Kapsų–Zanavykų tarmių būdvardžio ir skaitvardžio kaitybos bruožai

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, III LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA Особливості відмінювання прикметника й числівника в капському та занавикському діалектах1 J. SENKUS I. ПРИКМЕТНИК Рід Як і в описуваних у литовській граматиці капському та занавикському (Кальварія, Капсукас, Казлу-Руда, Вілкавішкіс, південна частина Шакяя та деякі частини інших районів)2 діалектах є три роди прикметника: чоловічий, жіночий і середній (безособовий), наприклад: báltas, -à, bála; júodas, -à, júoda; mažas, -à, mažà; sótus, -i, sótu; sū́rus, -i, sū́ri. У прикметників деяких основ, наприклад ja, жіночого роду ė, середній рід зовсім відсутній. Трапляються прикметники основи a, жіночого роду o, що також не мають середнього роду, наприклад: bāsas, -à, kvaišas, -à, а деякі прикметники мають лише жіночий рід, наприклад: dėdinga ažista, eringa avis, neščia moteris, veršinga karvė. Досить живим, порівняно, є середній рід прикметників основи u: aišku, gaižu, gardu, gražu, kartu, lygu, stipru, tanku, nemandagu... З ним пов’язано й чимало гарних порівнянь і висловів, наприклад: Šviesu kap nô mėnulio (не дуже світло) Gs.3 Tamsù — ką nors į akį durk (дуже темно) Plv. Іноді трапляється той чи інший приклад, у якому середній рід майже одиничний, наприклад: Šiteip perdaug įkypų pjauti — pjaukim tiesiau Brt. Не доводилося чути слова įkypų у чоловічому чи жіночому роді в описуваних діалектах. Прикметник зазвичай узгоджується з іменником. З деякими іменниками форма й рід прикметників можуть не збігатися, наприклад: Baisūs lapė (милий, хитрий) tas Jorič Nmn. Tibrà velniūkštis ta mergiščia Alyt. У прикметників основи a з наголосом на закінченні середній рід відрізняється від називного відмінка однини жіночого роду лише місцем наголосу, наприклад: šaltà žiema ir baisèi šàlta, trumpà diena ir trùmpa dienõs. 1 Іноді розглядаються також деякі важливіші особливості словотвору, вживання чи інші особливості. 2 Докладнішу інформацію див. у статті J. Senkus, Daiktavardžių priešbalsinio kamieno linksniavimas kapsų ir zanavykų tarmėse. — Lietuvos TSR Mokslų akademijos darbai (далі MAD), A 2 (7), 167, 1959. 3 Скорочення для позначення місцевості, наведені біля прикладів, такі самі, як у Lietuvių kalbos žodynas, 5, відпов. ред. K. Ulvydas, Vilnius, 1959, або у статті J. Senkus, Prielinksnių vartojimas bei svarbesniosios jų reikšmės kapsų ir zanavykų tarmėse, MAD, A 1 (8), 125—150, 1960. 133 Незмінюваний рід прикметника не відмінюється і може виконувати функції прислівника. У реченні незмінюваний рід іноді замінюється прислівником, наприклад: Má visur gera || geraǐ Gs. Jam visko mažà || mažąj Alk. Трапляється, що в тому самому реченні поруч уживаються обидві форми, наприклад: Nèr te gerai, kur tiktai vienam gera Žal. Однак незмінюваний рід не замінюється прислівником у таких безособових реченнях і висловах, як: Kur trūmpta, te trūksta. Kur raudona, te gražu, kur miela, te akys Gs. Diemėtės jau dabar ilga Ply. Vyrs — ką miela pažiūrėti (добре збудований, гарний) Žal. Pakilęs išė, nė juoda, nė balta (нічого нікому не сказавши, ні поганого, ні доброго) nesakes Gs. Крім того, у певних висловах або заперечних конструкціях іноді паралельно вживаються форма незмінюваного роду та форма родового відмінка однини чоловічого роду, наприклад: Nieko gera || gero iš jo nebus Ply. Kas gero || gerą (ret.) pas jus girdėt? Vlkv. Число У досліджуваних говірках прикметник, як і в літературній мові, має три числа: однину, множину й двоїну. Двоїна вживається дуже рідко, і лише тоді, коли прикметник стоїть при іменнику, вираженому формою двоїни (зі числівниками du, abu, abudu a, ja, u, ju основ в однині називного й знахідного відмінків), наприклад: Ir atjojo du bernelíu, abu gražiu jaunytėliu Nm. Sutikau du jaunu vyru Grl. Пор. також: Mudu du broliukai, abu neženotu Gs. Особливо рідко трапляється двоїна прикметників жіночого роду; можливо, вона дещо частіше вживається в занавицькій говірці, наприклад: Turė tik dvi raibi višteli iš daugiau nieko Grš. Пор. числівник du, dvi. Форма давального відмінка множини збігається з формою того самого відмінка двоїни, наприклад: dviem ir visiem geriem vaikam. Ступені порівняння У досліджуваних говірках є чотири ступені прикметника: 1. звичайний, 2. вищий, 3. найвищий і 4. самий, або з-поміж усіх, найвищий, що є інтенсифікованим варіантом найвищого ступеня, наприклад: gėras, -à, geresnis, -ė, geriausias4, -ia, pac (visų, gerų, ko) geriausias, -ia. Як бачимо, самий найвищий ступінь можна називати також найвищим з-поміж усіх5, найвищим серед найвищих, найвищим із можливих. Вищий і найвищий ступені утворюються за допомогою суфіксів, а четвертий ступінь складається з двох частин, перша з яких має чотири форми; першою частиною може бути: 1) відповідний відмінок займенника pác (pats), pati, 2) родовий відмінок множини займенника visas або прикметника в звичайному ступені, що порівнюється, 3) родовий відмінок однини займенника kas, іноді також орудний відмінок, 4) прийменник už із формою знахідного відмінка множини займенника visas, visa; другою частиною виступає найвищий ступінь прикметника, що порівнюється6 4 Закінчення чоловічого роду найвищого ступеня — -ias; закінчення -is дуже рідко трапляється або зовсім не вживається. Пор. також: Kas saldžiausias, kas riebiāusias ir kas greičiausias? — Saldžiausias — miegas, riebiausia — žemė, greičiausia — mintis Ig. 5 Plg. J. Jablonskis, Rinktiniai raštai (sudarė J. Palionis), 1, 206—207, Vilnius, 1957. 6 Коли першу частину четвертого ступеня становить прийменник už із формою родового відмінка множини займенника visas, другою частиною може бути й форма вищого ступеня прикметника, що порівнюється, наприклад: už visas meilesnė. 134 форма ступеня, напр.: Одружився з найкрасивішою дівчиною Gs. Вийшла заміж у найвіддаленіший край Gs. Оселився в найкращому будинку Gs. Думає, що вона найкрасивіша за всіх Žal. Займенники pač, visų, ko (kuo) зі звичайними прикметниками найвищого ступеня, виражаючи найвищий ступінь, утворюють одну синтаксично-семантичну сполуку, напр.: Вибрав найкраще (яблуко) Alk. Найкраще сіно згнило Dkš. В описуваних говірках трапляється також форма, утворена із займенника pač, pati та займенникового прикметника, напр.: pač gerasis, pati jaunoji. За своїм значенням ця форма в описуваних говірках більше відповідає позитивному ступеню як посилений та інтенсифікований варіант його значення, а не найвищому ступеню. У Lk форм ступеня переваги в описуваних говірках почути не довелося. Крім згаданих вище ступенів, в описуваних говірках є також відтінок нижчого значення позитивного ступеня. Для вираження ознаки зі значенням нижчим за позитивний ступінь уживаються дві форми: 1) із префіксом apy- (apýjaunis, -ė)⁸, 2) із суфіксом -okas, -a (jaunókas, -a). Значення обох цих форм однакове — нижче за значення позитивного ступеня, напр.: Уже трохи тепла || тепленька вода — можна купатися Plv. Досить літня || літнувата жінка, а ще швидка Gs. Одні говорять повільнувато || трохи повільно, інші скоромовкою Žal. Поблизу Garliava ці форми вживаються зі значенням ступеня переваги⁹. Усі ці форми можна було б віднести не до ступенів, а до зовсім іншого лексичного значення слова. Однак носієві рідної говірки здається, що краще співвідносити їх із поняттям ступеня. Усі згадані вище ступені прикметників, за винятком іноді форми з префіксом apy- та деяких форм найвищого ступеня, мають не лише чоловічий і жіночий, а й середній рід, а саме: 1) ступінь нижчий за позитивний: gražóka || apýgražu, mažóka, 2) позитивний: gražu, mažà, 3) вищий: gražiaì(s), mažiaì(s), 4) найвищий: gražiausia, mažiausia || gražiau, mažiau, 5) найвищий із усіх: visų || gražių || ko gražiausia (gražiau), visų || mažų (mažių) || ko (kuo) mažiausia (mažiau)¹⁰. Як бачимо, за винятком позитивного ступеня, усі інші ступені прикметника середнього роду мають по дві або навіть кілька форм; особливо це властиво найвищому із усіх ступеню. Форму вищого ступеня з додатковим s (gražiaùs, mažiaùs) уживає переважно старше покоління носіїв говірки, і її слід вважати давнішою. Найвищий ступінь має також коротку форму: gražiau, mažiau, mieliau: Мені тут найгарніше за всіх Žal. Усім мило- 7 основа a у родовому відмінку множини має також форму основи ju. 8 Форми з префіксами po-, pa- іноді вживаються в літературній мові (pógeris, -ė, pójaunis, -ė) або в інших говірках (східноавкштайтське pajáunas, -a, pagėras, -à), але капсам і занавикам невідомі. Замість apy- іноді кажуть і ap-. Та сестра вже стара Nm. 9 Див. M. Sapijonaitė, Garliavos tarmė (дипломна робота, рукопис у Вільнюському державному університеті імені В. Капсука, на кафедрі литовської мови), 51, 1951. 10 Подібно утворюють ступені й прислівники, похідні від прикметників; їхні форми найчастіше збігаються з формами деяких ступенів середнього роду. Таке розмаїття авторові найкраще відоме в підговірці капсів у пазанавикській місцевості. 135 liáu tèviškėje Gs. Ця скорочена форма вживається також у найвищому ступені всіх прикметників. Зустрічаються збережені форми середнього роду прикметників вищого або найвищого ступеня, хоча форми звичайного ступеня вже немає, наприклад: Man tas juokiã, kad jį usigavo Grl. Juokiãnsia má bo iš jo, kai jis apverto į grabę Gs. Є також прикметники, що не утворюють ступенів порівняння, наприклад: 1) прикметники із суфіксами -inis, -ė, -autinis, -ė, за винятком окремих слів, наприклад: paskutinis, -ė, paskutinėnsis, -ė, paskutiniãusias, -a (Atė paskutiniausia diena, į dú negãtava Gs.), pirmutinis, -ė, pirmutinėnsis, -ė, pirmutiniausias, -a; 2) деякі двоскладові прикметники, наприклад: bãsas, gulščias, pėkščias, rãitas; 3) деякі багатоскладові прикметники, наприклад: uždaras, ãdaras, ãtbulas. До цієї групи належать і прикметники з префіксом pa-, ступені порівняння яких утворюються рідко (частіше лише у фольклорі), наприклад: Padainuosiu gražią dainą, gražią dainą apalainą, pailgesnę — dá dailesnę Plv. Крім того, трапляються прикметники, утворені від іменників за допомогою суфіксів якісного значення -ingas, -iškas, -uotas та ін., які не утворюють ступенів порівняння, наприклад: versingas, miltuotas, mėšliškas. Для вираження згаданих ступенів прикметників іноді вживаються прислівники, наприклад: No maišų nešiojimo labiausia miltuota kupra Vlkv. В описуваних говорах є окремі прикметники вищого й найвищого ступенів, утворені від іменників. Окрім vyresnis, vyriausias, є, наприклад, також šunėnis, šuniáusia11; ponėnis, poniáusias. Відмінок Як і в іменників, у прикметників є сім відмінків. Форма кличного відмінка відрізняється від форми називного лише в прикметниках із основами на -ja, жіночого роду на -ė, і лише в однині; у всіх інших прикметників форми називного й кличного відмінків в описуваних говорах збігаються. У прикметника, як і в інших змінюваних частин мови, найбільше варіантів словозміни в відмінюванні, тому зазвичай найбільше говорять саме про нього. 1. Відмінювання простих прикметників Закінчення відмінків прикметників описуваних говірок у багатьох відмінках збігаються із закінченнями тих самих відмінків інших частин мови12. У говірках, як і в літературній мові, прикметники належать до трьох відмін. Тут відмінювання прикметників розглядається не за відмінами, а, як і іменників, за основами. Повної системи відмінювання прикметника описуваних говірок тут не ставиться за мету подати — переважно прагнемо виокремити лише характерніші або паралельні форми. 11 Пор. Він найсобачіший за всіх (найгірший, найнезначніший, найзліший) Gs. 12 Пор. J. Senkus, «Особливості відмінювання іменників у капсайській і занавицькій говірках», MAD, A 2 (9), 1960. 136 а, жіночий рід, основа на o Двоскладові прикметники Чоловічий рід Однина Множина В. báltas baltì Р. bálto báltų N. baltám, báltam, baltui, báltu13 baltíem(s) З. báltą báltus О. báltu baltaìs Vt. báltam, báltame, báltam(e) baltuõs, baltuõse, baltuõse Жіночий рід Н. baltà báltos Р. baltõs báltų Д. báltai, báltai baltõm(s), baltõm(s) Зн. báltą báltas З. baltà, báltą baltõm(s), baltomìs, baltõm(s) Vt. baltõ(j), baltoję, baltój baltõse, baltõse Чоловічий рід V. mažàs mažì K. mažõ mažų N. mažám, mažui, mažų mažíem(s) G. mažą mažùs Į. mažù mažais Vt. mažám, mažame mažuõs, mažuõse, mažuõse Жіночий рід Н. mažà mažõs Р. mažõs mažų Д. mažài, mažài mažõm(s), mažõm(s) Зн. mažą mažàs Ор. mažà малим(и), малими, малим(и) М. mažõ(j), mažõje, mažõj mažõse, mažõse 13 В окремих відмінках, окрім зазначених тут, можуть траплятися й деякі інші різновиди закінчень і наголосу; у всіх парадигмах спочатку наводиться варіант, відоміший у ширшому вжитку; якщо можливе подвійне наголошування і важко сказати, який варіант поширеніший, то форму іноді записують один раз із двома наголосами, але це не означає, що слово при одній вимові має два наголоси, наприклад, baltõm(s), lygiùos (див. далі). 137 Багатоск...складові прикметники Чоловічий рід V. mėlynas mėlyni, mėlyni K. mėlyno mėlynų, mėlynų N. mėlynam, mėlynam, mėlynu, mėlynu mėlyniem(s), mėlyniem(s) G. mėlyną mėlynus Į. mėlynu mėlynais, mėlynais Vt. mėlynam, mėlyname, mėlynam(e) mėlynuos, mėlynuosė, mėlynuose, mėlyniūse Жіночий рід V. mėlyna, mėlyna mėlynos K. mėlynos, mėlynos mėlynų, mėlynų N. mėlynai, mėlynai mėlynóm(s), mėlynõm(s), mėlynom(s) G. mėlyną mėlynas Į. mėlyna, mėlyna mėlynõm(s), mėlynomis, mėlynõm(s), mėlynom(s) Vt. mėlyno(j), mėlynoje, mėlynoj, mėlyno(j), mėlynoje mėlynose, - mėlynose, mėlynõse Закінчення. У чоловічому роді однини в давальному відмінку поряд із займенниковим закінченням іноді вживається також іменникове закінчення: у занавицькій і капсівській говірках I (Вілкавішкіс та ін.) -ui (báltui, mėlynui), у капсівській II (Капсукас та ін.) -u (báltu, mėlynu). Це закінчення частіше трапляється, коли поруч із прикметником є іменник, наприклад: Такому бородатому чоловікові Вілкв. У чоловічому роді однини й множини місцевий відмінок найчастіше вимовляється без кінцевого -e (báltam, mėlynam, baltuõs, mėlynuõs)¹⁴ як у капсівській (далі — kp) I, так і в занавицькій говірці; у kpII зазвичай вимовляють із кінцевим e. У жіночому роді однини місцевий відмінок часто вживається зовсім без закінчення — чиста основа (báltõ, mažõ, mėlynõ). У чоловічому й жіночому роді множини давальний відмінок найчастіше вимовляється без кінцевого s (báltiem, baltõm, mėlyniėm, mėlynõm). У творах Саломеї Неріс, яка походила з kpI, вжито архаїчну форму mažiemus15, невідому говірці й, найімовірніше, використану поетесою заради рими. Найчастіша форма орудного відмінка множини жіночого роду має кінцеве m (baltõm, mėlynõm); найрідше вимовляється форма із закінченням s. Повне закінчення, здається, вживається частіше під впливом літературної мови. Безособовий рід має закінчення -a: báltą, mažą, mėlyna. Безособовий рід двоскладових прикметників відрізняється від називного відмінка однини жіночого роду місцем наголосу — у безособовому роді наголос падає на корінь. До цієї основи слід також згадати відмінювання прикметників із зменшувальним суфіксом -ukas, -ė (a, основа на ė жіночого роду). Їхня однина чоловічого роду загалом відмінюється як прикметник або іменник основи на a, а множина — як іменник основи на a. Жіночий рід відмінюється як основа на ė-основа 14 Місце наголосу чи інтонація тут наводиться лише для найуживанішої та найпоширенішої форми, 15 Salomėja Nėris, Raštai, 1, 206, Vilnius, 1957. 138 …менниковий іменник. З усієї системи вирізняється лише місцевий відмінок однини з дуже різноманітними формами, а саме: у kpI є, наприклад: mažiūkam(e) — форма прикметника на -a-основу, mažiūkiam(e) — форма займенникового та прикметникового типу на -ja-основу, mažiukė — форма іменника на -a-основу, mažiuky(je) — форма іменників на -i- та -ja-основи. Деякі з наведених тут форм відомі також у kpII, наприклад: mažiūky, baltūky Kps., Dkš., mažiūkiam, baltūkiam Dkš. Наголос. Як показують наведені парадигми відмінювання, в описуваних говорах є не лише різні закінчення того самого відмінка, а й різноманітні явища наголосу та інтонації, від яких іноді залежить і саме закінчення. Багато суміжних явищ наголосу трапляються в тих самих місцевостях описуваних говорів. Наведені приклади двоскладових парадигм мають акутову й циркумфлексну інтонації, а багатоскладові — акутову. Безперечно, є приклади й із короткою інтонацією. У давальному відмінку однини жіночого роду наголос найчастіше падає на закінчення; кореневий і основовий наголос (báltai, mažai, ápškritai) трапляється рідко. Так само наголошується давальний відмінок однини жіночого роду двоскладових прикметників на ja-основу, наприклад: gražėi (grąžėi), sočėi (sóčėi), žálėi (žálėi). Докладніше див. у розділі про жіночий рід на ja-основу. У місцевому відмінку однини й множини чоловічого роду, коли закінчення скорочується, через зміну інтонації наголос має циркумфлексну інтонацію (mažām, mažūos). Так найчастіше буває і в місцевому відмінку однини жіночого роду, наприклад: mažō(j). У місцевому відмінку однини та давальному або орудному відмінку множини жіночого роду після скорочення закінчення іноді, особливо в kpI, чути й коротку інтонацію, наприклад: mažōj, mažōm(s). У жіночому роді закінчення давального й орудного відмінків множини збігаються, але найчастіше відрізняються інтонацією: у давальному відмінку вона акутова (mažōm), а в орудному — циркумфлексна (mažōm). Обидва відмінки вимовляються з короткою інтонацією (mažōm). Трапляється й нечітке зосередження інтонації на приголосному m (mažōm). Усе це свідчить про нівелювання відмінності у вимові інтонації цих відмінків. У підговорі Kapsai II, якщо закінчення не скорочується, наголос у місцевому відмінку множини зазвичай падає на передостанній склад. Інтонація, особливо в kpIIr (східні — Naujoji Ūta, Garliava), вимовляється нечітко, але історично є акутовою (mažōse, mažūose), тому тут її так і позначено. Прикметник mėlynas має III і I типи наголошування: mėlynėm || mėlynėm. Рідше трапляється I тип наголошування. Подвійний наголос мають також прикметники із суфіксами -onas, -a, -ėtas, -a, -ingas, -a, -ybas, -a та ін., наприклад: raudōna, raudōni, dūlkėtas, -a, dūr-pėtas, -a (Dūr-pėtas maišas Gs.), vėjingas, -a (Vėjinga diena Kbr.), mīltingas, -a, ankstyba, vėlybā¹⁶. Трапляються й деякі інші розбіжності в наголошуванні або відмінності від наголошування в Ik, наприклад, поблизу Vilkaviškis наголошують: senývas, -ā, akýlas, -ā (akýlas, -a), gailývas, -à (Jis tokios gailývos širdies Gs.), rīmtas, -à, láis-vas, -à¹⁷. Наголошений префікс pa- в описуваних говорах наголошується лише з короткою інтонацією (pàprastas)¹⁸. 16 У літературній мові вони наголошуються лише на суфіксі й лише за I типом наголошування, пор. J. Žiugžda, Lietuvių kalbos gramatika, 1, 97, Vilnius, 1957; A. Laigonaitė, Literatūrinės lietuvių kalbos kirčiavimas, 52—53, Vilnius, 1959. 17 Пор. J. Žiugžda, цит. праця, 97—98. Тут не ставиться за мету навести ані повну систему відмінювання й наголошування прикметника в описуваних говорах, ані всі відмінності в наголошуванні від Ik — подано лише деякі найвиразніші наголосові відмінності. 18 У говорах або письмових джерелах трапляються навіть pàilgas, pàtikimas — див. J. Otrębśki, Gramatyka języka litewskiego, 3, 103—104, Warszawa, 1956. 139 u, основа чоловічого роду Двоскладові прикметники Чоловічий рід Однина Множина Наз. saldùs, tam̃sìs saldūs, tam̃sūs Род. saldãũs, saldžio; tam̃sãũs, tam̃sio saldžių Дав. saldžiàm, saldžiui; tam̃siam saldìem(s) Знах. saldų, tam̃sų saldžius, tam̃sius Оруд. saldžiu, saldžiu, saldžiùm; saldùm; tam̃siù saldžėis Місц. saldžiàm, saldžiame19 saldžiuõs, saldžiuose, saldžiuõse Зв. (saldùs) (saldūs, tam̃sūs) Жіночий рід V. saldì saldžios, tam̃sios K. saldžios saldžių N. saldžėi, tam̃sėi saldžiom(s), saldžiom̃(s) G. saldžią, tam̃sią saldžias, tam̃sias Į. солодка, темна солодкими, солодкими, солодкими Vt. солодкій, солодкій, солодкій солодких, солодких Š. (saldì) (saldžios, tam̃sios) Закінчення. Форми деяких відмінків прикметників цієї основи здебільшого перейшли до інших основ, інакше кажучи, їхні закінчення такі самі, як і закінчення займенникових прикметників з основами ja-, jo-, проте в чоловічому роді однини називний, родовий, знахідний (іноді орудний) відмінки та множині називний відмінок зберегли закінчення u-основи. Другі форми родового й давального відмінків однини прикметника saldus рідкісні, а друга форма родового відмінка таких слів, як tamsus, gardus, gražus (tamsio, gardžio, gražio) вживається дещо частіше лише в говірці kpIIr. Друга форма орудного відмінка однини трапляється переважно лише в мовленні старих представників діалекту або у фольклорі, наприклад, kpI: Напоїли дитину солодким молоком VIkv. Те саме стосується й третьої форми (солодким). Ця форма, яка зрідка подекуди трапляється, наприклад: страшним Alk., гарним20, рівним Kps., зберегла давню форму, ширше вживану у східних говорах, таку саму, як і в іменників основи на u21. Форми місцевого відмінка однини й множини зазвичай уживаються без e, наприклад: saldžiàm, saldžiuõs. Повні форми (з e) набагато рідші. Форма давального відмінка множини найчастіше без s: saldìem, tam̃siem, gražiem. Іноді вимовляють і з s (saldìems). 19 Коли другий прикметник (tamsus) не відрізняється від першого (saldaus) ні закінченням, ні наголосом, його пропускають. 20 M. Sapijanskaitė, Garliavos tarmė, 52. 21 Plg. J. Endzelynas, Baltų kalbų garsai ir formos, 136. Vilnius, 1957. 140 Жіночий рід (saldì, tamšì, gražì) відмінюється як іменник основи на jo (martì, patì).22 Також слід зауважити, що деякі прикметники основи на Ik u, наприклад: stiprus, vikrus, ūmus, mitrus у підговірці kpII (наприклад, поблизу Єстракіса, Пренайського району), хоча й дещо рідше, мають також закінчення a, а основу: stipras, vikras, mìklas, ūmas, mitras (жін. р. stipra тощо). Таке трапляється і в підговірці kpI, наприклад, поряд із ширше вживаним gaì- žùs, -ì іноді кажуть і gažàs, -à: Išvirė gažą sriubą Žal. Наголос. Давальний відмінок однини жіночого роду зазвичай має наголос на закінченні, наприклад: saldžèĩ ~ saldžiai, gražèĩ, tamšèĩ; рідше вимовляють також із наголосом на корені: gražèĩ, tamšèĩ, saldžèĩ. Для місцевого відмінка однини жіночого роду вживають три різні форми, від яких залежить і різне наголошення: tamšiõ(j), tamšioje, tamšiõj. Особливо різноманітне наголошення в орудному відмінку множини жіночого роду. Іноді наголос падає також на приголосний m: gražiõm(s). Так іноді вимовляють і давальний відмінок множини жіночого роду. Прикметники основи на u мають наголос переважно на закінченні. Прикметники: lygūs aiškūs, sotūs, tankūs у підговірці kpI переважно наголошуються на корені, особливо в мовленні старших людей; таке наголошення, мабуть, властиве всій території описуваних говірок, хоча в окремих відмінках уже трапляється й наголошення на закінченні. Однина Н. lygūs aiškūs sotūs tankūs Р. lygaus aiškaus sotaus tankaus Д. lýgiam aiškiam sočiām, sočiām tánkiam, tankiám Зн. lygų aiškų sotų tankų Ор. lygiu aiškiu sočiu tankiu М. lygìam, lygìame aiškiam, aiškiame sočiām, sočiame tankiàm, tankiame Множина Наз. lygūs aiškūs sotūs tankūs Р. lygių aiškių sočių tankių Д. lygìem(s) aiškiem(s) sočiēm(s) tankìe(m)s Зн. lygius aiškius sočius tankius О. lygės aiškės sočės tankės М. lygìuos, lygìuose aiškiuos, aiškiuose sočiùos, sočiùose tankiuos, tankiuose Подібно наголошується і жіночий рід. У III-й, як суміжній, акцентній парадигмі тут наведено лише три відмінки — ті, що частіше мають такий наголос, хоча подвійне наголошення може траплятися й в інших відмінках. Множина, місцевий відмінок: коли наголос не на корені, у підговірці kpII він падає на передостанній склад, наприклад: gražiuose, gražióse (вимовляється також із спадно-висхідною інтонацією). 22 Žr. J. Senkus, Daiktavardžių linksniavimo kapsų ir zanavykų tarmėse bruožai, MAD, A 2 (9), 1960. 141 Крім того, наголос окремих прикметників іноді відрізняється від наголосу 1k; наприклад, kpI1r вимовляють sunkus. Прикметник skaidrùs наголошується переважно на закінченні, але в описуваних говорах він не є широко вживаним. Особливості наголошування інших прикметників u-основи майже завжди такі самі, як у парадигмах слів saldus, tamsus. У прикметників I-ї акцентної парадигми u-основи прикметники середнього роду наголошуються на корені, наприклад: áišku, lýgu, sótu, tánku; інші прикметники, незалежно від інтонації кореня, наголошуються на закінченні, наприклад: gražù, saldù, tylù, smagù, sūrù, rùkštù; трапляються також слова з подвійним наголосом (на корені й закінченні), наприклад: baisù, baigù, bjaurù, graždù, nýkù, skaudù, stiprù, svaĩbù, sunkù, šviesù, tiesù, týkù, týlù. Зазвичай так буває з прикметниками зі спадно-висхідною інтонацією, проте один чи інший прикметник середнього роду з подвійним наголосом має й висхідну інтонацію, наприклад: brángù. Старші носії говірок частіше наголошують корінь, а молодші — закінчення. Наголос на корені давніший²³, але вже рідкісніший. Подвійний або навіть потрійний наголос трапляється також у прикметників середнього роду множини u-основи, наприклад: nuožulnù, nuobódù. БАГАТОСКЛАДОВІ ПРИКМЕТНИКИ Чоловічий рід Однина | Множина Н. mandagùs | mandagūs Р. mandagáus, mandagió | mandagių Д. mandagiam | mandagiem(s) Зн. mandagų | mandagiùs Ор. mandagìu | mandagẽis М. mandagiam, mandagiamè | mandagiuõs, mandagiuõse, mandagiuõse Жіночий рід Н. mandagì | mandágios Р. mandagiós | mandagių Д. mandagẽi | mandagiom(s), mandagiõm(s) Зн. mandagią | mandagiàs Ор. mandagià | mandagiom(s), mandagiomis, mandagiõm(s) М. mandagió(j), mandagioje, mandagiój | mandagiosè, mandagióse Наголошування. Як показує парадигма, прикметники цього типу в описуваних говірках переносять наголос із закінчення не на перший, а на передостанній склад і належать до IV акцентної парадигми. У формах множини давального й знахідного відмінків наголос падає на закінчення. Так само наголошуються й усі утворені з префіксами або складні двоосновні прикметники чоловічого та жіночого роду, наприклад: apvalùs, acarùs, įkyrùs, išlaidùs, nuolaidùs, paklusnùs, pravartùs, privalùs, neprierangùs, sumanùs, užgaulùs, akylandùs, akyvaisùs. 23 Пор. K. Būga, Lietuvių kalbos žodynas, 1, XLVII – L psl., Kaunas, 1924. 142 Представники старшого покоління говірок деякі багатоскладові прикметники цієї основи, наприклад: mandagùs, nuobodùs, sandarùs, наголошують, іноді переносячи наголос і на перший склад (за III акцентною парадигмою), наприклад: mandagų, nuobodų, sandarius²⁴. я, основа жіночого роду двох складова Чоловічий рід Однина Множина Н. pėkščias pėkšti, pėkšti Р. pėkščio pėkščių, pėkščių Д. pėkščiam, pėkščiam, pėkščiui pėkštiem(s), pėkštiem(s) Зн. pėkščia pėkščius Ор. pėkščiu pėkščiais, pėkščiais М. plokščiam(e), plokščiam(ė) plokščiuos(e), plokščiuòs, plokščiuose Жіночий рід Н. pėkščia, pėkščia pėkščios Р. pėkščios, pėkščios pėkščių, pėkščių Д. pėkščei, pėkščei pėkščiȯm(s), pėkščiȯm(s), pėkščiȯm(s) Зн. pėkščą pėkščias Ор. pėkščia pėkščiȯm, pėkščiȯm(īs), pėkščiȯm(s) М. plokščioj(e), plokščio(jė), plokščioj plokščiose, plokščioše, plokščiȯse Закінчення. Загалом закінчення всіх відмінків цієї основи, можна сказати, такі самі, як і в основи a, жіночого роду, o. Істотна відмінність лише в тому, що тут голосний у кінці основи м’який, із переважно африкатною вимовою. Закінчення давального відмінка однини -ui як у іменника дуже рідкісне — зрідка його чули лише в говірці kpI. Прикметник plokščias у деяких відмінках зрідка має закінчення основи на u, наприклад: plokštūs, plokštaũs, plókštūs родового відмінка. У прикметника didis форма називного відмінка однини жіночого роду — didė (основа на ė), а всі інші відмінки утворюються від двох основ (jo та ė), наприклад: didžios || didės, didžėi || didėi. Наголошування. Прикметники pėkščias, pėkščia; kniūpščias, kniūpščia; plókščias, plókščia; paplókščias, paplókščia мають (принаймні в kpI) два типи наголошування — I та III; ширше відомий тип I. Прикметники жіночого роду основи jo типу наголошування IV у давальному відмінку однини і в капсів, і в занавиків мають подвійний наголос — на корені й на закінченні, наприклад: žãlei, šlãpėi, naũjėi, didžėi, kurčėi, проте кореневий наголос трапляється значно рідше, ніж наголос на закінченні. 24 Пор. J. Otrębski, min. veik., 109–110; A. Laigonaitė, min. veik., 57–58. 143 я, жін. р. основа é Чоловічий рід Однина Множина Н. дерев’яний — дерев’яні Р. дерев’яного — дерев’яних Д. дерев’яному, дерев’яним, дерев’яним — дерев’яним(и), дерев’яним(и) Зн. дерев’яний — дерев’яні Ор. дерев’яним — дерев’яними М. дерев’яному(у), дерев’яному(у), дерев’янім — дерев’яних(у) Жіночий рід Н. medinė — medinės Р. medinės — medinių Д. medinei — medinėm(s) З. medinę — medines О. medine — medinėm(s), medinėmis М. medinė(je), medinėj — medinėse Закінчення. У чоловічому роді однини давальний відмінок, поряд із займенниково-прикметниковим закінченням, має також іменникове закінчення -ui (kpII -u). У чоловічому роді однини місцевий відмінок має дуже різноманітні закінчення: повне прикметникове закінчення (mediniame) трапляється дещо рідше, ніж коротше (mediniam). Іменникове закінчення має три варіанти: найчастіше коротке (mediny), рідше повне (medinyje); kpII має також закінчення -ij (medinij). Пор. mėdy(je), mėdij. У чоловічому роді множини давальний відмінок, окрім закінчення основи ja, зрідка має також закінчення основи a: mediniem(s) — як baltiem(s). Останнє закінчення дещо частіше трапляється в прикметників такої основи на ja, як apvijam(ę) — apvijamiem(ę). Прикметники вищого ступеня чоловічого роду відмінюються цілком так само, як прикметники чоловічого роду з основою на ja, і лише дуже рідко, на відміну від lk25, у множині давального відмінка кажуть, наприклад, gražesniam(s), а в жіночому роді однини родового відмінка поряд із gražesnės іноді кажуть також gražesnios. Прикметник pernykštis, -ė у говірці kpI має також основу на ja, жіночого роду — основу на -jo: pernykščias, pernykščia. Прикметники жіночого роду (medinė) відмінюються так само, як іменники з основою на ė, наприклад, mūšė, ląpė26. Прикметники жіночого роду з основою на ė трапляються лише серед багатоскладових. Наголос. Прикметники цієї основи із суфіксом -ytis, -ė (mažytis, -ė) мають циркумфлексний наголос і належать не до I, як у lk, а до II акцентної парадигми. На відміну від lk, прикметник pirmykštis, -ė належить до II, а не до I акцентної парадигми. Акцентні інтонації прикметників maloninis, -ė і tiesioginis -ė27 протилежні до тих, що в lk. Однина прикметника didelis, -ė 25 Пор. J. Žiugžda, min. veik., 97. 26 Žr. J. Senkus, Daiktavardžių linksniavimo kapsų ir zanavykų tarmėse bruožai. MAD, A 2(9), 1960. 27 Plg. J. Žiugžda, min. veik., 102. 144 В описуваних говірках паралельно трапляються два типи наголошування — I і III: didelės, dideliam, didelė. Прикметники із суфіксом -inis, -ė, утворені від слів, у родовому відмінку множини наголошуваних не на закінченні, в описуваних говірках найчастіше зберігають місце наголосу родового відмінка множини основного слова (від якого їх утворено). Отже, наприклад, наголос падає на корінь і основу в таких словах: ánkštinis, ántinis, káiminis, kaimýnin(i)s, mė́tinis, malóninis, plėvinis, (Plėvinės kvietkos Plv.), sodýbinis (Sodýbinė žemė geresnė Gž.), tiesióginis, viétinis, vàštinis, однак слова, що позначають матеріал, найчастіше мають наголос уже на суфіксі, наприклад: auksinis, bulvinis, drobinis, cimantinis, medinis, miltinis, popierinis, sidabrinis, varinis. Пор. також: Kelinaitės nuobrukinės, dziegoriukai an krūtinės (д.) Plv. Semėninis aliejus Gs. Крім того, найчастіше суфіксально наголошуються прикметники, утворені від багатоскладових слів, наприклад: Lopetinis kastuvas (дерев’яна лопата, лише краї оббиті металом) Gs. Juozapinės (baltosios) lelijos Gs. Однак в обох випадках трапляються винятки або подвійні форми, наприклад: išeiginis, kartūninis, kiaūlinis, mėnesinis, vašarinis, pavasarinis. Крім того, іноді трапляються прикметники із суфіксом -inis, -ė, у яких наголос падає не на суфікс, хоча за загальним правилом 1k він має падати на суфікс, наприклад: dabartinis, tautinis, а не dabartinis, tautinis28. Прикметники вищого ступеня в описуваних говірках найчастіше наголошуються не за II типом, як у 1k, а за IV типом наголошування29. Одн. Чол. р. Жін. р. Наз. geresnis geresnė Р. geresnio geresnės Д. geresniam geresnei Зн. geresnį geresnę Ор. geresniu geresne М. geresniam, geresniame geresnė, geresnėje Мн. Наз. geresni geresnės Р. geresnių geresnių Д. geresniems geresnėm(s) Зн. geresnius geresnes Ор. geresnės geresnėm, geresnėmis М. geresniuose, geresniuose geresnėse Складні прикметники цієї основи переважно мають циркумфлексний наголос, хоча другий компонент за походженням має й акутовий наголос, наприклад: ilgakojis, -ė, juodgalvis, -ė, riesėnosis, -ė, šeivakojis, -ė (у якого тонкі 28 Žr. Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, XIV psl., ats. red. J. Kruopas, Vilnius, 1954; J. Žiugžda, min. veik., 102. 29 Пор. J. Žiugžda, min. veik., 96. У наведеній тут парадигмі зазначено лише найуживаніший тип наголошування, однак іноді вимовляють також, наприклад, geresniam (geresnių) geresnės, geresnei..., а також geresniuose, geresnėse. Трапляються й інші закінчення основ, наприклад: давальний відмінок однини чоловічого роду geresniui (пор. II тип), давальний відмінок множини geresniams, родовий відмінок жіночого роду geresnios. 10. Kalbotyros klausimai, III 145 ноги), чорнобокий, -а, товстогубий, -а, світлообличий, -а, сивоволосий, -а, але, наприклад: м’якосердий, -а, кривощокий, -а, товстошиїй, -а. У літературній мові рекомендується наголошувати всі слова з циркумфлексом³⁰. Крім того, на відміну від літературної мови, у досліджуваних говірках найчастіше зберігають інтонацію другого компонента складні прикметники, утворені з префіксом be-, наприклад: безсоромний, -а, безкостий, -а, ненажерливий, -а, безсердий, -а, безперервний, -а, безбатьківський, -а, але: безголовий, -а, безногий, -а. 2. Відмінювання займенникових прикметників основа a, ja жіночого роду, o, jo Чол. р. Одн. Мн. V. senàsis, senãsai senieji, senìeji K. senójo senjų N. senà(m)jam, senãjam seniè(m)siem(s) G. senjį senúosius Į. senúoju senãsiais Vt. senãjam(e), senamjam(e), senúosiuos(e) senãjam(e) Жін. р. V. senóji senósios K. senósios senjų N. senã(i)jei, senãjej senósom(s), senómšiom(s) G. senąją sená(i)sias Į. senã(i)ja senós(i)om(is), senómšiom(i)s Vt. senójo(je), senójoj, senósiose senójoj Основа ja (žaliasis) відрізняється від основи a тим, що в усіх відмінках кінцевий приголосний основи є м’яким; крім того, у займенникових прикметниках основи ja, як і u, форма чоловічого роду однини називного відмінка в досліджуваних говірках дуже рідко має формант -ai (žaliai, gražusiai). Цей формант чоловічого роду однини називного (і кличного) відмінка дещо частіше трапляється лише в займенникових прикметниках основи a у мовленні літніх людей, особливо kpII, наприклад: Kur mano senãsai (šẽnasai)³¹ šinélis? Gs. Mažãsai vaikas Ūt. Mylìmãsai bernèlis Šil. Формант -ai у формі чоловічого роду множини називного відмінка³² однаково трапляється в займенникових прикметниках усіх основ, наприклад: raudoniejėi, žalieji, gražiejėi. Морфологічні та фонетичні (наголосу тощо) особливості окремих відмінків видно з самої парадигми. Наскільки можна встановити, рідше вживані особливості подано в дужках або на другому місці. Слід відзначити ненаголошене закінчення давального відмінка однини — 30 Пор. A. Laigonaitė, min. veik., 55. 31 Прикметники цієї основи, особливо з нерухомим наголосом, наголошуються двояко; пор. також: báltasai | báltasai, raudónsai || raudónasai. 32 Їх можна вважати іменниковим закінченням другого компонента займенникового прикметника. ai після j за фонетичним законом говірок переходить у ei. 146 ність першого компонента а звука подвійність — короткий і довгий а: senajam || senajam, še-najėj || šėna:jei. Найчастіше чути напівдовгий а — šėna.jam, šėna.jei. У жіночому роді в множині знахідного, а в однині орудного й давального відмінків перший компонент закінчення вимовляється також з ai: senā­sias, senā­jia, senā­jei. ai перших двох відмінків походить від an, а форма senā­jei зберегла повне закінчення першого компонента33. u, основи жіночого роду, наприклад, gražūsis (рідк. gražūsai), gražioji, при відмінюванні майже нічим не відрізняються від ją основ жіночого роду. Окремо варто згадати відмінювання займенникових прикметників, утворених від вищого ступеня. У них усі відмінки жіночого роду в описуваних говорах мають дві основи — jo та ė, наприклад: didesnōji || didesnējī. Іноді наголос падає також на didesnōji || didesnējī. Таке подвійне наголошування трапляється в деяких відмінках і чоловічого роду. У парадигмі подано лише частіший варіант наголошування. Чол. р. Одн. Мн. Н. didesnysis didesnėji, didesnėjei Р. didesniojo didesniųjų Д. didesniā(m)jam didesnė(m)siem(s) Зн. didesnįjį didesniuosius Ор. didesniuoju didesnėseis М. didesniajam(e), didesniamjam(e), didesniuosiuos(e) didesniajam(e) Жін. р. Н. didesnioji || didesnėji didesniosios || didesnėsės Р. didesniosios || didesnėsės didesniųjų Д. didesni(į)jei || didesnė(į)jei didesnio(m)siom(s) || didesnė(m)sem(m) Зн. didesniąją || didesnėjų didesniā(i)sias || didesnē(i)ses Ор. didesni(į)ja || didesnė(į)ja didesnio(m)siom(i)s || didesnē(m)sem(is) М. didesniojoj(e) || didesnėjėj(e) didesniosiose || didesnėsėse II. ЧИСЛІВНИК Загальні зауваги. Числівники — це слова, за допомогою яких виражаємо кількість предметів (кількість) або їхній порядок. За значенням у описуваних говірках, як і в літературній мові, є дві основні групи числівників: кількісні та порядкові. Можна виділити також третю групу — числівникові слова, наприклад: daug, keli, keliōlika, keleta(s) та ін. Кількісні числівники поділяються на основні, множинні, збірні та дробові. 33 Plg. Z. Zinkevičius, Lietuvių kalbos įvardžiuotinių būdvardžių istorijos bruožai, ir kt., Vilnius, 1957. 147 За своєю структурою, або складом, числівники бувають простими (непохідними) і складеними. Останні поділяються на складні34, утворені з двох слів, наприклад: dvidešimt (dvidešimt), trisdešimt (trisdešimt), а також складені з окремих слів, наприклад: du šimtai penkiasdešimts, keturios dešimtys. За граматичними особливостями та відмінюванням система числівників описуваних говірок загалом багато в чому збігається з іменниками, прикметниками або займенниками. Найближчі до прикметників числівники, а деякі — до іменників (деякі майже повністю збігаються з прикметниками чи іменниками). В описуваних говірках, як і в літературній мові, здається, дуже мало числівників, відмінювання яких не збігалося б ні з іменниками, ні з прикметниками, ні із займенниками. Не всі числівники мають чоловічий і жіночий роди. Деякі, наприклад, šimtas, мають лише чоловічий рід, а деякі, наприклад: vienuolika, dešimtis — лише жіночий. Порядкові числівники pirma, antra, trečia тощо є середнього роду. Є й такі, наприклад: dešimc (dešimt), dvidešimc (dvidešimt), trys36, які не мають категорії роду. Числівники зазвичай мають ті самі відмінкові закінчення, що й інші іменні частини мови. Серед наявних винятків можна згадати, наприклад: vienuolika — devyniolika, keliolika, у яких знахідний відмінок однини здебільшого не відрізняється від називного, — отже, збереглася давня форма знахідного відмінка37. Слід зазначити, що числівники keturi — devyni у знахідному відмінку чоловічого роду мають закінчення -is, а не -ius: keturis — devynis38. Складені числівники tūkstantis šimtas, tūkstantis du šimtai тощо виражаються також за допомогою vienuolika — devyniolika, додаючи форму множини слова šimtas, наприклад: vienuolika šimtų — devyniolika šimtų. Порядкові, а іноді й кількісні числівники, виступаючи означеннями при словах valanda, metai, найчастіше вживаються в реченні без означуваного слова, наприклад: Šoko iki pirmų Vilkv. Parsitrėnkė (parėjo) jau po dvyliktos (dvyliktos) Gs. Kai tik penktą (penkios), jau į kelią Alk. Sulaukė aštuoniasdešimtus (aštuoniasdešimc) į mirė Gs. Однак, як показують приклади, так буває лише тоді, коли означуване слово (valanda, metai) чітко мається на увазі. 34 Їх називають також стягненими, скороченими (sustruktintais) — див. J. Jablonskis, Rinktiniai raštai 1, 220; J. Žiugžda, min. veik. 113, 118; крім того, пор. Mūsųdienų latviešu literārās valodas gramatika, 1, 479, Rīgā, 1959 35 За фонетичними законами описуваних говірок закінчення деяких числівників відрізняються від літературної мови, наприклад: vienc, dešimc, didesimc, trisdešimc..., šimc. Особливо це властиво занавицькій говірці, де рухливий a найчастіше випадає, а -ts, -ns > -c, -nc. 36 За винятком місцевого відмінка, наприклад: trijuos tvartuos, trijose skryniose Gs. 37 Пор. J. Jablonskis, Rinktiniai raštai, 1, 220. Іноді, особливо в мовленні молодших представників говірки, знахідний відмінок вимовляють також у формах vienuolika — devyniolika, keliolika (з довгим голосним). Виразно з довгим a вимовляють (vienuoliką vištų, dvyliką paršų) kpIIv (капси другої західної групи — Daukšiai, Gudeliai, Igliūka, Liudvinavas). 38 Закінчення -is вживається не лише в описуваних говірках, а й у багатьох інших; з деякими винятками воно трапляється також у давніх писемних пам’ятках (Мажвідаса, Бреткунаса, Даукаси та ін.). Однак є говірки, наприклад північно-східні аукштайтські (Dusetos, Antazavė та ін.), північно-західні аукштайтські та багато жемайтських, у яких є закінчення -ius: keturius, devynius (як žalius, šlapius). Пор. V. Mažiulis, Apie lietuvių kalbos skaitvardžius. — Kai kurie lietuvių kalbos gramatikos klausimai, 56, Vilnius, 1957. Крім того, пор. множинні числівники описуваних говірок: penkeris || penkerius, dvejus || dvejis та ін. 148 1. Кількісні числівники а. Основні vienas, -à Чол. р. Одн. Множ. Н. vienas, vienas Н. vieni, vieni Р. vieno Р. vienų Д. vienám, vienui Д. vieniem(s) Зн. vieną Зн. vienus Ор. vienu Ор. vienais, vienais М. vienam, viename М. vienuõs, vienuose, vienúose Жін. р. Одн. Множ. Н. одна, одна Н. однієї Р. однієї Р. одних Д. одній, одній Д. одним, одни́м Зн. одну Зн. одні, одни́х Ор. одною, одною Ор. одними, одни́ми М. одній, одній М. одних, одних Як бачимо, відмінювання й наголошування числівника vienas, -à майже збігаються з відмінюванням і наголошуванням прикметника báltas, -à. Від числівника 1k він дещо відрізняється. Множину vienas, -a має лише тоді, коли вживається з іменниками, що мають тільки форму множини (замість збірного числівника vieneri39), або має прикметникове чи займенникове значення, наприклад: Jau vienì metai praẽ Gs. Liko tik vienos driskės kėlinės Vlkv. Yr vienos žirklės, į tos pačios surūdiję Plv. Окрім основного числівникового значення, vienas, -à має й інші (прикметникове, займенникове) значення40; це видно з таких прикладів: Su jūo mà vienas (справжнє) vargas Gs. Liko tik vienos (без людей) triobos Vlkv. No Birštono iki Karaliaučio vienà (суцільний) giria bo Ūt. Apė Bagótąją tik viena (суцільний, справжній) pieskà, o apė Kazlų vienos girios Plv. Visi trys gimė vieną (того самого) dieną Nm. Gyveno čia toks vienas (якийсь) žmogelis Br. Форма давального відмінка однини чоловічого роду vienui зафіксована лише у фольклорі. В ідіоматичних висловах наголос, як правило, падає на закінчення41, наприклад: Senukai vienui vieni gyvena Vlkv. 39 Пор. збірні числівники. 40 Пор. «Словник сучасної литовської мови», 938. 41 vienui насправді є прислівником давального або місцевого походження з формантом -ui, який уживається з підсилювальним значенням при числівнику з тим самим коренем. Пор. K. Ulvydas, «Адвербіалізація давального відмінка однини та прислівники з формантами -(i)ui, -i у литовській мові». — Деякі питання граматики литовської мови, 127, 134, Vilnius, 1957. 149 Залишилася одна-єдина, як палець Gs. Поряд із одним часом кажуть і одних (форма родового відмінка множини), наприклад: Одна-єдина прожила цілий вік Gs. Частіше наголос у корені чоловічого роду множини називного відмінка чули в такому реченні: Залишилися вдома двоє Gs. У цьому разі кажуть також двоє. dù, duì Чол. р. Жін. р. Наз. dù dvi Род. dviejų, dvejų, dvie Дав. dviem(s), dviemi Знах. dù dvi Ор. dviem(i), dviem(s) Місц. dviejuõse, dviejuos, dviejuõs, dviejuõse dviejuõse, dviejuõse Як бачимо з парадигми, рід розрізняється у називному, знахідному та місцевому відмінках. Форма родового відмінка двох (з наголосом на закінченні)42 в описуваних говорах трапляється рідше, вона новіша. Форма дво вживається в kpIIr (другі східні капсаї — поблизу N. Ūta, Garliava). Форма давального й орудного відмінків двома (із s) рідкісна, можливо, дещо частіше вживається в занавиків і kpII, а форму двома почули лише поблизу Нової Ūta. Місцеві форми двох, двох у kpII мають наголос на передостанньому складі; тут їх позначено з акутовою інтонацією, але іноді вимова тут невиразна. На відміну від Įk, 43найпоширеніший наголос — на першому складі, а наголос на закінченні набагато менш звичний. Ще вживається адвербіалізована форма удвох і удвох, наприклад: Усе роблять удвох Gs. Пор. утрьох. Числівник два, дві, маючи форму двоїни, хоча загалом вимагає узгодження, однак у описуваних говірках уживання числа узгоджуваних із ним іменних слів не завжди послідовне. Іменники зазвичай уживаються у множині, наприклад: Деруться, як двоє малих дітей Gs. Не згодні, як два коти в мішку VIkv. Ростуть два хлопчики й дві дівчинки VIkv. Двоїна збереглася у фольклорі, наприклад: Двоє стоять колом на узліссі (вуха) Gs. Двоє зайченят б'ються, біла кров тече (жорна) Alvt. З формами давального двом і орудного двома узгоджуються й інші іменні слова, наприклад: Двома головами завжди легше зрозуміти Gž. Надягни з двома44 рукавичками VIkv. Зі знахідним відмінком два, дві іменні слова вживаються у двоїні або множині, особливо жіночого роду, наприклад: Виростив двох синів і двох дочок || двох синів і двох дочок Gs. Має два рублі || рублів VIkv. Про Даукшюс та в інших місцевостях у знахідному відмінку двоїни зберігається переважно лише чоловічий рід, наприклад: du vaiku, du sūnu, du pirštu, а жіночий рід майже цілком зник (dvi kati, dvi bobi, здається, ніхто не каже). 42 Див. «Словник сучасної литовської мови», A. Laigonaitė, згад. праця, 64. 43 Пор. J. Žiūžda, згад. праця, 117, «Словник сучасної литовської мови». 44 Кажуть, мабуть, частіше, особливо старші, і su dvejõm. 150 abù, abì (abùdu, abìdvì) abù, abì майже не відрізняються від dù, dvì за відмінюванням і наголосом. Поряд із abù, abì часто вживаються також складені форми з dù, dvì (займенникові числівники): abùdu, abìdvì. На занавикському пограниччі, особливо в місцевостях біля велюонішців, під час відмінювання abùdu, abìdvì випадає приголосний v — там кажуть, наприклад: abìdi, abìdiem (abìdem). trỹs V. trỹs K. trijų, trijų N. trìm(s), trimi G. tris Į. trim̃, trimì(s) Vt. trijuõs, trijuõse; trijõse Місцевий відмінок в обох родах уживається, особливо серед старших, також у прислівниковій формі trise або іноді trỹse, trìese, наприклад: Kur tik eina — visur trise Gs. Прислівникового вжитку іноді вже набуває й форма trijuõs, наприклад: Trijuõs kulia Vlk. Форма trimi частіше трапляється в розмовній мові KpIIr. чотири—дев’ять Чол. р. Жін. р. Н. чотири, сім; чотири, сім Р. чотирьох, сімох Д. чотирьом, сімом; чотирьом, сімом Зн. чотири, сім; чотири, сім Ор. чотирма, сімома; чотирма, сімома М. чотирьох, сімох, чотирьох, сімох; у чотирьох, у сімох, у чотирьох, у сімох Як бачимо, ці числівники відмінюються, як, наприклад, прикметник (його множина) šlàpì, šlàpios, тільки знахідний відмінок має не закінчення -ius45, а -is. Рідші форми тут не наводяться. Іноді, наприклад під час швидкого лічення, у дитячому мовленні наголос переноситься із закінчення: kèturi, pẽnki, šeši — на перший склад, sèptyni, aštuoni, devyni — на перший або другий склад. десять, двадцять—дев’яносто46 Ці числівники в описуваних говорах мають різні форми й по-різному наголошуються, наприклад: dešimc, dešimt, dešimtis, dvidešimc, dvidešimt, dvidešimtis, dvi dešimtys, keturiasdešimc47, keturiasdešimt, keturiasdešimtis, keturios dešimtys. Ап- 45 Це закінчення мають деякі східні, північно-західні аукштайтські та жемайтські говори. Пор. примітку 38. 46 Дехто пише також dešimtis (див. V. Mažiulis, Apie lietuvių kalbos skaitvardžius, згад. праця, 57), але для носіїв описуваних говорів така вимова була б неможливою. 47 Тут може бути навіть потрійне наголошування: keturiasdešimc, keturiasdešimc і keturiasdešimc (з двома наголосами). 151 Загалом, складні форми, мабуть, частіші, ніж аналітичні, але в мовленні старших людей, здається, частіше трапляються аналітичні форми. Мабуть, найчастотніша, особливо в капсів, форма — dešimc < dešimtis, dešimtes (пор. akmens, sesers < akmenes, seseres). dešimtis відмінюється як іменник на i-основу; лише в однині давальний і місцевий, а іноді й у називному однини та множини має закінчення цього або обох типів основ. Наголошується найчастіше за акцентною парадигмою I48. Одн. Множ. Н. dešimtis dešimtys Р. dešimties dešimčių Д. dešimčei dešimtim(s) Зн. dešimtį dešimtis, dešimčias Ор. dešimtim(i), dešimčia dešimtim(is) М. dešimty(je) dešimtyse,-yse Одинадцять—дев’ятнадцять Ці числівники відмінюються як однина іменників жіночого роду на о-основу; лише знахідний відмінок найчастіше не відрізняється від називного, наприклад: Отримав дванадцять (рідше, новіше dvyliką) рублів у Вілкв.49 Пор. Перерізав пару ремінних петель (ремінних петель) у Гс. Пара чарок самогону впилася (д.) в Алвт. Трапляються, хоча й дуже рідко, випадки, коли ці числівники, можна сказати, принаймні в деяких відмінках не відмінюються, пор. наприклад: Запросив усіх одинадцятьох чоловіків у Гс. Віддав усім одинадцять (частіше — одинадцятьом) чоловікам те, що їм належало у Гс. Відмінювання трапляється частіше, коли перед цим числівником стоїть слово з таким самим закінченням, як і в числівника того самого відмінка, наприклад: Подав їсти всім п’ятнадцятьом курям у Гс. Однак в інших місцевостях, наприклад біля Даукішяй, ці числівники завжди відмінюються. Біля Кибартай від старих людей доводилося чути називний відмінок однини vienuoliks: «Було таких vienuoliks людей». Сто На відміну від Ik50, в описуваних говірках цей числівник найчастіше має не IV, а II акцентну парадигму — відмінюється і наголошується як палець. Окрім свого прямого значення, сто має також невизначене значення — значення великої кількості, наприклад: Сто разів казав, а чи щось допомогло? Žal. Слово сто, крім того, вживається і в м’яких лайках, у певних висловах, наприклад: Іди під сто51 (чортів)! Gs. А щоб тебе сто, щоб тебе! Alk. Турботи, хвороби... — усі сотні! Gs. 48 Іноді наголошується також десятки (3ᵇ), наприклад, біля Даукішяй вимовляють десяти, десять, десяти. 49 У KpIIv (біля Даукішяй та в інших місцях) кажуть лише одинадцять, дванадцять. Про це див. уже вище — у «Загальних заувагах»; пор. також збірні числівники. 50 Žr. J. Žiugžda, min. veik., 118, Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, A. Laigonaitė, min. veik., 64. 51 Цікаво, що тут замість родового відмінка вжито називний. 152 тисяча тисяча в описових говорах зазвичай відмінюється як основа на ja іменник I акцентної парадигми й не відрізняється від Ik. Однак іноді деякі відмінкові форми цього числівника мають також закінчення іменників із основою на ž і можуть бути жіночого та чоловічого роду, наприклад: Мов натовпи, тисячі тисяч зійшлися Gs. Зібралися кілька тисяч людей Plv. Загалом буде близько кількох тисяч рублів Žal. І тисячі не отрим Vlk. мільйон, мільярд Ці два числівники в описуваних говорах відмінюються як іменники I наголошувального типу основи a. У Lk milijonas має циркумфлексний наголос (milijõnas) і належить до II наголошувального типу52. Відмінювання складених кількісних числівників в описуваних говорах загалом не відрізняється від відмінювання Ik53: у них відмінюються всі слова, крім тих числівників, які утворені від vienuolika — devyniolika, із додаванням родового відмінка множини слова šimtas, наприклад: наз. vienuolika šimtų, род. vienuolikos šimtų, знах. vienuolika (vienuoliką) šimtų. b. Збірні числівники Ці числівники в описуваних говорах утворюються так само, як і Ik, проте їх уживання дещо відрізняється. З власне множинними іменниками, що позначають виразні парні предмети, наприклад: žirklės, šakės, kel(i)nės, або такими, що не мають однини, наприклад: kapinės, durys, уживаються зазвичай лише збірні числівники, наприклад: Turėjom trejas žirkles Dkš. Abejos durys adaros Žal. Jų kluonas su trejom durim Žal. Kur platūs laukai, tai dvėjom akėčiom akėdavo Gs. Однак подекуди вже зрідка трапляються паралельно й не збірні числівники з цими іменниками, наприклад: Yra dá trys šakės (mėšlui mėžti) Gs. Особливе місце посідає числівник vienos поряд із vienerios, оскільки кажуть, наприклад, і так: vienos durys, kapinės, kel(i)nės, žirklės. Так відбувається тому, що vienas — особливий числівник із багатьма побічними значеннями. Окремо слід згадати й іменники: metai, langai ir namai. З множинним іменником metai уживаються також не збірні числівники (du, trys, keturi, penki... metai), наприклад: Penki metai jau praė, o da negrįšta Vlkv. Jau šie vaiks aštuonių metų Nm. Так роблять, очевидно, тому, що metai — це такий іменник, множинне значення якого вже стерлося, стало невиразним: у певному значенні він може мати й однину, наприклад: metas (laikas) keltis. І, навпаки, трапляються випадки, коли з простим — не множинним іменником, а саме lango, уживається збірний числівник, наприклад: Dveji (dvi-gubi) langai, o vis tiek vėjas pučia Plv. Тут langai уже наближається до множинного іменника: ці два вікна певним чином пов’язані між собою, немов дві половини одного предмета; пор. dvejos durys. 52 Див. «Словник сучасної литовської мови»; у граматиці литовської мови J. Žiugžda, т. 1, с. 115, 118 також зазначено циркумфлексний наголос, однак на с. 118 помилково вказано, що слово має постійний наголос. 53 Див. J. Žiugžda, зазначена праця, с. 118. 153 Кажуть: Jis turi dvejus namus Dkš. і Jis turi du namu Dkš. Dveji namai — це не те саме, що du namai. Dveji namai — це дві садиби; тут слово namai уже перетворилося на іменник множини. Вживання збірних числівників трапляється також у деяких субстантивованих словосполученнях, наприклад: No pilvo skaudėjimo gerai yr trejos devynerios (trejonka) Gs. Приклади відмінювання збірних числівників: Чол. р. Н. abeji dveji penkeri Р. abejų dvejų penkerių Д. abejiem(s) dvejiem(s) penkeriem(s) Зн. abejus, abėjus dvejus, dvejs penkeris, penkerius54 Ор. abejēs dvejēs penkerēis М. abėjuos, abėjuosė dvejuos, dvejuosė penkeriuos, penkeriuose (adv. penkeriese) Жін. р. Н. abėjos dvejos penkerios Р. abejų dvejų penkerių Д. abėjom(s), abėjom(s) dvejom(s), dvejom(s) penkeriom(s), penkeriom(s) Зн. abėjas dvejas penkerias Ор. abėjom(is), abėjom(s) dvejom(is), dvejom(s) penkeriom(is), penkeriom(s) М. обома, обома двома, двома п’ятьма, п’ятьма c. Збірні числівники В описуваних говірках збірні числівники, здається, не дуже популярні — замість збірних числівників уже іноді вживаються кількісні числівники, однак старші люди їх іще розрізняють, наприклад: Раніше по маєтках четвіркою (четверо) їздили Žal. Схопилося б, мабуть, чоловіків двоє і викинули б надвір Gs. Тільки іноді, здається, без відмінності у значенні кажуть двояко — зі збірними або з кількісними числівниками, наприклад: Бо трійка коней || три коні Gs. Однак зазвичай кажуть тільки: Трійкою боронують Gs. Насправді збірні числівники вказують на певну тіснішу єдність, злитість, неподільність. Отже, різниця така: коли сказано їдуть четвіркою, зрозуміло, що коні запряжені певним чином, а коли сказано приїжджають чотирма кіньми, вказано лише число, а про порядок — узгодженість — уже не йдеться. У відмінюванні збірні числівники майже не відрізняються від кількісних, за винятком давального відмінка. Загалом вони відмінюються як незмінні іменники основи на а з наголосом на постійній позиції, наприклад: 54 П’ятьох кажуть, особливо капсуки, набагато рідше, ніж п’ятірка — цим описувані говірки відрізняються від літературної мови. Пор. J. Žiugžda, згад. праця, 118; крім того, пор. примітки 38 і 45. 154 Чол. р. V. trejetas aštuonetas K. trejeto aštuoneto N. trejetui, -ų, -am aštuonetui, -ų G. trejetą aštuonetą Į. trejetu aštuonetu Vt. trejete aštuonete Закінчення давального відмінка -am (trejetam) трапляється рідко — зафіксовано, наприклад, поблизу Вілкавішкіса: Вистачить тієї тканини ще на три сорочки. Закінчення -u вживається у капсуків II. Хоча й нечасто, але за потреби уживаються також форми цих числівників жіночого роду. Відмінюється як одинадцять. Крім того, форма знахідного відмінка для обох родів часто вживається в давній формі (без довгого — носового a), наприклад: Має кілька робочих коней і трійко кобилок KžR. Вирощує вісімко дітей Gs. d. Дробові Дробові числівники в описуваних говірках, як і в літературній мові, бувають двох типів: складні та складені (сполучення числівників), а також аналітичні. Складні дробові числівники утворюються з порядкового числівника та іменників половина і частина: половина є першим компонентом складного числівника, а частина — другим. Дробові числівники, утворені зі словом половина та родовим відмінком порядкового числівника, наприклад: півтора, півтретього, півчетвертого тощо, на практиці частіше вживаються від півтора⁵⁵ до півдесятого і дещо рідше — до півдвадцятого, і вони не відмінюються. Жін. р.: півтори⁵⁶, півтретьої, півчетвертої тощо. Дробові числівники, утворені з іменником частина, хоча загалом не відрізняються від літературної мови, проте мають деякі відмінності у словотворі, морфології та наголошуванні, наприклад: третина, третина, третини; чверть, чверті, чвертина, чвертини; п’ята частина, п’яті частини, п’ятина; шоста частина, шості частини, шостина; сьома частина, сьомі частини, сьомі частини, сьомина; восьма частина, восьма частина, восьмі частини, восьмина; дев’ята частина, дев’ята частина, дев’яті частини, дев’ятина; десята частина, десяті частини, десята частина, десята частина; одинадцята частина, одинадцяті частини; пор. дванадцята частина — двадцята частина⁵⁷. Ці числівники відмінюються як іменники ja-основи. Дробові сполучення в описуваних говірках нічим не відрізняються від літературної мови або відрізняються лише вже відомими особливостями, наприклад: одна третина (третина, третини), дві третини (третини, третє). Сюди належать також сполучення: перша частина, друга частина тощо. Числівник описуваних говірок чверть має наголос, відмінний від літературної мови.⁵⁸ 55 Складного числівника півтора майже немає — іноді кажуть, найімовірніше, лише у значенні часу, пів першої; жива форма жіночого роду: пів першої, наприклад: Обідаючи близько пів першої Gs. Дещо відомий родовий відмінок множини складного числівника, наприклад: Нема й півперших років не встигли зібрати, у вигін погнали Dkš. 56 Паралельно наголошується й півтори, на відміну від наголошування в літературній мові — див. J. Žiugžda, зазнач. праця, 119. 57Іноді наголошується також двадцята частина. 58 Див. J. Žiugžda, зазнач. праця, 119. 155 2. Порядкові числівники В описуваних діалектах, як і в литовській літературній мові, порядкові числівники (pirmas, antras, trečias тощо, жін. р. pirmà, antrà, trečià) відмінюються як прикметники тієї самої основи; пор. báltas, -à, mažàs, šlàpias). Поряд із aštuñtas у kpII подекуди, наприклад, біля Науясі Ути, зрідка вживають і давнішу форму aštuontas, -à. Там само від старих людей траплялося чути й šėkmas, -à. Поряд із pirmas, antras іноді вживаються в тому самому значенні й vienas, kitas (viẽnc, kìc), наприклад: Viẽnc vienurũ eina, kìc kitũr, o trečias trečiũr Gs. Kai susipyksta jiedu, tai primane vienas kitám akis išsilupinė́tu Vilky. Складені порядкові числівники dvidešimtas і trisdešimtas, на відміну від литовської літературної мови59, наголошуються переважно на першому складі,60 а keturiasdešimtas — šešiasdešimtas наголошуються переважно на першому складі другого складника або вимовляються водночас із обома наголосами, наприклад: dvidešimtas, trisdešimtas; keturiasdešimtas, keturiasdešimtàs, keturiasdešimtas; penkiasdešimtas, penkiasdešimtàs, penkiasdešimtas; septyniasdešimtas, devyniasdešimtas за наголошуванням відрізняються від типу keturiasdešimtas тим, що замість наголосу на першому складі наголошується другий склад: septyniasdešimtas, septyniasdešimtàs, septyniasdešimtas. Усі вони, на відміну від литовської літературної мови61, належать до I акцентного типу. У мовленні носіїв молодших поколінь діалектів трапляється також наголошування, як у літовській літературній мові: dvidešimtàs, -à, trisdešimtàs, -à тощо. tūkstantas, tūkstantà доводиться вживати дуже рідко (пор. tūkstantas sykis) і, як у литовській літературній мові62, має сталий наголос. Мабуть, дещо частіше вживаються їхні займенникові форми. У складених порядкових числівниках dvidešimc pirmas — šimtas penkiasdešimc pirmas тощо, як і в литовській літературній мові, відмінюється лише останнє слово. Наскільки відмінювання й наголошування порядкових числівників в описуваних діалектах збігаються з відмінюванням і наголошуванням у литовській літературній мові, видно, наприклад, із парадигми penktas: Одн. ч. Чол. р. Жін. р. Наз. penktas penktà Р. penkto penktõs Дав. penktám penktài, penktai63 Зн. penktą penktą Ор. penktù penktà Місц. penktam, penktame penktõ(j), penktoje 59 Див. J. Žiugžda, мін. праця, 118. 60 Пор. F. Kurschat, Grammatik der litauischen Sprache, 260, 265. Halle a. S., 1876. 61 J. Žiugžda, мін. праця, 115, 118; крім того, пор. A. Laigonaitė, мін. праця, 65. 62 J. Žiugžda, мін. праця, 115, 118. 63 На відміну від литовської літературної мови, в описуваних діалектах наголос у давальному відмінку однини жіночого роду частіше падає на закінчення: pirmài, antrài, trečiài тощо. Пор. також наголошування прикметників. 156 Мн. Чол. р. Жін. р. З. п’яті п’яті Р. п’ятих п’ятих Д. п’ятьом п’ятьом, п’ятьом Зн. п’ятьох п’яті Ор. п’ятьма п’ятьма М. п’ятих п’ятих У порядкових числівників, хоча й рідко, трапляються також займенникові форми: перший, -ша, другий, -га, третій, -тя тощо64, наприклад: Усі дівчата, лише третя за чергою дитина Alvt. Займенникові порядкові числівники відмінюються так само, як і займенникові прикметники. Займенникові порядкові числівники типу одинадцятий мають два варіанти наголошення: одинадцятий, -та, одинадцятого і одинадцятий, -та (I тип наголошення). Ступенюється, як і в lk, лише перший, -ша, пор.: Хто перший, той кращий. Він наближається до прикметника не лише морфологічно, а й семантично. У деяких порядкових числівників, особливо від першого до десятого, трапляється також форма середнього роду: перше, друге, третє тощо, проте нині вона не дуже поширена. Числівникові слова Деякі кількісні прислівники іноді називають числівниковими словами або несправжніми, неозначеними65 числівниками; в описуваних говорах, як і в літературній мові, є, наприклад: багато, чимало, мало. Крім того, до цього розряду числівників належать і деякі більш або менш відмінювані окремі числівники, наприклад: кілька, чимало, з десяток, кілька, кілька, кількадесят (кілька десятків), кілька сотень, кілька тисяч. Рід числівника kėleta(s) здебільшого не розрізняється66, наприклад: Зібралося кілька дівчат Gs. Наїстися вистачить кільком чоловікам Žal. Крім того, цей числівник має дві форми родового відмінка однини, наприклад: Дав кілька яблук Gs. Пор. Одинадцять та ін. Похідні від числівників Від числівників за допомогою певних суфіксів або іншими способами утворюються деякі слова: це прикметники, похідні від числівників67, а саме: 1. Із суфіксом -õpas, -õpa: dvejõpas (dvejõps), -a, trejõpas, -a, ketveriõpas, -a; так утворюються ці прикметники аж до dešimteriõpas, -a, крім того, вживаються також форми від dvidešimteriõpas, -a до šimteriõpas, -a, а іноді й tūkstanteriõpas, -a. 2. Із -lypas, -a і -lypis, -ė від числівників від vienas до dešimt: vienlypas, -a, dvilypas, -a, trilypas, -a, keturlypas, -a, šešlypas, -a, aštuonlypas, -à; vienlypis, 64 Займенникові числівники, більші за dešimtàsis, -oji, тобто vienuoliktasis, dvyliktasis тощо, на практиці вживаються ще рідше. 65 Plg. Грамматика русского языка, 1, 380, Москва, 1952; Mūsdienu latviešu literārās valodas gramatika, 1, 478. 66 kėleta насправді є формою середнього роду. 67 Те, що вони не є числівниками, видно з того, що ними не позначаємо ні самої кількості предметів, ні їхнього порядку. Пор. J. Jablonskis, Rinktiniai raštai, 1, 219. 157 -складовий, -а, двоскладо́вий, -а, трискладо́вий, -а, чотирискладо́вий, -а тощо. З погляду словотвору майже всі вони можливі, але на практиці не всі вживаються однаково часто, а деякі, можливо, взагалі не трапляються. 3. З -ланковий, -а: одноланковий, -а, (-а́), дволанковий, -а, (-а́), триланковий, -а (-а́), чотириланковий, -а, восьмиланковий, -а, але деяких слів цього типу, наприклад, šešlinko, не доводилося чути. З погляду словотвору їх, як і попередні, можна вважати складними словами, компонент -ланковий яких пов’язаний із дієсловами lenkti, linkti, а -складовий — із lipti, limpa. 4. З -кратний68 -а: подвійний, -а, потрійний, -а, четверний, -а. З більшими числами, здається, таких слів не утворюють. На практиці рідко вживається і одинарний. Оскільки слова, утворені згаданими вище способами, є числівниковими прикметниками, їх відмінювання в описуваних говорах не відрізняється від відмінювання прикметників відповідної основи. Утворені з -кратний і суфіксом -опий мають сталий наголос, а серед утворених із -ланковий лише іменники жіночого роду в однині називного відмінка іноді (у районі Вилкавишкіса та ін.) мають наголос на закінченні: vienlinkà, dvìlinkà, trilinkà. Деякі слова, що колись були місцевими відмінками числівників, тепер уживаються як прислівники. В описуваних говорах їх досить багато, а саме: двох, удвох; трьох, утрьох; чотирьох, учотирьох; п’ятьох, уп’ятьох; шістьох, ушестеро; сімох, усемеро; вісьмох, увосьмеро; дев’ятьох, удев’ятьох. Напр.: Куди піде, куди не піде — скрізь удвох Plv. Бувало, молотарками втрьох молотимо Gs. До числівникових похідних слід згадати також одинадцятий, дванадцятий… двадцятий, уживані в kpII (у районі Даўкшів і Н. Ути), коли йдеться про ткацьке бердо та джокерів у картах, РИСИ ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИХ ЧАСТИН МОВИ — ПРИКМЕТНИКА ТА ЧИСЛІВНИКА — У ГОВОРАХ КАПСІВ-ЗАНАВІКІВ Ю. Ю. СЕНКУС Резюме Прикметник і числівник у описуваних говорах (Кальварійському, Капсукському, Вилкавишському та південній частині Шакяйського району) змінюються за родами, числами й відмінками так само, як і в літературній мові. Прикметник, крім того, змінюється ще й за ступенями порівняння. Прикметник і числівник мають три роди: чоловічий, жіночий і середній: šaltas, šalta, šalta; pirmas, pirma, pirma. Середній рід відрізняється від жіночого лише місцем наголосу. Деякі прикметники, наприклад прикметники з основами на ja та ē, не мають середнього роду. Деякі числівники, наприклад trys, узагалі не мають категорії роду. Прикметник має три числа: однину, множину й двоїну. Остання трапляється дуже рідко — лише в називному й знахідному відмінках чоловічого роду. Такі самі числа мають і деякі числівники, наприклад šimtas. 68 Щодо -gubas походження див. P. r. Skardžius, Lietuvių kalbos žodžių daryba, 486, Vilnius, 1941. 158 Прикметник має 4 основні ступені порівняння: позитивний, вищий, найвищий і найвищий абсолютний: geras, geresnis, geriausias, pats (visų, ko, kuo) geriausias. Крім того, для вираження якості, меншої в певному предметі, ніж та, яку передає позитивний ступінь порівняння, вживаються форми з префіксом apy- або суфіксом -okas, -a: apýšiltis, -ė; šiltokas, -a. Прикметники й числівники, як і інші змінювані частини мови, найбільше відрізняються від літературної мови своїм відмінюванням. Прикметник і числівник мають 7 відмінків (так само, як і іменник). Форма кличного відмінка прикметника відрізняється від форми називного відмінка лише у прикметників з основами на ja та ё. В описуваних говорах, як і в літературній мові, прикметник має 3 типи відмінювання. У статті відмінювання простих і займенникових прикметників розглядається не за типами відмінювання, а за окремими основами: a, жіночий рід o; u, жіночий рід jo; ja, жіночий рід jo; ja, жіночий рід ё. Наводяться найважливіші особливості акцентуації, випадки розбіжності акцентуації окремих форм у говорах з акцентуацією літературної мови. Деякі відмінки мають по кілька різних форм як щодо флексії, так і щодо акцентуації, наприклад орудний відмінок множини: baltōm(s), baltomis, baltòm(s). Відмінювання числівника багато в чому збігається з відмінюванням іменника, прикметника або займенника; найближче воно до відмінювання прикметника. Але іноді трапляються й певні відмінності. Серед них слід указати, наприклад, на відмінювання числівників від vienuolika (11) до devyniolika (19) та keliolika «кілька», знахідний відмінок яких найчастіше збігається з називним. Числівники чоловічого роду keturi—devyni (4–9) у знахідному відмінку, на відміну від деяких інших говорів, мають закінчення -is, а не -ius. Чимало розмаїття й відмінностей порівняно з літературною мовою є також в акцентуації числівників, наприклад dviejų, dviejų, dviẽ «двох»; šimtai (у літературній мові šimtai).