Benekainių apylinkių antroponimija

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXX (1993) PERIFERINĖS LIETUVIŲ KALBOS TARMĖS Лайма ГРУМАДЕНЕ АНТРОПОНІМІЯ ОКОЛИЦЬ БЕНЯКОНЕЙ Мета дослідження. У цій статті поставлено за мету поглянути на віддалений куточок Східної Литви, який нині здебільшого опинився в Білорусі, — парафію Беняконі, — з такого погляду: як прізвища місцевих жителів відображають національність населення, чи була значна міграція, чи відбулися помітні зміни національного складу. Несподівано з’явилася можливість докладніше обговорити прізвища жителів майже кожного села парафії за останні сто років, оскільки в розпорядженні є аж три списки прізвищ, складені в різний час. Литовська самобутність у парафії Беняконі. Як зазначено у № 115 «Вільтіс» за 1908 рік, у парафії Беняконі тоді серед 4850 католиків приблизно половина були литовцями. Це підтверджують і № 109 «Вільтіс» за 1908 рік та № 1 за 1909 рік, де розповідається, що тодішній настоятель парафії Беняконі Сахарка не володів литовською мовою, але, будучи добрим поляком і порядним католиком, попросив церковне начальство перевести його, як такого, що не знає литовської мови, до іншого місця, адже в парафії Беняконі, мовляв, багато литовців. Там же зазначено, що навіть ксьондз Янкевич, попередній настоятель парафії Беняконі, хоч і був значно прихильнішим до поляків, ніж до литовців, усе ж визнавав, що в тій парафії близько половини парафіян — литовці. У міжвоєнний період у парафії діяло кілька шкіл литовського товариства «Ритас» і відділення товариства святого Казимира, хоча литовців штрафували або ув’язнювали за навчання дітей литовською мовою; литовська початкова школа та прогімназія в Беняконях діяли й під час війни з німцями (Kviklys, 1989, 312-313). На жаль, нині вдалося знайти лише кілька десятків місцевих жителів парафії Беняконі, які знають литовську мову; здебільшого це люди старшого віку. Національний склад населення околиць Беняконей за останні сто років, здавалося б, суттєво змінився. Але це лише на перший погляд. Насправді змінюються життєві обставини. Люди з тих самих родів чи сімей стають людьми різних національностей: старше покоління — литовці, їхні діти — вже поляки, які розмовляють білоруською, а діти останніх — поляки, які розмовляють російською. Нині найпоширеніша мова в околицях Беняконей — білоруська, а в офіційнішому середовищі — російська. Але жителі тут досить осілі, бо в тих самих селах 82 різноманіття прізвищ змінюється мало: десятиліттями, а може, й століттями живуть нащадки тих самих сімей і родів. Щось певніше сказати про національний склад населення околиць Беняконей важко, оскільки прізвища залишаються тими самими, трохи «пристосувавшись», а люди вже належать до різних національностей. Джерел дослідження є три. Першим вважається рукописна облікова книга за 1884–1902 роки, написана місцевим жителем, яку авторка разом із Тересе Вайшните, студенткою Вільнюського університету, родом із тих місць (села Рамашконіс, парафії Армонішкіс), виявила під час експедиції 1985 року у Вороновському районі, в околицях Беняконей. У селі Паджегуці, розташованому за 4 км на північний схід від Беняконей і за 8 км на південний схід від Шальчинінкая, місцевий житель Александр Мозоліс (нар. 1913 р.), який розмовляє лише білоруською і вважає себе поляком, люб’язно дозволив переписати облікову книгу його діда («Lista Rejestracyjna. Gmina Bieniakonie. Powiat Lida. Województwo Nowogrodzki. 1884-1902»), написану польською мовою. У цій книзі перелічено назви навколишніх сіл і прізвища багатьох їхніх жителів: тих, кого забирали до війська, хто купував або продавав щось значне, хто кудись виїжджав або звідкись прибував тощо. До неї так чи інакше потрапив принаймні один представник кожного роду, що мешкав у селі. Це джерело приблизно столітньої давнини. Другим джерелом є прізвища, записані від місцевих жителів під час експедицій, які Інститут литовської мови та літератури й Вільнюський університет проводили щоліта в 1984–1988 роках. Це прізвища людей, яких тут вважають місцевими, чиїх батьків і дідів знали сусіди. У селах люди добре пам’ятають, хто звідки й до кого прийшов у прийми, скільки землі хто мав. Села навколо Беняконей зазвичай невеликі, рідко буває понад 15 господарств, чимало й таких крихітних сіл, де було лише по 2–3 господарі. Записано небагато, але трапляються й прізвища тих, чиї носії, за свідченнями старожилів села, були їхніми сусідами, але тепер уже вимерли або виїхали. Багато сіл навколо Беняконей занепадають і старіють, лише деякі (Юодкішкес, Дайнава) розростаються, переважно за рахунок прибульців із України та з глибини Білорусі. Ці люди не визначають національного складу населення околиць Беняконей, бо часто вони тимчасові. Хоча їхні прізвища тут і не досліджуються, невдовзі до них доведеться поставитися серйозніше, адже саме вони займають місця місцевої молоді, яка виїжджає до міст. Це друге джерело є найточнішим: його перевірено в родинах старожилів, а прізвища записано так, як їх вимовляють місцеві жителі: найчастіше білоруською, дуже рідко литовською; трохи полонізовані або ті, хто служив в армії, старші люди ще й «перекладають» польською, а молодші — переважно російською, як записано в паспортах. Третє джерело — складені радами околиць списки всіх жителів російською мовою (1985 рік). Методика дослідження. Було відібрано прізвища тих самих сіл, які повторюються в усіх трьох джерелах. Частина сіл занепала, частина жителів у 30–40-х роках нашого століття переселилася на хутори, частина виїхала до Польщі або Вільнюса, тому аж 65% прізвищ, що повторюються в усіх трьох джерелах, є 83 справді багато. Загалом тут аналізуються прізвища мешканців 47 сіл. У книжці Mozolio згадується близько 200 прізвищ, тут досліджується 131 прізвище. Усі прізвища зіставляються зі «Словником литовських прізвищ» (т. 1 — 1985 р., т. 2 — 1989 р.), їх порівнювали з прізвищами, наведеними у книжці Z. Zinkevičiaus «Литовська антропоніміка. Особові імена литовців Вільнюса на початку XVII ст.» (1977 р.), а де можливо — також із M. B. Біпула. «Беларуская антрапанімія» (1982 м.). Порядок подання прізвищ. Перше з наведених особових імен є випискою з уже згаданої книжки Mozolio; якщо там написання варіюється, варіанти подаються після скісної риски (/), а після двох скісних рисок (//) подається те саме прізвище, записане російською мовою в сучасних книгах місцевих рад, але лише в тому разі, якщо варіюється запис або вимова якогось звука, наприклад, Pilipaj//Душилевич. Далі в дужках зазначено назву села, записану так, як у книжці Mozolio; після скісної риски (/) під час першої згадки вказано, як село називали литовською (записано під час експедицій). До речі, трапилося також кілька сіл із сусідніх парафій. Скорочення означають: LPŽ I, II — томи I і II «Словника литовських прізвищ», LA — «Литовська антропоніміка. (...)» Z. Zinkevičiaus; Біп — M. B. Бірула. «Беларуская антрапанімія», цифри — сторінки, де згадується таке саме прізвище або пояснюється його походження (крім LPŽ). Прізвища, у яких у згаданих джерелах дослідження відсутні закінчення, умовно зіставляються з LPŽ шляхом «відновлення» закінчень, хоча не всі з них під час експедицій довелося чути у формі із закінченнями. У кожному особовому імені якийсь підкреслений склад указує, що нинішні сусіди цієї людини наголошують її прізвище на цьому складі. Прізвища досліджували також з погляду походження та словотвору. З’ясувалося, що приблизно половина прізвищ має хрестильне походження — одні з литовськими суфіксами, інші — зі слов’янськими. Є прізвища, що походять від загальних назв, — найчастіше литовських, іноді слов’янських. Останні іноді є також перекладами, але це зазвичай важко довести. Варто зазначити, що під час слов’янізації прізвища змінювалися: іноді для литовських суфіксів добирали слов’янські відповідники, іноді до литовських суфіксів додавали ще й слов’янські. I. ПРІЗВИЩА ХРЕСТИЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ 1. З литовськими суфіксами П’яту частину, тобто 18%, становлять прізвища, у яких корінь збігається з коренем хрестильного імені, а суфікси — литовські: зменшувальні -elis, -ulis, -ukas (пор. LA 70), патронімічні -aitis, -onis, -ūnas. У LA 75 висловлено сумнів, чи -aitis властивий Східній Литві, але ми знайшли аж 7 таких прізвищ. У зоні дзукійського діалекту t перед i переходить у c, звідки виникло -aicis. Можливо, литовського походження і формант -šta (Jakšzta) (пор. Біп 239). 84 Нині литовською мовою в околицях Benekainis розмовляє лише невелика кількість людей. Цікаво, що ті самі люди можуть називати тут одну й ту саму особу і Mikulskiu, і Mikuliu, і Mikulka (Варенавас): зазвичай вони не надають особливого значення варіюванню форм. Іноді навіть важко зрозуміти, прізвище це чи прізвисько. А коли їх запитати, пояснюють, що цих людей називають по-різному, як кому заманеться. Але додають: «паѕ̌порті записана pamilija Mikulski» (і закінчення не додають). Знайдено 24 прізвища хрестильного походження з литовськими суфіксами. Закінчення до наших днів зберегли лише 3: Adamonis, Czepulonis, Jakszta. Деякі прізвища мають навіть по два литовські суфікси: -ul- і -on- — Czepulonis, -ėl- і -ūn- — Pieckelun, -uk- і -ait- — Basiukajc, Masiukajc, -ut- і -ait- — Jakutaic. У шести випадках до литовських суфіксів згодом додалися ще й слов’янські: -ėl- і -owicz — Juralowicz, -ul- і -skij — Mikulskij, -ėl- і -ewicz — Urbiełewicz, -uk- і -ewicz — Walukiewicz, Wasiukiewicz, Wojtukiewicz. Форми хрестильних імен, від яких походять прізвища цієї групи, такі: 1) спільні для литовців і слов’ян, наприклад, Adam-, Jak-, Mac-, Pec-, Urb-, Val-; 2) литовські: Bal- (слов’янська форма мала б містити o), Kris-, Mik-, Pil- (у слов’янських формах було б F-); 3) білоруські та польські форми в кількох випадках збігаються: Bas-, Jas-, Vas-; 4) білоруські — Демен-, Пецк-; 5) польські — Szczep-, Maš-. Отже, переважають форми хрестильних імен, спільні для литовців і слов’ян. ADAMONIS (наголошують також ADAMONIS) (Woronowo/Varenāvas/Balatnā), LPŽ I (: Adomas) + -on-; ADOMAJC /АДАМОВИЧ /АДОМАЙЦ (Degutka/Dzegūčiai; Ławcy/ Lauciai), LPŽ I (: Adomas) + -ait-; BALINAJC/BALENAJC/БАЛИНАИЦ (Lubarty/Liubertai), пор.: LPŽ I BALYNAS (: Balys ⇐ Boleslavas) + -yn- або -ėn-, також пор.: LA 123 BALINAS: Bal- (: bálti?); є топонім Balėnai; BASIUKAJC (Koniuchy/Kaniūkai), LPŽ I (: білорус. Басюк, Бас) або LA 68 (: пол. Bas ⇐ Sebastijan) + -uk-, + -ait-; CZEPOLONIS/CZEPULONIS (наголошують також CZEPULONIS) /ЧЕПУЛОНИС (Koniuchy), LPŽ I (: пол. Szczepan ⇐ Stefan) + -ul-, + -on-; DZIEMIENČZUK/ZIEMIENČZUK /ЗЕМЕНЧУК (Stanisze/Stanisiiai), LPŽ I DZIMENČIUKAS (: білорус. Дементий) + -uk-; форма з dz є первинною; JAKSZTA (Braželce/Bražėliai), LPŽ I, LA 68 (: нім. Jaxt ⇐ Jacobus), але білорус. Якой ⇒ Якуша, також білорус. -шта: лит. -ait-, -ut- (див. bıp 239); JAKUL (Stasino/?), LPŽ I (Jakas ⇐ Jokūbas) + -ul-; JAKUTAIC (Mikontany/Mikantónys), LPŽ I (Jakas ⇐ Jokūbas) + -ut-, + -ait-; JASIUKAIC (Degutka; Podzegucie/Pādeguciai; Zabłocie/Žūbalis/Āžūbalis), LPŽ I (: білорус., пол. Jas ⇐ Jan) + -ait-; JASKUL/JASZKUL/ЯСКУЛЬ (Podwaryszki/Pādvariškės; Zabłocie), LA 78 (: пол. Jaś, Jaska, Jaszka ⇐ Jan) + -ul-; у LPŽ I є JASKULEVIČIUS, JAŠKULIS; JURALOWICZ (Smolina), LPŽ I (: лит. Jurelė ⇐ Juras, білорус. Юрась ⇐ Юрий, 85 пол. Juras) + -el-, пізніше + слов’янський -owicz; у Tarnėje r лише твердий, тому -el- переходить у -al-; KRYSENEL/KRISIÓNĖLIS (Woronowo), (?: Krisius ⇐ Kristupas, пол. Krzys ⇐ Krzysztof) + -el-; LA 113 Krisnelis; LPŽ I KRISNICKAS; LAZUK (Kodzie/Kúodžiai), LA 164 LAZIS (: пол. Lazarz) + -uk; LPŽ II є Laziuka (: біл., укр. Лазука); MACIUKAJC (Lubarty), LPŽ II MACIUKAS, MATUKAITIS (у Tarnėje r переходить у c через дзукання); LA 67, 79 MACIUKAS (: Macys, біл. Мац ⇐ Мацей, пол. Maciej) + -uk-, + -ait-; MASIEL (Romucie/Ramuciai), LPŽ II (: пол. Mas ⇐ Maciej) + -el-; MIKULSKIJ //МИКУЛЬКА (Woronowo), LPŽ II (: Mikas ⇐ Mykolas) + -ul-, пізніше + слов’янський -ski; PIECIUL (Bojary/Bajōrai; Bolcienikiele/Balcinÿkėliai; Lazaryszki/Lōzoriškės), LPŽ II; LA 74 (: Pecas, біл. Пецъ ⇐ Петр) + -ul-; PIECKELUN (Kletkieni̇ki/Klėtkı̇nykai; Mikontany; Romucie), LPŽ II PECKUS; LA 78 PECKELIS (: біл. Пецъка ⇐ Петр) + -el-, + -ūn-; PILIPAJC/ФИЛИПАЙЦЬ (Bojary; Romucie; Scilguny/Scilgūnai; Towzginiany/Tauzginionys), LPŽ II (: Pilius ⇐ Pilypas) + -ait-; URBIELEWICZ (Braželce), LPŽ II (: Urbonas) + -el-, пізніше + слов’янський -ewicz; можливо, також від uŕbti ’урбити, свердлити; не давати спокою, постійно дошкуляти, сварити, гнати’; WALUKIEWICZ (Towzginiany), LA 214 (: Valius, пол. Wala, Walis ⇐ Walenty; також Val-, пор. Val-mantas); LPŽ II; Бип 42 (: біл. Валюк ⇐ Валянцин) + -uk-, пізніше + слов’янський -ewicz; WASIUKIEWICZ (Bieniakonie/Bенекáinys), LA 80 (: біл. Васюк ⇐ Васілій, пол. Wasiuk ⇐ Wasilij) + -uk-, пізніше + слов’янський -ewicz; LPŽ II; WOJTUKEWICZ/WOJTKIEWICZ //ВОЙТУКЕВИЧ (вимовляється Wajtukewicz) (Bolsie/Balsiai; Braželce); LPŽ II (: пол. Wojtko ⇐ Wojciech) + -uk-, пізніше + слов’янський -ewicz. 2. Із слов’янськими патронімічними суфіксами -owicz, -ewicz Виявлено 16 (12%) прізвищ зі слов’янськими патронімічними суфіксами -owicz, -ewicz. Це східнослов’янські суфікси, але в Московському князівстві їх отримували лише шляхетні особи, а у Великому князівстві Литовському — не обов’язково. Це патронімічні суфікси, не властиві полякам (пор. LA 54), тому й основи хрестильних імен найчастіше білоруські — Родзя, Богусь, Андрюшка, Міцька, Пецъка, Синька. ANDRUSZKEWICZ (Loszaki/?), LPŽ I (: білор. Андрюшка ⇐ Андрей); BOHUSEWICZ //БОГУСЕВИЧ (Bieniakonie), LPŽ I BOGUSEVIČIUS (: білор. Богусь ⇐ Богуслав); BONDALEWICZ (Woronowo; Koniuchy), LPŽ I (: білор. Бич ⇐ Бенедикт); LAWRYNOWICZ/RAULYNOWICZ //ЛАВРИНОВИЧ (Kletkieni̇ki; Kodzie), 86 LPŽ II LAURINAVIČIUS і RAULINAVIČIUS (: Laurynas ⇒ Raulynas через метатезу плавних, пол. Rawlus); MICKIEWICZ (Bazyle/Bazẏliai; Romucie), LPŽ II (: білор. Міцка ⇐ Димитрий); PIETKIEWICZ (Bazyle), LPŽ II (: білор. Пецка ⇐ Петр); PIETRUSZKIEWICZ (Braželce), LPŽ II (: білор., пол. Piotruska ⇐ Piotr); RADZIEWICZ/RODZIEWICZ/RODEWICZ //РАДЗЕВИЧ (Bieniśakonie; Podziegucie; Żygi/Żygai), LA 187, LPŽ II RADZEVIČIUS/RODZEVIČIUS/RODAVIČIUS/RODEVIČIUS/RADEVIČIUS (: білор. Радзивон ⇒ Розя), пор. Bip 105; RAWLUSZEWICZ (Loszaki/?), LA 244, LPŽ II RAULUŠEVIČIUS (: Raulynas, пол. Rawlus), Raulas виникло через метатезу плавних із Lauras; SAKOWICZ (Towzginiany), LA 86, LPŽ II (: Sakas, Sokas ⇐ Исаак або Сакердон); SIENKIEWICZ/SINKIEWICZ //СИНКЕВИЧ (Braželce; Kiemiele/Kiemėliai, Mirompol/Marijámpolė; Zelwidory/?; Wizgirdy/Vizgirdai), LA 81, LPŽ II (: білор. Синька ⇐ Симеон); STEFANOWICZ (Podwaryszki), LPŽ II (: білор. Стефан); SZYMANOWICZ (Towzginiany), LA 87, LPŽ II (: пол. Szyman); ULEWICZ (Łubarty), LPŽ II (: православне ім’я Ульян;?: пол. ul’avilys’); WOJCIECHOWICZ (Łazaryszki), (: пол. Wojciech); LPŽ II VAICEKAVIČIUS/VOJCECHAVIČIUS/VAICECHAVIČIUS; ZDANOWICH (Kletkieniki), LPŽ II ZDANEVIČIUS/ZDONOVIČIUS; LA 87 (: пол. Zdan). 3. Із суфіксами слов’янського типу -ski Виявлено 6 (5%) прізвищ із поширеним у Польщі суфіксом -ski. Варто зазначити, що лише одна хрестильна форма є польською — Broz-/Brzoz-. У Литві суфікс -ski мали шляхетніші родини, тому таких полонізованих прізвищ усе ж менше. BIENIAKONSKI (Woronowo), LPŽ I — прізвище BENEKONIS; (: пол. Bieniek ⇐ Benedykt, є назва населеного пункту Benekainys); BRZOZOWSKI //БРОЗОВСКИЙ (Podzegucie, Warnakiele/Varnakėliai), LPŽ I — BŽOZOVSKIS/BROZAUSKAS/BRAZAUSKAS, (: пол. Brozik, Brożek ⇐ Ambroży); JASINSKI (Towzginiany), LA 84, LPŽ I (: пол., відповідно білор. Jas ⇐ Jan); KATKOWSKI (Towrele/Taurėlai), LA 84, LPŽ I (Katkus пов’язане з пол. Chodko, Chodek;: білор. Ходко, Ходка ⇐ Федор); PALKOWSKI (Braželce), LA 179 зазначає, що існує назва населеного пункту Pálkiai, назва річки Pálkistas; LPŽ II (: білор. Палька ⇐ Павел Bip 99); SAWICKI (Zabłocie), LA 72, LPŽ II (: білор. Савва, пол. Sawa; Savas ⇐ Ksaveras). 87 4. Із суфіксом -eik- Походження суфікса -eik- досі є предметом дискусій. Знайдено 2 прізвища з таким суфіксом: MIKOLEIKO (вимовляється MIKALEIKA) (Zabłocie), LPŽ II (: Mykolas); WALEJKA (Woronowo) LA 214, LPŽ II (: Valius, пол. Wala, Walis ⇐ Walenty, також Val-, пор. Val-mantas). 5. Слов’янські скорочені форми хресних імен Слов’янські скорочені форми хресних імен, що вживаються як прізвища, переважно є білоруськими. Виявлено 13 (10%) таких форм. Безперечно, це прізвища простолюдинів. ANDROS (Kiemiele; Kurze/Kużai), Бip 31 (: білорус. Андрос ⇐ Андрей); APANAS (Hūta/Ūta), LA 71, Бip 35 (: білорус. Апанас ⇐ Афанасий); BIEN (Woronowo), LA 70, а LPŽ I BENYS, BENIUS (: Denis, Benys, Benius ⇐ Benediktas; пол. Bień, Bienia ⇐ Benedykt, білорус. Бень ⇐ Бенедикт); BORYK (Swity/Svilaī) Бip 39 (: білорус. Боряк ⇐ Борис); GRYSZKA (Stasino) LA 74, LPŽ I, Бip 107 (: Гришка, Гришко ⇐ Григорий); IURSZA (Hūta), LA 71, LPŽ I, Бip 128 (: білорус. Юрша ⇐ Юрий); MELKO/MELKA /МЕЛЬКА (Dajnowa/Dainavā; Kletkieniki; Žygi), LPŽ II, Бip 62 (: білорус. Мелька ⇐ Емельян); MIKURA (Lubarty), Бip 91 (: білорус. Микура ⇐ Микалай); MISŪRA (Cieslukiszki/Cesliukiskės; Woronowo), LPŽ II; Бip 93, 96 (: білорус. Міц, Міора, Міцура ⇐ Микалай); PUPKA (Woronowo), LA 249, LPŽ II, Бip 179 (: білорус. Пупка ⇐ Пуцлий); SIERAFINKA/SIERAFINKO/SIERAFIMKA/SIERAFIMKO /СЕРАФИНКА/СЕРАФИМКА /СЕРАФИНКО/СЕРАФИМКО (Bolcieninkiele; Kletkieniki; Romuci), Бip 110 (: білорус. Серафимка), скорочена форма Sierafinka властива польській мові, а Sierafimka — білоруській; LPŽ II SERAFINAS/SERAFIMAS; STANISZ (Romucie; Staniszy/Stanišai), LA 87, LPŽ II (: пол. Stanisz ⇐ Stanisław); WINCO/ВИНЦА (Woronowo), LPŽ II; Бip 47-48 (: пол. Wincenty, поширене також серед католиків-білорусів, оскільки скорочення православного Викентий Винц- + -ук, -уль тощо); лит. Vincas, Vincentas; WOLYNIEC/WOLYNIEC (Cieslukiszki; Sci̇̇guny), LPŽ II Valinčius (: Valentas, пол. Walenty, Walenta, білорус. Валентый, Валят, Валеит, Валяты). Отже, прізвищ хрестильного походження виявлено майже половину — 61 (46%). Третина з них — 24 — мають литовські суфікси; серед слов’янських елементів переважають білоруські, а не польські. 88 II. ЛИТОВСЬКІ ПРІЗВИЩА НЕХРЕСТИЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ 1. Переклад У документах засвідчено один переклад прізвища: DULKA //ПИЛИНКА (Dainowa); у розташованих неподалік Свілах (Swiły) зафіксовано лише DULKA, LA 138, LPŽ I наводить різні тлумачення: 1) dùlkė або 2) похідне з суфіксом -ka від dùla «мовчазна людина», проте на місці це прізвище (можливо, через народну етимологію) тлумачать як похідне від dùlkės, на що й указує переклад. 2. Із загальновживаних литовських слів BALANDA/BALANDO //БАЛОНДА (Podwaryszki), LPŽ I (: balánda, balandà ’така рослина’); GAJDZIS (Zalesie/?), LA 139, LPŽ I (: gaidỹs); KIEL/КЕЛЬ (Swiły), LA 154, LPŽ I (: kielė); KODZIS (Koniuchy), LA 161, LPŽ I (: 1) kuódas; 2) kuõdis ’той, хто з чубом’; 3) kuodỹs ’жайворонок із чубом’); KORWIEL (Stasino), LA 151, LPŽ I (: karvėlis); ROGAL/ROGALSKI/ROGELSKI //РОГАЛЬ (Czyżewsk/?; Huta; Łazaryszki), LPŽ II (?: rãgas) + -el-, пізніше + слов’янське -ski; SZARKO //ШАРКО (Bieniakonce/?; Bieniakonie; Bojary; Scilguny), LA 203, LPŽ II (: šárka); SZAMIEL (Mikontany; Swiły), LPŽ II (: šãmas ’така риба’ + -el-); WILBIK (Stasino), LPŽ II (?: vilbėti, vilbinti); ZUZA (Koniuchy, Scilguny), LA 221, LPŽ II (: 1) zùžà ’неповоротка людина’, 2) zùžti ’гудіти, бурмотіти, дзижчати’). 3. Із литовських похідних із закінченнями BALC //БАЛЬКА (Podwaryszki). Якщо це BALČIUS, то LPŽ I (: 1) báltas), але переклад BALKA вказував би, що 2) це може бути також скорочення від Болеслава, хоча воно, очевидно, виникло внаслідок народної етимології) + -us; BALKUS (Bieniakonie), LPŽ I (: 1) balki або 2) Bolko ⇐ Bolesław + -us; BILDŽIS (Bolsie), пор. LA 125 BILDŽIUS, LPŽ I BILDŽIUKAS (?: bildėti) + -is або -ys; WOJSZNIS (Bieniakonie, Cieslukiszki), LPŽ II (?: vaišinti) + -is або -ys. 89 4. Із литовських суфіксальних слів Деякі прізвища, наприклад, Wodejka, Woronis, хоч і викликають сумніви, зараховуються до цієї групи. Зазначені суфікси, очевидно, є не елементами творення прізвищ, а литовських суфіксальних слів DUDOJC (Bieniakonœ; Bieniakonie; Lenciszki/Lėnčiškės; Zabłocie), LA 137, LPŽ I (: dūda 1) ’такий музичний інструмент’, 2) ’роззявляка, невіглас’) + -ait-; GAUDIUL (Bojary), пор. LA 141 GAUDIS (-YS?) (?: 1) gaūsti, 2) gāudyti, 3) Gaud- — з литовського особового імені, частий компонент двоосновних литовських прізвищ); LPŽ I GAUDUTIS, GAUDELIS (?: gaudīs 1) ’дзвінкий, звучний, гучний’, 2) ’мелодійний’, 3) ’сумний, убогий, журливий’) + -ul-; GIEDROIC (Kulkiszki/Kūlkiškės; Mikontany), LA 142, LPŽ I (: giēdras 1) ’сонячний, світлий, безхмарний’; 2) ’прозорий, чистий, ясний’; 3) ’дзвінкий’; є озеро Giedrys) + -ait-; HAJDUL/ГАЙДУЛЬ (Woronowo), LA 139, LPŽ I GAIDELIS; HAIDUKAS; GAIDULIS; AIDULIS (: aidūs ’дзвінкий’) + -ul-; у LPŽ I висловлено сумнів, чи HAIDUKAS не походить від (: gaidys), але білоруська форма з h- більше підтверджувала б перше пояснення — (: aidus); MAGUL (Ławcy/?), LA 169 MAGALAS (?: 1) māgalas ’той, хто метушиться, кружляє навколо; макала’, 2) magėti ’турбувати, хотітися’) + -ul-; LPŽ II MOGULEVIČIUS (?: mōgautis ’милуватися, захоплюватися, смакувати’, 2) mōgis ’насолода, задоволення’, 3) mogūoti ’прагнути, бажати, хотіти’; MITUL (Romucie), LPŽ I (?: mitulỹs, mītulis 1) ’озимий жито’, 2) ’той, хто злякався й погладшав; зрілий, дорослий чоловік’); MOZOL (Bieniakonie; Lenciszki; Podziegućie; Warnakiele; Zabłoc), LA 171 відновлюється MAŽUOLIS (: māžas) + -uol-; LPŽ II MAZOLIS (: запозичене слово mazolis ’мозоль’); місцеві литовці пояснюють його як LA 171; SKIRTUN (Bolcininkiele), LPŽ II SKIRTAUSKAS (: 1) skirti ’розділяти на частини, ділити; відокремлювати від гурту; розколюватися, тріскатися, ламатися, розпадатися, розсіюватися, розходитися’; 2) skyrùs, skýrus ’відмінний, інший; нелюб’язний, відлюдькуватий, самотній; себелюбний, егоїстичний’) + -ūn-; WODEJKA (Kodzie); LPŽ II (?: vãdas) + -eik- (пор. примітку на с. 83); WORONIS (Woronowo), LA 215 (: топонімів і гідронімів із Var- або Vor-, останній може походити від vóro), LPŽ II VARONIS, VORONIS (?: vārna, vaínas) + -on-;? біл. Варонич 5. З давніх двоосновних литовських особових імен Двоосновні імена краще збереглися в Жемайтії, а у Східній Литві їх мало. До наших списків потрапило лише одне прізвище без будь-яких слов’янських афіксів, лише з ознакою слов’янського оформлення — усіченим закінченням: 90 EJSMONT (Bieniakonie; Zabłocie), LA 139, LPŽ I (Eis- ⇐: іти, eis + -mant-: mantùs ‘зручний, придатний, тямущий’); -mont- переходить у -mant- під впливом польської мови. Ще два двоосновні литовські особові імена мають доданий пізніше слов’янський суфікс -owicz: BUTRYMOWICZ (Posolcz/Pšałcis), LPŽ I (But- ⇐ бути, бут) + (-rim- ⇐ бути серйозним); SKORBUTOWICZ (Towrele), LPŽ II (Skar- ⇐ skárbas ‘скарб, майно’ + (-but- ⇐ бути, бут); можливе й одноосновне прізвище, тобто зменшувальна форма кореня skarb-. Одне прізвище може бути скороченням двоосновного особового імені: MAMCZYS (Bieniakonie; Towzginiany), LPŽ II MANTELIS (?: Mantys resp. Mancys ⇐ Mamčys); є топоніми з цим коренем, можливе значення (: mantùs ‘тямущий’); LA 170, 229 MANTAS (-is, -ys?, дзукійське -cis, -cys); n > m/c, č. З певним застереженням до цієї групи можна віднести ще одне прізвище: BOREYSZA/BOREYSZE /БАРЕЙША (Kmitowszczyzna/Kmitausčyzna; Woronowo), LA 247, LPŽ I (?: Bar- з литовського особового імені, поширений компонент двоосновних литовських прізвищ). 6. Із литовських загальних слів зі слов’янськими суфіксами Етимологія деяких прізвищ, розглянутих у цьому підрозділі, досить заплутана, наприклад, Kuszelewicz, Zylinski, оскільки їх можна виводити як із литовських, так і зі слов’янських слів. а) від литовських загальних слів зі слов’янським суфіксом -ewicz KLISZEWICZ (Woronowo), LPŽ I (: klìšas) + згодом -ewicz; KUSZELEWICZ (Towzginiany), LA 162, LPŽ I (: kùšti, kušėti «рухатися, копошитися, трудитися») + згодом -ewicz; MITUKIEWICZ (Łubarty), 1) (?: mišti, mito) + -uk-, згодом + -ewicz; але 2) (?: польськ. Mita, Mitas ⇐ Dymitr) + -uk-, згодом + -ewicz; SPIRGULEWICZ (Braželce), LPŽ II SPIRGELEVIČIUS (?: spirgėti «шипіти під час смаження; гарячкувати, нетерпеливитися, непокоїтися; говорити в гарячці») + -ul-, згодом + -ewicz; б) від литовських загальних слів зі слов’янським суфіксом типу -ski DZWILANSKI (Woronowo), може походити від *DZVILONIS, згодом + -ski; пор. LPŽ I *DZVILIUS (?: 1) dvýlius «той, хто ходить, опустивши голову», 2) dvýlỹs, dvỹlis «темноволосий») + -on-, + -ski; пор. LA 139 DVYLIS; GALINSKI (Woronowo), LA 140, LPŽ I (: galìnis «той, що перебуває в кінці»), згодом + -ski; може бути слов’янським прізвищем; 91 RYDZIEWSKI (Swiły), LPŻ II RIDZEVIČIUS (?: rydzinti «дражнити»), згодом + -ewski; SOKOŁOWSKI (Posolcz), LPŻ II SAKALAUSKAS (: 1) sãkalas «такий хижий птах»), згодом + -owski; 2) білоруське, російське, польське прізвище; ŻYLINSKI (Kiemiele; Lubarty; Warnakiele), LA 225, LPŻ II (: žilas «сивий»), згодом + -inski. III. ПРІЗВИЩА ВІД СЛОВ’ЯНСЬКИХ ЗАГАЛЬНИХ НАЗВ Прізвищ, що походять від слов’янських загальних назв, небагато — 17% (23), але й вони викликають сумніви. Труднощі виникають тому, що у східних говорах багато слов’янізмів, тож іноді незрозуміло, чи це слов’янізм литовської мови, чи слов’янське слово у слов’янському середовищі. Деякі прізвища можна трактувати як переклади, наприклад, Biełoboki (: білий + бік), відповідник *BALTAŠONIS; Wysocki (: високий), відповідник *AUKŠTUOLIS; пор. LA 110–111, проте це не доведено в нашому дослідженні. БІЄЛОБОКІ/БЯЛОБОКІ/БЕЛОБОЦКИЙ (Towrele); BOBIN (Bieni天akonie, Koniuchy), LA 104, LPŻ I; BOBNIS (Huta), LPŻ I (?: būbnas «барабан») + -is або -ys; BURACZEWSKI (Kodźie), LA 129, LPŻ I; BURZYNSKI/БУРЫНСКАЯ (Kontrimowszczyzna/Kantrimauščyzna; Swiły), LPŻ I; CZAPLO (Brażelce), LPŻ I ČAPLIA/ČEPLA/ČĖPLA (?: 1) čėpla, čėplia «чапля», слов’янізм; але є й таке тлумачення: 2) čėplys «той, хто čėploja, čėpla»; CZEGLIK/SZCEGLYK/ЧЕГЛИК (Koniuchy), LPŻ I, II ČEGLIKAS/ŠČEGLIS (: рос. чеглик «малий сокіл, самець сокола»); CZUPREWICZ (Brażelce), LPŻ I ČIUPRINSKAS; DORNIAK (Klimany/Klimónys; Kmitowszczyzna), LPŻ I; ДВОРЖИНСЬКИЙ (Woronowo); GÓRSKI (Bieni天akonce), LPŻ I GORSKAS/GURSKIS; HORODECKI (Swiły), LPŻ I; KASZKOWSKI/КАСАКОВСКАЯ (Bazyle; Bieni天akonie); LPŻ I KAŠKAUSKAS; але пор. також LA 151 (: кашкіс «короста»); KAZAKIEWICZ (Żelwidory), LPŻ I; KORECKI/KORZECKI/КОРЕЦКИЙ (Bolsie), LPŻ I KORECKAS; KORZENIEWSKI (Woronowo; Zabłocie), LPŻ I; KOZAK (Towzginiany; Woronowka/?), LPŻ I (: кажо̃кас 1) із XVIII ст. у Росії — людина військового стану, родом із Дону, Кубані та інших областей, 2) у XV–XVII ст. у Росії — вільна людина, походець із кріпаків і бідноти, які втекли на околиці Росії, 3) дуже запальна людина); KOWALEWSKI (Woronowo), LPŻ I (: каво̃ліс «коваль», тобто запозичення зі слов’янської мови, але це може бути й безпосередньо слов’янське прізвище), пізніше + -ewski; KRASNOWSKI (Towrele), LPŻ I KRASNAUSKAS; 92 KULESZO (Bieniakonie), LPŽ I (: полонізм kuliešas «кульгавий»); LUGOWSKI (Bolsie; Gołmocinszki/Gálmantiškės), LPŽ I LUGAUSKAS; SZCZERBA/SZCZERBO /ЩЕРБА (Bieniakońce; Bieniakonie; Podwaryszki), LPŽ II; (: польськ. szczerba «беззубий»); WYSOCKI (Braželce; Degutka; Ławcy; Lenciszki), LPŽ II. IV. ПРІЗВИЩА, ЯКІ ТУТ НЕ ВДАЛОСЯ ЕТИМОЛОГІЗУВАТИ DROBIĄZGIEWICZ (Bolsie); (?: полонізм drab zegas «ганчірка»); KOWALCZYS (Kulkiszki); (?: полонізм kavolius «коваль»); MUCHLADO/MUKLĖDA (Kodzie, Stanisze/Stanisz y, Wizgirdy); LPŽ II MUKLIA; SKLEPOWICZ (Towrele); LPŽ II SKLIAPAS; (?: полонізм sklepas «підвал»); SUCKIEL (Braželce, Zygi); LPŽ II; SWOROBOWICZ (Kontrimowszczyzna, Swily); TARCZEWSKI (Posolcz); LPŽ II TARČAUSKAS. ВИСНОВКИ 1. 65% прізвищ, що повторюються в усіх трьох джерелах (1884–1902 рр., 1984–1988 рр., 1985 р.), свідчать про осілість населення. 2. Виявлено 46% (61) прізвищ хрестильного походження, з них: a) п’ята частина (18%) досліджених прізвищ (24) має хрестильне походження з литовськими зменшувальними суфіксами: -elis, -ulis, -ukas, із патронімічними -aitis, -onis, -ūnas. Шість прізвищ цього типу мають також пізніше додані слов’янські суфікси -owicz, -ewicz. Переважають базові хрестильні форми, спільні як для литовців, так і для слов’ян; b) виявлено 12% (16) прізвищ хрестильного походження лише зі слов’янськими суфіксами -ewicz, -owicz. Це патронімічні суфікси, нехарактерні для Польщі, але дуже поширені в колишньому Великому князівстві Литовському, тому базові форми здебільшого білоруські; c) виявлено 5% (6) прізвищ із поширеним у Польщі суфіксом типу -ski. Варто звернути увагу на те, що основи більшості цих прізвищ — білоруські форми хрестильних імен; d) два прізвища мають суфікс -eik-, щодо належності якого до слов’янського чи балтійського ареалу немає єдиної думки; основи — білоруські форми хрестильних імен; e) прізвищ, що походять від слов’янських хрестильних скорочених форм, виявлено 10% (13). Зазвичай це білоруські форми. 3. Прізвищ, утворених від литовських загальних слів, виявлено багато — 31% (39), з них 6% (9) — від литовських загальних слів із пізніше доданими слов’янськими суфіксами. 93 Прізвища литовського словотвору такі: a) калька DULKA //ПИЛИНКА (Dainava); b) 8% (10) прізвищ від незмінених загальних слів; c) 3% (4) деривати з флексіями; d) 8% (10) суфіксальні деривати. 4. Виявлено лише 5 (4%) давніх литовських двоосновних особових імен, з яких два — зі слов’янськими суфіксами, два — скорочені форми. 5. Виявлено 23 (18%) прізвищ від слов’янських загальних слів, які можуть бути як слов’янізмами, так і кальками. 6. Не вдалося етимологізувати 7 прізвищ. 7. Доведено, що 63 прізвища (48%) мають безсумнівно литовське походження. 8. Переважна більшість слов’янських форм є білоруськими. Literatūra Kviklys — Kviklys B. Mūsų Lietuva. V., 1989. T. 1 (2-oji fotograf. laida). LPŽ I, II — Lietuvių pavardžių žodynas/Ats. red. A. Vanagas. V. T. 1 — 1985. T. 2 — 1989. "Viltis" — 1908 Nr. 109, 115; 1909. Nr. 1. LA — Zinkevičius Z. Lietuvių antroponimika. Vilniaus lietuvių asmenvardžiai 17 a. pradžioje. V., 1977. Бір — Біржала М. В. Беларуская антрапанімія. Мінск, 1982. THE STUDY OF PERSONAL NAMES IN THE ENVIRONS OF BENEKAINIAI Summary The article is concerned with 131 surnames of the parish of Benekainiai (the major part of it belongs to Byelorussia). The material for the article has been drawn from three sources: 1) the Polish manuscript of 1884-1902; 2) surnames collected during the expeditions from 1984 till 1988; 3) the census of the population taken by the Council of Environs (in the Russian language). 65 per cent of surnames frequent in all the three lists show the settled way of life of inhabitants. 18 per cent of the investigated surnames are by origin Christian names with the Lithuanian suffixes, 12 per cent — with the Slavonic suffixes -ewicz, -owicz, 5 per cent — with the suffix -ski. The abbreviated forms of Christian names of Slavonic origin make up 10 per cent. 31 per cent of surnames are common Lithuanian words, 18 per cent come of the Slavonic common words. The majority of Christian names of Slavonic origin have the foundations of their Byelorussian forms. 94