Iš lietuvių kalbos prieveiksmio tyrinėjimų

ŽODŽIŲ FORMOS IR JŲ VARTOSENA LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA K. ULVYDAS ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИСЛІВНИКА В ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ 1. Прості прислівники орудного відмінка множини з -ais § 1. Орудний відмінок балтійських і слов’янських мов вирізняється особливою різноманітністю обставинних значень. Це сприяє адвербіалізації цього відмінка. Різноманітність обставинних значень особливо властива орудному відмінку литовської мови. Обставинні значення виражаються переважно орудним відмінком іменника. У литовській мові орудних прислівників так багато й вони вживаються так часто, що закінчення орудного відмінка іменників (особливо множини) тут нерідко можна було б вважати словотвірним суфіксом прислівників (принаймні в тих випадках, коли поряд із орудним прислівником уже не вживається відповідний іменник). Цікаво, що в литовській мові орудний відмінок множини за різноманітністю обставинних значень і тенденціями до адвербіалізації зовсім не поступається орудному відмінку однини. Прислівники із закостенілим закінченням орудного відмінка множини трапляються частіше, ніж ті, що мають закостеніле закінчення орудного відмінка однини. Тому можна говорити саме про більшу близькість закостенілого закінчення орудного відмінка множини до словотвірного суфікса прислівників. Орудні прислівники в литовській мові, загалом кажучи, бувають двох типів: одні з них походять безпосередньо від форм орудного відмінка як результат адвербіалізації, інші утворені із закінченням орудного відмінка як суфіксом за аналогією до вже наявних прислівників. Чітку межу між першими й другими провести неможливо. Про суфіксальне творення орудних прислівників можна говорити лише умовно, тобто не забуваючи, що значна їх частина є не чим іншим, як прислівниковими формами орудного відмінка іменника або іншої частини мови, що відмінюється. Аналіз творення орудних прислівників важко, а то й неможливо відокремити від аналізу їхньої структури. § 2. Розподіл орудних прислівників за основами пропорційний розподілу за основами іменних частин мови: що частіше трапляються іменні частини мови з певною основою, то більше й прислівників із цією основою. Продуктивними й найчастіше вживаними в творенні та структурі прислівників із закостенілим закінченням орудного відмінка множини є такі основи: a, ia, o ir io. Серед них основа o вирізняється особливою інтенсивністю словотворення й частотою вживання, утворюючи цілі серії простих, префіксальних і двоосновних прислівників. З-поміж усіх інших основ дещо більшою продуктивністю та поширеністю вирізняється лише основа ę. І нарешті, в творенні та структурі прислівників із закостенілим закінченням орудного відмінка множини дуже мало беруть участь основи i, u ir iu. Майже не представлена приголосна основа, закінчення орудного відмінка множини іменників якої вже й саме збіглося із закінченням іменників основи i. 7 § 3. Тут доречно висловити кілька зауваг щодо словотвірної та структурної класифікації прислівників орудного відмінка. Як уже могло з’ясуватися з вступних зауваг, досліджуючи функціонування та структуру прислівників орудного відмінка, доцільно насамперед розподілити їх на дві великі групи. Першу з цих груп становлять прислівники, співвідносні з формою однини орудного відмінка, другу — прислівники, співвідносні з формою множини орудного відмінка. Отже, за зовнішньою формою постають прислівники однини та множини орудного відмінка. Однак, зрозуміло, граматична категорія числа цілком чужа прислівнику й абсолютно не відіграє тут жодної семантичної ролі. Далі кожну із зазначених тут груп слід розподілити відповідно до того, з іменниками якого типу основи співвідносяться самі прислівники. Отже, можна говорити про прислівники однини орудного відмінка іменників основ a, ia, o, io та інших типів, а також про прислівники множини орудного відмінка іменників із такими самими типами основ. Оскільки прислівники орудного відмінка співвідносяться і з простими, і з префіксальними, і зі складними іменниками, то в межах кожного типу основи знову розрізняють групи простих, префіксальних і складних прислівників однини та множини орудного відмінка. Класифікацію прислівників орудного відмінка за типом основи диктує сам досліджуваний матеріал. Таку класифікацію зумовлює саме тісний словотвірний і структурний зв’язок прислівників орудного відмінка з іменниками, особливо з іменниками-назвами предметів. Загалом усі прислівники, співвідносні з відмінковими формами іменників, найпростіше піддаються словотвірному та структурному розподілу за ознаками, властивими тим частинам мови, від яких вони утворилися або за зразком яких їх сформовано. Слід також додати, що форма орудного відмінка з прийменником може утворювати прислівники, співвідносні з прийменниковими конструкціями. Головний компонент таких прислівників (застигла форма орудного відмінка), своєю чергою, може бути простим, префіксальним або складним. Щоб читач міг скласти хоча б приблизне уявлення про словотвір і структуру прислівників, співвідносних із формами множини орудного відмінка, нижче подано словотвірний і структурний опис однієї групи прислівників множини орудного відмінка з найнеобхіднішими ілюстраціями, взятими як із різних писемних джерел, так і з діалектів. До цієї групи належать прості прислівники множини орудного відмінка, співвідносні з простими (безпрефіксними) іменниками з основою на a. Це прості прислівники множини орудного відмінка із закінченням -ais. Як і поряд із багатьма іншими, поряд із прислівниками множини орудного відмінка трапляються проміжні випадки — перехідні форми, які слід відрізняти від справжніх прислівників орудного відмінка. Дослідження простих прислівників множини орудного відмінка із закінченням -ais показало, що поряд із ними є периферійні явища — периферійні слова, зовнішня форма яких збігається з цими прислівниками, але які не можна або можна пов’язувати з формами орудного відмінка лише з великою обережністю. Закінчення таких периферійних слів -ais часто не має нічого спільного з відмінковим закінченням або має з ним дуже мало спільного. У таких випадках це -ais найчастіше є не чим іншим, як часткою або сполученням часток, що трапляється особливо в незмінюваних словах. В описі не оминаються ані згадані тут перехідні форми, ані периферійні слова, адже разом із ними справжні прислівники описуваної групи виразніше постають. 8 § 4. Розглядаючи функціонування прислівників у формі простого (безпрефіксного) орудного відмінка множини іменників a-основи, насамперед слід зауважити, що поряд із цілком застиглими формами в мові є величезна кількість форм орудного відмінка множини, уживаних зі значенням способу, місця, часу та інших обставин і по-різному співвіднесених із прислівниками. § 5. Деякі з таких форм іще зберегли виразне об’єктне значення, і пов’язує їх із прислівниками лише спільність обставинної функції. Ці форми ще не виявляють жодних ознак семантичної ізоляції, і їх легко відрізнити від прислівників. Вони чітко сприймаються як іменникові форми орудного відмінка зі значенням способу (gab alais, kekulais, lapais, lašais, pipirais, pluoštais, pūdais, skatikais, skreitais, šmotais, vilkais, želmenais), місця (keliukais, pėdais, purvynais), часу (metais, anais metais, tais pačiais metais), мети (savo reikalais) та інших значень. Цукор порубаний шматками (рш.). М’ясо носили оберемками. ŽemR₂ II 174. Моя доленька листям укривалася, гілками галузилася. JablLP 86. Піт із нього краплями котився. JablLP 86. Посіяли перцями, зійшло мідяками, зацвіло невістками, відцвіло дівчатами (гречка). JablLP 86. Волосся в нього сиплеться пасмами. ŽemR₂ II 464. Носив пудами. ŽemR₂ II 253. Приносив шматками й набив торбинку, щоб під голову покласти. ŽemR₂ II 115. Землю кидає грудками. Don. Вив вовком. TŽ V 143. Із них добрива струмками розливаються довкола (Baran) JablLP 88. Ми гнали польовими дорогами… нікуди вбік не пускали. ŽemR₂ II 236. Почав наздоганяти слідами. TŽ V 127. Бредучи по коліна в багнюці поруч із возом, від нетерпіння тільки й шмагає та шмагає втомлених кобил. ŽemR₂ II 297. (Пор. також орудний відмінок із збереженим об’єктним значенням у сполуці, де керівне слово вимагає родового: abiem šonais Lkm, Rgv.) Домовилися наймати дівчат на роки. ŽemR₂ II 166. Якби зі мною поводилися по-людськи, я б і роками там працювала. JablLP 82. (Пор. вислови anais metais, kitais metais, tais pačiais metais, taikos metais, tarybinės santvarkos metais, де узгоджені й неузгоджені означення ще більше посилюють іменникове значення орудного metais.) До Каунаса він поїхав у своїх справах. JablLP 84. (Але пор. Моя господиня… пішла до містечка у справах. ŽemR₂ II 167, де вже відчутне незначне послаблення об’єктного значення орудного reikalais, ужитого без означення.) § 6. Об’єктне значення орудного відмінка множини інших іменників, хоч і зберігається, уже дещо потьмяніло. Тому не завжди легко відмежувати такі форми від прислівників, адже через мовний контекст і лексичне значення головних слів вони часто опинилися майже на проміжній стадії між іменниковими формами орудного відмінка та прислівниками. Такі перехідні форми іменників a-основи також уживаються зі значенням способу (būriukais, čiūgais тощо, пор. польськ. cug, нім. Zug, kelmais, perkūnais, pulkais, tunt ais), місця (kra štais, r ūožais, r ūožtais, šmotais тощо, пор. польськ. szmat «шматок»), часу (rytais, vakarais) та інших обставинних значень. Вітри печуть, мов вогнем палять, дощі ллють потоками!.. ŽemR₂ I 281. Страшно, скільки солдатів — поля почорніли, тільки йдуть лавами. Ktk. Овечки йдуть через поля табунами. Kkl. Лаявся громами, пнями. ŽemR₂ II 260. Не поодинці — ми падали лавами. SNėrP II 276. (Пор. tuntais «громадно» SD 66). Смугами дощило. Sv. Смугами ліс підступає. TŽ V 128. Смугами дощить. Ldvn, Kp. Смугами жовтіли осоки, смугами лежала пшениця кольору каламутної води, а болотяна рослинність рожевими й фіолетовими плямами здіймалася на височінь. CvR VII 105. 9 Зливами… ллє. JabLLP 80. Подекуди прихопило морозом (прихоплене морозом). Krtn. Подекуди й насіння не зійшло. ŽemR₂ I 399. Уранці рано встає, а вечорами одразу лягає. JabLLP 81. Вранці довго туман блукав полями. CvR VIII 164. Вечорами селяни бачили Юргіса Стодальника, який ходив межами. CvR I 151. Вечорами через це вдома весело, приємно… ŽemR₂ II 373. Пор. тут також орудний відмінок числівників pirmais, antrais, šimtais, vienais тощо в реченнях: Pirmais antrais skaičiuok! (рш.); Вони вмирали сотнями, тисячами (TŽ V 107); П’яний п’ятьма-шістьма (їде), а з похмілля — жодним (JabLLP 78). § 7. Інші форми орудного відмінка множини іменників у мовному контексті набувають настільки узагальненого й абстрагованого предикативного значення або значення способу дії (šmorais, šmuorais), місця (šonais, tarpais), часу (šorais, šuorais, tarpais, tropais sl., пор. польськ. trafem «випадково, несподівано», нім. sich treffen «трапитися»), що в них уже зовсім легко помітити семантичне відокремлення від іменникової ознаки. Такі форми орудного відмінка ніби подолали проміжний ступінь між іменниками й прислівниками та настільки наблизилися до прислівників, що їх майже неможливо від них відрізнити. Фарбований одяг нічого не вартий: сонце його випалило — і пішов він шмораіѕ. Ktk. Шмораіѕ дощить. Ldvn. Сніг насуває šmorais, а тоді знову його нема. Ds. Та ж безперервно не дощить — шмуораіѕ насуває, проллється. Pg. Косо вбік (поруч, поряд). PnmR. Два дні дощило навскіс. Slm. Навскіс і гримить, і дощить. Lp. Поміж усім цим, тулячись до столу, ножі стирчать, а подекуди й виделки плутаються. ŽemR₂ III 216. Рілля сіріє, жито хвилюється, ярі й конюшина зеленіють, подекуди — зелені луки, прорізані струмками й ярами. ŽemR₂ II 469. Подекуди засіяні городи — буряком, морквою, бобами… ŽemR₂ I 251. То сміється, то плаче. Kp. Нині вже подекуди пройшов дощ. Lp. І тут часом дощить. Rd, VIkv. Подекуди й до колонії (у віддалений хутір) люди навідуються, але вже не на вулицю (не в село). Vj. § 8. Отже, ми підходимо до простих (безпрефіксних) прислівників, утворених від іменників основи на a в орудному відмінку множини, які, зі свого боку, різняться за характером і тенденціями словотворення, а також за ступенем усталеності. Однак, щоб хоча б коротко все це розглянути й пояснити, потрібно спершу ознайомитися з конкретним матеріалом як у розмовній, так і в писемній мові, тобто із самими прислівниками, їхніми основними значеннями та, наскільки це допомагає зрозуміти їхнє творення й структуру, їхнім уживанням у реченнях (поки що не в жанрово-стилістичному аспекті). З цією метою тут і наведено хоча б частину прикладів, зібраних із різних джерел. áiktais — «марно, на вітер»: Bitys jo áiktais išėjo. J (LKŽ I 37). áitais «марно, на вітер»: Áitais ėjo, áitais ir išėjo. Lnkv; Працював, працював, і та робота áitais пішла. Rm; Áitais eina, išėjo. Kp. almais 1. «потоком»: О, як вода йде — almais, rumulais. Trk; 2. «стрімголов, юрбою»: Almaïs puola vaikai praustis prieš pusryčius. J. ankštainais «(дуже) рано»: Добрий був хлопець: уранці рано, щойно вставши, зазвичай побіжить до коней у поле, підведе їх, привезе. Šv. ankštáinintais «(дуже) рано»: Батько зазвичай встає ankštáinintais, ще до світанку, першим. Šv. 10 дуже рано «(дуже) рано»: Що це ти так рано прокинувся (підвівся) дуже рано. Pgr; Прокинувся дуже рано, сонце ще нескоро сходило. Kv; Наступного ранку прокинувшись дуже рано, Гумбас відразу помчав до вчителя дітей Кеселенє, Юргіса. ŽemR₂ II 15. дуже рано «(дуже) рано»: Я встав дуже рано, ще задовго до світанку. Vdk. дуже рано «(дуже) рано» Vvr: Ми сьогодні вранці дуже рано встали. Grg. дуже рано «(дуже) рано» Šv: Сім’я сьогодні дуже рано повернулася з роботи. J. поблизу «близько, недалеко», поблизько «те саме»: Чи не запитати тут поблизу коваля? Rm. Поблизу поставили вози (на базарі…). Gs: aukštynāikais „aukštynaikai, aukštieninkom“: Aukštynāikais gulėti. Užv. догори ногами «догори, горілиць»: Він лежав догори ногами. BsV 273. обіцянками «пустими словами, самими намірами, обіцянками» Šts, Krš, Užv: Обіцяв, обіцяв приїхати, але, мабуть, так на самих обіцянках і закінчиться. Akm; Обіцяєте вже третій тиждень, але я думаю, що так у вас самими обіцянками і закінчиться. Lž. часом (часом) діал. «іноді», пор. пол. czasem «те саме»: Часом здоровий, часом хворіє. Gs; Часом веселий, часом засмучений. Gs1. місцями Gs, Ldvn, Šd, RŽ 70 (daiktais): Іноді вже сухо. Skr; Скоринка пирога іноді вже запліснявіла, її поливають водою. Skr; Іноді росте осот, а іноді — ні. Vlkv; Іноді дощить, іноді земля суха. Knv; У нас іноді й добрі землі є. Knv; Річка іноді пересохла. K. дарма сл. «безкорисно, задурно», пор. польськ. darmo «теж»: Дарма там ніхто не працюватиме. Pc. за вказівкою сл. «за вказівкою», пор. польськ. dowód «доказ»: Листоноша за вказівкою приїжджає до нас, тобто питає дорогу. J. дарма (пор. darmais) сл. «безкорисно, задурно» Krtv: Дарма роздавав [одяг]. Ktv. dykais „veltui, dykai“: Dykais negausi. Gs. dōlais сл. «дрібницями», Ldvn, Krsn, пор. пол. iść w dół «погіршуватися, занепадати»: Трохи сіна dōlais пішло! Rdm. dūrmais «відразу позаду, слідом, услід»: Вони йшли за нами слідом. Pn. dvynais «двійнями, по двоє (про двійнят)»: Добра вівця приводить двійнят. Kp. džiugais «юрбами»: Люди йдуть юрбами. Mžš. gratomais «поруч»: Стояти поруч. LKŽ III 522. gratumais «поруч»: Ми обоє стояли поруч. LKŽ III 522. grečiumais «поруч» J II 469. greitais «нашвидкуруч»: Робота нашвидкуруч і біса не варта. Ad. gretais «поруч»: Увійти до світлиці в чорному, поруч. TP 1881 38. gretimais (gretymais) «поруч»: Петрас стояв поруч. Шт; Стоїть поруч. Jn; Поруч похилилася хата. Gs. gretōmais «поруч»: Дві бочки поставлені поруч. Pln; Поруч молоді ялинки, гілля обліплене червоними кульками шишок. ŽemR₂ I 188. 1 В інших випадках та сама форма перетворюється на модальне слово: Чи не позичив би ти часом рублика? Gs., Чи немає в тебе часом на продаж вівса? Pn., Чи не можеш часом позичити грошей? Ldvn. Далі пор. модальні слова з тим самим коренем і значенням čėsmais, čėsumais: Часом ти не взяв мого ножа? Pn. Чи не траплялося часом бачити коней? Ėr. 11 gretùmais «поруч»: Gretùmais живуть. Šts; Їхні будинки стоять gretùmais, тобто поруч; Ліжка були розташовані vedums. Kal. gretuomais «поруч»: Той сусід живе gretuomais. Grg. grìžalais «повертаючись, повертаючись додому»: Я їхав grìžalais. Als. grìžulais «повертаючись, повертаючись додому»: Я їхав grìžulais, повертаючись. Š. juokais 1. «жартома, не насправді (значення способу дії з додатковими значеннями мети та причини)»: Ти це робиш juokais чи всерйоз? Lp. Чоловік іде по сльози, а сама — жартома. Šts; Я лише жартома так сказав. Sv; Дівчата жартома дражнять Домаса. ŽemR₂ III 144; Найімовірніше, він сказав це жартома, будучи в доброму гуморі. CvR VIII 119². 2. «легко, без жодних зусиль»: Життя минуло легко. Prn; Зима минула легко, без жодного морозу. Šts. 3. «від сміху (значення причини)»: Зомліти від сміху. Jabl; Усі помирали від сміху. Lp; Я б упав від сміху. Šts; Він, дивлячись, падає від сміху. Vb; Померти від сміху. Jabl; І жартома не перестане, хто таку казку читатиме. Šts; Не тямитися від сміху. Ss; Очі в нього блищать, губи не стуляються від сміху, на місці не стоїть, не всидить. ŽemR₂ III 139; Можна померти від сміху. B; Усі вибухнули сміхом. Jabl; Розреготатися. Jabl; Ми луснули від сміху. Šts; Діти, слухаючи ту казку, аж покотилися зі сміху. Jabl. kàislais «марно, на вітер»: Вівці пропали kàislais. Als; Син пропав kàislais. Slnt; Діти почали йти kàislais, тобто на гірше. J; Його доньки пішли kàislais. Tl; Гуси пропали kàislais. Ms; Робота пішла kàislais. Trk. kàistais «час від часу, з перервами, не постійно»: Діти, які навчаються, лише kàistais допомагають працювати. Bržr. kàrtais «іноді, час від часу» SD 34, R, K, RŽ 70, Kp, Ps, Krtn; Іноді вороги так уміють сховатися, що, хоч усюди шукай, не зможеш їх знайти. Don. Іноді й вовки вміють здаватися лагідними. JablLP 81. Іноді цокіт копит стихав, іноді лунав гучніше. CvR VIII 164. Іноді й шуліка закує зозулею. VienP 149. Іноді вдалині гримить і виє. TilvBV 37³. kebezdais «один головою до ніг іншого (лежачи)»: Вони лежать kebezdais. Snt. kepersais «з хрипом, хриплячи»: Сплутаний кінь kepersais kepersavo. J. keperzais «галопом»: Кінь біжить keperzais. J. kevaldais (keveldais) «перекидаючись через голову»: Покотився kevaldais (kevaldais). Vkš. klupstinais «спотикаючись, на спотикаючись ногах»: Дружина ксьондза знову бігла klupstinais (рш.). kryžmais «навхрест, хрест-навхрест»: Склали руки kryžmais. Gs. Поспішаючи, вона натрапила на снопи, складені навхрест, а в їхній тіні знайшла глечик. BaltRn 18. lýgmais «нарівні, однаково»: Моя батьківщина майже lýgmais зіставна з його батьківщиною. J. lýgumais «нарівні, однаково»: Вони тепер уже lýgumais ідуть: ніхто нікому нічого не робить. Šts. Ми з ним тепер граємо lýgumais (у карти). Slnt. 2 Пор. не (nebe) juokais «не жартуючи, серйозно, насправді»: Тоді вже не жартома грюкали у двері. ŽemR₂ III 73; Корчмар уже всерйоз вчепився в німця. CvR V 66; Тоді Канопа й повірила, що вона не жартома відпускає його додому. Gud-GuzKIT₁ II 21 Чере́шка по-справжньому злякався: а що, як сам інженер захоче зайти й перевірити? BaltrPS 158. 3 Далі пор. ту саму форму, що перетворилася на модальне слово: Мабуть, ти часом із Тельшяй? Als; Вайтошка підозріло поглянув на комірника: чи не надумав і той часом посміятися з нього. BaltrPS 162. 12 обміном «щось обмінюючи» Kp, Vlkv, Rm, Vad, Jnšk: Того коня дістав обміном. Sv. Я обміном коней поміняю. Kal. Ходімо обміном. Gs. марно «даремно»: Пообіцяв марно (пообіцяв і не виконав). Slm. даремно (даремно Ldyn) «на вітер, задарма, марно»: Даремно марнує час. DLKŽ 500. Вчасно посіяно, вчасно все зібрано, жодне зернятко не пропало даремно. ŽemR₂ IV 215. Даремно викинуті гроші (рш). марно «даремно»: Марно йшов, марно й пішов. LKŽ VIII 957. стрибками «галопом, стрибками»: Як не треба зачіпати, стрибками просто в очі лізе. Gs. марно Slnt, марно пор., марно Ds) «даремно, на вітер, задарма (зазвичай із формами дієслова eiti „йти“)»: Іти марно (нічого не робити, ледарювати). Grg, Pln, Sd; Батьки надсилають йому останні гроші, а він собі марнує час. Slnt. на задніх ногах «на задніх ногах» Slč: Його кінь … стає на диби. ŽemR₂ III 136. повним возом «повним возом»: А як везеться повним возом? Alk. щосили «з усіх сил, напружуючись, пробиваючись»: Поки була молода, щосили ходила на роботу. Trg. усім гуртом «усім гуртом»: Усім гуртом повалили за двері. Trg. марно sl. «даремно, на вітер, задарма», пор. пол. pusty «порожній»: Марно пішло. Ms. попереду 1. «перед очима, попереду (просторове значення)» DLKŽ 623, Rž, Lsl 177: Попереду ніби найбільші мури — хмари постали. ŽemR₂ III 6; Величезна паруюча прірва зяяла попереду. Gud-GuzKIT 688; Вони з Бублісом зупинилися одне перед одним. SimonP 1324; 2. «суперечливо (значення способу дії)» Хіба я тобі щось заперечив? CvR IV 298; 3. «попереду (часове значення)»: Уся робота ще попереду. DLKŽ 623; Попереду час стоїть затьмарений. JanR 124⁵. марно Šl «даремно, на вітер, задарма», пор. пол. pusty «порожній»: Марно пішли гуси. Kri. рідко «рідко, час від часу»: Випиваю, але зрідка. Šts. повзком «повзком, рачки»: Так темно — лише повзком додому дійде. Všk. rōžais діал. «іноді», пор. польськ. raz «раз, випадок»: Rōžais geresnis, rōžais vos bedūsu oja. Sv. rumulais «струменем, потоком»: O kad eina vanduo – almais, rumulais. Ttk. saváimais «сам собою»: Saváimais ėmė gyti ir išgijo. Jabl; Saváimais išmoko. Jabl; Votis saváimais išnyko. Jabl. sėdimais (у мовленні літніх людей) «поруч»: Jie sėdimais gyvena. Slm. skubōtais «поспішаючи, кваплячись»: Skubōtais bėgau bėgau, tai ir kojų netekau. Lš. skundais «мало, недостатньо»: Pašaro šiemet skundais teturim. Ll. Тепер м’яса ne skundais: paršą papiovėm. Ll. striokais (strokāis) діал. «поспіхом, нашвидкуруч; через поспіх, похапцем», пор. польськ. strach «страх»: Viską striokais daro. Gs; Strokāis pamiršo rūbus išsivilkt. TŽ V 122. štumulais (stumulais Sr) «юрбою, усією ватагою, купами; стрімголов» Sr. sūkais «геть, під три чорти»: Eik sūkais K I 608, 502, II 103, 151. šalìmais Šd, Rd, Sb (šalìmais RŽ), šalýmais (šalým ais Slm, šalýmais Vb) «поруч, поряд»: Atsigulė šalìmais. Krkn; Su juo mes gyvenam šalìmais. Mšk; Vincas ⁴ Пор. нижньожемайтський говірковий варіант prýšais: Veizu – prýšais zuikis keverst keverst ir atlek. Lkv. ⁵ Пор. priešais як прийменник, що вживається зі знахідним відмінком, а в нижньожемайтському говорі — з родовим. 13 сидів на високій лаві, а ми йшли поруч і всю дорогу співали. BaltRn 38; На ніч диванчик відсунули від стіни, і брати лягли на ньому поруч. Gud-GuzKLIT 170⁶. Ті два будинки стоять поряд, тобто поруч. J. II 468⁷. š nairais «скоса, криво»: Š nairais žiūrėti. Bru. šūk a is «галопом; вигуками»: Arkliai bėga šūk ais. Šts; Arklys eit šūkais. Plt; Gyvatė šok šūkais. Šts. tyliukais «тихенько, тихесенько»: Tyliukais išsprukau gatvėn (rš.). tolimais «далеко, віддалік»: Jiedu tai tolimais sėdi. Bsg⁸. ubagais Sv, Ldv (ubagais TŽ V 141) sl. «на вітер, жертвами, жебраками»; пор. пол. ubogi «бідний, жебрак»: Gerė, gerė, ubagais išėjo. Gs; Išvarys Sragys ubagais. ŽemR₂II 50; Ubagais vos tik pasivaikščiojo. ŽemR₂ II 179; O tu važiuok sau ubagais. ŽemR₂ I 285; Būblo pati atėjo su vaiku ubagais. SimonP 177. ulduru, uldurais «вируючи, вихорами»: Didžiai kriok, ulduru, uldurais ein vanduo. Škn. ūmais «швидко, квапливо, раптово»: Linkėjo, kad ūmais namo važiuotų. ValR 194; Ūmuotas vėjas ūmais užėjo (Žem). ūpais DLKŽ 890 (ūpais Gs) «іноді, час від часу, зрідка»: Ūpais skauda, ūpais ne. Pc; Tris dienas lijo ūpais: pereina ir vėl užeina Tr; Ūpais sninga: nustoja ir vėl pradeda. Er; Ūpais pavažiuoja gerai (kur geresnis kelias), ale daugiau pėstom varos. Pg; Ūpais kad papučia vėjas. Pg. ūpkais «зі злістю, розпалившись»: Pasakiau: Marė gera, tai ir viena, ir kita, Utena ir ta, — ūpkais visos: „Pajuodmėšė, skūra…“ Mrk. upstais «з усієї сили»: Upstais puls vaikas prie auklės. J. ūrmais Gs (urmais Sr) sl. «усім гуртом, стрімголов, швидко», пор. пол. hurmem «великим гуртом, разом», білорус. гурmam «т. с.» ūrmu ūrmais (пор. ūrmais) «усім гуртом; стрімголов, швидко»: Ūrmu ūrmais padarėme supuolę, t. y. vienu kartu, vienu būriu. J. urm ul ais «стрімким потоком, шумно, швидко»: O, kad ein vanduo urm ul ais (jei smarkiai bėga ir staiga krinta). Trk. ūr stais «вихорами»: Su juo nekalbėk: ką pasakysi, tai ir nueis ūr stais. Km. ū rtais sl. «кучами, шматками, дуже бурхливо, стрімко; стрімголов», пор. пол. hurtem «у великій кількості, купою, разом», білорус. гурmam «т. с.», рос. гуртом «т. с.» Kai užėjo vėjas, tai tik eina šienas iš vežimo ū rtais. Užp.; Darbas ū rtais eina. Sv; Ū rtais išburbėjo iš gryčios. Ds. valmais (valmais) Up «клубками; низками, гуртами»: Коли я дмухнув, полум’я вирвалося лише клубками. Skr. vargais «важко, ледве-ледве»: Віддадуть донечку без посагу… Та що тут говорити про посаг, коли самі сяк-так животіють. MarcinkKP 59. vargais negalais «важко, ледве-ледве; абияк»: Улітку він насилу вирвався від розвідників. VienP 387; Насилу домовилися. Lk. zovadais (zovadais Ds, zóvedais žem.) сл. «галопом», пор. польськ. w zawody «змагаючись», zawodem «т. с.», w zawód «т. с.»: Ми помчали галопом. ŽemR₂ 6 Далі пор. прийменникове вживання šalimais: Живуть поруч один з одним. Gs; Борсук поруч зі мною. Lnkv. 7 Пор. також прийменник šalimais (з родовим відмінком) Lkv. 8 Пор. прийменникове вживання tolimais: Вони далеко одна від одної. Bsg. 14 III 291; Босий Йонеліс, промчавши галопом, приніс ганчірку — спинку сорочки. ŽemR₂ III 271. žadais «пустими обіцянками, самими обіцянками й намірами» JabIL 92, Lž, Slnt, Kp, Vgr, Krš, Pp, Užv, Ll, Trk: Обіцяв, обіцяв — так усе й залишилося самими обіцянками. Gs; Так усе й минуло в обіцянках. Vkš; Збирався, збирався працювати — так усе й лишилося намірами. Tv.; Говорив, обіцяв — так усе й минуло в обіцянках. Grž. žarais 1. «розсипавшись, хто куди» Krž, Up: Шукати розсипом. Kv; Як вони зашуміли, то всі порозбігалися хто куди. Šd; Корови йдуть розсипом. Krkl; Люди розсипом подалися вниз схилом. Ll; 2. «розділившись, гуртами, зграями» MŽ 394: Полювати, шукати череду гуртами. Jn; Ідуть солдати гуртами через зорані поля. Up. 3. «іноді, часом» Svn. § 9. Спільні риси всіх наведених тут прислівників такі: вони співвідносяться з іменними словами основи на a; їхнє застигле або (у рідших випадках) ще тільки застигаюче закінчення -ais у певних випадках можна вважати словотвірним суфіксом; синтаксично їм властиве обставинне або (рідше) предикативне значення й функція. Загалом же прислівники цієї групи дуже різноманітні за аналогією та співвідношенням з іншими частинами мови, а також за ступенем прислівникової лексикалізації. § 10. У цій досить численній і словотвірно цілісній групі прислівників насамперед зовсім легко виокремити за походженням дві групи: одну з них (незрівнянно більшу) становлять литовські слова, корені яких сягають давньої лексики литовської мови, а до другої належать запозичення зі слов’янських мов. Для значно більшої частини литовських прислівників розглядуваного типу найхарактерніше походження від іменників на ų, тобто найтісніший зв’язок з іменниками. Деякі з цих прислівників ще наочно показують сам процес прислівникової лексикалізації. Саме на них бачимо, як орудний відмінок множини іменника, що постійно вживається в обставинній або предикативній функції, набуває окремого, самостійного, абстрагованого й узагальненого значення; таким чином семантично ізолюється й лексикалізується, переходить у прислівник, хоча паралельно з таким лексикалізованим, адвербіалізованим відмінком у мові з більшою чи меншою інтенсивністю в іменниковому значенні вживаються всі інші відмінки вихідного слова (навіть орудний відмінок, але в іншому значенні, ніж прислівник). Найвиразнішими прикладами таких прислівників можуть бути: áiktais, áitais, baudais, dáiktais, juokais, kartais, mainais, niekais, pieštais, pliupsais, priešais, rumulais, uldurais, ūpais (ūpais), urmulais, valmais, žadais, žarais тощо. Це все прислівники, поряд із якими в мові частіше або рідше цілком можливе іменникове вживання їхніх вихідних слів (тобто слів, від яких походять ці прислівники), але, звичайно, у конкретнішому значенні, ніж у прислівників, пор.: áitas «ходак, бешкетник, непосида» Kp, Ps, Brž, dáiktas, juòkas, kartàas, mainas (mainai), niẽkas «нікчемна, погана річ, людина, тварина; несуттєва справа; дрібниця», piėštas «ступа, товкач» Ds, priẽšas, rùmulas «вир, потік», uldùras «т. с.», ūpas 1. «шал, лють», Kv, 2. «настрій» Vad, urùmulas «вир, потік», vàlmas «вир, клубок» LŠ, žãdas (žadaĩ) «обіцянка» Grž, Trk žãras «гурт» Up. Отже, бачимо, що ці прислівники все ще дуже тісно пов’язані з іменниками. Загалом слід сказати, що й так більшість простих (безпрефіксних) прислівників — орудних відмінків множини іменних слів основи на a — по суті можна вважати іменниковими, навіть у тих випадках, коли поруч із ними не знаходять відповідних іменників і коли їх легше пов’язати з дієслівними основами або з вигуко 15 …, ніж із іменниками. Їхній зв’язок з іменниками найвиразніше виявляє закінчення орудного відмінка множини -ais, яке в таких випадках уже слід вважати суфіксом. У таких прислівниках іще дуже помітна іменниковість. Принаймні формально вони ще не повністю розірвали зв’язків з іменниками. Тому не випадково навіть у великому «Словнику литовської мови» можна помітити таку особливість: форми орудного відмінка множини (а також однини), які вже стали прислівниками, а інші відмінки їхніх твірних слів у мові взагалі не засвідчені, іноді трактуються як іменники, і для них відновлюється форма називного відмінка однини твірного слова. Ось такий тісний зв’язок з іменниками досі помітний у таких прислівниках: almai (:almėti, al ma, -ėjo), džiaugais⁹, grįžulais, grįžulais (пор. grįžalas, grįžulas «дішилюс»), kāislais (пор.? kāislauti, -auja, -avo «бажати» BŽ 138), kāistais, kebezdais (пор. kē-bezdas «нікчемна людина чи тварина, розвалюха, руїна» Ds), kepersais (: kepersuoti, -uoja, -avo «бігти підстрибуючи, стрибати, бігти незграбно»; пор. також вигуки-імітації руху kepērs, kepersō), keperzais (:keperzuoti, -uoja, -avo) 1. «бігти підстрибуючи» Kv; 2. «ходити перевальцем» Ms, пор. також kepērza «маленька незграбна людина, глиняний Матей» Sv, Rdm), kevaldais, keveldais (пор. keveldra «розвалена, зовсім незграбна людина» Erž, kevelšis «незграбний, вайлуватий» J, klupstinais (пор. Klūpstas «коліно» Mrc, klūpštis «те саме» Sl, Al, Šl, Lš, Žln, Nč, Srj, Dg, klupstōm «навколішки» Rod, Plk, Dgš), lýgmais, lýgumais (:lýgumas «рівне місце, рівнина» Ds, Rš), nuostais, plėšais (: plėšytis, -osi, -esi «дуже старатися, пориватися»), rētumais (:retumas), rōbrais (другий r тут, імовірно, виник з l унаслідок асиміляції, пор.: roblōm «повзучи, рачки» Všk, Lnkv, roblōti, -ōja, -ōjo «повзати»), skundais (: skūndas, skųsti, skūndžia¹⁰, skūndė), stūmulais (stumulais) пор. stūmulas «1. м’яч; 2. гурт, купа; 3. вихор», stūmuras «великий шматок»; štāmaras «те саме»), sūikais, sūkais (пор. šūku «стрибками»), tyliukais (пор. pa-tyliukais), ūpais (ūpais), ūpkais, upstais та ін. Хоча деякі щойно перелічені прислівники легко пов’язати з відповідними дієсловами, ця обставина анітрохи не послаблює їхнього найтіснішого зв’язку (принаймні формального) передусім з іменниками. § 11. Своєрідну «іменниковість» розглядуваних прислівників можна відчути, спостерігаючи не лише застиглі форми орудного відмінка колишніх іменників або утворені за їхнім зразком аналогічні похідні, а й виразні прикметникові форми орудного відмінка множини, наприклад: aukštynāikais (: aukštynāikas, -a), dykais (: dýkas, -à), gretais (:grėtas, -à), grėtimais (: grėtimas, -à), gretymais (: gretymas, -a), kryžmais (: kryžmas, -à), pilnais (: pilnas, -à), savāimais (: savāimas, -a), skubōtais (: skubōtas, -a), šalimais (: šalimas, -à), šalýmais (: šalymas, -a), šn a irais (: šnāiras, -à), tolimais (: tōlimas, -à). Поряд із такими прислівниками-прикметниками в орудному відмінку множини, як видно з наведених прикладів, навіть у сучасній мові й далі вживаються відповідні прикметники. Нарешті, ця своєрідна «іменниковість» відчутна в тих прислівниках, які за словотвірною будовою могли б співвідноситися не лише з прикметником, а іноді й з формами орудного відмінка множини іменників, наприклад: ārtimais (:ārtimas, -à і імен. ārtimas, -o), artymais (: ārtymas, -à і імен. ārtymas, -o), dvynais (: dvynas, -à і імен. dvynas, -o «близнюк»). Приклади прислівників цього типу, утворених від прикметників, іноді трапляються також серед дієприкметникових прислівників, наприклад, sėdimais (: sėdimas, -à). 9 Цей прислівник може бути також переробкою слов’янського та германського запозичення čiūgais. 10 Пор. нижньотевт. теп. дійсн. 1-ї дієвідміни, 3-тя особа skund(a). 16 §12. Багато прислівників, утворених від іменників і прикметників простої a-основи у формі орудного відмінка множини, мають досить індивідуальну будову, містять різноманітні суфікси, які іноді взагалі не трапляються або трапляються дуже рідко в сучасному литовському словотворі іменників і прикметників. Тому такі індивідуальні слова найважче конкретно пов’язати зі змінюваними частинами мови. Серед них слід згадати такі: ankštinais, ankštainimais, ankštėnais, ankštėliais, ankštėnais, ankštienais, aukštynais, dūrnais, gratomais, gratumais, grečtumais, gretomais, gretumais, gretuomais. Деякі з цих прислівників гіпотетично можна було б пов’язати з прикметниками, які нині не вживаються в мові, але потенційно можливі: *ankstainas, *ankstainintas…, *dūrmas (: dur-ti), *gratomac, *gretomas, *gretuomas… Звичайно, такий зв’язок був би дуже штучним і суто гіпотетичним. Прислівники цього типу могли бути не лише безпосередньо застиглими формами орудного відмінка множини прикметників, а й індивідуально утвореними аналогічними словами, у яких кінцеве -ais ще можна було б розглядати як суфікс, принаймні порівнюючи, наприклад, із суфіксом прислівників, утворених від прикметників, -ai. До речі, у щойно перелічених прислівниках, можна сказати, зовсім не відчуваються сліди значення орудного відмінка множини. У цьому аспекті, з одного боку, це найприслівниковіші слова, цілком відірвані від системи іменних частин мови, а з другого — вони найбільше наближаються до периферійних слів, які, хоч і мають -ais, однак не пов’язані або лише ледве пов’язані з формами орудного відмінка множини. § 13. Серед таких справді периферійних слів, які варто згадати поруч із прислівниками, співвідносними з простими формами орудного відмінка множини іменників a-основи, здебільшого лише через їхнє -ais, можна навести такі: ándais «колись», čianájonais (čianais, čionais, čiontais) «тут», dabārais «тепер», kadais «коли-небудь», labais «дуже», laūkanai «надвір», namōnais «додому», niekadais «ніколи», nórmais nenórmais «хоч-не-хоч», nuolatais «постійно», tenais «там», visadais «завжди» тощо. Ándais я згодилася з ним. Gs. Ми тут собі розмовляємо. Jnšk. Раніше тут був цвинтар. JnšM. Тут нічого не росте. Ds. Тепер уже можна косити сіно. Šlu(LKŽ, II 200). Дуже великий кінь, аж під хмарами. Tvr. Іди надвір, не кури в хаті. Šts. Додому повівся. Jrk 90. З дому ніколи не можемо вийти. Kal. Тим часом куратор постійно надсилав телеграми (рукопис). Віднесіть мене туди. Lnkv. Вони завжди були гуртом. BP I 414. Закінчення -ais у прислівниках, наведених і проілюстрованих вище, принаймні в тих випадках, коли воно ненаголошене або має циркумфлексний наголос (-aĩs), іноді можна було б пояснити за аналогією з прислівниками, співвідносними з формами орудного відмінка множини простих іменників a-основи. Так, наприклад, можна було б пояснити прислівник nórmais nenórmais (пор.: nóromis nenóromis, nórom nenórom, nórom-ais nenórom-ais, nórmais nenórmais), де -ais, імовірно, було додано до закінчення орудного відмінка множини o-основи за зразком інших прислівників орудного відмінка множини з -ais. Однак чи вплинула така аналогія на формування кінцевого -ais в інших наведених тут прислівниках, сказати просто неможливо, особливо з огляду на те, що ці прислівники нерідко мають варіантні закінчення (-aĩs і áis), пор.: čianais ir čianájs, tenais ir tenájs, де -ájs через свій тон не дає змоги пов’язати його із закінченням орудного відмінка множини. § 14. У литовській мові є й інші периферійні слова з -ais — не прислівники, а частки, наприклад: aurēnais «ось, ось-ось», aurēntais «те саме», auriais «те саме», aurionais «те саме», dēltais «тому», kōnais «що», nōrintais «хоч» [у складених прислівниках kadà (kaip, kamè, kiek, kuomèt, kur) nōrintais і в займенниках kàs 2. 520 17 (який, котрий) норінтайс, расейтайс «можливо», расінтайс «т. п.», расітайс «т. п.»; модальних слів, наприклад: матомайс «мабуть», мушєтайс «мабуть», мушінтайс «т. п.», мушітайс «т. п.», жіномайс «звісно»; дуже образних складених вигуків-звуконаслідувань, значення яких часом цілком переплітаються з прислівниками, наприклад: джангу джангайс «дзень-дзень», джінгу джінгайс (джінгу джінгайс) «дзінь-дзінь», грабу грабайс «шурх-скряб», кледару кледарайс «кледарай-кледарай», клеру клейрайс «т. п.», клиру клейрайс «т. п.», кулду кулдайс (для позначення дії кулдування, тобто швидкої або повільної ходи) 11. Ось, aurėnais лежить під лавою. Sr(LKŽ₁ I 499). Aurėntais лежить. Krž(LKŽ₁ I 499). Dėltaiš вони не годяться. Er(LKŽ₁ II 397). Не піду, ні kǒnais. Šd. Spiaudais, а потім норінтайс шкодуватимеш. Lkv. Можна спати де завгодно, і досить. Grg. Расінтайс і мама поїде на базар. Slnt. Расітайс погнав [гусенят]. Pvn. Ніч довга, дорога трапилася погана, а чоловічок, матомайс, незаможний… Lkž. Мушінтайс завтра повернешся? Y1. Мушітайс було погано, що вже не хоче йти. Plt. Жіномайс, бери, аби тільки (bile tik) дали. Skd. Ті абри́нґи з такими дзвонами, як із плугами, джангу джангайс дзвонячи, женуть їх. LMD (Sln) (LKŽ₁ II 1009). Джінгу джінгайс летить. Krš. Їде джінгу джінгайс. Žg. Той, уставши, грабу грабайс відчинив двері. Sln. Кледару кледарайс кледарують веретена. Škn. Клеру клейрайс, кледару кледарайс крутяться [старі, зношені, розхитані веретена]. Škn. Веретена йдуть клиру клейрайс. Šts. Жебрак, одержавши всякої всячини, пішов кулду кулдайс собі (ps.) Krp. Периферійні слова проілюстрованого тут типу навряд чи взагалі можна пов’язати з формами орудного відмінка множини іменників a-основи. В одних випадках закінчення цих слів -ais можна було б пояснити як сполучення ai та s, де -ai можна було б пов’язати з часткою ai або з прислівниковим суфіксом -ai, а -s вважати елементом іншої частки. В інших випадках (наприклад, у вигуках-звуконаслідуваннях džiñgu džiñgais, džiñgu, džiñgais, klėru klėrais тощо) -ais цілком гіпотетично можна було б вважати також наслідком аналогії з прислівниками, утвореними від форм орудного відмінка множини іменників a-основи, особливо з огляду на те, що поряд зі згаданим тут типом вигуків-звуконаслідувань існують складені прислівники точно такої самої форми. Подібним чином можна було б пояснити й післяйменник linkais (тобто link-ai-s або link-ais). Іди в напрямку Тракая. Jabl. § 15. Як уже зазначалося, у цьому розділі статті розглянуто лише словотвір і структуру частини простих прислівників орудного відмінка множини іменників a-основи та наведено найнеобхідніші відомості про їхнє значення й уживання. Автор сподівається дослідити багатший зібраний матеріал у спеціальній студії, присвяченій творенню прислівників орудного відмінка множини та прислівникам, що співвідносяться з формами орудного відмінка множини. Аналіз словотвору й структури навіть цієї невеликої групи прислівників орудного відмінка множини виразно показує, наскільки різноманітні зв’язки цих прислівників з іншими частинами мови і яке важливе місце вони посідають у самій категорії прислівника литовської мови. 11 На те, що складені вигуки-звуконаслідування такого типу можуть цілком переплітатися з прислівниками, вказують такі приклади: krivu krivais «дуже криво», lyku lakais «дуже сильно, дуже швидко», vicu vācais «звивинами, зигзагами, криво», vytu vātai «нерозплутно, заплутано, складно». 18 2. Прислівники на -(i)uoju, -(i)ąja § 1. Частково до прислівників можна зарахувати й похідні з -(i)uoju, наприклад: bloguoju «зі злом, сердито» (:blõgas), doróju, «по-доброму, мирно» (:dõras), geruoju «люб’язно, не сердячись» (:gė̃ras), gražiõju «гарно, без злості» (:gražùs), greitõju «похапцем» (:greĩtas), negėróju «погано; не з доброго» (:negė̃ras), piktóju «сердито, зі злістю» (:piktas). Найчастіше трапляється geróju, за ним ідуть gražiõju, piktúoju. До цієї групи належать і ще кілька рідкісніших прислівників, наприклад: aštrióju, «зі злістю, не мирячись» (:aštras), grėčiúoju «поруч» (:grețùs), nesavúoju «1. у поганому настрої; 2. дуже, надзвичайно; 3. не з власної волі» (: nesãvas). У цих прислівниках -(i)uoju є закінченням однини орудного відмінка чоловічого роду займенникових прикметників, яке набуло функцій суфікса. Прислівники, мотивовані прикметниками a-основи, мають -uoju, а мотивовані прикметниками u-основи — úoju. Прислівник nesavúoju має займенниковий корінь. Це непродуктивний тип прислівників. У діалектах у цих прислівниках могло випадати не лише кінцеве -u, а й -ju, наприклад: geriój, gražiój, gražū¹². Але трапляються й давніші форми з -(i)uojuo, наприклад: piktúojuo. Поряд із тим чи тим прислівником розглядуваного тут типу вживається в тому самому значенні відповідний основний лексемний варіант (прикметник чоловічого роду), що адвербіалізувався в однині орудного відмінка (самостійно або з прийменником su, наприклад: (su) gerù, (su) piktù. Такі факти не можуть не підтверджувати, що відмінкове значення прислівників на -(i)uoju ще не зникло. Основою творення цих прислівників є прикметники, що прямо або метафорично позначають внутрішні властивості, наприклад: blõgas, dõras, gė̃ras, gražùs, piktas, і лише один-два прикметники іншого значення: greĩtas, grețùs. Тому серед самих прислівників також переважають ті, що позначають внутрішні ознаки (aštrióju, blogúoju, doróju, geróju, gražiõju). Лише деякі мають просторове або часове значення (grėčiúoju, greitóju). Розглядувані тут прислівники в реченні зазвичай прилягають до дієслів і виступають якісними обставинами способу дії. Aštrióju живе з усіма сусідами. LKŽ I 277. Марно сестра намагалася переконати його по-доброму й по-злому. LzPR VII 227. З ним по-доброму нічого не вдієш — доведеться побитися. Šl. Якщо по-доброму не домовляться, доведеться говорити по-злому. LKŽ II 416. Спробуй-но тепер жити по-доброму з такими сусідами — чи вийде? SimonP 38. Мешканці острова привітали Колумба та його людей по-доброму… BilR 63. Добре, що все закінчилося добре. CvR VIII 29. Домовімося по-хорошому (житимемо в злагоді). Ssk. Скрізь обійшлося без бійок, по-хорошому. CvR VIII 91. Ти не кричи, а по-хорошому скажи. Klt. Nesavúoju (не з власної волі) йде. Dglš. Матусенька лається по-злому, а просить по-доброму, плачучи. ŽemR II 125. Раз ти й по-злому живеш — мовчи. Lp. Чорт приніс перстень на вечорниці й по-злому велить Оленці йти з ним танцювати. Lnkv. Побачивши, що Йонас не позбудеться цього по-злому, почав говорити по-доброму (rš.). Пор. діалектні приклади: Почала просити добром. TŽ V 106. Я завжди з ними розмовляю поганим тоном. Pl. Гарно попросиш — отримаєш. Grž. 12 Діалектні форми gražiój, gražū з твердим ž могли виникнути під впливом geróju (з твердим r). 2 * 19 Пор. також приклади висловів із -(i)uoju, де вжито прислівники зі значенням «добре», «погано» su, які посилюють відмінкове значення цих прислівників: Відьма взялася по-доброму (geruoju) просити, щоб тільки не били. LKŽ III 242. Батьки вмовляють її і добром, і злом. LKŽ III 242. Прислівники з -(i)uoju у ролі якісної обставини способу дії можуть уживатися й тоді, коли присудок речення не виражений або неповний, тобто коли дієслово, до якого мав би приєднуватися прислівник, можна більш-менш зрозуміти лише з контексту. Хіба не можна якось по-доброму — повчити, порадити, сказати, хто він і хто вона… VienP 245. Корова — не людина, з нею треба по-доброму, лагідно… BaltPV I 140. Чого ти весь час до мене зле (звертаєшся)? Bien. Робіть, пане, як вам до вподоби. Якщо по-доброму — повернемо борг і без дитини, якщо ні — беріть у нас худобу, адже й мені шкода. CvR VIII 152. [Žlibis] Звісно, краще по-доброму, а по-злому буде біс. ŽemR₂ I 496. У деяких випадках значення обставини способу дії в прислівників із -(i)uoju послаблюється: ці прислівники не лише виражають обставину способу дії, а й виконують певну частину функції присудка. Отже, з погляду синтаксичної функції вони мають перехідний характер. У таких випадках поруч із прислівником на -(i)uoju легко маються на думці форми дієслова būti зі значенням «жити, ладнати, співіснувати». Ми вже давно з ним знову помирилися (не сваримося, ладнаємо). Akm. Звісно, поки ладнали, невістка мовчала, хоч і зціпивши зуби, і про кота вона нічого не казала. SimonP 33. Коли знову ладнали, мати брала дитину за руку, підіймала її і погрожувала батькові за малого. CvR VIII 32. Старі Пікчюрни розходилися, розходилися, бувало, а потім знову мирилися. SimonP 29. Від учора я з ним у сварці. Akm. Тут уже недобре (може, сталося лихо) — друга чи третя доба, а батько й досі не з’являється. Srv. Про те, що прислівники з -(i)uoju можуть виконувати принаймні певну частину функції присудка, свідчать наведені нижче приклади, де ці прислівники тісно пов’язані з дієсловами būti, išeiti., що виражають відношення присудка. Виявляється, не хоче бути з паном у добрих стосунках. ŽemR₂ II 214. Будьмо в злагоді. ŽemR I 237. Просить таких речей, які їм не обернулися б на добро. LKŽ III 242. Єдина моя радість — щоб ви прожили все життя в злагоді, як цього вечора. BaltPV I 336. Чи довго чоловікові з дружиною бути в сварці? Krš. Ми з ним живемо не в злагоді. Krtn. Я з ним у сварці. Klk. До звичного значення обставини способу дії в прислівників із -(i)uoju можуть додаватися інші значення — наприклад, часу чи умови — або вони можуть його витісняти. У таких випадках важко, а то й неможливо визначити, яке зі значень переважає, і прислівники виступають неоднозначними обставинами. По-доброму все добре, і ніхто не знає; по-злому все погано. ŽemR₂ I 138. [Stankienė] боялася, що чоловік, посварившись і розійшовшись із батьком, уже не зможе возити бджіл, бо відразу всі вулики пропадуть. ŽemR₂ I 249. Засвідчений у словниках прислівник grečiuoju у реченні, безперечно, може виступати лише обставиною місця. Прислівник greituoju виступає чіткішою обставиною часу, звісно, зовсім не втрачаючи й найхарактернішого для прислівників цього типу значення способу дії. Лауме швидко вбрала свою старшу доньку й підсунула (підсунула) її королю, але той її не прийняв. BsP II 226. Лише нашвидку поснідати — і хутчій у дорогу. VaižgV 46. Це зроблено швидко, нашвидкуруч. LKŽ III 562. Я швидко пообідав. LKŽ III 562. 20 Для прислівників цієї групи не зовсім чужими є навіть значення причини та функція обставини причини. Тільки тут він так стрибає недобре. BsMt II 58. § 2. Прислівники на -(i)ája також дещо наблизилися до суфіксальних. Цих прислівників так мало, що в літературній мові вони навіть не утворюють скільки-небудь помітної групи. Ось їхні приклади: greitája «похапцем» (:greitas, -à), karštája «гарячково, похапцем» (:kárštas, -à), negražíaja «негарно» (:negražùs, -ì), savája «зі свого боку» (:sávas, -à), nesavája «не своїм голосом, дуже (звичайно з дієсловами rėkti, šaukti та под.)»; 2. не вчасно» (: nesávas, -à), umája «раптово, не чекаючи» (:ùmas, -à). -(i)ája у цих прислівниках — не що інше, як відмінкове закінчення орудного відмінка однини прикметників жіночого роду з іменною формою, що наближається до суфікса; прислівники, мотивовані прикметниками з основою на приголосний, мають -ája, а прикметники з основою на голосний — -íaja. Прислівник nesavája має займенниковий корінь, хоча сам він, цей прислівник, набув якісного значення. Це зовсім непродуктивний тип прислівників. Поряд із деякими прислівниками цього типу в тому самому або іншому значенні частіше вживаються прислівники з тією самою основою на -(i)úoju, пор.: greitája — greitúoju, negražíaja — negražúoju, nesavája — nesavúoju. Перші члени таких паралельних утворень у літературній мові незрівнянно популярніші. Ці прислівники найчастіше мають значення способу дії й виконують у реченні роль обставин способу дії. Але хіба ти чуєш, там б’ються негарно (рш.). — «Дядько наказав мені ту роботу зробити», — запевняє хлопчик по-своєму. BsP II 287. Отож Ніна й кричить не своїм голосом. BilR 222. Лев, не в силах стримати досади,… змусив секретаря й війта (лисицю) у своїх пазурах — не своїм голосом закричати й заскреготати зубами. Jabl. Куди це ти так гарячково мчиш? Trgn. Деякі з розглянутих тут прислівників можуть виконувати й роль іншої обставини, наприклад обставини часу (з відтінком значення способу дії). Я швидко побіг до них, але (=та) вже поїхали. Trgn. [Кравець] швидко заліз (ліз) на ялину. Bsp II 322. На швидку руку не зробиш. Ds (Būg). Почувши, що я прийшов (йшов), він швидко зійшов. Lkm. 3. Прислівники, похідні від особових і безособових форм дієслова § 1. Особові форми дієслова, за окремими винятками, у литовській мові загалом не схильні адвербіалізуватися, оскільки самі по собі вони не можуть уживатися в реченні у функції обставини, яка здебільшого й зумовлює адвербіалізацію окремих слів. Дещо виразніші тенденції до адвербіалізації іноді виявляють лише деякі безособові форми дієслова. § 2. З-поміж усіх безособових форм дієслова за значенням і вживанням до прислівників дещо більше наближається дієприслівник, який і міг стати основою певної (щоправда, дуже нечисленної) групи прислівників. Ось кілька прислівників, утворених від окремих дієприслівників: nebetrūkus «ось-ось, незабаром, зараз», nedelsiant «швидко, невдовзі, негайно», negaištant «т. сам.», netrukus «т. сам.», bėregint «негайно, дуже швидко», bemàtant «т. сам.», bežiūrint «т. сам.» (пор. нижче. 21 bevéizdint, bevéizint), verkiant «обов’язково, дуже». Їхню появу зумовили переважно обставинна функція та значення часу або способу дії. За частотою вживання особливо вирізняється серед них netrukus. Корабель мав незабаром з’явитися. BalčAŽ, 43. Невдовзі біля Тбілісі з’явилися перші загони воїнів падишаха, а наступного дня прибув і сам падишах. Vien UT 16. Миколас негайно вирушив у дорогу. VienP 298. Треба негайно взятися до роботи й провести необхідні реформи. Myk-PutS I 87. Влучно вплетена народна пісня миттю викликала нестримний сміх. Gud-GuzB I 156. Спраглі корови опівдні жадібно кидаються до корита у дворі й миттю вилизують його насухо (рш.). Озирнувся — і не встиг зогледітися. Gs (Пор.: Не встиг зогледітися — а все чоло почервоніло. ŽemR₂ II 28). Ячменю конче потрібен дощ. Kps. Треба негайно розіслати гінців. LKŽ III 41. Пор. також такі дієприслівники, що цілком наблизилися до прислівників: pristojus «постійно, безперервно», užeinant «час від часу, не надто» тощо. У суботу добре, але коли постійно треба топити, мені ніколи. Prk. Машина може косити лише час від часу. Gs. Як видно з прикладів, на прислівники здебільшого перетворилися лише дієприслівники із загальним, абстрактнішим обставинним (найчастіше часовим) значенням, особливо з афіксами ne-, be-. Інші дієприслівники подібної структури, хоч і виступають обставинами часу, не можуть повністю адвербіалізуватися через вузькість і конкретність свого значення, пор. begirdint «у той час, коли чути». Це гидота, що волосся стає дибки, коли це чути. DonR 86. Поряд із розглянутими тут прислівниками, утвореними від дієприслівників із ne-, be-, іноді можуть існувати омоніми — справжні дієприслівники, пор.: bevéizdint, netrukus. Очі не встигли й змигнути. Val (LKŽ I 51). Невдовзі, твій народ неодмінно примножиться кількома байстрюками. SimonPA 107. Слово netrukus ще зберігає досить виразне значення дієприслівника і з займенником nieko, оскільки й у цьому разі керує родовим відмінком. Також незабаром рознеслася звістка, що згаданий (=згаданий) кардинал помер (brš.). Деякі дієприслівники разом з іншими словами (частіше прислівниками й частками) утворюють певні сполуки, що лише ледь-ледь фразеологізуються або вже цілком фразеологізувалися й адвербіалізувалися, наприклад: akin bematant «негайно, дуже швидко», ilgai nedelsiant «швидко, невдовзі, зараз», ilgai netrukus «т. сам.», kaip (be)mātant «негайно, дуже швидко», kaip reikiant «добре, належно», kaip vien reikiant «т. сам.», kiek nereikiant «багато, рясно», kiek reikiant «достатньо», kur (ne)reikiant «де (не) треба», neilgai trukus «швидко, невдовзі, зараз», nė kiek netrukus «негайно, дуже швидко», norint nenorint «у будь-якому разі; обов’язково», toliau buvus «згодом». Повернуся миттю. Jnš. Як змигнув — і того собаки нема. Pš. День такий спекотний, що якби зараз подув легенький вітерець, сіно миттю підсохло б. KrėvRg 102. Не встигли й оком змигнути, як уся молодь повибігала з хат і, стрибаючи та вигукуючи здалеку, кинулася слідом за Миколюкасом. Незабаром цуценята — арру-арру-арру — на німчика. Невдовзі ті вигуки щораз наближалися. LKŽ карт. s. v. trukti. Насправді мало хто користується як слід сучасною наукою. Jabl. Єпископ Йонас керував священниками й усією єпархією як належить. Val. Каміння тут було надміру багато (рш.). Хоч-не-хоч, він пішов на ту гору. BM 83 (LKŽ VIII 861). Хоч-не-хоч, треба йти до маєтку. BM 26 (LKŽ VIII 861). 22 Пор. складний прислівник neilg(a)trūkus (< neilgaĩ trūkus): Щойно минувши, покликали їх на весілля. Bien. Цей невдовзі прискакав, закутий у панцир лицар. Bs. До згаданих тут сполук слід віднести ще й такі сполуки, як kur nórint «будь-де», kaip nórint «будь-як», kuomet nórint «будь-коли», де компонент nórint є часткою, що походить від дієприслівника, або принаймні дієприслівником, який дуже наблизився до частки (пор. частку nórs, яка, своєю чергою, могла розвинутися з теп. ч. act. дієприкм. nóris), а основними компонентами є прислівники kur, kaip, kuomet. Учора ввечері одна вилетіла лягати спати, а той сонько, де тільки прилігши, запліснявів. ŽemR₂ I 74. – Мовчи, мовчи, зі мною станеться як завгодно, – заспокоювала мати. ŽemR₂ III 123. Ой, дістанеться йому від мене коли-небудь. ŽemR₂ I 332. Деякі дієприслівники, що не виконують функції обставини, коли їхнє лексичне значення зовсім блякне, можуть перетворитися на сполучники, наприклад: nelyginant, nórint (пор. також сполучник nórs < nóris). Риби шурхотіли мені повз вуха, наче птахи в повітрі (рш.). Якби мені нічого не залишилося, то тільки він учився б більше. ŽemR₂ I 20. Пор. прийменники, що безпосередньо походять або ще тільки походять від дієприслівників: išskiriant (з оруд.), išskyrus (з оруд.), nepaisant (з род.), neskaitant (з род.), nežiūrint (з род.). Попри те, що мряка перестала накрапати, сонце знову визирнуло з-за хмар (рш.). Нарешті, діалектна частка bū sint «мовляв, нібито» також має дієприслівникове походження. Ана просила, буцімто, поїхати на базар і привезти, що потрібно. J(LKŽ I 1209). § 3. Від дієприкметників і в літературній мові, і в діалектах найбільше прислівників утворюється за допомогою суфікса -(i)ai, наприклад: abejojančiai, išglėbusi, deramai «належним чином», užtarnáutai, dirbtinai13. Але це вже питання суфіксального творення прислівників, яке в цьому розділі не розглядається. У жемайтських діалектах трапляється деяка кількість дієприкметникових прислівників, утворених за допомогою суфіксів -ie¹⁴, -io(je), перший з яких збігається з формою давнього, нині вже адвербіалізованого непостпозитивного інесива, а другий — із закінченням сучасного постпозитивного інесива, наприклад: dūlkantie «коли багато пилу, коли дорога курява», lyñantie «коли йде дощ, під час дощу», pašăliesie «коли приморозило»; lyñančioj «коли йде дощ, під час дощу». Інших способів творення дієприкметникових прислівників, можна сказати, не трапляється, хоча окремі дієприкметникові форми (самі по собі або з іншими словами) у реченнях досить часто можуть уживатися у функції обставини, пор.: Так ясно, розслабившись, розповідає. Krt. Може, й не чекаючи (незабаром) повернеться звідти, з Радвілішкіса. Rd. Пор. також такі частки-сполучники, як esą, bū sia, що походять від форм називного відмінка множини дієприкметників активного стану чоловічого роду (називного відмінка однини давніх дієприкметників середнього роду), які в лінгвістичній літературі нерідко зараховують до прислівників, але насправді і за значенням, і за синтаксичною функцією вони відрізняються від прислівників. Нарешті, тут слід згадати діалектні (жемайтські) зворотні напівдієприкметники, що не мають жодних особливостей відмінювання, зазвичай уживаються у функції обставини й тим самим наблизилися до прислівників, наприклад: duodamós, džiaugdamós, juokdamós, 13 Plačiau žr. „Lietuvių kalbos gramatika“, t. II, Vilnius, 1971, §§ 755–762. 14 Див. K. Ulvydas, Vienaskaitos vietininko prieveiksmėjimo klausimu, „Lietuvių kalbotyros klausimai“, t. IX, Vilnius, 1967, p. 18. 23 струшуючи, шелестячи, роздираючи, збираючи, підштовхувані. Такі дієприслівники є і в художніх творах представників жемайтських говірок. Усюди ходять даючи (даючи себе). Krš. Діти, радіючи, побігли до церкви. ŽemR I 19. Повернувся весь сміючись. Krš. Свині риють бур’яни, розгрібаючи. Šts. Поставиш хвіст, так роздираючи. Krš. Просвистить, просвистить, просвистить — до хліва панич, шелестячи. Šts. Ходить світом, збираючи. Krš. Таке вживання дієприслівників цього типу в говірках дуже поширене й інтенсивне. Утворенню прислівників із цих дієприслівників перешкоджає дуже сильне значення супровідної дії чи стану, а також та обставина, що поряд із такими зворотними дієприслівниками у відповідних говірках збережено струнку систему змінюваних незворотних дієприслівників, наприклад: ідучи, ідучи (жін.), ідучи (мн. чол.), ідучи (мн. жін.). § 4. Серед інших незмінюваних форм дієслова трапляються поодинокі випадки адвербіалізації інфінітива, наприклад: nepalyginti «значно, набагато», žūt būt «обов’язково, неодмінно», пор. також žūt ar būt «те саме». Але він схожий не на пташеня, а на кульгавця, що цвірінькав у саду майстра, лише незрівнянно більшого. CvMS 34. Юрас, бачачи старанність дитини, неодмінно хотів зробити з нього якщо не інженера, то принаймні освічену людину. CvŽM 135. А завдання маємо виконати, хоч би що!.. Gud-GuzB I 326. § 5. Прислівники, що походять від особових форм дієслова, трапляються ще рідше, ніж від неособових. Про адвербіальність особових форм дієслова зазвичай можна говорити лише тоді, коли вони разом з іншими словами або частками утворюють певні адвербіалізовані, частково адвербіалізовані чи лише такі, що адвербіалізуються, сполуки. Пор., наприклад, прислівник bematai «зненацька» та адвербіалізовані й частково адвербіалізовані сполуки kaip matai «те саме», kur pakliūk «куди потрапило, абияк; навмання, поверхово», а також частково адвербіалізовані сполуки або сполуки, вживані у значенні прислівника: kaip reik(ia) «належно, як слід», kaip stovi «як належить», kaip švinta «на світанку, рано-вранці», kiek nereik(ia) «дуже багато, більше, ніж потрібно». Людей у колективі багато, та жнива жита ось-ось минуть. Skr. Той і з’явився, як бачиш. ŽemR₂ I 235. – Сніжить! Сніжить! – кричали ми обоє зі Степуком, б’ючи один одного кулаками навмання. BaltPV I 115. Перегортаючи книжечку, почала читати статтю за статтею, куди трапиться. ŽemR₂ I 306. Землі — скільки не треба. Ad. Маю сили (= снаги, міці) скільки не треба — можу важко працювати. Lk. А побожниці, приголомшені… радіють, що уникнули печі антихриста, хоча й були готові померти як слід. Vencl Rn 177. Сестра вже справжня дівчина. Iš. І він також, підскочивши, на світанку вийшов до худоби. ŽemR₂ I 136. За значенням і співвідношенням із прислівником від наведених вище сполук нічим не відрізняються також такі сполуки, до яких вставлено частки, наприклад: kiek tik nereik(ia) «дуже багато, більше, ніж потрібно». Дров є скільки завгодно. Ėr. Значення прислівника «обов’язково, хоч би що сталося, за будь-яких обставин; з найбільшими труднощами» мають і такі застиглі та напівзастиглі сполуки особових форм дієслова: lūš (ar) plīš, lūžt(a) (ar) trūkst(a), ar lūžt(a) ar trūkst(a), plīš (ar) trūks, ar plīš ar trūks, rūks (ar) trūks, ar rūks ar trūks, trūko (ar) lūžo, ar trūko ar lūžo, trūk (ar) plīšk, ar trūk ar plīšk, trūko (ar) plīšo, ar trūko ar plīšo, trūks (ar) lūš, ar trūks ar lūš, trūks (ar) plīš, ar trūks ar plīš. Пор. у говірках trūks plīš. 24 Здавалося, що він рішуче виконає кожен наказ, чого б це не коштувало (trš.). Лусни чи трісни, треба зробити. Jnš. Якщо Бусе чогось забажає, вона неодмінно має це отримати. SimonP 25. Хоч лусни, хоч трісни — їдь, і годі. Sln (LKŽ VII 718). Хоч трісни, а ми звідси поїдемо (Ik.). Хоч лусни, хоч трісни (ні за що) не зізнаюся. ValP 6. Хоч лусни, хоч трісни, наступного разу підеш рачки й зробиш. Btg. Оце так працівник — тріснув, зламався, але зробив. Rod. Хоч трісни, хоч лусни, але має бути зроблено (рш.). Тріснув — луснув, а йому все добре. Ds. Не працюй абияк, хоч трісни, хоч лусни (недбало, поверхово, безтурботно). Blnk. Хоч трісни, хоч лусни — мусиш зробити. Lp. Хоч трісни, хоч лусни, куплю. Kps. Ми вирішили покликати його назад і за всяку ціну видавати газету (рш.). Цю мету неодмінно треба досягти. LKŽ kart. s.v. trūkti. Пор. діал.: Хоч трісни, а я мушу зробити! Dkš. Пор. модальні слова або модальні частки, що походять від особових дієслівних форм: būdau (<būdavo), būdavos (<būdavosi), būsis «ніби, наче, мовляв», gal, galėt «може бути», gal būt, girdi, rasit «може, можливо» (від дієслова rasti, дійсний спосіб, майбутній час, 1-ша особа множини, 2-га особа), rastum (rastum̃) «може, можливо, мабуть; імовірно», rodos, tur būt, частки-сполучники taryt, tarytum, tarši, tartum, сполучник dėstis (діал. dąstis) «залежно від, дивлячись як» (від дієслова dėtis, дійсний спосіб, теперішній час, 3-тя особа атематичного дієвідмінювання). Būdau, колись роки були кращі. LKŽ₁ I 1118. Būdavos, ми багато грали в карти. LKŽ₁ I 1119. Ana atsivėlė (прийшла), būsis треба, щоб вона була тут. J (LKŽ I₂ 1209). Лише тепер Елена ясніше зрозуміла, чому брат так хотів, щоб вони познайомилися і, можливо, подружилися. VenclGD₁ 73. Вони, мовляв, везуть не наречену, ні, — а тільки білу гуску в золотому возі. SNėr (LKŽ III 332). Є такі, що, можливо, й знають [про давнину]. Užv. Pāstum (може) ви вже готуєтеся до весни? Pāstum (мабуть) ти, дитино, дуже втомився, поки брів через (по) заметені снігом місця? Sld. Хитається, rastum (ніби, наче) п’яний. Svn. Rastum̃ (мабуть) і ти був учора на базарі? Švnč. Що це, здається, за ноша, а поки я повернувся, мовляв, плечі вже натерло. Plt (LKŽ III 332). Він, мабуть, прийде. DLKŽ 879. Говорю — то в мене, taryt (ніби) жили болять. Vrn. Її очі були такі глибокі, немов примружені. SimonOBT 151–152. Усі замовкли, наче їх захопили нерозв’язні загадки. VenclGD 473. Чи дорого платять за свиней? — Залежно від того, які свині. Jb (LKŽ II 293). Найімовірніше, від форм дієслова другої особи утворилися діалектні складні прислівники amat (< ar matai) «зараз, миттю», kabėrgi (< kaip bėregi) «дуже швидко», kabežiūrai (< kaip bežiūrai) «т. с.» То він щось не зрозумів, то kabėrgi — і готово. Pns. Зачекай, кажу, kabežiūrai чоловіки повернуться, і всі підемо їсти. Pns. § 6. Дієслівні прислівники або дієслівні компоненти прислівникових сполук можуть зазнавати усічення, деформації або набувати певних кінцевих формантів, а також інших неетимологічних елементів, наприклад, bemat «миттєво», bematõs «т. с.», kabemāt «т. с.», kąbemāt «т. с.», kaip bemāt «т. с.», kaip māt «т. с.», kaip reik «як треба (буде)», kur kliūt «де трапилося, усюди», kur nekliūt «т. с.» Зрозуміло, що такі дієслівні прислівники або дієслівні компоненти прислівникових сполук можуть походити як від особових, так і від неособових дієслівних форм. Наприклад, bemāt можна виводити з bematai і з bemātant. Те саме слід сказати й про kabemāt, kąbemāt (пор.: kaip bematai, kaip bemātai, kaip bemātant, ką bematai, ką bemātai, ką bemātant). У bematõs суфікс -õs, найімовірніше, такий самий, як у прислівниках nuolat-õs, visad-õs, 25 ніка́д-ос та ін.; у сполуках на кшталт kur kliūt, kur nekliūt другі компоненти могли б бути) походять від третьої особи умовного способу. Я тобі миттю шкуру здеру. LKŽ I 606. Миттю почне дощити. Grž. Я хутко повернуся. Pns. Зачекай, я зараз піду. Km. І Вітаутас миттю примчав. Sdk. Батько пішов, але обіцяв скоро повернутися. Jnš. Де не ступи — усюди нещастя. VšR. Ходжу, де тільки можна. LKŽ VI 135. Слід сказати, що і прислівники, утворені від усічених дієслівних форм, і усічені дієслівні компоненти прислівникових сполук трапляються дуже рідко. § 7. Від прислівників необхідно відрізняти усічені, деформовані чи просто такі, що набули неетимологічних кінцевих елементів, дієслівні модальні слова, модальні частки або частки-сполучники та їхні варіанти, наприклад: būsià «нібито, наче, чуєш», būsiam «те саме»; kažì «хто знає, невідомо, навряд чи», kažin «те саме», kažina «те саме», kažinc «те саме», kažinec «те саме», kažino «те саме», kažna «те саме», kažnai «те саме», kažnė «те саме», kažnec, kažno «те саме», kažnoc «те саме», kužne «те саме»; mar̃dos (márdos) «мені здається»; ràšek «може, можливо», ràšet(ais) «те саме», ràšik «те саме», ràšint(ais) «те саме», ràšit(ai) «те саме», ràšitais «те саме» Частки būsià, būsiam, імовірно, походять від дієприкметника активного стану майбутнього часу būsią як результат фонетичної зміни або навіть деформації. Особливо зміненими фонетично й деформованими є варіанти частки kažin, етимологічною основою яких є сполука kas žino. Цікаво, що серед варіантів цієї дієслівної частки, які мають із прислівниками дуже мало спільного семантично, знаходимо й kažnai, що набула прислівникової форми фонетично. Суфікс -ai у цьому варіанті, імовірно, є лише неетимологічним елементом, що виник випадково або за аналогією до прислівників із суфіксом -ai. Примітка. Дієслівний компонент модальної сполуки kas žino після kas у складному займеннику чи прислівнику може скорочуватися до одного ž, пор.: kažkas, kažkaip. Частки ràšek, ràšet —ек, —ėt, імовірно, пояснюються лише деформацією, а кінцевий елемент -k у частці ràšik — неетимологічне додавання, як і -ais, -ai у частках ràšintais, ràšitai, ràšitais (пор. найпоширеніший суфікс прислівників -(i)ai та закінчення орудного відмінка множини -(i)ais відмінюваних слів деяких основ, яке переходить у суфікс прислівників. Būsià, інший священник звідти переїде сюди. Іди būsiam позичити миску, а тим часом і побачиш сватів. J(LKŽ I₂ 1209). Vdk (LKŽ I₂ 1209). Хтозна, чи ти знайдеш? Jrb(LKŽ V 462). Хтозна, навіщо там ту дорогу перегородили? Als(LKŽ V 463). Хтозна, коли ми побачимося. LKŽ V 464. Йому здалося, що хтось невідомий. Nmn (LKŽ V 464). Як принесли масла, то хтозна-чого. Хтозна-який чоловік приніс спирту. Хтозна, завтра не буде дощу? Хтозна, які (зернові) кращі? Хтозна, хто міг це зробити? Хтозна-коли це буде? Хтозна, чи не буде дощу сьогодні? Хтозна, де ти тинявся? Мені стає якось (страшно, неспокійно). Arm(LKŽ V 464). Plt. Klt. Dbk(LKŽ V 465). Švn (LKŽ V 465). Pns. Klt. Krok. Brž(LKŽ VI 1022). Здається, він пішов додому. Plv. Може, і прийде. Krtn. Може, і ця наша дитина схаменеться. Kl. Може, зустріну людину, яка купить. Може, вам не до смаку та юшка? Може, ще й не загинуло. Може, так і буде. Литовець, мабуть, і здогадається, але не завжди. Може, молочка вип’єш? Може, і прийде, обіцяв. Rt. Grd. Slnt. Krtn. Jn. Pj. Kv. 26 Від прислівників слід також відрізняти такі слова слов’янського походження, що є дієслівними або в певних випадках опосередковано пов’язані з дієсловами: варіанти модальних слів bevėly «краще, радше», vėlyk «т. с.» — bevėly «т. с.», vė́lent «т. с.», vály «т. с.», vėl’ «т. с.», velė «т. с.», vėlei «т. с.», vė́leik «т. с.», vė́leit «т. с.», vė́lek «т. с.», vėlek «т. с.», vėl’gu «т. с.», vel’gu «т. с.», vė́ly «т. с.», vė́ly «т. с.», veli «т. с.», vėli «т. с.», vėliau «т. с.», vėliau «т. с.», vėliaut «т. с.», vėlyj «т. с.», vėlyk «т. с.», vėlik «т. с.», vėlikos «т. с.», vėlink «т. с.», vėlint «т. с.», vėliot «т. с.», vėlyt «т. с.», vėliuk «т. с.»; частка maž «може» та її варіанти mažak, mažalai, mažām, mažì, mažĩn, mažolai, mažù, mažūk, mažūm; модальне слово musėt «мабуть» та його варіанти musė, musėt, musėt, musėk, musėtai, musėtais, mūsi, musik, musinkėt, mūsintais, mūsit, mūsitais, mūst, mūstais, mūsti. Первинним джерелом усіх цих слів, безперечно, є білоруська або польська мова, пор. білорус. і рос. діал. вале́й «краще, радше», білорус. діал. валі́й «т. с.», ве́ле́й «т. с.», вале́й «т. с.», рос. діал. боле́й «т. с.», пол. wolej «т. с.», білорус. веліць «хотіти, бажати», рос. діал. волить «т. с.», пол. woleć «хотіти більше»; пол. może «може», білорус. можа «т. с.», рос. может «т. с.»; пол. musi «мабуть», білорус. мусіць «т. с.». Варіанти згаданих тут слів здебільшого слід вважати витвором уже самої литовської мови. Цікаво, що серед варіантів слова musėt знаходимо найзвичніший і найпоширеніший прислівниковий суфікс -ai (musėtai), а також закінчення орудного відмінка множини іменників а-основи -ais (mūsėtais), яке перебирає на себе функції суфікса. Тут його додано лише за аналогією до прислівників, що походять від форми орудного відмінка множини; можливо, щоб підкреслити, посилити значення слова, або просто з міркувань мовного ритму. Кінцеві звуки чи цілі склади в інших варіантах не лише слова musėt, а й інших розглянутих тут слів також не мають етимологічного значення й, найімовірніше, виникли або за аналогією, або тому, що мовець прагнув підкреслити значення слова, або просто з міркувань мовного ритму. Ходімо краще купатися. Jrb. Краще вдома одружитися, ніж іти в невістки. JV 867. Я піду пішки, краще. SmIn. Ти краще йди та принеси дров. Vdš. Краще до сірого камінчика, ніж до твого батечка (пісня). Dl. Боже мій, краще б я помер (померла). Pls. Краще без голови, ніж без слави (честі). Šmn(LTR). Не йди, краще зачекай. Blb. Краще б померти, ніж таке життя жити. Nč. Краще б убитим бути. Jnšk. Чого ти бігаєш, краще б полежав. Ėr. Краще повіситися, ніж іти за вдівця! Sdb. Краще без голови, ніж без влади. Gs. Краще камінчиками котитися під гірку, ніж покинути кохану панну. Sl. З розумним краще загубити, ніж із дурнем знайти. Erž. Краще б я на горі глибокі ями копав, ніж люб’язно розмовляв із хлопцем (пісня). Kp. А ти поки що залишайся вдома, а я поїду. Žsl. Краще б ти, хлопче, повісився на гілці, ніж заманював мене, дівчину, до себе. Ppr. Краще старого обманути, ніж п’яничку. Rod. Краще на валу пару ниток намотай. Alv. Краще один горобець у руці, ніж десять на даху. Краще сто родичів, ніж сто рублів. Gs. Краще більше, ніж менше. Plv. Краще мені жито жати, ніж ходити садком. Mrk. Навіщо мучитися — краще по-доброму повидирати одне одному очі. Ds. Краще йди ти з моїм батьком. BsMt II 70. Піду подивлюся, може, щось побачу. Klvr (LTR). Може, сьогодні й дощ буде. Žž(LKŽ VII 960–961). Ти придивися, може, там іще щось знайдеш. Azr (LKŽ VII 976). Може, маєш що поїсти? Vlkv (LKŽ VII 976). 27 Мабуть, певно, напевно, якісь [казки]. Krn. Мабуть, прийде. J(LKŽ VIII 437). Мабуть, прийшов. J(LKŽ VIII 437). Мабуть, голова запаморочилася. Kal (LKŽ VIII 439). Мабуть, завтра приїдеш. YI(LKŽ VIII 439). Ти, мабуть, збожеволів. SInt(LKŽ VIII 440). Мабуть, пішов купатися. Lp (LKŽ VIII 40). Мабуть, було погано, що вже не хочеш іти. Plt(LKŽ VII 440). Ось тут Кнабікайті, мабуть, спить. Vkš(LKŽ VIII 443). Сьогодні, мабуть, уже не приїде. Als(LKŽ VIII 442). Мабуть, міг би мені трохи допомогти. Šv(LKŽ VIII 442). На те, що слова bevėlyk, vėlyk та їхні варіанти в окремих говорах за походженням і словотвором можуть бути пов’язані не лише з відповідними згаданими частками слов’янських мов, а й із особовими формами запозиченого зі слов’янських мов дієслова vėlyti «хотіти, бажати; дозволяти; радити, бажати добра» та його префіксальних похідних, указують наведені нижче речення. Краще б ти не народився, ніж погубив Касюлю! JD1 844. Краще б я копав пагорбки, ніж покинув кохану, яку взяв. Tt(LTSR). Я краще, набагато краще лежав би під землею, ніж мав би бачити тебе, хлопче. JD1 614. Я краще копав би високу гору, ніж покинув свою наймилішу кохану. KlvD 59. Краще б ти, матусю, кинула мене в море. LB 50. Особові форми префіксальних похідних запозиченого дієслова vėlyti, що трапляються в говорах (наприклад: atvėlyti «дозволяти», bevėlyti «більше хотіти», išsivėlyti «отримати для себе дозвіл», įvėlyti «умовити», pavėlyti «дозволяти», privėlyti «дозволяти; радити, сватати», užvėlyti «дозволяти»), також могли сприяти утворенню й поширенню варіантів слів bevėlyk, vėlyk. Gauta 1973. VI.1. К. УЛЬВИДАС З ДОСЛІДЖЕНЬ КАТЕГОРІЇ ПРИСЛІВНИКА В ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ Резюме I. Прості прислівники на -ais, співвідносні з орудним відмінком множини Орудний відмінок у балтійських і слов’янських мовах відзначається багатою розвиненою системою обставинних значень, що полегшує адвербіалізацію цього відмінка. Різноманітність обставинних значень особливо характерна для орудного відмінка в литовській мові. Тому не випадково литовська мова рясніє прислівниками, співвідносними з орудним відмінком, закінчення яких у певних випадках можна було б розглядати як словотвірні суфікси. Про суфіксальне творення цих прислівників можна говорити лише умовно, оскільки багато з них є не чим іншим, як адвербіалізованими формами орудного відмінка однини та множини, і лише частина з них утворена за аналогією, тобто за вже наявними зразками. Пропонується така словотвірна та структурна класифікація цих прислівників. 28 Насамперед доцільно поділити всі ці прислівники на дві групи: до першої належать прислівники, співвідносні з орудним відмінком однини, до другої — прислівники, співвідносні з орудним відмінком множини. Далі кожна з цих груп розподіляється за основами імен, з якими співвідносяться самі прислівники. Отже, можна говорити про прислівники, співвідносні з орудним відмінком однини імен, що мають основи на -a, -ia, -o, -io тощо, а також про прислівники, співвідносні з орудним відмінком множини імен, що мають такі самі основи. Розподіл цих прислівників за основами імен прямо пропорційний розподілу самих імен за основами. Оскільки ці прислівники співвідносяться не лише з простими, а й із префіксальними та складними словами, то й самі вони можуть бути простими, префіксальними та складними. Слід також згадати прислівники, співвідносні з прийменниковою конструкцією (що складається з орудного відмінка та прийменника), основний компонент якої, своєю чергою, може бути простим, префіксальним і складним. Саме таку класифікацію визначають аналізований матеріал, тісний зв’язок цих прислівників з іменами, а особливо з іменниками. Цей розділ статті присвячено словотвірному та структурному аналізу простих прислівників на -ais, співвідносних з орудним відмінком множини. Поряд із прислівниками досліджуваного типу в мові наявні форми перехідного характеру, які, наскільки це можливо, слід відрізняти від власне прислівників. У цьому розділі охоплено й периферійні явища — слова, що за зовнішньою формою збігаються з прислівниками досліджуваного типу, але насправді не мають із ними нічого спільного або мають дуже мало спільного. Із форм перехідного типу слід згадати такі, як kraštāis «по краях», rūožāis «місцями», rytāis «по ранках», vakarāis «по вечорах». Коли такі форми набувають більш абстрактних і узагальнених значень, вони настільки наближаються до категорії прислівника, що їх уже важко відмежувати від останніх, напр.: tārpais «часом», šōrais «місцями», šmorais «те саме». Перш ніж охарактеризувати тенденції творення або структуру досліджуваних прислівників, у розділі виявлено їхні основні значення та проілюстровано їх уживання в реченні. За походженням прислівники досліджуваного типу становлять дві групи: до однієї входять споконвічно литовські слова, до другої — запозичення зі слов’янських мов. Більшість досліджуваних прислівників походить від іменників. Деякі з них відображають процес адвербіалізації, пор.: dāiktais «місцями» і dāiktas «предмет, річ; місце», kārtāis «іноді» і kārtas «раз», žarāis «урозсип; купами» і žāras «загін, купа (людей)». Слід особливо відзначити тісний зв’язок аналізованих прислівників з іменниками. Цей зв’язок відчувається навіть у тих випадках, коли поряд із прислівником немає відповідного іменника, 29 коли прислівник співвідноситься з дієсловом, напр.: almaís «струменем, струменями» (: álma, -ėjo, -ėti «текти, литися струменем»), keperzais «галопом» (: keperžioti, -úoja, -ávo «бігти галопом»), plėsais «щосили» (: plėšytis, -osi, -ėsi «намагатися щосили»). Тісний зв’язок досліджуваних прислівників з іменниками виявляється навіть у тих випадках, коли вони співвідносяться з прикметниками, напр.: dykais «марно; задарма» (: dūkas, -à «порожній; бездіяльний»), pilnais «повним возом, автомашиною тощо» (: pilnas, -à «повний»), saváitmais «само собою; довільно» (: saváitmas, -à «самовільний»), tolimais «далеко, удалині» (: tólimas, -à «далекий, дальній»). Часто утворення досліджуваних прислівників має суто індивідуальний характер. Такі індивідуальні утворення мають різні суфікси, іноді навіть не вживані в утворенні імен сучасної литовської мови. Тому ці індивідуальні утворення важко або й зовсім неможливо співвіднести зі змінними частинами мови. Приклади: ankstáinintais «дуже рано» (пор. ankstì «рано»), dū́rtais «слідом, по слідах» (пор. dūrti, dūria, dūrė «колоти, різко тикати, торкатися чогось або когось»), greičiū́mais «поруч» (пор. gretà «поруч», grẽčiūm «поруч», grẽčiūmai «поруч»). Наведені тут прислівники не мають відповідників серед імен сучасної мови, тому їх можна розглядати не лише як застиглі (лексикалізовані) форми орудного відмінка прикметників, що існували в мові, а згодом вийшли з ужитку, а й як індивідуальні аналогічні утворення, кінцеве -ais яких можна розглядати як своєрідний суфікс. Серед периферійних слів, що своїм кінцевим -ais нагадують застиглі форми орудного відмінка, можна назвати такі: añdais «нещодавно, кілька днів тому», čianájonais «тут», dabārais «тепер», niekadais «ніколи». Кінцеве -ais у цих прислівниках, особливо коли воно ненаголошене або має висхідну інтонацію, можна було б пояснити впливом прислівників на -ais, співвідносних з формою орудного відмінка множини. Так, наприклад, можна було б пояснити -ais у прислівнику nórmais nenórmais «хоч-не-хоч» (пор.: nóromis nenóromis, nóróm nenórom, nórómais nenóromais, nórmais nenórmais), де -ais (за зразком прислівників на -ais), найімовірніше, спочатку отримала форма nórom nenórom. Однак впливом форм орудного відмінка множини не можна пояснити кінцеве -áis, яке за інтонацією не збігається із закінченням орудного відмінка множини, напр. čianáis «тут». Крім периферійних слів, що належать до прислівників, у литовській мові нерідко трапляються й інші периферійні слова: частки (aurēntais «он там, он де», dēltais «усе-таки», nórintais «хоча»), модальні слова (mātomais «очевидно», žinómais «звичайно, безперечно», mūšetais «ймовірно»), звуконаслідувальні слова, значення яких переплітаються зі значеннями прислівників (džingu džìngais «дзінь», grabu grabais на позначення обмацування, пошуків навпомацки, klėdaru klėdarais на позначення хитання, гойдання). У цих периферійних словах кінцеве -ais навряд чи можна в усіх випадках співвідносити із закінченням орудного відмінка множини -ais. Кінцеве -ais цих слів, найімовірніше, складається з частки -ai або найпоширенішого суфікса прислівників 30 -ai та частки s. Це -ais як результат аналогії або впливу закінчення орудного відмінка множини могло б гіпотетично розглядатися лише у звуконаслідувальних словах на кшталт džingu džingais, які, як уже зазначалося, своїми значеннями також переплітаються зі значеннями прислівників. Аналіз цього порівняно нечисленного розряду простих прислівників на -ais, співвідносних з орудним відмінком множини іменників, розкриває різноманітність зв’язків цих прислівників з іншими частинами мови та виявляє цілі ряди периферійних слів, які за своєю зовнішньою формою нагадують досліджувані в цьому розділі прислівники, але за походженням не пов’язані або дуже слабо пов’язані з ними. 2. Прислівники на -(i)úoju, -(i)ája Частково до прислівників слід зарахувати й утворення на -(i)úoju, -(i)ája, наприклад: blogúoju «не в ладах, по-поганому», gerúoju «по-доброму», gražiuoju «добром, полюбовно». Звісно, -(i)úoju у цих прислівниках — закінчення орудного відмінка однини займенникових прикметників — набуває функцій суфікса. Суфіксом -iúoju утворюються прислівники від прикметників з основою на -a, суфіксом -iúoju — від прикметників з основою на -u. Прислівник nesavúoju «1. у поганому настрої; 2. дуже; 3. не з власної волі» походить від nesàvas, -à. У діалектах може випадати не лише кінцеве -u, а й -ju цих суфіксів, наприклад: gerúoj, blogúoj, piktuõ; іноді трапляються давніші форми з -(i)úojuo, наприклад, piktúojuo «злом, лихом». Поряд з окремими згаданими прислівниками в тому самому значенні вживаються форми орудного відмінка однини прикметників з прийменником su або без нього, наприклад: (su) gerù «по-доброму», (su) piktù «злом, лихом». Основой образования этих наречий являются имена прилагательные, прямо или метафорически обозначающие внутренние свойства и качества, напр.: gẽras, -à „хороший, -ая“, dõras, -à „нравственный, -ая“, blõgas, -à „плохой, -ая“, gražùs, -ì „приятный, -ая, хороший, -ая“, piktas, -à „злой, злая, плохой, -ая“. Только в очень редких случаях в основу образования этих наречий могут лечь прилагательные других значений, ср.: greitúoju „наскоро, наспех“ (: greĩtas, -à „скорый, -ая, спешный, -ая“). У реченні досліджувані тут прислівники виступають у значенні обставин способу дії, а іноді — у предикативному значенні, напр.: Мешканці острова добре зустріли Колумба та його людей «Жителі острова зустріли Колумба та його людей по-доброму»; По-доброму — усе гаразд «Якщо по-доброму, то все гаразд»; Я швиденько пообідав «Я нашвидкуруч пообідав». Бувають випадки, коли обставинне значення прислівників на -(i)úoju слабшає: ці прислівники не лише виконують функцію обставини способу дії, а й перебирають на себе частину предикативної функції. У таких випадках поряд із прислівником на -(i)úoju легко маються на увазі форми дієслова būti «бути», напр.: Nuo vakar aš su juo piktuoju «Від учора я з ним не по-доброму (я на нього злюся)». 31 Прислівники на -(i)ája також наближаються до суфіксальних утворень. Вони дуже рідкісні. У літературній мові вони навіть не становлять виразної окремої групи. Серед них можна назвати такі: greitája «поспіхом» (: greitas, -à «швидкий, -а; поквапний, -а»), karštája «швидко, нашвидкуруч» (: karštas, -à «гарячий, -а»), savája «своєю чергою» (: sàvas, -à «свій, своя»), nesavája «1. не своїм голосом; дуже; 2. невчасно» (: nesavas, -à «не свій»), umája «відразу, раптово» (: ùmas, -à «раптовий»). Кінцеве -(i)ája цих прислівників є не чим іншим, як закінченням орудного відмінка однини займенникових прикметників жіночого роду, яке тут перетворюється на суфікс. Прислівники, мотивовані прикметниками з основою на -o, закінчуються на -ája, а прислівники, мотивовані прикметниками з основою на -io, — на -iája. Деякі з цих прислівників утворюють паралелі з прислівниками на -(i)úoju, пор.: greitúoju – greitája. Прислівники на -(i)ája, як і прислівники на -(i)úoju, у реченні найчастіше вживаються в обставинному значенні. 3. Прислівники, що походять від особових і неособових форм дієслова Особові форми дієслова, за винятком поодиноких випадків, у литовській мові не схильні до адвербіалізації, оскільки не можуть уживатися в обставинному значенні, з якого зазвичай починається процес адвербіалізації. З усіх неособових форм дієслова за значенням і вживанням певною мірою до прислівників наближаються лише напівдієприслівники, які й стали основою для творення таких прислівників, як nedėłsiant «швидко, негайно», negaištant «те саме», netrūkus «те саме», bėregint «негайно, тієї ж миті», bemàtant «те саме», bežiūrint «те саме» (пор. також жемайтське bevėizdint, bevėizint «те саме»), vėrkiant «неодмінно, обов’язково; дуже». Деякі дієприслівники разом з іншими словами (зазвичай із прислівниками та частками) утворюють сполуки, що адвербіалізуються або вже адвербіалізувалися, наприклад: akìm bemàtant «негайно, скоро», ilgai nedėłsiant «скоро, незабаром», ilgai netrūkus «те саме», kaip (be)màtant «негайно, скоро», kaip reikiant «як слід, добре», kaip vien reikiant «те саме», kiek nereikiant «багато, щедро», kiek reikiant «достатньо», kur reikiant «де (куди) треба», kur nereikiant «де (куди) не треба», neilgai trūkus «скоро, незабаром», ne kiek netrūkus «негайно, дуже скоро», nórint nenórint «обов’язково, у кожному разі», toliau bùvus «згодом, з плином часу, з часом». Окремі дієприслівники перейшли в частки або сполучники, наприклад: nelyginant «ніби, як, подібно до», nórint «хоча» (пор. також сполучник nórs < nóris). Пор. прийменники, що походять або походять у процесі розвитку від дієприслівників: išskiriant, išskyrus (ką) «за винятком (кого, чого)», nepaisant (ko) «незважаючи 32 «(на що)», neskaitant (ko) «не рахуючи (кого, чого)», nežiūrint (ko) «незважаючи (на що)». Від дієприкметників, як у літературній мові, так і в діалектах, прислівники утворюються найчастіше за допомогою суфікса -(i)ai, напр.: abejojanciai «сумнівно», išglebūsiai «мляво, безживно», deramai «належним чином», užtarnautai «заслужено», dirbtinai «штучно». Таке утворення прислівників слід вважати суто суфіксальним1. У жямайтських діалектах трапляються прислівники, утворені за допомогою суфіксів -ie², -io(je); перший із них збігається із закінченням адвербіалізованого інесива без післялога, а другий — із закінченням інесива, що має післялог, напр.: dàikantie «коли багато пилу, коли дорога запилена», lýnantie «коли йде дощ», pašàlusie «коли трохи підморозило», lýnançioj «коли йде дощ». Пор. також частки-сполучники esą «нібито», būsia «те саме», що походять від відповідних активних дієприкметників. Тут доречно згадати також застиглі форми жямайтських зворотних напівдієприкметників, уживані в обставинному значенні й завдяки цьому близькі до прислівників, напр.: dziaugdamós «радіючи, радісно, з радістю», juokdamós «сміючись, зі сміхом», pašūkėdamos «підстрибуючи, підстрибом». Трапляються також поодинокі адвербіалізовані неозначені форми дієслова, напр.: nepalýginti «незрівнянно, набагато, значно», žūt būt «не на життя, а на смерть». Ще рідше прислівники походять від особових форм дієслова. Про адвербіалізацію особових форм дієслова можна говорити лише тоді, коли ці форми разом з іншими словами утворюють адвербіалізовані або адвербіалізовані сполучення. Пор., наприклад, прислівник bematai «негайно, зараз же» та адвербіалізовані або адвербіалізовані сполучення kaip matai, kur pakliūk, kaip reik(ia), kaip stóvi, kaip švìnta, kiek nerėik(ia), kiek tik nereik(ia) «те саме», «куди завгодно, поверхово», «як слід», «те саме», «на світанку», «дуже багато, більше, ніж треба», «те саме». Адвербіальне значення «за будь-яку ціну» мають і такі сполучення застиглих особових форм дієслова, як lùš (ar) pliš, lùžt(a) (ar) trūks-t(a), pliš (ar) trūks, ar pliš ar trūks, rùks (ar) trūks тощо. Пор. модальні слова або частки, що походять від особових форм дієслова або містять такі форми як компоненти: būdau (< būdavo), būsis, gal būt, girdi, ràsit, ràstum «бувало», «нібито, мовляв», «можливо», «мовляв», «можливо», «те саме». Імовірно, від форм 2-ї особи дієслів походять і такі діалектні прислівники: amàt (< ar matai), kabėrgi (< kaip bėregint), kabežiūrai (< kaip bežiūrai) «зараз же, негайно», «те саме», «те саме». Прислівники, що походять від форм дієслова, або дієслівні компоненти адвербіалізованих сполучень можуть скорочуватися, деформуватися, набувати різних формантів чи неетимологічних елементів, напр.: be- 1 Шире об этом см. „Lietuvių kalbos gramatika“, т. II, Vilnius, 1971, §§ 755—762. 2 Пор. K. Ulvydas, Vienaskaitos vietininko prieveiksmėjimo klausimu, „Lietuvių kalbotyros klausimai“, т. IX, Vilnius, 1967, p. 18. 3. 520 33 màt «зараз же, негайно», hematōs «те саме», kabetmàt «те саме», kqbemàt «те саме», kaip bemàt «те саме», kaip reīk «як слід, як треба» тощо. Прислівник bemàt походить від bemataì або bemàtant, прислівник kabetmàt — від kaip bemataì або kaip bemàtai, kaip bemàtant, прислівник kqbemàt — від kq bemataì або kq bemàtai, kq bemàtant. Кінцеве -os у прислівнику bematōs невіддільне від кінцевого -os у прислівниках nuolatōs «постійно», visadōs «завжди», niekadōs «ніколи». Від прислівників слід відрізняти усічені, деформовані дієслівні модальні слова та частки або сполучники-частки з усіма їхніми варіантами, наприклад: bùsia «нібито, мовляв», kàžì «хто знає, невідомо», kàžina «те саме», kàžin, kàžine, kàžino «те саме», màr̄dos (màr̄dos) «мені здається», ràšek «може (бути), ràšet (ais) «те саме» тощо. Цікаво, що дієслівний компонент žino після першого компонента kàs у складних займенниках і прислівниках може скорочуватися до одного ž, пор.: kažkàs «хтось, дехто, щось, дещо», kažkaìp «якось, невідомо як». З прислівниками не слід змішувати також такі дієслівні або певною мірою пов’язані з дієсловами модальні слова, що походять зі слов’янських мов, як-от vèlyk «краще, охочіше», bevèlyk «те саме». Само собою зрозуміло, що й численні варіанти цих слів не належать до категорії прислівників, пор.: bevèly «краще, охочіше», vàlent «те саме», vàly «те саме», vèl «те саме» тощо. Від прислівників необхідно відмежувати як частку màž «може (бути)», так і модальне слово musèt «мабуть, імовірно» з усіма їхніми варіантами, наприклад: mažàk, mažàlai, mažàm, mažì тощо; musè, musèt, musèk тощо. Першими джерелами перелічених тут слів є слов’янські мови, пор. рос. діал. валей «краще, охочіше», білорус. діал. валі́й «те саме», велей «те саме», вялей «те саме», рос. діал. волей «те саме», польс. wolej «те саме», білорус. вялець «бажати, хотіти», рос. діал. волить «те саме», польс. wolej «віддавати перевагу, більше хотіти»; польс. może «може (бути)», білорус. можа «те саме», рос. может «те саме», польс. musi «мабуть, імовірно», білорус. мусіць «те саме». Численні варіанти цих слів здебільшого утворилися вже на литовському ґрунті. Цікаво зазначити, що серед варіантів слова musèt є й такі, як musètai, musètais, де кінцеві -ai, -ais збігаються з такими самими закінченнями прислівників. Кінцеві -ai, -ais у згаданих тут варіантах, як і взагалі в частках або модальних словах, можливо, виконують лише емфатичну чи ритмомелодійну функцію. Слова vèlyk, bevèlyk та їхні варіанти можуть співвідноситися також із дієсловом vèlyti «хотіти, бажати; дозволяти; радити», що походить зі слов’янських мов. Уживані в діалектах префіксальні утворення atvèlyti «дозволити», bevèlyti «хотіти більше, віддавати перевагу», išsivèlyti «отримати дозвіл», ivèlyti «умовити», pavèlyti «дозволити» тощо також могли сприяти утворенню варіантів слів vèlyk, bevèlyk. Надійшло 1. VI.1973