Lietuviškos kilmės leksika Aũkštdvario lenkų šnektoje

LIETUVIŲ AREALINĖS LINGVISTIKOS KLAUSIMAI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA Е. ҐРІНАВЕЦКЕНЄ ЛЕКСИКА ЛИТОВСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ В АУКШТАДВАРІСЬКІЙ ПОЛЬСЬКІЙ ГОВІРЦІ Досліджуючи розмовну мову мешканців околиць Аукштадваріса Тракайського р-ну, встановлено, що частина давніх місцевих жителів цих околиць розмовляє польською і що більшість із них здавна майже або й зовсім не знає литовської. Уживання польської мови в цих місцях має свою тривалу історію1. У цих околицях польські шляхтичі здавна мали свої маєтки, через які, безперечно, разом із польською культурою поширювалася й поступово утвердилася польська мова. Польська мова тут також не є ані однорідною, ані чистою. Насамперед їй властиве місцеве діалектне забарвлення2. Крім того, у ній живий певний пласт білоруської, а особливо литовської лексики3. Литовська лексика тісно пов’язана як із минулим, так і з сучасним суспільно-культурним життям литовських селян і охоплює переважно різноманітні терміни повсякденного вжитку. Тут подано невеликий зразок такої литовської лексики4, записаної нами в Аукштадварісі 1972 р. apilinka «адміністративний центр околиці»: apilinka postawiona tutaj; nauczyciel mieszka gdzie apilinka, пор. лит. apýlinkė. bàndimas «спроба»: ja zrobię bàndimas, пор. лит. bañdymas. barszkùli «дзвіночки, які вішають коневі на шию»: z barszkułami swaty przyjechali, пор. лит. діал. barškūliai. 1 Žr. Mažoji lietuviškoji tarybinė enciklopedija, I, Vilnius, 1966, p. 188–189; plg. Halina Turska, O powstaniu polskich obszarów językowych na Wileńszczyźnie (toliau — H. Turska), Wilno, 1939, p. 1 tt. 2 Тут особливо варто відзначити коротку вимову кінцевих a, ę (подібно до коротких литовських o, e) і без носового відтінку, наприклад: majo = mają, żyje = żyją (в ілюстраціях досліджуваних слів ці закінчення записано так, як вони вимовляються). Подібні випадки вимови характерні також для польських говірок Білосточчини (Польська Народна Республіка), пор. Teksty gwarowe z Białostocczyzny z komentarzem językowym, pod red. A. Obrębskiej-Jabłońskiej, Warszawa, 1972, p. 18–25, 27 tt. Зворотну частку się тут вимовляють як sia (brążąc sia); у формах чоловічого роду однини минулого часу дієслів ł після приголосного не вимовляється (zjad ‘źjadł’); у першій особі множини теперішнього часу вживається закінчення -mo (nazywamo ‘nażywamy’). Трапляються тут і інші, дрібніші діалектні відмінності. 3 Пор. H. Turska, p. 63 tt. 4 Значення литуанізмів, уживаних у місцевій польській говірці, найкраще виявляється в наведених ілюстративних реченнях. У всіх випадках литуанізми зіставляються з литовськими відповідниками; за потреби (коли литовського прикладу недостатньо або коли в польській мові вживається інше слово) — також із відповідними словами польської літературної мови, білоруської та російської мов. У багатьох випадках запозичене з литовської мови слово зберегло своє давнє місце наголосу. Щоб показати такий наголос, наголошений склад слів, які вважаються литуанізмами, позначено знаком гравісу. 136 baladāč sia «хитатися, рухатися»: потрібно стежити, щоб підкова не хиталася на копиті. zabalaďe sia «замутитися»: вода замутилася. В обох випадках значення слова змінилося, пор. лит. baladōtis «стукатися, грюкатися». blinda «верба»: blinda — м’яке дерево, пор. лит. blinda, bliñdē, blendis. boltùsnik «чинбар»: я попросила чинбаря, щоб він не вищипував вовну, пор. лит. baltùšnikas, baltùšnykas «чинбар», але: пол. białoskórnik5. bònda 1. «буханець»: спекли великий буханець; 2. «булочка»: він з’їв булочку; вона розпалила піч, пекла булочки; 3. «картопляна запіканка»: спекли терту запіканку, пор. лит. bandā, bandelē. branktùk «паличка для прив’язування ниток основи»: паличку для прив’язування ниток основи треба прикріпити до верстата й ткати, пор. лит. branktùkas «брязкальце для прив’язування ниток основи». brāzgāč sia «брязкатися»: він почав брязкатися, а до хати не пішов, пор. лит. brązgintis; pabrāzgāč sia «задзвеніти»: щойно задзвеніли ключі (петлі), і вона витягує зуб, пор. лит. pasibrązginti. bròdnik «брідник»: ловили рибу брідником, пор. лит. bradìņys. Це запозичення вживається і в польській літературній мові. Імовірно, саме звідти воно й потрапило до досліджуваної говірки; пор. також bradzinỹs (Onuškis, Pivašiūnai). brukòwač «воркувати»: голуб воркує, пор. лит. brukúoti < burkúoti. bùksa 1. «безрогий, безногий, безрукий»: безрога корова; він безрукий — немає руки; 2. «протез»: він носить ногу в протезі, пор. лит. buksà «безрога корова, людина без пальців». bucz «верша»: ставили верші, пор. лит. bučius6. bùmbul «бульба, цибулина»: у кози такий бульб , пор. лит. bùmbulas. burbulíč «бурчати, дорікати»: баба бурчить і бурчить, пор. лит. burbuliuoti. burbùlka 1. «бульбашка»: як бульбашки почнуть куритися, то буде довгий дощ; 2. «той, хто бурчить, дорікає»: баба така велика буркотуха, пор. лит. burbuliùkas, burbulas. burlùga «каша»: молоко — як каша, пор. лит. burlagà «болото, каша». cyr wir wir pawàšaris: жайворонок каже: цір-вір-вір, весна. džegieć «дьоготь»: чистий дьоготь із березової кори, пор. польську літературну мову džegieć (< лит. degùtas). dyrwān «цілина, необроблена земля»: na dyrwān trzeba słać len; wyorać na zima dyrwān; czomberek na dyrwànach rośnie, пор. пол. діал. dyrwan (< лит. dirvōnas). Місце наголосу в слові шекоти свідчить про його безпосереднє запозичення з литовської мови. dudùk «одуд (Upupa epops)»: dudùk na deszcz krzyczy, пор. лит. діал. dudùkas, але: пол. dudek, білор., рос. yòdō. dùji «гази»: przygotowila na dùji, пор. лит. dùjos. dùlka «висівки»: dužo dùlki w lmie. Значення змінилося, пор. лит. dùlkės. elektryñia «електростанція»: jak zrobili elektryñia, zrobilo sia jezioreczko, пор. лит. elektrinė. gil «глибокий»: gili kąsajo krowy, пор. лит. gylỹs. 5 Пор. «Словник польської мови», укладений під редакцією Jana K a r ł o w i c z a, A d a m a K r y ń s- kiego, Władysława Niedźwiedzkiego, I, Warszawa, 1900, p. 189: 1 (Boltùsznik) garbasz < може походити від лит. báltas = білий, отже. białoskórnik >. «Литовська термінологія», V., 1975, p. 166. 6 Пор. K. Mūlenbacha «Латиський словник», редагував, доповнював і продовжував J. Endzelīns, I, Rīga, 1923–1925, p. 334; V. Urbutis, «Литуанізми сучасної білоруської мови», „Baltistica“, V(1), 1969, p. 51–52. 137 gilować «глибоко копати»: giliūjo krowy i teluki, пор. лит. gyliuoti. giminazija «гімназія»: on w gimnazji uczył sia, пор. литовський діалектний варіант gimināzija (застаріле), тоді як у польській літературній мові — gimnazjum. girmik «лісник»: girmiki zbierajo smarkaczy brzozowe, пор. литовський літературний варіант girininkas. Форма слова свідчить, що воно прийшло із сусідніх литовських говірок; пор. також girinykas (Онюшкіс, Стаклішкес, Півашюнай та ін.). girnikija «лісництво»: do girnikiji wiozo te szyszki, пор. литовський діалектний варіант girmykiją, літературний варіант girininkiją. giwis «чибіс»: giwis przylecial, пор. лит. gyvis gyvis (крик чибіса), gyvė, gyvūtė «чибіс». grābel «граблі»: tutaj grābel i kosa, пор. лит. grėblỹs, grėblis, але: польська літературна форма grabie (форма множини), а також біл. граблі, і: граблю. grabiast «грабляст»: grabiasty pilowane; sloma przywiãzujo do grabiasta; grabiast nowy, пор. лит. grebėstas. grabiastowāć «граблястувати»: trzeba grabiastować chata, пор. лит. grebestuoti. gùmbas «матка; перейми»: moja kobieta gùmbas męczy, пор. лит. gùmbas. jākny «печінка»: on tylko zjad lietki, jākny i serce; jākny bywajo przy bebeku; trzeba pokosztować miętuza jākny, пор. лит. jėknos. jinkszczyr «інкштірас»: jinkszczyr ten wyciśni, i robak wylezi, jak jemu trzeba; w skórze znak jest, gdzie jinkszczyr był, пор. лит. inkštiras. kaciuk «кошеня»: w tym rojstu kaciuk taki kniau kniau, пор. дзукійський діалект (Онюшкіс, Півашюнай) kaciukas, лит. kačiukas, але: польське kotka «кішка», kociak, kociątko. kambariuk «кімнатка»: ona ma jeden kambariuk, пор. лит. kambariukas. karczūki «гілки вільхи»: karczūkami drzewa rzucili do wody, пор. лит. karčiūkė. kasztaniuk «кінь каштанової масті»: kasztaniuk u jego byl taki dobry, пор. лит. kaštaniukas (<пол. kasztanek). kiernož «кнур»: do kiernoža trzeba pędzić świnia; dziki kiernož. керно́з, кірно́з широко відомі також у білоруських говірках BTSR⁷. Російські кирнос, кирноз М. Фасмер вважає полонізмом⁸, тоді як Ф. Славський у цьому сумнівається й вважає попередні етимології цього слова сумнівними⁹. Оскільки слово не має надійної етимології, спробуємо запропонувати нову, засновану на литовських мовних фактах. На нашу думку, за значенням і словотвором це слово цілком природно можна пов’язати з лит. kernėžas, kernāžas «невисока на зріст, широкоплеча, сильна людина, яка любить битися»¹⁰ (щодо словотвору пор. vaikėzas, bambėzas, nar nėžas), яке, своєю чергою, тісно пов’язане з kerną «той, хто відстає в рості, не виростає», kerniukas «коротун», а також kerōti, kėras. klak «зім’ятий шматок, грудка»: koń klāki robie; żuje żuje i wyżuca ten klak, пор. лит. klākas, klėkas «пакля, затичка». Лит. klākas цілком обґрунтовано вважають спорідненим із рос. клок «пучок (волосся, вовни)» та польськ. kłaki «відходи льону або конопель, клоччя»¹¹. За своїм значенням воно, на нашу думку, цілком близьке також до рос. 7 Наприклад: ён прыёхаў вылгаць кернога Жиляй, Вієйський район; цы кнур, цы керноз С. Смилгиняй, Вороновський район; див. також T. Ф. Сцяшковіч, Матэрыялы да слоўніка Гродзенскай вобласці, Мінск, 1972, с. 229. 8 Див. М. Фасмер, Этимологический словарь русского языка, II, Москва, 1967 (далі — M. Фасмер), с. 238. 9 Див. Fr. Sławski, Słownik etymologiczny języka polskiego, II, Kraków, 1958–1965 (далі — Fr. Sławski), с. 155–156. 10 Žr. Lietuvių kalbos gramatika, I, Vilnius, 1965, p. 334; Lietuvių terminologija, p. 178. 11 Див. LKŽ V 952. 138 klėk «застигла ікра; що-небудь затверділе»12. У литовській мові його безсумнівними спорідненими словами слід вважати klekėtas, klėkena «згусток», klėkenas «коров’ячий послід», klekāše «густе болото», klakóti «набивати», paklàkti «поперхнутися», užklàkti «вдавитися», klakúoti «робити клак», suklekėti «згорнутися, загуснути», klėkti «твердіти, згортатися». Отже, можливо, найближчою до істини є та частина етимології цього слова у М. Фасмера та Ф. Славського, де слов’янські клок, клаки пов’язуються з лит. klekti13. З огляду на це, найімовірніше, можна дискутувати з думкою, згідно з якою литовське klākas вважається запозиченням із російської14. Безперечно, це слово звуконаслідувального походження. klūmpi «дерев’яні черевики»: klūmpi nosili kiedýś; skaptukiem klūmpi wybierali, пор. лит. klūmpė. kòmblą «стовбур, комель»: kòmblą drzewa twardziejsza; kobieta len czesała: kòmblì tut, wierchowiny tut rzuciła, пор. лит. kamblys, але: рос. комель, білор. каме́ль. krējga «гребінь»: bocian na krējdzie gniazdo zrobil, пор. лит. kraigas, krėigas. krent «берег»: dalej dyrwāń, a pod krēntem jeziora my zasneli, пор. лит. krańtas. krušnia 1. «купа каміння в полі»: w kruśniach ptaki żyli; 2. «піч для сушарні»: w kruśnie jamka zrobiona i potem kamieni nakładzioné, пор. лит. krúśnė «купа каміння в полі». kubilūk «діжечка»: kubilūk dla baćwiń, пор. лит. kubiliūkas, але: польськ. kubelek, kubelko «відерце»; білор. кубенók, кубе́лак «невелика діжка»15. kumpiàk 1. «шинка»: kumpiàki wiąży na tej żerdeczki; 2. «стегно»; kumpiàk boli; koguta kumpiàk, пор. лит. kùmpis: kùmpti. kolūk «остюк»: nie będziesz pejsać jęczmień, to z kolūkami będzie, пор. лит. kuoliukas16, див. також kuolinė adata, kuõlis «цвях». kupràty «горбатий»: człowiek kupràty, пор. лит. kuprótas. liszcza «сочевиця»: з тієї сочевиці млинці добре печуться, пор. діал. дзуків lišiai < lėšiai. lūrba «велика тріска з колоди»: треба lūrby збити з плащаків, пор. лит. liūrba. labūnić sia «пригощатися»: він labūnil sia, labūnil sia і поїхав сюди, пор. лит. lābin-tis «пригощатися». lek «лук»: лук із дерева для верші; лук, зроблений із коси; дерев’яні луки, пор. лит. lañkas. lūpy «губи»: кажуть lūpy, а устами, пор. лит. lūpos. mokikła «школа»: дорога до mokikły йде, пор. лит. mokykla. motūla «матуся»: батько здоровий, а motūła? у моєї motūły так було; моя motūła спекла поганий хліб, пор. лит. діал. motùlė, motùlė, але: пол. matula. 12 Див. M. Фасмер, с. 246. 13 Див. M. Фасмер, с. 252; Fr. Sławski, с. 247–248. 14 Див. E. Fraenkel, Litauisches etymologisches Wörterbuch, Heidelberg – Göttingen, 1955–1962 (далі – E. Fraenkel), с. 263. 15 Щодо походження kūbilas пор. S. Karaliūnas, Dėl keleto lietuvių kalbos skolinių, – Iš lietuvių leksikologijos ir leksikografijos, Vilnius, 1970, с. 183. Зауваження B. Vanagienė та V. Vitkauskas (див. Dr. dėl kūbelo, – Leksikos tyrinėjimai, Vilnius, 1972, с. 222, прим. 6), що «хоча запропонована S. Karaliūnas етимологія цього слова й дуже цікава, однак важко відмовитися від пов’язування зі слов’янським… къбълъ…», на нашу думку, не маючи доказів, є необґрунтованим і не змінює ситуації; пор. також S. Karaliūnas, Iš baltų kalbų puodininkystės terminijos istorijos, – Lietuvių terminologija, с. 132, прим. 14. 16 Щодо походження kuõlas пор. E. Fraenkel, с. 312. 139 odlurbòwać «зішкрібати зі стіни незграбу»: odlurbūji kolunem i czeszy sklutem; plaszczak odlurbowali, пор. лит. liùrba. oksciùki «підошви, шипи»: oksciùki rosno kurom, пор. лит. akščiùkai: akštinai, але: польськ. ość «колючка». osklutòwać «обтесати склютою»: osklutowali plaszczak, пор. лит. nuskliùuoti «обтесати», див. sklut. oszàki «остюки»: oszàki zostajo sia od żyta; w chlebie dużo oszàków, пор. лит. ašakos. pàkulnica «тканина з клоччя»: pàkulnica dla spodniczki; pàkulnica z pakuly, spodniczka robio, пор. лит. діал. pakulnỹs + слов’янський суфікс -ica; пор. також польське діалектне 17, запозичене з Литви,pakulnica. pàkuly «клоччя»: pàkuly dla worków; baba obložyla sia pàkulami, пор. лит. pàkulos. Місце наголосу свідчить, що слово було запозичене безпосередньо з литовської. pamìnkl «пам’ятник»: wszystkie te paminkły on zakopal, пор. лит. pamìklas. pàmpuch «пампух; пухкий млинець на дріжджах»: te bliny nazywamo pàmpuchi. Етимологи вважають польське pampuch запозиченням із нім. Pfannkuchen (верхньонім. pfannkuoche, нижньонім. pannekòke) «млинець, плаский корж, спечений із яєць (frixum ex oves)», яке виникло внаслідок дистанційної прогресивної асиміляції p–k > p–p18. Як свідчить фонетика pàmpuch, до досліджуваної говірки Аукштадвари він, імовірно, потрапив із польської мови. У литовській мові відомий його варіант pampuškà, також запозичений через польську19. Однак чи справді pàmpuch і його варіанти безсумнівно є германізмами? Спираючись на окремі форми слів, що виникли внаслідок контактів між мовами сусідів (литовців, білорусів, росіян, поляків, німців) та їхніми говірками, а також на деякі дані литовської фонетики й семантики, спробуємо запропонувати нову етимологію слова pàmpuch та обґрунтувати її. Погоджуючись із тим, що запозиченням загалом властиве певне спотворення форми та її пристосування до закономірностей мови (або говірки), яка його запозичує (пор. нім. Korridor > лит. діал. kolidorius, рос. діал. коридор; лат. marmor > лит. діал. mármulas, рос. мрамор; лит. nėrimastis > біл. діал. не́марасць; нім. Planke > лит. діал. blánka; лит. pirtis > східнопрус. нім. діал. Birt, нім. Feldscher, рос. діал. фершал та ін.), усе ж досить важко повірити, що польське pampuch (від нього також польськ. pampuszka, лит. pampuškà, рос. пампушка) могло фонетично виникнути з німецького двокомпонентного слова Pfann-kuchen шляхом дистанційної прогресивної асиміляції, коли задньоязикове k під асиміляційним впливом передньоязикового p перетворилося на p. Адже звуки зазвичай уподібнюються, коли вони мають однакову або близьку артикуляцію (пор. наведені вище випадки), тоді як тут розглядувана асиміляція приголосних незвична й навряд чи фонетично можлива. Джерела польської мови не фіксують подібних випадків уподібнення звуків20. Наскільки нам відомо, таких випадків не знає і литовська мова. 17 Žr. Słownik gwar polskich, ułożył Jan Karłowicz (toliau — SGP), IV, Kraków, 1906, p. 12. 18 Žr. Aleksander Brückner, Słownik etymologiczny języka polskiego, Warszawa, 1970, p. 393; М. Фасмер, Этимологический словарь русского языка, III, Москва, 1971, p. 194. 19 Пор. E. Fraenkel, 536. 20 Пор. Z. Klemensiewicz, T. Lehr-Spławiński, S. Urbańczyk, Gramatyka historyczna języka polskiego, Warszawa, 1955, p. 154–156. 140 Малоймовірним є також перетворення однозначного німецького Pfannkuchen, запозиченого польською мовою, на багатозначне слово. Певні сумніви викликає наявність поряд із pampuch слів pepuch, pepuszka, pepuszek, що мають усі значення pampuch та ще кілька аналогічних²¹. Отже, семантика слів обох груп цілком однакова, тільки першу з них представляє лише одне pampuch, а другу — численна група похідних слів. Спільність семантики цих слів і зіставлення їхніх форм дають змогу досить легко побачити прямий споріднений зв’язок між ними. Адже корені pep- і pamp- цілком можливі фонетично. Це, безперечно, інший ступінь чергування голосних у корені. Однак це, звісно, не польське утворення (пор. польські zębaty: ząb; dębina: dąb і pepuch: pampuch замість очікуваного *papuch). Залучивши литовську мову, цілком закономірно можна побачити явище, властиве їй (пор. rimti: remti: ramstis; linkti: lenkti: lankas; semti: samtis. Отже, і pemp-: pamp-). І цьому, до речі, анітрохи не суперечать ані семантика цих слів, ані їхня форма. Це частково підтверджують численні литовські приклади з обома ступенями чергування голосних у корені (пор. pimpis ‘невеликий нарив, прищ; пеніс’, pimpukas ‘маленька дитина; невисока людина’, pimputys ‘брунька’, pimpiras ‘пасмо сплутаного волосся, жмут’, pimpolas ‘родимка, наріст’, pimpkus ‘пампушок’: pempūs ‘огрядний, жирний’, а також pėmpė22 ‘невеликий болотяний птах із родини сивкових; погана дівчина’; pėmpėti ‘зникати, сохнути, виснажуватися’²³: pampti ‘розширюватися, розбухати; повніти, товстішати; набрякати; набухати, пухнути, збільшуватися’, pámpa ‘невелике здуття, ґуля’, pámpė ‘той, хто товстий, роздутий’, pámpla ‘невисока людина з животом; тварина з відвислим великим животом’, pamplė ‘розтелепа, невдаха’, pamplýs ‘товстун, пузань, коротун’, pamputys ‘грудка; клубок; пухла булочка, пончик; товста невисока дитина, хлопчик’ та ін.; пор. також, імовірно, запозичені з литовської слова східнопрусських німецьких говірок Pampe, Pampel, Pams «каша, густа маса, густий суп, узагалі щось кашоподібне»²⁴). Отже, можна було б припустити, що й pampuch з усією своєю семантикою могло бути запозичене польською з литовської. Це особливо підтверджує прямий литовський діалектний відповідник pampūkas ‘млинець, спечений із пшеничного борошна’ — закономірний польський pampuch 21 Див. Słownik języka polskiego ułożony pod redakcją Adama Kryńskiego i Władysława Niedźwiedzkiego, IV, Warszawa, 1908, p. 29, 31; SGP, IV, p. 22, 81. 22 Зіставлення лит. pėmpė з латв. pempe ‘короткий батіг; короткий хвіст свиней, куций хвіст коней’, як пропонує Е. Френкель (с. 569), цілком обґрунтоване. Адже й Я. Ендзелін (див. K. Mūlenbacha, Latviešu valodas vārdnīca, rediģējis, papildinājis, turpinājis J. Endzelīns, III, Rīgā, 1927—1929, p. 199) пов’язував латв. pempe із pėmpt, pámp’t ‘розбухати’, але, на нашу думку, наведені значення pempe пов’язані радше з поняттям товщини, а не короткості; пор. також латв. pēmpis ‘живіт, хворобливе здуття живота’, pempel is ‘доволі товста, кремезна людина’, pempelēties ‘дуже тепло й щільно вдягатися, закутуватися’ тощо. Отже, лит. pėmpė, найімовірніше, отримала свою назву не через короткий хвіст (до речі, її хвіст зовсім не короткий!), а через виступаючий чуб. Якщо ця етимологія pėmpės видасться прийнятною, відпаде зіставлення Е. Френкеля цього слова з kėmpė ‘деревна губка’. 23 Pėmpėti також, найімовірніше, невіддільне від pámpti ‘розбухати’, попри те, що в LKŽ, IX, с. 778 наведено його значення ‘зникати, сохнути, виснажуватися’. Ці значення дещо уточнюють словникові приклади, що їх ілюструють: хай би корова й виснажилася — усе одно корова, а не коза. Виснажила курку, гуску; Виснажилася, мов губка. Зміст прикладів начебто свідчить, що за семантикою pėmpėti усе-таки значно ближче до поняття ‘розширюватися, набухати, розбухати’, ніж ‘сохнути, стискатися’. 24Прусський словник. Східно- та західнопрусські провінціалізми в алфавітному порядку, укладений Г. Фрішбієром, II, Берлін, 1883, с. 119. 141 го фонетичний відповідник25. Отже, визнаючи спорідненість між польським pampuch і литовським pampūkas та вважаючи їх першоджерелами цієї спорідненості, у цьому разі довелося б відмовитися й від ролі німецького Pfannkuchen. Литовське слово, потрапивши на польський ґрунт, зберегло до наших днів первісний вокалізм кореня та семантику, набуло слов’янського суфікса -uška і в такому вигляді надалі запозичувалося іншими слов’янськими мовами, а потім знову повернулося до литовської. pardawiej̇as ‘продавець’: зайшла до м’ясної крамниці, і pardawiej̇as дав мені жир, пор. лит. pardavėjas. Слово потрапило до польської говірки зовсім недавно, адже й у литовських говірках воно загалом порівняно нове; пор. дещо давніше kráutuvininkas або запозичення krómininkas. parsiūk ‘поросятко’: мати поросят і захула; корито для поросят; прилетіло дванадцять поросят, пор. лит. paršiukas. pėjsać ‘мати остюки’: ячмінь треба очистити від остюків, пор. лит. paisyti, paisas ‘ости з очищеного ячменю; неочищені зерна ячменю з остюками’. pėjsany ‘очищений від остюків’: ячмінь, очищений від остюків, пор. лит. paisyti, paisytas. pienkietūkas ‘оцінка «п’ять»’: учитель поставив п’ятірку, пор. лит. penketūkas. piesta ‘ступа’: ми ступаємо в ступі, пор. лит. piestà. pirmininkas ‘голова’: він був головою колгоспу, пор. лит. діал. pirminykas, лит. pirmininkas. Отже, слово запозичене із сусідніх литовських говірок. plàszczyć ‘бити, гупати’: хто там грюкає дверцятами, пор. лит. plėškinti ‘бити, грюкати’, але: польське on płaska ‘він гупає’. pliewa ‘плевра, легенева оболонка’: він захворів на плєву, пор. польське plewa ‘пліва’, білоруське плёва ‘плівка’, литовське plėvė. Фонетика слова свідчить, що воно запозичене з литовської. ploksz ‘плюх’: плюх — і попливла, пор. лит. pliókšt. pòs­zor «корм»: on pòszoru przywioz do konia, пор. лит. pašaras. pradzienik «особа, яка пасе по черзі стадо стільки днів, скільки власних голів худоби має у стаді»: skierdzia nie można wytrzymać, to pradzieniki siedli, пор. лит. діал. pradzienýkas, польс. pradienińkas «наймит, який працює один день»26. pramūga «простір між піччю та стіною»: pramūga — żeby ściana nie zapaliła się, пор. лит. pramūgà «простір між стіною та піччю; простір між лісом та озером; вирубка; заглиблення; яма на дорозі», пор. також prasimūginti «пробратися»27. przyświron «присінок»: na przyświron podloga stawio, i deszcz nie zaleje, пор. лит. priesvirnis. 25 LKŽ IX 315 pampūkas, на нашу думку, безпідставно вважають запозиченням із польської мови. Варто також зазначити, що в польській мові поряд із pampuch зафіксовано й pampuk, уживане в тому самому значенні (див. Słownik języka polskiego przez M. Samuela Bogumiła Linde, II, część II, w Warszawie, 1811, p. 620). Саме воно могло бути безпосереднім першоджерельним відповідником лит. pampūkas, згодом у польському мовному середовищі перетворившись на pampuch. На те, що польське pampuszka походить із Литви або вперше зафіксоване в її документах, свідчить, зокрема, також SGP IV 22. 26 Пор. також Е. Й. Грынаевецкене, И. П. Ковальчук, Ю. Ф. Мацкевич, Е. М. Романович, Северозападные белорусские говоры литовского пограничья, — Балто-славянский сборник, Москва, 1972, p. 383. 27 Щодо зв’язку pramūgos із польським framuga пор. також А. У. Арашонкава, Е. І. Грынаевцкене, І. П. Кавальчук, Ю. Ф. Мацкевич, Я. М. Рамановіч, Л. Ф. Шаталава, З лек-сікі беларускіх гаворак заходняй зоны, „Весці Акадэміі навук Беларускай ССР, № 4, 1969, Серия грамадскіх навук“, p. 126. 142 pulkować sia «збиратися в гурт, гуртуватися»: ryby pulkuojo sia do narestu, пор. лит. pulkúotis28. pumpéryca «брунька»: pumpéryca — що тримає нижній камінь. Pumpyrca, найімовірніше, < *pumpuryca < лит. pumpurė + слов’янський суфікс -yca. pundėczek «головатий»: pundėczki виходять: голови великі, з хвостами, пор. лит. pundagalvis, pundagalvis; pundōkas, pundžius, pūngalvis, pūngzla, puntūkas, puntagalvis «те саме», pundza «пампушка, товстун». pùsla «пухир»: moczowa pusta, пор. лит. pùslė. radikis «редиска»: dokładali kruczki, bulby i radikis, пор. лит. ridikai. raudonik «червоноголовик»: i raudoniki rosno: czerwona główka, пор. лит. raudoni-kis, дзукськ. raudonikas. rėžgini «pėzgìnės»: i mierosz (= певний тип сітки) robio jak rėzgini; kiedyś stomy nosili w rėzginiac̄h, пор. лит. rėžginės. rojst «болото»: z ròjstu mech wiezli; jest rojst jakie trzy aktary; jest jego przy ròjstach, on poszed do ròjstu, пор. лит. raistas. rojstèczek «болітце»: w tym rojsteczku wody mnie do kolan; do rojsteczku ja jej zaprowadzil, пор. лит. raistas. scimbir «старий лось»: листя облетіло, один scimbir залишився сам, пор. діал. дзуків scimbiras, лит. stimbiras, stimbas, stimbirys «старий лось», stim bti «твердіти, рости в стебло». siesielė «медсестра»: та siesielė прийшла до нас і каже, пор. діал. дзуків sesėlė, лит. sesėlė. skaptūk «різець»: skaptūkiem вирізали ложки; skaptūk як ciesiolka, пор. лит. skaptūkas. skaptować «вирізати різцем»: skaptūk добре різьбить, пор. лит. skaptuoti. skierstūwi «поминальна трапеза після забою свині»: skierstūwi несуть одне одному, пор. лит. skerstù-vės. skierdž «(s)kerdžius»: skierdž і сім пастухів; skierdžia доводилося брати там, де село невелике, і skierdžia неможливо витримати, пор. лит. (s)kerdžius. skierdžiowy «пастуший»: skierdžiowa яєчниця (= яєчня), пор. skierdž. skilāndzia «копчене м’ясо»: skilāndzi вішають на цю жердинку, пор. лит. skilandis. sklut «сокира для тесання візерунків»: були skluty; тесати sklutem, пор. лит. skliutas. sōla «острів»: у озері є такий острів; на островах і дерева ростуть, і гриби; на острові в озері, пор. лит. sala. stembula «стебло, держак»: stembula буряків, пор. лит. stámbas, stem̄bas, stam̄baras, stemberys, stembris «стебло рослини, стрижень», stembti «ставати пружним». strōzda «дрізд»: strōzda вигодує дітей зозулі; strōzda більший за шпака, пор. лит. strāzdas, пол. drozd. swiron «комора»: вони пішли до swirna полежати; swiron ставлять на високих ніжках; у swirnie зроблені такі жердинки для м’яса, пор. лит. svīrnas. 28 Пор. також E. Fraenkel, с. 665—666; P. Skardžius, Die slavischen Lehnwörter im Alt-lita uischen, Kaunas, 1931, с. 183. У польській мові pulkować відоме лише у значенні «формувати військові полки» і властиве тільки старим писемним пам’яткам (Słownik języka polskiego Jana Karłowicza, Adama Kryńskiego i Władysława Niedźwiedzkiego, V, Warszawa, 1912, с. 433). У новому польському словнику (Słownik języka polskiego, redaktor naczelny Witold Doroszewski, VII, Warszawa, 1965) його зовсім не подано. Крім того, і саме польське pulk не має властивого литовському pulkui значення «гурт, компанія», від якого, безперечно, утворилося й значення досліджуваного діалектного pulkować sia. 143 szakàlik «шакалик»: szakàlik taki krótkį zrobiony, пор. лит. šakaliùkas. szėszka «тхір»: szėszka stary (також про хитру людину), пор. лит. šeškas. szlin «шляс»: szlin — сіра земля, непридатна, там нічого не росте, пор. лит. šlẏnas. szẏpul «шипуль»: narobil szypuli na rozpałka, пор. лит. šipulys. szùly «стовпи»: szùly w drzwiach, пор. лит. šulai. teletnikàjtis «загінчик для телят, обгороджене пасовище для телят»: teletnikàjtis tam dobry, пор. лит. діал. telėtnykdítis < біл. цярлнник + литовський суфікс -aitis. trėjna «колюча соснова жердина для огорож»: zrobili takie trėjny z klodek; moj człowiek narobil trėjnów, naszczepal bląków, пор. лит. діал. treinas. tript «трипт»: tript, i stawal, пор. лит. tript. trùkziel «trùkžolė, така лікарська рослина від грижі (Plantago lanceolata)»: suchiego trukźielu niema; trùkziel jak kwitnie, to bialo, jak morkownik < з лит. trùkis «грижа» + пол. ziele «трава» (отже, досліджуване слово є гібридом), пор. лит. trùkžolė (< trùkis «грижа» + žolė «трава»). ùdra «видра»: ùdra — гарний звір, пор. лит. ūdra, пол. wydra. ùkia mokikla «сільськогосподарська школа»: gdzie ten parkam, tu ùkia mokikla, пор. лит. ūkio mokykla. Складене слово в авкштадварську польську говірку могло потрапити в роки буржуазної влади, коли створювали школи такого профілю. walgikla «їдальня»: teraz tam dom stoi, i tam walgikla, пор. лит. valgykla. Слово могло потрапити до говірки і в нові, навіть повоєнні часи, коли сільські жителі почали ширше користуватися їдальнями. wàrža «садок для зберігання живої риби у воді»: wàrža — żeby ryba żywa była; jeziorze on wàrży trzymal, пор. лит. vàrža, пол. wiersza. węcierż «черево»: węcierż ma dwie garly, пор. лит. vénteris. wiercina «вірцина»: wiercina obarzanek kosztuje rubel; bywalo i pięć i sześć wiercinów obarzanek wygram, пор. лит. virtinė. wirsžajtis «колишній виборний або призначений керівник адміністративної установи ґміни»: on byl wirsžajtis, пор. лит. заст. viršáitis. Слово, очевидно, потрапило до досліджуваної говірки за часів буржуазної влади. żàblą «заблеяти»: żàblal ten jagniuczek, пор. лит. užbliovė, але: біл. забляяў, польське діал. bečzeć «блеяти»; пор. також давньопол. blwać, bluć «блювати» (про кров). zaputnėj «спітніти»: noga zaputnęła mocno, пор. лит. supùto. żilwica «вербичок»: żilwicami wiązali plot, ćwieków nie bylo; rozgi z żilwicy, пор. лит. žilvitis. żlugta «мокре місце»: do tej żlugty wody dużo trzeba; moknie bielizna w żlugcie, пор. лит. žlugtas. Наведені лексичні литуанізми свідчать про те, що польська говірка Аукштадваріса, зазнаючи інтенсивного впливу навколишніх литовських говірок, а також літературної литовської мови, порівняно істотно змінює свій словник, досить легко запозичує литовські слова й терміни (особливо культурну та побутову термінологію). Більшість литуанізмів цієї говірки зберегла властивий литовській мові наголос (barszkùli, baladàč sia, apilinka, kubilik тощо) і в багатьох випадках литовську фонетику, характерну для місцевих литовських говірок (liszcza «сочевиця (> lęšiai)», girnikija «лісництво», gimìnàzia «гімназія»). Литуання, що зовсім недавно потрапили до говірки, залишилися неадаптованими й зберегли свою питомо литовську форму (pienkietùkas, siesietė, pardawėjas, walgikla). 144 Усе це свідчить про те, що польська говірка Аукштадваріса, зазнаючи постійного й безпосереднього впливу литовської мови та її говірок, значно змінилася й істотно розширила межі системи польської мови. Э. ГРИНАВЕЦКЕНЕ ЛЕКСИКА ЛИТОВСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ В ПОЛЬСЬКІЙ ГОВІРЦІ ОКОЛИЦЬ АУКШТДВАРІСА (Тракайський р-н) Резюме Під час діалектологічної експедиції 1972 р. у польській говірці Аукштадваріса (Тракайський р-н) нами було записано певну кількість слів (близько 120 лексем) литовського походження. Ці запозичення тісно пов’язані із суспільно-культурним життям села як у наші дні, так і в минулому. Вони становлять переважно різні терміни, що вживаються у повсякденному побуті, напр.: apilinka „місце розташування сільради“, branktūk „паличка для прив’язування реміз“, būmbul „колос, головка“, jākny „печінка“, jinkszczy „вугор, прищ“, pūsła „сечовий міхур“, raudonik „підосичник“, skaptik „невелике долото“, žilwica „верба, лоза“ та ін. Більшість слів литовського походження зберегли акцентуацію, властиву литовській мові (: jinkszczy, raudonik, skaptik), а деякі з них — фонетику, характерну для місцевої литовської говірки (: liszcza, пор. лит. діал. [š́iai, літ. мова lėšiai „сочевиця“). Нові литовські запозичення в польській говірці ще не встигли адаптуватися, не втратили закінчень, чужих польській мові, і вживаються в тій самій формі, що й у литовській мові (: rienkietākas „п’ятірка“, pardawiejas „продавець“). Усе це свідчить про те, що литовській і польській говіркам на досліджуваній території здавна властиві інтенсивні мовні контакти і що нині, контактуючи, польська говірка є радше стороною, яка „бере“, ніж „дає“. Наводяться литовські відповідники всіх запозичень, а також пропонуються нові етимології деяких лексем. 10. Užs. Nr. 1026