Lietuviškos kilmės leksika Lietuvos paribio baltarusių šnektose

LIETUVIŲ KALBOS SPECIALIOJI LEKSIKA LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXII (1983) Е. ГРИНАВЕЦКЕНЕ ЛЕКСИКА ЛИТОВСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ В БІЛОРУСЬКИХ ГОВІРКАХ ПРИКОРДОННЯ ЛИТВИ Білоруські говірки прикордоння Литви, якими розмовляють у Вітебській, Мінській і Гродненській областях БРСР, у Швенчонському, Ігналінському, Вільнюському, Тракайському та Шальчинінкському районах Литовської РСР і в околицях Даугавпілса Латвійської РСР, є важливим осередком литовсько-білоруських мовних контактів і багатим джерелом мовних скарбів, що постійно постачає новий матеріал живого мовлення, який висвітлює складну контактну ситуацію на цій території впродовж історії. Під час діалектологічних експедицій і донині тут щодня можна почути з уст людей чимало слів неслав’янського походження й уживання, серед яких багато запозичень литовського походження. Більшість із них уже добре прижилася в білоруських говірках, пристосувалася до всієї системи білоруської мови, увійшла до неї та підкорилася її закономірностям. Їхня форма цілком слов’янська: слов’янські закінчення, суфікси й префікси; лише основне ядро таких слів — їхній корінь (особливо його консонантизм), а також значення слова, залишаючись порівняно стабільними, дають змогу побачити їхній первісний балтійський вигляд і встановити їхній тісний зв’язок із відповідними словами литовської мови. Трапляються тут і такі лексеми литовського походження, семантичний зв’язок яких із литовськими словами того самого кореня безсумнівний, однак сучасна литовська мова не завжди зберегла їхні безпосередні відповідники чи ті форми слів, які литовська мова мала в минулому і з яких білоруські говірки запозичили слова та які дали початок появі цих запозичень у них.1 У цій статті подано добірку лексики литовського походження з білоруських говірок, яка певною мірою може сприяти яснішому розв’язанню проблеми литовсько-білоруських мовних контактів. Стаття є доповненням і продовженням матеріалу, раніше опублікованого з цього питання2. Матеріал для неї взято переважно з наших власних експедиційних записів3, із друкованих, підготовлюваних до друку та рукописних словників білоруських говірок і їхніх картотек4, а також із деяких видань, присвячених лексиці білоруських говірок5. 1Скажімо, усі згадані білоруські (а також польські) говірки прикордоння Литви добре зберегли рідкісну в наших говірках давню назву столиці Литви Вільнюса — Vīlnia (Вільня), наприклад: быў у Вільні; ехаў да Вільні; Вільня вельмі далёка та ін. 2Див. Гринаве́цкене Э., Мацкевич Ю. Ф., Романович Е. М., Чеберук Е. И. Бытовая лексика литовского происхождения в Западной Белоруссии. — LT (LKK, т. 16), V., 1975, с. 163—195. 3Населені пункти, з яких під час діалектологічних експедицій ми зібрали й використали тут матеріал білоруських говірок, див. СБГ, т. 1, с. 15—19, т. 2, с. 6. 4СБГ, т. 1—3; т. 4 (друкується), а також картотека цього самого словника, що зберігається в рукописному відділі сектору діалектології Інституту мовознавства імені Якуба Коласа АН БРСР, а також Сялянковія Т. Ф. Слоўнік Гродзенскай вобласці. Вып. 2. — Гродна, 1975 (рукопис, зберігається в авторки). Населені пункти, з яких досліджувані лексеми ми взяли зі словника Т. Сцяшковіч, позначено зірочкою в шифрах скорочень, доданих наприкінці статті після точної локалізації відповідного пункту. 5Див. NL, ŽS, NS. 182 Уся ця лексика у статті подається в алфавітному порядку. У кожному гнізді розглядається окрема лексема, зазначається її значення й локалізація, наводиться ілюстрація. Визначаючи корінь лексеми, насамперед намагаємося знайти можливе литовське джерело, з якого її могли запозичити, прагнемо довести спорідненість запозичення та литовського відповідника. За потреби в окремих випадках іноді переглядаємо вже наявну етимологію тієї чи іншої білоруської лексеми, наводимо дані, що дають підстави в ній сумніватися, і нерідко висуваємо аргументи на користь пропозиції нової етимології. або́рка ‘шишечка, зав’язка’: Аборкай завяжы курпцы лапы і нагі. Jan., пор. також біл. того самого кореня або́рса ‘конопляна мотузка’: Прынясі аборсу мяшкі завязаць. Kuch., або́ра ‘зав’язка постолів’ < абовора (СБГ, 1,38). Слова мають литовське походження, пор. лит. apvarà < aparà, apvarstė, vérti, див. також ЭСБМ, 1, 55–56. абдзі́ртус, абдзі́рксе ‘обірванець, той, хто рве одяг під час носіння, не береже його’: Не дам адзежы абдзі́ртысу гэтаму. Mik. На істым абдзі́рксе ніякая адзежа не ззярыцца. Žod. Хоча корінь і в литовській, і в білоруській мовах самостійний (пор. біл. абдзі́раны ‘обірваний’ Grauž.; абдзіра́нец ‘обірванець’ Bak.; лит. dirti ‘рвати, зношувати’), однак абдзі́ртыс, будучи за значенням дієприкметником, утворене не за білоруською моделлю творення дієприкметників, а за литовською, пор. лит. apdiṙtas ‘обідраний, зношений’ і біл. абдзі́раны. З огляду на це є підстави вважати, що вся ця лексема була запозичена з литовської мови. Аналогічно, безперечно, і з абдзі́ркс, пор. лит. dirikas ‘той, хто рве одяг’. Безсумнівний споріднений відповідник цих лексем — біл. абдзі́ркус ‘той, хто швидко зриває одяг’, який в ЭСБМ, 1,46 кваліфікується як штучно латинізована (штучная лацінізаваная) форма. Оскільки це припущення докладніше не обґрунтовано, воно видається досить сумнівним. На нашу думку, імовірно, що й морфологія лексеми абдзі́ркус, так само як абдзі́ртыс, є суто литовською. абду́лейка ‘пиханько’ Kalan. В ЭСБМ, 1, 46 лексему семантично пов’язують або з дієприкметником абду́лы ‘апухлы’, або з лит. apdūjelis (turėtų būti apdūjelis) ‘дурань’. Однак жодне з цих припущень не має достатніх підстав, оскільки під час етимологізації не враховано первісної форми цієї лексеми. Насправді абду́лейка шляхом метатези (імовірно, заради легшої вимови) виникла з *адбу́лейка, яка має литовське походження, пор. atbulėika. абманта́чнъ ‘підрізати косою, знімаючи край’: Сусім абмантачну́ міне сусед. Šil. Лексема, безперечно, споріднена з біл. абмянціць ‘відлупцювати’ (СБГ, 1,63), мянціць ‘гострити косу’ Мсс., Гем., мянта́шка ‘брусок для гостріння коси’ Дан., мянта́шанне ‘гостріння коси’ Уш., мянта́шчыць ‘гострити косу’ Вас., памянта́шчыць ‘розбити (посуд, меблі)’ Сел., мянціўка ‘брусок для гостріння коси’ Алч., мянці́ла ‘брусок для гостріння коси’ Ад. Усі ці слова литовського походження, пор. лит. menītė, mentė ‘мішалка; брусок для гостріння коси’ męšti ‘бити, перемішувати’. З огляду на все це, на нашу думку, безпідставним є пов’язування спорідненої з цими лексемами біл. адмянціць ‘сильно побити’ з пол. miać ‘мяць’ чи тесzyć ‘мутыць’ (ЭСБМ, 1, 87). ако́та ‘риб’яча кістка, кістка’: Як ступыш ажурой, то ако́ты няма. Rag. Джерелом лексеми є лит. akuotas з тим самим значенням; пор. також СБГ, 1, 73. 183 alėč ‘болотиста, джерельна лука’: Заўтра бацька поӣдзя на алёсе касіць. На альсе ужо даўно скосілі сена. Berš. Кажды нот⁶ на альсе сена рабілі, а нэты нот на санажацці далі. NL, 40, пор. альсавое сена. Mal. Слова слід виводити з лит. alaušai ‘вологі місця’, пор. alėti ‘текти, бігти’, див. СБГ, 1, 78. Щодо au: o пор. біл. kròuša < лит. kraũšis, nón-ki < paũtai. У парадигмі alėč усе так само, як і в avėč, відповідає закономірностям білоруської мови. Отже, на нашу думку, виведення цієї лексеми з лит. alksnis в ЭСБМ, 1,106 слід відкинути. апока ‘tinginys’: Уся дзяруўня ведаець, што Іван апока. NS, 84. Hi ляжы, як апока, схадзі хоць другой ужні. NS, 132. Žodis perkeltinės reikšmės. Mūsų nuomone, etimologiškai jis galėtų būti sietinas su lie. апіокаѕ ‘pusgalvis, žioplys, kvailys’, nors plg. ЭСБМ, 1, 129. бальзені ‘поперечини саней’ Kaun. Лексема є очевидним запозиченням з лит. balžienai, balžienos ‘те саме’. баляні ‘балотця’: Над балянямі стаяў туман. Аст., пор. лит. balaitės, balaitės. бальнюк ‘підберезник, такий гриб’: Балюцокоў назбірала ў лесе. Pag., пор. лит. balčiūkas ‘щось білого кольору’ (колір підберезника також сірувато-білий). біжуковаць ‘шукати, вибирати вошей (у голові)’ Bast., пор. лит. bužinėti ‘вибирати вошей’, bužė ‘воша’, bužiukė ‘вошиця’. Щодо кореневого u > i пор. у місцевих литовців в околицях Родуні й Пелеси (Вороновський р-н) діалектні слова під впливом білоруської мови sūvežė, žūmušė ‘убив’, вимовлені в Rōdūnia як sūvežė, žībmušė, Rōgūnia тощо; див. також Мацькевич Ю. Ф., Романович Е. М., Чеберук Е. И., Гринявяцкене Е. Й. Новый случай депалатализации в литовском говоре белорусско-литовского пограничья. III sąjunginė baltų kalbotyros konferencija 1975 m. rugsėjo 25–27 d. Pranešimų tezės. V., 1975, p. 123–124. бūkštį⁷ ‘гілки ялівцю або ялини, навмисно занурені у воду, щоб приваблювати рибу’ NL, 33. Лексема, безперечно, має литовське походження; особливо виразно це видно з суфікса -št-, пор. споріднене з нею лит. pūkšta, pūkštas ‘віхтик із пучком соломи, яким позначають межу або заборону, через яку не можна переходити чи переїжджати’. Перехід початкового p литовського слова в дзвінкий b у білоруській говірці фонетично можливий через розмивання семантики слова, пор. аналогічні випадки біл. бібба́мы < вібба́мы (< лит. virbti ‘загострюватися’) ‘зігнутий вістрям’ (LT, 166) та ін. важыняцца ‘кататися’: Дзеці важыняюцца на санках. Dub.; пор. також дієслово того самого кореня паважыняцца ‘покататися’: Ён любіць паважыняцца на машине. Mak.; перен. заважыняцца ‘похилитися’: Заважыняйся жыта ад ветра. Rak. Основа важын- цих слів має литовське походження, пор. лит. važinėtis. вакарушки ‘вечорниці’: Вакарушкі былі, танцавалі. Masc., пор. лит. vакарuš-kos. варголы ‘переварена вода — їжа дуже бідних’ ŽS, 80, пор. лит. vargulys ‘виснажена дика рослина, зірване недостиглим яблуко, смородина’. візікаўць ‘дивитися, поглядати’: Візікайць ён на дзеўку. Akač., пор. лит. vyzėti < vyzdėti, veizėti, veizolai ‘очі’. 6 Білоруський фрикативний r у прикладах позначається літерою латинського алфавіту h. 7 Авторка вдячна науковому співробітникові Інституту мовознавства ім. Якуба Коласа АН БРСР В. Свєчинському за звернення уваги на можливе литовське походження цієї лексеми. 184 вѣдаря «черево»: Вѣдаря смачна. Až, пор. лит. vėdaras, vėdarai. вянцерка «вареничок»: Вянцерка рыбы. Klad. Зменшувальна форма слова походить від лит. virtinė, утворившись від нього шляхом метатези; пор. аналогічні випадки метатези: біл. абдулейка < абулейка, лит. lātrankis < rātlankis, Raulynas < Laurynas тощо. габаля «грудки»: Габаля зямлі. Užat.; пор. лит. gabalaï. галунька «прибудова до хліва для корму» Tur., пор. лит. gālas, galūninis «розташований у кінці». гальва «регулятор плуга»: Трахтар не працуя, ба не спраўлена гальва. Kar., пор. лит. galvà (напр.: galvà visą kūną valdo). галымя «безліч, велика кількість»: Галымя часу ў мяне. Pug., пор. лит. galýbė. Форма слова могла змінитися внаслідок семантичного зближення. гаргара «велика, незграбна тварина»: Гэто ні карова, а так гаргара некая, тольки многа есьць. NS, 50, пор. лит. gargāras «велика тварина, людина чи якась річ». гібі гібі «крик ремпеса»: Гігі гігі крычыць кнігайка — мы жывым пітаіць. Juod., пор. лит. gyvi gyvi «і т. п.». гіжушчы «сердитий, роздратований»: Гіжушчо дзяцей усюды лезя. Barš.; гіжлівы «неспокійний»: Гіжлівы малец. Parch.; загіжэнь «повернутися, насупитися, стати невеселим»: Чаго ты загіжэла. Vav., пор. лит. gįžti «сердитися», gįžlūs «нервовий, неспокійний». гіле́сам «під час гилювання, у той час, коли гилюють»: Гіле́сам цяшко каровы пасвіць. Pa., пор. лит. gylùs «час гилювання, зилювання», пор. також LT, 172. глума «напівдурень»: Глума што ты робіш. NS, 92, пор. лит. glūmas «божевільний, дурнуватий, дурень». грабы «кістки»: Сухі — адныя грабы. Sal. У СБГ, 1,472 слово вживається в переносному значенні «руки»: Сховай свае грабы. Ми виводимо його від лит. gróbai «ребра, кістки, скелет». грумжа «невелика озерна риба»: Поўна вядро грумжы. Mich., пор. лит. gramždė, gramždė > tarm. grumzdė, grumždė «пічкур, піскар». груткі «крупинки»: У крахмале груткі. Dzian., пор. лит. grūdas. гбунць ‘померти’ Var., пор. лит. geibti. гэзлы ‘слабкий’: Гэзлы хлопчык. Bis., пор. лит. kėžas ‘слабкий’, kėžlys ‘млява, вайлувата людина’; щодо k: g пор. клямпы: глумбы. дагілъ ‘чортополох’: Дагілъ яшчэ горш за асот. Су̌с. Слово є прямим запозиченням з лит. dagilis ‘те саме’. даржнік ‘дворик’: У даржнік у дзень кароў заганяем. Mir. Даржнік малы. Vais. Поряд уживається також споріднене слово з тим самим значенням до́ржник: Выпусці парасятак на до́ржник... NS, 57. Лексеми пов’язують із лит. daržas, daržinykas ‘дворик’ (див. також ДАБМ, 232, LKA, 1, 46, Urb., 56–57, Nepok., 188). дзевулюк, дзевалюк ‘полин’: Дзевулюк (дзевалюк) ат пуда. Žod., Malk. Поряд уживається також варіант форми дзівэк ‘те саме’: Дзівэк — кусцік такі. Laip. Слова слід виводити з лит. dievuliukas, dievuliakas, dievūkas ‘полин’. дзёмядзь ‘полин’: Дзёмядзь добры пах маець. Malk., Juod., пор. лит. diemedis. 185 дзядзяшым ‘черемша’: Дзядзяшым кладуть у кілбасы, ён пах мая, зімняня часнок. Kud. Слово пов’язане з лит. dedėšrė ‘те саме’, dedėšvà. дзяшары ‘кров’янка’: Дзяшары пяклі, елі, і как укусяна. Rag., Malk., Juod.; ‘товсті кишки’: Дзяшары не скрабуць. Rakaus.; дзямарны ‘товстий (про кишки)’: дзямарныя кіuki. Rag. Лексеми походять від лит. dešrà ‘кров’янка’, пор. dešžarnė (< dešžarnė) ‘товстіша кишка для начинки ковбаси’. дрыпаць ‘ходити повільними кроками’ Cham.; ‘танцювати повільними кроками’ Al.; задрыпа ‘нечупара’: Ты задрыпа, ты пуд нною носиш на сябе, сябе не абмыеш. Kud. Корінь дрып- можна пов’язати з лит. drýb-čioti ‘стрибати’, drib-čioti ‘труситися, підстрибувати під час танцю, незграбно бігти, йти підстрибом’, drib-kus ‘розхристаний, нечупара, ледар’. Щодо можливого чергування кореневих b: p пор. лит. dripinė ‘біг риссю’ поряд із dribinė, dribina ‘те саме’, пор. також trýpčioti ‘тупотіти, час від часу ступаючи’. жагарас ‘такий водяний птах’: Жагарас у лесе ля паки водзіцца. Су́ч., пор. лит. žùgara ‘чорна чапля’, лат. žugure, žuguris ‘лелека’. жвяле́йшы ‘бадьоріший, моторніший’: Жвяле́йшы лепей жыець. Zb., пор. лит. žvalùs. жвянькаць ‘говорити дурниці, неввічливо сміятися’: Чаго ты жвянькаеш. Az., пор. лит. žvengti ‘жартувати, кривлятися’. нажлутіцца ‘напитися (спиртного)’: I так нажлугіліся як свіні. Loz. Переносне значення від лит. žlūgtas ‘мокре місце, білизна для прання’ (пор. Parėjom kaip žlūgtas permirkę), žlūgti ‘мокнути’, įžlūgti ‘напитися, увібрати вологу’, prižlūgti ‘насмоктатися, напитися’, пор. також нажлагтацца ‘напитися (спиртного)’: I дзе ты мox так нажлага-тацца. Michail.; жлактаць ‘жадібно пити’: Ён жлочка вотку, жлактай воду. Lag., пор. також Urb., 60. Останні лексеми могли змінити голосний кореня u на a у білоруських говірках через можливе для їхньої фонетики чергування ненаголошених голосних, пор. біл. вынлядаваць: вынлядуваць (СБГ, 1, 348), выпастак: выпустак (СБГ, 1, 362), казюра: кузўрка ‘бульбашка’ тощо. Див. також СБГ, 1, 352; СБГ, 2, 353, 559. жлёмаць ‘плакати’: Як пачаў жлёмаць, то і канца няма. Kem. Слово, ймовірно, походить від лит. žliùmbti, що в говірках через асиміляцію вимовляється žliùmti. жо́маць ‘жувати’: Што ты жомаеш сухі хлеб. Dak. Слово потрапило до говірки з лит. žiaumóti, пор. також žiaumoti, а ще пор. alėc. жыбі́нтняй ‘настінний свічник’: Жыбі́нтняй добра свеціць. Malk., Juod., Rakaus., пор. лит. žibìntas. Слово в говірці давнє, найімовірніше походить від форми *žibint-jus (> žibinčius ‘той, хто світить’). жылыві́ца, жылыві́це̌, жулыві́ца ‘верба’: Листя жылъві́цы бляшчаць. Bistr.; Жылъві́це нарізають і плетуть кошик. As. Жулыві́ца ламка, листя розкидисте. Ind., пор. лит. žìlvtis, žìlvy tė, див. LT, 176. У корені лексем можливе чергування ы: у, пор. лит. žiburỹs: žiuburỹs, біл. выка́пываць: выка́пуваць (СБГ, 1, 354). жырбу́ль ‘ланцюжковий вертушок’: Звязала жырбу́лём тужэй. Gol. Лексема походить від лит. žvirblis ‘вертушок ланцюгового кільця’, пор. також лат. zvirbulis ‘горобець’. Щодо випадіння кореневого v пор. інші аналогічні приклади, наприклад: біл. або́рка < аво́рка ‘зав'язка’, лит. aparà < apvarà ‘те саме’, apyniai < apvyniai. жу́рда ‘мучитель, той, хто постійно бурчить’: Журда еты: бубніць і бубніць; Надзядайць – не баба, а некая журда. Miš., пор. лит. žùrdyti ‘убивати, мучити’. 186 žėgerys ‘жердини’: Cena сушым на жэгеры. Masc. Лексема в говірці, найімовірніше, могла виникнути шляхом контамінації лит. žaginiai, біл. вимовного жэгіні та žagarai (пор. також Urb., 59–60). завалка ‘засув (дверей, воріт)’: Зачыні дзверы на завалку. Dak. Над вапо-там завалку закладзі. Gal.; завалка ‘проколений крізь шкіру коня волос, через який витікає гнійна рідина, спричинена хворобою’: Пры нарыцы даешца завалка: каню пад скурай уводзіш волос, і вада сцякае па воласу. Achr.; завалкі ‘ангіна’: Баліць у горле — завалкі ў яе. Malach.; завалкі ў горле. Mer. Корінь вал- імовірно литовського походження, пор. valkė ‘дверний засув’ (LKA, 1, 40); vilkti ‘тягнути’, valka ‘тягнення’ (наприклад: valką per kaminą); už-vilkti ‘затягнути’, ap-vilkti ‘обтягнути’, valkius ‘плівка на оці, аґрусі’. Біл. валіць, як і завал, вал, пов'язане зі значенням ‘валити’, а не з ‘тягнути, волочити’. зайнглівы ‘rambus’: Конь зайнглівы, хоць ты пад хвост ялаучыну накладай. Рас. Šaknis цінг-, be abejo, skolinta iš lie. ting-ūs, tarm. cing-ūs. закаблук ‘дерев'яний обруч для ловлі та витягування під льодом мотузки від сітки’: Закаблук — абруч у неротах. Malach.; ‘дерев'яний обруч плуга для зачеплення дишля’: Дзераўняная саха была абведзена драўляным закаблуком. Alchouc. Лексема має безпосередні відповідники свого кореня та значення в литовській мові — kablys ‘дерев'яний обруч для ловлі під льодом мотузки від сітки’, kabliukas ‘обруч для причеплення дишля до дерев'яної борони’ і походить від kab-inti. У зв'язку з цим, на наше переконання, сумнівним стає вже наявне пояснення походження спорідненого рос. каблук ‘дуга, лука’ (ЭСРЯ, 2, 151). збліндацца ‘заплутатися, зійтися з іншим (іншою)’: Ён збліндаўся з другой. Val., пор. лит. blęsti ‘плутати, змішувати’, blendimas ‘змішування’, blendinti, гов. blīndinti ‘плутати, змішувати’, пор. також Urb., 50, ЭСБМ, 1, 162–163. звайкаваць ‘зацькувати’: Цябе дзёўчата звайкуюць, хоць ты жаніўся. Sur., пор. лит. už-vaikyti. згамжоны ‘зім'ятий’: Згамжона пальто. V. Baj., пор. лит. gamžuotis ‘м'ятися’, а також glamžyti. згойшыць, згэйшыць ‘зіпсувати’: Згэйшала сукенку што брытка лядзец. Stuk. Ён згойшыў цілігізар. Вес. Дзеўка згойшыла сваю красату. Alchouc., пор. лит. gaišinti ‘псувати’, geišama ‘кінець, смерть’, geišis ‘коса’. зло́пату ‘поспіхом’: Злопату так зрабіў. Grauž., пор. лит. lapatái, lapatioti ‘бігти стрибками’. зміганы ‘розгублений, збентежений’: Ён такі зміганы. Sin., пор. лит. su-mizgęs ‘те саме’. змясяціцца ‘зібратися’: Ужо пчолы змясяціліся ў кучку. Val., пор. лит. susimesti ‘те саме’. івалка ‘горло верші’. Bak. Корінь вал- лексеми запозичений від лит. vilkti, valka ‘тягнення’, пор. також įvilkti ‘втягнути, тягнучи’, įsivilkti ‘втягнутися, тягнучи’. іксва, іксва́ ‘осока’: У балоце іксва расце. Kur., Laip., Malk.; іксва жост-кая. Pan., пор. лит. viksva. Початкове v слова, імовірно, випало в білоруському говірковому середовищі через можливе семантичне затемнення, див. також СГІ, 1, 309, Urb., 52. інгірынчца, інгірынчік ‘гірчак’: Інгірынчца ў балоце расце. Malk.; інгірынчік — ліст як рабіна, сцябло высокі і кветка белая. Gem., пор. лит. vingiarykštė, vingiarykštis. Початкове v слова випало, а форма спотворилася (спростилася) в білоруському говірковому середовищі через нерозуміння значення складників литовського слова. 187 nakáltaniùs «вбити»: Trèba yamu dobra nakalmanùčių y holavu. Нек., пор. лит. į-kálti. kaltuvà «держак ціпа»: Трымай kaltuvo! Кат., Крев.; «бойок ціпа» Жод.; «товкач» Кир., пор. лит. keltùvė, keltuvė, keltojà «держак ціпа» (LKA, 1, 117, див. також Urb., 61). kamtavàčca «жити, триматися»: Чаго ты кампусия тут. Баст., пор. лит. kampas «місце, прихисток, де можна оселитися», kampininkas «наймач». kampùrća «пуп’янок»: Kampurća ў жорнах. С. Трак. Лексема є слов’янізованим і спотвореним варіантом лит. pumpùrės — pumpùrė (LKA, 1, 140); пор. ще близький інший слов’янізований варіант — pumpŕica < pumpur-ica (LKA, 1, 140). Початковий k у досліджуваній лексемі замість p, очевидно, нерегулярно виник унаслідок семантичного згасання, коли слово фактично вийшло з ужитку, а його назва забулася. Кореневий дифтонг am свідчить, що в литовських говірках, крім форми pumpùrė, могла ширше вживатися й pumpùrė. kapáyka «брудний халяв» Лап. За значенням і формою з цією лексемою споріднене також слово kapáyki «брудна білизна» Учв. Корінь kap-, найімовірніше, виник унаслідок усічення лит. kar-óti «стирчати, висіти». kapáč «ганчірка; рушник із китицями» Алхоуц., Малк. Імовірно, через семантичне згасання або для зручності вимови з початку лексеми відпало s (пор. аналогічний біл. lámki < сладкі «солодкий» Сем. та інші випадки), і вона є безпосереднім відповідником біл. скапа́ч (пор. також скарачка «рушник із китицями» Кем.) та запозичена з лит. skarà, skarinys, skárti; див. також LT, 189, Urb., 152, Nepok., 195. karkalína «криве дерево» Лісн.; karkalʹ «криве дерево» Вец.; «негнучка, зігнута береза» Кир.; karkalísty «кривий, розлогий» Лісн.; karkalínца «кущитися, розростатися» Вал. На нашу думку, лексеми можна пов’язати з лит. karklas «дерево або кущ із родини вербових» (дерево найчастіше буває кривим); пор. також karkalai ‘верболіз’, karklónas ‘палиця’. karkáty «кривий» Лісн.; kartanócy «клишоногий» Гем. За походженням лексеми пов’язані з лит. kárka «вигин ноги, п’ята тварини», karkanošis «клишоногий». У першому компоненті Kaptanócy m могло нерегулярно виникнути замість k унаслідок дисиміляції або семантичного згасання. karnáty «кремезний» Дак.; karnáč «не виростає, той, хто кремезний» Кир., пор. лит. kernà «кремезний, низькорослий, недоросток». karólʹ «частина окосту, за яку його підвішують» Пац., пор. лит. karulỹs «той, хто висить». karšnėcʹ «старіти» Малк.; karšėcʹ «зробити старим» Бал., Вал.; karšinėh «старий» Гем. За значенням лексеми тотожні лит. káršti, karšinti, karšinčius і їх слід вважати запозиченнями з лит. 8 З огляду на функцію pumpùrės (pumpùrės) нам видається неточним виводити її з pamp-pti, pùmpti «пухнути, розбухати» (LEW, 667), оскільки в отворі жорен це лише нерухомий залізний (раніше дерев’яний) поперечний стрижень, закріплений на веретені, із трохи піднятою середньою частиною. Отже, він сам не пухне і не затримує зерно, коли воно проходить крізь отвір жорен. Найімовірніше, його слід пов’язувати або з pámpa, pùmpa, pùmpis «невелике підвищення, ґуля» (саме таке є посередині стрижня!), або з pampáras «підвісок, те, що підвішене, насаджене», pampárioti «скріплювати, перев’язувати, насаджувати». Друге припущення переконливіше. 188 «товста незграбна жінка» Rud. Astr., пор. лит. ‘ні на що не придатний’, ‘нероба, дурень’, ‘той, хто недбало вдягається, товстий’ колесо молотарки Rud. Astr., пор. лит. ріпа колеса ‘ріпа прядки’. кіль ‘морська чайка, крижина’: Килички не дадуть пройти. М. Pug., пор. лит. чайка. петля ‘пастка, петля’: У петлі сидів гарний лис. Gaz., пор. лит. петля. купина ‘купину на болоті’: Одні купини у болоті. Купина мохом поросла. Skrud., пор. лит. купина, купина ‘тощо’ kirápla ‘kerėpla’: Не знаю, як такой кіраплай на яблыні залезць. Juod., S. Trak., plg. lie. kerėpla, plg. dar Zd., 341, Nepok., 195. klaišanóbi «кривоногий» Pr.; klíši «кліша, перен. ноги»: Раставіць свае клішы, ды сядзіць на сонцы. NS, 35; клыша́вы «кривоногий»: Клыша́вы двацка клышавата ходзіць. Mag.; …клыша́вы ходзіў неяк, непенкна… NS, 10; кліша́вы «те саме»: Такая яна ужо клішавая урадзілася…NS, 35; клыша́вы «те саме» NL, 109; клышні, кло́шні «клешні рака»: Клышні ў рака. Kur. Клюшні рак астаўляець. Sal.; див. також LT, 179. Усі ці лексеми, безперечно, мають спільний корінь. Вони мають численні безсумнівні відповідники в литовській мові (наприклад: klaišas «кульгавий», klaišioti «шкандибати», kleĩšas «той, у кого криві ноги», kleĩšis, kleišys, kleiškóji «кривоногий»; klišė «кульгава, крива нога», klišas, klišius, klišis, klišys, klišti тощо), тому ми схильні вважати їх похідними від утворень литовського кореня. Наявність відповідників в українських говірках і польських писемних джерелах (у словнику Я. Карловича, за його власним твердженням — SGP, II, 382, вони записані в Литві), а також незавершені міркування Ф. Славського щодо їхнього можливого походження (SEJP, 2, 228—229) не змінюють нашої думки. Співвідношення між клышуни і клюшуни, на нашу думку, найімовірніше, таке саме, як між білоруськими сура́жеска і сураге́ска «омела». Отже, клышуни, клюшуни, безперечно, також є однокореневими утвореннями від кореня клышу-, а форма клышуни є первинною. А різницю у вимові форм клышу- і клюшу- насправді пояснити важко. Однак, зважаючи на литовську назву струмка й містечка Liñtupis (< Leñtupis), білоруську вимову в BTSR Лынтупь (тобто з твердим сполученням ль) або литовське išlįsti, яке в говірці Лазуни під впливом білоруського адстрату вимовляють išlįsči, можна припустити, що ствердіння кожного литовського сполучення li є наслідком слов’янського впливу на литовські слова; цьому сприяє вимова литовського сполучення ль (< len) у східних і південно-східних литовських говірках. З огляду на це можна припустити, що форми з клину- могли бути запозичені значно раніше, ніж виникло литовське сполучення ль. клаўца «той, хто слухає нісенітниці» Mag.; клаўчо́к «той, хто вдає, ніби нічого не знає, і весь час перепитує» Gem.; клаўчі́чка «той, хто вживає прислів’я „слухай“» S. Smilg. Лексеми литовського походження, пор. лит. klausai «розпитування», klausis «той, хто слухає нісенітниці й вірить їм», klausìukas «учасник повстання 1863 р., який весь час питав, де царське військо; той, хто любить нишком підслуховувати, про що говорять інші», klausyk, klausai «слухай». кле́мпы «взуття з дерев’яними підошвами, шкіряним верхом і задником» Mer.; кле́мбы «те саме» Tuch.; клу́мбы «те саме» Grik., S. Trak., Šiaul., S. Smilg., Malk.; клюмо́бы ‘те саме’ Žod., Krev., Bak., Gl.; глу́мбы, глу́бы «те саме» СБГ, I, 450. Усі ці лексеми безсумнівно мають литовське походження й пов’язані з лит. klùmpės, klùmbė, klùmbiai; див. також LT, 178, Urb., 61. Початкове й внутрішнє g замість k могло виникнути під впливом асимілятивного озвончення, зумовленого плавним l після k, або внаслідок розмивання семантики слова. 189 кліба́ты ‘той, хто має пов’язану ногу, кульгавий’ Kir., Pac., S. Sel., Sap.; клыба́ч ‘той, хто має пов’язану ногу, кульгавий’ Pal.; клібаць ‘ходити, кульгаючи’ Kir., Sal., S. Smilg., Asip., Rud. Astr.; кліба́ ‘кульгавий’: Kliba незграбны ў хадзьбе, клібаіць klibza. Per.; клі́пца ‘той, хто має пов’язану ногу, кульгавий’ Malk., ŽS, 24. Лексеми безсумнівно литовського походження, їх слід пов’язувати з лит. klibas ‘кривий, клишоногий’, klibis ‘той, хто має пов’язану ногу, кульгавий’, klibinda ‘кульгавий’, klibinėti ‘ходити, накульгуючи’, klibzas ‘кульгавий’, klibzis ‘кульгавий’, klibzėti, klyžuoti (<klybžuoti) ‘ходити, накульгуючи’; klipšas (<klibšas), klipšis (<klibšis), klipšius (<klibšius), klipščiúoti (<klibšiúoti) ‘кульгати’. Щодо співвідношення коренів кліб- і клы́- пор. клайшано́бі; щодо метатези bz: zb пор. лит. klibzas: біл. кнізба; пор. аналогічний випадок у литовських говірках: Maksva, біл. Масква, рос. Москва. Отже, під час слов’янізації лит. klibzas відбулася метатеза приголосних у середині розглядуваного слова, унаслідок чого виникло біл. кнізба. кліпаць ‘кульгати’ Žil., Mir.; клы́паты ‘слабкий, хворобливий’: Ён сільна клыпаты. Vec. Лексеми литовського походження, пор. лит. klýpióti; klýpinti ‘піти, кульгаючи’, klýpuoti ‘кульгати’; klipyá, klipata. Щодо співвідношення клин – клам пор. клайшано́бі. кля́мша ‘той, хто важко ходить; кривоногий’ Malk.; кля́мшаць ‘важко й повільно ходити, брести’ Malk., Juod. Лексеми литовського походження, пор. лит. klẽmšius, klẽmšis, -ė ‘той, хто важко ходить’; klẽmšti ‘важко ходити’. кні́жыць ‘плакати, непокоїтися’: Дзіця кніжыць. Krev.; кні́жэць ‘кишіти’: Myxi кніжыць над каструлей. Nist. Лексеми литовського походження, пор. лит. knigždėti, kningždėti ‘плакати’; knužėti ‘збиратися, скупчуватися’, knežėti ‘кишіти’, також пор. gniužėti ‘кишіти’. княўчыць ‘нявкати’ Gem., пор. лит. kniaukčioti. При зміні семантики слова міг випасти звук k у середині слова. койрачка ‘лівий, ліва’ Malk., пор. лит. kairýs. комсць ‘долоня’: Земля прамокла на комсць. Дощч пеўна на комсць землю прамачыць. Kir., пор. лит. тарт. kùmščia, dzūkų kùmščia. Варіанту кореня кумшчо́к ‘грудка’ (: кумщок шэрсці, паперы. Суч.) відповідає литовський відповідник kùmštis ‘стиснута в кулак долоня’, див. також LT, 181, Urb., 63. ко́рстатца ‘бігати, пустувати’ Msc., пор. лит. kárstytis ‘лазити, стрибати, пустувати’. ко́сіць ‘копати’; Курпцы косяць градкі. Kur., пор. лит. kàsti ‘копирсати’. кра́пштаць ‘дряпати (нігтями)’: Кот крапштаць дзверы. S. Trak.; ‘поратися, майструвати, трудитися’ Malk., S. Smilg., пор. лит. krapštýti ‘дряпати нігтями; поратися’, див. також LT, 179. крашулі ‘згустки’ Laip.; крашэць, крышэць ‘зсідатися’: Кроў пачала крашэць; кроў скрышэўшы, кроў крышэць. Malk., пор. лит. krešuliai, krešėti. кро́пелькі ‘крупинки, крихти, краплі’: Кропелькі тлушчу наверху — вот малако жирнае. Juod. Хоча лит. kriúpos є прямим слов’янським відповідником крупа, лексема кро́пелькі, як свідчить її семантика, найімовірніше походить від лит. kruopėlės (суфікс -ka- у цьому разі не надає слову нового значення, а є лише ознакою його слов’янізації). Значенням ‘яр (крутий, урвистий, обвалений)’ у білоруських говірках наділені поширені лексеми: кро́пла Gem.; кро́ўж Kur., Malk.; крэш NL, 35. Поряд із ними вживається також кра-ўжысты ‘урвистий, із високими ярами’ Kur., краўча́сты ‘те саме’ Malk., Rakaus. Слова, хоча й мають неоднорідну фонетичну форму (такі закономірні спотворення 190 (імовірно, могло виникнути внаслідок семантичного збліднення), слід виводити з лит. kriaušis, kriaušas ‘круча, берег’; kraužlys ‘кірка’. кружня ‘купа, громаддя’: Кружня як. Mer.; крушняк ‘у купі’ Krb.; крушинка ‘купочка’: 3 крушинки на крушинку perabenala lasička. Kir. Слова слід виводити з лит. krūšnis, див. також LT, 180, Urb., 62. Форма кружня ж могла нерегулярно виникнути замість c або внаслідок семантичного збліднення, або під асиміляційним впливом приголосного n, пор. лит. gniaubtis: kniaubtis ‘горбитися’ та аналогічні випадки дзвінкого приголосного після n, пор. також Nepok., 171. кугакала ‘шибеник, дитина’: Дай жа, божэ, мне кугакала, яно ж бы мне заплакала… ŽS, 82, пор. лит. kūgis ‘молот’ + kalti (щодо словотвору пор. dalgakotis < dal-gis + kótas), пор. також у околицях Юрбарка kūgakojis ‘шибеник, дитина, той, хто бігає, тупцяючи’, наприклад: Ir tau dá reikėtų tokio kūgakojo; O tu kūgakoji (так кажуть про малу дитину, хвалячи її за вміння тупотіти). кумша ‘мох’: Усё кумшою зарасло. Juod., пор. лит. kamša ‘багнисте місце’. курмель ‘дрібна кругла рибка з потічків, що тримається біля донних каменів або заривається в гравій чи пісок’: Дзяцвара курмелі лапаюць і кошке адаюць. Жырны як курмель. Juod., Achr., Kur., Lisn., Val., Psn., Miš., Rag., пор. лит. kurmtis ‘ритися’, kurmoti ‘тепло одягатися’, а також kiarmis; див. також Laum., 97–98. кусныкэ ‘тоненькі цибулинні корінці’ NS, 79. Хоча фонетичний вигляд лексеми змінився, спотворився — можливо, внаслідок семантичного збліднення або з інших причин, — на нашу думку, її слід виводити з лит. kasnykai ‘стрічки’. кушла ‘той, хто тепло вдягнений’: Накрыў многа нанучой і ходзіць як кушыла. Gem.; кушлы ‘слабкий, нікчемний’ Čuč.; кушла́ты ‘чубатий’: Кушлата курица. Gem., M.Auc.; кушла́ценъки ‘чубатий’: Кушлаценъка курица. Gem.; куш-мак ‘оброслі статеві органи’ Malk.; кушёт ‘груба трава на луках, щучник’ Navas. Лексеми є безсумнівними похідними від кореня литовського походження kuš-, пор. лит. kušla ‘той, хто заріс, кудлатий; поганий, нікчемний, малий’, kušlas ‘зарослий, кудлатий; поганий, нікчемний’, kušenos ‘погане лляне волокно; клоччя’, kušņė ‘зимова хутряна шапка’, kušažolė, kušgauriai ‘груба лучна трава’. Слов’янізуючись, вони зберегли незмінну литовську основу, до якої додаються слов’янські суфікси (пор. також LT, 181). кя́блы ‘нікчемний, слабкий, немічний’: Я ужо кяблая: тут баліць, там баліць. Malk.; гя́блы ‘поганий’ Krb., пор. лит. kėblas ‘незграбний, неповороткий; поганий, нікчемний, слабкий’, також пор. Urb., 60. Чергування g: k можливе як у литовських, так і в білоруських говірках, пор. лит. gnaibyti: knaibyti; білор. клу́млы: глумбы ‘дерев’яні черевики’. ла́габс ‘лєґєсіс, така трава’ Vait., пор. лит. legėsis, tarm. lagėsis. лампе́ка ‘шматок дерева’ S. Smilg., пор. лит. lampėkas ‘мокрувате, вологе дерево’. ла́кты ‘жерди’ S. Smilg., пор. лит. lãktos. лапе́за ‘незграбна, неповоротка людина’ Achr, пор. лит. lepėža ‘те саме’. лапіне́к ‘латочка’: Лапінек палатна. Vug., пор. лит. lopiniukas ‘те саме’. Значення ‘купа гілок у лісі’ відоме в білоруських говірках: лаўж Juod.; лоўж Pas., Az., M. Auc., Bag., Niz., Vec., Rud., Rud. Astr., Pl., Lap., Uchv.; лаўшпы Mač.; значення ‘брудна білизна’ — лоўж Bag., Pas., Az., Vec., Rud.; лаўжо Gruz.; ‘старий одяг’ — лаўжо Kur.; лоўж Sal.; ‘лігво звіра’ — лаўжо Mer.; лаў- 191 жу̂чча Kur., Val.; лоўжышча V. Nest.; «якась купа» — лоўж Az., Vec., Rud.; «дошка біля вулика» — лаўжо́ Gl.; «ледар, неповороткий» — лаўза Dzmit. Усі ці лексеми походять від лит. láužas і є відповідниками його аналогічних значень «купа хмизу, гілок, дерев’яних уламків; лігво звіра; нагромаджена купа непотрібних речей; нечупара», див. Urb., 64. Форма із кінцевим ш (ąžuvė) можливо виникла з частіше вживаної форми називного відмінка однини з оглушеним кінцевим ž; форма ažysa — особливо зазнала впливу слов’янської асиміляції, пор. також Apaš., 33, Nepok., 187. lémza «телепень, роззява» S. Trak., пор. лит. lémza «німець, недотепа». lė́ukì «запалення залоз на шиї у свиней». Лёўкі свиной схвации. Gem.; «свинка, така людська хвороба»: Лёўкі ат прастуды бываюць. Juod., пор. лит. liaukos «запалення на шиї у свиней». лю́бня «сани з опорою» Masc.; любянька «святкові сани» Malk., пор. лит. lubnia, lūbnios «робочі сани з опорою». лукит «водяна лілія»: Лукит белы і жоўты. Juod., пор. лит. lūkštas «те саме». лу́кшты «лушпиння, полова»: Лукшты — высейкі ад грэцкай мукі. S. Smilg.; лу́кшчынь «лущити, шелушити» Bistr., пор. лит. lūkštas «лушпина, шкаралупа», lūkštinti та < дзукське lūkščyt «лущити». люн «трясовина» Malk., Čyč., Rag., Achr. (лун, лўні); люны «цілина біля озера» Malk., Juod.; люна «місце у річці з глибоким виром» S. Trak., пор. лит. liūnas «хитка мохова кірка біля заболочених річок чи озер; багно, трясовина», lūnas «кірка цілини». лэйдацца «пускатися, бігти» Zb., пор. лит. léidinti «відпускати одне одного, вирушаючи кудись», léistis. лю́рба «товста тріска» Gem., S. Trak., див. також LT, 182; «широкий шматок зораної борозни, брила» Gem.; «товстий шматок сала» Gem.; «пухка морда» (зневажливо про людину): Як дам у люрбу. Bis. З огляду на семантичні компоненти «товщини, жирності, неповороткості, пухкості» тощо, що входять до всіх наведених тут значень слова лю́рба і перетинаються та об’єднують ці значення, ми схильні вважати, що немає підстав розглядати їх як омоніми. Лексема явно наближається до лит. liùra «той, хто дуже жирний, огрядний», liùrba «товста тріска; неповоротка людина; людина, яка нічого не тямить», liùrius «сонько». ля́мша «нікчемна людина, нікчема» Lisn., пор. лит. lamšelis «той, кого всі зневажають і штовхають; попихач». ля́пша «розмазня, ганчірка»: Сядзіць як ляпша. Malk.; ляпшук «розмазня, такий гриб» Šved., Malk.; лапшук «розмазня» Rak., пор. лит. lepšė, lepšiukas. мазю́ка, ма́зя «плакса» ŽS, 156, пор. лит. mažius, mažė, mažiukas «маленька дитина». маргуле́ «зірки в очах» ŽS, 144, пор. лит. margulys «мерехтіння (в очах); поганий зір», márgti «рябіти (в очах)», márgaliuoti «мерехтіти», пор. також Urb., 65. ма́ршка «тепла ковдра» Sl., пор. лит. márška «ковдра, виткана з товстих ниток». маўпа «водорості» Gem., пор. лит. maurai. мéлnič «млиновий, держак жорен»: Мелніч устаўляе ў лапку. S. Smilg., пор. лит. mìlinys, mìlinis (LKA, 1, 137). 192 міндзіць «тупцювати»: Людина сама свою долю міндзіць. Kur., пор. лит. mindyti. міргацець «мерехтіти»: Міргацеюць зоркі на небе. Klad., пор. лит. mirgėti. мінтаць «ступати, ходити»: Мінтаець бес толку кожны рас. Krab., пор. лит. minti. мішкінь «червоноголовець»: Мішкінёў набраў добра. Golm., Kud., S. Trak.; мяшкінь «те саме». Meg., пор. лит. miškìnis «lepšė». мне́я «м’ялка»: Мнея прыняла сена. Žid., пор. лит. mynėja. мэнтаць «нишпорити»: Мэнтала мэнтала і не купіла. Salen., пор. лит. mėšti, menčia, menėte «нишпорити, ритися», mentalas «половинчастий, суміш». нерамасць «тривога»: Маю нерамасць. Rūdņ.; не́рмасьць «те саме»: Пры немрасьці раўла. Mal., пор. лит. nėrimastis; див. також LT, 184. няўвала «ледар»: Нявала — лянівы чалавек. S. Smilg., пор. лит. nėvala «нечупара». нямуны «опеньки»: Нямуны — грыбы вкусные. Malk., пор. лит. nemunės «те саме». няшы «коромисла»: Няшы для вады. Mag., пор. лит. nėšiai «те саме». павідлівы ‘pavydus’: Павідлівы чалавек. Pas., Rud.; ‘godus’: Павідліва карова. Rud., Bag.; павідны ‘pavydus’: Павідоны хлопчук. Rac., plg. lie. pavydūs. пагаля́шка, пагаля́шына «палиця»: Узьяла пагаляшку і па спіне. Лядзі, якая пагаляшына! Mal., пор. лит. pagalys. падгэрысты «питущий, любить випити»: Падгэрысты муж ў яе. Č. Sel., пор. лит. gerti, gėrėjas «той, хто любить випити», gėrėti «випити за здоров’я», pāgerimes «пиятика», pageriantys «ті, хто любить випити». паділба «той, хто ходить, опустивши очі»: Паділба кажуць на сабаку. Mal., пор. лит. padilba. пажлубінаць «сьорбати»: Mag., пор. лит. žlėbanoti, žlebenti. паклыпнуць «похитнутися»: Hara паклыпнула, ледве не провалилася. Kur., пор. лит. klipti, kliptelėti. пакуль «ґніт із клоччя»: Пакуль — скручаная анучка падпаліваць, што. Rud. Astr., пор. лит. pākulos «те саме». пакупінець ‘iškopinėti’: Пшолы трэба пакупінець. S. Smig., plg., lie. kopinėti. пакурэць ‘покрутити, побігти’ Пакурэу ў хату. Šč., пор. лит. pakūrti ‘побігти, покрутити’. паляўкі ‘палюки’: Свині на паляўкі хварэюць. Kud., Gem., Rūdņ., Malk., пор. лит. paliaukės. памот ‘фундамент’: Прыміян на памоце. Vostr., пор. лит. pāmatas. панціна ‘роговий наріст’: Панціна — костка ў ніжняй часці нагі ў каня. Msc., пор. лит. pentinas. пасоўгаць ‘оберігати’: Пасоўгай дзіця. Ug., пор. лит. pasáugoti. пі́мпа ‘чайка’ Gaz., пор. лит. pėmpė, діал. pímpė. пі́мплі ‘падаючі стиглі плоди’: Пімплі растуць, як куры ліняюць. Laip., пор. лит. pim̃pòlas ‘наріст, відросток’, pim̃pis ‘прищ’. 7. 1019 193 nīparì ‘огляди’: Бацькі едуць у пі́рагі. Ryb., пор. лит. regėti, а також семантичні відповідники досліджуваної лексеми peržvalgos, peržiūros, perveizos. по́геладзь ‘іній, приморозок’: Погеладзь спала. S. Smilg., пор. лит. pagelatis, pagėlas, pagelà ‘іній; холодна, пронизлива погода’. подзі́нка ‘глечик’: Подзінка ад малака. Malk., пор. лит. puodynė. плоўшы ‘висівки’: Плоўшы ад грькі. S. Smilg.; Плоўшачкі ад ячменя. Par., пор. лит. plaišos. по́йсы ‘стружки, скалки’: Пойсы на невымытый рубанцы відны. Val., пор. лит. raišos. по́ршак ‘порося’: Поршак — слабое парасе. Rud. Astr., пор. лит. paršas. по́ткі ‘яйця’: Яго поткі відны — які срам. Par., пор. лит. pautai. по́шань ‘колючка, скалка’ Priv., пор. лит. pašinas. про́га ‘прогалина, незачинений проміжок у паркані’: Гані коні ў прогу. NL, 144; пор. лит. próga ‘прогалина’, próguma (< spróguma) ‘проміжок’. праману́ць ‘проколоти’: Праманула карова карову. Msc. Лексема, ймовірно, є фонетичною переробкою *праману́ць, корінь якої слід виводити з лит. màuti ‘колоти, рубати, бити’. прышчу́ць ‘пекти, свербіти’: Прышчуць паляў. Vostr. Лексема, найімовірніше, виникла з *піршчу́ць, *пяpričýць внаслідок метатези, а тому її слід виводити з лит. peršėti, perštėti; пор. також споріднене за походженням прышчу́ць ‘пекти, свербіти’. Gruz., Mag., Juod. пу́нктамі, пу́нтамі ‘часом’: Пунктамі хмары ідуць. Žid.; Пунтамі нава-рыць добра, а пунтамі бунтуецца. Bak.; пор. лит. pùnktais, pùntais ‘і т. п.’ пу́тра ‘путра’ Achr.; путрьяный ‘густий’ NL, 36; пор. лит. putrà ‘густа страва’; див. також LT, 187, Urb., 149. пуціна ‘putinas’: Пуціна смачна зімой. Kad., Alch.; пуцінка ‘putinėlis’ Dak.; пучына ‘putinas’ Kir., plg. lie. pùtinas. пя́да ‘стопа’: Пядою наступіла на шышку. Суч.; пор. лит. pėda. пя́лька ‘pėlkė’: У пяльке журавіны. Суч., plg. lie. pélkė. раго́йшы ‘рагайшіс’: Рагойшы мы пяклі. S. Trak.; пор. лит. ragaišis; див. також Urb., 149. рагу́ці ‘санчата’: Бацька мой рагу́ці захіліць мох. Malk.; пор. лит. rãgutės. рэплі ‘клешні рака’: Раплі рака. Skrud.; пор. лит. rẽplės. раўсці ‘плакати’: Ён раўсці зараз пачне. Kad.; раўдлівы ‘плаксивий’: Раўдлівы унук. Baj.; роўма < роўдма ‘плачучи’: Ён роўма крычаў. Padv.; пор. лит. ràustėti ‘плакати’, ráusta ‘плаче’. ру́нклі ‘буряки’ Dubr.; пор. лит. ruñkliai < ruñkeliai. Значення ‘дбайливий’ мають варіанти кореня pýn-: рупатлівы (<найімовірніше, від рупастлівы) Liub. та рупеслівы (<рупестлівы) Sur. Інші похідні: ру́пінец ‘турбота’ Ap.; бязру́паты ‘недбалий’: Бязрупаты ён такі і будзя жыць. Liub.; зару́піцца ‘подбати’: Калі зарупіся, будзеш мець. V. Baj.; ня ру́піцца ‘не хочеться’: Ня рупіца яму схадзіць у маці. Sinš.; пару́піцца ‘подбати’: Парупілася устаць. Malk. Корінь литовського походження; пор. лит. rūpà, rū̃pas, 194 rūpē, rūpeniā, rūpestē, rūpesnis «турбота», rūpas, rūpingas «турботливий», rūpēti, rūpautis, rūpotis, rūpinti; див. також LT, 188, Urb., 149. урымсціць «заспокоїтися»: Сын не урымсціць ніяк. Gur., урымсціцца «заспокоюватися»: Не урымсціла яму. Sam., Dak., ŽS, 176, пор. лит. rimstyti «заспокоювати», rimstùs «спокійний»; див. також Urb., 150. Зі значенням «поминки» трапляються лексеми: сквярству́не Dziag.; сквярсты Šveil.; скярсту́ля Daug.; зі значенням «поминальний обід» — сквярста́ Masc. Слова походять від лит. skerštuvės, але через семантичне згасання їхня фонетика здебільшого нерегулярно спотворена. ско́рсы «поперечини саней» Kaun., пор. лит. skérsis, skersinė «лобковий» (LKŽ, 1, 103). скрэбата́ць «шкребти»: Мышы скрэбатаюць. Krap., пор. лит. skrebėti «шурхотіти». спа́сты «пастки» Dain., пор. лит. slāstai. смі́лкинис «скроня» Priv., пор. лит. smilkinys, див. також LT, 189. смэрглі «соплі» Kalan.; шмэргла «сопливий, незрілий юнак»: Ён такі шмергля, за яго не пайду. Achr., пор. лит. snarglys, snarglius. Фонетика лексем нерегулярно спотворена, найімовірніше, через семантичне згасання. снаўда́лі ‘gėlės snaudalės’: Снау́далі — цветкі такія маленачкія. Суч., plg. lie. snaudalės ‘t.p.’ со́мцік «сачок для ловлі риби» Berš., пор. лит. sámtis, samtùkas «т. с.» спаділо́ба «з-під лоба»: Паглядзеў спаділоба. Rym., пор. лит. padilbų. спрындзіцца «піднятися, залізти, видертися»: Кот спрындзіўся на стул і спіць. S. Dal.; спрэндзіцца «підняти квітучу голівку»; Mak спрэндзіўся. Lit.; заспрэндзіцца «напружитися, натужитися»: Яму поткі (= pautai) заспрэндзіліся. Par.; Другі танцуя — нічаро, а другому — і заспрэндзіца. Kur., пор. лит. įsispręsti «натужитися, напружитися, натиснути», pasi-spręsti «піднятися». спрындлява́ць «різати великими скибками» Maš., пор. лит. sprindis, sprindinis «завдовжки в п’ядь», sprindžiuoti «що робити, розставляючи дуги». сто́ці «прямо»: Сто́ці стабіліся упоры. Mag.; сто́ць «т. с.»: Ён упаў стоць на-лавой. Kur., пор. лит. stačiai, tarm. stačiai, stačiai. стрымбу́ль «потовщене стебло цибулі»: Цыбуля ў стрымбулях. Kasc., Kales.; стрымбу́лік «брунька»: Набраў букет стрымбулякаў. Buik., пор. лит. strimbo-kas «маленький кінець якогось предмета (наприклад, ковбаси)», strimbilas «шматок дерева», strimbu-las «товстий кінець», strimbė «корова з відрубаним хвостом». стугу́р «підвішуваний і опусканий на чотирьох жердинах навіс для складання сіна та соломи»: Стугур сена. Val., пор. лит. stūguras «хребет, стирчак, стовп», stugurys «обрубок, держак», stūginti «натягувати, напружувати». стума́ ‘stuomuo’: От жонка — ні хараства, ні стумы. Pug., plg. lie. stuomuo, stūomas ‘t.p.’ стумбе́ль «товстий кінець, стирчак» Суч., пор. лит. stambas. су́валка ‘piktžolė, sutraukianti augalus į krūvą’: Сувалка ціснула ячмень. Mer.; У бульбы шмат сувалкі. Laz., Padv., Berd., plg. lie. sūvalka, tarm. sūvalka ‘suvilkta, sutraukta krūva’, vilkti. 7° 195 суво̄рка «підпруга, ремінь навколо живота коня, яким затягують у запряжці» Msc., пор. лит. sąvara «стягувальна частина, зчеплення». сугро̄кі «згрібки»: Пойсавалі сугро̄кі. Mag., Rakaus., пор. лит. sūgrēbos. сужджэць «сніжити»: Хмара сужджэць, будзе дошч. S. Smilg.; сушчэць «те саме»: Хвощи сушчэць. Sol., пор. лит. šūgždėti, šūžėti «сніжити». сукрава̄ты «крислатий» Malk.; сукро̄сты «крислатий, кучерявий» Lisn.; сӯкраўіцы «граблі» Kaun.; сӯкараткі «те саме» Rud. Astr., Rud., Alb., Mač., Kur., пор. лит. sukrūs. сӯспары «крокви» Malk., пор. лит. sąšparos, діал. sūšparas. сӯтра «нечупарний, недбалий»: Баба брудная, ходзіць як сутра. Pal., пор. лит. sūtros < srūtos; sutrā < srutā «нечупара», Nepok., 183. сутыкаць «зустрічати»: Пашоў з поезду сутыкаць. Sol., пор. лит. sutikti. сцібкілі «пазура»: Сцібіклі сыплюцца ад льна як трэплем. S. Smilg.; «хвоя»: Сцібіклі хваі і ёлкі. S. Smilg.; «пагони»: Сцібіклі — вырасты пераў послі лінкі. S. Smilg., пор. лит. stibiklis ‘spyglis; kaulas, stagaras’, stibikas ‘smaigalys’, stibilas ‘stiebas, stagaras’, пор. також LT, 190. сцібіцьца «витягатися»: Чaho ты сцібісся. S. Trak., пор. лит. stiebtis. Значення «стебло рослини без листя» мають лексеми: сцімбір: Сцімбір без лісцікаў стаіць. Juod.; сцімбіро̄к: Сцімбірок у трыкутніку. Achr.; сцімбӯр: Сцімбӯр — сцябло ў травяністых раслін. Stral., Sol., Dak.; Сцімбуры пасохлі. Gem.; сцімбӯро̄к: Сцімбурок у травы. Stral.; Сцімбурок буракоў. Ind.; цымбӯр: Цымбуроў не хочуць есці карова. Alchouc.; Цымбурэ наламала ад буракоў і зварыла. Mir.; Асталося адно цымбурэ. Malach.; Картаплянік без лісця то цымбур; Цымбур на чым табак расце. Dzian., ŽS, 176; цыбӯре̄: Цыбурэ добра свіням. Karob.; значення «тверда частина пера» — сцімбір Juod.; сцімбӯр Rag.; значення «черешок листка» — сцімбӯр Gem., Mas.; «стебло з квіткою» — сцімбӯр Gem.; цымбӯр: Цыбуля ў цымбуры пашла. Met.; Шчаўя мабыць ужо ў цымбуры палезла. ŽS, 176; «качани» — сцімбурэ Gem.; «сходи» — сцімбуры: Пусціла сцімбуры картошля. Asip., Masc., Сцімбуры шпарага. Gem.; «витягнутий стебель» — цымбӯр: Цымбуром выцяг яго. Alchouc. Усі ці лексеми мають спільний корінь і є литовського походження, пор. лит. stīm-bas ‘stambas’, stīmbaras ‘stabaras’, stīmbarỹs ‘vytinis’, stīmberas ‘buroko kotelis’, stīmbaras ‘stiebas, stagaras’; plaukų kasa, stimbiras, stimburỹs ‘stiebas, stagaras’, stimbirys ‘plunksnos kotelis’ тощо. Змінена фонетика деяких із цих білоруських лексем, найімовірніше, є наслідком адаптації іншомовного слова. Щодо можливого випадіння початкового s у формах із цымб- пор. karāč, lāmki < skābki; у формах із цымб- виникло і через попередній твердий ц. тарляцца «марудити»: Не тарляйся, рабі, што нада! Kaun., пор. лит. terliōtis, terlà. трупчэць «кришитися»: Трупціць збан, ба трэскуў. Sinš.; Трупціць шклянка. Gut., пор. лит. trupėti. трыңкаць «грати на фортепіано»: Ён трохі трынкая, но не скажу, што добра граіць. Sil., пор. лит. trinkinti «робити щось, стукаючи, тарабанячи». тӯпча «тупцювання»: Тупча каля гэтае печы наш ногі адбірая. NS, 24; пор. лит. tūpčius ‘kas tupinėja’, tūpčioti, tupinėti. 196 цёрнуць «німіти»: Цернуць рукі. Рас.; цёрнуць «те саме»: Цернуць ногі. Krev., Bak., Vostr., Žil., пор. лит. tirpti. цікаваць «підстерігати»: Котка цікуе мышы. Skrud., пор. лит. týkoti. цінцель «картопляне пюре»: Цінцель товкли, а картоплю розминали товкачем. Juod., пор. лит. činčėlius «те саме», див. також LKK. — V., 1966, т. 8, с. 169—172. цынцаль «торочка»: Підрубана спідниця, цынцалі висять, от баба й неохайна. S. Smilg.; Новий матеріал, та й обтріпався, скільки цынцалёў. Achr.; Цынцаль обтріпався, а то висять. Juod.; цынцыліць «байдикувати»: Цынцыліяць день за днем, ніде не зникають. Цынцыліяць з хати до хати… ŽS, 161, пор. лит. tìntalas «той, хто тинтає», činčalas, činčolas «прикраса, що теліпається», činčiliuoti «вештатися», činčilija «садова квітка, чиї квіти звисають, мов намистини». чыкі́лда «незграбна людина»: Якраz з чыкі́лдою нэдакай прыдзяш у нас. NS, 40; зачыкі́лдаць «почати кульгати, почати незграбно ходити»: Зачыкі́лдаю: нана баліць. Alchouc.; пачыкі́лдаць «повільно, незграбно піти»: Ужэ пачыкі́лдала Алена ў кра-му…NS, 116, пор. лит. čikilda «груба, неввічлива жінка». У LKŽ, 2, 107 наведене речення Tokįa tę iš jos merga — čikilda, o ne merga для ілюстрації значення čikildos свідчило б, що для значення лексеми характерніший відтінок недолугості, а не неввічливості. Лексема, безперечно, є звуконаслідувальним складним словом < *čik-kilda (пор. klibilda < klib + bilda, пор. також čiukčiūoža «волочачи ноги», čiukėnti «йти дрібними кроками»; kildakōjis «кульгавий», kildīkšt (про ходу накульгуючого), kiūldinti «повільно й непевно йти, плентатися». Щодо можливого співвідношення čik-: čiuk- і kild-: kild- пор. šilta: šiulta тощо. Її справжній родич (попри попередні етимологічні міркування), найімовірніше, також рос. щеколда (ЭСРЯ, 4, 500). чыршкулі «шкварки»: Каша з чыршкулямі. Achr., Juod., пор. лит. čirškuliai «те саме». шална́ «іній»: Дзісь шална — усё бела бела. Meg., пор. лит. šalnà. швэ́пля «неохайна людина» Sal., Bak.; швэ́пла «те саме»: У тебе дуже неохайний вигляд, ходиш як швэпла, NS, 138. Дотримуємося думки, що лексеми слід пов’язувати з лит. švėplas «той, хто невиразно говорить», švėplė «та, що шепелявить». шкіле́нда «скіляндіс»: На полудзень узялі шкілэнды кавалак і хлеба абяртню. NS, 15; шкіле́ндзік «те саме» Gaz.; шкіле́нда «те саме»: Шкіле́нды ў гэтым годзе паелі да лета… NS, 48; шкіле́нда «криваві або картопляні кров’яні ковбаси» Čech.; шкіле́ндра «те саме»: Шкіле́ндра з чэртай бульбы смачнейшая чым з крупамі. NS, 138; шкіле́ндра «те саме» Bak.; шкіле́нда перен. «губа»: Адсвеіў шкіле́нду. Mir. Лексеми походять від лит. skilandis, див. також Urb., 156. Варіанти їхніх форм і відтінки значень свідчать, що такі розбіжності могли виникнути через фактичне зникнення реалії з ужитку та внаслідок її неоднакової адаптації в різних білоруських говірках. шло́кшыны «лико»: Шлокшыны дзёрам з ляшчыны. S. Trak. Лексема походить від лит. sluoksną «те саме», пор. LT, 189. шлу́бы «кульгавий»: Ён даўно шлу́бы. Skrud., пор. лит. šlìbas. шуплава́ты «недотепа»: Ён такі шуплава́ты. Kir., пор. лит. žiòplas. шурпулі «мурашки»: Шурпулі ідуць па спіне. Skrud., пор. лит. šiurpuliai. шынтыклюр «довга старовинна спідниця з розширеними донизу складками»: Шынтыклюр не каждая насіла, не ў каждай быў. V. Baj.; Давніше у ші- 197 мытыклорų у kasčėl хадзілі бабы. Кіт. Оскільки реалія давно вийшла з ужитку, а лексема відроджується із забуття лише в спогадах літніх людей про минулі часи, саме слово неясне, його словотвірна структура непрозора. Крім того, його справжня форма могла дещо призабутися і через це спотворитися. Нам не вдалося знайти більше слів із подібним або паралельним словотвором і значенням у білоруській та мовах їхніх сусідів — російській і польській. За семантикою і формою шынтыклёр подібне до таких литовських складних слів, як šimtaklōstis (або гібр. šimtakvōldis), šimtasiūlis, šimtasklypis, šimtasā̃kis, šimtaziedis. Крім того, у литовській є й такі слова, як skliūras «смужка, клапоть тканини, обрізок» і kliūrmas «шматок», семантика і форма яких, можна сказати, майже збігаються з другим компонентом — клоп. Так само й перший компонент слова шынты- дуже нагадує литовське šimtas, особливо його спотворену форму šīntas, яку Вайжгантас наводить як справжній факт литовської розмовної мови9. Тому є вагомі підстави вважати білоруське шынтыклёр лексемою литовського походження, що виникла з литовських šimtas і skliūras (або kliūrmas), спотвореною внаслідок адаптації запозиченого слова в білоруських говірках або його забуття. Подібне спотворення форм деяких слів трапляється і в литовській мові. Наприклад, візьмімо слова з відомої загадки: чімчю́біс дешімчю́біс водяний птах на одній нозі (капуста), де čimčiūbis насправді є не чим іншим, як šimtsūbis «той, хто носить сто кожухів», а dešimčiūbis — dešimtsūbis «той, хто носить десять кожухів». юдзіць «боліти»: Трошки юдзіць, п’еш лядное зеле. Alchouc.; юдыты «вивести»: Куды ён юдыты. NL, 99; з’юдзіць «намовити на лихе» Alchouc.; Узью- дзіцца «розбурхатися»: Узьюдзілася дзея сянодня, цэлы дзень нідзе нікому спакою. ŽS, 97–98. Лексеми запозичені з литовських jūdinti «боліти, нити; зворушувати, хвилювати; спонукати щось робити», jūdinys «рух, сум’яття». з’юдзіць «чорнити, ганьбити, обмовляти»: Зюдзила яна яно. Bagr., пор. литовське jūdinti «те саме»; jūdėti «чорніти». юдра «бур’ян у льоні»: Юдра — як лён, только калючая, вяршок коліцца. Rag.; юдрыца «те саме»: Юдрыца расце і ў жыце, зярнюшка нібальшое, мякіны многа. Bal., пор. литовські judra, jūdrė «бур’ян у льоні». юрдька «гурт бешкетливих дітей»: Юрдька — так наворяць у нас на малых дзяцей, калі яны зьбіраюцца грумадой. ŽS, 19, пор. литовські jūrdinti «дражнити, хвилювати, підбурювати, спонукати, цькувати», jūrytis «лютувати», jūršti «калатати, каламутити», jūrštvas «хащі», jūrti «вирувати, збуритися». яя «прибудова до клуні для сушіння льону» Čyč., пор. литовське jāuja, див. також Urb., 58–59. яура «яура»: Яура — як ныліна: на яўры слаба расцець. Яўра сіняватая, ні то белая, ні то жоўтая. Achr., Juod.; яўура «те саме»: Явура — земля нянілістая, а такая падзолістая, цяжкая, да ей бог садзілі і ячмень сеялі. Mag., яўрысты «яурний»: Яўрыстая зямля. Achr., пор. литовські jaura, jāurinis. У статті розглянуто близько 300 слів литовського походження, які нині вживаються у північно-західних білоруських говірках, і вказано їхню географію. Більшість із них досі не були відомі або широко згадувані. На підставі викладеного матеріалу можна зробити певні висновки: 9 Див. Lietuvių literatūros istorija. — V., 1961, t. 3, d. 1, p. 270. 198 1. Потрапляючи до білоруських говірок, литовські слова адаптуються в них, підпорядковуються їхнім законам, набувають слов’янського закінчення, суфікса, префікса. Однак корінь такого слова найдовше залишається незмінним, найважче піддається цій нівеляції й нерідко довше зберігає властиву литовським говіркам діалектну фонетику (пор. грумэца, кумида, нимна, сӯспары, сӯтра тощо). Проте загалом фонетика запозичень, а також їхня морфологія й семантика постійно змінюються. Ці зміни формують певні виразні закономірності. Серед помітніших змін виявлено, що форма слів, які зазнали білорусизації, нерідко спрощується. Передусім звужується вокалізм кореня: лит. a переходить у o (pašinas — pōшань), ai — oi (paišos — pōйцы), am — om (samtis — сомчик), ar — or (daržas — дорж); дифтонги кореня монофтонгізуються: ei — э (geibti — гэбнуць), uo — o (akuotas — akōma); випадає приголосний дифтонга (stimbaras — цыбурэ); випадає початковий приголосний слова (viksvà — іксва); випадає приголосний у групі приголосних (žvirblis — жырбуль); дзвінкі приголосні переходять у глухі (laužai — лаўцы); глухі приголосний стає дзвінким (kėblas — гэблы); приголосні або окремі склади міняються місцями (virtinė — вянцёрка) тощо. Змінюючись таким чином, вокалізм литовського слова породжує цілком нові, досі невластиві й незвичні закономірності балто-слов’янського вокалізму. Серед них особливо варто відзначити перехід литовського дифтонга au в монофтонг o (kriaušis — кро̄па, pautai — pōмки, alaušai — алёц). У процесі слов’янізації литуанізму окремі голосні його кореня нерідко переходять у закономірні білоруські відповідники: лит. u переходить у i (bužinėti — біжуковаць), i — ы (klišas — клышавы, пор. також лит. Liūtupis < Leñtupis і біл. Лынтупы). 2. Наголос у таких слів здебільшого пристосовується до закономірностей білоруської акцентуації (пор. ikcva, kampryčia, kėniua, kinicka, kūšla, pūntra), проте в тих випадках, коли литовська акцентуація не суперечить слов’янській, лексеми зберігають давній литовський наголос (įvalka, kilna, kipāna, kórpstauna, kōcių, kėblų, láktų, márika, próga, rácų, stumá, šimérgla та ін.). 3. Значних змін зазнає й морфологія: нерідко змінюється граматичний рід слова (pentinas — панціна, stuomuõ — стума́), його число (ragaišis — рагойшы) тощо. Морфеми запозиченого слова в білоруських говірках втрачають своє морфологічне значення й перестають усвідомлюватися та існувати як окремі частини слова. Через це вся основа таких слів сприймається як корінь, до якого додаються слов’янські морфеми, однак у похідному слові вони не завжди надають нового значення, а іноді лише свідчать про його слов’янізацію (пор. кrópelki < krūopėlės + ki). Такий корінь зазвичай втрачає зв’язок з іншими словами того самого гнізда, стає відокремленим, самотнім, відривається від свого значення. У зв’язку з цим такий корінь починають безсистемно спотворювати. 4. Іноді запозичується ціле прийменникове словосполучення, яке на ґрунті білоруських говірок утворює одну лексему (: зло́паны, снаді́ба́). 5. Певних змін зазнає й семантика слів; іноді змінюється значення слова, наприклад, šveplas «той, хто не вимовляє певних звуків», у білоруських говірках перетворилося на шевеля і має значення «неохайний» тощо. 6. Спираючись на фонетику коренів деяких запозичень у білоруських говірках, можна припустити, що й у литовських говірках раніше могли вживатися лексеми з аналогічним коренем. 199 ширше (пор. камтрыца < памтрыца < ратмірэ + ica, пор. також LKA, 1, 140 і карту № 70). 7. Деякі розглянуті тут білоруські слова та їхні фонетичні дублети дають змогу по-новому інтерпретувати й етимологізувати також інші слова білоруської мови (на нашу думку, споріднені з ними), зокрема й уживані в їхніх літературних різновидах (: клюшни). 8. У статті трапляються випадки, коли запозичення з білоруських говірок надають новий матеріал, що дає змогу по-новому переглянути етимологію окремих литовських і російських слів (: pumpurė, liūrba; узелода, каблук «дуга, лука»), а їхні фонетичні дублети дають змогу зробити висновки про різний час запозичення таких дублетів (клишывы, клышавы). Усі ці та інші процеси розвитку мов, що відбуваються на досліджуваній території, формують нові закономірності адаптації балто-слов’янських запозичень10. Скорочення Асm. — Аўмінава Навагрудскі р.* Achr. — Ахрэмаўцы Браславський р. Ad. — Адэльск Гродненський р.* Akač. — Акачы Слонімський р.* Al. — Алексічы Берестовицький р.* Alb. — Альба Несвізький р. Alch. — Альхоўка Новогрудський р. Alchouc. — Альхоўцы Ляховицький р. Ap. — Аміта Іўєвський р. Араш. — Арашонкава Г. У., Грынаўецкене А. І., Мацкевіч Ю. Ф., Рамановіч Я. М., Чабярук А. І., Шаталава Л. Ф. Лексіка балтыйскага паходжання ў беларускіх гаворках. — В кн.: Беларуская лінгвістыка, Мінск, 1973(3). с. 27–37. As. — Асаевец Вілейський р.* Azir. — Асіпаўцы Воранівський р.* Az. — Азьяраны Рогачовський р. Až. — Ажэлішкі Воранівський р. Bag. — Багушэвічы Березинський р. Bagr. — Багранайцы Шчучынскі р.* Baj. — Баярск Смаргонскі р.* Bak. — Баціш Іўеўскі р. Bal. — Валожын Даўгіло р., Lat. TSR Bast. — Бастуны Воранаўскі р. Berd. — Бердаўка Навагрудскі р.* Berš. — Бершты Шчучынскі р.* Bis. — Біскупцы Лідскі р.* Bistr. — Быстрыца Астравецкі р. br. — білоруська Buik. — Буйкі Дзятлаўскі р.* Cel. — Целокаўшчызна Іўеўскі р.* Cham. — Хамі́чы Зэльвенскі р.* Čech. — Чэхі Астравецкі р.* 10 Статтю підготовлено на основі доповіді, виголошеної на IV союзній конференції балтистів, що відбулася 1980 року в Ризі. 200 Чич. — Чичеляй Швенчениського р. Ч. Сел. — Чырвонае Сяло Зэльвенскі р.* ДАБМ — Дыялекталагічны атлас беларускай мовы. — Мінск, 1963. Дайна. — Дайнава Воранаўскі р. Дак. — Дакудава Лідскі р. Дан. — Данілавічы Дзяржынскі р. Данг. — Даўгялі Воранаўскі р. Дуб. — Дубнікі Астравецький р.* Дубр. — Дубаройка Смаргонський р.* Дзяг. — Дзегенева Астравецький р. Дзян. — Дзяніскавічы Ганцавіцький р. Дзміт. — Дзмітравічы Камянецький р. ЭСБМ — Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Мінск, 1978, т. 1. ЭСЯРЯ — Фасмер М. Етимологічний словник російської мови. Переклад з німецької та доповнення О. Н. Трубачева. — М., 1964—1973, т. 1—4. Гал. — Галубы Мастоўскі р.* Газ. — Газа Астравецький р.* Гем. — Гемжай Шальчинінкайського р. Гл. — Галоўні Воранаўскі р.* Gol. — Гольні Берестовицький р.* Golm. — Гольманцішки Вороновський р.* Grauż. — Гравжишки Ошмянський р. Grik. — Грікенаї Вільнюський р. Gruz. — Груздово Поставський р. Gur. — Гурщина Ів'євський р.* Gut. — Гута Дятловський р.* Ind. — Індра Краславський р., Лат. РСР Jan. — Яновичі Новогрудський р.* Juod. — Йодлавичі Браславський р. Kad. — Кадишки Лідський р.* Kalan. — Калантаї Вовковиський р.* Kales. — Калесники Березівський р.* Kar. — Каролін Зельвенський р.* Karob. — Коробчиці Гродненський р.* Kasc. — Касенево Щучинський р.* Kat. — Каты Смаргонський р-н* Kaun. — Каўняны Гродненський р-н Kir. — Кірапі Щучинський р-н Kem. — Кемёны Вороновський р-н Klad. — Кладнікі Іўеўський р-н* Krab. — Карабы Ошмянський р-н* Krap. — Крапіўніца Свислоцький р-н* Krb. — Каробчыцы Гродненський р-н* Krev. — Крэва Смаргонський р-н Kuch. — Кухары Мостівський р-н* Kud. — Куделіони Шальчинінкський р-н Kur. — Кураполле Поставський р-н la. — латиський Lag. — Лагадзі Щучинський р-н* Laip. — Лайпушкес Швенчьонський р-н 201 Lap. — Лапічы Асіповіцкі р. Laum. — Laumane B. Zvju nosaukumi latviešu valodā. — Rīga, 1973. Laz. — Лаздуны Іўеўскі р. le. — польська LEW — Fraenkel E. Litauisches etymologisches Wörterbuch. — Heidelberg–Göttingen, 1952–1965. lie. — литовська Lisn. — Ліcha Верхнядзвінскі р. Lit. — Літвінкі Гродзенскі р.* Liub. — Любянцы Воранаўскі р.* LKA — Lietuvių kalbos atlasas. — V., 1977, t. 1. LKG — Lietuvių kalbos gramatika. — V., 1965, t. 1. Loz. — Лозк Дзятлаўскі р.* LT — Литовська термінологія. — LKK. В., 1975, т. 16. Mač. — Мачаск Бярэзінскі р. Mag. — Магуны Пастаўскі р. Mak. — Макі Астравецкі р.* Mal. — Малі Астравецкі р. Malach. — Малахоўцы Барысаўскі р. Malk. — Малкунай Ігналінський р. Mas. — Масілавічы Слонімскі р. Masc. — Масцяны Астравецький р-н* Maš. — Машевичі Корелицький р-н* M.Asc. — Малі Автюки Калинковицький р-н Meg. — Мягуни Вороновський р-н* Mer. — Мярецкі Глибоцький р-н Met. — Метраполь Навагрудцкі р.* Mich. — Міхничи Сморгонський р-н* Michail. — Михайлівщина Ошмянський р-н* Mik. — Мікалки Свислоцький р-н* Mir. — Міратчи Корелицький р-н Miš. — Мішневичі Шумилинський р-н M. Pug. — Малі Пугачі Щучинський р-н* Msc. — Мстибово Вовковиський р-н Navas. — Новосілки Свислоцький р-н* Nek. — Некраші Івейський р-н* Nepok. — Непокунный А. П. Балто-севернославянские языковые связи. — Киев, 1976. niek — зневажливо Nist. — Ністанішки Сморгонський р-н Niz. — Нізок Уздзенський р. NL — Народная лексіка. — Мінск, 1977. NS — Народная словатворчасць. — Мінск, 1979. Pa. — Панара Сморгонський р.* Pac. — Пацаўшчына Дятловський р. Padv. — Падвялікае Дятловський р.* Pag. — Пагародна Вороновський р.* Pal. — Папяшкішкі Вороновський р. Pan. — Панарці Островецький р.* Par. — Парэчча Гродненський р. Parch. — Пархімаўцы Берестовицький р.* Pas. — Пасека Стародорозький р. 202 Per. — Перачанцы Воранаўскі р.* perk. — перекільне рейкшме, перекільне рейкшме. Pl. — Палік Бараўскі р. Pr. — Пероўцы Воранаўскі р.* Priv. — Прывалкі Гродзенскі р.* Psn. — Пасіене Лудзас г., Lat. TSR Pug. — Пугачы Шчучынскі р.* r. — російська Rag. — Raguliški Daugpilio г., Lat. TSR Rak. — Ракавіна Шчучынскі р.* Rakaus. — Rakauskai Švenčionių г. Ryb. — Рыбчына Вілейскі р. Rym. — Рымшаки Шчучынскі р.* Rud. — Рудня Чэрвенскі р. Rud. Astr. — Рудня Астравітая Чэрвенскі р. Rudn. — Rūdninkai Šalčininkų г. Sal. — Саланове Вілейскі р. Salen. — Саленікі Карэліцкі р.* Sam. — Самаравічы Зэльвенскі р.* Sap. — Сапоцкіна Гродзенскі р. СБГ — Слоўнік беларускіх гаворак паўночна – заходняй Беларусі і яе пагранічча. – Мінск, 1979, т. 1; Мінск, 1980, т. 2; 1982, т. 3. S. Dal. — Сухая Даліна Гродзенскі р.* SEJP — Sławski F. Słownik etymologiczny języka polskiego. – Kraków, 1958–1965, t. 2. Sem. — Семежава Слуцкі р. SGP — Słownik gwar polskich, ułożył Karłowicz J. – Kraków, 1901, t. 2. Sin. — Сінкі Смаргонскі р. Sinš. — Сіняўшчына Іўеўскі р.* Skrud. — Skrudaliena Daugpilio г., Lat. TSR. Sl. — Слязкі Воранаўскі р.* Sol. — Солы Смаргонскі р. S. Sel. — Старое Сяло Зэльвенскі р. S. Smilg. — Старые Смільгіни Воранаўскі р. S. Trak. — Senieji Trakai Trakų г. Stral. — Стральцы Гродзенскі р.* Stuk. — Стукалы Мастоўскі р.* Sur. — Сураж Іўеўскі р.* Šiaul — Šiauliai Šalčininkų г. Šč. — Шчаўец Шчучынскі р.* Šil. — Шылавічы Слонімскі р.* Šved. — Švedai Vilniaus г. Šveil. — Швейляны Астравецкі р.* tarm. — діалектно Tuch. — Тухавічы Ляхавіцкі р. Tur. — Турэц Карэліцкі р.* Uchv. — Ухвала Крупскі р. Ug. — Угляны Смаргонскі р.* Urb. — Urbutis V. Dabartinės baltarusių kalbos lituanizmai. – Baltistica, 1969, t. 5(1), p. 43–68, t. 5(2), p. 149–162. 203 Uš. — Уша Караліцкі р.* Ušat. — Ушацкі р. Vais. — Вайстром Смаргонскі р.* Vait. — Вайцяны Астравецкі р.* Val. — Вальынцы Верхнядзвінскі р. Var. — Варакі Шчучынскі р.* Vas. — Васілевічы Гродзенскі р. Vav. — Вавёрка Лідскі р.* V. Baj. — Вялікія Баяры Шчучынскі р. Vec. — Вецярэвічы Пухавіцкі р. V. Nest. — Вялікія Нястанавічы Лагойскі р. Vostr. — Вострава Мастоўскі р. Vug. — Вугальнікі Шчучынскі р.* Zb. — Збляны Лідскі р. Zd. — Zdańcewicz Z. Litewskie elementy słownikowe w gwarach polskich okolic Sejn. – Lingva Posnaniensis. Poznań, 1960, t. 8. Żid. — Жыдзевічы Гўейцкі р. Żil. — Жылі Гўейцкі р. Żod. — Жодзішкі Сморгонскі р. ŻS — Жывое слова. – Мінск, 1978. ЛЕКСИКА ЛИТОВСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ В БІЛОРУСЬКИХ ГОВОРАХ ЛИТОВСЬКОГО ПРИКОРДОННЯ Резюме У цій статті досліджується близько 300 слів і словоформ литовського походження, які нині вживаються в північно-західних білоруських говорах. Крім відомостей про їх поширення та ілюстрацій їх уживання в реченні, у статті наводяться й обґрунтовуються їхні відповідники в литовській мові, подаються етимології деяких лексем, висвітлюються способи їх входження до системи білоруської мови. Більшість досліджуваних лексем у статті наводяться вперше. 204