Kazys Ulvydas – kalbos kultūros puoselėtojas

ДО 110-РІЧЧЯ ВИДАТНОГО МОВОЗНАВЦЯ КАЗИСА УЛЬВІДАСА РАСУОЛЕ ВЛАДАРСКЕНЕ Інститут литовської мови КАЗИС УЛЬВІДАС — ПОДВИЖНИК КУЛЬТУРИ МОВИ Казис Ульвідас — відомий литовський мовознавець другої половини XX століття, член-кореспондент Литовської академії наук, який присвятив своє життя литовській мові: її викладанню, дослідженню, плеканню. Він був ученим широкого кругозору, наполегливо працював у різних галузях мовознавства, досконало знав усі рівні литовської мови: вимову, наголос, лексику, морфологію, синтаксис, ономастику, пунктуацію, правопис. А ще був активним організатором наукової роботи, керівником і, як сказали б сьогодні, формувачем громадської думки, впливовою постаттю. Надзвичайно харизматичний, він майстерно поєднував BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204 Rasuolė Vladarskienė. Kazys Ulvydas – kalbos kultūros puoselėtojas | 2 doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.16 тонкощі риторики й дидактики, умів привернути увагу багатьох людей і залишитися в їхній пам’яті як неперевершений ведучий мовних хвилинок. Казис Ульвідас народився 27 серпня 1910 р. у маєтку Баготеле в Кедайнському районі. Навчався в початкових школах Апіталаукеса й Кедайная, а потім — у єзуїтських гімназіях Кедайная та Каунаса. У 1930–1937 рр. вивчав литуаністику та класичну філологію в Університеті Вітовта Великого, згодом продовжив навчання й завершив його 1940 р. у Вільнюському університеті. У 1942–1949 рр. викладав у Каунаському університеті, у 1949–1956 рр. — у Вільнюському університеті. З 1951 року почав працювати в Інституті литовської мови1 і працював там до самої смерті. Помер 16 березня 1996 р. Найважливіші свої праці К. Ульвідас виконав, працюючи в Інституті литовської мови та літератури. Він очолював одразу три відділи: історії мови й діалектології, словника та сучасної литовської мови. Литовська мова була для нього найбільшим надбанням народу, а своїм обов’язком він вважав зберегти це надбання, примножити його й передати майбутнім поколінням; до цього він закликав усіх читачів своїх праць. Він виконував ті завдання, які вважав найнеобхіднішими для збереження й плекання литовської мови. Будучи чудовим організатором, К. Ульвідас керував підготовкою найбільших колективних праць із литовського мовознавства — Lietuvių kalbos žodyno та тритомної Lietuvių kalbos gramatikos. Він гуртував авторські колективи, навчав їх і керував їхньою роботою. Про праці вченого, який багато прислужився литовському мовознавству, писали в численних публікаціях. Життя й діяльність К. Ульвідаса докладно висвітлили Вітаутас Амбразас та Елена Валіулітє у статті «Мовознавець Казис Ульвідас», у вступній частині монографії Lietuvių kalbos prieveiksmiai, виданої після його смерті. У цій статті К. Ульвідаса названо останнім представником школи класичної лінгвістики, послідовним продовжувачем традицій Йонаса Яблонскіса, Антанаса Саліса, Пранаса Скарджюса 1 У 1952–1990 рр. — в Інституті литовської мови та літератури, а з 1991 р. — знову в Інституті литовської мови. BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351–7204 Rasuolė Vladarskienė. Kazys Ulvydas – kalbos kultūros puoselėtojas | 3 doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.16 послідовників; у ньому розглянуто найважливіші сфери діяльності мовознавця: лексикографічні та граматичні праці, плекання культури мови, а також окремо оглянуто дослідження прислівника, адже це був об’єкт досліджень, який науковець вивчав найширше. Відзначаючи 110-ту річницю від дня народження Казиса Улвидаса, згадаймо ще раз один із напрямів роботи академіка — діяльність із упорядкування та унормування мови. Говорячи про діяльність К. Улвидаса з унормування мови, насамперед слід зазначити, що широке бачення виявів унормувального аспекту можна знайти й у працях, безпосередньо не пов’язаних з упорядкуванням мови: і в Литовському словнику, і в Граматиці литовської мови. Найвиразнішими працями в цій галузі є засноване К. Улвидасом видання Культура мови та радіопередача Говорімо й пиши́мо правильно., що мала великий суспільний резонанс. Доробок академіка у сфері культури мови ґрунтовно розглянуто в публікаціях заснованого ним самим журналу Культура мови: Pranas Kniūkšta «Kazys Ulvydas apie kalbos kultūrą ir visuomenę» (78-й випуск, 2005 р.), Jonas Palionis «Iškilusis lietuvių bendrinės kalbos ugdytojas Kazys Ulvydas (100-osioms akademiko gimimo metinėms)» (83-й випуск, 2010 р.). Журнал Культура мови було засновано 1961 року як видання з практики мовлення. Казис Улвидас був організатором видання та його багаторічним відповідальним редактором (1961–1991 рр., випуски 1–61); для цього видання він написав 45 статей (п’ять із них — у співавторстві)2. К. Улвидас так сформулював завдання видання Культура мови, а водночас і власної діяльності з унормування мови: «не лише підвищувати культуру усного й писемного мовлення, надаючи суспільству 2 Важливо зазначити й те, що видання виходить і досі, щоправда, змінилися його характер і назва — нині це науковий журнал Загальна мова. Після відновлення 1990 року щомісячного журналу Рідна мова, присвяченого практичним питанням мови, Культура мови зосередилася на теорії культури мови, сучасному вжитку та соціолінгвістичних дослідженнях і стала рецензованим науковим журналом (у 1994–2003 рр. відповідальним редактором був Pranas Kniūkšta). У зв’язку зі зміною розуміння поняття культура мови (його дедалі частіше тлумачать як культурне мовлення і вже не пов’язують із теоретичними дослідженнями унормування мови) 2014 року (починаючи з 87-го тому) назву видання змінили на Загальна мова. BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204 Rasuolė Vladarskienė. Kazys Ulvydas – kalbos kultūros puoselėtojas | 4 doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.16 обґрунтовані, аргументовані консультації, а й популярно поширювати лінгвістичну думку, розширювати лінгвістичний кругозір читача, пробуджувати його інтерес до рідної мови, робити його свідомим учасником процесу творення рідної мови, <...> розвивати мовне чуття читача, <...> прищеплювати читачеві любов і повагу до рідної мови» («Про одне з найважливіших завдань „Культури мови“», вип. 11, 1966 р.). Подібно можна було б описати й мету радіопередач «Говорімо й пиши́мо правильно», які К. Улвидас вів упродовж 1957–1984 років. Ці радіопередачі були дуже популярними, їх охоче слухали по всій Литві. Як згадує колишня науковиця Інституту литовської мови, співробітниця Казиса Улвидаса доцентка, докторка наук Angelė Kaulakienė, на батьківщині її чоловіка, у Купішкському районі, восени під час копання картоплі біля картопляного поля ставили радіоприймач, щоб копачі не пропустили мовну передачу К. Улвидаса. Люди не лише охоче слухали мовні радіопередачі, а й надсилали листи із запитаннями, на які К. Улвидас намагався відповідати. Слухачів захоплювали і виразний голос, і особливий тембр, і запал, з яким мовознавець пояснював тонкощі мови; вони й самі пробували наслідувати його голосові інтонації та вигадували анекдоти, пародіюючи ці радіопередачі. Минуло кілька десятиліть, і було б цікаво дізнатися, про що ж говорили в тих передачах і чому вони так зачаровували людей того часу, що їхнє відлуння досі не зникає. За мотивами кількох радіопередач підготували публікації для тижневика Мова Вільнюса (1967, 1969, 1973, 1976, 1977, 1980 рр.). Дуже прикро, що аудіозаписів збереглося небагато, однак дочка Казиса Улвидаса Егле Бугенене зберегла рукописи текстів радіопередач і люб’язно дозволила скористатися двома папками з них BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204 Rasuolė Vladarskienė. Kazys Ulvydas – kalbos kultūros puoselėtojas | 5 doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.16 ознайомитися3. Це рукописи (див. рис. 1) і машинописи радіопередач, які виходили у 1962–1964 рр. (35 випусків) і 1978 р. (38 випусків). Передачі виходили раз на тиждень — по суботах (на деяких рукописах зазначено також час: у кількох — 11:00, у більшості — 14:05). РИС. 1. Рукопис радіопередачі Казиса Улвидаса Переглянувши стос рукописів мовних передач, можна побачити, що дуже часто Улвидас відповідав під час радіопередач на запитання слухачів. Можливо, саме в цьому й полягав один із секретів того, чому всі так охоче їх слухали: ті, хто надсилав запитання, чекали на відповіді, а іншим було цікаво, хто запитує (запитувача завжди чітко називали, вказуючи прізвище (часто також ім’я, іноді посаду) і 3 Щиро дякую Еґле Бугєнене за приємне спілкування та можливість докладніше ознайомитися з рукописами Казиса Улвидаса. BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204 Rasuolė Vladarskienė. Kazys Ulvydas – kalbos kultūros puoselėtojas | 6 doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.16 місце, де він живе) і про що запитує. Таке безпосереднє спілкування з конкретними людьми створювало враження, що з поважним науковцем дуже просто поговорити й дізнатися його думку з питань, які тебе цікавлять (пор. рис. 2). РИС. 2. Привітання слухачки К. Улвидасу з нагоди Нового року4 Були й тематичні передачі, що тривали кілька випусків, наприклад: Мовні недоліки деяких наукових праць5 (5 передач), Неточності словника в мові преси (12 передач), Усуньмо мовні недоліки медичної мови (2 передачі). З цих назв видно, що розглядалися мовні недоліки в різних сферах уживання мови (у представників різних професій). Ще один вартий уваги аспект — зміст запитань: про що запитували люди того часу, що їх турбувало. Запитання були найрізноманітніші. Хотіли з’ясувати правильне наголошування, наприклад: дієслів звукописного походження із суфіксом –ėti (наприклад: kvarksėti, niurnėti), складних слів (наприклад, pusiasalis), пасивних займенникових дієприкметників (наприклад, rašomasis, –oji), слів іншомовного походження (наприклад: atmosfera, 4 Дякую Еґле Бугєнене за дозвіл на публікацію. 5 Назви передач у рукописах підкреслено. BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204 Rasuolė Vladarskienė. Kazys Ulvydas – kalbos kultūros puoselėtojas | 7 doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.16 епоха), географічних назв (наприклад: Прага, Рим). Виникали й питання вимови, наприклад, твердий чи м’який l вимовляти у словах kelkis, gulkis, vilkis, vilkikas; з’ясовували, як вимовляти довгі й короткі голосні та e у міжнародних словах. Запитували також про значення литовських (наприклад: tymas, teisena) та міжнародних (наприклад: kolosas, štormas) слів, їх уживання (наприклад, vėliumas) і походження (наприклад, perkūnas). Запитували й про запозичення з розмовного мовлення (наприклад: mažų, davai). Ще одна група запитань стосувалася проблем словотвору, зокрема як називати мешканців за місцем проживання, чи правильно утворені слова (наприклад: fotokinoprekės, savivartis). З численних запитань про вживання іншомовних власних імен і назв видно, що ця проблема була актуальною для мовців і раніше, а формулювання запитань дають підстави вважати, що й тоді існували виразно суперечливі думки. Запитували про належні форми іншомовних власних імен, їх адаптацію та граматичне оформлення, транскрипцію власних назв з литовської на російську та з російської на литовську; висловлювали незгоду з литуанізацією іншомовних імен; дивувалися також, чому білоруські власні назви транскрибують з російської, а не з білоруської мови. Чимало запитань стосувалося особових імен. Запитували про творення жіночих прізвищ (наприклад: Senkienė чи Senkuvienė); про нормативні форми прізвищ у літературній мові (наприклад: Narmantas чи Narmontas); про множину прізвищ (наприклад: Mažeikiai, Daukšai, якщо форми однини — Mažeika, Daukša); про скорочення жаргонних імен (наприклад: Lionka, Gedma, Jurka, Milka); з’ясовували, яка з пестливих форм — Petrukas ar Petriukas — краща; цікавилися походженням географічних назв (наприклад: Balsupiai, Skardupiai, Balsė, Pabradė). Слухачів цікавили питання правопису: написання географічних назв (наприклад: Biliakiemis, Nevėžis), передавання звука j у міжнародних словах (наприклад: paviljonas, milijonas, legionas); запитували, чи не варто відмовитися від носових літер. BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204 Rasuolė Vladarskienė. Kazys Ulvydas – kalbos kultūros puoselėtojas | 8 doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.16 Цікавилися нормативним уживанням відмінкових форм і прийменників, наприклад: став учителем чи учитель, запитую її чи запитую його, дихати через ніс чи через ніс. Після ознайомлення з рукописами радіопередач поступово прояснюється й аргументація мовних рекомендацій К. Улвидаса. Зазвичай мовознавець досить докладно пояснював обговорюване мовне явище, спираючись на подібні аналогічні приклади, а коли це було доречно, наводив і приклади з інших мов. Пропонуючи виправлення, він подавав не один нормативний відповідник; наприклад, замість непотрібного мові запозичення biškį (biški) радив цілий розсип найгарніших литовських слів: truputis, trupulėlis, truputytis, trupuč(i)ukas, mažumėlė, kruopelė, kruopelytė, kruopeliūtė (1963 04 17). К. Улвидас нерідко визнавав паралельні форми, наприклад: įsirpti ir išsirpti, закінчення родового відмінка множини ašų ir ašių. На його думку, неможливо сказати, яка форма вважається нормою, адже це нестале «перехідне» явище, тож слід толерувати обидві форми (1963 04 17). Однак про словникові варіанти він казав, що абсолютні словникові синоніми в мові не вітаються, бо створюють певні труднощі; особливо прагнуть позбутися паралельних термінів, які позначають різні поняття наукової галузі. Мовознавець не лише сам докладно досліджував нормативність мовного вираження, а й заохочував слухачів самостійно цікавитися мовними питаннями та намагатися з’ясовувати їх у словниках чи інших виданнях: «Коли виникають запитання щодо значення якогось міжнародного слова, обов’язково треба взяти до рук словник іншомовних слів». (1963 12 06). Інколи він просто називав книжки та їхні розділи, де можна було прочитати про питання, що цікавили. Він не схвалював непотрібних виправлень, бо вважав, що в мові слід виправляти чи змінювати лише те, що справді потребує виправлення, а необґрунтовані виправлення лише вводять читачів в оману й підривають авторитет мовних редакторів. Тому не в одній передачі він терпляче й аргументовано пояснював слухачам їхні BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204 Rasuolė Vladarskienė. Kazys Ulvydas – kalbos kultūros puoselėtojas | 9 doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.16 необґрунтовані пропозиції виправляти. Наприклад, спираючись на критерій сталості норми, він стверджував, що «якщо звичні, загальноприйняті вислови skambinti (paskambinti) telefonu ми замінили б словом telefonuoti, то анітрохи не послужили б мові, а лише розхитали б уже усталену й загальнопоширену норму» (1978 04 15). Закликав слухачів, наскільки дозволяють їхні можливості, долучатися до збирання лексичного багатства рідної мови для Lietuvių kalbos žodynui — це він називав патріотичним обов’язком: «якби суспільство усвідомило значення збирання скарбу слів для культури народу, значення цього зібраного скарбу для прийдешніх поколінь, воно за короткий час могло б здійснити справжній подвиг в історії литовської культури — могло б щороку рятувати від загибелі й забуття тисячі найпрекрасніших слів і висловів» (1978 09 09). Варто згадати й те, що мовознавець розумів культуру мови не лише як правильне, а й як культурне, ввічливе мовлення, тому навчав слухачів, що «[У] письмі й мовленні не слід шкодувати засобів увічливості, певної м’якості, адже вони поліпшують стосунки між людьми. У литовській мові немає надлишку формул увічливості та м’якості, тому не цураймося часом повчитися в інших мов, наприклад, польської, російської, англійської, а надто французької» (1978 06 24). Переглянувши стос рукописів радіоп’ятихвилинок Казиса Улвидаса, що виходили в ефір кілька десятиліть тому, бачимо, що читачів турбували й викликали сумніви подібні питання, які активно обговорюють і тепер (щодо правопису, наголошування, написання іншомовних власних імен тощо). Відповіді мовознавця на порушені питання дають змогу чіткіше побачити його щиру й відповідальну працю з унормування мови та критерії надання рекомендацій. Найвиразніше проступають поміркованість і обережність у виправленнях: «Щоб виправлення були переконливішими й приносили користь, виправляти потрібно дуже обережно й лише те, що справді помилкове та потребує виправлення» (Більше обережності у виправленні мови. Kalba Vilnius, 1977, 21). Виправлення обґрунтовувалися особливостями мовної системи, BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204 Rasuolė Vladarskienė. Kazys Ulvydas – kalbos kultūros puoselėtojas | 10 doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.16 аналогічними випадками, іноді підкріплювалися також прикладами з інших мов. У радіоп’ятихвилинках не лише виправляли мовні помилки й недоліки, а й говорили про різноманітність засобів мовного вираження, пояснювали не лише значення слів, а й їхнє походження; слухачів заохочували й самим активно цікавитися мовою (шукати відповіді в мовознавчих виданнях), збирати слова для Lietuvių kalbos žodynui. Так виховували любов і повагу до литовської мови. Заслуги К. Улвидаса в унормуванні мови дуже точно оцінив Пранас Кнюкшта. Він писав, що «викладені академіком думки й висновки становлять цілісну систему, яку можна назвати школою Улвидаса. Її найважливішими рисами є: опора на мовні факти, лінгвістично обґрунтовані теоретичні принципи, широка й переконлива аргументація, зважання на потреби суспільства та поміркованість, збагачення можливостей і засобів вираження літературної мови» (Kalbos kultūra, 68 вип., 1995 р.). Визначений Казисом Улвидасом напрям унормування мови знаходить відгук і в діяльності сучасних дослідників та мовних редакторів. Отримано 2020 12 02 РАСУОЛЕ ВЛАДАРСКЕНЕ Інститут литовської мови вул. Петра Вілейшиса, 5, LT-10308 Вільнюс [email protected] BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204