Juozas Aleksandravičius. „Kretingos tarmės žodynas“

АНТАНАС БАЛАЙШАЙТІС Напрями наукових досліджень: лексикографія, культура мови, термінологія. Юозас Александравічюс СЛОВНИК КРЕТИНГСЬКОГО ДІАЛЕКТУ Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2011, 512 p. ISBN 978-609-411-072-6 Слід радіти прагненням і праці литовських діалектологів. У 2011 р. Інститут литовської мови видав аж два словники говірок: другий том підготовленого мовознавцями цього інституту Дангулє Мікулєнєнє, Казісом Моркунасом і Алойзасом Відугірісом словника говірки Дівенішкес (608 с.) та словник кретингського діалекту Юозаса Александравічюса. Початок таким словникам поклала увага викладачів Вільнюського університету в повоєнні роки (від 1949 р.) до збирання даних литовських діалектів. Джерелом цих даних були студенти різних діалектів, які вивчали литуаністику в університеті й яких заохочували подавати опис своєї рідної говірки як дипломну роботу. На їхній основі (понад 60) тодішній доцент університету Зігмас Зінкявічюс уклав ґрунтовну монографію про діалекти литовської мови Литовська діалектологія (1966) із 75 картами фонетичних даних. Першим автором дипломної роботи з діалекту був випускник 1949 року Юозас Александравічюс (1920–2007), уродженець села Бубеляй поблизу Кретинги. Під час навчання він був першим головою студентського наукового гуртка мовознавства, а для подальшого навчання його зарахували до аспірантури Інституту литовської мови. Він також був одним з учасників першої діалектологічної експедиції до Пренайського району 1950 року. На жаль, доля не була прихильною до цього обдарованого першопрохідця. Його відрахували з аспірантури (після того, як з’ясували факти біографії, неприйнятні для радянської влади; до того ж сестра виїхала на Захід). Дисертацію він написав і захистив 1968 року, працюючи в Інституті підвищення кваліфікації вчителів. Александравічюс був першим серед литовських діалектологів, хто задумав укласти словник рідного діалекту. Слова й речення він записував ще під час навчання. Кілька років учителюючи, почав писати текст словника. До дисертації про кретингський діалект він додав понад 3000 діалектних слів (без ілюстративних речень). Відкинутий владою від діалектології до словника він повернувся лише в старості — 2004 року.1 Це дізнаємося зі вступної статті до словника «Литуаністична та педагогічна діяльність Юозаса Александравічюса», у якій наведено спогади колег-сучасників (Алгірдаса Сабаляускаса, Зігмаса Зінкявічюса, Бронюса Доброволс-1 178 Acta Linguistica Lithuanica LXVI Kretingos tarmės žodynas Тому підготувати до друку рукопис словника, повторно запропонований Інституту литовської мови у 2007 р., взялися завідувачка відділу історії мови та діалектології проф. д-р Дангулє Мікулєнєнє і доц. д-р Дайва Вайшнєнє. Їхні зусилля викладено в редакційній статті Вайшнєнє «Словник кретингського діалекту: основні принципи подання матеріалу». У ній зазначено, що автор, повернувшись до написання словника після тривалої перерви, «вже не встиг прочитати цей словник від початку до кінця, уніфікувати й визначитися щодо подання деяких слів або форм, тому наукове редагування мало дати відповіді на багато важливих питань, пов’язаних не лише з технічними, а й із питаннями наукової інтерпретації». Упорядниці словника поставилися до поданого рукопису з повагою: намагалися зберегти «гармонію поглядів автора і наукового редактора». У досить розлогій (16 сторінок) редакційній статті розглянуто принципи упорядкування словника, транскрипцію, транспонування, уточнення значень. З цього видно, що редактори чимало попрацювали над текстом словника, прагнучи привести його у відповідність до сучасного рівня діалектної лексикографії. Після цієї статті як вступ до словника подано ще докладніші (18 сторінок) «Вступні зауваги» автора, де розглянуто досить велику територію діалекту (близько 600 квадратних кілометрів), її мешканців (зокрема й куршів), історію цього краю, топоніми, найхарактерніші особливості діалекту, добір слів тощо. Автор зазначає, що у словнику наведено характерні слова лише із самої західної частини північножемайтського діалекту. Отже, цей словник є досить великим диференційним словником (хоча в ньому чимало й слів літературної мови). Загалом у ньому понад 14 тисяч слів. Назву «Словник кретингського діалекту» залишено відповідно до попереднього розуміння словника, хоча нині дедалі частіше вживають назву «словники говірок». За приклад узято перший виданий словник такого типу Вітаутаса Віткаускаса. Ці словники називають інакше: Віто Лабутіса Словник краю Даукші; Клементіна Восіліте завершує підготовку Словника купішкенів. До друку готують Словник околиць Моседиса Біруте Рокайте-Ванагене (1934–2011) — це буде третій словник жемайтської говірки. Розглядаючи словник, насамперед слід згадати слова, характерні для цього та ширшого жемайтського краю: añs, anà «він, вона», bėngti «закінчувати», drūktas «товстий», ėškùs «ненажерливий», gróbas «кишка», ýlinas «гострий», kròkti «плакати», kūlis «камінь», kušėti «рухатися, ворушитися», pýlė «качка», pūrai «озима пшениця»², raši (і 5 варіантів) «можливо, мабуть», rezginė «личак», sėtinis «глухар», šykis «раз», skaūdis «біль», skėderva «скалка», skundžiai «ривками», smagùs «важкий», smeigties «лізти, пробиратися», šėrė «годівля, годування», trėšti «бігати, бешкетувати», veizėti «дивитися», vėpūtas, vėpūtinys «замет», враження колег і редакторки Дангуле Мікуленене знайомлять нинішнє покоління мовознавців з особистістю автора та умовами його життя — це «складна доля литовського інтелігента в роки Другої світової війни та повоєнного періоду» (Мікуленене). 2 Šio nėra LKŽ, bet jo paplitimas nurodytas Baltų kalbų atlaso žemėlapyje (2009: 159). Recenzijos / Reviews 179 ANTANAS BALAŠAITIS žvaizdė ‘žvaigždė’. Кілька самобутніх прикметників із префіксом ap-: apdurnỹs, apkūnỹs, aplamỹs, -ė ‘apsileidėlis’, apsausỹs, apsenỹs, apžalỹs, apžiulikỹs, -ė ‘suktokas’, що відповідають похідним загальнолітературної мови з суфіксом -okas. У словнику багато прислівників із самобутнім словотвором, особливо утворених від давніх місцевих відмінків: áudrotie ‘esant audrai’, giẽdrotė³, giliẽ, kaitrotie, lýnantie, lýtotie, ser̃gantie, snìngantie, spéiguotie, šaltie, šãrpie ‘greitai’, šiltie, šiõkie, šlãpie, tam̃sie, tõlie, vėjuotie, vėtrotie. Для говірки характерне утворення прислівників із префіксом pa- і закінченням -iuo, що відповідає закінченню -ui загальнолітературної мови: padieniuõ, paeiluiõ, pagauriuõ, pakarčiũo, pakeliuõ, paplaukiuõ, paporiuõ, parindžiuõ, pasauliuõ, paskypuõ, pavandeniuõ, pavėjuo, paviršiuo. Цікаві прислівники часу: užtáipernai ‘užužpernai’, užtáivakar ‘prieš dvi dienas’. У говірці є також похідні з принизливим значенням із префіксом na- або суфіксом -alis, -ė: nãkabis ‘kas nelabai kam tikęs, nenaudėlis’, nãkažis ‘kas menkas, prastas’, navėkšlis, -ė ‘kas nevykęs, netikęs’. Суфікс -alė ніби вживається без принизливого значення для називання незаміжніх жінок, тоді як загальнолітературні слова мають принизливе значення: butãlis ‘prastas namas’, kelãlis, kẽšalis ‘menkas kupstas’, kūtãlis ‘prastas tvartas’, lovãlė, mergãlė, mūrãlis ‘prasta viryklė’, nosãlė, numãlis, pelkãlė, snopãlė ‘žioplys’, šnekalãl, švãmalis ‘netikėlis, nevykėlis’, trobãlė, žardãlis. Протилежне, пестливе значення мають назви членів родини: mamãlė, tėvãlis, vyrãlis і dievãlis. У говірці мешканців Кретинги досі жива й самобутня двоїна: katrūdu, katridi ‘katrie du’, pačiūdu, patidi ‘patys du’, vėdu, vėdi ‘mudu, mudvi’, šiūdu, šidi ‘šiedu, šiedvi’: vėdo sȯ anõu keik ė lga lãi kuovũos ‖ vėdėms abėdėms tuoks pȧt lekėms ‖ vėdo ėtãu nõmėj ‖ šėke tãu e_ jọdõm dõusọ po_saldãini ‖ Минулий частий час виражається допоміжним дієсловом liuob з інфінітивом та іншими формами: kliẽtė ǐõubãm mėigũotė ‖ У словнику засвідчено й уживання префіксальних часток iš, nu, pri, už, характерне не лише для цієї місцевої говірки: ними відповідають ствердно на запитання замість уживання повного дієслова: a_ jau ėšveriet pėitus? ‖ – ėš ‖ a_priválgė? ‖ – pri ‖ ar_ožėsi pri_mõnes? ‖ – ož ‖ Велика цінність словника — ілюстративні речення. Вони різноманітні, часто короткі (поряд трапляються й подібні), записані з розмов також довші; наведено приказки, прислів’я, фрагменти пісень (не оминаються й дитячі лічилки). Порівняно з Kupiškėnų žodynu ілюстрацій значно менше: до багатьох слів додано лише одне коротке речення. Читаючи словник, уявляєш побут, турботи й настрої людей повоєнного часу. Хотілося б процитувати й із десяток прикладів (з практичних міркувань їх подано в літературній транскрипції): Найкращі ліки — жити розумно. Хто має багато роботи, тому ні[має] часу навіть померти. Яке життя, така й смерть. Голод і залізо ламає. Часу не надолужиш навіть для власної бородавки. Котра тепер година? Скільки встиглося, стільки й часу. Любов як слина: потягнулася й упала. Куди ластівка літає— 3 Сумнівне різне закінчення. 180 Acta Linguistica Lithuanica LXVI Kretingos tarmės žodynas по низинах — буде дощ. Як іти з вигином — іди прямо. Якщо хочеш, щоб виросла борода, треба докласти ніготь. Чорне-біле, аби було зварене. Не сядеш — пропадеш, а як пропадеш, то хоч скреби. Вступ до колгоспів нам не підійшов: усе зруйнував. Я цілий тиждень була ніби сама не своя, коли землю відібрали. Довго, довго, коли ж ти повернешся додому? Що сірим народився, те й постаріє. Хай би смерть тебе забрала! Насамкінець кілька зауважень. Порівнюючи LKŽ і діалектні словники, бачимо зміни в будові словникової статті. За зразком LKŽ прикметникові прислівники, утворені закономірно (із суфіксом –ai), та зменшувальні іменники подавалися у статті прикметника чи іменника, а в Kretingos tarmės žodyne їх винесено окремими заголовними словами. Таке рішення рекомендувала Державна комісія з литовської мови постановою, зафіксованою в протоколі засідання від 21 грудня 2006 року, оскільки їх вважають самостійними словами. У рецензованому словнику, як видно з факсиміле рукопису, автор не виокремлював таких прислівників, а зменшувальні іменники подавав окремими гніздами. Редакторка Вайшнене виявила, що це робилося непослідовно, тому довелося все впорядкувати відповідно до рекомендацій VLKK. Унаслідок цього в словниках більшає слів. З іншого боку, прислівники, утворені ненормативно, подавалися окремими статтями. Отже, тепер і ті, й ті отримують однакову лексикографічну оцінку. Щодо тлумачення значень. Здається, кілька побутових термінів варто було пояснити точніше. Langinė — кімната в протилежному кінці хати. Тут доречно було додати — гірша. Варто було зазирнути до LKŽ, як і під час тлумачення pārlaidinis — частина воза. Доречно було додати — з’єднувальна, пор. perlaidinys. Незрозуміло, чому pyragiūkas пояснюється іменником у множині — «булочки». Kamūnija — не таїнство миропомазання. Gūnė — не лише простирадло для перенесення сіна, пор. LKŽ. Поряд із численними наведеними запозиченнями, навряд чи традиційними діалектними словами є ekspirinas, pājamas, balatorija або фінансова переробка pināusai, pāršuietamojī ‘рентгенівський кабінет’, didelis āčiuo. У передмові автор писав, що уклав диференційний словник. Тож чи не варто було редакторкам запропонувати йому вилучити слова літературної мови, які не мають значень, характерних для говірки, наприклад: girdyti, grėbti, greitas, gulėti, raidė, rugsėjis та ін. Навряд чи можна вважати гібридами stalnė і sumnėnė — це слов’янізми, як і stainė. Lelijėlės уже не слід вважати гібридом. Як слов’янізм lelija позначено лише в Druskininkų tarmės žodyne, але в LKŽ її не наведено. Завершуючи статтю, радію, що інститутські діалектологи так прихильно прийняли велику працю Александравічюса — пам’ятку жемайтської говірки та історії мови. Гарно виданий, із належною передмовою, він поповнив гурт діалектних словників. Кривда, заподіяна чужою владою, не зламала завзятого жемайта. Усунутий із омріяного інституту, він, придушивши образу, повернувся з дарунком для литовського мовознавства. Recenzijos / Reviews 181 ANTANAS BALAŠAITIS LITERATŪRA Baltų valodų atlants. Prospekts = Baltų kalbų atlasas. Prospektas = Atlas of the Baltic Languages. A Prospect, sudarytojos ir įvado autorės: Danguolė Mikulėnienė, Anna Stafecka; žemėlapių komentarų autorės: Ilga Jansone, Anna Stafecka, Rima Bacevičiūtė, Asta Leskauskaitė; žemėlapių kompiuterinį variantą parengė Edmundas Trumpa. Rīga: Latvijas Universitātes Latviešu valodas institūts, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2009. Dieveniškių šnektos žodynas. N–Ž. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2010. Kretingos tarmės žodynas. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2011. Įteikta 2012 m. kovo 3 d. ANTANAS BALAŠAITIS Didlaukio 27-64, LT-08320 Vilnius, Lietuva 182 Acta Linguistica Lithuanica LXVI