Назвы грыбоыў у беларусска–лiтоўцким пагранiчы (баравiк, асавiк, порхаўка)

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXX (1993) PERIFERINĖS LIETUVIŲ KALBOS TARMĖS І. Я. ЯШКІН НАЗВИ ГРИБІВ У БІЛОРУСЬКО–ЛИТОВСЬКОМУ ПОРУБІЖЖІ (Баравік, асавік, порхаўка) Матеріали назв грибів зібрано на території Білорусі в польових умовах, а також вибрано з діалектологічних, історичних та архівних джерел (понад 2200). Назви грибів Литви нам відомі лише з атласу литовської мови (Lietuvių kalbos atlasas. Т. 1. Leksika. Vilnius, 1977. Карти № 97, 98), з перекладного російсько–литовського словника (Русско–литовский словарь. Vilnius, 1982–1985. Т. 1–4) та з архівних матеріалів (Русское Географическое товарищества - РГТ, фонд 34, 1873. Відділ рукописів Наукової бібліотеки Вільнюського університету). Зона беларуска–літоўскага ўзаемадзеяння гаворак і пашырэння беларускіх і літоўскіх арэалаў выдзяляецца на заходнім паграніччы беларускамоўнага масіву і літоўскамоўнага масіву на ўсходзе Літвы. Матэрыялы РГТ сведчаць, што заходняя мяжа пашырэння назваў грыбоў беларускага масіву былі тыя гаворкі, дзе на тэрыторыі сучаснай Літвы гавораць "па–простаму" – па–беларуску. Матэрыялы ж таго ж РГТ і іншых паказваюць усходнюю мяжу гэтай зоны, менавіта раёны Астравецкі, Воранаўскі і Браслаўскі, дзе адзначаюцца літоўскія назвы грыбоў. Паводле архіўных матэрыялаў беларуска–літоўская зона складалася з усходніх частак былых Віленскай і Ковенскай губерняў у складзе Расійскай імперыі. Назвы грыбоў, якія запісалі настаўнікі і свяшчэннікі ў сваіх адказах на пытанне (№ 22) праграмы РГТ, здаецца, не з’яўляюцца калькамі з рускай мовы, яны мясцовыя. Архівні матеріали (Ф. 34) дають повну картину зростання грибів у цьому краї, свідчать про багаті грибні місця в XIX ст. Порівняйте: "Сосновий бір протягом 20–ти верст в околицях... маєтку Забор’я, багатий ("изобилует") грибами...", "Ягід і грибів... в інший рік буває велика безліч" (Хаценчицька вол. Вілейського пов.). Грибів було стільки, що ними платили податки. Так, у Віленській губернії: "За право збирання грибів у лісах графині Удуцької... має доставити до адміністрації маєтку Жалудка графині по 3 фунти сушених грибів" (Орлянська вол. Лідського пов.). У врожайні роки (таким був 1872 р.) "селяни залишають і польові роботи, як менш вигідні, а весь час використовують на збирання грибів" (Троцький пов. Віленської губ.). У Віленському повіті в урожайний рік фунт сушених боровиків коштував "кілька копійок", копа 70 сушаных баравікоў у Свянцянінах каштавала 10–15 капеек, а капа сырых баравікоў — ад 10 да 15 капеек у Ашмянскім павеце. За лета адна жанчына вырашоўвала 25–30 рублёў у Дзінабургскім павеце. Да пуда грыбоў прадавалі сялянскія жанчыны ў Мікалаеўскай вол. Дзісенскага пав. Нельга не захаваць аб баравіковым багацці, калі чытаеш наступнае сведчанне сучасніка: Нават прыблізна нельга вызначыць, колькі пудоў ідзе іх (грыбоў) на продаж: у мінулым (1872) годзе 5 чалавек з с. Марцынкаўцаў (=Марцыянконіс) Варніцкай воласці скупілі больш 300 пудоў для перапродажы, але гэта колькасць, відць, складае не больш палавіны сапраўды распрадавемых грыбоў” (Трокскі пав. Віленскай губ.). Вільню забяспечвалі грыбамі з Трокскага і з Свянцянскага пав. (Ф. 34, с. 461, л. 96). Архівні матеріали вказують місцевості, які славилися багатими грибними місцями. У Ковенській губернії їх налічувалося дві: 1. Паневезький пов.; 2. м. Кейдани (=Кедайняй). У Віленській губернії таких цілинних місць налічувалося 14: Хаценчицька вол. Вілейського пов. (=Хаденчиці Вілейського р-на Мінської обл.), Германішська вол. Вілейського пов. (=Германішки Гудагайського с/с Островецького р-на Гродненської обл.), Красносельська вол. Вілейського пов. (=Красне Село Залольського с/с Корелицького р-на Гродненської обл.), Вілейська вол. Вілейського пов. (=Віленський р-н Мінської обл.), Щучинська вол. Лідського пов. (=Щучинський р-н Гродненської обл.), м. Орли Орлянської вол. (по обидва боки Німану) Лідського пов. (=Ворля Щучинського р-на Гродненської обл.), Канявська вол. Лідського пов. (=Канявічі Озерського с/с Гродненського р-на Гродненської обл.), Беняконська вол. Лідського пов. (=беняконі Воранаўскага р-на Гродзенскай вобл.), Парплицька вол. Вілейського пов. (=Порплішча Докшицького р-на Вітебської обл.), Мерецкая вол. Трокського пов. (=Мяркіне Варенського р-на, Литва), Аранська вол. Трокського пов. (=Варенський р-н., Литва), Миколаївська вол. Дісненського пов. (=Миколаєва Казянського с/с Браславського р-на Вітебської обл.), Халхольська вол. Вілейського пов. (=?), Камайська вол. Свенцянського пов. (= Камай Поставського р-на Вітебської обл.). Місцеві жителі відзначали також ті місцевості, де гриби ростуть, але не дають промислу, і де вони погано ростуть через несприятливі природні умови. Для аналізу бярэцца толькі беларускамоўная зона, якая цяпер уваходзіць пераважна ў склад Беларусі і часткова ў склад Літвы і Латвіі. Boletus edulis у цій зоні за сучасними та архівними матеріалами (1873 р.) називається боровик, порівн.: боровик — Аранська вол. Трокського пов. Віленської губ. — воба́чства: Марцінканське, Журатішське (=Марцыянконіс і Журэі — Ф. 34, с. 480, л. 11); боровики — Віленський пов. і губ. (Ф. 34, с. 386, 519, л. 45, 76) в. Чаремишча Занарацької вол. Свенцянського пов. Віленської губ. (Ф. 34, с. 462, л. 26), Гравжиська вол. Ошмянського пов. Віленської губ. (Ф. 34, с. 377, л. 3), вол. Вілейська, Лавгінівська, Сербішська, Вілейський пов. Віленської губ. (Ф. 34, с. 506, 499, 503, лл. 3, 4б); буровики — Щучинська вол. Лідського пов. Віленської губ. (Ф. 34, с. 435, л. 7б). 71 Тепер назва бараві́к у литовській літературній мові є науковим літературним терміном tikrinis baravykas «справжній боровик, Boletus edulis» (Русско-литовский словарь. Т. 1. С. 419). Географії назви бараві́к на території Литви ми не знаємо: очевидно, там вона поширена й має субститутивний характер. На території Білорусі назва бараві́к охоплює майже всю територію, крім півдня республіки. На Поліссі знають назву бараві́к як субститутивну, а традиційно вживають назву грыб «боровик». На тэрыторыі Воранаўскага раёна Гродзенскай вобласці, які з’яўляецца пагранічным з Літвой, вядома назва баравіка балтатаргы́б, які з’яўляецца літванізмам. У літоўскай літаратурнай мове назва бараві́к уваходзіць і ў склад найменняў асавіка (падосінавіка) – baravykas raudonviršis, бабкі (ледні́ка) – baravykas lepšė, казля (масляка) позняга – baravykas kazlėkas, казелькі (масляка летняга) – šilinis baravykas, махавіка – žalsvasis baravykas, польскага грыба – rudakepūris baravykas, дубавіка – baravykas praqžuolis, рашэ́тніка – tamprusis (raudonkūtis) baravykas і інш. З другога боку, літуанізмамі ў беларускіх гаворках лічыцца ра́ўданік “падасінаві́к”, кубіздзель “порхаўка” і інш. На карті № 98 Атласу литовської мови наведено назви чырвонагаловікаў raudonviršis, raudonaviršis, raudoniūkas, raudõnis, raudõnius, raudõnė, raudõngalvis, raudõngalvė, raudõnagrybis, raudõnlepšė, raudonlepšis, raudõnbaravykis, raudonukė, raudonūkas «червоний боровик, підосичник». Із усіх цих синонімів на території сусіднього Воранівського району вживається лише остання назва раўданік. На цій же карті литовські колеги на території Литви в населених пунктах 650 (Тудаляй Шальчинінкайського р-ну), 665 (Капюкай — село Гервішкського староства Шальчинінкайського р-ну), 666 (Шабічинінкай) зафіксували raudonikas (raudoniūkas). Ними ж на території сусіднього Воранівського р-ну Гродненської обл. у населених пунктах VI (Воранава), VII (Нача), VIII (Радунь) поруч із цими формами відзначено й raudonikis. У с. Посальч Беняконського с/с Воранівського р-ну цей гриб називається раўданік (повідомив науковий співробітник АН Білорусі І. В. Войніч). Усі ці назви чырвонагаловікаў утворюють одну локальну зону на території Литви та Білорусі. Нами також виявлено під час діалектологічної експедиції (1989 р.) на території Швенчонського р-ну (с. Раковської), який є сусіднім із Поставським районом Вітебської області, що місцеві білоруси називають гриб Leccinum aurantiacum чырвонагаловікі, а місцеві литовці — раўдонагалвяй (ім. в. мн. ч.). Кожен із них говорить рідною мовою, і вони розуміють одне одного без перекладача. Для гриба Люсopегdon на південному заході Білорусі є нейтральна назва бздзіюха. Така сама назва поширена в Україні — бздю́ха, у північно-східній Польщі (Сувальщина, частина Мазурії та Підляшшя) — bździuch (bździucha), а в литовських говірках — kukiūržedis, kubiždelis. У говірках сусіднього Воранівського р-ну вживається литуанізм назви кубіздзель «порхавка». 72 У частині білоруських і литовських назв грибів спостерігається одна й та сама мотивація типу зялёны махавік — žalsvasis baravykas «зеленуватий боровик»; баравы баравік, сіни́к — šilbaravykis, рыжок — rūdmesė «рудий гриб», іччырьі грыб — tikrinis baravykas. Найменні грыбоў на Беларусі складаюць свой суцэльны масіў, маюць і свае занальныя сістэмы. У паграніччы назіраюцца рознамаўныя напластаванні. Агульнасць намінацыі часткі грыбоў сведчыць аб праўленні больш старажытнага стану (тыпу балта-славянскага адзінства), а таксама аб узаемаўплывах у складзе Вялікага Княства Літоўскага (XIII — XVIII ст.). У пагранічнай зоне прапарыцыянальная кантактуючым мовам таксама адлюстраваліся назвы грыбоў у беларускай і літоўскай формах у геаграфічных найменнях населеных пунктаў (вёсак, засценкаў, фальваркаў) у былых Віленскім і Свянцянскім паветах Віленскай губерні (1905г.): Боровикина (засценак) Быстрыцкай воласці, Боровикинин — літ. Baravykynė (маёнтак) Шырвінтскай воласці, Рыжишки — літ. Rūžiškė (вёска Цверацкай воласці Свянцянскага павета). Лексема грыб адзначана на Віленшчыне і ў наступных геаграфічных назвах: Грыбіны — літ. Grybėnai (засценак) Маляцкі і Віленскі р-ны, Грыбішкі — літ. Grybiškiai (вёска) Маляцкі р-н і інш. НАЗВИ ГРИБІВ У БІЛОРУСЬКО-ЛИТОВСЬКОМУ ПОРУБІЖЖІ (baravykas ~ баравік, raudonviršis ~ аса́вік, pumpotaukšlis ~ порхаўка) Резюме Матеріал про назви грибів у білорусько-литовській порубіжній зоні зібрано з різних письмових джерел. Спільна (слов’янського походження) назва baravykas ~ баравік поширена досить широко. Лише на Поліссі baravykas називають просто grybas ~ грыб. Що подібне явище трапляється і в литовських говірках порубіжжя, свідчить зафіксований у Воранівському р-ні литуанізм балтаgr yб. Варіант назви raudonviršis raudonikis, raudonikas ~ аса́вік, падасінавік запозичила й Воранівська білоруська говірка рауданік. Те, що pumpotaukšlis ~ порхаўка у литовсько-білоруській зоні називають діалектизмами kubizdelis, kubezdalis тощо, засвідчує поширений у Воранівському районі литуанізм кубіздель. У порубіжній зоні є також чимало географічних назв населених пунктів, що походять від назв грибів, наприклад, Grybėnai ~ Грыбяны село Молетського р-ну, Grỹbiškiai ~ Грыбішкі село Молетського р-ну, Baravykynė ~ Боровикина фільварок Ширвінтського р-ну, Rūžiškė ~ Рыжишкі село Швенчонського р-ну. 73