Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais

VAIDA BUTVYDIENĖ Вільнюський технічний університет імені Гедиміна ПРОГРАМИ НАВЧАННЯ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВИХ ШКОЛАХ У 1915–1939 РОКАХ КЛЮЧОВІ СЛОВА: навчання литовської мови; програми навчання литовської мови; проєкти програм навчання литовської мови; структура програм. ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ У перші десятиліття XX століття, коли в Західній Європі переважали ідеї структурної лінгвістики Фердинанда де Соссюра та його учнів про те, що мову слід розглядати як систему (Pupkis 2005: 49), у Литві 1901 року граматика литовської мови Петраса Кряушайтіса (Йонаса Яблонскіса) Lietuviškos kalbos gramatiką закріпила обраний варіант писемної норми — виконала основну роботу з кодифікації норми (Jablonskis [Petras Kriaušaitis] 1901), яку Й. Яблонскіс почав ще під час проживання в Мітаві (докладніше про період у Мітаві див. Piročkinas 1977: 65–90; Čepaitienė 2010: 30–43). Після скасування заборони на литовський друк було створено умови для подальшого розвитку функцій загальнолітовської мови: розроблялися перші литовськомовні програми навчання литовської мови (далі — навчальні програми), писалися шкільні підручники та рецензії на них, у пресі точилися дискусії, було створено термін rašomosios kalbos. У третьому–четвертому десятиліттях XX століття в Західній Європі ідеї структурної лінгвістики Ф. де Соссюра розвивали кілька шкіл, однією з найвизначніших була Празька школа. Празькі мовознавці, послідовно спираючись на принципи вчення Ф. де Соссюра, створили сучасну теорію мови та розробили своєрідну методику опису мови, у якій важливе місце посідає поняття загальнолітовської мови (Pupkis 2005: 49). Ідеї Празької лінгвістичної школи поширювали співробітники журналу Gimtosios kalbos, які повернулися з навчання за кордоном і ознайомилися з найновішими на той час напрямами дослідження та унормування мови, тому литовську мову унормовували, а функції загальнолітовської мови розвивали, спираючись на чіткіше сформульовані критерії унормування (пор.: «Під впливом сучасного мовознавства, особливо Празької лінгвістичної школи, мовознавці почали дедалі більше зважати на структурний і функціональний характер мови». Zinkevičius 1992: 267). Отже, у перші десятиліття XX століття найбільший вплив на литовських мовознавців справляли ідеї структурної лінгвістики Ф. де Соссюра та його учнів і структурний підхід до мовних явищ — про це свідчать перші праці Й. Яблонскіса; після відновлення незалежності Литви виявилися зв’язки співробітників журналу Gimtosios kalbos із Празькою лінгвістичною школою, особливо спиралися на теоретичні міркування про загальнолітовську мову. Критерії чистоти й правильності, якими керувався Й. Яблонскіс, і надалі мали важливе значення, проте унормування стало диференційованим, з’явилися нові критерії оцінювання, і не все почали виправляти суворо (докладніше див. Zinkevičius 1992: 267). BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 2 У роки Першої світової війни, а особливо після проголошення незалежності Литви, питання викладання литовської мови набули особливої ваги у формуванні та поширенні уявлення про національну ідентичність, адже прагнули закріпити статус литовської мови як державної та її функціонування в суспільстві. Мета цієї статті — дослідити особливості програм викладання литовської мови в початкових школах у 1915–1939 роках. Завдання: 1) обговорити стан викладання литовської мови у досліджуваний період; 2) схарактеризувати структуру навчальних програм; 3) виявити подібності та відмінності навчальних програм. Об’єкт дослідження — зміст навчальних програм, написаних у 1915–1939 роках (детально досліджуються та порівнюються 4 офіційно затверджені навчальні програми), а також порівняльний аналіз навчальних програм. Розглядаються також відгуки про згадані програми у пресі. 1. СТАН ВИКЛАДАННЯ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ У 1914–1939 РОКАХ Розвиток викладання литовської мови, як і всієї освіти, був призупинений у роки Першої світової війни (1914–1918). Під час війни близько 60 шкіл разом із педагогами евакуювалися вглиб Росії, переважно до великих міст: Москви, Петрограда, Тамбова, Воронежа та інших. Опікою над біженцями займалися відділення Литовського товариства допомоги постраждалим від війни (Karčiauskienė 2002: 21; Pukienė 2008: 17–27; Buivydienė 2013: 68–69). У роки німецької окупації, доки окупаційні владні установи ще не були створені й не зміцніли, литовці з власної ініціативи почали засновувати школи, де всі предмети викладали литовською мовою. За словами Зігмаса Зінкявічюса, «[р]озширювати освіту було нелегко. Бракувало вчителів, підручників, навчальних програм, литовської термінології для навчальних предметів» (Zinkevičius 1993: 153). З 1917 року, а особливо після проголошення незалежності, у Литві почали створюватися просвітницькі товариства, відродилася й знову почала поширюватися литовська преса, почав виходити литовський журнал Lietuvos mokykla (1918–1940). Підручниками для шкіл опікувалося Литовське наукове товариство. Уперше в історії литовська мова стала державною 1922 року1 (Zinkevičius 1992: 213). Це значно розширило сфери та функції вживання литовської мови (у школах, адміністративній, політичній, суспільній, культурній і науковій сферах). Закріплення статусу державної мови передусім означало зобов’язання держави перед мовою та суспільством людей, які нею послуговувалися (Mikulėnienė 1998: 7–8; Pupkis 2005: 20; Vainiu­tė 2010: 25). За даними Магдалени Карчяускене, у міжвоєнній Литві Міністерство освіти суворо не регламентувало шкільні підручники, однак вимагало, щоб їх затверджували комісії з видання книжок, які діяли при міністерстві. Дозволялося використовувати підручники різних авторів з одного й того самого предмета, підготовлені в один і той самий час і призначені для тих самих навчальних років (Karčiauskienė 2000: 41). Після відновлення незалежності в Литві почали видавати більше литовських букварів вищої якості. У пресі чимало дискутували щодо їх удосконалення (Jablonskis 1920; 1 Статус державної мови було закріплено в Конституції Литви 1 серпня 1922 року (Zinkevičius 1992: 213). BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 3 1920a; 1922 та ін.; Murka 1920; 1923 тощо). Загалом, за словами Еґле Пашкявічюте-Кундротєне (2009: 126), 1918 рік був найпродуктивнішим роком видання підручників2. У рамках підготовки до реформи середньої школи в 1925–1936 роках надзвичайно активізувалися оцінювання та рецензування підручників. У директивах Міністерства освіти 1929 року пропонувалося публікувати в пресі рецензії Комісії на навчальні матеріали, організовувати конкурси підручників і спільними зусиллями домогтися, щоб у майбутньому в підручниках литовської дитини не бракувало литовського духу (Lomanas 1930: 6–7). Рецензії на вже видані й ті, що ще готувалися до друку, шкільні підручники, а також актуальні статті з педагогіки, литовської мови, освіти й культури широко публікувалися в тогочасній періодиці литовських педагогів: Švietimo darbas (1919–1930), Lietuvos mokykla (1918–1940), Tautos mokykla (1927–1940), Mokykla ir gyvenimas (1921–1941), Mokykla ir visuomenė (1933–1936) та ін. Результати цієї роботи школи відчули вже в середині 1930-х років. «Було підготовлено професійних учителів, усталився зміст навчальних програм, створено оригінальні підручники, якість яких дуже змінилася порівняно з початком періоду: всю систему освіти об’єднували цілі й завдання виховання, що підносили національний дух, моральність, суспільність і творчість», — стверджує Юрате Ягмінене (2013). На букварі та граматики литовської мови міжвоєнної Литви значний вплив справила Lietuvių kalbos gramatika (1922)3 Йонаса Ригішкюса (Йонаса Яблонскіса). Вона стала основною науковою книгою для студентів вищих навчальних закладів, учителів гімназій і авторів шкільних підручників. На унормування мови вплинули й інші праці Й. Яблонскіса: Lietuvių kalbos sintaksė, написана й видана ще 1911 року (Jablonskis [Rygiškių Jonas] 1911), та інша праця з синтаксису — Linksniai ir prielinksniai, що з’явилася 1928 року (Jablonskis [Rygiškių Jonas] 1928). Оскільки, за словами З. Зінкявічюса (1992: 153), до Й. Яблонскіса синтаксис був, мабуть, найслабшою галуззю навчання литовської мови, ці праці були дуже цінними й потрібними авторам шкільних підручників. Потребу в підручниках у незалежній Литві відчував не лише Й. Яблонскіс: багато педагогів і фахівців з литовської мови взялися писати букварі, граматики для шкіл і книжки для читання. Деякі підручники перевидавали й оновлювали, але створювали й багато нових. У пресі точилися жваві дискусії, підручники рецензували. Й. Яблонскіс, наскільки міг, рецензував підручники із загальноосвітніх предметів, але, безперечно, найбільше уваги приділяв букварям і підручникам рідної мови. 2 Однією з причин великої кількості видань були встановлені конкретні суми оплати за виконану роботу: гонорар перекладачам разом із редакцією становив 75 Rub за друкований аркуш, оригінальним авторам — 112 Rub 50 кап., коректору — відповідно 8 Rub (Paškevičiūtė-Kundrotienė 2009: 126). 3 Після Lietuviškos kalbos gramatikos 1901 року влітку 1919 року було видано підписану Кряушайтісом і Йонасом Ригішкюсом Lietuvių kalbos gramatika. Etimologija. Pirmosioms mūsų aukštesniosioms mokslo įstaigoms. Vilnius: Žaibo spaustuvė, 1918 (1919). Ця книжка, підписана двома псевдонімами, що вказували на зв’язок із граматикою 1901 року, не здобула популярності з таких причин, за словами Арнольдаса Пірочкінаса: під час її видання Вільнюс був окупований, а через три роки, 1922-го, вийшов удосконалений варіант граматики — Lietuvių kalbos gramatika. Etimologija. Viduriniems mokslo įstaigoms. Друге видання. Kaunas–Vilnius: Švyturio bendrovės leidinys. BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 4 2. ОГЛЯД ПРОГРАМ НАВЧАННЯ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ 1915–1939 РОКІВ У роки війни педагоги й мовознавці опікувалися навчанням литовської мови. Є дані, що 1915 року було створено два проєкти навчальних програм4. Про обидві програми повідомляє Й. Яблонскіс5 у газеті «Голос Литви» (1915 р., № 4), у надрукованій статті «Про програму литовської мови для наших шкіл» (Jablonskis 1915 [1933: 57]). У статті критикується програма литовської мови для середніх навчальних закладів, затверджена в березні 1915 року Міністерством6 (Программа литовскаго языка для среднихъ учебныхъ заведений). У статті Й. Яблонскіса наголошується, що ця програма, затверджена Міністерством освіти, «не має нічого спільного з тим проєктом програми, який під час літніх канікул розробила група кількох наших учителів» (Jablonskis 1915 [1933: 57]). Отже, було створено ще один проєкт програми литовської мови, який, на жаль, не затвердили. Й. Яблонскіс докладніше цього проєкту не коментує і точніших відомостей не наводить; у статті він указує лише на недоліки затвердженої програми 1915 року: непридатні підручники (через неправильну мову й невідповідний шкільним потребам зміст критикували такі підручники: Mūsų Dirva, Skaitymo knyga, «Коротка граматика литовської мови» Юозаса Дамійонайтіса Trumpa lietuvių kalbos gramatika, «Короткий огляд литовської літератури» Майроніса Trumpa lietuvių rašliavos apžvalga та ін.); він шкодує, що в програмі ніде не зазначено: «учитель має передусім дбати про те, щоб у школі висвітлювати мову народу — закони й правила народної мови, щоб у школі читати й аналізувати з учнями насамперед ті твори й невеликі тексти, мова яких гарна, легка й цілком відповідає законам народної мови» (1915 [1933: 58]). Критикується те, що в навчальній програмі зазначено надто багато (аж 40) литовських письменників (від XIX до початку XX століття), і не всі вони варті того, щоб їх читали в школі, особливо для розвитку мовлення. У програмі не вказано, скільки годин слід відводити литовській мові; також у ній не йдеться про вимоги до вчителя литовської мови (Jablonskis 1915 [1933: 58]). Отже, ця рецензія на програму цікава й цінна тим, що надає відомості не лише про дві програми навчання литовської мови 1915 року, а й про уявлення Й. Яблонскіса щодо викладання литовської мови: мова рекомендованих підручників має бути гарною й правильною, їхній зміст — відповідати педагогічним вимогам, програма має допомагати вчителям «виявляти закони й правила народної мови» (Jablonskis 1915 [1933: 58]), тексти для читання в підручниках мають бути написані природною, гарною мовою (за словами Й. Яблонскіса, «тим, хто пише штучною мовою <...>, не місце в серйозній школі», 1933: 58), а в програмі має бути зазначено кількість навчальних годин. Деякі відомості про незатверджений проєкт програми литовської мови 1915 року містить 19-й номер журналу Vairas (LD 1915: 310). У короткому анонімному повідомленні йдеться, що литовська делегація, представниками якої були Yčas7, Антанас Сметона та Стасис Шілінгас, передала міністрові освіти «програму литовської мови в середніх школах, складену групою литовських педагогів» (LD 1915: 310). У статті дещо обговорюється стан викладання литовської мови в школах, однак саму навчальну програму докладніше не коментують. У 1919–1920 роках також узялися до перебудови школи, «що зумовила і створення нових програм» (Salienė 2009: 31). У першому номері видання 1919 року Švietimo darbo було надруковано 4 До появи цих програм відомі дві програми навчання литовської мови початку XX століття, написані 1906 і 1909 року (PLK 1906; LKP 1909). Докладніше див. Buivydienė 2011; Buivydienė 2013. 5 Статтю підписано псевдонімом «Учитель». 6 У джерелі не зазначено, якого саме міністерства. 7 Vardas nenurodytas. Tikėtina, kad tai buvo Martynas Yčas (1885–1941). BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 5 Тимчасову програму для початкових шкіл було оприлюднено разом із чотирирічною програмою литовської мови для початкових класів (PMLP 1919: 10–11); див. таблицю 1. Через рік у Švietimo darbe (RP 1920) було опубліковано проєкт реформи загальноосвітніх шкіл Міністерства освіти. У проєкті реформи було представлено також програму литовської мови (і світової літератури), у якій передбачалося викладання граматики, короткий огляд теорії літератури й писемності (1–4 класи8), огляд історії литовської літератури та літературну спадщину початку XX століття (RP 1920: 25–26). За словами Вілії Салєнє, ця програма мала й недоліки, оскільки в ній «недостатньо наголошено на зв’язку литовської та світової літератури, нерівномірно розподілено матеріал із граматики й літератури за концентрами» (Salienė 2009: 31). Нову програму литовської мови та всесвітньої літератури було затверджено 1923 року, однак нею користувалися недовго (див. таблицю 1). 1929 року було укладено нову програму литовської мови та світової літератури, у якій, за словами В. Салєнє (2009), порівняно більше уваги вже приділялося загальним питанням навчання й виховання, а також науковим і практичним рекомендаціям щодо викладання литовської мови. Проєкт програми для школи після реформи було видано 1937 року (VMP 1937). У цій навчальній програмі значну увагу приділено загальній мові, її розвитку та її співвідношенню з місцевим діалектом учнів. Скорочено матеріал з деяких предметів (діалектології, порівняльної індоєвропейської граматики), які не надто пов’язані із загальною мовою9. Граматичний матеріал було викладено послідовно й систематично. Отже, за порівняно короткий час було укладено багато різноманітних навчальних програм (див. таблицю 1). ТАБЛИЦЯ 1. Програми викладання литовської мови у 1915–1940 роках № Назва Особливості / опис 1. Программа литовської мови для середніх навчальних закладів, 1915. У березні 1915 року затверджено програму литовської мови для середніх навчальних закладів. Рецензія Й. Яблонскіса (Jablonskis 1915: 57). 2. Mokytojų būrelio sukurtas lietuvių kalbos programos projektas (Vairas, 1915, Nr. 19). У 1915 р. у номері 19 журналу Vairo (с. 310) подано інформацію, що литовська делегація, представниками якої були Ічас, Антанас Сметона і Стасіс Шілінгас, вручила міністрові освіти «програму литовської мови в середніх школах, укладену гуртком литовських педагогів». 8 Згідно з цим новим навчальним планом було «визначено три ступені загальноосвітніх шкіл» (RP 1920: 17): запроваджено чотирирічну початкову освіту, яка замінила двокласні й трикласні початкові школи, названі малою (початковою) школою; другий ступінь — середня школа (відповідає, за словами авторів, прогімназії), а третій ступінь — старша школа (відповідає, за словами авторів, старшим класам гімназії) (RP 1920: 17). Новий навчальний план було підготовлено відповідно до Закону про початкову школу, ухваленого Установчими зборами 1920 року, який установлював обов’язкове чотирирічне початкове навчання. Згідно з цим законом у селах переважно діяли початкові школи з трьома відділеннями, а в містах — початкові школи з двома комплектами й чотирма або п’ятьма відділеннями. У процесі створення чотирирічної початкової школи її обов’язкове відвідування запроваджували поступово через недостатню мережу шкіл. Роботу вчителів контролював повітовий шкільний інспектор, призначений Міністерством освіти. 1925 року Закон про початкові школи було змінено. Централізовану владу Міністерства освіти посилено. На самоврядування покладено турботу лише про матеріальні потреби шкіл. Новий закон передбачав можливість існування початкових шкіл і з вищими відділеннями. Початкові школи з шістьма відділеннями почали засновувати з 1933 року. 1936 року було видано новий Закон про початкові школи (докладніше див. Bukauskienė 1995). 9 Plačiau žr. (Salienė 2009). BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 6 № Назва Особливості / характеристика 3. Pradedamųjų mokyklų laikinoji programa (Švietimo darbas, 1919, Nr. 1). Програму підготували працівники Міністерства освіти (не названі) та педагоги Мурка, Вокетайтіс, музикант Талат-Келпша і художник Склерюс10. Програма охоплює чотирирічне навчання литовської мови. У ній зазначено теми читання, оповідання, письма й граматики, рекомендовано підручники та інші навчальні засоби. 4. Lietuvių kalbos (ir pasaulio literatūros) programa (Švietimo darbas, 1920, Nr. 6–7). Програму литовської мови (для другого і третього ступенів школи) подано стисло, весь курс мови названо граматикою. Викладання мови (I клас) починається з фонетики (голосні, приголосні, дифтонги). Упродовж першого навчального року передбачено вивчення всіх частин мови, головних членів речення, другорядних членів речення (стисло), головних і підрядних речень. У другому й третьому класах мають розглядатися всі частини мови, члени речення та види речень. Четвертий рік присвячено історії мови (Важливіші історичні моменти нашої писемності (стислий історичний огляд цих моментів, с. 24). У п’ятому класі пропонується повторити й поглибити знання з мови, коротко ознайомити з діалектами. Для шостого і сьомого класів теми з мови вже не передбачено. 5. Програма литовської мови та всесвітньої літератури, Каунас, 1923. Нове: теорію літератури ілюстровано прикладами з літературних текстів, всесвітню літературу узгоджено з литовською літературою за жанрами. 6. Програма литовської мови та світової літератури, Каунас, 1929. Матеріал з граматики деталізовано, виокремлено специфічні аспекти: наприклад, у восьмому класі мають викладатися основи порівняльної історичної граматики індоєвропейських мов. Подано докладнішу програму литовської літератури. 7. Програма литовської мови та літератури (проєкт) (Програми середніх шкіл (проєкти), Каунас, 1937. Увагу приділено мові, її історії та зв’язку з рідним діалектом учнів. Матеріал з граматики викладено послідовно й систематично. У програмі багато уваги приділено стилістиці; питання правопису розглядаються окремо від тем морфології, разом із пунктуацією. До стилістики зараховано чимало тем, які сьогодні належать до курсу лексики (наприклад, у третьому класі — запозичення та іншомовні слова); мовні питання пов’язано з історією мови. 8. Програма литовської мови для початкової школи (Програми початкової школи. Проєкт, затверджений Міністерством освіти), Каунас, 193911. Програми I–VI відділів12. Теми програм I і II відділів розподілено за трьома видами діяльності (говоріння, читання, письмо) та краєзнавчі теми: у II–VI відділах — за говорінням, читанням і письмом. Зазначено кількість годин на тиждень (від 8 до 5 годин на тиждень). У примітках пояснюється, що «програма вказує лише сам матеріал. Його групування та планування є обов’язком учителя» (с. 10). 10 Імена у джерелі не зазначено. 11 За цим проєктом 1940 року було видано вже затверджену Програму початкових шкіл (PMP 1940); у її Передмові до вчителя зазначається, що програму проєкту було дещо скорочено (с. 7). 12 У 1920 році Установчий сейм ухвалив Закон про початкові школи, який установив чотирирічний термін обов’язкового навчання в початковій школі. Закон про початкові школи було змінено 1925 року. У ньому передбачалося, що початкові BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 7 Отже, у 1915–1939 рр. навчальні програми для початкових і середніх шкіл розроблялися інтенсивно. З даних таблиці 1 видно, що в програмах окреслюється певна структура мовного курсу: фонетика, морфологія, синтаксис, правопис, стилістика, розвиток мовлення. Безперечно, навчальні програми відрізнялися обсягом, викладом матеріалу та розподілом тем. У програмі 1937 р. скорочено кількість предметів, мало пов’язаних із літературною мовою та її навчанням: менше діалектології та, порівняно з програмою 1929 р., порівняльної індоєвропейської граматики. У програмі 1937 р. значну увагу приділено курсу стилістики, мовні питання пов’язано з історією та розвитком мови. Письмові роботи в навчальних програмах називаються творами. 3. АНАЛІЗ ПРОГРАМ НАВЧАННЯ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВИХ ШКОЛАХ 1919–1939 РОКІВ Для навчання мови, учителів початкових класів та авторів підручників важливою була надрукована 1919 року Тимчасова програма початкових шкіл (див. таблицю 2). Це була перша програма литовської мови для початкових класів, розрахована на чотири роки навчання. У програмі досить докладно наведено теми бесід (наприклад, теми розмов першого року: клас, учні, учитель, школа, дім та інші подібні предмети або їхні зображення, які бачать діти; чотири сторони світу, їхнє сприйняття в школі, вдома та деінде тощо, с. 10), завдання з читання, письма й оповідання (наприклад, читання й опрацювання легких за змістом оповідань, розповідей, казок. Дотепний переказ прочитаного та декламування напам’ять нескладних віршів і казок — на другому році, с. 10). Теми мовознавства розподілено на всі чотири роки, щороку знання про мову поглиблюються — отже, навчання ведеться концентрами (див. таблицю 2). ТАБЛИЦЯ 2. Теми навчання литовської мови за Тимчасовою програмою початкових шкіл 1919 року13 Розділ Фонетика (вимова) Морфологія (правопис) Синтаксис (пунктуація) Частини мови I (10 уроків на тиждень14) Голосні, дифтонги й приголосні, розрізнення їхньої твердості та м’якості. Вимовний «i»; пом’якшувальний «i»; довгі й короткі голосні та їх збереження у вимові. Звуки (с. 10) Слова, склади, позначення звуків, великі й малі літери (с. 10). Речення (с. 10). шкіл і з вищими відділеннями. Початкові школи із шістьма відділеннями почали засновувати з 1933 року. Закон про початкові школи ухвалено 1936 року; у ньому зберігалося шестирічне початкове навчання (Bukauskienė 1989: 10). 13 Формулювання тем і правопис тут і далі збережено в оригіналі. 14 Кількість уроків на тиждень у початковій школі з чотирирічним навчанням і чотирма класами (PMLP 1919: 21). BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 8 Розділ Фонетика (вимова) Морфологія (правопис) Синтаксис (пунктуація) Частини мови II (9 уроків на тиждень) Звук. Голосні та дифтонги; приголосні тверді, м’які, тривалі й нетривалі (с. 10). Слово, склад, літера (с. 10). Речення, розбір частин речення за допомогою запитань, без термінів. Крапка, знак питання, знак оклику, кома (с. 10). Іменники, прикметники, їхній рід і число. Дієслова, їхнє число, особа, часи, наказовий і умовний способи (с. 10). III (6 уроків на тиждень) Носові голосні та y, e, ė, o, a у закінченнях відмінюваних частин мови. Написання слів ne, nė, nie, nei (с. 10). Речення та його частини, називання частин речення термінами; напрямок і вставні слова. Безсполучникові складні речення та розділові знаки в них (с. 10). Відмінювані частини мови. Відмінки. Відміни. Дієслово. Дієвідмінювання та дієвідміни без дієприкметників. У основах і закінченнях дієслів a—o—i, e—ė, i—y, u—ū. Дієприкметники, їхні часи, написання закінчень, вимова дієприкметників у рідній і літературній вимові. Прислівник; його написання. Прийменники та сполучники. Прийменники й префікси. Суфікси el, ėl, yn, in, ūn, ing (с. 10). IV (4 уроки на тиждень) Склад слова; основа, префікс, суфікс, закінчення. Непохідні та складні слова. Спорідненість слів (с. 11). Прислівники — часу, місця, способу, причини, мети. Члени речення, виражені кількома словами. Розуміння складних, складносурядних, головних і підрядних речень та вживання розділових знаків (с. 11). Усі частини мови та їхні форми. Дієприкметники, дієприслівники, напівдієприслівники. Інфінітив (і дієприслівник способу дії) (с. 11). Із тем, поданих у навчальній програмі, видно, що укладачі рекомендують у першому класі початкової школи навчати переважно письма й читання, розпізнавання та розрізнення голосних, приголосних і дифтонгів. Пропонується навчати написання великих і малих літер. Починаючи з другого року навчання, у програмі вже подано теми з вивчення частин мови та речення, а також продовжено теми, розпочаті в перший рік: вивчаються голосні, приголосні й дифтонги. У третьому році — правила правопису й пунктуації, а також подальше вивчення частин мови та речення. У четвертому році рекомендується вивчати частини слова, складніші випадки членів речення, повторюються всі частини мови BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 9 а також додаються теми з вивчення дієприкметників, дієприслівників і напівдієприслівників та інфінітива. Видно, що пропонується навчати концентрично: наприклад, у другому році члени речення розглядаються без термінів, а в третьому й четвертому роках пропонується навчати також термінології; знайомити з частинами мови також пропонується поступово. Можливо, укладачі навчальної програми були знайомі й із програмою литовської мови, створеною Й. Яблонскісом у 1909 р., оскільки є подібності (див. таблицю 3). ТАБЛИЦЯ 3. Теми програм навчання литовської мови в початкових школах 1909 і 1919 років Рік навчання Кількість уроків на тиждень Програма Йонаса Яблонскіса (1909) Кількість уроків на тиждень Програма 1919 р. I 3 Голосні й приголосні. Пом’якшення приголосних перед ą, o, ų (і ą, ų, ū). Уживання į та y, а також ū, e, ė. Дифтонги (ai, ei, au, ui), ie, uo. Вимова ą, ę, į (у діалекті учнів і літературною мовою). Поділ слів на склади та перенесення з одного рядка на інший. Малі й великі літери. Наголоси (с. 1). 10 Мова, речення, слова, склади, звуки, позначення звуків, великі й малі літери. Голосні, дифтонги й приголосні, розуміння їхньої твердості та м’якості. Вимовне «i» і пом’якшувальне «i»: довгі й короткі голосні та їх збереження під час вимови (с. 10). II 3 Речення та його частина. Слова, що позначають предмет, його ознаку та дію. Іменник, числа, роди й відмінкові закінчення відповідно до запитань. Займенники, що замінюють іменники. Прикметник, його узгодження з іменником у роді, числі та відмінкові закінчення відповідно до запитань (прикметники відмінюються разом з іменниками). Дієслово, особи й (прості) часи, способи дієслова. Префікс, його написання разом зі словом і окремо. Уживання ą, ę, į, ų у найважливіших випадках (у середині та в кінці слова). Уживання крапки, знаків питання й оклику в найважливіших випадках, двокрапки (перед рядом однорідних слів і чужою мовою), ком (при введенні чужих слів), крапки з комою. 9 Речення, слово, склад, звук, літера. Голосні й дифтонги; тверді, м’які, тривалі й нетривалі приголосні. Іменники, прикметники, їхні роди та числа. Дієслова, їхні числа, особи, часи, наказовий і умовний способи. Речення; розбір членів речення за допомогою запитань, без термінів. Крапка, знак питання, кома (с. 10). BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 10 Навчальний рік Уроків на тиждень Програма Йонаса Яблонскіса (1909) Уроків на тиждень Програма 1919 року III 2 Власні й загальні іменники, іменники, що вживаються лише у множині або лише в однині. Іменники спільного роду. Прикметники, ступені порівняння прикметників, прості й складені прикметники15. Займенники, їхні розряди та відмінювання. Числівники та їхнє відмінювання. Дієслова16, усі способи й часи. Інші частини мови. Речення та його частини: підмет, присудок, додаток і обставинні слова. Прості й складні речення. 6 Відмінювані частини мови. Відмінки. Відміни. Носові ą, ę, į, ų у закінченнях відмінюваних частин мови. Дієслово. Дієвідмінювання та дієвідміни без дієприкметників. Голосні a-o-i, e-ė, į-y, u-ū в основах і закінченнях дієслів. Дієприкметники, їхні часи, правопис закінчень, вимова дієприкметників у рідному та літературному діалектах. Прислівник; його правопис. Прийменники та сполучники. Прийменники й префікси: su, są, į, ant, pri, pry, prie, api, apy, at, par, per, nu, nuo; написання часток ne, nė, nie, nei; суфікси el, ėl, yn, in, ūn, ing. Речення та його частини: називання частин речення; напрямок і вставні слова. Складносурядні речення та їхні розділові знаки (с. 10). IV 4 Обставинні слова — часу, місця, способу, причини, мети. Частини речення, виражені кількома словами. Усі частини мови та їхні форми. Дієприкметники, дієприслівники та напівдієприкметники. Інфінітив (і віддієслівний іменник). Будова слова: основа, префікс, суфікс, закінчення. Прості й складені слова. Спорідненість слів. Розуміння складних, складених, головних, підрядних речень і вживання розділових знаків (с. 11). В обох навчальних програмах у перший рік пропонується вивчати голосні, приголосні, дифтонги, ознайомлюватися з випадками пом’якшення — це важливо для навчання письма й читання; увага приділяється також правильній вимові, включено теми написання великих і малих літер. Наголошування не згадується в програмі 1919 року не лише в перший рік навчання, а й у всій чотирирічній програмі. Найбільше відрізняється обсяг курсу другого року: у програмі 1919 року пропонується вивчати голосні, приголосні й дифтонги, іменник, прикметник і дієслово, а також ознайомитися з частинами речення, тоді як у програмі Й. Яблонскіса — іменник, прикметник, дієслово та займен- 15Виправлено. В оригіналі — daiktavardžiai. 16Виправлено коректурну помилку: versksmažodžiai (= veiksmažodžiai). BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 11 … закінчення, правопис префіксів. В обох навчальних програмах на другому році навчання рекомендовано викладати пунктуацію. У програмі 1919 року на третьому й четвертому роках навчання значно більше тем присвячено практичним питанням правопису та словотворенню (наприклад, носові голосні в закінченнях відмінюваних частин мови. Основа й закінчення дієслів: a–o-i, e-ė, i-y, u-ū. Дієприкметники, їхні часи, правопис закінчень, вимова дієприкметників рідною та писемною говіркою. Прислівник; його правопис тощо., с. 10). Отже, програма 1919 року більше орієнтована на практичну граматику17. VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 12 ТАБЛИЦЯ 4. Теми програми литовської мови початкової школи 1939 року Розділ, кількість годин Мовлення Читання Письмо Розділ I, 8 год. на тиждень Вільна розповідь дітей і бесіда вчителя з учнями про цікавіші переживання, враження, пригоди, предмети повсякденного вжитку. Бесіда під час розглядання картин і малюнків. Привчання свідомо слухати читання вчителя (прози чи вірша), оповіданої казки. Спроби переказувати прочитані статті. Початок читання. Читання простих висловів і коротких статей з букваря. Читання довших статей і легких віршів (підготовлене й непідготовлене). Навчання декламувати один-два вірші, розповідати одну-дві короткі казки. Дотримання крапки під час читання. Розрізнення довгих і коротких голосних на слух. Підготовчі письмові вправи для розвитку руки й ока. Написання літер і слів. Написання слів і простих речень на слух та переписування. Складання й записування простих речень. Великі літери після крапки та в іменах; написання y, i, ū, u у слові. Носові голосні в закінченнях відмінків. Склад о. Перенесення слова з одного рядка в інший. Розділ II, 10 год. на тиждень Вільна розповідь дітей про власні переживання, враження. Бесіди під час розглядання малюнків і картин. Вступні бесіди до матеріалів, що читатимуться в класі. Переказ за поданими запитаннями та без них. Вивчення віршів напам’ять, драматизація, інсценізація. Аналіз змісту прочитаних статей. Розповідання оповідного фольклору. Розвиток чіткого й гучного мовлення. Усунення недоліків дитячого мовлення. Голосне й тихе читання статей, віршів і фольклорних творів, близьких дітям за змістом. Дотримання коми, знака оклику й знака питання під час читання. Правильна вимова довгих і коротких голосних та дифтонгів. Самостійне читання вдома. Складання й написання коротких речень. Колективний (усім класом) письмовий опис видимого предмета та розповідь про нескладну подію. Письмові відповіді на подані запитання — з письмовою опорою та без неї. Привчання правильно писати на слух слова з довгими й короткими голосними (i, y; u, ū, ų; e, ė; ę; a, ą), справжніми дифтонгами (ai, au, ei, ie, uo, ui), складними приголосними (dz, dž, c, č), пом’якшувальним i перед a, ą, o, ū, u та з j. Повторення правопису носових голосних під час відповіді на запитання ką і ko. Привчання писати e в закінченні, відповідаючи на запитання kame. Привчання перевіряти, де потрібно писати b чи p, d чи t, g чи k. Запам’ятовування кількох слів із носовою голосною в корені (наприклад, žąsis, ąžuolas, grįžo, drįso). Правила написання великих літер. Відмінність між звуком і літерою. Голосні, приголосні, дифтонги. Вивчення абетки напам’ять. BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 13 Розділ, кількість годин Мовлення Читання Письмо Слово і склад. Вправляння на слухове визначення наголошеного складу слова. Розподіл слів на групи за запитаннями, на які вони відповідають: хто? Який, яка? Що робить? (водночас звертати увагу на те, що означають слова кожної групи: назву предмета, ознаку, дію). Назви іменника, прикметника та дієслова. Як змінюються слова, відповідаючи на запитання: хто, кого, кому, кого, ким, на кому? Який, якого? тощо, яка, якої? тощо; що робить, що робив тощо. Переписування і диктанти під час вивчення правопису. III розділ, 7 годин на тиждень Вільна розповідь дітей про свої враження, досвід. Переказ змісту картин. Розповідь про цікавіші епізоди з книжок і газеток, прочитаних дітьми. Обговорення та переказ прочитаного в класі. Драматизація та інсценування. Декламування віршів. Відгадування загадок, пояснення прислів’їв і приказок. Правильна вимова мовних звуків. Голосне й тихе читання оповідань, віршів, фольклорних творів, уривків із більших художніх творів. Вправи на виразне й витончене читання віршованого та невіршованого тексту (розділові знаки, словесний і логічний наголос, узгодження голосу зі змістом). Самостійне читання. Складання й написання речень. Письмовий переказ нескладної події. Письмовий переказ короткої прочитаної статті. Правопис дзвінких і глухих приголосних: b, p; d, t; g, k; z, s; ž, š. Правопис найважливіших префіксів: į-, są-, san-, at-, ap-, už-, iš- тощо. Правопис найважливіших суфіксів: -elė, -elis, -ybė, -ynas, -imas, -umas, -ūnas тощо. Префіксальне творення слів. Правопис слів зі збігами звуків: st-, sč-, št-šč, zd-zdž. Правопис складних слів. Правопис носових голосних (ą, ę, į, ų), за винятком дієприкметників. Змінювані й незмінювані слова. Частини слова: корінь, суфікс, префікс, основа. Відмінювані частини мови. Іменник, прикметник, займенник, числівник. Їхні розряди, роди, числа, відмінки. Відмінювання (без займенникових форм). BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 14 Розділ, кількість годин Мовлення Читання Письмо Дієслово, його особи, числа, часи. Прямий спосіб дієвідмінювання (без складених форм). Мова й речення. Крапка. Питальне, окличне та наказове речення — знак питання, знак оклику в кінці речення. Підмет і присудок. Переписування та диктанти під час вивчення правопису. Написання вивчених віршів з пам’яті. IV розділ, 6 годин на тиждень Вільна розповідь дітей про їхній досвід і враження. Бесіди про зміст самостійно прочитаних книжок і віршів. Вступні бесіди до текстів, які читають у класі. Поглиблений розгляд прочитаних текстів, характеристика рис персонажів та мотивів їхньої поведінки. Стислий переказ прочитаного, повідомлення про побачену подію. Декламація напам’ять віршів і коротких уривків художньої прози. Інсценування та драматизація. Виразне читання різних поетичних і прозових творів (творчості відомих авторів і фольклору). Ознайомлення з видатнішими нашими письменниками: Донелайтіс, Даукантас, Валанчюс, Баранаускас, Басановичюс, Майроніс, Вайчайтіс, Кудірка, Жемайте, Шатриёс Рагана, Лаздыну Пеледа, Вайжгантас, В. Креве, Білюнас, Вєнуоліс, А. Сметона, Сімонайтіте, Міколайтіс-Путінас та ін., із читанням вибраних уривків з їхніх творів і наведенням одного чи кількох характерніших моментів з їхніх біографій. Удосконалення техніки виразного читання. Самостійне читання. Письмова розповідь про пережиті й побачені події. Опис побаченого предмета. Вправляння у написанні вільного твору. Практичні види письма: листи, прохання, рахунки, поштові перекази тощо. Повторення й поглиблення пройденого курсу граматики: голосні, приголосні, дифтонги та їхні різновиди; наголос і інтонаційний контур; частини слова; змінювані частини мови (відмінювані з означеними формами, дієслово з усіма способами, складеними часами й зворотними формами). Дієприкметники та їхній правопис. Напівдієприслівники. Дієприслівники. Незмінювані частини мови. Просте речення. Підмет і присудок. Другорядні члени речення. Кома у простому реченні. Розуміння складних речень. Найпростіші випадки вживання коми у складному реченні. Пряма мова. Вправляння у її виділенні. Написання напам’ять вивчених віршів і прозових творів. BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 15 Розділ, кількість годин Мовлення Читання Письмо Розділ V, 5 годин на тиждень Аналіз прочитаних у класі творів: розуміння ідеї твору, характеристика персонажів. Драматизація та інсценізація. Стислий переказ змісту довшого твору. Повідомлення в класі за складеним планом про здійснену екскурсію, прогулянку чи самостійне виконання якогось іншого завдання. Мовчазне й читання вголос зразків нашої поезії та прози. Вибрані уривки з «Пір року» Донелайтіса; «Буди» Даукантаса; «Дитячої книжки» Валанчюса; «Юзе з Паланги»; «Оповідей Антанаса Третінінка», пісень Баранаускаса та «Анікщяйського бору»; Маюроніса та ін. Короткі біографії авторів, твори яких читають. Оповідання та вірші про боротьбу за незалежність Литви. Удосконалення техніки художнього читання. Вивчення напам’ять вибраних зразків поезії та прози. Самостійне читання. Переказ пережитого (письмово, без плану). Нескладні самостійні твори на опрацьовану тему. Твори за заданим планом. Колективне (усім класом) планування й написання твору за планом. Вільні твори. Ділове листування (повторення й доповнення матеріалу, зазначеного в програмі IV розділу). Систематичне повторення науки про звуки та форми (фонетики й морфології). Поглиблення вивченого правопису. Письмове відтворення вивченого напам’ять. Мова і письмо. Діалект і літературна мова. Розділ VI, 5 годин на тиждень Бесіди на теми прочитаних творів і сучасних подій. Стислий переказ змісту прочитаного. Декламування вивчених напам’ять віршів і прозаїчних уривків. Драматизація та інсценізація. Повідомлення в класі за складеним планом про здійснену прогулянку, екскурсію чи самостійне виконання якогось іншого завдання. Дискусії на теми прочитаних творів. Ознайомлення з піснею, казкою, легендою, загадкою, прислів’ям, приказкою, фольклором. Ознайомлення з епосом, лірикою, драмою. Розуміння ритму й рими. Читання вголос і мовчазне читання зразків нашого фольклору та уривків із творів письменників: із «Аушри» Басанавічюса — передмови та ін.; з «Дзвонів Батьківщини», «Спогадів про міст» та ін. Кудірки; з «Просвітків» Вайжгантаса (Дзвін Алаушаса, слово Литви, Віленська казка); творів Сметони («Пізнаючи науку», «Згадавши Жальгіріс»); «Нареченої» Жемайте; «Вінца Стоніса» Шатрієс Рагани; «Мотуле павийойо» Лаздину Пеледи; Біліунас, Вєнуоліс, Вінцас Креве, Сімонайтіте, Миколайтіс-Путінас та ін. Короткі біографії авторів, твори яких читають. Оповідання та вірші про боротьбу за незалежність Литви. Найновіші зразки поезії та прози. Удосконалення техніки виразного читання. Вивчення напам’ять вибраних зразків поезії та прози. Самостійне читання. Письмовий переказ прочитаного й пережитого. Самостійні твори на задану тему. Планування творів і написання за планом. Ділове листування. Короткий курс синтаксису: просте речення та його члени; складне речення та його види; пряма й непряма мова; пунктуація. Поглиблення вивченого правопису. BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 16 Отже, теми граматики включено до тем письма й читання. У темах письма пояснюються питання морфології та пунктуації; навіть теми фонетики другого року подано як питання письма: Розрізнення звука й літери. Вправляння у визначенні на слух наголошеного складу слова (PMPP 1939: 6). А під час навчання читання закликають звертати увагу (під час читання) на розділові знаки. Із мовних тем, поданих у колонках таблиці 4, видно, що основ мовного курсу майже в повному обсязі потрібно навчати протягом перших трьох років навчання; у четвертому році мовні знання слід поглиблювати й розширювати. У перший рік найбільшу увагу приділено формуванню правильної вимови, основам правопису й пунктуації. На думку авторів програми, у другий рік належить і надалі розвивати правильну вимову, навчати основ правильної орфографії, починати навчати фонетики та визначати наголошений склад. У третій рік важливим є формування правильної вимови літературної мови; далі пропонується навчати складніших випадків правопису, ознайомлювати з частинами слова, навчати частин мови, починати вивчати розділові знаки та члени речення. У четвертий рік тем формування вимови вже немає, проте повторюються засвоєні теми фонетики та учнів ознайомлюють із наголосом і його типами. У програмі подано теми повторення вивчених частин мови (поглиблюються знання про них, вивчаються інші частини мови). Далі йдуть теми навчання пунктуації та синтаксису. У п’ятий рік тем навчання мови подано вже небагато: переважно повторення (фонетики, частин мови й правопису). Нові теми: мова й письмо, діалект і літературна мова. У шостий рік учителі мають приділяти найбільше уваги синтаксису й пунктуації (пунктуації у складних і простих реченнях, прямій і непрямій мові; повторенню правил правопису). У п’ятий і шостий роки укладачі програми відводять більше програмних тем теорії та історії літератури. ТАБЛИЦЯ 5. Розподіл тем програми литовської мови початкової школи Розділ Теми Розділ I Вимова: 1. Виправлення значних недоліків дитячого мовлення. 2. Розрізнення на слух довгих і коротких голосних. Правопис, пунктуація: 1. Великі літери після крапки та в іменах. 2. Написання y, į, ū, u у слові. 3. Носові голосні в закінченнях відмінків. 4. Перенесення слів з одного рядка в інший. Розділ II Вимова: 1. Розвиток чіткого й гучного мовлення. 2. Правильна вимова довгих і коротких голосних та дифтонгів. Правопис: 1. Довгих голосних. 2. Дифтонгів. 3. Складних приголосних. 4. Позначення м’якості літерою i перед голосними. 5. Розрізнення пар дзвінких приголосних. 6. Носові голосні в корені слова. 7. Великі літери. BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 17 Розділ Теми Фонетика, наголос: 1. Відмінність між звуком і літерою. 2. Голосні, приголосні, дифтонги. 3. Абетка. 4. Визначення наголошеного складу. Частини мови: 1. Поділ слів на групи за питаннями. 2. Іменник, прикметник і дієслово. 3. Відмінювання за питаннями. Розділ III Вимова: Правильна вимова звуків літературної мови. Правопис: 1. Правопис приголосних. 2. Правопис префіксів. 3. Правопис суфіксів. 4. Правопис слів зі сполуками звуків. 5. Правопис складних слів. Правопис носових голосних. Словотвір: 1. Змінювані та незмінювані слова. 2. Частини слова. Частини мови: 1. Іменник, прикметник, займенник, числівник. 2. Їхні розряди, роди, числа, відмінки. 3. Відмінювання. 4. Дієслово, його особи, числа, часи. 5. Дійсний спосіб дієвідмінювання. Пунктуація, синтаксис: 1. Крапка. 2. Знак питання, знак оклику в кінці речення. 3. Підмет і присудок. Розділ IV Фонетика, наголошування. Повторення: 1. Голосні, приголосні, дифтонги та їхні види. 2. Наголос і інтонаційний наголос. Словотвір: повторення частин слова. Частини мови. Повторення: 1. Змінювані частини мови (відмінювані з займенниковими формами, дієвідмінювана — дієслово з усіма способами, складними часами та зворотними формами). 2. Дієприкметники. 3. Напівдієприкметники. 4. Дієприслівники. 5. Незмінювані частини мови. Правопис: дієприкметники та їхній правопис. BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 18 Розділ Теми Синтаксис (члени речення), пунктуація: 1. Просте речення. 2. Підмет і присудок. 3. Другорядні члени речення. 4. Кома у простому реченні. 5. Складні речення. 6. Найпростіші випадки вживання коми у складному реченні. 7. Пряма мова, вправляння у її розпізнаванні. V розділ Фонетика: Повторення. Частини мови: Повторення. Правопис: Поглиблення вивченого матеріалу. Інше: 1. Мова й письмо. 2. Діалект і літературна мова. Розділ VI Синтаксис і пунктуація: 1. Просте речення та його частини. 2. Складне речення та його види. 3. Пряма й непряма мова. 4. Пунктуація. Правопис: Поглиблення вивчених питань правопису. Підрахувавши у відсотках теми за всі шість років, бачимо, що в початковій школі під час навчання литовської мови найбільше уваги приділяли правопису та частинам мови (див. рис. 2), а також пунктуації й синтаксису. Іншим темам (вимові, фонетиці та словотвору) відведено менше місця в програмі. РИС. 2. Співвідношення тем програми з литовської мови для початкової школи 1939 року у відсотках BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 19 Порівнявши дані, наведені на діаграмі рисунка 2, з діаграмою тем програми 1919 року (див. рис. 3), можна побачити такі відмінності: у новій програмі значно більше уваги приділено правопису, пунктуації та вимові. Є теми з наголошування, яких не було в програмі 1919 року. РИС. 3. Порівняння тем програм навчання литовської мови 1919 та 1939 років Отже, програма 1939 року, укладена після затвердження шестирічного початкового навчання, уже відрізнялася від попередніх програм, тож очевидно, що були потрібні й нові підручники, які відповідали б програмі. Структура цієї програми засвідчує, що сформувалася така структура навчання литовської мови в початкових школах: правопис, частини мови, синтаксис і пунктуація, словотвір, вимова, фонетика та наголошування. ВИСНОВКИ У 1915–1939 роках у Литві почали створювати освітні товариства, швидко поширювалося видання литовськомовної друкованої продукції, а Литовське наукове товариство почало опікуватися шкільними підручниками. У 1922 році надання литовській мові статусу державної розширило сферу її вживання та функції. Написання підручників, програм і рецензій було призупинене через Першу світову війну, однак уже в 1915–1917 роках було створено аж два проєкти програм навчання литовської мови, у яких почали окреслюватися основні засади її викладання. Підручники писалися на основі офіційно затверджених програм початкових шкіл (1919 і 1939 років): програму навчання литовської мови в початкових школах 1919 року було укладено на чотири роки навчання, і в ній основну увагу приділено викладанню частин мови, однак охоплено й багато інших тем (словотвір, синтаксис, правопис, вимова, фонетика та пунктуація); програма 1939 року була шестирічною — у ній з’явилися нові теми, наприклад наголошування, а інші теми (наприклад, правопис, пунктуацію та вимову) пропонувалося вивчати докладніше. BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 20 З тем програми навчання литовської мови 1939 року видно, що структура навчання литовської мови в початковій школі вже усталилася (правопис, частини мови, синтаксис і пунктуація, словотвір, вимова, фонетика та наголошування); вона відбилася й у тогочасних підручниках литовської мови. У 1915–1939 роках програми навчання литовської мови та рецензії на них сприяли поширенню функцій літературної мови й запроваджували критерії її формування. Дослідження програм і рецензій на них виявило сформоване в той період уявлення про те, що підручники литовської мови для початкової школи: а) мають бути написані правильною мовою (критерій мовної чистоти), б) мають бути зрозумілими дітям (критерій ясності), в) мають навчати правильного правопису та вимови (критерій правильності), — і таким чином формувати літературну мову. ŠALTINIAI Jablonskis J. [Petras Kriaušaitis] 1901: Lietuviškos kalbos gramatika, Tilžė: spausdinta pas Otto v. Mauderode. Jablonskis J. [Rygiškių Jonas] 1911: Lietuvių kalbos sintaksė, Seinai: „Šaltinio“ knygynas. Jablonskis J. [Mokytojas] 1915 [1933]: Dėl lietuvių kalbos programos. – Lietuvos balsas 4. Jablonskio raštai 2. Švietimo reikalai. Red. J. Balčikonis, Kaunas: Švietimo ministerijos leidinys, 57–58. Jablonskis J. [R. J.] 1920: A. Jakučionis. Kelias į šviesą, skaitymo ir rašymo mokslas. Aštuntas pataisytas leidimas. Kaina 3 auks. 50 sk. Tilžė, 1920. – Švietimo darbas 10, 45–57. Jablonskis J. 1920a: J. Damijonaičio „Lietuvių kalbos gramatika“. – Lietuva 164, 2–3; 165, 2. Jablonskis J. [Rygiškių Jonas] 1922: Lietuvių kalbos gramatika: vid. mokslo įstaigoms. 2-asis leid. Kaunas; Vilnius: „Švyturio“ b-vė. Jablonskis J. [Rygiškių Jonas] 1928: Linksniai ir prielinksniai ir jų vartojimas mūsų kalboje: jų vartojimas mūsų kalboje, Kaunas: „Sakalo“ b-vė. LD 1915: Lietuvių delegacija in žm. šviet. ministeri. – Vairas 19, 310. LKP 1909 Lietuvių kalba žemesniosiose mokyklose ir lietuvių kalbos mokytojai. – Mokykla 2, 1–2. Lomanas P. 1930: Pradžios mokyklų įstatymai. Taisyklės, instrukcijos, aplinkraščiai ir programos, Kaunas. Murka J. 1920: Atviras laiškas A. Jakučioniui. – Mokykla ir gyvenimas 4 (viršeliuose). Murka J. 1923: Mašiotas Pr. Ašakaičio abecėlė. Tilžė, 1921. – Švietimo darbas 3–4, 268–270. PLK 1906: Pavyzdinis lietuvių kalbos mokymo programas žemesnėms ir vidutinėms mokslo įstaigoms Vilniaus, Kauno, Gardino ir Suvalkų gub. – Vilniaus žinios, 1906, gegužės 10 (23), Nr. 99 (417), 1. PMLP 1919: Pradedamųjų mokyklų laikinoji programa. – Švietimo darbas 1 (priedas). PMP 1940: Pradžios mokyklos programos, Kaunas: Švietimo ministerijos knygų leidimo komisijos leidinys. PMP 1939: Pradinės mokyklos programos. Švietimo ministerio patvirtintas projektas. Kaunas: „Šviesos“ spaustuvė. RP 1920: Lietuvių kalba (ir pasaulio literatūra). Švietimo Ministerijos bendrojo lavinimo mokyklos. Reformos projektas. – Švietimo darbas 6–7, 24–25 VMP 1937: Vidurinių mokyklų programos (projektai), Kaunas: „Spindulio“ bendrovės spaustuvė. LITERATŪRA Buivydienė V. 2011: Lietuvių kalbos mokymas XX a. pradžioje: pirmosios lietuvių kalbos mokymo programos ir to laikotarpio vadovėliai. – Naujausi kalbų ir kultūrų tyrimai. Kalbų ir kultūrų sankirtų archyvai 4, Vilnius: Europos kalbų ir kultūrų dialogo tyrėjų asociacija; UAB „Petro ofsetas“, 183–223. BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 VAIDA BUIVYDIENĖ. Pradinių mokyklų lietuvių kalbos mokymo programos 1915–1939 metais | 21 Buivydienė V. 2013: XX amžiaus pirmosios pusės pradžios mokyklų gimtosios kalbos vadovėlių turinio ir kalbos norminimo bruožai. Daktaro disertacija, Vilnius. Bukauskienė T. 1989: Lietuvos mokykla ir pedagoginė mintis 1918–1940 m. Vilnius: LTSR liaud. Švietimo m-ja. Bukauskienė T. 1995: Lietuvos mokykla ir pedagoginė mintis 1918–1940 m., Trečias, papildytas leidimas, Vilnius: Leidybos centras. Čepaitienė G. 2010: Jonas Jablonskis – varpininkas (Mintauja, ėjimas į Varpą). – Kalbos kultūra 83, 30–43. Jagminienė J. 2013: Inteligentai – pirmieji lietuviškų vadovėlių autoriai. Prieiga internete: http://www.bernardinai.lt/straipsnis/2013-02-08-jurate-jagminiene-inteligentai-pirmieji-lietuvisku-vadoveliu-autoriai/95146 (žiūrėta 2013 04 17). Karčiauskienė M. 2000: Lietuviškų elementorių raida. – Lietuviški elementoriai, Kaunas: Šviesa, 11–75. Karčiauskienė M. 2002: Lietuvos mokyklos ir pedagoginės minties raidos bruožai: 1863–1918 m. – Lietuvos mokykla ir pedagoginė mintis. XIX a. antroji pusė–XX a. pradžia. Antologija. Sud. M. Karčiauskienė, Kaunas: Šviesa, 9–25. Mikulėnienė D. 1998: Valstybinės kalbos statusas de jure ir de facto: jo įgyvendinimo ir tvarkybos problemos. – Valstybinė kalba ir integracija (Estija, Latvija, Lietuva): seminaro tezės, Vilnius, 7–8. Paškevičiūtė-Kundrotienė E. 2009: LMD leidybinė veikla. – Mokslo ir technikos raida 1(1), 124–138. Piročkinas A. 1977: Prie bendrinės kalbos ištakų: J. Jablonskio gyvenimas ir darbai 1860–1904, Vilnius: Mokslas. Piročkinas A. 2011: Erškėčiuotu keliu lydėjo kalbą į mokyklą (2). – Mokslo Lietuva 1 (445), 5–11. Pukienė V. 1994: Lietuvių švietimo draugijos XX amžiaus pradžioje (1906–1915 metais), Vilnius: A. Varno personalinė įmonė. Pupkis A. 2005: Kalbos kultūros studijos, Vilnius: Gimtasis žodis. Salienė V. 2009: Lietuvių kalbos didaktikos raida, Vilnius: Vilniaus pedagogikos universitetas. Vainiutė M. 2010: Lietuvių kalbos kaip valstybinės statusas: pagrindiniai aspektai. – Jurisprudencija 4(122), 25–41. Zinkevičius Z. 1992: Lietuvių kalbos istorija 5: Bendrinės kalbos iškilimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Zinkevičius Z. 1993: Rytų Lietuva praeityje ir dabar, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Gauta 2015 04 07 Priimta 2015 09 25 BENDRINĖ KALBA | 88 (2015) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204