S. Daukanto leksikografiniai darbai

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, IV LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ПРАЦІ С. ДОКАНТА J. KRUOPAS С. Даукантас — один із найвидатніших і найпродуктивніших діячів литовської науки, культури та літератури першої половини XIX ст. Його діяльність була надзвичайно різнобічною: він був і істориком, і літератором, і фольклористом, і мовознавцем, і популяризатором науки та просвітителем народу. Як і інші діячі того часу, Даукантас приділяв багато уваги й сил відродженню рідної мови, розширенню її вжитку та розвиткові. Своєю численною й різноманітною творчістю Даукантас прагнув довести, що литовською мовою, зневаженою полонізованим духовенством і шляхтою, можна писати наукові та літературні твори. У своєму першому творі «Darbose» (1822) він зазначає: «Хотів я знову своїм писанням показати ворогам литовської та жемайтської мови, що кожен, хто бажає, може писати литовською, якщо має хист, так само, як і будь-якою іншою вже вдосконаленою мовою»1. Він визнає, що мова литовських писань того часу, особливо релігійних, гірша, наприклад, за польську літературну мову, але «колись вона була настільки вдосконаленою, що й сьогодні кожен, хто має розум і золоте перо Гомера та Вергілія, той, кажу, що забажає, те може вміло й майстерно писати цією мовою. Цю істину довів уславлений співець Донелайтіс у своїй почесній поемі — „Порах року“2. С. Даукантас цікавився різними питаннями литовської мови. Його турбували і загальні питання литовського мовознавства, і питання очищення та вдосконалення мови, і різні аспекти граматики, лексики, правопису літературної мови тощо. Це виразно видно не лише з його мовознавчих праць, статей і нотаток, а й з інших його писань та всієї його літературної й культурної діяльності. Хоч Даукантас усе життя дбав про литовську мову, найбільше він присвятив цьому уваги приблизно після 1840 року в Петербурзі та після повернення на батьківщину (1850), коли продовжувати історичні дослідження стало важко3. У листі 1842 р. до Т. Нарбута С. Даукантас писав: «Раніше я був зайнятий пошуками [історичними]; але, помітивши, що ця праця потребує надто великих витрат, вільного часу й спокою, я відклав її вбік і взявся досліджувати саму мову, але й у цій справі зустрічаю багато перешкод»4. Видно, що через брак часу дослідження мови просувалося важко й повільно, адже 1848 р. С. Даукантас скаржився тому самому Т. Нарбуту: «Я раніше писав Вам, що, не маючи змоги 1 S. Daukantas, Darbay senuju Lietuwiu yr Žemaycziu 1822, 6. Kaunas, 1929. 2Там само, 20. 3Пор. Історія литовської літератури, 1, 466. Вільнюс, 1957. 4Наша давнина, 1, книги 4—5, 695, Тільзіт, 1922. 20. Kalbotyros klausimai, IV 301 придбати потрібні книжки, я відмовився від історії; почав був досліджувати мову, але й ця праця не просувається, бо маю служити двом панам: виконувати службові обов’язки й заробляти собі на хліб та одяг; адже з тієї платні в 300 рублів сріблом, яку я отримую, не можна було б прожити й одягнутися, якби я не мав додаткової роботи5. Лише після повернення до Литви та звільнення від інших справ, завдяки обставинам, що дали йому більше часу та можливостей працювати в мовознавчій галузі, він особливо проявив себе як лексикограф, зробивши вагомий внесок у литовську лексикографію. До лексикографічної праці, якою з міркувань розвитку літературної мови та з інших причин займалися майже всі учасники культурно-літературного руху початку XIX ст. (Д. Пошка, С. Станевичюс, К. Незабітаускіс, К. Увайніс та ін.), Даукантаса спонукали його мовознавчі дослідження, літературна діяльність, а також бажання й прагнення сприяти розвитку литовської писемної мови. Мабуть, впливали й заклики інших укладати словники; на це, з негативного погляду, як на роботу, нав’язану Даукантасу М. Валанчюсом, натякає Ю. Шлюпас6. У цей час Даукантас починає укладати свої найбільші й найважливіші лексикографічні праці (польсько-литовські та литовсько-латинські словники), вивчати чужі словники й активно збирати словниковий матеріал. З лексикографічної спадщини С. Даукантаса, що складається з кількох рукописів, які зберігаються в рукописному відділі Інституту литовської мови та літератури Академії наук Литовської РСР (SD12, 13, 14, 15, 19, 27), і одного друкованого словничка, варто згадати такі праці (тут їх, за винятком невеликих робіт і нотаток, намагаються охарактеризувати в хронологічному порядку). 1. Польсько-литовський словничок Окрім великого тритомного польсько-литовського словника (див. нижче), зберігся рукопис невеликого за форматом (22 × 17,5) і обсягом польсько-литовського словничка (SD13). Він не має початку, починається літерою Cz (Czerwcony), закінчується літерою Z (Zbiegam), складається з невеликих подвійних аркушів блакитного й білуватого кольору, вирізаних із великих аркушів і зшитих у зошит. Загалом пронумеровано 391 подвійний аркуш, але бракує аркушів 1—24 (A—C), 27 (кінець Ch), 52—158 (I—N), 163—273 (початок P—R), 275—389 (кінець R — W) і самих останніх (кінець Z і Ž). Вони десь зникли. Отже, збереглася приблизно дванадцята частина словничка. На кожній сторінці в середньому по 16—18 слів, тож загалом у словничку мало бути близько 24 тисяч слів (у збереженій частині їх близько двох тисяч). Відбиті на різних аркушах рукопису (34, 42, 160) роки виготовлення паперу (1814, 1818, 1820) свідчать, що словничок укладено після 1820 року. Слід вважати, що це одна з перших праць С. Даукантаса. Мабуть, розпочавши літературну діяльність (1822 року написано «Діяння давніх литовців і жмудинів», 1824 року перекладено литовською байки Педро), С. Даукантас відчув брак польсько-литовського словника й сам вирішив його укласти. На основі польського словника укладено реєстр польських слів і дописано литовські відповідники. Частину польських слів залишено без перекладу. Схоже, що литовські відповідники С. Даукантас записав переважно 5 Там само, 771. 6 «Литовські писання та писарі», 34, Тільзіт, 1890: «Але невдовзі у Варнях єпископ обтяжив Даукантаса безплідними справами: три години щодня читати осліплому священникові Кодайнісу, писати польською жмудський словник, переписувати польською французький словник тощо». 302 з пам’яті, адже не видно, щоб він особливо наслідував єдиний польсько-латинсько-литовський словник К. Сирвіда. Побіжне зіставлення обох словників показує, що їхні реєстри польських слів відрізняються, а в багатьох місцях С. Даукантас подає інші литовські відповідники, серед яких є жмудські слова й новотвори, наприклад:7 Część — Garba: góda; Często — Daznay, tunkiau: takė; Czlon — Eldija: waltis; Czop — wole: kamsztis, spuntas; Dachowka — Plitele dunktine: Stiegele; Dom — Namay: trobesis, numas; Długowieczność — Ilgaumżiste: ilgamžybe, ilgumžybe; Giermek — Szarwanėsis, skidanėsis: ginklanėsis; Pokrzywa — Dilgine: notrures arba notrynes. Однак наразі не можна стверджувати, що С. Даукантас зовсім не користувався словником К. Ширвіда. Цей словничок С. Даукантаса цікавий як його перша лексикографічна праця. Словничок, принаймні його збережена частина, не надто багатий на слова й синоніми, але він виразно свідчить, що С. Даукантас уже на самому початку літературної діяльності зацікавився лексикографією і почав фіксувати литовські слова, збирати засоби вираження для збагачення літературної мови. 2. Словродис Це єдина друкована лексикографічна праця С. Даукантаса, уміщена наприкінці книжечки «Epitome Historiae Sacrae» («Стислий виклад священної історії»), виданої 1838 року, де литовською пояснюються слова, словосполучення та вислови з латинських уривків. Це невеликий (42 стор.) латинсько-литовський словничок, призначений для читання уривків, наведених у книжечці. Він містить приблизно 2350 латинських слів і 250 словосполучень, а також 3880 литовських слів і 260 словосполучень. При деяких латинських словах наведено по кілька литовських відповідників, синонімів або слів, більшою чи меншою мірою пов’язаних за значенням, тому кількість литовських відповідників перевищує кількість латинських слів. Наприклад: Abduco, cis, xi, ctum, cere. krėpų [=кручу], тягну, повожу, вводжу в оману, pasūkū... (1). Abeo, is, ivi arba ii, itum, ire. відходжу, зникаю, вибираюся, поспішаю, віддаляюся, відступаю, відходжу геть (1). Lavi nu lavo, plaunū, masgoiū, weleiū, trenkū, skalbū, žlugūnū, prausū, skalbūrū (23). Численні литовські відповідники свідчать про багатство лексики Даукантаса й прагнення збагатити мову писемності. Більшість слів — спільні для багатьох мов і зрозумілі всім, але трапляються й рідкісні, термінологічні, новостворені або запозичені з інших мов. Серед жмудських слів варто згадати:8 *aplamys ‘дурень’ (20), *gražinei ‘орнаменти’ (28), Gaszós ‘гарні, оздоблені’ (149), *kłuku [=klouku?] ‘молю, прошу’ (4), *likouiu ‘рахую’ (27), *likys ‘число’ (27), *mitáls (їжа) (7), nairaus ‘відповідаю, відштовхую’ (34), pagibsznūs ‘жвавий’ (29), *[pūrai] ‘пшениця’ 7 Спочатку наведено відповідники з видання словника К. Сирвіда 1713 року, а після двокрапки — С. Даукантаса. 8 Тут і в інших місцях зірочкою позначено ті слова Даукантаса (діалектизми, неологізми, латвізми), які зафіксовані й в інших його працях. Для їх визначення використано працю А. Калніуса «Словник слів із праць Симанаса Даукантаса» (Каунас, 1937 р., рукопис), що охоплює лексику 17 друкованих праць Даукантаса і 3 рукописів (із лексикографічних праць А. Калніус використав лише «Словродис»), а також картотеку великого «Словника литовської мови». 303 (puru milta 36), pakaitýs «відпочинок» (33), *pawiedùs «подібний» (36), *požwìlga «вигляд» (9), *pataika «прихильність, ласка» (16), *skieyda «тріска» (7), *steigu «дбаю, намагаюся» (9), steigim’s «піклування» (11), *sriautu «течу, капаю» (17), skìrtyn’s «найкращий серед усіх» (14), skaugìu «ненавиджу» (22), skaugingas (22), *szalaus «чужий» (16), *wardauiu «даю прізвисько» (26), wentì nys «єдиний син» (42), *wižta «плете постоли» (39), *žaimòiaus «ображаю» (21), *zaliù [žalių] «завдаю шкоди» (26), *žarinay «кущики» (40). У «Žodrodys», як і в інших лексикографічних працях Даукантаса, трапляються латиські слова, наприклад: *asinas (kraus) «кров» (35), *jautoius (klausinieju) (29), *kalps (werg’s, šuga) (36), kalpa (werge, sarge) (16), *klot, klotiaus (greitiaus) «негайно, миттю» (7), *lietojų (bronginų) (3), *hugote (prasite) (2), *mala (paszalys) (55), *peldu (plauku) (26). Серед запозичень переважають славізми. Поряд із запозиченими словами найчастіше наводяться й литовські відповідники, наприклад: altorius, aukuras (5), auka, або apiera (19, 35), boczius (6), Bestūja, giwolys (6), gosliba, raskażius (12), kabės, drobina (35), karone, koncze (38), karauna, waiskas (10), labdarumas, pataika, łoska (6), laikas, cziesas (39), noumirielys, nabasztik’s (6), newale, wergiba (6), newalnik’s, werg’s (6), nebendring’s, neprieteling’s (21), neturt’s, ubagiste, badas (21), skersys, Križius (10), smertys, giltine (23), straipstys, czonkas (24), skłoustys, jutrina (36), tikiba, wiera (34), užgaule, žala, kriwda (21), wieszpats, pon’s (13), wiiszes [=viešės], gaspada (19). Характерніші неологізми, яких в інших словниках і творах Даукантаса значно більше: *mūksina «біг» (18), piktadieningas «грішний» (35), piktadieme «гріх» (35), *sóndarine «лисяча нора» (39), strunīsina «будування, створення» (3). Серед архаїчних слів, які тепер уживаються рідко, варто згадати: drewejų (plieszu, grobi greiu) (37), nokieis (sekeis) (3), nokous «ганяюся?» (7), sargtis «охорона, сторожа» (11), skolu (turiu, Debeo) (11), stogiu (kloiu, dengiu) (39), traktis (węisz-kelys) (22), waisum’s «зрілість» (40), warauiu (žeidu, isžarginu) (41), warùs «жвавий» (41), weczasis, weczùs (senasys) (31). Можна припустити, що дієслова noktis, stogti, skolėti, warauti були широко вживаними, про що свідчить уживання інших слів із тими самими коренями (nokti, stogas, skola, prie varta). Є кілька десятків слів, що потребують пояснення. Деякі з них (за винятком — artis, notìs, palaka, pranara, wisnus) досі ніде не були зафіксовані: artis (guwus, mokslī) (29), diewys, diwiesina «звичка?» (43), korūtùs (kibus, wiburus) (29), laupau (ramìnu) (23), likeike, ligeiwe, ligbunìe (draugie) (37), ligbunis, ligeiwis (draugas) (37), mediote (iżkela) (40), notìs (nupoulys) (7), nukrittys «нещастя» (7), palaka (ongala, galon) (39), pranara (palinkiems) (11), rūmùs (swarus, sunkùs) (18), rumei (sunkei) (18), swīlkni (: Funda) (18), sztikies (żinys) (9), tauksžūs (adar’s) (28), trakouiu (ketous prisz) (33), widoule (adv. Intus) (22), wisnus (wissoks) (27). Окрім окремих слів, у «Žodrodys» наведено різноманітні литовські словосполучення, переважно перекладені з латинської мови. Проте трапляються також живі народні вислови й фразеологізми, наприклад: Wisso partekes (3), žinę doute (7), kojem’s wale doute [: se fugae] (8), muni mėig’s apniko (8), didys sziurpulys apniko (40) та ін. Структура словничка дуже проста: в алфавітному порядку подано латинські слова з основними формами, а також характерніші словосполучення, що трапляються в тексті 304 чні; за ними йдуть литовські відповідники. Вони семантично не диференційовані, не поділені за значеннями. Немає й ілюстративного матеріалу, за винятком нечисленних словосполучень, що замінюють відповідні латинські словосполучення. І все ж з лексикографічного погляду «Žodrodys» — найкраще опрацьований словник Daukantas. Він невеликий за обсягом, обмежений певним текстом; до того ж його готували до друку й видали, тож автор, добре володіючи латиною, міг просто, але впорядковано подати литовські відповідники, здебільшого навіть по кілька, не залишаючи неперекладених слів і словосполучень та доводячи свою працю до кінця. Мова «Žodrodys» дуже жмудська. На це вказують форми з характерними фонетичними особливостями жмудського діалекту доунінінків, наприклад: sūsiū — susieju (4), sesou — sesuo (37), rekał’s — reikalas (26), reek — reikia (36), miłta — miltai (36), meldū — meldžiū (27), dongus — dangus (8) тощо. Лише зрідка називний відмінок однини іменників першої відміни записано з аукштайтським закінченням -as, наприклад: draugas, tarnas (8). 3. Польсько-литовський словник Найбільшою і найважливішою лексикографічною працею S. Daukantas є польсько-литовський словник. Його рукопис (SD12) складається з трьох величезних (формат 35,5 × 21,6) оправлених томів: том I A—M, 1—733 с.; том II N—P, 722 с.; том III R—Ž, 1—822 с. Рукопис не має прізвища автора й заголовка, написаний дуже гарно та розбірливо і добре зберігся. Текст не пронумерований, упорядкований за алфавітом окремими літерами. Вони позначені вгорі сторінок, а крім того, виступають на наклеєних на обрізах клаптиках, щоб одразу було видно, де починаються слова на ту чи іншу літеру. На грубому, трохи пожовклому папері в багатьох місцях угорі аркуша (з лівого боку) видно невеликий відбиток фабричного знака: Фабрики №4 Аристархова. Знаючи, що таким знаком позначали папір виробництва фабрики Аристархова 1850 року9, а S. Daukantas помер 1864 року, можна зробити висновок, що польсько-литовський словник написаний у 1850—1864 роках. Подібну думку, спираючись на відбиток фабричного знака на папері, висловив і відділ рукописів та рідкісних видань Академії наук TSR. (Лист від 1961.III.27d. № 715—139). Поки що не вдалося встановити точнішу дату й обставини укладання словника, оскільки ні в самому тексті словника, ні в інших документах самого Daukantas або тих, що стосуються його, відповідних відомостей не виявлено. У польському реєстрі слів словника загалом 56 567 слів (т. I — 16 750, т. II — 19 360, т. III — 20 457). Значна частина слів має відсилання ob. (=дивись) до інших слів, наприклад: Absolutum, ob. Absolut (I, 2); Amantka, ob. kochanica (I, 7); Aniżeli, ob. niż (I, 9); Bablac, ob. babrać (I, 19) тощо. Кількість литовських відповідників менша — 37 677 слів (т. I — 14 280, т. II — 14 287, т. III — 9110). Особливо мало відповідників в окремих літерах тому III. Наприклад, на літеру T припадає лише 20 литовських слів (польських — 1518), на літеру U (с. 439—504) — 8 (польських — 1698). На літери W, Z і Ž литовських відповідників знову значно більше. Очевидно, укладаючи реєстр польських слів, литовські відповідники записували відразу, не шукаючи їх довго. Коли S. Daukantas одразу спадало на думку литовське 9 С. А. Клепников. Філіграні та штемпелі на папері російського й іноземного виробництва XVII—XX століть, 100, Москва, 1959. 305 відповідник, він записував його поруч із польським словом, а коли не міг швидко знайти відповідника, польське слово залишалося неперекладеним. Лише на кількох сторінках (III, 570, 571, 601, 604, 605), судячи з кольору чорнила, кілька десятків литовських відповідників було вписано пізніше. Однак чимало випадків, коли, здавалося б, записати литовські відповідники було нескладно, але їх усе ж немає. Наприклад, на літеру š литовських відповідників не мають найпростіші польські слова, як-от: Sznur, Sznurek, Szuba, Szukać, Szybko, Szyć тощо. Отже, очевидно, що подекуди S. Daukantas не записав литовських відповідників через поспіх, намагаючись спершу укласти реєстр польських слів. Тому в багатьох місцях польські слова залишилися неперекладеними. І все ж у величезному рукописі словника є близько 37 677 литовських слів, частина яких повторюється як відповідники польських синонімів і близьких за значенням слів, наприклад: Wojkkarejwis III, 559; Wojownik — karejwis III, 560; Wojskowiec — karejwis, kariautos, kariautojas III, 560. Для аналізу й опису цього величезного лексичного скарбу та польсько-литовського словника S. Daukantas потрібне спеціальне дослідження, за яке нашим лексикографам слід узятися без зволікань. Наразі варто в найзагальніших рисах зазначити, що ця лексикографічна праця S. Daukantas цікава й важлива з різних поглядів. У словнику зафіксовано чимало старих слів, які за часів Daukantas іще вживали старі люди, а згодом зникли з мови. Одним із перших на це звернув увагу сучасник S. Daukantas, M. Valančius, характеризуючи мову його творів: «....усе своє життя присвятив піднесенню жмудської мови та очищенню її від макаронізмів. З цією метою почав писати добірною мовою, старовинною, уже нині не вживаною серед жмудів, а тому дуже не до смаку читачам»10. Прикладами таких застарілих слів можуть бути: aukles ‘взуття’ I, 468; Deja ‘біда, скрута’ I, 52; likys ‘число’ I, 629; majsna ‘їжа, корм’ III, 821; medzia, mede ‘ліс’ I, 609; notis ‘подія, випадок’ II 688; strubis ‘лікоть’ I, 639; taurage ‘чарочка’ I, 160; traktis ‘доріжка’ I, 366; warra ‘примус’ III, 547 та ін. Цей шар архаїчної лексики є важливим джерелом для дослідження історії лексики литовської мови. Найчисленнішу й найважливішу частину лексики словника S. Daukantas становлять загальновживані слова, що засвідчують багатство й розмаїття литовської мови. З них виразно видно, що литовська мова мала чимало самобутніх засобів вираження, а варваризми феодально-церковного жаргону, що проникли через релігійну писемність, церкву, маєтки та іншими шляхами, були нав’язаними литовській мові, чужими й непотрібними. Сотні зафіксованих S. Daukantas литовських слів могли замінити в писемних текстах і в окремих діалектах поширені запозичення, наприклад: Apklode [„kaldra“] I, 519; gaurūtas [„kudlotas“] I, 548; gobumas [„lokamstwa“] I, 605; globa [„apjeka“] II, 272; graižtwas [„gvintai“] III, 513; kare [„vaina“] III, 560; karejwis [„žalnierius“] III, 559; laikas [„čėsas“] I, 159; patoga [„vigada“] III, 593; pagalwe [„paduška“] III, 524; praustuwe [„bliūdas“] III, 509; paskolyti [„pažyčioti“] II, 560; pasaulis [„svietas“] III, 576; riestuvėlis [„kočėlas“] III, 508; rangus [„gatavas“] I, 368; stebuklas [„cūdas“] I, 144; swidus [„glencuotas“] I, 346; skindele [„gontas“] I, 362; siuwiejas [„kriaučius“] I, 559; szliektuwe [„krapylas“] I, 566; trinka [„kaladė“] I, 503; taurė [„čėrka“] II, 156; žarsteklis [„kačerga“] I, 515; 10 Див. A. Janulaitis, Simanas Daukantas, 34, Vilniuje, 1913. 306 žęjsti [«ronyti»] III, 6; wafanda [«adyna»] II, 129; waistis [«liekarstos»] I, 618; wirtuwele [«kuknia»] I, 583; wiltis [«nodieja»] II, 19 тощо. Для S. Daukantui народна мова була найважливішим джерелом лексики літературної мови. У своєму творі «Būde» він пише: «Ще дивовижніше те, що прадавність нашої мови зберегли на тисячі років аж до наших днів не писемні пам’ятки наших священників, а [але] наші мудрі матері горян і жмудинів у своїх занепалих хатинах серед лісів; вони, кажу, зберегли нашу давню мову, якою ми сьогодні, їхні діти, можемо пишатися й хвалитися» (с. VIII). Серед народних слів можна знайти чимало жмудських діалектизмів, наприклад: *ergla ‘витівка, жартування’ I, 62; *gužūti ‘мандрувати’ III, 559; įtartė ‘підозра’ II, 446; *ingis ‘лисий’ II, 653; įbingis (= įbingęs) ‘розлючений’ III, 49; *kernoti, ‘лаяти, ганьбити’ I, 574; kampinė (=kampinė) ‘драбина’ II 619; nulyda ‘піддашшя’ II, 600; *skirilus ‘розділення’ III, 582; *szažulietis ‘тінь’ I, 132; *teklus ‘течія, біг’ I, 134; wieługa II, 544; žajmoti ‘пустувати, жартувати’ I, 141 тощо. У словниковому складі трапляються й новотвори, наприклад: bewajkybe ‘бездітність’ I, 37; bewunde ‘безводдя’ I, 50; bediewybe I, 15; beszalybe ‘неупередженість’ I, 43; bepradybe, praamžybe I, 44; darboviete III, 511; kraulejdis ‘хірург’ I, 111; kirptuwe ‘перукарня’ I, 28; klausituwe ‘аудиторія’ I, 16; kakloraizztis I, 398; kalietuwe ‘в’язниця’ III, 540; lygsware III, 32; łajkrazsis ‘літописець’ I, 9; łajkoskajtlus ‘хронологія’ I, 124 тощо. Отже, словниковий склад великого польсько-литовського словника S. Daukanto багатий і різноманітний. Варто приділити йому більше уваги під час дослідження лексики литовської мови та укладання різних словників. 4. Литовсько-латинський словник (початок) У рукописній спадщині S. Daukanto (SD 14) є рукопис початку литовсько-латинського словника (A—G), що складається з п’яти зшитих зошитів великого формату (35,2 × 22,2), у кожному з яких по 40—48 сторінок (усього 224 с., з них 48 порожніх). Один зошит є дублетним (наклеєно понад 50 вирізаних слів на літеру A, які трапляються також у двох інших зошитах на літери A і A—B). У литовській частині словника (реєстрі слів) чітко записано в алфавітному порядку 3977 слів, більшість із яких не має латинських відповідників (їх лише близько 1600). Під час укладання литовського реєстру слів використовували G. Neselmano «Wörterbuch der litauischen Sprache» (1851). Передусім це видно з прямих посилань на Neselmaną (Daukantas позначає його скороченнями Nesel., Neselm.), доданих до деяких слів (наприклад, Apgėłaj 14, Arakis 15 тощо). По-друге, деякі слова (наприклад, Atdaga 62, Auklis 74), а також сполуки й вислови трапляються лише у словниках Neselmano і Daukanto, тож вони також підтверджують твердження, що Daukantas користувався словником Neselmano, наприклад: Abejotinas zweifelhaft (2), akys apteka aszaromis (17), marczios aszaras gérti (17) тощо. Однак сліпого наслідування Neselmano не помітно, адже чимало слів пропущено, а немало нових додано. Daukantas критично ставився до словника Neselmano (див. наступний підрозділ про зауваги Daukanto щодо словника Neselmano) і користувався ним творчо. Наприкінці літери A S. Daukantas олівцем позначив кількість слів (1080 słow) і додав, що Ruigio ir 307 У словниках Мілкуса є лише 495 слів (u Ruhiga V Milke 495). Очевидно, ці словники Даукантас також мав у руках. Про те, що він користувався Мілкусом, свідчить збірка прислів’їв, виписаних переважно зі словника Мілкуса, у іншому рукописі (SD 27) (с. 156–166). Там зазначено: Dikcionar. Milke. Patarles Lietuwiskas (159). Мабуть, найбільше Даукантас користувався Несельманом, про що свідчать його численні нотатки щодо словника Несельмана. Крім того, словник Несельмана був більшим за словники Ругіса й Мілкуса. Користування словником Несельмана, виданим 1851 року, свідчить, що працю над литовсько-латинським словником Даукантас розпочав після 1851 року. Цілком можливо, що дещо Даукантас запозичив і з «Dictionarium trium linguarum» К. Ширвида (1713), який був у його бібліотеці11. Користуватися цим словником, шукаючи литовські відповідники до латинських слів, було складніше, оскільки на першому місці в ньому подано не литовські, а польські слова. Із праці К. Ширвида Даукантас міг запозичити слова, переважно новотвори, які трапляються лише у словниках цих авторів, наприклад: Auksadajlis, Auksadajle (21), Apkopa [= Akuopa] (45), Apaline [= Apwaline] globus (55), Arklagidis (57), Atateisa (61), Atkalbis (65), Atpjauklas (67), Atskaitine ‘оракул’ (68), Atžwilga (73), Austuwe ‘ткацька майстерня’ (76), Dousnis (129), Drajkčios (129), Bostós (99), Dunciakalis V dąntkalis (135). З різних згадок С. Даукантаса (див. SD 19, 27 та ін.) і його зауваг щодо чистоти мови старих писемних пам’яток12 видно, що він користувався творами М. Дауґши, К. Ширвида, різними перекладами Святого Письма, календарями Л. Івінскіса та ін. Основну частину литовсько-латинського словника С. Даукантаса становлять загальнолітовські слова, запозичені з писемних джерел або записані з пам’яті. Більшість із них міститься в усіх словниках і добре відома (наприклад, Antakis, Akłas, Akmų, Adata, Alsinti тощо). Окрім загальнолітовської лексики, у словнику Даукантаса знаходимо діалектизми, жемайтські слова, серед них і такі, що поки що не зафіксовані в інших його творах, наприклад: *Apsokortina (52), *Apuszrotas ‘епнушина’ (55), *Atentis ‘той, хто приходить’ (62), Atide (63), *Atsiauta (69), Atwarstaj ‘поводи’ (73), Atžwilga (73), Balinys (81), Blusouti (97), *Daba (111), Glistė, glistele (155), *mandyti (153). У словнику є неологізми, чимало яких Даукантас створив у своїх творах, наприклад: rodwalandys ‘стрілка годинника’ (13), Apigarda vide *Apikarta (41), Atskalybe (70), *Auda ‘коротка пісня’ (73), Aukautuve (74), Auglinikas (74), Ausurakstis auriscalpium (76), Balsauti ‘складово вимовляти’ (83), Balsouka V soukbalse prosodia (83), Balsakajitis hirquitallus (83), Bausina (87), Bandisena (84), Bendryba commercium (89), Begalas infinitas begalo (88), Begieda impudentia (89), *Bylys V bilis orator (93), Bilawijte — Bilwijte forum, forum competens (93), Brajža carakterus (99), Brajzintuwe caleographia (99), Budelietuwe suplicii locus (103), Dijnalginikas V dijnalgis (124), Driegnamierė hydrometria (131). Серед слів, що нині вже не вживаються, варто згадати архаїзми: Arwos tren (58), Aszma likas decimus octavus (59), Bentis ‘друг’ (90), Wetusze ‘бабуся’ (97). Трапляються також запозичення, яких Даукантас намагався уникати й замінювати литовськими словами, наприклад: Abelnas (5), Abrusós (7), Aružna (10), Alasas (10) тощо. 11 Див. J. Lebedys, Simano Daukanto biblioteka. — „Lietuvių literatūros instituto darbai“, 1, 51—83, Kaunas, 1947. 12 «Наша старовина», 1, 4—5 книга, 785—786, Тільзит, 1922. 308 Для деяких запозичень відсилка vide (див.) спрямовує до литовських слів, наприклад: Abrozas vide pawėkslus (7), Adina vide waląnda (12), Apiera vide Auka (14), Apierawoju vid aukauju (14), Apierawoties vid aukauties (14), Apierawojimas vid aukawimas (14), Apierawotojas vid aukautojas (14), Apierawotinas vid aukautinas (14), Aptiekorius, Wajstinykas (15), Arszus […] narsus (15); Arszumas vid. narsumas (15); Atpuskaj vid atjadaj (18), Bagočzios vide diczturtis (80), Bagotas vide turtingas (80), Bagotis vide turtą, turtingumas (80), Bahkis vide sie (81), Bahwonas vide stabas (84), Barawikas vide joudwirszis (85), Bartis vide drewe (85), Biesós vide welinis V welnias (92), Bikswas vide kėlnes (93); Caras vide wieszpats (107), Czerepe vide poudszuke (107), Czertas vide welnias (107), Czėznis vide pôta (107), Częstawoti vide wajszinti (107), Delmone vide kiszene (119), Drocziós vide Trintojas (132), Dzėgorelós vide waląndinis (138), Gonta vide skindele (157). Серед запозичень трапляються латиські слова, якими Даукантас хотів збагатити лексику литовської літературної мови або які вживав як слова, відомі в його говірці 13, наприклад: Austrumas oriens (76), *dwiesele ‘душа померлого’ (136), *Dwieselyba (137), *Gôtina ‘молода корова’ (158), Gõwe vide karwe (158). Деякі слова поки що засвідчені лише в цьому словнику й досі не були включені до картотеки великого «Словника литовської мови», наприклад: Apskrūbtinai definite (8), Apłankiej arcuatim (48), Apmaukne cataplasma (48), Bąndiesós vide bąndini-kas (84), Bąndkijmis (84), Bąndakmis basaltę (84), Bakłásos prostratus (89), Bitmede geum rivale (94), Blaksoti (96), Bórniòs blesphema (98), Dīlbiós V dilsbiós observator, speculator (124), Drozės, drozėlas ramentum (132), Durkle vide perstekie (136), Globós ‘globingas’ (156), Gabingas venerabilis (145), Gurbuzė (163), Gwildós ‘той, що легко вислизує’ (164). Деякі з них іще не з’ясовані; інші (наприклад, gvildus, globus) стануть у пригоді для збагачення лексики літературної мови. Крім загальних слів, наведено кілька десятків власних назв, наприклад: Bartuva upis (85), Bartije (85), Budwite (104), Dunajós (135) та ін. Будова словника дуже проста. Це алфавітний покажчик литовських слів із латинськими відповідниками, яких значній частині литовських слів бракує. Усередині літер суворого алфавітного порядку не дотримано. Трапляються повтори. Час від часу слова пояснюються, наприклад: Arkstinas, lande fazda kurė ardamas jautius bada wietoj’ botaga (10); Amyta, wira motina (12); Awynas motinas brolis (18); Awyniene motinas brola pati (18); Bórinti (avys į buri wadinti) (98); Dermie ornetum pliewie žernas óždenganti (119). Крім латинських, у словнику наведено трохи польських і кілька німецьких відповідників, наприклад: Abejotinas zweifelhaft (2), Aspergiesina Schutz (8), Abžignósina seegen (10), Acziù dėkoju (8), Akywas ciekawy (9), Akywyba ciekawos (9), Akylumas umiejętność (9), Aklinaj nasliepo (10), Ałwas czyza (11), Alwienas każdy (11), Basti [=Besti] stecken (86), Bastunas untertreiber (86), Bastujis sich herum treiben (86), Delsounis ein langsamer (119), Duma consilium status (königliche rath) ukės — duma (134), Dwibuga [= Dwiguba] verzweifelung (137). При деяких словах подано (це трапляється рідко) ілюстративні речення, наприклад: jautej ir kómelej czistą abraką ies (7); kanapej ataka (9); dūna akieta (9); 13 A. Kalnius, Simano Daukanto raštų žodynas, 37, 164—169 (rankraštis, Kaunas, 1937); E. Frankel, Letticismen in Daukantas Wortschatz. — „Filologu biedrības raksti“, 11, 52—63, Rīga, 1931. 309 Варпа акутована (10); дівчина Ацціо з любові промовляє слівця (10); виганяючи вовка (11); Адус, коли косив зелене (13); пішохід натрапив на зайця (15); восьмеро з отари годують (17); очі побачили, поки чекала, очима прислухайся (21); Боже, дай із твого рота в Боже вухо (22); голод накидати (26); хутіс шнекутіс (30); лос не втоплю, священики не п’ють (30); ло твінда́у (30); на лодес часто тріскається (30); треба ноги обхопити (45); голоси охрипли (45), упав навколішки, ніби помер (48); напав страх (49); відкарбовано дозвіл (51); (сонце зайде) (а місяць не засвітить) (54); собачки віддалися (61); збудився коник (65); діти занепали (69); відпочивши, взявся до роботи (69); золоте полотно (75); вуха заблищали (76); від страху засохне (81); збиратися на панщину (87); перлова юшка (90); насіння бісове (92); відрубав сокирою (98); болота бурлять (105); як півень обскубаний (109); свій дім тепер доглядає (111); тепер шуму ніхто не здіймає (111); тепер вечір не останній (111); за працю відплатити (114); зробити край (114); зуби тремтять, болять, ниють (117); ой, за ой, що треба вмирати без своєї віри (118); ніби вивалявся, нехай не розгубиться (119); хто про що? (119); дев’ятьма зубцями чи (120); десятеро косять сіно (119); вовки нашого собаку з’їли (123); кропива й осот заростуть їхні кімнати (124); денне помешкання (124); дерево оброблене (128); м’ясо протухле (128); житній хліб…; пшоняний… смітний, перловий, просяний (: пров. житній хліб, просяна каша) (128); дати дудку (129); (дрібно ткати льон) ткати волокно (134); молодий чоловік думає, пустуючи (134); (навскіс крізь отвір навчився) (137); дрова — такі, оранка — така, сіно — таке, жнива — такі, осінні роботи — такі, сівба — така, копання — таке, весняні роботи — такі (138); їде додому (141); (блуд, сумує) (141); (коней гнати) (142), їдь додому (143); кінець за кінцем (146); кінцеві світи (147); пасти отару (147); вогонь згас (151); прясти куделю (153); співає півень (153); пробувати глибину (153); обмерзлий, як гриб (155); вогненна іскра (155), чиста смола (160). У Aj! Ale знаходимо речення з «Пір року» Донелайтіса, записані зміненим правописом, із пропусками та спотвореннями, а саме, наприклад: Aj kór dingo wieżlibums mūsu gadinù! (16); Aj! kajp wejkej jaunistełes nudile diinełes! (16); Aj! kór dingot gĩidras jus pawasari dienas? (16); Aj! diel ko ponus tajp skaudzej kąntino ligas, todiet ji tajp daug pirm laiko giltine sóko (17); Aj, kór dingtų ponaj kad ije burù netektų (17); Aj, kór dingot jus Letuwiszkas gadineles, kajp kad Letuwej gudiszkaj, ar Lenkiszkaj ir wokiszkaj kalbiete nemokieje (17); Ale ne wokiszkaj, kajp keles moteriszkes jau prasimanę, bet Lietuwiszkaj kożna tarp jù apsigłamżę (23). У мові словника виразно проступають особливості жемайтського діалекту доунінінків, оскільки Daukantas був носієм цього діалекту й писав переважно, спираючись на власну говірку. Близько середини XIX століття Daukantas починає наближати свою мову до aukštaičių і уникати характерних жемайтських рис. Такі намагання відображені й у мові словника, де написано: Agūna (9), Atieszkoti (62), Auksawiete (75), Atđanga (62), Awinas (77) тощо. Подекуди від жемайтських форм відсилають до aukštaičių форм, наприклад: Bėgti vide bajgti (90). Трапляються також гіперкоректні форми, наприклад: Akytas V akietas, dūna akieta (9). Місцями паралельно подано жемайтські й aukštaičių форми, наприклад: Ajtioti, vel ajczioti (9). Bajgti… bęgti (80), Degas V deglós (118), Gywentos incola vel gywentojas (155), Gundintojas, gundintos (163). Подекуди від aukštaičių слів і форм відсилають до жемайтських, наприклад: Antis vide pyle pl. pyles (13), Antinas — vide gaigalas (13), Awiża vid. wizgė (19), Delgeliu [= dilgėlės] vide notrinos (118), Duktie vide dóktie (134), Dulkinti vide dókinti (134), Giedoti vide gij- 310 doti (152), Giejdra vide gijdra (152). Загалом мова словника мінлива й непослідовна; у ній іще дуже помітні особливості жемайтського діалекту. Є коректорські помилки, частину яких сам автор виправив олівцем. 5. Невеликі лексикографічні праці та примітки У рукописній спадщині S. Daukantas є невеликі списки слів і лексикографічні примітки, включені до різноманітних історичних та інших матеріалів або укладені окремо. a) Vocabularium. Один із рукописів S. Daukantas (SD27, с. 1–241, формат 35×22) починається невеликим списком грецьких, французьких і литовських слів (с. 1–4; 246 тримовних рядків, записаних у двох колонках), що має заголовок Vocabularium, над яким іншою рукою (в теці рукопису зазначено, що це рука M. D. Silvestravičius) написано Margumynai. З дат праць, згаданих у рукописі, можна зробити висновок, що тримовний список Daukantas уклав після 1839 року. Це приблизно підтверджує і дата виготовлення паперу (1836), яку можна встановити за тисненим знаком паперової фабрики (він невеликий, круглої форми, посередині — двоголовий орел, по краях напис: Ярославской фабрики князя Гагарина)14. Оскільки запаси паперу в ті часи зазвичай створювали не більш як на десять років, можна припустити, що тримовний словничок укладено між 1840 і 1846 роками. Мабуть, S. Daukantas, під впливом порівняльного мовознавства й бажаючи показати давність литовської мови та її близькість до грецької, додав кілька сторінок споріднених і дещо подібних (слова французької мови здебільшого відрізняються), але не пов’язаних між собою слів грецької, французької та литовської мов як прикладів спорідненості цих мов. Поки що не встановлено, звідки взято відповідники. Ось кілька прикладів зі списку (с. 1): keras corn — keras; kierō je tons — kerpu; aihos doubur — auka; klaō je brise — klunu; akōn dard — akuotas; polis — vill — pilis; anadidōmi nendre atidūmi; gramma lettre grometa; agchi l’ocil akis; podos ped péda; ōde chant, audōiu auda. Деякі відповідники походять від спільного кореня (наприклад, podos ped, péda), тоді як інші не мають між собою нічого спільного (наприклад, aihos doubur — auka). Іноді поряд із грецькими словами наведено авторські новотвори самого Daukantas (наприклад, ōde та auda). Список укладено не за алфавітом; він дуже невеликий, проте його можна вважати спробою створення порівняльного словничка, що збільшує кількість словників такого типу. Слід зазначити, що лише в цьому списку наведено французькі відповідники; в інших лексикографічних працях Daukantas їх не виявлено. Лише J. Šliūpas зазначає, що M. Valančius доручив S. Daukantas переписати польсько-французький словник. Більше ніхто про це не згадує, і не збереглося жодних слідів того, що Daukantas переписував такий словник. Польсько-французький словник Potockio (1813) та кілька словників французької мови були в бібліотеці Daukantas15, тож сумнівно, чи була потреба переписувати словник. b) Матеріали до лексикографії литовської мови. У збірці рукописів S. Daukantas, позначеній SD15, є 17 великих (36,3 × 22,5) аркушів із різноманітним лексичним матеріалом- 14 Пор. C. A. Клеников, зазначена праця, 101. 15 Див. J. Lebedys, Бібліотека Simono Daukanto. — «Праці Інституту литовської літератури», I, 64, Kaunas, 1947. 311 лексикографічний матеріал. На одному окремому аркуші (на тисненні паперової фабрики зазначено 1837 р.) записано кількадесят назв литовських родин із німецькими відповідниками (наприклад, Tėwas, Motina, Brolis, Awynas, Mosza, Laigonas, Žiedzei тощо) і назви дев’яти місяців (Wasaris Januarius; Kowinis Hornung V Kowas; Karwelinis Mertz; Gegužinis V Gegužė April; Semenis Maj; Birželis Brach-monat; Lepas menu Heu — monat V Lepa; Piutis Augustmonat; Rugus menu V Rugginis Herbstmonat). На другому аркуші (на тисненні паперової фабрики також зазначено 1837 р.) спочатку наведено десять литовських слів із німецькими відповідниками, а далі записано понад 40 прусських слів із литовськими та німецькими відповідниками (наприклад, Galbo V Galwos das Haupt; Linno Linnaj das Flachs; Saydit V saugok hüte dich; nevvintas V devintas; galintwvei, tödten). Їх виписано (деякі зі зміненими закінченнями) з праці G. Neselmano «Sprache der alten Preußen» (1845). На третьому подвійному аркуші записано кількадесят назв дерев і кущів із польськими відповідниками (наприклад, ąžuolas dąb; Serede Trzesznia; Putelis Kalina). На одному боці четвертого подвійного аркуша почато записувати слова плакати, іти, клювати, говорити, грюкати, череп, парувати, дрімати, бігти, творити, гавкати, лежати і valgvei синоніми (до іти, говорити, дрімати й бігти подано по кілька десятків) і закреслено. На другій сторінці цього аркуша після побутових нотаток іде дата 1861 р. Сторінки 3—4 — це чернетковий аркуш польсько-литовського словника (III, 675—6), написаний (судячи з насиченості чорнила) раніше, ніж перший аркуш. Після чотирьох окремих аркушів іде зшиток із 6 зшитих подвійних аркушів (с. 1—24), у якому не за алфавітом записано понад 700 литовських слів, подекуди з польськими, німецькими (рідко) й латинськими (дуже рідко) відповідниками, поясненнями, приказками та прислів’ями (найбільше їх на с. 11—14). На дуже широких полях деяких сторінок (1, 7, 11, 13) записано бібліографічні відомості (назви книжок тощо), уривки з історичних джерел та інші нотатки. Біля назв волів (Kerszis, szjemis, Žalis, laukis, balnis тощо) польською зазначено: jak u Greków. Біля слова перекладати згадується латинською: wersti wersta akmou ož-werstas uti apud Romanas (4). Видно, що тоді S. Daukantui була важлива спорідненість литовських слів зі словами античних мов. З дат літератури, згаданої на полях (1, 13), можна зробити висновок, що цей список слів Daukantas уклав після 1845 року. Дехто хоче вважати цю збірку литовських слів Daukantas початком (нарисом) литовського словника16, але насправді це лише початковий перелік безладно (не за алфавітом) зафіксованих слів, неопрацьований лексикографічний матеріал, який не можна назвати спробою укласти литовський словник, тим паче що додані до деяких литовських слів відповідники іншими мовами свідчать, що цей матеріал міг призначатися також для двомовних (литовсько-латинського, польсько-литовського) словників. Навряд чи S. Daukantas думав про укладання одномовного (тлумачного) литовського словника. c) Нотатки щодо словника Neselmano. S. Daukantas користувався словниками K. Sirvydo, Rūgio, Milkaus, Neselmano та іншими. Найчастіше він переглядав литовсько-німецький словник Neselmano (1851). Особливо це видно з численних нотаток Daukantas щодо литовських слів у Neselmano. Їх записано на окремих великих 16 Žr. Simonas Daukantas, Rinktiniai raštai, 13, 1955; K. Grigas, Simonas Daukantas — lietuvių tautosakos rinkėjas ir leidėjas (autoreferatas), 7, Vilnius, 1958. 312 аркушах (SD19), що разом становлять 36 сторінок. Лише чотири подвійні аркуші (с. 9—22) позначено цифрами (1, 2, 3, 4), решта не пронумерована. Спочатку (с. 1—7) переважно йдуть окремі литовські слова на літери A, E, J, U, V, T та інші (рідко), більшість яких виписано зі словника Neselmano; подекуди вони мають німецькі й польські відповідники, короткі пояснення, словосполучення та нотатки щодо вживання слів. Частини записаних слів у словнику Neselmano немає, і, мабуть, їх наведено як доповнення. Зі с. 9 (с. 8 порожня) починаються суцільні нотатки щодо слів на літери D, Č, M, P, S, Š литовської частини словника Neselmano, серед яких трапляються також деякі слова на інші літери, взяті зі словникових статей Neselmano. Видно, що нотатки записано не послідовно за літерами, що спочатку (с. 1—7) вони дуже уривчасті й здебільшого складаються з окремих слів; крім того, немає нотаток щодо слів на деякі літери (наприклад, B, L, O, U, Z, Ž) (або їх узагалі не було, або їх ще не знайдено). Нотатки S. Daukantas різноманітні, але здебільшого в них вказано, що в Neselmano вжито таке слово або форму, тоді як, на думку Daukantas, має бути інше слово чи форма. Не погоджуючись із деякими положеннями словника Neselmano й пропонуючи інші відповідники, Daukantas спирається на мову свого краю, особливо на індивідуальне вживання та мовне чуття. Через це чимала частина його нотаток суб’єктивна, необґрунтована, прискіплива, навіть помилкова. Частина з них незрозуміла без словника Neselmano. Проте вони дають багато матеріалу для дослідження вживання слів, географії та історії, особливо для висвітлення відмінностей між лексикою писемних джерел Східної Пруссії та Литви. Для прикладу тут наведено перші чотири сторінки нотаток, зі збереженням їхнього написання, без виправлення помилок і з відокремленням навскісною рискою. Лише зрідка, щоб текст було легше зрозуміти, у квадратних дужках додаються закінчення, виправляються помилки тощо. [1] Atamusyna — за alūzna /Atasas szum/ Alasawoti szumic, кричу по-п’яному /alba odzież do mszy alba/ Alġoczius tageloner nie algininkas /alġoczauti/ лікоть і ułektis — велика різниця /nie aloju, lecz uju ujdami bajda wilka/ Almens elmens, pro sriutas gelmes /Atmonas, Kuhpächter/ Alpti omledawac /Kwosas pro alūnas/ Alwas cina /Alwienika[s], Geßkan[ne], Žiamaj piltiuwe/ Nie supokle lecz supyne /Amas nie amalis mispeln/ Dygulys Stich, nie amazuj /nie ambriju lecz wambrytu/ nie amteru lecz wam pteru /amzius [Nes. Amžis]/ /nie anakinoju Szem. oznaczę dirbinti darydinti/ andaj onigdy po Žmudž. užwakar /Andainiszkis, Žem. vorgestern, wasci, užwakarzykstias/ [Anapus pro Anupus /Ane vide Ona/ Ant ankszczia zamiest pałukas, pakłau nas, /Paanks-cioju mas paskoliju/ nie ankszta, lecz ankžtima /u Žmudzinuo naziwasę pamatą/ nie antrokaj, lecz paales podpivki /nie Antuke Steinschwäger, kutupis—u Žmudz/ Aparas pro apwaras, od werti /Apczorus V awcziorius, awiganis/ Apieka vide głoba /Apekunnas, V głobiejas/ Apekunyste, globimas/ Apynys /Apinojis ogrod chmielny/ Apinwarptis tyczka chmielos /Apinwirkšte stengelho fen/ Apūkas dudek/ Auka /Apsabas, pro dra-bužis, apdaras/ Apsacas, kūlnis /Arosas v Karosas/ Žiewie arbona /Erdwas ardwas za erlas breit znaczy płaty/ Arkliġone, u nas prigule /aroda, aro das zasieki/ asa pro ąnsa, /nie asdinis lecz ąnsinis./ nie asoczius lecz ąnsoczius /nie dwiasis, lecz dwiąnsis/ Aszajos u Žm. Hülsen /opuscil aszarotas wejdas aszarotas, skrūstai aszaroti/ Aszmen der Stamm, nie rozumiem/ opuszczony aszminūtas asztūniokas /Asztraregis Žem. Luszis/ aszrinti, aszrus, was. łandus ztąd galandu/ Aszarys pl. aszatej u Neselm. Aszutas /Aszatine, drobe/. Aszatinas /Aszatiutas/ Aszwoke za Aszoklej /Aszoklynas/ Atezaiza, grobes Tuch milas /Wolas/ Atkonieze, Tanka Žem. pinele, užriszys /Atakaj dröschaker leke/ [2] Atklapas Žm. atlapa niesprawiedli /nie Atpencz, lecz apent znowu/ nie atrajte u Žmu, lecz. atrajtaj /atrajoju, kawen, tego nierozumie a mówi gromulti/ atenczioj za atejnanczio /atente przyszłość/ Aukle, pl. aukles. f. /Awałas pl. awałaj obuwie/ nie Au- 313 tawas lecz autuwas/ /Azdaba pagrazinimas/ Salyklinkas /Ažu/ Aismares, užmaręs /Aibrumas waser im munde/ nie Austuwas lecz stakles /nie gewerbe, lecz audeklas/ E [починаються слова на літеру E, але далі змішуються] /Jedminis rzeczy do zjedzenia, /Eldijele rauch eröffnung bei Schamaj. /Būres segel, bures pakelti bures suleisti, /Akselis niema w Žmudž. /Jekas niema w Zmudz /Arelis /Grenže niem Z. /Iszėjga, stat, iszeginis drubazis /Iszejwis emigrant/ Ajtra /Pardem, perdiem parejti wskroś przejšć/ Dagtis u Nesel Ildegimis V Ildegis /Zwicėžki niema takego wyr. u Zmu. jak apimtinis nie sujemiejas lecz kajkaras harscher Stadskne /Prisiiekinu gahm werden u Zm. junkti, junkstu/ nie Isztuga, lecz pumpa u Zmud /parmuskza, Brei, Muhs/ Abolis. Zm. Obulas, Obolene Obulyne /Abare-piesas, V pisjas/ nie ūda lecz ūdega/ ūkas, nie okas jest instrument ktory wykwaszone i nie wysuszoni kajlus miękczy /ūkūti V wokūti/ nie Ubaga: wogis, ūgis/ nie wokiszkas, lecz ukiszkas Žem./ ukztis u nas pigule /Ungura Angerburg, /Ungure upe angerapp/ ermas, monstrum pl. ermai ermuties/ Ergle, blazen, szut/ Erglokės /ulbėti tetirwinas ulb/ ubauti, karwelis ubau, /nie unksna, lecz uksmie u Žm. /upu, nie[ma] u Žm. burejs szusniem/ atakkalus, attakelju aparnas /Atkakbywe [Akaklybe] upor przrekora /Upalis strumyk/ malas brzeg /upešmala brzeg rzeki/ upeplaudis niema u Žm. upeakis niema takego wyra[zu] forele/ ažu nie u Žmudzi /ne jauja lecz daba brakstube u Ž. /ikures, ikurti /nie Jaknas lecz kėpenas/ Apent znowu /nie Nėga po Žmudsku, niem[a] lecz spiekas/ [3] Judras žole [Викреслено: rze-pak polny] /Jedrūs arklis kon prętko i wiele jedzący/ ne Jegzlis lecz pūkis jazgarz /Jakli [Jakti] osliepnąg nie Jengli [Jėnkti]/ Akti Apakti Prakti Užakti Apjakinti /Gentaras, lecz gintaras/ Jerka po Žm. irka /Prairikas przedowa część spodni gdzie sie odszpila/ nie Plebeja epomis, u Zm Jermėkas unterkleid po Polsku Giermak /Jerube rebhūne Kurapka haselhūner/ Apjeskoti /Nujiku po Žm. zdobyć kogo /jispiėti wagumi, nucziūpti/ Jomarkaj, u nas woratinkles po laukus; /Jonuszus, fam. po P. Jonuszewicz V Janusze, nie zas trawa Jomuszaus žole (Epheu)/ Josmenis hüfte? Žemaitisz /Jūsti ne josieti o Jūstyti nie josieti/ Apjostuwe eine Tepich eine Vorhang. Žem. Prijostuwe szirce kwartugas/ Jūjaus takego wyrazu niema u Žmudzi /Jūdis, po jüdybe/ nie Jūstu czernieje jūsti Že. jūdūti/ jūdyme czarne piętno nie studnia /Judus gansküchtig waid-wilkis wajdnotis /Judimas/ Junkykle der Koder lockspejse. Junkle tos sam /Jupa der Taler der Geistlichen Ž. /Jausti/ Jantoties dowiedwacsię /Prajauti przeczuwać priewidzie[c] z tąd Prajowas Prorok /Juntu wachen/ Juntus ne jutus /Jutrus lecz jautrus/ Jaučius Ž /Jaučinūs/ W [починаються слова на літеру V, але далі змішуються] /nie wadini-mas/ Wakaru abend, u Žm. /Kulinis, na ktorym birwony prowadza/ naktowidas patiu naktowidu /dienwidis, dienwidiu atejau/ Wiloti, wiło /Wingurti [4] Tewikszczia der Geburtsort (3) /Teisiu, verrichten, abmachen (3)/ atteissa die entscheidung die abfertigung /Isztiesu, lejsten versprechen (3)/ Patejsei, warlich, in der That (3)/ Nemįtinka (3) za netink /Tikyba, 3, Glaub./ Isztikra, in der That, wirklich /Tilstus (3) to co tylus still/ Datiroju wirksamkeit eines Heilmittels /Nutirpintoja ein Fisch, Kramfisch, der Zitterrochen, Raia Torpedo (3)/ Truthahn /Patulzis geschwolene (3)/ Turinieju haben (3) /Turtule Kleines bezitthum /Neturte. 3. Armuth/ Nuturiu, gewöhnlich 3 /Tujnas eine Zaumstakete, eine Bohle, Pfahl (3)/ Wė kakas /Turte, es, f. die Habe (3)/ Tusznas leer hohl (3) /Tkapės smiertelna kosule/ Tryne eine Blase, eine Pustel, 3/ Trynis, Haut, Schwielen (3) /Trynetas schweelig (3)/ Trinia, Trinios Sagespene (3), Troszkybe Gier, Sucht (3) /Trudnas trudnastis Schwere (3)/ * * * S. Daukantas почав цікавитися словниковою справою на початку літературної діяльності й не переставав нею займатися аж до самої смерті. Про це свідчить очищення лексики у працях, які він готував до друку (навіть у збірках фольклору), збагачення літературної мови різноманітними народними словами, новотворами та латвізмами, народна етимологізація (найчастіше вона необґрунтована, наївна й хибна), які найчастіше трапляються 314 «Būdė», і, нарешті, лексикографічні праці. Деякі з них він почав укладати ще в молодості, але присвятити їм більше часу S. Daukantas зміг досить пізно, тому й не встиг завершити два розпочаті двомовні словники (польсько-литовський і литовсько-латинський), які становлять основу його лексикографічної праці. Двомовні словники відповідали потребам досить значної частини тогочасної освіченої верстви Литви, яка послуговувалася польською та латинською мовами у наукових, освітніх і культурних справах. Литовські відповідники в цих словниках мали прокласти литовській мові шлях до ширшого суспільного й культурного життя, де вона ще не посіла належного місця. Двомовний словник литовської та якоїсь чужої мови (польської, латинської, пізніше російської) або зворотний словник у ті часи виконував також функції тлумачного словника, тому й S. Daukantas мав намір укласти два великі двомовні словники. Оскільки в Литві відчувався сильний вплив польської культури й мови, а багато литовських інтелігентів (зокрема й S. Daukantas), листуючись, користувалися польською мовою, головну увагу було спрямовано на підготовку польсько-литовського словника. З рукописів, що збереглися, не видно, щоб S. Daukantas дбав про укладання лише литовського словника (тлумачного). Тоді це було другорядне й передчасне завдання. Списки самих литовських слів S. Daukantaca (K. Nezabitausko та ін.) — деякі з них неалфавітні, іноді навіть із поясненнями окремих слів — це не начерки одномовних тлумачних словників, а збірники литовського матеріалу, що частково замінювали картотеки, які могли бути використані для укладання різних двомовних словників. Лексикографічний задум S. Daukantas був масштабним, і він виконав значну підготовчу роботу: ознайомився зі словниками Milkaus, G. Neselmano та інших, уклав різноманітні реєстри слів, а в польсько-литовському словнику та інших працях навів десятки тисяч литовських відповідників. Джерела литовських відповідників у словниках S. Daukantaca різноманітні. Частину слів узято з народної мови, інші — з попередніх словників і різних давніх писемних пам’яток. Трапляється чимало й новотворів, створених самим S. Daukantasom. Найбагатшим джерелом лексики S. Daukantaca була народна мова, рідний говір. Хоча більшу частину свого життя S. Daukantas провів далеко від батьківщини, проте, постійно пишучи литовською та присвячуючи значну частину своїх творів народові, він незмінно спирався на народну мову, засвоєну в юності, яка, на його думку, зберегла багато прадавнього й була багатшою та чистішою за мову писемності. Литовська частина лексикографічних праць S. Daukantaca досить багата й різноманітна. Загалом у них зафіксовано понад сорок вісім тисяч литовських відповідників. Хоча значна їх частина повторюється, S. Daukantas загалом зафіксував великі скарби загальнонародної лексики та чимало нового матеріалу (архаїзмів, рідкісних слів, діалектизмів тощо). S. Daukantas прагнув очищати й збагачувати мову писемності, тому і в його лексикографічних працях помітні намагання подати якомога більше литовських слів і часто наводити поряд із запозиченнями литовські відповідники, які він прагнув уживати у своїх численних творах. Таким чином S. Daukantas допоміг литовській лексиці увійти до писемності й усунути непотрібні чужі слова. Хоча в роботі з очищення мови S. Daukantas не мав міцного підґрунтя й почасти керувався наївними романтичними поглядами, хоча в окремих випадках помилявся, вважаючи чужі слова литовськими, а литовські — запозиченнями, загальна тенденція до очищення мови була прогресивною, і його зусилля не були марними. 315 Словники С. Даукантаса не вирізняються лексикографічною технікою. У цьому сенсі вони поступаються словникам К. Мілкуса, Г. Несельманаса, А. Пошки та Д. Суткевічюса, словникові статті яких складніші й багатші та містять більше лексикографічних елементів (пояснень, різних позначок, посилань тощо). Рукописи словників С. Даукантаса більше нагадують прості реєстри слів, ніж бодай трохи краще опрацьовані двомовні словники. Реєстр литовсько-латинського словника лише розпочато (літери A—G), тоді як польсько-литовський словник укладено в досить великому обсязі. Подальшим завданням С. Даукантаса під час укладання польсько-литовського словника було скрізь подати литовські відповідники, розмежувати значення, додати різні позначки, посилання тощо. С. Даукантас не встиг завершити цю роботу. Оскільки лексикографічні праці С. Даукантаса не були надруковані й іншим було важко отримати до них доступ, вони не могли безпосередньо впливати на розвиток литовської лексикографії та підвищення її рівня. Вони важливі як вияв величезних зусиль, спрямованих на відродження литовської мови, збагачення, очищення й розвиток літературної мови. Оскільки ці зусилля проявлялися в усій літературній і культурній діяльності С. Даукантаса, його словники, фіксуючи численні скарби литовської лексики, які через інші його твори могли потрапити до літературної мови, опосередковано сприяли утвердженню литовської мови в літературі та інших сферах культурного життя, а також удосконаленню літературної мови. Не все, що С. Даукантас пропонував для вжитку, було прийнятним: чимало використаних ним архаїзмів, вузькодіалектних слів і невдалих новотворів не закріпилися в літературній мові; не бездоганними були й його спроби очищення мови. Однак загалом праці С. Даукантаса значною мірою сприяли розвитку літературної мови. Вони стали джерелом мовного матеріалу для пізніших письменників, укладачів словників і всіх інших, хто цікавився мовними питаннями. Сьогодні лексикографічні праці С. Даукантаса цікаві й важливі для історії литовської лексикографії як одна з помітних і значущих спроб укласти двомовні словники, покликані допомогти литовській мові утвердитися в суспільному, науковому й культурному житті, визначити лексичні норми літературної мови та закласти основу для вивчення й уживання литовської мови. Мовознавчі праці Даукантаса та інших діячів культури XIX століття допомагають висвітлити процес розвитку литовської літературної мови, шляхи й способи формування та вдосконалення мовних засобів, а також внесок окремих діячів тієї доби у відродження литовської мови й її літературне вдосконалення. У словниках С. Даукантаса трапляється цілком новий матеріал, не зафіксований в інших джерелах (різні слова, їхні значення, примітки тощо), який можна використати в лексикографічній праці та лексикографічних дослідженнях. Особливо важливий лексикографічний матеріал С. Даукантаса для дослідження лексики жемайтського діалекту й укладання регіонального словника. Лексикографічні праці С. Даукантаса також допомагають висвітлити його наукову, літературну й культурну діяльність. Отже, лексикографічну спадщину С. Даукантаса варто досліджувати й використовувати в різних аспектах: як значний внесок у нечисленну литовську лексикографію та як спробу відродити й розвивати народну мову в тяжкий для литовського народу період кріпосницького гноблення. ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ПРАЦІ С. ДАУКАНТАСА І. Р. КРУОПАС Р е з ю м е У статті подано огляд лексикографічних праць С. Даукантаса (1793—1864), славетного литовського історика, літератора, просвітителя й громадського діяча першої половини XIX століття. С. Даукантас прагнув розвивати й збагачувати литовську літературну мову. З цією метою він збирав литовську лексику з народної мови та письмових джерел, укладав двомовні словники (литовсько-латинський, польсько-литовський та інші), очищав мову від різноманітних варваризмів тощо. Найбільша лексикографічна праця С. Даукантаса — тритомний польсько-литовський словник (рукопис), багатий на загальнонародну литовську й діалектну лексику, архаїзми, неологізми та кальки. Хоча лексикографічні праці С. Даукантаса залишилися в рукописах, зафіксована в них лексика потрапляла до літературної мови через численні друковані історичні, науково-популярні та інші його твори. Таким чином, С. Даукантас відіграв позитивну роль у розвитку литовської літературної мови. Його лексикографічні праці цікаві й сьогодні як багате джерело для історичного та регіонального словників і як спроба збагатити литовську лексикографію в часи, коли литовський народ зазнавав соціального й національного гноблення. 21. Kalbotyros klausimai, IV 317