Construction of the Image of Persons with Disabilities in Latvian Mass Media

VELGA POLINSKA Латвійський мовний інститут Латвійського університету Ідентифікатор ORCID: 0000-0002-5459-1382 НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕНЬ: соціолінгвістика, проста мова. DOI: doi.org/10.35321/bkalba.2023.96.07 DITE LIEPA Латвійський мовний інститут Латвійського університету, Університет Страдіня Ідентифікатор ORCID: 0000-0002-3458-5890 НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕНЬ: соціолінгвістика, культура мови. DOI: doi.org/10.35321/bkalba.2023.96.07 КОНСТРУЮВАННЯ ОБРАЗУ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ В ЛАТВІЙСЬКИХ ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ1 КЛЮЧОВІ СЛОВА: засоби масової інформації, люди з інвалідністю, конструювання реальності, контент-аналіз, лінгвістичний аналіз. АНОТАЦІЯ Конструювання реальності в Інтернеті є невіддільною частиною життя людей. З одного боку, багато хто вирішує конструювати власні (фальшиві) реальності. З іншого боку, реальність, створена засобами масової інформації, впливає на кілька суспільних груп. Не все опубліковане в Інтернеті можна вважати журналістикою; однак професійна журналістика відіграє важливу роль у формуванні громадської думки. Отже, функції медіа слід не лише розглядати, а й свідомо та цілеспрямовано використовувати. На жаль, так буває не завжди. Статтю присвячено аналізу змісту та мовних особливостей статей про людей з інвалідністю, опублікованих на одному з найпопулярніших новинних вебсайтів Латвії — jauns.lv. Результати показують, що як зміст, так і мовний вибір, хоча переважно й ненавмисно, можуть формувати та поширювати хибні уявлення про людей з інвалідністю. Однак рішення цієї проблеми ще належить визначити. 1 Для Велги Полінської цю роботу підтримує Фонд стипендій молодих лідерів імені Рьоїчі Сасакі—Sylff. Для Діте Лієпи цю роботу підтримує державна дослідницька програма «Летоніка — сприяння латвійському та європейському суспільству», проєкт «Використання та розвиток сучасної латиської мови» (№ VPP-LETONIKA-2022/1-0001). 138 BENDRINĖ KALBA | 96 АНОТАЦІЯ Конструювання реальності в Інтернеті — невіддільна частина життя людей. З одного боку, багато людей самі обирають конструювати власну (несправжню) реальність. З іншого боку, реальність, створювана медіа, впливає на не одну суспільну групу. Не все, що публікується в Інтернеті, можна вважати журналістикою, однак професійна журналістика відіграє важливу роль у формуванні громадської думки. Отже, функції медіа слід не лише обговорювати, а й свідомо та цілеспрямовано використовувати. На жаль, так буває не завжди. У статті аналізуються зміст і мовні особливості статей про людей з інвалідністю, опублікованих на одному з найпопулярніших новинних порталів Латвії jauns.lv. Результати аналізу свідчать, що і зміст, і мовні рішення, хоча й ненавмисно, можуть формувати та поширювати хибне уявлення про людей з інвалідністю. Однак способи розв’язання цієї проблеми ще не визначені. ВСТУП За останні 8 років користувачі онлайн проводили в Інтернеті в середньому 6,5 години щодня (Statista 2023). З огляду на це очевидно, що нові реалії сьогодення впливають майже на всі галузі та аспекти людського життя. Мову зазвичай розглядають як засіб комунікації, але вона також є потужним інструментом конструювання соціальної реальності або її передавання. У цифрових медіа поширеними викликами є чутки, хибна інформація, дезінформація та шкідлива інформація (Sadiq, Saji 2022). Фейкові новини існували ще за часів монархів і використовувалися з різною метою; однак технології стрімко прискорили їх поширення (Muqsith et al. 2021). Мовні засоби часто навмисно використовують, щоб маніпулювати читачем: впливати на результати виборів, домогтися бажаних дій, наприклад під час недавньої пандемії COVID-19, вводити в оману чи збивати з пантелику суспільство під час війни та з багатьох інших причин. З іншого боку, дезінформація та викривлені уявлення можуть виникати ненавмисно через неякісну журналістику або брак знань (Wardle 2017). Дедалі частіше можна почути про фейкові реальності в соціальних мережах, які негативно впливають на молодих дорослих, особливо на тих, чиї можливості вже обмежені через соціальне чи економічне становище або інші обставини (Fardghassemi 2022; Patwari 2022). Поки підлітки та молоді дорослі занурюються в життя у фальшивих реальностях, існує й інша вразлива група суспільства, яка зазнає впливу оманливих уявлень, що VELGA POLINSKA, DITE LIEPA. Construction of the Image of Persons with Disabilities in Latvian Mass Media 139 часто формуються через брак знань і недостатні навички комунікації. Отже, мета цієї статті — проаналізувати, як інвалідність як соціальна реальність відображається в цифрових масмедіа Латвії та як це може впливати на суспільні настанови. 1. ФУНКЦІЇ МАСМЕДІА У КОНСТРУЮВАННІ СУЧАСНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ «Масмедіа <...> формують, впливають і опосередковано регулюють суспільні справи в демократичному устрої. Хоча медіа не мають конституційних повноважень контролювати справи держави, вони є потужним інструментом формування громадської думки <...>» (Bhatt 2020: 1). До масмедіа переважно належать газети й періодичні видання, радіо- й телетрансляції, а також аудіовізуальні матеріали; кожна група людей знаходить у масмедіа щось цікаве для себе (Bhatt 2020: 1). «Із активним виходом глянцевих щотижневиків на латвійський ринок друкованої преси, урізноманітненням контенту електронних медіа, функціонуванням інтернет-порталів, зміною читацьких звичок населення, старінням суспільства, а також демографічними та економічними процесами зменшилися кількість читачів регіональних і національних газет та попит на друковану пресу» (Uzule 2018: 164). Очевидно, що аудиторія втратила інтерес до газет, особливо до щоденних. Наклад усіх щоденних газет скорочується. Нині матеріали щоденних газет здебільшого використовують у їхніх інтернет-версіях (Zelče 2018: 489). «За останнє десятиліття читацька аудиторія журналів залишалася відносно стабільною; провідне місце посідають споживчі журнали — щотижневі та щомісячні видання, розраховані на широку аудиторію, які публікують матеріали на актуальні й цікаві читачам теми, пропонують рекомендації щодо способу життя та споживання, а також варіанти розв’язання проблемних ситуацій» (Zelče 2018: 492–495). Масмедіа виконують різні функції; найважливішими з них визначено такі (McCombs, Shaw 1972; Rozenbergs 1995: 92; Dimants, Russ-Mols 2009: 19–26; Bhatt 2020: 1; Truyens, Picone 2021: 259–160): • Інформування. Очікується, що медіа надаватимуть достатній обсяг інформації, аби аудиторія могла компетентно ухвалювати рішення як учасники ринку та як громадяни. Інформація має охоплювати національний і міжнародний рівні, оскільки коректне висвітлення соціальних, політичних та економічних чинників має першорядне значення для розвитку суспільства. 140 BENDRINĖ KALBA | 96 Артикуляція. Медіа висвітлюють конкретні обставини та проблеми, а так звана сторожова функція викриває неправомірні дії чи висловлювання, які спочатку залишаються невидимими або невідомими широкій громадськості. Формування порядку денного, або, іншими словами, зосередження уваги громадськості на окремих подіях, які згодом визначають і порядок денний суспільства: якщо певна проблема наразі важлива, журналісти шукають різні її аспекти замість того, щоб пропонувати різноманітні теми. Розваги. Значення цієї функції постійно зростає, і з часом вона також сприяла тому, що медіа охопили масову аудиторію. Однак дискусійним є питання, чи є розваги функцією журналістики, чи побічним наслідком успішної роботи журналістів. Крім того, ця функція також розмиває межі журналістики. Освіта. Хоча освіта передусім є завданням шкіл та університетів, медіа поширюють знання, навчають людей, а іноді навіть викладають їм базові навички, підвищуючи рівень їхнього життя. Медіа справляють довготривалий вплив на наші погляди та поведінку. Інтеграція. Цю функцію обговорюють рідше, хоча її значення зростає: масмедіа будують мости між різними індивідуальними та соціальними світами. «Медіа та індустрія культури привертають нашу увагу, формують нашу свідомість, способи мислення й дії, тим самим вирішально впливаючи на нашу соціалізацію. Однак медіа часто відволікають увагу від проблем і реального життя; іноді вони створюють масову істерію, а іноді діють як заспокійливе» (Dimants, Russ-Mols 2009: 28–29). Однак не все, що пропонують медіа, слід вважати журналістикою, і часто складно відрізнити журналістику від інших видів діяльності медіапідприємства. Крім того, з огляду на свободу слова, кожен може назвати себе журналістом (Dimants, Russ-Mols 2009: 19). «В епоху цифрових медіа та в контексті креативних індустрій саме ця діяльність <...> заслуговує на особливу увагу, оскільки вона стала дедалі більш спірним простором для працівників медіа, які спеціалізуються на створенні, фільтруванні та поширенні інформації і для яких професійна ідентичність, авторитет та експертність пов’язані з їхньою центральною роллю в управлінні процесами виробництва й поширення (мас)медіа» (Lewis 2012: 837). Однак журналістика намагається відрізнити себе від інших творців контенту (наприклад, блогерів чи політиків) за допомогою професійних VELGA POLINSKA, DITE LIEPA. Construction of the Image of Persons with Disabilities in Latvian Mass Media 141 норм, які можуть бути письмовими або іноді неписаними та загалом поділяються на три категорії: інформування, автономна діяльність і контроль за владою (Truyens, Picone 2021: 259). 2. ЗМІСТ І МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ, ЩО СПРИЯЮТЬ ФОРМУВАННЮ ОБРАЗУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ 2.1. Методологія та корпус даних У цій статті бібліографічний метод дослідження застосовано для опису функцій засобів масової інформації та їхнього впливу на суспільство, а також для інтерпретації мовних і граматичних структур з погляду конструювання значення. Для подальшого аналізу до вибраних статей застосовано спочатку кількісний, а потім якісний контент-аналіз, щоб визначити мовні та змістові особливості, які сприяють формуванню образу осіб з інвалідністю. Мовний аналіз охоплював лексику, морфологію, синтаксис і пунктуацію. Корпус даних було зібрано на онлайн-медіаплатформі jauns.lv. Вебсайт працює з 2009 року й швидко посів провідне місце серед улюблених вебсайтів читачів. Від моменту запуску вебсайт надає безкоштовний доступ, а це означає, що весь його вміст доступний кожному охочому без будь-яких обмежень. У 2022 році він був серед трьох найпопулярніших новинних вебсайтів Латвії, охопивши аудиторію з 759 000 відвідувачів (Gemius 2023). На jauns.lv у середньому щодня публікують 80–100 статей у робочі дні та 50–60 статей у святкові дні. Статті було відібрано за період із 1 січня 2023 року до 16 вересня 2023 року за такими ключовими словами: інвалідність, функціональний розлад, психічний розлад, порушення рухових функцій і особливі потреби. Також було введено ключове слово «інклюзія», однак отримані результати стосувалися гендерних питань, а не людей з інвалідністю; тому від цього ключового слова згодом відмовилися. Остаточний корпус даних складається зі статей, знайдених за введеними ключовими словами, опублікованих у зазначений період і тематично пов’язаних із темою статті, тобто людей з інвалідністю в них було або центральною темою, або їх згадували для порівняння чи з іншою метою. 142 BENDRINĖ KALBA | 96 2.2. Аналіз змісту корпусу даних Після застосування зазначених критеріїв було відібрано 57 статей. Із них 49 статей присвячено подіям у Латвії, а 8 — подіям у світі. За висвітлюваними темами статті можна поділити на кілька груп: • Описи послуг і рішення уряду, пов’язані з людьми з інвалідністю (10) — статті про бюджетні пріоритети Міністерства добробуту Латвії, підвищення оплати праці персональних асистентів і доступність їхніх послуг, допомогу на покриття витрат на електроенергію та труднощі з отриманням статусу особи з інвалідністю. • Особисті історії (9) — сімейні історії про догляд за дитиною чи дорослим із тяжкою інвалідністю, надихаючі історії про досягнення попри інвалідність і заклики до пожертв. • Проблеми з транспортом (7) — безкоштовний проїзд для людей з інвалідністю, звільнення від плати за вхід у місті Юрмалі, збільшення транспортної компенсації для людей з інвалідністю та труднощі користування громадським транспортом для осіб із порушеннями рухових функцій. • Доступність (7) — позов омбудсмана проти муніципалітету Смилтене, недостатня доступність у кварталі ВЕФ у Ризі, скутери як загроза та перешкоди для доступу людей з інвалідністю, нові доступні приміщення поштового відділення в Саулкрасти, нова доступна прогулянкова доріжка на пляжі Вецаки та адаптований одяг для людей, які користуються інвалідними візками. • Дискримінація (5) — ізоляція через стому, дискримінація на ринку праці, вибачення Данії за дискримінацію осіб з інвалідністю, конфлікт Ілона Маска з працівником з інвалідністю, думка письменника Юргіса Лієпнієкса щодо пенсій спортсменів. • Інвалідність як наслідок неналежної поведінки (4) — відомий фігурист не дотримується вказівок лікаря й потребує ампутації стоп; уживання отруйних грибів може призвести до стійкої інвалідності; ігнорування симптомів інсульту може призвести до стійкої інвалідності; чоловік не дотримується вимог безпеки праці, падає з даху й стає особою з інвалідністю та порушеннями рухових функцій. • Інше (15) — дві статті про успішні операції та маніпуляції, запуск ляльки Барбі із синдромом Дауна, нова пісня до Дня людей із синдромом Дауна, спостереження лікаря щодо збільшення залученості батьків до догляду за дітьми, фестиваль для людей із психічними розладами, VELGA POLINSKA, DITE LIEPA. Construction of the Image of Persons with Disabilities in Latvian Mass Media 143 Пральня працевлаштовує людей з інвалідністю, а омбудсмен закликає висувати кандидатури людей, які підтримували осіб з інвалідністю; серед тих, кого звільнено від обов’язку утримувати територію, є також люди з інвалідністю. Також було чимало статей із негативним посилом: клопотання вбивці-бігуна з протезом про дострокове звільнення відхилили; тренера з легкої атлетики дискваліфікували після цькування осіб з інвалідністю; пропаганда використовує образ російського пенсіонера, якого змушують складати іспит із латиської мови; російські солдати, скалічені на війні, стануть параспортсменами. До категорії «Інше» також належить стаття про вживання мови, що не є інклюзивною: Invalids, aklais, idiots, debiliķis – vārdi, no kuriem jāatbrīvojas (Інвалід, сліпий, ідіот, дебіл — слова, яких треба позбутися). Статтю підготувала неурядова організація, яка відстоює права людей з інвалідністю в Латвії; у ній представлено результати дворічного моніторингу коментарів в інтернеті. У статті не радять уживати такі слова, як invalids, idiots, debils, kurls, akls (інвалід (як іменник), ідіот, дебіл, глухий, сліпий). Хоча багато років тому ці слова використовувалися як медичні терміни, зі змінами в мові вони стали вважатися сленгом (на позначення нерозумної людини або людини, яка не хоче слухати, помічати тощо) і є недоречними в будь-якому контексті. Загальний принцип опису людей з обмеженими можливостями — «спочатку людина»: тобто замість invalids слід уживати словосполучення cilvēks ar invaliditāti (людина з інвалідністю). Окремо було звернуто увагу на словосполучення mūžīgais bērns (вічна дитина), яке політики часто використовують щодо людей із тяжкими порушеннями здоров’я, які потребують постійного й безперервного догляду: називаючи їх eternal child, ми інфантилізуємо дорослих представників певної групи суспільства (Barkāns 2023). Водночас варто зазначити, що в журналістиці ці слова вживаються рідко, за двома винятками: invalids — це спадщина, яка збереглася в латиській мові ще з кінця 19th століття (Barkāns 2023), — та eternal child, яке журналісти швидко підхопили як евфемізм, покликаний нібито пом’якшити делікатну тему. Якісний аналіз набору даних показує, що тема інвалідності рідко з’являється в матеріалах мас-медіа: з 1 січня до 16 вересня на jauns.lv могло бути опубліковано близько 18 500 статей, однак лише 57 (0,003%) із них стосувалися інвалідності. Крім того, якісний аналіз виявляє тенденції у змісті матеріалів: часто публікації стосуються звільнень і знижок для людей з інвалідністю, збільшення допомоги та скорочення фінансового розриву, роботи органів влади з підтримки людей 144 BENDRINĖ KALBA | 96 з інвалідністю та субсидій у цій сфері, а також скарг, що стосуються різних питань, пов’язаних з інвалідністю. Важливо звернути увагу на принцип використання інвалідності як загрози, що ставить її на один рівень зі смертю та стигматизує всі види інвалідності: існує надзвичайно висока ймовірність померти або отримати інвалідність на все життя (існує надзвичайно висока ймовірність смерті або інвалідності на все життя); [інсульт] досі є однією з найпоширеніших причин інвалідності та смерті у світі ([інсульт] залишається однією з провідних причин інвалідності та смерті у світі); працівник зазнає настільки тяжких травм, що стає людиною з інвалідністю і страждає від порушень рухливості (працівник отримує настільки тяжкі травми, що стає людиною з інвалідністю і страждає від порушення рухливості). Ще одна особливість змісту статей полягає в тому, що час від часу в них окремо акцентують на певній інвалідності, наприклад: використання електросамокатів наражає на небезпеку не лише самих водіїв, а й інших учасників дорожнього руху, зокрема людей з особливими потребами (використання електросамокатів наражає на небезпеку не лише самих водіїв, а й інших учасників дорожнього руху, зокрема людей з особливими потребами). Це свідчить про прагнення суспільства ставитися до людей з інвалідністю особливо, що, своєю чергою, засвідчує: люди з інвалідністю ще не стали рівноправною частиною суспільства. Загалом позитивний посил мають лише кілька статей: дві — про нові доступні об’єкти, дві — про святкові заходи та відзначення для осіб з інвалідністю, і одна — про нагородження людей, які протягом року підтримували осіб з інвалідністю. З іншого боку, більшість статей свідомо прагнуть відобразити позитивні зміни в законодавстві або суспільстві, тоді як ненавмисно опублікована інформація та контекст конструюють образ людей з інвалідністю як осіб, існування яких залежить від отримання знижок, звільнення від сплати зборів і значних обсягів державного фінансування, а також від наявності спеціально пристосованих транспортних засобів, будівель та інфраструктури. Крім того, поводячись неналежним чином, людина також може опинитися в цій категорії. 2.3. Використання мови «Слова, які мають щось позначати, оцінюють цей позначуваний об’єкт своїм забарвленням і визначають, яким є ставлення автора або яким має бути ставлення аудиторії» (Dimants, Russ-Mols 2009: 90). Існують нюанси VELGA POLINSKA, DITE LIEPA. Construction of the Image of Persons with Disabilities in Latvian Mass Media 145 у тексті, які називають конотаціями або побічними значеннями. Це можуть бути непомітні відмінності зі значним впливом; вибір слів часто містить послання для адресатів (Dimants, Russ-Mols 2009: 92). Використання мови аналізували на різних рівнях: морфологічному, лексичному, словотвірному, а також на рівні пунктуації. У наборі даних було виявлено кілька помітних мовних особливостей, які розглянуто далі. Майже в кожній тематичній групі набору даних були тексти, у яких використовувався непрямий спосіб: І звичні відмовки про те, що на все не вистачає грошей, однак нібито суперечать фактам, пояснює керівник Латвійського альянсу рідкісних захворювань (І звичні відмовки про те, що на все не вистачає грошей, однак нібито суперечать фактам, пояснює керівник Латвійського альянсу рідкісних захворювань); Це нібито є істотною додатковою фінансовою підтримкою для людей із тяжкими порушеннями ходи та руху (Це вважається істотною фінансовою підтримкою для людей із тяжкими порушеннями ходи та руху); На ній зображена літня жінка, якій, попри інвалідність, нібито належить складати іспит з державної мови (На ній видно літню жінку, яка, попри інвалідність, нібито має складати іспит з державної мови); коли послуга нібито стане доступною, за неї нібито платитимуть (коли послуга нібито стане доступною, за неї нібито платитимуть); він визнав, що спортсмени його групинібитонасміхалися один з одного (він визнав, що, за припущенням, спортсмени його групи насміхалися один з одного). В латиській мові непрямий спосіб використовують для переказу інформації з іншого джерела або для позначення невпевненості мовця в тому, чи справді вона правдива (VPSV 2007: 55). Форми непрямого способу слугують для вираження різноманітних відтінків ставлення або непрямого викладу думки. Непрямий спосіб використовують, щоб висловити припущення щодо можливості чогось; вживаючи його, журналіст демонструє негативне ставлення та подає інформацію й факти, яких не підтримує. Автор обирає непрямий спосіб, якщо вважає інформацію гаданою, фантазіями або просто чутками (Nītiņa 2001). Крім того, непрямий спосіб іноді використовують, щоб показати, що мовець здивований чимось, водночас висловлюючи іронію або несхвалення (Kalnača, Lokmane 2021: 241). У групі особистих історій була стаття, де непрямий спосіб поєднувався з лапками: 146 BENDRINĖ KALBA | 96 Після операції Гарі, за його словами, відчував, що «життя скінчилося». Він розповів, що «це був важкий час» — у стані депресії він пив і кілька разів намагався вчинити самогубство. Після цього він захопився спортом, зокрема гольфом, лижами та скелелазінням, що допомогло йому «відновити впевненість у власних силах». Лапки використовуються для цитат, а в латвійській граматиці існує кілька правил цитування. Цей приклад можна було б пов’язати з прямою мовою: якщо цитату наведено в реченні в повній формі, потрібні лапки (Valoda.ailab.lv). З іншого боку, під час цитування слід використовувати дійсний спосіб, тоді як непрямій мові відповідає непрямий спосіб. У результаті лапки виконують і іншу функцію — «Лапки використовуються для позначення слів у переносному значенні та стилістично недоречних слів» (LVR 2018), і текст набуває іронічного тону. Досить часто в текстах, пов’язаних з інвалідністю, можна спостерігати явище зменшувально-пестливих форм, часто у сполученні з контрастними кількісними характеристиками або ступенями: Ніжка була завбільшки з мій великий палець, п’ятка — як кінчик великого пальця. Це для порівняння, яким крихітним він був (Ніжка була завбільшки з мій великий палець, маленька п’ятка — як кінчик великого пальця. Це для порівняння, яким надзвичайно крихітним він був); сім'ї, у яких з'явивсямалюк із тяжкими порушеннями розвитку (сім'ї, у яких народилася дитина із тяжкими порушеннями розвитку); Спочаткумалюк народився здоровеньким, але раптом виникли серйозні проблеми (Спочатку дитина народилася здоровенькою, але раптом виникли серйозні проблеми); Якось однаматуся, у якоїдитина народилася з особливими потребами, надіслала мені повідомлення, щодитина грає на піаніно. У неї функціональні порушення, вона грає на піанінокулачком, бо не може зробити цьогомаленькими пальчиками (Якось мама, чия дитина народилася з особливими потребами, надіслала мені повідомлення, що дитина грає на піаніно. У неї функціональні порушення; вона грає на піаніно своїм кулачком, бо не може зробити цього своїми маленькими пальчиками); Трохи розумної підтримки — і для кожного знайдеться невеличка робота, яка їм під силу й приносить радість (Трохи розумної підтримки — і для кожної людини можна знайти невеличку роботу, яку можна виконати й яка приносить радість); Не довелося б платити з власної кишені! (Не довелося б платити з власної кишені!). VELGA POLINSKA, DITE LIEPA. Construction of the Image of Persons with Disabilities in Latvian Mass Media 147 Професорка Анна Вулане пояснює: «Виникнення демінутивів пов’язане з уявленням про те, чи відповідають реалії нормі. Існування такого протиставлення переважно пов’язане з усталеними у свідомості членів суспільства уявленнями про те, яким має бути предмет — великим чи малим, легким чи важким, високим чи низьким тощо. Демінутив виражає те, що відповідний предмет за певними параметрами не досяг цієї норми, а їхня інтенсивність є меншою за передбачувану норму. Такі демінутиви більш-менш точно передають інформацію про об’єктивну реальність» (Vulāne 2013: 228). Особливості людини з інвалідністю — зовнішність, здібності чи речі, що їй належать, — часто описують за допомогою демінутивів, тим самим указуючи на невідповідність загальноприйнятим суспільним стандартам. Протиставлення їм «масштабних» ускладнень додає ще один акцент. Професор Клавс Седленієкс вважає, що «демінутиви несуть у собі певну приховану агресію» (Alberte 2009). У проаналізованих статтях також дуже часто трапляються характерні для теми інвалідності колокації, наприклад колокації зі словом cīnīties (боротися) з різними прийменниками та об’єктами: cīnīties ar dēla dzīvi un mācībām (боротися з fight with життям і навчанням сина); Vecākiem ir jācīnās par bērniem! (Батьки мають fight for своїх дітей!); cīnīties par savu bērnu dzīvi (боротися за fight for життя своїх дітей); cīnījās par dēla veselību (fought for здоров’я сина); cīnīties pret sabiedrībā izveidojušos stigmatizāciju (боротися проти fight against стигматизації, що сформувалася в суспільстві); Tāds nu viņš mums ir – cīnītājs (Ось такий він у нас — fighter); viņš tiek parādīts kā varoņa tēls: re, kāds malacis, kā cīnās, sevi pierādījis (його показують як героя: дивіться, який молодець, як fighting, довів, чого вартий); а ciest (страждати): порядок, який ігнорує рішення та рекомендації лікарів, змушуючи ciest дітей із рідкісними захворюваннями (порядок, який ігнорує рішення та рекомендації лікарів, тим самим змушуючи дітей із рідкісними захворюваннями suffering); стає інвалідом і cieš від порушень рухових функцій (стає людиною з інвалідністю та suffers від порушень рухових функцій). 148 BENDRINĖ KALBA | 96 У Словнику латиської літературної мови дієслово cīnīties має кілька значень: 1. «Намагатися перемогти, застосовуючи фізичну силу або спритність». 2. «Брати активну участь у збройній боротьбі, війні, намагаючись перемогти (ворога)». 3. «Протистояти (стихії природи)». 3.1. «Намагатися знищити, ліквідувати (зазвичай паразитів)» (LLVV 1996). Значення дієслова ciest: 1. «Відчувати фізичний біль, страждання». 2. «Гостро переживати негативні психічні стани; глибоко сумувати». 3. «Гостро відчувати небажані обставини» (LLVV 1996). Постійне вживання цих дієслів закріплює уявлення, що люди з інвалідністю постійно відчувають біль і відчай. На мовному рівні в наборі даних також виявилося неправильне вживання термінів: cilvēki ar kustību traucējumiem jeb ratiņkrēslos (люди з порушеннями руху, або в інвалідних візках); transportlīdzeklis, kas piemērots cilvēkam ar funkcionāliem traucējumiem (транспортний засіб, пристосований для людини з функціональними порушеннями); personas ar ierobežotām pārvietošanās iespējām (cilvēki ratiņkrēslos) (люди з обмеженими можливостями пересування (люди в інвалідних візках)). Такі приклади сприяють стигматизації різних видів інвалідності, наприклад твердженням, що всі люди з порушеннями руху чи обмеженою мобільністю користуються інвалідним візком або що функціональні порушення охоплюють лише фізичні обмеження. Така стигматизація також відбувається через неприйнятну або неінклюзивну мову — viņam ir tikai fiziska, ne garīga [invaliditāte] (у нього лише фізична, а не психічна [інвалідність]); [viņa] ir piekalta pie ratiņkrēsla, bet prāts strādā diezgan labi ([вона] прикута до інвалідного візка, але її розум працює доволі добре). Варто згадати й деякі інші тенденції, виявлені в наборі даних: • подвійне акцентування — Ieva ir jauna sieviete ratiņkrēslā ar īpašām vajadzībām (Ієва — молода жінка в інвалідному візку з особливими потребами); būvnieks kļūst par invalīdu ar kustību traucējumiem (будівельник стає інвалідом із порушеннями руху); • перебільшення — ja cilvēks ir piekalts pie ratiņkrēsla, tas ir viss (якщо людина прикута до інвалідного візка, то це все); • сленг — ratiņkrēslinieki (візочники), invalīds (інвалід). Більшість описаних прикладів, схоже, виникає через брак знань: автор статті прагне пом’якшити, здавалося б, тяжкі життєві обставини людини з інвалідністю, часто формуючи VELGA POLINSKA, DĪTE LIEPA. Construction of the Image of Persons with Disabilities in Latvian Mass Media 149 уявлення щодо успадкованих стереотипів про цю тему. Крім того, статті часто супроводжуються зображеннями самотніх людей, залишених без будь-якої допомоги й нездатних упоратися самостійно, проте аналіз зображень є темою для іншого дослідження. У майбутніх дослідженнях також слід проаналізувати тенденцію не публікувати відомості про авторів. Однак, повертаючись до аналізу, представленого в цій статті, можна зробити висновок, що неуважне використання згаданих мовних засобів призводить до посилення наявних уявлень, які можуть істотно впливати на ставлення суспільства й таким чином перешкоджати інклюзії людей з інвалідністю. ПІДСУМКОВІ ЗАУВАЖЕННЯ У цифрову епоху надзвичайно легко конструювати будь-яку реальність на свій розсуд. Частина суспільства схильна робити це самостійно, тоді як різні суспільні групи, наприклад люди з інвалідністю, стикаються з образами, сконструйованими масмедіа. У латвійських масмедіа про інвалідність згадують зрідка й часто поверхово — журналісти й далі відтворюють наявні стереотипи та уявлення. Часто це відбувається через брак знань, що за умов свободи слова є досить поширеним явищем. Однак, чинячи так, масмедіа не використовують своїх функцій інтеграції та просвіти. Навпаки — зображуючи інвалідність як засіб залякування суспільства, щоб змінити його поведінку, а також поширюючи образ людини, яка постійно страждає від болю, переживає тяжкі психічні стани й безупинно потребує більших виплат, знижок і пільг, вони перешкоджають інклюзії людей з інвалідністю. Варто зазначити, що інклюзивна мова складніша, а суспільство прагне використовувати коротші форми. Однак у журналістиці так не повинно бути. Через різні зовнішні обставини журналісти мають мало досвіду або зовсім його не мають у висвітленні людей з інвалідністю. Зазвичай опубліковані статті мають позитивний намір; утім, ефект від способу подання змісту є протилежним. Іноді мова, яка на перший погляд здається інклюзивною, може посилювати упередження щодо певної групи людей. З іншого боку, мовний рівень найлегше контролювати й регулювати за допомогою рекомендацій щодо вживання мови. Однак це лише невелика частина того, що конструює реальність. Хоча рішення описаної проблеми ще належить визначити, автори статті висловлюють сподівання, що викладені спостереження заохотять до обговорення того, як ретельніше виконувати функції журналістики, зважаючи на її вплив на всі групи суспільства. 150 BENDRĪNĒ KALBA | 96 REFERENCES Alberte Ieva 2009: Mīlināšanās valoda. Par ko tā liecina? Pieejams: https://www.diena.lv/raksts/izklaide/cits/milinasanas-valoda.-par-ko-ta-liecina-662830. Barkāns Elmārs 2023: Invalids, aklais, idiots, debiliķis – vārdi no kuriem jāatbrīvojas. Pieejams: https://jauns.lv/raksts/zinas/536411-invalids-aklais- idiots-debil kis-vardi-no-kuriem-jaatbrivojas. Bhatt Tara 2020: Role of Mass Media. Available at: https://www.lkouniv.ac.in/site/writereaddata/siteContent/202004120825283934tara_bhatt_an-thro_ROLE_OF_MASS_MEDIA.pdf. Dimants Ainārs, Russ-Mols Stefans 2009: Žurnālistika. Mācību un rokasgrāmata, Rīga: Biznesa augstskola “Turība”. Fardghassemi Sam 2022: The Causes of Loneliness: The Perspective of Young Adults in London’s Most Deprived Areas. – PLoS One 17(4). DOI: 10.1371/journal.pone.0264638. Gemius 2023: Gemius publicē apskatu par 2022. gada apmeklētākajām vietnēm. Pieejams: https://www.gemius.lv/all-reader-news/gemius-publice-apskatu-par-2022-gada-apmekletakajam-vietnem.html. Kalnača Andra, Lokmane Ilze 2021: Latvian grammar, Rīga: University of Latvia Press. DOI: 10.22364/latgram.2021. Lewis Seth C. 2012: The Tension Between Professional Control and Open Participation. – Information Communication and Society 15(6), 835–866. DOI: 10.1080/1369118X.2012.674150. LLVV 1996: Latviešu literārās valodas vārdnīca, Rīga: Zinātne. LVR 2018: Latviešu valodas rokasgrāmata, eds. I. Jansone, A. Vulāne. Pieejams: http://valodasrokasgramata.lv. McCombs Maxwell E., Shaw Donald L. 1972: The Agenda-setting Function of Mass Media. – Public Opinion Quarterly 36(2), 176. DOI: 10.1086/267990. Muqsith Munadhil, Pratomo Rizky, Zainal Anna, Kuswanti Ana 2021: Fake News as a Tool to Manipulate the Public with False Information. – Advances in Social Science, Education, and Humanities Research, 606. DOI: 10.2991/assehr.k.211206.017. Nītiņa Daina 2001: Vārdu un vārdoformu semantikas pragmatis kie aspekti. – Linguistica Lettica 8, 78–86, Rīga: LU Latviešu valodas institūts. Patwari Pallavi 2022: Relationship Between Subjective Happiness and Social Media Usage: Self-esteem as a Mediator. – The International Journal of Indian Psychology 10(2). DOI: 10.25215/1002.062. Rozenbergs Jānis 1995: Latviešu valodas stilistika, Rīga: Zvaigzne ABC. VELGA POLINSKA, DITE LIEPA. Construction of the Image of Persons with Disabilities in Latvian Mass Media 151 Sadiq Muhammed, Saji K. Mathew 2022: The Disaster of Misinformation: A Review of Research in Social Media. – International Journal of Data Science and Analysis 13, 271–285. DOI: 10.1007/s41060-022-00311-6. Statista 2023: Average daily time spent using the internet by online users worldwide from 3rd quarter 2015 to 2nd quarter 2023. Available at: https://www.statista.com/statistics/1380282/daily-time-spent-online-global. Truyens Pauljan, Picone Ike 2021: Audience Views on Professional Norms of Journalism. A Media Repertoire Approach. – Journalism and Media 2(2), 258–274. DOI: 10.3390/journalmedia2020015. Uzule Laura 2018: Reģionālie mediji. – Latvijas mediju vides daudzveidība, Rīga: Latvijas Universitātes Akadēmiskais apgāds, 156–188. Valoda.ailab.lv – Personas runas un domu attēlojums. Tiešā runa, Latvijas Universitātes Matemātikas un informātikas institūta Mākslīgā intelekta laboratorija. Pieejams: http://valoda.ailab.lv/latval/vidusskolai/SINTAKSE/sint11.htm. VPSV 2007: Valodniecības pamatterminu skaidrojošā vārdnīca, ed. V. Skujiņa, Rīga: LU Latviešu valodas institūts. Vulāne Anna 2013: Vārd darināšana. – Latviešu valodas gramatika, Rīga: LU Latviešu valodas institūts, 190–261. Wardle Claire 2017: Fake News. It’s Complicated. – Medium.com. Available at: https://medium.com/1st-draft/fake-news-its-complicated-d0f773766c79. Zelče Vita 2018: Latvijas mediju patēriņa daudzveidība un ekspozīcija. – Latvijas mediju vides daudzveidība, Rīga: Latvijas Universitātes Akadēmiskais apgāds, 487–522. Gauta 2023 11 18 Priimta 2023 11 27 VELGA POLINSKA, DITE LIEPA CONSTRUCTION OF THE IMAGE OF PERSONS WITH DISABILITIES IN LATVIAN MASS MEDIA Summary Reality construction on the Internet is an inseparable part of human lives. On one hand, many people choose to construct their own (fake) realities. On the other hand, there are several groups of society that are affected by the realities built by the mass media, for example, people with disabilities. In the times when there is freedom of speech, not everything published online can be considered journalism; however, professional journalism has an important role in moulding public opinion. Thus, the functions of the media – informing, 152 BENDRINĖ KALBA | 96 articulation, agenda setting, entertainment, education, and integration – should not only be considered but also exploited deliberately and purposefully. The article is devoted to the analysis of the contents and linguistic features of the articles about people with disabilities published on one of the most popular news websites in Latvia – jauns.lv. The articles were selected within the timeframe from January 1, 2023, till September 16, 2023, and using the keywords: disability, functional disorder, mental disorder, movement disorder, and special needs. The content analysis of the dataset showed that that the disability topic in mass media content is included rarely (around 0,003% of the articles). Often the published material concerns exemptions and reductions for people with disabilities, benefits increase, and financial gap reduction, authorities work to support people with disabilities and subsidies in the field, and complaints addressing different disability-related issues. It is important to point out the principle of using disability as a threat, which places disability on the same level as death, and specific emphasis on a disability. The use of language was analyzed on different levels: morphology, lexis, word formation, and even punctuation. There were several notable language features encountered in the dataset: use of the oblique mood, diminutives, disability-related collocations, unacceptable or uninclusive language, double emphasis on a disability, exaggerations, slang, and misuse of quotation marks and terms. The results show that both content and linguistic choices, although they are mainly unintentional, can produce and propagate misconceptions about people with disabilities. Yet the solutions targeting this issue are to be determined. KEYWORDS: mass media, people with disabilities, reality construction, content analysis, linguistic analysis. VELGA POLINSKA Latvian Language Institute of the University of Latvia Kalpaka bulvāris 4, Rīga, LV-1050, Latvia [email protected] DITE LIEPA Latvian Language Institute of the University of Latvia Kalpaka bulvāris 4, Rīga, LV-1050, Latvia [email protected] Stradins University Dzirciema iela 16, Rīga, LV-1007, Latvia [email protected] VELGA POLINSKA, DITE LIEPA. Construction of the Image of Persons with Disabilities in Latvian Mass Media 153 VELGA POLINSKA, DITE LIEPA NEGALIA TURINČIŲ ASMENŲ VAIZDINIO KONSTRAVIMAS LATVIJOS ŽINIASKLAIDOJE Santrauka Tikrovės kūrimas internete – neatsiejama žmonių gyvenimo dalis. Viena vertus, daugelis žmonių patys renkasi konstruoti savą (netikrą) realybę. Kita vertus, ne vienai visuomenės grupei, kaip antai žmonėms su negalia, turi įtakos realybė, kuriama žiniasklaidos. Žodžio laisvės sąlygomis ne viską, kas skelbiama internete, galima laikyti žurnalistika, tačiau profesionali žurnalistika atlieka svarbų vaidmenį formuojant visuomenės nuomonę. Taigi, žiniasklaidos funkcijas – informuoti, formuluoti, nustatyti svarbiausias temas, linksminti, šviesti ir vienyti – galima ne tik svarstyti, bet ir sąmoningai bei tikslingai panaudoti. Straipsnyje analizuojamas straipsnių apie žmones su negalia, skelbiamų viename iš populiariausių Latvijos naujienų portalų jauns.lv, turinys ir kalbos ypatybės. Pasirinkti straipsniai, portale pasirodę nuo 2023 m. sausio 1 d. iki 2023 m. rugsėjo 16 d. Atrankos metu naudoti tokie esminiai žodžiai kaip negalia, funkcinis sutrikimas, psichikos sutrikimas, judėjimo sutrikimas ir specialieji poreikiai. Duomenų turinio analizė parodė, kad negalios tema žiniasklaidoje pasirodo retai (maždaug 0,003 proc. straipsnių). Dažniausiai šiai temai skirtoje medžiagoje kalbama apie negalią turintiems asmenims skirtas lengvatas, išmokų didinimą ir finansinės atskirties mažinimą, valdžios darbą teikiant pagalbą žmonėms su negalia ir subsidijas šioje srityje, taip pat apie skundus įvairiais su negalia susijusiais klausimais. Svarbu atkreipti dėmesį, kad negalia gali būti naudojama grasinti, dėl to atsiduria tame pačiame lygmenyje kaip mirtis, be to, negalia dažnai akcentuojama. Kalbos vartojimas buvo analizuojamas skirtingais lygmenimis – morfologijos, leksikos, žodžių darybos ir net skyrybos. Duomenyne aptikta keletas reikšmingų kalbos ypatybių – vartojama netiesioginė nuosaka, mažybiniai žodžiai, su negalia susijusios žodžių samplaikos, nepriimtina ar tam tikras asmenų grupes išskirianti kalba, dvigubas negalios akcentavimas, perdėjimas, žargonas, netinkamai vartojamos kabutės ir terminai. Rezultatai rodo, kad tiek turinys, tiek pasirenkami kalbos variantai, nors dažniausiai ir nesąmoningai, gali formuoti ir skleisti neteisingą asmenų su negalia sampratą. Tačiau būdai, kaip spręsti šią problemą, dar neaiškūs. ESMINIAI ŽODŽIAI: žiniasklaida, asmenys su negalia, tikrovės konstravimas, turinio analizė, kalbinė analizė. 154 BENDRINĖ KALBA | 96 VELGA POLINSKA Latvian Language Institute of the University of Latvia Kalpaka bulvāris 4, Rīga, LV-1050, Latvia [email protected] DITE LIEPA Latvian Language Institute of the University of Latvia Kalpaka bulvāris 4, Rīga LV-1050, Latvia [email protected] Stradins University Dzirciema iela 16, Rīga LV-1007, Latvia [email protected] VELGA POLINSKA, DITE LIEPA. Construction of the Image of Persons with Disabilities in Latvian Mass Media 155