Imitatyvinės kilmės veiksmažodžiai prūsų kalboje

AUDRONĖ KAUKIENĖ Клайпедський університет Напрями наукових досліджень: історія дієслова, прусистика. ДІЄСЛОВА ІМІТАТИВНОГО ПОХОДЖЕННЯ В ПРУССЬКІЙ МОВІ Походження дієслів імітації в прусській мові АНОТАЦІЯ У статті розглядаються терміни, пов’язані з утворенням нових слів. Пояснюється поняття імітатива. У пам’ятках прусської мови відшукуються імітативи або дієслова імітативного походження, розглядаються особливості їхньої структури. Східнобалтійські імітативи порівнюються з прусськими. АНОТАЦІЯ У статті розглядається термінологія, пов’язана з утворенням нових слів, і викладається поняття імітативів. У джерелах давньопрусської мови зібрано дієслівні імітативи та дієслова імітативного походження й проаналізовано їхні структурні характеристики. Імітативи давньопрусської мови порівнюються з імітативами східнобалтійських мов. ТВОРЕННЯ НОВИХ СЛІВ ІМІТАТИВНИМ СПОСОБОМ Нові слова в мові можуть утворюватися досить різноманітно. Найвідоміший спосіб — словотвір, особливо морфологічний словотвір, заснований на принципі бінарної подільності: базове слово (або слова) і похідне. Словотвором називають також інший спосіб виникнення слів, за якого їхня структура не змінюється, але змінюється функція або значення. Це синтаксичний або семантичний словотвір. Більшість слів у мові утворюється способом словотвору (особливо морфологічного). КЛЮЧОВІ СЛОВА: похідне (дериват), форматив, переформатив, розширене утворення, імітативи. КЛЮЧОВІ СЛОВА: дериват, форматив, перформатив, експансив, імітативи. Straipsniai / Articles 31 AUDRONĖ KAUKIENĖ нових слів, і їх можна називати похідними. Слова можуть виникати й іншими способами, не спираючись на інші (тобто базові) слова, — шляхом безпосереднього творення нових слів або переформування старих. Це може бути розширення кореня¹ або переформування основи зі зміною структурного типу², хоча в працях лінгвістів їх часто плутають зі словотвором (докладніше про це див. Kaukienė 2005). Так виникають розширені утворення або переформативи. Один із найменш досліджених способів — творення (створення) нових слів іміта￿тивним способом. Так утворюються безпосередні формативи (імітативи або ономатопоетичні слова), які наче наслідують звуки дійсності (найчастіше) або образи, рухи. Імітативи можуть належати до різних частин мови. Зазвичай так виникають емоційно-експресивні частини мови (вигуки та слова-звуконаслідування), наприклад: ой, тррр, плюх. Подібним чином можуть виникати й дієслова, для яких формуються корені та надається певна морфологічна форма, необхідна дієслову (дзижчати, щебетати). Інші частини мови імітативно утворюються рідше, хоча імітативи можуть бути й серед іменних частин мови, особливо іменників. Для імітативів характерна іконічність. Їх можна розпізнати за тісним зв’язком між звуковою структурою та конкретною семантикою. Крім того, імітативам властиві «важкі корені», що містять багато приголосних, дифтонгів і поєднань голосних. Із значенням найчастіше пов’язані приголосні, наприклад: шиплячі š, ž (позначають шелест, гудіння: шумить, гуде, шумує), r (позначає вібрацію, тремтіння: тремтить, дрижить) тощо. Іноді виникають синоніми з близькими значеннями та структурою, що різняться окремими приголосними або голосними (пор. гарчить, гурчить, дзижчить), однак варіювання консонантизму чи вокалізму не є закономірним і не вкладається в систему регулярних чергувань голосних або приголосних. ¹ Розширення кореня часто відзначають у лінгвістичній літературі (особливо в етимологічних працях), але нерідко плутають із морфологічним словотвором. Під час розширення кореня до давнього базового кореня приєднується новий елемент — розширювач. Наприклад, від базового кореня іє. *ten- (лат. teneo ‘тягну’, лит. tėvas ‘батько’) за допомогою розширювачів -s- або -p- утворюються дієслова лит. tęsti ‘тягнути’, прус. tienstwei ‘тягнути’ і лит. tėmpti, лат. tiept(iês) ‘опиратися, упиратися’. У новоутвореному слові до розширеного кореня приєднуються також необхідні словозмінні елементи. Однак розширення — це питання не морфології, а фонетики (або морфонології). Елементи, що розширюють корінь (розширювачі), іноді дещо модифікують значення, однак немає підстав говорити про словотвірне значення. Утворене таким чином слово можна називати розширеним утворенням. ² Слова можуть виникати від того чи іншого кореня шляхом переформування основи зі зміною структурного типу. У литовській і латиській мовах від одного кореня можуть виникати два або більше дієслів із відмінностями в категорійному значенні (розгалуження кореня). Так поряд із дієсловами на (i)a- або na-основу утворюються інфіксальні дієслова або дієслова на sta-основу з тим самим коренем, наприклад: лит. kelti – kẽlia / kìlti – kỹla; лат. celt (el) – ceļu / cilt – cìlstu. Іноді дієслова можуть просто змінювати структурний тип, краще пристосовуючись до категорійного значення, пор. лит. gėma → gimsta, лит. degti, dėga ‘горіти, запалювати’, ‘палати’ → діал. dėgia ‘(за)горається, (за)палює’ або dėnga ‘тліє, (при)пригорає’, лат. degt, degu ‘горіти, палати’, degt, dedzu, dedzu ‘розпалювати, розводити вогонь’. Ще один різновид зміни структурного типу — узагальнення суфікса минулого часу в інфінітиві (і вторинна тематизація у формах минулого часу), пор. reikti, reika, reikė (така парадигма досі вживається в східноаукштайтських говірках) → reikėti, reikia, reikėjo. Так виникли також дієслова типу tekėti (див. Jakulis 2004: 155–156, 162), можливо, і деякі слова з іншими суфіксами (наприклад, žinoti, giedoti). Переформування основи не можна вважати морфологічним словотвором, оскільки воно не пов’язане зі словотвірним значенням. Такі переформовані слова можна називати переробленими утвореннями (переформативами). 32 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Imitatyvinės kilmės veiksmažodžiai prūsų kalboje рамки чергувань. Це пояснюється тим, що це не споріднені слова, а самостійно сформовані безпосередні звуконаслідування, утворені шляхом імітації подібних звуків, образів або рухів. Слова імітативного походження нерідко називають звуконаслідувальними (німецькою lautnachahmend, російською звукоподражательные), проте це не зовсім точно. Хоча багато імітативів є наслідуваннями звуків, вони можуть означати не лише звуки, а й рух, образи (varvėti, tvieksti, blizgėti тощо). Імітативи можуть бути різного віку. Найновіші розпізнаються за особливо виразним зв’язком між морфонологічною будовою та значенням. Важливий критерій визначення давності імітативів — етимологічні дані. Що більше слово має відповідників у споріднених (особливо віддаленіших) мовах, то давнішим його можна вважати. Слова могли формуватися імітативним способом із найдавніших часів. Згодом тісний зв’язок між структурою і семантикою послаблювався внаслідок закономірних фонетичних змін або розвитку значення. Іноді різні способи словотворення або формотворення можуть доповнювати один одного. У цьому разі важливо, що з імітативів — безпосередніх звуконаслідувань — морфологічним способом або шляхом розширення кореня можна утворювати чи переформовувати нові імітативи, наприклад: kar̃kti – karksėti, karksóti, bùmpt – bumbsėti тощо. До коренів можуть приєднуватися морфологічні чи морфонологічні елементи, що формують основу, але не мають словотвірного значення, зокрема суфікси (ulbėti, čiurlenti). Нерідко ці слова мають ознаки редуплікації й іноді нагадують відповідні типи звуконаслідувань (вигуки-імітації): bùrbti, dundėti, tirtėti, пор. bur-bur, dun-dun, tir-tir тощо. Однак такі звуконаслідування не можна вважати твірними словами; крім того, такі слівця не завжди трапляються поряд із дієсловом (наприклад, zirzėti). ІМІТАТИВИ У ПРУССЬКІЙ МОВІ У прусській мові, як і в інших балтійських мовах, могли бути різні імітативи. Однак імітативи прусської мови, особливо дієслівні, майже не досліджені. В Ельбінгському словничку дієслів немає. Більшість слів — іменники, можна знайти й іменникові імітативи. Деякі назви птахів звучать дуже експресивно; вони часто пов’язані з певними звуками, пор.: droanse [drōᵃnze] ‘деркач’, prapolis [parpulis] ‘одуд’, gerto ‘курка’, gertis ‘півень’, tresde ‘дрізд’ тощо. Звуконаслідувальною, здається, є й сама назва птаха pepelis [pipelis] або [pipalis] (пор. pip-palins K). Крім того, назви як птахів, так і інших тварин можуть бути пов’язані з певними характерними рухами: weware ‘білка’, spurgis ‘горобець’. Деякі з таких іменників можуть бути безпосередніми звуконаслідуваннями, а інші — утвореними від дієслів імітативного походження. Найнадійніше вважати безпосередніми звуконаслідуваннями ті слова, які утворені редуплікацією (penpalo ‘перепілка’, werwirsis ‘жайворонок’, weware ‘білка’ тощо). Деякі приклади можна вважати девербативами, наприклад: spurgļis ‘горобець’: лит. spur̃gti, -ia ‘тікати, поспішати’ і ‘махати крилами, дзижчати’ (приклади в LKŽ — з Малої Литви Straipsniai / Articles 33 AUDRONĖ KAUKIENĖ (Mitl50, NdŽ, KŽ)), латис. spurgt, -dzu ‘(про птахів) літати, пурхати’. Шкода, що за похідними формами не можна судити про структуру твірних дієслів. Так чи інакше, ці приклади показують, що імітативи в прусській мові, безперечно, були. У катехізисах через характер тексту важко очікувати великої кількості імітативів. Імітативи властиві не кожному тексту. Вони зовсім не властиві науковому мовленню, якому чужі і емоційність, і експресивність; їх не може бути багато в серйозних релігійних текстах катехізисів. У східнобалтійських мовах дієслівних імітативів досить багато, тому ймовірно, що вони, безперечно, мали бути й у живій прусській мові. Завдання цього дослідження — шукати дієслівні імітативи в пам’ятках прусської мови. Мета — відібрати всі приклади з прусської мови, які можна вважати імітативами або які можуть бути імітативного походження, та оглянути їхню морфологічну структуру, зіставляючи з дієслівними імітативами у східнобалтійських мовах. ВІДБІР ПРИКЛАДІВ Для аналізу намагаються відібрати передусім ті дієслова, імітативний характер яких викликає найменше сумнівів, — у них наявний безсумнівний зв’язок між семантикою та морфонологічною структурою. На жаль, таких прикладів дуже мало. Тому розглядаються всі дієслова, хоч трохи подібні до імітативів, особливо ті, що мають звукове значення. Крім того, оглядаються й ті приклади, які мають споріднені імітативного типу в інших мовах, наприклад: пр. stēn- / stin- «терпіти»: східнобалтійське *sten- «стогнати, кректати» (у прусській мові значення абстрагувалося) — лит. stenėti, stēna, -ėjo, лат. stenēt, stenu, -ēju. Імітативне походження таких дієслів, хоча його досить легко відновити, усе ж стерлося. Відкинуто дієслова, звукове значення яких не має відповідної звукової структури й яку вже неможливо реконструювати на підставі інших мов. Іноді нелегко визначити, чи слово, пов’язане зі звуком, справді є імітативом. Між імітативами та словами з нейтральним значенням є дієслова, що означають мовлення або спів. Одні дієслова мовлення є очевидними імітативами: своєю звуковою структурою вони відображають процес мовлення, проте в інших значення мовлення виникло інакше. Для багатьох дієслів мовлення імітативне походження легко відновити. Чимало таких прикладів є в литовській літературній мові та діалектах. Вони втратили експресивне забарвлення й означають лише мовлення, наприклад: kalba, šneka, dudėna, niūkia. Нерідко такі дієслова мають негативне, зневажливе емоційне забарвлення, пор. лит. tarškia, trāta3. В інших мовах значення мовлення також досить часто розвивається зі звукового, пор. нім. 3Гарні приклади такого типу можна знайти в «Метах» Крістійонаса Донелайтіса Metuose: Адже знаєш, як багато плюскають жінки за своєю вдачею, Що вони на гостинах задля домашніх потреб базікають. 34 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Imitatyvinės kilmės veiksmažodžiai prūsų kalboje sprechen, англ. speak (герм. spreb- «говорити» від «тріщати, кричати»). Корені звуконаслідувального походження мають і такі дієслова з префіксами: рос. говорить, давньорос. (із старослов’янської) глаго-лuть. Одним із таких дієслів могло б бути й пр. billīt «говорити»: лит. bylóti або лат. (at)bildēt «(від)повідати»: лит. bildėti. Дієслова цього типу (тобто імітативного походження) розглядаються в цій статті. Однак є й такі дієслова зі значенням мовлення (або співу), які не можна вважати імітативами ні синхронічно, ні діахронічно (етимологічно), наприклад: лит. giesdóti, sakýti, лат. dziedāt «співати», sacīt «казати», рос. немъ «т. с.». Корені цих слів історично не пов’язані зі звуками, вони мають інше походження. Такі дієслова є й у прусській мові, пор. gerbt «говорити», waitiāt «говорити», gerdaut «казати». Вони не вважаються імітативами, тому відмовляємося від їх аналізу. ПОРЯДОК АНАЛІЗУ Морфологічна та морфонологічна будова імітативів у литовській і латиській мовах має певні спільні риси. Вони можуть бути як кореневими дієсловами, так і префіксальними. Тому й прусський матеріал аналізується з метою виявити специфічні особливості структури. Спершу розглядаються кореневі (безпрефіксні) дієслова прусської мови, а потім — префіксальні дієслова, згруповані за префіксами. 1. КОРЕНЕВІ (НЕПОХІДНІ) ДІЄСЛОВА Кореневі імітативи східнобалтійських мов мають певні характерні для них структури. Структурні типи кореневих імітативів литовської мови такі: ia-основи (biržgia, burbia, žyžia, ziržia, zvīmbia), інфіксальні або sta-основи (pur̄psta, pāmpsta, kvęšta). До непохідних належать також змішані за типом a-основи із суфіксом -ėti (bùrzga, burzgėti; dùnda, dundėti, blìzga, blizgėti). Чимало дієслів такого типу є й у латиській мові, тому деякі імітативи або їхні структурні типи можна вважати спільними для східних балтів. Деякі з них уже досліджено й описано: про імітативні (звуконаслідувальні) дієслова ia-основи писала Jūratė Lubienė (Lubienė 2005: 161–171)4, а про імітативні дієслова a-основи із суфіксом -ėti — Erdvilas Jakulis (Jakulis 1996: 8–17; 2005). У прусській мові, очевидно, не сформувався дієсло- 4 У латиській мові кореневих імітативів набагато менше, ніж у литовській, а в слов’янських мовах їх майже зовсім немає (такі приклади, як давньосл. zvegą, zvęsti ‘verkünde’, рос. (церк.-слов.) звязу, звязать ‘співати, базікати’, рос. діал. звязу, звячь ‘гавкати’: лит. žvengti, žvangėti, латис. zviēgt ‘іржати’, мають корінь, розширений від і.-є. *ǵhuen- ‘tönen (звучати)’ (Pokorny 1959: 490–491, Vasmer II 88), і трапляються дуже рідко. Straipsniai / Articles 35 AUDRONĖ KAUKIENĖ вий структурний тип, що відповідає дієсловам литовської та латиської мов на a з суфіксом *-ē- (вони є переоформленими кореневими дієсловами: закінчення основи минулого часу *-ē узагальнилося в інфінітиві та деяких інших формах; у литовській і латиській мовах голосний ē основи претерита перетворився на суфікс інфінітива й минулого часу, і дієслово перестало бути кореневим; докладніше див. Jakulis 2004). Тому важливо знайти етимологічні відповідники дієслів цього структурного типу в прусській мові. У пам’ятках прусської мови засвідчено близько 70 кореневих дієслів. Їхні корені мають різну структуру, багато з них досить складні, містять чимало приголосних, дифтонгів і сполук голосного з сонантом5. Це дає підстави вважати, що серед них могли бути й імітативи, яким властиві складні корені. Хоча цілком надійних імітативів не знайдено, варто розглянути тут кілька прикладів: *trenk- / *trink- ‘ударити’, grīm- (grēm-?) ‘співати’ та sten- / stin- ‘терпіти’. *trenk- / *trink- ‘ударити’ Прусське дієслово походить від балтійського кореня *trenk- / *trink-, що означає ‘ударити’, ‘вдарити зі звуком’. Засвідчене у двох формах: trencke MBS ‘удар’ і pertrincktan III ‘затверділого (упертого)’. Прус. trencke MBS ‘удар’ можна зіставити зі східнобалтійським *trenk- / *trink- ‘бити, ударити’, пор. лит. treñkti, -ia, -ė, латис. triekt (iê), -cu, -cu ‘вдарити, ударити; гнати, проганяти’, trènkt (ê), tręncu, trencu ‘те саме’. Найдавнішим можна вважати звукове значення. Деякі слова цього кореня мають лише звукове значення, пор. дієслова лит. trinkėti, trìnka ‘гуркотіти’, trink­sėti, латис. (куршське?) trinkš(k)ēt, -u, -ēju ‘дзвеніти, звучати, брязкати’ або іменники лит. treñksmas, латис. truoksnis ‘шум’. Значення кореня схильне до змін. Окрім значення ‘ударити’, у східнобалтійських мовах сформувалися й інші, навіть досить віддалені значення: ‘гнати, проганяти’, ‘мити’ тощо. У значенні ‘гнати, проганяти’, окрім уже згаданих латис. triekt (iê) ‘(вдарити, ударити) гнати, проганяти’, trènkt (ê) ‘те саме’, пор. також латис. trinkt, tręncu, trinku ‘гнати’. Значення ‘мити’ має лит. triñkti, trèñka (|| treñkia), triñko || triñkė ‘мити (голову, волосся)’, переносно — ‘мочити, заливати під час сильної зливи’, розмовне ‘лаяти, ганьбити’, з префіксами також ‘бити, лупцювати’ (щодо семантичних зв’язків пор. також лит. pérti ‘бити’ і ‘мити, парити (у лазні)’). Своєрідне значення має також префіксальне латис. trīcēt ‘тремтіти, дрижати’. У східнобалтійських мовах імітативний характер кореня *trenk- / *trink- виразно відчувається, однак важко сказати, чи було так і в прусській мові, адже наявні приклади мають значен- 5 Кореневі дієслова прусської мови мають різну морфонологічну будову: у пам’ятках прусської мови виявлено 20 дієслів із закритими двозвуковими коренями (8 CeRC, 5 CaRC, 5 CiRC і 2 CuRC); дієслів із дифтонгічними коренями порівняно небагато — знайдено 9 лексем, що утворюють дві підгрупи (7 — із дифтонгом ei (CeiC, CaiC, CiC) і 2 — з au (CauC, CuC)); відкритих двозвукових коренів (CēR, CīR, CūR, CaR) виявлено 15 (5 із сонантом m, 4 з n, 3 з r і 3 з l). У пам’ятках прусської мови знайдено небагато відкритих дифтонгічних коренів — лише 8 (три закінчуються дифтонгом ei або голосним ī, а п’ять мають у фіналі au або ū). Крім того, у пам’ятках прусської мови знайдено 18 дієслів із вокалічними коренями (5 із відкритими і 13 — із закритими). Про це див. також Kaukienė 2011: 30. 36 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Imitatyvinės kilmės veiksmažodžiai prūsų kalboje …м’які емоційно досить нейтральні. Крім trencke MBS ‘ударити’, що означає биття, є ще один префіксальний приклад із III катехізису: Almechtiger Ewiger GOt+ / der du haft [...] den verflockten Pharao / mit allen den feinen im Roten Meer erfreufft – Wiffemufingis prābutkas deiws / kas tuo (= tou) affai [...] stan pertrincktan Pharao / fen wilfan fwaieis / en urminan iūrin aufkan=dinnons «Всесильний вічний Боже, який ти [...] того приголомшеного фараона з усіма його людьми в Червоному морі потопив» III 119/15. У цьому випадку значення абстрагувалося, перейшло у сферу психічної діяльності — pertrincktan ‘запеклого (упертого)’, тобто *‘приголомшеного, враженого’, пор. також лит. pritrenkti ‘приголомшити’. grīm- (grēm-?) ‘співати’ Можливо, і дієслово grīm- (або grēm-6) можна вважати імітативом; засвідчено одну форму активного дієприкметника grīmons (grīmikan grī-mons ‘той, хто (за)співав пісеньку’). Щоправда, дієслова зі значенням ‘співати або виспівувати’ не обов’язково є імітативами. Однак якщо реконструювати дієслівний корінь пр. *grēm- ‘співати, виспівувати’ і зіставити його зі східнобалт. *grēm- / *gram- ‘(гучно й глухо) звучати’ (лат. gremt, gremju, grēmu ‘бурмотіти’, лит. graméti ‘падати з гуркотом’: рос. греметь), то розглядуване дієслово також може мати імітативне походження. Звісно, пр. grīmons ‘той, хто (за)співав’ уже не означає ні гуркотіння, ні бурмотіння, отже, імітативність згасла. stēn- / stin- ‘страждати’ Пр. stēn- / stin- ‘страждати’: східнобалт. *sten- ‘стогнати, кректати’ — це кореневе дієслово: знайдено три форми дієприкметника минулого часу stenuns, styienuns, stīnons ‘той, хто страждав’ і абстракт stinsennien7 ‘страждання’. Східнобалтські дієслова лит. stenėti, stēna, –ėjo, лат. stenēt, stenu, stenēju дуже експресивні, і їх можна вважати імітативами. Подібні й відповідники в інших споріднених мовах (багато з них — також первинні дієслова): давньоангл. stenan ‘стогнати, нарікати’, середньонижньонім. stenen ‘стогнати’; старослов. stenati (з *stenti), stenįję ‘стогнати, нарікати’, рос. стена́ть, –аю ‘стогнати, нарікати’, гр. στένω ‘стогну, нарікаю’ < іє. *sten- ‘(гучно) 6 Корінь ī пояснюють по-різному — як ī або ē. Більшість дослідників реконструювали в корені ī (співвідношення між *grim- і *grīm- пояснюють як лит. gyrà: gìrti, пор. Trautmann 1910: 343, Leskien 1884: 327, Endzelīns IV 181, Toporov II 308; пор. реконструкцію Вільяма Шмальстіга /grī́muns/ (Schmalstieg 1974: 219)). Однак Вітаутас Мажюліс (див. Mažiulis I 410, 411) виводить ē з, реконструюючи *grēm- (*grē-muns, *grēmikā ‘пісенька’). Про це слово див. також Kaukienė 2011: 65. 7 У формах дієприкметників слід реконструювати *stēn- з довгим ē (пор. Mažiulis IV 157), яке в першому катехізисі позначене як e (stenuns I), у третьому відображено частину з переходом ē > до ī (stīnons III), а приклад із другого катехізису (styienuns II) можна читати по-різному. Іменник stinsennien у корені має in (Мажюліс реконструює *stinsen'an, а на його підставі — інфінітив *stintvei ‘страждати’. Про це слово див. також Kaukienė 2011: 68–69). Straipsniai / Articles 37 AUDRONĖ KAUKIENĖ стогнати, зітхати’. Ще давнішим є безпосередньо звукове значення, пор. лат. tonāre ‘гриміти, гуркотіти’, з якого могло розвинутися й значення стогону, зітхання, пор. санскр. stānati ‘гримить, гуркотить’ і дієприкметник stanant ‘той, що стогне’ (див. також Mažiulis IV 157–158, Karulis 1992: 293 і літературу). Однак прусське дієслово stēn- / stin- ‘терпіти’ не має ні експресивності, ні звукової семи; його значення абстрагувалося, перейшовши до сфери фізичної або психічної діяльності (стану). 2. ДІЄСЛОВА З СУФІКСАМИ У східнобалтійських мовах більшість суфіксальних дієслів є похідними. Особливо експресивними є похідні від імітативів: звуконаслідувальних слів, вигуків або імітативних дієслів, зокрема із суфіксами -čioti, -sėti, -telėti, наприклад: aikčioti, čiaukšėti (від čiaukš-sėti), pūrptelėti. Утім, суфіксальні дієслова можуть бути не лише похідними, а й безпосередніми формантами, наприклад: лит. biñdzinti, rėplinti, čiurlénti, kukúoti, bubénti, bu-bināt ‘хихотіти, фиркати (про коней); бурмотіти, бурчати’. Не завжди легко відрізнити суфіксальні похідні від безпосередніх формантів. Це дещо легше зробити в живій мові, тоді як у мертвій мові з нечисленними писемними пам’ятками такі питання нерідко залишаються нерозв’язаними. Imitatyvinės kilmės veiksmažodžiai prūsų kalboje 2.1. Суфікс -in- Більшість балтійських дієслів із суфіксом -in- (латв. -inā-) є похідними — девербативами (або деномінативами) — і мають каузативне значення, пор. балт. *aug-in(ā)- ‘вирощувати’ (лит. auginti, латв. aûdzinât, прус. auginnons ‘той, хто виростив’) від балт. *aug- ‘рости’ (лит. áugti, латв. aûgt). У східнобалтійських мовах трапляються також безпосередні імітативи із суфіксом -in-, які не завжди легко відрізнити від похідних, утворених від кореневих дієслів імітативного походження, пор. лит. liurlinti або čirškinti. У литовській мові «чимало дієслів із суфіксом -inti утворено від дієслів звуконаслідування або ж безпосередньо створено шляхом наслідування звуків» (LKG II 264). Такі дієслова є і в латиській мові: «[...] дієслова з -inât, що відтворюють звуки»: bubinât, purpinât «клекотіти» [...], пор. лит. bùbinti, bubénti» (Endzelīns 1951: 842–843). У пам’ятках прусської мови дієслова із суфіксом -in- становлять найчисленнішу групу суфіксальних дієслів — майже 50 (їх не завжди можна відрізнити від дієслів із суфіксом -ī-, оскільки деякі приклади можуть мати подвійні форми — як з одним, так і з іншим суфіксом⁹). Імітативами можна вважати два прусські приклади: *klum-st-in- ‘стукати’ і *zwaikst-in-/ī- (або *swaikst-in-/ī-) ‘світити’. *klum-st-in- «стукати» Маємо пару форм: klumstinai «стукає», klumstinaitai «стукайте»: öffne die Thür {der oder die} dem / der da anklopffet – etwer=відчини двері {тому або тій}, хто стукає тут – кожному «відчини ті двері {або ті, що належать} тому, хто тут стукає» III 119/1–2; Klopfet an / so wirdt euch auffgethan – klumstinaitai tijt wīrst iou=mus etwiriuns «стукайте, і вам відчинять» III 117/26. важко сказати, чи прусське klumstint «стукати» є безпосереднім утворенням, чи похідним від звуконаслідування або якогось кореневого дієслова. Якщо klumstint є девербативом, слід припустити, що в прусській мові існував кореневий імітатив (пор. *klump- або *klumb-, див. Mažiulis II 224–225). Від словотвірної інтерпретації залежить також реконструкція суфікса. Елемент -st- може належати до твірного звуконаслідування¹⁰ (-st-in-) або бути частиною дієслівного суфікса (суфікс -stin- може бути переоформленим балтійським ітеративним суфіксом -stī-). *zwaikst-in-/ī- (або *swaikst-in-/ī-) «світити» (er- «об-», po- «по-») Є три форми з префіксами: erschwāigstinai «освітлює», poswāigstinai «(нехай) посвітить» і erschwāistjuns «освітивши»: Gleich wie er die gantze Christenheit / auff ⁹ Співіснування цих суфіксів засвідчене в усіх балтійських мовах, пор. балтійське *māk-ī-/-in- «навчати»: лит. mókyti, móko і mokinti, лат. mācît, mācu, mācīju «навчати» і mācinât, прус. mukint (*mākint) «навчати», mukints «навчений». ¹⁰ Можливе твірне звуконаслідування може містити елемент st або не містити його, пор. лит. klùm або klum «гупати, стукати» (Klùm klùm klùm хтось там застукався, постукав.), «тупотіти» (Тільки чую, як хтось туп-туп-туп і пробіг [там] під вікнами.) або klùmst «туп-туп» (А третій клишоногий — туп-туп, і пошкутильгав.). Straipsniai / Articles 39 AUDRONĖ KAUKIENĖ Покликає на землі / збирає / просвічує / освячує – Ainawijdei kādi (= kāgi) tans ſtan poſtippin Chriſtiani=ſkan / noſemmien preiwacke ſenrīnka / erſchwāigſti=nai / ſwin-tina «Так само, як він кличе на землю всю християнську громаду, збирає її, просвічує, освячує» III 45/16–17; Der HERR erleuchte ſein Angeſichte ober euch und ſey euch gnedig – Stas Rikijs poſwaigſtinai ſwaian Proſnan kirſchewans / bhe boūse ioūmas etnijwings «Хай Господь (те)просвітить своє обличчя над вами і буде милостивий до вас» III 133/14; der Heylige Geyst hat mich durchs Euangelion be=ruffen / mit seinen Gaben просвічує – stas Swints Noseilis ast mien praſtan Euangelion perwūka=uns / ſen ſwaians Dāians erſchwāiſtiuns «Святий Дух покликав мене через Євангеліє, своїми дарами просвітив» III 45/13. Етимологічне (і словотвірне) пояснення залежить від того, як ми прочитаємо приголосні кореня. На початку кореня можна реконструювати як s (Mažiulis I 287), так і z (Trautmann 1910: 442, Toporov II 84–85). Якщо на початку кореня бачимо s, дієслово можна пов’язати з лит. šviẽsti, давньослов. světъ «світло», санскр. śvetaḥ «білий». Якщо ж припускаємо, що на початку кореня було z, тоді дієслово (і пов’язані з ним іменники swaikstan «світло», Suaixțix «той, хто світить») можна пов’язати з лит. žvaigždė, латис. zvaigzne, zvaigzna, zwāigzde, zwaizde (пор. Trautmann 1910: 442, Schmalstieg 1974: 193). Якщо реконструюємо прусське дієслово *swaikst-in-, то основою могло бути абстрактне *swaikstan «світло» (Mažiulis I 287). Įvairūs šviesos dievo užrašymai šaltiniuose (žr. Balsys 2010: 239–242) leidžia atstatyti ir Švaistiką, ir Svaikstiką, ir Žvaigždiką. Отже, і щодо походження, і щодо словотвору залишається чимало неясностей. Проте видається переконливішим припускати, що основою могло бути не абстрактне іменник, а дієслово *zweigz(d)- або *sweis- «світити». У більшості форм розглядуваного дієслова наприкінці кореня пишеться g (за винятком erschwāistiuns). Тому особливо привабливим видається зіставлення з латис. zvaigstīties «блищати» (із суфіксом -st-ī). Можливо, і в прусському дієслові *zwaik-st-in-/-ī- елемент st- є розширенням суфікса. У такому разі обидва дієслова із суфіксом -in- (*klum-st-in- «стукати» і *zwaik-st-in-/-ī- «світити») мають -st- між коренем і суфіксом. Якщо цей елемент належить до суфікса, прусські суфікси -st-in- або -st-ī- можна, ймовірно, зіставити зі східнобалтійським ітеративним суфіксом -st-ī- (тим паче, що суфікси -in- і -ī- історично дуже близькі). Навіть саме дієслово *zwaikst-in-/-ī- має обидва варіанти суфікса -in- || -ī-: форми теперішнього часу erschwāigstinai і poswāigstinai мають -in-, а дієприкметник erschwāistiuns має лише -ī-. 2.2. Суфікс –ī– У пам’ятках прусської мови є досить численна група дієслів із суфіксом –ī–, який чергується з –ē– або –ā–, наприклад: klausīton «слухати», klausēmai «слухаємо»; billīt-wei «говорити, мовити», billē / billā «говорить, мовить», billēmai «говоримо, мовимо», billai, billāts, 40 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Imitatyvinės kilmės veiksmažodžiai prūsų kalboje bille «говорив, мовив». Однак точно підрахувати їх не так просто. По-перше, як уже згадувалося, суфікс -ī- тісно пов’язаний із -in- (див. 2.1); є дієслова, що мають форми як з одним, так і з іншим суфіксом. Крім того, дієслова із суфіксом -ī- можна сплутати з дієсловами, що мають суфікс -ē- (довге ē у говірках катехизису звужується і часто позначається як довге ī). Чергування суфікса -ē- / -i- у прусській мові дуже рідкісне. Більшість давніх дієслів i-основи із суфіксом -ē- у прусській мові перебудувалися за типом із суфіксом -ī- / -ē- / -ā-, і збереглося лише кілька (Kaukienė 2004: 204–206). Їх упізнаємо за формами теперішнього часу i-основи. Безсумнівним прикладом цього типу є turrettwey, turryetwei (turrītwei, turīt, turrit з ī < ē) «мати», теп. ч. 1-ша ос. turri, 2-га tur 20x, turri 10x, turei 6x, 3-тя turri 28x, turei 10x, turrei, ture, мн. 1-ша ос. turrimai 20x, мн. 2-га turriti 3x. Теперішній час дієслів із суфіксом -ī- / -ē- / -ā- має інший вигляд, пор. milijt «любити», millē «любить». Нарешті, якщо ми не маємо інфінітива чи інших інформативних форм, то не можемо точно знати, чи має дієслово змінний суфікс -ī- / -ā- / -ē-, чи незмінний -ā-. Ці суфікси можуть бути історично пов’язані, пор. прус. *bil-ī- «говорити» і лит. bylōti (з узагальненим суфіксом *-ā). Попри всі ці неясності, у пам’ятках прусської мови можна нарахувати понад 50 дієслів із суфіксом -ī-. У східнобалтійських мовах структура й функції відповідних суфіксів дуже різняться. У литовській мові, здається, немає прямих імітативів із незмінним суфіксом -ī- (-o-, -ė-). Щоправда, вони можуть траплятися з незмінним суфіксом -i- / -ij-, пор. džėžyti «рубати, бити, дощити» та ін. («Є також дієслова із суфіксом -yti, утворені наслідуванням звуків і такі, що означають тривалу або повторювану інтенсивну дію, пов’язану зі звуком» (LKG II 262)). Імітативи із суфіксом -ē- також нехарактерні. Переважно це девербативи зі значенням стану, наприклад: sėdėti, gulėti тощо. Однак імітативними, хоча й не прямими формальними утвореннями, є слова звукописного походження із суфіксом -sē-: purpsėti, čiepsėti тощо. У латиській мові ці суфікси зазнали значних змін, тому для зіставлення потрібен ретельніший історичний аналіз. Справжні імітативи із суфіксом -ī- у пам’ятках прусської мови знайти нелегко. Два приклади аналізують як імітативні або імітативного походження: *bil-ī- «говорити», *kal(t)s-ī- «звучати». *bil-ī- «говорити» Дієслово має багато форм, які очевидно засвідчують його належність до структурного класу -ī- / -ē- / -ā-: в інфінітиві суфікс -ī- (billītwei «говорити, промовляти»), у формах теперішнього часу -ē- або -ā- (billē, billā «промовляє», billēmai «промовляємо»), у минулому часі — -ē- або -ā- (billai «я промовляв», billāts «промовляв», bille «називав» та ін.): Ich bitte euch / wollet meine Beicht hören / und mir die Vergebung sprechen – as madli wans / Quoi=tīlaiti maian Grikauſnan kirdītwei / bhe mennei ſtan etwerpſennien billīt «я прошу вас, зволіть вислухати мою сповідь і промовити мені те прощення промовити» Straipsniai / Articles 41 AUDRONĖ KAUKIENĖ III 67/16; Darauff foll der Beichtiger ſagen – Noſtan turri stas Klauſi=8winks billit-wei „Ant to tūri tas nuodēmklauſys byloti“ III 71/8; Was sagt nun Gott von diesen Gebotten – Ka billā tēnti Deiws esse wis=sans schins Pallaipsans? „Ką byloja dabar Dievas apie visus šiuos paliepimus?“ III 37/8; Da vnser Herr Christus spricht Marci am letzten – Kāigi nouson Rikijs Christus billē Marci en pansdaumannien „Kaip mūsų viešpats Kristus byloja Morkaus paskutiniame“ III 61/9; Wir sagen dir Lob vnd Danck – Mes billēmai tebbei pogirsnan bhe dinckun „Mes bylojame tau pagyrimą ir dėką“ III 131/15; [...] von dem Baum / dauon Jch dir gebot / vnd ſprach: Du ſolt nicht dauon Eſſen – [...] eſſe ſteſmu garrin / Esse kawīdsmu as tebbei laipinna / bhe billai / Tu niturei eſſe ſteſmu iſt „[...] nuo to medžio, nuo kokio aš tau liepiau bei bylojau: Tu neturi nuo to valgyti“ III 105/9; Nam er das Brodt / dancket / vnnd brachs / vnnd gabs ſeinen Jüngern vnnd ſprach / Nemet hin / Eſſet – imma tans ſtan=geitin dīnkauts bhe līmauts / bhe dai ſwaimans / maldaiſimans / bhe billāts / immaiti ſwen / īdeiti „ėmė jis tą duoną, dėkojo ir dėkojo ir laužė bei davė saviems mokiniams ir bylojo: Imkite ten, valgykite“ III 75/4; Wie Sara Abraham gehoſam war / vnd hies jn Herr – kai Sara Abraham po=klūſmai bhe / bebille/ din Rikijs „kaip Sara Abraomui paklusni buvo bei vadino jį viešpačiu“ III 93/14; Nim [...] jn auff HErr / vnd wie du geſagt haſt – immaīs [...] ſten enſai Rikijs / kāi=gi tu affai billūns „imk [...] jį ant viešpaties, kaip tu esi bylojęs“ III 117/24. Корінь прусського дієслова *bil-ī- «говорити», як і литовського bylóti, можна було б виводити зі звуконаслідувального слова: балт. *bil- / *bel- чи *bal- «говорити, казати» від *«гриміти, гупати, відлунювати» (пор. Mažiulis I 142) < і.-є. *bhel- «відлунювати, гриміти», пор. давньоісл. bylja «гуркотіти, гриміти». Корінь часто розширюється, і тоді обидва значення (звуконаслідувальне й мовленнєве) можуть співіснувати, наприклад, лит. bildėti і латв. (at)bildēt «(від)казати». Попри звуконаслідувальне походження, експресивне значення розглядуваного прусського дієслова цілком стерлося. Дієсловом *bil-ī- перекладаються різні форми дієслів німецького оригіналу: sprechen «говорити», sagen «казати», hies «називав», однак у жодному випадку немає жодного звуконаслідувального відтінку значення. Отже, дієслово вже не можна вважати звуконаслідувальним. До речі, відповідник прус. billīt — лит. bylóti — не лише не має жодного зневажливого значення, пов’язаного зі звуком, а й вирізняється виразною семою урочистості. *kal(t)s-ī- «звучати» Дуже схожим на звуконаслідування (або похідне від звуконаслідування) є дієслово *kalts-ī- «звучати (lauten)». Зафіксовано дві форми теперішнього часу kaltzā11 і kelsai12 (*kalsā) «звучить»: Wie die Wort vnnd Verheÿſſunge Gottes lauten – kāigi ſtai wirdai 11 Приголосний t, якщо це не орфографічна помилка, міг відображати фонетично вставлений між l і s звук t. 12 Написане в кінці слова -i не обов’язково означає скорочення суфікса -āja (так припускають Mažiulis та деякі інші дослідники, див. Mažiulis III 99 і літературу), оскільки в пам’ятках прусської мови після голосного (особливо довгого) наприкінці слова дуже часто писали i. 42 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Imitatyvinės kilmės veiksmažodžiai prūsų kalboje bhe preibillīnai Deiw as kelfai «як ті слова й суфіксальні утворення Бога звучать» III 61/6; Der hat fie fagen und wie fie lauten – tans kan ftai billē / bhe kāigi ftai kaltzā «він має те, що вони промовляють, і те, як вони звучать» III 77/7. Форма теперішнього часу *kalsa дає змогу структурно тлумачити дієслово двояко — вбачати незмінний суфікс -ā- або змінний суфікс -ī- / -ē- / -ā-. Найчастіше реконструюють дієслово із суфіксом -ā- (інфінітив був би *kals-ā-t(wei); пор. Trautmann 1910: 361, Endzelīns IV 139, Mažiulis III 99–100, Schmalstieg 1974: 206). Однак, як свідчить похідне kalsīwingiskan, інфінітив міг мати й суфікс -ī- (*kals-ī-t(wei)13. Дієслово має давній звуконаслідувальний корінь *kal- / *kel- ‘видавати звук’, пор. латв. kaļûôt ‘базікати’, слов. редупл. kol-kolъ > колокол ‘дзвін’, давньоверхньонім. hellan ‘звучати’, гр. χέλαδος ‘шум’; у багатьох мовах є дієслова з цим коренем зі значенням ‘кликати’: лат. calāre, гр. χαλεῖν, хет. kaleš- тощо (див. також Mažiulis III 99–100, Schmalstieg 1974: 206 та літературу там). Тому потрібно встановити, до чого належить -s- — до кореня чи суфікса. Якщо це був би розширювач кореня, пр. *kal(t)s-ī- можна було б зіставити з лит. kalbėti14, тобто в обох випадках корінь *kal- розширений (приголосними -s- або -b-). Якщо приголосний -s- є розширювачем суфікса, він був би подібний до -s- в ітеративному суфіксі -s-ėti або суфіксі стану -s-oti литовських дієслів звуконаслідувального походження. Багато вже згаданих дослідників убачають суфікс -sā- і зіставляють розглядуване дієслово з лит. dilbsóti, murksóti тощо. Лише Vytautas Mažiulis (Mažiulis III 99–100) поряд із литовськими прикладами із суфіксом -soti наводить і споріднені форми із -sėti: linksóti та linksėti тощо. Якщо припустити, що інфінітив слід реконструювати не як *kal(t)s-ā-, а як *kal(t)s-ī-, змінний суфікс -ī- / -ē- / -ā- міг виникнути замість занепадного -ē- / -i-, і тоді ближчими були б литовські ітеративи із суфіксом -sėti (див. також 2.3). 2.3. Суфікс -ā- У східнобалтійських мовах можуть бути звуконаслідувальні слова, навіть прямі формальні відповідники із суфіксом -ā-, наприклад: лит. baubóti (: baũbti), mauróti, maumóti ‘їсти, набиваючи повний рот; ревти, гарчати; говорити невиразно, у ніс’, латв. brēkāt ‘кричати, ревти’ (: brekt ‘те саме’), trankāt ar trenkāt ‘ганяти, переслідувати’ (: trēnkt ‘те саме’). Щоправда, у латвійській мові вони трапляються дещо рідше й зазвичай є девербативами зі значенням інтенсивності, тоді як у литовській мові чимало прямих формальних відповідників («Дуже багато дієслів утворено за допомогою суфікса -(i)oti, що означає звуки чи образи» (LKG II 255)). 13 Прикметники із суфіксом -īwing- зазвичай утворюються від дієслів із суфіксом -ī-, див. також Kaukienė 2004: 102. 14 Значення ‘говорити’ могло легко розвинутися зі значення ‘кликати’, проте експресивне значення литовського дієслова стерлося, і його вже не можна вважати звуконаслідувальним. Straipsniai / Articles 43 AUDRONĖ KAUKIENĖ У пам’ятках прусської мови серед 19 дієслів із суфіксом *-ā- немає жодного, яке можна було б вважати звуконаслідувальним або яке могло б мати звуконаслідувальне походження. Лише якщо поряд із формою теперішнього часу *kalsā ‘звучить’ уявити інфінітив *kalsāt(wei), це був би єдиний приклад, щоправда, не із суфіксом *-ā-, а з *-sā-. Прусський можливий суфікс *-sā- не так просто зіставити з лит. -soti: похідні звуконаслідувального походження із суфіксом -soti (наприклад, dunksóti, burbsóti) означають стан, пов’язаний із положенням тіла, а звукове значення в них залишається лише тінню (пор. дієслова зі звуковим значенням із суфіксом -sėti, такі як dunksėti, burbsėti). 2.4. Суфікс -au- У східнобалтійських мовах дієслова із суфіксом -au- (або з історично пов’язаним із ним суфіксом -uo-)15 здебільшого є деномінативами. У литовській мові є також девербативи — ітеративні похідні від кореневих імітативів, пор. лит. stáugti — stūgauti (більше прикладів: LKG II 249, 253). Однак є й безпосередні формативи, тобто непохідні дієслова, утворені за допомогою суфікса -au- / -uo-, наприклад: лит. kukuóti, лат. kukuot ‘кувати’16 (пор. також рос. куковать ‘кувати’ — слов’янський суфікс -ова- відповідає балтійському -au-), лит. krū́pauti ‘здригатися’, šiūrúoti, лат. bauruot ‘ревіти’ тощо. У литовській мові безпосередні формативи частіше мають суфікс -uo-, тоді як із суфіксом -au- частіше трапляються девербативи з ітеративним значенням. У пам’ятках прусської мови є 16 дієслів із суфіксом -au-. Серед них — пара прикладів, які можна було б вважати імітативами: *mur-au- ‘бурмотіти’ і *wūk-au- ‘кликати, гукати’, хоча думки лінгвістів щодо їхнього походження розходяться. *mur-au- ‘бурмотіти’ Прус. *mur-au- «бурмотіти» має одну форму — це активний дієприкметник минулого часу murrawuns «той, хто бурмотів»: Сварився з рівними собі / бурмотів і лаявся на мою пані — Aſmai ſen mailei polligun ernertūns / Pri=ki maian waipattin murrawuns bhe klantiwūns «Я посварився з рівним собі, бурмотів на мою панітой, хто бурмотів і проклинав її» III 69/5. Це прусське дієслово зазвичай вважають запозиченням із нім. murr-en ‘бурчати, бурмотіти’ (Trautmann 1910: 380, Endzelīns IV 263, Mažiulis III 160). Бурмоті- 15У латиській мові від суфікса -au- залишилися лише сліди, тому в усіх випадках дієслова утворюються із суфіксом -uot, -uoju, -uoju. 16Це помітив і Яніс Ендзелін: «Знову ж таки, на -uoju закінчується кілька дієслів, що відтворюють звуки, наприклад, kukuoju (= лит. kukuoju)»; див. Endzelīns 1951: 811. 44 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Imitatyvinės kilmės veiksmažodžiai prūsų kalboje … виражається словами з коренем mur- у багатьох мовах: лат. murmur «бурмотіння», гр. μομύρω «бурмочу», лит. murmėti, латис. murmēt тощо (корінь можна вважати імітативним — lautnachahmend (Fraenkel 473)). Щоправда, усі ці імітативи мають редуплікований корінь, очевидно, тому прусське дієслово вважають германізмом. Нередуплікований корінь mur-, що закінчується на сонант, не властивий кореневим імітативам балтійських мов. У литовській мові кореневі імітативи основи ia зазвичай мають закриті корені. Якщо в корені є довгий голосний, дифтонг або змішаний дифтонг, його найчастіше додають, повторюючи початковий приголосний кореня (редуплікація), або додаючи формант šk (sk, zg, žg), або просто якийсь приголосний — найчастіше k, наприклад: baũ-b-ia, čĩr-šk-ia, mur-k-ia, dū-zg-ia, ū-k-ia, mū-kia тощо. Подібне спостерігаємо і в дієсловах основи a із суфіксом -ėti: dárda, čérška, birzga та ін. Однак безпосередні імітативи з вторинними суфіксами після сонанта можуть мати й неприкритий корінь, наприклад: čirénti, džirinti džyruoti. Тому цілком можливо вважати і прусське дієслово із суфіксом murrawuns питомим словом. *wūk-au- «кликати, кликнути» Пруське дієслово засвідчене у двох формах — безпрефіксній wūkawi «кликає» та префіксальній perwūkauns «покликавши»: Denn das Wort (Für Euch) fordert eitel Glaübige hertzen – Beggi sfas wirds (Per wans) wū=kawi wiffans druwingins firans «бо те слово (За вас) кликає всі віруючі серця» III 77/18–19; der Heylige Geyft hat mich durchs Euangelion be=ruffen / mit seinen Gaben erleuchtet – stas Swints Nosēilis ast mien praftan Euangelion perwūka=uns / ſen ſwaians Dāians erſchwāſtiuns «Святий Дух через Євангеліє покликав мене, своїми дарами просвітив» III 45/12–13. Походження цього дієслова дослідники пояснюють по-різному. Його можна вважати деномінативом і виводити від іменника wackis (Trautmann 1910: 466, Endzelīns IV 341). Однак зв’язок *wūk-au- з іменником малоймовірний. Такого висновку дійшов і Мажюліс: обговорюючи perwūkauns, він традиційно вважав його деномінативом (Mažiulis III 276), однак згодом, пишучи про безпрефіксну форму wūkawi «кликає, кличе», відмовився від цієї думки, запропонувавши вважати розглядуване дієслово девербативом і виводячи wūkawi від дієслова wackītwei «кликати, скликати» (Mažiulis IV 267). Подібне походження цього дієслова припускає і Вільямс Шмальстіг (Schmalstieg 1974: 172, 196). Проте пояснення як деномінативного, так і девербативного походження стикається з однією трудністю — в обох випадках у корені довелося б реконструювати чергування голосних a: ā (за LG ū). Однак чергування голосних у деномінативах не властиве, а девербативи із суфіксом -au- не мають кількісного чергування a: ā в жодній з балтійських мов. Походження дієслова *wūk-au- «кликати, скликати» можна було б пояснити й інакше, якби голосний кореня ū вважати давнім і не виводити з *ā. Тоді це дієслово Straipsniai / Articles 45 AUDRONĖ KAUKIENĖ можна було б зіставити з лит. ūkauti17. Дієслово із суфіксом ūkauti є інтенсивом від кореневого дієслова гукального походження ūkti, -ia18. Таких гукальних девербативів у литовській мові дуже багато, наприклад: čiŕskauti: čiŕkšti, šūkauti: šaukti, švilpauti: švilpti тощо. І семантично (ітеративне інтенсивне значення), і структурно вони дуже подібні до інших девербативів. Можна було б припустити, що пр. *wūk-au- утворене подібним способом, і тоді воно також було б девербативом. Однак кореневих імітативів дуже багато лише в литовській мові, у латиській їх зовсім мало, а в пам’ятках прусської мови не знайдено жодного. Тому девербативне походження розглядуваного дієслова також викликає сумніви. Отже, найімовірніше, пр. *wūk-au- — не девербатив, а безпосередній утвір гукального походження. Він міг виникнути з вигуку ū-ū. І за структурою, і за значенням до пр. *wūk-au- або лит. ūkauti дуже подібні дієслова лит. ūbauti (: ūbti, -ia, -ė) і латис. ūbuot «ухати». Вони означають кричати ū-ū, причому перед голосним суфікса вставляється k або b. Сюди можна додати й латис. ūjināt «голосно кричати ū-ū» — цього разу перед голосним суфікса -in-ā- вставляється j. Із звукового значення «кричати» досить легко може розвинутися значення «кликати». ВИСНОВКИ Дослідження показало, що в прусській мові справді були дієслівні імітативи. Хоча тексти релігійного змісту не дають підстав очікувати їхньої численності, наявний матеріал усе ж дає змогу судити про їхній характер і структурні особливості. Навряд чи в прусській мові сформувалися такі продуктивні класи кореневих імітативів, як у східнобалтійських мовах. Хоча кореневих імітативів литовської основи ia дуже багато, у латиській мові їх значно менше. Тому дуже важко 17 Основне (і давнє) значення цього дієслова — звукове: воно означає певний звук, який видають живі істоти (це можуть бути сови, пугачі, лисиці, білки, цвіркуни, малі діти тощо) або навіть неживі предмети (вітер, потяг). Однак воно може мати значення «кричати, кликати, перемовлятися перекликуючись» (пор. такі приклади з LKŽ: Діти в лісі ухкають, хочуть докликатися одне до одного. У лісі по черзі відгукувалися одне одному, а потім ухкали. У лісі ухкай, щоб не заблукати. Жито на пагорбі, яблука в саду — батько кликав, ухкав свою доньку та ін.). 18 Дієслово LKŽ ūkti, -ia, -ė, крім звичайних значень 1. «кричати, ухати (про сову, пугача, зайця тощо)»; 4. «гучно відлунювати, гудіти, звучати, шуміти, дзижчати»; 5. «видавати пронизливий звук, свистіти (про сирену паротяга, корабля)» тощо (пор. також DŽ ūkti, ūkia, ūkė. 1. «гудіти, відлунювати»; 2. «кричати (про сову, зайця)»), може означати й: 2. «кричати, галасувати, ухкати (переважно перекликаючись)» (Ми тут почали ухкати. Тільки й чути, як [парубок], ухкаючи, човгає по горищу до кутка й починає спускатися вниз. Налякавшись, вони починали ухкати біля стіни, стогнати, вовтузитися, стукати. 3. неперех. «невиразно говорити, бурмотіти» (Моя дитина дуже слухняна, коли залишається сама, вона собі ухкає). 46 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Imitatyvinės kilmės veiksmažodžiai prūsų kalboje очікувати на їхню наявність у прусській мові, у якій дієслів із основою ia було не так багато. Тим паче важко очікувати інфіксальних імітативів або імітативів з основою на sta (це новотвори литовської мови). Оскільки в прусській мові не сформувалася така структурно-семантична опозиція causativa / resultativa, як у східнобалтійських мовах, то не сформувалося й так багато дієслів з основою ia, тобто інфіксальних дієслів або дієслів з основою на sta. Крім того, у прусській мові, найімовірніше, не було дієслів, структурно відповідних східнобалтійським основам на a із вторинним суфіксом -ėti. Звісно, у живій прусській мові могли бути кореневі дієслова імітативного походження, однак за морфологічною та морфонологічною структурою вони не нагадували литовських чи латиських. Розглянуті кореневі приклади, хоча й мають імітативне походження, втратили експресивне значення. Їхні значення досить нейтральні, семи експресивності вже не відчуваються. Суфіксальних імітативів у прусській мові могло бути значно більше. Про це свідчать розглянуті приклади із суфіксами -in-, -ī-, -au- (деякі суфікси могли мати розширювачі -s- або -st-). У живій прусській мові прямих суфіксальних імітативів могло бути більше й вони могли бути різноманітнішими. Важко сказати, чи були похідні від імітативів, особливо девербативи. Це залежить від наявності кореневих імітативів. Якщо їх було небагато, то не могло бути й багато похідних. Багато прусських імітативних дієслів, очевидно, були безпосередньо утворені за формою. Цим вони близькі до слов’янських мов і відрізняються від східнобалтійських мов, у яких є багато суфіксальних похідних від кореневих імітативів. Структурні типи прусських дієслів також значно відрізняються від литовських і латиських. LITERATŪRA Balsys Rimantas 2010: Lietuvių ir prūsų dievai, dievės, dvasios: nuo apeigos iki prietaro. Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla. DŽ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, elektroninis variantas, vyr. red. Stasys Keinys. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: http://dz.lki.lt. Endzelīns Jānis I–IV: Darbu izlase 1–4. Rīga: Zinātne, 1971–1982. Endzelīns Jānis 1951: Latviešu valodas gramatika. Rīgā: Latvijas valsts izdevniecība. Fraenkel Ernst. Litauisches etymologisches Wörterbuch. Heidelberg: Carl Winter Universitätsverl.; Göttingen: Vandenhoeck und Ruprecht, 1962. Jakulis Erdvilas 1996: Tekėti, teka, tekėjo tipo veiksmažodžiai baltų kalbose. – Vakarų baltų kalbos ir kultūros reliktai. Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla, 8–17. Jakulis Erdvilas 2004: Lietuvių kalbos tekėti, teka tipo veiksmažodžiai. – Baltistica 38(1–2), 5–306. Straipsniai / Articles 47 AUDRONĖ KAUKIENĖ Jakulis Erdvilas 2005: Lietuvių ir latvių tekėti, teka tipo veiksmažodžiai. – Baltai ir jų giminaičiai (Tiltai, priedas Nr. 26). Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla, 93–110. Karulis Konstantīns 1992: Latviešu etimoloģijas vārdnīca 2, Rīga: Avots. Kaukienė Audronė 2004: Prūsų kalbos tyrinėjimai. Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla. Kaukienė Audronė 2005: Žodžių, jų dalių bei formų sudarymo būdai. Terminai. — Baltai ir jų giminaičiai (Tiltai, priedas Nr. 26). Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla, 133–138. Kaukienė Audronė 2011: Prūsų kalbos tyrinėjimai 2. Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla. Leskien Adalbert: Der Ablaut der Wurzelsilben im Litauischen. Leipzig: S. Hirzel, 1884. LKG I–II – Lietuvių kalbos gramatika 1–2, vyr. red. Kazys Ulvydas. Vilnius: Mintis, 1965–1971. LKŽ – Lietuvių kalbos žodynas, elektroninis variantas, redaktorių kolegija: Gertrūda Naktinienė (vyr. red.), Jonas Paulauskas, Ritutė Petrokienė, Vytautas Vitkauskas, Jolanta Zabarskaitė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008. Prieiga internete: www.lkz.lt. Lubienė Jūratė 2005: Gyvūnų garsus reiškiantys šakniniai veiksmažodžiai lietuvių ir latvių kalbose. – Baltai ir jų giminaičiai (Tiltai, priedas Nr. 26). Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla, 161–171. Mažiulis I–IV – Mažiulis Vytautas. Prūsų kalbos etimologijos žodynas 1–4. Vilnius: Mokslas, 1988–1997. Pokorny Julius 1959: Indogermanisches etymologisches Wörterbuch. Bern: Francke. Prūsų kalbos paminklai 1–2, par. Vytautas Mažiulis. Vilnius: Mokslas, 1966–1981. Schmalstieg William 1974: An old Prussian Grammar. Pennsylvania: Pennsylvania State University Press. Toporov I–V – Топоров Владимир. Прусский язык 1–5. Москва: Наука, 1975–. Trautmann Reinhold 1910: Die altpreussischen Sprachdenkmäler. Göttingen: Vandenhoek & Ruprecht. Vasmer I–IV: Фасмер Макс. Этимологический словарь русского языка 1–4, изд. 2. Москва: Прогресс, 1986–1987. Kiti straipsnio sutrumpinimai – kaip Vytauto Mažiulio Prūsų kalbos paminkluose. 48 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Imitatyvinės kilmės veiksmažodžiai prūsų kalboje The Origin of Verbs of Imitation in Prussian S U M M A R Y Imitation-based words can be recognized by the evident relationship between their sound structure and their specific semantic features. Those words are of iconic nature. Words of imitation-based origin are frequently referred to as vocalizations (lautnachahmend in German; звукоподражательные in Russian) but this term is not precise enough. Though the greatest majority of those words are used to imitate sounds, they can also denote movement and images (varvėti ‘dribble’, tvīksti ‘flash’, blizgėti ‘glitter’, etc.). Imitation-based words can belong to different parts of speech. As a rule, those words are interjections and onomatopoeic interjections. However, verbs can also have their imitation-specific character, and this is true of some directly – formed verbs, not only of the derivatives from parts of speech with a strong emotional and expressive meaning component in them. Imitation-based words can be also found among nominal parts of speech, especially in nouns, though their number in those parts of speech is not large. The present article is aimed at finding out the specific imitation-based verbs in Prussian recorded sources. Imitation-based words of verbal character are abundant in the East Baltic languages. This fact enhances the credibility that words of the same character could exist in Prussian as well. An attempt was made to select all possible examples from the recorded Prussian sources that could ‘lend themselves’ to the study of imitation-based verbs. The very character of text-specificity in Prussian records does not suggest a great abundance of imitation-based words in those texts. Thus, all verbs that appear to have the slightest resemblance to imitation-based words were studied, especially the ones with strong features of vocalization. Besides, the words that have connection with some other related words with imitation-based meanings in other languages were also examined. The morphological and morpho-phonological structure of imitation-based words in Lithuanian and Latvian has much in common. Those words are both root verbs and derived verbs. Specific structure-related features were searched for in the Prussian sources as well. First of all, a study of Prussian root-verbs (suffix-free verbs) was carried out, and then derivative verbs were analysed on the pattern of grouping them into certain categories according to difference in their suffixes. About seventy root-verbs in Prussian can be identified. They can be characterized by roots of different structure, in many cases this structure is quite complex, with multiple consonant and diphthong combinations. This fact is an indication of a possible imitation-based word formation, whose typical feature is complex root. However, we did not succeed in identifying fully convincing imitation-based words, and we focused our attention on the verbs that have a strong likelihood of being related to imitation-based verbs: *trenk-/ *trink- ‘hit’, grim- (grēm-?) ‘sing’ and stēn-/stin- ‘suffer’. There are about 140 suffixal verbs in Prussian recorded sources with the suffixes (–in-, –ī-, –e, –ā- and –au-). The numbers of verbs with one or another suffix vary. Most of those verbs Straipsniai / Articles 49 AUDRONĖ KAUKIENĖ have the closely related suffixes -in- and -ī-. A considerably smaller number of verbs have the suffixes -ā- and -au-. Thus, the verbs were analysed according to the word formation characteristics of the suffixes with reference to their possible imitation-based derivatives. Verbs with the suffix -in- in Prussian make up one of the biggest suffixal groups – up to 50 of them can be identified (though they are not always easy to distinguish from verbs with the suffix -ī- as some of the words have double forms, with one suffix or the other). These two Prussian verbs could be said to belong to imitation-bases words: *klum-st-in- ‘knock’ and *zwaikst-in-/-ī- (or *swaikst-in-/-ī-) ‘shine’. Verbs with the suffix -ī- are quite numerous, the suffix -ī- in them is often used interchangeably with the suffixes -ē- and -ā-, and it is not an easy matter to count them exactly. As it was already mentioned, the suffix -ī- is closely related to -in-. Besides, verbs with the suffix -ī- can be easily confused with the verbs having the suffix -ē- (when the long ē is narrowed and it is marked as a long ī). Despite these complications, it is possible to count more than 50 verbs with the suffix -ī- in Prussian though pure imitation-based words are hard to identify. Three examples were analysed as having imitation-based origin: *bil-ī- ‘speak’, *kalts-ī- ‘ring’ and *wak-ī- ‘invite’, ‘call’. There are also 16 verbs with the suffix -an- in Prussian records. Two among them can be treated as imitation-based words: *mur-au- ‘murmur’ and *wuk-au- ‘invite’, ‘call’ though linguists’ opinion of their origin differ. Research data show that imitation-based verbs really existed in Prussian. However, root-verbs among those Prussian words could not have been as abundant as in East Baltic languages, especially in Lithuanian. In turn, the number of suffixal imitation-based words in Prussian must have been much greater. The already discussed examples with the suffixes -in-, -ī-, -au- all give evidence of that; besides some of the suffixes could have contained the extending part -s- or -st- in them. The majority of Prussian imitation-based verbs are likely to have been directly formed words. This feature brings them close to Slavic languages and makes them different from East Baltic languages, which are characterized by abundant suffixed derivatives from imitation-based root-words. Structural types of Prussian verbs also differ considerably from those in Lithuanian and Latvian. Įteikta 2011 rugsėjo 6 d. AUDRONĖ KAUKIENĖ Klaipėdos universitetas Kretingos g. 41-30, LT-92303 Klaipėda, Lietuva [email protected] 50 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV