Apie Konstantino Sirvydo „Promptuarium“ egzempliorių

ZIGMAS ZINKEVIČIUS ПРО ПРИМІРНИК PROMPTUARIUM КОНСТАНТИНА СІРВІДА Зберігся лише один дефектний примірник найдавнішого словника Константина Сірвіда, без титульного аркуша; він зберігається в Москві, у Центральному архіві давніх актів. Історикиня Інге Луошайте встановила, що він називався не Трьохмовний словник (так називався пізніший словник Сірвіда, який неодноразово перевидавали), а Скарбниця польських, латинських і литовських слів, латинською мовою Promptuarium dictionum Polonicarum, Latinarum et Lituanicarum. Словник із такою назвою було виявлено в рукописному списку книг бібліотеки діяча Реформації Саломона Рисінського (помер 1625 р.), а крім Сірвіда, тоді ніхто більше не видавав литовського словника. Дослідник словників Сірвіда Казимерас Пакалка за водяними знаками встановив, що його видано до 1620 р. Вінцас Урбутіс з’ясував, що Promptuarium дуже відрізнявся від пізнішого словника Сірвіда. Це був зовсім інший словник, значно меншого обсягу. Детальніше про все це див.: Zigmas Zinkevičius. Мова давніх писемних пам’яток (Історія литовської мови, том III), Вільнюс: Mokslas, 249–250. Литовська католицька академія наук 2008 р. видала акти візитації Браславського деканату за 1782–1783 рр.: Візитація Браславського деканату 1782–1783 рр., проведена за розпорядженням віленського єпископа Ігната Якуба Масальського (Джерела історії Литви 7), упорядник Ромуальдас Фірковічюс. Вільнюс: Католицька академія, 2008. У списку книг парафіяльної бібліотеки (с. 272), вміщеному в акті візитації парафії Друкшяй (Дрисвяти) у цьому збірнику документів (с. 249–274), є такий запис: Promptorium Exemplorum 1. Найімовірніше, це старий словник Сірвіда. Написано Promptorium замість Promptuarium, однак і назви інших книжок у списку не вирізняються точністю, їх дуже скорочено. У ті часи парафія Друкшяй була ще литовською, мало полонізованою. Це видно з литовських назв поселень, записаних лише польською мовою, таких як Auksztagiry, Berženiszki, Kiszkieliszki, Mažutyszki, Posamanie, Żwirynie тощо. До речі, в актах візитації парафій, розташованих далі на схід, — Апсо, Браслава, Друї, Іказні, Погоста, — також є багато литовських топонімів, які свідчать про те, що цей край тоді ще не був полонізований, а лише зазнавав польського впливу. Приклади: Berželi, Bindryna, Daubory, Dowiaty, Dukieliszki, Czepuki, Ejwidowicze, Januciszki, Jody, Jurgiszki, Kiszkieliszki, Pastabos / Notes 169 ZIGMAS ZINKEVIČIUS Kumpinie, Łapinie, Micele, Mylasze, Milki, Minawty, Narucie, Narejkiszki, Pirtynie, Pliki, Plikiszki, Poberże, Podziszki, Purwiniszki, Puszkele, Rymucie, Rowbie, Swiluki, Śniegiszki, Szakiela, Szalcinowo, Szarkowszczyzna, Szaury, Schemele, Szewieliszki, Trakiele, Wajcie, Warnele, Warniszki, Wejeliszki, Werki, Wilkieliszki, Żejmiany, Żusele, Żwirble, Żwirbliszki, Żwirynie. Можливо, священникам, які не знали литовської мови, литовський словник був актуальним і потрібним. Цікавим є запис у списку книг (с. 341) з акта візитації парафії Міори (поруч із парафіями Друї, Іказні та Дісни) (с. 331–342): Nabożeństwo codzienne językiem łotewskim. Малоймовірно, що тут помилилися, записавши językiem łotewskim замість litewskim (пор. литовські назви цієї парафії: Gierwiaty, Ożugiary, Parszeli тощо), тим паче що ми не маємо жодних відомостей ні про книжку чи рукопис із щоденними богослужіннями литовською мовою, ні про самі такі богослужіння. Найімовірніше, тут записано латиську книжку (можливо, рукописну?). У ті часи латиська мова могла бути потрібною священникам парафії Міори. Можливо, там мешкали й латиші; пор. назву поселення Łotyszki та в сусідній парафії Друя — Łotysze. Усе це мало б зацікавити дослідників історії латиської мови, яким варто було б вивчити згаданий запис у контексті історії латиської мови. 170 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV