Lietuvių kalbos bevardės giminės įvardžių kilmė

GRAMATINĖS KATEGORIJOS IR JŲ RAIDA LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XVIII (1978) A. VALECKIENĖ ПОХОДЖЕННЯ ЗАЙМЕННИКІВ СЕРЕДНЬОГО РОДУ В ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ 01. Форми середнього роду вказівних займенників у литовській мові мають специфічний формант -ai (tai, tatai та ін.), якого немає в інших індоєвропейських мовах. Щодо цього форманта існують різні думки, але й досі його походження не з’ясоване. Згадані форми з формантом -ai вживаються не лише як займенники середнього роду, а й як частки та сполучники. Багато хто вважав, що частка tai і займенник середнього роду tai мають різне походження. Тут пропонується розглянути, чи не можуть ці форми в обох функціях мати спільне походження і яким чином вони утворилися. Окрім tai і tatai, у литовських діалектах є й інші форми тієї самої основи: ta, to, tei, te, які за вживанням більшою чи меншою мірою відповідають формам tai, tatai. Про ідентифікацію та вживання цих форм уже писали (див. авт. 1977:55—75). Тут пропонується докладніше поговорити про їхнє походження1. ФОРМИ З ФОРМАНТОМ -ai 02. Мабуть, першими, хто спробував пояснити форми середнього роду литовських займенників із -ai, були G. H. Mahlowas і J. Schmidtas, творці науки про індоєвропейський колектив. Вони (Mahlow 1879: 49, 81; Schmidt 1883: 364; 1885: 391; 1889: 228—231) виводили литовську форму tai разом із закінченням називного відмінка множини чоловічого роду -ai (vilkai), а також сполучник kai (прус. kai «як») і формант прислівників, утворених від прикметників, -ai (gerai) — від індоєвропейського закінчення називного-знахідного відмінків середнього роду множини *ā (пор. лат. loca поряд із loci) із часткою -i. На думку J. Schmidto (1889: 228—230), форма tai стала байдужою щодо числа через аналогію форм однини й множини, що були проміжною ланкою. Tai buvo означало і «hoc fuit», і «haec fuerunt», а також Tai negalima — «hoc fieri non potest» і «haec fieri non possunt». На думку J. Schmidto, пояснення походження згаданих литовських форм із формантом -ai спочатку мало багато прихильників2. J. Endzelynas не прийняв цієї думки. Полемізуючи з A. Meillet, він (Эндзелинь 1911: 138; 1916: 295 т. т.) зазначив, що закінчення називного-знахідного відмінків множини середнього роду в литовській мові було *-ā (mamōn), а не -ai. Пояснення J. Schmidto згаданих форм було повністю розкритиковане у спеціально присвяченій цьому праці E. Niemineno (1922)3. 1 Основні положення цієї статті були викладені авторкою у доповіді на III Балтійській конференції з мовознавства у Вільнюсі 1975 року. 2 Спираючись на J. Schmidt, пояснювали: 1) лит. tai, kai, прус. kai «як» — K. Brugmannas (1890: 57; 1911: 692; 1916: 616); P. Kretschmeris (1892: 353); F. Fortunatovas (Фортунатов 1895: 269—270); R. Gauthiot (1909: 356 т. т.); 2) закінчення називного відмінка множини чоловічого роду -ai (vilkai) — O. Wiedemannas (1897: 64, 82); H. Hirtas (1899: 49); K. Mühlenbachas (1902/3: 238); A. Meillet (1908 / 9: 73; 1914 / 16: 81—82); R. Trautmannas (1910: 218) та ін. 3 Plg. K. Būgos ir F. Spechto nuomonę apie E. Niemineno darbą. K. Būga (1961: 684) pritaria E. Niemenui, kad vilkai nėra bevardės giminės daugiskaitos vardininko-galininko forma. F. Spechtas (1924: 51—53), plačiau recenzavęs E. Niemineno darbą, dėl minimųjų formų kilmės lieka prie J. Schmidto nuomonės. 69 Pastaruoju metu baltistai vyr. g. dg. vard. -ai (vilkai) veda iš ide. *oi (Stang 1966: 66 t.t., 184; 1970: 25; Mažiulis 1970: 170), o bevardės giminės įvardžio formas tai kilmės ieškoma lietuvių kalbos dirvoje. 03. Багато балтистів та індоєвропеїстів (J. Endzelynas, A. Meillet, J. Otrębski, Chr. S. Stangas та ін.) вважають, що форми займенників середнього роду tai, tatai виникли за аналогією до форм називного відмінка однини чоловічого роду tasai, gerasai. Першими на це звернули увагу A. Leskienas (1903: 90–91) і W. Streitbergas (1892: 267). Це пояснення,— на перший погляд досить переконливе, оскільки при займенниках частка -ai трапляється доволі часто, — також має труднощі: важко пояснити наявність зубного t у формах tatai, šitai, toktai та ін. Усі, хто пояснює форми tai, tatai як утворені за допомогою частки -ai, вважають першу частину давньою формою середнього роду *ta < *tod|t. За A. Meillet (1897/8: 135 і далі), форма займенника середнього роду tai утворилася вже після випадіння зубного t у балтійських мовах, а саме *ta (< *tod|t) + ai, тоді як tatai — раніше, коли зубне t ще не випало, а саме *tat (< *tod|t) + ai⁴. Це пояснення також не має міцного підґрунтя, оскільки загалом сумнівно, чи існувала в балтійських мовах форма *ta < *tod|t. Матеріал балтійських мов не засвідчує жодних слідів наявності зубного t у цій формі. Балтійську форму середнього роду *ta < *tod|t традиційно реконструюють на підставі інших індоєвропейських мов, де поряд із формами іменників середнього роду на *-om існують форми займенників середнього роду на *-od, пор. санскр. yugám «ярмо» і tat «це». Вважають, що за формою займенника *ta < *tod|t утворилися й відповідні форми прикметників на -a (лит. gera). Jau F. Sommeris (1914: 345–346) abejojo, ar yra buvęs dentalinis t lietuvių bevardės giminės formose (*ta, visa, žalia). Tikrai jis manė, kad bevardės giminės formos su -a lietuvių kalboje yra naujos, analoginės pagal atitinkamas u-kamieno formas su -u (gražu), kuris yra iš senovės⁵. Įtikinėmė yra S. Agrellio (1926: 21, 26)⁶ nuomonė, kad baltų, slavų ir kitų ide. kalbų bevardės giminės formos su *-o yra gryni kamienai iš senovės, net senesnės už vardažodines formas su *-on. Pastaruoju metu šią nuomonę plačiau pagrindžia V. Mažiulis (1970: 84 t.t.)⁷. Важливим аргументом на користь того, що форми середнього роду з чистим закінченням основи -a (без назального -n чи зубного -t) існували в балтійських мовах із давніх часів, є давні фінські запозичення з балтійських мов на -a, наприклад фін. silta «міст» (санскр. tīrthám «брід»). Ще K. Būga (1961: 592), спираючись на фінські запозичення, зазначав, що замість прусського закінчення іменників середнього роду -an (пор. прус. assaran «озеро») литовська й латиська мови мали -a. Однак це закінчення -a K. Būga також виводить з індоєвропейського *-od, яке перейшло до іменників через прикметники із займенників. J. Kazlauskas (1968: 124), спираючись на фінські запозичення з балтійських мов на -a, доходить висновку, що литовські форми середнього роду на -a, як і слов’янські на -o, споконвіку є чистою основою, так само як -u у відповідних формах з основою на u (пор. gera, gražu). Отже, спираючись на матеріал литовської мови, особливо з огляду на дослідження останніх років, реконструкція форми середнього роду *ta < *tod|t у балтійських мовах є дуже сумнівною. Таким чином, пояснення A. Meillet форми tatai як < *tat-ai та ін. також втрачає підґрунтя. Показово, що J. Endzelynas пояснює лише форму займенника середнього роду tai з *ta-ai. Форми tatai він узагалі не пояснює. Як аргумент на користь tai < ta-ai J. Endze- 4A. Meillet також вважає можливим, подібно до J. Schmidtas, що *ta, *ka < *tā, *kā, пор. давньослов’ян. двоїни наз.-зн. ta. (Також пор. Meillet 1902 / 5: 329) 5Відповідне закінчення -o у формах називного-знахідного відмінка однини середнього роду в слов’янських мовах також пояснює аналогією до відповідних форм інших основ із чистою основою S. Szober (1927: 570), однак цю аналогію він відносить до раннього праслов’янського періоду, тож його гіпотеза близька до гіпотези S. Agrellio. 6 Plg. rec. B. Rosenkranz (1928: 627), kur S. Agrellio nuomonė laikoma įtikinama, ir O. Hujer (1928: 354–358), kur S. Agrellio nuomonė nepriimama. S. Agrellio nuomonę taip pat remia: A. B. Десницкая (1947: 495–496); Э. А. Якубинская-Лемберг (1958: 10) ir kt. 7 Plg. rec. Jörundur Hilmarsson (1974: 96), kur linkstama manyti, kad *-on yra sena galūnė. 70 lynas (1913/14: 125; 1957: 152) наводить такий факт: за часто вживаною tasai було утворено форму займенника середнього роду tai, але не було утворено займенника середнього роду *kai, оскільки не існувало форми *kasai. Однак відсутність у литовській регулярної форми займенника середнього роду kai поряд із tai, імовірно, зумовлена не словотвірною аналогією, а функціональними причинами. Функцію займенника середнього роду просто перебрали форми чоловічого роду kas, ką відповідно як tas, tą. (Докладніше див. авт. 1974: 69—73.) J. Otrębskis і Chr. S. Stangas пояснюють форми tai ir tatai по-різному. J. Otrębskis (1956: 150) виводить форму tai з *ta-di, як і J. Endzelynas, а у формі tatai вбачає повтор *ta-ta-di. Chr. S. Stangas (1966: 232—233; 235; 241—242) пояснює tatai, а також koktai, toktai, antai як утворені за допомогою -ai з *tat-ai, *kokit-ai, *tokit-ai, *and-t-ai, як і A. Meillet, а tai вважає стягненою формою від tatai, як E. Nieminenas (про це стягнення див. далі). Таке різне пояснення подібних форм також викликає сумніви. E. Nieminenas (1922: 40), kuris baltų *ta taip pat veda iš *tod, kritikuoja tai, tatai formų darybos aiškinimą su dalelyte -ai pagal tasai, gerasai, remdamasis šių formų funkcijų neatitikimu. Dalelytė -ai paprastai prisideda prie įvardžių vyriškosios giminės vienaskaitos vardininko formų, suteikdama joms įvardžiuotinių formų deiktinio išskyrimo funkciją, tuo tarpu bevardės giminės įvardžių formoms tokio išskyrimo nereikėję. E. Niemineno iškeltas funkcinis argumentas, kritikuojant minimųjų formų darybos su -ai aiškinimą, nėra labai stiprus, nes parodomųjų įvardžių formos su -ai: tasai, šitasai ir kt. aiškios deiktinio išskyrimo reikšmės ir neturi, be to, dalelytė -ai prisideda ir prie asmeninių įvardžių tujai, jisai ir kt. Silpniausia minimųjų formų aiškinimo su -ai vieta yra tai, kad, taip aiškinant formą tatai, reikia remtis baltų kalbose neįrodoma forma su dentaliniu t. 04. Форму tatai поділяли на ta-tai. K. Brugmannas (1911: 346) і K. Būga (Byga 1912: 33) зіставляють цю форму, поділену на ta-tai, зі слов. *tōtō > рос. momъ. Форму tatai також поділяє на ta-tai E. Nieminenas (1922: 44, 46, 47). Першу частину цієї форми E. Nieminenas традиційно вважає формою середнього роду *ta < *tod. До цієї форми приєдналася частка tai (нім. «так» або локативне нім. «там, туди» з місцевого відмінка однини жіночого роду *tai), подібно до -ai у tasai. Різниця між tas-ai і ta-tai нібито лише в тому, що форма tas, яка закінчувалася на приголосний, була підсилена часткою -ai, а до *ta, яка закінчувалася на голосний, частка tai приєдналася, щоб уникнути зіяння. На нашу думку, поділ форми tatai на ta-tai є найточнішим. Неприйнятним є лише пояснення першої частини цієї форми як *ta < tod. За E. Nieminenas, незрозумілою є й причина утворення форми tatai. Formą tai E. Nieminenas (1922: 32—35, 43) laiko nauja, atsiradusia iš tatai tik istoriniu lietuvių kalbos laikotarpiu. Šią išvadą jis (Nieminen 1922: 49, 52) grindžia tuo, kad pirmuosiuose lietuvių kalbos paminkluose tai forma arba visai nevartojama,— yra tik tatai (M. Mažvydo),— arba vartojama palyginti retai šalia tatai (J. Bretkūno, B. Vilento). Forma tai gausiau pradedama vartoti vėlesniuose šaltiniuose (M. Daukšos ir kt.), o yra vyraujanti K. Sirvydo raštuose. Forma tai buvusi perdirbta iš tatai dėl skiemenų skaičiaus išlyginimo pagal vienskiemenę tas paradigmą. Šnekamojoje kalboje tatai buvusi per ilga ir todėl abstrahuota į tai. Оскільки пояснення E. Nieminenas щодо форми займенника середнього роду tai ґрунтується на докладно проаналізованих фактах зі старих писемних пам’яток, його прийняв і Chr. S. Stangas (1966: 232, 242). На нашу думку, аналіз старих писемних пам’яток, проведений E. Nieminenas, дає підстави для інших висновків. Аналіз діалектного матеріалу показав, що нині форму tatai вживають лише жмудини, аукштайти цієї форми не мають; натомість tai широко відома аукштайтам, але не вживається жмудинами, за винятком жителів Расейняйського краю (див. авт. 1977, карти). Діалектний розподіл цих форм відповідає їхньому вживанню й у старих писемних пам’ятках. У пам’ятках, що мають більш або менш виразні жмудські елементи, форма tai не вживається або трапляється рідко (у M. Mažvydas, B. Vilentas, J. Bretkūnas, S. Vaišnoras), 71 а в тих пам’ятках, які написані на основі верхньолитовського діалекту, воно поширене поряд із tatai або переважає (у К. Ширвіда, М. Дауґші, М. Петкявічюса)8. Отже, розподіл форм tai, tatai у старих писемних пам’ятках слід пов’язувати з діалектною диференціацією цих форм, а не з хронологією появи цих пам’яток. Такої самої думки дотримувався й Ф. Спехт (1924: 51), рецензуючи працю Е. Ніємінена. Оскільки на підставі матеріалу старих писемних пам’яток неможливо довести, що литовське tai виникло пізніше, ніж tatai, думка Е. Ніємінена про tai як стягнену форму від tatai втрачає підґрунтя. Однак те, що tai утвердилося, а tatai витісняється з ужитку в сучасній літературній мові, безперечно, зумовлене тим, що форма tai краще узгоджується з іншими односкладовими формами невизначеного вказівного займенника, з якими tai утворює парадигму: наз. tai, tas, род. to, дав. tam, знах. tą, оруд. tuo, місц. tame (докладніше див. авт. 1974: 61). 05. На відміну від займенника середнього роду tai пояснюють частку та сполучник tai. Останню форму виводять із місц. одн. жін. р. *tāi, як kai < *q̄ʷāi. Початок такому поясненню поклав Ф. Зольмсен (1911: 189—190), який, критикуючи теорію «середнього роду» Я. Шмідта, зіставляв литовське kai, прусське kai «як», а відповідно й формант прислівників -ai (ilgai) зі старослов’янським čь (a čě, čě i) та -ě (dobrě) і виводив їх із форми місцевого відмінка однини жіночого роду. Спочатку думку Ф. Зольмсена критикував Р. Траутманн (1920: 251—252), вказуючи на розбіжність наголосу цих форм і відповідних форм давального відмінка (Ф. Зольмсен вважав місцевий і давальний одним відмінком), пор. tai і tāi. Однак думка Ф. Зольмсена підтвердилася, коли Я. Ендзелін (1922: 467) навів дані латиської мови. У латиській мові є місц. одн. tai і прислівники (у верхньолитовському діалекті) tāi, kāi (з спадною інтонацією), і це найкращий доказ того, що ці прислівники мають спільне походження з місц. одн. ā-основи жіночого роду *tāi (пор. лит. toj-ė), *q̄ʷāi (Nieminen 1922: 42—43), у яких -āi вимовлялося з аку́том (Эндзелинь 1916: 309). Латиські верхньолитовські tāi, kāi відповідають лит. kai⁹, прус. kai¹⁰ (Ендзелін 1957: 209) та функції частки і сполучника лит. tai (Nieminen 1922: 41). Немає сумніву, що ці форми є прабалтійськими й за своїм походженням пов’язані з місцевим відмінком однини жіночого роду (пор. Rosinas 1967: 177). Однак досі ніхто не намагався безпосередньо пов’язати литовський займенник середнього роду tai із зазначеною формою місцевого відмінка однини. Я. Ендзелін та Е. Ніємінен (а за останнім і Хр. С. Станґ), вважаючи балтійську частку, сполучник або прислівник tai, kai давніми формами місцевого відмінка однини, займенник середнього роду tai вважали формою іншого походження — новою аналогічною формою (див. вище). Antra vertus, E. Nieminenas (1922: 47), be tai aiškinimo kaip kontrakcijos iš tatai, vienoje vietoje mini ir tokią galimybę, kad liet. tai bevardės giminės įvardžio funkciją taip pat galėjusi gauti ir iš lokalinės reikšmės dalelytės tai (jos reikšmę atstato su žvaigždute vok. *, „da“), panašiai kaip angl. there, dan. bei norv. der, kurie dabar atlieka subjekto funkciją. Ši E. Niemineno užuomina, mūsų supratimu, yra arčiausiai tiesos. Tačiau plačiau šios idėjos E. Nieminenas nevysto. Remdamasis kitų kalbų analogijomis, jis tiesiogiai nesieja bevardės giminės įvardžio tai su dalelyte bei jungtuku tai (pastarąją jis aiškina vok. „so“). На нашу думку, не виключено, що литовські частка і сполучник tai та займенник середнього роду tai мають спільне походження, тобто генетично пов’язані з тим самим місцевим відмінком однини жіночого роду *tāi. Щоб це довести, насамперед слід пояснити, чому в основі tai лежить місцевий відмінок однини жіночого роду *tāi і як форма tai, крім функцій частки та сполучника, могла набути функції займенника середнього роду. 06. Як відомо, основа *ā/e спочатку не була показником жіночого роду (цього значення вона набула пізніше, коли відбувся поділ на чоловічий, жіночий і середній роди), а мала абстрактне та збірне значення (Brugmann 1908: 8 Щодо зв’язку мови давніх литовських пам’яток із відповідними діалектами литовської мови див. J. Palionis (1967: 51 t.t.). 9 E. Nieminenas (1922: 20—21), pagal jį ir Chr. S. Stangas (1966: 287), liet. kai laiko nauja forma vietoj kaip vėl remdamasis šių formų vartosena senuosiuose lietuvių paminkluose. 10 Chr. S. Stangas виводить прус. kai з *kai (1966: 287). 72 70; 1911: 286; 1922: 361–362), пор. колективне значення цієї основи у словах banda, manda, tauta та ін. Колективне значення за своєю природою мали також форми називного-знахідного відмінка множини середнього роду праіндоєвропейської мови з *-ā (гр. μήρα поряд із μηροί, лат. loca поряд із locī), що вживаються з формами присудка в однині. Щодо співвідношення цих форм з іншими існують різні погляди. Я. Шмідт (1889: 12, 37), перший, хто виокремив форми називного-знахідного відмінка множини середнього роду з *-ā як праіндоєвропейський колектив, вважав їх тотожними формам називного відмінка однини жіночого роду з тим самим *-ā. Уже Н. ван Вейк (1902: 12–13) зазначив, що форми називного-знахідного відмінка множини середнього роду з *-ā, які мали колективне значення, передували утворенню класу основ жіночого роду *ā/*e. А. Мейє (1908: 257–258, 261) вважає форми називного-знахідного відмінка множини середнього роду з *-ā тотожними формам називного-знахідного відмінка однини середнього роду. Переконливою є гіпотеза Хр. С. Станґа (1970: 18 t.t.), згідно з якою форми називного-знахідного відмінка множини середнього роду з *-ā спочатку становили окрему категорію — колектив (genus collectivum, ā-collectivum), який у системі родів (іменних класів) протиставлявся неколективу (до формування системи родів «чоловічий: жіночий: середній»). Останнім часом В. П. Леманн (1958: 189 t.t.), спираючись на ларингальну теорію, праіндоєвропейську форму з коротким голосним і ларингалом, з якої розвинулася форма з *-a (пізніше — називний відмінок однини жіночого роду та називний-знахідний відмінок множини середнього роду), також вважає за походженням формою з колективним значенням. До зникнення ларингалів згадана праіндоєвропейська форма утворювала симетричну систему з іншими формами, що закінчувалися на приголосний: із формою на -s (пізніше — називний відмінок однини чоловічого роду), яка первісно мала індивідуальне значення активного об’єкта, та формою на -m (пізніше — знахідний відмінок однини чоловічого роду і називний-знахідний відмінок однини середнього роду), яка первісно мала значення результату дії та неактивного об’єкта¹¹. Якщо форми з *-ā становили окремий клас іменників із колективним значенням, то мали розвинутися й відповідні атрибутивні класи (вказівних займенників і прикметників), оскільки для розвитку системи родів конгруенція мала особливе значення. На це вказують численні дослідники (пор. Pedersen 1913: 68; Lehmann 1958: 194 t.t. та ін.). Хр. С. Станґ (1970: 16 t.t.), спираючись на конгруенцію, поряд із наз. одн. чол. р. *newos, *so; жін. р. *newā, *sā, сер. р. *newom, *tot|d, реконструює четвертий атрибутивний клас із наз. одн. *newā, *tā. Останні форми узгоджувалися з формами називного-знахідного відмінка множини середнього роду з *-ā, які первісно були формами однини з колективним значенням. Отже, займенникова основа *tā|*te (на відміну від сучасної форми жіночого роду *sā) первісно також мала колективне значення, позначала «eine undifferenzierte Sammlung, ein undifferenziertes Kontinuum», як нині нім. сер. р. «das». 07. Давно помічено, що в індоєвропейських мовах прислівники від займенникових основ *-(i)ā (*iā, *tā) мають закінчення, омонімічні з відмінковими закінченнями прислівників (інструменталя, аблатива, локатива-датива). К. Бругманн (1908: 63) вважає ці прислівники субстантивними формами середнього роду. Chr. S. Stangas (1970: 25) виводить їх із основ зі збірним значенням. Основа з колективним значенням також могла утворити форму *tāi (із іменним закінченням місцевого відмінка однини -i¹²), яка лежить в основі литовської частки і сполучника tai та латиського верхньолитовського прислівника taî. Хр. С. Станґ (1970: 25) також реконструює прислівник праіндоєвропейської основи *tā|*te з колективним значенням — *tāi, але не пов’язує з ним лит. tai, оскільки, услід за Е. Ніємінена, вважає його новою формою (див. 04). Після зникнення колективу як окремої категорії, у процесі перегрупування в системі родів, форми основи *tā із колективним значенням набули жіночого роду- ¹¹ Iš senųjų tyrinėtojų G. H. Mülleris (1898: 312) vienas iš pirmųjų, remdamasis K. Brugmannu, formas su *-ā iš kilmės laiko abstraktų klasės formomis ir priešina jas konkrečios reikšmės formoms su -s. ¹² Про те, що в литовських прислівниках (iki vakari) закінчення дав.-місц. одн. основи *o | *e- -i (< *-i) є праіндоєвропейським за давністю, див. Mažiulis (1970: 145–146). 73 ...незначення. Тому та сама форма *tāi становить основу лит. жін. р. одн. місц. tojē (< *tāi + *-ēn), а також лат. вис.-лат. tāi — прислівника і в літературній латиській мові — місцевого відмінка однини жіночого роду. З огляду на те, що локатив однини в балтійських і загалом індоєвропейських мовах був позапарадигматичною формою (Топоров 1961: 285, 298—299), литовська частка та сполучник tai і латгальський прислівник tāi могли бути навіть давнішими за відповідні форми локатива однини жіночого роду, тобто згадані форми могли розвинутися раніше, ніж локатив однини став парадигматичним відмінком. 08. Пояснюючи походження tai, слід згадати гіпотезу, яку останнім часом постулює В. Георгієв (1965: 81 і далі; 1974; 1975: 3—9): згідно з нею, основа *ā- виникла внаслідок сандгі з давнішої основи з дифтонгом *eH₂y, яка також мала колективне значення. В. Георгієв убачає рефлекс основи *-ay- < *eH₂y у багатьох індоєвропейських формах, зокрема й у лит. жін. р. одн. місц. toj-ē, прус. жін. р. одн. наз. quai. Kamieno pasikeitimą fonologiškai aiškina W. R. Schmalstiegas (1973: 101, 143 t.t.): prieš prie balsį gale žodžio dvibalsis virto ilguoju balsiu (*-ay- > *-ā), o prieš balsį išliko sveikas. W. R. Schmalstiegas įžiūri papildomą distribuciją *ā- kamieno paradigmoje: kamiengalis *-ay- prieš balsines galūnes ir *-ā- prieš priebalsines. Atskirose ide. kalbose *ā- kamieno paradigmoje yra nemaža formų su -ay-, kurias būtų patogu aiškinti, suponuojant *eH₂y- > *ā- kamieną (Rasmussen 1973: 90 t.t.). Tačiau kol kas *ā- < *eH₂y- raida tera nepamatuota hipotezė (Szemerényi 1970: 173). Todėl mes čia liekame prie senos *ā- < *eH₂- kamieno interpretacijos ir baltų minėtą formą tai laikome kolektyvinės reikšmės *tā kamieno ir vn. lok. -i junginiu. 09. Пов’язуючи литовську частку та сполучник tai з давньою формою колективного значення *tāi (як і з місцевим відмінком однини жіночого роду toj-ē), тим більше слід пов’язувати з цією формою займенник середнього роду tai, адже він і досі зберігає узагальнене, або колективне, значення. Щоб це показати, коротко розглянемо функції займенника середнього роду tai і вкажемо на співвідношення, за яким вони протиставляються формам чоловічого та жіночого родів. У литовській мові займенник tai, можна сказати, є єдиною найвиразнішою формою середнього роду, яка в тій самій синтаксичній позиції протиставляється відповідним формам чоловічого та жіночого родів¹³. Форми чоловічого та жіночого родів tas, ta вживаються двояко: 1) субстантивно — займають позицію іменника, і 2) атрибутивно — займають позицію прикметника. Натомість форма середнього роду tai вживається лише субстантивно — у позиції іменника. Тому протиставлення чоловічого, жіночого (з одного боку) і середнього родів (з іншого боку) можливе лише в субстантивній позиції. У цій позиції зазначені форми семантично протиставляються так: а) форми чоловічого та жіночого родів tas, ta (їхні функції однакові) вказують на конкретні, індивідуалізовані предмети (часто осіб); їхніми антецедентами зазвичай є окремі іменники; б) форма середнього роду tai вказує на явища, дії чи предмети узагальнено, неконкретно; її антецедентами зазвичай є не окремі іменники, а цілі речення або навіть більші фрагменти тексту. Наприклад: а) Усі гроші дісталися його синові, а той почав весело жити. BalčAP 199. Він (Пранаїтіс) нічого не відповів, лише вдарив батогом кобилу, так що та пустилася дорогою галопом. Myk-PutS19. Усі взулися, але взуття носили тільки до виходу з церкви. ValPJ 30. б) Тут він згадує, що про цю справу ще не говорили із самою Даратою, але це не могло змінити задумів коваля. VencĮR III 108. Вираз обличчя Мікодема був такий дурний, що хоч картину з нього пиши… Це (= що вираз обличчя був дурний) остаточно переконало Візґірду, що настала година його загибелі. VaižgP I 201. 13Відповідні форми прикметників та прикметникових слів (maža, gera) зазвичай уживаються зовсім в іншій позиції, ніж форми чоловічого та жіночого родів відповідних слів, пор. Vaikas geras і Vaikui čia gera. 74 Узагальнене, або колективне, значення форми tai особливо виразне в тих випадках, коли нею позначають кілька предметів одного виду як сукупність предметів певної сфери. Наприклад: Яка ж із того користь, коли, крім усього іншого, ще й клуні повні зерна, сала, льону, вовни? Для Тамстая це дрібниці, а для Ансуса — спокуса, заздрість. VaižgP I 74. Вона не уявляла щастя й повноти буття без немовляти, що радісно лепече, коханого чоловіка, свого затишного домашнього кутка. Це — первинна ланка людського існування. KubSNL 314. Отже, литовська форма середнього роду tai зберегла узагальнене, або колективне, значення, за яким вона протиставляється формам чоловічого та жіночого родів tas, ta, що мають неколективне, конкретне, індивідуальне значення. 10. Те, що між часткою та сполучником tai і займенником середнього роду tai немає непереборної межі і що вони можуть мати спільне походження, засвідчує порівняння їхніх функцій. Форма середнього роду tai вживається субстантивно, у позиції називного або знахідного відмінка іменника, як анафоричний займенник — узагальнено вказує на те, що було згадано раніше або сказано відразу після цієї форми. Він говорив зі мною як із дорослим, і це було мені дуже приємно. VenclPU 436. Адомукас іще не до кінця розумів, що ж це означає — твого дядька більше немає. VaižgRR I 154. Заклав підвалини для лазні, а хочеш на них церкву поставити! Хто це може зробити? ŽemR I 50. Частка та сполучник tai часто стоять на початку речення, частини складного речення або фрази, нерідко утворюючи початкові групи разом з іншими частками, сполучниками чи прислівниками. — То ти сьогодні й не збираєшся йти гуляти? — Та кажу ж. — Петрас підвівся. — То бувай. PaukštAK 154. — Ви вже йдете в поле орати? — Та вже… учора по обіді орав, — пробелькотів він. — То, може, ви там, орючи, співали? — Та авжеж. PaukštAK 194. — Я хліба не хочу. — То чого — пут хочеш? PaukštAK 6. — Дивилася, яка ти! Це ж тільки в землю встромити — і годі, а де ж меса? ŽemR I 147. — Я не маю часу більше з вами говорити. І геп — як ви. Чули, га? Ну то ще почуєте мене. SruogR II 141. Тільки там, он, де пісок, тут і бульбу садили, і жито сіяли. SimonR I 213. Тут tai, стоячи на початку речення або фрази, своєрідно пов’язує цю фразу чи речення з попереднім контекстом, діє наче каталізатор. Із такими частками ніби зручніше починати нову фразу. Це особливо характерно для розмовної мови й діалогу. Частка tai як сполучний засіб особливо виразно виступає в тих випадках, коли речення, що починається з цієї частки, пов’язане з попереднім контекстом причинно-наслідковими та пояснювальними зв’язками14. – Олю, ви ходили до церкви. То бодай раз попросіть Бога, щоб він більше не робив світові таких дурнів, як Сантекльський Свіставічюс. VaižgP I 106. – А ти ще й пишаєшся? То вже не маєш розуму навіть як чорт! ŽemR I 175. Я підвівся зі свого місця й підійшов до друга, який сидів далі. Та як же він на мене закричав. VaižgP I 96. Отже, таким сполучним часткам, що виконують роль каталізаторів, дуже легко наблизитися до анафоричних займенників, які також указують на попередній контекст, особливо до анафоричних займенників середнього роду, референція яких дуже загальна й неконкретна. У литовській мові нерідко трапляються перехідні випадки, коли частка tai наближається до займенника середнього роду tai — вона не займає позиції називного чи знахідного відмінка іменника, тобто не виконує синтаксичної функції займенника, але має таке вказівне значення, як анафоричні займенники (відсилає до попереднього контексту або попередньої ситуації). Напр.: То вітер як повіє, той обух — бах, вона й каже: «То мій татусь дрова рубає». Auk (LKT 362). Одної ночі заворушився весь готель. Спочатку Альфонс подумав, що це, як зазвичай, приїхав хтось із вищих чинів. VienPD, 14За певних контекстуальних умов форма tai розвинула також функцію сполучника, напр.: Хто першим помирав, тому казали «хробак». Якщо вже голос такий, то, мабуть, і серце таке має. Kbl (LKT 107). Якщо вже голос такий, то, мабуть, і серце таке має. PaukštAK 169. Повертаючись, щоразу приносив якийсь новий витвір: то не вчасно картоплю підгорне, то постійно її оре й оре. VaižgP I 84–85 (докладніше див. авт. 1977). 75 K 177. Починають сюрчати тисячі коників. Напалясі, здається, — мільйони. Та коли спробувати простежити, де ж вони зупинилися, потираючи крильця й видаючи такий гучний звук, нічого не побачиш. І йому починає здаватися, що сюрчать зовсім не звірята, а сама земля дзвенить… VaižgP I 222. Такі перехідні випадки чітко показують, що за певних контекстів вказівній частці tai дуже легко набути значення форми анафоричного займенника середнього роду. 11. Постає питання, коли tai могло закріпитися як займенник середнього роду. У литовських діалектах форма tai уживається досить широко, але зазвичай виконує функцію частки та сполучника. У цій останній функції вона поширена на всій території аукштайтських діалектів, за винятком паневежиських; її також знають у жемайтійському расейняйському діалекті. Як займенник середнього роду форма tai у зазначених діалектах трапляється рідко. Дещо частіше вона вживається в аукштайтських діалектах, але й там переважно в перехідних випадках. Характерно, що й інші форми, відповідні формі tai, — жемайтійська ta, паневежиські tę, te, ti — також уживаються як частки та сполучники. Потенційно вони можуть стати займенниками середнього роду. Однак звідси ще не можна зробити висновок, що займенникова функція середнього роду форми tai є дуже пізньою. Ця функція не набула широкого поширення просто тому, що в литовських діалектах, як і в латиській мові, у цій функції закріпилися форми чоловічого роду однини називного й знахідного відмінків tas, tą, які займають відповідно позицію називного або знахідного відмінка іменника. У літературній литовській мові, очевидно, через більшу відповідність усій граматичній системі, справді більше закріпилася функція займенника середнього роду tai, а не tas, tą, див. авт. 1974:58 (табл. 2), 62 (табл. 3). Однокореневу з лит. tai форму kai знаходимо в пам’ятках прусської мови (поряд із ka, kan); її тричі вжито у функції займенника середнього роду в позиції знахідного відмінка: Kai bille dineniskes geits? «Що ж означає щоденний хліб?» Ench 37₁₀. Tīt dāti teinu erainesmu, kai ious skellānts astai «Отже, віддавайте кожному належне, що ви винні» Ench 57₂₃. bhe waditi kai erains, labban segge, stan wirst tans pogawns «І знайте, що кожен, хто чинить добро, одержить за це винагороду» Ench 61₃ (Trautmann 1910: 267, Nieminen 1922: 14, Schmalstieg 1974: 135), пор. Endzelin (1944: 124–125), який вважає лит. tai новою формою з ta-ai, а прус. kai — помилковою, записаною з -i замість -n (kan). У литовських діалектах також зрідка трапляється kai у функції займенника середнього роду в позиції знахідного відмінка, напр.: Už k a i tu ji mušį? Lp (LKŽ V 361). Це може бути аналогічна форма за зразком tai, але може бути й архаїчною: за свідченням мовознавця Б. Савукіна, у цьому діалекті її вживають літні люди поряд із ką (діал. kū). Цілком можливо, що передумову для набуття функції займенника середнього роду форми з -ai (tai, kai) мали вже в прабалтійську добу. Те, що в литовській мові закріпилися форми займенників середнього роду з -ai, у прусській — форми з чистим кінцевим голосним основи (ka, sta, див. Endzelin 1944: 111, 123), тоді як у латиській мові взагалі немає спеціальних форм середнього роду, пояснюється не самими формами, а граматичними системами цих мов. 12. Як зазначалося раніше (див. 04), форму tatai доцільно розкладати на ta-tai. Друга частина цієї форми, ймовірно, є тією самою часткою tai, яку розглядали раніше. Невідомо, якою за походженням була перша частина цієї форми. Е. Ніємінена (1922: 44) зазначає, що частка tai приєдналася до давньої форми середнього роду *ta < *tod. Лат. tā-tā15 Е. Ніємінена (1922: 46) також пояснює як форму середнього роду однини називного-знахідного відмінка *ta (< *tod) + місцевий відмінок *tā. Таке пояснення було б прийнятним, якби було цілком певно, що в литовській і латиській мовах існував займенник середнього роду *ta, коли утворилася форма tatai. Форму *ta реконструюють для литовської й латиської мов на підставі прус. sta, слов. to та литовських форм прикметників середнього роду на -a (gera) (Mažiulis 1970: 85). Досі до цих форм не залучали жемайтійське ta, оскільки його відновлювали як tati. З… 15 K. Mūlenbacho – J. Endzelyno žodyne (1932: 120) ši forma traktuojama kaip pakartota ta ta (rašoma atskirai). 76 За згаданою формою жмудських діалектів є підстави ідентифікувати ta (див. 17). Однак у жмудській мові ta не виконує функції займенника середнього роду; воно вживається лише як частка та сполучник. Така сама форма ta є і в латиській мові, але й тут вона вживається лише як частка та сполучник. Литовське жмудське ta, латиське ta за своїм уживанням цілком відповідають хеттському ta-, яке також уживається як сполучна частка на початку речення і не виконує функції займенника середнього роду. Отже, є всі підстави вважати, що литовське жмудське й латиське ta, як і хеттське ta-, первісно були давніми частками й не мали функції середнього роду, хоча етимологічно, імовірно, пов’язані із займенниками середнього роду в інших мовах; пор. слов’янське to (див. 17). З іншого боку, якби литовське й латиське ta мало функцію займенника середнього роду, то незрозуміло, чому воно втратило б цю функцію. Й. Шмідт (1889: 229) пояснював зникнення займенника середнього роду *ta у литовській мові збігом цієї форми з формою називного відмінка однини жіночого роду ta < *tā після скорочення акутованих закінчень. Але форма називного відмінка однини жіночого роду в латиській мові має довге -ā (tā), а форми займенника середнього роду *ta і тут немає. Нарешті, tas, tą у сучасних литовській і латиській мовах має значення середнього роду, хоча водночас є й формами чоловічого роду. Отже, збіг форм не є необхідною умовою зникнення однієї з них, якщо їх уживають по-різному. Із тим самим формантом -d (і.-є. *-o) зазначено прусські форми займенників середнього роду sta, ka. Щоправда, Я. Ендзелінас (1944: 116) сумнівався, чи sta є справжньою формою, оскільки вона трапляється рідко (і лише на початку речення!) поряд із stan. Ширше вживається ka. Функції згаданих форм у прусській мові докладніше не досліджувалися. З іншого боку, прусські форми займенників середнього роду з -a могли мати таку функцію (як у слов’янських та інших мовах), тоді як відповідні форми з -a у литовській і латиській мовах могли її не мати (як у хеттській). Це залежить від граматичної системи мови в цілому. З огляду на викладене, виведення литовської tatai з форми середнього роду *ta із часткою tai видається сумнівним. На нашу думку, переконливішим було б тлумачення форми tatai як утвореної з двох часток. За наявності часток ta і tai із них могло утворитися й tatai. На таку думку наводить численність у литовській мові утворень цього типу з двох або більше часток. Наприклад: ana-va: Anavà kiškis bėga. Ілг. ana-ve: Anavè ir jis ateina. Гс. be-ne: Bene tu matei, kad pasakoji. Йнш. be-ta-g16: Betag čia reikia, idant visokid lomà būtų išpildyta. DP 30. be-tai: Id kožnas, kursai tiki, neprapultų, betai amžiną žyvatą turėtų. SE 129. be-tai-g: Betaig tave baisiai pažaidė ir negali keršto nuleist. DP 37. tai-gi: Taigi kad nežinai. Скп. ta-pat: Kaipgi nedirbu, tapat (= juk) aš viena namuos visa padarau. Пс. tik-tai та ін. (Більше прикладів див. далі при відповідних формах.) Початок (імпульс) утворення таких слів, зокрема й tatai, могли дати також і нині вживані певні синтаксичні комплекси з двох або більше часток, сполучників і прислівників, які починають речення чи його частину, наприклад: Та це вже не жарти, якщо нога набрякає. Дрг. Коли ходили по журавлину…, ну то там (= там) є змії. Пшш (LKT 159). Проткнув і витягнув [рибу] сіткою та пішов, отже, таки яка [велика]. Кк (LKT 188). Ну то вже як важко, то випиває пляшку. Пвк (LKT 181). Ну тут потім я вже не пам’ятаю, куди їх повезли. Ктч (LKT 167). Якби було приладнано, щоб не треба було в’язати — от тоді це вже було б життя. Сткн (LKT 164). У литовській мові є частки й прислівники, утворені редуплікаційним способом із повтореним коренем вказівного займенника. Приголосний кореня в обох компонентах залишається незмінним, а голосні можуть змінюватися. Наприклад: 16 Iš čia sutrumpinta bet. Kad bet nėra iš beti (taip teigia J. Otrebskis 1956: 360), rodo dzūkų bet su išlaikytu sveiku t (Zinkevičius 1966: 436). 77 ші-ша: Kiur більше заробляє, ніж так (= так). Pgg. тан-та-яг: Зарізав такого барана — отакеньку силу (= негайно) — і з’їв. Vdk. тас-та-я: Коли почався полуденок, теж так (= також) і в суботу дощить. Trgn. та-тяг: Так само (...) робить і під час хвороб. DP 80. та-тяг: Так само зробили, натерши ноги. DP 176. те-те: «те, бери» Dglš. Пор. також tučtuojau, ničnieko, vičvienas, -a тощо. Подібним способом могло утворитися й tatai (лат. tā-tā). Отже, мали рацію К. Буґа і К. Бругманн, зіставляючи лит. ta-tdi із редуплікованою слов’янською формою *tъ-tъ > рос. momъ¹⁷. 13. У литовській мові форми tai і tatai є вільними варіантами. Спочатку вони мали те саме значення (пор. аналогічні похідні з тим самим значенням šičia і čia, šišia і šia). Тому в літературній мові tatai поступово зникає, поступаючись місцем коротшій формі tai, яка краще узгоджується з іншими формами tas. У діалектах tai і tatai розподілилися територіально: де вживається tatai, там зазвичай немає tai (жмудини), а де є tai, там немає tatai (аукштайти). Характерно, що жмудинське tatai, як і аукштайтське tai, зазвичай уживається як частка, часто стоїть на початку речення або частини речення, утворюючи початкові групи з іншими частками та сполучниками. Напр.: Той [батько] каже: зірвіть дахи — буде солома, ту солому обмолотіть і невіяною засійте поля. Tatai всі поля й засіяло. Strb (LKT 104). Кидати стару людину камінням — а хіба це добре? Skl Ну tatai, дітки, сьогодні ввечері мені треба йти додому. Bdr. І tatai — це честь: підніматися на чужих плечах. Šauk. Поряд із tatai таку саму функцію частки має ще жмудинська форма ta (див. 17). Остання форма має також функцію сполучника, тоді як tatai зазвичай не вживається як сполучник. Отже, жмудинські tatai і ta лише разом відповідають аукштайтській частці та сполучнику tai. Функція займенника середнього роду в tatai майже не вживається; трапляється лише у перехідних випадках. Який гарний той балкон! Кінець йому! Такі будинки собі поставили — це ж не жарти! Vg (LKT 102). Не було плуга, коли це з’явилося! Škl (LKT 65). Форма tatai уже й у жмудинському діалекті закостеніває. За аналогією до інших подібних утворень до цієї форми додається -s, напр.: Зимовий жоржин — tatais. Vkšn (VitŽ 393). У старих пам’ятках, особливо в писемних творах авторів жмудинського походження, форма tatai широко вживається також у функції займенника середнього роду (див. 04). У латиській мові tā-tā зафіксовано лише у функції частки, наприклад, у вигуках і висловах здивування: Та та дівчина! Та та забуду! Та та вони б’ються! LV IV 120—121. Як лат. ta, так і лат. tā-tā не розвинуло функції займенника середнього роду. 14. Окрім tai і tatai, у литовській мові є й інші форми такого самого словотвірного типу, утворені від основ вказівних, а також пов’язаних із ними питально-відносних, іноді й інших займенників. За аналогією до такого ж співвідношення утворено: I цей — це цей — ця це — це той — та той — тому хто — кому дещо — дещо стільки — стільки увесь — усякий один — одному інший — іншому 17Останнім часом пояснюють і праіндоєвропейську форму називного-знахідного відмінка однини середнього роду *tod (д.-інд. tad) < як *tot, утворену шляхом редуплікації для емфази *to-t(o) (Szemerényi 1970: 189). Цікаво відзначити, що у фіно-угорських мовах також редуплікуються основи вказівних займенників, наприклад: dä-dät, duo-duot, dö-döt (Kont 1975: 446). 78 II цей — оце цей — оце той — ото який — отаке III такий — отаке такий — отакий який — отаке IV šis – šitai anas – antaiВід основи *:io/*:ie пор. tiekas – tiek tai kiekas – kiek tai jái-b Rm. Формант -t- у формах першої моделі tai, šitai, itai є частиною основи займенника. У формах другої, третьої та четвертої моделей -t- до основи не належить: у цих формах -tai становить окрему від основи займенника частку (за винятком tatai, утвореного від двох основ того самого займенника), пор.: šita-tai (:šitas), katra-tai (:katras), tok-tai (:toks), šitok-tai (:šitoks), kok-tai (:koks), š-tai (:šis), an-tai (:anas), tiek-tai (:tiekas), kiek-tai (:kiekas). Після виникнення tai, tatai, šitai, itai частку -tai узагальнили як формотворчий елемент, і багато форм із -tai було утворено за аналогією. Наприклад, форма š tai не обов’язково утворена від šitai (Stang 1966: 242); її утворено безпосередньо від š-is із часткою -tai, так само antai від anas, tiektai від tiekas тощо. Форми третьої моделі toktai, šitoktai, koktai також явно утворені за аналогією. Форми першої моделі без форманта -t- (anai, šiai, kai, kiekai, tiekai, visai, vienai) утворені цілком так само, як форми тієї самої моделі, що мають -t- в основі (tai, šitai, itai). Форми без -t- утворилися тоді, коли -tai ще не було узагальнено як формотворчу частку. Як побачимо далі, ці форми вживаються також по-різному. 15. Із форм першої моделі, окрім tai, у літературній мові функцію частки та займенника середнього роду має šitai. Форма šitai помітніше відрізняється від tai, коли виступає часткою (сильний дейксис близькості), наприклад: Koks ten kirminas šitai rėplo(j)? Brs. Šitai mano brolis. Brsl. (Пор. Tai mano brolis.) Šitai jis treti metai fabrike. BiIR I 66. У функції займенника середнього роду šitai чітко не відрізняється від tai чи tatai, оскільки лексичні відтінки між основами šitas, šis (дейксис близькості), tas (нейтральний дейксис), anas (дейксис віддаленості) нині в багатьох випадках стерлися. Що ж ти хотів у мене взяти? Dgls. Нам це вже не до голови. Mrc. Скажіть ви це начальнику. KudR I 122. Пор. паралельне вживання šitai і tai: — Маю тобі зізнатися, що й я не раз замислювався над цим. Не раз і говорив про це. PietA 91. Діалектна форма itai (уживана в дзукійських говорах поряд із tai) найчастіше функціонує як частка, іноді трапляється й близька до займенника середнього роду функція. Itai було саме на П’ятидесятницю. Brsl. Що таке itai? Gžl. Itai колись було дерево, а потім його вирубали. Dln. (LKT 357). Itai вже побут молодої людини. Vrn. Не знаю, що з того холоду буде. Vrn. Побило, побило весь урожай itai. Vsn. Усі інші форми першої моделі не розвинули функції займенника середнього роду. У говорах або старих писемних пам’ятках вони вживаються лише у функції прислівника чи частки. Напр.: anai: Ось і він приходить. Brž. šiai: Не шуміть šiai (= ось так), усіх людей у хаті розбудите. Jrk 26. А šiai (= так-сяк) усюди повно прихованих скарбів. BP I 159. Šiai у сполученні з tai трапляється також у функції займенника середнього роду, напр.: Це šiai, це tai робиться (= це таке, це те робиться). Žt. Kai у літературній мові вживається як сполучник, але в говорах і старіших писемних пам’ятках трапляється також у функції частки та прислівника (пор. латг. верх. kaĩ, прус. kai). Про функцію kai як займенника середнього роду див. 11. 79 Skarelė kai ruda, kai geltona (= lyg ruda, lyg geltona). Dkšt. Pasigėrė kai ožiai bliauna. Pnn. Man kai ne yr (= kaip yra, taip gerai). Rod. – Ui, kai! (= kaipgi) – tarė Nemunėlis. A 1885, 329. Plg. Tai kaigi (= kaipgi), ir jam reik pasipuosti. Kair. Be to, su dalelyte kai yra sudaryta daug samplaikinių įvardžių bei prieveiksmių, pvz.: kai kas; kai kuris, -i; kai katras, -a; kai koks, -ia; kai kada; kai kaip; kai kur ir kt. Lietuvių kalboje taip pat vartojami atitinkami junginiai ir su kaip: kaip kas, kaip kur ir kt., bet jie turi kitą reikšmę. Пор. також прислівник дрібниці (Матеріал гарний, але мнеться. — Це дрібниці (= погано). Skp. скільки: Скільки (= скільки) ж у тебе яєць? Ds. Скільки людей сьогодні снідали? — Стільки, скільки буде. Ds. tiekai: Ir tiekai gi miegojimo! Pnm. Tiekai to. Slk. visai: Atsigulė visai ant padėlo. Dt. одна: Усі дурні, тільки не одна. Skr. У них одні годинники йдуть, у нас інші. Grdž. Живу тут у лісі самотою. Kp. інакше: У Середжяй інакше (= інакше) говорять. Vl. Не можу інакше, мушу йти. VoL 291. Характерно, що в багатьох формах наголос падає на -ai з циркумфлексною інтонацією: kiekái, tiekái, vienái, visái, як у латв. верхов. tai, kai (зі зсувною інтонацією). Форма другої моделі за значенням відповідає šitatai šitai (пор. tatai і tai), трапляється в жемайтському діалекті поряд із tatai у функції частки. У старих писемних пам’ятках вона має також функцію займенника середнього роду. Напр.: Можу дати молочка, оце маю. Tv. Тут маємо знати, чому Йонас наказує запитати про це. BP I 30. Коли це сталося, Бог випробовує Авраама. BBI Moz 22, 1. Оце він зробив. MT XV. Trečiojo modelio formos toktai, šitoktai, koktai žinomos iš senųjų raštų ar tautosakos. Dabartiniuose raštuose jos yra archaizmai. Šios formos sudarytos iš būdvardiškųjų įvardžių toks, -ia, šioks, -ia, koks, -ia, tačiau vartojamos bevardės giminės įvardžio funkcija daiktavardžių vardininko bei galininko pozicijoje kaip tai, šitai ir kt. Dėl to jos ir išnyko. Toktai dabar atitinka tai, tatai; šitoktai – šitai arba tai; koktai – kas, ką, nes specialių bevardės giminės formų iš įvardžio kas nebuvo sudaryta. Pvz.: Почали докоряти Йонасу, що він зробив це без їхнього відома. BP I 44. Оскільки ти таке вчинив, будь проклятий. BB 1 Moz 3,14. Розповідь про численних мучеників, жорстокі корони ворогів — усе це охоплює побожні думки. MT3b. Те дитя, побачивши це, заговорило. Sch 197. Селяни у своїй заяві зазначили, що зробили це, втративши терпець. прш. Ви цього не чули, але я чув. Simon VK 86. Бо вони розповіли не собі, а нам, що тепер вам сповіщено. Bb I Ptr I,12. Ужежда бачила... як маленькі дівчатка бігали по садовому паркану; їй це зовсім не подобалося. Bs Mt II 136. Форми четвертої моделі зазвичай уживаються як частки, сполучники або прислівники. Ось форма нині відома як частка, але в старих писемних пам’ятках вона має також функцію займенника середнього роду або близьку до неї, наприклад: Ось він косою косить сіно. Gr. І там здійсниться ось те, що сказав пророк. DP7. Усе ось це має бути спалене. BB 3 Moz 6,22. Страшно було ось тоді, коли... затопило весь світ, але набагато страшніше буде, коли вогонь спалить увесь світ. DP 8. Пор.: І сказав тепер — ні ось це, ні ось те (= ні це, ні те). Skr. Štai вживається як частка і за своєю функцією не відрізняється від šitai, наприклад: Ось уже заходить сонце. Stan P 30. Tiektai відоме лише зі старих писемних пам’яток, відповідає лише «тільки», наприклад: Що зв’яжеш на землі, буде зв’язане й на небі. MŽ 588. Отця ніхто не знає, лише син. DP 340. 80 Форма kiek tai не набула ширшого поширення, оскільки в цьому значенні вживається форма kieką «скільки». (Пор. tieką і tiek tai, значення яких різняться.) Наприклад: Якби вони тільки мали язик, скільки б вони нам розповіли! Gmž. 16. Як показує розглянутий матеріал, майже всі наведені тут форми виконують функцію прислівника, частки або сполучника. Функцію середнього роду розвинула більшість форм із формантом основи або узагальненим формантом -t- (форми першої моделі tai, šitai, itai, форми другої та третьої моделей). Отже, формантом займенників середнього роду в литовській мові стало узагальнене -tai. Спочатку творення цих форм за допомогою -tai було досить продуктивним. Для одного й того самого значення існувало по кілька форм, пор. поряд із tai — tatai, toktai; поряд із šitai — šitatai, šitoktai тощо. Однак згодом через різні чинники (те саме значення, та сама позиція, зникнення відмінності у значенні між tas та šitas, šis тощо) багато з них зникло, знову поступившись місцем основній формі tai. Формант -ai без -t- не розвинув функції займенників середнього роду. Форми на -ai: kai, anai, šiai тощо залишилися частками, сполучниками, прислівниками; пор. латв. висок. tai, kai 05. Коли -ai стало словотвірним формантом прислівників від прикметників, прислівники, утворені від займенникових основ, отримали постпозицію -p(o-s), пор.: anai – anaip, kai – kaip, niekai – niekaip, kitai – kitaip, šiai – šiaip, šitai – šitaip, tai – taip, vienai – vienaip, visai – visaip.¹⁸ Без форманта -p(o-s) як прислівник у сучасній літературній мові вживається лише visai і за значенням відрізняється від visaip «по-різному». Формант -ai також приєднався до називного відмінка однини чоловічого роду вказівних займенників і займенникових прикметників, до різних форм займенників, що не мають категорії роду, форм певних дієслів тощо. ФОРМИ З ФОРМАНТОМ -a Форма ta 17. У жемайтському діалекті форма ta вживається у функції частки та сполучника, наприклад: Їде, їде, хатинка край дороги, ну, той каже. Žd (LKT 48). Сам годує, сам доїть, та він — пробував. Lc (LKT 43). Оскільки жем. ta вживається цілком так само, як верх. tai у відповідній функції (див. авт. 1974: 64; 1977:70), її зазвичай відновлювали як tai (Bezzenberger 1887: 31, 35). Е. Ніємінен (1922: 51) знав цю форму з творів С. Даукантаса й також не відрізняв її від tai. Форма ta має короткий -a, тоді як жемайтський дифтонг ai наприкінці слова зазвичай переходить у довгий ā. Лише телшяйці та подекуди кретингці скорочують його до короткого голосного (Zinkevičius 1966: 90, III). Однак форму ta мають також варняйці. Отже, форма ta усіх жемайтів не могла закономірно скоротитися з tai. Також малоймовірно, що жемайтське ta скоротилося з tai нерегулярно внаслідок проклізи. Нині форма tai у жемайтському діалекті (за винятком расейняйців) не вживається, але застигла у формі прислівника užtaipernai Šlnt (пор. щодо наголосу латиське прислівникове tāi), užtaipernai Kal «позаторік, позапозаторік, дуже давно», наприклад: Торік і позапозаторік зими все були холодні. Šts. Позапозаторік хлопець почав ходити до школи. Slnt. Короткий -a у жемайтській формі ta може бути як успадкованим із давнини, так і походити з *-ā. В останньому випадку це -a у формах (< *-ā) слід було б пов’язати із закінченням називного відмінка двоїни середнього роду або називного відмінка однини жіночого роду *-ā, але це важко довести. Найімовірніше, ця форма з коротким -a є давньою, а саме праіндоєвропейським *to (чиста основа, без закінчення, пор. форми середнього роду слов’янське to, прусське sta), що не зазнала скорочення, оскільки є односкладовою. У латиській мові також зафіксована форма ta з відповідним уживанням, наприклад: 18 Пор. попереднє пояснення, згідно з яким форми без форманта -p (kai, tai, šitai, anai, kitai) могли узагальнитися з позиції перед p, b (Nieminen 1922: 21). 6. Gramatinės kategorijos ir jų raida 81 Якщо хочеш, то приходь! LV IV 120. Кожну дівчину тобі належить любити, ця — дівчина; отже, і цю належить любити. BLG 401. Як замерзає, так і замерзає. BLG 395. (Більше прикладів див. Bielenstein 1863: 395 т. д.) Vargu ar lat. ta šiais atvejais yra sutrumpinta iš tad (Nieminen 1922: 31, Mülenbach – Endzelins 1932: 120–121). J. Endzelynas dėl to nėra visai tikras. Jis nurodo, kad lat. ta tokiais atvejais, kaip ir liet. ta (sakinyje Kas ta oro kaitris) gali būti iš kilmės taip pat bev. g. vn. vard.-gal. forma (plg. sl. to, gr. τό). A. Bielensteinas (1863: 98) lat. ta laiko bevardės giminės įvardžio forma. Ні в литовській, ні в латиській мові ta не вживається у функції займенника середнього роду. Подібне становище засвідчене в хетській мові, де так само вживається форма ta- (поряд із šu-, nu-) як елемент, що починає речення (Фридрих 1952: 53), але функції займенника середнього роду вона також не має, хоча за походженням, імовірно, пов’язана з іє. *to (Sturtevant 1933: 199 т. д.; Kronasser 1956: 153; Иванов 1963: 140; 1965: 188–189; 1974: 115; Kurylowicz 1958: 244). В. В. Іванов (Иванов 1965: 188–189) також зіставляє лат. ta і старослов. to ревь > рос. теперь з хет. ta-. Отже, лит.-лат. ta споконвіку, як і хет. ta-, могло не мати функції займенника середнього роду, хоча як вказівна частка, подібно до tai з такою самою функцією, воно дуже близьке до форм середнього роду вказівних займенників. 18. У литовській мові та сама форма ta збереглася в багатьох складних утвореннях. Стоячи на початку речення разом з іншими частками, сполучниками, прислівниками, а також примикаючи до самостійних слів (сама будучи ненаголошеною), частка ta з часом зрослася з названими словами. Складні слова з часткою ta можуть складатися з двох або навіть із трьох і більше основ. Місце частки ta у таких утвореннях різне. Часто вона стоїть на початку, але може бути в кінці й посередині між двома іншими компонентами (в утвореннях із трьох основ). 1) Утворення з ta-: tāgi «отже» Kv, Šv (Tāgi yr duonos — tai pasiimk. Jrb. Tāgi, ką dirbt? Žg. Tāgi, tāgi, persenęs esi. Vn); tāgatēs «отже, ось» Slnt (Tāgatēs, toks menks tes. Štk. Vakar tagatēs Plungė(j) buvau. Als); tajā «також, те саме» (Tajā žygis (=žygis tuo pradėjimu). Ds, Skp. Tajā ir par mum. Sv. Čia šiltas daiktas, apsivelki — vis tajā kaip an pečiaus. Plš.) (щодо -ią див. 19); tagā «т. с.» (Mums tagāg tikis, kas tam tamui smarkiam tikos. DP 361); tajēg, tajēk «негайно, з тим самим почином» (Pinigus gauna, tajēg ir išleidžia. Snt. Vyrams bepjaunant, mes pradalges tajēk ir išdaužysime. Slv); tapagaliaus «зрештою» KlG 142; tapagaliausias, -ia (Duok tapagaliausią dieną teisi už griekus gailėti. MŽ 53); tapaldčiai «по черзі» Pmp; tapalatos «постійно» Ps; tapasukai «часто» Trgn; tapāt «адже» (Jeigu jis būtų gyvas, tapāt jau ką nors parašytų. Kair. Kur jis dabar tapāt galėjo prapulti. Lnkv); tapatčios «безперервно, без упину» Nm; tapėdžio «слідом» (Tapėdžio tuoj paskui mane ir atsivijo. Upn); tapirmiaus (Melskiam tapirmiaus. Mž 135); taprādž «постійно, часто» (Uošvis pas mus taprādž atvažiuoja. Trgn); taprādžia «т. с.» Lkm (Taprādžia važinėja. Ktk); taprādžiai «т. с.» (Anas taprādžiai gera. Blnk); taprādžios «т. с.» (Taprādžios neklauso, kad ir sakai. Grž); tavien «стільки ж» (Ar man žąsis, ar antiena — vis tavien. Grž); taviena «т. с.» (Tu kniškis po tuos geležgalius, vis taviena jie te yra. Rd); tavienātos «постійно» Lnkv. З тією самою часткою ta-, імовірно, утворено tada (скорочене tad), пор. kada, šiada тощо. Утворення давнє; відповідні форми є й в інших іє. мовах, пор. санскр. tadā, вед. tadānim, авест. tāba. Першу частину цих утворень також пов’язує з іє. *to М. Фасмер (Фасмер 1973: 68). Друга частина неясна. Через наявність -g- у слов’янських формах (пор. рос. тогда, старопольськ. tegdy тощо) та лат. tagad «тепер» її пов’язували з *godo (Mülenbach — Endzelins 1932: 122–123). Імовірніше, цю частину слід пов’язувати з іє. займенниковою основою *do/*de (пор. din «він») (Walde — Pokorny 1930: 771; Pokorny 82 1949: 182; Топоров 1975: 343). Пор. лит. частку do (Kas dė (=per) žmogus? Dv. Kv. Kas dō par paukštelis kūko vyšnių sodely. JD 859). Сполука двох часток, найімовірніше, і є згаданими формами. Пор. варіанти: tadaġi BB I Moz 48,5; taddajenos Ad; tadėjenai Brsl; tadāk Lz; tadakai Lz, tadai Nj, Bgs; tadaik Zt; tadaikik Zt; tadōs Pc, Skp; tadam (> tadum) Brž, Ps, Kur, Azr, Jnšk; tadan-gi SD 423 (пор. kadangi, див. 22); tadang DP 224; tadangel MT 34ᵇ. Пор. варіант без -da: tagāčiaus Ggr, пор. наведене вище tagatės «отже». Варіант tagada Ms, M (лат. tagad, рос. тогда) може містити той самий -ga-, що й tágdačiaus, і те саме -d-, що й tada. Утворенням того самого типу буде також tačiau, пор. ta-gačiaus, ta-tiaug DP 80¹⁹. 2) Похідні утворення з -ta: anta «на» (Він сидить на лаві. Bd; скорочене ant; пор. antajėg «негайно» Šmk, Btg; antaryt «наступного дня» Pls, Btrm; antarytój Dbč); kartuntà «коли-небудь, одного разу» Up, Skr (Ти пристанеш колись до кінця пристані. Sch 87); kiekunta «трохи, скількись» (Про … роботу й уряду скількись говорили. BP II 122) (пор. Hermann 1926: 388); neta «навіть» Vln¹ 70 (скорочене net). 3) Похідні утворення з -ta-: betàg «але» DP 30 (скорочене bet); tantajėg «негайно» Erž, Vdžg, Nmk; tastaja «також, безперестанку» Trgn. Як показують приклади, похідні утворення з ta зазвичай виконують функцію частки, прислівника, іноді прийменника чи сполучника. Latvių kalboje taip pat yra atitinkamų su ta sudarytų formų, žr. Bielenstein (1863: 395—409). Крім ta, є й більше форм відповідної словотвірної моделі з тим самим формантом -a (< *-o), утворених від основ вказівних, питально-відносних та інших займенників. Форма ją 19. Форма ją VI (< *jo з коротким -a20) у литовській мові вживається як сполучник «якщо» і як частка. Напр. А якщо не отримаю тієї омріяної, зачекаю на ту, що росте. JV 851. Іди сюди, дівчино, врятуй мене молодого, щоб не мене, її (=принаймні) хотілося шапочку. RD 137 (LKŽ IV 289). У латвійській літературній мові вживається сполучник ja «якщо» (Якби ти хотів, я б тобі дав), який Я. Ендзелін (1922: 825) також пов’язує з формою називно-знахідного відмінка однини середнього роду основи *jo-. 20. Як із ta, так і з ją утворено складені сполучники, частки та прислівники. Як постпозиція, -ja (-ia) приєднується також до займенників. У складених утвореннях форма ją може стояти на початку, у кінці й посередині. 1) Похідні з ją-: jåb «але» (Eik jåb su kuomi. J (LKŽ IV 290) (пор. jab як складову частку: jabkåip, jabkås, jabkòks, -ià, jabkur J); jabėnte (Jabente, nei teip buvo, nei ko. Šts); jāg «якщо» Zt (Zinkevičius 1966: 438), пор. jeg, див. 44. 19 Plg. ankstesnius aiškinimus: tačiau < *tat-jau (Skardžius 1932: 52; Otrębski 1956: 368); tačiau < *tad-čiau (Endzelin 1922: 544; Fraenkel 1962: 1048—1049). 20 Jā (su ilguoju ā) gali būti iš jāi (žr. Zinkevičius 1966: 437), plg. formas su -ai 14, 15. 6* 83 2) Похідні з -ja, -ia: ansja «він» (А він сам, підвівшись, пішов до свого дому. Ch Mt 9, 7; kiekagia «скільки» Lel (див. kieka 28); tądž «також, той самий» Ds, Skp (щодо ta- див. 18); tasia «також, той самий, однаково, з тим початком, що вже, стільки, стільки ж, як» (Він tasia освічений. Dgč. То я поїду. Tasia буде подія. Užp. Поклади й свого написаного листа в один конверт — tasią для відправлень. Pnd. Tasią що мені даси — чи курчатко, чи півника. Ds. Tasią (= коли вже) почав, то й закінчуй. Tvr. Tasią їхавши, tasią не їхавши. Rz. Tasią перекинувши, tasią підштовхнувши (товста людина). Skp. І від Дукштаса, і від нас tasia буде кілометр. Smal. Наймит tasia божий дукштас: куди замислив, туди й подався. Balt PV I 152. Хвали її чи ганьби — все tasią. Slm. Tasia саме тим конем поїдемо. Ds); teipoja «так» Ds; tiekaja «стільки» Ut (див. tieka 28); vis toja «також, стільки ж» Ds, Sk (щодо to- див. 31)22. 3) Похідні з -ja, -ia: kajakas «хтозна-хто» SD 121 (щодо ka- див. 22). У старих писемних пам’ятках -ja-g(i), -ia-g(i) як постпозиція додається до вказівних займенників tas, -a, anas, -a тощо в усіх відмінках, наприклад: Tasiag metas DP 27; tamedag kūne DP 584; tieiag patys sąnariai DP 8; išg tųjadg kraštų DP 59; su tajdagi merga DK 20; anosiag dienos (род. одн.) DP 268; tokiadg išeiga DP 33. Форма ka 21. Форма ka < *qu вживається в литовських говірках як сполучник зі значенням «що» і як частка, наприклад: Мені ka вже надто солодке, то вже несмачне. Pd. Я тобі казав, ka надворі дощить. Jrb. Не слухаєш — то я тебе відшмагаю. Grž. Злодій коли обікрав, бодай стіни залишив, а як вогник навідається — нічого не лишиться. Plt. Синочку маленький, чи багато сала отримав? — Ні ka багато, ні ka замало. JV 536 (LKŽ V 8). У латиській літературній мові вживається сполучник ka «що», який А. Біленштейн (1863: 396) і Я. Ендзелін (1951: 541) також вважають формою називного-знахідного відмінка однини середнього роду займенника kas, відповідною прусському ka23. Formą ka bevardės giminės įvardžio funkcija yra duodama P. Ruhigo (1747: 57): Ká būwo cзonaу? „Was war da?“ Neaišku, ar čia ka yra tikra, ar tik korektūros klaida vietoj kas. E. Nieminenas (1922: 50) -ka aiškina kaip bevardės giminės formą M. Daukšos Postilės formoje nieka: Nes’ tatái bilót ner’ nieka kito tiektái W. Chrystų praminti ne piemenimi, bet Sąmdinikų (208). Šiame pavyzdyje nieka gali būti korektūros klaida vietoj vyr. g. vn. vard. niekas, plg. kitais atvejais vartojamą net niekas kito: moterįte nėft niekas kito, tiektái… DP 69. wilſos nudžios… nė est niekas kito… DP 8. Kas niekas kito ner’ tiektay meláy regimieji. DP 59. Пор. у стверджувальному реченні називний відмінок однини kas kito: Dābar yr kas kito. DP 9; знахідний відмінок однини ką kito: žada… ką kito або множина DP 30. У позиції знахідного відмінка форма середнього роду nieka збереглася в говірках у певних висловах, наприклад: Eina visa par niekada. Skp. Якби це була форма знахідного відмінка однини чоловічого роду, замість кінцевого -a мав би бути довгий східноавкштайтський -ū з таутосилабічного -un. 21 Šios formos -ja K. Būga (1961: 448) taip pat veda iš įvardžio kamieno *jo-, kaip ir įvardžiuotinių būdvardžių -ja (sausója). 22 Ulvydas (1969: 14) darinius su vis: vis tasią, vis tiekaja, vis toja nurodo prie vienaskaitos vardininko prieveiksmių. 23 Z. Zinkevičius (1966: 438) liet. ka laiko apibendrinta iš kad ar kat pozicijoje prieš t; E. Hermannas (1912: 76, 79) lat. ka identifikuoja su liet. kai (iš vn. dat.-lok.). 84 22. За допомогою частки ka так само, як і за допомогою ta, ja, утворено різні складні форми, які також зазвичай функціонують як частки, сполучники, прислівники, іноді займенники. a) Як і tada (див. 18), таку саму будову має kadà (скорочене kad) та його варіанти: kadài Ds, Svn, kadái Kv, Pgr; пор. kadài kąs, kadài kadà, kadài kadė, kadài kãdžių тощо (LKŽ V 41). Пор. також kadàise Dkš, kadaìse Ktv тієї самої групи та їхні варіанти: kadàin Brsl, kadàis Mrp, kadàisčia Rdm, kadaìščia Vdš тощо. Ймовірно, до того самого ряду належать kadàngi (з постпозицією -gi) та його варіанти: kadang DP 225, kadangel MT 98 (щодо -l пор. tol, tole, toleg, див. 31). b) Давні утворення того самого типу — це, ймовірно, частки kàna Užv і kane (частка ka з частками na, ne), наприклад: Я промовив слова kana наймиліша. TDr IV 2. Вона почала шити kana найгарніший одяг. Tvr, пор.: kan kadà, kana kaip, kand kàs, kand kelì тощо. LKŽ V 193. Півслова (= майже) я вимовив, і він зрозумів. J. Де ти, доню моя, kane (= що не) біля матусі? Ds, пор.: kàne kas, kàne koks -ia тощо. LKŽ V 207. Пор. ще того самого значення kajaks SD 121 (із -ja- замість -na-, -ne-, див. 20) і kono, див. 33. Atitinkami dariniai yra s. ind. kāś cana, kadā cana (Specht 1932: 271)²⁴. c) Так само, як із kai утворено kaip, із ka, ймовірно, утворено kãp «як», що вживається в багатьох говірках (Zt, Nč, Vrn, Brt, Tvr, Vlkv), наприклад: Kāp gyvena tavo brolis? Klvr. Kāp tu man, tep aš tau. Lp. Пор. tep (39), teip (47), keip (51). Kāp виводив від форми називного-знахідного відмінка однини середнього роду *ka < *q̑od з постпозицією -po Я. Шмідт (1889: 230)²⁵. d) За допомогою тієї самої форми -ka- утворено форми зі старих писемних пам’яток: anskat «ось» (Anskat atėjo Sunamitienė. BB 2 Цар. 4, 25); taskat «ось» (Taskat sūnus tavo. Mž 447); šiskat «те саме» BP I 84. K. Būga (1961: 448; 1958: 447) šio tipo dariniuose taip pat išskiria -ka-: tas-ka-t, šis-ka-t, ans-ka-t²⁶. Plg. dar to paties tipo darinius: taskajau, takajau „tasi-au, tajau“ N, tankajėg (Mes dabar tankajėg valgom, nieko nepariduodam (= kiek pasigaminam, tiek ir suvalgom). Erž. Форма ана 23. Форма ана (< *оно) трапляється у функції частки, наприклад: Он там, на пагорбі, наші хати. Ну ж бо, йди! Lp. З an(a) утворено складені частки, наприклад: anàkur «он де» Vlkv, Kt, Gs (Шукає, не бачить. — он де, візьми. Grž); anavà «он» Gs, Ilg (Он та вила. Kps); anavė «те саме» (І він також приходить. Gs); anavàt «он, диви» (Он, іще й він тут мене вчитиме! Gs); anaurė «ось, он де» (Ось як я пішов до сусіда, аж почався дощ! Kėd.); Он де наші коні. Jž); anauriai «те саме» Jnšk; anaūridis «те саме» Jnšk. Форма шя 24. Форма шя (< *шо) трапляється в діалектах і старих писемних пам’ятках як прислівник зі значенням «тут», наприклад: Іди сюди ближче. Grl (LB 219). Прощавай, хлопче, дай сюди перстеник. JD 558. Дай сюди. Skp. ²⁴ F. Spechtas laiko kana (s. ind. cana) kilusiu iš vn. įnagininko. E. Fraenkelis (1935: 54 t. t.) kritikuoja šių formų sąsają su vn. įnagininku ir liet. kana kas, neigdamas šios formos ryšį su s. ind. kāś cana, veda iš vn. iliatyvo, plg. Z. Zinkevičius (1966: 439). ²⁵ Пор. традиційне пояснення, згідно з яким kãp, можливо, нерегулярно скоротилося з kaip (Nieminen 1922: 24; Otrebski 1934: 452 т. д.; Skardžius 1937: 212; Fraenkel 1962: 199; Zinkevičius 1966: 411). ²⁶ J. Endzelynas (1911: 291) šiuose dariniuose išskiria -skat, siedamas ją su lat. skatīt. 85 Звідти недуга охоплює, звідси ж віра зміцнює. DP 550. Піднімися сюди, пане. BB 2 Moz 24, 1. Ось сюди. SD 236. Вклади свій палець сюди. Ev 68. Мабуть, раніше тут і шя відрізнялися відтінком значення, оскільки вживалися разом, наприклад: Коли прийшов лист від того короля, єпископ тут, а не там, начебто висмикнув шматки, або кусні. Valž 114. З шя утворено складені прислівники й прийменники, наприклад: šiada Km, Ds, Krš (пор. tada, kada); šiādai Mž; šiandien; (Їхні буряки були посіяні ближче сюди. Jnš); šisią «отут» (Дістало його по стегну. Vl. Там і сюди. R 102. Шішіа більше нічого немає, тільки Божий дім, і шишіа є двері (вхід, брама) до неба. BB 1 Moz 28, 17). Форма «шита» 25. Форма шита, на відміну від інших форм на -a з основою вказівних займенників, трапляється в говірках східних аукштайтів у функції займенника середнього роду, наприклад: Я про це нічого не знаю. Kp. За цим я не зміг побачити з хлібопекарської печі. BsP II 219. Форма «чя» 26. Форма чя (< *чо) вживається як прислівник і як частка, а також як повторюваний сполучник, наприклад: Тут було покладено. Skp. Що тут сталося? Rm. Як у колодязі з водою: тут черпай, тут повно. Lp. Пор. чя з різними постпозиційними частками: чяґі (Iž чяґі багато таких. DP 510); чяйяу (Veselija jau čiajau. Nm); чянай Kp; чянай Jnšk (Padėk čianai pingus. Er); чянакіос Grv; чянаінос Krd; чяна́йс Er; чяна́ктес Rdm; чянґя (Čiaja ganėm. Mrc); чянойоніс Jnšk; чяна́йос Er. (Про частку na, nai див. 53.) З «чя» утворено іча (пор. ітас, -а), наприклад: Таких панянок іча не буває. Dglš. Форма va 27. Як і в інших індоєвропейських мовах, так і в литовській мові va (< *vo) має лише значення вказівної частки (пор. санскр. va, i-va, рос. э -ба, серб. ē-vo, див. Būga 1959: 46—47). Пор. також частки, утворені за допомогою va: văgi Skp, văkur Skp, varėkur Tvr, dnava, Gs (щодо and- див. 23). У діалектах частка va часто додається до вказівних займенників: va tas, va ta, va šitas, va šita тощо. 28. Крім згаданих, у литовській мові вживаються також такі форми з тим самим формантом -a: tieka «стільки» (Man tai t i e k a žirnius į sieną bert, tieka poterius kalbėt. Grz. Delto naktis tieka šalta. Ds, пор. vis tieka Ds) і утворені від нього форми: tiekaja (Aš tiekaja padirbu, kaip ir Bronius. Ut) (щодо -ja див. 20); vis tiekaja (Vis tiekaja mes dar arkliais mainysma. Sdk); tiekjau (Kiti netikę gaspadoriai tiekajau ten gano. Don). kieka «скільки» (Kieka gi tu davei man pinigų? Slm) та утворена від нього форма: kiekaja (Kiekaja gi vištos kiaušinių sudėjo? Lel.). katra: katra kadė «скільки-небудь» (Jau k a t r a k a d ė, kaip blynų ir burnoj neturėjau. Vk (LKŽ V 414). kokia «як, що» (Kokia čia dabar durim, kad girgžda. Trgn. Kokią dabar čia tau užėjo, kad pradėjai švilpt? Trgn. Kadžin lauke kokią. Skr. kitokia «інакше» (Kad dabar kitokia virstu, vėl dvarai susivertų. Skr). 86 «усе одно» Lz, пор. katra (Pds mus vientara, – jaunikis ar jaunas. Dv). 29. Усі наведені вище форми з формантом -a є чистою основою вказівних, відносно-питальних та інших займенників. Як видно з прикладів, ці форми зазвичай уживаються як частки, сполучники, прислівники. Функція займенників середнього роду для форманта -a не характерна. Серед усіх вказівних займенників лише форма šita виконує функцію середнього роду в окремих говірках, де поряд уживається також šitai. Крім того, з формантом -a широко вживаються форми займенників середнього роду, близькі до прикметників: visa, viena, kita.27 У деяких випадках дещо близькими до займенників середнього роду є форми taja, tasia, toja, tavien «те саме, так само», kokia «як, що». Але значення цих форм наближається до значення займенників середнього роду лише в певному контексті, тобто це значення є контекстуальним. Досі багато з наведених форм вказівних і питально-відносних займенників із формантом -a трактувалися як застиглі форми займенників середнього роду. Однак навряд чи вони взагалі коли-небудь виконували функцію займенників середнього роду. Функція сполучної частки або прислівника, найімовірніше, була властива цим формам із давніх часів. Це, серед іншого, підтверджує також велика кількість складних утворень, компонентами яких є згадані форми. Лише трактуючи їх як сполучні частки або прислівники з давніх часів, можна обґрунтовано пояснити словотвір наведених складних форм (tada, kada, ši dada, tačiau, kadangi, ant, bet, kanda, anskat, taja, tasia, toja та ін.). Витоки словотвору слів цього типу, найімовірніше, сягають давнішої доби, ніж формування адвербіальних відмінків (інструментатива, ілатива), з якими пов’язували деякі з названих форм. Скажімо, частка kana, найімовірніше, походить не з ілатива, а сам ілатив міг утворитися з тією самою часткою -n(a), пор.: miška-n(a), galvo-n(a), žemė-n(a), pili-n(a) та ін.28 ФОРМИ З ФОРМАНТОМ -o Форма to 30. У литовських говірках трапляється форма to (< *tā з подовженим -ā як форма називно-знахідного відмінка однини середнього роду *-ā). Чергування короткого *-o, а також *-i, *-u (основи середнього роду) і довгого *-ā, а також *-ī, *-ū (основи з колективним значенням в індоєвропейській мові) має індоєвропейську давність (Kuryłowicz 1968: 315). Давно вже зазначено, що форма називно-знахідного відмінка однини середнього роду *-ā збереглася в литовській мові в окремих словах, наприклад: namõ, namõn (Эндзелинь 1916: 300), ko-ks, to-ks, jo-ks, viso-ks та ін. (Meillet 1902 / 5: 329; Stang 1970: 20), keturiolika… devyniolika (Mažiulis 1965: 620) та ін. Форма to уживається у функції частки так само, як ta, наприклад: Он, здається, хоче одружитися. J. То ти сьогодні рано встав. Jrb. Однак, на відміну від ta, форма to у певних висловах відповідає значенню займенника середнього роду tai та tas, хоча водночас близька й до прислівника, наприклад: То воно й є, що тебе не було. Dgļš. Йому вже не це важливо. Skp. Тут справа не в цьому: не через сварки вони діляться. Trgn. Пор. Усе одно одна (= vis toja). Ds. Зафіксовано також форму tonai (із постпозицією -nai): Єдиний-бо недолік на світі, а тона́й — це гріх. ŠD 133. Plg. lat. to: Kad es tö bütu tinäpis „wenn ich das gewusst hätte“ (Bilenstein 1863: 399). 31. Із to є складні форми, утворені так само, як і з ta. Зазвичай такі складні форми функціонують як прислівники. Наприклад: 27 Щоб не відхилятися від теми, що розглядається, у цій статті докладніше не розглядається вживання форм visa, viena, kita. 28 У давніх писемних пам’ятках форма однини ілатива varda-ne поряд із varda-na могла утворитися також із паралельною часткою -ne, пор. 38 і далі (Пор. Zinkevičius 1966: 213.) 87 toja «…стільки, стільки ж, так само» (Tojà lazda šersi, tojà pagaliu, vis tas pats so-pėjimas. Ds. Tojà ilgio, tojà skersio. Ds. Aš toja ilgai laukiau. Ut. Jo močia toja pikta buvo. Ut. Girdėjau tója. Nmč (Balč). Tai da ne tója (= хіба не все одно)? Šv (Būg). Vis tója lietuviškai niūkiam. Aps. Gali kalbėt, kaip nori, man vis tojà. Ktk. Aš toja pat nelengviai gyvenu. Ut. Vis tojà pat, ar šiandien, ar ryt nuveisi miestan. Ds (щодо -ja див. 20); tojag «так само» (tojag mokė est (Cyprionas, Origenas). DP 540); tolydžio Gs; tolygu; tolygus, -i; topaliovos (Topaliovos barasi. Tat); totieko «все одно» (Kad avižas jau ryja, tai mani totieko suris. Tvr); totiekos «все одно» (Pirma neėmei, tai dabar ir totiekos nebegausi. Ds); tovienio «часто» (Jis tovienio į Kazlų Rūdą atvažiuoja. KzR). До цього типу утворень належать також tól, tól’ (так само kól, kól’, šiòl, šiòl’) та їхні варіанти: tólei Nm; tóleg Nm, Rm, tóle Tvr; tóleig PnmŽ; tólig Grl. Вони, очевидно, утворилися від частки to²⁹ та часток -le, -li, -lei, пор. латв. lai «хай», лит. a-liai vienas, namõ-lei, namõ-lio, li-gi (Būga F 7-2: 31–40). Можливо, у формах dėlto, delto «однак, попри все» компонент to є часткою, а не родовим відмінком. На те, що це не родовий відмінок, указують також варіанти з -tai(s) замість -to: dėltais Rm, dėltai Skp, Dsn, dėltais Ėr. У цьому разі перший компонент dėl-, del- (а також прийменник dėl, del, пор. варіанти dėlei Pgg, deleig DP 328, dėles BB1Moz 38, 29, delgi Ds, delia KN 19, delig DP 315; LKŽ II 390 і далі) слід було б пов’язати з анафоричним займенником *do | *de (прус. din, digi, delli ТОПОРОВ 1975: 327, 335, 341 і далі), як згадані вище ta-da, ka-da (див. 18), та з енклітичною часткою -lei, -le, -li, латв. lai (як tol, tolei), яка в багатьох мовах мала присвійне значення (пор. хет. app-el-, лід. -li (прикметники на -li як заміна родового відмінка) ТОПОРОВ 1975: 327). Та сама форма вживається і без -l, наприклад: jos dè «через неї» Jrk 44 (Zinkevičius 1966: 393), пор. також kód «чому» J, Rs, Trs, kodė Skr, Jrb, kódė Klvr, Dkš, kódi Kair (LKŽ VI 285 і далі), dèkó «через що» End, Sint (LKŽ II 388); навряд чи це скорочення, пор. також формат без -l у латв. labad «через», щодо останнього lab- пор. лит. vislab «усе» з visa laba; пор. і навпаки утворення без de-, dė- з -l’, наприклад: kol’, «чому». У литовській мові є й інші форми, що водночас виконують функції частки та прийменника, наприклад be (Be nesergi? і be jo), ant (Ant ir atjoja šimtas brolelių (д.) і ant stalo) тощо.³⁰ З іншого боку, пізніше з прийменника dėl, del та керованого ним родового відмінка могли утворитися dėl to, del to, todėl, todel (а також dėl ko, del ko, kodėl, kodel). Крім того, є й інші форми відповідної будови з тим самим формантом -o (*<ō), утворені від основ вказівних і питально-відносних займенників. Форма ko 32. Форма ko (< *qu̯a) вживається як частка або сполучник, наприклад: І я, мабуть, переміг. Jrk 36. Ото було б чудово! Ds. Вибери який-небудь найкращий грабель. Kt. Зголоднілі птахи часто випереджають шулік і, =замість того щоб ділитися з птахами, самі все з’їдають. Blv. (LKŽ VI 279). 33. Частка ko разом з іншими частками утворює складені частки або прислівники, наприклад: konė «ледве не» Erž (Побачив: летить пташка, майже завбільшки з кобилу. BM 156); kono (Посадімо садочок майже якнайгустіший. TŽ I 209; пор. kana 22 b); kotik «ледве не» (Kótik nenumyniau tau kojos. Kair); ²⁹ Kad šio tipo darinių to- yra bev. g. dg. vard.-gal. *-tā žr. Stang (1970: 19). Plg. Zinkevičius (1966: 125), kad tól, kól gali būti sutraukta iš todel, kodėl. ³⁰ Пор. попередні пояснення лит. dėl, del, латв. dēļ, старослов. dělja, dėljoma «через», у яких їх пов’язували з іменниками та прикметниками: старослов. dělo, лит. dalė; dėti, padėlys (Эндзелин 1905 / 6: 82–83, Berneker 1908: 195–196, Trautmann 1923: 48, Walde 1930: 829, Pokorny 1949: 238, Fraenkel 1962: 87, Фасмер 1964: 497). У цьому разі пояснення кінцевих формантів -ei, -i, -e як закінчень іменників завжди виявлялися невдалими. 88 mažko «щойно, ледве» Pc; nėko «ніж» (Šūnus geriau rašo, nekõ tėvas. Kv); nėko «нічого» (Nėko sau ta mergė. Vkš); nieko (Niekõ žmogus (= pusė bėdos) Skp). Так само, як tol, tol (див. 31), утворено kõl «до якого часу» з його варіантами: kóla Krok; kolai Prng; kõlaig Zt; kolaik Vvs; kõlaik Lz; kõldais Zt; kolak Žž; kõle Kč; kõleg J; kõlei Vkv; koléi Mrk; kolei Švnč; kõleik Rm; kõleis Skr; kõlek Ar; kõlik J, kolói J, Š (LkŽ VI 313); а також kõl «чому» Mrs, Skdt, Trgn, Ut; kõl’gi «також» Ut, Rk, Jž. Форма шито 34. Подібно до того, як у тих самих говорах трапляється форма to, близьку функцію щодо займенника середнього роду шито, наприклад: Шито̃ і є, що вони нікуди не йдуть: не мають у що вдягнутися. Trgn. Одному — біда, іншому — клопоти: шито̃ і завершує матір. Trgn. Шито і є, що вони не знають. Skp. На основі форми šito і часток -lai, -lei утворені прислівники šitol, šitol’ Skp; šitolai, šitolei «до того часу, до того місця» (Šitolai išark (iki tos vietos). Ds. Vajė, šitõlei buvai nevalges! Kps). Форма vo 35. Форма vo (<*vã) уживається як частка, наприклад: Що там vo стирчить? Ds. Є он vo (крамниця). Rtn. Vo kur. Dsn. Vo, чим віддавна славні для нас Тракай, що тут жили королі — наші батьки. Gmž. З vo утворено: vogi (Atbėgo vogi basi. Sch 67); vojai Kv; а також частку vos31. 36. Відповідні форми інших займенників із формантом -o можна знайти в різних складних похідних утвореннях, які також уживаються як частки, сполучники, прислівники. Наприклад: jo- (<*jā): jolygus, -i «рівний» (Sergėkitės jolygiõs palaidos. Rp (LKŽ IV 355). З jo- найімовірніше утворено також сполучник jóg, який уживається і як частка, наприклад: Jog (= адже) і я не з пальця зроблена. M. Пор. варіанти jog: jógei BM 87; jógeis J; jógel Val (LKŽ IV 352). Jog laiko kilusiu iš įvardžio kamieno *jo- taip pat J. Endzelynas (1957: 229)32. ano- (<*onā): anõt з його варіантами: anóte K; anotè K; anotióš Trgn, Lkm; anõts Mrs. šio- (<*kā): šiól, šiól’, šiolai Skp; šišio «тут» (: Dabbar da šišio turėsiu darbo. Jrk 138. Eik šišio. Šts); šišiontės «також» Dov; šišios «також» Jdr; пор. займенник šišioks, -ia; ši šioks, -ia Als. čio- (<*t’ia): čiõn «тут» (Ka te nėr vietos, sesk čiõn. Gs); čiõnai Brsl, Skp; čiõnai Gs; čiõnai K; čionai Š; čionai DP 384; čionaikai Lz; čionainos Lkm; čionáis VD 358; čionaitės Gž, Brt; čionaja Rod; čionajos Šd; čionai Švnč; čiõntais Klp; čiõnui Str; čiõnuis Šil; čiõnuitės VIkv. 37. Наведені вище форми з формантом -o є розширеним стовбуром (*-ā) вказівних і відносних займенників. Як форми з формантом -a, так і форми з -o зазвичай уживаються як частки, сполучники, прислівники. Лише to, šito мають функцію, близьку до займенника середнього роду. 31 Щодо того, що vo не є запозиченням зі слов’янських мов і належить до основи вказівного займенника *vas «той» див. Būga (1959: 46–47; 1961: 826). 32 Fraenkelis (1962: 194) jo-g laiko įvardžio *jo | *je vn. kilmininku (iš kilmės abliatyvų) arba įnagininku. 89 Форми з формантом -o, як і розглянуті вище форми з формантом -a, імовірно, мали значення частки або прислівника з давніх часів. Їхній збіг із родовим відмінком є формальним. Функція частки у похідних із формантом -o могла існувати ще в той період, коли сам родовий відмінок іще не сформувався. Унаслідок сполучення форм із формантом -o з іншими частками або самостійними словами утворилося чимало складених часток, сполучників і прислівників. До слів такого творення, імовірно, належать також: tòl, tól, kòl, kòl’, šiòl, šiò, šitol, šitòl, dėlto, dėlto «усе ж, однак», jog, vos, čionai та ін. ФОРМИ З ФОРМАНТОМ -e Форма te 38. У литовській мові досить широко вживається частка te (коли щось дають), наприклад: Tė – бери. Gs. Tė, jei nori. Lp. Tė va itas. Dv. Te, laikyk žirgą, te kamanužėlės. JD 445. Tai tė ir šita... nunėšk. LB 183. Крім того, te- додається як префікс, відповідний початковим часткам, у формах пермісиву, наприклад tėneša. Можливо, та сама форма є також у паневежиських і близьких до них говорах: te, te, ti (голосні короткі, звуження посилюється з півночі на південь), якщо останні не розвинулися фонетично з tai, tei (авт. 1977: 60–62). За вживанням паневежиські te, te, ti цілком відповідають часткам і сполучникам tai, tei, ta, to, наприклад: Ну от я там три роки пробув. Žml (LKT 239). А батько мій, мовляв, казав, що вкусила (змія). Bsg (LKT 219). Я тих волів боюся. Шкт (LKT 159). Відповідна форма te є в латиській мові, наприклад: Ось тобі й маєш! Ось тобі й було! Такий ось, такий довгий. Ось тобі й маєш за твоїх сімох сестер! Ось тобі й було, ти переїхав додому. LV IV 151. Jau seniai liet. tė imk siejama su ide. *to | *te (Brugmann 1911: 346); taip pat su šio įvardžio kamienu siejama te- permisyvo formose (Būga F 7–2: 32; Иванов 1965: 233). Tos pačios kilmės būtų ir panevėžiškių minėtosios formos bei latvių te (Endzelin 1922: 478). Galima manyti, kad baltų te yra išlaikiusi *to | *te kamienų *e vokalizmą. Kamieno *a | *e kaita plg. ko-l: ke-li (Stang 1970: 20). 39. За допомогою te утворено складені слова, переважно частки, наприклад: tegi «нехай» (Tėgi parod tai pravedvis. DP 205); tejau «це вже» (Tejau taip, geriau mirti, neką metus an lovos gulėti. Pvn (VitŽ 394); tetė «ось, беріть» Dglš (повторене te-te); пор. tėkit «беріть» (Tėkit šituos obuolius. Kt). anotė K (скорочене anot, див. 36); pirmote «спочатку» Sy (Būga F 7–2: 60); nete «навіть» PK 98, DP 416 (скорочене net, пор. neta, див. 18). Так само, як із tai утворено taip, так із te могло бути утворено tep «так», уживане в багатьох говорах (Lp, Dkš, Brt, Krt, Azr, Pns). До цієї групи слів слід зарахувати також tečiau (Jabl RR I 536) з вокалізмом *e (пор. Zinkevičius 1966: 441). Kamieną te iš formų tep, tečiau taip pat išskiria F. Spechtas (1932: 270)³³. Be formos te, yra ir daugiau formų su tuo pačiu formantu -e iš parodomųjų bei santykinių įvardžių kamienų. Форма še 40. Форма še (< *še), як і te, уживається як частка під час подавання чогось. Напр.: Ось їж. Шк. Ось що ще привіз. Vdžg. Ось, скуштуй. Вкш. Ось як їм тепер добре. Пш. Ось тобі, коли вже так хочеш! Чому ж раніше не сказав?! Рм. Ось, коли хочеш, повернувся ³³ P. Skardžius (1937: 212), pagal jį taip pat E. Fraenkelis (1962: 1051) tep formą (kaip ir kap, žr. 22ᶜ) aiškina sutrumpėjus per tep iš teip, o pastarąją iš taip. 90 ні з чим. Скп. Цього року ми казали, що як настане літо, то спечемо, а тепер ось тобі — ось-ось замерзнемо. Слм. Ось тобі, собако, дев’ятини. Кп. Із часток še і te утворено šėte «беріть» ВлкВ, Дглш. Пор. також šėkit, imkit «беріть» (Šėkit, vaikai, pyrago. Гл); eik-še, eik-še-nai Скп (скорочене še); eik-še-šė-kita Йрб. Форма šite 41. Форма šite відома як частка і як прислівник (пор. šitei, див. 49). Напр.: Цю мотузку ми скрутимо. Arm. Тут похований Авраам зі своєю дружиною Сарою. BB 1 Moz 25. Змалку до цього звик.= так Dglš. Коли ви залишилися тут сваритися? Sld. Чого ти так пізно приїжджаєш? Aps. Plg. ось так (Ось так стоїть, причепурившись (вбравшись). Krok). Форма ite 42. Форма ite (пор. itas, -ą) уживається у функції прислівника šite, напр.: Як мені стояти? А ось тут, а он там. OG 428. У нас часто проклинають тут. Ад. Форма ve 43. Окрім va, vo, vei, є ще частка ve, наприклад: Vė kiek išbuvau — jau keturias savaites. Jd. Vė kaip šuo šoka. Šv. Vė šis kelio meist ras. Brt. Vė žiūri į mane. Lkš. Šiteip, šiteip, da ir ve kaip aguonėles seja. (d.) Kps. Пор.: anavė (Andavė ir jis ateina. Gs); vėkur Gs. 44. З формантом -e є форми від основи *je, наприклад, із постпозиційною часткою -g-: jęg Ds, Ppl, jęgu Vl, Šauk (Zinkevičius 1966: 437). Частка beję утворена за допомогою -je. Так само, як tep, утворене ще й visėp Sn (Būg). 45. Згадані вище форми з формантом -e свідчать, що, крім форм із вокалізмом *o (подовженим *ā), у литовській мові збереглися частки, прислівники та сполучники також із вокалізмом *e. Ці форми не можна пояснити аналогією до відповідних форм із вокалізмом *o (tep за аналогією до tep і taip). ФОРМИ З ФОРМАНТОМ -ei Форма tei 46. У тій самій функції, що й tai, в окремих діалектах і давніх писемних пам’ятках уживається форма tei. Не всюди цю форму можна ідентифікувати як tei. Подекуди вона фонетично виникла з tai (див. Nieminen 1922: 35; Zinkevičius 1968: 114; 1975: 26, 60). Серед інших місць, форма tei уживається в середньо- та північно-західних аукштайтських говірках, трапляється також у деяких місцевостях жмудських говірок. У цих діалектах вона, найімовірніше, не походить від tai і її слід ідентифікувати як tei (див. Vitkauskas 1976: 394). Форму tei(p) вважають відмінною від tai(p) також E. Nieminenas (1922: 41), F. Spechtas (1924: 48–53), Chr. S. Stangas (1966: 287). Відповідні форми — лат. tei-tan «тут», пр. tei-nu «тепер». R. Trautmannas (1910: 447) і Vondrakas (1928: 462) зіставляють лит. tei із церк.-слов. ti, гот. þei. Tei, імовірно, утворене так само, як tai, за допомогою інстр.-лок. одн. -i (Endzelin 1922: 467–468). E. Nieminenas і Chr. S. Stangas цю форму 91 в однині локативі основи *to / *te, а Ф. Спехт — в однині локативі основи *tjo-. Можливо, що в балтійських мовах поряд із локативом однини основи *-ā / *e tai був також локатив однини основи *o / *e tei (з вокалізмом *e). Форма tei, як і tai, у говорах зазвичай виконує функцію частки та сполучника. Муна корве теі багато молока дає. Klm. (LKT 107). Во теі кажу, як тата́й цибулі шукаєш здорової. Vg. А теі не всі можуть до нього підійти запрягти. Pgg. Кращий за чорта (чоловік), теі можемо жити разом. Rdn (LKT 74). Теі просила маму, щоб тільки швидше пошила сорочку. Stak. Ця форма трапляється також у прислівниковому значенні «так», наприклад: Хто те дотягнеться так далеко. Vdžg. День цей, день той, день інший — живеш, і добре. Jrb. 47. Як із tai утворено taip, із te — tep, так із tei утворено teip34, уживану в багатьох говорах (пор.: Ape tay teyp Dienas bilo. SP I 151), пор. teipoja Ds (про -ja див. 20); пор. також tejaul (Antra metą vėl teijau padarė. Jrk) Так само, як tei, утворено й багато інших форм від основ вказівних, питально-відносних та інших займенників. Форма якщо 48. Форма jéi (jei) є локативом однини основи *jo / *je (Fraenkel 1962: 192). Ця форма закріпилася в литовській літературній мові як сполучник. Пор. варіанти з постпозитивними частками -b-, -g-: jéib35 Grl; jeib LB 48; jéiba Kp; jeibė Š; jeibeg MŽ 187; jéiben KlvrŽ; jeibént BŽ 468; jéibent Grs; jéibentais Slnt; jéibo Šd; jéibom Grž; jéibos Grž; jéibu Pc; jéibum Jnsk; пор. jeib kąs Ky, jeib kaip Užv, jeib kur Dauk; jeibi kas J; jeig Vaižg; jéigi K, Kps; jeigum Skp; jéigut Kv (LKŽ IV 336–337). У жмудських говорах jéi вживається як частка в сполученні kaip jéi «так само, як», наприклад: Я живу так само, як jéi інші люди. Kv. Він такий самий, як jéi ти. Slnt. За допомогою тієї самої форми jei утворено: jék (Jėik grūdelį sušlavė. Sly); jeikvienas, -ą Sly (пор. alią vienas, -ą); jeinè «можливо» (Reik eiti jeinè paveizėti, kas ten yr. Pln). Форма šitei 49. Форма šitei уживається в деяких східноаукштайтських говірках як прислівник, наприклад: Невже раніше було šitei (= саме так), як тепер. Smal. Не йди šitei одягнений, змерзнеш. Ds. Де не хворіють — там так і працюють. Mlt. Від šitei утворено šiteip; пор. більше форм із -eip(os) (див. 51). Форма vei 50. Окрім va, vo, ve, є також частка véi Grl, K, MŽ 439, SD 7, BūgRR I 328; II 46; III 817. Наприклад: Véi, люди, ви, що лепечете. RD 189. Але vei, що він робив. Dauk. Але véi, що це таке? Mit I 65. Ось, онучко, дивися, як тут ховають п’яницю. LB 171. Vei які гарненькі цигарки … від пана лікаря (отримав). BsP I 87. 51. Із формантом -ei(p-) є також такі форми: keip, keipõs Kp; kiteip Aly; kiteipõ Bt Mr 9, 29; kiteipõs Ds, Skp (LKŽ V 904); anei «ні» Gr, Vb; aneip Grg; 34 Plg. tradicinę nuomonę, kad teip iš taip pagal šiaip (Leskien 1919: 176; Būga 1958: 102; Skardžius 1937: 212; Fraenkel 1962: 1051; Zinkevičius 1966: 411). Ši analogija jau anksčiau yra nurodyta kaip abejotina, nes šiaip rečiau ir vartojama, negu teip (Nieminen 1922: 28–29; Stang 1966: 287). 35 Dėl varianto jei-b žr. Stang (1970: 153). 92 viseip Šts; vienep (Zinkevičius 1966: 411). Plg. dar tokėi-jei(s) „taip pat“ Kv. Formos šei, šėip = šiai, šiaip, žr. 15, 16. 52. Як свідчить матеріал, поряд із формами з формантом -ai були утворені форми з формантом -ei, так само як поряд із формами з формантом -a є форми з формантом -e. Отже, форми teip, kaip та ін., які походять від taip, kaip та ін., слід вважати результатом паралельного творення. Постпозиційна частка -ei, що додається до різних форм займенників (ašei), у східних аукштайтських утенішків є формантом чоловічого роду однини називного відмінка займенникових прикметників (gerdasei); імовірно, вона також не є переробленою формою від -ai (ašei за tujei), а є результатом паралельного творення поряд із -ai; пор. також частку -nai (див. 53). Форми з формантом -ei зазвичай також мають функції частки, сполучника та прислівника. 53. Наведений матеріал свідчить, що в литовській мові існували паралельні форми з формантами -ai, -a, -e, -ei, утворені від основ вказівних і питально-відносних, іноді також інших займенників (tai, ta, to, te, tei; šitai, šita, šito, šite, šitei та ін.). Здавна вони виконували функції частки та сполучника або прислівника. Деякі з цих форм набули також функції займенника середнього роду. Таке саме словотворення, ймовірно, мають і частки: na, no, ne, nei та ba, bo, be, bei. Частку -nai нині зазвичай пояснюють як узагальнену форму від тих відмінкових форм, які мали -n (одн. знах., одн. оруд., мн. род.) + ai. Початок такому поясненню поклав P. Arumaa (1933: 13 t. t.). Інші частки -na, -no тоді пояснюють як перероблені форми -nai (Zinkevičius 1966: 432 t. t.). Однак паралельні утворення з -na, -no поряд з утвореннями з -nai, а також утворення з двома частками свідчать, що -no, -na поряд з -nai, найімовірніше, є самостійними паралельними частками з формантами, згаданими вище. Наприклад: čia-nai, čia-nai-no-s, čia-na-ja, čia-na-jo-nai-s; čio-nai, čio-nai-no-s, čio-nai-s, čio-na-ja та ін. Формант -s тут додано за аналогією до форм інших прислівників (пор. Ulvydas 1974: 17—18). Пор. також форми займенників: одн. наз. jisai-no, jisai-no-s, jisai-nai-nos; ji-nai, jy-nai-no, jy-nai-no-s, ji-na-jo-s. ПІДСУМКОВІ ЗАУВАЖЕННЯ Займенник середнього роду tai і частка та сполучник tai тісно пов’язані за своїми функціями й можуть мати спільне походження. Форма tai є прабалтійською і, найімовірніше, розвинулася з *tāi (основа з колективним значенням *tā- | *te- із іменниковим закінченням місцевого відмінка однини -i). Здавна з тим самим формантом -ai вживаються в значеннях прислівника та частки й інші займенникові форми: antai, kai, šiai, kiekai, tiekai, visai, vienai, kitai та ін. Лише пізніше до цих форм, на відміну від прислівників, утворених від прикметників, було додано постпозицію -p(o-s): anaip (o-s), kaip (o-s) та ін. Коли за tai закріпилася функція займенника середнього роду в позиції називного та знахідного відмінків, формант -ai міг бути доданий також до форми чоловічого роду однини називного відмінка tas-ai (за аналогією до останньої — до відповідної відмінкової форми займенникових прикметників gėrasai), а також до інших форм і до парадигми жіночого роду. Аналогічно за зразком tai, tatai, šitai, itai, у яких -t- є частиною основи, було утворено форми з узагальненою часткою -tai: šita-tai, tok-tai, kok-tai, šiok-tai; an-tai, š-tai, kiek-tai, tiek-tai та ін. Усі вони, крім трьох останніх, мають значення займенника середнього роду. Від тих самих основ вказівних і питально-відносних займенників утворюються форми з вокалічними формантами -a, -o, -e (ta, to, te; šita, šito, šite та ін.), які, ймовірно, є чистими основами: -a < *-o; -o < *-ā (подовжена основа, як у називно-знахідному відмінку однини середнього роду *-ā, лат. loca поряд із loci), -e < *-e (імовірно, збережений вокалізм *e). Здавна ці форми є прислівниками та частками. Лише деякі з них мають значення займенника середнього роду (to, šito, šita). Форма ta у литовській мові не розвинула функції займенника середнього роду; здавна вона є сполучною часткою (пор. хетт. ta-). 93 Форманти згаданих форм -a, -o, -e, імовірно, відображають давнішу диференціацію індоєвропейського вокалізму, ніж сучасна система родів. Форми з формантом -ei (tei, tei-p, šiteĩ та ін.) мають той самий одн. місц. -i, що й форми з формантом -di, і, найімовірніше, відображають вокалізм *e основи *o/*e. Форми з різними формантами -di, -ei, -a, -o, -e мають те саме значення; вони вживаються паралельно або територіально розподілені (tai, ta, to, tei; va, ve, vo, vei, šite, „šitaip“, šitei „t. p.“; ta-ja, to-ja; čia-nai, čio-nai; ja-g, jei-gu; del-to „vis dėlto“; del-tai та ін.), або розвинули різні значення (пор.: an(a)-t(a) і ano-t(e); ja-g, jei-gu і jo-g; šia „čia“ і še „…imk“; na, ne, nei та ін.). Займенникові частки з формантами -a, -o, -e, -ai, -ei часто виступають як складові частини складних часток, сполучників, прийменників і прислівників (be-je, be-ta-g, čia-na-jo-nai-s, čio-nai-no-s, ka-da, ka-dai-se, ka-dan-gi, ka-na, ko-l, ko-l’, nie-ko, še-te, ta-ka-jau, tas-ta-ja, te-te, vo-s та ін.). Початок таким утворенням, імовірно, дали синтаксичні комплекси з кількох часток, сполучників і прислівників, уживані на початку речення (Na tai va... Va tada tai jau...). Складною часткою такого самого типу є також tatai, утворена з двох часток ta і tai. Додаткові скорочення джерел BLG – A. Bielenstein. Lettische Grammatik, Mitau, 1863. (Skaitmenys rodo puslapius.) Dln – Daulėnai, Eišiškių r. Drg – Dargaičių k., Šiaulių r. Gžl – Gražulių k., Švenčionių r. Kbl – Kubilių k., Kelmės r. Kk – Kriūkai, Šakių r. Krd – Kirdeikių k., Utenos r. LKT – Lietuvių kalbos tarmės. Chrestomatija. Sud. E. Grinaveckienė, A. Jonaitýtė, K. Morrodo puslapius.) Pvk – Pavilnškių k., Kėdainių r. Skl – Skli austės k., Skuodo r. Stkn – Sutkūnų k., Kėdainių r. Strb – Stirbiškės k., Šiaulės r. ŠD – Szwendienis darbas arba skaitymai szwentosi dienosi del broļu Lietuwiu iszguldīta isz linkiszka letuwiszkaj par K. P. W. Wilnuje 1862. (Skaitmenys rodo puslapius.) Škl – Šaukių k., Skuodo r. VitŽ – V. Vitkauskas. Šiaurės rytų dünininkų šnektų žodynas. V., 1976. (Skaitmenys rodo puslapius.) Vkšn – Vikšnalių k., Telšių r. Vsn – Vosiūnų k., Ignalinos r. LITERATŪRA Agrell S. Zur Geschichte des indogermanischen Neutrums. – In: Arsbärättelese. Bulletin de la Société Royale des Lettres de Lund 1925–1926. Lund, 1926, S. 17–64. Arumaa P. Untersuchung zur Geschichte der litauischen Personpronomina. Tartu, 1933. Berneker E. Slavisches Etymologisches Wörterbuch. Heidelberg, 1924. Bezzenberger A. Anmerkungen. – In: Mitteilungen der litauischen litterarischen Gesellschaft. Bd. II. Heidelberg, 1887. Bielenstein A. Lettische Grammatik. Mitau, 1863. Brugmann K. Zur Bildung des nom. acc. pl. neut. – In: Morphologische Untersuchungen auf dem Gebiete der idg. Sprachen. Bd. V. Leipzig, 1890. Brugmann K. Pronominale Bildungen der indogermanischen Sprachen. – In: Berichte über die Verhandlungen der Königlichen Sächsischen Gesellschaft der Wissenschaften zu Leipzig. Philologisch-Historische Klasse. Bd. 60. T. I. Leipzig, 1908, S. 11–84. Brugmann K., Delbrück B. Grundriss der vergleichenden Grammatik der idg. Sprachen, zw. bearb. Bd. II. T. 2. Strassburg, 1911; Bd. II. T. 3. Strassburg, 1916. Brugmann K. Kurze vergleichende Grammatik der idg. Sprachen. Berlin und Leipzig, 1922. Būga K. Rinktiniai raštai. T. I. V., 1958; T. II. V., 1959; T. III. V., 1961. Būga K. Lietuvių kalbos etimologiniai nagrinėjimai. Laiškas J. Endzelynui (be pabaigos). Rankraštis. Lietuvių kalbos ir literatūros institutas. Signatūra: F 7–2. Endzelin J. Litauisch-lettische Miszellen. – „Lietuvių tauta“, 1911, t. II. Endzelin J. Miszellen. – „Indogermanische Forschungen“, 1913/14, Bd. XXXIII. S. 119–127. 94 Endzelin J. Lettische Grammatik. Riga, 1922. Endzelin J. Altpreussische Grammatik. Riga 1944. Endzelins J. Latviešu valodas gramatika. Rīgā, 1951. Endzelīnas J. Baltų kalbų garsai ir formos. V., 1957. Fraenkel E. Zu den litauischen indefiniten Adverbien und Pronomina. — „Archivum Philologicum“, 1935, T. V, S. 54—58. Fraenkel E. Litauisches etymologisches Wörterbuch. Göttingen, 1962. Gauthiot R. À propos des nominatifs pluriels lituaniens. — „Indogermanische Forschungen“, 1909, Bd. XXVI, S. 352—359. Georgiev V. Die Indoeuropäische eH₂y- Klasse. — In: Symbolae Linguisticae in honorem Georgii Kurylowicz. Wrocław—Warszawa—Kraków, 1965. Georgiev V. Die luwischen Abstrakta auf -ahi, die hethitischen Nomina actionis auf -(a)ai und die ā Stämme. — „Zeitschrift für vergleichende Sprachforschung“, 1974, Bd. 88, H. 1. Hermann E. Über die Entwicklung der litauischen Konjunktionalsätze. Jena, 1912. Hermann E. Litauische Studien. Berlin, 1926. Hilmars(s)on J. [Rec.] V. Mažiulis. Baltų ir kitų indoeuropiečių kalbų santykiai (Deklinacija). — „Baltistica“, 1974, t. X(1), p. 95—98. Hirt H. Akzentstudien. — „Indogermanische Forschungen“, 1899, Bd. X, S. 20—59. Hirt H. Über den Ursprung der Verbalflexion im Indo-germanischen. — „Indogermanische Forschungen“, 1904/5, Bd. XVII, S. 36—84. Hujer O. [Rec.] S. Agrell. Zur Geschichte des idg. Neutrums. — „Listy filologické“, 1928, T. 55, S. 354—358. Kazlauskas J. Lietuvių kalbos istorinė gramatika. V., 1968. Kont K. Über die Demonstrativpronomina des Lappischen. — In: Congressus Tertius Internationalis Fenno-Ugristarum. Tallinnae habitus 17—23 VIII 1970. Pars I. Acta Linguistica. Tallinn, 1975. Kretschmer P. Indogermanische Accent und Lautstudien. — „Zeitschrift für vergleichende Sprachforschung auf dem Gebiete der indogermanischen Sprachen“, 1892, Bd. XXXI. Kronasser H. Vergleichende Laut- und Formenlehre des Hethitischen. Heidelberg, 1956. Kuryłowicz J. Proceedings of the Eighth International Congress of Linguists. Oslo, 1958. Kuryłowicz J. Indogermanische Grammatik. Bd. II. Heidelberg, 1968. Lehmann W. P. On Earlier Stages of the Indo-European Nominal Inflection. — „Language“, 1958, V. 34, No 2, p. 179—202. Leskien A. Litauische Partikeln und Konjunktionen. — „Indogermanische Forschungen“, 1903, XIV, S. 89—113. Leskien A. Litauisches Lesebuch mit Grammatik und Wörterbuch. Heidelberg, 1919. Mahlow G. H. Die langen Vokale ā, ē, ō. Berlin, 1879. Mažiulis V. Skaitvardis. — Kn.: Lietuvių kalbos gramatika. Vyr. red. K. Ulvydas. T. I. V., 1965, p. 606. Mažiulis V. Baltų ir kitų ide. kalbų santykiai. V., 1970. Meillet A. Letto-Slavica. — „Mémoires de la Société de linguistique de Paris“, 1897/8, t. 10, p. 135—142. Meillet A. Études sur l’étymologie et le vocabulaire du vieux slave. Paris (2e), 1902/5. Meillet A. Introduction à l’étude comparative des langues indo-européennes. 2 éd. Paris, 1908. Meillet A. — „Mémoires de la Société de linguistique de Paris“, 1908/9, t. XV. Meillet A. Sur l’accentuation des Nomen indo-européen. — „Mémoires de la Société de linguistique de Paris“, 1914/16, t. XIX, p. 65—84. Mühlenbach K. Über die vereinzelichen Genetive oder Ablative auf -ū, -u im Lettischen. — „Indogermanische Forschungen“, 1902/3, Bd. XIII. Mūlenbach K. Latviešu valodas vārdnīca. Rediģējis, papildinājis, turpinājis J. Endzelīns. T. IV. Rīgā, 1932. Nieminen E. Der urindogermanische Ausgang -āi des Nominativ-Akkusativ Pluralis des Neutrums im Baltischen. Helsinki, 1922. Otrębski J. Wschodnolitewskie narzecze twereckie. T. I. Gramatyka. Kraków, 1934. Otrębski J. Gramatyka języka litewskiego. T. II. Warszawa, 1956. Palionis J. Lietuvių literatūrinė kalba XVI-XVII a. V., 1967. Pedersen H. Vergleichende Grammatik der keltischen Sprachen. Bd. II. Göttingen, 1913. Pokorny J. Indogermanisches Etymologisches Wörterbuch. Bern, 1949. Rasmussen J. E. Zu den idg. *-eH₂i- Stämmen. — „Studia Linguistica“, 1973, t. 27, N 1—II. Rosenkranz B. [Rec.] S. Agrell. Zur Geschichte des idg. Neutrums. — „Slavia“, 1928, Roč. VII, Seš. 3, S. 625—628. Rosinas A. Kelios pastabos apie baltų parodomųjų įvardžių vietininko formas. — „Baltistica“, 1967, t. III(2), p. 175—184. Ruhig P. Anfangsgründe einer Littauischen Grammatik. Königsberg, 1747. Schmalstieg W. R. New Thoughts on Indo-European Phonology. — „Zeitschrift für vergleichende Sprachforschung“, 1973, Bd. 87, Hf. 1, 1. Schmalstieg W. R. An Old Prussian Grammar. The Pennsylvania State University and London, 1974. 95 Schmidt J. Das Suffix des Participium Perfecti Activi. — „Zeitschrift für vergleichende Sprachforschung auf dem Gebiete der indogermanischen Sprachen“. 1883. Schmidt J. Indogermanisches ō aus ōi in der Nominalflexion. — „Zeitschrift für vergleichende Sprachforschung auf dem Gebiete der indogermanischen Sprachen“, 1885, Bd. XXVII. Schmidt J. Die Pluralbildungen der indogermanischen Neutra. Weimar, 1889. Skardžius P. Lietuvių-latvių kalbos žodyno dalykai. — „Archivum Philologicum“, 1932, t. III. Skardžius P. [Rec.] F. Specht. Litunica. — „Archivum Philologicum“, 1937, t. VI, p. 211–213. Solmsen F. Zur Geschichte des Dativs in den indogermanischen Sprachen. — „Zeitschrift für vergleichende Sprachforschung auf dem Gebiete der indogermanischen Sprachen“, 1911, Bd. 44. Sommer F. Die idg. -en iā- und io- Stämme im Baltischen. — In: Abhandlungen der philologisch-historischen Klasse der königlich sächsischen Gesellschaft der Wissenschaften, Bd. 30. T. IV. Leipzig, 1914. Specht F. [Rec.] Nieminen E. Der urindogermanische Ausgang -āi des Nominativ-Akkusativ Pluralis des Neutrums im Baltischen. — „Indogermanische Forschungen“, 1924, Bd. 42, S. 48–52. Specht F. Weiteres zur Geschichte der pronominalen Flexion. — „Zeitschrift für vergleichende Sprachforschung auf dem Gebiete der indogermanischen Sprachen“, 1932, Bd. 60, S. 254–271. Stang Chr. S. Vergleichende Grammatik der baltischen Sprachen. Oslo, 1966. Stang Chr. S. Opuscula Linguistica. Oslo, 1970. Streitberg W. Der Genetiv Pluralis und die baltisch-slavischen Auslautgesetze. — „Indogermanische Forschungen“. Strassburg, 1892, Bd. I, S. 259–299. Sturtevant E. H. A Comparative Grammar of the Hittite Language. University of Pennsylvania, 1933. Szemerényi O. Einführung in die vergleichende Sprachwissenschaft. Darmstadt, 1970. Szober S. Słowiański Nom. -Acc. sg. neutr. tematów na -o-, -es-. — „Prace filologiczne“, 1927, t. XII. Trautmann R. Die altpreussischen Sprachdenkmäler. Göttingen, 1910. Trautmann R. Die litauischen Adverbia auf -ai und die slavischen Adverbia auf -ē. — „Zeitschrift für vergleichende Sprachforschung auf dem Gebiete der indogermanischen Sprachen“, 1920, Bd. 49. Trautmann R. Baltisch-slavisches Wörterbuch. Göttingen, 1923. Ulvẏdas K. Vienaskaitos vardininko kilmės prieveiksmiai. — Kn.: Lietuvių kalbos gramatikos tyrinėjimai („Lietuvių kalbotyros klausimai“, XI). V., 1969, p. 7–16. Ulvẏdas K. Vienaskaitos kilmininko prieveiksmėjimas ir prieveiksmiai su formantais -(i)o, -(i)os, -ės dabartinėje lietuvių kalboje. — Kn.: Lietuvių kalbos morfologinė sandara ir jos raida („Lietuvių kalbotyros klausimai“, t. VII). V., 1964, p. 11–46. Ulvẏdas K. Iš lietuvių kalbos prieveiksmio tyrinėjimų. — Kn.: Žodžių formos ir jų vartosena („Lietuvių kalbotyros klausimai“, t. XV). V., 1974, p. 7–34. Wackernagel J. Miscellen zur griechischen Grammatik. — „Zeitschrift für vergleichende Sprachforschung auf dem Gebiete der indogermanischen Sprachen“, 1890, Bd. 30. Walde A. Vergleichendes Wörterbuch der indogermanischen Sprachen, herausgegeben und bearbeitet von J. Pokorny. Berlin und Leipzig, 1930. Valeckienė A. Bevardės giminės forma tai ir jos santykis su kitomis įvardžių formomis. — Kn.: Žodžių formos ir jų vartosena („Lietuvių kalbotyros klausimai“, t. XV). V., 1974, p. 35–75. Valeckienė A. Forma tai ir jos variantai lietuvių kalbos tarmėse. — Kn.: Lietuvių arealinės lingvistikos klausimai („Lietuvių kalbotyros klausimai“, t. XVII). V., 1977. Wiedemann O. Handbuch der litauischen Sprache. Strassburg, 1897. Wijk N. van. Der nominale Genetiv Singular im Indogermanischen in seinem Verhältnis zum Nominativ. Zwolle, 1902. Vitkauskas V. Šiaurės rytų dünininkų šnektų žodynas. V., 1976. Vondrak W. Vergleichende slavische Grammatik. Bd. II. Göttingen, 1928. Zinkevičius Z. Lietuvių dialektologija. V., 1966. Zinkevičius Z. Apie 1605 m. katekizmo tarmę. — „Baltistica“, 1968, t. IV (1). Zinkevičius Z. Iš lietuvių istorinės akcentologijos. V., 1975. Буга К. Литовско-русский словарчикъ къ первымъ 20-ти литовскимъ сказкамъ въ издании „Lietuvių pasakos“. Петербургъ, 1912. Георгиев В. Индоевропейское языкознание сегодня. — „Вопросы языкознания“, 1975, № 5, с. 3–9. Десницкая А. В. К вопросу о происхождении винительного падежа в индоевропейских языках. — „Известия Академии Наук Союза ССР. Отд. литературы и языка“, 1947, т. VI, вып. 6. Иванов В. В. Хеттский язык. М., 1963. Иванов В. В. Общиндоевропейская, праславянская и анатолийская языковые системы. М., 1965. Иванов В. В. Реконструкция общеиндоевропейских синтаксических структур. — В кн.: Балто-славянские исследования. М., 1974. Топоров В. Н. Локатив в славянских языках. М., 1961. 96 Топоров В. Н. Прусский язык. М., 1975. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Т. I. М., 1964; Т. IV. М., 1973. Фортунатовъ Ф. Об ударении и долготѣ. — „Русскій филологическій вѣстникъ“, 1895, т. XXXIII. Фридрик М. Краткая грамматика хеттского языка. М., 1952. Эндзелинь И. Латышские предлоги. Т. I–II. Юрьевъ, 1905/6. Эндзелинь И. Славяно-балтийские этюды. Харьковъ, 1911. Эндзелинь И. Къ литовской акцентуации и именит. пад. множ. ч. основъ на -о. — „Извѣстія отдѣленія русскаго языка и словесности Императорской Академіи Наукъ“, 1916, т. XXI, кн. 2, с. 295–312. Якубинская-Лемберг Э. А. Проблема образования форм среднего рода в славянских языках. — „Ученые записки Ленинградского ор. Ленина гос. Университета им. А. А. Жданова. Славянское языкознание. Серия филологических наук“, 1958, вып. 44, № 250. А. ВАЛЯЦКЕНЕ ПРОИСХОЖДЕНИЕ МЕСТОИМЕНИЙ СРЕДНЕГО РОДА ЛИТОВСКОГО ЯЗЫКА Резюме Местоимение tai, а также частица и союз tai близки по своим функциям и, скорее всего, того же происхождения. Форма tai является прабалтийской и возникла, по всей вероятности, на базе формы *tāi (*tā- / *te- коллективного значения с окончанием лок. ед. ч. -i). Формы с формантом -ai (anai, kai, šiai, kiekai, tiekai, visai, vienai, kitai и др.) уже давно выступают в функции наречия или частицы. К формам вышеуказанного типа, в отличие от адъективных наречий, позже присоединился постпозиционный элемент -p(o-s): anaip(o-s), kaip(o-s) и др. По аналогии с tai, tatai, šitai, itai, в составе которых -t- является частью основы, были образованы формы с обобщенным элементом -tai: šita-tai, tok-tai, kok-tai, šitok-tai, an-tai, š-tai, kiek-tai, tiek-tai и др. Все указанные формы, за исключением трех последних, выполняют также функцию местоимения среднего рода. Продолжением и.-е. основ *to/*te являются еще следующие формы: ta — с чистой основой *-o, te — с сохранившейся основой на *e, to — с получившим долготу конечным гласным основы, соответствующим *-ā им.-вин. падежа мн. ч. среднего рода, tei — как и tai с окончанием -i (лок. ед. ч.), и, скорее всего, также отражает *e вокализм. Формы ta и te выступают лишь в функции частицы и союза, to и tei встречаются редко в обоих значениях (частицы и местоимения среднего рода). Формы на -a, -e, -o, -ei образуются и от основ других указательных местоимений, а также от соответствующих вопросительно-относительных местоимений (ja, jo-, je-, jei; ana, ano-, anei; šia, šio-, še; šita, šito, šite, šitei; va, vo, ve, vei и др.). Однако большинство из них не имеют значения местоимения среднего рода и выступают чаще всего в функции частицы, наречия, союза; ср. еще частицы ba, be, bo, bei; na, ne, no, nei. Создается впечатление, что гласные формы -a, -o, -e могут быть отражением дифференциации и.-е. вокализма более древнего периода, чем эпоха формирования грамматической категории рода. Мы полагаем, что местоименные частицы указанного типа с формантами -a, -o, -e, -ei выступают в составе многих слов (частиц, союзов, наречий, предлогов), напр.: ana-va, ano-te, an-ta, be-je, be-ta-g, čia-na-jo-nai, čio-nai-nos, ja-b, jei-ba, jei-bo-s, jo-g, ka-da, ka-dai-se, ka-dan-gi, ka-ja-kas, ka-na kas, ko-l, ko-l’, še-te, ta-ja, tas-ta-ja, ve-kur, vo-s и др. В основе таких образований лежат синтаксические структуры, составленные из нескольких частиц, союзов, наречий и выступающие в начале предложения (Na tai va… Tai jau taip… Na tada tai jau… и др.). Образованием такого рода является и форма tatai, которая содержит в своем составе две частицы ta и tai. A. VALECKIENĖ THE ORIGIN OF LITHUANIAN NEUTER PRONOUNS Summary The author discusses the origin of the neuter forms in -ai (tai, tatai etc.) and correspondences to them in -a, -o, -e, -ei (ta, to, te, tei etc.) and concludes the following: The neuter pronoun tai is functionally connected with the particle tai and can be of the same origin. The form tai is a proto-Baltic phenomenon, probably derived from the form *tāi (the *tā- / *te stems of the I. E. collective with the loc. sg. ending -i). The pronoun forms in -ai: anai, kai, šiai, kiekai, tiekai, visai, vienai, kitai etc. have the function of an adverb or a particle from 7. Gramatinės kategorijos ir jų raida 97 of old too. Later, differently from adjectival adverbs (gerai), the maker -p(o-s) was added to these forms to make anaip(o-s), kaip(o-s) etc. By analogy to tai, tatai, šitai, utai whose -t- belongs to the stems, there are the derived forms šita-tai, tok-tai, kok-tai, šitok-tai, an-tai, š-ō-tai, kiek-tai, tiek-tai etc. with abstracted -tai from the former forms. All of them, except the latter three, have the function of the neuter pronouns too. There are some more forms of the same *to / *te stems, i. e. ta — with the *o-stem vocalism, te — with the preserved *e- stem vocalism, to — with the lengthened stem vocalism, identical with the neuter nom.-acc. pl. *-ā, tei — of the same formation as tai with the loc. sg. ending -i, in all probability also reflecting the *e-stem vocalism. The two former forms are usually used as particles or conjunctions whereas the latter two occur rarely in both the functions. The forms in -a, -e, -o, -ei are made of the stems of other demonstrative or relative-interrogative pronouns (ja, jo-, je-, jei; ana, ano-, anei-; šia, šio-, še; šita, šito, šite, šitei; va, vo, ve, vei etc.) but most of them have no function of the neuter pronoun either. They are used as particles, conjunctions or adverbs too (cf. also the particles ba, bo, be, bei; na, no, ne, nei). It is possible to assume that the vowel makers -a, -o, -e we have mentioned above reflect an earlier period of the Indo-European vowel differentiation than the formation of the genders. We presume that the pronominal particles in -a, -o, -e, -ei appear as elements in compounds (particles, conjunctions, adverbs, prepositions), e. g.: ana-va, ano-te, be-je, be-ta-g, čia-na-jo-nai, čio-nai-nos, ja-b, jei-ba, jei-bo-s, jo-g, ka-da, ka-dai-se, ka-dan-gi, ka-ja-kas, ke-na kas, ko-l, ko-l’, še-te, ta-ja, tas-ta-ja, to-ja, ve-kur, vo-s, etc. Syntactic complexes containing several particles, conjunctions, adverbs, such as: Na tai va… Tai jau taip… Na tada tai jau… etc, which usually are used at the beginning of the sentence have given rise to the compounds of this type. Since the particle ta hasn’t developed the function of the neuter pronoun in Lithuanian (as well as in Latvian), it is reasonable to suppose that the form tatai has arisen from the two particles ta and tai too.