augalų taislas (1906), укладеному Повіласом Матульонісом. Визначено застосовані Івінскісом способи творення назв родів рослин і грибів, засоби та мотивацію творення неологізмів; проаналізовані назви порівняно з назвами тих самих родів, ужитими в рукописі Івінскіса Prigimtūmenė (Природа), та назвами Івінскіса, поданими в Lietuviškas botanikos žodynas (Литовський словник ботаніки); з’ясовано, які назви родів рослин і грибів закріпилися в загальному вжитку. КЛЮЧОВІ СЛОВА: Лавринас Івінскіс, «Жолинас» Повіласа Матульоніса Žolynas, назви родів рослин, назви родів грибів, мотивація, неологізми, складні слова, флексійні похідні, суфіксальні похідні, префіксальні похідні 202 Albina Auksoriūtė Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio Žolynė: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms «Тепер зрозумій, чоловіче! І не забувай, що і дерева, і трави всілякими своїми проявами повчають тебе. Лише вчися й пам’ятай цінувати почуття тварин і рослин! Цього вимагає мудрість і доброта, як дві гідні похвали сестри, що живуть разом і не можуть розлучитися». (Л. Івінскіс, Pasauga) ВСТУП 15 серпня 2020 р., на свято Жоліне, ми відзначали 210-ті роковини від дня народження Лаурінаса Івінскіса (1810–1881). Як пише дослідниця життя і творчості Л. Івінскіса Дануте Петкявічюте, «[В]еликі справи спроможні здійснювати лише яскраві особистості. Саме таким у своїх справах постає перед нами поважний жемець Лаурінас Рокас Івінскіс» (Petkevičiūtė 2012: 11). І справді, зроблено багато: його насамперед згадують як укладача й видавця перших литовських календарів; він видав понад 20 календарів, у яких публікував твори тодішніх литовських письменників, науково-популярні статті, створені ним дидактичні оповідання та вірші, переклав литовською мовою кілька художніх творів (уривки з поем Д. Мільтона й Е. Юнга, повість К. Шміда Genovaitė, повість Д. Дефо Robinzono Kruzas) (детальніше див.: Petkevičiūtė 1988; Mikšytė 1995: 3–14; Čiužauskaitė 2012: 137–146; Maskuliūnienė 2012: 147–160; Petreikis 2012: 76–136). Л. Івінскіс укладав також словники: польсько-литовський (2060 с.), російсько-литовський (1193 с.) і російсько-литовсько-латинсько-польський (96 с.) (детальніше див.: Kruopas 1960: 191–198; Vitkauskas 1997: 29–32). Збереглися лише рукописи згаданих словників, однак найбільшу його лексикографічну працю — польсько-литовський словник — 2010 року опублікувала мовознавиця Она Кажукайскайте, яка наголосила, що Л. Івінскіс «<...> усе життя писав словники. Ними, як і іншими своїми литовськими творами, він засвідчив те, що, очевидно, давно вирішив: плекати рідну мову, утверджувати її як велику цінність народу» (Kažukauskaitė 2010: IX). Ще одна галузь, якою цікавився Л. Івінскіс і в якій залишив праці, — природничі науки. Найбільшою з його збережених природничих праць є рукопис Prigimtūmėné turenté sawieje dalijkus žemies, žoliun ir giwunun su parodimu anun wartojimo (Spis minerałów, roślin i tworów żyjących (zwierzęcych) (далі — Prigimtūmenė). Це наукова праця у двох частинах, написана близько 1870 року й збережена в бібліотеці Польської академії наук у Кракові. У першій частині Žemėmina Л. Івінскіс подає опис мінералогічних об’єктів, а в другій частині Žolėmina — систематичний перелік назв грибів і рослин, у якому Terminologija | 2020 | 27 203 подано литовські назви 218 родин і понад 2520 родів та їхні відповідники латинською, польською і німецькою мовами (детальніше див.: Jankevičius, Jankevičienė 1962: 151–163; Auksoriūtė 1998: 102–110; Auksoriūtė 2004: 127–149). У праці Л. Івінскіса Pasauga, з якої 1876 року було надруковано лише один примірник, оскільки царська цензура не дозволила її тиражувати, уперше порушено питання охорони природи (детальніше див. Tyla 1995: 395–400). На початку видання він пише: «ОХОРОНА. Кожне живе створіння, наділене природною чутливістю, тобто повчання про те, як слід милосердно поводитися з тваринами та іншими живими істотами, аби користуватися ними гідним похвали чином» (Ivinskis 1995: įklija). Мовознавців цікавлять не лише лексикографічні праці Л. Івінскіса та інші його рукописи, у яких можна знайти мовознавчі матеріали, а й різноманітні праці з природничих наук, адже вони рясніють створеними Л. Івінскісом литовськими термінами. Термінолог Йонас Клімавічюс писав про новотвори Л. Івінскіса: «<...> докладніше ознайомившись із задумами й результатами Івінскіса у сфері творення нових слів (зокрема, надзвичайно численними цілком індивідуальними, важко зрозумілими або й зовсім незрозумілими за мотивацією), певними успіхами цього словотворення, а також зусиллями утвердити нині придатніші новотвори з його рукописів, замислюєшся: така смілива, сповнена надії праця, таке живе, цілюще джерело за часів утисків литовської мови <...>» (Klimavičius 2010: 144). Мета цього дослідження — за допомогою описового та зіставного методів проаналізувати 142 назви родів рослин і грибів Л. Івінскіса, наведені в першому надрукованому в Литві словнику ботанічних термінів — підготовленому Повіласом Матуліонісом покажчику назв рослин Žolynas. Dalys II. Lietuvos augalų žodynas ir augalų taislas (1906) (далі — Žolynas). Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: визначити способи творення назв родів рослин і грибів Л. Івінскіса, словотвірні засоби й мотивацію новотворів; порівняти аналізовані назви з назвами тих самих родів, ужитими в Prigimtūmenėje, а також із назвами Л. Івінскіса, наведеними в Lietuviškame botanikos žodyne; установити, які назви родів рослин і грибів закріпилися в ужитку й використовуються досі. П. Матуліоніс включив до Žolyną назви 716 родів рослин і грибів та близько 2000 видів (детальніше див. Auksoriūtė 2019: 1–9). У цьому словнику можна знайти 142 назви родів рослин і грибів, запозичені з творів Л. Івінскіса. П. Матуліоніс зазначив, що одним із джерел його покажчика були «ботанічні малюнки грибів і водоростей» Л. Івінскіса, надані йому Мечисловасом Давайнісом Сілвестравічюсом (Ž 3), однак грибних назв із посиланням на Л. Івінскіса є лише 17, тож у статті їх розглянуто разом із назвами родів рослин. 204 Albina Auksoriūtė | Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio Žolyne: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms Номенклатурні ботанічні назви, як і інші терміни, можуть бути мотивованими й немотивованими, тому варто коротко розглянути поняття мотивації. У литовському мовознавстві зазвичай розрізняють три види мотивації: словотвірну (морфологічну), фонетичну (звукову, звуконаслідувальну) і семантичну. «Фонетична (звукова), або звуконаслідувальна, мотивація ґрунтується на тому, що фонетичний бік слова безпосередньо відтворює немовні звуки (природи, живих істот чи неартикульовані звуки людей), пов’язані з позначуваним предметом» (Urbutis 2009: 72). У цьому випадку значення слова розкриває фонетика. Семантична мотивація виникає тоді, коли слово вживається в переносному значенні, набуваючи нового (метафоричного чи метонімічного) значення (Urbutis 2009: 73; LKE 2008 123–124). Словотвірна мотивація визначається як «зв’язок слова з іншими словами (і частинами слів), які пояснюють вибір формальної структури слова та визначають його значення» (Jakaitienė 2010: 238); вона виникає внаслідок називання предмета за певною ознакою. У термінології погляди на мотивацію термінів та її значення різняться. Sergiuszas Grinev-Griniewicz наголошує, що мотивація допомагає легше зрозуміти й засвоїти відповідне поняття. Із трьох основних типів мотивації під час творення нових термінів найчастіше використовують структурну й семантичну мотивацію. Структурна мотивація властива словам, утвореним із уже відомих значущих частин: їхня структура вказує на їхнє значення. Семантична мотивація виникає у словах із вторинним значенням, яке можна передбачити, спираючись на первинне значення (Grinev-Griniewicz 2011: 34). Інші термінологи розуміють мотивацію як мотивацію форми, а також мотивацію семантики й функції (Комарова 2009: 175). Як зауважує термінолог Vladimir Leiצikas, розуміння мотивації в термінології дещо відрізняється від її розуміння в загальному мовознавстві. Мотивацію форми терміна розуміють як пояснення вибору цієї форми його мовним субстратом — лексичною одиницею мови. Така мотивація є вторинною щодо мотивації лексичної одиниці, оскільки немотивована лексична одиниця може бути мотивованим терміном. З погляду форми термін може бути мотивованим, частково мотивованим, хибно мотивованим і немотивованим. Мотивацію семантики й функції терміна встановлюють безпосередньо, пов’язуючи його з позначенням об’єкта та місцем терміна в терміносистемі (Лейчик 2006: 39). Jūratė Lubienė, досліджуючи назви грибів, уживані в діалектах, пише про типи немотивованої (первинної) та мотивованої (вторинної) номінації. Terminologija | 2020 | 27 205 До першого типу вона зараховує синхронно неподільні, зі стертою мотивацією автохтонні слова та запозичення (Lubienė 2015: 26), а мотивовану номінацію розуміє як такий процес номінації, «коли створюється одиниця номінації, що репрезентує певну реалію, точніше її концепт, і спирається на одну чи кілька інших лексичних одиниць цієї мови або має звукозображальну формальну структуру» (Lubienė 2015: 50). Aurelija Gritėnienė дослідила мотивацію назв рослин у північнопаневежиському піддіалекті. За її словами, «розглядаючи народну ботанічну термінологію, необхідно говорити про словотвірну й семантичну мотивацію»; вона вважає мотивованими всі назви, утворені суфіксальним способом, складні слова й словосполучення, а також назви рослин, створені шляхом семантичного перенесення, якщо їхня словотвірна основа зрозуміла (Gritėnienė 2006: 28). Наголошуючи, що мотивацію назви часто визначає сам називаний предмет, A. Gritėnienė підкреслює: «рослини мають особливо багато розрізнювальних ознак, тому мотивація їхніх назв дуже різноманітна. Проте навіть у цьому випадку, коли сама категорія створює передумови для різноманітності мотивації, часто вибір назви визначає не лише істотна розрізнювальна ознака рослини, а й випадкові асоціації, буйна фантазія та творчість мовців» (Gritėnienė 2006: 27). З останньою думкою A. Gritėnienė слід погодитися, адже аналіз створених L. Ivinskis назв рослин у багатьох випадках виявляє його фантазію та творчість. У статті під час аналізу назв родів рослин і грибів ідеться про словотвірну й семантичну мотивацію. НАЗВИ РОДІВ РОСЛИН І ГРИБІВ Суфіксальні похідні Більшість литовських назв родів рослин і грибів Л. Івінскіса, наведених у «Žolynas», — це назви, утворені ним самим; новотвори становлять близько 60 відсотків усіх назв Л. Івінскіса, поданих у згаданому словнику, а близько 73 відсотків із них є суфіксальними похідними. Найпродуктивніший суфікс, за допомогою якого утворено найбільше назв родів рослин і грибів, — -enis, -enė. За допомогою суфікса -enis утворено 16 похідних, спосіб творення та мотивація більшості з них зрозумілі. А. Грітенене, досліджуючи мотивацію суфіксальних назв рослин, виокремлює групу назв, утворених за подібністю плодів, листків чи квіток рослини до якогось предмета, що існує в дійсності (Gritėnienė 2006: 58). Такі назви слід вважати переносними 206 Albina Auksoriūtė Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio Žolyne: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms назвами, для яких характерна семантична мотивація. До згаданої групи можна віднести такі похідні, наприклад: лат. Cerinthe – snapenis (: snapas + –enis), пор. skòner̃tis Pr 233; cerintė BVŽ 79¹; мотивація похідної вказує на те, що якась частина рослини схожа на дзьоб; цю ознаку, найімовірніше, обрано через форму бутона; лат. Coronilla – raženis (: ražas + –enis), пор. sùrklãjinis Pr 209; лат. Coronilla varia – dvispalvis raženis (lv) LBŽ 104; raženis «багаторічна, рідше однорічна трав'яниста рослина, переважно з лежачим стеблом. Листки непарноперисті. Квітки зібрані в пазушні суцвіття у формі зонтикоподібної китиці або головки» VLEe; лат. Helianthemum – saulenis (: saulė + –enis), пор. szwìtrūnis Pr 181; лат. Heliánthemum Chamaecistus – paprastasis saulenis (lv, Mln) «(гр. helios — сонце і anthemon — квітка; великі жовті квітки сяють, як сонце» LBŽ 164; saulenis BVŽ 149; лат. Libanotis – skarenis (: skara + –enis); лат. Libanótis montána — див. Sėsėli Libanótis LBŽ 197, kalninis skarenis [lv, Mln] LBŽ 321; skarenis BVŽ 177; лат. Libanotis montana – kalninis skarenis «листки опушені, видовжено-яйцеподібного обрису, один або двічі перисті; листочки першого порядку досить широкі, зубчасті або перисто-розсічені, з плівчастими основами; нижні черешкові; верхні листки дрібніші, менш розсічені» LF V 68. Два гриби названо за подібністю плодових тіл і ніжки до предметів, що існують у дійсності: лат. Clavaria – šukenis (: šukos + –enis), пор. winėnis Pr 63, лат. Clavaria cristata – szukėnis szakòtāsis F1-661; žagarūnas (P) «(лат. clava — булава; плодові тіла гриба мають форму булавоподібних ніжок)» LBŽ 94; лат. Geoglossum – galvenis (: galva + –enis), пор. kùltuvėnis Pr 63; galvenis VLEe; Geoglossum sphagnophilum – kimininė kelmenė «плодові тіла середніх розмірів, заввишки 5–6 см, у формі булави, палиці або язика» LGA 513. Назви ще двох родів грибів указують на вигляд ніжки й шапинки; ці гриби названі за зовнішніми ознаками: лат. Coprinus – gaurenis (: gaurai «волосся» + –enis), пор. juòdmina Pr 68; mėšlagrybis (Mln, Mr), син. gaurenis (lv) «росте на гної» LBŽ 102; лат. Coprinus lagopus – ilgakotis mėšlagrybis «ніжка <…> біло-вовниста, волохата, пухнаста, у старого гриба – гладенька» LGA 222; лат. Helvella – gniaužtenis (: gniaužtas + –enis), пор. gniaužtėnis Pr 65, лат. Helvella Monachella – gniaužtenis dăngtāsis F1-661; bobausis (Mr), син. gniaužtenis 1 Приклади подано в такому порядку: латинська й литовська назви роду рослини або гриба з «Жолинаса» П. Матуліоніса, біля литовської назви в дужках зазначено твірне слово та засіб словотворення або словотвірні компоненти; назва з рукопису Л. Івінскіса «Природничі назви» або рукопису атласу грибів F1-661, якщо такі знайдено; назва, наведена в LBŽ; сучасна вживана назва з BVŽ, LF, LGA або VLEe. Terminologija | 2020 | 27 207 (Iv) LBŽ 166; лат. Helvella crispa – garbanotoji alyvtė «шапинка 2–3 (4) см у діаметрі, сідлоподібна, утворена кількома неправильно складеними лопатями, білувата, жовтувата» LGA 497. Назви трьох родів рослин утворено з огляду на форму рослини (skleistenis) і форму листків (laiškenis, siaurenis): лат. Herniaria – skleistenis (: skleistenis + -enis), пор. liėkandris Pr 184; лат. Herniária glábra – skleistenis plikis [Iv, Mln] «(лат. hernia – kila; раніше цю траву використовували як ліки від грижі)» LBŽ 167; skleistenis «однорічна або багаторічна трава з лежачими або полеглими, дуже рясно розгалуженими стеблами. Листки чергові або супротивні, яйцеподібні, ланцетні або серцеподібні» VLEe; лат. Mercurialis – laiškenis (: laiškas «2. довгий вузький листок злаку або трави» LKŽe + -enis), пор. laiškėžetis Pr 150; laiškenis (Iv) LBŽ 220; laiškenis «листки переважно зосереджені у верхній частині стебла, черешкові, яйцеподібні або широколанцетні, із зубчастим або виїмчастим краєм» VLEe; лат. Sparganium – siaurenis (: siauras «вузький» + -enis), пор. siaurōnis Pr 120; šiurpis (Mln), син. saurenis (Iv) «(гр. sparganon – перев’яз, стрічка; листки рослини мають форму стрічок)» LBŽ 327; šiurpis BVŽ 281. Твірне слово у назвах двох родів рослин обрано відповідно до різних ознак рослин, а мотивація третьої назви неясна: лат. Hottonia – griovenis (: griovys «канава» + -enis), пор. gròwienis Pr 219; Hottónia palústris – plunksnalapė griovenė (Iv) LBŽ 171; griovenė «рослина родини первоцвітих, що росте на болотах і в канавах» LKŽe; griovenė BVŽ 157; назва вказує на місце зростання рослини; лат. Myrica – vaškenis (: vaškas «віск» + -enis), пор. waszkuonė Pr 145; pajūrinis sotvaras (PR), син. vaškenis (Iv) «походить від гр. myron – бальзам, оскільки ця рослина має запашні олії». Польськ. Woskownica europejska LBŽ 228–229; sotvaras «з воску, який отримують зі звичайного сотвараса, виготовляють запашні свічки» VLEe; мотивація назви роду рослини пов’язана з її призначенням; лат. Lotus – garždenis (: garždas «гравій» LKŽe + -enis), пор. dōbietris Pr 207; garždenis (Iv) «подібний до конюшини» LBŽ 203; garždenis «звичайний garždenis (Lotus corniculatus) — невибаглива кормова рослина сухих лук і пасовищ» VLEe; мотивацію цієї родової назви важко встановити. Назви двох родів є гібридами; за їхні твірні слова взято запозичені назви рослин: лат. Corydalus – rutenis (: rūta «рута» + -enis); rūtenis (Iv) «(гр. korydalis – чубатий жайворонок, korys – шолом; шпорець квітки схожий на чуб або шолом)» LBŽ 105; rūtenis BVŽ 97; 208 Albina Auksoriūtė Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio Žolyne: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms лат. Ligularia – папаленіс (: papalis, див. лат. papele «тополя» LKŽe + –enis, лат. Populus, péplė, pāpelis Pr 146), пол. popelnik; пор. jūmas Pr 255; sibirinė liežuvė, синонім pepelenis (Iv, St) «(лат. ligula – язичок; крайові квітки суцвіття-кошика язичкові)» LBŽ 198; liguliarija BVŽ 177. Похідних із суфіксом –enė наведено лише сім; у назвах цих родів зрозумілі й твірне слово, і мотивація. Чотири назви родів рослин із цієї групи похідних утворено з огляду на зовнішні особливості рослин: лат. Malaxis – laibenė (: laibas «тонкий» + –enė), пор. silpnis Pr 139; laksva (PR), синонім laibenė (Iv) LBŽ 211; gedutis BVŽ 188; лат. Malaxis monop(h)yllos – vienalapis gedutis «суцвіття завдовжки 8–30 см, тонке, багатоквіткове» LRK 575; рослина родини зозулинцевих названа так через форму суцвіття; лат. Meessia – šerene (: šerys «щетина» + –enė), пор. akiėtwenis Pr 109; dantjunga (P), синонім šerenė (Iv, Mln) LBŽ 215; mesija BVŽ 192; лат. Meessia uliginosa – pelkinė mezija «акрокарпний зелений мох. Стебло прямостояче, заввишки 1–4 см, просте або розгалужене пучками. Листки розташовані у 8 рядів, поступово збільшуються до верхівки стебла, від ланцетної основи поступово звужуються, верхівка тупа» LRK 349; твірне слово вибрано з огляду на вигляд рослини — прямостояче розгалужене стебло; лат. Ophioglossum – varpene (: varpa «колос» + –enė), пор. liežuwėnė Pr 116; лат. Ophioglossum vulgátum – vienalapė driežlielė (P) «(гр. ophis – змія і glossa – язик; спороносний листок цієї папороті схожий на зміїний язик)» LBŽ 239; driežlielė BVŽ 210; driežlielė «спороносна частина має форму колоса» LF I 20; лат. Pulsatilla – lenktene (: lenktas «зігнутий» + –enė); лат. Pulsatilla див. Anemone LBŽ 287, plukė LBŽ 22; šilagėlė BVŽ 246; šilagėlė «квітки поодинокі, великі» VLEe; лат. Pulsatilla pratensis – pievinė šilagėlė «квітконоси зігнуті, під час достигання плодів прямостоячі, нахилені. Квітки спочатку пониклі, потім прямостоячі» LF III 398, 400. Дві назви родів рослин указують на місце зростання рослини: лат. Leersia – ravene (: ravas «рів» + –enė), пор. ravėnis Pr 122; ravenė (Iv) «[росте] у вологих місцях, на берегах» LBŽ 242; ravenė BVŽ 174; лат. Leotia – kelmene (: kelmas «пень» + –enė), пор. gėlmina Pr 65; лат. Leotia lubrica – drebulinė gelsvuolė «росте поодинці або групами у вологих, трав’янистих лісах, полюбляє угруповання дуба, граба, ялини» LGA 514; одне похідне утворено для називання внутрішньої особливості рослини: лат. Valerianella – sultene (: sultys «сік» + –enė), пор. klãjnis Pr 252; sultenė (Iv, Mln) LBŽ 365; sultenė BVŽ 307; у цієї рослини товсті й соковиті листки. Огляд назв родів, утворених Л. Івінскісом у Žolynė за допомогою суфікса –enis, –enė, дає змогу помітити, що вони відрізняються від назв, які Л. Івінскіс подає в Prigimtūmenėje; одна й та сама назва роду в обох джерелах трапляється лише Terminologija | 2020 | 27 209 gniaužtenis, у назві одного роду відрізняється граматичний рід: ravenė у Ž і ravenis у Pr, а ще три назви мають однакові твірні слова, відрізняючись лише суфіксами: laiškenis у Ž і laiškėtis у Pr, siaurenis у Ž і siauronis у Pr, vaškenis у Ž і vaškuonė у Pr. Майже половина розглянутих назв родів рослин і грибів (11 назв) із Žolynas увійшла до LBŽ і закріпилася у вжитку, тоді як нині для 12 родів використовують інші назви (лат. Cerinhe – cerintė, лат. Clavaria – žagarūnas, лат. Coprinus – mėslagrybis, лат. Helvella – alvytė, лат. Myrica – sotvaras, лат. Sparganium – šurpis, лат. Ligularia – liguliarija, лат. Leotia – gelsvuolė, лат. Malaxis – gedutis, лат. Meessia – mesija, лат. Ophioglossum – driežlielė, лат. Pulsatilla – šilagėlė). Більшість похідних із суфіксом -enis, -enė Л. Івінскіс утворив також у Prigim̃tūmenė (докладніше див. Auksoriūtė 2000: 82). У Žolynas із посиланням на Л. Івінскі наведено дев’ять похідних із суфіксом -ena; твірні слова й мотивація більшості з них зрозумілі: лат. Cetraria – kerpena (: kerpė + –ena); пор. sklejdmenis Pr 76; kerpena (Iv, Mln) «(лат. cetra — маленький шкіряний щит; сплющене тіло деяких видів схоже на щит)» LBŽ 81; kerpena — «рід лишайників родини Parmeliaceae» VLEe; мотивація цієї назви, ймовірно, пов’язана з таксономічною належністю; лат. Hieorochloa – žalvena (: žalvas + –ena), пор. žalvėnis Pr 123; zubražolė (Gr), синонім žalvenė (Iv) «(гр. ieros — святий, chloé — пагін, трава)» 169 LBŽ; stumbražolė BVŽ 155; назва вказує на забарвлення рослини; лат. Myosurus – strugena (: strugus «стругус» + –ena), пор. strūguras Pr 161; лат. Myosūrus minimus – mažoji strugena (Iv) «(гр. mys — миша і ura — хвіст; плодова головка схожа на мишачий хвіст)» LBŽ 228; strugena BVŽ 201; назву утворено за зовнішньою ознакою рослини — формою плодової головки; лат. Polygonum – rietena (: rietė «викривлення дерева, ґуля» LKŽe + –ena), пор. rūgtis Pr 157; rūgtis, синонім rietena (Iv) «(гр. polys — багато і gony — суглоб, вузол; стебло рослини виразно вузлувате)» LBŽ 270; rūgtis BVŽ 237; мотивація похідної пов’язана із зовнішньою ознакою рослини — виглядом її стебла; лат. Radiola – griovena (: griova + –ena); пор. prōlinis Pr 167; лат. Radiola linoides – lininė žarotūnė (P) «(лат. radiola — зменшувальна форма слова radius — промінь; рослина розгалужується радіально)» LBŽ 291; žarotūnė BVŽ 249; назву утворено з огляду на місце зростання рослини, адже вона росте у вологих (тимчасово затоплюваних) невеликих западинах уздовж берегів водойм, на полях, пасовищах і в улоговинах біля доріжок; лат. Scilla – gretena (: greta «ряд, гурт» + –ena), пор. skielotis Pr 132; scylė (P), синонім gretenė «(від гр. schizein — розщеплювати, оскільки м’ясисті листки цибулини легко відокремлюються один від одного)» LBŽ 315; scylė BVŽ 270; scylė — «квітки зібрані на верхівці квітконосного стебла в китиці, рідше поодинокі» VLEe; назва, очевидно, вказує на характер росту квіток і самої рослини, оскільки зазвичай не лише квітки зібрані в китиці, а й сама рослина росте групами, а не поодинці; 210 Albina Auksoriūtė Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio Žolyne: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms лат. Scleranthus – klestena (: klėsti «12. буйно рости, добре рости, розростатися, процвітати» LKŽe + -ena), пор. pīltrowis Pr 184; klėstenė (Iv) «(гр. scleros – сухий і anthos – квітка; листочки оцвітини мають по краях суху шкірочку, здається, ніби вони висохли» LBŽ 316; klėstenė VLEe; klėstenė BVŽ 271; стебло прямостояче або лежаче, дуже розгалужене; гілки розпростерті в усі боки, отже, похідне вказує на характер росту рослини; лат. Scutellaria – glaudena (: glaudus + -ena), пор. nàszłuwa Pr 230; kalpokė (P), син. glaudena (Iv, Mln) «(лат. scutellum – щиток; чашечка квітки має опуклість у формі щита або шолома» LBŽ 317–318; kalpokė «квітки попарно виростають у пазухах листків або приквітків, зібрані в китиці чи колоски» VLEe; мотивація похідної пов’язана з характером росту квіток. Основа ще одного похідного слова зрозуміла, проте його мотивація неясна: лат. Dipsacus – veltena (: velti, veltas? + -ena), пор. sąnwarśis Pr 25; karšulis, син. veltenė (Iv), veltena (Mln) «(гр. dipsao – прагну; зрослі основами супротивні листки рослини утворюють навколо стебла чашу, у якій збирається дощова вода, тобто для втамування спраги» LBŽ 123; karšulis «плід — чотиригранна волосиста сім’янка» VLEe; Порівняння назв Л. Івінскіса, наведених у Žolyne, із назвами тих самих родів рослин або грибів, включеними до Prigimtūmenėje, показує, що вони різняться; лише в одному випадку взято ту саму словотвірну основу назви — žalvena Ž і žalvenis Pr. Із наведених у Žolyne похідних Л. Івінскіса із суфіксом -ena нині вживаються лише kerpena і strugena. Окремо слід розглянути похідні із суфіксами -ūnė, -ūnis і -ūnas. У Žolyne знайдено чотири похідні із суфіксом -ūnė: лат. Lemanea – nerune (: nerti, neria + -ūnė); пор. grìėdminīs Pr 94; лат. Lemánea fluviátilis – upinė nerūnė (Iv, Mln), син. nerenės (Iv, St) «у проточній воді, у річках і струмках» LBŽ 193; основу слова обрано з огляду на місце й характер росту; лат. Polygonatum – vasarūnė (: vasara + -ūnė), пор. kantūtwis Pr 131; baltašaknė (K), син. vasarūnė (Iv) «(гр. polys – багато і gony – суглоб, вузол; кореневища виразно членисті, ніби вузлуваті» LBŽ 269; baltašaknė BVŽ 237; рослину названо за часом її цвітіння; лат. Sanicula – girūnė (: giria + -ūnė), пор. lemiētras Pr 191; лат. Sanicula europaea – pauksminė girūnė [Iv] «у затінених лісах і чагарниках, досить часто» LBŽ 311; girūnė BVŽ 266; назва роду вказує на місце зростання рослини; лат. Malcolmia – vėjūnė (: vėjas + -ūnė); лат. Malcólmia aficána – afrikinė malkolmija [P], син. vėjūnė (Iv, Mln) LBŽ 211; malkolmija BVŽ 188; мотивацію назви цього роду рослини можна лише припускати, можливо, вона пов’язана з видом — pajūrinė malkolmija, який росте на узбережжі, де вирують вітри. Terminologija | 2020 | 27 2 1 1 Поряд із назвами цих родів слід розглянути також один гібрид, твірною основою якого є запозичення, ужите Л. Івінським: лат. Holcus – tomkune (: tomka + –ūnė, пор. Anthoxánthum odorátum – kvapioji gardūnytė [P], син. tomka (Iv), пол. Tomka wonna LBŽ 25), пор. wilnumiė Pr 122 (123); vilnunė, син. tomkinė (Iv) «(ця трава витягує скалки)» LBŽ 170; vilnunė BVŽ 156. Варто згадати ще один похідний утвір із суфіксом –ūnė — dygunė, який у Žolyne наведено як назву, створену Л. Івінським, однак у LBŽ біля цієї назви вже вказано посилання на Юргіса Амбразієюса Пабрежу. Перевіривши назву цього роду рослин у Taisliuje augyminiame Ю. А. Пабрежі, встановлено, що цю назву подав Ю. А. Пабрежа, тож, очевидно, П. Матуліоніс помилився, зазначивши біля назви цього роду посилання на Л. Івінського: лат. Torllis – dygune (Iv), пор. sājtlētis Pr 195; Tórilis Anthriscus – builinė dy-gūnė (P), син. skudrūnas (Iv, Mln) LBŽ 349; Tórilis – diguuny (~ dygūnė) TA I 336 (198). Суфіксальними похідними на –ūnis названо роди грибів за ознаками плодових тіл: перша назва вказує на їхній розмір, а друга — на подібність форми до вуха: лат. Marasmius – mažunis (: mažas + –ūnis); mažūnis (Iv, Mln), син. smulkenės (Iv, St) «(гр. maraino — висихаю, зникаю; плодові тіла цих грибів такі дрібненькі, ніби вони висохли, зів’яли)» LBŽ 213; лат. Marasmius oreades – lauminis mažūnis LGA; лат. Peziza – ausunis (: ausis + –ūnis), пор. àusūnis, bòbausis Pr 64; лат. Peziza coccinea – àusūnis, bòbausis F1-661; ausūnis (Mln) LBŽ 253; ausūniniai «плодові тіла вухових <...> мають форму чаші або блюдця» VLEe. Знайдено два похідні утвори із суфіксом –ūnas: лат. Cucubalus – vogunas (: uoga + –ūnas), пор. uògmiėnis Pr 182; лат. Cucúbalus báccifer – uoginė krūmsargė (P), син. vogūnas (Iv) «трава, яку місцями використовують для приготування листяного супу» LBŽ 109; krūmsargė BVŽ 102; назву роду рослин утворено за типом плоду; лат. Geum – bajorunas (: bajoras + –ūnas); пор. ragī klas, bajorūnas Pr 203; žiognagė (P), син. bajorai (Iv), bajorūnas (Iv) «(гр. geyo — пахну; коріння рослини пахне)» LBŽ 155; žiognagė BVŽ 142; як зауважує А. Гритенєне, «у литовських говорах зафіксовано чимало назв рослин із коренем bajor- <...>. Спільна ознака всіх цих рослин — сині, фіолетові або темно-червоні квітки; саме їхнє забарвлення й мотивує численність назв (пор. міфи про нібито блакитну кров дворянського стану тощо)» (Gritėnienė 2006: 87). Порівнявши наведені в Žolyne похідні на –ūnė, –ūnis і –ūnas із назвами розглянутих родів, поданими в Prigimtūmenėje, бачимо, що в Prigimtūmenėje назви 212 Albina Auksoriūtė Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio Žolyne: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms ... сім родів, назви яких відрізняються від наведених у «Жолинесі», за винятком однієї — ausūnį. Варто звернути увагу, що в Prigimtūmenėje другий за продуктивністю суфікс новотворів Л. Івінскіса — –ūnis, властивий жемайтському діалекту (докладніше див. Auksoriūtė 2000: 86–89). Нині вживаються назви лише двох рослинних родів (girūnė і nerūnė) та двох грибних родів (ausūnis і mažūnis). Окремо слід виділити невелику групу похідних із суфіксами -ėmynas, -minas і -menė. Дві назви родів грибів мотивовані особливостями нижнього боку шапинок: лат. Boletus – skilemynas (: skylė + -ėmynas), пор. skiliėmina Pr 67, лат. Boletus perennis – skiliėminis twērantēsis F1-661; baravykas, синонім skilemynas (Iv, Mln) LBŽ 50; лат. Boletus edulis – baravykas, tikrinis baravykas LGA 49; лат. Hydnum – dygminas (: dygus + -minas), пор. dīgminīs Pr 66, лат. Hydnum Auriscalpium – dīgminīs smūlkēsis F1-661; dyglutis, синонім dygminas (Iv, Mln), dyguoneitis (Iv, St) LBŽ 172; Hydnum repandum – raukšlėtasis dyglutis «на нижньому [боці шапинки] — білуваті, жовтуваті, м’які, ламкі прирослі шипики» LGA 408. Мотивація похідних із суфіксом -menė різна: одна назва роду вказує на забарвлення рослини, а інший рід названо за місцем зростання: лат. Digitalys – rusmenė (: rusti? + -menė), пор. ruswēnis Pr 222; лат. Digitalis – rusmenė (Iv, Mln), синонім rusenės (Iv, St) LBŽ 121; rusmenė «квітки зібрані у верхівкові, найчастіше колосоподібні однобічні китиці. Віночок жовтий, червоний, фіолетовий, рожевий, нерідко різнобарвний, з плямами, трубчастої або дзвоникоподібної форми» VLEe; lot. Salvinia – pludmenė (: plūda „srovė“ LKŽe + -menė), plg. plūduris Pr 117; lot. Salvinia natans – plūstis (Iv, Gr), sin. plūdmenė (Iv, Mln) LBŽ 310; plūstis BVŽ 265; plūstis „auga stovinčiuose ir lėtai tekančiuose gėluosiuose vandenyse“ VLEe. У Prigimtūmenėje третя за продуктивністю група новотворів, утворених суфіксальним способом, складається з форм із суфіксами -menis, -minis, -mina та їхніми різними варіантами (докладніше див. Auksoriūtė 2000: 90–92), однак серед наведених у «Жолинесі» родових назв Л. Івінскіса лише чотири можна віднести до цієї групи похідних, тоді як у Prigimtūmenėje для позначення цих родів наведено новотвори з іншими суфіксами, хоча основа словотворення трьох назв та сама. У двох похідних із суфіксом -einis чітко визначаються і словотвірна основа, і мотивація; ці назви родів уживаються й нині: лат. Echium – ežeinis (: ežys + -einis), пор. brąnszwas Pr 232; лат. Échium vulgáre – paprastasis ežeinis (Iv, Mln) LBŽ 127; ežeinis «листя з рівним краєм, ланце- Terminologija | 2020 | 27 213 тисті, волосисті» VLEe; рослина вся вкрита двома типами волосків — одні тонкі, притиснуті, інші шорсткі, прямостоячі, довгі, виростають із білих горбочків, тому й обрано переносну назву за подібністю до їжака; лат. Fucus – guveinis (: guvus + –einis), пор. pūslietis Pr 96; лат. Fūcus vesiculōsus – pūslėtasis guveinis (Iv) «Бурі водорості часто трапляються на дні Балтійського моря, у літоральній та субліторальній зонах. Хвилі у великій кількості викидають їх на берег» LBŽ 147; guveinis «прикріплюється до субстрату ризоїдами або вільно плаває» VLEe; водорість названа за її ознакою — здатністю вільно плавати. Похідне keleinė із суфіксом –keleinė неясного творення й мотивації не потрапило до термінографічних джерел, а за пропозицією підкомісії з термінології Державної комісії литовської мови рід цієї рослини названо новотвором Л. Івінскіса з Prigimtūmenė: лат. Glaucium – keleinė (: kelias? + –einė), пор. wājiklas Pr 175; vaiklas «рід рослин родини макових (Papaveracea)» LTB (див. також Auksoriūtė 2008: 132–141). Ще 14 суфіксальних похідних утворено за допомогою різних суфіксів, мотивацію 10 із них можна встановити, наприклад: лат. Daedalea – vinguris (: vingis + –uris), пор. лат. Daedalea quercina – wìnguris anžuolinis F1-661; Daedálea cinérea – pilkasis vinguris (Iv) «нижня поверхня плодового тіла цього гриба звивисто порізана, наче лабіринт» LBŽ 115; Daedalea quercina – ąžuolinis vinguris «плодові тіла коркові, у формі бічних капелюшків, поверхня нерівна, борозниста, шорстка <...>» LGA 414; гриб названо за формою плодового тіла; лат. Echinospermum – žiaudrinys (: žiaudrus «шорсткий, твердий» LKŽe + –inys), пор. лат. Echinospermum Lappula див. Lappula echinata LBŽ 127, gudinis žiaudrinys [Iv, Mln] LBŽ 189; лат. Lappula – žiaudrinys «плоди чіпкі, як у лопуха» BVŽ 171; назва вказує на зовнішню особливість плоду рослини; лат. Fontinalis – nervtė (: nertis ((Iv, St) LBŽ 80) + –vė), пор. nasrovėnis Pr 111; Fontinális antipyrética – tribri a unė nervtė «мох, який часто трапляється у стоячій і проточній воді, на каменях і занурених коренях дерев» LBŽ 145; nervtė BVŽ 133; за основу взято назву іншої рослини, оскільки обидві рослини живуть у воді; лат. Fritillaria – karunuonė (: karūna + –uonė), пор. sąnswadis Pr 134; margutė (P), синон. karūnenė (Iv) LBŽ 147; margutė «листки чергові або зібрані в кільця у верхній частині стебла» VLEe; у цьому випадку семантична мотивація очевидна: рослину названо за подібністю форми суцвіття, адже над квітками виду цієї рослини — daugiažiedės margutės — височіє пучок видовжених верхніх листків, розташованих на стеблі кільцями; лат. Hypopitys – glusnė (: glusti «притулятися, щільно прилягати» LKŽe + –nė); лат. Hypópitys multiflora див. Monótropa Hypópitys LBŽ 176, miškinė gluosvė (Iv), синон. glunsvės (Iv, St), glusnė (Iv, Mln) «поодинокі рослинки, які в затінених 2 1 4 Albina Auksoriūtė Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio Žolyne: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms у хвойних лісах під ялинами стирчить» LBŽ 225; глуосве̇ BVŽ 198; базове слово обрано за характером росту рослини; лат. Lythrum – raudoklis (: raudas + –oklis), пор. lakantras Pr 200; raudoklė (Iv), син. raudūnas (Iv, St) «квіти рослини червоні, як кров» LBŽ 208; raudoklė BVŽ 186; рослину названо за характерною ознакою — кольором квітів; лат. Mucor – pelėjas (: pelėti, pela + –ėjas), пор. pelėjas Pr 54; лат. Múcor mucédo – paprastasis pelėsis, син. pelėjas (Iv, Mln) LBŽ 226; базове слово обрано з огляду на основну ознаку роду; лат. Myrrhis – garduoklis (: gardus + –uoklis), пор. gardóklis Pr 195; лат. Myrrhis odoráta – kvapioji garduoklė (Iv) «нашій рослині цю назву дано тому, що вона пахне, як справжня мирра» LBŽ 229–230; garduoklė «гардвоклі мають аромат анісового запаху» VLEe; назва вказує на внутрішню властивість рослини — приємний запах, який вона виділяє; лат. Plantago – gyslotis (: gysla + –otis), пор. ginslóžė Pr 219; gyslotis (Iv) LBŽ 264; gyslotis «листки зібрані в розетку або супротивні» VLEe; мотивація пов’язана із зовнішніми особливостями рослини, адже її листки мають добре помітні жилки; лат. Sisymbrium – garstynekas (: garstinis (Iv) (Bunias orientalis) LBŽ 59 + –ykas), пор. garštitininkas Pr 179; pikulė, син. garstininkas (Iv) LBŽ 324; pikulė VLEe; за основу назви цього роду взято назву іншого роду, а мотивація ґрунтується на подібності рослин, оскільки обидва роди належать до тієї самої родини капустяних. Базове слово назв чотирьох родів рослин можна встановити, але мотивацію простежити важче; очевидно, вона пов’язана з індивідуальною асоціацією автора: лат. Dracocephalium – meiližė (: meilūs + –ižis), пор. liėkandra Pr 230; meiližė (Iv, Mln), син. meilisa (Iv, St) LBŽ 124; žiomenė «багаторічна, зрідка однорічна трав’яниста рослина з прямостоячим або сланким стеблом. Листки цілісні або перисто-лопатеві. Квітки зібрані в мутовки в пазухах листків або утворюють верхівкові суцвіття у формі голівки чи колоса» VLEe; лат. Epipogum – paskinis (: paskui + –inis), пор. pāškinis Pr 140; лат. Epipogum aphyllum – antbarzdė (P), син. paskinis «губа квітки спрямована вгору» LBŽ 132; antbarzdė «кореневище м’ясисте, розгалужене. Стебло жовтувате. Листки дрібні, лускоподібні, жовтуваті. Квітки неправильні, завдовжки 12–14 мм, пониклі, запашні, по кілька зібрані у верхівкову китицю» VLEe; лат. Erineum – rudetras (: rūdė «іржа» + –ėtras), пор. rudiėtras Pr 48, лат. Erineum populiunum – rudiėtras papelinis F1–661; лат. Heracleum – stumėnys (: stumti, stumia + –enys), пор. nerėjvis Pr 194; лат. Heraclēum sibiricum – lankinis barštis, син. stumėnys (Iv, Mln) LBŽ 167; barštis «це трави з дворічним, іноді багаторічним циклом розвитку, що містять ефірні олії та мають низьку кормову цінність. Виростають до 150 см, стебло порожнисте, ребристе, опушене. Листки перисті, вкриті жорсткими волосками; молоді придатні до їжі. Промені зонтиків опушені, пелюстки жовтувато-зелені» VLEe. Terminologija | 2020 | 27 215 Як видно з наведених назв родів, основами переважної більшості суфіксальних новотворів Л. Івінскіса, поданих у Žolyne, є іменники — 39 похідних; значно менше основ становлять прикметники та дієслова й їхні форми — відповідно 12 і 10 похідних. Відсотковий розподіл основ можна побачити на рисунку 1. Рис. 1. Основи суфіксальних новотворів Л. Івінскіса, поданих у Žolyne (у відсотках) Огляд суфіксальних новотворів Л. Івінскіса та їх порівняння із сучасними назвами родів рослин і грибів показує, що аж 23 подані в Žolyne назви Л. Івінскіса вживаються й нині, наприклад: ežėinis, galvenis, garždenis, girūnė, gniaužtenis, kerpena, laiškenis, nerūnė, sultenė, strugena. Варто згадати три назви родів, які нині вживаються в іншій родовій формі: garduoklis Ž і garduoklė BVŽ 201, griovenis Ž і griovenė BVŽ 157, raudoklis Ž і raudoklė BVŽ 186, а також одна назва роду, що відрізняється лише закінченням: klėstena Ž і klėstenė BVŽ 271. Префіксальні похідні У Žolyne є лише п’ять префіксальних похідних, утворених Л. Івінскісом для найменування родів рослин і грибів. Із префіксом pa- утворено три назви; мотивація перших двох назв родів неясна й, найімовірніше, пов’язана з індивідуальною асоціацією автора: 216 Albina Auksoriūtė Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio Žolyne: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms лат. Cytisus — palepštis (: pa- + lėpšti, lėpšta «розмокати, ставати м’яким»), пор. pāgausis Pr 206; palepštis (Iv, Mln) LBŽ 114; raipstas BVŽ 106; raipstas «рясно розгалужений кущ. Молоді гілки ребристі, іноді крилаті, зелені. Листки трійчасті. Квітки поодинокі або зібрані по кілька в пазухах листків. Віночок яскраво-жовтий, іноді рожевий або помаранчевий, рідше різнокольоровий» VLEe; лат. Hypochaeris — pasienis (: pa- + siena), пор. kòliėtris Pr 260; džiugūnė (PR), синонім pasienis (Iv, Mln), posainis (Iv, St) «(гр. hypo — під, знизу та choiros — порося; ці рослини свині добре їдять)» LBŽ 176; džiugūnė BVŽ 160; лат. Psalliota — paplempis (pa- + plempė «лат. Collybia — plempė (R, Ml, N, Iv, K)» LBŽ 99)), šamp ionas, пор. nuometinis Pr 68; Psalliota campestris – valgomasis pievagrybis, синонім paplempis (Iv), šampinjonas (Iv) LBŽ 283; цей рід грибів, очевидно, названо так через схожість з іншим грибом. Виявлено по одному похідному з префіксами pro- і be-: лат. Genista – prožirnis (: pro- + žirnis), пор. rãipstas Pr 206; prožirnis (Iv) LBŽ 152; prožirnis «рід рослин родини бобових (Fabaceae) <…>. Плід — лінійний, рідше майже круглий біб» VLEe; рід названо так через схожість плодів із плодом іншої рослини тієї самої родини; лат. Laserpitium – begalis (be- + galas), пор. begalis, begalinis Pr 194; begalis (Iv, Mln), син. begalinis (Alk, Iv, St) LBŽ 190; begalis BVŽ 172; begalis «листки двічі перисті. Суцвіття з обгортками. Квітки білі, рідше рожевуваті або жовтуваті, двостатеві. Плід жовтувато-коричневий. Цвіте в липні–серпні. Росте в лісах, чагарниках» VLEe; мотивація похідного незрозуміла. Префіксальних похідних небагато і в Prigim tūmenėje, де найпродуктивніший префікс також pa- (див. Auksoriūtė 2000: 98–102). Порівняння розглянутих префіксальних похідних із назвами, наведеними в Prigim tūmenėje, показує, що збігається лише одна назва — begalis. Нині вживаються лише дві родові назви — begalis і prožirnis. Суфіксальні похідні Так само, як і префіксальних похідних, у Žolyne є стільки ж суфіксальних похідних, утворених Л. Івінскісом. Такими можна вважати лише три похідні із суфіксом -is і по одному похідному із суфіксами -as та -a: лат. Cortinarius – nuosėdis (: nusėdo + -is), пор. wilktūmina Pr 68; nuosėdis (Iv, Mln) «плодове тіло цих грибів упродовж тривалого часу з’єднане з ніжкою сітчастим покривалом» LBŽ 105; лат. Cortinarius praestans – valgomasis nuosėdis LGA 357; мотивація назви роду гриба незрозуміла; лат. Lysimachia – šilingis (: šilingas + -is), пор. rògaunis Pr 219; šilingė (Iv) LBŽ 208; šilingė; poraistė BVŽ 186; šilingė VLEe; похідне утворено за подібністю форми плоду до монети; Terminologija | 2020 | 27 217 лат. Stratiotes – agaris (: agaras «лат. Trāpa nātans – agaras (Iv, B)» LBŽ 350 + –is), пор. asžtrej, agarāj Pr 120; лат. Stratiōtes aloides – alijošinis aštrys (Iv), син. agaris LBŽ 335–336; aštrys BVŽ 288; назва вказує на подібність до іншої рослини, адже обидві рослини ростуть у воді; лат. Nymphea – glūdas (: glūdus «відлюдний» + –as), пор. liepis Pr 176; водяна лілія, син. glūdas (Iv, St) LBŽ 236; водяна лілія BVŽ 207; мотивацію назви роду важко простежити; лат. Cicuta – nuokana (: nukanoti «вбити» + –a), пор. siūtminis Pr 191, лат. Cicūta virōsa – nuodingoji nuokana (Iv) «дуже отруйна рослина» LBŽ 89; nuokana VLEe; твірне слово вказує на головну внутрішню властивість рослини та її вплив на людину. Про новотвір Л. Івінскіса nuokana уже писали, і цю назву рослини тлумачили по-різному. Бернд Гліва пояснює цю назву як похідне від префікса nuo- і кореня –kan- «мучити, виснажувати, нищити», а мотивація, за його тлумаченням, — «те, чим катують» (докладніше див. Gliwa 2002: 3–5). Роландас Крегждис критикує припущення Б. Гліви через брак морфологічного аналізу і вважає nuokaną префіксальним похідним (докладніше див. Kregždys 2011: 141–142). На думку термінолога Й. Клімавічюса, «nuokana створив жмудин Івінскіс від nukanoti “вбити” (kanoti — “нищити; мучити”, пор. також nukanėti “сконати”)» (Klimavičius 2010: 149). Пояснення Й. Клімавічюса переконує. Складні слова У Žolynas наведено 13 складних слів, утворених Л. Івінскісом. Як зауважує А. Грітенене, «під час найменування рослин часто висувають не одну, а щонайменше дві важливі ознаки, які неможливо виразити одним твірним словом», тому складні слова є дуже зручним засобом словотворення (Gritenienė 2006: 123). У дев’яти складних словах Л. Івінскіса, наведених у Žolynas, і компоненти, і мотивація зрозумілі: лат. Cimifuga – blakežudė (: blakė «клоп» + žudyti «вбивати»), пор. blākžudė Pr 162; лат. Cimifūga foetida – blakežudė smirduolė (Iv) «(лат. cimex — клоп, fuga — втеча; рослина має неприємний запах і використовується для знищення клопів)» LBŽ 89; blakežudė BVŽ 86; складне слово вказує на призначення рослини — її використовують для знищення клопів; лат. Cynosurus – kietavarpe (: kietas «твердий» + varpa «колос»), пор. liėpotis Pr 125; лат. Cynosūrus cristātus – paprastoji kietavarpe [Iv, Mln] LBŽ 113; kietavarpe «однорічна або багаторічна трава заввишки 5–80 см із дуже щільним однобічним колосом» VLEe; рослину названо за особливістю колоса; 218 Albina Auksoriūtė Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio Žolyne: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms лат. Ficaria – швітрієш (пор.: швітеті «блищати, сяяти» + riešis «горіх» LKŽe?), лат. Ficaria ranunculoides див. Ranunculus Ficaria – жовтець швітрієш (Iv) «(лат. ficus – фіга; бульби рослини подібні до фіг)» LBŽ 292; швітрієш BVŽ 131; швітрієш «багаторічна трава, що утворює бульбу та довгі тонкі додаткові корені. Листки соковиті, насичено-зелені. Іноді в пазухах листків утворюються бульбочки, якими швітрієш розмножується вегетативно. Стебло лежаче або сланке. Пелюстки насичено-жовті» VLEe; лат. Ficaria verna – pavasarinis švitriešis «Листкові пластинки соковиті, товстуваті, яскраво-зелені, блискучі, наче натерті жиром. <...> Пелюстки-нектарники <...> жовті, блискучі» LF III 408; у мотивації похідної відображено вигляд листків і квіток рослини; лат. Lithospermum – kietagrūdis (пор.: kietas «твердий» + grūdas «зерно»), пор. grãjvas Pr 232; kieta-grūdis (Iv) «(гр. lithos – скеля, камінь і sperma – насіння; має тверде, як камінь, насіння)» LBŽ 200; kietagrūdis BVŽ 180; складне слово вказує на особливість насіння – його твердість; лат. Lycogala – pienraudis (пор.: pienas «молоко» + raudas «рудий»), пор. raudmenė Pr 59; лат. Lycógala epidéndrum – raudenė (Iv, St), син. pienraudis (Iv, Mln) «(гр. lykos – вовк і gala – молоко <...>). Слизовик часто трапляється на гнилих деревах, стовбурах і пнях» LBŽ 206; лат. Lycogala epidendrum – rutulinė raudenė «плодові тіла <...> молоді – помаранчево-рожеві, зрілі – жовтувато-коричневі, жовтувато-сірі, вкриті червонувато-коричневими бородавочками, внутрішня маса рідка, м’яка, рожевого кольору» LGA 526; гриб названо за кольором слизовика; лат. Lunaria – plataukšlė (пор.: platus «широкий» + aukšlys «плітка»), пор. platãnkštis Pr 176; blizgė (P), син. plataukšlė (Iv) LBŽ 204; blizgė «(лат. luna – місяць; плоди круглі й блищать, як місяць)» BVŽ 183; blizgė «плід – великий плівчастий або майже круглий стручечок. Коли його стулки розпадаються, залишається блискуча перегородка» VLEe; рід рослини названо за особливістю плоду та його подібністю до плітки; лат. Onopordon – piktadagis (пор.: piktas «злий» + dagys «чортополох»), пор. pìktdãgis Pr 254; лат. Onopórdon Acánthium – kard ažolė (DS), син. piktadაგis «гр. akanthia – колючка, колюча рослина» LBŽ 239; лат. Onopórdum – kard ažolė BVŽ 209; рослину названо за її головною ознакою – колючістю; лат. Ornithogalum – paukštpienė (пор.: paukštis «птах» + pienas «молоко»), пор. gėltras Pr 132; Ornithóg alum umbellátum – skėtinė paukštpienė (Iv) «(гр. ornis, ornithos – птах і gala – молоко; квітки рослини білі, як молоко)» LBŽ 241; paukštpienė BVŽ 211; складне слово утворено за зразком латинської назви рослини та її мотивації – подібності кольору квіток до кольору молока; лат. Thesium – linovietis (пор.: linas «льон» + vieta «місце»), пор. linòwietis Pr 153; Thésium ebracteátum – plikažiedis linlapis (PR, F), син. linovietis (Iv, Mln) LBŽ 345; linlapis BVŽ 294; linlapis «майже всі ліноподібники є напівпаразитами, вони всмоктують воду й мінеральні речовини з коренів інших рослин» VLEe; перший компонент складного слова вказує на подібність до льону, однак мотивувальна ознака другого компонента неясна. Terminologija | 2020 | 27 219 У трьох складних словах не лише мотивація творення неясна, а й компоненти складних слів не цілком зрозумілі: лат. Crataegus – sabinkaulis (пор.: subinė «сідниця»? + kaulas «кістка»), пор. kaulenis Pr 202; gudobelė (P), син. kaulinis (Iv, Gr), sabinkaulis (Mln з Iv), subinkaulis (Iv) LBŽ 107; gudobelė BVŽ 99; лат. Melittis – medumelė (пор.: medus «мед» + mėle «синій колір» або mėles «фарбувальна мелжоля» LKŽe), пор. mėdūnis Pr 231; Melittis Melissophyllum – melisalapė medumėlė (Iv) LBŽ 218; medumėlė «(гр. melitta або melissa – бджола)» BVŽ 193; лат. Listera – dviguonė (пор.: dvi «два» + guonia «голова»?), пор. brašzis Pr 141, dviguonė (Iv) LBŽ 200; dviguonė BVŽ 180; лат. Listera cordata – širdinė dviguonė «листки 2 (3), майже супротивні, сидячі, серцеподібно-яйцеподібні або серцеподібно-яйцеподібно-трикутні, тупі або майже тупі, з верхівками, що закінчуються дуже коротким вістрям» LF II 581–582; мотивація другого компонента складного слова неясна, оскільки цей вид рослини širdinė dviguonė має два широкі листки. Також варто згадати один гібрид, перша частина назви якого запозичена: лат. Taxus – tysmedis (: tysas (рос. мисс) + medis)), пор. cicas, cico medis Pr 144; лат. Táxus baccáta – kukmedis (Mln), син. tysmedis (Iv) LBŽ 342; kukmedis «рід вічнозелених хвойних дерев або кущів родини тисових (Taxaceae). 8 видів. Поширений у Північній півкулі. Виростає до 32 м заввишки» VLEe. Підсумовуючи розглянуті складні слова, утворені Л. Івінскісом, можна зауважити, що майже в усіх складних словах друга частина є іменниковою; лише по одному складному слову виявлено з другою дієслівною (blakėžudė) та прикметниковою (pienraudis) частинами. Найбільше складних слів із другою іменниковою частиною є також у Prigimtūmenėje (84%), отже, ця сама тенденція простежується і під час аналізу назв родів рослин і грибів, наведених у Žolyne. У складних словах із другою іменниковою частиною перша частина також найчастіше є іменником; лише в чотирьох словах перша частина є прикметником (kietagrūdis, kietavarpė, piktadagis ir plataukšlė), і виявлено по одному складному слову з першою дієслівною та числівниковою частинами (švitrešis ir dviguonė). Із 13 назв родів рослин і грибів, утворених Л. Івінскісом способом словоскладання, із Žolyno до інших термінографічних джерел потрапили й усталилися у вжитку сім назв: blakėžudė, dviguonė, kietagrūdis, kietavarpė, medumėlė, paukštpienė, švitrešis. Розглянувши новотвори Л. Івінскіса, наведені в Žolyne, бачимо, що найбільше виявлено суфіксальних похідних (62) і складних слів (13). Відсотковий розподіл новотворів за словотвірними формантами можна побачити на рис. 2. 2 2 0 Albina Auksoriūtė Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio Žolyne: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms Рис. 2. Новотвори Л. Івінскіса за словотвірними формантами (у відсотках) Назви родів рослин і грибів із неясною словотвірною структурою У Žolyne є назви родів рослин і грибів, словотвірна структура та мотивація яких неясні; таких назв 27. Передусім варто згадати 11 назв родів, уживаних у сучасній ботанічній номенклатурі. У більшості з них формально можна виокремити префікс, однак твірні слова неясні: лат. Cephalanthera – garbenis, пор. galvōmì Pr 141; garbenis (Iv, Mln) LBŽ 79; garbenis BVŽ 76; лат. Clinopodium – dašis; лат. Clinopódium vulgáre див. Saturéja vulgáris LBŽ 96, лат. Saturéja – dašis (Iv) LBŽ 312; dašis BVŽ 276; лат. Gymnadenia – plauretis, пор. plìntis Pr 140; plauretis (Iv, Mln), син. pluoretis LBŽ 161; plauretis BVŽ 147; лат. Lejeunia – plojene, пор. wienoražis Pr 100; įgaubtalapė plojenė (Iv) LBŽ 193; plojenė BVŽ 174; лат. Montia – menuva, пор. szaltréné Pr 184; menuva (Iv, Mln), син. menuvas (Iv, St) LBŽ 225; menuva BVŽ 198; лат. Neslia – prošiklė, пор. grudėnė Pr 176; Néslea paniculáta – prošiklė LBŽ; prošiklė BVŽ 205; лат. Onosma – liesmuo, пор. liesmuō Pr 233; liesmuo LTB; лат. Polypodium – šertvė, пор. kojùminis Pr 114; šertvė (Iv) LBŽ 272; šertvė BVŽ 238; Terminologija | 2020 | 27 221 лат. Scrophularia – бервідіс, пор. ropėjn̄is Pr 222; bervidis (Iv) LBŽ 317; bervidis BVŽ 271; лат. Sesleria – мейлітас, пор. miẽlitis Pr 126; лат. Sesléria caerúlea – мелітас (Iv, Mln) LBŽ 321; mélitas BVŽ 275; лат. Swertia – патвеніс, пор. gajūstras Pr 236; лат. Sweeŕtia perénnis – багаторічний патвеніс [Iv] LBŽ 337; patvenis BVŽ 289. До нині вживаних родових назв цієї групи можна додати ще одну назву, у якій змінено лише рід: лат. Melica – стріепсніс, пор. stiẽpris Pr 125; лат. Mélíca nūtans – стріепсне (Iv) LBŽ 217; striepsnė VLEe. Інші назви родів рослин і грибів із незрозумілою словотвірною структурою не увійшли до сучасного вжитку: лат. Coremium – кайне, пор. gālwietis Pr 51; лат. Gratiola – гаукрас, пор. jāukras Pr 222; лат. Gratiola officinális – рутниця лікарська (P), син. gaukeras (Iv) LBŽ 160; raitinytė VLEe; лат. Lepidium – ложукас, пор. žažukas, skāminas Pr 177; гірчичниця (P), син. lažukas (Iv, St), ložukas (Iv, Mln) LBŽ 195; гірчичниця BVŽ 175; лат. Majanthemum – мейюгас, пор. pādžiaugsmis Pr 131; лат. Majánthemum bifólium – майниця, син. miejūgas (Iv) LBŽ 210; лат. Maiánthemum – майниця BVŽ 188; лат. Marchantia – апіжеле, пор. īwa iris Pr 99; лат. Marchantia polymórpha – маршанція мінлива LBŽ 213; маршантія BVŽ 190; лат. Morchella – гмартє, пор. bridielus Pr 65; сморчок, син. gmartė (Iv) LBŽ 225; лат. Morchella esculenta – сморчок їстівний LGA 490; лат. Osmunda – кластотрас, пор. roglēnis Pr 115; лат. Osmúnda regális – королівська осмунда (Iv), син. klastotras (Mln) LBŽ 242; осмунда BVŽ 214; лат. Peucedanum – грінувас, пор. kartējnīs Pr 194; саліявас (P) LBŽ 252; саліявас BVŽ 222; лат. Sagitaria – ві́лите, лат. Sagittária sagittifólia – папляушка, син. vilytė (Iv) LBŽ 306; лат. Sagittaria – папляушка BVŽ 262; лат. Splachnum – прастус, пор. pumpūrėžis Pr 105; лат. Spláchnum ampulláceum – мішечник пухирчастий LBŽ 332; мішечник BVŽ 285; лат. Struthiopterys – sparmenas, пор. ugniėtis, ugnies papartis Pr 115; лат. Struthiopteris germanica див. Onocléa Struthiopteris LBŽ 336; jonpapartis, синонім sparmenas papartuolis (Iv, Mln) LBŽ 238; лат. Tagetes – kronis, пор. maźžiėstras Pr 257; serentis LBŽ 340; serentis BVŽ 291; 222 Albina Auksoriūtė Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio Žolyne: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms лат. Teesdalia – trintus, пор. širpstas Pr 178; лат. Teesdália nudicáulis – smiltyninė paš uolė (P), синонім jodalis (Iv, St), trintus (Iv, Mln) LBŽ 342–343; pašuolė BVŽ 292; лат. Trapa – agaras, пор. àgaras Pr 199; лат. Trápa nátans – agaras (Iv, B), синонім agarūnas (Iv, St) LBŽ 350; agaras BVŽ 299. Серед неясних назв родів варто згадати ще одну назву роду, оскільки не вдалося встановити, яку рослину чи гриб названо цим ім’ям: лат. Machalocarpus – liem uonė. Порівнявши назви з Žolynas із назвами тих самих рослин, наведеними в Prigimtūmenė, можна помітити, що збігаються лише дві назви — agaras і liesmuo. Термінологізовані назви родів рослин і грибів Одним зі способів творення Л. Івінскісом номенклатурних назв у природничих науках була термінологізація слів розмовної мови (докладніше див. Auksoriūtė 2000: 75–68). Серед термінологізованих назв рослин і грибів насамперед слід згадати складні слова. 11 складних назв рослин і грибів Л. Івінскіс запозичив із розмовної мови: лат. Dactylis – šunažolė, пор. pievėnis Pr 125; šunažolė (Iv, Mln), синонім pamienis (Iv, St) LBŽ 115; šunažolė VLEe; šunàžolė „ім. (1) DŽ, OGLII26, NdŽ, KŽ, LTEXI14, šunažolė (1) BŽ136; Mt, Rtr, EncVI281, LBŽ бот. трава родини злакових, придатна на корм (Dactylis): звичайна šunažolė (D. glomerata) LFLI233. Цю траву називають šunažolė Kp“ LKŽe; šunažolė BVŽ 107; лат. Filipendula – vingiorykštė; vingiorykštė LBŽ 143; vingiórykštė „ім. (1) DŽ¹, DrskŽ, vingiorýkštė (1) DŽ, NdŽ; EncVIII190 1. DrskŽ бот. рослина родини розових, що росте на луках (Filipendula): верболистий Filipendula (F. ulmaria) Mt. Болотяний Filipendula (F. ulmaria) LBŽ. Лучний Filipendula (F. hexopetala) LBŽ. Filipendula пахнуть, повна улоговина Svn. У Литві ростуть лучний Filipendula і болотяний Filipendula LTEXII282“ LKŽe; vingiorykštė BVŽ 132; лат. Fragaria – žemuogė, пор. žėmuogė Pr 203; žemuogė LBŽ 145; žėmuogė „ім. (1) KBII98, K, Jn, K.Būg(Kv), Š, NdŽ, KŽ, žėmuogė (1) Š, DŽ, NdŽ, Tv, Erž, Dkš, SmIn, Aln, žemuogė (3ᵇ) Brs, Vkš 1. SD¹138, SD287, R, R123, MŽ, MŽ161, Sut, Kos137, P, F, N, M, MitIII138, L, LL176, ŠT54 бот. дикоросла й культурна трав’яниста рослина родини розових, що дає червоні соковиті ягоди (Fragaria)“ LKŽe; žemuogė; braškė BVŽ 133; дифтонг ie в першій частині складного слова, імовірно, є коректорською помилкою, оскільки такої форми назви цієї рослини не виявлено; лат. Fumaria – žvirblėrute, пор. žvirblārūtė Pr 175; žvirbliarūtė (Iv, Mln, Rk) LBŽ 147; žvirbliarūtė „ім. (1) DŽ, NdŽ, žvirbliārūtė (1) NdŽ, KŽ, Sv; Mt, Terminologija | 2020 | 27 223 LBŽ, EncVIII703, LEV427, Brs бот. городній бур’ян із сірувато-зеленим листям і рожевими або червоними квітами (Fumaria): лікарська рутка (F. officinalis) LFIII476“ LKŽe; žvirbliarūtė BVŽ 135; лат. Gnaphalium – katpėde, пор. kãtpiedė Pr 255; katpėdė (Iv) LBŽ 158; kãtpėdė «імен. жін. р. (1) бот. 1. N, K, P, Mt, DŽ, EncIX198, Yl, Skd рослина роду Gnaphalium (Gnaphalium): Kãtpėdės цвітуть жовтим, від жовтяниці лікують J. Kãtpėdės на пасовищі ростуть майже на кожному горбку Žgč. Справжня котяча лапка (G. dioecum) F. Жовтувата котяча лапка (G. luteo-album)» LKŽe; pūkelis BVŽ145; лат. Merulius – lapelaižis, пор. gaidkojis, lapiėlaižis Pr 66; trob ag rybis, sin. lapėlaižis (Iv) LBŽ 220; lapėlaižis «імен. чол. р. (1) бот. 1. Kos86, J, Šts, Vvr, Tv такий гриб, лисичка, rudukė, voveraitė (Cantharellus cibarius): Оце який лапелайжис, як підпеньок Lkv. Лапелайжиси ростуть купами Kv. Назбиравши самих лапелайжисів, жодного білого гриба Tl. 2. NdŽ, LBŽ трубчастий гриб (Merulius): лапелайжис сльозоточивий (M. lacrymans) Mt» LKŽe; лат. Nardus – briegaure, пор. brìdgãuris Pr 127; лат. Nárdus stricta – briegaurė (Iv) LBŽ 231; briedgaurė BVŽ 202; briedgaurė «імен. жін. р. (1), briedgaurė (2) див. briedgauris: іди косити briedgaurė, коли роса Šll. Briedgaurė — така непридатна трава, її мало їдять, росте сухими купинами Š» LKŽe; briedgaurė BVŽ 203; лат. Phalus – kiaulgrybis, пор. kautãgribis Pr 62; лат. Phállus impúd icus див. Ithyphallus impúd icus LBŽ 254, poniabudė (S), син. kiaulgrybis (Iv, Mln) LBŽ 181; лат. Phallus impudicus – paprastoji poniabudė LGA 470; kiaulgrybis «імен. чол. р. (1) NdŽ бот. 1. LBŽ, Mt poniabudė (Ithyphallus impudicus)» LKŽe; «світле забарвлення молодого гриба могло б також мотивувати назви paniabudės (Phallus impudicus) kiaulbudė <...>, kiaulgrybis» (Lubienė 2015: 141); лат. Sedum – drugežolė, пор. drūžmas Pr 187; šilokas (Pet, dr), син. drugenis (Iv), drugiažolė (Iv), riebunis (Iv) LBŽ 318; drūgiažolė імен. жін. р. (1), drugiažolė (1) «бот. 1. Mt, Ak, I šilokas (Sedum): Drūgiažolės маленькі, жовті, ростуть на перелогах Alv. Цього року на пагорбах було мало drugiažolės Kp» LKŽe; šilokas BVŽ 272; лат. Suillus – šilbaravykis; лат. Suillus castáneus див. Bolétus castáneus LBŽ 337, смілтиніс баровик, син. šilbaravykis (Mln) LBŽ 51; šilbaravykis «імен. чол. р. (1) J, DŽ, Brs, Yl, Rdn, Krš, Stl, Šll, Srd, Grnk, Krs, Skrb, Ppl, Brž, шілбаравикіс (1) Lkv, Bsg, шілбаравикіс (2) KŽ; Kos152, L бот. 4. LBŽ, NdŽ, KŽ смілтиніс баровик (Gyroporus castaneus)» LKŽe; лат. Gyroporus castaneus – smiltyninis šilbaravykis LGA 47; лат. Taraxacum – kiaulpiene, пор. jòstuwis Pr 257; лат. Taraxacum officinále – piktšašė kiaulpienė [Mln], син. kiaulpienė (Iv, R, S, V) LBŽ 342; kiaulpienė BVŽ 292; kiaulpienė імен. жін. р. (1) NdŽ, Ky, Lkž, Pn, Grg, Lkv, Šts, kiaulpienė (2) BŽ314: Mt «бот. рослина родини складноцвітих (Taraxacum): Piktšašė kiaulpienė (T. officinale) LBŽ. Mažoji kiaulpienė (T. levigatum) P.Snar» LKŽe; kiaulpienė BVŽ 292. За даними LKŽe, до термінологізованих Л. Івінскісом родових назв, можливо, можна віднести й такі назви: 2 2 4 Albina Auksoriūtė Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio Žolyne: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms лат. Agaricus – племпе, пор. плаускіс Pr 67; племпе sf. (2) K, племпе (1) BŽ104 1. R, K, LBŽ «бот. такий гриб родини рядовкових (Collybia): Скільки ж тих племпе, рудмесів, стовпчиків та боровиків для себе нарвав К. Донелайтіс. Яких гарних племпе приніс додому Ktč» LKŽė; лат. Agaricus arvensis – печериця польова LGA 212; лат. Carlina – сухоцвіт, пор. саусунис Pr 254; сухоцвіт (Iv, Mln) LBŽ 73; сухоцвіт «1. суха квітка: Інша річ — вики, горошки, різноквіткові дзвіночки кучеряві та тисячі інших квітів і сухоцвітів Vaižg. 2. DŽ бот. рослина родини айстрових, обгортка квітки якої складається із сухих листочків (Carlina): Сухоцвіт звичайний (C. vulgaris) LBŽ» LKŽė; карліна BVŽ 71; лат. Myosotis – сон-трава, пор. міне́тіс Pr 232; незабудка (Iv), син. сон-трава (P, Iv, Pn), мінетене (Iv) LBŽ 227; сон-трава «1. LBŽ чорна блекота (Hyoscyamus niger). 2. Mt, LBŽ, NdŽ незабудка, незабудька (Myosotis)» LKŽė; незабудка BVŽ 200; лат. Caltha – калюжниця, пор. пурене Pr 161; лат. Cáltha palústris – калюжниця болотна [Mln], син. калюжниця (Bz, Mln), пурене (Alk, St), LBŽ 63; калюжниця sf. (BzF160, Mt, LBŽ) LKŽė; калюжниця BVŽ 62; лат. Ulmus – в’яз, пор. вінкшна Pr 147; в’яз sf. (1) Br, Dkš, Pjv, Plk, Vl, Jrb, Gl, Ūd, Vs, Ds, в’яз (2) J, J.Jabl, (4) DŽ, Sv «1. бот. вінчшна, скірпстас (Ulmus): В’яз дає тінь Dkš. Кора в’яза придатна для випікання хліба J. Із в’яза здирають луб J. В’яз не виростає великим деревом Klp. Луб в’яза неміцний Brž. Деревина в’яза дуже гнучка Rgv. Хто там стоїть біля в’яза? Jrb. Привіз із лісу два в’язи Žsl. Уся дорога обсаджена в’язами Vl. На всіх схилах виросло багато в’язів Sv» LKŽė. Деякі назви родів рослин L. Ivinskis міг запозичити не лише з тогочасної розмовної мови — він міг знайти їх у давніх словниках. Якими словниками користувався L. Ivinskis, можна дізнатися з його листа, написаного російською мовою 1868 року Василію Куліну. У листі L. Ivinskis пише про укладання литовсько-жемайтського словника: «<...> я вже давно вирішив виконати цю грандіозну роботу, але для її завершення ще потрібно чимало часу, потрібно вибрати слова з уже надрукованих і наявних у рукописах словників, про які я нещодавно отримав відомості: 1. Мілкуса, 2. Нессельмана, 3. Гаака, 4. Сирвіда, 5. Рукопис словника в Ризі, 6. Той самий у Казані, 7. ксьондза Юшки, 8. ксьондза Мєжініса. З першого я вже вибрав слова. Необхідна робота — виписати з інших, згаданих вище, невідомі мені слова і зв’язатися з їхніми авторами»2 (Ivinskis 1995: 483). 2 У листі L. Ivinskis згадано такі словники: 1. литовсько-німецький і німецько-литовський словник Ch. G. Milkus, 2. словник литовської мови G. H. F. Nesselman, 3. литовсько-німецький словник T. V. Haacko, 4. польсько-латинсько-литовський словник K. Sirvydas. Під номером 5, імовірно, позначено рукопис литовсько-латисько-польсько-російського словника M. Miežinis, під номером 6 — рукопис словника литовської мови A. Ugianskas, а під номером 7 — рукопис словника A. Juška Slownik polsko-litewski (1853–1854) (Ivinskis 1995: 568). Terminologija | 2020 | 27 225 До термінологізованих назв родів рослин і грибів Л. Івінського слід зарахувати й такі назви, що прийшли ще з індоєвропейської або балтійської прамов: лат. Digitaria – sora; sóra sf. (1) K, K.Būg, Rtr, DŽ, NdŽ, PrL, sorà (3) K.Būg (Kv), (4) NdŽ, soros pl. SD73,290, R, MŽ, D.Pošk, Kos53 «бот. 2. pirštuotė (Digitaria): Laukinė sóra (Soros laukinės P) (D. sanguinalis) BŽ492; Mt. Sora pirštuotė (D. ischaemum) LBŽ. Raudonoji sora (D. sanguinalis) LBŽ» LKŽe; sora EŽDB; лат. Linum – linas, пор. linas Pr 167; lìnas sm. ppr. pl. (4) SD131, K «бот. волокниста й олійна рослина (Linum): Linai auginami Lietuvoje nuo senų laikų sp. Ilgūnėliai linai ir striukūnėliai Grž. Miško būté[jė] linų nesėk Trš. Linai kaip rūta žaliavo rš. Kap giria linai (dideli, gražūs) Zt. Mūsų linai iš mažų išbego, bet didžių nepavijo (vidutiniški) MŽ. Ar aš nesakiau tavie, mergele: neik par linų laukelį JD179 <...>» LKŽe; linas, linai Sabaliauskas 1990: 41; лат. Pinus – pušis, пор. pūšzis, kwaǰė Pr 143; pušìs sf. (4) 1. KIG62, SD346, MŽ¹20, B, P, Sut, N, K, Slnt, Šln, Jnš «бот. вічнозелене дерево з довгою хвоєю та круглими шишками (Pinus); стовбур цього дерева: Kedrinė pušis (P. cembra) Mt. Miškinė pušis (P. silvestris) Mt. Juodoji pušis (P. nigra) LBŽ. Kalninė pušis (P. montana) P.Snar. Paprastoji pušis (P. silvestris) P.Snar. Praskaldyk dervų iš pušies JI315 <...>» LKŽe; pušis Sabaliauskas 1990: 42–43; лат. Rubus – avietė, пор. awiètė Pr 203; awiètė sf. (2), avietė (3ᵇ) Dsn, Nj «кущова рослина із солодкими ягодами (Rubus); її ягода: Avietės auga giriose ir soduose ar daržuose Dkš. Avietėlė žaliam sode žydėjo (d.) Ds. Krūmas aviečių SD141. Gervuoginė avietė (R. occidentalis) rš. Krūminė avietė (R. fructicosus) LBŽ <...>» LKŽe; avietė Sabaliauskas 1990: 154. Порівнявши термінологізовані назви з назвами тих самих родів, наведеними в Prigimtūmenėje, бачимо, що збігається трохи більше ніж половина з них. У цьому підрозділі слід також розглянути запозичені назви родів, які в Žolyne наведені з посиланням на Л. Івінського. Більшість запозичень Л. Івінський міг узяти з розмовної мови того часу або знайти в старих писемних джерелах. Виявлено 9 таких назв: лат. Allium – blodustas, пор. blodūstas, bladūstas, czesnākas Pr 132; česnakas (P), син. blodustas (Iv) LBŽ 15; blodustas «(л. plodzist) sm. MitI223 česnakas: Žadėdamas anas (kirmėlės) išveisti, virink ožkos pieną su blodustais (česnakais) IM1851,45» LKŽe; česnakas VLEe; лат. Centaurea – vosilka, пор. grasenė Pr 254; bajorė (P, Kr), син. šimterūnis (Iv, St) LBŽ 77; ×vosilkà «(білор. bacilok, л. wosilka) sf. (2) NdŽ, FrnW, (4) K, KI705, Rtr, FrnW, NdŽ, KŽ, vosilka (1) LzŽ, Graž, vósilka (1) JT24, vosylkà (2) Plšk; Lex55, SD¹83, SD154, Q305, R229, BS154, MŽ, MŽ306, P, N, M, 226 Albina Auksoriūtė Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio Žolyne: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms L, Š, MitIV182(Ašm) волошка; її квітка: Vosilka bajorė (Centaurea scabiosa) Mt, LBŽ“ LKŽe; bajorė BVŽ 75; лат. Cinchona – kinina, пор. kinina arba kinkina Pr 251; kinmedis (Gr), син. kinina (Iv) LBŽ 89; kinina „(l. chinina) sf. 1. LBŽ, Mt бот. kinmedis (Cinchona succirubra)“ LKŽe; chininmedis BVŽ 86; лат. Cinnamomum – cinamonas, пор. cināmonas, cinēmonas Pr 155; cinamonas (Iv, Klv) LBŽ 89; cinamōnas sm. (2) DŽ, KŽ, Smn, cināmonas (1) NdŽ, KŽ, Gs, Slnt, Pgr, cinamōnas (2) NdŽ, KŽ „бот. прянощі, тропічне дерево або кущ (Cinnamomum); кора цього дерева як прянощі: Під час варіння ягід треба додати кориці для запаху Grg. Розітри корицю, щоб посипати Pn. Розтовчену корицю, зав’язавши в білу хустинку з чистим камінчиком, на нитці через отвір опускаю всередину бочки [з медом] S.Dauk“ LKŽe; cinamonas BVŽ 86; лат. Cochlearia – krienas, пор. skabietras Pr 177; krienas (Iv, Mln), син. kriena (Iv), лат. Cochlearia Armorácia – valgomasis krienas (Iv, Mln) LBŽ 97; 1 krienas „(sl.) sm. (4) 1. SD27, MP337, J, P, LBŽ, NdŽ, DŽ, Trg, Brs, Brž, Rm, Kp бот. рослина родини хрестоцвітих із потовщеним, м’ясистим коренем і підземною частиною стебла (Armoracia): Valgomasis krienas (A. rusticana) P.Snar“ LKŽe; skabētras BVŽ 91, лат. Armorácia – krienas BVŽ 41; krienas Sabaliauskas 1990: 240; лат. Eugenia – gvazdikas, пор. gwajzdikas Pr 201; лат. Eugénia caryophylláta – gvaizdikmedis LBŽ 137; gvazdikas „(l. gwoździk) sm. (2) J, Dkš; R, Mt, LBŽ бот. рослина родини гвоздикових, яку вирощують у садах (Dianthus)“ LKŽe; gvazdikmedis „sm. (1) DŽ; LBŽ бот. тропічна рослина, квіткові бруньки якої містять ефірну олію з сильним ароматом; їх використовують у медицині та як прянощі (Eugenia caryophyllata)“ LKŽe; eugenija BVŽ 127; лат. Ruta – ruta, пор. rūta Pr 165; 1 rūtà „(brus. рута, l. ruta) sf. (2), (4) Kp, Sb, Km 1. DP314, SD328, Q407, H, R, K бот. садова рослина родини рутових із прямими розгалуженими стеблами, дрібними листками та сильним запахом (Ruta): Žalioji rūta (R. graveolens) P.Snar“ LKŽe; rūta BVŽ 261; rūta Sabaliauskas 1990: 242; лат. Triglochin – naryčia, пор. nariczė Pr 119; ×naryčia «(польс. norzyca, рос. норица) ім. жін. р. (1) 2. Kos38, I хвороба коней, сапа. <...> 4. P, LBŽ, Mt бот. рослина родини бобівникових; narytžolė (Triglochin)» LKŽe; narytžolė BVŽ 301; лат. Zingiber – imbiras, пор. imbieras Pr 138; imbiras „sm. (1) BŽ187 див. imbieras: Įsigijome imbiro, gvazdikų ir visokių kitų prieskonių rš. Su pipirėliais, su imbirėliais gersime arelkėlę JD987 LKŽe; imbieras (l. imbier) „sm. (1) DŽ; SD78, LBŽ бот. тропічна рослина (Zingiber); її кореневища (Rhizoma Zingiberis), які використовують у медицині та як прянощі“ LKŽe; imbieras BVŽ 317. Загалом усі розглянуті запозичені назви родів рослин прийшли до нашої мови зі слов’янських мов або через них. Terminologija | 2020 | 27 227 ВИСНОВКИ 1. Наведені в Žolyne П. Матульоніса назви родів рослин і грибів Л. Івінскіса здебільшого є новотворами Л. Івінскіса. Вони становлять близько 60 відсотків усіх назв Л. Івінскіса, поданих у згаданому словнику. Приблизно 51 відсоток назв утворено суфіксальним способом, а близько 9 відсотків — складанням основ. Виявлено також чимало назв із неясною словотвірною структурою — близько 19 відсотків усіх розглянутих назв родів рослин і грибів. 2. У групі похідних слів переважають суфіксальні утворення, які становлять близько 86 відсотків усіх похідних. Найпродуктивніші суфікси, за допомогою яких утворено найбільше назв родів рослин і грибів, — -enis, -enė; менш ніж третина — похідні із суфіксом -ena. Більшість назв родів рослин і грибів Л. Івінскіса з Žolynas П. Матульоніса потрапили до LBŽ, а згодом були включені й до інших ботанічних словників, тому вживаються й сьогодні. Із суфіксальних похідних нині вживаються 23 назви родів рослин і грибів, наприклад: ežeinis, garždenis, gniaužtenis, laiškenis, girūnė, nerūnė, sultenė, kerpena, strugena, nertvė. 3. Префіксальні й флексійні похідні становлять лише по 6 відсотків усіх виразних новотворів. Нині вживаються дві префіксальні похідні: begalis і prožirnis, а також дві флексійні похідні: nuosėdis і nuokana. У Žolyne наведено лише тринадцять складних слів, утворених Л. Івінскісом; це 15 відсотків усіх виразних новотворів, сім із яких уживаються й нині: blakėžudė, dviguonė, kietagrūdis, kietavarpė, medumėlė, paukštpienė, švitriešis. 4. Можна виокремити два види мотивації новотворів: словотвірну й семантичну. Твірні слова та компоненти складних слів указують на різні ознаки рослин і грибів: місце зростання, колір, призначення, подібність квіток, листя, плодів рослини або плодових тіл грибів до якогось предмета, що існує в дійсності, іншої рослини чи інші властивості. Трапляються новотвори, мотивацію яких важко простежити; імовірно, це пов’язано з індивідуальними асоціаціями й творчістю Л. Івінскіса. 5. У сучасному вжитку закріпилися й одинадцять назв родів рослин і грибів із неясною словотвірною структурою; у деяких із них, можливо, формально можна було б виокремити словотвірний формант, однак твірне слово неясне, наприклад: garbenis, patvenis, plauretis, šertvė. 6. Л. Івінскіс термінологізував назви рослин і грибів також із тогочасної розмовної мови; вони становлять понад 20 відсотків усіх назв родів Л. Івінскіса, наведених у Žolyne. Найбільше серед таких термінологізованих назв складних слів — одинадцять, наприклад: briedgaurė, kiaulgrybis, kiaulpienė, žvirbliarūtė, vingiorykštė, а також назви, що прийшли до нашої мови з індоєвропейських або балтійських прамов, 228 Albina Auksoriūtė Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio Žolyne: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms наприклад: avietė, linas, pušis. До термінологізованих назв розмовної мови можна віднести також дев’ять запозичених назв, наприклад: blodustas, cinamonas, krienas, rūta. 7. Порівняння назв родів рослин і грибів, наведених у Žolyne з посиланням на Л. Івінскіса, з назвами з Prigim­tūmenės показало, що більшість назв, поданих в обох працях, різняться; отже, очевидно, що П. Матульоніс включив до Žolyną створені Л. Івінскісом назви родів рослин не з Prigimtūmenės. П. Матульоніс зазначив, що користувався лише малюнками грибів Л. Івінскіса; установити, якими іншими працями Л. Івінскіса, що містять назви рослин, він користувався, не вдалося. ŠALTINIAI F1-661 – Ivinskis Laurynas. Scaurus Agaricus rufo divaceus, rankraštis saugomas Lietuvių literatūros ir tautosakos instituto bibliotekos Rankraštyne, F1-661. Ivinskis Laurynas 1995: Pasauga. – Laurynas Ivinskis. Raštai, Vilnius: Vaga, įklija. LBŽ – Lietuviškas botanikos žodynas, sud. Botanikos žodyno komisija, red. J. Dagys, Kaunas, 1938. Pr – Ivinskis Laurynas. Prigim­tūmenė (Prigimtūmenė turėtent savieje dalijkus žemės, žoliun ir giwunus su parodimu anun wartojimo), rankraštis saugomas Lenkijos mokslų akademijos bibliotekoje Krokuvoje, 1 d. katalogo nr. 1801; 2 d. katalogo nr. 2824. TA I – Pabrėža Jurgis Ambraziejus. Taislius augyminis. I–223, par. O. Kažukauskaitė, R. Šepetytė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2009. Ž – Matulionis Povilas. Žolynas. Dalys II. Lietuvos augalų žodynas ir augalų taislas, Vilnius: M. Kutkos spaustuvė, 1906. LITERATŪRA Auksoriūtė Albina 1998: Lauryno Ivinskio rankraščiai Krokuvoje. – Terminologija 5, 102–110. Auksoriūtė Albina 2000: Lauryno Ivinskio terminologijos darbai: daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Auksoriūtė Albina 2004: Neaiškios darybos L. Ivinskio Prigimtūmenės naujažodžiai. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 127–149. Auksoriūtė Albina 2008: Keletas atgaivintų Lauryno Ivinskio augalų vardų. – Terminologija 15, 132–141. Auksoriūtė Albina 2019: Povilo Matulionio „Žolyne“ pateiktų augalų genčių vardų autoriniai šaltiniai. – Bendrinė kalba 92, 1–21. DOI: doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.11. BVŽ 1998: Botanikos vardų žodynas, sud. R. Jankevičienė, Vilnius: Botanikos instituto leidykla. Čiužauskaitė Iona 2012: Laurynas Ivinskis: nuo lietuviškų kalendorių leidėjo iki didaktinės prozos kūrėjo. – Priešaušrio mokslas, kultūra ir švietimas: Lauryno Ivinskio 200-osioms gimimo metinėms, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 137–146. EŽDB – Lietuvių kalbos etimologinio žodyno duomenų bazė. Prieiga internete: https://etimologija.baltnexus.lt/ [žiūrėta 2020-11-20]. Gliwa Bernd 2002: Nuodingų augalų nuokana ‘Cicuta Virosa L.’ bei nuokanis ‘toks grybas, Lactarius Turpis Weinm.’ pavadinimai lietuvių kalboje. – Onomasiology Online 3, 1–7. Grinev-Griniewicz Sergiusz 2011: Terminological Methods in the History of Terminology Science. – Terminologija 18, 27–42. Gritėnienė Aurelija 2006: Augalų pavadinimų motyvacija šiaurės panevėžiškių patarmėje, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Jakaitienė Elda 2010: Leksikologija: studijų knyga, antras pakart. leid., Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Terminologija | 2020 | 27 229 Jankevičius Karolis, Jankevičienė Ramunėlė 1962: Kai kurie nauji duomenys apie L. Ivinskio darbus lietu-viškos botanikos terminijos srityje. – Botanikos klausimai 2, 151–163. Kažukauskaitė Ona 2010: Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynas. – Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, IX–XXV. Klimavičius Jonas 2010. Terminas prie termino. VI. – Terminologija 17, 144–150. Kregždys Rolandas 2011: Rytų baltų fitonimų morfeminio skaidymo ypatumai (etninės žodžių identifikacijos problematika). – Acta Linguistica Lithuanica 64–65, 137–164. Kruopas Jonas 1960: L. Ivinskio leksikografiniai darbai. – Lietuvos TSR Mokslų Akademijos darbai 1(8), 191–198. LF – Lietuvos TSR flora I (1959), II (1963), III (1961), Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, V (1976), Vilnius: Mokslas. LGA – Urbonas Vincentas. Lietuvos grybų atlasas, Kaunas: Lututė, 2007. Sabaliauskas Algirdas 1990: Lietuvių kalbos leksika, Vilnius: Mokslas. LKE – Lietuvių kalbos enciklopedija, antras patiksl. ir papild. leidimas, sud. K. Morkūnas, red. V. Ambrazas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas (I–XX, 1941–2002), e. variantas, vyr. red. G. Naktinienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005. Prieiga internete: www.lkz.lt LRK – Lietuvos raudonoji knyga, vyr. red. Valerijus Rašomavičius, Vilnius: Lututė, 2007. LTB – Lietuvos Respublikos terminų bankas. Prieiga internete: http://terminai.vlkk.lt/. Lubienė Jūratė 2015: Lietuvių kalbos mikonimai: nominacija ir motyvacija: monografija, Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla. Maskuliūnienė Džiuljeta 2012: Lauryno Ivinskio grožinės prozos didaktika. – Priešaušrio mokslas, kultūra ir švietimas: Lauryno Ivinskio 200-osioms gimimo metinėms, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 147–160. Mikšytė Regina 1995: Lauryno Ivinskio literatūrinis palikimas. – Laurynas Ivinskis. Raštai, Vilnius: Vaga, 3–14. Petkevičiūtė Danutė 1988: Laurynas Ivinskis: monografija, Vilnius: Mokslas. Petkevičiūtė Danutė 2012: Pro laiko ūką: Laurynas Ivinskis. – Priešaušrio mokslas, kultūra ir švietimas: Lauryno Ivinskio 200-osioms gimimo metinėms, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 11–43. Petreikis Tomas 2012: Lauryno Ivinskio metsktailiai Žemaičiuose: regioninės knygos kultūros aspektas. – Priešaušrio mokslas, kultūra ir švietimas: Lauryno Ivinskio 200-osioms gimimo metinėms, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 67–136. Tyla Antanas 1995: Lauryno Ivinskio knygos „Pasauga“ likimas. – Laurynas Ivinskis. Raštai, Vilnius: Vaga, 395–400. Urbutis Vincas 2009: Žodžių darybos teorija, antras leid., Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Vitkauskas Vytautas 1997: Lauryno Ivinskio leksikografiniai principai. – Lauryno Ivinskio Kalendoriaus 150-mečiui, Vilnius, 29–32. VLEe – Visuotinė lietuvių enciklopedija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2001–2020. Prieiga internete: http://www.vle.lt/. Комарова Зоя Ивановна 2009: Проблема мотивированности термина в различных научных парадиг-мах. – Современные тенденции в лексикологии, терминоведении и теории LSP: сборник научных трудов посвящается 80-летию Владимира Моисеевича Лейчика, Москва. Лейчик Владимир Моисеевич 2006: Терминоведение: Предмет, методы, структура, изд. второе, Москва. LAURYNAS IVINSKIS’ NAMES OF PLANT AND MUSHROOM GENERA IN POVILAS MATULIONIS’ ŽOLYNAS: DEDICATED TO THE 210TH ANNIVERSARY OF THE BIRTH OF LAURYNAS ROKAS IVINSKIS S u m m a r y The article addresses 142 plant and mushroom genera names by Laurynas Ivinskis, which are presented in the first glossary of botanical terms published in Lithuania – the collection of plant names Žolynas Dalys II. Lietuvos augalų žodynas ir augalų taislas (1906) compiled by Povilas Matulionis. Ivinskis’ names of plant and mushroom genera presented in Žolynas are mainly the neologisms coined by Ivinskis, which ac- 230 Albina Auksoriūtė Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio Žolyne: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms count for around 60 per cent of all Ivinskis’ names presented in the aforementioned glossary. Roughly 51 per cent of the names are formed by way of derivation; about 9 per cent of the names are composed by way of compounding. The number of names whose formation is unclear is also rather high – they account for approximately 19 per cent of all the names of plant an mushroom genera under analysis. The group of derivatives is dominated by suffixal derivatives, which account for roughly 86 per cent of all the derivatives. The most productive suffixes prevailing in the names of plant and mushroom genera are -enis, -ene; the derivatives with the suffix -ena account for less than one-third. Most of the names of the genera of plants and mushrooms composed by Ivinskis travelled from Matulionis’ Žolynas into Lietuviškas botanikos žodynas (Lithuanian Dictionary of Botany), were later included in other botanical dictionaries and have been used to this day. As far as suffixal derivatives are concerned, 23 names of plant and mushroom genera are still used today, e.g., laiškenis (Lat. Mercurialis, Eng. Mercury), girūnė (Lat. Sanicula, Eng. Sanicle, Black snakeroot), sultenė (Lat. Valerianella, Eng. Lamb’s lettuce, Cornsalad), strugena (Lat. Myosurus, Eng. Mousetail). Prefixal and inflectional derivatives each account for only 6 per cent of all the neologisms whose method of formation is clear. Two prefixal derivatives – begalis (Lat. Laserpitium, Eng. Laserwort, Woundwort), prožirnis (Lat. Genista, Eng. Greenweed, Broom, Woodwaxen) – and two inflectional derivatives – nuosėdis (Lat. Cortinarius, Eng. Webcap, Cort) and nuokana (Lat. Cicuta, Eng. Water-hemlock, combane) – came to contemporary usage. Only 13 compounds composed by Ivinskis are provided in Žolynas, which accounts for 15 per cent of all the neologisms in clear formation of which seven are also used today, e.g., blakėžudė (Lat. Cimifuga, Eng. Bugbane), kietagrūdis (Lat. Lithospermum, Eng. Gromwell, Pearlplant), paukštpienė (Lat. Ornithogalum, Eng. Star-of-Bethlehem). The motivation of neologisms of two types can be singled out: word-formation and semantics. Base words and the components of compounds point to various features of plants and mushrooms: growing site, colour, use, resemblance of blossoms, leaves, fruits of plants or the fruitbody of mushrooms to some item existing in reality, to another plant or other properties. There are also neologisms whose motivation is difficult to trace; that is a sign of Ivinskis’ individual associations and creativity. Eleven names of plants and mushrooms of unclear formation also established themselves in contemporary usage; in case of some of them the type of word-formation could be formally distinguished but the base word remains unclear, e.g., garbenis (Lat. Cephalanthera, Eng. Helleborine), plauretis (Lat. Gymnadenia, Eng. Rein orchid, Gymnadenia), šertvė (Lat. Polypodium, Eng. Polypody). Ivinskis terminologised the names of plants and mushrooms from the spoken language of that time; they constitute over 20 per cent of all the genera names proposed by Ivinskis and included in Žolynas. Most of such terminologised names are compounds – there are eleven of them, e.g., biedgaurė (Lat. Nardus, Eng. Mat-grass), kiaulpienė (Lat. Taraxacum, Eng. Dandelion), vingiorykštė (Lat. Filipendula, Eng. Dropwort); another group consists of the names which came into our language from Proto-Indo-European or Proto-Baltic, e.g., avietė (Lat. Rubus, Eng. Blackberry, Bramble, Terminologija | 2020 | 27 231 Logan berry, Raspberry), linas (Lat. Linum, Eng. Flax), pušis (Lat. Pinus, Eng. Pine. Nine borrowed names can also be attributed to terminologised names of the spoken language, e.g., cinamonas (Lat. Cinnamomum, Eng. Cinnamon), gvazdikas (Lat. Euge-nia, Eng. Rose-apple), ruta (Lat. Ruta, Eng. Rue). After comparing the names of plant and mushroom genera provided in Žolynas with a reference to Laurynas Ivinskis and the names found in Ivinskis’ manuscript Prigimtūmenė, it was concluded that most of the names presented in both works differ. It is therefore obvious that Matulionis did not take the names of plant genera coined by Ivinskis into his Žolynas from Prigimtūmenė. Matulionis pointed out that he had only used Ivinskis’ drawings of mushrooms; it could not be determined what other works of Ivinskis in which plant names are provided were used by Matulionis. Gauta 2020-10-20 Albina Auksoriūtė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected] 2 3 2 Albina Auksoriūtė Lauryno Ivinskio augalų ir grybų genčių vardai Povilo Matulionio Žolyne: Lauryno Roko Ivinskio 210-osioms gimimo metinėms