Giminystės pavadinimai leksikografijos praktikos aspektu

LIETUVIŲ KALBOS SANDAROS TYRINĖJIMAI LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVI (1987) РУТА ЖУКАЙТЕ-БУВІДЕНЕ НАЗВИ СПОРІДНЕНОСТІ В АСПЕКТІ ЛЕКСИКОГРАФІЧНОЇ ПРАКТИКИ Слова на позначення спорідненості цікаві не лише своєю давністю та складною історією розвитку, а й тим, що в багатьох мовах вони становлять одну з найбільш замкнутих, найгармонійніше організованих і найстабільніших лексико-семантичних систем. Невипадково саме їх так часто обирають об’єктом для випробування структурних методів дослідження значення. Згадана особливість цих слів важлива й для лексикографічної практики: особлива системність і замкнутість тематичної групи назв спорідненості створюють чудові передумови для точного й послідовного опису значення її членів у тлумачних словниках. На жаль, якщо поцікавитися питаннями опису значень назв спорідненості, то виявиться, що в тлумачних словниках різних мов1 трапляються подібні труднощі: бувають невдалі, нелогічні тлумачення значень; бракує послідовності й однаковості в описі значень функціонально рівнозначних слів; значення деяких багатозначних назв спорідненості недостатньо диференційовані. Повторення тих самих недоліків у словниках різних мов дає підстави вважати, що вони, мабуть, не цілком випадкові. Ці недоліки пояснюються об’єктивними труднощами, пов’язаними зі специфікою самого матеріалу, що подається. Адже назви спорідненості кожної мови мають специфічні семантичні особливості, якими відрізняються від інших слів цієї мови. Частина цих особливостей універсальна, тобто спільна для назв спорідненості багатьох індоєвропейських мов; інші — спільні лише для кількох споріднених мов або навіть цілком унікальні. Зрозуміло, виявлення всіх цих особливостей потребує спеціальних теоретичних досліджень. Неточності в описі значень назв спорідненості, які подекуди трапляються і в наших словниках, насамперед слід пояснювати браком ґрунтовних досліджень лексики спорідненості литовської мови2. Ця невелика стаття не претендує на ґрунтовний аналіз семантики назв спорідненості в литовській мові. Тут лише хочемо звернути увагу на деякі найзагальніші семантичні особливості розглядуваних слів, важливі для лексикографічної практики. Основна семантична особливість назв спорідненості (далі — НС), спільна для всіх індоєвропейських мов, — відносний характер їхнього значення. НС характеризують 1 Про проблеми подання назв спорідненості в російських словниках див.: Мойсеев А. И. Типы толкования терминов родства в словарях современного русского языка. — Лексикографический сборник, 1962, вып. V, с. 121—124. 2 Досі не маємо ґрунтовного дослідження назв спорідненості в литовській мові. Поки що його замінює невелика оглядова стаття нормативного характеру А. Саліса (Salys A. Mūsų gentivardžiai. — Gimtoji kalba, 1937) та розділ дослідження А. Сабаляускаса «Розвиток лексики литовської мови», у якому розглянуто походження найдавніших назв спорідненості нашої мови — Sabaliauskas A. Lietuvių kalbos leksikos raida. — (Lietuvių kalbotyros klausimai). V., 1966, t. 8, p. 12—15. 189 особу через її стосунок до іншої особи або осіб. Особа, позначена якоюсь НС, є такою не сама по собі, а лише щодо когось. Не можна бути племінницею чи свекром узагалі — можна бути лише чиєюсь племінницею чи свекром. Отже, значення кожної НС охоплює щонайменше два полюси: особу, щодо якої визначається спорідненість, та іншу, «шукану» особу. Першу, за давньою традицією, підтримуваною представниками американської антропологічної лінгвістики, можна називати ego, другу — alter3. Стосунок, закладений у значенні НС, можна експлікувати, назвавши і ego, і alter, наприклад: син сусідки, мій брат, чоловік Они… або я тобі швагер, він мені дядько… Якщо точка відліку спорідненості (ego) у конкретному мовленнєвому акті не згадується, її зазвичай можна встановити з ширшого контексту4. Тлумачення значень НС у словниках також повинні так чи інакше відображати відносний характер значень цих слів. Цілком неприпустимі, невиправдані такі тлумачення значень НС, як-от: дружина: 1. заміжня жінка, сама: Взяв розумну ~у (DLKŽ). Додаток сама тут не допомагає, бо це слово в тому самому словнику тлумачиться лише як «дружина». По-перше, таке тлумачення значення навіть опосередковано не вказує на те, що слово дружина має відносне значення, що воно утворює невіддільну пару з назвою спорідненості чоловік. Описану таким чином дружину можемо асоціювати хіба що з дівчиною — «молодою незаміжньою жінкою» (DLKŽ) та старою дівою — «старою незаміжньою жінкою» (DLKŽ). Отже, таке тлумачення значення дозволяє віднести дружину до парадигми назв жінок за віком і сімейним станом5, але не до назв спорідненості (тут бачимо, як опис значення слова у словнику може нав’язати один з аспектів парадигматичних зв’язків слова й ігнорувати інші). По-друге, якщо вірити словнику, виходило б, що кожна людина може називати або навіть звертатися до будь-якої заміжньої жінки словами дружина та сама, наприклад навіть жінка може так називати своїх заміжніх подруг або й власну матір! Тлумачення значення слова чоловік у тому самому словнику значно краще: «у подружньому житті — чоловік жінки, сам». Значення НС у словнику можна описати двома способами: I. Назвати і ego, і alter, тобто формулою тлумачення значення виразно показати відносний характер значення НС; II. Назвати лише alter. 3 Пор. Goodenough W. H. Componential analysis of k75nk01m01 Lapp kinship terminology. – In.: Explorations in Cultural Anthropology: Essays in Honor of George Peter Murdock/Ed. by W. H. Goodenough. New York, 1964, p. 222. 4 Знаючи цю особливість значення НС, стає зрозуміло, чому неприродно звучить, наприклад, такий текст: «Вечоріло. Літня двоюрідна сестра, несучи кошик боровиків, ішла дорогою». Тут не враховано необхідного відносного характеру значення НС — для нього просто «не залишено місця». Об’єктивний тон оповіді, погляд «ніби збоку», враження першої зустрічі з «персонажем» не дають підстав сподіватися, що точка відліку спорідненості (ego) відома з контексту. 5 Відомо, що колись дружина була словом з абсолютним значенням — вона означала лише «жінку». У деяких говорах так кажуть і тепер: Якось жила бідна жінка. Ішла жінка і троє чоловіків. Це значення слова дружина у DLKŽ наведено окремо, як побічне. Абсолютне значення можуть мати й деякі інші НС — мати, батько, дід, баба та їхні синоніми. Наприклад: Бути матір’ю — яке це щастя! Привітай — я вже бабуся. У цих контекстах названі слова функціонують не як назви спорідненості. Мати тут означає лише жінку, яка має дітей, не вказуючи на стосунок із цими дітьми. Докладніше про абсолютне значення НС див.: Моисеев А. И. Термины родства в современном русском языке. – Филологические науки, 1963, №3, с. 123. 190 Перший, «експліцитний», спосіб визначення значення можна реалізувати кількома способами. Пор.: 1) дружина — жінка щодо особи чоловічої статі, з якою вона пов’язана шлюбними стосунками; чоловік — особа чоловічої статі щодо жінки, з якою він пов’язаний шлюбними стосунками⁶. У цьому разі, визначаючи значення слів, обходяться без інших назв спорідненості; значення пояснюють словами з інших, «незалежних» термінологічних груп. Обидва полюси споріднених стосунків тут названо чітко, на них дивляться «збоку», об’єктивно. Такий спосіб пояснення значення найкраще підходить для назв подружжя або тих, хто збирається одружитися; інші назви спорідненості так визначити важко. 2) свекруха — жінка щодо дружини свого сина; дядько — чоловік щодо дітей свого брата чи сестри, бабуся — жінка щодо дітей своїх дітей; син — особа чоловічої статі щодо своїх батьків; батько — чоловік щодо своїх дітей (DLKŽ). У визначеннях значень такого типу спираються частково на назви спорідненості, частково — на інші слова. Цим, «змішаним», способом у наших словниках зазвичай визначають лише значення слів батько (DLKŽ) і мати (пор. мати — жінка щодо своїх дітей, LKŽ). Як видно з прикладів, цей спосіб можна застосовувати значно ширше. Він не підходить лише для визначення назв подружжя або тих, хто збирається одружитися (утворилося б «коло»: чоловік — особа чоловічої статі щодо дружини; дружина — жінка щодо чоловіка). Найпоширеніший у словниках литовської мови такий спосіб визначення значення назви спорідненості, за якого називають лише один полюс відповідних споріднених стосунків — alter. Його виражають комбінацією інших назв спорідненості, наприклад: онук — дитина дітей, онуча (DLKŽ); дядько по матері — брат матері, дядько (DLKŽ); племінниця — дочка брата чи сестри (DLKŽ); бабуся — мати матері або батька (DLKŽ); свояк — 1. брат дружини або чоловіка. 2. чоловік сестри. 3. чоловік сестри дружини або чоловіка (DLKŽ). Як бачимо, ego (точка відліку, особа, щодо якої визначають спорідненість) тут замовчаний, не названий. Але це не означає, що не враховано відносного характеру значення назви спорідненості. Визначаючи в такий спосіб назву спорідненості, просто стають на позицію ego — «ототожнюються» з особою, з погляду якої оцінюють спорідненість. Такий «імпліцитний» спосіб пояснення значення також можливий, хоча й не виявляє наочно відносного характеру значення цих слів. Він має давні традиції й зручний своєю стислістю. Лише значення слів на позначення батька, матері та подружжя так пояснити не можна. Усі зазначені основні способи визначення значення назв спорідненості можливі, кожен має свою сферу вживання, ті чи інші переваги й недоліки. Важливо не те, якого з можливих способів пояснення значення дотримуються, а те, наскільки послідовно дотримуються того чи іншого способу. Дуже важливо зберігати послідовність способу визначення, пояснюючи значення тієї чи іншої назви спорідненості. Нелогічним слід вважати таке пояснення значення, як-от: невістка — дружина сина щодо його батька чи матері (DLKŽ). Досить було б написати «дружина сина», усе інше — баласт. Адже, кажучи «дружина сина», уже дивляться очима батьків — це нормальний «імпліцитний» спосіб пояснення значення терміна спорідненості, коли дивляться з позиції ego. Перескочити із суб’єктивної позиції ego у нейтральну позицію спостерігача, як це зроблено тут словами «щодо батька чи матері», нелогічно. Це те саме, що сказати «дружина нашого сина щодо його батька чи ма- 6 Пор. Моисеев А. И. Типы толкования терминов родства в словарях современного русского языка. — Лексикографический сборник, 1962, вып. V, с. 123. 191 тері». Щоб визначити значення слова об’єктивно, «експліцитно», слід було б написати: невістка — «жінка щодо батька або матері свого чоловіка». Імпліцитний (суб’єктивний) спосіб визначення «зіпсовано» (отже, допущено й логічну помилку) також у поясненнях значень слів вітчим і мачуха: вітчим — «інший чоловік матері, нерідний батько її дітей від попереднього шлюбу» (DLKŽ); мачуха — «нерідна мати, дружина батька для дітей від його попередніх шлюбів» (DLKŽ). Тут хотіли уточнити імпліцитні пояснення значення, що передавалися аж до «кабелю»; однак, уточнюючи, імпліцитний, суб’єктивний спосіб пояснення значення змішали з експліцитним, об’єктивним. Якщо вже хочуть уточнити, слід було б написати так: мачуха — «інша дружина батька, нерідна мати». За бажання можна визначити нейтрально, експліцитним «змішаним» способом: мачуха — «жінка щодо дітей свого чоловіка від його попередніх шлюбів»; вітчим — «чоловік щодо дітей своєї дружини від її попередніх шлюбів». Пояснення значень назв спорідненості падчерка і пасинок, що належать до тієї самої лексичної «мікросистеми», що й мачуха та вітчим, у тому самому словнику бездоганні, пор.: pódúkra — нерідна дочка; дочка дружини або чоловіка від попереднього шлюбу (DLKŽ); пасинок — «нерідний син; син дружини або чоловіка від попереднього шлюбу» (DLKŽ). В обох випадках збережено той самий імпліцитний спосіб пояснення значення. Лексика спорідненості — організована система, у якій кожне слово посідає своє місце, зумовлене його відношеннями з іншими словами. Кожна назва спорідненості входить до кількох типів опозицій; значення самої назви залежить від її здатності бути членом цих опозицій. Одним із найочевидніших є розподіл назв спорідненості, що позначають спорідненість того самого ступеня, на бінарні опозиції за семантичною ознакою статі, закладеною в значенні цих слів: наприклад: брат – сестра, дядько – тітка, син – дочка, батько – мати, дівер – зовиця, свекор – свекруха, зять – невістка… Як видно з прикладів, переважній більшості цих опозицій властива гетеронімія, або лексичний суплетивізм. Виняток становить лише невелика кількість назв спорідненості: онук – онука, дідусь – бабуся, свояк – своячка, тесть – теща. Відносний характер значення назв спорідненості зумовлює їхню здатність утворювати також опозиції іншого типу, які умовно можна було б назвати конверсивними. Це опозиції між словами, одне з яких позначає мовця (ego), а інше — «шукану» особу (alter). Наприклад, якщо мовець називає іншу особу чоловіком, то сам він має називатися цією особою дружиною; якщо він когось називає свекрухою, то сам щодо цієї особи є невісткою; якщо хтось є для іншого батьком, то виходить, що в нього обов’язково має бути син або дочка. Слова, що називають ego та alter, пов’язані діалектично, утворюють нерозривну «єдність протилежностей»: немає чоловіка без дружини, немає зятя без тестя тощо. Для таких опозицій у нашій мові також характерна гетеронімія, наприклад: чоловік – дружина, брат – сестра (в обох випадках збігаються протиставлення за статтю та конверсивна опозиція!), мати – син, мати – дочка, свекруха – невістка, невістка – свекор тощо. Виняток становить лише невелика кількість назв спорідненості: брат – брат, сестра – сестра, двоюрідний брат – двоюрідний брат, свояк – свояк… (Зазвичай це назви родичів одного покоління. Родичі цих типів називають одне одного однаково.) У словниках пояснення значень членів опозицій як першого, так і другого типу слід узгоджувати. Не лише заради гармонійності, а й для того, щоб було відображено 192 реальний асоціативний зв’язок, наявний у свідомості носіїв мови, між словами, що позначають спорідненість одного ступеня й уживаються для називання осіб різної статі, а також між словами, якими члени спорідненої пари називають одне одного. Згадані невдалі тлумачення значень слів жмона і marti хибні не лише самі по собі, а й тому, що не узгоджуються з тлумаченнями значень опозиційних слів vyras і žentas, anyta, šešuras (див. DLKŽ). Стислий формат статті не дає змоги охопити всі особливості системи литовських GP. Можна було б говорити про опозиції GP за ознакою покоління, про розподіл GP на підсистеми кровного споріднення та споріднення через шлюб, про опозицію справжнього й «несправжнього» кровного споріднення та мікросистему назв останнього (pamotė, patėvis, posūnis, įsūnis, įtėvis…); про мікросистему назв «бічного» споріднення (dėdė, teta, sūnėnas, dukterėčia…) тощо. Зрозуміло, що значення членів будь-якої однієї «підсистеми» у словнику слід було б пояснювати за тим самим принципом, прагнучи зберегти цілісний спосіб тлумачення значень. ТЕРМІНИ СПОРІДНЕНОСТІ В АСПЕКТІ ЛЕКСИКОГРАФІЧНОЇ ПРАКТИКИ Резюме У статті порушуються питання тлумачення термінів спорідненості (ТС) у словниках литовської мови. Наведено критичні зауваження щодо тлумачення деяких ТС. Виділено два основні способи тлумачення ТС — експліцитний та імпліцитний. Відзначено основні семантичні особливості ТС литовської мови: відносність значення, здатність утворювати бінарні опозиції за семантичною ознакою статі та конверсивні опозиції типу tėvas – sūnus, anyta – marti. Підкреслюється, що системність самого лексикографічного матеріалу вимагає системного й узгодженого відображення цього матеріалу у словнику.