Medicinos terminų antonimija „Vidaus ligų klinikos vadovėlyje“ (1928–1930 m.)

doi.org/10.35321/term30-8 Антонімія медичних термінів у підручнику клініки внутрішніх хвороб (1928–1930 рр.) Антонімія медичних термінів у Vidaus ligų klinikos vadovėlis (1928–1930) PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ Інститут литовської мови Ідентифікатор ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8679-3253 А Н О Т А Ц І Я У статті розглянуто антонімічні медичні терміни з найважливішої п’ятитомної праці лікаря-терапевта міжвоєнної Литви Казимераса Буйнєвічюса (1872–1953) Vidaus ligų klinikos vadovėlis (1928–1930). З’ясовується, якими способами виявляється антонімія, розглядаються структура антонімічних термінів і типи протилежностей, що їх пов’язують. Антонімія — нерідке семантичне явище в медичній термінології підручника: пари антонімічних медичних термінів найчастіше функціонують у тому самому реченні, а іноді й у близькому контексті (зазвичай на тій самій або сусідній сторінці). Антонімія медичних термінів найчастіше твориться лексичним, рідше — словотвірним способом (найпродуктивніший словотвірний засіб — префікс ne-). Пари антонімічних медичних термінів пов’язані трьома типами протилежностей — контрадикторною (найчастіше), контрарною та векторною. Встановлено, що антонімія складених медичних термінів підручника виникає завдяки видовим (найчастіше) компонентам (здебільшого вираженим якісними, відносними та займенниковими прикметниками, рідше — дієприкметниками) і родовим компонентам (найчастіше вираженим іменниками із суфіксом -imas), пов’язаним антонімічними відношеннями. Чимало цих засобів вираження беруть участь у творенні більш ніж одного складеного медичного терміна. Оскільки, як показало проведене дослідження, видовими компонентами складених медичних термінів значною мірою є слова загальновживаної лексики, можна стверджувати, що антонімія термінології підручника походить від антонімії загальновживаної лексики, а не від класифікації медичних понять. Характерними ознаками антонімії медичних термінів підручника можна вважати те, що антонімічні компоненти складених термінів не завжди узгоджуються за формою вираження, трапляються також випадки часткової антонімії, а зіткнення антонімії зі звичайним запереченням зумовлює можливість існування квазіантонімів або ситуативних (виниклих у текстовому дискурсі) антонімів. 170 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminų antonimija Vidaus ligų klinikos vadovėlyje (1928–1930 m.) КЛЮЧОВІ СЛОВА: термін, медичний термін, антонімічний термін, антонімія, контрадикторна протилежність, контрарна протилежність, векторна протилежність. А Н О Т А Ц І Я У статті розглянуто антонімічні медичні терміни у праці Vidaus ligų klinikos vadovėlis (Підручник з клініки внутрішніх хвороб) (1928–1930) — найважливішій п’ятитомній праці литовського лікаря міжвоєнної доби Казимераса Буйнєвічюса (1872–1953). Пояснюється, якими способами виражається антонімія, розглядаються структура антонімічних термінів і типи протилежностей, що їх пов’язують. Антонімія — нерідке семантичне явище серед медичних термінів підручника: пари антонімічних медичних термінів зазвичай функціонують у межах одного речення, а іноді й у безпосередньому контексті (як правило, на тій самій або сусідній сторінці). Антонімія медичних термінів здебільшого утворюється лексичним способом, рідше — словотвірним (найпродуктивнішим засобом словотворення є префікс ne- «не-»). Пари антонімічних медичних термінів пов’язані трьома типами протилежностей: контрадикторною (найчастіше), контрарною та векторною. Встановлено, що антонімія складених термінів у підручнику здебільшого виникає між видовими компонентами (які найчастіше виражені простими, відносними та займенниковими прикметниками, рідше — дієприкметниками) і родовими компонентами (здебільшого вираженими іменниками із суфіксом -imas), між якими існують антонімічні зв’язки. Чимало цих засобів вираження беруть участь в утворенні не одного складеного медичного терміна. Оскільки дослідження показало, що видові компоненти складених медичних термінів здебільшого є словами загальновживаної лексики, можна стверджувати, що антонімія в термінології підручника успадкована від антонімії загальновживаної лексики, а не походить із класифікації медичних понять. Характерною ознакою антонімії медичних термінів у підручнику є те, що антонімічні компоненти складених термінів не завжди узгоджені за способом вираження: трапляються випадки часткової антонімії, а зіткнення антонімії зі звичайним запереченням зумовлює можливість появи квазіантонімів і робочих антонімів (тобто таких, що виникають у дискурсі тексту). КЛЮЧОВІ СЛОВА: термін, медичний термін, антонімічний термін, антонімія, контрадикторна протилежність, контрарна протилежність, векторна протилежність. ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ Антонімія як одна із семантичних категорій загальної мови ґрунтується на природній потребі людського розуму зіставляти й аналізувати різноманітні протилежності. Це своєрідно закодований контраст, основу якого становить наявність твердження й заперечення. Антоніми ж, своєю чергою, — це семантичний тип пар слів із протилежними значеннями, які не лише розрізняють, а й взаємно зумовлюють одне одного, позначаючи протилежні поняття; він спирається як на мовні, так і на логічні Terminologija | 2023 | 30 171 elementais (Ermanytė 2008: 9, 11, 15, 18). Antoniminiai santykiai gali susiklostyti tik tarp žodžių, pavadinančių logiškai suderinamas sąvokas ir būtinai turinčių bent vieną bendrą semantinį požymį. Antonimų reikšmė yra dvilypė. Viena jos dalis atsiskleidžia bendraisiais antonimų požymiais, o kita – skiriamaisiais (Jakaitienė 2009: 132–134). У науковій мові й термінології антонімію та антоніми розуміють подібно. Антонімію визначають як відношення протилежності між одиницями термінології одного рівня, що характеризує різні аспекти одного явища або зв’язок між двома поняттями (Kvašytė 2005: 12). Антонімами ж зазвичай вважають терміни з протилежними значеннями (див.: Danilenko 1977: 79–81; Golovin, Kobrin 1987: 58; Superanskaja, Podolskaja, Vasiljeva 1989: 53; Tatarinob 2006: 16), які називають поняття однієї категорії, протилежні за істотною ознакою в межах певної конкретної галузі (Kvašytė 2005: 10). У кожній термінологічній системі антоніми утворюють певні мікрополя, у яких реалізується відношення опозиції1. Швейцарський мовознавець XIX ст. — початку XX ст. Шарль Баллі вважав антонімічні опозиції природною властивістю людського розуму, стверджуючи, що кожне слово завжди так чи інакше викликає ідею іншого (Bali, цит. за Panko, Kočan, Maciuk 1994: 162–163). Коли вимовляють одне зі слів такої пари, пов’язаних асоціативним зв’язком, заснованим на відмінності, на думку спадає й інше; інакше кажучи, один член пари повідомляє про інший (Rakhimova 2022: 309). Деякі термінологи (наприклад, Danilenko) зазначають, що це семантичне явище ще характерніше для лексики наукової мови, ніж для лексики загальної мови (Danilenko 1977: 79), оскільки контрастність, опозиційність передбачає семантично полярні одиниці лише за денотативною (поняттєвою) ознакою, яка й відрізняє термінологічну антонімію від антонімії загальної лексики (Besekirska, цит. за Bagana, Veličkova 2012: 181). Причини термінологічної антонімії закладені вже в самій природі наукових понять: одні стверджують, що поняття виникають парами (Danilenko 1977: 79) і існують парами, інші — що кожне поняття має свою протилежність (Panko, Kočan, Maciuk 1994: 161). Проте навряд чи можна погодитися з такими твердженнями. Адже далеко не кожне поняття має свою антонімічну пару. На мою думку, не можна не погодитися з литовським теоретиком термінології Kazimieras Gaivenis, який стверджує, що в науковій мові й термінології антонімія менш виразна, оскільки тут, крім термінів, є також номенклатурні назви, які в загальній мові вживаються дуже рідко або взагалі 1 Докладніше про опозиційні відношення в термінології див.: Amsili 2003; Gagné, L’Homme 2016. 172 Palmira Zemlevičiūtė Medicinos terminų antonimija Vid aus ligų klinikos vadovėlyje (1928–1930 m.) не вживаються, а відомі й зрозумілі лише фахівцям. З іншого боку, термінологія термінології не рівня — у конкретній науковій термінології антонімія виявляється по-різному. В одних галузях (наприклад, психіатрії, філософії) вона досить виразна, а в інших (наприклад, систематиці рослин і тварин, хімічній номенклатурі, термінології анатомії людини й тварин) антонімів може бути дуже мало або зовсім не бути. Особливо невиразні контекстуальні різнокореневі наукові антоніми (Gaivenis 2014 [1989]: 171–172). Дослідники одностайно визнають, що антонімія в термінології відіграє позитивну роль в організації системи термінів, забезпеченні послідовності термінології, систематизації понять, точному визначенні їхнього місця та взаємозв’язків у конкретній термінологічній системі, увиразненні сутності протилежних понять і в такий спосіб сприяє системному й цілісному сприйняттю наукової інформації (див.: Panko, Kočan, Maciuk 1994: 161–163; Pasternak 2007: 192; Boguš 2015: 15; Panočko, цит. за Us 2018: 228). Відношенням антонімії між термінами в литовській термінології приділено порівняно мало уваги. Одним із перших, хто 1989 року описав поняття антонімів, специфіку термінологічної антонімії та розглянув типові випадки вживання антонімів у литовській термінології, був K. Gaivenis (Gaivenis 2014 [1989]: 167–174). Понад десять років потому більшу увагу привернули антоніми мовознавчих термінів (Andriuškaitė 2001: 65–75). Невдовзі з’явилися й інші публікації про антонімію термінів фонетики (Kazlauskaitė 2004: 212–218), літературознавства (Mitkevičienė 2006: 134–148) та комп’ютерної сфери (Paura 2010: 101–122). Кілька слів варто сказати про класифікацію антонімів. Антоніми зазвичай класифікують за кількома підставами. Наприклад, за структурою (формою) розрізняють кореневі і похідні (Ermanytė 2008: 10; Jakaitienė 2009: 136) (пор. із різними коренями та спільними коренями (Pikčilingis 1975: 229), із різними коренями та спільнокореневі (LKE 1999: 29)); за тим, чи слово є антонімічним до іншого в мовній системі або лише в певному контексті, — системні (пор. справжні, постійні; їх також називають мовними антонімами (див. LKE 1999: 10)) і контекстуальні (Pikčilingis 1975: 228; LKE 1999: 29; Jakaitienė 2009: 137–138) (пор. справжні й контекстуальні (Ermanytė 2008: 10); останні також називають мовленнєвими, ситуативними (див. LKE 1999: 10)). Антоніми також можна класифікувати за поняттями, які вони позначають (докладніше див. Pikčilingis 1975: 229). У цій статті антонімічні медичні терміни класифікують за однією підставою — структурою — на різнокореневі та спільнокореневі антоніми. Ці назви антонімів видаються системнішими, хоча в перших литовських термінологічних працях згадуються й традиційні терміни Terminologija | 2023 | 30 173 про антонімічні терміни (див.: Andriuškaitė 2001; Kazlauskaitė 2004) — лексичні антоніми і похідні антоніми. Об’єктом статті є антонімічні медичні терміни з найважливішої п’ятитомної праці лікаря-терапевта міжвоєнної Литви Kazimieras Buinevičius (1872–1953) Vidaus ligų klinikos vadovėlis (1928–1930) (далі — Vadovėlis). Вибір цього джерела зумовлений кількома чинниками. Насамперед, цей підручник був оригінальною (неперекладною) працею, написаною литовським лікарем, який протягом 16 років (1923–1939) обіймав посаду завідувача кафедри та клініки внутрішньої медицини Литовського університету (з 1930 року — Університету Вітовта Великого) (див. https://www.vle.lt/straipsnis/kazimieras-buinevicius/). Якщо порівняти з іншими медичними підручниками того часу (а їх, слід сказати, було видано небагато), це був найбільший за обсягом медичний підручник, за яким навчалося не одне покоління медиків і який, безперечно, вплинув на формування та розвиток наукової литовської медичної термінології. Мета — дослідити антонімічні медичні терміни підручника. Для її досягнення поставлено такі завдання: 1) з’ясувати способи антонімічного вираження медичних термінів, 2) проаналізувати структуру антонімічних медичних термінів, 3) визначити типи протилежностей, що пов’язують антонімічні медичні терміни. Переважно застосовано описово-аналітичний та інтерпретаційний методи. Оскільки антонімічні терміни зіставляються між собою, використано також зіставний метод. НЕСПІЛЬНОКОРЕНЕВІ АНТОНІМІЧНІ МЕДИЧНІ ТЕРМІНИ За структурою досліджувані терміни поділяються на дві групи — неспільнокореневі (лексичні) та спільнокореневі (словотвірні). Усередині цих груп терміни групуються за семантичними й логічними протилежностями, що пов’язують їх2. Отже, розрізняються антонімічні медичні терміни, пов’язані контрадикторною, контрарною та векторною протилежностями. Антонімічні медичні терміни, пов’язані контрадикторною протилежністю У лінгвістичній і термінологічній літературі контрадикторну3 протилежність трактують неоднозначно. Одні автори ототожнюють її з комплементарною 2 Plačiau apie semantines ir logines priešybes žr. Ermантytė 1995: 9–10. 3 На думку А. Міткявічене, терміни, що називають на підставі контрадикторної протилежності, важко чітко відмежувати від антонімів, заснованих на контрарній протилежності. Зазвичай з’ясовують, чи є середній член (виокремлений за тією самою ознакою), чи його немає (Mitkevičienė 2006: 137). 174 Palmira Zemlevičiūtė Medicinos terminų antonimija Vidaus ligų klinikos vadovėlyje (1928–1930 m.) priešybę, t. y. laiko jas tuo pačiu tipu (Ermanytė 1995: 9–10; 2008: 10; Škel 2021: 266), kiti jas aiškina kaip du skirtingus priešybių tipus (Tatarinov 2006: 17; Barvickaja 2014: 17–18). Terminologės Astos Mitkevičienės pastebėjimu, „apskritai kalbotyroje priešybių tipai skiriami ne tuo pačiu pagrindu“ (Mitkevičienė 2006: 136). Прихильники першого підходу стверджують, що антоніми, пов’язані контрадикторними відношеннями, ґрунтуються на суперечливих поняттях (Ermanytė 2008: 41). Такими антонімами позначають дві ознаки, маючи на увазі проміжок, що існує між цими протилежностями4. Заперечивши одну з антонімічних протилежностей, отримуємо іншу — визначену й крайню протилежність (наприклад, viengungis – ne + viengungis = vedęs). Іншими словами, одна з протилежностей указує на наявність певної ознаки поняття, а інша — не лише на її відсутність, а й на наявність цілком протилежної ознаки (Paura 2010: 110). Контрадикторна протилежність найчастіше властива якісним прикметникам або дієприкметникам, що виконують функцію прикметників, іменникам і прислівникам (Ermanytė 1995: 9–10; 2008: 23). Інші автори також називають контрадикторну протилежність комплементарною. Отже, на їхню думку, до комплементарних належать антоніми, якими виражається наявність або відсутність певної властивості чи ознаки. Вони передбачають полярність названих об’єктів, ознак тощо, тобто один з антонімів зумовлює існування іншого. Характерна риса таких опозицій — відсутність середнього, проміжного члена (Škel 2021: 266). Порівнявши розглянуті підходи, бачимо, що розуміння контрадикторної протилежності практично не відрізняється, за винятком того, що одні вживають лише один термін для позначення цієї протилежності, а інші — два терміни. Автори, які послуговуються лише терміном комплементарність, на перший погляд, відрізняються від згаданих вище, іншими словами, вони не вживають терміна контрадикторність, однак їхнє розуміння цієї протилежності чітко показує, що йдеться про контрадикторну опозицію. Комплементарні антоніми не заперечують один одного, а співвідносяться між собою на основі контрасту виражених ними ознак; вони доповнюють один одного, щоб виразити межі тієї чи іншої ознаки. Комплементарні антоніми вичерпують видові поняття, характеризуючи його в тому чи іншому аспекті (Barvickaja 2014: 18). Ця протилежність утворюється двома словами, що доповнюють одне одного. Заперечення одного члена такої протилежності передбачає значення іншого. Між крайніми членами протилежності часто немає 4 Проміжок тут розуміється як відсутність середнього члена між цими антонімічними протилежностями, який також називають мезоном (Šestakova 2017: 252). Terminologija | 2023 | 30 175 tarpinio nario (Bilalova 2022: 180). Komplementariniai antonimai dar vadinami papildomaisiais, mat jie išreiškia papildomumą (komplementarumą) (žr. Gorochova 2015: 65). Tai naujas požiūris – atsiranda koreliacijos ir papildomumo sąvoka, kitaip tariant, minėtąją priešybę susiję terminai tarpusavyje koreliuoja ir papildo vienas kitą. Прихильники іншого погляду трактують контрадикторні та комплементарні протилежності як різні типи протилежностей (пор.: Tatarinov 2006: 17; Barvickaja 2014: 17–18). Антоніми, пов’язані відношенням контрадикторної протилежності, у логічному сенсі позначають суперечливі поняття. Ця протилежність ґрунтується на наявності або відсутності властивості чи ознаки. Твердження, що ця протилежність залишає простір між двома ознаками, є хибним. Наприклад, синхронізований – несинхронізований. Ознака виражається лише словом синхронізований, а несинхронізований не означає жодної ознаки; це слово заперечує ознаку, виражену першим членом опозиції. Комплементарна протилежність утворюється на основі категорії, яку в логіці називають релятивністю. Якщо релятивність передбачає існування протилежного члена, тоді виникає комплементарна антонімія: наприклад, поняття герметичності ніби притягує поняття негерметичності, але не заперечує існування останнього — у цьому полягає основна відмінність між комплементарною та контрадикторною антонімією. Обов’язковою ознакою комплементарної антонімії є неминучість другого члена опозиції (Tatarinov 2006: 17). Перефразовуючи висловлену думку, за комплементарної антонімії одна з протилежностей не заперечує іншої, на відміну від контрадикторної антонімії. Зазначимо, що в цій статті, розмежовуючи й називаючи розглядувану протилежність, дотримуємося позиції литовського мовознавства й термінології: поняття контрадикторності та комплементарності не протиставляються, а вважаються взаємопов’язаними; пари антонімів вважаються пов’язаними контрадикторною протилежністю, коли заперечення одного члена пари дає інший член, який не лише не має ознаки першого члена, а й позначає протилежну ознаку. В емпіричному матеріалі переважають складені медичні терміни з антонімічними різнокореневими видовими компонентами, здебільшого литовського походження. Отже, можна сказати, що антонімію складених медичних термінів, пов’язаних контрадикторною протилежністю, зумовлює антонімія видових компонентів. Зазвичай ці компоненти виражені прикметниками, найчастіше відносними, наприклад: [зовнішні]5 5 Особливість текстового вживання складених термінів полягає в тому, що в зв’язному тексті видові або родові компоненти можуть пропускатися. Тут і в інших прикладах у статті пропущені компоненти, відновлені в квадратних дужках. 176 Palmira Zemlevičiūtė Medicinos terminų antonimija Vidaus ligų klinikos vadovėlyje (1928–1930 m.) fistulos – [viduinės] fistulos VLK II 163, pirminė anemija – antrinė [anemija] VLK III 158–159, pirminė hipertrofija – antrinė hipertrofija VLK I 7, stora viršutinė lūpa – stora apatinė [lūpa] VLK III 46. Однією з характерних опозицій загальної лексики є протиставлення слів верх – низ. Цим протиставленням зумовлена опозиція видових компонентів таких складених медичних термінів, як параліч нижніх [кінцівок] – параліч верхніх кінцівок VLK V 169, горизонтальна дисоціація – вертикальна дисоціація VLK IV 148, 149, що виражені словами нижній – верхній, горизонтальний – вертикальний. Часто протиставляються гібридні компоненти фізичний (фізіологічний) і психічний (психологічний), наприклад: фізична [астенія] – психічна астенія VLK III 99, фізичний [інфантилізм] – психічний інфантилізм VLK III 61. Протилежність цих компонентів можна було б обґрунтувати тим, що один із них означає зв’язок із тілом, тобто з тим, що можна відчути на дотик, а інший, навпаки, — зв’язок із психікою, тобто з тим, що не можна відчути на дотик. Із класифікації медичних понять випливає антонімія видових компонентів систолічний < систола6 – діастолічний < діастола7, атонічний – спастичний «спазматичний». У фаховій літературі шуми серця поділяють на функціональні й органічні, а останні — на систолічні й діастолічні; кров’яний тиск поділяють на артеріальний і венозний, а артеріальний — на систолічний (максимальний, верхній) і діастолічний (мінімальний, нижній); закреп поділяють на атонічний < атонію8 і спастичний < спазм9. Отже, спираючись на цю інформацію, можна стверджувати, що антонімічні пари утворюють терміни систолічні [шуми] – діастолічні [шуми] VLK III 448 / систолічні шуми – діастолічні шуми VLK V 143, систолічний шум – діастолічний шум VLK I 5; систолічний кров’яний тиск – діастолічний кров’яний тиск VLK IV 153 / систолічний тиск – діастолічний тиск I 154; атонічні закрепи – спастичні закрепи VLK II 153, 154. Антонімія гібридних видових компонентів термінів периферійне серце – центральне серце VLK I 54, захворювання периферійного серця – захворювання центрального серця VLK I 54 походить від прикметників периферійний «розташований при краю, на периферії» і центральний «розташований у центрі, посередині», які мають протилежні значення й виступають відповідними компонентами. 6 Систола (гр. systolē — скорочення, стискання) «скорочення передсердь і шлуночків серця, під час якого кров, що надійшла, виштовхується із серця в аорту та легеневу артерію» TŽŽ 2007 1012. 7 Діастола (гр. diastolē — розтягнення, розширення) «розширення передсердь і шлуночків серця, під час якого кров надходить до серця» TŽŽ 2007 240. 8 Gr. atonia – suglebimas, nusilpimas (TŽŽ 2007: 121). 9 Gr. spasmos – traukulys (TŽŽ 2007: 1028). Terminologija | 2023 | 30 177 Антонімічні пари збільшення поперечного розміру серця — збільшення поздовжнього розміру серця VLK I 2 протиставлення видових компонентів поперечний — поздовжній зумовлене антонімією загальновживаних слів поперечний — довгий. Нерідко видові компоненти складених медичних термінів-антонімів виражаються прикметниками з означеним артиклем, наприклад: гіпертрофія правого шлуночка — гіпертрофія лівого шлуночка VLK I 7, штучна жовтяниця — справжня жовтяниця VLK III 313, VLK IV 114, лівий передсердок — правий передсердок VLK I 1, тверде [піднебіння, дефекти] — м’якого піднебіння [дефекти] VLK II 111, твердого [піднебіння, рубці] — рубці м’якого піднебіння VLK II 111, рак тонкої кишки — рак товстої кишки VLK II 159, катар великих бронхів — [катар] дрібніших [бронхів] VLK II 25, катар товстої кишки — катар тонкої кишки VLK II 106. Більшість цих прикладів свідчить, що антонімія медичних термінів у Підручнику походить від антонімії загальновживаної лексики — протилежні за значенням слова твердий, тонкий утворюють пари з м’який, товстий. Виокремлюються такі антонімічні терміни, видовими компонентами яких є прикметники червоний і білий, наприклад, зміни вигляду червоних [кров’яних тілець10] – зміни вигляду білих кров’яних тілець11вигляду VLK III 449. Такі антоніми в литовській термінології також називають антонімами з термінним значенням (Andriuškaitė 2001: 72) або термінними (Kvašytė 2005: 12), адже їхня протилежність сформувалася в самій системі термінології (у цьому випадку — медичної). Хоча в загальній лексиці значення слів червоний і білий не є протилежними, між цими словами можливі опозиційні відношення в певному контексті; інакше кажучи, згадані прикметники є контекстуальними антонімами (див. Erm anytė 1993: 78). Отже, постає питання: чи слід вважати опозицію червоного – білого сформованою в загальній мові, чи все ж це нова пара антонімів, що виникла в системі медичної термінології? До того ж неоднозначно можна трактувати й зв’язок таких прикметників, як твердий – м’який, тонкий – товстий, що виконують роль видових компонентів, із контрадикторною протилежністю. У загальній лексиці їх слід вважати пов’язаними не контрадикторною, а контрарною протилежністю, однак в анатомічній номенклатурі терміни тверде піднебіння – м’яке піднебіння, тонка кишка – товста кишка не мають проміжних членів (мезотермінів). Такі дискусійні випадки трапляються й у термінології інших галузей, наприклад літературознавства (докладніше див. Mitkevičienė 2006: 139–140). 10 Червоні кров’яні тільця, або еритроцити, не мають ядра (Stropus, Tamašauskas, Paužienė 2005: 47–48). 11 Білі кров’яні тільця, або лейкоцити, мають ядро (Stropus, Tamašauskas, Paužienė 2005: 47–48). 178 Palmira Zemlevičiūtė Medicinos terminų antonimija Vidaus ligų klinikos vadovėlyje (1928–1930 m.) У Підручнику видові компоненти складених медичних термінів-антонімів рідше виражаються дієприкметниками: запала грудна клітка — випнута грудна клітка VLK II 1, [запалі] очі — вирячені [очі] VLK III 443, вроджена [неопірність нирок] — набута [неопірність нирок] VLK III 266, вроджений мітр[альний] стеноз — набутий мітр[альний] стеноз VLK I 16, «серце, що звисає, у формі краплі» — опущене серце VLK I 58, успадкована [слабкість нирок] — набута слабкість нирок VLK III 271. Рідкісні або поодинокі випадки, коли відповідні компоненти виражені простими й похідними прикметниками (великі бронхи — дрібні бронхи VLK II 38, 41; грудний тип дихання — черевний тип дихання VLK II 2), прислівниками (кровотеча назовні — кровотеча всередину VLK I 45), прийменниковою конструкцією (викривлення хребта [вперед] — викривлення хребта [назад] VLK I 1). Такі терміни, як низька температура — висока температура KVL 30, високий [зріст] — низький [зріст] VLK III 443, знову виразно свідчать про вплив антонімії загальновживаної лексики на термінну (медичну) антонімію: високий — низький — одна з характерних лексичних протилежностей (пор. Erm anytė 1984: 44–45; 1995: 21–22, 29; 2008: 16, 31, 34, 41, 44–47, 76, 85–87). Розглянуті приклади показують, що видові компоненти, протиставлені за формою, виражаються прикметниками одного типу, тобто простий прикметник поєднується з простим, означений — з означеним тощо; інакше кажучи, антоніми узгоджуються за формою вираження. Хоча трапляється, що в цьому аспекті видові компоненти різняться. Так, антонімічні відношення встановлюються, наприклад, між прикметниками, вираженими означеним і відносним прикметником (загальний [інфантилізм] — частковий [інфантилізм] VLK III 61), простим і відносним прикметником (кисла реакція — лужна реакція VLK III 241, кисла сеча — лужна (нейтральна) сеча VLK III 196, повне [збудження системи Vagus] — часткове [збудження системи Vagus] VLK III 62). Окрему пару складених медичних термінів-антонімів з антонімічними родовими компонентами становлять плевральний ексудат12 — [плевральний] трансудат13 VLK II 14. Протилежність ексудату й трансудату зрозуміла лише в системі медичних термінів. Більшість наведених прикладів свідчить, що у Підручнику є пари прикметників (рідше — дієприкметників), пов’язані антонімічними відношеннями, які виступають видовими компонентами не одного складеного медичного терміна-антоніма (див. таблицю 1). 12 Ексудат — це рідина організму, що містить запальний компонент (див. https://www.ligos.lt/lt/laboratoriniai-tyrimai/punktatai-transudatai-ir-eksudatai/636/). 13 Трансудат — це рідина організму, що не містить запального компонента (див. https://www.ligos.lt/lt/laboratoriniai-tyrimai/punktatai-transudatai-ir-eksudatai/636/). Terminologija | 2023 | 30 179 Таблиця 1. Компоненти, що визначають антонімію складених медичних термінів АНТОНІМІЧНІ КОМПОНЕНТИ АНТОНІМІЧНІ МЕДИЧНІ ТЕРМІНИ великий – малий збільшена печінка – мала печінка VLK III 325 велика біла або сальна нирка – мала біла або строката нирка VLK III 265 велика кількість каламутної сечі – мала кількість світлої сечі VLK III 257 збільшення печінки – зменшення печінки VLK III 298 цироз Леннека з великою печінкою – цироз Леннека [з малою печінкою] VLK III 299 невеликий жар – сильний жар VLK II 60 мала кількість сечі – велика кількість сечі VLK III 12 мала кривизна – велика кривизна VLK II 88 підвищення тиску – зниження тиску VLK III 389 вологий – сухий волога [шкіра] – суха [шкіра] VLK III 443 / суха шкіра – волога шкіра VLK V 26 вологий [язик] – сухий [язик] VLK III 450 суха [слизова оболонка] – волога [слизова оболонка] VLK III 450 сухе [місце народження хворого] – вологе [місце народження хворого] VLK III 436 суха гангрена – волога гангрена VLK I 50 сухий бронхіт – вологий бронхіт VLK II 25 сухий перикардит – вологий перикардит VLK I 39 сухі хрипи – вологі хрипи VLK II 8, VLK III 445, VLK V 67 легкий – тяжкий легка форма скарлатини – тяжка [форма скарлатини] VLK V 162 легке захворювання – тяжке захворювання VLK V 20 легкі напади – тяжкі напади VLK I 61 легкі форми холери – тяжкі [форми холери] VLK V 98 тяжкі [гострі інфекції] – легкі [гострі інфекції] VLK III 206 тяжкі форми ангіни – легкі [форми ангіни] VLK III 269 тяжкі випадки – легкі випадки VLK II 30 тяжкий випадок – легкий випадок VLK III 268 180 Palmira Zemlevičiūtė Medicinos terminų antonimija Vid aus ligų klinikos vadovėlyje (1928–1930 m.) АНТОНІМІЧНІ КОМПОНЕНТИ АНТОНІМІЧНІ МЕДИЧНІ ТЕРМІНИ добрий – поганий добрий sympathicus’as – поганий sympathicus’as VLK III 64 добрі статеві органи – погані статеві органи VLK III 64 доброякісні новоутворення – злоякісні новоутворення VLK II 160, 186 поліпшення компенсації – погіршення компенсації VLK I 27 погіршення симптомів – поліпшення [симптомів] VLK II 141 правий – лівий розширення правого передсердя – розширення лівого передсердя VLK I 2 скорочення правого серця – скорочення лівого серця VLK IV 148 вада лівого серця (аорти) – вада правого серця (аорти) VLK I 24) вроджений – набутий вроджена [слабкість кровотворних органів] – набута слабкість кровотворних органів [слабкість] VLK III 167–168 вроджена слабкість сполучних тканин – набута слабкість сполучних тканин VLK I 49 вроджені вади – набуті вади VLK I 24 тонкий – товстий тонка [шия] – товста [шия] VLK III 48 розтягнення тонкої [кишки газами] – розтягнення товстої кишки газами VLK II 149 рак тонкої кишки – рак товстої кишки VLK II 159 захворювання товстої кишки – захворювання тонкої кишки VLK II 145 високий – низький високе [місце народження хворого] – низьке [місце народження хворого] VLK III 436 висока температура – низька температура VLK III 194 високий [зріст] – низький [зріст] VLK III 443 низькі тони – високі тони VLK II 4 фізичний – психічний фізична [слабкість] – психічна слабкість VLK III 79 фізичне [нездужання] – психічне нездужання VLK III 306 справжній – несправжній напади несправжньої стенокардії – напади справжньої стенокардії VLK I 60, 62 «несправжній лейкоз» VLK III 156–157 – справжній лейкоз VLK III 156–157 справжня [пульсація шийних вен] – несправжня [пульсація шийних вен] VLK III 449 справжня стенокардія – несправжня стенокардія VLK I 62, 64 Terminologija | 2023 | 30 181 АНТОНІМІЧНІ КОМПОНЕНТИ АНТОНІМІЧНІ МЕДИЧНІ ТЕРМІНИ червоний – білий червоне [обличчя] – бліде [обличчя] VLK III 43 зміни червоної [крові] (anemia) – зміни білої крові (leukaemia) VLK III 118 зміни вигляду червоних [кров’яних тілець] – зміни вигляду білих тілець VLK III 449 збліднення обличчя – почервоніння обличчя VLK III 16 сильний – слабкий [міцність] організму – слабкість [організму] VLK III 10 міцна статура – слабка [статура] VLK III 38 твердий – м’який дефекти твердого [піднебіння] – дефекти м’якого піднебіння VLK II 111 рубці твердого [піднебіння] – рубці м’якого піднебіння VLK II 111 тверді [артерії] – м’які [артерії] VLK III 449 рідкий – густий рідкі [грязьові ванни] – густі грязьові ванни VLK III 390 густа [сеча] – рідка [сеча] VLK III 440 густе [мокротиння] – рідке [мокротиння] VLK III 441 Як бачимо, контрадикторна протилежність зазвичай поєднує складені медичні терміни, антонімія яких, як уже зазначалося, зумовлена окремими (видовими або родовими) компонентами. Антонімічні медичні терміни, пов’язані контрарною протилежністю Контрарну протилежність14 виражають крайні члени симетрично розташованої множини, між якими є середній (проміжний) член15, а іноді їх може бути й кілька. Цей тип опозиції називають також контрастною опозицією (Černenko 2010: 185). Крайні члени16 розташовані на початку й у кінці, якщо рахувати від центру (Ermanytė 2008: 23), тобто віддалені один від одного. Такі члени є сильними антонімами, а сусідні члени17 не є суміжними, тобто слабкі (Rakhimova 2022: 310). Терміни, що виражають цю протилежність, позначають крайні (граничні) поняття термінологічного поля (Andriuškaitė 2001: 69; Mitkevičienė 2006: 140; Paura 2010: 110). Деякі автори стверджують, що, хоча ці антоніми чітко 14 Ši priešybė dar vadinama gradualine (Škel 2021: 266). 15 Šis narys dar vadinamas mezonomu (Šestakova 2017: 252), loginiu centru (Rakhimova 2022: 310), neutraliu nariu (Šumailova 2014: 142). 16 Dar vadinami išoriniais nariais (Škel 2021: 266). 17 Dar vadinami viduriniais nariais (Škel 2021: 266). 182 Palmira Zemlevičiūtė Medicinos terminų antonimija Vidaus ligų klinikos vadovėlyje (1928–1930 m.) протилежні один одному, їхні значення не дають підстав однозначно стверджувати, що один із них зумовлює інший; водночас між ними (антонімічними полюсами) все ж передбачається принаймні один нейтральний (проміжний) член (Šumailova 2014: 142). У досліджуваному матеріалі трапилося лише кілька пар простих антонімічних термінів, що виражають контрарну (як і контрадикторну) протилежність, наприклад: вологість – сухість VLK II 101, поліпшення – погіршення VLK III 22, схуднення – ожиріння VLK III 12–13, холод – спека VLK III 30, діарея – закреп18 VLK III 29, VLK IV 21, VLK II 148. Цікаво зауважити, що ті самі прикметники та їхні похідні, які виступають видовими компонентами складених медичних термінів, можуть бути пов’язані різними типами відношень протилежності. Це властиво вже розглянутим прикметникам червоний і білий (див. с. 178). Для простих термінів збліднення – почервоніння VLK III 34 і складених термінів червоне [обличчя] – бліде [обличчя] VLK III 43, збліднення обличчя – почервоніння обличчя VLK III 16 властива контрарність компонентів, оскільки передбачається середній член. У підручнику переважають складені медичні терміни, антонімія яких також ґрунтується на антонімічних відношеннях між спорідненими або видовими (здебільшого литовського походження) компонентами. Виявлено, що антонімічними є похідні іменники із суфіксами -imas і -umas, з якими утворено по кілька (зазвичай два) споріднених терміни, наприклад: розширення артерії – звуження артерії VLK IV 143 і розширення легень – [легень] звуження VLK II 35, збільшення печінки – зменшення печінки VLK III 298 і підвищення тиску – зниження тиску VLK III 389, початок ознобу – [ознобу] кінець VLK III 126 і початок хвороби – кінець хвороби VLK V 50, 173, поліпшення компенсації – погіршення компенсації VLK I 27 і погіршення симптомів – поліпшення [симптомів] VLK II 141. Деякі споріднені компоненти, наприклад: розширення, зменшення, звуження, пов’язані антонімічними відношеннями з іншими іменниками, наприклад: зменшення цукру в крові – надлишок цукру [у крові] VLK III 107, розширення судин – звуження судин VLK IV 10, здуття кишки – [кишки] звуження VLK II 89. Найбільше виявлено складених медичних термінів, пов’язаних антонімічними відношеннями, з антонімічними видовими компонентами, вираженими звичайними прикметниками 18 Слід зазначити, що трапляються випадки, коли один із членів пари антонімів має синоніми, наприклад: діарея – закреп / запор / затвердіння, сповільнення пульсу – прискорення пульсу / почастішання, закритий пневмоторакс – відкритий пневмоторакс. Синонімію антонімічних термінів зауважено й розглянуто в деяких уже згаданих працях (див. Mitkevičienė 2006 та ін.), проте в цій статті це явище докладніше не аналізується. Terminologija | 2023 | 30 183 компонентами, наприклад: широка [грудна клітка] – вузька [грудна клітка] VLK III 444, дрібні [хрипи] – великі [хрипи] VLK III 445 ‖ великі хрипи – дрібні хрипи VLK II 8, товсті [кістки] – тонкі [кістки] VLK III 443, темна [сеча] – світла [сеча] VLK III 440, коротка шия – довга шия VLK III 31–32. Варто згадати ще одну пару прикметників, для якої характерні і контрадикторність (див. с. 178), і контрарність, – тверді [артерії] – м’які [артерії] VLK III 449. У підручнику трапляється, що пари антонімічних видових компонентів утворюють периферійні значення багатозначних прикметників, які виступають у цій ролі, або основне значення одного з членів пари та периферійне значення іншого, наприклад: висока19 концентрація – низька концентрація VLK III 386, [глухий]20 звук – ясний21 звук VLK II 9, глухий22 [біль] – гострий [біль] VLK III 442, високий23 тиск – низький24 тиск VLK IV 155, прозора25 (прозора) [сеча] – мутна [сеча] VLK III 440, низький кров’яний тиск – високий кров’яний тиск VLK IV 145. Такі антоніми слід вважати частковими (про них див. Erm anytė 2008: 84). На очі впадають пари антонімічних прикметників, рідше — дієприкметників, які виступають видовими компонентами більш ніж одного складеного медичного терміна, наприклад: добрий апетит – поганий апетит VLK II 139, 141 / добрий мозок – поганий мозок VLK III 64, поверхневий тиск – глибокий тиск VLK IV 23 / поверхневий [набряк залоз] – глибокий набряк залоз VLK III 147 / поверхневі [тріщини прямої кишки] – глибокі [тріщини прямої кишки] VLK II 162, ослаблене голосове тремтіння – посилене [голосове тремтіння] VLK II 61 / посилені [дихальні екскурсії] – ослаблені [дихальні екскурсії] VLK III 444. Іншими словами, у досліджуваному джерелі виявлено повторювані антонімічні видові компоненти, що зумовлюють антонімію складених медичних термінів (див. таблицю 1). Нечасто трапляються складені медичні терміни з антонімічними видовими компонентами, вираженими відносними прикметниками (часткові зрощення перикарда – суцільні зрощення перикарда 19 Див. aukštas 4. «великий» LKŽe. 20 Див. 3 bukas 4. «глухий» LKŽe. 21 Див. aiškus 4. «добре чутний, дзвінкий, гучний» LKŽe. 22 Див. 3 bukas 1. «слабкий» (про біль) LKŽe. 23 Див. didelis «значний числом, кількістю, численний, рясний» LKŽe. 24 Див. 2 žemas 4. «який має невелику кількість, силу, температуру, відстань тощо» LKŽe. 25 Див. giedras 2. «прозорий» LKŽe. 184 Palmira Zemlevičiūtė Medicinos terminų antonimija Vidaus ligų klinikos vadovėlyje (1928–1930 m.) зрощення VLK I 39, зовнішні [кровотечі] – внутрішні кровотечі VLK III 42), займенниковими (гарячі гарячки – холодні гарячки VLK III 393–394, мала кривизна – велика кривизна VLK II 88, сухий перикардит – вологий перикардит VLK I 39), похідними (ранній період сифілісу – пізній [період сифілісу] VLK III 259) прикметниками. За даними Академічного Словника литовської мови, прикметники доброякісний – злоякісний, що перебувають у відношеннях протилежності й функціонують як видові компоненти складених термінів доброякісні новоутворення – злоякісні новоутворення VLK II 160, 186 / доброякісне новоутворення – злоякісне [новоутворення] VLK III 240, функціонують у медичній сфері — біля них стоїть позначка мед. Рідко трапляються випадки, коли видовими компонентами, що визначають антонімію складених медичних термінів, є дієприкметники, наприклад: відстовбурчені вуха – прирослі вуха VLK III 58, лежаче положення – сидяче положення VLK IV 141, негативний [тиск] – позитивний [тиск] VLK II 58. В окремих випадках протилежність утворюють прийменники полярного значення без і з, наприклад: симпатикотонія зі зобом – [симпатикотонія] без зоба VLK III 96. Серед видових компонентів антонімічних медичних термінів, пов’язаних контрарною (як і контрадикторною) протилежністю, є й такі, що не узгоджені за формою вираження, наприклад: новий напад – старий [напад] VLK V 180, постійна [ниркова недостатність] – тимчасова ниркова недостатність VLK III 266, постійний біль – минущий [біль] VLK III 442, перший напад – останній напад VLK V 79–80. Це природна особливість тексту, адже його автор вільний обирати, терміни якої форми вживати. Не можна виключати й можливості вживання термінів із різним вираженням. Загалом кажучи, у фаховому тексті, на мою думку, більше зважають на зміст, а не на форму. Інша причина, що може зумовлювати таке вираження, — відсутність термінів або їхня несталість. Антонімічні медичні терміни, пов’язані векторною протилежністю Антонімічні терміни цього типу означають різні спрямовані протилежності. Члени пар, пов’язаних векторною протилежністю, об’єднані спільним значенням руху в протилежних напрямках (Ermanytė26 2008: 46); вони називають протилежно спрямовані 26 Звернімо увагу на те, що Е. Якатєне називає членами, пов’язаними векторною протилежністю, лише ті члени, які позначають дії або процеси протилежного спрямування (див. Jakaitienė 2009: 134), тоді як, на думку І. Ерманіте, членами, пов’язаними векторною протилежністю, можуть називатися не лише слова, що позначають дії протилежного спрямування, а й слова, які називають різні напрямки та ознаки. Наприклад, дослідниця вважає векторними антонімами такі пари, як лівий – правий, тут – там (див. Ermanytė 1995: 9). Однак із цією думкою важко погодитися, адже згадані пари слів виражають не напрямок, а положення у просторі. Отже, у статті дотримуємося розуміння векторних антонімів Е. Якатєне. Terminologija | 2023 | 30 185 veiksmus ar vyksmus (Jakaitienė 2009: 134). Tiriamajame šaltinyje kalbama priešybė susijusių antoniminių medicinos terminų reta. Dažniausiai ši priešybė kuriama leksiniu būdu, priešinant daugiausia lietuviškos kilmės sudėtinių medicinos terminų skirtingų šaknų giminiinius dėmenis, reiškiančius veiksmų pavadinimus, kuriais paprastai eina priesagos -imas vediniai, pvz., temperatūros kritimas – temperatūros pakilimas VLK IV 53, 54, VLK V 186 / temperatūros pakilimas – temperatūros kritimas VLK II 56, nors pasitaiko ir vektorinės priešybės santykiu susijusių vientisinių terminų, pvz., išsikišimas – įdubimas VLK II 88. Kai kurie giminiiniai dėmenys sudaro antonimines poras su skirtingais terminais, kuriuos sieja sinoniminiai santykiai²⁷, pvz.: dalini atsikėlimai – dalini [įsitraukimai] VLK II 1 ir krūtinės ląstos atsikišimas – krūtinės ląstos įdubimas VLK II 1, kraujagyslių išsiplėtimas – kraujagyslių [susitraukimas] VLK III 49 ir vyziukų susiaurėjimas – vyziukų išsiplėtimas VLK III 46, VLK IV 9. LKŽe iliustracinių sakinių duomenimis, paprastai susitraukia raumenys, kraujagyslės, o susiaurėja akies vyzdys. Taigi, galima teigti, kad pastarųjų terminų porų antonimija būsianti nulemta bendrosios leksikos antonimijos. Деякі термінологи стверджують, що векторну опозицію додатково підсилюють так звані префікси полярного значення (див. Panko, Kočan, Maciuk 1994: 163). Таке твердження підтверджує пара антонімічних термінів із Посібника підвищення артеріального тиску – зниження артеріального тиску VLK I 48, проте такі випадки в посібнику нечасті. У цьому випадку дієслово з префіксом pa-, від якого утворено іменник, що є родовим компонентом першого члена антонімічної пари, означає напрямок знизу вгору, а дієслово з префіксом nu-, від якого утворено іменник, що є родовим компонентом другого члена антонімічної пари, — згори вниз. СПІЛЬНОКОРЕНЕВІ АНТОНІМІЧНІ МЕДИЧНІ ТЕРМІНИ Протилежне значення антонімічних термінів, розглянутих у попередньому розділі, закладене в різних коренях. У підручнику є й антоніми з тим самим коренем, яким протилежного значення надають словотворчі засоби. У лінгвістичній і термінологічній літературі антоніми з тим самим коренем, яким протилежного значення надають словотворчі засоби, називають словотворчими (Gaivenis, 27 Tokias paradigmas I. Erm anytė yra vadinusi lygiagrečiaisiais lizdais (Ermanytė 2008: 84). 186 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminų antonimija Vidaus ligų klinikos vadovėlyje (1928–1930 m.) Keinys 1990: 20; Andriuškaitė 2001: 70; Kvašytė 2005: 10; Mitkevičienė 2006: 136; Jakaitienė 2009: 137), bendrašakniais (Mitkevičienė 2006: 136; LKE 2008: 27) antonimais. Antonimiškumui realizuoti pasitelkiamos darybos priemonės dažniausiai yra priešdėliai. Produktyviausias iš jų yra priešdėlis ne-, su kuriuo išvesti dariniai kaip tik ir žymi pagrindiniu žodžiu pasakyto daikto priešybę (LKG I 1965: 428). Irenos Ermanytės pastebėjimu, leksiniai vienetai su neiginiu kiekvienu atveju turi kontradikcinę prasmę (Ermanytė 2008: 32). Antoniminės poros sudaromos minėtąjį neigiamos reikšmės priešdėlį prijungiant prie vieno iš tos poros narių. Taigi, priešdėlį ne- turintis neigiamos semantikos narys perteikia dalyko, įvardijamo kitu, t. y. teigiamos semantikos, nariu, nebuvimą, dėl to atsiranda priešpriešos santykis (Boguš 2015: 15; plg. Panko, Kočan, Maciuk 1994: 163–164). Розглядуваний префікс вирізняється особливою активністю у творенні антонімічних відношень і в термінології підручника. Як свідчить емпіричний матеріал, ці відношення не властиві простим медичним термінам зі спільним коренем — трапилося лише дві антонімічні пари; одна з них утворена членами зі спільним питомим коренем, до одного з яких додано префікс ne-: запальні ексудати — незапальні [ексудати] VLK II 65, а інша — членами зі спільним коренем іншомовного походження, до одного з яких додано міжнародний префікс anti- зі значенням протилежності чомусь (TŽŽ 2007: 86): токсини — антитоксини VLK V 6. Антонімічні відношення здебільшого пов’язують складені медичні терміни, видові компоненти яких відрізняються префіксом ne-. Зазвичай антонімічні пари утворюються між видовими компонентами зі спільним коренем литовського походження, наприклад: глибокі виразки — неглибокі виразки VLK V 102–103, [неповні] фістули — повні фістули VLK II 163, незвучні хрипи — звучні хрипи VLK II 15–16, VLK III 445, негучні [хрипи] — гучні [хрипи] VLK II 48, справжня [пульсація шийних вен] — несправжня [пульсація шийних вен] VLK III 449, справжня стенокардія — несправжня стенокардія VLK I 62, 64, напади несправжньої стенокардії — напади справжньої стенокардії VLK I 60, 62. Слід зазначити, що не в усіх випадках можна впевнено стверджувати, що терміни є антонімами; інакше кажучи, іноді можна побачити колізію між антонімією та простим запереченням, наприклад: висока [температура] — невисока [температура] VLK V 51, незначні болі — значні болі VLK III 250, здорові нирки — нездорові нирки VLK III 276, спокійний [вираз обличчя] — неспокійний [вираз обличчя] VLK III 443. Розгляньмо хоча б видові компоненти вже згаданої пари термінів Terminologija | 2023 | 30 187 запалення і незапалення. Запалення позначає поняття, отже, є терміном. Але чи позначає поняття незапалення? Якщо останнє лише просто заперечує поняття, позначене словом запалення, то воно є несправжнім антонімом (квазіантонімом). Те саме стосується пар висока — невисока температура, глибокі — неглибокі виразки, значні — незначні болі. Такі пари термінів можна було б вважати також робочими антонімами, що виникли в медичному дискурсі. Невелика кількість антонімічних пар утворюється також між видовими компонентами зі спільним коренем іншомовного походження; тут також переважає антонімія видових компонентів двослівних складених термінів, наприклад: формальні [елементи] — неформальні елементи VLK II 60, консонуючі хрипи — неконсонуючі [хрипи] VLK II 9, лейкемічні новоутворення — нелімфомні новоутворення VLK II 159, неорганічні екстрасистоли — органічні екстрасистоли VLK I 58, нетоксична аденома — токсична аденома VLK III 97, сифілітичні аневризми — несифілітичні аневризми VLK I 45, органічна недостатність тристулкових клапанів — неорганічна недостатність тристулкових клапанів VLK I 17. Антонімічні опозиції також можуть виражатися за допомогою різних префіксів (Černenko 2010: 184), наприклад, į- та iš-: глибина вдиху — глибина видиху VLK II 61, сила [вдиху] — сила видиху VLK III 445, подовжений вдих — подовжений видих VLK II 74, 75. Трапляється невелика кількість складних термінів (простих і складених із компонентами-складними словами), що посідають проміжне місце між спільнокореневими та неспільнокореневими антонімами (див. Mitkevičienė 2006: 142; пор. також Andriuškaitė 2001: 72). Антонімічні пари утворюють похідні із суфіксом -ystė, твірними словами для яких є складні слова aukštažiūris ir žemažiūris та tolregis ir trumparegis, наприклад: augštažiūrystė28 (далекозорість) — žemažiūrystė29 (короткозорість) VLK III 454, короткозорість — далекозорість VLK III 442. Трапилося кілька складних термінів іншомовного походження, перші компоненти яких мають антонімічні значення, наприклад: тахікардія30 — bradykardija31 VLK I 57, гіпоглікемія32 — гіперглікемі- 28 За даними LKŽe, aukštai має відтінок значення «далеко», а žemas — «короткий». 29 Див. примітку 30. 30 Тахікардія (гр. tachys — швидкий + kardia — серце) «прискорене серцебиття (понад 100 разів на хвилину)» (див. https://www.vle.lt/straipsnis/tachikardija/). 31 Брадикардія (гр. bradys — повільний + kardia — серце) «повільне серцебиття (менше ніж 60 скорочень серця за хвилину)» (див. https://www.vle.lt/straipsnis/bradikardija/). 32 Гіпоглікемія (гр. hypo — унизу (префікс, що вказує на розташування нижче чогось, зменшення або зниження порівняно з нормою) + глікемія) «зниження рівня глюкози в крові» (див. https://www.vle.lt/straipsnis/hipoglikemija/). 188 Palmira Zemlevičiūtė Medicinos terminų antonimija Vidaus ligų klinikos vadovėlyje (1928–1930 m.) її33 VLK III 107. Антонімія таких складених термінів, як недостатність двостулкових клапанів – недостатність тристулкового клапана VLK I 15, 17, недостатність тристулкового отвору – недостатність двостулкового отвору VLK I 17, зумовлена прикметниками двостулковий – тристулковий, відношення протилежності між якими виникають не із загальної мови, як, наприклад, можна припустити щодо прикметників, які є видовими компонентами складених термінів однокамерний ехінокок – багатокамерний ехінокок VLK III 322–323 однокамерний – багатокамерний, а з класифікації медичних понять. Окремо слід згадати такі антонімічні пари, між членами яких відношення протиставлення створює міжнародний елемент pseudo-, що має значення недостовірності. До видової основи іншомовного походження одного з членів пари додано згаданий елемент: дифтерійна [паличка Гоффмана] – псевдодифтерійна паличка Гоффмана VLK V 166. Інша пара цікавіша тим, що її члени мають різну структуру, тобто це простий і складений двослівний термін: «псевдолейкемія» – справжня лейкемія VLK III 156–157. Перший член цієї пари має ще й синонім «несправжня лейкемія» VLK III 156–157. Виявлено й інші видові компоненти з міжнародними елементами протилежного значення. Антонімічні відношення утворюють егзо-, що вказує на зв’язок із зовнішнім середовищем (TŽŽ 2007: 275), і ендо-, що означає перебування всередині (TŽŽ 2007: 296), наприклад: екзогенні [отрути] – отрути ендогенного походження VLK III 161, ендогенне походження – екзогенне походження VLK II 160, гіпер-, що вказує на перевищення норми (TŽŽ 2007: 430), і гіпо-, що означає «під, нижче, менше норми» (TŽŽ 2007: 433), наприклад, гіперхромна анемія – гіпохромна [анемія] VLK III 159. ВИСНОВКИ У п’ятитомному Посібнику з клініки внутрішніх хвороб (1928–1930) лікаря-терапевта міжвоєнної Литви К. Буйнєвічюса антонімічні пари медичних термінів найчастіше функціонують у тому самому реченні, тобто в регулярному⁽³⁴⁾, а іноді й у нерегулярному (обмеженому тією самою або близькою сторінкою) контексті. Їх аналіз засвідчив, що антонімія як одна із семантичних категорій властива медицині міжвоєнного часу, яку й 33 Гіперглікемія (гр. hyper – над, по той бік (перша частина складних слів, що вказує на перевищення норми) + гр. glȳkys – солодкий + haima – кров) «підвищення рівня глюкози в крові» (див. https://www.vle.lt/straipsnis/hiperglikemija/). 34 Регулярний контекст — це такий контекст, у якому обидва антоніми вживаються в одному або сусідніх реченнях (Ermantytė 1995: 11; 2008: 73). Terminologija | 2023 | 30 189 репрезентує досліджуваний Посібник, у своїй термінології. Це підтверджує висловлену в другій половині XX ст. думку, що розглядуване явище не менш властиве термінам (у цьому разі — медичним), ніж словам загальної мови. У термінології Посібника антонімія найчастіше виявляється лексичним, рідше — словотвірним способом. Ці способи передбачають дві структурні групи — різнокореневі та спільнокореневі антоніми. Різнокореневим антонімам властиві три типи протилежності — контрадикторна, контрарна та векторна, тоді як спільнокореневі антоніми пов’язані відношеннями контрадикторної протилежності. Протилежного значення останнім надає префікс не– — найпродуктивніший словотвірний засіб, хоча трапляються поодинокі випадки й іншого вираження (префікси протилежного значення į- і iš-, а також міжнародні елементи ендо- та егзо-, гіпер- і гіпо-). Найхарактернішою є антонімія складених медичних термінів, зумовлена антонімією видових компонентів, пов’язаних згаданими типами протилежності; ці компоненти переважно мають литовське походження й виражаються здебільшого прикметниками (якісними, відносними та займенниковими), значно рідше — дієприкметниками. Антонімія розглянутих термінів рідше походить також від антонімічних відношень між родовими компонентами, здебільшого литовського походження, які найчастіше виражені іменниками із суфіксом -imas. Кожен із цих засобів вираження бере участь у творенні більш ніж одного складеного медичного терміна. Встановлено, що антонімія складених медичних термінів найчастіше зумовлена антонімією видових компонентів, якими виступають слова загальної лексики (наприклад: великий – малий, вологий – сухий, легкий – важкий, добрий – поганий). Отже, можна стверджувати, що антонімія термінології Посібника значною мірою походить від антонімії загальної лексики, оскільки рідко трапляються пари антонімів, протилежність яких утворюється й є зрозумілою лише в термінології цієї галузі та випливає з класифікації медичних понять (наприклад, систолічний шум – діастолічний шум). Характерними ознаками антонімії медичних термінів у Посібнику можна вважати те, що пов’язані антонімічними відношеннями компоненти складених термінів не завжди узгоджені за формою вираження, а також трапляються випадки часткової антонімії. Іноді нелегко визначити, чи є протилежність у парі медичних термінів антонімією, чи лише простим запереченням, зумовленим самим текстом. Отже, ця колізія передбачає можливість існування квазіантонімів або робочих (виниклих у текстовому дискурсі) антонімів. 190 Palmira Zemlevičiūtė Medicinos terminų antonimija Vidaus ligų klinikos vadovėlyje (1928–1930 m.) ŠALTINIAI VLK I–V – Vidaus ligų klinikos vadovėlis 1: Širdies ir kraujagyslių ligos, Kazimieras Buinevičius, Kaunas: Lietuvos Universiteto Medicinos fakultetas, 1928. Vidaus ligų klinikos vadovėlis 2: Kvėpavimo ir virškinimo organų ligos, Kazimieras Buinevičius, Kaunas: Lietuvos Universiteto Medicinos fakultetas, 1928. Vidaus ligų klinikos vadovėlis 3: Klinikinio tyrinėjimo metodika. Patologiškos konstitucijos. Apykaitos ir vidujinės sekrecijos ligos. Kraujo ir kraujo gaminamųjų organų ligos. Inkstų ir šlapimo takų, kepenų, blužnies ligos. Teraputinė technika. Ligonių slaugymas. Dietetika. Klimato ir balneoterapija. Farmakoterapija, Kazimieras Buinevičius, Kaunas: Švietimo Ministerijos Knygų Leidimo Komisija, 1929. Vidaus ligų klinikos vadovėlis 4: Intoksikacijos. Traumatizacijos. Simuliacijos. Allerginės ligos, Kazimieras Buinevičius, Kaunas: Švietimo Ministerijos Knygų Leidimo Komisija, 1930. Vidaus ligų klinikos vadovėlis 5: Infekcinės ligos, Kazimieras Buinevičius, Kaunas: Lietuvos Universiteto Medicinos fakultetas, 1930. LITERATŪRA Amsili Pascal 2003: L’antonymie en terminologie: quelques remarques. – Conférence TIA-2003, Strasbourg, 31 mars et 1 avril 2003. Prieiga internete: https://hal.science/hal-00009275/document. Andriuškaitė Ramunė 2001: J. Balčikonio kalbotyros terminų antonimai. – Terminologija 8, 65–75. [Bagana Žerom, Veličkova Svetlana 2012: Antonimija v medicinskoj terminologii (na materiale nemeckogo jazyka). – Naučnaja mysl Kavkaza 2, 180–182] Багана Жером, Величкова Светлана 2012: Антонимия в медицинской терминологии (на материале немецкого языка). – Научная мысль Кавказа 2, 180–182. [Barvickaja Galina 2014: Antonimičeskije otnošenija v ukrainskoj terminosisteme učიოta i audita. – Naučnyj potencial 1(14), 16–20] Барвицкая Галина 2014: Антонимические отношения в украинской терминосистеме учета и аудита. – Научный потенциал 1(14), 16–20. [Bilalova Dina 2022: Antonimija techničeskoj terminologii raznostrukturnych jazykov. – Globalnyj naučnyj potencial 8(137), 179–181] Билалова Дина 2022: Антонимия технической терминологии разноструктурных языков. – Глобальный научный потенциал 8(137), 179–181. [Boguš Oksana 2015: Antonimični vidnošenia v ukrainskij astronomični terminologii kincia XIX – peršoi tretini XX stoli. – Baltijskij gumanitarnyj žurnal 1(10), 14–16] Богуш Оксана 2015: Антонімічні відношення в українській астрономічній термінології кінця XIX – першої третини XX столі. – Балтийский гуманитарный журнал 1(10), 14–16. [Černenko Irina 2010: Antonimični vidnošenia v ukrainskij terminologii turizmu. – Vysnyk Nac. Un-tu „Lvivska politechnika“. Serija „Problemy ukrainskoj terminologii“ 675, 183–186] Черненко Ірина 2010: Антонімічні відношення в українській термінології туризму. – Вісник Нау. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології» 675, 183–186. [Danilenko Valerija 1977: Russkaja terminologija. Oput lingvističeskogo opisanija, Moskva: Nauka] Даниленко Валерия 1977: Русская терминология. Опыт лингвистического описания, Москва: Наука. Ermanytė Irena 1984: Apie antonimų reikšmes ir vartojimą kalboje. – Kalbos kultūra 46, 43–46. Ermanytė Irena 1993: Kontekstiniai antonimai. – Kalbos kultūra 65, 74–78. Ermanytė Irena 1995: Priešingybė kaip semantinis ir loginis antonimijos pagrindas. – Lietuvių kalbotyros klausimai XXXV, 9–31. Ermanytė Irena 2008: Antonimija ir antonimai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Gagné Anne-Marie, L’Homme Marie-Claude 2016: Opposite relationships in terminology. – Terminology 22(1), 30–51. Gaivenis Kazimieras 2014 [1989]: Kai kurie antonimijos atvejai lietuvių terminologijoje. – Kazimieras Gaivenis. Rinktiniai raštai, sud. J. Gaivenytė-Butler, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 167–174. Gaivenis Kazimieras, Keinys Stasys 1990: Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas: Šviesa. [Golovin Boris, Kobrin Rafail 1987: Lingvističeskije osnovy učenija o terminach, Moskva: Vyššaja škola] Головин Борис, Кобрин Рафаил 1987: Лингвистические основы учения о терминах, Москва: Высшая школа. [Gorochova Natalja 2015: Javlenije antonimii v specialnoj terminologii. – Jazyk nauki i techniki v sovremennom mire: Materialy IV Meždunarodnoj naučno-praktičeskoj konferencii, Omsk: Omskij Terminologija | 2023 | 30 191 gosudarstvenyj techničeskij universitet, 64–66] Горохова Наталья 2015: Явление антонимии в специальной терминологии. – Язык науки и техники в современном мире: Материалы IV Международной научно-практической конференции, Омск: Омский государственный технический университет, 64–66. Jakaitienė Evalda 2009: Leksikologija, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Kazlauskaitė Gita 2004: Fonetikos terminų antonimijos bruožai. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos: straipsnių rinkinys Kazimierui Gaiveniui atminti, ats. red. St. Ke nys, 212–218. Kvašytė Regina 2005: Mokomasi terminologijos žodynėlis, Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla. LKE – Lietuvių kalbos enciklopedija, antrasis patikslintas ir papildytas leidimas, sud. K. Morkūnas, red. V. Ambrazas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2008. LKG – Lietuvių kalbos gramatika I, vyr. red. K. Ulvydas, Vilnius: Mintis, 1965. LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas (I–XX, 1941–2002), e. variantas, vyr. red. G. Naktinienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005. Prieiga internete: www.lkz.lt. Mitkevičienė Asta 2006: Literatūros mokslo terminų antonimija 1922–1942 m. – Terminologija 13, 134–148. [Panko T. I., Kočan I. M., Maciuk G. P. 1994: Ukrainske terminoznavstvo, Lviv: Svit] Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. 1994: Українське термінознавство, Львів: Світ. [Pasternak Galina 2007: Sinonimija ta antonimija v ekonomiko-pravovij terminologii. – Ukrainska terminologija i sučasnist: Zbirnik naukovich prac, Vypusk VII, Vidp. red. L. O. Simonenko, Kyiv: KNEU, 190–193] Пастернак Галина 2007: Синонимия и антонимия в економіко-правовій термінології. – Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць, Випуск VII, Відп. ред. Л. О. Симоненко, Київ: КНЕУ, 190–193. Paura Markas 2010: Antoniminiai kompiuterių virusų rūšių pavadinimai. – Vertimo studijos 3, 109–122. Pikčilingis Juozas 1975: Lietuvių kalbos stilistika II, Vilnius: Mokslas. Rakhimova Maftuna 2022: About antonymy. – Eurasian Research Bulletin 14, 309–311. Stropus Rimvydas, Tamašauskas Kazys Algimantas, Paužienė Neringa 2005: Žmogaus anatomija, antrasis pataisytas ir papildytas leidimas, Kaunas: Vitae Litera. [Superanskaja Aleksandra, Podolskaja Natalija, Vasiljeva Natalija 1989: Obščaja terminologija: voprosy teorii, Moskva: Nauka] Суперанская Александра, Подольская Наталия, Васильева Наталия 1989: Общая терминология: вопросы теории, Москва: Наука. [Šestakova Svitlana 2017: Antonimija v ekonomičnyj termino leksici. – Vysnyk Dnipropetrovskogo universitetu imeni Alfreda Nobel ia. Serija „Filologyčny nauki“ 1, 251–255] Шестакова Світлана 2017: Антонімія в економічній термінолексіці. – Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Філологічні науки» 1, 251–255. [Škel Veronika 2021: Antonimija v anatomické terminologii anglijskogo ir belaruskogo jazykov. – Mežkulturnaja kommunikacija i profesionalno orientirovonoje obučeniè inostranym jazykam: Materialy XV Meždunarodnoj naučnoj konferencii, posvjaščennoj 100-letiju obrazovanija Belorusskogo gosudarstvenogo universiteta, Minsk: Belorusskij gosudarstvenyj universitet, 262–267] Шкель Вероника 2021: Антонимия в анатомической терминологии английского и беларуского языков. – Межкультурная коммуникация и профессионально ориентированное обучение иностранным языкам: Материалы XV Международной научной конференции, посвященной 100-летию образования Белорусского государственного университета, Минск: Белорусский государственный университет, 262–267. [Šumailova Marina 2014: Terminy-antonymy v nemeckoj terminologii interneta. – Jazyk nauki i techniki v sovremennom mire: Materialy III Meždunarodnoj molodìožnoj naučno-praktičeskoj konferencii, Omsk: Omskij gosudarstvenyj universitet, 141–142] Шумайлова Марина 2014: Термины-антонимы в немецкой терминологии интернета. – Язык науки и техники в современном мире: Материалы III Международной молодежной научно-практической конференции, Омск: Омский государственный технический университет, 141–142. [Tatarinov Viktor 2006: Obščèje terminovedenije: enciklopedičeskij slovar, Moskva: Moskovskij Licej] Татаринов Виктор 2006: Общее терминоведение: энциклопедический словарь, Москва: Московский Лицей. TŽŽ – Valerija Vaitkevičiūtė. Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius: Žodynas, 2007. [Us Anna 2018: Specifika antonimičnych vidnošenj v ukrainskij terminologii simejnogo prava. – Slavianskyj mir i nacionalnaja rečevaja kultura v sovremennoj komunikaciji, Grodno: Grodnenskij 192 Palmira Zemlevičiūtė Medicinos terminų antonimija Vidaus ligų klinikos vadovėlyje (1928–1930 m.) gosudarstvenyj universitet imeni Janki Kupaly, 227–229] Уc Анна 2018: Специфика антонимичных отношений в українській термінології сімейного права. – Славянский мир и национальная речевая культура в современной коммуникации, Гродно: Гродненский государственный университет имени Янки Купалы, 227–229. VLEe – Visuotinė lietuvių enciklopedija. Prieiga internete: https://www.vle.lt/straipsnis/tachikardija/; https://www.vle.lt/straipsnis/bradikardija/; https://www.vle.lt/straipsnis/kazimieras-buinevicius/. ANTONYMY OF MEDICAL TERMS IN VIDAUS LIGŲ KLINIKOS VADOVĖLIS (1928–1930) Summary The article deals with the antonymic medical terms in Vidaus ligų klinikos vadovėlis (Textbook of Clinical Symptoms of Internal Diseases) (1928–1930), the landmark five-volume work by Kazimieras Buinevičius (1872–1953), a Lithuanian physician of the inter-war era. This textbook was used by several generations of medics and has undoubtedly affected the formation and evolution of Lithuanian medical terminology. The article explains the ways of expression of the antonymy of medical terms, analyses the structure of antonymous terms, and discusses the types of the opposites that link them. It was established that pairs of antonymous medical terms usually function within the same sentence, i.e., in the regular and sometimes in the irregular context (which is limited to the same or an adjacent page). Analysis of these pairs revealed that antonymy as a semantic category is typical of inter-war medical terminology, which the examined textbook represents. This supports the idea, advanced in the second half of the twentieth century, that the phenomenon discussed is just as typical of terminology (in this case, medical terms) as it is of the words in standard language. In medical terminology of the textbook, antonymy mostly manifests itself in lexically and less commonly derivatively. These methods presuppose two structural groups: non-conjugate (kairysis prieširdis–dešinysis prieširdis ‘left ventricle–right ventricle’) and conjugate (trumparegystė–tolregystė ‘short-sightedness – long-sightedness’) antonyms. Non-conjugate antonyms are defined by three types of opposites – contradictory, contrary, and vector, while conjugate antonyms are linked by contradictory opposites. The latter antonyms derive their opposite meaning from the prefix ne- ‘non-’, which is the most productive means of term formation, although isolated instances of other forms of expression also exist (such as opposite prefixes į- ‘into’ and iš- ‘out’ and foreign elements endo- and egzo-, hiper- and hipo-). The most characteristic is the antonymy of compound medical terms arising from the antonymy of words mostly of Lithuanian origin related by the above-mentioned types of the opposites, mainly expressed by adjectives (simple, relative, and pronominal) and less commonly by participles. The antonymy of the terminology discussed, predominantly based on antonymic main components of Lithuanian origin, which are mainly expressed by nouns with the suffix -imas, is less frequent. Quite a few of these means of expression are involved in forming more than just one compound medical term. Terminologija | 2023 | 30 193 It was established the antonymy of compound medical terms is most frequently the product of the antonymy of the subordinate components that function as words of the standard lexis (e.g., didelis–mažas ‘large-small’, drėgnas–sausas ‘wet-dry’, lengvas–sunkus ‘light-heavy’, geras–blogas ‘good-bad’). Hence the antonymy of the terminology in the textbook can be said to have been largely derived from the antonymy of the standard lexis, for the pairs of antonyms whose opposites evolved from and is clear only in the terminology of the field discussed are few (e.g., sistolinis ūžesys–diastolinis ūžesys ‘systolic murmur–diastolic murmur’). A typical characteristic of the antonymy of the medical terms in the textbook is that the antonymic elements of compound terms are not always consistent in their expression: there are some instances of partial antonymy. Sometimes it is not easy to tell whether the opposites of a pair of medical terms is an antonymy or a simple negation determined by the text itself. As a result, this collision presupposes a possibility of quasi-antonyms and working antonyms (which emerge in the discourse of the text). Gauta 2023-09-19 Palmira Zemlevičiūtė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected] 194 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminų antonimija Vidaus ligų klinikos vadovėlyje (1928–1930 m.)