Daiktavardėjimas ir daiktavardiškumas architektūros ir statybos terminijoje

doi.org/10.35321/term30-2 Субстантивація та іменниковість в архітектурній і будівельній термінології Субстантивація та іменниковість в архітектурній і будівельній термінології LINA RUTKIENĖ Інститут литовської мови Ідентифікатор ORCID: https://0000-0001-6661-3115 А Н О Т А Ц І Я У статті на матеріалі термінів, зібраних зі словників архітектурної та будівельної термінології, наукової й навчальної літератури цих галузей, розглядаються питання субстантивації та іменниковості. Встановивши, що в архітектурній і будівельній термінології субстантивуються або вживаються як іменники прикметники із суфіксом -inis, -inė, означені прикметники, означені дієприкметники та складні прикметники, розглянуто ступені іменниковості цих слів, що функціонують як терміни. Оцінено, до яких тематичних груп термінів належать прикметники та дієприкметники, схильні до субстантивації найчастіше. КЛЮЧОВІ СЛОВА: субстантивація, ступінь іменниковості, залежний компонент терміна, термін. А Н О Т А Ц І Я У статті розглядаються питання субстантивації та номіналізації на основі словників архітектурної та будівельної термінології, а також наукової й навчальної літератури з цих галузей. Визначено ступінь субстантивації прикметників із суфіксами -inis, -inė, займенникових прикметників, дієприкметників і складних прикметників в архітектурній та будівельній термінології. Оцінено тематичні групи, до яких належать прикметники й дієприкметники, що найчастіше субстантивуються. КЛЮЧОВІ СЛОВА: субстантивація, ступінь іменниковості, вторинний терміноелемент, термін. 34 Lina Rutkienė Daiktavardėjimas ir daiktavardiškumas architektūros ir statybos terminijoje ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ Субстантивація, або субстантивізація, у литовському мовознавстві найчастіше досліджується на матеріалі слів загальновживаної мови. Ґрунтовно цю тему досліджували Аделе Валецкене (1957), Пранас Кнішта (1976), Алдона Паулаускене (1983, 1994), Аурімас Маркявічюс (2012); широко її висвітлено також у Граматиці литовської мови (LKG 1965). Поглиблено досліджуючи інші теми, питання субстантивації в загальновживаній мові розглядали також Саулюс Амбразас (1995), Вінцентас Дротвінас (1963), Рамуне Васкеляйте (2019) та ін. Однак це явище не менш актуальне й для термінології (хоча, слід визнати, термінологічних досліджень на цю тему бракує). Субстантивовані слова, що функціонують як терміни, можна, мабуть, знайти в усіх галузях науки, проте не всі вони зафіксовані у словниках. У цій статті на матеріалі термінів, зібраних зі словників архітектурної та будівельної термінології, а також із наукової й навчальної літератури цих галузей, розглядаються питання субстантивації та іменниковості в термінології архітектури й будівництва. Для досягнення мети поставлено такі завдання: 1) на основі спостережень мовознавців розглянути явище субстантивації; 2) визначити тематичні групи архітектурних і будівельних термінів, у яких функціонують слова, схильні до субстантивації або вже субстантивовані; 3) розглянути ступені іменниковості цих термінів. Основний метод, застосований у статті, — аналітико-описовий. За допомогою цього методу збирають, систематизують та аналізують емпіричні дані, узагальнюють результати. Спочатку зібрані терміни морфологічно поділяють на три групи, а потім розподіляють за тематичними групами й розглядають як їхні складники. Матеріал для дослідження зібрано переважно з джерел кінця XX — XXI ст.: словників архітектурної та будівельної термінології (основних джерел), а також навчальних книжок, монографій, підручників, збірників статей і конспектів лекцій. У статті також використано кілька джерел попереднього періоду (першої половини XX ст.), необхідних для висвітлення розвитку термінів. Загалом із 21 джерела зібрано 165 неповторюваних субстантивованих, субстантивованих у процесі становлення та іменникових термінів. Архітектурні й будівельні терміни розглядаються разом, оскільки ці галузі пов’язані, а багато термінів є спільними для архітектурної та будівельної термінології. Наприклад, у передмові до словника Валдемара Міхалаускаса Дерев’яні та цегляні будівлі, конструкції й елементи зазначено, що книжка «призначена для студентів спеціальностей архітектури, цивільного та промислового будівництва» (MMPK 1988: 3), отже, в одному виданні подано терміни як архітектури, так і будівництва. Terminologija | 2023 | 30 35 Слід звернути увагу, що всі міркування статті ґрунтуються лише на зібраному матеріалі: дослідження матеріалу з іншої галузі та іншого характеру, цілком очевидно, може виявити інші результати. Досліджувати питання субстантивації та субстантивності — нелегке завдання, оскільки ці процеси відбуваються поступово й тривають довго; іноді дуже складно визначити початок субстантивації конкретного слова, співвідношення двослівного терміна та неіменникового компонента, що перетворюється на іменник, а також ступінь субстантивації. Однак усе ж таки, як вважається, навіть обговорення невеликої кількості даних різних періодів, що охоплюють не надто широке коло наукових галузей, може надати важливу інформацію з досліджуваної теми. 1. ТЕОРЕТИЧНІ МІРКУВАННЯ ЩОДО СУБСТАНТИВАЦІЇ ТА СУБСТАНТИВНОСТІ Субстантивація є одним із типів транспозиції, або гіпостази1. У «Словнику термінів литовського мовознавства» субстантивацію, або субстантивізацію, визначено як «[П]ерехід слів інших частин мови (у литовській мові передусім прикметників і числівників, а також дієприкметників) в іменники» (Gaivenis, Keinys 1990: 41). А. Паулаускене це явище, яке належить до безафіксального словотвору2, визначає за критерієм значення: «<...> це перехід слів, що позначають ознаку, у слова, що позначають предмет» (Paulauskienė 1983: 42). Можна почути думки, що субстантивацію не слід плутати з парадигматизацією: наприклад, такі слова, як daugiabutis (daugiabučiam (прикм.) — daugiabučiui (ім.)), laukinis (laukiniam (прикм.) — laukiniui (ім.)), є прикладами не субстантивації, а парадигматизації. Однак у цій статті дотримуються думки Вінцаса Урбутіса: він стверджує, що формальна «перебудов[а] парадигми колишнього прикметникового відмінювання на іменникову» є лише подальшою субстантивацією (Urbutis 2009: 349). Отже, субстантивація насамперед пов’язана зі змінами категорійного значення: під час субстантивації значення ознаки або інше значення (залежно від частини мови) починає згасати, і слово набуває категорійного значення іменника. У визначеннях субстантивації, або субстантивізації, литовськими мовознавцями більше наголошується на процесі перетворення, переходу. Уже саме слово субстантива- 1 Гіпостаза — «[П]ерехід слова або форми однієї частини мови в слово іншої частини мови: jaunoji (означений прикметник, що перетворився на іменник), truputį (застиглий у прислівнику знахідний відмінок однини іменника), dėka (іменник, що перетворився на післяйменник) тощо» (Gaivenis, Keinys 1990: 79). 2 У морфології литовської мови мовознавиця вважає субстантивацію явищем функціонального словотвору (Paulauskienė 1994: 43–46). 36 Lina Rutkienė Daiktavardėjimas ir daiktavardiškumas architektūros ir statybos terminijoje Термін «субстантивація», як і «субстантивізація», передбачає семи процесуальності, тривалості в часі. Однак, безперечно, розглядуване явище може бути пов’язане не лише з процесом перетворення, а й зі словотворенням. Стефан Гьофлер, який досліджував субстантивацію прикметників, стверджує, що в класичних індоєвропейських мовах субстантивація може відбуватися двома різними способами: 1) прикметник перетворюється на іменник унаслідок словотворення, коли застосовуються морфологічні або морфонологічні операції, — це так звана пряма субстантивація (англ. ‘direct’ substantivization); 2) прикметник поступово перетворюється на іменник. Спочатку існує словосполучення прикметника з іменником, що позначає складне поняття, а згодом іменник опускається. Це субстантивація, яка відбувається внаслідок еліпсису (Höfler 2020: 181–186). Однією з причин субстантивації цього типу слід вважати принцип мовної економії, зокрема й термінологічної. З іншого боку, цей принцип начебто суперечить принципу точності термінів, згідно з яким складений термін точніше, а отже й зрозуміліше виражає наукове поняття. Пряму субстантивацію в термінології можна було б пов’язати з творенням нових термінів за словотвірними типами, що сформувалися внаслідок субстантивації через еліпсис, а також зі створенням нових термінів за зразками, більшість яких також є результатом субстантивації через еліпсис. З огляду на зібраний матеріал, другий випадок (тобто творення за зразками) охоплював би вживання в термінології субстантивованих прикметників і дієприкметників із займенниковою формою: коли для задоволення номінативних потреб наукової галузі як однослівний термін одразу обирають прикметник або дієприкметник із займенниковою формою, не можна говорити про творення терміна, оскільки словотвірний акт тут не відбувається і жоден словотвірний формант у цьому процесі не бере участі. Тому кажуть, що це створення нового терміна за вже наявними зразками. Коли терміни утворюються за сформованими словотвірними типами, точніше говорити не про субстантивацію (як процес), а про субстантивність прикметників і дієприкметників — саме цей термін ужив Пранас Кнюкшта в монографії Priesagos -inis būdvardžiai (Kniūkšta 1976). У цьому випадку термін, ужитий П. Кнюкштою, є доречним, тож його буде запозичено для цього дослідження. Науковець розрізняє кілька ступенів субстантивності. Слова, утворені за допомогою суфікса -inis одразу як іменники, мовознавець зараховує до слів першого³ ступеня субстантивності. Інший ступінь субстантивності (у цій статті за порядком називатимемо його другим) — це коли похідні із суфіксом -inis «паралельно можуть уживатися і як іменники, і як прикметники». 3 П. Кнюкшта не визначає й не позначає числом, який це ступінь; словом pirmasis він має на увазі послідовність. Terminologija | 2023 | 30 37 прикметниково». Ще один ступінь (у цій публікації вважатимемо його третім) — «[І]менниково вживаються такі похідні із суфіксом -inis, які зазвичай уживаються як прикметники» (тобто оказіонально субстантивовані прикметники)4. Але, за словами П. Кнюкшти, «[М]оже бути й навпаки: слова, що закріпилися як іменники, уживаються прикметниково» (Kniūkšta 1976: 117–118) (четвертий ступінь субстантивності). У цьому дослідженні класифікація П. Кнюкшти потрібна також тому, що вона придатна й для інших випадків субстантивації, тобто для субстантивації та субстантивного вживання прикметників і дієприкметників із займенниковою формою, а також складних прикметників. Отже, хоча П. Кнюкшта розрізняє ступені субстантивності лише для похідних із суфіксами -inis, -inė, у цій статті буде зроблено спробу застосувати теорію науковця до всіх виявлених випадків субстантивації та субстантивності в термінології архітектури й будівництва. Хоча в загальній мові субстантивуватися можуть різні частини мови, емпіричні дані свідчать, що в термінології архітектури й будівництва найчастіше субстантивуються або вживаються як іменники прикметники, рідше — дієприкметники. У процесі субстантивації змінюється й конкретизується значення прикметника або дієприкметника — воно охоплює також значення іменника. Отже, такий термін позначає цілий об’єкт реального світу та властиву йому ознаку, тобто має велике семантичне навантаження. Безперечно, унаслідок субстантивації змінюються граматичні ознаки, а часто й фонетичні особливості. 2. ІМЕННИКОВІ Й ІМЕННИКОВАНІ ПРИКМЕТНИКИ ТА ДІЄПРИКМЕТНИКИ В ТЕРМІНОЛОГІЇ АРХІТЕКТУРИ Й БУДІВНИЦТВА У загальній мові, як пише А. Paulauskienė, на іменники можуть перетворюватися «означені форми прикметників і дієприкметників, похідні з суфіксами -inis, -inė (malkinė), -ienė (bulvienė), -ėtis (varsškėtis), складні слова та слова з префіксами (juodadarbis, beprotis, begalvis), оскільки значення й граматична структура всіх їх придатні для виконання функцій іменника» (Paulauskienė 1983: 43). Дані розглянутого дослідження показали, що в термінології архітектури й будівництва випадків субстантивації та іменникового вживання значно менше: субстантивуються або вживаються як іменники 1) прикметники із суфіксами -inis, -inė, 2) означені прикметники й означені дієприкметники та 3) складні прикметники. Кількісні дані наведено на рис. 1. 4 A. Paulauskienė розглядає такі випадки, говорячи про іменникове вживання прикметника (Paulauskienė 1994: 39). 38 Lina Rutkienė Daiktavardėjimas ir daiktavardiškumas architektūros ir statybos terminijoje 26% термінів, виражених іменниково вживаними означеними прикметниками й дієприкметниками 13% термінів, виражених іменниково вживаними складними прикметниками 61% термінів, що мають прикметникові суфікси -inis, -inė Рис. 1. Випадки субстантивації та іменникового вживання в термінології архітектури й будівництва 2.1. Терміни з прикметниковими суфіксами -inis, -inė Проблемні питання щодо термінів із цими суфіксами варто розглянути докладніше. Головне питання: чи можна взагалі пов’язувати з субстантивацією похідні від цих суфіксів, які функціонують як терміни? У мовознавстві існують різні думки й щодо віднесення похідних із цим суфіксом, які мають іменникове значення, до категорії частин мови. P. Kniūkšta у Dabartinės lietuvių kalbos gramatikoje слова із суфіксами -inis, -inė, віднесені до категорії іменника, такі як milinė, nosinė, skardinė, stoginė, vamzdinė тощо, вважає прикметниками, ужитими як іменники (Kniūkšta 1976). Stasys Keinys майже в той самий час в опублікованій статті розглядає такі терміни, як durpinė, muitinė, siurblinė тощо, як іменники (Keinys 1975: 71). У Dabartinės lietuvių kalbos gramatikoje, говорячи про похідні із суфіксом -inė, зазначається, що «[З]начна частина іменників із цим суфіксом (так само, як і з наступним суфіксом -inis), очевидно, спочатку була звичайними прикметниками -inis, -inė, які лише згодом субстантивувалися» (DLKG 2005: 115). S. Ambrazas називає -ina, -inė, -inis прикметниковими суфіксами (Ambrazas 1995: 191). A. Markevičius звертає увагу на те, що «[Ч]ерез відсутність чітких критеріїв розмежування прикметника й іменника в різних словниках є чимало плутанини» (Markevičius 2012: 144). Повертаючись до термінів архітектури й будівництва, слід наголосити, що більшість із них утворено як іменники — відповідно до сформованого словотвірного типу. Згідно з теорією ступенів іменниковості P. Kniūkšta, ці терміни належать до першого ступеня іменниковості. Більшість таких термінів, імовірно, ніколи не вживалися як прикметники; їх не зафіксовано у словниках як прикметники (наприклад: areštinė ALKAAŽ 2009, kareivinės ALKAAŽ 2009, lif­tinė STŽ 2002). Отже, у цьому випадку знову доречно говорити не про субстантивацію, а про іменниковість. Такі терміни в синхронному аспекті слід пов’язувати з морфологічним словотвором. Як стверджує V. Urbutis, «[С]убстантивація Terminologija | 2023 | 30 39 може закінчитися тим, що колишній прикметниковий суфікс синхронно вже усвідомлюється як суфікс творення іменників» (Urbutis 2009: 350). Однак при діахронічному розгляді помітні зв’язки з субстантивацією та причини виникнення словотвірного типу. Отже, терміни із суфіксами -inis, -inė часто не вважають прикладами субстантивації; лише вбачаються відповідні зв’язки і, спираючись на P. Kniūkšta, можна говорити про ступінь їхньої субстантивності. З іншого боку, деякі однослівні терміни із суфіксами -inis, -inė також можуть бути результатом субстантивації. Однак при синхронному дослідженні, коли не спостерігається конкуренції однослівного та двослівного термінів, складно точно визначити, які утворено за словотвірною моделлю, а які є результатом переходу. В архітектурній та будівельній термінології чимало однослівних термінів із суфіксами -inis, -inė: знайдено 101 термін, що належить до двох основних тематичних груп — назв місць і конструктивних частин споруди. Як свідчать емпіричні дані, похідними із суфіксами -inis, -inė найчастіше називають місця. Цю групу можна поділити на дрібніші підгрупи: 1. Переважно це назви будівель, приміщень, установ, у яких перебувають, виконують або виробляють те, що назване твірним словом. Це видно не лише зі словотвірного значення, а й із визначень термінів: durpinė «сарай, де складають торф» STŽT 1978: 49; kareivinė «приміщення для військових, відоме ще з часів римлян» ALKAAŽ 2009: 23; merginė «дівоча кімната» ALKAAŽ 2009: 32; padarginė «місце, приміщення для зберігання знарядь» MMPK 1988: 44; paukštinė «пташник, приміщення для птиці» MMPK 1988: 75; sargybinė «вартова будка або башточка, зведена біля замку, маєткового палацу чи міської брами» ALKAAŽ 2009: 23; varpinė «окрема будівля або частина будівлі, прибудована до церкви, призначена для підвішування дзвонів» ALKAAŽ 2009: 26; pašarinė «частина клуні для зсипання полови й корму» MMPK 1988: 75; degutinė «приміщення або яма, де випалюють дьоготь» STŽT 1978: 43. 2. Похідними із суфіксами -inis, -inė називають місце, призначене для того, що назване твірним словом. Хоча слова першої групи також мають відтінок значення призначення, тут це значення виражене виразніше; крім того, твірні слова першої групи — конкретні іменники, а цієї — абстрактні. Однак у більшості випадків у визначеннях значення призначення не актуалізується, наприклад: pavėsinė «невелика легка літня споруда в саду чи парку, зазвичай без дверей і вікон» MMPK 1988: 79, «невелика альтанкоподібна споруда, характерна для садів і парків XVI–XIX ст. 40 Lina Rutkienė Daiktavardėjimas ir daiktavardiškumas architektūros ir statybos terminijoje архітектури; [A]частина архітектурного комплексу, найчастіше окрема одноповерхова будівля» ALKAAŽ 2009: 124. До інших підгруп належить небагато термінів. Термінами з прикметниковими суфіксами -inis, -inė також може називатися споруда, розташована в місці, позначеному твірним словом: žeminė «споруда, викопана в землі» ALKAAŽ 2009: 55, або споруда, зроблена способом, указаним твірним словом: krėstinė «хата, зліплена з глини» ALKAAŽ 2009: 5. Більшість похідних із суфіксами -inis, -inė, що функціонують як однослівні архітектурні та будівельні терміни на позначення місць, за класифікацією ступенів субстантивності P. Kniūkšta належали б до першого з чотирьох названих ступенів. Однак у словниках V. Michalauskas зафіксовано пару термінів другого ступеня субстантивності, тобто похідні із суфіксами -inis, -inė уживаються і в прикметниковому значенні як атрибути головного компонента двослівного терміна, і в іменниковому значенні як однослівний термін, наприклад: mėsinė – mėsinė kamera MMPK 1988. Набагато частіше, ніж ця конкуренція, у згаданих словниках трапляється конкуренція суфіксів, уживаних для творення назв місць, пор.: arklinė – arklidė STŽT 1978, avinė – avidė STŽT 1978, kiaulinė – kiaulidė, kiaulinis STŽT 1978, ledinė – ledainė MMPK 1988, paukštinė – paukštidė, paukštininkas MMPK 1988. Говоря про назви місць, які від самого початку творилися як іменники, варто звернути увагу на діахронні дослідження литовських назв місць, виконані S. Ambrazas: учений стверджував, що творення назв приміщень у литовській мові за допомогою суфікса -inė могло бути зумовлене похідними слов’янських мов із -ьn’a. За словами S. Ambrazas, «[Ш]о цього типу похідні знаходимо вже в давніх писемних пам’ятках» (Ambrazas 1995: 191). Отже, такі слова, утворені за словотвірною моделлю слов’янських мов, можна було б вважати словотвірними кальками — у цьому разі вже йдеться про субстантивацію або субстантивність в іншій мові, тобто це не явище нашої мови. Однак такі словотвірні кальки могли сприяти формуванню й литовського словотвірного типу. Цей словотвірний тип став досить продуктивним в архітектурній та будівельній термінології: як у науковій літературі XX ст., так і XXI ст. із розглядуваних галузей трапляється чимало назв місць — однослівних термінів із прикметниковими суфіксами -inis, -inė. У Statybos terminų žodyne (STŽ 2002) їх виявлено 21, а в Anglų–lietuvių kalbų aiškinamajame architektūros žodyne (ALKAAŽ 2009) — 16. Варто зазначити, що раніше, за словами P. Kniūkšta, такий словотвірний тип не мав бути продуктивним, оскільки тоді, на думку мовознавця, «не могли б поширитися слова з гібридним суфіксом priesaga -inyčia <...>. Крім того, і литовські назви місць Terminologija | 2023 | 30 41 pavadinimai buvo populiaresni su priesagomis -idė, -udė“ (Kniūkšta 1976: 117). Gal galima manyti, kad šiam darybos tipui lietuvių kalboje įsitvirtinti padėjo būtent terminija. Як видно з прикладів, усі згадані назви місць мають жіночий рід. Імовірно, це формальний показник зв’язку другорядного компонента двослівного терміна з колишнім головним компонентом терміна, таким як patalpa, kamera тощо. Однак назви іншої тематичної групи — конструктивних частин споруди — утворюються як у жіночому, так і в чоловічому роді. Іноді те саме поняття називається іменниками з прикметниковим суфіксом різного роду: garinis / garinė «отвір для виходу пари в димар» STŽT 1978. Однак є спільнокореневі терміни, у яких чоловічий рід позначає одне поняття тієї самої тематичної групи, а жіночий — інше, наприклад: skersinė – spyrys, skersinis – traversa STŽT 2002. А, наприклад, dūminis («висотний»), dūminė («коптильня; погана кімната; житловий будинок без димаря» MMPK 1988: 47) називають представників різних тематичних груп. Розглядувана тематична група загалом складається з двох підгруп: назви різних отворів у будівлі, призначених для поліпшення повітря всередині будівлі, та назви балок, колод і дощок, що виконують певну конструктивну функцію. До першої підгрупи належать, наприклад, такі терміни: aukštinis, dūminis, kiaurinis «віконце в стелі курної хати для виходу диму» STŽT 1978: 27, 84; miglinė «отвір для виходу пари в димар» MMPK 1988: 33; orinė «кватирка» MMPK 1988. Прикладами термінів другої підгрупи є balkinis «стінова колода, на яку кладуть балки» STŽT 1978: 29; gairinė «колода на гребені даху» STŽT 1978: 52; ilginis «поздовжня опорна балка» ALKAAŽ 2009: 26; ilaidinė, spraustlentė STŽT 2002; išilginis «перемичка, колода, балка, жердина, що кладеться вздовж» STŽT 1978: 66; pagegninis «стінова колода, що підтримує крокви» MMPK 1988: 46; pamტinis «перша, нижня стінова колода, яку кладуть на фундамент» MMPK 1988: 58; pavартinė «дошка, яку кладуть під звисом даху» MMPK 1988: 78. Щодо словотвірного значення, у цій тематичній групі переважають назви, твірне слово яких указує, для чого призначений названий предмет (orinė «отвір, віконце для повітря»), або де він розташований (pavartinė «дошка під звисом даху»), або як його кладуть (išilginis «кладеться вздовж»). Як видно, перші два значення збігаються зі словотвірними значеннями назв місць. Проте, на відміну від першої тематичної групи, у науковій літературі з архітектури та будівництва XXI ст. не виявлено жодного нового терміна із суфіксами -inis, -inė, яким називалися б отвори в будівлі. 42 Lina Rutkienė Daiktavardėjimas ir daiktavardiškumas architektūros ir statybos terminijoje У термінології архітектури та будівництва є й інші терміни з прикметниковими суфіксами -inis, -inė, але через їхню нечисленність недоцільно виокремлювати якісь тематичні групи. Як приклади можна навести такі терміни: kirvinė «зігнута палиця біля стіни, куди встромляють сокиру» STŽT 1978: 85 або molinė «глиняна черепиця» MMPK 1988: 33. Щодо термінів із суфіксами –inis, –inė, слід звернути увагу, що частина з них (наприклад: daržinė, kiaulinė, mėsinė, skersinis) увійшла до термінології архітектури та будівництва із загальнолітературної або живої народної мови. Отже, процес переходу в іменники або словотворення за сформованим словотвірним типом відбувався в загальнолітературній або живій народній мові, і лише згодом ці слова були термінологізовані. 2.2. Терміни, виражені субстантивованими означеними прикметниками та дієприкметниками Переходячи до наступного розглядуваного випадку — субстантивації та субстантивного вживання означених прикметників і дієприкметників, — доцільно спиратися на дослідження А. Валецкене. На думку мовознавиці, означеними прикметниками виражається ознака, яка «пов’язується лише з певними предметами, сама по собі може визначати предмети, тому назва предмета не потрібна» (Valeckienė 1957: 253). Ця думка частково допомагає зрозуміти й причину субстантивації означених дієприкметників. Однак дослідниця говорить про слова загальновживаної мови, тоді як у термінології слід зважати на вимоги ясності й точності терміна. Особливо в тих випадках, коли той самий означений прикметник і дієприкметник виступає атрибутом різних термінів, субстантивована форма може спричиняти неясність. З іншого боку, на думку А. Валецкене, розглядуваний випадок субстантивації є давнім явищем, яке могло «відбуватися від самого виникнення функціональних значень означених прикметників — від утворення означених форм» (Valeckienė 1957: 256), отже, можна було б припустити, що з часом може сформуватися спосіб творення термінів, за якого для номінації обиратимуть схильний до субстантивації означений прикметник і дієприкметник, і що такий спосіб творення термінів є продуктивним. Однак слід зазначити й те, що субстантивовані означені форми можуть з’являтися в термінології також унаслідок термінологізації: субстантивація відбулася в загальній мові, а як термін обирається вже субстантивована означена форма. Наприклад, такі слова, як gyvenamoji, miegamasis, згідно з Lietuvių kalbos žodynu (LKŽe), зафіксовані також у народній мові, отже, імовірно, увійшли до термінології архітектури та будівництва шляхом термінологізації. Terminologija | 2023 | 30 43 Отже, у цьому випадку доцільніше знову говорити не про субстантивацію, а про субстантивність у термінології. Однак у термінології архітектури та будівництва небагато субстантивованих займенникових прикметників і дієприкметників. У прочитаній літературі знайдено лише 21 такий термін, але вони належать до досить різноманітних тематичних груп. Як і серед похідних із суфіксом -inis, -inė, серед них переважають назви місць. Цими словами позначають будівлі або приміщення, призначені для виконання певної людської дії (наприклад, miegamasis «приміщення, призначене для сну»). Усі знайдені терміни цієї тематичної групи — це субстантивовані пасивні дієприкметники теперішнього часу: gyvenamoji STŽ 1978, laukiamasis STŽ 2002, miegamasis MMPK 1988, STŽ 2002, ALKAAŽ 2009, priimamasis ALKAAŽ 2009. Більшість термінів цієї тематичної групи, виражених субстантивованими дієприкметниками, імовірно, слід вважати прикладами другого ступеня субстантивності — ці дієприкметники функціонують у термінології архітектури та будівництва також як атрибути основних термінів (пор.: gyvenamoji patalpa PKSŽ 2009, miegamasis kambarys PKSŽ 2009). Однак термін priimamasis конкурує лише з варіантом priėmimo kambarys — у прочитаних джерелах не виявлено сполуки priimamasis kambarys. Загалом під час аналізу зібраного матеріалу не помічено, щоб до субстантивації були схильні префіксальні прикметники та дієприкметники. Імовірно, термін priimamasis є не результатом субстантивації, а створений шляхом прямого перекладу російського слова приёмная. Терміни іншої тематичної групи — назви фарб — також здебільшого мають другий ступінь субстантивності. Вони вживаються і як прикметники — атрибути головного компонента двослівних термінів, і як іменники — однословні терміни. У Statybos terminų žodyne терміни juodieji, raudonieji подано з відсиланням до двослівних термінів juodieji dažai, raudonieji dažai (STŽ 2002). Імовірно, конкуренція цих термінів — тривале явище, зафіксоване у словнику. Упорядник згаданого словника Антанас Кудзіс писав, що, укладаючи словник, користувався будівельною літературою міжвоєнного періоду (Kudzys 2002), а в підручниках того часу вживалися як терміни juodieji, raudonieji, так і juodieji dažai, raudonieji dažai. Проте термін žalieji у STŽ 2002 уже подано без відсилання до двослівного варіанта. У Statybos terminų žodyne лише як іменники подано ще дві назви тематичної групи, відмінної від попередніх, — конструктивних деталей: uždaromoji STŽ 2002, skirstomoji STŽ 2002. В інших джерелах не вдалося знайти ці терміни — ані в іменниковому, ані в прикметниковому вживанні. Імовірно, вони 44 Lina Rutkienė Daiktavardėjimas ir daiktavardiškumas architektūros ir statybos terminijoje були створені укладачами словника на основі вже наявних прикладів. Варто також звернути увагу на те, що, згідно з Банком термінів Литовської Республіки, в інших галузях skirstomoji, uždaromoji вживаються лише як атрибути компонентів основних термінів, наприклад: skirstomoji dėžutė LRTBe, uždaromoji armatūra LRTBe. Такі терміни, як dedamoji STŽ 2002, pastovioji STŽ 2002, імовірно, увійшли до будівельної термінології з інших галузей — математики, фізики. 2.3. Схильні до субстантивації другорядні компоненти, виражені складними прикметниками Третій випадок субстантивації пов’язаний зі складними прикметниками, які виконують функцію термінологічних атрибутів. Слід визнати, що, оцінюючи складні іменники, які функціонують як терміни, часто важко визначити, які з них є субстантивованими прикметниками, а які утворені як іменники, оскільки для творення як складних прикметників, так і складних іменників застосовуються здебільшого ті самі основні словотвірні типи. Можливо, саме це є головною причиною того, що саме в цій групі термінів (знайдено 43 терміни) найбільше слів другого ступеня субстантивності, тобто таких, що вживаються і як прикметники, і як іменники. Щодо конкуренції однословного терміна, вираженого складним прикметником, і двослівного терміна, другорядний компонент якого виражений складним прикметником, на підставі емпіричного матеріалу можна сказати, що в пізнішій літературі найчастіше вживається однословний термін, тож у цьому разі безперечно можна говорити про процес субстантивації, який, за словами С. Гьофлера, відбувається внаслідок еліпсису. Він пов’язаний із морфологічно-синтаксичним творенням термінів. Ця субстантивація охоплює складні слова з різних термінологічних груп, що виступають атрибутами двослівних термінів: 1) назви місць — однак не приміщень (як можна було побачити з розгляду термінів попередніх груп), а лише будівель, наприклад: daugiaaukštis namas MSSA 1955 — daugiaaukštis PKSŽ 2009, daugiabutis namas MSSA 1955, RLKP 1959, ALKA 1980 — daugiabutis DFSRL 2012, ŠVOK 2019; 2) назви машин, наприклад: akmenskal dė mašina SDKŽ 1940 — akmenskaldė KP 1978, STŽ 2002; 3) назви інструментів, наприклад: tridantis įrankis JTŽ 1982 — tridantis STŽ 2002; 4) назви матеріалів, наприклад: angliarūgštė rūgštis SŽD 1939 — angliarūgštė RLSTŽ 1992. Як видно з джерел, процес субстантивації пов’язаний із уживанням термінів — про це свідчать терміни, знайдені в підручниках і навчальних книжках. Однак не можна відкидати й думки, що деякі з Terminologija | 2023 | 30 45 Субстантивація складних слів, перетворення залежних компонентів на терміни, за словами Альвідаса Умбраса, є лише «ситуативною» (Umbrasas 2010: 118). В англо-литовському тлумачному архітектурному словнику помічено ще одну тенденцію: як термін подається складне слово, ужите субстантивно, а у визначенні терміна воно вживається як прикметник: keturkolonė «античний храм із чотирма колонами; на його головному фасаді є чотири колони» ALKAAŽ 2009: 161. Отже, багатослівний термін, атрибутом якого є прикметник keturkolonė, стає підґрунтям для тлумачення терміна keturkolonė. Як цей, так і інші приклади свідчать, що багатослівний термін, зрозуміло, є яснішим і точнішим. Імовірно, ця причина зумовлює ще одне явище, пов’язане із субстантивацією та субстантивністю і досліджене П. Кнюкштою у зв’язку із субстантивністю похідних із суфіксом –inis: ад’єктивацію субстантивованих прикметників. Досі в цій статті такі приклади не розглядалися: в архітектурній і будівельній термінології не було помічено ані похідних із суфіксами –inis, –inė, ані означених прикметників чи дієприкметників, що закріпилися як іменники, але згодом уживалися як прикметники чи дієприкметники, тобто згодом ставали залежними компонентами двослівних термінів. А під час розгляду третього випадку виявлено два терміни, пов’язані саме з таким процесом, який можна назвати десубстантивацією. У будівельній термінології вже приблизно із середини XX ст. засвідчені усталені терміни savaeigė і savivartis. Однак термін savaeigė у SEŽ 1967 у деякій пізнішій літературі замінює двослівний варіант savaeigė mašina BŽSM 1982, а термін savivartis у SP 1965, PLST 1972, STŽ 2002 — savi vartis sunkvežimis PAPŠ 20085. Безперечно, такі випадки десубстантивації також можуть бути лише контекстуальними, або ситуативними. Проте, шукаючи відповідь на питання, що може спричиняти десубстантивацію термінів, варто повернутися до принципу точності. Можливо, цю десубстантивацію (хай навіть ситуативну) стимулює збільшення кількості двослівних термінів, залежний компонент яких актуалізує ту саму ознаку й виражений тим самим складним прикметником; це пов’язано з розвитком науки. Наприклад, лише в Англо-литовському та литовсько-англійському словнику будівельних термінів той самий складний прикметник savaeigis виступає залежним компонентом кількох двослівних термінів: savaeigis kranas ALLA 1993, savaeigis skirstytuvas ALLA 1993, savaeigis gręžtuvas ALLA 1993, savaeigis skreperis ALLA 1993. Спираючись на 5 1966 року Казимерас Гайвеніс savi varčiu vs. savi varčiu sunkvežimiu проілюстрував субстантивацію прикметників або дієприкметників, що виступають означеннями (Gaivenis 2014 [1966]: 505–506). 46 Lina Rutkienė Daiktavardėjimas ir daiktavardiškumas architektūros ir statybos terminijoje За словами А. Паулаускене, якщо дуже чітко визначена або виняткова властивість предмета пов’язана лише з певним предметом, то «з часом сама назва предмета стає ніби непотрібною» (Paulauskienė 1983: 43). Це, мабуть, одна з найважливіших причин субстантивації як процесу. Отже, причиною десубстантивації слід вважати протилежне явище: коли та сама властивість починає пов’язуватися з кількома різними предметами й ці предмети потрібно називати, назва предмета стає необхідною. ВИСНОВКИ 1. Субстантивація слів — давнє мовне явище, що триває й досі та охоплює як слова загальновживаної мови, так і терміни. Субстантивація є процесом, безперервним у часі, пов’язаним із морфолого-синтаксичним творенням термінів і їх уживанням, а також із морфологічним творенням термінів за словотвірними типами та з творенням термінів за зразками. 2. На основі емпіричного матеріалу в архітектурній і будівельній термінології виявлено три випадки субстантивації та субстантивності, а саме: субстантивуються або вживаються субстантивно прикметники із суфіксами –inis, –inė, означені прикметники й означені дієприкметники, а також складні прикметники. Під час синхронного дослідження субстантивації та субстантивності термінів, якщо недостатньо враховувати конкуренцію однословних і двослівних термінів, часто неможливо встановити, чи термін, ужитий субстантивно, утворено за словотвірним типом або зразком, чи він виник унаслідок того, що залежний компонент терміна перебрав функції головного компонента. Утім, чимало джерел фіксують цю конкуренцію. 3. Більшість похідних із прикметниковим суфіксом –inis, –inė, що функціонують як архітектурні та будівельні терміни, позначають місця (будівлі та інші споруди, пов’язані з діяльністю людини) або конструктивні частини споруди. Субстантивно вживані означені прикметники й дієприкметники також найчастіше виступають назвами місць, рідше їх уживають для позначення фарб і конструктивних деталей. Складні прикметники, що субстантивуються, охоплюють назви місць, машин, інструментів і матеріалів. Отже, дослідження показало, що в усіх трьох випадках як у XX, так і у XXI ст. субстантивуються або вживаються субстантивно прикметники й дієприкметники, які належать до термінологічної групи назв місць. 4. Терміни, утворені за словотвірним типом, що сформувався внаслідок субстантивації слів, зазвичай належать до першого (за класифікацією субстантивності П. Кнюкшти Terminologija | 2023 | 30 47 …ступенів), а терміни, що виникли внаслідок процесу субстантивації залежного компонента, належать до другого ступеня субстантивності. Коли прикметник або дієприкметник переймає значення головного компонента двослівного терміна, вираженого іменником, цей головний компонент може опускатися, і тоді залежний компонент стає назвою всієї реалії. Однак із розвитком науки та появою більшої кількості складених термінів, головним компонентом яких є той самий прикметник або дієприкметник, субстантивовані частини мови можуть спричиняти неясність. У такому разі ймовірним є протилежне явище — десубстантивація. Це явище спостерігається серед субстантивованих складних прикметників, які функціонують як терміни архітектури та будівництва. Для ширшого дослідження субстантивації та субстантивності в термінології слід зібрати більше емпіричного матеріалу, оцінити співвідношення між двослівним терміном і його неіменниковим компонентом, що перетворюється на іменник, а також визначити, як на субстантивацію впливають принципи економії термінів, ясності й точності. ŠALTINIAI ALKA – Anglų–lietuvių kalbos architektūros terminų žodynėlis, sud. A. Glemžienė, Vilnius: VISI, 1980. ALKAAŽ – Anglų–lietuvių kalbų aiškinamasis architektūros žodynas, sud. L. Kitkauskienė, N. Kitkauskas, Vilnius: Technika, 2009. ALLA – Anglų–lietuvių kalbų statybos terminų žodynas, sud. A. Kudzys, Vilnius: Technika, 1993. BŽSM – Bendrosios žinios apie statybos mašinas: paskaitų konspektas, aut. D. Midvikis, J. Starkus, Vilnius: LTSR aukšt. ir spec. vid. mokslo ministerija, 1982. DFSRL – Daugiabučių funkcines struktūros raida Lietuvoje, aut. V. Gerdvilis, Vilnius: Technika, 2012. ĮTŽ – Jaunojo tinkuotojo žinynas, aut. V. I. Goriačevas, vert. A. Zimanienė, Vilnius: Mokslas, 1982. KP – Konstrukciniai plienai, aut. A. Pavaras, Vilnius: Mokslas, 1978. LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas. Prieiga internete: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas/. LRTBe – Lietuvos Respublikos terminų bankas. Prieiga internete: http://terminai.vlkk.lt/. MMPK – Mediniai ir mūriniai pastatai, konstrukcijos ir elementai: mokomoji knygelė, aut. V. Michalauskas, Vilnius: VISI rotaprintas, 1988. MSSA – Miestų sodybinės statybos architektūra, aut. A. Spelskis, Vilnius: Valstybinės politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1955. PAPŠ – Pastato apdaila. Pastato šiltinimas ir tinkavimas. Apdaila plytelėmis ir apdailos elementų montavimas: vadovėlis, aut. M. Černius, E. Kuliešius, V. Rutkevičienė, V. Savarauskienė, Vilnius: Mintis, 2008. PKSŽ – Pastatų konstruktoriaus ir statybininko žinynas, red. kolg. J. Gajauskas, J. Jonas Amšiejus ir kt., Kaunas: Naujasis lankas, 2009. PLST – Prancūzų–lietuvių statybos terminų žodynėlis, sud. A. Gudaitis, Vilnius: VISI, 1972. RLKP – Rusų–lietuvių kalbų politechninis žodynas, red. kol. A. Novodorski, L. Kumpikas, J. Mikućkas, J. Stanaitis, S. Vasauskas, J. Vidmantas, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1959. RLSTŽ – Rusų–lietuvių kalbų statybos terminų žodynas, aut. J. Kivilša, A. Kudzys, A. Rosinas, Vilnius: Lietuvos ūkis, 1992. SDKŽ – Statybos darbininkų kvalifikacijos žinynas, reng. S. V. Bašinskij, P. V. Blaževič, I. A. Petrov, Kaunas: Vilnius, 1940. SEŽ – Statybos ekonomisto žinynas, aut. P. Rogožinas, Vilnius: Mintis, 1967. 48 Lina Rutkienė Daiktavardėjimas ir daiktavardiškumas architektūros ir statybos terminijoje SP – Statybos pagrindai, aut. A. Iljičiovas, A. Kokinas, J. Rebortovičius, vert. R. Kuosaitė, Vilnius: Vaizdas, 1965. STŽ – Statybos terminų žodynas, aut. A. Kudzys, A. Rosenas, B. Kudzienė, Vilnius: Lietuvos mokslas, 2002. STŽT – Statybos terminų žodynas. Trobesiai, aut. V. Michalauskas, Vilnius: VISI, 1978. ŠŽD – Statyba II. Žemės darbai, aut. J. Šimoliūnas, Kaunas: Spindulys, 1939. ŠVOK – Šildymas, vėdinimas, oro kondicionavimas: teorija ir praktika, aut. J. Čiuprinskienė, K. Čiuprinskas, V. Motuzienė, Vilnius: Super namai, 2019. LITERATŪRA Ambrazas Saulius 1995: Lietuvių kalbos kuopinių ir vardažodinių vietų pavadinimų darybos raida. – Lietuvių kalbotyros klausimai: gramatika ir leksikologija 33, 180–200. DLKG – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, red. V. Ambrazas, 4-as patais. leid., Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2005. Drotvinas Vincentas 1963: Lietuvių literatūrinės kalbos sudurtinių būdvardžių struktūriniai-semantiniai tipai (remiantis XVI–XVIII a. raštų medžiaga). – Kalbotyra 6, 75–97. Gaivenis Kazimieras 2014 [1966]: Sudėtiniai terminai su žodžiu mašina. – Kazimieras Gaivenis. Rinktiniai raštai, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 505–506. Gaivenis Kazimieras, Keinys Stasys 1990: Kalbotyros terminų žodynas, Vilnius: Šviesa. Höfler Stefan 2020: Substantivization of adjectives. – Indo-European linguistics 8, 181–204. Keinys Stasys 2005 [1975]: Priesaginė lietuviškų terminų daryba. – Dabartinė lietuvių terminologija, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 21–77. Kniūkšta Pranas 1976: Priesagos -inis būdvardžiai: daryba, reikšmės, gramatiniai sinonimai, Vilnius: Mokslas. Kudzys Antanas 2002: Kad susikalbėtume. – Mokslo Lietuva 19(265). Prieiga internete: http://mokslasplius.lt/mokslo-lietuva/2002-2004/200219/20021902.htm [žiūrėta 2019 m. sausio–kovo mėn.]. LKG – Lietuvių kalbos gramatika 1: Fonetika ir morfologija, vyr. red. K. Ulvydas, Vilnius: Mintis, 1965. Markevičius Aurimas 2012: Kalbos dalių paribio problemos. – Acta Linguistica Lithuanica 67, 140–155. Paulauskienė Aldona 1983: Lietuvių kalbos morfologijos apybraiža, Kaunas: Šviesa. Paulauskienė Aldona 1994: Lietuvių kalbos morfologija: paskaitos lituanistams, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Umbrasas Alvydas 2010: Lietuvių teisės terminija 1918–1940 metais: pagrindinių kodeksų terminai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Urbutis Vincas 2009: Žodžių darybos teorija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Valeckienė Adelė 1957: Dabartinės lietuvių kalbos įvardžiuotinių būdvardžių vartojimas. – Literatūra ir kalba 2, 161–328. Vaskelaitė Ramunė 2019: Įvardžiuotiniai dalyviai su priklausomais žodžiais: kodifikuotoji norma ir jos neaiškumai, – Bendrinė kalba 92. Prieiga internete: https://etalpykla.lituanistika.lt/fedora/objects/LT-LDB-0001:J.04~2019~1583831591243/datastreams/DS.002.0.01.ARTIC/content. SUBSTANTIVISATION AND NOUNNESS IN ARCHITECTURAL AND CONSTRUCTION TERMINOLOGY Summary Substantivisation is an old yet ongoing linguistic phenomenon that encompasses both general language words and terminology. This article explores substantivisation and nounness issues based on architectural and construction terminology, drawing from dictionaries of architectural and construction terms and other scientific and educational literature. The research material was mainly collected from sources dating from the late twentieth century to the twenty-first century, resulting in 165 terms compiled from a total of 21 sources. While various parts of speech tend to undergo substantivisation in everyday language, empirical evidence shows that in architectural and Terminologija | 2023 | 30 49 construction terminology, adjectives are most frequently nominalized or used in a noun-like way, while participles are less common. Substantivization is both an ongoing process in terms of time, related to morphological and syntactic term formation, and an action performed from an external source, linked to morphological term formation according to formation types and term creation by examples. During substantivization, the meaning of the adjective or participle becomes more specific and concrete, encompassing the meaning of a noun. Thus, such a term denotes the entire reality and its characteristic feature, which means it has a significant semantic load. Grammatical features often change due to substantivization, including phonetic characteristics. It was found that there are three cases of substantivization in architecture and construction terminology, namely, adjectives with the suffixes –inis, –inė, definite adjectives and adjectival participles, and compound adjectives. Most derivatives with adjectival suffixes –inis, –inė in architecture and construction terms refer to places (buildings and other structures related to human activity) or structural components of a building. Nominalized definite adjectives and participles are also typically used as place names, albeit less commonly used for materials and structural components. Compound adjectives undergoing substantivization encompass the names of places, machinery, tools, and materials. According to the formation type that has developed due to substantivization, terms are usually in the first degree of nounness (in terms of the nounness degrees sequence by P. Knjiūkšta), and as the process of secondary element nominalization progresses, they reach the second degree of nounness. When an adjective or participle takes on the meaning of a two-word term, expressed by a noun, the primary element may be omitted, and the secondary element becomes the name of the entire entity. However, as science develops and more complex compound terms emerge, where the attribute of the primary element is the same adjective or participle, parts of speech used in a noun-like way may lead to ambiguities. In such cases, de-substantivization is expected. This phenomenon has been observed in the group of compound adjectives that have undergone substantivization in architecture and construction terminology. Gauta 2023-10-06 Lina Rutkienė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected] 50 Lina Rutkienė │ Daiktavardėjimas ir daiktavardiškumas architektūros ir statybos terminijoje