Dėl žemaičių „mun-“ ir „num-“

LIETUVIŲ KALBOS GRAMATIKOS TYRINĖJIMAI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ЩОДО ЖЕМАЙТСЬКИХ mun- і num- B. VANAGIENĖ ir V. VITKAUSKAS Жемайти в непрямих відмінках особового займенника я та в корені слова numas «дім» мають голосний u (у діалекті o, ū). Отже, однина парадигми їхнього займенника aš має такий вигляд: 1. Північні (донінінкські) говірки Judrėnai Mósėdis Kretingà1 aš aš aš mō·nes mō·nes mō·nes mōnẹi mōnẹi mō·n | mōnẹi mōnẹ mūni mōni mōnẹ·m mōnẹ·m mōnẹ·m mōnie mōnie mōnie 2. південні (дўнінінкські) говірки Kuršėnai Vainutas Viduklė aš aš aš mūnī·s mōnes mīnes mūn mō·n || mōnī· muon2 mūnị monẹ muni mūnịm monẹ·m mūnịm mūnie monie mūnie 3. західні (донінінки) говірки3 1 J. Aleksandravičius, займенник у кретингській говірці, «Kalbotyra», т. 10, с. 121. mūon < mūn, оскільки в говірках Відукле та Немакшчяй il, im, in, ir, ul, um, un, ur > відповідають iel, iem, ien, ier, uol, uom, uon, uor. 3 У деяких західних жмудських говірках нині вживаються форми з коренем mun- (див. Lietuvių kalbos gramatika, т. 1, Vilnius, 1965, с. 647), проте найімовірніше, вони походять із релігійної літератури, написаної західноаукштайтською говіркою, яка раніше була там поширена. Про те, що в західних жмудських говірках раніше вживалися форми з mun-, свідчать наведені нами парадигми говірок Каркле та Русне, а також окремі приклади, записані в інших місцях, пор.: atpjā'uk mūnē vėsa (duonos) kā'mpa; mūni sakī'k, uo as tēvi Rmč; ē'k so mūnē·m, pariodī·so Sg; āna mūni ozī·ika gerō Krg; mūni, mūna Sausg alviai, Šilutės raj., mūn Šilininkai, Šilutės raj. тощо. А те, що форма літературної мови, вживана церквою, може впливати на вимову окремих діалектних слів, бачимо на прикладі літературизованого слова diegs || diēvas || dievas, уживаного в південних і багатьох північних жмудських говірках поряд із sūdrų, dī·valau, dī·val·čau Krš, sōdėję, diēvola'č'au, pūondėnė Lk, Trš, dēivāla'u Jdr, Ms. Про вживаний і нині корінь mun- у західних жмудських говірках див. J. Lebedys, V. Urbutis, Du žemaitiški XVIII a. vidurio tekstai, «Baltistica», IV (2), 1968, с. 301. 14* 211 Kārklė4 я? mọn mọnė? — Русне aš mùnės mùn || mùne mùnį mung·m — Кореневий голосний u мають також жмуди: a) присвійний займенник māno, пор.: mūna Grd, Klm, Krš, Skdv, Šauk, Vdk, Žgč; mòna Kārklė⁵, NmŠ, Pj, Rsn, Šv, Tn, Vn; mõ·na, mõ·na у всіх північних жмудських говірках і в південножмудських говірках поблизу Лаукуви, Павандене, Ужвентіса, Варняй; b) займенникові форми manāsis, manōji, пор.: mònā·sis, mònūo-jė Rdn, Trš; mònā·ses Lk, Pvn, Užv; mònūoje Rsn; munūoji Krš, Šauk; c) різні інші похідні цього кореня, пор.: mūniška «як я, на мій погляд» Krš; muniškis «мій» Ms, Pp, Rdn, Trš, Skd; mọnė·škes Jdr, Vvr; mọnėškes Pj, Tn, Vn; munā·tis: uojė tu munā·tis «ой лишенько, ти моя» Krš; munė·li: jėtuš tu munė·li «ой лишенько, ти моя» Krš. Форми як особового, так і присвійного займенника з коренем mun- знаходимо також у писемних пам’ятках жмудських письменників XVIII–XIX ст.⁶, напр.: Tas tay ira muna oblubiencius, wiras muna, yr fargas Pannifies muna ŽCh 5; anfay muni sawa žyidu saw usłubawoie ŽCh 6; tu daugiaus m unes tayp geray ne szersy ney dabosy StnD (примітка до 17-ї пісні гілки I); Szenden dar žmona sako i sawą wiriszki mąno pats, wijtoie mąno wiriszkys Dauk B 83; tóret mąn pirmó pazadieti vissus pritarus atmesti DaukBi VII; Bene mąna dukrele? Bene mana jaunoiė? D 6; Nier mąn brotajtio žirgams balnoti D 84; Dalis žmoniu mąna wiskupistie giwenqntiu ValančŽV II 11; Saule! nedziowink tu mun upala Klementas LCh 261. Форми з коренем mun- давно привернули увагу мовознавців, і щодо походження голосного в їхньому корені висловлювалися різні думки. Одні вважають, що u тут виникло з a, яке, опинившись між двома носовими приголосними біля голосних, за законом жмудських говірок затемнилося, тобто перейшло в u (o, u); на думку інших, корінь mun- слід пов’язувати з подібними формами в інших мовах (латиським mun «мене», зокрема у верхньолатиських говірках, давньослов’янським мънѣ). Прихильники першої думки стверджують: К. Буга: «… жмуди a між m і n або n і m замінюють голосним u. Слова namai, man, kamanos ir kamanė жмуди вимовляють: numai, mùn arba mùnie, kāmunos ir kamunė „дика бджола“⁷.» П. Скарджюс: «… замість гаданого жмудського numo маємо лише namas. Тут між n і m a перейшло в u (насправді — у певний звук між u та o), так само, як і в словах kāmunos, mūnie з kamanos, mūnie8.» В. Грінавецкіс: «Другий компонент (дифтонгів am, an — B. V., V. V.) m, n у багатьох говірках литовської мови відсунув перший компонент назад, затемнив його, зробив менш відкритим… Таку думку підтверджує перехід a в o не 4 J. Gerullis ir Chr. Stang’as, Lietuvių žvejų tarmė Prūsuose, Kaunas, 1933, p. XIV–XV. 5 Там само, с. XV. 6 Щодо форм із man- у писемних пам’ятках Мажвідаса див. J. Senkus, Pirmosios lietuviškos knygos tarmė, LKK, т. 1, с. 81. 7 K. Būga, Rinktiniai raštai, т. 2, Vilnius, 1959, с. 282. 8 «Gimtoji kalba», Kaunas, 1937, p. 95 (приписка П. Скаржджюса до статті Й. Лабокаса «Žemaičių namas»). 212 не лише в цих дифтонгах, а й в інших випадках в оточенні m, n, наприклад: nòmā ~ namāi, mònì ~ mànie…9 К. Кузавініс: «Форма žemaičių tarmės mùnie фонетично виникла з mànie10.» Дотримуючись цієї думки, у «Lietuvių kalbos žodyne» žemaičių mun- також здебільшого транспонується як man-11. П. Йонікас, не маючи змоги фонетично транспонувати mun- з man- згідно із законами описуваної ним Паграмантійської говірки (у Паграманті am, an завжди зберігаються без змін), транспонує форми mìnes, mùn, mùni, muni.m̄. як mùnes, mùn, mùni, munimi, додаючи примітку, що корінь mun- «найімовірніше, походить від man-12.» Так само робить і З. Зінкявічюс у «Lietuvių dialektologijoje», зазначаючи: «Замість литовського висотського основи man- жмудини мають mun- (mùnes). Зміна може бути фонетичною, оскільки замість слів kamãnė “дика бджола”, kãmanos, nãmas жмудини також мають kamunẽ, kãmunos, nùmas… Отже, a переходить в u в оточенні носового приголосного…»13 У тексті він скрізь подає ці форми з голосним u, наприклад: mùn (с. 301), mùnes (с. 297), mumũ (с. 403), numiẽ (с. 403), numiẽn (с. 405) тощо. Хр. Станг також зазначає, що žemaičių tarmių mun- може походити від man-14. Аргументи прихильників другої думки: А. Мейє: «Балтійські та слов’янські мови виробили нову форму (давального відмінка — Б. В., В. В.), безперечно, під впливом родового відмінка: д.-прус. mennei і, з іншим кореневим вокалізмом, лит. діал. mùnei, ст.-сл. мънѣ»15. Й. Ендзелін: «Ту саму mun- (тобто таку саму, як і в латвійських верхньоземгальських говірках — Б. В., В. В.) у всіх непрямих відмінках особового займенника та в присвійному займеннику мають литовські (жмудські) говірки… І Готьо (Gauthiot)… мабуть, слушно зіставив її зі слов’янським mъn- в орудному відмінку mъnojo і давальному mъně…»16 Таку саму думку Й. Ендзелін висловлював і пізніше17. (Латвійські мовознавці й сьогодні, спираючись на Й. Ендзеліна, пояснюють форми верхньоземгальських говірок із u, наприклад: mu:n «мене»18). 9 Вл. Ґрінавецкіс, Фонетичні особливості та розвиток північно-західних дунінінкських говірок, Наукові праці Вільнюського державного педагогічного інституту, т. 11, Вільнюс, 1960, с. 77. 10 К. Кузавинс, Деякі питання історії займенників у литовській мові. Конференція з питань історії балтійських мов. Програма і тези доповідей. Вільнюс, 1964, p. 13. 11 Пор.: Pagal kukavimo, pagal lingavimo, rodos, mano (orig. muna) dukrelė, rodos, mano (orig. muna) jaunoji (StnD 23) LKŽ VI 792; Mals mano (orig. mano) dukrelė dainiuodama… (D 23) LKŽ VI 82; Kiek ans mane (tarm. mùni) yra prikukdęs… (Krš) LKŽ VI 794; Ans y greitesnis – ans gal mane (tarm. mùni) užklękti (Klvž) LKŽ VI 49; Klimba braška jau mano (tarm. mùna) seni kaulai (Šauk) LKŽ VI 79; Ar čia seniai išlaidino ant manęs (tarm. mòne˙s) lietuvį… (Plt) LKŽ VII 19; Mama, išlaidy̌k mane (tarm. mùni) pro duris… (Dr) LKŽ VII 21, хоча в деяких випадках у останніх томах записано й інакше, наприклад: Galėjai pas mùni užklękti (KlvrŽ) LKŽ VI 49; Įklojau į murzą, kad mùni atminnų (Trk) LKŽ VI 155; Maliūtalì mano! (Lk) LKŽ VII 799; Jūso prisiveng, o mune į dumblą sumaišo (Krš) LKŽ VII 756; Oi, mergele muno, oi, jaunoji muno… (D 34) LKŽ VII 816. 12 P. Jonikas, Pagramančio tarmė, Kaunas, 1939, p. 59. 13 Z. Zinkevičius, Lietuvių dialektologija, Vilnius, 1966, p. 299. 14 Chr. S. Stang, Vergleichende Grammatik der Baltischen Sprachen, Oslo – Bergen – Tromsø, 1966, p. 251. 15 A. Meйe, Общеславянский язык, Москва, 1951, p. 365. 16 J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, Rīga, 1951, p. 509. 17 J. Endzelīns, Давні зв’язки слов’янської та балтійської мов, «Вісник Академії наук Латвійської РСР», Рига, 1952, Nr. 3, p. 40. 18 M. Rudzīte, Latviešu dialektoloģija, Rīga, 1964, p. 350. 213 Я. Отрембський: «Морфема mun- повторюється в усіх формах casus obliqui займенника першої особи. Її архаїчність доводить давньоруський давальний відмінок однини мънѣ19.» А. Валецкене: «У жемайтському діалекті всі непрямі відмінки однини займенника aš мають корінь mun-: munęs, mun, mune тощо… Жемайтське mun- — найімовірніше, давній корінь, а не якесь фонетичне діалектне перетворення форми man-. У давальному відмінку однини форму mun має також частина східнолатиських говірок»20. Неоднаково пояснюють і голосний кореня numas (nõ˙ms, nũms) у жемайтських діалектах — u. Це слово вживається на всій території жемайтських діалектів і означає: 1. житловий будинок: Yl, Pvn, Šlnt, Užv; 2. род. мн. батьківщину, рідну домівку: Akm, Klk, Krš, Pp, Šauk, Trš, Vkš; 3. хлів: Pln, Rs, Vdk,; 4. сіни: Dov, Klp, Krg, Plik, Prk21. Особливо поширені прислівники: nọmēi «вдома, додому» Dr, Jdr, Krtn, Lk, Ms, Pp, Sd, Trš, Vvr; nõmi˙ Lkv, Pj, Pvn, Užv, Varn, Vds; nūmi˙ Grd, Pgr, Rs, Skdv, Trg, Vdk, Vn; nọmē˙ Kaŕklē22, Rsn, Sg; nọmi˙n Kv, Pj, Šv; nọmē˙n Krg; ṇumē˙n Kin Sg, Šlu; ṇumuõ Klm, Nmk, Šauk, Vg. Кореневий голосний u мають і похідні слова, наприклад: numi.nis «домашній» Lk, Pp, Rdn, Sd, Trš; ṇumi˙nis Krš, Krtv, Skdv, Šauk; nọmē˙škes «домашній, місцевий» Jdr, Kv, Vvr; nu-mi˙škis Ms, Pp, Rdn, Trš; nọmē˙škes Pj, Šv, Vn, Žv; i˙nomi˙s «приймак» Jdr, Pvn, Rdn, Trš, Vds; i˙nomā˙ute «жити приймаком» Ms, Pp, Sd, Trš, Vn, Vvr, Žv; i˙numauti Krš, Krtv, Šauk; i˙nomēni˙nks «приймак»: a[š] statā˙so dide bōta, kõr galē˙so kētures i˙nomēni˙nkos i˙silē˙tē˙s Prk; nõ˙mnēšis «те, що носять удома»: paskuõli˙n[k] kiõke nūors koskē˙le nõ˙mnēše Ms; nõ˙msā˙rks «домашній сторож, доглядач» Mžk; nõ˙msā˙rks Klk, Pp, Pvn, Rdn, Trš, Užv, Vds; ṇumsārks Krš, Krtv, Šauk; prýnumis «передпокій» Kalotė23. Слово inumys, імовірно запозичене з жемайтського діалекту, трапляється в західноаукштайтському діалекті в околицях Шакина, Грузджяй і Шимкайчяй. Форма inums уживається в грамздському латиському діалекті та в творах деяких письменників; у латиських текстах трапляється також форма inumnieks24. Корінь num- знаходимо і в текстах жемайтських письменників XVII—XIX ст.: Broley idant nuog wilka ne atrafumime|Laukie bandos draſkomos | n u m a n tekiekime Славочинскіс LCh 77; … nu n u m u iki n u m u wayksčio, galpadas prasidama ŽCh 25; … tynay nameluſu ubagiſzkuſy, kaypo ubagay, ubagiſzka kamarely n u n u w m o j e ŽCh 43; Palinkai tusztczius N u m u s, dyrbat nor apylſi Пошка LCh 269; Buwa garsas apłynkyw yr wysy žynoja Jog n u m u s to Žemaycze aytoras dabōja Станявічюс LCh 313; Sesu sesery wiszne wadyn todel jog jy ysztekiedama netrukus palaus buty n u m y s z k e 19 J. Otrebski, Gramatyka języka litewskiego, t. 3, Warszawa, 1956, p. 136. 20 Граматика литовської мови, т. 1 (гол. ред. К. Улвідас), Вільнюс, 1965, с. 647 (авторка розділу — А. Валецкене); див. також: A. Valeckienė, Dėl lietuvių kalbos morfologinės sandaros ir jos raidos, у кн.: Lietuvių kalbos morfologinė sandara ir jos raida, Vilnius, 1964, с. 10; A. Valeckienė, Dėl dabartinės lietuvių kalbos negimininių įvardžių linksniavimo sistemų susidarymo ir raidos, «Baltistica», I (2), Vilnius, 1966, с. 131. 21 Пор. J. Balčikonis, Priemenė ir sinonimai, «Baltistica», II (2), Vilnius, 1966, с. 191. 22 J. Gerullis і Chr. Stang’as, цит. праця, с. XV. 23 J. Balčikonis, цит. стаття, с. 191. 24 J. Endzelīns un E. Hauzenberga, Papildinājumi un labojumi K. Mühlenbacha Latviešu valodas vārdnīcai, t. 1, Rīgā, 1934—1938, p. 501. 214 Stn D 20 (приписка): Toki wissą sawą gyvenimą szenden dar kalnienaj ir Žamajteį teb waden nómąjs nu wissópirmojo ir wissóweczojo savo trobesio nómó wadınamo DaukB 30; Wadinoji Nomiejó, nu žodį nu mieji is, kórs wissados savo nómusi lin-doje Dauk B 83; Kajp asz beparejsiu? Kajp asz beatseksiu? I matuszes sódneli I senusius numelus D 10; Numaj ju buwa žemi bet gan plati, katrusi wargą wenkart su wisajs numiszkiejs giwolejs Valanč ŽV I 8. Щодо походження голосного u в num-, окрім уже розглянутої думки про фонетичну зміну голосного a між носовими приголосними25, висловлюють також припущення, що цей голосний міг виникнути внаслідок чергування голосних. Такої думки дотримуються R. Trautmanas26, E. Frenkelis27. Слово numai схильний пояснювати діалектною апофонією також R. Šmitleinas28. «Словник литовської мови» зазвичай транспонує корінь num- як nam-, але коли ілюстративний приклад узято зі старих писемних пам’яток жмудських письменників, залишають num-29. З наведених джерел видно, що історія дослідження непрямих відмінків займенника першої особи та кореня num- у жмудських говірках тісно пов’язана з вивченням долі голосного a між носовими приголосними. Тому насамперед слід докладніше розглянути питання, чи голосний a між m і n завжди переходить в u. Якщо це закономірність, спільна для всіх жмудських говірок, то й корені mun-, num- фонетично виникли зі старіших — man-, nam-. У жмудських говірках зафіксовано небагато слів із голосним a між m та n, однак вони свідчать про таке. 1. Слова kāmanos, kamānė у Жмудії вимовляють як kā˙manas, kā˙manie (kāmunie) лише на захід від лінії Мажейкяй — Тельшяй — Тверай — Кведарна30 (див. нижче), тобто не на всій території жмудських говірок, як може видатися з деяких наведених цитат, у цих словах голосний a між приголосними m і n «переходить» в u. Східна частина Жмудії вимовляє ці слова з a, наприклад: āpmest'r's, pagrā˙ž'įntas kā˙manas blęzgó˙nčes Vds; kamā˙nę i˙gė˙ls Pvn; ššperėis i kamamę.kę e golles pri šeimó˙nta (бокові стінки печі, що нагріваються) Rdn; kā˙manas gražė˙šnes — i svečės kō˙r važūji Trs; kamā˙nų bl-jāu iš tuola Krš (с. Руденай); a piršlė˙s važū˙si, ka su kamanūms arklī˙s Krš (с. Пажюжме); a tas kamani̇nis medūs Grd; kā˙manas jau švenčums, ne kuožna˙ di˙na˙ Grd; so kamanūoms arklī˙s pastati˙c ki˙mė Vn; kamā˙nes kė˙rpiese sugūlūses Skdv; sū kamanūms važū˙dava Skdv; sū kamanūoms pamā˙ue arklī˙s Пашиле (на захід від Кражяй). Коливання помічено навіть у зоні вживання kā˙manie, kā˙manas, наприклад, у Тиркшляй кажуть kā˙manas (іноді також kā˙manas), але завжди лише kā˙manie31. Отже, слова kā˙manie, kā˙manas поки що не є беззаперечним свідченням того, що man-, nam- 25 Про представників цієї думки див. примітки 7, 8, 9, 10, 12, 13, 14. Крім того, див. V. Pisani, Il tema baltico *nama- „Studi Baltici“, t. 4, 1934—1935, p. 52, друга примітка. 26 R. Trautmann, Baltisch-slavisches Wörterbuch, Göttingen, 1923, p. 123. 27 E. Fraenkel, Litauisches etymologisches Wörterbuch, Heidelberg-Göttingen, 1962, p. 482. 28 R. Schmittlein, Études sur la nationalité des Aestii, Baden, 1948, p. 90. 29 Гуси-клики гелгочуть, а свійські (діал. nómė.nės) кажуть: «тар, тар, тар, клер, клер, клер» (Šts) LKŽ VI 53; Мати залишилася вдома (діал. nómę), белькочучи, а я пішов на базар (Grg) LKŽ VI 79; Не самі домашні (діал. nómėškė) знають, з якої причини вона потрапила туди (Brs) LKŽ VI 163; Сама, повернувшись додому, принесла дитинку (S. Dauk) LKŽ VI 20; Усі помічники, галасуючи, розійшлися по домівках (M. Valanč) LKŽ VI 27. 30 Не вдалося з’ясувати, як ці слова вимовляють мешканці Клайпеди. Серед давніших записів у картотеці LKŽ є картка з Довілая, де зафіксовано форму kāmanos, але важко сказати, чи це діалектна форма, чи літературно унормована. 31 Інформація A. Girdenis. 215 1. Межі жмудських говірок; 2. Межа вимови mun-, num-; 3. Територія вимови kāmunos, kamunė; 4. Межа am, an > om (um), on (un); 5. inumyš поза межами Жмуді. у всіх жмудських говірках переходять у mun-, num-. Імовірніше, це інші суфікси слів західножмудських говірок kamunė, kãmunos (пор. також форму kã·menas, яку розповідають у Моседісі, поряд із kã·monas). 2. Назва широко відомих боліт у північних жмудів вимовляється kamã·nas ~ Kamãnos: põ·rus (назва струмка) prasę·ded ęs kamã·nu, ės tū· pė·lku у Векшнях (с. Пурвени); в Акм, Крж, Лц, Лж, Мжк, Пп, Трш, Вгр назва озерця, що збереглося серед них, — ka-mã·nu ẽžė·rs ~ озеро Каману в Акм, Клк, Вгр, Векшнях, а село неподалік тих боліт називається pãkamanė ~ Пакаманай. 3. Дієслово manýti з численними значеннями й похідними в усіх жмудських говірках вимовляється з кореневим a³², наприклад: manī·k tã·msta, mõ·ms i· gã·lva dėjiuos у Вдс; gė-rã· manã·us pri· mali·na у Пй; ons jau manėjis sė·rktę, vọ dã·r isigõ·ndęs у Штс; ašọ lãbã· manī·ta, nē·kė·ntọ leĩžọnušeu у Рдн; vi·nã· buoba· su vaikū· bũ·rũ sunīkū manī·ti·s у Крж; neapmanã·u kọu bedarī·tę: pięstę ẽ·tọ·nt er pǫ·snaktę ãtė·s у Штс; i·šmanã·u Kv; neẽšmaniem kọu badarī·tę у Брс; kã·p ãnė· tė·rp šėves kã·lb, mėš neišmanė·m у Прк; ọ·nc pri tūo dã·rba nieka nepã·rmana у Ввр; nepã·rmanau kan. tu cė sakãi· у Лл; pėrmjã·u buobas, nu·manī·k, lī·sa pī·na cėlendrọ·ka pri·selė·da — i·viedra e nė·šã·s у Лкв; kad ãnī· pã·tes nenu·šemã·na, kọ·r aš ãĩ·sọ praši·tę у Пвн; kàs par ešmanī·tuoje: paiī·mso dė·rža — ešlakstī·s vėšė nēkė· у Рдн. Виняток становлять лише форми, почуті в селі Скоманти поблизу Швекшни: kõ· to monã· tã·b dẽ·rbdã·ms; monī·te gãlė kã·p niore, tęķ ti·lieķ; mõna mõnī·mo, cẽ nēgerã·. Судячи з форм Швекшнської говірки, наприклад давального відмінка однини й множини anõm, gerõ·m, senõ·m, gražõ·m, laukõ·ms, vakõ·ms, vi·rõ·ms, arklė·ms, і згадане manýti, імовірно, є новоутворенням (могло виникнути за аналогією з іншими словами, можливо, навіть із коренем займенника mun-). 4. У формах дієприкметників минулого часу пасивного стану та їхніх похідних голосний a завжди зберігається, наприклад: trẽnamũ·n vãisto tòrọ у Пвн; marė· nama gõ·ĩ у Йдр; je važõ·nama, važõuk у Трш; ãnios pėnamė va·nėkã· у Пй; tõrõ trės pė·namos, trī·s pė·nclã· žvī·g у Ужв; rõgė· pjã·uname у Пкл; vagõ·rklã· ė·r ī· daigė·namis у Плнг; ãnà bõ·va nu sē·na gã·rbenama у Мс; sũ·nkė· i· gã·unamės у Ввр; penamuoji kã·ulė у Ил тощо. Усі ці випадки не дають змоги погодитися з категоричними твердженнями, що корені mun- і num- фонетично виникли з man-, nam-. Крім того, слід нагадати, що ареал mun-, num- набагато більший за ареал переходу дифтонгів am, an у ọm (am), ọṇ(un); отже, здається, що a у цих коренях переходить у ọ (u) незалежно від згаданого переходу дифтонгів, а це вже непереконливо. Установивши, що перехід a в u в оточенні носових приголосних відбувається не цілком регулярно, корінь mun- непрямих відмінків жмудського особового займенника «я» можна сміливіше пов’язати з латиською діалектною формою давального відмінка однини mun, давньослов’янською мѫнѣ і, як зазначає С. Каралюнас³³, навіть із займенниками анатолійських мов: хетським am (m)uk «мене, я, мені», лікійськими emu і amu, лідійським amu «я, мені». Жмудське numas. не має відповідників у споріднених мовах. Однак, зважаючи на те, що перехід голосного a в u між носовими приголосними є умовним, ми схиляємося до думки, що прийнятнішою є гіпотеза, за якою жмудське num- має інший кореневий голосний. ³² Пор. також у давніших писемних пам’ятках: Dwy paskutynnes atgrąžas tayp reyk yszmaniti StnD 17 (приписка); Wysados wyneyp teyszmana Пабрежа; wislab parmanyset DaukBi VII; nelabs žmonių pramanimas DaukBi IX та ін. ³³ S. Karaliūnas, Найдавніші зв’язки балтійських і слов’янських мов (дисертація на здобуття ступеня кандидата філологічних наук, машинопис), Vilnius, 1966, с. 288; C. Каралюнас, Древнейшие отношения балтийских и славянских языков (автореферат), Вильнюс, 1967, p. 11. 217 ЩОДО ЖЕМАЙТСЬКИХ тип- і пит- Б. ВАНАГЕНЕ, В. ВИТКАУСКАС Резюме Непрямі відмінки особового займенника aš «я» і слово namas «дім, хата» жямайти вимовляють із кореневим голосним u (замість аукштайтського a), наприклад, mòṇèi (mòm), mò nì, mùn «мені»; nộ·ms, núms «дім». З думкою про те, що голосний і в тип-, пит- фонетично походить від голосного а, навряд чи можна погодитися, оскільки не в усіх жямайтських говорах а між двома носовими приголосними «перетворюється» на і. А саме: а) слова kàmanos «вуздечка» і katànė «джміль» з u, тобто kamunos і katunė, вимовляються лише на захід від лінії Мажейкяй – Тельшяй – Тверай – Кведарна; б) північні жямайти вимовляють свої топоніми Kamanos «назва болота», Kamanu ežeras «озеро Каману», Pakamaniai «назва села» з а: kamà·nas, kamà·ni ežė·rs, pàkamanė; в) слово manyti «1. думати, вважати; 2. мати намір, припускати» майже всі жямайти вимовляють із кореневим а тощо. Крім того, ареал тип-, пит- значно ширший за ареал жямайтських дифтонгічних сполучень от, оп (ит, ип) < am, an. Тому жямайтський займенник тип-, найімовірніше, слід пов’язувати з діалектною формою давального відмінка однини латиської мови тип- та старослов’янським мьнѣ. У слові namas може бути інший кореневий голосний.