Keli mažmožiai dėl „Mažmožių 5, 6“

Acta Linguistica Lithuanica LIV (2006), 107 – 126 Примітки Зауваги Кілька дрібниць щодо «Дрібниць 5, 6» Зауваження Вітаутаса Віткаускаса щодо окремих випадків дослідження гелонімів1 спонукали ще раз переглянути картки, вже давно відкладені до архіву, з литовськими гелонімами, зібраними з живого мовлення, та проаналізувати порушені ним проблемні питання, тим більше що десять років тому дещо могло й залишитися непоміченим, адже потрібно було ідентифікувати та всебічно дослідити понад 10 000 гідронімів згаданого класу. У «Дрібниці 5» В. Віткаускас стверджує, що наведені в моїй дисертації та статті2 назви боліт околиць Рауденая Gelžėlė та Gelžikė є новими, ситуативними, метафоричними, тобто після осушення величезного болота Gelžė по війні місцеві мешканці називали його Gelžėlė та Gelžikė лише під час розмов зі збирачами топонімів, а молоді збирачки ономастичного матеріалу сприйняли ці форми як справжні варіанти гелоніма Gelžė. Повторний аналіз даних живого мовлення показує, що новою назвою болота, яка виникла вже значно пізніше після війни, можна вважати лише форму Gelžėlė, яку, як слушно пише В. Віткаускас, записано 1982 року в селі Швендре. Збирачка вказала, що об’єкт, який так називали, — колишнє болото площею близько 100 га. Отже, очевидно, що Gelžėlė — пізній варіант первісної назви болота Gelžė. Однак твердження, що це лише ситуативна, несправжня назва, все ж викликає сумнів, оскільки, по-перше, цього неможливо перевірити чи довести, а по-друге, топонімія живого литовського мовлення, а отже й гелонімія, охоплює назви місцевостей, зібрані майже протягом усього XX століття. Історія виникнення назви болота Gelžikė зовсім інша. Це справді не нова, тобто зафіксована наприкінці XX століття, не ситуативна й не метафорична назва місцевості. Її записали аж двічі в міжвоєнний період3. У 1936 році в земельних документах лісництва Рауденай 1 Див. Примітки. Acta Linguistica Lithuanica 51, 2004, 113–114. 2 Див. Bilkis, L. Литовські гелоніми суфіксального творення. Докторська дисертація, Vilnius: Інститут литовської мови, Університет Вітаутаса Великого, 1998; Bilkis, L. Литовські суфіксальні димінутивні гелоніми. Acta Linguistica Lithuanica 41, 1999, 51–95. 3 До речі, за словами В. Віткаускаса, форми Gelžėlė та Gelžikė записано в селі Швендре Рауденайської околиці, однак насправді в цьому селі зафіксовано лише першу з них. 107 Pastabos В анкеті топонімічного реєстру зазначено, що Gelžikė — це заболочена мохом ділянка площею 2,5 га4 (тобто болото — L. B.), що межує з великим болотом Gelžė (тобто болотом — L. B.) і врізається в ліс у квадраті 105. Ще раз цю назву болота зафіксовано в картці картотеки назв незаселених місць, зібраних із живого мовлення, яку уклала Комісія з прізвищ і топонімів, що діяла в міжвоєнний період; у картці зазначено, що болото розташоване неподалік села Paraudžiai. Отже, Gelžikė — давня автентична назва болота, і молоді збирачки топонімічного матеріалу тут ні до чого. У «Дрібниці» 6 V. Vitkauskas дорікає мені за те, що в уже згаданих дослідженнях назв боліт із жмудського та віленського ареалів я навів багатоскладові похідні із суфіксом -ėlis, хоча в цих говорах у дериватах, утворених як від двоскладових, так і від багатоскладових слів, уживається лише суфікс -ėlis. Також критикується припущення, що на появу деяких багатоскладових назв боліт із -ėlis могли вплинути латиська та слов’янські мови; насамкінець стверджується, що фахівцям із топоніміки невідома географія димінутивів із -ėlis, -ėlis. Перш за все, хочу сказати, що географія згаданих суфіксів мені добре відо-ма6. Проблема тут зовсім інша. Значну частину багатоскладових назв боліт із цих ареалів у картотеці топонімів подано із суфіксом -ėlis. Так їх записували навіть мовознавці, тому під час дослідження назв боліт неможливо було встановити причини такого їх подання за даними живого мовлення. Можливо, нормативну форму надавали самі збирачі топонімів, тим паче що в літературній мові такі топоніми традиційно7 подаються із -ėlis, наприклад, Švenčionėliai, Gedžiūnėliai, Mielagėnėliai. З іншого боку, деякі назви боліт, особливо зафіксовані вже в другій половині XX ст., із -ėlis могли вимовляти й самі місцеві жителі під впливом літературної мови. Отже, це не лише лінгвістична, а й соціолінгвістична проблема, тому дослідникові доводиться вирішувати, чи реконструювати, спираючись на встановлені ареали вживання суфіксів -ėlis, -ėlis, таку назву болота, якою вона мала б бути, чи враховувати також дані збирачів8. 4 Пор. — площа болота Gelžė у міжвоєнний період становила кілька сотень гектарів! 5 Такі дані записав лісничий Stasys Rimkevičius, а повідомив лісник Benys Taraškus. 6 Я навіть родом із цього ареалу (Linkmenys), де і в трискладових, і в багатоскладових словах уживається суфікс -ėlis, і добре знаю свій рідний говір. 7 Таку традицію ще в міжвоєнний період сформували Antanas Salys, Juozas Balčikonis та інші. 8 Наприклад, у синхронних дослідженнях словотвору ойконімів аналізують унормовані топоніми, тому й в ойконімах, утворених від багатоскладових слів, виокремлюють лише суфі- 108 Pastabos Слід додати й те, що В. Віткаускас неправильно інтерпретує моє припущення щодо впливу латиської або слов’янських мов. Насамперед я ніде не стверджую, що -elis у жемайтській і віленській говірках верховинської литовської мови — відповідно наслідок впливу латиської та слов’янських мов. Я лише намагаюся знайти пояснення, чому багатоскладові гелоніми із закінченням -elis зафіксовано також у тих місцевостях, де зазвичай мала б бути демінутивна суфіксація -ėlis: на півдні, північному сході Литви та на території навколо Жельви, Алунти, Руднінкая9. Принаймні деякі такі гелоніми на -elis (-elė) справді могли виникнути внаслідок слов’янізації; пор. фіксацію литовських назв населених пунктів і особових імен подібної структури у слов’янських джерелах: Tra[f]zkunele10 1744, 1771, Traszkunele 1775, 1784 = лит. Troškūnėliai (пор. волость Трошкунай), Wilunele 1784 = лит. Vilūnėliai (село у волості Єзнас); Vanagelis11 1689 (Скаруляй) = лит. Vanagėlis, Wederelis 1626 (Каунас) = лит. Vėdarėlis, Zemoytel 1628 (Каунас) = лит. Žemaitėlis тощо. Laimutis Bilkis Інститут литовської мови P. Vileišio g. 5, 10308 Vilnius, Lietuva Про нові пошуки закінчень дієслів 3-ї особи Давно відомо, що форми 3-ї особи литовських дієслів, не розрізнювані за числом, відповідають чистим голосним основам і не мають жодних слідів того, що вони коли-небудь мали закінчення. Цю особливість литовської мови Пізані, Топоров, Іванов, Шмальстіг та багато інших дослідників вважають особливо важливою для реконструкції первісного стану дієслова й типології мов. Вона чітко відображена в синхронній системі литовського дієслова, де голосні кінцеві елементи основ 3-ї особи є основою творення багатьох форм. га -ėlis (див. Razmukaitė, M. Литовські ойконіми із суфіксами. Докторська дисертація, Вільнюс: Інститут литовської мови, Університет Вітовта Великого, 1998, 34–35, 36–40). 9 Див. Bilkis, L. Литовські суфіксальні демінутивні гелоніми. Acta Linguistica Lituanica 41, 1999, 70. 10 Історичні топоніми наведено за картотекою історичних топонімів відділу ономастики. 11 Історичні особові імена наведено за картотекою історичних особових імен відділу ономастики. 109