Jurgis Gerulis – mokslininkas ir žmogus

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVI (1996) LIETUVIŲ KALBA: TYRĖJAI IR TYRIMAI Зігмас ЗІНКЯВІЧЮС ЮРГІС ГЕРУЛІС — УЧЕНИЙ І ЛЮДИНА Юргіс Геруліс був одним із видатних литуаністів і балтистів міжвоєнного періоду. Народився 3 серпня 1888 р. у Йогаудах, неподалік від Вілкішкіса (нині Шилутський район), у селянській родині. Закінчивши 1909 р. Тільзитську гімназію, вивчав порівняльне мовознавство та класичну філологію в університетах Кенігсберга й Берліна. 1912 р. захистив докторську дисертацію. Після цього був професором у Кенігсберзькому, а згодом у Лейпцизькому університеті. 1934 р. повернувся до Кенігсберга й певний час був ректором цього університету. Від 1937 р. перейшов до Берлінського університету, обурений тим, що місцева адміністрація замінювала литовські топоніми Східної Пруссії німецькими; він не хотів долучатися до цієї підлої роботи. Ще раніше, 1933 р., він вступив до націоналістичної партії (під впливом дружини, яка походила зі знатного роду німецьких аристократів Латвії), а тому обіймав високі адміністративні посади. У травні 1945 р. його, хворого, вночі заарештувала радянська служба безпеки, і він зник безвісти. Найбільший внесок у литуаністику Геруліс зробив дослідженнями литовських говірок і давніх писемних пам’яток. Особливо багато він зробив у галузі діалектології. Його вважають основоположником сучасної литовської діалектології за межами Литви. Найважливіша його праця в цій галузі — видана 1930 р. німецькою мовою монографія «Дослідження литовських діалектів»1. У ній Геруліс першим застосував так звану копенгагенську транскрипцію для запису литовських говірок, яка згодом відіграла дуже важливу роль у розвитку нашої діалектології. У цій праці він дослідив і описав інтонаційні акценти літературної литовської мови та говірок, навів зразки найважливіших говірок із їхніми діалектологічними характеристиками. До самої смерті Геруліс сам досліджував литовські говірки за допомогою засобів експериментальної фонетики й навчав цього інших. Цій справі він присвятив не одну статтю (наприклад, 1930 і 1935 рр.). Ба більше, у 1931—1933 рр. він керував курсами діалектології в Каунасі. Разом із Хр. Стангом 1933 р. видав німецькою мовою монографію «Говірка литовських рибалок у Пруссії»2. Вони разом досліджували й унікальну зетеляйську говірку, але не встигли завершити цю роботу. Після війни Станг опублікував свої записи3, а зібрані Герулісом матеріали загинули, принаймні досі їх не знайдено- 1 Дослідження литовських діалектів Георга Герулліса, з 8 рентгенівськими знімками та 20 кімографічними записами. Лейпциг, 1930. 2 Говірка литовських рибалок у Пруссії. Упорядкували Ю. Герулліс і Хр. Станг. Каунас, 1933. 3 Станг, Хр. С. Литовська говірка Зачецяй у Віленському краї. — Норвезький журнал мовознавства 18, Осло, 1958, 171—201. 9 про них нічого не чути. Така сама доля спіткала й зібраний ним матеріал про говірки Гервечяй і Лазуни (за межами Литовської Республіки). Інша сфера наукових інтересів Геруліса — дослідження пам’яток давньої литовської мови. 1922 року він видав збірку фототипічних відтворень праць Мажвідаса4. Частину текстів він сам знайшов у архівах Кенігсберга. Після війни деякі оригінали не збереглися. Хоча нині є новіші перевидання праць Мажвідаса5, видання Геруліса є найважливішим і досі має велику наукову цінність, тим паче що збереглися не всі оригінали опублікованих ним текстів. 1927 року він видав чудову хрестоматію давніх литовських писемних пам’яток6, якою користуються й досі. Вона залишається одним із головних навчальних посібників для вивчення історії литовської мови у вищих навчальних закладах і широко використовується також у науково-дослідній роботі. Він знайшов і опублікував чимало невеликих давніх литовських текстів, а також багато архівних відомостей про них. Зокрема, він досліджував біографію Й. Бреткунаса. Геруліс зробив значний внесок у дослідження історії литовської мови в Пруссії. Він цікавився проблемами соціолінгвістики, особливо литовсько-німецького білінгвізму. Описав процес онімечення свого рідного села та власної родини. Він був видатним ученим-балтистом. Важливими є його праці з прусистики, особливо дослідження прусських топонімів. До цієї сфери належала й його докторська дисертація, захищена 1912 року. Це написана латинською мовою праця «Про прусські топоніми Самбії»7. Він досліджував прусські топоніми й надалі. 1922 року німецькою мовою він видав ґрунтовну працю «Давні прусські топоніми»8, а також опублікував менші праці з питань прусистики в німецькій, литовській і латвійській пресі. Писав і з питань латвістики. Вагомою була й педагогічна праця Геруліса. Він багато зробив для підготовки молодого покоління литовських мовознавців у міжвоєнний період. Після раптової смерті К. Буги, який за короткий час роботи в Каунаському університеті не встиг підготувати собі наступників, трагічне становище литовського мовознавства поліпшив саме Геруліс. Його учнями були обидва видатні литовські мовознавці міжвоєнного періоду, професори Пранас Скарджюс і Антанас Салис, а також Йонас Кабелка, який після війни працював у Вільнюському університеті, Елзе Мікалаускайте — у Педагогічному інституті, а в еміграції — Казіс Альмінас (Альмінаускіс) та Ізабеле Матусевичюте. Як людина Геруліс був суперечливою і трагічною особистістю, розриваною обставинами, що склалися, у різні боки. Литуаністика була для нього священною наукою, факти литовської мови — коштовністю. Про це свідчить хоча б його відмова долучитися до онімечення литовської номенклатури у Східній Пруссії. Член гітлерівської партії в цьому випадку не послухався партії. Однак усе своє життя, працюючи 4 МАЖВІДАС. Найдавніші пам’ятки литовської мови до 1570 року. До друку підготував д-р Юргіс Герулліс. Каунас, 1922. 5 Найновіше видання: Мартінас Мажвідас. Катехізис та інші писемні пам’ятки. Katechismus und andere Schriften. Редактор Гедрюс Субачюс. Вільнюс, 1993. 6 Читанка давньої литовської мови. Частина I. Тексти зі словами. Упорядкував Юргіс Герулліс. Каунас, 1927. 7 De Prussicis Sambenzium locorum nominibus. Tilsit, 1912. 8 Die altpreussischen Ortsnamen. Berlin—Leipzig, 1922. 10 серед німців. З часом Геруліс значною мірою перейнявся німецькою культурою, його дух і світогляд злилися з німецькими, хоча до кінця життя він пишався своїм литовським походженням. Усе це зумовило негативне ставлення до Геруліса та його праць з боку багатьох інтелігентів того часу, які не знали його зблизька, а також однобічне оцінювання його постаті, внаслідок чого забували про його величезні заслуги перед наукою про литовську мову. Можливо, це також вплинуло на трагічний кінець життя Геруліса. У Вільнюсі серед мовознавців одразу після війни поширювалися чутки, нібито люди, які керували наукою в Литві (звинувачували Юозаса Жюгжду), негативно відповіли на запит Москви про те, чи потрібен Геруліс Литві. Неможливо перевірити, наскільки це правдиво. Однак немає сумніву, що, якби литовські мовознавці отримали Геруліса, вони стали б на ноги щонайменше на десять років раніше, а балтістика в Литві розквітла б не у вісімдесяті, а вже у сімдесяті чи навіть шістдесяті роки. Не довелося б починати з нуля й відкривати Америки, давно відкриті іншими. 11