Kazimieras Būga ir lietuvių leksikografija

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVII (1997) LEKSIKOGRAFIJOS IR LEKSIKOLOGIJOS PROBLEMOS Algirdas SABALIAUSKAS КАЗИМЕРАС БУГА ТА ЛИТОВСЬКА ЛЕКСИКОГРАФІЯ Історія литовської лексикографії є частиною складної й часто трагічної історії нашої культури. Уже четверте століття самі литовці та їхні іншомовні друзі (а часом і вороги) укладають словники литовської мови. Для одних словники були засобом навчання. Інші писали їх, щоб краще пояснити біблійні слова. Для ще інших словник литовської мови був пам’ятником народу й мови, що вмирали. Згадаймо думку, висловлену Фердинандом Нессельманном 1846 року: «За п’ятдесят років укласти словник литовської мови буде вже неможливо» (Nesselmann 1846: 149) — тобто литовська мова вже зникне... Словники литовської мови укладали священники, лікарі, професори закордонних університетів, а також просто більш чи менш освічені литовці. Діонізас Пошка просив вибачення у читачів свого майбутнього словника: Не ганьби моїх писань! Адже пишеш плугом, а не пером, орачу, на ниві письменства (Poška 1959: 86). Тридцять років віддав словнику литовської мови, але, на жаль, так і не побачив плодів своєї праці Якубас Бродовскіс. Як прекрасна легенда, також не побачивши плодів своєї праці, увійшов в історію литовської лексикографії Антанас Юшка. Лише працьовитий Фрідріх Куршайтіс успішно завершив великі справи й із задоволенням міг написати у своєму останньому лексикографічному творі, «Литовсько-німецькому словнику», виданому 1883 року: «Так я завершую свою літературну працю з литовської мови, бажаючи благословення своєму народові, до якого належу за народженням і якому довгі роки сумлінно служив» (Kurschat 1883: XII). Проблемами литовської лексикографії дуже цікавилися, а часом і самі укладали словники, будителі литовського національного відродження кінця XIX — початку XX століття. Наскільки глибоко ідея словника проникла у свідомість литовської інтелігенції того часу, можливо, засвідчує такий факт. Видатний представник литовського національного відродження, учитель Маріямпольської гімназії Пятрас Кряучюнас, який, до речі, сам укладав словник литовської мови, 1903 року в «Varpas» (9/10, p. 229) згадував, що його колишній учень, письменник Антанас Вілкутайтіс-Кетуракіс, уже смертельно хворий і з розладнаними нервами писав йому, ніби виграв у лотерею величезну суму грошей і «зі своєї кишені береться заснувати литовські газети в кожному більшому місті Литви, добре оплачуючи редакторів і письменників; також обіцяв власним коштом надрукувати добрий литовський словник та інші важливіші литовські книжки» (Kuzmickas 1981: 213–214). Матеріали для словника литовської мови збирав майбутній президент Литви 1 Казис Грінюс, майбутній архієпископ, блаженний Юргіс Матуляйтіс і багато інших освічених людей Литви того часу. Коли ми згадуємо дослідників литовської мови кінця XIX — початку XX століття, то, мабуть, хочемо чи ні, поділяємо їх на дві групи: іншомовних професорів відомих європейських університетів, які мали чудову лінгвістичну освіту, але недостатньо добре володіли живою литовською мовою або навіть не знали її, та своїх, сповнених великого ентузіазму до власної справи, які добре володіли рідною мовою, часом непогано знали її діалекти, але не мали ґрунтовної лінгвістичної підготовки. Першим дослідником литовської мови, якому не бракувало нічого — ані блискучої освіти, ані дивовижного чуття й знання рідної мови, ані здібностей, ані ентузіазму, — був Казимерас Буга. К. Буга, який не мав навіть атестата про закінчення середньої школи, уже зібрав кілька зошитів матеріалів для словника литовської мови. 1902 року він починає записувати матеріали до словника «вже не в зошитах, а на картках». Цю дату обґрунтовано вважають початком картотеки академічного «Словника литовської мови». 1912 року К. Буга закінчив Петербурзький університет і був залишений готуватися до професорської посади на кафедрі порівняльного мовознавства під керівництвом професора Яна Бодуена де Куртене. Ця дата пов’язана також із діяльністю К. Буги як лексикографа. Саме цього року вийшла його перша лексикографічна праця: «Litovsko-russkij slovarčik k pervym 20-ti litovskim skazkam v izdanii “Lietuvių pasakos” (Vilnius, 1905), sostavlennyj K. K. Bugojų pri učastii I. A. Boduèna-de-Kurtenė» (S.-Peterburg, 1912). Це був навчальний посібник суто практичного призначення — для курсу литовської мови, який Я. Бодуен де Куртене викладав у Петербурзькому університеті та на Вищих жіночих курсах. Зрозуміло, сьогодні це лише важлива подробиця: тут прізвище К. Буги записане поряд із прізвищем його великого вчителя. Значно важливішою подією в житті К. Буги 1912 року було те, що того року Петербурзька академія наук доручила йому відредагувати й видати другий том словника Антанаса Юшки. Тепер К. Буга, можна сказати, присвячує себе лише цій роботі. Праця К. Буги над цією лексикографічною пам’яткою литовської мови докладно описана Біруте Толутене (Tolutienė 1961: 261–272). Це був початок великої лексикографічної праці К. Буги. Б. Толутене так оцінила цю роботу: «К. Буга істотно доповнив словникові статті А. Юшки новими матеріалами. Нововведені значення та зазначені джерела текстів надали багато важливих даних для дослідження історії й уживання заголовного слова. К. Буга не пошкодував ані зібраних ним матеріалів, ані знань, ані значних зусиль і деякі статті А. Юшки перетворив на цілі невеликі дослідження» (Tolutienė 1961: 263). Зрозуміло, після таких редакційних змін словник істотно віддалився від оригіналу А. Юшки, чим Академія наук була незадоволена. К. Буга хотів створити досконалий словник литовської мови на основі матеріалів словника А. Юшки. Однак невдовзі переконався, що це неможливо, бо матеріалів недостатньо, вони не всюди надійні, до того ж зібрані лише в невеликій частині Литви. Перевірки й доповнення забирали надзвичайно багато часу. Роботу гальмував і головний 2 повільність у роботі редактора Філіпа Фортунатова. К. Буга працює в Пермському та Томському університетах. 1918 року йому присвоюють звання професора. Він надзвичайно інтенсивно збирає матеріал для свого майбутнього словника, який тепер уже починає укладати. 1920 року він повертається до Литви з картотекою словникових карток вагою в чотири пуди. Невдовзі його картотека збільшується вчетверо. 13 травня 1923 року К. Буга починає писати свій словник, у якому вирішив про кожне слово написати все, що на той час було відомо мовознавству. Праця К. Буги завершилася трагічно. Другий зошит словника було видано вже після смерті автора. Сам К. Буга дуже критично відгукувався про свій словник: «У “Словнику литовської мови” нехай ніхто не шукає досконалості, послідовності. Усе це, працюючи нашвидкуруч, навряд чи кому вдасться досягти [...] “Словник литовської мови” слід вважати чернеткою, яку за кращих умов життя в Литві я не наважився б опублікувати, попередньо добре не переробивши й не відшліфувавши. Я гадав, що наші нащадки за цю чернетку мене не засудять, адже й чернетка дасть чимало матеріалу» (Būga 1961: 696). 1930 року редакцію словника реорганізують. Міністерство освіти призначає її керівником Юозаса Балчиконіса. Секретар редакції Напаліс Грігас, людина без наукового ступеня й диплома про вищу освіту, переймаючи в Університеті картотеку словника К. Буги, навіть лякає свого колишнього професора Вінцаса Креве-Міцкявічюса: «Тепер ми знатимемо, хто далі виконуватиме роботу з редагування Словника, за яку після Буги досі ніхто не наважувався взятися» (Grigas 1981: 23). Нова редакція відразу зіткнулася з проблемою: який саме словник готувати. Можна було й надалі видавати матеріали, зібрані К. Бугою. Але хто замінить, за словами Яніса Ендзелінса, дух К. Буги, який так проникливо осягав і пояснював ці матеріали? (Endzelīns 1979: 669). Характер словника було суттєво змінено. Його картотека розрослася. Автором словника, можна сказати, став увесь народ. Сьогодні ми радіємо, що маємо вже сімнадцять томів словника. Цей словник, безперечно, є найважливішою працею литовських мовознавців нашого століття. Це, за словами литовського драматурга й критика зі Сполучених Штатів Америки Костаса Остраускаса, «мабуть, найпрекрасніша литовська книга», яку треба читати «сторінка за сторінкою, а не лише шукати в ній слово та його значення, коли виникне потреба» (Ostrauskas 1989: 7–8). Броне Восилюте, яка досліджувала лексикографічну діяльність К. Буги й присвятила чимало років свого життя академічному «Словнику литовської мови», слушно стверджувала, що «словник Буги започаткував новий етап розвитку литовської лексикографії — етап видання великого “Словника литовської мови”» (Vosylytė 1956: 113). Словник уже укладають кілька поколінь литовських лексикографів. Однак найбільше для цієї праці зробили дві постаті — Казиміерас Буга та Юозас Балчиконіс. LITERATŪRA Būga K. 1961: Rinktiniai raštai 3, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Endzelīns J. 1979: Darbu izlase 3, 1 d., Rīga: Zinātne. Grigas N. 1981: Kaip aš tapau žodynininku. – Mūsų kalba 1, 21–25. Kurschat F. 1883: Littauisch-deutsches Wörterbuch, Halle A. S.: Verlag der Buchhandlung 3 des Waisenhauses. Kuzmicka S. V. 1981: Antanas Vilkutaitis-Keturakis, Vilnius: Mokslas. Nesselmann G. H. F. 1846: Zum littauischen Lexikon. – Neue Preussische Provinzial-Blätter B. 2, H. 2. Ostrauskas K. 1989: “Žodžiai, žodžiai, žodžiai...” – Metmenys 56, 3–15. Poška D. 1959: Raštai, Vilnius: Valstybinė grožinės literatūros leidykla. Tolutienė B. 1961: Antanas Juška leksikografas. – Literatūra ir kalba 5, 87–377. Vosyl y tė B. 1956: K. Būga žodynininkas. – Literatūra ir kalba 1, 84–113. KAZIMERAS BŪGA AND LITHUANIAN LEXICOGRAPHY Summary Kazimieras Būga (1879–1924) was the first specialist in the Lithuanian language who lacked neither excellent training nor the knowledge of and feeling for his mother tongue. Būga’s life and the history of the Academic Lithuanian Dictionary are two things which are inseparable. In 1902 Būga, still a secondary school student, began to rewrite his collections of words on special slips. This date is considered to be the beginning of the card index of the Academic Lithuanian Dictionary. In 1912 Būga got his degree from the University of St. Petersburg and started preparing for a professorship in the department of comparative linguistics headed by Jan Baudouin de Courtenay. In 1918 he was granted the rank of professor. In 1920 Būga returned to Lithuania. He brought with him a large file of cards for his future dictionary. On May 13, 1923, Būga began to write the dictionary. He tried to record everything that was known up to that time about each word. In 1924 the first book of his dictionary was published. On December 2, 1924, Būga’s untimely death was a tragedy for Lithuanian linguistics. In 1930 the Ministry of Education directed Juozas Balčikonis to continue Būga’s work. It was decided to increase as much as possible the card of index accumulated by Būga and to write the dictionary anew. In 1996 the seventeenth volume of the Academic Lithuanian Dictionary was published. All in all, there will be twenty volumes of the dictionary. The Academic Lithuanian Dictionary is the most important work of Lithuanian philology of our century. It has been prepared by several generations of Lithuanian linguists. But the greatest contribution to this work was made by Kazimieras Būga and Juozas Balčikonis. 4