Apie įvairuojančius, naujus lietuvių kalbos reiškinius ir ne tik

JOLANTA VASKELIENĖ Вільнюський університет, Шяуляйська академія Ідентифікатор ORCID: orcid.org./0000-0002-8516-8608 НАПРЯМИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ: словотвір, морфологія, лінгвістика тексту, стилістика, варіантність. DOI: doi.org/10.35321/bkalba.2023.96.11 ПРО ВАРІАНТНІ, НОВІ ЯВИЩА ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ ТА НЕ ТІЛЬКИ Recenzija: Rita Miliūnaitė. Įvairuojantys ir nauji lietuvių kalbos reiškiniai XXI a. pradžioje: sistematika ir pokyčių kryptys, monografija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2022, 720 p. ISBN 978-609-411-322-2. Prieiga internete: https://doi.org/10.35321/e-pub.42.lietuviu-kalbos-pokyciai У 2022 році в електронному форматі вийшла монографія Рити Мілюнайте «Варіантні та нові явища литовської мови на початку XXI століття: систематика і напрями змін» (Вільнюс: Інститут литовської мови). Цю рецензію присвячено представленню й обговоренню цієї монографії1. Щоб побачити, як змінюється мова, як вона варіює, потрібні тривалі спостереження й емпіричний матеріал за різні періоди. Авторка монографії вже багато років цікавиться варіантністю та варіантами литовської мови, тож ця монографія є продовженням послідовних досліджень. У цій праці Р. Мілюнайте прагнула відповісти на два основні запитання: «1) як систематизувати те, що варіює й оновлюється? 2) що і як найпомітніше змінюється в литовській мові на початку XXI століття?» (с. 21). Одразу можна сказати, що авторці загалом вдалося відповісти на ці запитання. Ця об’ємна (720 с.) книжка відповідає всім параметрам вимог, що висуваються до монографій. Структура монографії продумана й логічна: вона складається зі вступу, у чотирьох розділах якого докладно представлено мету й завдання дослідження, зазначено його актуальність і новизну, викладено теоретичні та методологічні підходи, окреслено основні мо- 1 Хоча присвячену цій монографії рецензію Ерики Рімкуте опубліковано у 2023 році, не вдалося втриматися від бажання висловити ще одну-дві власні думки. JOLANTA VASKELIENĖ. Apie įvairuojančius, naujus lietuvių kalbos reiškinius ir ne tik 217 поняття, що вживаються в монографії, і три частини, поділені на дрібніші розділи, підрозділи та параграфи. У першій частині монографії (Систематизація варіативних і нових мовних явищ) детально представлено джерела даних, розглянуто класифіковані дані, особливості, труднощі, принципи й критерії їх класифікації, а також структуру, цінність і можливості застосування Зведення варіативних і нових мовних явищ (далі — Зведення). Другу частину (Зведення варіативних і нових мовних явищ та його опис) присвячено самому Зведенню. Вона складається з чотирьох розділів (2.1. Лексика; 2.2. Структура слів; 2.3. Морфологія; 2.4. Синтаксис), у яких подано варіанти відповідних рівнів і розглянуто деякі конкретні варіативні мовні явища. Третю частину (Динаміка літературної мови та її явищ) присвячено мовній варіативності та напрямам змін у структурі литовської літературної мови; тут також подано широкий контекст європейських літературних мов. Монографія завершується ґрунтовними висновками, що співвідносяться з дослідженням, післямовою, списками джерел і літератури. Особливо корисними є наведені в книжці інформативні й наочні рисунки та таблиці — загалом у монографії є 56 рисунків і 36 таблиць Зведення. (Щоправда, подекуди виникала думка, що класифікований емпіричний матеріал можна було б подати наприкінці книжки (у додатках), аби читач міг (не відволікаючись на довгі таблиці) більше зосередитися на тексті й поясненнях.) Класифікація й аналіз накопиченого емпіричного матеріалу ґрунтуються на теоретичних міркуваннях; залучено літературу, опубліковану різними мовами, — її список стане в пригоді читачам, які цікавляться аналогічними дослідженнями. Р. Мілюнайте, безперечно, глибоко дослідила це явище, ознайомилася з аналогічними дослідженнями та загалом із тим, як розвиваються літературні мови різних країн, які бувають ситуації, у чому полягає специфіка розвитку литовської літературної мови тощо. Вражають влучні спостереження авторки, її різнобічність, здатність досліджувати мовні явища різних рівнів у різних аспектах і з різних точок зору. Цінно, що монографію можна читати не лише повністю, а й частинами (залежно від того, що цікавить і що шукають), адже окремі її частини і пов’язані між собою, і відносно самостійні. Особливо це стосується третьої частини (Динаміка літературної мови та її явищ) — викладені в ній спостереження можуть стати в пригоді найрізноманітнішим читачам. Монографію написано в науковому стилі, вона впорядкована й належно відредагована. Ґрунтовне резюме англійською мовою (переклад Вайди Каваляускайте-Ожалінскене) дає змогу ознайомити міжнародну аудиторію з основними результатами й спостереженнями дослідження. Цінно й те, що монографія спонукає мислити, аналізувати, а часом і дискутувати. Тут буде висловлено одну-дві думки (чи сумніви), що виникли. 218 BENDRINĖ KALBA | 96 Щодо назв розділів монографії (2.2. Структура слів і 2.3. Морфологія) та принципу поділу. І словотвір, і морфологія пов’язані зі структурою слів, але морфологію цікавить морфемний склад слів (виділення всіх морфем слова), а словотвір — лише словотвірний афікс, тобто засіб, за допомогою якого утворено нове слово (про об’єкт морфології, відмінності морфемного та словотвірного аналізу див. Paulauskienė 1994: 10; LKE 2008: 359). Отже, традиційно, щоб не змішувати об’єкти дослідження різних галузей мовознавства, розрізняли б розділи словотвору й морфології. Чому розділ 2.2 цієї монографії називається не Словотвір, а Структура слів, пояснюється на с. 213: У цій монографії до процесу словотвору й словотвірної структури слів підходять із перспективи варіативності та змін, маючи на увазі загальну мету — систематизувати найчастотніші й нові МНМЯ [мінливі та нові мовні явища], особливо пов’язані зі зміною норм литовської літературної мови. Отже, об’єкт дослідження значно ширший, ніж лише творення нових слів, оскільки до систематизації МНМЯ включено й традиційну варіативність (словотвірні варіанти, що конкурують у вжитку тривалий чи короткий час). Крім того, з погляду варіативності (формування відношень між варіантами) на слово, що містить словотвірні морфеми, можна дивитися не лише з теоретичних позицій словотвору: морфемно членовані слова можна розглядати не тільки як результат словотвору, а й як варіанти, що містять різні словотвірні морфеми, але пов’язані тим самим лексичним значенням. Усі ці явища в монографії узагальнено названо явищами структури слів. Наприклад, відповідно до формального критерію, застосовуваного для встановлення варіантності, деякі слова змішаного способу творення у Зведенні потрапляють до слів із варіативними префіксами (prieškarinis, -ė: ikikarinis, -ė [ŽS prieš- 1]) або до слів із варіативними закінченнями (beprocentinis, -ė: beprocentis, -ė [ŽS –inis 1]). Тому в подібних випадках обрано говорити не про префіксальні чи суфіксальні похідні або складні утворення, а про слова з варіативними афіксами. Такий вибір дещо бентежить фахівця зі словотвору (але, мабуть, це проблема рецензентки): розглянуті слова є очевидними похідними, тож хочеться говорити не просто про конкуренцію чи варіювання морфемно членованих слів, а про конкуренцію похідних (способів словотвору, словотвірних типів), а авторці рецензії — ще й про словотвірні синоніми та словотвірні варіанти2. Члени наведених пар — типові словотвірні синоніми: пару синонімів 2 Словотвірні синоніми — це спільнокореневі похідні різних словотвірних типів, що мають подібне (однакове) лексичне значення, а словотвірні варіанти — це спільнокореневі похідні, що належать до того самого словотвірного типу, мають однакове (дуже подібне) лексичне значення й певні побічні відмінності у словотворі; наприклад, похідні з тим самим префіксом відрізняються закінченням, композити, утворені від тих самих твірних слів, — сполучним голосним тощо (докладніше Vaskelienė 2013). JOLANTA VASKELIENĖ. Apie įvairuojančius, naujus lietuvių kalbos reiškinius ir ne tik 219 prieškarinis, –ė: ikikarinis, –ė утворюють пару слів, створених змішаним способом словотвору, а синонімічну пару beprocentinis, –ė і beprocentis, –ė утворюють слово змішаного способу творення та похідне слово. Чому розділ 2.2 не можна назвати Словотвір і чому для дослідження неважливе розрізнення словотвірних синонімів і словотвірних варіантів, докладно пояснено на с. 214: Однак у монографії розрізнення словотвірних варіантів і словотвірних синонімів не є важливим: і ті, й ті можуть входити до загальної варіативності та називаються явищами варіативної морфемної структури слів або просто — варіативними явищами структури слів. Отже, до них належать і такі варіанти, як garbanotuvas: garbanoklis (ND, переглянуто 2021-12-15), — у цьому разі варіанти структури слів реалізують те саме лексичне значення «інструмент для завивання волосся». І справді, широко розуміння варіанти охоплюють і словотвірні синоніми, і словотвірні варіанти (Р. Мілюнайте писала про концепції варіанта ще в монографії 2009 року3). У рецензованій монографії спираються на широке розуміння — це пояснено в підрозділі 0.3.6, що видно й у конкретних розділах про структуру слів і синтаксис4. Вибір називати (і класифікувати) варіативні слова за особливостями їхньої структури дуже чітко пояснено (і виокремлено) далі, на тій самій сторінці: «Під час ідентифікації МНМЯ структури слів практичне питання ставиться не про те, з чого і як утворене слово (на яке твірне слово воно спирається)?, а про те, як побудоване слово і з чим воно конкурує у вжитку?, які відмінності мають конкуруючі варіанти щодо словотвірних морфем (не обов’язково останнього ступеня)?» Див. також с. 214: «Отже, розділ про структуру слів у Зведенні МНМЯ складається з варіантів слів, які відрізняються словотвірними морфемами, але не обов’язково виникли в безпосередньому словотвірному процесі, а також із варіантів, у яких відповідний (маркований) член має словотвірну морфему й через неї здебільшого кодифікується негативно, тоді як основний член варіації може бути виражений засобом іншого типу (словосполученням тощо)». Безперечно, ті самі емпіричні дані дослідники можуть класифікувати й аналізувати також за певним іншим підхо- 3 У її монографії подано три концепції варіанта: найвужчу (тотожність слова + тотожність значення), домінантну (тотожність мовної одиниці + тотожність значення), найширшу (тотожність значення (функції) мовних явищ) (Miliūnaitė 2009: 140–147). До речі, на думку рецензентки, найвужче розуміння вкладається в домінантне — адже слово також є мовною одиницею. 4 С. 392: «Варіативність вираження синтаксичних словосполучень, конструкцій і речень у Зведенні розуміється широко, тобто подано не лише так звані синтаксичні варіанти — «синтаксичні конструкції з цілком однаковим значенням» (Župerka 1983: 28). Гнізда варіантів утворюють також синтаксичні синоніми (пор. Valiulytė 1998: 9–12) та інші синтаксичні одиниці, що різняться відтінками значення й не завжди мають однаковий лексичний склад.» 220 BENDRINĖ KALBA | 96 у вибраному аспекті. Авторка монографії має право обирати, як класифікувати похідні. Найважливіше, що Р. Мілюнайте докладно пояснює свій вибір і послідовно його дотримується, а читачеві залишається лише прийняти запропоновані правила гри5. Однак навіть під час читання про деякі конкретні варіанти, що відрізняються особливостями будови, залишалося незрозумілим розмежування деяких слів. У таблиці 26 біля слова debiurokratizuoti наведено примітку 183 («Ці та деякі інші новотвори, внесені до рубрики нових похідних (за винятком передусім тих, що мають литовський корінь), можуть бути й запозиченими, однак контекст їхнього вживання (див. ND) свідчить про вищу ймовірність словотворення або калькування») не надто прояснює ситуацію — залишається просто повірити авторці, що, наприклад, hiperintensyvus, -i — це нове запозичення, а hiperjautrus, -i — нове утворення або калька (у книжці написано darinys / vertinys), що antiinfl iacinis — запозичення, а antipabėgėliškas, -a, antiria ušinis, -ė — утворення або кальки, що koaferistas, -ė — запозичення, а kokūryba, kopriklausomas, -a — утворення або кальки тощо. У монографії, імовірно, до похідних зараховують лише слова, утворені від литовських основ. Але часто важко встановити, чи слово було запозичене разом з афіксами, чи вже утворене в нашій мові. Адже не можна виключати, що, наприклад, antiinfl iacinis, -ė є продуктом змішаного словотворення (утворене від infliacija за допомогою anti- і -inis, -ė)6. Крім того, виникло запитання: якщо найважливішим є будова слів, певні морфеми слів, то чи варто було взагалі намагатися відокремити нові запозичення від утворень і кальок (до того ж, як видно, навіть у цьому випадку авторка страхується, оскільки часто розмежування утворення й кальки суб’єктивне). Таблиця 26 у монографії має назву Tarptautinių priešdėlių inventorius <...>, а її перша колонка — Tarptautiniai priešdėliai, хоча у примітці 181 пояснюється, що тут наведено і префікси, і перші компоненти складних слів. Деякі іншомовні компоненти трактуються по-різному (в одному місці вважаються префіксами, в іншому — компонентами складних слів); наприклад, у таблиці 26 зазначені eks-, hiper-, infra-, intra-, mega- та інші в Tarptautinių žodžių žodyne (TŽŽ) визначаються як компоненти складних слів (TŽŽ 2013: 207, 330, 353, 362, 518). Авторка монографії пояснює, що вважає префіксами: «У монографії дотримуються розуміння, згідно з яким до міжнародних префіксів належать ті, що не спираються на окреме слово, вживане в мові (не пов’язані з якимось коренем), а лише позначають певну модифікацію значення твірного слова в напрямку збільшення–зменшення, 5 Можливо, обравши назву žodžių sandaros, варто було пояснити й співвідношення з морфологією — що залишено морфології, а що і чому відокремлено в розділі про будову слів. 6 Подібні запитання виникли й під час розгляду деяких прикладів, наведених у таблицях 29 і 30. JOLANTA VASKELIENĖ. Apie įvairuojančius, naujus lietuvių kalbos reiškinius ir ne tik 221 у напрямках усунення–додавання, підвищення–пониження статусу тощо» (с. 233). Однак звичніше й точніше було б назвати всі наведені в таблиці морфеми префіксами та першими компонентами складних слів (тобто написати Tarp-tautinių priešdėlių ir pirmųjų dūrinių dėmenų inventorius <...>), тим паче що в тому самому місці монографії (с. 233) зазначено, що деякі слова, які авторка вважає префіксами, вживаються і як окремі слова: «Щоправда, є й винятки: наприклад, і згаданий вище vice-, і компоненти eks-, super-, ultra- лексикалізуються й часом у розмовних стилях уживаються як самостійні слова». Інше питання — чи доречно об’єднувати разом справжні префікси й перші компоненти складних слів, але це вибір авторки. Пор. ширший термін baigmuo, ужитий у підрозділі 2.2.2 (Žodžiai su įvairuojančiais baigmenimis); то, можливо, і підрозділ 2.2.1 варто було назвати не Žodžiai su įvairuojančiais priešdėliais, а Žodžiai su įvairuojančiais pradmenimis, і включити туди як префікси, так і компоненти складних слів? Крім того, важко зрозуміти, чим деякі компоненти, перелічені в таблиці 26, відрізняються від компонента складного слова kripto-, наведеного в таблиці 28 («перша частина складних слів, що вказує на таємність поняття, яке виражає друга частина слова, напр., kriptografija» TŽŽ 2013: 455). У таблиці 26 наведено не всі варіанти префіксів. Наприклад, у TŽŽ (2013: 61, 64) варіантами названо archi- і arki- (у таблиці archi- не зазначено) — очевидно, слів із цими варіантами просто не було в досліджуваних джерелах. У примітці 181 зазначено, що деяких морфем, поданих у таблиці (cis-, supra-, mal-, mis-), немає ані в TŽŽ, ані в Dabartinės lietuvių kalbos gramatikoje (DLKG 2005). Імовірно, їх вважають префіксами саме через згадане специфічне розуміння префіксів. Читаючи про співвідношення варіюваних членів, у деяких місцях виникали сумніви. Наприклад, у таблиці 13 («ненормативні явища, що мають відтінки значення або функції, які не спричиняють плутанини») наведено приклад kupiškietis ↔ kupiškėnas. Однак у Dabartinės lietuvių kalbos žodyne DLKŽ₈ kupiškietis, -ė і kupiškėnas, -ė мають однакове значення — «житель міста Купішкіс або району» (отже, є словотвірними синонімами). У Bendrinės lietuvių kalbos žodyne (BLKŽ) слово kupiškietis, -ė пояснено як «людина, яка живе в Купішкісі чи його околицях або походить звідти», а kupiškėnas, -ė — як «1. людина, яка живе в околицях Купішкіса або походить звідти» і «2. носій купішкенського говору східноаукштайтського діалекту». Отже, як за DLKŽ, так і за BLKŽ, kupiškietis, -ė і kupiškėnas, -ė у першому значенні не мають семантичних відмінностей7, їх чергування в цьому значенні 7 Хіба що авторка помітила якісь функційні відмінності. 222 BENDRINĖ KALBA | 96 можна. Отже, споріднені похідні kupiškietis, -ė і kupiškenas, -ė придатні для ілюстрації твердження, наведеного в таблиці 13, лише якщо брати слово з усіма його значеннями (як, очевидно, і було зроблено). Замислитися змусило таке твердження: «Отже, уточнене визначення лексичних варіантів могло б бути таким: це слова з різними коренями, що мають те саме лексичне значення» (с. 133). Не ставлячи під сумнів твердження Kalbotyros terminų žodyno, наведене у примітці 100 (Gaivenis, Keinys 1990), про корінь, і погоджуючись, що корінь безперечно важливий, слід сказати, що, мабуть, найважливішим є не просто корінь, а кінцевий продукт. Якщо визнати, що похідні є окремими лексичними одиницями, їхнє відмежування від лексики видається штучним (отже, похідні зі спільним коренем і тим самим значенням також є лексичними варіантами (у широкому розумінні), наприклад, згадані вище kupiškenas, -ė ir kupiškietis, -ė). Безперечно, лексичні одиниці мають різне походження; про це згадується і на с. 134: «Самі лексичні одиниці, що утворюють варіанти, мають різну природу». Однак варто було докладніше пояснити вибір вважати лексичними варіантами лише слова з різними коренями (із посиланням на те, де йтиметься про конкуруючі слова зі спільним коренем). Щодо категорії праці. На с. 269 написано: «Фіналь -akas (-iakas) [ŽS -akas/skol., žarg., ŽS -iakas/skol., žarg.] досить часто трапляється в литовських похідних — у назвах носіїв іменникової або дієслівної властивості <...>». Єдиний із наведених тут прикладів — laižiakas («лизання» (палке цілування)) — утворений від дієслова. Але це не назва носія дієслівної властивості, а віддієслівний абстракт (назва дії), хай і дещо конкретизований. Іноді важко зрозуміти, про що йдеться — про запозичення чи словотвір, про словотворчий суфікс чи про фіналь. Наприклад, на с. 264 йдеться про фіналь -abilus, -i, але тут же пишеться про суфікс: «Загальне словотвірне значення цього суфікса — “здатний робити (або спроможний мати) те, що позначено твірним словом”. Адаптація таких запозичень у литовській мові та їхня конкуренція з варіантними засобами вираження неоднакові». До речі, зазвичай говорять про словотвірне значення похідних (а не запозичень). На с. 376 написано: «Класифікаційно намагаються відмежувати варіанти граматичного оформлення слів від словотвірних варіантів слів, які з’являються у вжитку під час утворення слів з однаковим значенням за допомогою різних словотвірних засобів, пор.: pakampis: pakampė, potemė: potemės, aiškiaregis: aiškiaregys». Так, усі наведені тут приклади є словотвірними варіантами, але оскільки в працях із мовознавства їх часто плутають зі словотвірними синонімами, варто було б зазначити, що спільнокореневі похідні в усіх парах належать до того самого словотвірного типу JOLANTA VASKELIENĖ. Apie įvairuojančius, naujus lietuvių kalbos reiškinius ir ne tik 223 (префіксів pa-, po- та складних слів, утворених від прикметника й дієслова), але відрізняються побічними словотвірними засобами — закінченнями. Ще кілька дрібниць. Найчастіше вживають термін префікс, але іноді й префікс, наприклад, на с. 321: «Пор. адаптовані запозичення: 1) з міжнародним префіксом: egocentriškas, -a ← ego- + -centriškas, -a (англ. egocentric <...>)» — незрозуміло, чи вони чимось відрізняються, чи вживаються як синоніми. У примітці 183 йдеться про похідні, а в таблиці вжито ширший термін похідне утворення. Літератури багато, але подекуди, наприклад, у розмові про фразеологізми, можна було б послатися і на публікацію Pūtos Marcinkevičienės (2001), у якій ідеться про традиційну фразеологію та усталені словосполучення. Висловлені в рецензії думки й зауваги аж ніяк не применшують величезної праці, виконаної авторкою. Монографія R. Miliūnaitė Ivairuojantys ir nauji lietuvių kalbos reiškiniai XXI a. pradžioje: sistematika ir pokyčių kryptys стане однією з ключових праць про сучасну литовську мову. Немає сумніву, що теоретичними висновками, багатим емпіричним матеріалом і Сводом, представленими в монографії, користуватимуться науковці, які досліджують різні рівні мови, варіантність, норми, мовні різновиди та інші питання, а також практики, яких цікавлять конкретні варіанти литовської мови, причини їх виникнення, конкуренція та оцінювання. Отже, ця книжка стане у пригоді лексикологам і морфологам, фахівцям зі словотвору й синтаксису, кодифікаторам, редакторам, перекладачам та іншим читачам; її можна творчо використовувати і як навчальну книжку. Монографія може бути складнішою для розуміння нефахівцями з мовознавства, але слід сподіватися, що викладені в ній висновки дійдуть і до широкої громадськості, адже саме її представники й творять варіанти. Залишається погодитися з твердженням авторки, що ця праця (особливо Свод) є «необхідною передумовою та відправною точкою для подальших досліджень варіантності літературної мови. Інакше кажучи, Свод потрібен для вивчення змін і тенденцій у вжитку» (с. 11). Наприкінці книжки (у післямові) подано також орієнтири для подальших досліджень. Завершуючи рецензію, слід сказати, що ця монографія R. Miliūnaitė безперечно забезпечує можливості для подальших досліджень. ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА BLKŽ – Словник сучасної литовської літературної мови (готується до видання), гол. ред. D. Liutkevičienė, Вільнюс: Інститут литовської мови. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/bendrinės-lietuvių-kalbos-žodynas. DLKG 2005: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, red. V. Ambrazas. 4-as patais. leidimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. 224 BENDRINĖ KALBA | 96 DLKŽ8e 2021: Словник сучасної литовської мови, гол. ред. S. Keinys, 8-е виправлене й доповнене видання (електронна версія), Вільнюс: Інститут литовської мови. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/dabartines-lietuviu-kalbos-zodynas. LKE 2008: Lietuvių kalbos enciklopedija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. G a i v e n i s K a z i m i e r a s, K e i n y s S t a s y s 1990: Словник термінів мовознавства, Каунас: Šviesa. M a r c i n k e v i č i e n ė R ū t a 2001: Традиційна фразеологія та інші сталі словосполучення. – Lituanistica 4(48), 81–98. M i l i ū n a i t ė R i t a 2009: Dabartinės lietuvių kalbos vartosenos variantai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. P a u l a u s k i e n ė A l d o n a 1994: Lietuvių kalbos morfologija. Paskaitos lituanistams, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. R i m k u t ė E r i k a 2023: Rita Miliūnaitė. Įvairuojantys ir nauji lietuvių kalbos reiškiniai XXI a. pradžioje: sistematika ir pokyčių kryptys. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2022. – Acta Linguistica Lithuanica 88, 309–325. TŽŽ 2013: Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius: Alma littera. V a s k e l i e n ė J o l a n t a 2013: Darybinių sinonimų, darybinių variantų ir paronimų panašumai bei skirtumai. – Žmogus ir žodis: Didaktinė lingvistika 15(1), 206–214. Отримано 2023 08 10 J O L A N T A V A S K E L I E N Ė Шяуляйська академія Вільнюського університету Vytauto g. 84, LT-76352 Šiauliai [email protected] JOLANTA VASKELIENĖ. Apie įvairuojančius, naujus lietuvių kalbos reiškinius ir ne tik 225