Plikių tarmės žodžio galo dvibalsis „-ai“

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, III LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA КІНЦЕВИЙ ДИФТОНГ У ГОВІРЦІ ПЛІКЯЙ -ai1 D. GARGASAITĖ Пліки (плікє) — це населений пункт за 12 км на північний схід від Клайпеди. Говірка околиць належить до жямайтських донінінків і розташована в північному куті їхнього ареалу. Під час діалектологічної експедиції 1959 року, коли досліджували говірку в селах Пліки, Пакамо рай, Шимках і Шатрях, було помічено цікаве фонетичне явище — перехід кінцевого дифтонга -ai у -uo. Перехід дифтонга ai в один голосний у говірках околиць Клайпеди та Прекуле помітив ще наприкінці XIX століття А. Беценбергер. Дифтонг ai, що злився в один голосний, А. Беценбергер позначає як ă, наприклад: rankătas «рученята», žėdăszei «квіточки». Про вимову цього звука автор каже, що ă вимовляється як o, схиляючись до довгого a. Іноді автор чує чітке, світле o2. Цього питання торкається й Р. Траутманн, говорячи про дифтонг ai у прусській та інших балтійських мовах. Він стверджує, що в литовських говірках дифтонг із наголосом на першому компоненті ai може перейти в ă, а той надалі — в ā, пор. aizkus > ăszkus > āszkus. Однак Р. Траутманн наводить приклади переходу в один голосний не лише дифтонга з наголосом на першому компоненті (dăkts), а й дифтонга з наголосом на другому компоненті (vāks) ai. Тут же автор зауважує, що правило, за яким зливатися в один голосний можуть лише дифтонги з наголосом на першому компоненті, не є суворим3. Про перехід дифтонга ai в один голосний у говірках околиць Клайпеди писав і В. Фенцлау. Він зазначає, що в північній частині Клайпедської говірки aˈ < ai вимовляється як ɔˈ, наприклад: ṣ̌.mḳṣ̌ ~ Шимкай, ṛu̇.ṣ ~ Русай, пор. maṭṣ̌ ~ *matāi4. За неоднаковим переходом ai В. Фенцлау поділяє Клайпедську говірку на північну, де ai > ɔˈ, і південну, де ai > aˈ, та проводить ізоглосу цього явища. Південною говіркою околиць Клайпеди розмовляють у Румшишке, Пемпінінкаї, Швепелях, Лужаях, Поціа(й?), Паугаях, Алксняях, Еглинаях і Смілгинаях. Баршкяй, Судмантай, Люйкяй, Дирвупяй, Леляй, Дуричяй, Бауштинінкай, Йокшай і Шатряй — це перші прикордонні села, що розмовляють північною говіркою5. 1 Доповідь, прочитана на діалектологічній конференції 1959 р. 2 Див. A. Bezzenberger, Litauische Forschungen, 13, Göttingen, 1882. 3 Див. R. Trautmann, Die altpreussischen Sprachdenkmäler, 143, Göttingen, 1910. 4 Див. W. Fenzlau, Die deutschen Formen der litauischen Orts- und Personennamen des Memelgebiets, 13, Halle, 1936. 5 «Ізоглоса між південномемельською та північномемельською говірками: 87 Плікіай, Шімкай, Пакамо́рай, Шатряй розташовані в зоні північного діалекту. Згадані мовознавці не пояснювали докладніше монофтонгізацію дифтонга ai у говірці околиць Клайпеди й не помічали переходу ai в uo. У говірці околиць Плікіая кінцевий дифтонг слова -ai переходить у -uo (вимовляється як o з ледь помітним відтінком u), якщо стоїть після твердого приголосного, наприклад: baltuo ~ baltai, gėruo ~ gerai, matuo ~ matai. Кінцевий дифтонг слова -ai після м’якого приголосного переходить у -ei й вимовляється як e, наприклад: bjaurė: ši pavasarį buvo šalt bjaurė ~ šį pavasarį buvo šalta biauriai; gražė: prekuliškė gražė kalb ~ prekuliškiai gražiai kalba. Кінцевий дифтонг слова -ai переходить у -uo: 1. У називному відмінку множини іменників a-основи, наприклад: trīs beržūo ~ trys beržai, penkī sūnū ~ penki sūnai, plūnī rūbū ~ ploni rūbai. 2. У знахідному відмінку множини займенників і іменників a-основи, наприклад: su tūs vaistūs: manē gērkli rēk patēpī su tūs vaistūs ~ мені «мене» треба змастити горло цими ліками; su nagūs kāp, a su nagūs ēmisi ~ як, чи візьмеш нігтями; pu pātalūs: gulēk pu pātalūs ~ лежи на тюфяках. Імовірно, за аналогією -ai наприкінці слова іноді переходить у -o і після м’якого приголосного, якщо поруч стоїть слово з дифтонгом -ai після твердого приголосного, наприклад: su pênkūos, su ketūruos: su pênkūos vežēmūos i ketūruos lōb ūkininkū mėšlus pūdī mū vežtė ~ з п’ятьма возами й чотирма, либонь, фермери везли гній на пар угноєної землі. 3. У давальному відмінку однини займенників і слів, що відмінюються за іменниковою моделлю, o-основи, наприклад: švėsuōb: aš esu vežēmōs krūovus pi’ mėnesa švėsuō ~ я возила вантажі у світлі місяця; tūo rankūo: kās tūo mana rankūo ~ що це моїй руці; tūo mērgūo: aš pasakēsu tūo mērgū ~ я скажу тій дівчині. 4. У формі 2-ї особи однини теперішнього часу дієслів o-основи, наприклад: sakūo: kān tu manē sakūo ~ що ти мені кажеш; dērbūo: kān tu vakār vėsō dēnō dērbūo ~ що ти вчора цілий день робив; bovūo: kōr tu bovūo ~ де ти був. 5. У прислівниках, утворених від прикметників a-основи, наприклад: gērūo, vūkēškūo: aš mūku gērūo vūkēškūo ~ я вмію добре говорити німецькою; baltūo: liliji baltūo žī’d ~ лілія біло цвіте; nēgērūo: manē nēgērūo ~ мені недобре. Матеріал свідчить, що перехід кінцевого дифтонга слова -ai у -uo в говірці Плікіая є явищем не морфологічним, а фонетичним, оскільки перехід зазвичай відбувається в різних частинах мови в певному фонетичному оточенні, а саме після твердого приголосного. Загалом, дифтонги ai та ei в Жемайтії схильні до монофтонгізації. Однак слід вважати, що монофтонгізація дифтонгів ai та ei не є давньою. У катехизмі Мажвідаса Литовською говіркою Південного Мемельського краю ще розмовляють у Румпішкені, Нойгофі, Швепельні, Шушейкен-Яні, Подсейт-Штанкусі, Паугени, Байор-Міцко, Еглінені та Шмілгінені. Натомість першими представниками говірки Північного Мемельського краю є населені пункти Баршкен, Судмантен-Труш, Лібкен, Клаусмюлен, Льолен, Дінветен, Баугскореллен, Гр. Ягшен і Шаттерн. “Див. там само, с. 16. 6Використана транскрипція подібна до транскрипції Й. Александравічюса. Див. J. Aleksandravičius, Kirtis ir priegaidė Kretingos tarmėje. — Lietuvių kalbotyros klausimai, 1, 97—106, Vilnius 1957. Подовження коротких i, u позначається за В. Фенцлау. Див. W. Fenzlau, зазначена праця, 29—37. 88 його майже немає. Вважають, що це злиття голосних почало відбуватися пізніше, уже після часів Мажвідаса⁷. Перехід кінцевого дифтонга -ai у говірці Пликяй, імовірно, зайшов далі, ніж в інших місцевостях Жемайтії. Спочатку ai монофтонгізувався, і замість ai почали вимовляти a. Далі aː, мабуть, перейшов у ā, пор. перехідний звук між a та o в околицях Клайпеди (Качклинінкай, Мельнраге), наприклад: vaːks ~ vaikas (В. Фенцлау позначає ɔː: βɔːks ~ vaikas⁸), що свідчить про часткове здійснення процесу переходу a в o. Згодом голосний o міг дещо дифтонгізуватися, як і інші наголошені кінцеві o у говірці Пликяй, наприклад: ãnūos ~ anõs, ànūõ ~ anõ, šãkūoms ~ šakõms «гілками». Варто зазначити, що доля ai у корені слова інша: тут ai монофтонгізується рідко, наприклад: dākta ~ daikto. Найчастіше він зберігається без змін, наприклад: kerdãitis ~ kerdaitis «пастушок», pāiks ~ paik as «дурний», vaikẽlis ~ vaikėlis. Кореневий ei у говірці Пликяй монофтонгізується частіше, ніж ai, наприклад: rēk ~ reikia, ēit ~ eiti, patēkte ~ pateigti «розповісти», lēd ~ lèida «дозволяє», хоча vėizu ~ vėizu «дивлюся». Отже, кінцевий дифтонг -ai у говірці Пликяй пройшов довший шлях розвитку, ніж кореневий ai, оскільки кінцевий -ai раніше в цій говірці, як і в інших жемайтських говірках, закономірно монофтонгізувався. Слід вважати, що такий перехід кінцевого -ai в -uo — явище не давнє. Навпаки, це результат подальшої зміни дифтонга -ai, яка, ймовірно, відбулася вже після часів Мажвідаса. КІНЦЕВИЙ ДИФТОНГ -ai У ГОВІРЦІ ПЛИКЯЙ Д. І. ГАРГАСАЙТЕ Резюме Населений пункт Пликяй розташований за 12 км на північний схід від міста Клайпеди. Говірка цього селища належить до донінінкського діалекту жемайтської мови. Під час діалектологічної експедиції 1959 р. в околицях Пликяй було помічено цікаве явище — перехід кінцевого дифтонга -ai в -ʊo. На початку статті подано огляд літератури з цього питання (А. Беценбергер, Р. Траутман, В. Фенцлау). Далі наведено випадки, коли дифтонг -ai наприкінці слова може перейти в -ʊo. Ця зміна відбувається в усіх частинах мови, коли -ai стоїть після твердого приголосного (за винятком випадку аналогії). Автор статті доходить висновку, що це явище не морфологічне, а фонетичне. Процес переходу -ai в -ʊo, імовірно, був таким: кінцевий дифтонг -ai монофтонгізувався (ai > aː). Далі aː у цій говірці змінився- 7 Див. J. Senkus, Pirmosios lietuviškos knygos tarmė. — Lietuvių kalbotyros klausimai, 1, 73, Vilnius, 1957. 8 Див. W. Fenzlau, min. veik., 13. 89 ся в о (пор. перехідний звук ă в околицях Клайпеди), і, нарешті, о став вимовлятися з ледь помітним відтінком у, як і всі наголошені о у пликяйській говірці. Слід припускати, що в пликяйській говірці кінцевий дифтонг -ai пройшов довший шлях розвитку, ніж -ai в інших жемайтських говірках. Цей перехід відбувся, ймовірно, вже після часів Мажвідаса (1547 р.).