Nepastebėta senųjų raštų tariamosios nuosakos forma

B A L T U K A L B Ų V E I K S M A Ž O D Ž I O T Y R I N Ė J I M A I L I E T U V O S T S R M O K S L Ų A K A D E M I J A Z. ZINKEVIČIUS НЕПОМІЧЕНА ФОРМА УМОВНОГО СПОСОБУ В ДАВНІХ ПИСЕМНИХ ПАМ’ЯТКАХ В одному з гімнів, уміщених у східнолитовському катехизмі Беларміно 1677 р. і названому латинською мовою «Stabat Mater dolorosa» (с. 43—45), є два приклади однини I особи умовного способу з формою, яка досі, здається, ще не була відзначена й розглянута в литуаністичній літературі; вона закінчується на -tumiau. Нижче їх наведено в ширшому контексті: O czyščiauſia wiſų mergų. Kiſt ſunkibes tawo wargų, Duok idant galetumiau², Idant vnt kriziaus kintuſio, Vnt ſunaus tawo miruſio Wiſadu atmintumiau² (44₃₀—45₁). 1. sg. galetumiau 45₁ «я міг би» і atmintumiau 45₄ «пам’ятав би»³ — єдині приклади форм умовного способу в гімнах цього катехизму. У самому тексті катехизму 1. sg. cond. має іншу форму, із -čia, тобто ápturečia 12₂₃ «отримав би» (єдиний приклад). Однак мова гімнів і загалом відрізняється від мови самого тексту катехизму своїми фонетичними та морфологічними особливостями⁴. Помітні відмінності є й у правописі⁵. Це свідчить про те, що їх переклала інша особа. Діалектологічні особливості мовних ¹ Trumpas mokslo krikščioniško surinkimas, Nuog Roberto Bellármino Kárdynolo pará-šitas. Vilnæ Typis Acad: Societatis Iesu, Anno 1677. ² Виділено мною. — Z. Z. ³ Те, що це справді форми 1. sg., підтверджує рима в цитаті: Kád vnt ſudo paſtatitas Sunkíay buſiu ap-raiſytas (= обвинувачений; виділено мною. — Z. Z.). ⁴ Наприклад, замість катехизисних a’o’, adunt «щоб», aų «за» (прийменника й префікса), priβ «перед», tiektay «тільки» у гімнах систематично вживаються варіанти o, idant, už, prieb, tiktay. У катехизмі зберігається початкове e- слова, а в гімнах його іноді замінює a-, наприклад, aſſunt 40₁ «будучи», auis 53₃₁ < eius «пішовши». Дифтонг au в циркумфлексних закінченнях у гімнах подекуди позначається як ou, наприклад, adv. Iou 39₇ «вже», all. sg. Annoſiouſp 45₂₅, Káyfoßouſp 45₂₆. У катехизмі такого позначення немає. Форми Loc. pl. у гімнах закінчуються лише на -sa (усі приклади), а в тексті катехизму вони варіюють: із -se (14 прикладів), -sa (15 прикладів) і -su (2 приклади, обидва в молитвах). ⁵ Наприклад, у гімнах довгі голосні часто позначаються подвоєною літерою: 3. praet. Eėme 41₁₁, 47₁ «взяв»; 3. praes. Neė 48₅ «немає», n. sg. m. weėlus 46₂₇ «пізній», a. sg. dėeku 53₂₇ «(на)подяку», l. pl. praes. reegime 54₂₄ «бачимо»; n. pl. iuus 37₅, 41₂₀ «ви», g. pl. iuuſu 48₁₈ «вас», iuu 39₁₅, iuu 41₉ «їх», tuu 42₄ «тих», dunguu 40₁₇ «небес», warguu 44₃₁ «тягарів», kapuu 58₁ «могил», wiſų mergų 44₃₀ «усіх дівчат»; a. sg. iuu 44₁ «її» (східнолит. jū); 3. praes. iir 36₂₄, 41₁₁, 50₁₅ «є», a. sg. Kurij 43₁ «якого», adv. Tii 41₁₉ «там» (східнолит. tī < туди). У тексті катехизму таких прикладів узагалі немає. Проте тут пишуть d. sg. taw 13₄ «тобі», ſáu 9₂₀, 32₁₀ «собі» (у гімнах лише tau, ſau), вживаються літери з, ӡ (у гімнах z, ž). 183 аналіз особливостей змушує виводити перекладача як катехизису, так і гімнів із Віленського краю, проте обох — із різних говірок. Мова й правопис гімнів близькі до мови й правопису останніх 7 євангелій (с. 201–211) видання «Ewangelie polskie y litewskie» 1647 р.⁶ Можна навіть припустити, що обидва ці тексти переклав той самий автор, який, крім того, долучився до підготовки до друку II частини «Punktų sakymų» К. Сирвіда⁷. Його батьківщину слід шукати в околицях Вільнюса, поблизу an//un ізофони⁸, тоді як перекладач тексту катехизису мав походити з місцевості далі на північ або північний захід. На жаль, форма 1. sg. умовного способу в тексті згаданих 7 євангелій не трапляється. Отже, два розглядувані нами приклади 1. sg. умовного способу з -tūmiau — це єдині відомі приклади 1. sg. умовного способу з говірки перекладача гімнів. У всій східнолитовській писемності XVII ст.⁹ знайдено лише 29 прикладів 1. sg. умовного способу. Більшість із них (аж 22) закінчуються на -čia; на другому місці — приклади з формантом того самого походження -čio (їх знайдено 4). Таким чином, репрезентанти *-tiā становлять аж 90% усіх прикладів. Очевидно, у середині XVII ст. форми цього типу переважали в околицях Вільнюса. Виняток становлять 2 розглядувані нами приклади з гімнів катехизису Беларміно та єдиний приклад 1. sg. cond. у катехизисі 1605 р. ne nufidetumbiau56₂ ‘не згрішив би’. Останній приклад є найдавнішим хронологічно, оскільки в раніших пам’ятках східнолитовської писемності форма 1. sg. cond. не вживалася. Слід констатувати, що форма 1. sg. cond. з -tūmiau у литовській мові XVI–XVII ст. (не лише в східноаукштайтському діалекті) вживалася дуже рідко. Крім наведеного прикладу зі східнолитовського катехизису 1605 р., відомий, здається, лише ще один приклад із західної Литви (з писемної спадщини Мажвідаса), а саме įįsakītumbiau Mž 521₁₈ ‘наказав би’. Загалом же в писемних пам’ятках XVI–XVII ст. повсюдно вживалися форми типу -čia // -čio, поряд із рідшим варіантом -čiau, який трапляється тоді лише в писемних текстах авторів із західної Литви, як-от Й. Бреткунаса (поряд із -čia, -čio), Д. Клейна (поряд із -čia), С. М. Славочинського (лише -čiau)¹⁰. Закінчення -tūmiau у розглядуваних прикладах із гімнів катехизису Беларміно слід виводити з давнішого -tūmbiau, після зникнення губного приголосного b після губного носового m. Таке асиміляційне зникнення одного з розташованих поруч губних приголосних у литовській мові не є рідкістю, наприклад: kam̃lỹs Žasliai, Palomenė, Gelvonai, Tauragnai, Kuktiškės, Lazūnai < kam̃blỹs ‘потовщення стебла рослини’, ad. sg. támp // tám, baltámp // baltám Lazūnai, Zietela, all. pl. vilkum̃p // vilkum̃ Lazūnai, àmėtė Dieveniškės 6 Див.: Z. Zinkevičius, K. Sirvydo „Punktų sakymų“ genezės ir kalbos klausimu. – Baltistica, VII(2), 1971, p. 160–161. 7 Там само. 8 Там само, с. 166. 9 Перелік збережених пам’яток наведено у статті «Rytietiškoji XVII a. lietuvių raštų kalba, jos kilmė ir išnykimas», – Baltistica, VIII(1), 1972, p. 80–82. 10 Уже сам цей факт свідчить про безпідставність гіпотези Й. Казлаускаса про походження -čia від -čiau (LKK, IV, p. 84; Lietuvių kalbos istorinė gramatika, V., 1968, p. 400; її намагається обґрунтувати А. Гірденіс, Baltistica, IV, p. 143–144); див. також Chr. S. Stang, Vergleichende Grammatik der Baltischen Sprachen, Oslo–Bergen–Tromsö, 1966, p. 432¹; Z. Zinkevičius, Lietuvių dialektologija, V., 1966, p. 364; G. B. Ford, Jr., The Origin of the Lithuanian First Person Singular Optative (Conditional or Subjunctive), – Donum Balticum, Stockholm, 1970, p. 125. Ця гіпотеза спростовує також гіпотезу Й. Отрембського (J. Otrębski, Gramatyka języku litewskiego, III, Warszawa, 1956, p. 233), згідно з якою форми на -čiau також вважаються давнішими за форми на -čia. 184 «закинув», klìmtì Шакіна, Паломене, Дусменис, Дієвенішкес Зіетела (> kliùmti), Dictionarium К. Сирвіда5 132 «загрузнути», kùmti Шакіна < kūmpti, «нахилятися», tem̃ti|| tem̃pti Калналіс, жмуд. kõ˙ms Плунге, Тельшяй «кут», kù˙ms там само «горбатий», trù˙ms Плунге «короткий», 3. теп. sušlò˙m Грушлаукіс «намокає»; avadãi Рудаміна̀ «обводи», averždo Пелеша «перевертає», avìrto Дієвенішкес, Гервенчяй «перевернувся», apinýš < apvinýš тощо.11 Так b зникло й у формах інших осіб умовного способу: 2. одн. eitumbei > eitumei, 1. мн. eitumbime > eitumime, 2. мн. eitumbite > eitumite, 1. дв. eitumbiva > eitumiva, 2. дв. eitumbita > eitumita. У східнолитовській писемності XVII ст. форми інших осіб умовного способу зі збереженим b має також лише катехізис 1605 р. (двадцять прикладів 1. pl., форми інших осіб не вжито). В інших, пізніших писемних пам’ятках (у ранніших прикладів взагалі немає) трапляються лише варіанти такого типу без b: 2. sg. eitumei PS (8)12, BK (1), Ev (8), eitum AgP (2), 1. pl. eitumime PS II (10), eitume refl. -ės PS I (22), PS II (10), BK (18), Ev (1), eitum BK (3), refl. -tumėmos BK (1), 2. pl. eitumite PS (19), Ev (18), eitumėte Ev (113)14. Отже, у другій половині XVII ст. у говорах не лише перекладача гімнів до катехізису Беларміна, а й інших творців східнолитовської писемності форми з b, очевидно, вже практично були витіснені з ужитку новішими варіантами без b15. Тому й замість очікуваної форми 1. sg. з -tumbiau у гімнах катехізису Беларміна знаходимо -tumiau16. Наведені вище дані свідчать, що в епоху до появи перших писемних пам’яток литовської мови існувала суплетивна парадигма умовного способу, у якій 1. sg. мала форму іншого словотвору *-tjā, тоді як форми інших осіб були утворені від інфінітива з закінченнями -bei, -bimė, -bitė, -bivā, -bitā. Дуже рідко в старих писемних пам’ятках трапляється форма 1. sg. інфінітив + -biau, продовженням якої, ймовірно, є й обидва розглянуті приклади з гімнів катехізису Беларміна; ця форма могла бути утворена за зразком 1. pl. та інших осіб. Можливо, її залишком (?) слід вважати форму suktum «я б крутив»17, яка нині подекуди трапляється в говорах східних аукштайтів. Примітка автора. Під час підготовки видання до друку з’явилася стаття J. Palionio про досі не досліджений мовознавцями рукопис початку XVIII ст. «Contiones Litvanicae» (Kalbotyra, XXIII, 1, p. 35—47), у якій автор статті, поряд із формами 1. sg. cond. на -tau, -čia, наводить також кілька прикладів із -tumiau (там само, 40). На думку J. Palionio, автор рукопису був південно-східним аукштайтом-вільнюсом. Отже, це лише підтверджує наведене вище міркування про розвиток форм 1. sg. cond. у Віль- 11 Більше прикладів див. у Z. Zinkevičius, Lietuvių dialektologija, p. 179, 183, 187. 12 Скорочення: PS — K. Sirvydo „Punktai sakymų“, BK — катехізис Беларміна (без гімнів), Ev — видання євангелій J. Jaknavičiaus 1647 р., AgP — видання «Agenda parva» 1616 р. В інших пам’ятках східнолитовської писемності того часу прикладів немає. У дужках після скорочення вказано кількість прикладів у писемних пам’ятках. 13 Наприкінці книги, тобто в останніх 7 євангеліях. 14 Прикладів двоїни зовсім немає. 15 В інших місцевостях східної Литви вони тоді ще, мабуть, активно вживалися, оскільки подекуди у Вільнюському краї, передусім у його північній частині, формант -b- трапляється й досі; див. Z. Zinkevičius, Lietuvių dialektologija, p. 364—366. 16 Тоді, найімовірніше, вимовляли -tumjau (відповідно -tumbjau). Після всіх губних приголосних у східній Литві й тепер у багатьох місцевостях зберігається j (принаймні факультативно); див. Z. Zinkevičius, там само, p. 187—188. 17 Z. Zinkevičius, там само, p. 364. 185 У говірках Віленського краю. Варіант із -tau, найраніше засвідчений у цьому рукописі, нині характерний для території на південь і південний захід від Вільнюса (приблизно до лінії Пуніос – Рудзішкяй – Ашмяна). 3. ЗИНКЯВИЧЮС НЕ ПОМІЧЕНА ДОСЛІДНИКАМИ ФОРМА УМОВНОГО СПОСОБУ В ДАВНІХ ЛИТОВСЬКИХ ПАМ’ЯТКАХ Резюме В одній із пісень, надрукованих у виданому 1677 р. перекладі катехізису Белларміна східнолитовським діалектом, є два приклади форми 1-ї особи однини умовного способу на -tımiau. Ця форма виникла з давнішої форми на -timbiau, яка на початку XVII століття вживалася в говорах східнолитовського наріччя поряд із переважною формою на -čia. У статті також порушуються деякі загальніші питання дослідження східнолитовських пам’яток, зокрема наводиться статистика вживання окремих варіантів форм умовного способу; встановлюється, що автором пісень був не перекладач катехізису, а інша особа, рідну говірку якої слід шукати десь в околицях Вільнюса, неподалік від an||un ізофони.