Lietuvos rusų ir rusakalbių sąvokos „gimtoji kalba“ suvokimas

ALA LICHAČIOVA Вільнюський університет УСВІДОМЛЕННЯ ПОНЯТТЯ РІДНА МОВА РОСІЯНАМИ ТА РОСІЙСЬКОМОВНИМИ ЛИТВИ Рідна мова — одне з найважливіших понять багатьох галузей науки, безпосередньо пов’язаних із людиною та суспільством: психолінгвістики, соціолінгвістики, лінгводидактики, етнопсихолінгвістики, соціології, соціальної психології тощо. Однак у гуманітарних науках, зокрема й у мовознавстві, немає чіткого й несуперечливого визначення рідної мови*. Можна говорити про уточнення цього поняття відповідно до галузей науки, у яких його вживають (Залевская 1999: 292). Наприклад, у прикладному мовознавстві звичним є протиставлення перша мова–друга мова; у психолінгвістиці відомі терміни материнська або мова, засвоєна природним шляхом, вивчена мова; в етнолінгвістиці послуговуються поняттями національних мов і, відповідно, мов різних народів (етносів); у методиці викладання мов говорять про рідну і не рідну, або іноземну мову. Між цими поняттями немає прямої кореляції, оскільки перша мова індивіда — не обов’язково те саме, що рідна, а друга мова не тотожна іноземній мові. Скажімо, у Литві в нелитовських школах статусу другої мови набуває не іноземна, а державна (литовська) мова. Крім того, рідною мовою індивіда може бути іноземна мова стосовно країни, у якій він живе. Такими є російська та польська мови, рідні для росіян і поляків Литви. Тому останнім часом дедалі заплутанішими видаються взаємини між рідною та іноземною мовами як навчальними предметами у школі. ВИЗНАЧЕННЯ РІДНОЇ МОВИ В РІЗНИХ МОВАХ Поняття рідна мова у різних мовах визначають по-різному; наприклад, в Оксфордському словнику (1992) наведено кілька синонімічних визначень: поняття * Статтю підготовлено на основі доповіді, виголошеної на 17-й конференції імені Йонаса Яблонскіса (2009 10 09), за матеріалами опитувань російськомовних жителів Литви. A.LICHAČIOVA. Lietuvos rusų ir rusakalbių sąvokos gimtoji kalba suvokimas 253 «Рідна мова» (mother tongue) тлумачиться як «мова дитячого дому» (language of the childhood home), або як «мова, засвоєна на материнських колінах» (learned at one’s mother’s knee), або пояснюється терміном native language (a language that people have acquired naturally as children – «мова, яку людина природно засвоює в дитинстві»). У цьому словнику зазначено, що перша мова (primary language) – це термін прикладної лінгвістики та лінгводидактики, який найчастіше означає те саме, що й mother tongue та native language. Англійська назва native language також указує на передаваний характер цієї мови, оскільки стверджується, що її не вивчають – not learned (Dictionary by Longman 1983). В Оксфордському словнику материнська мова називається «національною мовою всіх членів нації» (national language of all members of the nation). У російських лінгвістичних словниках поняття родной язык найчастіше не визначається – наприклад, у найважливішому Енциклопедичному словнику мови (ЛЭС 1990) це поняття згадується чотири рази, але окремої статті немає. Рідна мова пояснюється через поняття материнский язык або первый язык, о первый язык – як родной язык. Отже, одне поняття визначається через інше. У литовському Словнику лінгвістичних термінів рідна мова визначається як «мова, якої людина навчається в дитинстві, наслідуючи дорослих» (KTŽ 1990: 72). Подібне визначення цього терміна міститься й у російському Словнику методичних термінів: «це мова батьківщини, засвоювана в ранньому дитинстві через наслідування дорослих, які оточують дитину» (CMT 1999: 276). Однак тут пов’язуються речі, які насправді часто зовсім не збігаються: мова батьківщини дитини та мова її сім’ї. Як стверджують російські соціолінгвісти В. Беліков і Л. Крисін, «у кожній науці поряд із термінами, що мають більш-менш строгі визначення, є терміни без визначень, які розуміють інтуїтивно». Наприклад, таким основним, але невизначеним є поняття числа у математиці, поняття слова у лінгвістиці (досі немає єдиного й несуперечливого визначення терміна слово). «Хоч як це парадоксально, ці терміни нерідко позначають основні поняття певних наук» (Беликов, Крысин 2001: 145). Наївне сприйняття світу свідчить, що різні народи обирають різні ментальні основи для називання рідної мови, що свідчить про етнокультурну зумовленість цього поняття. Наприклад, у німецькій, французькій, іспанській, італійській, грецькій, румунській, сербській, хорватській, фінській, гінді, івриті, китайській, японській, тюркських і скандинавських мовах це «материнська мова». Англійська назва місця народження one’s mother country, motherland («материнська країна»), російська назва високого стилю родина-мать («мати-Батьківщина») підтверджують нерозривність «батьківщини» 254 KALBOS KULTŪRA | 82 і «матері». В івриті, грецькій, фінській, багатьох германських, романських і слов’янських мовах батьківщина також пов’язується з батьком; у них чітко протиставляються поняття «материнської мови» й «батьківської землі». В есперанто patrina linguo також означає материнську мову (patrino – «мати»), а слова tėvynė, gimtinė утворені від основи іменника patro («батько»): patrujo, patrio. У мовній свідомості інших народів рідна мова пов’язується з кровною спорідненістю та рідною землею, місцем народження; наприклад, в англійській мові, як уже зазначалося, є дві назви: mother tongue і native language; литовський термін gimtoji kalba етимологічно пов’язаний із gimtine («батьківщиною») та gimine («родом»), польський język ojczysty – із ojczyzna («батьківщина») та ojciec («батько»); російський родной язык – із родина («батьківщина») та родитель, родня («батько/мати», «рідня»). Одне зі значень російського слова родной – «близький, свій за духом» (свой по духу), тому природно, що ця аксіологічна конотація переноситься й на поняття родной язык. Подібну оцінну сему можна знайти й у повсякденних назвах рідної мови в деяких народів – «своя мова» (фінська), «наша мова» (сербська, хорватська), «моя мова» (тюркські мови). У назвах цього типу, виразніше, ніж в інших згаданих, виявляється значення близькості, однак у свідомості всіх народів рідна мова у будь-якому разі належить до сфери аксіологічної опозиції «своє–чуже». СТАВЛЕННЯ РОСІЯН І РОСІЙСЬКОМОВНИХ ЖИТЕЛІВ ЛИТВИ ДО РІДНОЇ МОВИ Яким із уживаних мов надають перевагу росіяни та російськомовні жителі Литви? Які чинники, крім емоційного, визначають рішення людини щодо мови, яку вона називає рідною? Щоб з’ясувати відповіді на ці запитання, було узагальнено думки 57 респондентів — росіян і російськомовних жителів Литви — про їхню рідну мову (46 анкет і 11 інтерв’ю). Анкети було укладено відповідно до програми курсу магістратури славістики Вільнюського університету «Проблеми білінгвізму» за 2002–2006 роки. Якісні інтерв’ю є частиною проєкту «Міста і мови», що здійснювався у 2007–2009 роках. Слід наголосити, що для дослідження було відібрано саме тих респондентів, для яких, імовірно, рідною мовою є російська. Отже, найважливішими чинниками, що визначили відповіді щодо рідної мови, можна вважати такі: 1) kalba, kuri vaikystėje buvo šeimos, namų kalba, ir toliau išlieka daugumos suaugusiųjų respondentų gimtoji arba viena iš gimtųjų kalbų; A. LICHAČIOVA. Lietuvos rusų ir rusakalbių sąvokos gimtoji kalba suvokimas 255 2) більшість респондентів безпосередньо не ототожнює поняття рідної мови та мови моєї національності; 3) респонденти безпосередньо не пов’язують національність батьків зі своєю рідною мовою; 4) багато респондентів зі змішаних сімей, якщо серед подружжя немає литовців, вважають російську мову мовою своєї сім’ї; 5) молодші респонденти найчастіше згадують дві рідні мови: першу — сімейну (це російська, польська, єврейська чи інша етнічна мова), а другу — мову школи (литовську або російську). Підсумовуючи, можна сказати, що наївне розуміння рідної мови росіянами та російськомовними Литви пов’язане з мовою дому й сім’ї, а статус другої рідної мови набуває мова школи, якщо вона відрізняється від домашньої. На думку респондентів, які обрали лише одну мову (у цьому випадку — російську) як рідну, — це мова, яка відчувається як рідна; це найважливіша для людини мова; це мова, якою найприємніше користуватися; це мова батьків; це мова школи, у якій навчаєшся; говорячи цією мовою, можна передати всі її нюанси; це мова, яка дає найбільше можливостей висловити свої думки; це мова тієї культури, до якої привчають у сім’ї; це мова, через яку осягаєш явища різних культур; це мова віри людини; це мова, на основі якої людина вивчає й інші мови; це емоційно найближча мова; мова, якою починаєш говорити, коли хочеться висловитися ширше, красивіше, точніше, цікавіше; це найприємніша мова для спілкування; говорячи цією мовою, не відчуваєш, ніби виконуєш роботу; цією мовою можна розслабитися; це мова, яка дає змогу все зрозуміти; це мова тієї культури, у якій усе зрозуміло: хто, як і чому саме так; це мова, яка дозволяє людині виражати себе так, як не дозволяє жодна інша; нарешті, це єдина мова, яка підходить для безпосереднього інтимного спілкування з Богом. Багато респондентів сприймають рідну мову як основу своєї ідентичності: якщо не знаєш мови, не можеш зарахувати себе до цієї національності; рідна мова — це основа культури й самосвідомості людини; це мова менталітету людини. Дуже точно цю думку передав 32-річний респондент проєкту «Міста і мови»: Якби батьки не навчили мене російської мови, то, мабуть, я втратив би й усвідомлення того, що я росіянин. Росіяни та російськомовні Литви описують себе так: коли стільки років живеш у Литві, то вже стаєш напівлитовцем; у мені уживаються половинки двох народів; я російськомовна литовка, яка зростає в російській сім’ї; росіянин/-ка з Литви; російський/-а литовець/-ка; росіянин/-ка Литви. 256 KALBOS KULTŪRA | 82 Цікаво, що, поки не поставлено запитання, чи можна мати дві рідні мови, людина навіть не замислюється про це. А коли відповідає, що має дві рідні мови, то пояснює, що ці мови — найпривабливіші, найгарніші, найкраще придатні для спілкування. Респонденти називають ці мови мовами шкільного та позашкільного життя; це мови своїх; мови найближчих культур. Тут видно актуалізацію семантики поняття своєї мови; крім того, очевидно, що властиве одномовному суспільству протиставлення «своє — чуже» у свідомості росіян і російськомовних Литви часто утворює дві рівноцінні свої сторони. Отже, з відповідей респондентів з’ясовується, що для молодшого покоління росіян і російськомовних Литви литовська мова стає потенційно рідною тому, що поряд з однією рідною мовою (мовою раннього, дошкільного етапу життя) з’являється інша (не така, як удома) мова навчання, також пов’язана з інтенсивним пізнанням світу. Таку мову людина сприймає як другу рідну мову. Важливо, що статусу другої рідної мови набуває саме мова навчання, якою молода людина здобуває нові знання. У таких випадках формується високий рівень мовної компетенції, вільне володіння двома мовами, здатність говорити двома мовами так, як рідною (Karaliūnas 1997: 326). Зміна геополітичної та соціолінгвістичної ситуації не лише в Литві, а й в інших країнах уточнює визначення поняття рідної мови з огляду на поширення бінарного характеру цієї категорії. Однак детальніший аналіз показує, що рідні мови білінгвальних особистостей не становлять простої арифметичної рівності, і це має стати предметом окремих досліджень. ЛІТЕРАТУРА Active study dictionary of English, London: Longman group limited, 1983. G a i v e n i s K., K e i n y s S. 1990: Словник термінів мовознавства, Каунас: Šviesa. K a r a l i ū n a s S. 1997: Kalba ir visuomenė. Psichosociologiniai ir komunikaciniai kalbos vartojimo bruožai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. The Oxford Companion to the English Language, Tom McArthur, Oxford University Press, 1992. Б е л и к о в В., К р ы с и н Л. 2001: Социолингвистика, Москва: Российский государственный гуманитарный университет. З а л е в с к а я А. 1999: Введение в психолингвистику, Москва: Российский государственный гуманитарный университет. ЛЭС 1990: Лингвистический энциклопедический словарь. Гл. ред. В. Н. Ярцева, Москва: Советская энциклопедия. A. LICHAČIOVA. Lietuvos rusų ir rusakalbių sąvokos gimtoji kalba suvokimas 257 CMT 1999: Э. Азимов, А. Щукин. Словарь методических терминов (теория и практика преподавания языков), Санкт-Петербург: «Златоуст». Отримано 2009 10 19 ПОНЯТТЯ РІДНОЇ МОВИ З ПОГЛЯДУ РОСІЯН ЛИТВИ ТА НОСІЇВ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ Анотація У статті розглядаються визначення поняття рідна мова та різні національні концепції поняття, пов’язаного з рідною мовою людини, а також його неоднозначність у різних галузях досліджень. У статті також наведено деякі відповіді та міркування щодо рідної мови, висловлені носіями російської мови в Литві; дані отримано в результаті опитування, нещодавно проведеного в Литві. Ці міркування можна розглядати як наївні визначення згаданого поняття. Далі у статті наведено ключові чинники, що визначають трактування респондентами поняття рідної мови. Також враховується поширення бінарного характеру цієї категорії: дедалі частіше поряд з однією рідною мовою (мовою раннього, дошкільного періоду життя) з’являється інша мова (не та, якою розмовляють удома, або мова навчання), тісно пов’язана з пізнанням людини. Остання стає другою рідною мовою особи. Результати опитування показали, що протиставлення «своєї» та «чужої» мови, характерне для гомогенного одномовного суспільства, у свідомості російськомовних мешканців Литви часто замінюється двома однаково важливими «своїми» половинами. ALA LICHAČIOVA Вільнюський університет вул. Університетська, 3, LT-01513 Вільнюс [email protected] 258 KALBOS KULTŪRA | 82