An Attempt at an Etymological Analysis of Ptolemy ́s Hydronyms of Eastern Balticum

VÁCLAV BLAŽEK Університет Масарика Сфера наукових досліджень: індоєвропеїстика, зокрема слов’янські, балтійські, кельтські, анатолійські, тохарські, індоіранські мови; фіно-угорські мови; афразійські мови; етимологія; генетична класифікація; математичні моделі в історичній лінгвістиці. СПРОБА ЕТИМОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ГІДРОНІМІВ СХІДНОЇ БАЛТИКИ У ПТОЛЕМЕЯ Спроба етимологічного аналізу гідронімів східного Балтійського регіону, зафіксованих Птолемеєм АНОТАЦІЯ У статті аналізуються чотири гідроніми зі Східної Балтики, зафіксовані Птолемеєм у середині II ст. н. е., у контексті свідчень інших античних географів. Їхній переглянутий етимологічний аналіз дає підстави для висновку, що щонайменше три з них мають германське походження, але, ймовірно, є кальками з відповідних балтійських назв. КЛЮЧОВІ СЛОВА: географія, гідронім, етимологія, калька, германський, балтійський, балто-фінський. АНОТАЦІЯ У цій праці аналізуються чотири гідроніми східного Балтійського регіону, записані Птолемеєм у середині II ст. н. е. і засвідчені також іншими античними географами. Етимологічний аналіз цих гідронімів показав, що щонайменше три з них мають германське походження, але, ймовірно, є кальками балтійських відповідників. КЛЮЧОВІ СЛОВА: географія, гідронім, етимологія, калька, германські мови, балтійські мови, балто-фінське походження. Straipsniai / Articles 25 VÁCLAV BLAŽEK Чотири назви річок, розташованих Птолемеєм на схід від гирла річки Вісли, Χόνος, Ῥούβων, Τουούντος, Χε(θ)ίνος, зазвичай механічно ототожнювали з найбільшими річками східної Балтики відповідно до послідовності координат Птолемея: Χόνος ~ прусська Pregora / німецька Pregel / російська Prególia / польська Pregota / литовська Prelius; 123 км (Manner 180: 257; Tomaschek, RE III/2, 189, c. 284). Ῥούβων ~ литовська Nẽmunas / польська Niemen / білоруська Neman / німецька Memel; 937 км (Manner 180: 258; Rappaport, RE 48, 1914, c. 118); Τουούντος ~ латвійська Venta / литовська Ventà / лівонська Vänta jõg / польська Windawa / німецька Windau; довжина — 346 км (Manner 180: 258); Χε(θ)ίνος ~ латвійська Daugava / білоруська Zachodnaja Dvina / російська Zapadnaja Dviná / німецька Düna / естонська Väinä; 1020 км (Manner 180: 2580; Tomaschek, RE II/2, 189, cc. 273–74 також розглядав річку Гауя). 1. ТЕКСТУАЛЬНІ СВІДЧЕННЯ 1.1. Птолемей, близько 150 р. н. е. [3.5.] Опис Європи, розділ η. Сарматія в Європі обмежується з півночі Сарматським океаном уздовж Венедської затоки та частиною невідомої землі, опис якої такий: після гирла річки Вісли Хорону гирло річки ν ν Рубоноса гирло річки νγ νζ Туонта гирло річки ν η — Хе(т)іна гирло річки ν η θ — «Сарматія в Європі обмежується з півночі Сарматським океаном, що прилягає до Венедської затоки, та частиною невідомої землі; її опис такий. Після гирла річки Вісли: гирло річки Хронус 50°00 56°00 гирло річки Рубоніс 53°00 57°00 гирло річки Турунтус 56°00 58°30 гирло річки Хе(р)сінус 58°30 59°30» Для порівняння: координати гирл річок Альбіс і Вісла, визначені Птолемеєм [4.11.1 & 4], наведено нижче: гирло річки Альбіс λα´ νϛ´ «Гирла річки Альбіс 31°00 56°15» 26 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI An Attempt at an Etymological Analysis of Ptolemy’s Hydronyms of Eastern Balticum Устула, гирла річки — 45*00 56*00 «Гирла річки Вісли 45*00 56*00» Translated by Edward L. Stevenson (1932) http://penelope.uchicago.edu/Thayer/E/Gazetteer/Pe-riods/Roman/_Texts/Ptolemy/3/5*.html Європейська Сарматія Птолемея, Себастьяна Мюнстера https://en.wikipedia.org/wiki/Geography_(Ptolemy)#/media/File-Sebastian_Munster_-_Tabula_europae_VII_(Sarmatia).jpg 1.2. У thIV ст. н. е. Маркіан Гераклейський Понтійський повторив послідовність цих річок, але з певними змінами в їхніх назвах: [2.39] Після гирл річки Вістули далі були гирла річки Хрон. Далі за річкою Хрон розташовані гирла річки Рутон. Ці річки впадають у Венедську затоку, яка починається від річки Вістули й простягається на величезну відстань. Від Straipsniai / Articles 27 VÁCLAV BLAŽEK річки Пудан далі розташовані гирла річки Туронт, а за річкою Туронт іде річка Херон та її гирла. «Після гирл річки Вісли йдуть гирла річки Хрон; після річки Хрон далі розташовані гирла річки Рудон. Ці річки впадають у Венедську затоку, яка починається від річки Вісли й простягається на величезну відстань. За річкою Рудон ідуть гирла річки Туронта; за річкою Туронта — річка Хезин і її гирла». Едіон і латинський переклад Мюллера, 1882 р. 1.3. Наприкінці IVth ст. н. е. Амміан Марцеллін [22.8.38] зафіксував форму Chronius гідроніма Птолемея Χρόνος: [38] Отже, на самому початку цього краю, де Рифейські гори зникають, живуть арифеї — люди, відомі своєю лагідністю; повз них течуть річки Chronius і Вісула; поруч — массагети, алани й саргети, а також багато інших маловідомих народів, назви й звичаї яких нам невідомі. [38] «Отже, на самому початку цього краю, де Рифейські гори переходять у рівнину, живуть арефеї — справедливі люди, відомі своєю лагідністю; їхньою землею течуть річки Chronius і Вісула. Поруч із ними живуть массагети, алани й саргети, а також кілька інших маловідомих народів, чиї назви та звичаї нам невідомі». Амміан Марцеллін, Rerum Gestarum, з англійським перекладом Джона К. Рольфа. Cambridge (Mass.): Harvard University Press—London: Heinemann 1935–1940. http://data.perseus.org/citations/urn:cts:latinLit:stoa0023.sta001.perseus-lat1:22.8.38 http://data.perseus.org/citations/urn:cts:latinLit:stoa0023.sta001.perseus-eng1:22.8.38 1.4. Імовірно, той самий гідронім, але щодо моря, вже вживав Пліній у середині Ist ст. н. е.: [4.38/94–95] звідти далі можна вирушити до зовнішньої Європи, перетнути Рифейські гори й тримати ліворуч Північний океан, аж поки не дістанешся Кадіса. Повідомляють, що в цій місцевості є кілька безіменних островів; один із них, Баунонія, що лежить перед Скіфією, за одноденний морський перехід від берега, навесні викидає хвилями бурштин, як свідчить Тімей. Решта узбережжя невідома; ознаки вказують на Північний океан. Гекатей називає його Амаксом, від річки Парапаніс, що омиває Скіфію; це слово мовою того народу означає «замерзлий». Філемон повідомляє, що кімбри називають його Морінським, тобто Мертвим морем; звідти й аж до мису Рубес — далі Кронійське море. Ксенофонт Лампсакський, за переказами, переданими мореплаванням від скіфського узбережжя, твердить, що існує величезний острів Бальтія; Піфей називає той самий острів Басілією. http://data.perseus.org/citations/urn:cts:latinLit:phi0978.phi001.perseus-lat1:4.38 28 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Спроба етимологічного аналізу гідронімів Птолемея Східної Балтики «Тепер ми маємо залишити Евксин і описати зовнішні області Європи. Перетнувши Рифейські гори, ми повинні тепер пройти вздовж узбережжя Північного океану ліворуч, доки не дістанемося Гадеса. Кажуть, у цьому напрямку є багато островів, що не мають назв; серед них є один, розташований навпроти Скіфії, згаданий під назвою Рауннонія і, як кажуть, віддалений від материка на день плавання; на ньому, за словами Тімая, навесні хвилі викидають бурштин. Щодо решти цих узбереж, то про них відомо лише з повідомлень сумнівної достовірності. Що ж до Септентріонального, або Північного, океану, то Гекатей називає його, після того як ми проминемо гирло річки Парапаніс, де він омиває скіфські береги, Амальхійським морем; слово «амальхійський» мовою цих народів означає «замерзлий». Філемон же каже, що кімври називають його Морімаруса, або «Мертвим морем», аж до мису Рубес, за яким він має назву Кронійського моря. Ксенофонт із Лампсака розповідає, що на відстані трьох днів плавання від берегів Скіфії є острів величезного розміру під назвою Бальтія, який Піфей називає Басілією.» http://data.perseus.org/citations/urn:cts:latinLit:phi0978.phi001.perseus-eng1:4.27 [4.41/104] sunt qui et alias prodant, scandias, dunam, bergos maximaque om- nium brien, ex qua in tylen navigetur. a tyle unius diei navigatione mare concretum a nonnullis cronium appellatur. http://data.perseus.org/citations/urn:cts:latinLit:phi0978.phi001.perseus-lat1:4.41 «Є також автори, які згадують деякі інші острови, а саме Скандію, Дунну, Бергос і, найбільший за всі, Нерігос, звідки відпливають до Туле. За один день плавання від Туле лежить замерзлий океан, який дехто називає Кронійським морем». http://data.perseus.org/citations/urn:cts:latinLit:phi0978.phi001.perseus-eng1:4.30 Пліній Старший: Naturalis Historia, за ред. Карла Фрідріха Теодора Майгофа. Лейпциг: Teubner, 1906. Пліній Старший: The Natural History, переклад Джона Бостока та Г. Т. Райлі. Лондон: Taylor and Francis, 1855: 4.30. 1.5. Діонісій Перієгет, II (або IIIrd) ст. н. е., повторив повідомлення Плінія про Кронійське море на півночі, яке мало бути замерзлим або мертвим: 27 Πάντη δ’ ἀκαμάτου ῥόος Ὠκεανοῖο 28 εἰς μὲν ἕων, πολλῇσι δ’ ἐπωνυμίῃσι ἀρεσώς. 29 Ἥτοι ὁ μὲν Λοκροῖο παρ’ ἐσχατίην ζεφύροιο 30 Ἄτλας ἐσπέριος κυκλήσεται. αὐτὰρ ὑπέρθεν, 31 πρὸς βορέην, ἵνα παῖδες ἀειμακέων Ἀριμασπῶν, 32 πόντον μὲν καλέουσι πεπηγότα τε Κρόνιον τε. 33 а інші, своєю чергою, назвали його також безпросвітним мерцем Stripsnai / Articles 29 VÁCLAV BLAŽEK 34 ἠλίου. Dionysius Pierēgetes: Graece et Latine cum vetustis commentariis et interpretationibus, ed. Gottfried Bernhard. Leipzig: Weidmann 1828, 10. 27 «З усіх боків тече могутність безлісого Океану,28 і, будучи одним, він має багато назв.29 Біля найвіддаленішої западини локрійського зефіру30 його називають Західним Атласом, а на півночі,31 де живуть нащадки войовничих арімаспів,32 його називають Замерзлим і Cronion морем.33 Інші ж називали його також Мертвим через слабкість34 сонця». Діонісій Перієгет: Опис відомого світу Переклад: Катерина Ілющев http://wwwdh.informatik.uni-erlangen.de/IMMD8/staff/Goerz/Dionysius_Piergetes.html http://wwwdh.informatik.uni-erlangen.de/IMMD8/staff/Goerz/DP/DP.E5-ln.tx 1.6. Слідом за Плінієм, коротше висловився Солін [19.2] у IIIrd ст. н. е.: Oceanum septentrionalem ex ea parte, qua a Propaniso amne Scythia adluitur, Hecataeus Amalcum appelat, quod gens illius lingua significat congelatum. Pileon a Cimbris ad promunturium Rubeas Morimarusam dicit vocari, hoc est mortuum mare: ultra Rubeas quicquid est Cronium nominat. Gaius Julius Solinus: De mirabilibus mundi http://www.thelatinlibrary.com/solinus2a.html «Північний океан у тій частині, куди впадає річка Паропаміс, що омиває Скіфію, Гекатей називає Амальхійським: мовою того народу це означає Замерзле море. Філемон каже, що від кімврів до мису Рубеас його називають Морімаруса, що означає Мертве море. Усе, що лежить за Рубеасом, називають Cronium». Переклад Артуром Голдінгом (XVIth ст.) http://quod.lib.umich.edu/e/eebo/A12581.0001.001/1:34?rgn=div1;view=fulltext 2. МЕТА ТА ВИЗНАЧЕННЯ МОВНОЇ НАЛЕЖНОСТІ ГІДРОНІМІВ У цій статті етимологічно аналізуються чотири гідроніми, локалізовані Плінієм, Птолемеєм та їхніми послідовниками у східній частині Балтикуму, а саме Χρόνος/Chronius/Cronium, Ρούβων / Ῥούβων, Τονόντος, Χε(ρ)σίνος. 30 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI An Attempt at an Etymological Analysis of Ptolemy’s Hydronyms of Eastern Balticum Перше завдання — визначити мовну належність цих гідронімів. Два з них, Χρόνος і Ξε(θ)οῖνος, вирізняються початковим χ-, тобто [kʰ]. В індоєвропейських мовах Європи цей звук типовий для грецької, слов’янських і германських мов. Грецьку та слов’янські мови виключає географічний чинник (зазначимо, що у слов’янських мовах початкове *x- зазвичай мало германське або іранське походження). Якщо найперспективнішим кандидатом залишається германська мова, закономірно запитати, чи є ще один аргумент на користь германської належності цих назв річок. Відповідь може бути ствердною: у Τορούntos можна вбачати германський нульовий рефлекс *-unþ-/*-unđ- суфікса дієприкметника теперішнього часу *-nt-, який рудиментарно зберігає продуктивність у давніх літературних германських мовах: давньоверхньонімецьке weisunt «жила» ~ давньоанглійське wǣsend те саме, від і.-є. *u̯ei̯s- «текти» (Pokorny 1959: 1134), або готське hulundi «печера» порівняно з давньоскандинавським holr, давньоанглійським, давньосаксонським і давньоверхньонімецьким hol, прикметником зі значенням «порожнистий», — усі ці форми походять від дієслова, засвідченого готським huljan «покривати», давньоскандинавським hylja, давньоанглійським be-hyllan, давньосаксонським bi-hullean, давньоверхньонімецьким hullan те саме (Brugmann 1906: 216, 461; Pokorny 1959: 553; Lehmann 1986: 193–94; Kroonen 2013: 253). Така роль суфікса *-unþ- загальновизнана в утворенні готського tunþus «зуб» (Brugmann 1906: 460; Kroonen 2013: 509–10). 3. ЕТИМОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ 3.1. Χρόνος [Ptolemy 3.5.2]; Chronius [Ammianus Marcellinus 22.8.38]; можливо, також Mare Cronium [Pliny 4.38/94–95, 41/104]. Є щонайменше три можливі германські етимології: a) Mühlenhoff (1887: 35) tried to explain the hydronym with the help of Old Norse hrynja “stürzen, fallen, strömen”, Icelandic hrynja id., hrun “Sturz”, Norwegian ryna “lärmen, poltern”, Old Swedish ryna “lärmen”; perhaps also Old High German hrono “gestürzter Baumstamm”, Middle Low German rone id. and Old English hruna in place-names (de Vries 1962: 263; Holthausen 1963: 176). Although this idea is followed by Scheungraber & Grünzweig (AgT 138–39), it seems weakest in semantic perspective. b) Kuhn (1941: 113) thought about a connection of Mare Cronium and Old Norse hrǫn f. “wave; Ægir’s daughter”. Together with Icelandic hrön “wave” and Old English hrǣn ~ hærn f. “waves, tide, sea”, probably reflect Germanic Straipsniai / Articles 31 VÁCLAV BLAŽEK *hrōnjo(n)-¹ (de Vries 1962: 264; Holthausen 1963: 146). Спорідненим може бути середньоверхньонімецьке (XV ст.) rünne ж. р. «штормова хвиля», якщо воно походить від *hrōnjo(n)- (Falk & Torp 190: 104; Orel 2003: 185; натомість Kroonen 2013: 418 віддає перевагу праформі *runnjō(n)-). Сама реконструйована праформа *hrōnjō(n)- жіночого роду, попри відмінність у роді, дуже близька до Pliny’s Mare Cronium і Ammianus Marcellinus’ Chronius. Початкове C-, можливо, з’явилося під впливом Κρονία ἅλς, яким Apollonius Rhodius називав Адріатичне море [Argonautica 4.324, 509] у III ст. до н. е. Назва моря, ймовірно, мотивована теонімом Κρόνος. З іншого боку, у I та II ст. н. е. можна було б очікувати, що в гіпотетичній германській мові східного Балтикуму сполучення *-zn- іще зберігалося б, як воно збереглося в біблійній готській, зафіксованій приблизно 350 року н. е.: наприклад, готське razn «дім», ga-razna «сусід» (~ давньоскандинавське granni) порівняно з давньоскандинавським rann, давньоанглійським ræn ~ ærn «дім, житло», давньофризьким fia-ern «хлів для худоби» < *razna-, а також давньоанглійським ræsn сер. р. «дошка» < *razna- (Lehmann 1986: 283; de Vries 1962: 433); німецьке > фінське (архаїчне й діалектне) rahna «деревина, від якої відколюють тріски; палаючий стовбур на порозі; польовий коток», естонське rahn, род. відм. rahnu & raha «брила, брусок, великий шматок, нерозколотий стовбур», лівонське rō’n(əZ) «вивернутий пень, стовбур на морському дні» (LGL III 105). Пор. також особове ім’я Rasne-hildi у род. відм. одн. [CIL XIII 7660] (Schönfeld 1911: 185), датоване VII ст. н. е. Підсумовуючи, хоч це тлумачення дуже привабливе з погляду семантики, з фонетичних причин від нього слід відмовитися. c) Іншу можливість становлять давньоскандинавське hraun сер. р. «кам’янистий ґрунт, лава», ісландське hraun «кам’яниста безрослинна місцевість», фарерське reyn, данське røn «кам’яниста мілина на морському дні» > шелтландське røn(i) «кам’янисте морське дно», норвезька назва місцевості Røna, шведські назви місцевості Rönö, Röne (de Vries 1962: 252; Helquist 1957: 1 Медіальне сполучення *-zn- підтверджується зовнішнім порівнянням із грецькими *χράσνα > еолійським χράνα, дорійським і аркадським κράνα, аттичним κρήνη «джерело, ключ» [I.]; а також *χρονος > χρονος «джерело, витік, звідки беруть початок потоки» [I. 22.147, 208], пор. глосу Гезихія κρούνα· κρήνη τελεία (див. de Saussure 1881: 119; Frisk II 16, 27; Beekes 2010: 777). Пізніше було додано споріднені форми й з інших мов: албанське krua ~ krue чол. р., мн. kronj, kroje «джерело, ключ» (Orel 1998: 198); кельтські: давньоірландське crond, корнське cronn «назва річки» (Stokes 1907: 247). Праформи *kṛsṇā і *krosno/-ā (Beekes, EIEC 539) узгоджуються з одним з індоєвропейських позначень «голови», засвідченим, наприклад, грецьким κρανίον «череп, голова», албанським krye сер. р., мн. krerë ~ krenë «голова» (Orel 1998: 199); тохарським B krāni(ye) «(потилиця)» (Adams 2013: 230) тощо. Щодо семантичного розвитку пор. латинське caput fontis або caput aquae та грецьке κράνα· κεφαλή (Hesych.) — див. de Saussure 1881: 119 і Frisk II, 16. Цей висновок передбачає реконструкцію *ḱ-. Албанський рефлекс k- перед -r- є закономірним. 32 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI An Attempt at an Etymological Analysis of Ptolemy’s Hydronyms of Eastern Balticum 874). Udolph (1994: 88–92) додає німецький ороним Rhōn2. Німецьке > фінське runa «грубий гравій, дрібне каміння на дні озера», фінське, водське й іжорське raunio, карельське raunio «купа каміння», естонське raun, род. відм. rauna «кам’яна, гранітна купа» (LGLÖ III 136). Античні автори розрізняли два варіанти — Χόνος і Chronius, які можна реконструювати для прагерманської мови як *rauna- і *raunija-/*raunijō(n)-3. У балто-фінських мовах є відповідна пара, що промовисто збігається: *rauna і *raunio відповідно. Завдяки цій відповідності можна визначити діалектну належність німецького діалекту, з якого походить гідронім: імовірно, це був той самий германський діалект, який залишив найдавніші германські запозичення в балто-фінських мовах. Залишається обговорити семантичну мотивацію цього гідроніма. Скелі чи великі камені не характерні для гирл і нижніх течій річок Східної Балтики. Тому «гравій» видається перспективнішим семантичним мотивом. Можливо, йдеться про Віслинську косу (польською Mierzeja Wiślana; німецькою Frische Nehrung; російською Balti-iskaja kosa) або Куршську косу (Kuršių nerija); обидві складаються з гравію та піску, що утворюють дюни4, і саме це, відповідно, зумовило назву Mare Cronium для Віслинської або Куршської затоки. Через прісну або солонувату воду в затоках більш-менш регулярно утворювався лід, на відміну від відкритого й солонішого моря. Відвідувачі із Середземномор’я, імовірно, сприймали замерзле море як мертве. Назву, спершу закріплену за однією із заток, згодом, можливо, перенесли на протоки, що сполучають затоки з Балтійським морем і з моря нагадують річкові гирла, або на річки, що впадають у ці затоки. Розгляньмо назви річок, які відповідають семантичній сфері германських *rauna- і *raunija- / *raunijō(n)-. Найчастіше кандидатом на Χόνος і Chronius вважали річку Прегель / Преголю. Насправді широта її гирла не надто відрізняється від широти гирла річки Вісли (Птолемей визначав для обох 56°00). Етимологія цього гідроніма неоднозначна. Герулліс (1922, 135), підсумовуючи давні записи, а саме Priga (1302), Pregor (1359), а також дисимільовані форми Pregell, Pregel (1331), Pregil (1460), шукав пояснення в литовському prāgas «дорога без твердого ґрунту, прірва, пекло» (також «росомаха»). Воно споріднене з pragė «прірва, незмірна глибина», а обидва слова виводили від 2 Гірський масив Rhōn розташований на межі земель Баварія, Гессен і Тюрингія. Його найвища вершина, Вассеркуппе, сягає 950 м. 3 Прагерманський дифтонг *au, підтверджений у балто-фінських запозиченнях, у грецьких і латинських транскрипціях міг переходити в o; пор. Austroti vs. Ostroti (Schönfeld 1911: 38). 4 Найбільша дюна Віслинської коси, що має назву Wielbłądzi Garb = Kamelhöcker, сягає 48,50 м заввишки. Найбільша дюна Куршської коси, що має назву Vecekrug, вища — 67,20 м. Straipsniai / Articles 33 VÁCLAV BLAŽEK литовського дієслова gerti «пити» (Fraenkel 1962–65: 148, 643). Така семантична мотивація цілком прийнятна для назви річки, якщо річка тече в каньйоні або принаймні в глибокій долині. Очевидно, це не стосується рівнинного ландшафту вздовж річки Прегель / Преголя. Мажюліс (2013) додав найдавніший запис P regora (1273), реконструювавши балтійську вихідну форму як *Prēgarā. Тут він виокремив суфікс *-arā (пор. литовське žiež-ara «зла, буркотлива людина; відьма», від žiežti «бурчати, нарікати, бути сердитим» — див. Fraenkel 1962–65: 130). Корінь prep слід пов’язати з литовським spragėti «(від спеки чи холоду) тріскатися з тріском, лускатися, шипіти, блищати», sprōgti «лопатися, розтріскуватися, розколюватися, розчинятися, злітати в повітря, вибухати» тощо (Fraenkel 1962–65: 877, 882). Хоча це пояснення прозоре з погляду словотвору, семантична мотивація залишається непереконливою. Однак голосний o у прусському гідронімі Pregora, Prigra тощо також можна пояснити через балтійське *au; пор. чергування au/aw ~ o ~ u у прусських топонімах: озеро Lauken (1306) проти Locar (1308) = laucs «поле» + assan «озеро», або озеро Daben (1346) проти Duben / Douben (1340), пор. прусське pa-dabis, литовське dubà «яр» тощо (Gerullis 1922: 26, 83). Зважаючи на цю можливість, корінь *gor- прусського гідроніма узгоджується з назвою прусського озера Goryn, уперше засвідченою 1293 року, а в 1339 році — як Gureyn (Gerullis 1922: 44; Toporov 1979: 345), а також із литовськими gaurė «вапнякоподібний ґрунт», gurus «пухкий, крихкий», gū́lās «грудка» тощо; усі вони походять від дієслова gerti «розсипатися, кришитися, розпадатися на крихти, розчинятися, розтікатися; ставати пухким, розм’яклим, слабким», латиське gurt «бути знесиленим, слабким», gaurs «пухкий» (Fraenkel 1962–65: 150, 179; Vanagas 1981: 109; Smoczyński 2007: 212–13). З огляду на етимологічний зв’язок між готським malma «пісок», шведським malm «піщана рівнина, руда», давньоанглійським mealm «піщаний», англійським malm «легкий суглинок», давньосаксонським і давньоверхньонімецьким melm, німецьким mulm «пил» та готським malan «молоти», давньоскандинавським mola, давньосаксонським і давньоверхньонімецьким malan з тим самим значенням (Lehmann 1986: 242–43), можна припустити, що в прусській мові могло існувати слово на зразок *gurᵃ / *gorᵃ / *gurᵒ зі значенням «пісок, гравій, галька» тощо. Його сліди, можливо, можна вбачати як у назві озера Goryn & Gureyn, так і в назві річки Pregora, Prigra ‘Pre-gel’ — можливо, «біля піщаних дюн» тощо. Така семантична мотивація також узгоджувалася б із запропонованим значенням річки Χρόνος і Chronius з огляду на її германську етимологію. Менш імовірним видається «кам’яний» варіант цієї етимології. У вузькому гирлі Куршської затоки розташоване гирло річки Дане-Амена. Akmena означає «кам’яниста», пор. литовське akmuõ, род. відм. ãkmenas «камінь» (Vanagas 1981: 37). 3.2. Ῥύφων [Птолемей 3.5.2 у виданні Ноббе] / Ῥούδων [Маркіан 2.39] 34 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI An Attempt at an Etymological Analysis of Ptolemy’s Hydronyms of Eastern Balticum 3.2.1. Якщо читання Маркіяна ‘Ρούβων правильне, гідронім може відображати германське *ruð(n) «червоність» > давньоскандинавське roði «те саме», давньоанглійське rud, середньонижньонімецьке rud «те саме» (Orel 2003: 307). Точна відповідність у балтійських мовах з погляду словотвору виявляється в литовському ruduo «осінь», тоді як точний семантичний відповідник raudōnas = raudas «червоний» відрізняється дифтонгом. 3.2.2. Якщо форма Птолемея ‘Ρούβων правильна, її можна пов’язати з латиськими rubenis, rubins, ж. р. rubene «тетерук / Tetrao tetrix», baltais rubenis «біла куріпка, болотяна куріпка / Lagopus albus» (ME III 552), а також із литовським raũbas «ряба куріпка», спорідненим із давньоскандинавським rjūpa «біла куріпка» (de Vries 1962: 449). Мюленбах (ME I 709) і Френкель (1962–65: 193) висловлювали припущення про інтенсивну редуплікацію *rerub-/*rirub-/*rērub- кореня *rub- у цій назві птаха, що дало такі форми, як литовські jerubė, jẽrūbė, діал. (j)ārubė «рябчик», латиські īrbe, діал. irbe, i(e)rube «куріпка, польова курка» (ME I 708–09); далі також давньоскандинавське jarpi «рябчик» проти jarpr «темно-коричневий», середньонижньонімецьке erpel «селезень», давньоанглійські eorp, earp, давньоверхньонімецьке erpf «темного кольору» (de Vries 1962: 291). Це пояснення дає змогу ототожнити гідронім із конкретною річкою — Ірбе на півночі Курляндського півострова (Kurzemes pussala), завдовжки 32 км, а разом із найдовшою притокою Стенде — загалом 132 км. Спокусливо припустити певний зв’язок між гідронімом ‘Ρούβων і мисом Rusbeas, зафіксованим Плінієм, якщо варіант Соліна Rubeas правильніший. Неподалік гирла річки Ірбе, ототожненої тут із ‘Ρούβων, розташований Колкарагс — найпівнічніша точка Курляндського півострова. Морем за мисом Rubeas могла бути Ризька затока. Ототожнення її з Кронським морем могло бути зумовлене тим, що вона також замерзає, як Віслянська та Куршська затоки. 3.2.3. Мюленгоф (1887: 351), за яким пішли Раппарт (RE 48, 194, c. 1180) та інші, запропонував емендацію ‘Ρούσων, шукаючи підтвердження в назві Русне одного з рукавів Немунаса/Немена/Мемеля. Зазначимо, що згідно з LKŽ литовське rùsnė означає 1. «місце, де язичницькі жерці підтримували вічний вогонь: усі інші такі місця, де вічний вогонь горів і підтримувався на честь Бога, називалися русне̇с, від слова rusėti, тобто “горіти вічно”»; 2. русне̇ (наперстянка). 3.3. Τανουόντος (Τανουόντος) [Птолемей 3.5.2]. Привабливо вивести гідронім за допомогою суфікса *-un- від основи, засвідченої в давньоскандинавському þori «кількість, маса», можливо, спорідненої з þora «наважуватися», þoran «мужність, вправність», а також із ведичним túrá- «сильний, багатий» тощо (de Vries 1962: 617; Pokorny 1959: 108). Straipsniai / Articles 35 VÁCLAV BLAŽEK У семантичному плані це пояснення дає змогу пов’язати гідронім Птолемея з назвою найбільшої латиської річки Daugava завдовжки 102 км; її етимологію можна вивести з латиського daũdz «багато», литовських daũg, daug(i)a «багато», daug «множина», а далі польських duży «великий, сильний», dużo «багато» тощо (Fraenkel 1962–65: 84). Примітка: передавання німецького *b літерою τ у Птолемея є звичним способом транскрибування в його праці; пор. напр. назву місцевості Τευδέου / Τουδέου / Τουτέου [2.11.27] між річками Рейном та Емсом, докладно розглянуту Much (1897: 99, 115). 3.4. Χε(ε)σῖνος [Птолемей 3.5.2 у виданні Ноббе, с. 167] / Χέσνος [Маркіан 2.39]. Це може бути транскрипцією німецького *herznan > давньоскандинавського hjarn «твердий замерзлий сніг», норвезького hjarn «те саме», діал. jorn ч. р. «шар льоду» < *hor < *her(n)u-; давньоверхньонімецького hornung «лютий» < *hurznungōn (de Vries 1962: 231; Orel 2003: 171; Kroonen 2013: 223); пор. латиське sērsna «іній, весняний нічний мороз» (ME II 831), литовські šērkšnas & širkšnas «іній» (Fraenkel 1962–65: 973–74); російсько-церковнослов’янське срѣнъ «білий», давньоруське сренъ «замерзлий сніг», російське серёд «те саме», давньопольське śrzon «замерзла роса, іній» тощо (Falk & Torp 1909: 78). Варто звернути увагу на латиську річку Salaca (95 км), що впадає в Ризьку затоку. Якщо її етимологію можна вивести з латиських sált «замерзати», sals «мороз» (ME III 675–76), литовських šáltì «(за)мерзати, охолоджуватися, ставати холодним», pãšalas «мороз у землі, промерзлий ґрунт; нічний мороз» (Fraenkel 1962–65: 958–61), прусського passalis «мороз» [EV 57], то гідронім Птолемея, схоже, є германською калькою з балтійської назви річки й, імовірно, означає «замерзання». 4. ВИСНОВОК Чотири гідроніми зі Східної Балтики, передані Птолемеєм у середині IInd ст. н. е. і повторені з певними змінами Маркіаном у IVth ст. н. е., схожі на германські кальки з первинних балтійських назв річок; імовірно, один виняток — Πούβω, що допускає безпосередню балтійську етимологію та ототожнення з річкою Ірбе. Річку Χῆνος & Chronius, імовірно, назвали на честь Mare Cronium, можливо, відповідного одній із Віслинської чи Куршської лагун або їхніх приток — Прегелю, 123 Pregora чи Akmena відповідно. 36 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Спроба етимологічного аналізу гідронімів Птолемея Східної Балтики Птолемей Маркіан Інші Германське Балтійське Сучасний гідронім Χόρος Χόρος ChroniusMarcamm Mare Cronium Pliny *hrauna- “stony soil, gravel” & *hraunja- / *hraunjō(n)- “heap of stones” Віслинська коса або Куршська коса, або протоки в них, або (1273) Pregora «біля піщаних дюн» чи Aknēna «кам’янистий» Ῥούβων Ῥούδων *ruðō(n) «червоність» Латв. rubenis «глухар» Irbe «глухар» Τουρούντος Τουρούντος *þurbn- «багатий на» Daugava «багата на» Χε(ρ)σίνος Χέσνος *herzn-/*herzn- «замерзлий» Salaca «замерзає» REFERENCES AgT – Die altgermanischen Toponyme sowie ungemanische Toponyme Germaniens. Ein Handbuch zu ihrer Etymologie, von Corinna Scheungraber & Friedrich E. Grünzweig. – Philologica Germanica 32. Wien: Fassbaender, 2014. Fraenkel Ernst 1962–65: Litauisches etymologisches Wörterbuch I–II. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht – Heidelberg: Winter. Gerullis Georg 1922: Die altpreußischen Ortsnamen. Berlin und Leipzig: Walter de Gruyter. Hellquist Elof 1957: Svensk etymologisk ordbok. Lund: Gleerup. Holthausen H. 1963: Altenglisches etymologisches Wörterbuch. Heidelberg: Winter. Kroonen Guus 2013: Etymological Dictionary of Proto-Germanic. Leiden – Boston: Brill. Kuhn Hans 1941: Hadben und Hadumer. – Namn och bygd 29, 84–116. LGL – Lexikon der älteren germanischen Lehnwörter in den ostseefinnischen Sprachen II: P–Ä, begründet von A. D. Kylstra, fortgeführt von Sirkka-Liisa Hahmo, Tette Hofstra & Osmo Nikkilä. Amsterdam – New York: Rodopi 2012. Mannert Konrad 1820: Geographie der Griechen und Römer IV: Norden der Erde von der Weichsel bis nach China. Leipzig: Hahn. Strīpsnai / Articles 37 VÁCLAV BLAŽEK Mažulis Vytautas 2013: Prūsų kalbos etimologijos žodynas. Vilnius: Mokslo enciklopedijų leidybos centras. ME I–IV – Mühlenbach Karlis, Endzelin Janis. 1923–1932: Lettisch-deutsches Wörterbuch 1–4. Riga: Lettisches Bildungsministerium / Lettischer Kultursfond. Much Rudolf 1897: Die Städte in der Germania des Ptolemäus. – Zeitschrift für deutsches Altertum und deutsche Literatur, N.F. 29 = 41, 97–143. Mülenhoff Karl 1887: Deutsche Altertumskunde, Zweiter Band. Berlin: Weidmann. Müller Carl 1882: Geographi Graeci Minores, Volumen primum. Paris: Firmin-Didot et socis. Nobbe C. F. A. 1966: Claudi Ptolemaei Geographia. Hildesheim: Olms. Orel Vladimir 1998: Albanian Etymological Dictionary. Leiden – Boston – Köln. Orel Vladimir 2003: A Handbook of Germanic Etymology. Leiden – Boston: Brill. Plinius Claudius 1988: Naturalis Historiae / Naturkunde, Libri III–IV, herausgegeben und übersetzt von Gerhard Winkler. Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft. RE – August Pauly, Georg Wissowa, Wilhelm Kroll, Kurt Witte, Karl Mittelhaus, Konrat Ziegler, eds. Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft: neue Bearbeitung. Stuttgart: Metzler, 189–198. de Saussure Ferdinand 1881: KPNH. Mémoires de la Société de Linguistique 6, 119. https://fr.wikisource.org/wiki/%CE%9A%CF%81%CE%AE%CE%BD%CE%B7. Schönfeld M. 1911: Wörterbuch der altgermanischen Personen- und Völkernamen. Heidelberg: Winter. Smoczyński Wojciech 2007: Słownik etymologiczny języka litewskiego. Wilno: Uniwersytet wileński. Toporov Vladimir 1979: Prusskij jazyk 2 (E–H). Moskva: Nauka. Udolph Jürgen 1994: Namenkundliche Studien zum Germanenproblem. Berlin – New York: Walter de Gruyter. Vanagas Aleksandras 1981: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas. Vilnius: Mokslas. de Vries Jan 1962: Altnordisches etymologisches Wörterbuch₂. Leiden: Brill. 38 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI An Attempt at an Etymological Analysis of Ptolemy’s Hydronyms of Eastern Balticum Bandymas etimologiškai analizuoti Ptolemajo užfiksuotus rytinio Baltijos regiono hidronimus S A N T R A U K A Straipsnyje nagrinėjami keli Klaudijo Ptolemajo Geografijoje minimų rytinio Baltijos regiono, patenkančio į Europinės Sarmatijos erdvę, hidronimai. Kaip pažymi autorius, tai yra bandymas paaiškinti jų etimologiją. Geografija buvo paskelbta II a. viduryje. Straipsnyje cituojama Ptolemajo Europos Sarmatijos geografinė samprata, išvardijant upes: Chronus, Rudonis, Turuntus, Che(r)sinus, Albis, Visula. Žvilgsnis taip pat metamas į kitų autorių hidronimų interpretacijas ir komentarus, paminimi IV a. istorikai Marcianas iš Ponto Heraklėjos, kuris modifikuoja upių pavadinimus, ir Amianas Marcelinas. Šie vardai I a. tikriausiai buvo žinomi ir Plinijui. Plinijumi sekdamas, apie tai II a. rašė ir Gajus Julijus Solinas. Autorius išsamiai nagrinėja keturių hidronimų etimologiją, siekdamas paaiškinti, iš kurios kalbos jie kilo. Šie hidronimai – tai Chronas, Rudonas, Turuntas, Chesinas (vardai pateikiami pagal Eugenijaus Jovaišos monografiją Aisčiai. Raida. Vilnius: Lietuvos edukologijos universiteto leidykla, 2014, 121–162. Straipsnio autorius tik neseniai susipažino su E. Jovaišos Ptolemajo žemėlapio perskaitymu. – Red. kolegijos pastaba). Ptolemas II a. po Kr. viduryje paminėjo keturis rytinio Baltijos regiono hidronimus, o Marcianas IV a. po Kr. juos pakartojo šiek tiek pakeitus. Šie hidronimai yra pirminiai baltų upių pavadinimų germaniški vertiniai, išimtis tik ‘Pōbōv, kuris leidžia nustatyti tiesioginę baltų hidronimo Irbė etimologiją. Tikėtina, kad hidronimas Chronus (gr. Χόνος) yra kilęs iš Mare Cronium, galimai atitinkantis Visula ar Kuršių marias bei jų įtakus Priegų, 173 Pregorą ar Akmenę. Acknowledgement: The present study was prepared thanks to the grant of the The Czech Science Foundation (GAČR) GA15-1221S. I am grateful to John D. Bengtson for correcting the English. Įteikta 2017 m. gegužės 2 d. VÁCLAV BLAŽEK Ústav jazykovědy a baltistiky, Filozofická fakulta Masarykovy University, A. Nováka 1, CZ-60200 Brno, [email protected] Straipsniai / Articles 39