Maironis ir „Maironiai“, „Maironiškiai“

ОНА КАЖУКАУСКАЙТЕ Інститут литовської мови МАЙРОНІС І МАЙРОНІЯЙ, МАЙРОНІШКЯЙ КЛЮЧОВІ СЛОВА: назва місцевості, псевдонім, особове ім’я. Šiemet minime mūsų tautos dainiaus kunigo Jono Mačiulio-Maironio (1862–1932) 150-ąsias gimimo metines. Slapyvardis Maironis, įsitvirtinęs žmonių sąmonėje1, vis dar galutinai neišaiškintas. Dabar palaikomos dvi versijos. Ankstesnioji, iškelta literatūrologės Vandos Zaborskaitės: „Pseudonimas sietinas su Maironiškių kaimu, kuriame gyveno jo dėdė, taip pat Mačiulis. Be to, netoli poeto tėviškės buvo dar Maironių kaimas“ (Zaborskaitė 1968: 94). Antrajame monografijos Maironis leidime V. Zaborskaitė minėtąją citatą papildė pastaba – informacija, kurią jai suteikęs žurnalistas, rašytojas Valentinas Gustainis (1896–1971): „Greičiau kaip kuriozas nurodytinas Maironio bendravardis XVI a. Italijoje: Preclarissima... scripta... Francisci de Mayronis [...]“ (Zaborskaitė 1987: 83). Prieš trisdešimtį metų apie asmenį, pavarde Maironis, gana įtikinamai svarstyta Bernardo Brazdžionio (1907–2002): Mayronis gyvenęs XIII–XIV a., gimęs apie 1280 m. Prancūzijoje Mayrones vietovėje, teologijos ir filosofijos daktaras, parašęs gausybę teologinių-filosofinių traktatų, „kūrybingam teologijos studentui J. Mačiuliui bus palikęs neišdildomą įspūdį tiek savo asmenybe, tiek savo vardu“ (Brazdžionis 1992: 99). Slapyvardžių specialistai aiškina, jog tikri vardai, kitų asmenų naudojami kaip slapyvardžiai, „nėra atsitiktiniai, o pasirinkti vadovaujantis tam tikrais idėjiniais bei estetiniais motyvais, atlieka svarbią funkciją kūrėjo saviraiškoje (Mačiulis 2008: 63). Lietuviškų slapy- 1 Дослідниця д-р Віта Іванаускайте-Шейбутене розповідає, як 2008 року в Гірдішке, Шилальському районі, попросила місцевих старожилів розповісти про Юозапаса Черкеляускаса (1857–1926), автора релігійних творів, який понад два десятиліття був парохом у парафії та звів величезний костел у маленькому містечку при церкві й підписувався псевдонімом Майнйоніс: «Цікава деталь: співзвуччя двох псевдонімів — Майнйоніс і Майроніс — та загальна популярність другого призвели до того, що в народній пам’яті Ю. Черкеляускас став Майронісом... (У Шидлаво написано: Черкеляускіс, будівничий костелу в Гірдішке, Майруоніс)» (Ivanauskaitė-Šeibutienė 2010: 119). O. KAŽUKAUSKAITĖ. Maironis ir Maironiai, Maironiškiai 113 У покажчику псевдонімів зазначено: «Найпопулярніші й найвідоміші литовські псевдоніми утворено на основі назв регіонів Литви (ЖЕМАЙТЕ, АУКШТАЙТЕ), місцевостей, найчастіше місць народження (МАЙРОНІС, ЛІНКУВІС, КЛАЙПЕДИШКІС) [...],» (Mačiulis 2004: xlvii). Беручи до уваги, що можливі обидва пояснення походження псевдоніма Maironis, у найновішому словнику псевдонімів Ю. Мачюліс додав коментар: «Примітка. Загальновизнана думка видатної дослідниці історії литовської літератури Ванди Заборскайте (1922–2011) про походження псевдоніма Майроніса. Хоча дослідниця називає думку Б. Бразджоніса2 курйозною, можна припустити, що її пояснення та пояснення поета, можливо, доповнюють одне одного» (Mačiulis 2011: 307). Цей нарис не має на меті з’ясовувати походження псевдоніма Mairónis. Увагу зосереджено на назві місцевості Mairóniai — «село в Кельмеському районі», яку потрібно редагувати у словнику Загальнолітовської мови (BŽ), що готується. Здається, що по дорозі прояснюється і саме (основне?) слово Mairónis. У словнику назв місцевостей (VŽ) зазначено три села з назвою Mairóniai: окрім згаданого в Кельмеському районі, такі є ще в Йонішкському та Зарасайському районах (VŽ 2002). Два останні не включено до BŽ; очевидно, обрано те, яке вважають важливішим і пов’язаним із Майронісом. Шукаючи ілюстрацію до слова Mairóniai у найближчій під рукою інтернет-Вікіпедії, важливою видалася така інформація: «Після розподілу маєтку близько 1927 року почало виникати село, до 1933 року село називалося Саудінінкай (перейменоване на честь поета Майроніса, який помер 1932 року)». Дуже хотілося було відразу вставити перефразоване речення. Однак Всесвітня литовська енциклопедія, у якій подано лише Mairónius Кельмеського району, не вказує на зв’язок із псевдонімом поета (VLE 2008: 49–50). То як же з селом Майроняй, про яке згадує В. Заборскайте̇: чи давнє й сучасне села — одне й те саме? За життя Майроніса, 1923 року, проводився перший загальний перепис населення Литви. На основі даних було підготовлено й 1925 року видано Реєстр назв населених місць Литви (LAV 1925). Здивувало, що в ньому не зареєстровано сіл Maironių (ані Maironiškių). Здавалося б, неймовірно, щоб переписувачі оминули близькі околиці батьківщини поета, який там жив і вже став легендою. (Тим паче що: 2 Цю примітку доводиться зробити тому, що в монографії В. Заборскайте̇ згадано не Б. Бразджоніса, а В. Густайніса, який показав їй інформацію про італійця XVI століття на прізвище Майроніс. Б. Бразджоніс, імовірно, говорить про того самого італійця Майроніса, що мав італійське походження й жив у XIII–XIV століттях. Італійця, відомого середньовічного філософа Franciscus de Mayronis, згадує також Антанас Вайчюлайтіс у статті «Майроніс в енциклопедіях і лексиконах», опублікованій 1983 року в четвертому номері журналу Aidai (Vaičiulaitis 1990: 255–258). 114 KALBOS KULTŪRA | 85 «[1922 року], коли Maironis ще був живий, вулицю в центрі міста Каунас назвали на його честь. Також на честь Maironio названо вулиці в Гарляві та Раудондварісі». (Видатні люди Каунаса: увічнення пам’яті. Maironis. Електронний довідник). Поки не маємо виданого повного Словника топонімів Литви, потрібну інформацію шукаємо у фондах Ономастики, зібраних в Інституті литовської мови3. На картці абеткової картотеки топонімів, зібраних із живої мови (VGK), датованій 1935 роком, написано: «Село Maironiai, волость Кельме, повіт Расейняй. Село отримало назву від поета Maironis». На звороті пояснено: «Maironiai. Село Maironiai утворилося після Великої війни, коли в ході земельної реформи були розподілені маєток Juozapava та село Saudininkai». Позначено скороченням анк., що вказує на те, що відповідь надано за спеціально укладеною анкетою для запису топонімів, зібраних у 1935–1937 роках (Vanagas 2008: XV). Друге село під назвою Maironiai засвідчене у картотеці топонімів живої мови зі слів інформатора J. Verbušaitis 1978 року як село в околиці Pociūnai Йонішкського району: «після буржуазної земельної реформи», перейменоване з колишнього маєтку Jakiškiai. Лише Maironiai цього району потрапило до довідника Адміністративно-територіальний поділ Литовської РСР за 1959 рік (LATP 1959). Однодвірне поселення під назвою Maironys відоме з анкети запису топонімів 1935 року у волості Imbradas повіту Zarasai. Села під назвою Mairóniai у районах Йонішкіс, Кельме та Зарасай зафіксовані у довіднику Адміністративно-територіальний поділ Литовської РСР (LATS 1972: 59, 111, 364). Отже, за даними опитувань мешканців, назву Mairónių селам дали під час здійснення Закону про земельну реформу, після перерозподілу колишніх маєтків. Дані картотеки історичних топонімів, зібраних із друкованих джерел і рукописів (IVK), підтверджують свідчення мешканців. Топонім Mairóniai не є давньою історичною назвою. У 254-му номері бюлетеня Урядові вісті від 22 червня 1927 року повідомляється: «Правління земельної реформи, керуючись § 701 Закону про земельну реформу (Уряд. вісник № 200, пункт 1351), оголошує зміни назв розподілених маєтків на назви сіл, затверджені Міністерствами сільського господарства та внутрішніх справ». (Уряд. вісник 1927: 254, 2). У цьому номері (с. 5) згадується село Maironiai, яке отримує таку назву замість маєтку Gaidiškiai, що був у повіті Ežerenai, волості Imbradas. У тому самому4 3 Дякую працівниці відділу Ономастики Інституту литовської мови Далі Свідерскене, яка допомогла провести пошук у картотеках топонімів. 4Ежеренаї місто називалося у 1919–1929 рр. замість перейменованого 1836 р. наказом царя з колишньої історичної селонської назви Новоалександровсько Зарасаї (Vanagas 1996: 259–297). O. KAŽUKAUSKAITĖ. Maironis ir Maironiai, Maironiškiai 115 У номері Урядових вістей від 5 липня того самого року, на тій самій підставі, повідомляється, що маєток Juozapava, фільварок Saudininkai та село Saudininkai з ділянкою Barsukinė перейменовують на село Maironiai (Уряд. вісник 1927: 255, 5). У номері 262 від 22 листопада також на підставі Закону про земельну реформу ділянку № 57 маєтку Rautenzija у волості Paupinė повіту Ežerėnai приєднано до села Maironiai [у волості Imbradas] (Уряд. вісник 1927: 262, 6). Під усіма переліченими змінами назв підписався керівник Правління земельної реформи Jokūbas Stanišauskas. У коротких інформаційних повідомленнях не пояснено, чому ті два села в нинішніх районах Кельме та Зарасай назвали Maironiais. У пошуках Maironiškiai виявлено місцевість Maironiškis. Її легко ідентифікувати за посиланням в IVK на Урядові вісті від 18 лютого 1929 року, № 292, де наведено зміни назв розподілених маєтків: стара назва маєтку фільварок Šakiai у волості Lapės Каунаського повіту змінюється на нову — фільварок Maironiškis (Уряд. вісник 1929: 292, 27). Apie Maironiškį yra rašęs Juozas Tumas-Vaižgantas (1869–1933). Straipsnyje, paskelbtame netrukus po Maironio mirties, jis pasakojo, kaip Maironis, būdamas Kauno kunigų seminarijos rektoriumi, seminarijai priklausiusiame Šakių palivarke, už penkių kilometrų nuo Neries, rūpinęsis suteikti auklėtiniams „visus kultūrinius patogumus“. Tuo tikslu 1929–1931 metais buvę griaunami ir perstatomi senieji pastatai, o naujuose korpusuose įrengti bendrabučiai, biblioteka per du aukštus, susirinkimų salė. „Jei [auklėtiniai] žinotų, kuriomis sąlygomis mes ten pat mokėmės, kas dieną poterėlį sukalbėtų už a. a. taupų buvusį savo rektorių Maironį. Dabar jam teatsilyginta Šakių palivarką praminus – Maironiškiu.“ (Tumas-Vaižgantas 1933: 239)5. Враженнями й відкриттями ділиться Алдона Русецкайте, директорка Музею литовської літератури імені Maironio в Каунасі, знавчиня життя і творчості поета: «Працюючи в архівах, перебираючи документи, я натрапила на назву „Maironiškis“. Я знаходила її у спогадах Vaižgantas, але нічого конкретного — ніяк не могла зрозуміти, де це могло бути, не вдавалося знайти зачіпку. І ось у Державному історичному архіві Литви я знайшла цілу теку документів, з яких зрозуміло, що восени 1928 року виходить Закон про земельну реформу 5 До речі, першим почав збирати топоніми з живої мови та уклав інструкцію з їх записування Juozas Tumas-Vaižgantas (Vanagas 2008: XIII). Литовська влада вшанувала й Vaižgantas: маєток Juozapava у волості Imbradas повіту Ežerėnai та маєток Kompąčizna у волості Linkuva Шяуляйського повіту перейменувала на села Vaižgantas (Урядові вісті, 22 червня 1927 року, № 254); в IVK немає даних, які засвідчували б, що Vaižgantai є історичним топонімом. 116 KALBOS KULTŪRA | 85 рішення правління № 3960: «Шакський фільварок волості Лапю Каунаського повіту назвати фільварком „Майронішкіс“». Насправді знайти його було нелегко. Жодної офіційної інформації. Та однієї суботи, кружляючи навколо Каунаса й щоразу відхиляючись убік, зрештою вдалося потрапити до «Майронішкіса». [...] У просторому дворі «Майронішкіса», можливо, цього року варто було б влаштувати якусь акцію, щоб і місцеві дізналися про нього. Листоноша сказала, що будівлі належали духовній семінарії, але про «Майронішкіс» вона й не чула... Адже все так близько — поруч із Саргенаями.» (Ruseckaitė 2012). Мешканці Каунаса й досі їздять вулицею Maironiškių у колишньому мікрорайоні Майронішкяй, нині — у Шілайняй. Збереглося кладовище Майронішкяй. Відповідь щодо назв знову знаходимо в картотеці живої мови топонімів: «Село Mairóniškių, розташоване в західній частині передмістя Каунаса. Це село виникло близько 1926–27 рр. після розподілу земель маєтку Лінкува між наймитами. Назву дано на честь поета Майроніса». Maironiškiai зареєстроване лише в одному довіднику (LATP 1959: 157): село належало до волості Узлідже Каунаського повіту, за вісім кілометрів від центру волості — Ромайняй. Згодом адміністративна належність місцевості — від села до мікрорайону — змінювалася. Однак постає питання: чи було село Майронішкяй неподалік від батьківщини поета? Запис знаходимо в картотеці власних назв Казимераса Буґи Nomina propria, на картці, написаній не рукою самого вченого: «Mairóniškiai sd. Betyg. A. Urb. A. V.» Скорочення sd. означає «село», Betyg. — Бетигала, інші поки що не розшифровані. Село Бетигала лежить у тому самому оточенні, що й Майроніс: за вісім кілометрів від Бетигали — Пасандравіс (Kviklys 1958: 556). «Батьки, дідусі й бабусі та прадіди Майроніса були мешканцями околиць Бетигали» (Zaborskaitė 1987: 7). Майроніс бував там. Даних недостатньо, щоб локалізувати місцевість неподалік від Бетигали, яку могли називати Mairóniškiais. Трохи далі від неї, приблизно за тридцять кілометрів, у старостві Паєсліс Кедайнського району є село Meiróniškiai і Meironiškėliai. У біографіях Майроніса ці два топоніми не траплялися. Не можна виключати, що Mairóniškiai з картотеки Буґи — усний варіант історичного земельного найменування Meiróniškiai, знову ж таки за звучанням пов’язаного з псевдонімом великого поета... Науковці відділу ономастики професійно пояснять у Словнику топонімів Литви етимологію сіл Mairónių, Mairóniškių. Якщо побіжно переглянути доступні матеріали, складається враження, що ці села названо на честь Майроніса. Те, що постановою уряду 1927 року Paseinių повіту O. KAŽUKAUSKAITĖ. Maironis ir Maironiai, Maironiškiai 117 Після того як містечко при церкві Саудінінкай Кельмеської волості почали називати Maironiais, не суперечить цьому й повідомлення В. Заборскайте про розташовану неподалік, за кільканадцять кілометрів, батьківщину Майроніса — маєток Пасандравіс. Це експромтне дослідження суперечить поширеній версії походження псевдоніма Maironio від топоніма: священник і поет Йонас Мачюліс ще в перші роки навчання в Петербурзькій духовній академії, у 1888–1890 рр., захотів називатися Майронісом, надихнувшись творами середньовічного доктора теології та філософії Майроніса. 1891 року він підписався Maironiu під віршем «Ne teip senovės žmonės gyveno» (Brazdžionis 1992: 99). Того року місцевостей Mairóniai, Mairóniškiai у Литві просто не було. ŠALTINIAI VGK: Vietovardžių, užrašytų iš gyvosios kalbos, kartoteka. Saugoma Lietuvių kalbos instituto Vardyno skyriuje. IVK: Vietovardžių, užrašytų iš istorijos šaltinių, kartoteka. Saugoma Lietuvių kalbos instituto Vardyno skyriuje. Kazimiero Būgos kartoteka Nomina propria. Saugoma Lietuvių kalbos instituto Vardyno skyriuje. LAV 1925: Lietuvos apgyventos vietos, Kaunas. LATP 1959: Lietuvos TSR administracinis-teritorinis padalinimas, Vilnius. LATS 1972: Lietuvos TSR administracinio teritorinio suskirstymo žinynas 1, Vilnius. Vyr. Žin. 1927: Vyriausybės žinios, Nr. 254, 255, 262, Kaunas. Vyr. Žin. 1929: Vyriausybės žinios, Nr. 292, Kaunas. LITERATŪRA B r a z d ž i o n i s B. 1992: Nuo Zvalionio iki Maironio. – Kultūros barai 9/10. [Perspausdinta iš Aidai, 1982, 5.] I v a n a u s k a i t ė – Š e i b u t i e n ė V. 2010: Ąžuolai Girdiškės bažnyčioje, arba netradiciniai altoriai tradiciniuose žemaičių pasakojimuose. – Ąžuolas folklore ir kultūroje, Vilnius: Vilniaus pedagoginio universiteto leidykla. K v i k l y s B. 1968: Mūsų Lietuva 4, Bostonas: Lietuvių enciklopedijos leidykla. M a č i u l i s J. 2004: Lietuviškieji slapyvardžiai, jų ypatybės ir egzistavimo priežastys. – Lietuviškieji slapyvardžiai: lietuviškos spaudos iki 1990 m. slapyvardžių sąvadas 1, 2. Sudarė ir parengė J. Mačiulis. Vilnius: Lietuvos nacionalinė Martyno Mažvydo biblioteka. 118 KALBOS KULTŪRA | 85 Mačiulis J. 2008: Lietuviškieji slapyvardžiai, jų ypatybės ir egzistavimo priežastys. – Apie lietuviškuosius slapyvardžius, Vilnius: Lietuvos nacionalinė Martyno Mažvydo biblioteka. Mačiulis J. 2011: Lietuviškųjų slapyvardžių aiškinamasis žodynas, Vilnius: Lietuvos nacionalinė Martyno Mažvydo biblioteka. Ruseckaitė A. 2012: Antrasis laiškas – ko, ašarėle, ko tu per skruostą... – Nemunas, 22–23. Tumas-Vaižgantas J. 1933: Maironis – statytojas. – Vaižganto raštai 19, Kaunas. Vaičiulaitis A. 1990: Maironis enciklopedijose ir leksikonuose. – Literatūra ir kalba 21, Vilnius: Vaga. [Perspausdinta iš Aidai, 1983, 4.] Vanagas A. 1996: Lietuvos miestų vardai. Parengė V. Maciejauskienė. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Vanagas A. 2008: Įvadas. – Lietuvos vietovardžių žodynas 1: A–B, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. VLE 2008: Visuotinė lietuvių enciklopedija 14, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. VŽ 2002: Vietovardžių žodynas. Parengė A. Pupkis, M. Razmukaitė, R. Miliūnaitė. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Prieiga per internetą: <http://vietovardziai.lki.lt>. Zaborskaitė V. 1968: Maironis, Vilnius: Vaga. Zaborskaitė V. 1987: Maironis. Antras leidimas, Vilnius: Vaga. Žymūs Kauno žmonės: atminimo įamžinimas. Maironis. Elektroninis žinynas. Prieiga per internetą: <http://atminimas.kvb.lt>. Gauta 2012 11 06 MAIRONIS AND MAIRONIAI, MAIRONIŠKIAI Summary The data from the card files of the Onomastics department at the Institute of the Lithuanian language shows that the place names Maironiai, Maironiškiai and Maironiškis are not old Lithuanian names. In 1927 place names Maironiai and Maironiškiai were given to villages in present-day regions of Joniškis, Kelmė and Zarasai when implementing the Land Reform Law (Žemės reformos įstatymas) parcelling out the land of big estates. Šakių palivarkas (Šakiai folwark) in Lapės rural district in Kaunas county which belonged to Kaunas seminary was renamed as Maironiškio palivarkas (Maironiškis folwark) in 1928 in honour of Maironis who at that time was a rector of the seminary. As can be seen from the question- O. KAŽUKAUSKAITĖ. Maironis ir Maironiai, Maironiškiai 119 naires of place name registration dating from 1935–1937, respondents recall that new place names were created in honour of the poet Maironis. There is a parallel with another case in 1927 when the Lithuanian authorities took a decision to give the name Vaižgantai to two villages in honour of the Lithuanian writer Juozas Tumas–Vaižgantas, who was not related to these places. The analysis of place names shows that the priest and poet Jonas Mačiulis, who signed his poem „Ne teip senovės žmonės gyveno“ (published in 1891) as Maironis for the first time could not have create his pseudonym on the basis of the Lithuanian place name as some researchers suggest. The most probable explanation could be Bernardas Brazdžionis version that the young poet had the idea to use the surname of the philosopher from the Middle Ages Franciscus de Mayronis as his pseudonym when he studied his works in Saint Petersburg Imperial Roman Catholic Theological academy during his first years of studies in 1888–1890. KEYWORDS: toponym, pseudonym, personal name. ONA KAŽUKAUSKAITĖ Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius [email protected] 120 KALBOS KULTŪRA | 85