Sintaksinė žodžių trauka

DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ Інститут литовської мови Напрями наукових досліджень: комп’ютерна лінгвістика, автоматичний синтаксичний аналіз. СИНТАКСИЧНЕ ПРИТЯГАННЯ СЛІВ Синтаксичне притягання слів А Н О Т А Ц І Я Під час автоматичного синтаксичного аналізу литовської мови було виявлено нове явище, яке досі не описувалося в літературі. Якщо в реченні є два слова, що керують одним і тим самим відмінком, і цей відмінок стоїть між ними, то яке слово утворить словосполучення з керованим відмінком, а яке з них залишиться без поширення? Описано синтаксичне притягання дієприкметника, іменника та інфінітива, наведено порівняння виявлених випадків із відповідниками в інших мовах. Також визначено сам термін «синтаксичне притягання слів». А Н О Т А Ц І Я Унаслідок синтаксичного аналізу литовської мови було виявлено нове явище, яке раніше не розглядалося в літературі. Якщо в реченні є два слова, що керують одним і тим самим відмінком, і цей відмінок стоїть між ними, яке з цих слів утворить словосполучення з керованим відмінком, а яке залишиться без поширення? У статті описано синтаксичне притягання дієприкметника, іменника та інфінітива; наведено порівняння виявлених випадків із відповідниками в інших мовах. Також визначено термін «синтаксичне притягання слів». 1. ВСТУП З появою комп’ютерів виникла можливість автоматизувати розумову працю, яку виконує людина. З 1968 до 1978 року граматичний аналіз мов народів був головною темою досліджень фахівців зі штучного інтелекту (Nirenburg 1987: 26). Однак мови народів, О С Н О В Н І С Л О В А: автоматичний синтаксичний аналіз; синтаксична структура речення; синтаксичні зв’язки; синтаксичне притягання слів; синтаксичне притягання дієприкметника, інфінітива та іменника. К Л Ю Ч О В І С Л О В А: автоматичний синтаксичний аналіз; синтаксична структура речення; синтаксичні відношення; синтаксичне тяжіння слів; синтаксичне тяжіння дієприкметника, інфінітива та іменника. 130 Acta Linguistica Lithuanica LXIX Sintaksinė žodžių trauka які легко піддаються людям, виявилися надто складними для комп’ютерів (Jensen, Heidorn, Richardson, 1993: 2). Тому під час автоматичного опрацювання мов народів ще не досягнуто таких добрих результатів, як в інших сферах застосування комп’ютерів. 1.1. Праці з комп’ютеризації синтаксису в Литві Мабуть, перша спроба описати метод автоматичного синтаксичного аналізу, застосовуваний до литовської мови, трапляється в магістерській роботі Відаса Даударавічюса, головною метою якої було «визначити основні принципи автоматичного синтаксичного аналізу литовської мови (The main goal of this research is to set general principles for automatic syntactical analysis of Lithuanian language)» (Daudaravičius 2002: 6). Наведено граф зв’язків, що відображає знання про конкретну мову (у цьому разі литовську), тобто синтаксичні зв’язки між словами. У вершинах графа містяться граматичні категорії, а дуги показують зв’язки між цими граматичними категоріями. Граф зв’язків (рис. 1) (Daudaravičius 2002: 38) побудовано на основі синтаксису Вітаса Лабутіса (1996). 1 PAV. Lietuvių kalbos ryšių grafas (Daudaravičius 2002: 38) Straipsniai / Articles 131 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ На основі цього графа для кожного речення будується дерево залежностей, що охоплює всі можливі варіанти, якщо речення неоднозначне. Побудова дерева поділяється на два етапи: спочатку креслять граф зв’язків, який відображає всі можливі синтаксичні зв’язки в конкретному реченні, а згодом із нього виокремлюють дерево залежностей (Daudaravičius 2002: 55). Аналіз проілюстровано реченням Красива дівчина спостерігає за красивою квіткою на лузі. За даними морфологічного аналізатора (рис. 2) спочатку формується граф синтаксичних зв’язків (рис. 3), у якому зазначено всі можливі зв’язки між словами в цьому реченні, а потім із нього отримують дерево залежностей, тобто синтаксичну структуру речення або кілька дерев, якщо речення синтаксично неоднозначне. 2 PAV. Morfologinio analizatoriaus duomenys (Daudaravičius 2002: 35) РИС. 3. Усі можливі словосполучення в реченні Красива дівчина спостерігає за красивою квіткою на лузі (Daudaravičius 2002: 35) Для наведеного речення можливі п’ять варіантів, тому всі вони показані на графі залежностей (рис. 4) і кожен окремо подано як рівноправний варіант (рис. 5). 132 Acta Linguistica Lithuanica LXIX Sintaksinė žodžių trauka РИС. 4. Усі можливі варіанти речення Гарна дівчинка спостерігає гарну квітку на лузі (Daudaravičius 2002: 46) РИС. 5. Усі можливі варіанти речення Гарна дівчинка спостерігає гарну квітку на лузі (Daudaravičius 2002: 47) На цьому праці, розпочаті автором, і завершилися, адже дисертацію він захищав уже на іншу тему й у ній зазначив: «Наївно вважати, що методи, які успішно застосовуються для англійської мови, підходять і для інших мов» (Daudaravičius 2012: 3). Straipsniai / Articles 133 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ Іншу магістерську роботу про комп’ютеризацію синтаксичного аналізу написала Гінтаре Грігоніте. Вона використовує метод уніфікації (узгодження), широко описаний Петером Гельвігом (Hellwig 2003). Формулюються узагальнені правила, наприклад, що два елементи мають узгоджуватися за числом і відмінком. «Система оцінює, які правила можна застосувати до яких слів речення. Таким чином зі слів речення та правил, що їх поєднують, створюється конструкція. Після перегляду всіх наявних правил формується список словосполучень речення» (Grigonytė 2006: 29). Із цього списку словосполучень за допомогою функції придатності формуються дерева. Функція придатності обчислюється на основі синтаксичних правил і знань про речення. Вхідними даними системи аналізу є речення литовською мовою, а результатом — його абстрактне представлення. Результат обробки речення Сонечко схилялося на захід показано на рис. 6. 6 PAV. Sakinio Saulėlė krypo vakarop abstraktus pavaizdavimas (Grigonytė 2006: 40) У роботі зазначається, що «Реалізована система посідає проміжне місце на шкалі життєвого циклу системи — між дослідницьким прототипом і прототипом із повною функціональністю» (Grigonytė 2006: 36). Аргументуючи тим, що «Реалізована система не в усіх випадках надає одне рішення синтаксичного аналізу», оцінювання роботи системи проводили не на рівні речень, а на рівні членів речення, тобто оцінювали, з якою точністю система визначає члени речення, і зовсім не оцінювали, з якою точністю вона формує дерево синтаксичної структури речення. Для перевірки роботи системи було проаналізовано 20 речень литовською мовою. Одне із запланованих подальших завдань — «Розширити систему й адаптувати її для банків дерев (англ. tree 134 Acta Linguistica Lithuanica LXIX Sintaksinė žodžių trauka banks)». Однак цей задум навіть не почали втілювати, оскільки авторка, як і Відас Даударавічюс, захищала дисертацію на іншу тему. Заплановану нею роботу — синтаксичне анотування корпусу текстів литовської мови — у 2013 році розпочали зовсім інші науковці в Інституті литовської мови (1 інтернет-посилання). 1.2. Брак лінгвістичних досліджень Комп’ютери в усіх галузях мали б працювати краще за людей. Проблема лише в тому, що ми не вміємо достатньо чітко сказати їм, як виконати поставлене завдання. Деякі речі стають очевидними лише після початку комп’ютеризації мови. Те, що нам здається само собою зрозумілим і засвоєним у дитинстві без роздумів про те, чому так є, комп’ютерові потрібно викласти формально, тобто зрозумілою для нього мовою. Через це іноді потрібні додаткові наукові дослідження, неактуальні з погляду лінгвістики, а тому раніше їх не проводили. Уже 1969 року, описуючи автоматичний переклад (синтаксичний аналіз є частиною автоматичного перекладу — його другим етапом), було сказано: «Потреби автоматичного перекладу справді спонукають лінгвістів поглиблювати свої теоретичні знання в різних досі недостатньо досліджених галузях мовної проблематики» (Ivič 1973: 256). 1.2.1. Визначення членів речення До появи комп’ютерної лінгвістики мовознавці досліджували речення й синтаксис як результат побудови структури. Розглядали вже готову структуру речення. Не цікавилися тим, у який спосіб і спираючись на що людина вирішує, що це слово виконує саме цю, а не іншу синтаксичну функцію. В епоху комп’ютерів найважливішим стає процес формування структури, він перетворюється на основний об’єкт наукових досліджень. Тому іноді доводиться дивитися на речення нетрадиційно, тобто дещо незвично, не так, як дивилися раніше. У граматиках зазвичай подають опис члена речення (наприклад, підмета), перелічуючи, які морфологічні форми можуть виконувати цю функцію (Ambrazas 1997: 487). Те, що слово є підметом, приймається як аксіома, і розглядаються лише частини мови, які можуть виступати в цій ролі. Докладніше механізм визначення підмета описано в попередніх граматиках Тупуців. Vytautas Sirtautas намагається аналізувати й проблемні випадки, наприклад, коли в реченні є два слова (називні відмінки), які можуть бути підметами: «Коли в реченні є підмет, то зазвичай другий називний відмінок уже не може займати позицію підмета (Jis jau trečia diena serga), а виконує інші синтаксичні функції» (Sirtautas 1978: 35). Те, що перший називний відмінок є підметом, тут приймається як аксіома (навіть не намагаючись його визначити й з’ясувати, чи справді перший називний відмінок виконує функцію підмета), а тоді вже розв’язується питання щодо другого називного відмінка. Комп’ютерний аналіз речення показав Straipsniai / Articles 135 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ хибність цитованого твердження, яка досі не впадала людям у вічі: у реченні Jau trečią dieną jis serga другий називний відмінок виконує функцію підмета. Тут потрібен принципово новий метод визначення членів речення (у цьому випадку підмета). Треба дивитися не лише на те, якою частиною мови може бути виражений підмет і які можливі варіанти його морфологічних форм, а найважливіше — як визначити, яке слово є підметом. Із двох називних відмінків у реченні підметом є не той, що стоїть першим чи другим, а той, що є особовим займенником. І це було помічено лише під час комп’ютерного опрацювання мови. Отже, слід погодитися з думкою професора Laimutis Telksnys, що наявні знання литовської мови не дають змоги повністю формалізувати синтаксис литовської мови, тому необхідно провести додаткові теоретичні дослідження литовської мови. 1.2.2. Визначення словосполучень Основною характеристикою, що описує можливості сполучення слів, є їхня валентність. У литовській мові найширше описано валентність дієслів. «Значення дієслова визначає певні можливості сполучення, які реалізуються в реченні, коли до дієслова приєднуються відповідні слова та їхні форми» (Sližienė 1994: 16). Слова, що утворюють словосполучення з дієсловом, поділяються на обов’язкові супровідні компоненти, які не можна опустити, щоб речення було граматично правильним, і факультативні, які можна не вживати, але речення все одно залишається граматичним (Sližienė 1994: 32). З дієсловом можуть сполучатися й такі слова, які не зумовлені значенням дієслова. Їх називають вільними членами; у цьому разі зв’язок із дієсловом визначається здатністю слова приєднувати інші слова та форми (Sližienė 1994: 35). Про це писали й раніше: «слова, що прилягають, зазвичай ставлять поруч із головними: Ten pamačiau p e r n a i išdygusį berželį» (Sirtautas 1978: 21). Однак дослідження, проведені литуаністами, на цьому й зупиняються. Не з’ясовується, як визначити залежність слова pernai: чи pamačiau pernai, чи pernai išdygusį. Саме таким дослідженням і присвячено цю статтю. Описуючи обставини, зазначають, що їхні відмінювані компоненти прилягають до присудка й узгоджуються з підметом (Jonas grįžęs pamatė. Ji grįždama nupirko.). Також наголошують, що «Прилягання тут первинне, а узгодження — вторинне явище», тобто «зв’язок обставин із присудком тісніший» (Sirtautas 1978: 47). Однак на цьому рівні більше нічого не сказано; не аналізуються випадки, коли обставина може прилягати до двох слів у реченні (Tais laikais visiems tebuvo prieinama tiktai Maskvoje leidžiama enciklopedija.). До обставини місця Maskvoje можуть приєднуватися і prieinama, і leidžiama — котре ж із них утворюватиме з обставиною синтаксичний зв’язок? Слід додати, що валентність не здатна розв’язати й проблему, описану в розділі 1.2.1. Вона може лише вказати, що слово serga є двовалентним і вимагає як доповнення підмета в називному відмінку та факультативного додатка в орудному відмінку (Sližienė 136 Acta Linguistica Lithuanica LXIX Sintaksinė žodžių trauka 2004: 36). Однак валентність не вказує, як визначити підмет, коли в реченні є два називні відмінки. Тому потрібні нові лінгвістичні праці, які дали б відповіді на подібні запитання. Саме таку працю і має започаткувати ця стаття. 2. СИНТАКСИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗА ДОПОМОГОЮ КОМП’ЮТЕРА Щоб було зрозуміліше, як комп’ютер визначає синтаксичну структуру, буде наведено детальний аналіз речення, що демонструє всі виконані кроки. На рис. 7 видно, яку інформацію комп’ютер отримує від користувача, тобто речення вводиться як послідовність символів. Спочатку його розбивають на сегменти — набори літер і цифр, відокремлені пробілом або знаком пунктуації (рис. 8). Самі знаки пунктуації також утворюють окремий сегмент; ігноруються лише пробіли: вони слугують для визначення меж сегментів, і на цьому їхня роль закінчується. Далі виконують морфологічний аналіз речення — для кожного сегмента вказують морфологічні категорії вжитого слова (рис. 9). Після цього деяким словам надають семантичні ознаки (рис. 10). Слід зазначити, що це не повний семантичний аналіз і використовуються лише ознаки, потрібні для синтаксису, тобто ті, що можуть визначати синтаксичну функцію слова. З цієї причини тут семантичною ознакою вважається також керування дієслів, яке в литуаністиці зазвичай відносять до синтаксису, а не до семантики. РИС. 7. Перший крок — речення, отримане від користувача як послідовність символів. РИС. 8. Другий крок — речення розбивається на сегменти. РИС. 9. Третій крок — виконується морфологічний аналіз речення. Straipsniai / Articles 137 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ РИС. 10. Четвертий крок — деяким словам надаються семантичні ознаки. Після цього перевіряється: ЧИ Є В РЕЧЕННІ НАЗИВНИЙ ВІДМІНОК ОСОБОВОГО ЗАЙМЕННИКА, ЯКЩО НІ, ЧИ Є НАЗИВНИЙ ВІДМІНОК ІМЕННИКА? У цьому реченні є називний відмінок іменника, і йому надається функція підмета (рис. 11). РИС. 11. П’ятий крок — визначається підмет речення. Далі шукають: ЧИ Є В РЕЧЕННІ ДІЄСЛОВО, ОСОБА ЯКОГО ЗБІГАЄТЬСЯ З ОСОБОЮ СЛОВА, ЩО ВИКОНУЄ ФУНКЦІЮ ПІДМЕТА? Називний відмінок іменника відповідає третій особі, а в реченні є дієслово третьої особи, тому йому надається функція присудка (рис. 12). РИС. 12. Шостий крок — визначається присудок речення. 138 Acta Linguistica Lithuanica LXIX Sintaksinė žodžių trauka Далі аналіз речення продовжується з’ясуванням: ЧИ Є В ЦЬОМУ РЕЧЕННІ КЕРОВАНИЙ ПРИСУДКОМ ВІДМІНОК? Відповідь ствердна: «Так, у цьому реченні є знахідний відмінок, яким керує дієслово, що виконує роль присудка», а іменнику у знахідному відмінку приписується функція додатка (рис. 13). РИС. 13. Сьомий крок — визначення додатка. Після визначення додатка перевіряють: ЧИ СТОЇТЬ ПЕРЕД ІМЕННИКОМ, ЩО ВИКОНУЄ ФУНКЦІЮ ДОДАТКА, ПРИКМЕТНИК, ДІЄПРИКМЕТНИК АБО ЧИСЛІВНИК ТОГО САМОГО РОДУ, ЧИСЛА Й ВІДМІНКА? Цього разу відповідь негативна: «Ні, слів, що відповідають цим вимогам, немає». Далі розпочинається пошук обставин. Отже, наступне запитання комп’ютера: ЧИ Є В ЦЬОМУ РЕЧЕННІ ЗНАХІДНИЙ ВІДМІНОК ІЗ ЗНАЧЕННЯМ ЧАСУ? Відповідь: «Ні». Тоді ставиться ще одне запитання: ЧИ Є В ЦЬОМУ РЕЧЕННІ МІСЦЕВИЙ ВІДМІНОК ІМЕННИКА? Цього разу — так, і йому приписується функція обставини місця (рис. 14). Також перевіряється, чи немає обставин іншого типу, отже, запитують: ЧИ Є В ЦЬОМУ РЕЧЕННІ ПРИСЛІВНИК? Так. І йому приписується функція обставини способу дії (рис. 15). РИС. 14. Восьмий крок — визначення обставини місця. Straipsniai / Articles 139 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ РИС. 15. Дев’ятий крок — визначення обставини способу дії. Після обробки всіх слів починають аналізувати розділові знаки: комп’ютер перевіряє: ЧИ КРАПКА В РЕЧЕННІ НЕ Є ЧАСТИНОЮ СКОРОЧЕННЯ? Отримавши негативну відповідь, він приписує сегменту крапки функцію завершення речення (рис. 16). РИС. 16. Десятий крок — визначення кінця речення. І нарешті формується графічне зображення синтаксичної структури речення (рис. 17). Чому для аналізу синтаксичної структури використовують саме таку форму, докладніше описано в: Šveikauskienė 2005: 407–418. Тут було подано спрощений опис перебігу синтаксичного аналізу й показано, як працює комп’ютер, обробляючи це речення. Для простоти пропущено багато операцій, результати яких не впливають на формування структури аналізованого речення; наприклад, якби в реченні був означник додатка (скажімо, įdomią), після його визначення потрібно було б перевірити, чи немає перед словом, що виконує функцію означника, прислівника (наприклад, labai) як можливої обставини означника, тощо. 140 Acta Linguistica Lithuanica LXIX Sintaksinė žodžių trauka 17 РИС. Одинадцятий крок — синтаксична структура речення. Тепер слід наголосити на тому, що є найважливішим і заради чого було написано цей розділ і всю статтю: якщо таким самим способом проаналізувати речення Батько докладно описав виставку в Каунасі, отримаємо ту саму синтаксичну структуру, а це вже буде помилкою (у мовленні, використовуючи інтонацію, можна отримати речення, що відповідає і такій самій структурі, однак у тексті жодної інформації про те, з якою інтонацією вимовлено речення, не буває, тому в цій статті питання, пов’язані з інтонацією, не розглядатимуться) — правильну структуру цього речення показано на рис. 18. Але для її формування потрібні додаткові дані. Саме про це й ідеться в наступних розділах цієї статті. 18 РИС. Синтаксична структура речення Батько докладно описав виставку в Каунасі. Мета цього розділу полягала в тому, щоб показати, для чого потрібна додаткова інформація про умови виникнення словосполучень, тобто навіщо досліджувати здатність слів утворювати синтаксичний зв’язок або, інакше кажучи, синтаксичне тяжіння слів, про яке докладніше йтиметься в наступних розділах цієї статті. Straipsniai / Articles 141 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ 3. ЯВИЩЕ СИНТАКСИЧНОГО ТЯЖІННЯ СЛІВ Коли почали формалізувати синтаксис литовської мови, було помічено нове мовне явище, яке в повсякденному вжитку не впадає в око і яке мовознавці досі не досліджували: якщо слово стоїть між двома словами й може поєднуватися з кожним із них, то з яким із них воно все-таки утворить синтаксичний зв’язок у цьому реченні? Під час створення програми автоматичного синтаксичного аналізу, особливо на етапах її налагодження й тестування, коли спостерігали за помилками, яких припускався комп’ютер, з’ясувалося, що литовській мові, а, мабуть, і іншим мовам із вільним порядком слів у реченні властива ще одна особливість, яку я пропоную називати синтаксичним тяжінням слів. Можливо, однією з причин низької якості роботи автоматичного синтаксичного аналізу є те, що синтаксичне тяжіння слів не враховується і недостатньо досліджене. Наведу кілька прикладів, у яких комп’ютер звернув мою увагу на це явище. Найвиразніше воно помітне, коли аналізоване слово ставлять між двома іншими словами, які можуть утворити з ним безпосередній синтаксичний зв’язок (термін безпосередній синтаксичний зв’язок у цій статті вживається в тому значенні, у якому його описано в граматиці [Ambrazas 1997: 478]). Тоді найкраще видно, до якого з цих двох слів воно тяжіє. Речення для тестування програмного забезпечення взято з корпусу текстів сучасної литовської мови, укладеного Університетом Вітовта Великого (посилання в інтернеті 2). Примітка, що стосується всієї статті: тут описано лише питання, пов’язані з текстом, і не розглянуто випадки, коли в усному мовленні за допомогою інтонації можуть утворюватися інші варіанти речення. У тексті зазвичай немає даних про інтонацію (хіба що це спеціальні анотовані тексти), тому питання, пов’язані з інтонацією, залишено дослідникам звукових корпусів. 3.1. Притягання дієприкметника Мабуть, насамперед синтаксичне притягання слів було помічено у випадку дієприкметника. Особливо добре видно, що притягання дієприкметника, який виконує функцію означення, сильніше за притягання дієприкметника, який виконує функцію іменної частини присудка, щодо обставини, тобто означення, виражене дієприкметником, притягує обставину (наприклад, виражену місцевим відмінком) сильніше, ніж присудок, виражений дієприкметником. Також можна стверджувати, що безпосередньо розташований поруч керований відмінок сильніше притягує дієприкметник у функції означення, ніж дієприкметник у функції присудка. Присудок приєднує керований відмінок від віддаленіших слів речення. Якщо і дієприкметник у функції означення, і дієприкметник у функції присудка керують тим самим відмінком, і цей відмінок стоїть між ними, словосполучення з цим відмінком утворює означення, а не присудок. Ці твердження можна проілюструвати прикладами. 142 Acta Linguistica Lithuanica LXIX Sintaksinė žodžių trauka 3.1.1. Обставина Якщо між присудком, вираженим дієприкметником, і означенням, вираженим дієприкметником, є обставина, вона поширює означення. У реченні (1) підкреслені слова — означення, виражене дієприкметником, і обставина часу — утворюють безпосередній синтаксичний зв’язок. (1) Про цю формулу почали згадувати на зустрічі Р. Паксаса з президентом «Williams International» Джоном Бамґарднером, що відбулася в січні. Якщо в цьому реченні вилучити дієприкметник що відбулася, який виконує функцію означення, тоді обставина матиме безпосередній синтаксичний зв’язок із присудком (це показано в реченні (2)). Але якщо є означення, виражене дієприкметником, обставина належить йому, а не присудкові (хоча він також виражений дієприкметником), як видно з речення (1). (2) Про цю формулу почали згадувати в січні на зустрічі Р. Паксаса з президентом «Williams International» Джоном Бамґарднером. Отже, дієприкметник, що виконує функцію означення, сильніше притягує обставину, ніж дієприкметник, що виконує функцію присудка, тобто притягання означення, вираженого дієприкметником, сильніше за притягання присудка, вираженого дієприкметником, щодо обставини. І тут уже зовсім неважливо, якою є форма присудка — складеною чи простою. Якщо складений присудок почали згадувати замінити простим — згадано, сильніше притягання обставини дієприкметником у функції означення зберігається, див. речення (3). У ньому є означення, виражене дієприкметником, що відбулася, і воно приєднує обставину як своє поширення. (3) Уперше цю формулу згадано на зустрічі Р. Паксаса з президентом «Williams International» Джоном Бамґарднером, що відбулася в січні. У реченні (4) вже немає означення, вираженого дієприкметником, що відбулася, і обставина поширює присудок, виражений дієприкметником, згадано, так само як і в тому випадку, коли присудок був складеним — почали згадувати. Отже, форма присудка не впливає на притягання означення, вираженого дієприкметником. (4) Уперше цю формулу згадано в січні на зустрічі Р. Паксаса з президентом «Williams International» Джоном Бамґарднером. Наступний приклад показує, що після перестановки місцями означення, вираженого дієприкметником, і присудка синтаксичне притягання слів не змінюється. Отже, неважливо, у якому порядку в реченні розташовані дієприкметник у функції означення та дієприкметник у функції присудка, якщо між ними є обставина: її як поширення притягує означення, виражене дієприкметником. (5) Доти багатьом, насамперед інтелігенції, була доступна лише «Велика радянська енциклопедія», що видавалася в Москві («Большая советская энциклопедия»). (6) Доти багатьом, насамперед інтелігенції, була доступна лише в Москві «Велика радянська енциклопедія» («Большая советская энциклопедия»). Straipsniai / Articles 143 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ Речення (5) і (6) лише підтверджують виразно сформульоване твердження цього розділу: означення, виражене дієприкметником leidžiama, притягує обставину (тобто утворює з нею синтаксичний зв’язок) Maskvojeje, див. речення (5); і лише в тому разі, якщо такого означення (вираженого дієприкметником) немає (див. речення (6)), цю обставину приєднує дієприкметник, що виступає присудком prieinama. Ці речення — (5) і (6) — також показують, що частка, вставлена між обставиною та присудком, не впливає на синтаксичне притягання слів. Якщо поміняти місцями присудок (buvo prieinama) та означення, виражене дієприкметником (leidžiama), див. речення (7) і (8), притягання слів також залишається незмінним. Так само, як і в реченнях (5) та (6), обставину приєднує дієприкметник у функції присудка лише за умови, що в реченні немає означення, вираженого дієприкметником. (7) Лише це, дозволене в Москві, було доступне всім — «Велика радянська енциклопедія» («Большая советская энциклопедия»). (8) Лише це було доступне в Москві всім — «Велика радянська енциклопедія» («Большая советская энциклопедия»). Отже, синтаксичне притягання слів є досить самостійним явищем, незалежним від взаємного розташування в реченні слів, здатних приєднувати обставину. 3.1.2. Відмінок, керований значенням слова Якщо в реченні є дієприкметник, що виконує функцію означення й керує тим самим відмінком, що й присудок, він притягує найближче до нього слово у керованому відмінку. Це особливо добре видно, коли між присудком і дієприкметником у функції означення стоїть слово у відмінку, яким керують вони обидва. Тоді прямий синтаксичний зв’язок із цим словом утворює означення, виражене дієприкметником, а присудок приєднує як додаток інше слово в тому самому відмінку з дальшого контексту речення. У реченні (9) і присудок turėtų pateikti, і дієприкметник у функції означення importuojantys сильно керують тим самим відмінком — знахідним. (9) Тоді свої пропозиції мають подати підприємці, які їх імпортують. Однак прямий синтаксичний зв’язок із розташованим поруч словом у такому відмінку, яким керують вони обидва (знахідний відмінок juos), утворює означення, виражене дієприкметником, залишаючи присудкові віддаленіший (розташований далі) знахідний відмінок pasiūlymus. Отже, у такому разі притягання означення, вираженого дієприкметником, діє сильніше, ніж притягання присудка, або, інакше кажучи, у безпосередньому оточенні притягання дієприкметника у функції означення сильніше за притягання присудка щодо керованого відмінка. 3.1.3. Відмінок, керований формою слова Відмінності між притяганням дієприкметника й іменника помітні у випадку пасивного стану. Ця форма керує родовим відмінком, і дієприкметник, що виконує роль узгодженого означення іменника, — 144 Acta Linguistica Lithuanica LXIX Sintaksinė žodžių trauka як означення, приєднує до себе розташований перед ним родовий відмінок як керований, тобто означення, виражене дієприкметником пасивного стану, притягує родовий відмінок сильніше, ніж означуваний ним іменник, див. речення (10). Якщо дієприкметника пасивного стану немає, як показано в реченні (11), або на його місці стоїть прикметник išsam iame, як у реченні (12), родовий відмінок ministro залишається безпосередньо пов’язаним з іменником pranešime, як видно з речень (11) і (12). (10) Це стверджується у ministro pasirašytame pranešime. (11) Це стверджується у ministro pranešime. (12) Це стверджується у ministro išsam iame pranešime. Прикметник išsam iame, що виконує роль узгодженого означення, вставлений між неузгодженим означенням ministro та означуваним словом pranešime, не руйнує синтаксичного зв’язку між неузгодженим означенням ministro та означуваним словом pranešime, див. речення (12). Однак притягання дієприкметника пасивного стану настільки сильне, що його достатньо, аби розірвати цей зв’язок, і дієприкметник притягує до себе родовий відмінок, перетворюючи його на свій додаток. Отже, можна сказати, що притягання дієприкметника пасивного стану сильніше за притягання іменника щодо родового відмінка. Стоячи перед родовим відмінком, дієприкметник пасивного стану зберігає силу свого притягання й приєднує його до себе (див. речення (13)), чого не робить прикметник (див. речення (14)), аналогічно до речень (10) і (12). (13) Це стверджується у pasirašytame ministro pranešime. (14) Це стверджується у išsam iame ministro pranešime. Варто зазначити, що в розмовному мовленні за допомогою інтонації реченню можна надати й такого значення, за якого родовий відмінок виступає неузгодженим означенням навіть за наявності дієприкметника пасивного стану. Однак у тексті немає даних про інтонацію (якщо тільки текст не було спеціально анотовано), тому в цій статті питання, пов’язані з інтонацією, не розглядаються. 3.2. Притягання іменника Подібну властивість, як і дієприкметник, має також іменник (незалежно від того, яким членом речення він виступає — підметом чи додатком): його притягання щодо обставини сильніше, ніж притягання присудка. Можна навести пару прикладів. Місцевий відмінок іменника зазвичай виступає обставиною присудка, але якщо він стоїть безпосередньо після іменника, то означує цей іменник: у реченнях (15) і (16) місцевий відмінок стоїть після іменника (що виступає додатком) parodą і означує його (описати виставку він міг і в іншому місці, не обов’язково в Каунасі). У тих випадках, коли місцевий відмінок стоїть після інших слів, він виступає обставиною та утворює синтаксичний зв’язок із присудком, як видно з речень (17) і (18) (сама виставка могла бути й в іншому місці, Straipsniai / Articles 145 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ не обов’язково в Каунасі). Отже, притягання додатка, вираженого іменником, щодо обставини місця сильніше за притягання присудка, коли місцевий відмінок додатка стоїть у постпозиції. (15) Виставку в Каунасі він докладно описав. (16) Він докладно описав виставку в Каунасі. (17) Він у Каунасі докладно описав виставку. (18) У Каунасі виставку він докладно описав. Можна навести ще один приклад з обставиною іншого типу: наприклад, обставина причини, виражена прийменниковою конструкцією, підтверджує, що іменник, у цьому випадку виступаючи підметом і маючи її в постпозиції, притягує сильніше, ніж присудок. У реченні (19) прийменникова конструкція через порушення роботи транспорту стоїть безпосередньо після підмета, вираженого іменником, і означує саме його, а в реченні (20) вона вже виступає обставиною причини та утворює безпосередній синтаксичний зв’язок із присудком. (19) Збитки через порушення експорту через Клайпедський термінал сягнули 28 мільйонів літів. (20) Через порушення експорту через Клайпедський термінал збитки сягнули 28 мільйонів літів. Отже, можна зробити висновок, що обставина, стоячи в реченні безпосередньо після іменника, який у цьому реченні виступає підметом, притягується ним сильніше, ніж дієсловом, що виступає присудком, тобто іменник сильніше притягує обставину, що стоїть безпосередньо після нього, ніж дієслово, яке виступає присудком; іншими словами, притягання іменника (незалежно від того, яким членом речення він виступає — підметом, додатком, неузгодженим означенням чи обставиною) сильніше за притягання дієслова, що виступає присудком, щодо обставини, якщо ця обставина стоїть безпосередньо після іменника. 3.3. Тяжіння інфінітива Якщо в реченні присудок, виражений відмінюваною формою дієслова, та інфінітив керують тим самим відмінком, інфінітив притягує його сильніше, ніж присудок, виражений відмінюваною формою дієслова. Відмінювана форма дієслова, що виступає присудком, приєднує керований відмінок лише тоді, коли інфінітива немає, як у реченні (22); однак якщо інфінітив є, див. речення (21), він притягує керований відмінок незалежно від того, у якій позиції той стоїть щодо інфінітива — перед ним чи після нього. Ця властивість дуже чітко виявляється, коли керований відмінок стоїть між присудком (відмінюваною формою дієслова) та інфінітивом, див. речення (23). (21) Тоді підприємці, які їх імпортують, мали б надати сертифікати якості продукції. (22) Тоді підприємці, які їх імпортують, мали б сертифікати якості продукції. (23) Тоді підприємці, які їх імпортують, мали б сертифікати якості продукції надати. 146 Acta Linguistica Lithuanica LXIX Sintaksinė žodžių trauka Отже, можна стверджувати, що синтаксичне тяжіння інфінітива сильніше за тяжіння відмінюваної форми дієслова, що виступає присудком, щодо керованого відмінка. У реченнях (24), (25) і (26) видно, що керований відмінок сильніше притягується інфінітивом і в тих випадках, коли він стоїть перед присудком (відмінюваною формою дієслова). І лише тоді, коли інфінітива в реченні немає, присудок (відмінювана форма дієслова) приєднує керований відмінок, див. речення (27). (24) Знайти його має міністр Еугеніус Ґентвілас. (25) Його знайти має міністр Еугеніус Ґентвілас. (26) Його має знайти міністр Еугеніус Ґентвілас. (27) Його матиме міністр Еугеніус Ґентвілас. 3.4. Визначення синтаксичного тяжіння слів Оскільки синтаксичне тяжіння слів — це явище, помічене нещодавно, досі ще не було дуже докладних досліджень, тож неможливо навести велику кількість даних про нього. У майбутньому, після виконання робіт із синтаксичного анотування корпусу, можливо, вдасться скласти певну класифікацію або навіть надати кожному слову відповідний коефіцієнт синтаксичного тяжіння. Однак наразі можна лише загалом описати суть. Насамперед і найважливіше, що слід сказати, — це те, що ця властивість актуальна лише під час комп’ютерного опрацювання мови, так само як і те, що слова бувають багатозначними лише у словниках, — і проблема їхньої багатозначності виникає лише під час перекладу текстів іншими мовами; у розмовному мовленні, коли ми повсякденно ним користуємося, у нас ніколи не виникає труднощів через багатозначність слів. (У селах бабусі протягом кількох тисячоліть успішно розмовляли литовською, навіть не знаючи такого поняття, як «багатозначність слів».) Під час комп’ютерного опрацювання мови на речення дивляться трохи інакше, підходять до нього трохи з іншого боку. Тому для цієї роботи потрібні й інші засоби. Суть можна було б сформулювати так: синтаксичне тяжіння — це міра здатності слів реалізовувати своє керування. Воно дуже відрізняється від валентності. Усе гаразд, і валентності достатньо, доки в реченні є одне керівне слово, яке може приєднати певне (скажімо, «слово, яке ми розглядаємо») слово. Однак якщо в реченні є два слова з однаковим керуванням, здатні приєднати наше слово, яке ми розглядаємо, — то котре з них зрештою його приєднає, а котре залишиться без поширення? Валентність дає змогу порівнювати керовані слова: одні слова керуються сильніше, інші — слабше (тобто приєднувати одні слова необхідно, а інші — ні) (Sližienė 1994: 5–6), синтаксичне тяжіння є характеристикою керівних слів. Воно порівнює два керівні слова й показує здатність (або силу) керівного слова приєднати керовану форму порівняно з іншим словом у реченні, яке має таке саме керування (керує тим самим відмінком). Валентність не виходить за межі одного дієслова (або іншого слова, що має керування, наприклад прикметника) Straipsniai / Articles 147 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ ; для неї не існує інших слів із керуванням у цьому реченні, вона ніяк їх не враховує, не зіставляє зі словом, чию сполучуваність описує. Синтаксичне тяжіння охоплює всі керівні слова в реченні й порівнює їх одне з одним за здатністю реалізовувати своє керування. Визначення: Синтаксичне тяжіння слів — це сила здатності приєднувати керований відмінок або поширення. Синтаксичне тяжіння — це міра керівних слів, критерій їх порівняння між собою. 4. СИНТАКСИЧНЕ ТЯЖІННЯ СЛІВ В ІНШИХ МОВАХ Властивість синтаксичного тяжіння слів має бути актуальнішою для мов із вільним порядком слів у реченні. Для порівняння наведено відповідні речення ще трьома мовами: російською, німецькою та англійською. Ці мови значно різняться ступенем свободи порядку слів, тож буде видно, який вплив на синтаксичне тяжіння має розташування в реченні певних частин мови. 4.1. Російська мова На підтвердження твердження розділу 3.1.1 про те, що синтаксична залежність означення, вираженого дієприкметником, сильніша за залежність присудка, вираженого дієприкметником, щодо обставини наводиться речення До того часу багатьом, передусім інтелігенції, була доступна лише «Велика радянська енциклопедія» («Большая советская энциклопедия»), що видавалася в Москві в перекладі. (28) До того часу багатьом була доступна лише в Москві видана «Велика радянська енциклопедія». (29) До того часу багатьом була доступна лише в Москві «Велика радянська енциклопедія». У цьому випадку дані російської мови збігаються з даними литовської мови. Твердження розділу 3.1.3 про те, що залежність дієприкметника пасивного стану сильніша за залежність іменника щодо родового відмінка, для російської мови вже підтвердити не можна, оскільки тут форма пасивного стану керує іншим відмінком: родовий відмінок литовської мови перекладається орудним. Речення Це стверджується в підписаній міністром доповіді та Це стверджується в доповіді міністра перекладаються реченнями (30) і (31). (30) Це стверджується в підписаній міністром доповіді. (31) Це стверджується в доповіді міністра. 148 Acta Linguistica Lithuanica LXIX Sintaksinė žodžių trauka Твердження розділу 3.2 про те, що іменник сильніше притягує обставину, яка безпосередньо стоїть після нього, ніж присудок, можна підтвердити й на матеріалі російської мови. Це видно як у відповідних перекладах речень Він докладно описав виставку в Каунасі та в Каунасі виставку він докладно описав — у реченнях (32) і (33), де обставину виражено місцевим відмінком, так і в перекладах речень Збитки через порушення експорту через Клайпедський термінал сягнули 28 мільйонів літів і Через порушення експорту через Клайпедський термінал збитки сягнули 28 мільйонів літів — у реченнях (34) і (35), де обставину виражено прийменниковою конструкцією. (32) Він докладно описав виставку в Москві. (33) У Москві він докладно описав виставку. (34) Збитки через переривання експорту через термінал сягнули 28 млн. (35) Через переривання експорту через термінал збитки сягнули 28 млн. Твердження розділу 3.3 про те, що тяжіння інфінітива сильніше за тяжіння присудка (відмінюваної форми дієслова) щодо керованого відмінка, підтверджується також у російській мові. Цього разу за приклад узято речення Тоді підприємці, які їх імпортують, повинні подати сертифікати якості продукції і Тоді підприємці, які їх імпортують, повинні сертифікати якості продукції та Тоді підприємці, які їх імпортують, повинні сертифікати якості продукції подати; подано аналогічні за структурою речення російської мови, що ілюструють згадану властивість синтаксичних зв’язків, див. речення (36), (37) і (38). (36) Він повинен повернути мені книжку. (37) Він повинен мені книжку. (38) Він повинен мені книжку повернути. Отже, ця властивість притаманна й російській мові. Російська мова, близька до литовської свободою порядку слів, має багато подібних синтаксичних властивостей, проте не можна стверджувати, що вона повністю їй відповідає. 4.2. Німецька мова Порядок слів у німецькій мові набагато суворіший, ніж у литовській чи російській, тому переклад, що відповідав би розташуванню слів у литовському реченні, стає неможливим. Сувора вимога ставити присудок на друге місце не дозволяє винести на початок речення перед підметом обставину часу та додаток, тому відповідники речень До того часу багатьом, насамперед інтелігенції, була доступна лише видавана в Москві «Велика радянська енциклопедія» і До того часу багатьом, насамперед інтелігенції, була доступна лише в Москві «Велика радянська енциклопедія» неможливі. Твердження розділу 3.1.3 про те, що тяга дієприкметника пасивного стану сильніша за тягу іменника щодо родового відмінка, не можна підтвердити для німецької мови, як і для російської, оскільки тут також використовується інший відмінок — у цьому разі прийменникова конструкція von + Dativ. Straipsniai / Articles 149 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ Ще одне твердження, яке неможливо перевірити через суворіший порядок слів у німецькій мові, полягає в тому, що іменник (як у ролі підмета, так і додатка) сильніше притягує безпосередньо наступну за ним обставину, ніж дієслово в ролі присудка (див. розділ 3.2). Про тягу обставини, вираженої прийменниковою конструкцією, у німецькій мові взагалі нічого не можна сказати, оскільки неможливо подати речення Через порушення експорту через Клайпедський термінал збитки сягнули 28 мільйонів літів німецькою мовою, зберігши аналогічний порядок слів. Твердження розділу 3.3 про те, що тяга інфінітива сильніша за тягу присудка (відмінюваної форми дієслова) щодо керованого відмінка, підтверджується в німецькій мові, тобто присудок приєднує керований відмінок лише тоді, коли в реченні немає інфінітива. Аналоги речень Тоді підприємці, які їх імпортують, мали б сертифікати якості продукції та Тоді підприємці, які їх імпортують, мали б подати сертифікати якості продукції подано лише з погляду структурної відповідності (Я маю цю книжку та Я маю прочитати цю книжку), що ілюструє розглядувану властивість синтаксичних зв’язків; див. речення (39) і (40). (39) Я маю прочитати цю книжку. (40) Я маю цю книжку. Через особливості німецької граматики неможливо подати речення аналогічної структури, наприклад аналогічне реченню Тоді підприємці, які їх імпортують, мали б подати сертифікати якості продукції (Я маю прочитати цю книжку). Це не дозволяє зробити властиве німецькій мові рамкове оформлення, яке вимагає, щоб зв’язка присудка та смислове слово охоплювали всі слова, розташовані після другої (присудкової) позиції. 4.3. Англійська мова В англійській мові нелегко порівняти тяжіння означального дієприкметника й присудка, вираженого дієприкметником, щодо обставини, оскільки неможливо навести переклад, що відповідав би порядку слів у литовському реченні До того часу багатьом, передусім інтелігенції, була доступна лише «Велика радянська енциклопедія», що видавалася в Москві. В англійській мові підмет не може стояти після присудка. Щодо відмінностей у тяжінні пасивного дієприкметника й іменника стосовно родового відмінка (див. розділ 3.1.3), про англійську мову можна сказати те саме, що й про російську та німецьку: тут уживається інший відмінок, у цьому випадку прийменникова конструкція by + іменник. Те, що іменник сильніше притягує безпосередньо наступну за ним обставину, ніж присудок (див. розділ 3.2), бачимо й в англійській мові. Переклади речень Він докладно описав виставку в Каунасі та У Каунасі він докладно описав виставку наведено в прикладах (41) і (42). Те саме стосується обставини, вираженої прийменниковою конструкцією: переклади речень Збит- 150 Acta Linguistica Lithuanica LXIX Sintaksinė žodžių trauka ки через порушення експорту через Клайпедський термінал сягнули 20 мільйонів литів і Через порушення експорту через Клайпедський термінал збитки сягнули 20 мільйонів литів наведено в перекладах у прикладах (43) і (44). (41) Він докладно описав виставку в Лондоні. (42) У Лондоні він описав виставку докладно. (43) Збитки через припинення експорту через термінал становили 20 мільйонів доларів. (44) Збитки становили 20 мільйонів доларів через припинення експорту через термінал. Щодо синтаксичного тяжіння інфінітива, в англійській мові, як і в німецькій, можна навести відповідники у вигляді двох речень. Речення (45) і (46) не суперечать твердженню розділу 3.3 про те, що присудок приєднує іменник, якщо інфінітива немає. (45) Він повинен прочитати цю книжку. (46) Він має цю книжку. 5. ВИСНОВКИ Підсумовуючи огляд речень, можна сформулювати висновки, які радше є тенденціями, а не строгими твердженнями, оскільки описано лише кілька спостережень, а не повноцінні дослідження. Комп’ютеризація литовської мови порушує такі проблеми, які не є актуальними під час спілкування людей. Тому потрібно провести додаткові теоретичні дослідження литовської мови. Спостерігаючи за помилками, яких припускається комп’ютер під час автоматичного синтаксичного аналізу, було висунуто гіпотезу про існування синтаксичного тяжіння слів, яке виявляється особливо в тих випадках, коли в реченні є два слова з однаковим керуванням, а керований відмінок лише один. Як вирішити, яке керівне слово утворить безпосередній синтаксичний зв’язок із цим відмінком, а яке залишиться без поширення? Синтаксичне тяжіння слів принципово відрізняється від валентності: валентність розглядає сполучуваність одного слова й не вирішує питання щодо іншого слова, яке має таке саме керування. У розглянутих прикладах найвиразніше виявляється синтаксичне тяжіння дієприкметника, що виступає означенням. Також було помічено синтаксичне тяжіння іменника (незалежно від того, чи виступає він підметом, чи додатком) і інфінітива. Порівняння аналогічних випадків з іншими мовами не можна вважати вичерпним, оскільки через вільний порядок слів не завжди були можливі еквівалентні переклади. На всі проблеми, описані в цій статті, можна поглянути й інакше. З лінгвістичних позицій можна сказати, що в реченні Aš turiu knygą слово turiu є самостійним присудком, а в реченні Aš turiu perskaityti knygą — лише зв’язкою присудка. Людям це зазвичай зрозуміло, однак комп’ютер не може знати, що в одному реченні те саме слово є Straipsniai / Articles 151 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ одним, а в іншому — іншим, хоча їхнє написання нічим не відрізняється. Саме тут потрібно починати пошук формальних ознак, які дали б змогу комп’ютеру однозначно визначати тип присудка за даними з контексту. Як у цьому, так і в інших випадках могла б допомогти властивість синтаксичного тяжіння слів. Узагальнюючи наведені приклади, помічаємо тенденцію: поняття синтаксичного тяжіння слів важливіше й потрібніше для мов із вільним порядком слів. В англійській мові синтаксичну функцію слова визначає його місце в реченні, і властивість тяжіння слів, мабуть, мало допоможе тут у визначенні членів речення. Цією статтею всіх литуаністів запрошують до дискусії. Можливо, мовознавцям буде легше помітити й інші випадки тяжіння слів, не згадані в цій статті. У ній розглянуто лише те, що було помічено під час комп’ютерного опрацювання мови, — лише гіпотези, які, звісно, можуть і не підтвердитися. LITERATŪRA Allen James 1987: Natural Language Understanding. Amsterdam: The Benjamin/Cummings Publishing Company. Ambrazas Vytautas 1997: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Daudaravičius Vidas 2012: Teksto skaidymas pastoviųjų junginių segmentais. Daktaro disertacijos santrauka. Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Daudaravičius Vidas 2002: Lietuvių kalbos sakinio sintaksinė analizė. Informatikos magistro darbas. Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Grigonytė Gintarė 2006: Priklausomybių gramatikos taikymas lietuvių kalbos apdorojime. Magistro darbas. Kaunas: Kauno Technologijos universitetas. Hellwig Peter 2003: http://www.cl.uni-heidelberg.de/~hellwig/dug-2003.pdf Ivič Milka 1973: Lingvistikos kryptys. Vilnius: Mintis. Jensen Karen, Heidorn George Emil, Richardson Stephen D. 1993: Natural language processing: The PLNLP Approach. Boston/London: Kluwer Academic Publishers. Mondal Prakash 2010: Exploring the N-th Dimension of language. – Natural Language Processing and its Applications. Research in Computing Science 46, ed. by Alexander Gelbukh. Mexico: Instituto Politecnico Nacional, 55–66. Nirenburg Sergei 1987: Machine Translation: Theoretical and Methodological Issues. London: Cambridge university Press. Sirtautas Vytautas 1978: Pagrindinių sakinio dalių derinimas. Vilnius: Lietuvos TSR aukštojo ir specialiojo vidurinio mokslo ministerijos Leid ybinė redakcinė taryba. Sližienė Nijolė 1994: Lietuvių kalbos veiksmažodžių junglumo žodynas 1. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. 152 Acta Linguistica Lithuanica LXIX Sintaksinė žodžių trauka S l i ž i e n ė N i j o l ė 2004: Lietuvių kalbos veiksmažodžių junglumo žodynas 2 (2). Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Š v e i k a u s k i e n ė D a i v a 2005: Graph Representation of the Syntactic Structure of the Lithuanian Sentence. – Informatica 16(3), 407–418. W i n o g r a d T e r r y 1983: Language as a Cognitive Process. 1. Syntax. London: Addison-Wesley Publishing Company. Б е л е ц к а я И. П. 1983: Деревья зависимостей как инструмент синтаксического анализа текста. – Международный семинар по машинному переводу. Москва: ВЦП. Б и л а н В. Н., К р и с е в и ч В. С. и др. 1976: Семантико-синтаксический перевод в группе Статистика речи. – Автоматический анализ текста. Минск: МГПИИЯ. I N T E R N E T O N U O R O D O S 1. http://www.lki.lt/LKI_LT/index.php?option=com_content&view=article&id=803&Itemid=153 2. http://donelaitis.vdu.lt/main.php?id=4&nr=1_1 Syntactic Pull of Words S U M M A R Y By creating the automatic syntactic analysis of Lithuanian language a new phenomenon of language was perceived. If two words of the sentence require the same case as extension, which of them will get the syntactic relation with that case ant which remains without extension? If the flexible form of a verb, which performs the syntactic function of predicate controls accusative and participle, which performs the syntactic function of attribute, controls accusative too and that case is located in the sentence between the verb and participle, accusative is syntactic related with the participle. This power to make the syntactic relation with the required case was named syntactic pull of a word. The pull of participle, infinitive and noun are described and equivalent sentences in Russian, German and English are compared. The definition of syntactic pull of words is given. Įteikta 2013 m. balandžio 17 d. DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5-216, LT-10308 Vilnius, Lietuva [email protected] S t r a i p s n i a i / A r t i c l e s 153