Asmenų pavadinimai rankraštiniame teisės terminų žodyne (1920 m.)

Terminologija / Terminology 2025, Nr. 32, p. 1–21 Turinio nuoroda / Contents link ISSN 2669–2198 (elektroninis / online) НАЗВИ ОСІБ У РУКОПИСНОМУ СЛОВНИКУ ПРАВНИЧИХ ТЕРМІНІВ (1920 Р.) Назви осіб у рукописному словнику правничих термінів (1920) ALVYDAS UMBRASAS Інститут литовської мови El. paštas: alvydas.umbr [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5184-0056 Напрями наукових досліджень: термінологія, правнича термінологія, нормування й упорядкування термінів. https://doi.org/10.35321/term32-10 АНОТАЦІЯ Після проголошення Литвою незалежності 1918 року відразу виникла велика потреба в литовській правничій термінології, і невдовзі почали укладати перший словник правничих термінів. Уже 1920 року було підготовлено рукописний проєкт російсько-литовського Словничка правничих термінів та інших слів, потрібних для судів. Це цікаве джерело, яке дає змогу ознайомитися з викликами впорядкування правничої термінології на початку незалежності. У статті розглянуто назви осіб, включені до цього словника, які охоплюють як правничі терміни, так і інші слова. Мета — з’ясувати, які назви осіб у той час вважали актуальними для правничої мови, та систематично їх обговорити — показати, які категорії осіб названо у словнику. Дослідження засвідчує не лише різноманітність назв осіб, а й їхню своєрідність. КЛЮЧОВІ СЛОВА: історія термінології, правничі терміни, словник термінів, рукопис, назви осіб. АНОТАЦІЯ When Lithuania declared independence in 1918, there was an immediate need for Lithuanian legal terminology. Soon, work began on the first legal dictionary – in 1920, the manuscript Russian-Lithuanian dictionary, titled Teisės terminų ir kitų reikalingų teismams žodžių žodynėlio projektas (Eng. The Project of the Dictionary of Law Terms and other Words Necessary in Court), was prepared. This is an interesting source that provides insight into the challenges of legal terminology management at the beginning of independence. This article examines terms and other words denoting persons included in this dictionary. The aim is to find out which terms for persons were considered relevant to legal language at the time and to discuss them systematically – to show which categories of persons are named in the dictionary. The study reveals not only the diversity of terms for persons, but also their uniqueness. КЛЮЧОВІ СЛОВА: історія термінології, юридичні терміни, словник термінів, рукопис, назви осіб. Copyright © 2025 Alvydas Umbrasas. Видано Інститутом литовської мови. Ця стаття є статтею відкритого доступу, що поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення в будь-якому форматі за умови зазначення автора й джерела. // Видано Інститутом литовської мови. Ця стаття є статтею відкритого доступу, що поширюється на умовах ліцензії «Creative Commons» Attribution, яка дозволяє необмежено використовувати, поширювати та відтворювати вміст на будь-якому носії за умови зазначення автора й джерела. Отримано: / Отримано: 2025-10-07. Прийнято: / Прийнято: 2025-10-27. 1 ВСТУП Перекладні термінологічні словники зазвичай укладають із практичною метою — щоб їх використовували як допоміжний засіб під час підготовки текстів певної галузі тощо. Актуальність таких словників не безмежна: з часом частина термінів змінюється, у практиці з’являються нові терміни, тому виникає потреба оновлювати словники. З історичного погляду термінологічний словник «консервує» термінологію певної епохи, тож із часом матеріали словників стають потенційним історичним джерелом для дослідження. Звісно, одного-двох десятиліть зазвичай замало, щоб термінологія істотно змінилася (хоча в нових галузях навіть за такий період можуть відбутися значні термінологічні зміни), однак за століття термінологія будь-якої галузі проходить значний шлях розвитку, і відбувається чимало різних перетворень. З огляду на те, що литовська друкована термінографія виникла лише на початку XX століття, загалом можна говорити лише про трохи більш ніж столітній доробок термінографії, а історія термінографії багатьох галузей ще коротша. Право могло стати однією з галузей, термінологічний словник якої було б видано одним із перших, але цього не сталося. Можливо, тому, що якісно укласти й видати галузевий термінологічний словник — це величезна праця. Зважаючи на те, що потреба в офіційній литовській юридичній термінології виникла лише після проголошення незалежності у 1918 році, створення першого галузевого словника видається справді непростим завданням. Утім, це завдання прагнули виконати, і за короткий час було зроблено чимало. Як відомо, уже 1919 року Міністерство юстиції взялося укладати «словник юридичних термінів і слів, найбільш потрібних суддям, слідчим, нотаріусам тощо» (DJTŽ: 2), і до осені 1920 року було підготовлено рукописний проєкт обсягом 120 сторінок проєкту словника юридичних термінів та інших слів, потрібних судам (докладніше див.: Umbrasas 2010: 15–19; 2011: 109–110). Невідомо, щоб сучасники описували перебіг укладання й обговорення цього словника (за обсягом його можна назвати словником, а не словничком); так само невідомо, чому роботу не було завершено. Проєкт так і залишився проєктом, але те, що збереглася не одна тогочасна копія цього проєкту1, свідчить, що він був доступний певному колу людей, які, можливо, могли ним користуватися, подавати пропозиції щодо нього тощо. Словник укладали тоді, коли ще не було значного досвіду термінографічної практики й подібної роботи, тому з погляду сьогодення його структура має недоліки (докладніше див. Umbrasas 2011). Однак найбільшу цінність становить його зміст, адже він може показати стан юридичної термінології столітньої давності й розкрити тогочасні ідеї творення юридичної термінології. Потреби того часу зумовили, що словник є російсько-литовським, адже актуальним було перекладати литовською мовою російські правові акти, які залишилися 1 Словник і пов’язані з ним чернетки можна знайти у фонді Костянтина Яблонскіса у відділі рукописів Бібліотеки Академії наук Литви імені Врублевських (імовірно, він і був укладачем цього словника або одним із укладачів). Ще одна копія, імовірно, належала Антанасу Криштюкайтісу, зберігається в сімейному архіві його онука, доцента, доктора Вітаутаса Вайдела (висловлюю вдячність його дружині, докторці Аделе Вайделене, та доньці Юрате Вайделіте за можливість ознайомитися з матеріалами). Копія, що раніше належала Казісу Шалкаускісу, міститься в бібліотеці професора, доктора Вітаутаса Андрюліса (висловлюю вдячність його доньці, докторці Алге Андрюліте, за можливість скористатися словником). Під час підготовки цієї статті використовувалася копія В. Андрюліса. 2 чинними після проголошення незалежності. У Тимчасовому законі про литовські суди та організацію їхньої роботи, оприлюдненому вже 1919 року, було встановлено, що судочинство має відбуватися литовською мовою, нею ж мають складатися протоколи й оголошуватися рішення. Звісно, це було нелегко, адже юристи здобули юридичну освіту не литовською мовою, і не всі вони взагалі вміли говорити й писати литовською; тому адвокати іноді вимагали проводити судове засідання російською (Верховний трибунал заборонив це робити у 1920 році). Отже, юристи часом спочатку складали тексти російською мовою, а потім їх перекладали литовською (див. Deviatnikovaitė 2021: 158, 170 і наведені там джерела). У такому контексті потреба в проєкті словника юридичних термінів та інших слів, потрібних судам і термінове його укладання цілком зрозумілі. Структуру словника та способи вираження двослівних термінів уже досліджено (Umbrasas 2012), однак це цікаве джерело безперечно заслуговує на ще не одне дослідження в різних аспектах. Терміни, що позначають осіб, упродовж тривалого часу зазвичай залишалися поза увагою дослідників термінології. Казімерас Гайвеніс (2002: 31) пропонував розглядати назви фахівців окремо від термінології галузей, у яких вони працюють. Отже, юрист ніби не мав належати до юридичних термінів. Утім, це слово потрібне в юридичному мовленні. Це підтверджує й той факт, що його включили до проєкту словника юридичних термінів та інших слів, потрібних судам як відповідник законовѣдъ (262) і юристъ (120). Дослідження історії термінології показують, що принаймні раніше в юридичній галузі широко вживалися терміни на позначення осіб (Umbrasas 2005), тоді як аналогічних досліджень сучасної юридичної термінології по суті немає. Отже, назви осіб заслуговують на термінологічні дослідження, і останнім часом це іноді робиться: наприклад, розглядаються назви осіб у медицині (Zemlevičiūtė 2020), назви осіб, подані в комп’ютерних словниках (Umbrasas 2018), або вживані в адміністративному мовленні (Pečkuvienė 2014). Однак частіше назви осіб обговорюються в дослідженнях нетермінологічного характеру, наприклад, під час аналізу діалектної лексики (див.: Gritėnienė 2016; 2018 і літературу, наведену в обох публікаціях), а також вивчення питань словотвору й семантики (Džežulskienė 2001; Gaudinskaitė 2021). Об’єкт дослідження цієї статті — назви осіб, наведені в проєкті словника юридичних термінів та інших слів, потрібних судам. Мета — визначити, які назви осіб на початку після проголошення незалежності вважалися потрібними для судів і тому були включені до словника, з’ясувати, які групи осіб прагнули назвати, розглянути ці назви тематично та показати їхню своєрідність. Застосовано описово-аналітичний метод. Матеріал зібрано шляхом читання словника. Словник є перекладним, дефініцій у ньому немає, але більшість литовських назв осіб легко розпізнати навіть із сучасного погляду за семантикою слів і словотвірними формантами, характерними для назв осіб. Під час аналізу матеріалу й розпізнавання назв осіб також ураховувалася семантика російських слів і словосполучень; за потреби її перевіряли в російських словниках та інших джерелах, знайдених за допомогою пошукової системи Google. 2 Тут і далі біля прикладів зазначається сторінка рукопису словника. 3 Під час дослідження термінології кодексів 1918–1940 рр. підраховано, що назви осіб становлять у них майже одну сьому всіх правових термінів (Umbrasas 2005: 107). Звісно, збираючи матеріал із текстів вручну, неможливо уникнути певної суб’єктивності у віднесенні чи невіднесенні окремих одиниць до правових термінів, однак численність назв осіб очевидна. Під час опрацювання Teisės terminų ir kitų reikalingų teismams žodžių žodynėlio projekto з’ясувалося, що таких назв у ньому також чимало: є понад 400 словникових статей, у яких подано російські слова чи словосполучення, що називають осіб. Це становить близько десятої частини всіх словникових статей3 (загалом їх близько 4 200). Оскільки російські одиниці в словнику часто мають більш ніж один литовський відповідник, загалом налічується майже 600 литовських назв осіб (з урахуванням збігів у різних статтях). Співвідношення відповідне — це також близько десятої частини всіх литовських слів і словосполучень, поданих у словнику (загалом їх майже 5 900). Щоправда, слід сказати, що деякі російські слова можуть уживатися і як прикметники, і як іменники, тому не завжди зрозуміло, чи йдеться про ознаку, чи про назву особи, наприклад: безвѣстно-отсутствующій – dingęs, nežinia kur dingęs, nudingėlis (3), неграмот-ный – beraštis, nemokąs rašyti (49), присяжный – prisiekęs, prisiekusis (84), уполномочен-ный – įgaliotas, įgaliotinis (113). У цьому разі nudingėlis, beraštis, prisiekusis, įgaliotinis уже можна трактувати як назви осіб, а відповідники, що стоять поруч із ними, — ні. Порівняймо також статті пострадавший – nuskaustas, nukentėjęs, nukentėjėlis (76), потер-певший – nukentėjęs, nukentėjėlis, nuskaustas (77), у яких лише nukentėjėlis чітко називає особу, тому його й було досліджено, а інші сусідні литовські відповідники до дослідження не включено (з прикладу також видно, що трапляються повтори). Навіть до іменників у словнику іноді дібрано відповідник зі значенням ознаки (один або поряд з іменником), наприклад: недоимщикъ – neišmokėjęs mokesnių (49), старожилъ – senas vietos gyventojas; gyvenęs iš seno (105). Словник граматично різноманітний: у ньому є іменники, прикметники, дієслова та інші частини мови, різні словосполучення. Відповідники з різною граматичною формою іноді записано один за одним без чіткого лексикографічного розмежування. З усього матеріалу для дослідження важливі литовські іменники, а литовських прикметників і дієприкметників, що характеризують осіб, намагалися не брати до уваги, за винятком випадків, коли вбачалася можлива субстантивація (зазвичай її ознакою є означена форма (наприклад, kaltas (9) відкинуто, а kaltasis (9) включено) або деякі форманти, як-от be-, -tinis, слова з якими схильні субстантивуватися, наприклад: beprotis (4), kviestinis (75)). Проте трактування окремих словникових одиниць як назв осіб може бути лише інтерпретацією дослідника, зумовленою можливою субстантивацією. Варто додати, що повторювані компоненти у словнику іноді дописують (наприклад, единоличный судья – vieninis teisėjas, vienas pats teisėjas, vienaasmenis teisėjas, vienavienis teisėjas (23)), а іноді пропускають (наприклад, акцизный надзиратель – akcīžės prievaizdas, prižiūrėtojas (45)). У другому випадку вважається, що тут наведено два відповідники: akčyžės prievaizdas ir akčyžės prižiūrėtojas. Приклад сторінки словника, що містить назви осіб, див. на рисунку. 3 Straipsnis čia suprantamas kaip nurodyta Umbrasas 2011: 111. 4 Рисунок. Teisės terminų ir kitų reikalingų teismams žodžių žodynėlio projekto приклад тексту з назвами осіб (частина сторінки 76) Право — це система принципів і норм, що встановлює та гарантує загальний соціальний нормативний порядок (VLEe). Отже, право можна пов’язати практично з усіма сферами, якщо вони підпадають під сферу правового регулювання, тому природно, що в мові права потрібні різноманітні терміни. Частина з них є більш юридичними, частина — більш предметними, запозиченими з регульованих галузей. На особу в праві можна дивитися і як на суб’єкта, що діє, і як на об’єкт регулювання. Говорячи про соціальні відносини, осіб потрібно характеризувати, називати, відносити до певних категорій — без назв осіб не обійтися. У Teisės terminų ir kitų reikalingų teismams žodžių žodynėlio projekte є як загальніші назви осіб, актуальні не лише в правовому контексті, так і специфічні терміни, створені, ймовірно, саме для потреб права. Назва словника наголошує на потребах судочинства, отже, терміни, очевидно, передусім були потрібні під час розгляду й опису цивільних і кримінальних справ або розв’язання інших правових питань, реєстрації юридичних фактів тощо. Далі в статті зібрані зі словника назви осіб розглядаються й ілюструються прикладами, згрупованими за темами. 5 ЗАГАЛЬНІ НАЗВИ ОСІБ Практичне призначення досліджуваного словника дає підстави для включення до нього загальних назв осіб. Ці назви не є суто юридичними, вони можуть уживатися й поза спеціальною сферою для називання осіб, наприклад: за віком – kūdikis (младенец, 43), mergina (дѣвица, 22), nepilnametis (несовершеннолетній, 51), paaugolis (подростокъ, 72), senolė (бабка, 2); за місцем проживання – у цьому аспекті може бути важливо розрізняти тривалість проживання в певному місці, наприклад: nuolatinis gyventojas (обыватель, 56), senas vietos gyventojas (старожилъ, 105), senovinis gyventojas (коренной житель, 38), або характером (не)зміни місця проживання, що частково виражає також опозицію свій—чужий: išeivis (эмигрантъ, 119), nutremtinis (ссыльно-поселенецъ, 105), svečiašalis, svetimašalis (иностранецъ, 33), vietos gyventojas (мѣстный житель; туземецъ, 109), vietos žmogus (туземецъ, 109); за залученістю до спільної діяльності – позначаючи загальний характер зв’язку з іншими особами, суспільством тощо, наприклад: bendramintis (единомышленникъ, 23), dalyvis (участникъ, 115), draugas, bendrininkas (товарищъ, 108), minios dalyvis (участникъ толпы, 115), narys (членъ, 118), pirmatakas, pirmtakūnas (предшественникъ, 80), prievolės žmogus (человѣкъ долга, 21), šalininkas (послѣдователь, 76), tikrasis narys (непремѣнный членъ, 51), visuomenės darbininkas (дѣятель (общественный), 23), visuomenininkas, bendruomeninkas (общественникъ, 55); за станом здоров’я – варто згадати kurčias nebylys (глухонѣмой, 17); слово узувъртъ (32) у словнику перекладено як išsigimėlis, išgama, išvisa, і тут, імовірно, мається на увазі особа з виразними ознаками фізичного та/або психічного виродження (пор. поруч узувъртъ – suluošinti4), хоча цим російським словом могли називати й особливо жорстоку особу. Подано багато назв осіб з інтелектуальними порушеннями: слабоумный (98) перекладено як silpnaprotis, mažaprotis, безумный (4) — як beprotis, pamišėlis, padūkęlis; слово бепротис подано також як відповідник слова сумасшедший (107) та умалишенный (112). У Росії перші закони, що визначали становище психічно хворих та їхню відповідальність, з’явилися досить рано, ще 1722 р. Російський цар Петро I заборонив «дурням одружуватися», а після проголошення незалежності було перейнято російське право. Запроваджений у Литві проєкт російського кримінального статуту визначав, коли «недоумкуваті й божевільні» є осудними або неосудними (Radavičius 2004: 24, 28). У правових джерелах того часу можна знайти й пояснення розмежування термінів: «божевільні — це ті, хто від народження не має здорового глузду», «помішані — це ті, хто втратив розум через якусь подію і, захворівши, іноді доходить до нестями» (Šalkauskis 1933: 68). Терміни на позначення інтелектуальних порушень неодноразово змінювалися історично (докладніше див. Gedzevičienė 2021); останнім часом до них ставляться особливо чутливо, уникаючи конотованих назв і більше наголошуючи на назві порушення, а не особи. 4 У словнику є також прикметник, що характеризує особу, luošas (увѣчный, 111). 6 Як у правовому, так і в інших аспектах важливими є назви осіб за статусом. До словника включено назви за становим статусом, наприклад: дворянин (дворянник, 19), дворянин-землевласник (помѣстный дворянинъ, 74), чиншовик (обро́чникъ, 55; чиншевикъ, 118), землевласник (помѣщикъ, 74), недворянин (разночинецъ, 90), шляхтич (дворянникъ, 19), селянин (крестьянинъ, 39). Як шляхта (119) відповідники вказано шляхтичів, дрібних дворян, безземельних дворян. Важливим є також економічний статус, наприклад: звільнений від податків (состоящий на льготѣ, 42), емерит, пенсіонер (пенсіонеръ, 65), неплатоспроможний боржник (несостоятельный должникъ, 51), зубожілий, банкрут (банкротъ, 3), збіднілий торговець (несостоятельный торговецъ, 52), збіднілий боржник (несостоятельный должникъ, 51), бідняк, злидар (бѣдный, 7), волоцюга (бродяга, 6). Як бачимо, ці назви часто виражають негативний аспект, однак є й приклади статусу за позитивними ознаками, наприклад: почесний громадянин, громадянин, удостоєний пошани (почетный гражданинъ, 77), патрон (патронъ, 65), благодійник (благотворитель, 5). Статус за ставленням до релігії та держави позначають назви розкольник (раскольникъ, 91; сектантъ, 97), громадянин (гражданинъ, 17), самодержець (самодержецъ, 95), підданий (подданный, 70). Зниклу або померлу особу названо відповідно безвісти зниклий (безвѣстно-отсутствующий, 3), пропалий безвісти (пропавший безъ вѣсти, 87), небіжчик (мертвое тѣло, 43), померлий (умершій, 113). НАЗВИ ОСІБ ЗА СПОРІДНЕНІСТЮ ТА СІМЕЙНИМИ ВІДНОСИНАМИ Під час визначення обов’язків щодо утримання, шлюбних зв’язків і спадкових прав важливими є назви осіб за спорідненістю та сімейними відносинами. У словнику ці назви становлять значну групу. Наведено категорійні назви осіб родич по висхідній лінії (восходящій родственникъ, 12), боковий родич (боковой родственникъ, 6), родичі по низхідній лінії (нисходящіе родственники, 52) і чимало назв, що позначають конкретні родинні зв’язки, наприклад: свекруха (свекровь5, 96), братанич, двоюрідний брат (двоюродный братъ, 19), дядько (дядя, 23), дівер (деверъ, 19), племінниця (племянница, 68), невістка (невѣстка, 48; сноха, 100), сестрінниця, двоюрідна сестра (двоюродная сестра, 19), племінник (племянникъ, 68), своячка (своячина, 96), родич через шлюб (свойственникъ, 96), свояк (своякъ, 96; шуринъ, 119), теща (тёща, 108), тесть (тесть, 108). Відносини між подружжям не вважаються спорідненістю, але семантично до неї прилягають. Наведено кілька назв, пов’язаних зі шлюбом, наприклад: наречені (брачу́ющиеся, 6), наречена, заручена, молода (невѣста, 48), подружжя (супруги, 107), наречений, молодий (женихъ, 24), чоловік і дружина (супруги, 107). З правового погляду важливими є відносини, що виникають не лише в первинній сім’ї, а й у разі повторних шлюбів або усиновлення, тому до словника включено такі назви осіб: вихованець (приемышъ, 85), прийомна дочка (приемная дочь, 85), прийомна мати (приемная мать, 85), усиновлювач (усыновитель, 115), прийомний син (приемный сынъ, 85), прийомний батько (приемный отецъ, 85; усыновитель, 115), мачуха (мачиха, 42), вітчим (отчимъ, 12), падчерка (падчерица, 64), пасинок (пасынокъ, 65). Законними тоді вважалися діти, народжені в шлюбі; є назви батьків і 5 Поряд із свекоръ (96) залишено без відповідника. 7 особливо з погляду законності дітей («узаконені діти вважаються законними від дня одруження їхніх батьків» (Šalkauskis 1933: 43)), наприклад: підкинута дитина, незаконна дитина (подложное дитя, 71), позашлюбна дитина (внебрачный ребенокъ, 10; дитя, рожденное внѣ брака, 6), підкинута дитина (подкинутый ребенокъ, 70), знайда (найденышъ, 46), знайдена дитина (внебрачный ребенокъ, 10; дитя, рожденное внѣ брака, 6), законний батько (законный отецъ, 26), законні діти (законныя дѣти, 26), законна дитина, законнонароджена дитина (законнорожденный, 26). У словнику pavainikis подано лише як прикметник, але в тогочасному праві вживали іменниковий термін: «паванаки узаконюються шлюбом батьків» (Šalkauskis 1933: 43). У словнику є також позашлюбна дитина (незаконный ребенокъ, 49), але тут, найімовірніше, помилка. Після смерті члена сім’ї актуальними стають назви осіб сирота (сирота, 97), вдова (вдова, 7), вдівець (вдовецъ, 7), нащадок, спадкоємець (потомокъ, 77), а переживший супругъ (66) не перекладено. До цього примикають і назви осіб у відносинах опіки та піклування, наприклад: опікун (опекунъ, 58; попечитель, 75), опікун-піклувальник (попечитель, 75), опікун-наглядач, опікун-доглядач (опекунъ-блюститель, 5), підопічний (опекаемый, 58), опікун (опекунъ, 58), піклувальник (попечитель, 75), (піклувальник)6 (опекунъ, 58). Є назви, що виникають із родинних і сімейних відносин, але позначають осіб також в інших різноманітних аспектах, наприклад: відокремлена сестра (выдѣленная сестра, 14), родоначальник (родоначальникъ, 93), домочадець (домочадецъ, 21), предок (предокъ, 79), член сім’ї (домочадецъ, 21). Тут можна згадати й слово бездітний (безѣтный, 3; безпотомственный, 4), хоча його могли вживати і як прикметник. НАЗВИ ОСІБ ЗА СПЕЦІАЛІЗАЦІЄЮ Для потреб регулювання й класифікації нині на міжнародному та національному рівнях складають класифікатори професій (див. LPK 2023), іноді видають і словники назв професій (наприклад: Andriuškevičienė ir kt. 2005; 2006). Після проголошення незалежності в 1918 р., коли литовську мову почали використовувати для офіційних державних потреб, виникла потреба офіційно назвати також певні посади, спеціальності тощо. Необхідність узгодити такі терміни могла бути причиною того, чому до проєкту словничка юридичних термінів та інших потрібних судам слів широко включали різноманітні назви осіб за спеціалізацією. Охоплено різні сфери, зокрема й ті, що безпосередньо не пов’язані з правом. Помітно чимало назв осіб, що позначають ремісників, виконавців технічних та інших робіт. Є кілька назв загальнішого характеру, наприклад: робітник-ремісник, ремісник (мастеровой, 42), майстер цеху (цеховой мастеръ, 117), поденник (поденщикъ, 70), артільник (артельщикъ, 2), підмайстер (подмастерье, 71), а також чимало назв, що вказують на конкретну діяльність, засновану на фізичній праці, наприклад: скотар (гуртовщикъ, 18), тесля (зодчій, 31; плотникъ, 68), пожежник (пожарный, 72), коваль (кузнецъ, 40), пічник (печникъ, 67), кур’єр, посланець (курьеръ, 40), швець 6 Орфографічна помилка, має бути (ap)rūpintojas. 8 (саночникъ, 95), листоноша (почтальонъ, 77), корабельник (корабельщикъ, 38), польовий робітник (сельскій рабочій, 97), мисливець (охотникъ, 63), лісовий сторож (лѣсникъ, 42), провідник (проводникъ, 86), повитуха, приймальниця (повивальная бабка, 68), гончар (гончарь, 17), слюсар (слесарь, 98), гравер (граверъ, 17; рѣзчикъ (печатей), 94), скопець (скопецъ, 98), сторож (сторожъ, 105), плотогін (водоходецъ, 10), кравець⁷ (портной, 75), доглядальниця (сидѣлка (при больномъ), 97), столяр (столяръ, 105), будівничий (зодчій, 31), скляр (стекольщикъ, 105), слюсар (слесарь, 98), токар (токарь, 109), портовий робітник (портовый рабочій, 75), візник, перевізник (возчикъ, 11), годувальниця, годувальниця (кормилица, 39). Аналогічну групу становлять назви осіб, якими названо виконавців інтелектуальної праці, тобто осіб, діяльність яких передусім ґрунтується на розумовій праці, ухваленні рішень, хоча вона може охоплювати й аспекти фізичної праці, наприклад: архіваріус (архивариусъ, 2), художник (художникъ, 117), лікар-практик (практикующий врачъ, 78), лісничий (лѣсничій, 42), бракувальник (браковщикъ, 6), оцінювач (оцѣнщикъ, 64), лоцман (лоцманъ, 42), ліцитаціоніст⁸ (аукціоннстъ, 2), доглядач лікарні (смотритель больницы, 99), маклер (маклеръ, 42), землемір (землемѣръ, 30), лісничий (лѣсничій, 42), доглядач будинку (смотритель здания, 99), обліковець прибутків і витрат (приходо-расходчикъ, 85), доглядач торговища (базарный староста, 105), письменник (сочинитель, 103), доглядач палацу⁹ (смотритель здания, 99), бухгалтер (счетоводъ, 107), лічильник, рахівник (счетчикъ, 107), переписувач (счетчикъ, 107), управитель маєтку (управляющій (имѣніемъ), 113), фармацевт (фармацевтъ, 116), помічник фармацевта (аптекарскій помощникъ, 2), перекладач (переводчикъ, 65). До речі, цікаво, що журналистъ (24) у словнику перекладено як газетяр, щоденникар. Останнє слово не зафіксоване в LKŽₑ не лише в цьому значенні, а й узагалі. Також є назви виконавців інтелектуальної праці загальнішого характеру, не орієнтовані на конкретний об'єкт чи дію, наприклад: заступник (замѣститель, 27; товарищъ, 108), представник (замѣститель, 27), працівник (прикащикъ, 83), виконавець робіт (производитель работъ, 86), наказний (прикащикъ, 83), конторник (конторщикъ, 38), помічник (товарищъ, 108), радник (совѣтникъ, 101), уповноважений (прикащикъ, 83), заступник голови, товариш голови (товарищъ председателя, 108), наглядач (надзиратель, 45; надсмотрщикъ, 45), завідувач, піклувальник (завѣдывающій, 24), секретар (секретарь, 97), радник (совѣтникъ, 101), служитель¹⁰ (служитель, 99), службовець (служащій, 99), заступник (замѣститель, 27). До назв виконавців інтелектуальної праці також можна зарахувати назви підприємців, організаторів підприємницької діяльності, наприклад: гірничопромисловець (горнопромыш-ленникъ, 17), крамар (лавочникъ, 40), суднопромисловець (судопромышленникъ, 107), міняйло¹¹ (мѣняло, 44), лісопромисловець (лѣсопромышленникъ, 42), утримувач пошти (почто- 7 Орфографічна помилка, має бути siuvėjas. 8 У LKŽₑ є лише licitatorius. 9 Має бути rūmų. 10 Слуга тут, очевидно, прирівнюється до службовця, пор. канцелярський служитель (канцелярскій служитель, 35). 11 Судячи з російського відповідника, тут мається на увазі особа, яка займається обміном грошей. LKŽₑ такого слова не фіксує, проте є mainininkas, mainikautojas, maineiva, mainelninkas та ін. 9 содержатель, 77), промисловець (промышленникъ, 87), торговець (торговецъ, 109), ділок (дѣлецъ, 23; предприниматель, 79). Ділок тут, слід гадати, подано як слово без негативних конотацій, приблизно відповідне сучасній назві підприємця. Уже в перекладі Кримінального статуту, що з'явився 1919 р., його вжито також як відповідник промисловника (Umbrasas 2005: 118). У словнику предприниматель (79) відповідають також įmoninkas, įsimanytojas. Окремо доцільно виділити назви службовців і посадовців державних установ та інституцій. У новоствореній державі формувався весь апарат управління, тому укладання назв таких осіб було актуальним. У словнику не простежується розгорнута система цих назв, оскільки призначення словника було іншим, проте є чимало назв осіб, необхідних у різних контекстах державного управління, наприклад: акцизний наглядач (акцизный надзиратель, 45), уповноважений (уполномоченный, 113), повірений у справах (повѣренный въ дѣлахъ, 69), скарбник (казначей, 34), канцелярський службовець (канцеляристъ, 35), член міської ради, міський радник (городской гласный, 17), податковий інспектор (податной инспекторъ, 70), нотаріус (нотариусъ, 52), нотаріальний писар (нотариальный писецъ, 67), посланець (посолъ, 76; посланникъ, 76), канцелярський службовець (канцелярский служитель, 99), писар (канцеляристъ, 35; писецъ, 67), діловод12 (дѣлопроизводитель, 23; письмоводитель, 67), управитель справ (правитель дѣлъ, 77), збирач податків (сборщикъ, 95), член ради, радник (гласный, 17), державний муж (государственный мужъ, 17). Подано загальну назву посадовець (должностное лицо, 21) і виокремлено її різновиди: цивільний посадовець (чиновникъ гражданскаго вѣдомства, 16), високопосадовець (сановникъ, 95), позаштатний посадовець (заштатный чиновникъ, 29), канцелярський посадовець (канцелярский чиновникъ, 35), виборний посадовець (выборная должность, 13). Є також пара кандидатів на посади: кандидат на судові посади (кандидатъ на судебныя должности, 35), кандидат у члени правління (кандидатъ въ члены правленія, 35). Варто згадати назви представників правоохоронних органів, військових посадовців та пов'язаних із ними осіб, наприклад: доглядач стайні (шталъмейстеръ, 119), запасний солдат (запасный солдатъ, 27), квартирмейстер (квартирмейстеръ, 36), наглядач в'язниці, доглядач в'язниці, начальник в'язниці (смотритель тюрьмы, 99), солдати (нижние воинские чины, 11; воинские чины, 118), військові чини (воинские чины, 11, 118), новобранець (новобранецъ, 52), поліцейські, поліційні13 посадовці (чины полиции, 118), кінний наглядач (шталъмейстеръ, 119), страж (стражъ, 106), призовник (призывной, 82), стрілець (ратникъ, 92), шпигун (сыщикъ, 108; шпионъ, 119) (постовой 76) не перекладено). У словнику є поліцейський (полицейский, 73), але міський міліціонер (городовой, 17). Тут слід звернути увагу на те, що від 1918 р. і під час укладання словника в Литві діяла міліція; саме 1920 р. було ухвалено Закон про міліцію, а поліцією її перейменували лише від початку 1924 р. (Kiškis 2017: 7). На початку незалежності 12 Семантично не дуже прозоре слово, у LKŽe не зафіксоване. 13 Хоча в рукописі його, можливо, можна помилково прочитати, написання, здається, варіювало. Частіше пишуть palicija, але є також policija, пор. команда поліції (полицейская команда, 37). 10 Працівникам міліції бракувало як професійної, так і правової підготовки, а вся система діяльності ще не була усталеною (Mančinskas 1998: 10–11), тому очікувати в розглянутому словнику системи найменувань посадовців цієї сфери ще не можна. Найменувань осіб, пов’язаних із військом, у словнику також лише кілька (їх згадано серед прикладів); імовірно, було включено ті, що актуальніші в контексті правоохоронної діяльності. Є невелика група найменувань осіб, якими названо керівних службовців і посадовців державних установ, наприклад: бурмистр (голова міська, 17), дясятник (десятникъ, 19), командир судна (командиръ судна, 37), голова (предсѣдатель, 80), управитель канцелярії (правитель канцелярии, 77), начальник відділу (столоначальникъ, 105), командир (командиръ, 37), провідник (вожакъ, 10; завѣдывающій, 24; проводникъ, 86), управитель (правитель, 77), володар (правитель, 77), старшина (старшина, 105), головнокомандувач (главнокомандующий, 16), головний управитель (главноуправляющий, 16), старшина (старшина, 105), начальник (командиръ, 37; начальникъ, 48). Щоправда, деякі з цих найменувань мають загальніший характер і можуть вживатися також поза контекстом посадовців, але за відсутності визначень важко оцінити межі їхнього вживання. Загалом із часом сфери вживання таких слів іноді змінюються: наприклад, терміном старшина тепер називають лише військове звання та звання правоохоронців, тоді як у словнику подано старшина волості (волостной старшина, 105), хоча тоді прижилася назва волосний староста. А ось найменування старости у словнику немає: староста (сельский) (105) подано без литовського відповідника. До речі, у словнику є голова держави (глава государства, 16), але немає президента, міністра (тоді вживали ministeris), хоча помічник міністра, заступник міністра (товарищъ министра, 108) є. Говорячи про спеціалізацію осіб, окремо хочеться згадати найменування фахівців із права та суб’єктів законотворчості. Суб’єктів законотворчості тут зараховано до цієї категорії лише умовно, оскільки зазвичай це колективне утворення, але в окремих випадках право ухвалювати закони може належати й одноосібному суб’єкту (наприклад, президентові, імператорові). У досліджуваному словнику наведено фактично синонімічні терміни давач законів (законодатель, 26; праводатель, 78), праводавець (праводатель, 78) і законодавець (законодатель, 26). Утвердився саме останній термін, тоді як перші були кальками з російських термінів. Подано й чимало найменувань фахівців із права — юрист (законовѣдъ, 26; юристъ, 120), процесуаліст (процессуалистъ, 88), а ось юрисконсультъ (120) має аж три відповідники: юрист-консультант, правовий радник, юрисконсульт, які й нині всі трапляються у вжитку. Як до проголошення незалежності, так і після нього на більшій частині території Литви чинні закони визнавали лише релігійні шлюби; акти про народження, одруження та смерть складалися вірянами у священнослужителів своєї релігії з дотриманням встановленого законом порядку. Тимчасова Конституція 1918 року закріпила успадкування законів Російської імперії — особам і далі дозволялося одружуватися між собою з представниками своєї релігії, не питаючи дозволу цивільних установ. Шлюб між представниками різних релігій або зовсім заборонявся (наприклад, католикам із нехристиянами), або для нього передбачалися певні можливості залежно від релігії (Šalkauskis 1933: 17–25). Релігійний шлюб створював чимало труднощів для тих, хто хотів розлучитися, тому в ті часи траплялися і 11 нелегальні шлюби, і випадки, коли один із подружжя змінював віру, щоб розлучитися й укласти інший шлюб (Juozapaitienė 2011: 107–109). Отже, у цьому аспекті помітні зв’язки цивільного права з релігією, і можна очікувати, що вони відображені в розглянутому проєкті «Словничка юридичних термінів та інших слів, потрібних судам». У ньому небагато термінів, пов’язаних із релігією, але вони є, наприклад: (церковна) процесія (крестный ход, 39), духовна семінарія (духовная семинария, 22), духовний суд (духовный суд, 22). Є також найменування, якими названо осіб, пов’язаних із релігією, переважно священнослужителів, наприклад: духовна особа (духовное лицо, 22), настоятель (церкви) (настоятель (церкви), 48), священник (священник, 97), парафіяльні священники та церковні служителі (причть, 85), єпископ-вікарій (викарный епископ, 9), тоді як церковный староста не перекладено. З інших осіб, пов’язаних із релігією, варто згадати поді14 (восприемникъ, 12); без литовського відповідника залишилося слово кmtоръ15 (40). НАЙМЕНУВАННЯ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ В анотації досліджуваного словника зазначено, що терміни потрібні судам, тому цілком обґрунтовано очікувати в ньому термінів, безпосередньо пов’язаних із судом. 28 листопада 1918 року Державна Рада Литви ухвалила Тимчасовий закон про суди Литви та організацію їхньої роботи, яким було встановлено трирівневу судову систему: мирові судді, окружні суди та суд найвищої інстанції — Верховний трибунал Литви (VLEe). У словнику наведено назви судів, але, імовірно, орієнтувалися радше не на реалії чинної судової системи, а просто шукали відповідники до різних російських термінів, тому різноманіття значне, наприклад: державний суд (коронный суд, 39), окружний суд (окружной суд, 57), верховний суд (верховный суд, 8), народний суд (народный суд, 47), суд самосуду, суд людей (самосуд, 95), третейський суд, суд честі (судъ чести, 118), третейський суд, суд взаємної згоди (третейский судъ, 109), торговий суд (коммерческий судъ, 37). Значною є й різноманітність найменувань осіб, якими названо учасників судового процесу. Досить багато термінів позначають сторони спору, учасників справи, обвинувачених і обвинувачів, потерпілих, наприклад: апелянт (апелляторъ, 2), арештант (арестантъ, 2), відповідачі, відповідачка сторона (ответная сторона, 61), відповідач (ответчикъ, 61), представник (представитель, 80), сторони процесу, учасники, сторони (стороны (въ дѣлѣ), 105), позивач, учасник справи (тяжущійся, 110), співучасник (сообщникъ, 102), позивач, ініціатор справи16 (истецъ, 34), сторона позивача (истцовая сторона, 34), заявник (заявитель, 30), стягувач (взыскатель, 8), виправдана сторона (оправданная сторона, 58), в’язень (арестантъ, 2; заключенный, 26), обвинувачений (обвиняемый, 53), обвинувач (обвинитель, 53), обвинувачена сторона (обвиненная сторона, 53), потерпілий (пострадавший, 14 Цим запозиченим словом називали хрещеного батька (LKŽ). 15 Ктитор у загальній лексикографії не зафіксований; так називали особу, коштом якої збудовано чи облаштовано православну церкву (RŽ 1991). 16 Окремо подано й позивачка, ініціаторка справи (истица, 34), хоча загалом у словнику найменування осіб подано в немаркованому чоловічому роді. 12 76; потерпевший, 77), заявник (заявитель, 30), відповідач (противник, 87), противники, протилежна сторона (противная сторона, 87), противник (противник, 87), стягувач (взыскатель, 8; предъявитель, 80), скаржник, скаржник (жалобщик, 23), заарештований (арестант, 2; заключенный, 26), підслідний (подследственный, 72), підсудний (подсудимый, 72). Поряд подано назви посадовців, які проводять досудове розслідування та представляють державу в суді, суддів, виконавців судових рішень, наприклад: antstolis (приставъ (полицейский), 84), taikos teisėjas (мировой судья, 43), tardytojas (слѣдователь, 99), teismo vykdytojas, teismo pristovas (судебный приставъ, 84), teismo tardytojas (судебный слѣдователь, 99), valstybės gynėjas (прокуроръ, 86), valstybės gynėjo padėjėjas, valstybės gynėjo antrininkas (товарищъ прокурора, 108). Слід зазначити, що термін teisėjas (судья, 107) на той час ще не усталився; у тій самій статті подано також tiesdarys, а от единоличный судья (23) має аж чотири відповідники: vieninis teisėjas, vienas pats teisėjas, vienaasmėnis teisėjas, vienavienis teisėjas. Важливу групу словника становлять назви, якими позначено адвокатів, експертів, свідків, третіх та інших осіб, які беруть участь у справі та судовому процесі, наприклад: advokatas (стряпчій, 106; ходатай (по дѣламъ), 116), адвокатъ повѣренный (повѣренный по дѣламъ, 69), aplinkiniai žmonės (окольные люди, 57), atsarginis sprendėjas (запасный засѣдатель, 27), bylotojas (стряпчій, 106; ходатай (по дѣламъ), 116), bylotojas kitų reikalais (ходатай по чужимъ дѣламъ, 116), ekspertas, nusimanėlis (экспертъ, 119), gynėjas (защитникъ, 30), kvietinis (понятой, 75), matytojas (очевидецъ, 64; свидѣтель, 96), melagingas reiškėjas (лжесвидѣтель, 41), nusimanėliai, žinovai (свѣдущіе люди, 96), paskirtasis tarpininkas (назначенный посредникъ, 46), pašalietis, nedalyvis (третье лицо, 109), posėdininkas (засѣдатель, 29), pranešėjas (докладчикъ, 20), prisiekusis (присяжный, 84), prisiekusis advokatas (присяжный повѣренный, 85), prisiekusis sprendėjas (присяжный засѣдатель, 29, 85), privatinis advokatas (частный повѣренный, 118), reiškėjas, reiškikas (свидѣтель, 96), skirtasis gynėjas (защитникъ по назначенію, 46). Цікаво, що до словника внесено порівняно багато слів, якими названо різних злочинців, правопорушників та інших порушників правових норм. Можна виокремити загальні назви осіб, які вчинили правопорушення та допомагали їм, наприклад: kaltininkas, kaltasis (виновникъ, 9), nusikaltėlis (виновникъ, 9; преступникъ, 81), nusižengėlis (совершившій проступокъ, 87), bendrininkas (сообщникъ, 102; соумышленникъ, 103; соучастникъ, 103), padėjėjas, padėtojas, pagelbininkas (пособникъ, 76), pradėtojas, pradėjėjas (зачинщикъ, 29), kurstytojas (подстрекатель, 72) (терміни цього типу рецидивистъ (93), подставное лицо (72) залишено без перекладу), а також спеціальні назви, що вказують на конкретну негативно оцінювану поведінку чи дію, наприклад: арклиавогіѕ (конокрадъ, 38), dykinėtojas, dykaduonis (праздношатающійся, 78), galvažudys (убійца, 110), išdavikas (измѣнникъ, 32), kontrabandininkas17 (контрабандистъ, 38), kekšė (проститутка, 87), kleidėjas, eikvotojas 17 Як видно, слово грам атинта відповідно до російської вимови; так само й kantrabanda (контрабанда, 38), нині нормативне kontrabanda. 13 (рахівник, 92), лихвар (ростовщикъ, 94), заколотник (бунтовщикъ, 6), розпусник, негідник (порочный, 75), підлесник (понустьитель, 75), злочинець (злоумышленникъ, 30), грабіжник (грабитель, 17), порушник присяги, той, хто переступив присягу, клятвопорушник (клятвопреступникъ, 36), кривдник (обидчикъ, 53), браконьєр (браконьеръ, 6), насильник (насильникъ, 47). Багато з наведених назв сьогодні, мабуть, годилися б хіба що для публіцистичного контексту, але тоді їх розглядали як лексику мови права, принаймні про це свідчить їх включення до «слів, потрібних судам». НАЗВИ СУБ’ЄКТІВ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН Право регулює різні правові відносини. Якщо є відносини, то є й суб’єкти цих відносин. Загалом у теорії терміни суб’єкта права і суб’єкта правових відносин прийнято розрізняти (див. Vitkevičius 2004: 103), але щодо назв осіб це не надто важливо. Суб’єктом правових відносин є не лише людина, а й колективний суб’єкт або держава. У праві склалася традиція називати підприємства й установи також особами — юридичними особами, проте на час укладання досліджуваного словника терміна юридична особа, мабуть, ще не існувало; пропонували teisinis asmuo (юридическое лицо, 119). Хоча термін юридична особа уже з’явився за першої незалежності18, наприкінці незалежності Комісія з термінології при Державній раді все ж пропонувала teisinis asmuo і tikrinis asmuo (Stravinskas 1940: 185). Останній термін відповідав сучасному терміну фізична особа, який також уже вживався (див. Šalkauskis 1933: 87). У досліджуваному рукописному словнику є низка назв осіб, якими позначаються суб’єкти правових відносин. Тоді, очевидно, у мові права ще не було чіткого розмежування, тому відповідником до лицо (41) подавали і asmuo, і žmogus. Asmuo; його також наведено як відповідник до особистість (41). Приватна особа (118) перекладено не лише як privatinis žmogus, bet ir, а й нетермінологічно як šiaipjau žmogus; терміна фізична особа немає. У словнику є й інші терміни, які принаймні умовно можна віднести до назв суб’єктів правових відносин загальнішого характеру, наприклад: довірена особа, повірений (доверенное лицо, 20; поверенный, 69), довіритель (доверитель, 20; препоручитель, 81), довіритель (доверитель, 20), правонаступник, правонаступник (правопреемник19, 78), правопопередник (правопредшественник, 78). Тут можна згадати й, очевидно, подані як синоніми назви сторін договору: контрагент, учасник угоди, учасник акта (контрагентъ, 38), договірні сторони (договаривающияся стороны, 20). Назви відносин нерідко зумовлюють появу парних термінів; наприклад, суб’єктів страхових відносин у словнику названо страховик (страховщикъ, 106) і страхувальник (страхователь, 106), однак термінологічні мікросистеми не обов’язково є повними: наприклад, подано терміни з контексту політичних відносин і виборів — представник (депутатъ, 19), виборець ¹⁸ «Приватними маєтностями є всі ті, що належать приватним особам і юридичним особам, як-от компаніям, товариствам і конкурсним масам» (Šalkauskis 1933: 85). ¹⁹ А особа, що відступає право (78) у словнику залишена без відповідника. 14 (избиратель, 31), rinkikas (выборщик, 13), але, можливо, немає потенційного терміна renkamasis20, це слово наведено лише як відповідник прикметника избирательный (31). Більшість назв суб’єктів правових відносин, наведених у словнику, позначають суб’єктів речового права та пов’язаного з ним зобов’язального права. Речове право — це право здійснювати права володіння, користування та розпорядження; тут ідеться про аспекти власності, застави, оренди, узуфрукту тощо (VLE.), причому об’єктом речового правовідношення зазвичай є певне матеріальне благо, а об’єктом зобов’язального права є вже дії, пов’язані з передаванням, продажем, позичанням тощо цих речей та прирівняних до них об’єктів (Baranauskas ir kt. 2010: 17–19). У словнику є різні назви осіб, пов’язаних із відносинами власності, дарування, застави, зберігання тощо, наприклад: autorius (сочинитель, 103), dovanotojas (даритель, 18), įkaitinis turėtojas (заставный владелец, 29), įkaito davėjas (закладчик, 26; залогодатель, 27), įkaito laikytojas (закладодержатель, 26; залогодержатель, 27), įkaitėjas (закладчик, 26; залогодатель, 27), laikytojas (хранитель, 117), laivo savininkas (судопромышленник, 107), miško savininkas (льсовладелец, 42), namininkas (домовладелец, 21; домохозяин, 21), namų šeimininkas (домохозяин, 21), nesąžiningas turėtojas (недобросовестный владелец, 49), padėlio priėmėjas, padėlio laikytojas (поклажеприниматель, поклажехранитель, 73), padėtojas (поклажедатель, 73), savininkas (собственник, 100), sąžiningas turėtojas (добросовестный владелец, 19), turėtojas (владелец, 9), turėtojas bendrininkas (совладелец, 101), vaisių naudotojas21 (пользователь, 74). Група термінів позначає суб’єктів орендних відносин, наприклад: įnamys (наниматель квартиры, 46), kampininkas (угловой жилец, 111), nuomininkas (арендатор, 2; наниматель, 46), nuomotojas (сдающий в аренду, 2), (iš)nuomotojas (наймодавец, 46), pusininkas, pusinis (половник, 73), однак перенимаемщик (66) залишено без перекладу. Також є група термінів, що позначають суб’єктів позикових відносин, наприклад: laid(u)otojas (поручитель, 75), pasiskolintojas (ссудоприниматель, 105), paskolintojas (заимодавец, 25), (pa)skolintojas (ссудодатель, 105), skolininkas (должник, 21), skolintojas (кредитор, 39), skolintojas, įtikėtojas (вверитель, 16), vekselio davėjas (векселедатель, 7), vekselio laikytojas (векселедержатель, 7), а заемщик (25) залишено без литовського відповідника. Видно чимало термінів, якими позначають різних суб’єктів економічних відносин, наприклад: akcininkas (акционер, 1), dalininkas (акционер, 1; пайщик, 64), bendrininkas (компаньонъ, 37), didmenų rengėjas (оптовый подрядчик, 59, 72), gamintojas (производитель, 86), gavėjas, ėmėjas (получатель, 74), įdėjėjas (вкладчик, 9), indėlininkas (вкладчик, 9), įgijėjas (приобретатель, 85), laikytojas (держатель, 19), mažmenų prekininkas (мелочный торговец, 43), mokėtojas (плательщик, 68), neviešas bendrininkas (негласный товарищ, 49), pardavėjas, pardavinėtojas (продавец, 86), pasikliautinis tarpininkas (посредник за честь, 76), pirkėjas (покупатель, 73), pirkikas (покупщик, 73), priėmėjas (приёмщик, 85), rengėjas (подрядчик, 72), tarpininkas (посредник, 76), 20 Šiaip jau sudiktavardėjęs renkamasis anuomet buvo vartojamas (žr. Umbrasas 2005: 125). 21 Пор. сучасний термін uzufruktorius. 15 посередник (коммуционеръ, 37), постачальник (поставщикъ, 76), пред’явник (предъявитель, 80). Серед назв суб’єктів правових відносин слід згадати також зафіксовані в досліджуваному словнику назви суб’єктів спадкових відносин, наприклад: inventoriaus turto įpėdinis (инвентарный наследник, 33), įpėdinis (наследник, 48), įstatyminis įpėdinis, teisės įpėdinis (законный наследник, 26), legataras (легатарий22, 41), palikėjas (наследодатель, 48), testatorius, testamento davėjas (завещатель, 25), velionės skirto testamento vykdytojas, testamento įsaky­tinis (душеприказчик, 22). Підсумовуючи, зазначимо, що в досліджуваному словнику є близько 20 російських назв осіб, не перекладених литовською мовою (чимало з них згадано у статті в межах відповідних тематичних груп). Видно, що труднощі перекладу спричиняли, зокрема, специфічні історичні назви, наприклад, неперекладене бобыль (5) — так називали зубожілих селян, які жили й працювали у феодала та були звільнені від натуральних повинностей перед державою (Dinaev 2016: 82); також неперекладене вотчинникъ (12) — так російською називали управителів феодальних земельних володінь (вотчин). Пізніше під час перекладу цивільних законів Російської імперії писали tėvonis (Umbrasas 2005: 122). Слід мати на увазі, що перший словник юридичних термінів укладали тоді, коли литовською мовою ще не було перекладено ані першого цивільного кодексу (на той час його просто називали цивільними законами), ані кодексів цивільного та кримінального процесу; поспішали лише з кримінальним кодексом (на той час його називали і кримінальним статутом, і кримінальними законами), оскільки його перший неофіційний переклад з’явився вже 1919 року, тобто ще до укладання розглядуваного рукописного словника (Umbrasas 2010: 32–40). Можна додати, що Комісію термінології при Міністерстві освіти було засновано 1921 року, і вона розглянула лише кілька десятків юридичних термінів. Отже, проєкт першого словника юридичних термінів справді укладали за браку належних литовських джерел, а його метою, очевидно, насамперед був добір юридичних термінів Російської імперії, тобто російських термінів, які здавна вживалися в успадкованому праві, без обов’язкової орієнтації лише на реалії 1919–1920 років (скажімо, термін Російської імперії предводитель дворянства (79) уже не мав бути актуальним; його переклали як bajorų vadas, bajorvedis). Загалом стаття не мала на меті докладно проаналізувати терміни чи одиниці термінологічного характеру та створити сувору систему їх класифікації, тим паче що словник не є тлумачним; проте зіставлення литовських і російських термінів дало змогу зрозуміти основні категорії назв осіб, актуальні в досліджуваний період. ВИСНОВКИ Підготовлений у 1919–1920 рр. у Міністерстві юстиції рукописний проєкт словничка правничих термінів та інших слів, потрібних судам був першою в історії Литви спробою правничої термінографії, результати якої так і не побачили світ. Словник укладали на самому початку незалежності, коли офіційну литовську правничу мову лише починали 22 Частный легатарий (118) не перекладено. 16 упорядковувати, а принципи литовської термінографії ще лише формувалися. Історичні та політичні обставини зумовили те, що основними правовими джерелами того часу були російські, тож виникла потреба в перекладному російсько-литовському словнику правничих термінів. Брак литовських правничих термінів, імовірно, насамперед відчули не працівники законотворчої сфери, яка розвивалася поступово, а працівники галузей застосування права. Оскільки вже від 1919 р. судочинство мало здійснюватися литовською мовою, безперечно, виникало чимало мовних труднощів. Найімовірніше, саме це стало причиною того, що Міністерство юстиції терміново взялося укладати потрібний судам словник, який був необхідний як для проведення досудових дій, так і для виконання судових рішень. Підготовлений проєкт словника сьогодні цікавий не лише як джерело для пізнання розвитку правничої мови, а й як відображення правових реалій та актуалій того часу. Документів, які б пояснювали, як відбирали матеріал для цього словника, не знайдено, проте його текст свідчить про намагання охопити різні аспекти. Назвам осіб приділено досить багато уваги — вони становлять десяту частину словника. Уже сама назва свідчить, що це словник не лише правничих термінів, а й інших слів, потрібних судам. Отже, ці назви осіб не обов’язково є термінологічними й не обов’язково безпосередньо належать до правничої сфери, проте провести межу між термінами й нетермінами було б складно. На той час вважалося, що ця лексика так чи інакше актуальна для роботи судів, а отже, її зараховували до правничої мови. Дослідження показало, що на початку незалежності назви осіб, залучені до правничої мови, вирізнялися значним тематичним розмаїттям. Поряд із правничими термінами подавалися слова, які сьогодні загалом видаються не надто термінологічними: вони можуть бути частиною загальної лексики, навіть конотованої, а також термінами, що не є суто правничими. У словнику є загальні назви осіб за віком, місцем проживання, станом здоров’я тощо. Чимало назв осіб позначають родинні та сімейні стосунки, і принаймні частина з них — це звичайні слова загальної лексики, актуальність яких у правничому контексті є другорядною; вони можуть навіть не зазнавати термінологізації. Дещо несподівано, що в словнику багато назв осіб за спеціалізацією: до нього внесено чимало назв виконавців як фізичної, так і інтелектуальної праці. Більшість із них, здається, має досить слабкий зв’язок із правом, проте потреба в таких назвах могла бути зумовлена потребами судочинства. Інша річ — назви службовців державних установ та інституцій, правоохоронців, військових посадовців тощо: такі найменування зазвичай офіційно стандартизуються, а за відсутності цього їх включення до словника могло свідчити принаймні про спробу інвентаризації. Умовно, мабуть, найбільш безсумнівно потрібною судам правничою термінологією можна вважати назви учасників судового процесу та суб’єктів правовідносин. У словнику прагнули назвати носіїв правосуб’єктності, приділивши найбільше уваги суб’єктам речового права та зобов’язального права; водночас, як свідчить судове призначення словника, прагнули позначити те, що безпосередньо актуальне для судів: до нього включили назви сторін у справі, обвинувачених, обвинувачів, потерпілих, посадовців, які проводять досудове розслідування та представляють державу в суді, суддів, виконавців судових рішень, адвокатів, експертів, свідків та інших пов’язаних із процесом осіб; також наведено чимало слів на позначення злочинців, правопорушників та інших порушників правових норм. 17 Правова ситуація того часу та рецепція законодавчих актів Російської імперії зумовили укладання словника з метою перекладу російських термінів та інших лексичних одиниць литовською мовою. Відбір російських термінів, імовірно, здійснювали з огляду на судову практику, що склалася ще до проголошення незалежності, та джерела, якими користувалися суди, зокрема доволі давні джерела Російської імперії. Отже, по суті, шукали литовські відповідники термінів або просто слів, які функціонували в російській правничій мові наприкінці XIX — на початку XX ст. і які на час укладання словника могли позначати поняття, не обов’язково актуальні для Литви після проголошення незалежності, але пов’язані з рецепованим правом. Наприклад, саме рецепція права зумовила включення до укладеного словника назв осіб духовного стану. Хоча назви осіб, включені до проєкту словничка правничих термінів та інших слів, потрібних судам, не можна вважати вичерпною збіркою, усе ж, зважаючи лише на кількість, можна стверджувати, що словник містив ядро назв осіб, актуальних на той час для правової практики й навіть історії; перекладний характер словника та спроби дібрати можливі литовські відповідники зумовили також те, що кількість литовських назв осіб значно перевищує кількість російських одиниць. LITERATŪRA Andriuškevičienė Danguolė, Tamulevičius Algirdas, Valiukėnas Vytautas 2005: Inžinieriai, technikai ir technologai: trikalbis aiškinamasis žodynėlis [Engineers, Technicians, and Technologists: Trilingual Vocabulary], Vilnius: Lietuvos darbo rinkos mokymo tarnyba. Andriuškevičienė Danguolė, Tamulevičius Algirdas, Valiukėnas Vytautas 2006: Vadovai ir vadybininkai: trikalbis aiškinamasis žodynėlis [Heads and Managers: Trilingual Vocabulary], Vilnius: Lietuvos darbo rinkos mokymo tarnyba. Baranauskas Egidijus, Laurinavičius Kęstutis, Pakalniškis Vytautas, Vasarienė Dalia 2010: Daiktinė teisė [Property Law], Vilnius: Mykolo Romerio universiteto Leidybos centras. Deviatnikovaite Ieva 2021: Lietuvių kalba tarpukario teisėje [Legal Lithuanian Language in the Interwar Period]. – Logos 106, 156–172. Prieiga internete: http://www.litlogos.eu/L106/Deviatnikovaite.html. Dinaev I. Z. 2016: Istoriko-pravovoj terminologičeskij slovar' [Historical and Legal Terminology Dictionary], Groznyj: Čečenskij gosudarstvenyj universitet. DJTŽ: Del juridinių terminų žodyno [Regarding the Glossary of Legal Terms]. – Lietuva, 1919, lapkričio 3, 2. Džežulskienė Judita 2001: Asmenų pavadinimai, reiškiami veiksmažodiniais mobiliaisiais daiktavardžiais (substantiva mobilia) [Motion Nouns in Lithuanian]. – Acta Linguistica Lithuanica 44, 55–69. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/actalinguisticalithuanica/article/view/1235. 18 Gaivenis Kazimieras 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys [Lithuanian Terminology: Theory and Management Principles], Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Gaudinskaitė Danguolė 2021: Sinonimiški bendrašakniai asmenų pagal profesiją pavadinimai: darbą, semantiką, stilistiką ir vartoseną [The Synonymous Conjugate Personal Names by Profession: Formation, Semantics, Stylistics and Usage]. – Acta humanitarica academiae Saulensis 28, 8–28. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/actahas/article/view/33022. Gedzevičienė Dalia 2021: Lietuviškų intelekto sutrikimą ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai [Change of Terms Defining Intellectual Disability and Its Levels in Lithuania and Change-determining Factors]. – Terminologija 28, 114–152. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/2074. Gritėnienė Aurelia 2016: Asmenų pavadinimai šiaurės panevėžiškių patarmėje [Personal Names in the Northern Panevėžiškiai Subdialect]. – Acta Linguistica Lithuanica 75, 224–242. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/actalinguisticalithuanica/article/view/850. Gritėnienė Aurelia 2018: Šiaurės panevėžiškių vaizdingieji asmenų pavadinimai [Figurative Names of Persons in Northern Aukštaitian Subdialect of Panevėžys]. – Rytų aukštaičių patarmė: kaita ir pokyčiai, Vilnius: Baltijos kopija, 318–342. Prieiga internete: https://talpykla.elaba.lt/elaba-fedora/objects/elaba:34365353/datastreams/MAIN/content. Juozapaitienė Rusnė 2011: Bažnytinės santuokos registracija Lietuvoje: istorija ir dabartis [Inclusion of Church Marriage into the State (Civil) Register in Lithuania: History and the Present Time]. – Kultūra ir visuomenė 2(3), 101–123. Prieiga internete: https://portalcris.vdu.lt/server/api/core/bitstreams/20e6f9f8-8074-43f8-bf24-b38a0997b98a/content. Kiškis Alfredas 2017: Lietuvos kriminologijos raida 1918–2017 m.: šimtmečio patirtis [The Development of Lithuanian Criminology in 1918-2017: the Experience of a Century], Vilnius: Mykolo Romerio universitetas. LKŽe: Lietuvių kalbos žodynas 1–20 (1941–2002) [Lithuanian Language Dictionary 1–20 (1941–2002)], red. kolegija G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, vyr. red. G. Naktinienė, e. variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008 (atnaujinta versija, 2018). Prieiga internete: https://ekalba.lt/. LPK 2023: Lietuvos profesijų klasifikatorius [Lithuanian Classification of Occupations]. Prieiga internete: https://www.profesijuklasifikatorius.lt. Mančinskas Česlovas 1998: Policija Lietuvoje 1918–1940 metais: mokymo leidinys [The Police in Lithuania 1918–1940: Educational Book], Vilnius: Lietuvos teisės akademija. 19 Pečkuvienė Laima 2014: Dėmenų bendr- turintys asmenų pavadinimai ir jų darybos ypatumai administracinėje kalboje [Formation Peculiarities of Terms Containing Component Bendr- in Administrative Language]. – Socialinių mokslų studijos 6(3), 648–660. Prieiga internete: https://cris.mruni.eu/server/api/core/bitstreams/37cb7203-a254-4b51-a987-6e17cef2499f/content. Radavičius Liaudginas Erdvilas 2004: Teisės psichiatrija: istorija ir dabartis [Legal Psychiatry: History and Present], Vilnius: Mykolo Romerio universiteto Leidybos centras. RŽ 1991: Religijotyros žodynas [Dictionary of Religious Studies], sud. R. Petraitis, Vilnius: Mintis. Stravinskas Petras 1939, 1940: Teisinės terminijos projektas [Legal Terminology Project]. – Teisė 48, 384–387; 49, 475–480; 50, 73–74; 51, 184–185. Šalkauskis Kazys 1933: Civiliniai įstatymai: X tomo 1 dalis [Civil Laws: Volume X, Part 1], Kaunas. Umbrasas Alvydas 2005: Asmenis įvardijantys teisės terminai 1918–1940 m. Lietuvos kodeksuose [Law Terms Naming Persons in Lithuanian Legal Codes of 1918-1940]. – Terminologija 12, 107–136. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/640. Umbrasas Alvydas 2010: Lietuvių teisės terminija 1918–1940 metais: pagrindinių kodeksų terminai [Lithuanian Legal Terminology in 1918–1940: Terms from the Main Codes], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Umbrasas Alvydas 2011: Rankraštinio teisės terminų žodyno (1920 m.) sandara [The Structure of Manuscript Dictionary of Law Terms (1920)]. – Terminologija 18, 109–141. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/418. Umbrasas Alvydas 2012: Rankraštinio teisės terminų žodyno (1920 m.) lietuviški dvižodžiai terminai [Lithuanian Two-Word Terms from the Manuscript Dictionary of Law Terms (1920)]. – Terminologija 19, 143–172. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/458. Umbrasas Alvydas 2018: Asmenų pavadinimai kompiuterijos žodynuose [Names of Persons in Dictionaries of Computer Science]. – Terminologija 25, 107–127. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/123. Vitkevičius Pranciškus Stanislovas 2004: Civilinės teisės subjekto ir civilinio teisinio subjektiškumo problemos [Problems of Civil Law Subject and Civil Legal Subjectivity]. – Jurisprudencija 55(47), 102–113. Prieiga internete: https://ojs.mruni.eu/ojs/jurisprudence/article/view/3240/3038. VLEe: Visuotinė lietuvių enciklopedija [Universal Lithuanian Encyclopedia]. Prieiga internete: https://www.vle.lt/. 20 Zemlevičiūtė Palmira 2020: Medicinos asmenų pavadinimai 1920 metų nepriklausomos Lietuvos pirmajame Medicinos žurnale [Names for Actors in the Medical Field in the 1920 Issues of Medicina, the First Medical Magazine in Independent Lithuania]. – Lituanistica 66(4), 302–322. Prieiga internete: https://www.lmaleidykla.lt/ojs/index.php/lituanistica/article/view/4364. 21