Vainiklapių spalvos ir atspalviai šiuolaikinėje lietuvių prozoje: balta ir juoda

AURELIJA GRITĖNIENĖ Інститут литовської мови Напрями наукових досліджень: лексикологія та лексикографія. КОЛЬОРИ ТА ВІДТІНКИ ПЕЛЮСТОК У СУЧАСНІЙ ЛИТОВСЬКІЙ ПРОЗІ: БІЛИЙ І ЧОРНИЙ Кольори та відтінки пелюсток у сучасній литовській прозі: чорний і білий АНОТАЦІЯ Об’єктом дослідження статті є понад 300 колокацій, виявлених у 98 творах 61 сучасного литовського прозаїка, у яких автори прямо або за допомогою порівнянь і метафор говорять про білий і чорний кольори пелюсток квіткових рослин та їхні відтінки. Мета дослідження — з’ясувати, якими лексемами литовські автори передають білий і чорний кольори пелюсток, описати структуру й семантику вираження кольору; визначити, з якими прототипами реалій білого кольору порівнюють білі квіти рослин; дослідити, з якими реальними атрибутами автори відібраних колокацій порівнюють білі й чорні пелюстки рослин, які порівняння з цими кольорами квітів у досліджуваному матеріалі є найчастотнішими й наближаються до стереотипів. Досліджений матеріал свідчить, що, називаючи колір пелюсток, автори найчастіше вживають прикметники baltas, -a і juodas, -a, трохи рідше колір позначають означеними прикметниками. Білий колір у прозових творах називають також дієсловами та іменниковими абстрактами. Зафіксовано випадки, коли ахроматичні кольори називають через конкретний предмет — прототипового носія відповідного кольору; досить часто ці кольори описують також за допомогою метафор і різноманітних порівнянь. КЛЮЧОВІ СЛОВА: семантика, колокація, колір, білий, чорний, художній стиль. АНОТАЦІЯ Об’єктом статті є понад 300 словосполучень, виявлених у 98 творах 61 сучасного литовського прозаїка; ці словосполучення письменники використовують, щоб безпосередньо або за допомогою порівнянь чи метафор передати білий або чорний колір квітучих рослин і відтінки цих кольорів. Мета дослідження — визначити, які лексеми автори 134 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Vainikapių spalvos ir atspalviai šiuolaikinėje lietuvių prozoje: balta ir juoda аналізованих творів використовують для передавання чорного й білого кольорів пелюсток; описати структуру та семантику вираження кольору; визначити, з якими прототипово білими реаліями порівнюють білі квіти; дослідити, з якими ознаками реального світу автори обраних словосполучень порівнюють білі й чорні пелюстки, які порівняння з цими кольорами є найчастотнішими й через це стають майже стереотипними. Дослідження показує, що, описуючи колір пелюсток, автори використовують прикметники білий і чорний (лит. baltas, -a; juodas, -a; форми жіночого й чоловічого роду), рідше колір описують за допомогою займенникових форм прикметників. Для позначення білого кольору також використовують дієслова й абстрактні іменники. Іноді ахроматичні кольори передають через конкретний предмет, певний прототип кольору; часто кольори описують за допомогою метафор і різноманітних порівнянь. КЛЮЧОВІ СЛОВА: семантика, словосполучення, колір, білий, чорний, художній стиль. ВСТУП Цвітіння — вражаюче явище природи. Форми, кольори й аромати квітів, що розпускаються та вже розквітли, зачаровують багатьох із нас (особливо митців), тож закономірно, що цей природний образ має «особливо виразний творчий підтекст», який згодом стає текстом — твором (Daujotytė 1999: 55). У прозових текстах це явище природи найчастіше подається для передавання настрою твору, увиразнення місця або часу дії. Під час читання прозових текстів сучасних литовських авторів1 простежуються дві тенденції: одні автори дуже конкретно називають кольори квітів, ніби спираючись на перше враження або на стереотипні образи, що заздалегідь сформувалися у свідомості, а інші дуже уважно придивляються до квітки — помічають і описують найтонші відтінки бутонів і розкритих пелюсток, указують на колір середини квітки тощо. Саме цвітіння як явище дуже часто справляє сильний емоційний вплив не лише на письменника та створеного ним персонажа, а й на читача. Вражає не тільки форма квітів, а й їхній колір2, який допомагає передати почуття, настрій тощо. Як відомо, близько 80–90% інформації про навколишній світ людина отримує завдяки зору (Lapė, Navikas 2003: 72). Навколишні предмети можна описувати й без використання кольорів (за формою, текстурою, поняттями «світлий і темний» та 1 Це суто хронологічний вибір. У статті до сучасної литовської літератури зараховано твори, написані й видані після відновлення незалежності Литви — після 1990 року. 2 На основі колокацій, зібраних авторкою статті, встановлено, що гама кольорів квітів у відібраних прозових текстах може бути виражена 19 прикметниками: бузковий, -а; білий, -а; білуватий, -а; білястий, -а; жовтий, -а; жовтуватий, -а; чорний, -а; лілійний, -а; синій, -я; синюватий, -а; помаранчевий, -а; сірий, -а; пурпуровий, -а; червоний, -а; червонуватий, -а; рожевий, -а; коричневий, -а; фіолетовий, -а; блакитний, -а. Straipsniai / Articles 135 AURELIJA GRITĖNIENĖ тощо), однак колір усе ж значно розширює спектр опису предметів (Jonaitis 2009: 8). Колір — інгерентна властивість, притаманна самому предмету як його невіддільна ознака. Інформацію про такі властивості предметів людина отримує за допомогою органів чуття. Зорові рецептори зазвичай сприймають колір однаково, тому прикметники на позначення кольору належать до класу інгерентних абсолютних прикметників (докладніше див. Tekorienė 1990: 98, 119). Кольори в різних аспектах досліджують фахівці різних галузей науки: мистецтвознавці, фізики, математики, хіміки, фізіологи, біологи, психологи, етнологи тощо. З мовознавчого погляду кольори аналізували чимало литовських лінгвістів. Тут згадаємо лише деяких із них. Ірена Андрюкайтене описала поняття кольору та назви кольорів у литовській мові; досліджувала образ кольору в піснях Lietuviško-se svotinėse dainose Антанаса Юшки (Andriukaitienė 1996: 162–166; 1997: 173–179). Гражина Астрамскайте досліджувала семантичну структуру литовського baltas і німецького weiß (Astramskaitė 1976: 7–15), описала оптичні та побічні значення литовського juodas і німецького schwarz (Astramskaitė 1977: 7–16; 1988: 4–11). Ця дослідниця описала назви масті тварин у литовській і німецькій мовах (Astramskaitė 1992: 25–33), а Йоланта Вібурите розглянула проблему визначення кольору масті тварин у Lietuvių kalbos žodyne (Viburytė 2003: 119–135). Сауле Юзенене проаналізувала, які конотативні значення властиві прикметникам зі значенням кольору в литовській поезії XX століття (Juzėnienė 2001). Расуоле Владярскене описала значення прикметника žalios у складених термінах, обговорила перекладні значення цього прикметника у значенні «відтінок» (Vladarskienė 2014: 3–8). Алойзас Гудавічюс проаналізував концепт зеленого кольору (Gudavičius 2009: 105–114), а його студентка Тома Йокубайтене — концепти чорноти й білизни в литовській та англійській мовах (Jokubaitienė 2009). Рута Казлаускайте, описуючи образи різних рослин (маку, вишні, соняшника) в литовській поезії, аналізувала також кольори пелюсток цих рослин (Kazlauskaitė 2010a: 53–70; 2011: 440–455; 2014: 86–107); вона описала назви кольорів у перекладах литовською мовою однієї повісті Яніса Акуратера (Kazlauskaitė 2010b: 128–141). Ця дослідниця разом з Еґле Раманаускене з погляду лінгвістичної прагматики аналізувала нові назви кольорів у публіцистичних виданнях (Kazlauskaitė, Ramanauskienė 2011: 176–201)3. Іноземні дослідники у своїх працях приділяють значну увагу сприйняттю кольору та його концептуалізації. Антропологи Брент Берлін і Пол Кей провели експерименти й дослідили, як люди сприймають основні (фокусні) кольори (Berlin, Kay 1969). Мета праць Елеонори Рош — з’ясувати, чи залежить розрізнення та категоризація основних кольорів від мови, чи від сенсорної системи (Heider 1971, 1972). Про універсалії кольору чимало писали польські 3 У цій статті подано ще ширший огляд публікацій литовських та іноземних дослідників, присвячених лексичним, семантичним та іншим дослідженням слів на позначення кольорів (Kazlauskaitė, Ramanauskienė 2011: 178–179). 136 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Vainiklapų spalvos ir atspalviai šiuolaikinėje lietuvių prozoje: balta ir juoda Lingvistė Anna Wierzbicka (Wierzbicka 1990: 99–150). Iš naujausių darbų būtina paminėti didelę kolektyvinę lingvistų, antropologų ir psichologų studiją, skirtą spalvos kategorizacijai (Hardin, Maffi 2002). Joje įvairiais aspektais analizuojama, kaip žmogus suvokia spalvą, kokiais konceptais tas suvokimas realizuojamas kalboje. Latvių kalbos spalvų pavadinimus išsamiai tyrė Anitra Roze (Roze 2005), rusų kalbos spalvų pavadinimai aprašyti kolektyvinėje monografijoje (Vasilevič, Kuznecov, Mičenko 2005). Мета цієї статті — з’ясувати, якими лексемами автори відібраних колокацій у своїх творах передають білий і чорний кольори квіток4. Завдання дослідження: описати структуру й семантику назв ахроматичних кольорів; визначити, з якими прототипово білими денотатами дійсності порівнюють білі квіти рослин; дослідити, з якими атрибутами дійсності у відібраних колокаціях порівнюють білі та чорні пелюстки рослин, які порівняння з цими кольорами квіток у зібраному матеріалі є найчастотнішими (прототиповими) і відповідають стереотипам5. Вибір методів дослідження зумовила специфіка аналізованого матеріалу. Щоб якомога повніше й комплексно описати вираження та семантику кольорів, у дослідженні застосовано різні міждисциплінарні методи: семантичний, стилістичний і когнітивний аналізи, описовий метод та метод прагматичної інтерпретації. Матеріал для цього дослідження зібрано з прозових текстів литовських авторів кінця XX — XXI століття — романів, оповідань, новел, повістей та інших творів подібних жанрів. У статті аналізуються окремі речення або їхні фрагменти, тобто відібрані колокації6. Досліджуваний матеріал — понад 300 колокацій, відібраних із 98 творів 61 прозаїка, у яких автори прямо або за допомогою порівнянь і метафор говорять про білий і чорний кольори пелюсток та їхні відтінки7. 4 Колір — це не речовина, а явище заломлення світла. Це відомо із XVII століття, коли Ісаак Ньютон за допомогою призми розклав промінь білого світла на спектр кольорів — явище, яке називають дисперсією світла (Plei 2010: 20). Вважається, що людське око розрізняє від 7 до 10 мільйонів відтінків (Jonaitis 2009: 8). 5 У лінгвістиці стереотип розуміють як суб’єктивно зумовлений образ явища чи предмета, що охоплює приписувані йому ознаки та оцінку, яка насправді є результатом інтерпретації дійсності й функціонує у свідомості мовного колективу. Докладніше про поняття стереотипу див. Gudavičius 2000: 59–64. 6 Колокації розуміють як звичний контекст уживання того чи іншого слова, спільне вживання певних лексем, звичні мовні асоціації слів з іншими словами речення (докладніше про колокації див. Marcinkevičienė 2010: 70–91). 7 У корпусі сучасної литовської мови (http://tekstynas.vdu.lt) також можна знайти художні тексти; вони становлять 11,6% усього представленого там матеріалу (до цього числа входять і перекладні твори), проте для дослідження кольорів матеріалу, наявного лише в корпусі, недостатньо. Щоб визначити колір пелюсток конкретної рослини, іноді недостатньо одного поданого в корпусі рядка конкордансу (300 знаків). Досліджуючи вираження та семантику кольорів, часто потрібно значно ширше Straipsniai / Articles 137 AURELIJA GRITĖNIENĖ 1. БІЛІ, БІЛУВАТІ, БІЛЯСТІ ПЕЛЮСТКИ Тлумачні словники литовської мови подають від 4 до 9 значень прикметника baltas, -a. Одне з основних значень цього слова пов’язане з кольором — цілком світлий (про колір), кольору снігу, молока (BŽ). Білий — ахроматичний8 колір (тобто безбарвний колір, що вказує на зв’язок між світлом і кольором). Невипадково й етимологія прикметника baltas, -a у литовській та багатьох інших мовах пов’язана зі світлом і блиском. У давнину в індоєвропейських мовах ця назва не позначала конкретного кольору, а означала лише світло: лит. báltas, латис. balts походять від кореня *bhā-, санскр. bháti «світить» (Fraenkel 1962: 32; Smoczyński 1981: 234; Atramskaitė 1976: 7). Автори досліджених колокацій згадують близько 70 родів різних рослин, що цвітуть білим. 1) Дерева, кущі, плодові дерева, ягідні кущі: акації (N. Kep. 2005: 149), бузок (R. Gran. 2011: 52), верби (H. Gud. 2013: 72), шипшини (шипшинові кущі) (J. Skab. 2004: 217), черемхи (O. Jaut. 2009a: 35), жасмини (V. Čep. 2008: 152), верболози (R. Flic. 2015: 196), каштани (G. Vil. 2012: 22), груші (S. Kuop. 2007: 89), липи (I. Mer. 2004: 121), магнолії (D. Kal. 2008: 61), мигдалі (R. Šer. 2006: 101), яблуні (H. Čig. 2011: 95), калини (J. Skab. 2014: 459), рододендрони (L. Čen. 2015: 140), сливи (B. Jon. 2011: 54), бузини (J. Skab. 2014: 214). 2) Бур’яни, овочі, рослини лісів, лук, полів, гір і водойм: маки (R. Šer. 2001: 107), буркуни (V. Rač. 2008: 74), борщівник Сосновського (B. Jon. 2011: 27), ромашки собачі (також називаються собачими ромашками) (V. Žil. 2013: 133), біліси (B. Pū. 2003: 129); картопля (L. Gut. 2006: 106), біла конюшина (D. Grig. 2008: 39), едельвейси (O. Jaut. 2009a: 62), яглиця (R. Šer. 2013: 124), жеруха (H. Gud. 2013: 184), заяча капуста (O. Bal. 2006: 15), деревії (V. Al. 2010: 153), латаття (L. Gut. 2006: 67), лотоси (J. Iv. 2000: 120); глуха кропива (B. Jon. 2007: 103), анемони (M. Šrb. 2011: 39), ромашки (A. Piv. 2001: 31), очитки (J. Skab. 2004: 183), пухівки (H. Gud. 2013: 184), дягелі (R. Šer. 2006: 155), виткі рослини (B. Pū. 2003: 63); василистники (H. Gud. 2013: 195), вишні контексту твору, не порушують цілісності окремих текстів, тому матеріал для цього дослідження збирався не з корпусу, а протягом кількох десятиліть читання окремих творів і виписування з них значно ширших колокацій, пов’язаних із вираженням кольору та його семантикою. 8 Ахроматичні кольори можна поділити на п’ять основних: чорний, темно-сірий, світло-сірий і білий. Між цими кольорами може бути багато різноманітних відтінків. Людське око здатне розрізнити близько 300 ахроматичних відтінків (Jonaitis 2009: 38). 9 У дужках зазначено лише одне скорочене посилання на джерело. Повний список джерел наведено наприкінці статті. 138 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Vainiklapų spalvos ir atspalviai šiuolaikinėje lietuvių prozoje: balta ir juoda (D. Kal. 2015: 96), жовті (E. Kur. 2009: 79), жовті (D. Kal. 2008: 154). 3) Садові квіти: айстри (B. Pūk. 2003: 211), півонії (також звані півоніями) (B. Jon. 2007: 16), хризантеми (D. Jaz. 2007: 36), морозники (B. Jon. 2009: 42), галтониї (E. Lie. 2013: 23), гіпсофіли (U. Bar. 2016: 26), гвоздики (D. Op. 2016: 168), гіацинти (D. Kaj. 2007: 114), жоржини (A. Zur. 2010: 78), гладіолуси (E. Lie. 2004: 8), крокуси (D. Op. 2015: 167), лілії (S. Ach 2006: 27), нарциси (A. Žag. 2013: 332), перстачі (I. Zar. 2016: 17), петунії (K. Sab. 2012: 119), троянди (A. Tap. 2013: 321), тютюн (K. Sab. 2011: 234), тюльпани (G. Adom. 2005: 105), ломикамені (H. Gud. 2013: 29). 4) Кімнатні рослини: азалії (V. Palč. 2011: 51), глоксинії (J. Iv. 2000: 177), кали (J. Ap. 2010: 182), камелії (B. Jon. 2009: 10), клівії (B. Jon. 2009: 10), орхідеї (D. Kaj. 2007: 26). Найпопулярніші білоквітучі рослини в дослідженій колокації литовських прозаїків — троянди (згадуються у текстах 19 авторів), яблуні та лілії (їх згадують 12 авторів), біла конюшина (11), черемха (9), вишні та ромашки (8), сливи та жасмини (5). Значення білого кольору у дослідженій колокації досить різноманітне. Найчастіше білий колір називається прямо — простими формами прикметника білий у різних відмінках (52 рази) або його означеною формою білий, -а (41 раз). Означена форма зазвичай використовується для називання кольору конюшини та лілій, дещо рідше згадуються білі акації, буркуни, черемхи, кали, ромашки, троянди. Справді, у таких випадках іноді важко розрізнити, коли автори означеним прикметником хочуть підкреслити вид рослини (біла лілія (Lilium candidum), біла конюшина (Trifolium repens), білоквітковий буркун (Melilotus albus), а коли йдеться просто про колір квітів. Щоб підкреслити сліпучу білизну пелюсток, найвищу інтенсивність цього кольору, творці відібраних колокацій уживають прикметники найвищого ступеня: найбіліший, найбіліший з білих (R. Gran. 1998: 119), тавтологічні сполуки білий-білий (H. Čig. 2007: 66), суфіксальні похідні білесенький (L. Čen. 2011: 166) тощо. Це позначає найвищий ступінь ознаки; крім того, у таких випадках у семантичній структурі прикметника білий виразно проступає також оцінна сема (пор. Ju-zelienė 2001: 11). Straipsniai / Articles 139 AURELIJA GRITĖNIENĖ Рідше (у текстах 10 авторів) колір пелюсток визначається прислівником біло: «Біло цвіли високі борщівники» (J. Skab. 2000: 224); «<...> ніде в Європі він не бачив так біло квітучих вишень» (R. Gran. 2013: 155)¹⁰ тощо. Для позначення відтінків ще рідше вживається прикметник із префіксом: «[глуха кропива цвіте <...> блискучими білими квіточками» (B. Jon. 2007: 103); «Під ногами широчінь ромашок — сліпучо-білих, не зів’ялих від спеки й пилу» (V. Žil. 2013: 133)¹¹. Для називання кольору автори використовують також іменникові абстрактні назви: 1) Білість: «У його саду росли чудові троянди всіх видів і різних кольорів: сніжної білизни, молочної білизни, лебединої білизни <...>» (K. Kas. 2007: 10); «Білість вишень уже відчутно в’яла — лише де-не-де ховається запізніла квітка» (A. Zur. 2010: 34). 2) Білота: «Їхній [мальв] запашний фіолет і білизна просто стискали серце» (J. Skab. 2000: 191); «У чорних водах відбивалася їхня [черемх] білизна» (J. Skab. 2000: 33). 3) Білина: «Білина вишень приглушена <...>» (A. Zur. 2010: 74). Колір позначає також детермінативний прикметник білоквітковий: «<...> схилила білоквіткову голову Лілія» (O. Jaut. 2005: 70); «Біля замшілих каменів ростуть білоквіткові очитки <...>» (J. Skab. 2004: 183). Понад 20 разів у досліджених колокаціях колір називається також дієсловами біліє (G. Bul. 2015: 121), білить (O. Jaut. 2005: 40), біліє (B. Jon. 2011: 75), білішав (E. Ign. 2000: 95), біліє (M. Luž. 2006: 53), білястий (A. Zur. 2010: 12). Прикметниками білуватий, білястий характеризується ступінь світлоти; ними описується не зовсім білий, а майже білий колір пелюсток: «Білуваті [черемх] пахощі струменіли прямо до мене» (J. Skab. 2000: 114); «Перерослі борщівники, голівки білуватих квітів <...>» (J. Skab. 2014: 234); «<...> білястими китицями цвітуть верби» (R. Flick 2015: 196). Інтенсивність світлого тону позначає також прикметник біло-зеленкуватий12 — ним описується зеленкувато-білий відтінок пелюсток шеймадіса (J. Skab. 2014: 214). Подібний відтінок мають і квіти морозника, колір яких допомагає визначити прикметник зеленкуватий 10 Тут і далі в тексті для ілюстрування відповідних тверджень наведено лише по одному або кілька найтиповіших прикладів. 11 Прикметник із префіксом рідко вживається лише в розмові про ахроматичні кольори, натомість щодо різних хроматичних кольорів такий спосіб вираження застосовується особливо часто. 12 Його слід вважати неологізмом Йоліти Скаблаускайте, оскільки його не зафіксовано в жодному тлумачному словнику литовської мови. 140 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Vainiklapų spalvos ir atspalviai šiuolaikinėje lietuvių prozoje: balta ir juoda і від іменника утворений абстрактний іменник baltumas: «<...> із зеленкувато-білими квітами Helleborus niger <...>» (B. Jon. 2009: 42). Цікаво, що відтінок пелюсток білого кольору в досліджених прозових текстах не позначається прикметниками apytatis, baltas, balzganas, pobaltis (говорячи про колір пелюсток, автори досліджених текстів жодного разу не вжили жодного з цих прикметників). Вираження білого кольору можна розглянути також у когнітивному та стилістичному аспектах. Дослідники визначили етапи еволюції назв кольорів. Спочатку колір описують, указуючи на добре відому природну реалію — носія цього кольору, визнаного мовною спільнотою, або прототип (пор. Kazlauskaitė 2011: 179). Для литовців прототипом білого кольору є сніг (Gudavičius 2000: 61). Це підтверджують і численні приклади, знайдені в художній літературі: тут дуже часто пелюстки білих рослин порівнюють зі снігом, а саме цвітіння — зі снігопадом: «Хризантеми білі, як сніг <...>» (R. Šer. 2006: 67); «<...> у дні цвітіння яблунь дитині здавалося, що квіти, білі, як перший сніг, вкривають увесь світ» (L. Gut. 2013: 461); «<...> усі потім мали звернути до вишні, що сніжила квітами <...>» (A. Zur. 2010: 310); «<...> учора зітхнув бузок, що снігував біля порога <...>. Піднявся ще сильніший вітер. Зашумів, кущ бузку — рівний букет, сніжило пелюстками» (J. Skab. 2014: 235); «<...> вишні кольору снігу¹³ <...>» (N. Vaitk. 2013: 251). Очевидно, що описати білизну квітів особливо часто допомагають порівняння¹⁴. У литовській картині світу сніг, крейда, лебідь, піна, молоко, полотно та інші предмети репрезентують білий колір (Paulauskas 1987: 177). Отже, білі пелюстки рослин, пов’язані з такими атрибутами, також сприймаються як світлі, чисті, невинні (пор. Kazlauskaitė 2011: 450). У досліджуваних колокаціях автори порівнюють білі пелюстки рослин із такими білими (або сяйливими) атрибутами дійсності: 1) Предмети побуту (мильна чи молочна піна, вата, весільна сукня, поховальний одяг, сир, сметана тощо): «<...> Яблуні й вишні були наче вимазані борошном дитячі голови» (E. Ign. 2000: 95); « <...> [купка мила] схожа на мильну піну — пухка й біла» (U. Bar. 2016: 26); «Схили замку біліли, порослі квітучими черемхами, здавалося, ніби їх забризкало молочною піною» (J. Skab. 2000: 114); «<...> яблуня зацвіла, наче гора вотивних дарів» 13 У литовській поетичній картині світу найзвичнішою є також паралель білих пелюсток вишні зі снігом. Такий зв’язок мотивований тим, що пелюстки й сніг мають найбільше спільних атрибутів: «білий», «той, що падає / вкриває», «пухкий / м’який», «чутливий до змін температури» (Kazlauskaitė 2011: 449). 14 Дослідники, які вивчають назви кольорів, помітили, що в різних мовах колір спочатку описують, порівнюючи його з предметами, яким властивий цей колір, а згодом з’являються й повноцінні абстрактні назви кольорів (Vladarskienė 2014: 3). Straipsniai / Articles 141 AURELIJA GRITĖNIENĖ (L. Čern. 2015: 11); «<...> квітами восени вкривається посаджена Кр сюсом вишня — наче наречена <...>» (A. Žur. 2010: 306); «<...> у темряві він [знаюча квітка] чомусь стає для мене білим, наче клаптик дитячої поховальної одежі» (D. Kal. 2008: 154); «<...> білі, мов ангельські сурми, глоксинії <...>» (J. Iv. 2000: 177); «<...> цвіте яблуня, біла, як сир <...>» (R. Mat. 2013: 260); «<...> біліли, наче дерева [каштанів] залиті жовтуватим розчином <...>» (J. Skab. 2014: 187). 2) Небесними зорями: «Глухі кропиви були наче маленькі зірочки — збираєш-збираєш, а вони все одно біло сяють тобі під ногами» (B. Jon. 2007: 104); «<...> неосяжна, незліченна, як небесні зорі, безліч білих квітів [конюшини]» (R. Gran. 2006: 90). 3) Білими птахами (голубами, лебедями, чайками), тваринами з білим хутром: «Коли цвітуть магнолії, здається, ніби на деревах сидить багато білих голубів <...>» (D. Kal. 2008: 61); «Білість камелій — прекрасні лебедині шиї <...>» (B. Jon. 2009: 10); «<...> наче чайка махає крилами зеленкувато-білими квітами Helleborus niger <...>» (B. Jon. 2009: 42). «А для мене він [білоцвітний жасмин] — наче білий пухнастий кролик <...>» (K. Kas. 2010: 10). 4) Біла шкіра людини: «За вікнами росли лілії, такого ж кольору, як і її виснажена, знесилена шкіра <...>» (J. Skab. 2014: 158). Аналогічно прототипово білі денотати дійсності порівнюють із білими квітами рослин: 1) Зблідле людське обличчя, білі ступні, руки, пальці, груди, зуби тощо: «<...> волохаті ноги сатира поряд із жіночим обличчям, білим, як лілія-кала <...> наче дві розквітлі лілії — збілілі груди <...> цілує свої ступні, білі, як щойно розкритий лотос <...> зуби — наче кетяги жасминових бутонів <...>» (J. Iv. 2000: 49)15. 2) Сиве16 волосся: «Ґилда була старенькою — маленькою, зі згорбленою спиною і зовсім білою головою — наче подушка» (I. Zar. 2016: 17); «<...> 15 Як показують приклади, у нашій прозі з білоцвітними рослинами найчастіше асоціюються жінки та дівчата. Подібні образи трапляються і в литовській поезії — наприклад, квітуче вишневе дерево зображують як дівчину (докладніше див. Kazlauskaitė 2011: 49). 16 У цих контекстах прикметник білий позначає не чистий колір, а ступінь білизни, відтінок (пор. Astramskaitė 1976: 10). 142 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Vainiklapų spalvos ir atspalviai šiuolaikinėje lietuvių proze: balta ir juoda сусідка Вероніка, сива, з непокритою головою, сяє, наче яблуня, що запізнилася розквітнути» (A. Zur. 2010: 152); «Бабуся <...> була біла, мов квітучий мигдаль <...>» (R. Šer. 2006: 101); «<...> інша [медсестра] дуже привітна, з білим, наче рододендрон, волоссям <...>» (L. Čen. 2015: 140). 3) Лебеді, оленяча шкура: «Коли білі троянди [лебеді на озері]» (K. Kas. 2010: 56); «<...> оленяча шкура виблискує, наче освітлена країна, — така біла, біліша за луки за полями» (L. Gut. 2006: 191). 4) Папір: «<...> папір має залишатися недоторканим, незаплямованим, незабрудненим, білим, як квітка хризантеми» (L. Gut. 2011: 301). 5) Сніг: «Падає сніг, наче в небі квітнуть сади вишень, обсипаних плодами, наче від легкого вітру їхні пелюстки опадають на землю» (B. Pū. 2003: 216). Зібраний матеріал дає змогу стверджувати, що стереотипними можна вважати такі порівняння, які позначають білий колір: білий, як сніг / папір / молоко / піна / сир / лебідь. У досліджених текстах саме з цими атрибутами знайдено найбільше порівнянь, що описують білий колір пелюсток. Крім того, у Словнику порівнянь Клементіни Восиліте (2014) також знайдемо не одне стереотипне порівняння, що виражає білий колір і містить ці слова-заголовки. Для позначення білого кольору автори нерідко вдаються до ще експресивнішого засобу вираження — метафор. За їх допомогою письменники описують не лише колір квітів, а й форму суцвіття: глуха кропива — це «білі свічки бобівника» (B. Jon. 2007: 103); «<...> [Дощ сік] білі каштанові свічки <...>» (R. Šer. 2006: 81); «<...> кущ жасмину все <...> спостерігає маленькими білими очима» (K. Kas. 2010: 10). Автори досліджених колокацій, говорячи про рослини з білими квітами, часто використовують образ хмари. Він допомагає передати не лише колір квітів, а й їхню рясність18: «<...> [мати] усміхалася в хмарі пелюсток [білих лілій]» (B. Jon. 2009: 83); «Біла-біла [сливова] хмара вкриває маленький прямокутний будиночок» (B. Jon. 2011: 54); «<...> Савуне відступає з доріжки, ховається під хмари білих вишень <...>» (A. Zur. 2010: 71). Описуючи семантику білого кольору, необхідно також зупинитися на конотативних значеннях прикметника білий, -а. Насамперед білий колір викликає різноманітні асоціації з 17 Це дуже типове порівняння, характерне для нашого світосприйняття. У наших народних піснях яблуня також нерідко постає в образі матері (Stundžienė 229). 18 Išreikšti gausumą padeda vandens semą turintys veiksmažodžiai apsipila (A. Zur. 2010: 305), ap-sipylė (K. Kas. 2010: 10), putoja (M. Štirb. 2011: 40), supuoja (A. Zur. 2010: 19), putojo (J. Skab. 2004: 203). Gausus žydėjimas dažnai lyginamas su nevaldomu vandens stichija: „<...> jazminų gyvatvorė tvinksinčia žiedų liūtimi griauna paskandinti viską <...>“ (R. Šer. 2001: 119); „Išvėjęs jazminas lyg krioklys trūksta ant akmeninės sklepo nugaros“ (L. Čen. 2009: 11); „<...> [žiedai] ritas [bangomis]“ (J. Skab. 2014: 158) ir pan. Straipsniai / Articles 143 AURELIJA GRITĖNIENĖ світлом, сяйвом: «<...> обіймав затишну залу, занурювався в потік їхнього світла <...>» (B. Jon. 2007: 108); «<...> травневий вечір тихий, лише світло від квітучих слив за вікном» (J. Skab. 2004: 206); «Білі суцвіття болотного жовтозілля сяяли серед граційних ажурних болотних хвощів <...>» (H. Gud. 2013: 127). Білі пелюстки пов’язуються також із потойбічним світом: «Сьогодні мені здається, що білі квіти глухої кропиви, ніжно й запашно шелестячи, розквітали для мене на кілька секунд <...>» (B. Jon. 2007: 108); «<...> [у раю] твоя бабуся пекла хліб із зіркового борошна — тільки не на лепесі, бо на таких висотах вони не ростуть, а на листі небесних лілій» (L. Gut. 2006: 328). Це колір невинності, чистоти, первісності: «Бог, — каже, — створив жінку з Адамового ребра, у східних казках — із квітки лотоса, а я — з литовської... З якої квітки він міг її створити? Троянди? Незабудки? Півонії?.. З лі-лі-ї19, серденько, з найбілішої білої лілії в сільському квітнику, що світиться в сутінках теплих вечорів, мов дитячий подих» (R. Gran. 1998: 119). Досліджені колокації засвідчують, що білий колір і пелюстки цього кольору особливо часто пов’язуються з різними обрядами. Таїнства, які уділяє церква, часто супроводжуються білими квітами: «Таїнство миропомазання — знову квіти, білі лілії» (L. Gut. 2013: 171). Святині прикрашають білими квітами: «<...> У Каунаському соборі на вівтарях білі лілії <...>» (L. Gut. 2013: 95); «Спереду на церковній підлозі стоять вази з білими ліліями» (L. Gut. 2008: 31); «[У каплиці] Білизна кал — урочиста» (J. Skab. 2014: 176); «<...> вівтар збільшується, і я вже можу розгледіти похилені лілії, високі свічки, обличчя Мадонни й Дитяти <...>» (L. Gut. 2006: 169). Квіти цього кольору (особливо білі лілії) переважають на похоронах20: «Чорні люди, білі лілії. Вони оточували [покійну] матір з усіх боків — вона усміхалася в хмарі пелюсток» (B. Jon. 2009: 183); «Тому на похорон вона принесла білу троянду» (R. Mat. 2013: 108); «<...> лише квіти з вінків, білі лілії, віють холодом не цього світу <...>» (L. Gut. 2008: 379). Особливо часто в нашій прозі білими квітами (передусім ліліями) прикрашають могили: «Нехай Аліоша посадить білі лілії [на могилі], такі ростуть у Литві <...>» (R. Šer. 2008: 27); «Я ще прийду наступного вечора й принесу білих лілій» 19 Лілія — універсальний християнський символ зі стійким і цілком чітким символічним значенням (означає побожність, невинність, цнотливість, чистоту й світло — усе це втілює білий колір квітів) (KiŽ 1997: 174; SRŽ: 83). 20 Загалом білий колір пов’язується з абсолютом і переважає у весільних та поховальних обрядах (KiŽ 1997: 45). Первісна людина пов’язувала білий колір із добрими духами, злагодою між живими й померлими. Невипадково люди часто кладуть на могилу померлого білі лілії як противагу чорному кольору смерті (SRŽ: 25, 83). 144 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Колір і відтінки пелюсток у сучасній литовській прозі: біле й чорне [ant moters kapo“ (J. Skab. 2000: 58); „Atsisėdęs prie lango, žiūrėdavau į kapą, vos vos ant ilgų kojų linguojančias baltąsias lelijas“ (J. Skab. 2004: 127). Taigi, galėtume teigti, kad baltos lelijos turi simbolinę mirties reikšmę: <...> [lelija] baltai apvelka kiekvienas laidotuves <...>“ (B. Jon. 2011: 69); „Kaimiškos baltosios lelijos – šlapios, dvelkiančios mirtimi“ (J. Skab. 2004: 85). Ne veltui kūrėjų vadinamos „pasaulų aura, nakties šydų, rasa Dievo akies“ (R. Šer. 2001: 116). Tokie pavyzdžiai patvirtina Saulės Juzenienės mintį, kad viena iš būdvardžio білий потенційні семи коннотативних значень — «зв’язок зі смертю, відокремленням» (до цієї семи входить і емоційний компонент). Така конотація прикметника пов’язана з екстралінгвістичними чинниками: у Китаї, Японії, а також у давніх балтів, як і в більшості європейських народів, білий колір був кольором смерті й жалоби (Jonaitis 2009: 86; Juzenienė 2001: 11; Srž 25). 2. ЧОРНІ ПЕЛЮСТКИ Тлумачні словники литовської мови наводять від 6 до 9 значень прикметника juodas, –a. Основне значення цього слова пов’язане з кольором — «цілком темний (про колір); англійський колір» (BŽ). Чорний (як і білий) — ахроматичний колір. У природі немає рослин із цілком чорними пелюстками, однак очевидно, що «мова змушує людину по-своєму бачити речі або бачити те, чого в дійсності взагалі не існує» (Gudavičius 200: 20). Зібраний матеріал свідчить, що 8 авторів у 21 колокації згадують 4 чорно квітучі рослини: лілії (J. Skab. 2004: 79), троянди (R. Čern. 2012: 49), тюльпани (K. Sab. 2008: 26), гнажолі (R. Šer. 2006: 50). У прозі для дорослих пелюстки такого кольору найчастіше згадуються в сюрреалістичній, фантастичній прозі (наприклад, у романах Jolit(os) Skablauskaitės) або для того, щоб показати розкіш і винятковість якогось об’єкта: «<...> [motery] порівнює з білою, чорною чи жовтою трояндою <...>» (R. Čern. 2012: 49); «<...> бачив, що велич твого роду росте для тебе, мов рідкісна цибулина чорного тюльпана» (R. Šer. 2010: 111). Також пелюстки цього кольору з’являються у снах, мріях тощо персонажів: «Часто бачу чорну троянду уві сні» (E. Jan. 2013: 37); «Почав мріяти про ще ніде не бачені неймовірно прекрасні види рослин — чорні тюльпани, дерева заввишки в долоню <...>» (K. Sab. 2008: 26). Розглядаючи вираження чорного кольору в досліджених колокаціях, бачимо, що, як і у випадку білого кольору, чорний колір пелюсток у нашій прозі найчастіше передається прикметником juodas (знайдено 10 колокацій із прикладами такого вживання). Займенникова форма прикметника juodasis, -oji зафіксована у 9 колокаціях. Таке порівняно часте вживання займенникової форми пов’язане з контекстом оповідань (у багатьох творах ідеться про певні сорти рослин, а для їх називання потрібна займенникова форма). Один раз колір квіток гнажолі... Straipsniai / Articles 145 AURELIJA GRITĖNIENĖ nusakyti pavartotas dūrinys juodažiedis, -ė (R. Šer. 2006: 50). Taip pat vieną kartą spalvos intensyvumas pabrėžtas palyginimu su juodos spalvos prototipu naktis: „[Rožės] juodos kaip naktis <...>“ (D. Vaitk. 2006: 424). Іноді чорний колір описується через конкретний предмет — прототипового носія цього кольору: «Троянда кольору кролячого носика» (K. Kas. 2007: 12). У ширшому контексті можна згадати й коннотативне значення прикметника чорний, -a. Досліджені колокації дають підстави припустити, що іноді в нашій прозі чорноквіткові рослини символізують мрії та прагнення персонажів: «Йому не давала спокою думка про чорні троянди <...>» (K. Kas. 2007: 22); «<...> Який чудовий сорт троянд я вивела на бажання гномів! Чорні, як ніч <...>. Навіть щастя переповнює, що я вивела сорт чорних лілій» (D. Vaitk. 2006: 424). ВСТУП Вивчення понад 300 колокацій, у яких згадуються білоквіткові та чорноквіткові рослини, показує, що, називаючи колір пелюсток, автори найчастіше використовують прикметники білий, -а (у 152 колокаціях) і чорний, -а (10 колокацій). Дещо рідше колір пелюсток визначається означеними прикметниками (білий, -а вжито 41 раз; чорний, -а — 9 разів). Уживання означеної форми зумовлюється контекстом оповіді: білий, -а часто позначає види рослин, що існують у дійсності (наприклад, білий конюшина, біла лілія тощо), тоді як чорний, -а найчастіше вживається тоді, коли у творі йдеться про вигадані види або сорти рослин. Найвищу інтенсивність білого кольору підкреслюють прикметники найвищого ступеня найбіліший, біліший за біле, тавтологічні сполуки білий-білий, похідні з суфіксами білесенький тощо. У прозових творах білий колір називається також дієсловами біліє, білів, біліє, (по)білів, побілів. У текстах десяти авторів колір пелюсток визначається прислівником по-білому. Для позначення цього кольору також уживаються абстрактні іменники білизна, біле, білосніжність. Також зафіксовано випадки, коли ахроматичні кольори називаються через конкретний предмет — прототипового носія відповідного кольору. Білий колір і його відтінки порівняно часто описуються за допомогою різноманітних порівнянь. Найчастіше рослини з білими пелюстками порівнюються з предметами найближчого до людини оточення: снігом, мильною чи молочною піною, ватою, весільною сукнею, саваном, деякими харчовими продуктами (сиром, вершками тощо), білими птахами (лебедями, чайками, голубами). Можна стверджувати, що стереотипними стали такі порівняння: білий як сніг/молоко / молоко / піна / сир / лебідь; чорний як ніч. Аналогічно прототипово 146 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Кольори й відтінки пелюсток у сучасній литовській прозі: білий і чорний білі референти дійсності (зблідле людське обличчя, стопи, руки, пальці, зуби, груди, сиве волосся, лебеді, папір, сніг тощо) порівнюються з білими пелюстками рослин. Наші прозаїки у своїх текстах згадують близько 70 білоквіткових рослин: це дерева, кущі, плодові дерева, ягідні кущі, бур’яни, лісові, лугові, польові, садові, кімнатні та інші рослини. У досліджених корпусах зафіксовано лише 4 чорноквіткові рослини (лілії, троянди, тюльпани й чистотіл). Загалом помічено, що в сучасній литовській прозі назви рослин значно частіше згадують жінки. У жіночій прозі зовнішність рослин описується докладніше; розповідаючи про цвітіння, письменниці творчіше й живописніше, ніж чоловіки, передають читачам кольори та відтінки квітів. У чоловічій прозі найчастіше колір квіток рослини вказується конкретно, а тонкі відтінки пелюсток згадуються рідко. Поетично чоловіки-автори докладніше описують лише квітки добре відомих білоквіткових рослин (яблунь, вишень, лілій тощо). Такі відмінності зумовлені не лише психологічними причинами (чоловіки й жінки неоднаково тлумачать ті самі об’єкти та явища). Впливають також індивідуальні особливості світосприйняття й інтерпретації кожного митця. З досліджених корпусів видно, що наші автори різноманітніше передають ахроматичні кольори, коли йдеться про рослини, які природно ростуть і цвітуть у природі (вишні, яблуні, жасмини тощо). Колір зрізаних квітів найчастіше вказується цілком конкретно — прикметниками білий, -а і чорний, -а. СКОРОЧЕННЯ НАЗВ ДЖЕРЕЛ ЕМПІРИЧНОГО МАТЕРІАЛУ S. Ach 2006 – Ach Sigutė. Амброзій починає перше. Вільнюс. G. Adom. 2005 – Adomaitė Gintarė. Вулиця квітів. Вільнюс. G. Adom. 2014 – Adomaitė Gintarė. Річка. Вільнюс. V. Al. 2010 – Aleksandravičiūtė Vakarė. Гугеліукай. Вільнюс. J. Ap. 2010 – Aputis Juozas. Рейки зникають у тумані. Вільнюс. V. Až. 2008 – Ažušilis Vytautas. Квітка бутинінє. Вільнюс. V. Až. 2009 – Ažušilis Vytautas. Квітка монє. Вільнюс. O. Bal. 2006 – Baliukonė Onė. Королева дюн. Вільнюс. U. Bar. 2016 – Baruskaitė Ugnė. Богема однієї людини. Вільнюс. G. Bul. 2015 – Bulotaitė Giedrė. Зелені історії. Вільнюс. B. Buš. 2006 – Bušma Bronius. Будь добрим, Джеку, не помирай! Вільнюс. V. Čep. 2008 – Čepas Vytautas. Під сонцем змінюється лише час. Вільнюс. L. Črn. 2009 – Černiauskaitė Laura Sintija. Кімната в кущі жасмину. Вільнюс. Straipsniai / Articles 147 AURELIJA GRITĖNIENĖ Л. Чен. 2011 – Чєрняускайте Лаура Сінтія. Медовий місяць. Вільнюс. Л. Чен. 2015 – Чєрняускайте Лаура Сінтія, Шереліте Рената. Гепі ф’ючер. Вільнюс. Р. Чен. 2012 – Чєрняускас Рімантас. Історії містечка. Вільнюс. Г. Чіг. 2007 – Чігрєйюс Генрікс Алгіс. Ворона витирає сльозу. Вільнюс. Г. Чіг. 2011 – Чігрєйюс Генрікс Алгіс. І приніс запах хмелю. Вільнюс. Р. Даб. 2016 – Дабрукас Роландас. Я інший. Вільнюс. Р. Флік 2012 – Флік Рокас. Останній потяг. Вільнюс. Р. Флік 2015 – Флік Рокас. Північна Сахара. Роман про першу Куршську косу. Вільнюс. Р. Гран. 1998 – Гранаускас Ромуальдас. Співання звірят. Вільнюс. Р. Гран. 2003 – Гранаускас Ромуальдас. Западина. Вільнюс. Р. Гран. 2007 – Гранаускас Ромуальдас. Туман над долинами. Вільнюс. Р. Гран. 2011 – Гранаускас Ромуальдас. Три самотності. Вільнюс. Р. Гран. 2013 – Гранаускас Ромуальдас. Вигнанці. Вільнюс. Д. Гріг. 2008 – Грігаліунене Данута. Сонячного вечора. Кайшядорис. Д. Гріг. 2012 – Грігаліунене Данута. Жаби не порадять. Кайшядорис. Г. Гуд. 2013 – Гудавічюс Генрікс. Сад запашної трави. Вільнюс. L. Gut. 2006 – Гутаускас Леонардас. Теологія снів. Вільнюс. L. Gut. 2007 – Гутаускас Леонардас. Мухи. Горище. Вільнюс. L. Gut. 2008 – Гутаускас Леона́рдас. Речі. Вільнюс. L. Gut. 2011 – Гутаускас Леона́рдас. Пісні собак. Вільнюс. L. Gut. 2013 – Гутаускас Леона́рдас. Фрагменти. Вільнюс. E. Ign. 2000 – Ігнатавічюс Еугеніюс. Повня на Марсі. Вільнюс. J. Iv. 2000 – Іванаускайте Юрга. Збиті зі снів. Вільнюс. J. Iv. 2003 – Іванаускайте Юрга. Плацебо. Вільнюс. E. Jan. 2013 – Яну샤йтіс Едмундас. Заліякальніс — історія відродження. Вільнюс. O. Jat. 2005 – Яутакае Она. Місячні казки. Вільнюс. O. Jat. 2006 – Яутакае Она. Рожеві хмаринки. Вільнюс. O. Jat. 2009a – Яутакае Она. Коли я була Клео. Вільнюс. O. Jat. 2009b – Яутакае Она. Пані Пеларгонія. Вільнюс. D. Jaz. 2007 – Язуке-вічюте Даля. Чорний квадрат. Вільнюс. D. Jaz. 2009 – Язуке-вічюте Даля. Скляний птах. Вільнюс. 148 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Vainikų spalvos ir atspalviai šiuolaikinėje lietuvių prozoje: balta ir juoda R. Jon. 2010 – Joni Rasa. Žvaigždėtas Arkliukas ir Meškukas Panda. Vilnius. B. Jon. 2007 – Jonuškaitė Birutė. Krėgždėlėkis. Vilnius. B. Jon. 2009 – Jonuškaitė Birutė. Baltų užtrauktukų tango. Vilnius. B. Jon. 2011 – Jonuškaitė Birutė. Užsagstyk mane. Vilnius. M. Jon. 2010 – Jonutis Marius. Sibiras Jurgis ir kitos istorijos. Vilnius. D. Kaj. 2007 – Kajokas Donaldas. Kažas. Vilnius. D. Kal. 2008 – Kalinauskaitė Danutė. Niekada nežinai. Vilnius. D. Kal. 2015 – Kalinauskaitė Danutė. Šersėvijų namai. Vilnius. K. Kas. 2005 – Kasparavičius Kęstutis. Kvaile istorijos. Vilnius. K. Kas. 2007 – Kasparavičius Kęstutis. Sodininkas Florencijus. Vilnius. K. Kas. 2010 – Kasparavičius Kęstutis. Mažoji žiema. Vilnius. A. Kav. 2015 – Kavaliauskaitė Akvilė. Du gyvenimai per vieną vasarą. Vilnius. N. Kep. 2015 – Kepenienė Nijolė. Išgelbėk mane II. Vilnius, 2005. J. Kral. 2002 – Kraliuskas Juozas. Dinastijos žūtis. Vilnius. S. Kuop. 2007 – Kuopis Sigitas. Miglu mergaitė. Vilnius. J. Kunč. 2006 – Kunčinas Jurgis. Baltųjų sūrų naktis. Vilnius. E. Kurk. 2009 – Kurklietytė Elena. Šešėlių verpėja. Laukinės Todes istorija. Vilnius. V. Lands. 2007 – Landsbergis Vytautas V. Briedis Eugenijus. Vilnius. E. Lie. 2004 – Lieguotė Emilija. Rudžie. Vilnius. E. Lie. 2007 – Lieguotė Emilija. Tetis sugrįžo. Vilnius. E. Lie. 2013 – Lieguotė Emilija. Močiutės pasakos. Vilnius. M. Luž. 2006 – Lužytė Margarita. Takai. Šiauliai. R. Mat. 2013 – Mataitytė Rūta. Svajonė apie sniegą. Vilnius. I. Mer. 2004 – Meras Icchokas. Stotelė vidukelėj. Vilnius. M. Mik. 2016 – Mikenaitė Monika. Anapus sienos. Tarsi feniksas iš pelenų. Vilnius. D. Op. 2015 – Opolskaitė Daina. Eksperimentas gyventi. Vilnius. D. Op. 2016 – Opolskaitė Daina. Ir vienąkart, Ričį. Vilnius. V. Palč. 2011 – Palčinskaitė Violeta. Muzika troliui. Vilnius. A. Piv. 2001 – Pivoras Antanas. Vilkas ant dviračio. Utena. B. Pūk. 2003 – Pūkelevičiūtė Birutė. Aštuoni lapai. Devintas lapas. Vilnius. V. Rač. 2001 – Račkas Vytautas. Nauji Zuikos nuotykiai, arba Tikrasis džiaugsmas. Vilnius. V. Rač. 2008 – Račkas Vytautas. Zuika dar gyvas. Vilnius. Straipsniai / Articles 149 AURELIJA GRITĖNIENĖ U. Rad. 2013 – Radzevičiūtė Undinė. Žuvys ir drakonai. Vilnius. A. Rus. 2016 – Ruseckaitė Aldona. Šešėlis. Vilnius. K. Sab. 2008 – Sabaliauskaitė Kristina. Silva rerum. Vilnius. K. Sab. 2011 – Sabaliauskaitė Kristina. Silva rerum II. Vilnius. K. Sab. 2012 – Sabaliauskaitė Kristina. Danielius Dalba & kitos istorijos. Vilnius. J. Skab. 2000 – Skablauskaitė Jolita. Trečiasis tūkstantmetis. Vilnius. J. Skab. 2004 – Skablauskaitė Jolita. Septyniadangė erdvė. Vilnius. J. Skab. 2014 – Skablauskaitė Jolita. Žiežulės. Vilnius. R. Skū. 2016 – Skūaitė Ramutė. Tai priimti, kas priklauso. Vilnius. M. Sirb. 2011 – Sirbtyė-Valaikienė Marta. Baltų vieškeliu. Kaunas. R. Še. 2001 – Šerelytė Renata. O ji tepasakė miau. Vilnius. R. Še. 2006 – Šerelytė Renata. Balzamuotojas. Vilnius. R. Še. 2008 – Šerelytė Renata. Mėlynbarzdžio vaikai. Vilnius. R. Še. 2010 – Šerelytė Renata. Vėjo ra telis. Vilnius, 2010. R. Še. 2013 – Šerelytė Renata. Vardas tamsoje. Vilnius. A. Tap. 2013 – Tapinas Andrius. Viko valanda. Vilnius. V. Vėl. 2006 – Bėl Vilė. Де літо вічне. Вільнюс. G. Vil. 2016 – Вілюне Гіна. Любов імператора. Вільнюс. I. Zar. 2016 – Зарамбайте Ігне. Ганчіркова лялька. Вільнюс. A. Zur. 2010 – Зурба Альгімантас. Крисюс. Вільнюс. A. Žag. 2013 – Жагракаліте Агне. Дочка лісника: справа F 117. Вільнюс. V. Žil. 2013 – Жилінскайте Витауте. Не той метелик. Вільнюс. ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА BŽ – Словник загальнолітовської мови, укладається, редколегія: Дануте Люткевичене (головний редактор), Гертруда Нактінене, Рута Петрокене, Довіле Свечкене, Клементіна Восилене, Йоланта Забараускайте. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2013–2017. Доступ в інтернеті: http://bkz.lki.lt. KiŽ – Словник християнської іконографії, упорядниця Даля Рамонене. Вільнюс: видавництво Академії мистецтв, 1997. SRŽ – Simbolių reikšmių žodynas, sud. Lionė Lapinskienė. Panevėžys: Magilė, 2006. Vosylė Klementina 2014: Palyginimų žodynas. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. 150 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Vainiklapų spalvos ir atspalviai šiuolaikinėje lietuvių prozoje: balta ir juoda LITERATŪRA Andriukaitienė Irena 1996: Spalvos sąvoka ir pavadinimai lietuvių kalboje. – Lietuvių kalbotyros klausimai 36, 162–166. Andriukaitienė Irena 1997: Spalvos įvaizdis A. Jukšos „Lietuviškose svotbinėse dainose“ – Lietuvių kalbotyros klausimai 38, 173–179. Astramskaitė Gražina 1976: Lietuvių baltas ir vokiečių weiß semantinė struktūra. – Kalbotyra 27(1), 7–15. Astramskaitė Gražina 1977: Lietuvių juodas ir vokiečių schwarz optinės reikšmės. – Kalbotyra 28(1), 7–16. Astramskaitė Gražina 1988: Lietuvių juodas ir vokiečių schwarz šalines reikšmes. – Kalbotyra 39(1), 4–11. Astramskaitė Gražina 1992: Gyvulių plauko pavadinimai lietuvių ir vokiečių kalboje. – Kalbotyra 42(3), 25–33. Berlin Brent, Kay Paul 1969: Basic Color Terms: Their Universality and Evolution. Berkeley: University of California Press. Daujotytė Viktorija 1999: Tekstas ir kūrinys. Vilnius: Kultūra. Fraenkel Ernst 1962: Litauisches etymologisches Wörterbuch 1. Heidelberg: Carl Winter. Gudavičius Aloyzas 2000: Etnolingvistika. Šiauliai: Šiaulių universitetas. Gudavičius Aloyzas 2009: Etnolingvistika (tauta, kalba). Šiauliai: Šiaulių universitetas. Hardin Clyde L., Maffi Lisa, ed., 2002: Color categories in thought and language. United Kingdom: Cambridge University Press. Heider Eleanor 1971: “Focal” color areas and the development of color names. – Developmental Psychology 4, 447–455. Heider Eleanor 1972: Universals in color naming and memory. – Journal of Experimental Psychology 93, 10–20. Jokubaitienė Toma 2009: Baltumo ir juodumo konceptai lietuvių ir anglų kalbose. Magistro darbas. Šiaulių universitetas. Jonaitis Alvydas 2009: Spalvotyra. Kaunas: Terra Publica. Juzėnienė Saulė 2001: Būdvardžių semantika ir stilistika „XX amžiaus lietuvių poezijoje“: Spalvų reikšmės būdvardžių konotacijos. Dak­taro disertacijos santrauka. Kaunas: Vilniaus universiteto Kauno humanitarinis fakultetas. Straipsniai / Articles 151 AURELIJA GRITĖNIENĖ Kazlauskaitė Rūta 2010a: Žydinčios aguonos vaizdinys lietuvių poezijoje. – Filologija 15, 53–70. Kazlauskaitė Rūta 2010b: Spalvų pavadinimai Janio Akuraterio apysakos „Kalpa zēna vasara“ vertimose į lietuvių kalbą. – Valoda-2010: valoda dažādu kultūru kontekstā 20. Daugavpils: DU akademiskais apgāds “Saule”, 128–141. Kazlauskaitė Rūta 2011: Žydinčios vyšnios vaizdinys lietuvių poezijoje. – Acta humanitarica universitatis Saulensis 13, 440–455. Kazlauskaitė Rūta 2014: Žydinčios saulėgrąžos vaizdinys lietuvių poezijoje. – Res humanitariae 16, 86–107. Prieiga internete: http://journals.ku.lt/index.php/RH/article/view/1014/1197 [žiūrėta 2017 03 30]. Kazlauskaitė Rūta, Ramanauskienė Eglė 2011: Naujieji spalvų pavadinimai lingvistinės pragmatikos požiūriu. – Res humanitariae 10, 176–201. Prieiga internete: http://etalpykla.lituanistikadb.lt/fedora/objects/LT-LDB-0001:J.04~2011~1367184181750/datastreams/DS.002.0.01.ARTIC/content [žiūrėta 2017 04 10]. Lapė Juvencijus, Navikas Gediminas 2003: Psichologijos įvadas. Vilnius: LTU Leidybos centras. Marcinkevičienė Rūta 2010: Lietuvių kalbos kolokacijos. Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Paulauskas Jonas 1987: Sisteminis lietuvių kalbos žodynas. Vilnius: Mokslas. Plej Herman 2010: Karminas, purpuras ir melis. Apie spalvas Viduramžiais ir vėliau. Vilnius: Aidai. Roze Antra 2005: Krāsu nosaukumi: lingvistiskais aspekts latviešu valodā. Promocijas darba kopsavilkums filoloģijas doktora grāda iegūšanai. Rīga: LU, LVI. Smoczyński Wojciech 1981: Indo-europējkie podstawy słownictwa bałtyckiego. – Acta Baltico-Slavica 14, 211–240. Tekorienė Dalia 1983: Lietuvių kalbos būdvardžių semantinis valentingumas. – Kalbotyra 34(1), 97–107. Василевич, Кузнецова, Мищенко – Василевич Александр П., Кузнецова Светлана Н., Мищенко Сергей С. 2005: Цвет и название цвета в русском языке. Москва: КомКнига. Viburytė Jolanta 2003: Gyvulių plauko spalvos apibrėžimo problema Lietuvių kalbos žodyne. – Leksikografijos ir leksikologijos problemos. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. 152 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Vainiklapų spalvos ir atspalviai šiuolaikinėje lietuvių proze: balta ir juoda Wierzbicka Anna 1990: The meaning of color terms: semantics, culture, and cognition. – Cognitive Linguistics 1, 99–150. Vladarskienė Rasuolė 2014: Kas gali būti žalias? – Gimtoji kalba 2, 3–8. Colours and Shades of Petals in Modern Lithuanian Prose: Black and White SUMMARY The article analyses more than 300 collocations found in 98 works of 61 modern Lithuanian prose authors, these collocations are used by the authors to convey the white or black colour of the petals of flowering plants and the shades of these colours. Analysed prose authors in their texts mention approximately 70 white flowering plants, these are: trees, bushes, fruit trees, berry scrubs, weeds, forest, meadow, field, garden, indoor and other plants. In the analysed collocations only 4 black flowering plants (lilies, roses, tulips and greater celandines) are found. Research material indicates that when conveying the colour of achromatic petals authors usually use the adjectives white (Lith. baltas, -a; juodas, -a; feminine and masculine form; 152 collocations) and black (Lith. juodas, -a; feminine and masculine form; 10 collocations). Less frequently the colour of petals is described by using pronominal form of adjectives (the white (Lith. baltasis, -oji; feminine, masculine form) used 41 times; the black (Lith. juodasis, -oji; feminine, masculine form) used 9 times). Usage of the pronominal form of adjectives is determined by the context of the story: the white usually marks the sorts of plants that really exist (e.g. the white clover, the white lily; Lith. baltasis dobilas, baltoji lelija, etc.) and the black is usually used when imaginary sorts or kinds of plants are described in the work. The highest intensity of white colour is emphasized by using the superlative form of adjectives, i.e., the whitest (Lith. balčiausias, baltų balčiausias), tautological collocations white white (Lith. baltas baltas), derivatives formed with suffixes snow-white (Lith. baltutėlis), etc. Verbs showing white, was showing white, shine white, shone white, will shine white (Lith. baltoja, baltavo, baltojo, (su)balavo, suboluos) are used to indicate white colour in prose works as well. Some authors use adverb whitely (Lith. baltai) to indicate the colour of petals in their texts. To indicate this colour the prose writers also use nominal abstracts whiteness (Lith. baltumas, baltuma, baltvė). There are cases when achromatic colours are conveyed through a concrete object, a certain colour prototype. The colour white and its shades quite frequently are described by using various comparisons. Usually, plants that have white petals are compared to the closest objects of the person’s surroundings: snow, soap suds or milk foam, cotton, wedding dress, shroud, Straipsniai / Articles 153 AURELIJA GRITĖNIENĖ some food items, white birds. It can be said that comparisons as these have become stereotypes: white as snow/paper/milk/foam/curd/swan); black as night. Analogous prototypically white reality denotes (pale face, feet, hands, fingers, teeth, breasts, white hair, swans, paper, snow, etc.) are compared to white petals of plants. It was noticed that female authors more thoroughly and more creatively convey to the readers colour and shades of the blooms. Male authors usually indicate the precise colour of the bloom but rarely mention subtle shades of colour of the blooms. More poetically and in detail male authors describe only more well-known white flowering blooms (apple tree, cherry tree, lily, etc.). These differences are determined not only by the specificity of gender but also by individual qualities of the writer. Analysed collocations show that the authors use more varied literary devices to describe naturally growing and blooming plants (cherry trees, apple trees, mock-oranges, etc.). The colour of picked flowers is usually indicated in a very specific way, i.e., by using adjectives white and black. Įteikta 2017 m. birželio 9 d. AURELIJA GRITĖNIENĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva [email protected] 154 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI