Dėl miesto vardo „Kaišiadórys“ kilmės

ACTA LINGUISTICA LITHUANICA XLVII (2002), 1–7 Походження назви міста Kaišiadorys LAIMUTIS BILKIS Lietuvių kalbos institutas, Vilnius Назву міста Kaišiadorys Александрас Ванагас аналізував як складну форму, припускаючи, що її другий компонент dor- походить від dar- і пов’язаний із daryti «робити, виготовляти»; першим компонентом у такому разі було б слов’янське запозичення kãše «кошик» або лит. kaištis «затичка, корок; болт, брусок». З огляду на ці припущення, назва Kaišiadorys могла походити від назви певної групи ремісників, а саме *kašiadariai — «виробники кошиків» або *kaišiadariai — «виробники затичок, болтів». Певні історичні дані, не згадані Ванагасом і, очевидно, невідомі йому, а також деякі мовні особливості назви міста Kaišiadorys свідчать, що вона могла походити від татарського антропоніма *Chaišadaras, *Cho išadaras (Хойшадар(ь), Chasajdar), а не від апелятива. Походження назв населених пунктів Литви найширше й найдетальніше досліджено у працях А. Ванагаса. Насамперед варто згадати дві праці такого типу — студію «Назви наших міст» (Vanagas 1993: 176–229) і книжку «Назви міст Литви» (Vanagas 1996). У них на основі даних живої мови та історичних джерел подано пояснення походження назв міст, а також більших чи відоміших містечок. Крім того, ці дослідження заклали методологічні основи етимологізації ойконімів, з яких випливає, що в багатьох випадках лінгвістичне дослідження цих назв невіддільне від історичного: майже до кожної з них зазначено, коли назву вперше зафіксовано в історичних джерелах, наведено варіанти форм, і лише тоді її аналізують з лінгвістичних поглядів (словотвірного, семантичного, або мотиваційного, та походження). З праць А. Ванагаса вимальовуються основні безсумнівні тенденції походження (а разом із ним і творення) литовських урбанонімів. Це створює міцне підґрунтя для подальших досліджень урбаноніміки й ойконіміки загалом. З іншого боку, праці узагальнювального характеру не завжди можуть охопити великий обсяг даних, тож спонукають до докладнішого вивчення походження розглянутих у них назв. Одним із таких урбанонімів може бути назва міста Kaišiadorys. Як і в багатьох інших випадках, А. Ванагас спершу описує історичні обставини виникнення цього міста та його назви. Спираючись на Б. Квікліса, він стверджує, що місто почало формуватися в другій половині XIX ст., коли 1862 р. розпочали прокладати залізницю Вільнюс—Каунас. Залізнична станція спочатку називалася Juodkónys (за назвою розташованого поблизу села), а згодом її перейменували на Kaišiadorimis (Vanagas 1996: 84). Також наголошується, що дані про фіксацію назви Kaišiadorys в історичних документах є пізніми; наведено форми Кошедары, Ка-шеудары з документів кінця XIX — початку XX ст. (там само). З наведеного історичного контексту зроблено висновок, що назва Kaišiadorys є пізньою, «виникла, мабуть, лише в другій половині XIX ст.» (там само: 85). 2 | LAIMUTIS BILKIS Починаючи лінгвістичний аналіз назви, А. Ванагас наголошує, що її походження незрозуміле¹, однак далі все ж наводить кілька можливих пояснень. Насамперед цей урбанонім розглядається як складне слово: Kaiš-ia-dórys. Другий його компонент dor- виводиться з dar- (причин цієї зміни, однак, не пояснено) і пов’язується з лит. daryti «працювати, виготовляти», проте залишається сумнів, який корінь першого компонента — з живої мови kaiš- чи з писемних джерел kaš- — є автентичним. Це питання залишається нерозв’язаним, оскільки наводяться можливі пояснення обох варіантів: kaš- виводиться зі слов’янського запозичення kašė «кошик, плетений кошик», а kaiš- — від лит. kaištis «затичка, корок; кілок чи паличка, щоб щось заткнути; дверний засув». Отже, вважається, що назва Kaišiadórys походить від назви людей за професією — *kašiadariai, тобто виробники й майстри кошиків, або *kaišiadariai, тобто виробники й майстри затичок; у другому випадку додається, що назва могла походити й від відповідного прізвиськового особового імені (там само: 85–86). Наведені гіпотези походження видаються досить переконливими в контексті загальних тенденцій словотворення, семантики та походження литовських топонімів, однак деякі історичні дані, не згадані А. Ванагасом (імовірно, йому невідомі), а також кілька лінгвістичних особливостей розглядуваного урбаноніма дають підстави вважати, що назва Kaišiadórys має інше походження. Ще у статті, опублікованій 1934 р. священником С. Пупалейгісом, зазначено, що маєток на цих землях споконвіку називали Kaišiadorys. Крім того, вважається, що ця назва нелитовського походження і не є складною, оскільки «наголос падає не на ia, а на o» (Pupaleigis 1934: 2). Особливо важливі й вагомі історичні аргументи, що спонукають сумніватися в наведених А. Ванагасом можливих поясненнях походження, можна знайти в книжці Р. Густайтіса «Довідник населених пунктів Кайшядорського району» (Gustaitis 2001). Хоча ця праця має краєзнавчий характер, дані історичних документів у ній наведено дуже докладно й кваліфіковано. На їх підставі стверджується, що вже 1531 р. на місці нинішнього маєтку Kaišiadorys був маєток, який належав татарам, а сама назва Kaišiadorys уперше згадується в історичних документах 1590 р.: Кошейдарова2. Крім того, зазначено, що у списках війська ВКЛ за 1565 і 1567 рр. записано татарина Хойшаадар Момулевич, який мешкав у цій місцевості. Саме на його ім’я почали називати належний йому маєток. Також зазначається, що у списку за 1567 р. записано особу Исупъ Хашаайдаревичъ (там само: 26). За наявності двох гіпотез походження назви Kaišiadórys доцільно докладніше проаналізувати їх з історичного, а особливо лінгвістичного погляду. Безсумнівно, слід спростувати вже згадане твердження А. Ванагаса, що назва Kaišiadórys виникла, мабуть, лише в другій половині XIX ст. Як показує дослідження Р. Густайтіса, ця назва напевно відома вже наприкінці XVI ст.: у документі від 17 листопада 1590 р. про визначення села Навасодай місцем збору загону серед підлеглих населених пунктів зазначено також Кошейдарова (AVK 90), тобто Kaišiadórys. Очевидно також, що в цій місцевості мешкав татарин Chaišadar (або Choišadar) Momulevičius: у списку литовських татар Тракайської хоругви війська ВКЛ за 1565 р. записано особу Хойша Дармому­левичъ, яка мала коня, лук і меч (LM 3: 427); у 1567 р. в аналогічному списку 1 У студії «Назви наших міст» на цьому наголошено ще виразніше: стверджується, що походження цілком незрозуміле (Vanagas 1993: 185). 2 Біля цього запису метричні дані не наведено, однак зі списку джерел видно, що це історичне джерело — AVK 90. DĖL MIESTO VARDO Kaišiadorys KILMĖS | 3 У списку є татарин Шадаръ Момулевичъ, який має поганого коня, лук, меч і сокиру (там само, 1372). Такі записи слід вважати дещо неточним відтворенням рукописного запису і вони, безперечно, передбачають називання тієї самої особи Хошшадар(ъ) Момулевичъ. Достовірність цих татарських особових імен підтверджує також уже згадана вказівка на іншого татарина у списку литовських татар війська ВКЛ за 1567 рік, де записано особу Исупъ Хашайдаревичъ, який прислав слугу (оскільки сам не мав ноги) з конем, луком і мечем (там само, 1361). У цьому не сумнівається не лише Р. Густайтіс, а й польський історик С. Дзядулевич, який наводить дані про весь рід Хайшадаровичів або Хойшадаровичів (названих ним Chaszajdarowicze). Вважається, що родоначальником був Momul v. Mamlecz Jakubowicz Kalina, який жив у першій чверті XVI ст.; його сином і був Хайшадар (Chaszajdar), згаданий у списку війська ВКЛ за 1567 рік. Сином останнього був Мустафа, один із чотирьох синів якого — Яхія — згадується 1670 року як управитель Вердасави (розташованої у Троцькому повіті). Цей рід відомий у Литві до 1666 року, після чого про нього нічого не чути. Вважається, що його представники могли емігрувати до Туреччини (Dziadulewicz 1929: 80). Дослідження Р. Густайтіса свідчить, що Вердасава була поруч із маєтком Кайшядорис, яким, найімовірніше, володів той самий Яхія, або навіть що це був той самий маєток із кількома назвами, адже 1787 року згадується фільварок Podlamienie-Werdasowo (ili Koszevdary) (Gustaitis 2001: 26). Отже, зв’язки Хайшадара (Хойшадара) та інших Хайшадаровичів (Хойшадаровичів) із маєтком Кайшядорис безсумнівні. Крім того, стає очевидним, що назви особи Хошша Дармомулевичъ і Шадаръ Момулевичъ насправді слід читати як Хошшадар(ъ) Момулевичъ, тобто як сина особи Momul Jakubowicz Kalina. Коротко розглянувши аспекти історичних зв’язків Хайшадара (Хойшадара) Момулевича та інших осіб роду Хайшадаровичів (Хойшадаровичів) із маєтком Кайшядорис, можна констатувати, що походження назви Kaišiadorys від татарського особового імені є історично дуже правдоподібним. Тому цю гіпотезу слід проаналізувати з лінгвістичного погляду. Для цього варто розглянути співвідношення живомовної форми назви міста та її варіантів, записаних в історичних джерелах, із татарськими особовими іменами Хошшадар(ъ), Хашайдар(ъ), Chaszajdar. Насамперед слід погодитися з думкою А. Ванаґаса, що форма, яку вживали й уживають місцеві литовськомовні жителі, — це Kaišiadorys (Vanagas 1996: 84). На це вказують записи цього топоніма з живого мовлення 1935 і 1936 років. Набагато частіше записи в історичних документах відображають корінь kaš-: Кошейдарова 1590 року (AVK), Кошедары 1895 року, Кашейдары (GU 322), Kálżeydary 1744 року (SDV 100), Kaszedary 1795 року (ŽŽRS 98v); однак є записи, що відповідають кореню kaiš-: пор. Kayszedary 1826 року (Gustaitis 2001: 26). Зважаючи на те, що особове ім’я, уперше згадане (1565 року), записане з дифтонгом — Хошшадар(ъ) Момулевичъ, а живомовна форма топоніма та деякі дані історичних джерел також засвідчують дифтонг ai, можна припустити, що первісною була литовська форма урбаноніма з kaiš-. Варіанти особового імені з монофтонгом Chaszajdar, Chaszajdarowicze, уживані С. Дзядулевичем, очевидно, були зумовлені пізнішими записами (Хашайдаревичъ тощо); до того ж йому був невідомий запис 1565 року з дифтонгом. Пізніші форми особового імені, а також назви міста, записані слов’янськими мовами в історичних джерелах, можуть бути наслідком монофтонгізації. Монофтонгізація литовського дифтонга ai у документах, написаних слов’янськими мовами, є доволі поширеним явищем: пор. ftrygaliszki 1728 року (LKM1 66), ftrigalizki 4 | L A I M U T I S B I L K I S 1732 року (там само, 80), de Strygaliszki 1741 року (LKM II, 5), Strygaliszki 1890 року (SG XI 426), Стригалишки 1905 року (VG 270) — нині с. Strigališkis в Ігналінському районі; Галюши 1873 року (SVG 22) — нині с. Gailiūšiai у Швенчьонському районі. Ці приклади показують, що таке явище відбувалося і в XIX ст., хоча, за словами А. Ванаґаса, у документах цього періоду топоніми записували з незмонофтонгізованим ai (Vanagas 1996: 85). Отже, аргументів на користь того, що первісною литовською формою назви цього місця була Kaišiadorys, начебто достатньо. Якщо вважати основою походження Kaišiadorių татарське особове ім’я *Хайшадар або *Хойшадар, слід говорити не про слов’янізацію топоніма, а про його литуанізацію. Тут можна виокремити два явища: перехід початкового ch у k і перехід сегмента -dar- у -dor-, точніше — a → o. Їхні причини можна пояснити як у контексті литовської мови, так і конкретно литовських топонімів. Зважаючи на те, що розглядуване особове ім’я литовці сприймали як іншомовне слово, його початковий приголосний ch, як і в інших запозиченнях, закономірно змінився на k; пор. запозичення зі слов’янських мов kalatas, kūdas, kvāras, kvarābà і karabà, kvorbà та ін. (див. Zinkevičius 1966: 151, 152). Такі зміни засвідчені й у литовській топонімії нелитовського походження; пор. Kvajakalnis пагорб BD, Kvajėlės село Dv (VK): білор. хво̄я ‘сосна’ (Jaškin 1971: 199); Kvaščėkas поле BLc, Kvaščiāuka поле Skm: польськ. chwaszcz ‘хвощ’, білор. хвощи ‘те саме’ (Jaškin 1971: 199). Можна припустити, що й у сегменті -dor- перехід o ← a відбувся за аналогією до адаптації слов’янізмів: слов’янське a → наголошене литовське o (пор. Kardelis 1999: 9) або, конкретніше, за моделлю сл. -арь (польськ. -arz) → лит. -or- (пор. Skardžius 1996: 307; Ambrazas 1993: 228). Така адаптація звична для слов’янізмів-апелятивів; пор. dūdorius, kūkor(i)us (Skardžius 1996: 307), gaspadorius (LKŽ III 151); її приклади можна знайти й у литовській топонімії, пор. Čebatoriai с. Ckn, Mtz (VK). Особливо важливими для обґрунтування цієї зміни є назви населених пунктів Ardõsai с. Žsl і Kazaklioriai с. Vdt. Перша з них, імовірно, також походить від татарського особового імені Ardašas, друга — від татарського kozaklar ‘козаки’ (Kričinskis 1993: 95, 98). Отже, і тут у литовській (литуанізованій) формі топонімів a перейшло в o. Дещо обережніше таку аналогію можна вбачати у формі Kaišiadorys через відмінність інтонацій, оскільки в запозиченнях наголошене o зазвичай має циркумфлексну інтонацію. З іншого боку, на формування такої акцентної парадигми топоніма могла вплинути тенденція наголошувати за акцентною парадигмою 3 інші особові назви населених пунктів у множині із закінченням -ys. Варто зазначити, що ця зміна своєрідно підтверджує нелитовське походження топоніма Kaišiadorys, тобто його зв’язок із розглянутим татарським особовим ім’ям. Як уже зазначалося, усі записи урбаноніма слов’янськими мовами в історичних джерелах містять лише a (-dar-): Кошейдарова, Кошедары, Кашейдары, Кайзедары, Kaszedary, Kayszedary. Якби цей сегмент справді був пов’язаний із лит. daryti (гіпотеза А. Ванаґаса), то в литовській формі назви, найімовірніше, мало б зберегтися a. Однак у цьому випадку <, як і в багатьох інших запозиченнях (слов’янізмах), воно перейшло в голосний o. Отже, литовці безперечно сприймали -dar- як іншомовний компонент. Звісно, явища ch → k, a → o характерні для слов’янізмів у литовській мові, але в цьому випадку слід говорити про взаємодію татарського особового імені з литовською мовою. Треба зважати на те, що в публічному житті ВКЛ XVI ст. переважали слов’янські мови, а перші записи особового імені зроблено канцелярською слов’янською мовою, тому можна припустити, що в литовській мові на нього могли вплинути ті самі правила адаптації, що й на слов’янізми. DĖL MIESTO VARDO Kaišiadōrys KILMĖS 5 Можливість походження назви Кайшядорис від особового імені підтверджують і інші її структурні особливості. Як уже зазначалося, це топонім у множині, формою близький до великої групи литовських назв населених пунктів у множині, що походять від особових імен, пор. назви сіл Bačkōnys, Basōnys, Gečionys, Krivōnys, Rusōnys, Senkōnys та ін. (Razmukaitė 1993: 143–148). Якби ця назва походила від назви мешканців за їхнім ремеслом, то, з огляду на загальні тенденції структури таких топонімів, слід було б очікувати форми *Kaišiadariai, *Kaišiadoriai чи подібної, пор. Dienavāgiai с. GDR, Kraujaléidžiai с. GDR, Vyžpiniai с. Grš, Žebraužiai с. Pjs (VK). Можливість зворотної хронологічної залежності особового імені та назви міста, тобто припущення, що особові імена Chaišadaras (Choišadaras), Chaišadarovičiai (Choišadarovičiai) можуть бути не татарськими, а топонімічними, тобто походити від назви маєтку Kaišiadōrys, цілком виключена (такий спосіб утворення особових імен загалом можливий). Як уже зазначалося, уперше це особове ім’я було записано як перший компонент двочленного найменування — ім’я: Хойша Дармолулевичъ, тобто Хойшадар Момулевичъ, тоді як особове ім’я, похідне від назви населеного пункту, могло б бути лише другим (або третім) антропонімом. Крім того, іншомовне походження особового імені не викликає сумнівів. Це складне утворення з двох арабських імен Hadži (Chadži) «паломник до Мекки» та Haidar «лев» (Szynkiewicz 1929: 460). Можливість татарського походження назви міста Kaišiadōrys підтверджує й та обставина, що з погляду походження це не була б якась виняткова литовська назва місцевості. В околицях Кайшядориса, Тракая та Вільнюса є й інші назви населених пунктів татарського походження; наприклад, від татарських особових імен, як вважають, походить не лише вже згадана назва села Ardōsai, а й Melekōnys с. Vdt — від татарина Мелеха (Kričinskis 1993: 95). Крім того, безсумнівно татарськими за походженням є ойконіми апелятивного походження Kazakliōriai Vdt (про нього вже коротко йшлося), Keturiasdešimt Totorių Vdt, Tatārka PPR, Totori-nė RDMV, Totōriškės AUK, KAR, RdmV, Žsl (VK). Підсумовуючи, можна стверджувати, що з історичного й лінгвістичного погляду зв’язок назви населеного пункту Kaišiadōrys з татарським особовим ім’ям *Chaišadaras, *Choišadaras (Хойшадар(б), Chaszajdar) видається не лише можливим, а й цілком вірогідним. СКОРОЧЕННЯ AUK – Аукштадварис, Тракайський р-н avd. – особове ім’я AVK – Акты издаваемые Виленскою археографическою комиссіею 18, Вильна, 1891. Bd – Будвєтіс, Лаздійський р-н Blc – Балцерішкес, Тракайський р-н Ckn – Цейкіні, Ігналінський р-н Dv – Дієвенішкес, Шальчинінкайський р-н Gdr – Ґедрайчяй, Молетський р-н gn. – пасовище Grš – Ґрішкабудіс, Шакяйський р-н GU – Географічний покажчик виборних документів з актових книг Віленського Центрального архіву. Ign – Ігналіна 6 | LAIMUTIS BILKIS к. – село KAR – Каріотішкес, Тракайський р-н kln. – гора LKMI – Księga Metryk Chrzestnych Kościoła Parafialnego Łyngmianskiego od Roku 1708. Januaryi 10. dnia do Roku 1740 Apryla 24. dnia. LKMII – Księga Metryk Chrzestnych Kościoła Parafialnego Łyngmianskiego od roku 1740. Maia 22. dnia do Roku 1760 Oktobra 24. dnia. LKŽ – Словник литовської мови 3, ред. K. Ulvydas, Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1956. LM – Литовская Метрика. Книги Публичныхъ Делъ. Переписи войска Литовскаго 1 (3), Петроградъ, 1915. MtŽ – Матуйзос, Варенський р-н Pjs – Паєсліс, Кедайняйський р-н plk. – болото PPr – Папарчяй, Кайшядорський р-н RdMV – Рудаміна, Вільнюський р-н SDV – Synodus Dioecesana Vilnensis Ab Illu[stri]s[s]imo, Excellenti[ssi]mo ac Reverendi[ssi]mo Domino D. Michaele Joanne Zienkowicz..., Vilnae: Reg: Majestatis Academ: Soc: JESU, 1744. SG – Географічний словник Королівства Польського та інших слов’янських країв 11, Варшава: коштом Владислава Валевського, 1890. SJP – Словник польської мови 1, ред. J. Karłowicz, A. Kryński, W. Niedźwiedzki, Варшава: коштом передплатників, 1900. Skm – Скемоніс, Анікщяйський р-н SVG – Списковь волостей и сельскихъ обществъ по мировымъ участкамъ Виленской губернии, Вильна: Въ типографіи А. Г. Сыркина, 1873. ШВнч – Швенчоніс ВДТ – Вайдотай, Вільнюський р-н. VG – Виленская губерния. Полный список населённых мест со статистическими данными о каждом поселении, составленный по официальным сведениям И. И. Гошкевичем, Вильна: Губернская типография, 1905. VK – картотека топонимов, собранных из живой речи. ЖЗЛ – Жасляй, Кайшядорский р-н. ЖжРС – ревизская перепись прихода Жежмаряй Трокского уезда 1795 г. (LCVA. F. 515. Ap. 15. B. 70). LITERATŪRA AMBRAZAS, S. 1993: Daiktavardžių darybos raida. Lietuvių kalbos veiksmažodiniai vediniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. DZIADULEWICZ, S. 1929: Herbarz rodzin tatarskich w Polsce, Wilno: nakładem autora z zasiłkiem komitetu funduszu kultury narodowej. GUSTAITIS, R. 2001: Kaišiadorių rajono gyvenviečių žinynas. Kaišiadorys: Kaišiadorių muziejus. JAŠKIN, J. J. 1971: Беларуская геаграфічныя назвы. Мінск: Навука і тэхніка. KARDELIS, J. 1999: Fonetinės slavizmų ypatybės ir jų raida rytinėje lietuvių šnekto(se), Daktaro disertacijos santrauka, Vilnius: Vilniaus universitetas. KRIČINSKIS, S. 1993: Lietuvos totoriai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. PUPALEIGIS, S. 1934: Kaišedorys ar Kaišiadorys? Rytas 83, 2. RAZMUKAITĖ, M. 1993: Oikonimų, atsiradusių iš asmenvardžių su patroniminėmis priesagomis, paplitimas Lietuvoje. Lietuvių kalbotyros klausimai 32, 133–165. DĖL MIESTO VARDO Kaišiadorys KILMĖS | 7 Skardžius, P. 1996: Lietuvių kalbos žodžių daryba. Id., Rinktiniai raštai 1, sudarė A. Rosinas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1996. Szynkiewicz, J. 1929: Tłumaczenia słów nazw orjentalistycznych. Dziadulewicz, S., ed., Herbarz rodzin tatarskich w Polsce, Wilno: nakładem autora z zasiłkiem komitetu funduszu kultury narodowej, 457–473. Vanagas, A. 1993: Mūsų miestų vardai. Lietuvių kalbotyros klausimai 32, 176–229. Vanagas, A. 1996: Lietuvos miestų vardai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Zinkevičius, Z. 1966: Lietuvių dialektologija, Vilnius: Mintis. Laimutis Bilkis Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, 2055 Vilnius, Lietuva [email protected] Gauta 2002 11 05