Stilistinis žodžių apibūdinimas „Lietuvių kalbos žodyne“

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXV (1995) LIETUVIŲ LEKSIKOLOGIJOS TYRINĖJIMAI Клементіна Восилюте СТИЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЛІВ У «СЛОВНИКУ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ» §1. Стилістичну класифікацію лексики у словниках зазвичай позначають певними стилістичними ремарками. Стилістична ремарка визначає стилістичну якість слова або його значення. Однак не завжди за допомогою цих засобів можна точно передати стилістичну модальність слова. Це проблема всіх словників. Із цією проблемою стикаються також укладачі й редактори Словника литовської мови (LKŽ). На те, що основа поділу стилістично коннотованої лексики в LKŽ дуже різноманітна, що стилістично характеризуються лише деякі слова і що стилістичні ремарки, які використовують лексикографи, дуже розрізнені й непослідовні, вказував J.Pikčilingis (1975:10—11). Мета цієї статті — оглянути систему стилістичних ремарок у LKŽ, виявити її недоліки та непослідовність у використанні ремарок. Щодо питань стилістичної класифікації лексики немає цілковитої одностайності ні в теоретичних працях зі стилістики, ні в лексикографічних працях. Причини цих розбіжностей розглянула E.Petriščeva у книжці, присвяченій стилістичному аналізу слів російської мови (Петрищева 1984:3—14). Щодо найзагальніших питань стилістичної класифікації лексики зазвичай істотних розбіжностей немає. Авторка цієї статті здебільшого спирається на стилістичну диференціацію словника литовського стиліста J.Pikčilingis (Pikčilingis 1975:8—22). Усі стилісти визнають, що одні слова стилістично нейтральні, а інші — стилістично коннотовані (марковані). Стилістично нейтральними є слова, які не мають емоційних, образних чи інших стилістичних відтінків, властивих ані розмовному, ані книжному мовленню. Стилістично коннотована лексика не лише називає предмети, явища чи властивості, а й характеризує їх, надає додаткову стилістичну інформацію. Стилістично коннотоване слово називають конотатом, і воно становить опозицію денотанту, тобто слову, що не має жодного стилістичного відтінку. Стилістичну конотацію слова утворюють функціональна, емоційна та експресивна конотації. З огляду на сферу вживання слова та умови його функціонування у словниках зазвичай позначають слова з відтінком розмовного мовлення і слова з книжним відтінком. §2. Насамперед розгляньмо, як у LKŽ подано слова, коннотовані щодо розмовного мовлення. Ремарку šnek. в інструкції до LKŽ пояснено так: ”слово розмовного мовлення, його значення, вислів, що має виразний відтінок вільного, невимушеного, іноді глузливого, дещо грубуватого мовлення” (LKŽ instrukcija 1980:35). Передусім незрозуміло, чи до слів розмовного мовлення зараховують народні (діалектні) слова, чи слова загальновживаного розмовного мовлення, чи ті й ті. Крім того, беззаперечне твердження, що словам розмовного мовлення більшою мірою, ніж книжній 180 лексиці, властиві експресивність, емоційність, виразність і оцінний елемент, здається, не є достатнім критерієм для визначення розмовного стилю. Експресивність, емоційність, глузливий чи грубуватий відтінок — це сфера емоційної та експресивної конотації слів. В інструкції до LKŽ як приклади ремарки šnek. наведено такі слова: išverstाबambis, -ė, bebekas і knabė у 2-му значенні ’ніс’. На жаль, у самому словнику цю ремарку додано лише до слова knabė у 2-му значенні; išverstाबambis, -ė і bebekas подано без жодних стилістичних ремарок. У тому самому параграфі інструкції є примітка, що цілковито суперечить сказаному вище в інструкції й уже процитованому тут. Ось ця примітка: ”Оскільки більшу частину Словника становлять слова народного розмовного мовлення, їхні значення, вислови, багато з яких мають певний відтінок невимушеності щодо норм літературної мови, то, щоб не перевантажувати Словник ремарками šnek., цією ремаркою позначають лише слова, властиві стилю літературного розмовного мовлення” (LKŽ instrukcija 1980:35). Отже, тут уже розрізняють слова народного розмовного мовлення і слова загальновживаного розмовного мовлення. Позиція, що ремаркою šnek. слід позначати лише слова, властиві стилю загальновживаного розмовного мовлення, пасувала б лише до словника загальновживаної мови. Уявлення про те, як ремарку šnek. реалізовано в самому LKŽ, можна скласти з наведених прикладів. Нею позначено, наприклад, такі слова: rabantuoti, atsirabantuoti, įsirabantuoti, nusirabantuoti, užsirabantuoti, rabanuotis, įsirabanuoti, rabazdinti, rabazduotis, parsirabazduoti, susirabazduoti, rabždintis, rabiza, але її немає біля слів із такими самими чи подібними значеннями та сферою вживання: išsirabантinti, rabeti, rabinti, rabuotis, atsirabuzdinti. Розмовними вважаються: raira, raireti, rairone, rairuoti, rairūnas, -ė, 1 rairuoti, тоді як слова з аналогічною сферою вживання, як-от 2 rairokas, -ė, 2 rairuoti, rarokas, rareti, rarinti, raruoti, такими не вважаються. Прислівник repečkomis і дієслова repečkoti, repečkuoti, riūtinti мають ремарку šnek.; у дієслів rėplioti, rėplinėti цю ремарку має лише 3-тє значення; дієслова roblinėti, roblinti, robloti і прислівник roblomis не мають жодної стилістичної ремарки, а rioglinti, rioglioti, roglinti, roglinėti позначені лише ремаркою menk., тобто стилістично характеризуються вже в зовсім іншому аспекті. Слова ryžintis, ryžtauti, ryžius, ryžutis позначені ремаркою šnek., а ryzmenė, 1 ir 2 ryzuoti — без ремарки. Дієслова rumžti, runtinti, runtyti у LKŽ подано з ремаркою šnek., тоді як дієслово подібного значення й уживання ruobti і іменник runtulis — без стилістичних ремарок. Розмовними вважаються також такі дієслова або їхні значення: ruopštinėtis, riūtėti, riūtinti, riūtuoti, sliūkinėti, sliūkinti (sliūkoti — без ремарки šnek.), smurgsoti, 2 smurgti (у тому самому значенні smursti — без стилістичної ремарки), snapinėti, snarpsoti, snopsoti, sominėti, 1 sominti (2 sominti, somti — без ремарки), stenėti 3-тє, 4-те і 5-те значення, stybinti, stybrinti, stimpluoti, stingčioti, 1 styrinti, striūginti, striūblinėti, striūlinti, sygnuoti, šamantinėti, šamatyti, šamatuoti, šanatyti, 2 šapuoti, 1 šarpuoti (šapenti, šapėti — без šnek.), šlamšnoti, šlamšti 4-те і 5-те значення (чому інші не мають ремарки šnek.?), šlapakčioti, šlerkinėti (šlepsėti, šlepšinėti — без šnek.), šlerkuoti, šlerpinti, šlerpoti, šlerpti, šlerpinti, šlervoti, šlevedrineti, šlevedruoti, šlevendroti (šliominti — лише з ремаркою menk.), а також іменники: 1 šešpėlis у 7-му значенні (чому інші без šnek.?), 1 šakaras, šakarna, 181 шакарнудель, -а, шлеркіус (шлерніус — без позначки розм., а шлерва — лише зневажл.), шлеркос, шлервокас, шлевендра. Чи це слова загальновживаної розмовної мови? Джерела та позначення місця вказують, що зазвичай це слова народної розмовної мови (діалектів). Порівняймо слова, подані в LKŽ без жодних стилістичних позначок: sniaukroti, snūstinė­ti, spogčioti, sryguoti, stabarinti, stirmoti, stripuliuoti, striubuliuoti, stulpčiuoti, stupuliuoti, stursinėti, suinitys, susikuitėlis, -ė, susikumpėlis, -ė, susilaižėlis, -ė, susineržėlis, -ė, susisukėlis, -ė, susitupėlis, -ė, sutrius, -ė, sužlibėlis, -ė, svaimėti, šalameikis, šalataika, šapnagis 1-ше, 2-ге і 3-тє значення, šatragonas, šemeklinėti, šemeklis, šemelioti, šemeliotis, šemerioti, šemintinėti, šemšioti, šinkyti, škabalda, škabarda, škervinti, škiobrinti, šlaitinėti, šlamštauti, šlamštokas, -ė, šlapad r aila, šleivakojis, -ė, šleivioti, šleivoti, šleivys, -ė, šleketuoti, šlepenti, šlepsėti, šlioti, šlitiniuoti, šlytinti, šliudrinėti, šliūkštinti тощо. З погляду функційної конотації ці слова, здається, не відрізняються від позначених «розм.». І ті, й інші мають виразні емоційне та експресивне чи образне забарвлення (на жаль, часто не позначене в LKŽ). Більшість із них, однак, уживається в народній розмовній мові, а не в загальновживаній розмовній мові. Отже, напрошується висновок, що позначення в LKŽ слів або їхніх значень поміткою «розм.» дуже суб’єктивне й непослідовне, тож потребує коригування і в інструкції, і в практичній лексикографічній роботі. Крім позначки «розм.», у LKŽ використовуються також позначки dial., dz., r., suv. і ž. В інструкції їх пропонується вживати для позначення нерегулярних фонетичних і морфологічних діалектних форм, а також певних діалектних значень (інструкція LKŽ 1980:29—30), інакше кажучи, для позначення фонетичних, словотвірних і семантичних діалектизмів. Як зазначено в інструкції, діалектні слова цими позначками не маркують; діалект, у якому вони вживаються, визначають за джерелами вживання або за позначкою місця. В інструкції наведено також кілька прикладів уживання згаданих позначок: kap (dial.), gydrus, -i (ž.), gamin kla (ž.), antjoti (ž.), prigauti 3-тє значення (dial.). Слова gydrus, -i і gaminkla у LKŽ, однак, позначено як dial., а не ž. Переглянувши чималий обсяг LKŽ, можна знайти ще деякі слова з позначками dial., dz., r., suv. або ž. Наприклад, позначка dial. стоїть біля слів klėbys, lėzas, біля дієслова esti у 2-му значенні, але чомусь її немає біля слів skinstas, šaltenis, šašėlis, šešėli, šiulma, surusvas, -a, sužalias, -ia та багатьох інших словотвірних, фонетичних і семантичних діалектизмів. Крім того, ці позначки мають указувати не на походження слів, а на функційний стиль. Діалектизми, наведені у словниках літературної мови, можна було б позначати dial. (або позначкою конкретного діалекту), трактуючи її також як етимологічну. На позначки «розм.» і dial., dz., r., suv., ž. слід дивитися як на відношення центру й периферії конотації (або роду й виду). Отже, визначення термінів, позначених як «розм.» і dial., потребують уточнення, адже такі непослідовності інструкції відображаються у практичній роботі над LKŽ. У LKŽ використовуються й інші позначки розмовного стилю: flk. (крім наведених в інструкції слів із цією позначкою gavėnas і 2 kanapinis у 3-му значенні, її мають слова rait ojėlis, suvedėlis та ін.), яка вказує, що слово або його значення вживається лише у фольклорі; а також позначки, які конкретно вказують, 182 у якому жанрі фольклору вживається слово або його значення, наприклад d. (нею позначено, наприклад, rultupis, spurgouėlis, spurgonėlis), ms. (нею позначено слова з загадок, наприклад rangė у 2-му значенні, šakotynas, šalbažeda, šarangė, šarankaitė, šašė), ps. тощо. Навряд чи використання цих позначок у LKŽ викличе багато зауважень. Утім, непослідовності трапляються й тут. Скажімо, іменники spurgouėlis і spurgonėlis мають позначку d., а raitulėlis, raituonėlis, raitutėlis, sūpuzė, supuonėlis, -ė подано без жодної позначки. До периферії розмовної конотації слід віднести й слова дитячої мови, позначені в LKŽ поміткою vk. Чомусь в інструкції цю позначку наведено серед позначок, які вказують на емоційне й експресивне забарвлення слова, його значення або вислову (інструкція LKŽ 1980: 38). §3. Слова з книжним забарвленням у LKŽ позначаються як kng. В інструкції LKŽ цю позначку пояснено так: ”книжне слово, його значення або вислів, що не набули широкого поширення в мові, часто чужі їй за словотвором або значенням” (інструкція LKŽ 1980: 35). У передмові до LKŽ сказано приблизно те саме: ”книжне, штучне слово, його значення, вислів, що не набули широкого поширення, мають інші відповідники в літературній мові” (LKŽ I, XIII). З огляду на ці пояснення, слова raštynyčia, rykė ’держава, королівство’, rykys, -ė ’король, володар’, saupažintė, saupažintis, slygiūnas і slykūnas ’дракон’, šalaujis, -ė ’чужинець’, širdgilingas, -a, širdgilus, -i тощо, здається, слід позначати як kng., оскільки всі вони є книжними, не набули широкого поширення й мають відповідники в загальновживаній мові. Знайти в LKŽ слово з позначкою kng. непросто, адже в усьому томі їх лише кілька. Загалом у працях із лінгвістичної стилістики книжною лексикою заведено вважати офіційні слова, канцеляризми, спеціальні слова й терміни, зазвичай уживані в офіційних документах, публіцистиці, газетних повідомленнях, спеціальній науковій, мистецькій, технічній тощо літературі, тобто слова, книжні за походженням і сферою вживання. Позначки kng. та agr., anat., astr., biol., bot., chem. тощо і в цьому разі співвідносяться як центр і периферія конотації. В інструкції LKŽ цього співвідношення не враховано, оскільки позначку kng. наведено серед позначок, що вказують на належність слова до певного стилістичного шару лексики, а позначки наукових термінів розглядаються в іншому параграфі, окремо. Очевидно, терміни не вважаються книжною лексикою. Загалом же, попри непослідовність інструкції, позначки наукових термінів уживаються порівняно послідовно й систематично. §4. Стилістична характеристика слів у словниках має залежати від конкретного типу словника та поставлених завдань. Так, І. Шмельова вважає, що в тлумачному словнику літературної мови не потрібно позначати книжну лексику, оскільки вона нейтральна в контексті книжних стилів; натомість необхідні позначки для слів розмовного шару, які в книжному стилі й художній літературі зазвичай уживаються як стилістичний засіб (Шмелева 1974:182—186). LKŽ охоплює слова, що вживаються в усіх функційних стилях мови, тобто слова, зібрані з діалектів, художніх, наукових, політичних та інших творів, періодичної преси, фольклорних збірників, усіх найвизначніших словників литовської мови та найважливіших старих писемних пам’яток. Оскільки в LKŽ найбільше слів розмовної мови та книжної лексики і, як сказано в інструкції та передмові, 183 не бажаючи перевантажувати словник позначками, чи не варто відмовитися від позначок центру розмовної та книжної конотації розм. і книж., а позначати лише периферійні слова, стилістичний характер яких викликає найменше сумнівів і неясностей. §5. Для позначення емоційної та експресивної конотації у списку скорочень і в інструкції LKŽ подано такі позначки: euf., fam., iron., juok., keik., malon., menk., niek., vlg. (що в інструкції серед цих позначок внесено й позначку vk., ми вже згадували). Перегортаючи LKŽ, насамперед звертає на себе увагу те, що стилістично конотовані слова зазвичай характеризуються лише щодо одного типу конотації — тільки функціональної або тільки емоційної та експресивної, хоча досить часто в одному слові поєднуються обидва типи конотації. Уже зазначалося, що емоційні та експресивні відтінки властивіші словам розмовного стилю. Отже, слово могло б мати позначку і розм., і menk., niek. чи ін. LKŽ зазвичай позначає слово лише як розмовне або лише як принизливе, зневажливе, вульгарне тощо. Звертає на себе увагу й те, що слова з дуже подібними або цілком однаковими емоційними та експресивними відтінками в одному місці мають позначку menk., в іншому — niek., а досить часто — не мають жодної позначки, наприклад: rukšna позначено menk., а rukata, rukena, rukna, rukšla у 4-му значенні — без стилістичної позначки; rukšmyžoti позначено niek., а rukšmyžė, rukšpūžė — без позначки; rupėčka у 2-му значенні, rupkė у 2-му значенні — niek., а rupūžė у 2-му значенні (про людину) — без позначки; šašius, -ė має позначку menk., šašna — без жодної стилістичної позначки, а šašnys у 1-му значенні позначено menk., у 3-му значенні — niek.; šatrakojis, -ė, šatramazgis, -ė позначено menk., а šatrausis — без позначки; šavalką позначено menk., а šavedrala стилістично не оцінено; suburbėlis, -ė, subuvėlis, -ė, sučiūrėlis, -ė, surūkėlis, -ė, susiunkelnis, -ė, sušutėlis, -ė позначено menk., susidrėbėlis, -ė — niek., а sudrebtuvos, sudribėlis, -ė, sudriskėlis, -ė, sudubėlis, -ė, sudžiūtrietis, -ė, sugniaužėlis, -ė, sugrubnagis, -ė, sugrubelėlis, -ė, suverukšlis, -ė, suirelis, -ė, sukepėlis, -ė, sukliopklyvis, -ė, sukriošėlis, -ė, surūgėlis, -ė, suskretėlis, -ė, susuktanosis, -ė — без жодних стилістичних позначок; šunadvokatauti, šunadvokatis, šunagalys, -ė і šungalis, -ė, 1 šunakis, -ė, šunalakis, -ė, šunapentis, -ė, šunbalis, šunbernis, šunbranktis, šunbrolis, šunburniauti, 1 šunburnis, -ė у 2-му й 3-му значеннях, šundaktaris, -ė, šundvaris, šuneika, šuniamalkė, šunmilčiauti, šunmokslis, šunpalaikis у 1-му значенні позначено menk.; šunagarys, -ė, 2 šunakaklis, -ė, šunaponis і šunponis, 1 šunbiza, 3 šungalvis, -ė у 2-му значенні, šunmeistris, šunmurza, šunpalaikis у 2-му значенні, šunpautis, -ė, šunprūšis, -ė, šunrajys, -ė, šunskumpis, -ė, šunsnukis, -ė у 2-му значенні, šunsparnis, -ė, šunšaipa, šunuodegiauti, šunuodegiautojas, -a, šunuodegis, -ė у 2-му й 3-му значеннях позначено niek., а 2 šunakis, -ė, šunbajoris, -ė, šunbarzdė, 3 šungalvis, -ė у 3-му значенні, šuniadantis, -ė, šuniašlektis, -ė, šunmilčiai, šunpranašis, -ė, šunsnukiuoti подано як стилістично нейтральні слова, тобто без жодних стилістичних позначок. Із наведених тут прикладів видно, що слова або їхні значення з принизливим чи зневажливим відтінком у LKŽ характеризуються стилістично непослідовно, а позначки menk. і niek. вживаються без чіткіших критеріїв. Щоб уникнути плутанини й непослідовності, мабуть, варто позначати ці слова та їхні значення лише однією позначкою menk., а від позначки niek. узагалі відмовитися. 184 Тлумачення стилістичних позначок iron. і juok. в інструкції LKŽ майже не відрізняються, хоча сформульовані іншими словами. Позначку iron. пояснено так: «іронічне, сповнене іронії, слово з відтінком глузування, його значення, вислів» (інструкція LKŽ 1980: 37), а позначку juok. — «слово, його значення чи вислів, з якого сміються або який промовляють жартома» (інструкція LKŽ 1980:38). У списку скорочень LKŽ позначку juok. також пояснено подібно: «слово, його значення чи вислів, з якого сміються», сказане жартома. Отже, обома позначками пропонується маркувати слова, їхні значення чи вислови з відтінком глузування або насмішки. Крім того, у LKŽ і «Словнику сучасної литовської мови» (1993) подано лише дієслово juoktis, тобто без префікса це дієслово подано лише у зворотній формі. Отже, не слід пояснювати позначку juok. словами «сміх, жартома». Пояснення позначки juok., здається, було б точнішим і зрозумілішим, наприклад таким: слово, його значення чи вислів, сказані жартома, у жартівливій формі. Слова, їхні значення чи вислови, що вживаються фамільярно або мають фамільярний характер, у списку скорочень LKŽ та в інструкції LKŽ (1980: 37) пропонується позначати позначкою fam. Проте знайти таку позначку в LKŽ нелегко. Отже, від цієї позначки слід або відмовитися, або запровадити її й уживати. Нею можна було б позначати, наприклад, такі значення слів чи їхні відтінки: mama «дружина, жінка (так чоловік називає дружину, яка має дітей)», tėvas «чоловік жінки, чоловік» тощо. До емоційної та експресивної конотації належить і образна лексика, для позначення якої в LKŽ немає спеціальної позначки, наприклад, stypčioti, stypinėti, stupinti, styplinėti, styplinti (1 styrinti — має позначку розм.). Образна інформація та образні відтінки таких слів передаються синонімом з аналогічною стилістичною конотацією або відповідним описовим тлумаченням. Прикладами образної лексики могли б бути також, наприклад, дієслова šlepen­ti, šlepsėti, šlitiniuoti, šlytynti, а також дієслова-звуконаслідування тощо. Спеціальною стилістичною позначкою не позначаються також звуконаслідування та вигуки, які виконують винятково емоційну й експресивну функцію. LITERATŪRA LKŽ — Lietuvių kalbos žodynas 3—15, Vilnius, 1956—1991; II leid. 1—2, 1968—1969. LKŽ instrukcija — Lietuvių kalbos žodyno instrukcija, Vilnius: Lietuvos TSR MA Centrinės bibliotekos rotaprintas, 1980. P i k č i l i n g i s J. 1975: Lietuvių kalbos stilistika 2, Vilnius: Mokslas. П е т р и щ е в а Е.Ф. 1984: Стилистически окрашенная лексика русского языка, Москва: Наука. Ш м е л е в а И.Н. 1974: Принципы стилистической характеристики слова в общем словаре литературного языка (на русском материале). — Всесоюзная научная конференция по теоретическим вопросам языкознания (11—16 ноября 1974 г.). Тезисы докладов секционных заседаний, Москва, 182—186. STILISTISCHE KENNZEICHNUNG DES WORTSCHATZES IM ”WÖRTERBUCH DER LITAUISCHEN SPRACHE” Zusammenfassung Im Aufsatz wird das System der Angaben zum Stil im ”Wörterbuch der litauischen Sprache” untersucht. Abgesondert wird die Kennzeichnung des Wortschatzes 185 vom Standpunkt der funktionellen stilistischen und expressiven emotionellen Konnotation aus betrachtet. Manche funktionellen Angaben zum Stil (z. B. šnek. ”umgangssprachlich”) und die Angaben zur Kennzeichnung des Wortschatzes mit einer emotionellen Färbung (z. B. menk. ”abwertend” und niek. ”verächtlich” werden im ”Wörterbuch der litauischen Sprache” sehr subjektiv und inkonsequent verwendet. 186