Mišrieji dvigarsiai „am“, „an“, „em“, „en“ ir balsiai „ą“, „ę“ K. Širvydo raštuose

LIETUVIŲ KALBOS GRAMATINĖ SANDARA LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ЗМІШАНІ ДИФТОНГИ am, an, em, en І ГОЛОСНІ ą, ę У ПИСЬМОВИХ ПАМ’ЯТКАХ К. ШИРВІДАСА K. MORKŪNAS Точне місце походження К. Ширвідаса — одного з найвидатніших представників давньої литовської писемності — невідоме. Його визначають переважно за діалектними особливостями, яких чимало в його працях — двочастинній збірці проповідей («Пунктай сакіму») та першому словнику литовської мови («Dictionarium trium linguarum»). Тому зрозуміло, наскільки важливо з’ясувати кожну діалектну особливість його праць і особливо локалізувати її (визначити її поширення в сучасних діалектах литовської мови). Мовознавці давно помітили, що багато діалектних особливостей обох згаданих пам’яток литовської мови XVII ст. характерні для східних аукштайтів. Крім того, змішані дифтонги um, un, im, in і голосні u, i замість am, an, em, en та ą, ę свідчать, що автор цих пам’яток походив із тієї частини східних аукштайтів, де говорять так званим пунтинінкським діалектом. Пор. слова й форми з праць К. Ширвідаса: umžinas1 SP I 78, SD² I 96, 192, III 477, krumta SP I 269, pakumpes SP I 108, sumtis SD I 190, III 102, 470; unglis SD I 189, III 468, dungus SP I 7, duntis SD I 183, 205, III 513, nemundagus SD I 96, III 204, kunkley «цимбали» SP II 57, punčiu SP I 38, tūkius [=tunkus] SP II 5, zunduo SP I 72, 110, SD I 55, 90, busiunčios SP II 36, szaukiučio [=szaukiunčio] SP I 69, werkiunčias SP I 42; pimpe SD I 17; apdingimas SD I 110(2×), byndras SP I 27, tyngwa SP I 51, nindre SP I 43, II 163; drusus SD I 20, 170, III 412, gružtas SP I 271, SD I 177, III 429, kusnis SP I 271, musto SP I 50, busius «таку, що буде» SP I 75, darus «таку, що робить» SD I 97, III 21, 39, знах. одн. gatu SD I 22, 60, 93, III 48, оруд. одн. kaktu SD I 18, kadu SP I 39; apigrįžiu SD I 213, kisd amas SP I 23, numiris SP I 10, pakietys SP I 53, suszaty SP I 330, род. одн. manis SP I 9, знах. одн. meity SP I 58, su galiby SP I 15, kokiamy SP I 42, raszty3 SP I 13. 1 У письмових пам’ятках Ширвідаса деякі графеми замінено: замість ∫ пишеться s, замість β — sz, а замість кількох графем, що позначають приголосний ž, пишеться одна — ž. 2 Ілюстративний матеріал зібрано з праці К. П а л к а л к а с а «Реєстр литовських слів зі словника Костянтина Ширвідаса „Dictionarium trium linguarum“» (Інститут литовської мови та літератури Литовської АН РСР, 1964, машинопис). 3 Про кінцевий голосний закінчення множини місцевого відмінка (-e, рідко -i) у працях К. Ширвідаса див. «Морфологічна структура литовської мови та її розвиток», Вільнюс, 1964, с. 145 і далі. 139 Однак і в «Пунктай сакіму», і в словнику можна знайти слова та форми з am, an, em, en; ą (a), ę (e). На ці випадки часто дивляться не як на діалектні риси К. Ширвідаса, а як на факти інших діалектів або літературної мови, формування якої тоді починалося. Чи в усіх випадках такий погляд правильний? Виникає й інше питання: чи однаково часто в обох частинах «Пунктай сакіму» та в усіх виданнях словника трапляються випадки, де є змішані дифтонги am, an, em, en і голосні ą, ę? Адже до підготовки другої частини «Пунктай сакіму» та трьох видань словника, що вийшли вже після смерті К. Ширвідаса, більшою чи меншою мірою долучалися й інші люди4. Точнішу відповідь на ці питання можуть дати статистика всіх випадків уживання згаданих дифтонгів і голосних, а також зіставлення окремих фактів, характерних для праць К. Ширвідаса, з відповідними даними сучасних східноаукштайтських діалектів5. Слова й форми з праць К. Ширвідаса, що містять am, an, em, en, насамперед можна поділити на дві групи: 1) ті, де ці дифтонги послідовно наявні в обох частинах «Пунктай сакіму» та в усіх виданнях словника; 2) ті, де am, an, em, en трапляються непослідовно, зазвичай лише в одній із частин «Пунктай сакіму» і не в усіх виданнях словника. Слів і форм, у яких послідовно наявні ą, ę, не трапляється. 1. У кількох випадках послідовно трапляються am, an, em, en. а) em, en мають інфінітиви та похідні від тих дієслів, у яких у теперішньому або простому минулому часі, чи в обох цих часах, ці дифтонги розкладаються, тобто перший компонент входить до складу одного складу, а другий — іншого. Ці em, en наявні в таких словах і формах із праць К. Ширвідаса: paremti SP II 98, paremt SP II 98, iremti SP I 343, II 65, pasiremti SP II 97(2×), pasirėtu [=pasirėmtu] SP II 97, paremtas SD III 488, paremta SP II 98; iszsemti SP I 277, iszsemt SP I 209, SD III 494, Sembite SP I 214, sem tu SP I 209, ne yszsemtu SP I 209, ižsemtas SP II 212, neižsemtas SD I 97; aptemti SD III 523, sutems SP I 331; attremt SP I 158, ižtremt SP II 56, 61, atatremdawo SP II 58, ižtremtas SP II 56, ižtrėtas [=ižtremtas] SP II 69, isz t remtas SD III 496, ižtrėta [=ižtremta] SP II 138, мн. наз. ižtremti SP I 254; ižwems SP I 382; nugabent SP II 87, neižgabentu SD III 3; nopgierdentas «неоголошений» SD III 208; giwenti SP I 174, 244, giwent SP I 17, 44, 72—73, 353, II 27, 228, pagiwent SD III 323, pragiwėt [=pragiwent] SD III 359, giwendawo SP I 254, giwens SP I 244, 311(2×), 360, giwensime SP II 241; giwentu SP I 154, 206, 207, II 241, 4 Пор. K. Pakalka, Iš K. Sirvydo „Dictionarium trium linguarum“ žodyno istorijos, „Lietuvių kalbotyros klausimai“, t. 3, Vilnius, 1960, p. 277 tt.; K. П а к а л к а, Первый литовский словарь, автореф. дисс., Вильнюс, 1964, p. 4 tt. 5 Найважливіші випадки вживання am, an, em, en і ą, ę у працях К. Ширвідаса встановив і частину слів та форм із цими дифтонгами й голосними зареєстрував Ф. Шпехт; див. Sirwyds Punktay sakimu (Punkty kazań), Teil I: 1629, Teil II: 1644, litauisch und polnisch mit kurzer grammatischer Einleitung herausgegeben von Dr. Franz Specht, Göttingen, 1929, p. 14*—16*. У цій статті особливу увагу хотілося звернути на ті непослідовності у працях К. Ширвідаса, для яких виправдання можна знайти в самих східноаукштайтських діалектах. 140 giwendamas SP I 137, 149, II 17, 47, 49, giwendama SP I 94, giwendami SP I 284, giwentoias SD I 103, III, 239, 271, giwėtojas [= giwentoias] SD III 115, giwentoio SD III 371, vns. in. giwentoiu SP I 152, II 72, giwendoiey SP I 125, II 100, 154, 241, SD III 60; pasenstu6 SD III 479. Змішані дифтонги em, en трапляються також у формах цього типу, зафіксованих в анонімному катехизмі 1605 року, написаному також на основі східноаукштайтського діалекту: isztręmtiey AK 59; giwent AK 100, 101, Giwéndamas7 AK 30. У писемностях К. Ширвіда дуже мало слів або форм цього типу, у яких замість em, en було б im, in. Це форми теперішнього часу sinstu (1 — друкарська помилка замість t) SD III 422, sinstu SD V 352, timsta SD I 81, 83, III 36, 171, ażutímsta SD III 515; дієприслівник sutímstunt SD III 171; похідні від дієслова lemti: netymtas SD I 27, 36, 39, 91, III 77, мн. наз. відм. netymti SP I 125, netymtiby «нещастя» SP I 114. У сучасних східноаукштайтських діалектах згадані em, en вимовляються неоднаково. По всьому західному краю ареалу цих діалектів, приблизно до лінії Салочяй—Пасвалис—Паневежис—Укмерге—Ширвінтос, вони збереглися без змін; отже, тут вимовляють: rēmti, rēndavo, rēms, rēnk, pārėmtas; sēmt, sēmsit, sēnkit, sēmdamas, pasēmtas; tēmt, tēmsta, tēms, gyvėnt, gyvėndavo, gyvėns, gyvėnk, gyvėntum (gyvėntum), gyvėndamas, gyvėntojas; sēnt, sēnsta, pasēns, pasēnk, sēndamas. Серед пунтинінків так вимовляють жителі околиць Сєсіку, Укмерге, Пабайскаса, Гелвонай, Муснінкай. На більшій частині ареалу пунтинінкського діалекту (як і на всій території східнодзуцького діалекту) згадані дифтонги em, en переходять у im, in: sīmt, sīmsit (sīmsta), sīmkit, sīmdamas, pasīmtas; tīmt, tīmsta, tīms; gyvīnt, gyvīndavo, gyvīns, gyvīnk, gyvīntum, gyvīndamas, gyvīntojas (Карсакишкіс, Вабальнінкас, Саламестіс, Камаяй, Куктишкес, Таураньгай); rīmt, rīmdavo, rīms, rīnk, pārīmtas. (Вабальнінкас8). Змішані дифтонги em, en у формах описаного типу в «Punktay sakymu» та «Dictionarium trium linguarum», безперечно, слід вважати особливістю рідного діалекту автора цих видань. Оскільки в цих виданнях трапляються й окремі форми з im, in (щоправда, з in лише в пізніших виданнях словника), то місце походження К. Ширвіда, слід гадати, було неподалік від згаданих ізоглос переходу em, en у im, in. З географічного погляду ця ізоглоса, звісно, могла дещо відрізнятися за часів життя К. Ширвіда від свого сучасного проходження. б) an має сполучник idant, який майже не вживається в сучасних литовських діалектах, проте у «Punktay sakymu» К. Ширвіда трапляється досить часто (I — 141, II — 92). Лише в частині II цієї книги згаданий сполучник двічі має форму з un: idūt [= idunt] 29, idunt 47. У словнику він має форму з an: idant III 1, 3, idāt [= idant] III 3. Рідше в «Punktay sakymu» трапляється сполуч- 6 До цієї групи Ф. Шпехт зараховує також ben «принаймні» SP I 65, pen [у тексті: pan] «тобто» SP II 186 (див. згадану працю, с. 15*). 7 Пор. також ben AK 87(₂×). 8 В інших східноаукштайтських діалектах замість remti найчастіше вживають дієслово spirti «підпирати». Так само в багатьох місцевостях дієслово senti замінило новіше похідне senėti або словосполучення eiti senyn. 141 т(у)кас adant (I — 24, II — 72), у якому an усюди перейшло в un (adunt); an він має лише один раз (Adant II 29). c) am, an, em, en у власних і загальних назвах нелитовського походження: lampa «лампа» SD III 92, 148, lampas SP I 228, SD III 304, Lampas SP I 228 (₂×), lampomis SP I 227; Samsonas SP II 10, 256 (₂×); adamantu «діамант» SP I 381; Alexandrios SP II 102; Andrieius SP II 104, Andrieiaus SP II 107, Andrieium SP II 107; Angelu SP I 32, Angelay SP II 1, Angelamus SP II 1; Anglia SP I 345, Anglios SD III 119; elefantas «слон» SD III 409, elefanto SP I 184; ewangelia SP I (₅₁×), II (₂₆×), Ewangelista SP I 126, 133, II 61, 73, Ewāgelista [=Ewangelista] SP II 234, Ewangelistas SP I 225; inflantay «Лівонія» SD III 90, inflantčikas «житель Лівонії» SD III 89, inflancikas SD IV 62; kanclieria SD I 51, kancelaria SD III 94, kanclierius SD I 51, III 95, род. мн. kanclerious SD III 168, kanclerios SD IV 110, kancleriste SD III 95 (лише: padkunclerius SD III 308); Kastantinam ieste «Константинополь» SD III 27; koriandras «така рослина, коріандр» SD III 121; mātelis [=mantelis] «плащ» SD III 298, mantelu SD III 298; Niderlantay «Нідерланди» SD III 200; paganku «одн. чол. pagone» SP I 232; pantaplia «черевик» SD I 119, pantaflos SD III 284, pantaflinikas SD III 284; adwentas SD III 1, Aduento SP I 1, 32, 69, 122; Amen SP II 224; diamentas SD I 20, diamento SD I 20; elefanto SD III 409 (₂×), 410; elementu SP I 62; fundamentas SD I 40, III 77, fundumentu SD I 40; instrumentas SD III 39, 109, 144, instrumentay SP I 29, instrumentu SP I 96 (₂×), instrumentus SP II 163, instrumentays SP I 337; kalendarius SD I 50, kalendorius SD III 92; Klemės [=Klemens] SP II 212; mentelelis «плащик» SD III 298; momentu SP I 134; referendorius SD III 375; sakramentas SD III 15, 397, sakramento SD III 179, 371, SP I (₄₃×), II (₄₃×); talentas SP I 51, SD III 440, talentu SP I 51, talentus SP I 51, talentaus SP I 51; testamentas SD III 443, testamento SP I 74, 156, 197, 224, II 208, SD III 60, 123, 443, Testamēto [=Testamento] SP II 131, testāmēto [=testāmento] SD III 12, testamentu SP I 73, SD III 63, 99, 443, testamenti SP I 216 (₂×), Testamenti SP II 209, Testamenty SP II 23, Testamēti [=Testamenti] SP II 5, testamenty SD III 526, testamentadaris SD III 443. У давніших запозиченнях (славізмах) žemčiūgas ir lenčiūgas (lenčiūgas) дифтонги em, en перейшли в im, in (або un): žimčiugay SP I 354, žimčiugu SP I 29, 186, 189 (₂×), 354, žimčiugus SP I 85, 291, žimčiugays SP I 186, 366, žimčiugais SP I 217, žimčiugieli SP I 187; lynčiugu SP I 38, lynčiugus SP I 38, lynčiugays SP I 39, 127, linčiugays SP I 161, tynčiugays SP I 363, II 70, tunčiugays SP I 374, tynčiuguosna SP I 373. Виняток становить форма žemčiuguose SP II 179. Замість an має un також славізм attuncawoi SD III 254. d) Дифтонги вторинного походження am, an (їх мають і сучасні східноаукштайтські діалекти), наприклад: дав. одн. kaltam SP I 10, kitam SP I 12, pačiam SP I 1; дав. мн. kiettuwaems SP I 105, tarnams SP I 214; pamažam «потроху» SP II 64; man SP I 112 (₂×), 120, 195, mān SP I 194, man SP II 142 53, 108; знах. одн. aran SP I 26, Ežeran SP II 42, kitan SP I 11, kunan SP I 88. 2. Непослідовно в окремих словах або формах частіше трапляються am, an, en, дуже рідко — ą, ę. a) Замість дифтонгів an, en, другим компонентом яких є інфікс кореня теперішнього часу, у працях К. Ширвіда зазвичай трапляються un, in: apiunku «апанку» SD III 264; iszkuneku SD I 22, III 47; pripruntu SD I 87, 90, 151₍₂ₓ₎, 152, papruntu SD III 190, supruntingauys SP I 16; runda SP I 39, 208₍₂ₓ₎, 308, II 44, 73, 100, 106, 209, 210, SD I 90, rundasi SP I 12, 28, 81 тощо; susztumpu [<*sušlampu] SD I 83, szlumpu SD III 178₍₂ₓ₎; tumpa [<*tanpa] SP I 25, 89, 107, 108 тощо, tumpi SP I 102, tumpu SD I 34, 174, III 20, 31 тощо; ginda SP I 95, II 7, gindaus SP I 80; tinka «доводиться» SP I 322, netinka SD I 93, III 217, 398 тощо. Однак трапляються й кілька форм цього типу з дифтонгами an, en: suprantus SD III 52 (поруч: suprat «зрозумівши» SD III 317, supratus SD IV 221), randasi SP I 128, iszrandu SD III 109; giendunčieys SP II 207, patenka SP II 178. Тут також слід згадати форми szalu SD I 216, suszalu SD I 77, perszalu SD IV 247, що трапляються поряд із частотнішими: szutu SD I 77, 215, suszutu SD I 209, III 155, szuta SP II 63. У сучасних східноаукштайтських діалектах доля форм згаданого типу з an і en неоднакова: en (gėnda, prasmeńga), здається, вимовляють усі східні аукштайти, а an (supranta, raũnda) — переважно на західній окраїні ареалу цих діалектів. Серед пунктинінків цей an найкраще зберігся в околицях Сесиків, Укмерге, Пабайска, Гелвонів і Муснінків. Майже на всій решті території пунктинінків вимовляють suprũnta, ruũnda, проте вимова аналогічних форм інших дієслів і тут варіюється, пор.: šlùmpa (Карсакішкіс, Куктишкес, Таурангнай), ažũnka (Камай, Таурангнай) і šlãmpa (Вабальнінкас, Саламестіс, Скапішкіс⁹), užãńka¹⁰ (Карсакішкіс, Вабальнінкас, Саламестіс, Скапішкіс). Отже, локалізуючи місце походження К. Ширвіда на підставі даних сучасних діалектів, з усіх наведених вище форм ми можемо надійніше спиратися лише на форми теперішнього часу дієслів (su)prasti, rasti. Порівнюючи їх із відповідними формами «Punktų sakymų» і «Dictionarium trium linguarum», можна припустити, що батьківщина автора цих видань була на окраїні зони, де вимовляють suprũnta, ruũnda. b) В обох частинах «Punktų sakymų» і в словнику досить часто трапляється en у слові šventas та в усіх інших похідних цього кореня. Однак слова цього кореня з дифтонгом en у працях К. Ширвіда трапляються не скрізь однаково: деякі- ⁹ Про Скапішкіс іноді кажуть також šlùmpa. ¹⁰ Така неоднорідність могла виникнути під впливом інших форм: голосні u або i кореня теперішнього часу могли бути замінені голосними a та e (або a, e перед інфіксом n подекуди просто збереглися) за аналогією з такими формами, як: šlapti, šlapo; gesti, gėdo. Крім того, можливо, що не в усіх діалектах і не в усіх дієслів інфікс n у формах теперішнього часу виник у той самий час; пор. nusėnka (Карсакішкіс, Вабальнінкас, Камай), nusańka (Саламестіс, Скапішкіс, Таурангнай) і nūsaka (Куктишкес). 143 На одних сторінках їх більше, на інших — менше або вони зовсім не трапляються. Особливо очевидно це в «Punktų sakymų»¹¹. Згаданий корінь en кілька разів трапляється і в словнику (sżwentarius I 15, sżwentuiu I 78, sżwentay III 429), однак набагато частіше — in (ssżwyntorius III 36, sżwyntas I 177, III 297, 333 тощо). Форм із коренем ṡwes- небагато; голосний e має лише форма sżwesta SD I 39, а всі інші — i (paṡwisto SP I 147, paṡwistas SP I 156, sżwystu SP I 277, Sżwisk SP II 71, sżwystas SD III 483). c) У частині I «Punktų sakymų» майже немає інших слів і форм, що непослідовно містять am, an, em, en, ą, ę (із цієї частини залишилися не згаданими лише tanko 16 і Kadag 96 замість поширенішої форми kadung SP I 147, 287 тощо); небагато таких форм трапляється і в словнику: amžiu III 422, kampas IV 215, samditiniai III 90, tamsokus III 360, dantu III 46, dantims III 104, kandziuotas III 178, tankas III 63, nekątringas [=nekantringas] I 24, nožusimerkienčiu III 242, pusantras I 152, ižengimas III 473, wogte «vogtė» III 127, 455. У частині II «Punktų sakymų» таких слів і форм трохи більше: amžinu 36, amžiney 168, amžino 178, amžinos 180, 181, 188, amžinoy 189, amžiu 204; одн. дав. iamp 132 (пор.: iumpi SP I 30, 62, iump SP I 172 тощо); apitamsėmis 142, patamsoy 142, tamsibessa 243; tampidamies 179; brangiu 176, 207, brangibes 213; dāgaus [=dangaus] 178; kantribes 169; attankisiu 179(₂×), attankitume 182, attankit 183; prabangiey 75, prabangi 175, prabangiu 176; одн. род. randu 141, rando 168; ranku 183; surantitu 219, surantitas 220; Wando 189(₃×), wandeni 188, 189, wandeniu 189, wādenio [=wandenio] 190; žandu 74; ižžandasi 141; su ia 143; nessag [<nesang] 248; ne bėdrautumite [=ne bendrautumite] 168; užudenktu 18, apsidentumite 175, apdenktumime 182, apdengiete 182, apdengieme 182; niopkenčia 142; із nendres 99, niendri 166, niandri 166, 199; prirenhamia 172; nutrekimu [=nutrenkimu] 34; nužengėči [=nužengianči] «nužengianči» 70, užženге 243; ne prytankt 171, pasitankie 183; stankṡti 179; одн. місц. (?) draugie 31, 60, 64 (може бути одн. місц. draugė < draugėje12). 11 Майже до половини частини I цієї книги (до с. 174) слова й форми цього кореня, яких налічується близько 90, мають лише in (švint-), а починаючи зі с. 174 трапляються і in (40), і en (76). Різні форми з in та en розподілені за сторінками так (цифра звичайним шрифтом указує сторінку, де є форма з švint-, а цифра жирним шрифтом — сторінку, де є форма з švent-): 174, 175, 177(₄×), 178, 178(₂×), 179, 179, 180(₂×), 181(₂×), 183, 189(₃×), 190, 192, 194, 195, 198(₂×), 199, 200, 203, 203, 205(₃×), 208, 210, 212, 213, 221, 222, 226, 227, 231, 232(₄×), 233, 239, 242, 251, 251(₂×), 252, 256, 268, 275, 278, 280(₃×), 284(₂×), 287, 288, 289, 290(₂×), 292, 299(₂×), 300, 301, 301, 302(₂×), 305(₂×), 307(₂×), 309, 313, 314(₂×), 315, 320, 323, 326, 329, 331, 333, 336, 337, 337(₂×), 341, 342, 344(₄×), 344, 346, 347(₂×), 352, 354, 354, 364(₂×), 365, 367(₂×), 368, 369(₂×), 374, 376, у частині II «Punktų sakymų» (з in — 108, з en — 73): 1, 5, 6, 8, 9, 10, 11(₂×), 13, 14, 15, 17(₂×), 18, 19, 19, 20, 24(₂×), 25, 28(₃×), 29, 30, 32, 33, 34, 34, 35, 36, 38, 39, 40, 42, 47, 53(₃×), 55(₂×), 58, 71, 72, 73, 74, 75, 77(₂×), 78, 81, 81, 83, 84, 84, 85, 87, 89 90, 91, 92, 93(₆×), 98, 102, 111(₃×), 112(₃×), 113, 114(₂×), 115(₅×), 116, 117(₃×), 119, 121, 128, 129, 131(₃×), 132, 134(₂×), 136, 141, 142, 148(₂×), 149(₂×), 151(₃×), 155, 156, 157, 160, 161, 162(₃×), 164, 167, 170(₂×), 172(₂×), 176(₃×), 177(₂×), 178, 179, 181(₂×), 183, 189(₃×), 190(₄×), 191(₂×), 197(₂×), 198(₂×), 199, 200, 201, 202(₂×), 207, 208, 209(₂×), 211, 212(₂×), 213(₂×), 214(₂×), 215, 216, 219, 220, 223, 228, 229, 229, 231, 239(₃×), 241(₂×), 243, 245, 251(₂×), 252, 253, 254, 255, 258. 12 Пор. Širvyds Punktay sakimu (Punktų kazan), с. 16*. 144 Цікаво, що згадані форми, як і форми з en у корені švent-, трапляються в книзі не з однаковою частотністю. У порядку зростання кількості випадків вони наявні на таких сторінках частини II «Punktų sakymų»: 18, 34, 36, 70(2×), 74, 75, 99, 132, 141(2×), 142(3×), 143, 166(2×), 168(3×), 169, 171, 172, 175(2×), 176(2×), 178(2×), 179(4×), 180, 181, 182(4×), 183(3×), 188(2×), 189(6×), 190, 199, 204, 207, 213, 219, 220, 243(2×), 248. Як видно, найбільше таких форм припадає на с. 166—190 (на 25 сторінках міститься 3/5 усіх форм цього типу в частині II «Punktų sakymų»). Огляд змішаних дифтонгів am, an, em, en і голосних ą(a), ę(e), що трапляються у працях К. Ширвіда, а особливо деякі статистичні дані дають змогу зробити такі висновки: 1. Окрім дифтонгів вторинного походження am, an (наприклад, одн. дав. kitam, одн. напрям. kitan), наявних і в інших східноаукштайтських говорах, до фактів рідного діалекту К. Ширвіда слід також віднести em, en у формах дієслів типу semti, gyventi. Зіставлення цих форм, а також форм runda, suprunta з відповідними формами сучасних східноаукштайтських пунктинінків дає певні дані для подальшого з’ясування й уточнення місця походження К. Ширвіда. 2. В інших випадках наявність am, an, em, en; ą(a), ę(e) певною мірою свідчить про вплив, який на К. Ширвіда мали літературна литовська мова, що формувалася в той час, інші діалекти та інші чинники. Цікаво, що в частині I «Punktų sakymų», а також у першому виданні словника ці дифтонги послідовно трапляються лише в іншомовних власних і загальних назвах, у сполучнику an idant та досить часто — у похідних від кореня švent- із дифтонгом en. У наступних виданнях словника, опублікованих після смерті К. Ширвіда, і особливо в частині II «Punktų sakymų» трапляється більше слів і форм, що непослідовно містять згадані дифтонги й голосні. Це дає підстави вважати, що появі цих дифтонгів і голосних тут найбільше сприяли пізніші видавці та редактори, які походили з інших місцевостей Литви. ДИФТОНГІЧНІ СПОЛУЧЕННЯ am, an, em, en І ГОЛОСНІ ą, ę У ПИСЕМНИХ ПАМ’ЯТКАХ К. ШИРВІДАСА К. МОРКУНАС Анотація Важливою діалектною особливістю двох пам’яток литовської писемності XVII ст. — „Punktay sakimu“ та „Dictionarium trium linguarum“ — є дифтонгічні сполучення um, un, im, in і голосні u, i, уживані замість am, an, em, en; ą, ę. Ця особливість свідчить про те, що автор зазначених пам’яток К. Ширвідас був представником так званого пунктинінкського діалекту (точніших відомостей про місце народження К. Ширвідаса поки що немає). Однак у деяких випадках дифтонгічні сполучення am, an, em, en і голосні ą(a), ę(e) трапляються і в К. Ширвідаса. На особливу увагу заслуговують em, en у формах дієслів типу semti «черпати», gyventi «жити», які представники 10. Lietuvių kalbos gramatinė sandara 145 сучасного пунктинінкського діалекту вимовляють двояко: sėmt, gyvėnt (в околицях Сесикай, Укмерге, Пабайскас, Галвонай, Муснинкай) і simt, gyvint (на всій іншій території пунктинінкського діалекту). Оскільки К. Ширвідасу відома також форма timsta (<temsta) «смеркає», можна припустити, що його рідний говір територіально межував із говіркою, у якій замість em, en у формах цих дієслів вимовляли im, in. Цікаво, що дифтонгічні сполучення em, en у формах такого типу зберігаються і в анонімному катехізисі 1605 р., написаному також східноаукштайтським діалектом. Крім того, дифтонгічні сполучення am, an, em, en у К. Ширвідаса закономірно трапляються й в інших випадках, а саме: а) an у сполучнику idant; б) am, an, em, en у словах іншомовного походження, наприклад: lampa, talertas; в) секундарні (вторинного походження) am, an, наприклад: kitam «іншому», ілатив одн. kitan. Дифтонгічне сполучення en дуже часто трапляється у слові šventas та інших словах із тим самим коренем (у 1-й частині „Punktay sakimu“ приблизно 130 форм мають in і 76 — en; у II-й частині: 108 — in, 73 — en). Однак інші поодинокі слова й форми з am, an, em, en та ą(a), ę(e) дещо частіше трапляються лише в другій частині „Punktay sakimu“ та в третьому—п’ятому виданнях „Dictionarium trium linguarum“. Це пояснюється тим, що до підготовки зазначених видань до друку після смерті К. Ширвідаса долучалися й інші особи — представники інших говірок.