Knyga apie baltų kalbas

сказав професорові Краківського університету Вішневському та Симонасу Даукантасу, що написав словник жмудсько-литовської мови. Але в цих листах є неправда. Вішневському Каетонас вихваляється, що сам підготував книжечку про бджіл (1823 р.), тільки під ім’ям брата Кипрійонаса (хоча мовний аналіз підтверджує авторство Кипрійонаса, а не Каетонаса), що канцлер Н. Румянцев подякував йому за той переклад (насправді подякував Кипрійонасу), що надрукував книжечку Rozmyślania wieśniaka rolnika (але замовчав ім’я її автора Діонізаса Пошки), що Dziennik Wileński опублікував опис його подорожі Жмуддю (хоча там описано лише дуб Пошки Баубліс), — на два останні випадки вже звернув увагу В. Мацюнас. У листі до С. Даукантаса Каетонас, перелічуючи свої заслуги, вже не згадував ні перекладу книжечки про бджіл, ні Rozmyślania wieśniaka rolnika — мабуть, він відчував, що Даукантас міг знати їхніх справжніх авторів. Також в обох листах Каетонас каже, що завершив свій словник, хоча згорілий рукопис був написаний лише до початку літери K (В. Мацюнас). А з листів І. Лобойка видно, що словник лише до літери K написав Кипрійонас. Отже, важко заперечити, що Каетонас любив хвалитися й чужими працями. Крім того, важливо, що Каетонас був однодумцем Д. Пошки й водночас суперником Кипрійонаса. Пошка писав: «я не бачив кращої орфографії, ніж [...] у букварі Каетонаса Незабітаускаса». З іншого боку, поки Кипрійонас іще працював над своїм словником (березень 1825 р.), Пошка також узявся писати конкурентний словник, тобто змагатися з Кипрійонасом у творенні та впровадженні писемної жмудсько-литовської мови. Якби автором був Каетонас, навряд чи його приятель Пошка не підтримав би його працю й наважився б змагатися з ним, а не допомагати. Отже, навіть попри те, що рукописи не збереглися, багато аргументів свідчать, що Каетонас, який любив вихвалятися й звеличувати себе, також хотів привласнити незавершений словник литовської мови, написаний братом Кипрійонасом. Тому автором цього словника, як уже зазначала А. Каупуж, слід вважати Кипрійонаса Незабітаускаса. КНИГА ПРО БАЛТІЙСЬКІ МОВИ У Німеччині, де існують давні традиції дослідження балтійських мов, останніми роками з’явилися нові праці, важливі для балтистики. Одна з них — видана 1994 року книжка «Балтійські мови. Вступ», написана німецькою мовою трьома мовознавцями.1 Чудово видана поліграфічно книжка обсягом 416 сторінок складається з чотирьох основних розділів. Автор досить ґрунтовного вступного розділу (с. 15—70) — мовознавець Райнер Еккерт, який багато зробив для балтійського мовознавства та його популяризації. Дуже стисло, можна сказати енциклопедично, він подає найважливіші відомості про всі балтійські мови й народи, їхні назви та історію, розповідає про зниклих прусів, асимільованих іншими народами, судовів, ятвягів, куршів, земгалів і селів. Зрозуміло, найбільше місця тут відведено історії двох сучасних балтійських народів — литовців і латишів: згадано найважливіші події, що супроводжували ці народи від 1 E c k e r t R., B u k e v i č i ū t ė E.-J., H i n z e F. Балтійські мови. Вступ. Langenscheidt. Verlag Enzyklopädie. Leipzig, Berlin, München, 1994. 213 від найдавніших часів до сьогодення. Спираючись на праці інших дослідників і конкретні лінгвістичні дані, Р. Еккерт висвітлює місце балтійських мов в індоєвропейській мовній сім’ї, їхні зв’язки з мовами найближчих груп — слов’янською та германською, розглядає найважливіші письмові пам’ятки давньопрусської, литовської та латиської мов, формування літературних литовської й латиської мов. Кілька зауваг він додає навіть про латиські та литовські народні пісні, називає найвидатніших збирачів пісень і складені та видані ними збірки. У трьох розділах книжки окремо описано литовську (с. 71—245), латиську (247—382) і давньопрусську (383—406) мови. Досить послідовно дотримуючись єдиного плану подання й пояснення матеріалу, фонетичні, акцентологічні та морфологічні системи літературних литовської й латиської мов у синхронному аспекті описали: Ельвіра-Юлія Буке́вічюте (фонетика литовської й латиської мов, наголошування іменників і прикметників литовської мови, займенник, числівник), Райнер Еккерт (іменник і прикметник литовської мови — загальні питання, відмінювання, прислівник литовської й латиської мов) та Фрідгельм Гінце (дієслово, прийменник литовської мови; іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово, прийменник латиської мови). Автор розділу про давньопрусську мову — Р. Еккерт. Порівнюючи її з відповідними даними східнобалтійських мов (литовської й латиської), він розглядає найхарактерніші особливості наголошування, вокалізму й консонантизму давньопрусської мови, а також деякі питання морфології — відмінювання іменників, ступенювання та відмінювання прикметників, числівники, займенники, дієвідмінювання. Усю книжку написано дуже методично. У ній подано кілька карт — західнобалтійських народів і територій, які вони колись населяли, а також поширення литовських і латиських діалектів. Багато лінгвістичних даних — із фонетики й морфології балтійських мов — наведено в зведених таблицях: у розділі «Литовська мова» їх 52, а в розділі «Латиська мова» — 46. Значення описуваних граматичних форм (вони не завжди мають прямі відповідники в німецькій мові) та їх уживання часто ілюструють словосполученнями й реченнями з різних джерел. Пор. кілька прикладів із розділу про литовську мову: Він серед тих, хто тріпотів хустками, підкинув синю з білими смужками й одразу впізнав її та вирізнив серед усіх таких самих чи принаймні схожих. «Серед хусток, що майоріли, він побачив синю з білими смужками, одразу впізнав її й вирізнив серед багатьох таких самих або подібних». (Уживання означених прикметників.) Минуть іще років зо три. «Минуть іще приблизно три роки». (Уживання збірних числівників.) Не знаючи дороги, до нас важко дістатися. «Якщо не знаєш дороги, до нас важко дістатися». (Уживання дієприслівника.) Щоправда, поряд із гарними живими прикладами трапляється й та чи інша штучна форма, не вживана в природному мовленні; пор., наприклад, парадигми теперішнього й простого минулого часу зворотних дієслів: žiopsauši, žiopsai, žiopsomės, žiopsotės (с. 183); žiopsojausi, žiopsojaisi, žiopsojomės, žiopsojotės (с. 184). Описуючи фонетичні особливості литовської й латиської мов, усі приклади подано в сучасній орфографії цих мов і в транскрипції, прийнятій Міжнародною фонетичною асоціацією. У всій книжці наголоси в литовських прикладах позначено (транскрибова- 214 у тих словах позначено лише наголошений склад, а інтонацію не вказано), хоча наголос у деяких словах (відповідним знаком інтонації) залишився непозначеним, пор.: šešiasdešimt (с. 153) = šešiasdešimt, kóvo (158) = kóvo, dvidešimt (158) = dvidešimt. Читача можуть також вводити в оману неправильно вказане місце наголосу в слові, інтонація, акцентуаційна парадигма тощо. Серед таких прикладів литовської мови, що потребують виправлення, є: atvykšite (с. 146), Atvỹko (193) = atvỹksite, Atvỹko, dieną (158, 2 рази) = dieną, švárraštis (106) = švárraštis, tirpti (107) = tir̃pti, per liepą (107) = per̃ liepą, vilktis (107) = vil̃ktis, ar̃klas (109) = ar̃-klas, ir-štvą (4-й тип наголошення, 109) = ir-stvą (3-й тип наголошення), kilómetrų (160), kilómetro (232) = kilómetrų, kilómetro, raũda (177) = raũda, draug-áv-o, keli-áv-o (177) = draug-áv-o, keli-áv-o, rėngi-a: reng-ė (179) = rengia-a: reng-ė, ne-si-gin-si-u (185) = ne-si-gin-si-u, Kuršiai, gyvuliui (189) = Kuršiai, gyvuliui, išsiuntęs, krėpšio (190) = išsiuntęs, krėpšio, bučiáu-tis (191) = bučiáutis, ap-si-ovil-k-o (191, 2 рази) = ap-si-ovil-k-o, nulaužtas, stovinčioji (199) = nulaužtas, stovinčioji, atėjo (206, 228, 231), Atėjo (231) = atėjo, Atėjo, at-nėš-ti (208, 220) = at-nėš-ti, Keliaudami, Jeruzalės, priimtų nutarimų (210) = Keliaudami, Jeruzalės, priimtų nutarimų, vaikystė, kryžkelė (212) = vaikystė, kryžkelė, leis-ki-me (214) = léis-ki-me, rytój, arklius, atsikėlęs (217) = rytój, arklius, atsikėlęs, baronienės (219) = baronienės, mūtinai (220) = mūtinai, dingusio brólio, jei dar gyvas (221) = dingusio brólio, jei dar gyvas, ciésarų, į vestuvės (222) = ciésarų, į vestuvės, paėjo (224) = paėjo, juó tolyn, juokómis (225) = juó tolyn, juokómis, aiškiai (227) = aiškiai, knygos (229), knyga (230) = knygos, knyga, (su)pykti (229) = (su)pykti, Nuėjau, laišką (230) = Nuėjau, laišką, savo (231, 2 рази) = savo, mokyklą (231) = mokyklą, studentų, pirkti (232) = studentų, pirkti. Трапляється та чи інша невиправлена коректурна помилка іншого типу, наприклад: Palūžė, Biržiai (44) = Palūšė, Biržai; Kaip čia gražu pasidėti (133) =...pasėdėti; jūs (146) = jūs; Parduotuvė atidaryta nuo devintos iki aštuoniolikos valandos (158) =...aštuonioliktos valandos; devyniose dešimtosiose (162) = devyniose dešimtosiose; kilšči-o-ja, kilšči-o-ju (175) = kilšči-o-ja, kilšči-o-ju; ēm-e (178) = ēm-ė; praėjusieji metai (199) = praėjusieji metai; Ateisančios žiemos ilgumo nežinome (204) = Ateisančios...; džau-ki-s (214) = džiau-ki-s; mokusi, mokúsios (219) = mokíusi, mokúsios (пор. rašyti, rašė: rašiusi, rašiusios); žiūrėti (225) = žiūrėti; gatvėje (228) = gatvėje; plugų árti (228) = plūgų árti. Для тих, хто більше цікавиться балтистикою чи якоюсь із балтійських мов, стануть у пригоді й наведені бібліографічні відомості. Кожен розділ книги завершується оглядом найважливіших праць із тематики цього розділу, підготовленим Р. Екертом. Наприклад, наприкінці вступного розділу, крім імен творців історичного порівняльного мовознавства Ф. Боппа (1791—1867) і Р. Раска (1787—1832), якими починається огляд публікацій, важливих для всього балтійського мовознавства, згадано ще кілька десятків дослідників балтійських мов різних національностей — німців, французів, данців, голландців, норвежців, фінів, чехів, болгар, поляків, італійців, американців, японців, росіян, українців і, звичайно, латишів та литовців. Так само окремо розглядаються і 215 найважливіші праці, що описують і досліджують литовську, латиську та давньопрусську мови. Окрім цих оглядів, наприкінці книги міститься також докладний (184 позиції) загальний бібліографічний покажчик: праці окремих авторів і колективні праці, серійні чи періодичні видання, опубліковані в Литві, Латвії та інших країнах і присвячені як загальним питанням балтійського мовознавства, так і окремо литовській, латиській чи давньопрусській мові. Щоправда, у бібліографічному покажчику теж слід виправити деякі дрібні коректурні неточності: J. GERULIS. Senieji lietuvių skaitymai (с. 408; позиція 20) =... skaitymai; P. JONIKAS. Lietuvių bendrinės rašomosios kalbos kūrimasis antroje XIX a. pusėje (412; 119) =... kūrimasis antrojoje XIX a. pusėje; V. PAULAUSKAITĖ (412; 151) = V. PAULAUSKIENĖ; A. UBEKAITĖ (413; 176, 177) = A. UBEIKAITĖ. Згадані та інші дрібні огріхи анітрохи не применшують цінності розглядуваного видання. «Балтійські мови. Вступ» — дуже ретельно підготовлена й потрібна книга. Це чудовий підручник для тих, хто вивчає балтійські мови у вищих навчальних закладах Німеччини та інших країн, цікавиться історією цих мов або хоче самостійно вивчати сучасні литовську й латиську мови. Литовський інститут мови також вдячний авторам за велику працю та за один із перших примірників цієї книги, отриманий безпосередньо від них. Kazys Morkūnas ПАМ’ЯТНИК ЯНУ САФАРЕВИЧУ Щасливі вчителі, які мають добрих і вдячних учнів. Велику кількість таких учнів мав і видатний польський мовознавець, професор Вільнюського та Краківського університетів, почесний доктор цих університетів Ян Safarewicz (1904—1992), який, серед іншого, залишив глибокий слід і в галузі литуаністики. Однак найперше серед таких вдячних учнів передусім слід згадати Войцеха Смоцинського, плодом праці й організаційних здібностей якого є вражаюча праця, присвячена пам’яті Я. Safarewicziaus, ”Analecta Indoeuropaea Cracoviensia Ioannis Safarewicz Memoriae Dicata” (Edenda Curavit Wojciech Smoczyński, Cracoviae MCMXCV). Це збірка статей, у яких характеризуються особистість Я. Safarewicziaus, його заслуги в тій чи іншій галузі мовознавства, а також окремі дослідження проблем, близьких видатному польському вченому. Більшу частину опублікованих статей становлять доповіді, виголошені на симпозіумі ”Мова в часі й просторі”, що відбувся 5—6 квітня 1993 року в Кракові з нагоди першої річниці смерті Я. Safarewicziaus. Загалом опубліковано аж 56 статей, а також дуже ретельно підготовлену В. Смоцинським бібліографію праць Я. Safarewicziaus і літератури про нього. Статті опубліковано латинською, англійською, французькою та німецькою мовами. Зрозуміло, коротко анотувати й перелічити всі опубліковані тут статті неможливо. Згадаємо лише ті, що можуть бути цікавішими для дослідника литовської мови, а також ті, що безпосередньо пов’язані з науковою спадщиною Я. Safarewicziaus. З останньої галузі опубліковано: статтю Маріано Плезіоса (Plezia) про дослідження Я. Safarewicziaus грецької та латинської мов (”De Ioannis Safarewicz 216