Dėl trijų skolinių iš italų kulinarijos

STEFANO M. LANZA Університет Вітовта Великого Сила мови не в тому, що вона відкидає чуже, а в тому, що поглинає його. J. W. Goethe Мова сильна не тому, що відкидає все чуже, а тому, що поглинає чуже. Й. В. Ґете ЩОДО ТРЬОХ ЗАПОЗИЧЕНЬ З ІТАЛІЙСЬКОЇ КУХНІ У цій статті розглядаються три назви італійських страв, які нещодавно поширилися в Литві: calzone, carpaccio і tiramisù. Жодна з них не подається ані в Словнику сучасної литовської мови, ані в словниках іншомовних слів (TŽŽ 2001 чи VV TŽŽ 2003). Про них немає записів ані в консультаційних базах Державної комісії литовської мови та Інституту литовської мови, ані рекомендацій мовознавців. У писемному мовленні вони зазвичай трапляються в меню ресторанів. Звідти carpaccio і tiramisù потрапили до виданої 2005 року кишенькової книжки Альбіни Шюпіненє На допомогу укладачам меню просто як назви італійських страв. Їх не розглядали як можливі запозичення, питання про їхню прийнятність для литовської мови не порушували, а переклали описово: закуска із сирої яловичини (іт. carpaccio di manzo) і закусочка із сирого лосося (іт. carpaccio di salmone), а також кавове тістечко (іт. tiramisù) (Šiupienienė 2005: 97, 100). У теоретичній літературі з ономасіології традиційно розрізняють три типи називання (як акту називання): а) коли наявне в мовній системі слово застосовують до нового об’єкта (семантичне запозичення); б) коли нове слово утворюють за допомогою ресурсів власної мови (неологізм); в) коли модель іноземної мови пристосовують до системи власної мови, більшою чи меншою мірою змінюючи форму оригіналу фонетично й морфологічно (запозичення) (пор. Grzega 2003: 22). 308 KALBOS KULTŪRA | 82 Описове визначення нової реалії є первинним етапом процесу пізнання. Просто пояснюється, що являє собою ця нова реалія. Якщо розглядати описові словосполучення як лексичні одиниці, опис нової реалії можна вважати примітивним процесом творення неологізму. Описові словосполучення є примітивними по суті з двох причин: 1) ними незручно користуватися — словосполучення з двох чи більше слів на позначення одного поняття суперечать принципу мовної економії; 2) рідко коли вони є достатньо точними: закуска із сирої яловичини може бути стравою, яка зовсім не є італійським carpaccio; точніше (але й громіздкіше) було б така італійська закуска з філе яловичої вирізки або лосося1; ще менш конкретним, а тому й непридатним для називання італійського tiramisu є вислів кавовий тістечко2. Настанови щодо мовного унормування давно усталилися3, нині спираються на такі принципи, затверджені Комісією з литовської мови: 1) не приймати запозичень, які можна замінити власними литовськими словами-відповідниками; 2) адаптувати запозичення, якщо замінити їх власними словами неможливо (пор. 2007 р. Загальні критерії унормування нових запозичень). Який варіант доцільніше вживати — запозичення чи лексичну одиницю литовської форми (наявний відповідник або новотвір), вирішують після дослідження самих запозичень, їхньої будови, уживання4 та відношень із системою (пор. Pupkis 2005: 252). C A L Z O N E італійською calzone (вимовляється [kal’tsonə5]) називають особливий різновид піци. Спочатку начинку викладають на круг розкачаного тіста (основу для піци). Потім круг тіста складають навпіл, і отримані дві половини склеюють по краях— 1 Запропоновані А. Шюпіненє «терміни» не відповідають принципам мовної економії та послідовності: те саме carpaccio називають закускою, якщо вона з м’яса, і закусочкою, якщо з риби. 2 У традиційному рецепті цього десерту кава аж ніяк не є основним інгредієнтом. 3 Trumpą lietuvių kalbos norminimo istoriją žr. Pupkis 2005: 251–252. 4 У цій статті, якщо не зазначено інакше, використовуються дані зі сторінок, знайдених пошуковим інструментом Google. Кількісним статистичним даним Google не можна довіряти: це лише приблизний підрахунок сторінок (до того ж результати того самого запиту відрізняються в разі використання інших пошукових інструментів, і навіть якщо той самий запит вводити в тому самому інструменті, але з різних країн). Однак Google дуже корисний, коли потрібно знайти приклади вживання, адже відображені сторінки є беззаперечними мовними фактами. Крім того, мова інтернету така різноманітна, що серед отриманих результатів є не лише приклади писемного мовлення (про особливі властивості мови інтернету див. передусім Crystal 2001). 5 Тут і далі вимову подано за міжнародною транскрипцією IPA. S. M. LANZA. Dėl trijų skolinių iš italų kulinarijos 309 тіста. Так приготовлену страву у формі півмісяця ставлять у піч. Така пухка випічка вже у XVII столітті, коли слово calzone було вперше зафіксовано (за DELI 1999), нагадувала випнуту частину верхньої частини штанів (іт. calzone, діал. cazone). Автор виданого 1877 року Vocabolario napoletano-italiano (Неаполітансько-італійського словника) Р. Андреолі (R. Andreoli) пояснює: «[calzone] — це такий пиріжок із начинкою, форма якого схожа на штанину біля стегна, і його доцільно й надалі називати власною назвою calzone». У сучасній литовській мові немає слова, яке точно відповідало б італійському calzone. Тому, відповідно до згаданих вище принципів, його слід литуанізувати або замінити литовським висловом. У розмовному вжитку часто можна почути kalconę чи kalconą, але така адаптована форма на письмі трапляється вкрай рідко6. Схоже, що фонетична будова запозичення литовськомовним мовцям цілком зрозуміла: вимову оригіналу відтворюють досить точно. Це може бути також причиною того, чому — доки ще немає норми літературної мови — частіше задовольняються написанням автентичної форми, наприклад: Справді дуже смачні піци, особливо calzone; Можна спекти й закриту піцу типу «calzone»; Як італійці ставляться до піц calzone; Тісто для піци з начинкою (calzone) готують так само. Як видно з прикладів, до італійського слова нерідко додають певне пояснення його значення, пор.: Calzone з шинкою та ананасом (складена піца); Calzone (закрита піца): сир, шинка, печериці, «сальса», цибуля, сметана; «Calcone» — і ваша думка про піцу одразу покращиться! це закрита піца; Вегетаріанська «Kalcone» 13,90 lt — складена піца з начинкою з баклажанів і шпинату; Складена / Calzone. соус, сир, шинка, гриби, перець. Хоча загалом знайдено небагато прикладів, варто зазначити, що у вжитку вже трапляється не один описовий вислів, пор.: піца з начинкою, складена піца, складена (піца), закрита піца. Як терміни можуть підійти хіба що означені форми, наприклад згадана складена піца. В інших мовах calzone закріплюється як запозичення, пор.: Смачна, недорога й проста у приготуванні calzone стане чудовим бутербродом на обід або вечерю; Calzone ist eine gefüllte Pizza; Qui peut résister devant une pizza italienne, devant une calzone bien garnie?; Que bueno el calzone con una cerv ecita bien helada...; И да, и нет — кальцоне, это не что иное, как одна из разновидностей пиццы7. Написання часто не адаптоване фонетично, проте слово морфологічно оформлює- 6 Знайдено kalcone, kalzone, calcone, kalcioni. Прикладів морфологічно оформлених форм знайти не вдалося. 7 Іноді calzone вживається у сполученні з pizza, пор.: a pizza calzone, eine Pizza Calzone, une pizza calzone. 310 KALBOS KULTŪRA | 82 лення, пор.: two calzones; zwei große Calzonen; les calzones; los calzones8. Коливається навіть рід слова у прикладах тієї самої мови. У німецькій і французькій мовах переважають форми жіночого роду, іспанською calzone знайдено лише в чоловічому роді, а російською — у середньому. Вирішуючи, якою має бути литовська назва італійського calzone, передусім усе ж слід визнати, що calzone — не піца, а особлива випічка. Замість мовно неекономного й неточного за значенням словосполучення складена піца пропонується підтримати вже наявне у вжитку адаптоване запозичення kalčonė9. Литуанізована назва краще підходить для позначення реалій чужих країн, ніж створений власний відповідник; крім того, системно вона узгоджується з іншими запозиченнями, що називають іншомовні страви (пор. pica). К А Р П А Ч Ч О Carpaccio (вимовляється [karpat’tʃo]) по суті є символічною назвою страви: вона не має жодного семантичного зв’язку зі складниками страви й не описує її складу. Як це нечасто буває, відомі дата і навіть місце виникнення цього слова. У Венеції 196310 року ексцентричний власник кафе Harry’s bar Джузеппе Чіпріані (Giuseppe Cipriani) вигадав нову страву для вибагливої клієнтки, яка не могла їсти ні вареного, ні смаженого м’яса. Назву для тонких маринованих скибочок сирої яловичини підказали міські події. Того року з червня по жовтень проходила виставка картин відомого художника Вітторе Карпаччо (Vittore Carpaccio). Так прізвище митця стало оказіональною назвою страви. Це суто оказіональне утворення згодом, із набуттям стравою та самим способом її приготування популярності, закріпилося в лексичній системі. За кордоном carpaccio поширювалося як екзотизм і кулінарний термін (його вже зафіксовано у французькому GR 1973 року та англійському OED 1974 року). 8 У російській мові слово кальюне, схоже, не відмінюється, пор.: Для Кальюне мне нравится не очень крутое тесто без опары; Разница с кальюне опять же в размере и принципе жарки. 9 Щоправда, з певних причин варіант kalčonas був би доречнішим. Він фонетично точніший, оскільки кінцевий [n] в іт. calzone не є м’яким. Крім того, kalconas зберігає рід оригіналу (іт. calzone — саме чоловічого роду) і є закономірнішим порівняно з іншими запозиченнями з італійської мови (пор.: balcone > balkon as, cartone > kartonas, vasone > vazonas). Однак італійське закінчення -e природно асоціюється з литовським жіночим -ė, і тут, імовірно, діє аналогія з іменником жіночого роду pica, тому форма kalčonė може мати кращі перспективи. 10 Цей рік зазначають усі словники італійської мови. Деякі інтернет-джерела вказують інші роки й розповідають інакше про обставини появи цієї страви та її назви. S. M. LANZA. Dėl trijų skolinių iš italų kulinarijos 311 Кореспондент видання «Lietuvos rytas» з Італії, пишучи (2006 06 12) статтю про карпачо, іронічно зауважив: «[У]являю, як очищувачі литовської мови, мабуть, уже міркують, як би тут точніше перекласти це італійське чужоземне слово, адже з коропами воно ніяк не пов’язане. [...] Цього разу наші мовні пуристи мають залишитися ні з чим, бо майже в усіх ресторанах Литви зараз пропонують страву, названу на честь відомого художника. А спотворювати імена – дуже некрасиво».11 Такий шаблонний гумор, найімовірніше, спричинили згадані вище незграбні описові сполуки. Насправді ж вони й не потрібні. Тим паче, що перекладати тут нічого. Коли з власної назви утворюється загальний іменник, зазвичай не створюють власного відповідника, а просто адаптують запозичення, наприклад: бегонія (від прізвища ботаніка-аматора М. Бегона), карнотіт (від прізвища французького мінералога М. А. Карно), кейнсіанство (від прізвища англійського економіста Дж. М. Кейнса), вольт (від прізвища італійського фізика А. Вольти) тощо. Питання в тому, яку форму запозичення слід вважати найдоречнішою. Оскільки прізвище художника адаптується як Карпачо, відповідно назва страви мала б бути — з морфологічним оформленням12 — карпачо. Проте в ужитку карпачо трапляється рідко. Крім багатьох прикладів уживання неадаптованого carpaccio, знайдено й інші, більшою чи меншою мірою литуанізовані варіанти, пор.: Щойно це місце відкрилося — вразило чудовим карпачо; карпачо нарізаємо дуже тонкими скибочками й кладемо просто на тарілку; вино не надто пасує до карпачо із солоного й свіжого лосося13; варто згадати карпачо з яловичини та лосося, які дещо нетрадиційно подають як салати. Найчастіше трапляється незмінювана адаптована форма карпачо. Прикладів форми карпачас лише кілька, а згаданий орудний відмінок карпачю (яким був би називний? — карпачіс, карпачяс?) — одиничний випадок уживання. Частково литуанізовані й зовсім не литуанізовані форми, згідно з наведеними вище принципами, не можна вважати нормативними. Поширення форми карпачіо (з i), найімовірніше, зумовлене певною подібністю до написання в оригіналі та тим, що в литовській мові м’який [tʃ] перед голосними заднього ряду — особливо перед o — значно частіший, ніж твердий. Перевага рідшої форми карпачас (без i) полягає в її морфологічному оформленні. Останнім часом при адаптації запозичень із кінцевим глухим [tʃ] (і дзвінким [dʒ]) не дотримувалися послідовності. Відмовилися від написання капрічіо, що має традицію вживання (< capriccio), — натомість пропонуючи капрічо або 11 Досить парадоксально, що в тій самій статті кореспондент назвав власника бару Giuseppe не Джузеппе, а Giovanni, а художника — не Vittore – Vittorio. 12 Apie morfologinio adaptavimo būtinumą plg. Vaicekauskienė (2007: 186–187). 13 Це єдиний приклад, знайдений у текстовому корпусі ВДУ. 312 KALBOS KULTŪRA | 82 kapričas (TŽŽ 1985, TŽŽ 2001)14, – bet paliktas solfedžio (< solfeggio). Kai vartosena neprieštarauja vidinėms kalbos taisyklėms, ji turėtų būti palaikoma. Ne tik nekaitomas -o galūnės žodis karpačio neprieštarauja lietuvių kalbos normoms (plg. DLKG4 2006: 82), bet sistemiškai tinka prie solfedžio ir prie į normą grąžintino kapričio. Siūloma teikti vartoti pastovaus kirčiavimo vyriškosios giminės (plg. DLKG4 2006: 64) formą karpačio. Т І Р А М І С У Існують різні рецепти традиційного італійського десерту tiramisù (вимовляється [tiramiʼsu]). Згідно з першим словником, у якому це слово зафіксовано (Zingarelli 1983), це «напівзаморожений десерт на бісквітній основі, покритий шаром какао, який готують із маскарпоне15, яєць і цукру». Точно невідомо, як виникло слово tiramisù, але словники погоджуються принаймні щодо дати його першої фіксації — 1980 року. Назва утворена з двох слів tirami su16, які в дослівному перекладі означають «підніми мене». Якщо врахувати переносне значення дієслівного сполучення tirare su — «підняти комусь настрій, відновити сили», призначення цього десерту — освіжати. Теоретично розмірковуючи про те, яким міг би бути український відповідник tiramisu, має бути зрозуміло, що перекладати таку назву складниками безглуздо (та й перекладів, здається, досі не пропонували). Щодо доцільності описових назв у цій статті вже висловлено сумніви: рідко коли вони бувають достатньо точними, ними незручно користуватися, тому вони важко приживаються в мовній практиці. Усе це підтверджують і факти вживання. Незмінювана форма tiramisu уже утвердилася в литовській мові, щоправда, іноді її все ще пишуть з великої літери — Tiramisu — як символічну назву. Знайдено приклади майже в усіх відмінках, пор.: Тірамісу готують просто, це займе лише 30 хвилин; у кожній кав’ярні смак тірамісу інший; тірамісу треба дати постояти; перед подачею тірамісу обсмажте 14 Форму капрічо як відповідник вимови італ. капріччо уже знаходимо в «Словнику міжнародних слів» 1936 року. Цитуючи постанову Комісії литовської мови, форму капрічо не підтримав і А. Пакерис (1991: 5). 15 Форму маскарпоне (< італ. mascarpone) уже подають як нормативну (Girčienė, Liutkevičienė 2008: 117). Однак у певних аспектах точнішою була б форма маскарпонас (пор. аргументи щодо калконас у примітці 9). 16 У словниках італійської мови написання назви двома словами (tirami su) досі подається, хоча нині воно фактично вже не вживається. S. M. LANZA. Dėl trijų skolinių iš italų kulinarijos 313 зберігайте його в холодильнику 4 години; на десерт найохочіше обирає солодкий тірамісу; коли ти приїдеш із тірамісу?. У розмовному мовленні доводилося чути, як литовською вимовляють [tira’misu], однак немає жодних мовних підстав підтримувати таке наголошування, незалежно від місця наголосу в оригіналі. Крім того, саме наголос на кінцевому складі характерний для запозичень із закінченням –u, пор.: interviù, kakadù, meniù, reviù, tabù тощо. У литовській мові для запозичення tiramisu немає відповідного замінника. Слово tiramisu називає особливу культурну реалію іншої країни, як запозичення широко вживається в інших мовах світу17, а його фонетична й морфологічна структура не суперечить нормам граматики литовської мови. Як і інші литовські запозичення з наголошеним кінцевим –ù, воно не відмінюється (пор. DLKG4 2006: 82), його рід — чоловічий (пор. DLKG4 2006: 64), наголос — постійний. ВИСНОВКИ Коли виникає потреба назвати нову реалію литовською мовою, її назву мовою походження можна замінити власним відповідником або прийняти як запозичення, пристосоване до системи фонетики й морфології литовської мови. Традиційні страви інших країн чужі литовцям, так само як і їхні назви литовській мові, тому пропонувати для їх позначення власне слово видається недоцільним. Тим паче, що в ужитку вони поширюються як запозичення, а коли вживання не суперечить внутрішнім правилам мови, його слід підтримувати. Бажано фонетично адаптувати запозичення з огляду на вимову в мові, з якої вони походять, і морфологічно оформлювати їх, уникаючи варіантності форм. На цих принципах рекомендується вживати такі три форми назв італійських страв: kalčònė (2-ї акцентної парадигми, жіночого роду), karpàčio (невідмінюване, чоловічого роду) і tiramìsù (невідмінюване, чоловічого роду). 17У цьому легко переконатися, зайшовши в інтернеті на сторінку статті «Вікіпедії» про tiramisu. 314 KALBOS KULTŪRA | 82 LITERATŪRA Andreoli R. 1877: Vocabolario napoletano-italiano, Torino. Crystal D. 2001: Language and the Internet, Cambridge: Cambridge University Press. DELI 1999 tt.: Dizionario etimologico della lingua italiana, Bologna: Zanichelli. DLKG4 2006: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika. Red. V. Ambrazas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Girčienė J., Liutkevičienė D. 2008: Sūrių pavadinimų vartosena ir norma. – Kalbos kultūra 80, 110–122. GR 1973 tt.: Le Grand Robert de la langue française, Paris: Le Robert. Grzega J. 2003: Borrowing as a Word-finding process in cognitive historical onomasiology. – Onomasiology Online 4, 23–32. OED 1974 tt.: The Oxford English dictionary, Oxford: OUP. Pakerys A. 1991: Tarptautinių žodžių kirčiavimas, Kaunas: Šviesa. Pupkis A. 2005: Kalbos kultūros studijos, Vilnius: Gimtasis žodis. Šiupienienė A. 2005: Į pagalbą valgiaraščių tvarkytojams, Vilnius: Ciklonas. TŽŽ 1985: Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija. TŽŽ 2001: Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius: Alma littera. Vaicekauskienė L. 2007: Naujieji lietuvių kalbos svetimžodžiai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. VV TŽŽ 2003: V. Vaitkevičiūtė. Tarptautinių žodžių žodynas (elektroninis leidimas). Zingarelli N. 198310: Vocabolario della lingua italiana, Bologna: Zanichelli. Gauta 2009 12 14 ON THREE BORROWINGS FROM ITALIAN CUISINE Summary The paper discusses three Italian borrowings which have recently become very popular in Lithuania; they refer to the dishes calzone, carpaccio and tiramisù. On the basis of onomasiologic research and the criteria adopted for standardising borrowings, each of the above borrowings is analysed from several points of view: language history, semantics, morphological structure, usage and relation with the Lithuanian language system. When adapting the borrowing, it should be decided which is better: a morphologically and phonetically adapted (to Lithuanian) unit or a Lithuanian lexical unit. S. M. LANZA. Dėl trijų skolinių iš italų kulinarijos 315 It is generally held that to refer to foreign realia, the adapted variant is more suitable than the native equivalent. Moreover, the words like calzone, carpaccio and tiramisu usually spread in language like borrowings, and the users take efforts to grammatically adapt them (however, a large variety of forms has been noticed). When the actual usage does not violate the rules of the language system, it should be supported. After the analysis of each of the three words, the following forms have been suggested for use: kalcòne (2nd accentuation pattern, feminine gender), karpãčio (uninflected, masculine gender) and tiramisù (uninflected, masculine gender). STEFANO M. LANZA Vytauto Didžiojo universitetas K. Donelaičio g. 58, LT-44248 Kaunas [email protected] 316 KALBOS KULTŪRA | 82