Pranas Kniūkšta lietuvių kalbos kultūros baruose

RASUOLĖ VLADARSKIENĖ Інститут литовської мови ПРАНАС КНЮКШТА НА НИВІ КУЛЬТУРИ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ Багаторічний упорядник і редактор видання Культура мови Пранас Кнюкшта восени 2008 року відзначив 75-річний ювілей. Пранас Кнюкшта народився 24 вересня 1933 року в селі Барздзі, у волості Салантай, Кретингському повіті, у багатодітній селянській родині. Навчатися почав у початковій школі Каусгалвяй, з 1946 року навчався в середній школі Салантая, яку закінчив 1954 року. Вищу освіту Кнюкшта здобував у Вільнюському університеті з 1954 до 1959 року, вивчаючи литовську мову й літературу. Наполегливому й працьовитому жемайту навчання давалося чудово; він цікавився питаннями мовознавства, був активним членом гуртка литовської мови, більшість складених ним іспитів було оцінено на «дуже добре». Університет він закінчив з відзнакою 1959 року. Оскільки Кнюкшта мав схильність до наукової діяльності, його планували призначити на роботу до Інституту литовської мови й літератури, але він отримав характеристику із записом «не цілком політично зрілий», тому його направили до середньої школи Дівенішкес (Шальчинінкський район). Спочатку він працював тут учителем, а через рік уже став завідувачем навчальної частини. Зарекомендував себе як діяльний педагог і добрий організатор методичної роботи та навчального процесу, тому його призначили завідувачем методичного кабінету відділу освіти Ейшишкес. R. VLADARSKIENĖ. Pranas Kniūkšta lietuvių kalbos kultūros baruose 331 Бурхлива педагогічна кар’єра не послабила бажання присвятити себе науковій роботі. 1967 року Кнюкшта почав працювати в секторі сучасної литовської літературної мови Інституту литовської мови й літератури. Того ж року вступив до аспірантури, де навчався до 1970 року. 1971 року захистив дисертацію кандидата філологічних наук (нині — доктора) «Прикметники із суфіксом –inis та їхні граматичні синоніми», а 1976 року на її основі видав монографію Прикметники із суфіксом –inis. Словотвір, значення, граматичні синоніми. В Інституті працював молодшим, а згодом — старшим науковим співробітником. У відновленому Інституті литовської мови з 1991 до 2000 року очолював відділ культури мови. З 2002 року працює в Інституті за контрактами. Наукова діяльність мовознавця різнобічна — найбільше уваги він приділяє питанням уживання сучасної литовської мови, теорії та практики культури мови, мовної політики, а впродовж останніх двох десятиліть — адміністративної мови*. Працює цілеспрямовано, відгукується на найважливіші потреби мовної практики, кожну роботу прагне виконати бездоганно. Вимогливий до себе й інших, принципово порушує питання мовних вад і аргументовано доводить їхню шкідливість. Міцне підґрунтя для подальшої наукової діяльності він здобув, працюючи над найважливішими граматиками литовської мови: третім томом академічної Граматики литовської мови, Граматикою сучасної литовської мови, виданою російською мовою Грамматика литовского языка. Кнюкшта написав для цих видань по кілька розділів. Він також долучився до підготовки нормативного видання Литовський правопис і пунктуація. Найдовше Кнюкшта працює над періодичним виданням Культура мови — з 1971 року й донині; йому він віддав найбільше сил і душі. Перше знайомство з Культурою мови відбулося завдяки статті в 13-му випуску (1967 року), коли він щойно почав працювати в Інституті литовської мови й літератури. З 1971 року почалася серйозніша робота: спочатку Кнюкшта допомагав готувати випуски, згодом був членом редакційної колегії, упорядником і відповідальним редактором. Він визначав напрям видання, залучав авторів, вимогливо редагував їхні статті, терпляче навчав молодих колег писати наукові статті. Будучи упорядником випуску, а згодом відповідальним редактором, він дбав про принципи видання й сам послідовно дотримувався їх, пишучи статті. На думку Кнюкшти, у виданні Культура мови слід порушувати, обговорювати й розв’язувати важливі для всіх мовні питання; насамперед варто звертати увагу на нові мовні явища, досліджувати й оцінювати їх. * Інститут литовської мови видав бібліографію праць мовознавця: Пранас Кнюкшта. Бібліографія, Вільнюс, 2008, 48 с. 332 KALBOS KULTŪRA | 81 Статті Кнюкшти в Kalbos kultūroje можна поділити на кілька груп. Найважливіші з них — ті, у яких розглядаються принципи мовного впорядкування та порушуються теоретичні питання культури мови. Чимало таких міркувань міститься у статтях, присвячених самому виданню. Пишучи про праці людей, які зробили значний внесок у розвиток мови та її культури (Казімераса Буґи, Антанаса Саліса, Юозаса Бальчиконіса, Казиса Улвідаса, Казімераса Ґайвениса та ін.), і про їхнє значення, мовознавець водночас розкриває власний погляд на нормування мови. Найбільшу групу становлять 25 статей про канцелярську й адміністративну мову. Коло розглянутих проблем широке: словотвір і значення окремих слів та їхніх сполучень, коментарі щодо мови різних документів, розвиток литовської канцелярської мови. Багато написано про назви підприємств, установ і організацій; докладно досліджено творення прямих і символічних назв, їхнє скорочення та відмінювання, пояснено складніші випадки вживання. Поряд зі статтями про адміністративну мову варто згадати публікації про складний шлях литовської мови до здобуття статусу державної, а згодом — про проблеми утвердження цього статусу, а також про діяльність Комісії литовської мови. Тонкощі словотвору Кнюкшта розглядав не в одному випуску Kalbos kultūros; його статті на цю тему узагальнено в публікації «Закономірності, правила й окремі мовні факти» (1980, вип. 38, с. 23–37). Окремо слід згадати цикл статей про прикметники із суфіксом -inis. Видання Kalbos kultūros — одна з найважливіших трибун мовознавця. Загалом для цього видання він написав 90 коротших і довших статей — це майже третина всіх його статей, опублікованих у друкованих виданнях. Сподіваємося, що ця кількість щороку зростатиме. Кнюкшту завжди приваблювала й література, точніше — засоби мовного вираження. Він писав статті про мову письменників і поетів, виступав із доповідями на конференціях, а 1981 року видав книжку Rašytojas ir žodis. Досліджуючи мову письменників, мовознавець прагне поєднати літературне й лінгвістичне розуміння мови. І сам він — майстер слова; особливо охоче демонструє це на різноманітних заходах, захоплюючи слухачів переконливою й образною мовою, нерідко заговорюючи й по-жемайтськи. Працюючи над нормуванням мови, Кнюкшта завжди перебуває в епіцентрі найактуальніших подій. У 1987–1991 роках був секретарем Комісії литовської мови, у 1992–1999 роках — членом Державної комісії литовської мови при Сеймі Литовської Республіки. Доклав значних зусиль, щоб статус литовської мови як державної було утверджено не лише юридично, а й на практиці. Підготував Правила творення назв фірм (1992) та додаток до них «Родові категорії назв» R. VLADARSKIENĖ. Pranas Kniūkšta lietuvių kalbos kultūros baruose 333 žodžių vartojimas ir rašymas“ (1995), kuriuos Kalbos komisija patvirtino kaip oficialius dokumentus. 1990 m. lietuvių, lenkų ir rusų kalbomis išleido knygelę Vilniaus kraštas ir lietuvių kalba, ją rašant pravertė Dieveniškėse ir Eišiškėse įgyta patirtis. Мовознавець активно брав участь у розгляді питань литовської пунктуації в Державній комісії литовської мови. Постійно дбає про правильність публічного мовлення, є активним членом громадської комісії з питань державної мови при муніципалітеті міста Вільнюса. У роботі з нормування мови Кнюкшта визнає перевагу живої мови над штучними системними правилами. Він застерігає колег-мовознавців від небезпеки надмірної нормалізації: «Працюючи над упорядкуванням мови, ми маємо залишати простір і для мовної свободи. Слід визнавати варіанти норм та їхню поступову зміну, розрізняти більші (справжні) й менші (кодифікаційні) помилки, різні вимоги до різних сфер уживання мови та стилів, престижну й звичайну літературну мову, ідеальні мовні норми й уживання літературної мови» (Мета впорядкування мови — розвивати мову. Kalbos kultūra, вип. 68, 1996, с. 38–39). Понад два останні десятиліття Кнюкшта досліджує та нормує литовську адміністративну мову. Як експерт оцінює мову проєктів документів, готує для судів мовні експертизи, виступає на семінарах із питань канцелярської мови. Найважливіші праці в цій галузі — підготовлені разом із помічниками Kanceliarinės kalbos patarimai (вийшло 5 книжкових видань, а шосте — інтернет-видання) та узагальнювальна монографія Administracinė kalba ir jos vartosena (2005). Працюючи над науковими дослідженнями й нормуванням мови, Кнюкшта не забував і про потреби школи: «Життя вимагає від школи закладати підвалини мови й розвивати мовне чуття, які раніше людина набувала в родині та навколишньому середовищі. Минув той час, коли найважливішим завданням учителя було навчити читати, писати й знати граматику. Тепер потрібно навчати й самої мови» (Стан литовської мови та школа. Literatūra ir menas, 15 жовтня 1988 р.). Чітко усвідомлюючи величезну відповідальність школи за формування мовної культури суспільства, мовознавець не міг залишатися осторонь. 1983 року він підготував Mokomąjį lietuvių kalbos rašybos ir kirčiavimo žodyną (разом з А. Ліберісом). Цей навчальний посібник, виправлений і доповнений, перевидавали, мабуть, близько 10 разів. Інше популярне, неодноразово перевидане видання для учнів, яке вони полюбили, — Lietuvių kalbos žinynas. Кнюкшта уклав його й написав три розділи. 334 KALBOS KULTŪRA | 81 Мовознавець опублікував наукові статті з питань культури мови, соціолінгвістики, мови художньої літератури та адміністративної мови у працях Академії наук, у «Питаннях литовського мовознавства» та ін. Найважливіші з них увійшли до збірки статей «Уживання мови та її впорядкування». Кнюкшта прагне якомога ширше поширювати мовні норми й ґрунтовно роз’яснювати їх звичайним користувачам мови, тому з актуальних питань упорядкування мовлення та мовної політики опублікував багато статей у різних газетах («Tiesa», «Tarybinis mokytojas», «Lietuvos aidas», «Lietuvos žinios», «Literatūra ir menas», «Savivaldybių žinios» та ін.), журналах («Mūsų kalba», «Gimtoji kalba», «Gimtasis žodis» та ін.), видав кілька книжок для широкого загалу: «Назви установ, підприємств та організацій» (2004), «Публічні написи: огляд документів і вулиць Вільнюса» (2006), «Нові правила пунктуації. Що вони дають і що потрібно зрозуміти самим» (2007), «Новини правил оформлення документів. Виправлення та нововведення» (2007). Кнюкшта постійно наголошує, що праця в галузі мовознавства має спиратися на практику і що насамперед потрібно досліджувати найактуальніші явища. Постійні зусилля, спрямовані на узгодження мовної теорії, практики та потреб користувачів, зумовили те, що праці мовознавця цінні не лише для мовознавчої науки, а й потрібні суспільству; про це свідчать повторні видання (і не по одному разу) підготовлених Кнюкштою праць. З нагоди прекрасного ювілею хочеться побажати міцному здоров’ям жмудинові, який виконав чимало значущої роботи, нових злетів, творчої енергії та міцного здоров’я. R. VLADARSKIENĖ. Pranas Kniūkšta lietuvių kalbos kultūros baruose 335