Geolinguistic and Sociolinguistic Situation of Northern Samogitians of Kretinga: Dialectal Area, Use of the Dialect, Linguistic Attitudes

DALIA PAKALNIŠKIENĖ Інститут литовської мови Сфери досліджень: історія литовської мови, балтійське мовознавство, геолінгвістика. JŪRATĖ LUBIENĖ Клайпедський університет Сфери досліджень: лексикологія, діалектологія, геолінгвістика. ГЕОЛІНГВІСТИЧНА ТА СОЦІОЛІНГВІСТИЧНА СИТУАЦІЯ ПІВНІЧНИХ ЖМАЙТІВ КРЕТИНГИ: ДІАЛЕКТНА ТЕРИТОРІЯ, ВЖИВАННЯ ДІАЛЕКТУ, МОВНІ УСТАНОВКИ Північні жмайти-кретингці з геолінгвістичного та соціолінгвістичного погляду: територія, вживання говірки, мовні установки АНОТАЦІЯ Мета цієї статті — висвітлити параметри, що визначають рівень життєздатності мовної та культурної ідентичності однієї діалектної спільноти (а саме північних жемайтів-кретингців) в умовах посилення глобалізації та диглосії. Відповідно до теоретичної концепції геолінгвістики як динамічної діалектології, представлено запропоновану Антоном М. Гаґеном класифікацію доменів, а також емпіричний матеріал, що стосується соціокультурної ідентичності субдіалекту. Життєздатність і соціокультурна окремішність діалектної території підтримуються різними чинниками, три з яких відіграють найважливішу роль: достатньо розвинена інфраструктура, уживання діалекту та ставлення, засновані на системі цінностей його носіїв. Straipsniai / Articles 37 DALIA PAKALNIŠKIENĖ, JŪRATĖ UBIENĖ КЛЮЧОВІ СЛОВА: жемайтський діалект, північні жемайти-кретингці, стандартна мова, геолінгвістика, соціолінгвістика, домен, мовне ставлення. АНОТАЦІЯ У статті розглядається, чи можливе збереження культурної та мовної ідентичності спільноти, яка розмовляє одним діалектом, в умовах глобалізації та диглосії (діалекту й стандартної мови). Спираючись на теоретичну концепцію геолінгвістики як динамічної діалектології, класифікацію доменів, запропоновану Антоном М. Гаґеном, та емпіричний матеріал, представлено проблематику соціокультурної ідентичності одного пограниччя — північних жемайтів-кретингців. Життєздатність діалектної групи та її соціокультурну ідентичність визначають різні чинники, але особливо важливими є три: достатньо розвинена інфраструктура, уживання діалекту та ціннісні настанови його носіїв. КЛЮЧОВІ СЛОВА: жемайтський діалект, північні жемайти-кретингці, стандартна мова, геолінгвістика, соціолінгвістика, домен, мовні настанови. 1. ВСТУП Географічна мобільність, урбанізація та глобалізація неминуче призводять до контактів між діалектами, що спричиняє їх нівелювання та зміну. Крім того, у сучасному світі стандартні мови є виразниками територіальної цілісності держав. Вони міцно утвердилися на вершині ієрархії мовних різновидів і слугують загальновизнаними мовами державного управління. Ідеологія стандартизації мови, що переважає в більшості європейських країн, надає діалектам нижчої соціальної цінності порівняно зі стандартною мовою (Ramoniene (ed.) 2013). Однак приклади Норвегії та деяких інших країн, де діалекти допускаються в різних комунікативних сферах, засвідчили, що мовній гомогенізації можна протистояти й зберігати мовне розмаїття, свідомо розвиваючи мовну толерантність і цінності (Jahr 1997, 2008). Наприкінці 20th століття та на початку 21st століття у світі значно зросла кількість досліджень мовної варіативності, що оцінювали мовні, соціальні та географічні параметри. Також досліджували різні аспекти взаємин між діалектами та стандартними мовами (Ferguson 1959; Haugen 1966; Labov 1972; Trudgill 1983; Hagen 1989; Auer, Hinskens 1996; Auer 2005, 2011; Edwards 2006, 2009, 2010). 38 Acta Linguistica Lithuanica LXXIX Геолінгвістична та соціолінгвістична ситуація північних жемайтів Кретинги: діалектна територія, використання діалекту, мовні установки Нині значна увага приділяється мовному розмаїттю в Литві. Використання діалекту та стандартної мови також привернуло інтерес дослідників (Aliūkaitė 2008; Klukienė 2013; Bakšienė 2015). Деякі литовські дослідники особливу увагу приділяли таким аспектам, як діалектна самоусвідомленість і свідомі/несвідомі мовні установки, явний і прихований престиж діалектів/стандартної мови (Venskienė 2008a, b; Aliūkaitė 2011; Vaicekauskienė, Sauverde 2012; Kačiškienė 2012; Vaicekauskienė, Aliūkaitė 2013; Kalėdienė 2013; Geržotaitė 2016; Vyniautaitė 2016).1 Ця стаття доповнює дослідження мовної варіативності в Литві, представляючи геосоціолінгвістичну ситуацію одного жемайтського субдіалекту, а саме північних жемайтів Кретинги (далі в тексті — NSK). Мета цієї статті — висвітлити параметри, що визначають рівень життєздатності мовної та культурної ідентичності однієї діалектної спільноти. Для цього враховано такі аспекти: 1) територія, де використовується діалект, 2) використання діалекту та 3) мовні установки щодо розмовної мови. Дослідження, представлене в цій статті, ґрунтується на проєкті Сучасне дослідження геолінгвістики в Литві: оптимізація мережі та інтерактивне поширення діалектної інформації, який реалізовувався в Литві у 2011–2013 роках.2 Для вивчення геолінгвістичних і соціолінгвістичних аспектів діалекту застосовано методи проєкту.3 Для виявлення та фіксації соціодемографічних параметрів використовувалися анкети4, укладені відповідно до загальних соціолінгвістичних принципів. На основі даних про місце проживання мовця, вік, освіту, національність, професію, мови спілкування, мовні установки та іншої інформації було сформовано географічний, соціальний і культурний виміри. Анкета пункту населеного пункту містила дані про соціокультурну спадщину, які дали змогу визначити рівень життєздатності регіону. 1 У Литві вже реалізовано кілька інноваційних проєктів, наприклад Соціолінгвістична карта Литви: міста й містечка 2010–2012 (результати див. у двох монографіях: Ramonienė (ред.) 2010, 2013) та Сучасне дослідження геолінгвістики в Литві: оптимізація мережі та інтерактивне поширення діалектної інформації 2011–2013 (результати див. у монографії: Mikulėnienė, Meiliūnaitė (ред.) 2014). 2 Проєкт глобального гранту № VP1-3.1-ŠMM-07-K-01-028. Докладнішу інформацію див. на www.tarmes.lt. 3 Докладніше про методологічні питання див. Mikulėnienė, Meiliūnaitė (ред.) 2014: 25–47. 4 Докладніше про методику укладання анкет див. Mikulėnienė, Meiliūnaitė (ред.), 2014: 49–62. Straipsniai / Articles 39 DALIA PAKALNIŠKIENĖ, JŪRATĖ UBIENĖ 2. ДІАЛЕКТНА ТЕРИТОРІЯ Посилаючись на традиційну класифікацію литовських діалектів, наведену в Lietuvių kalbos atlasas (Атлас литовської мови), на території NSK було виокремлено 35 діалектних пунктів. Діалектним пунктом вважається населений пункт із найбільшою кількістю населення, найрозвиненішою інфраструктурою, найвищим соціальним престижем і найвиразнішими діалектними рисами. Діалектний пункт — це не одне село/громада/містечко/місто. Він охоплює як центральні, так і периферійні населені пункти (Mikulėnienė 2013). Автори цієї статті відвідали 35 діалектних пунктів NSK. Зібравши дані за допомогою анкети, яку заповнили всі інформанти5, вони спробували з’ясувати, чи розмовляли респонденти з усіх трьох вікових груп діалектом у кожному з досліджуваних діалектних пунктів. Анкета для мовців, укладена відповідно до загальних принципів соціолінгвістики, дала авторам змогу виявити й зафіксувати соціодемографічні параметри, що характеризують уживання діалекту представниками всіх трьох вікових груп у всіх діалектних пунктах, за винятком одного — Serapinai, який фактично вимер. Однак, зважаючи на те, що зниклий пункт оточений життєздатними діалектними пунктами, можна зробити висновок, що територія вживання субдіалекту за останні п’ятдесят років істотно не змінилася. Згідно з первинними даними, у Литві зникло майже 11 відсотків діалектних пунктів (Meiliūnaitė, Švambarytė-Valužienė 2014). Тим часом на території NSK вимерло лише 3 відсотки діалектних пунктів.6 Дослідження кожного діалектного пункту ґрунтувалося на соціолінгвістичній анкеті для пунктів7 (загалом 35 анкет), яка дала авторам змогу підтвердити фактичне існування діалектних пунктів і встановити відмінності між ними за рівнем життєздатності. Розглянувши адміністративний статус діалектних пунктів, їхню економічну, соціальну й культурну інфраструктуру, а також розташування щодо сполучення з міськими районами, було виокремлено такі 5 груп діалектних пунктів: Сильні діалектні пункти (загалом 23) мають кілька (або принаймні один) навчальних закладів, культурний центр, церкву, бібліотеку, магазини/кав’ярні/ринок, 5 Соціолінгвістична анкета для мовців № 3 містила 22 запитання; див. Mikulėnienė, Meiliūnaitė (eds) 2014: 381–384. 6 Розгляньмо ситуацію у 37 мовних пунктах Lietuvių kalbos atlasas (Атлас литовської мови), що представляють різні діалекти Литви — західно- й східноаукштайтські (верхньолитовські), а також південно- й північно-жемайтські (нижньолитовські), — у Švambarytė-Valužienė 2014. 7 Соціолінгвістична анкета для пунктів № 2, що містить набір із тринадцяти запитань; див. Mikulėnienė, Meiliūnaitė (eds) 2014: 378–380. 40 Acta Linguistica Lithuanica LXXIX Geolinguistic and Sociolinguistic Situation of Northern Samogians of Kretinga: Dialectal Area, Use of the Dialect, Linguistic Attitudes громадські організації; діалектний пункт має статус адміністративного центру (188 Āl̄kas/Daugēdai, 91 Darbēnai, 218 Endriejāvas, 216 Gargždāi/Vēžāi, 94 Gintalīškē/Plātēlai, 92 Grūšlaukė, 286 Judrēnai, 90 Kalgrāužiai/Laukēmē, 154 Kālniškiai, 155 Karklēnai, 152 Kretingā, 185 Lapāi, 189 Med̄enai, 125 Misēnai/Šateikiai, 156 Plungė, 219 Rietāvas, 93 Salantāi, 250 Veiviržēnai, 124 Stropēliai/Kulūpēnai, 123 Ruginēi/Kartēna, 39 Žemātē/Lenkīmāi, 64 Vindēiai/Notēnai, 122 Žibininkāi/Rūdāičiai⁸). Діалектні пункти середньої сили (усього 3) мають принаймні один навчальний заклад, бібліотеку, магазин, але не мають культурного центру — його функції виконують навчальні заклади, які згуртовують членів громади (126 Babūnēnai/Didvīčiai, 61 Įpiltis, 252 Žadvaināi). Слабкі діалектні пункти (усього 2): не мають навчальних закладів, але мають культурні центри, громади, магазини та/або ринок (153 Budriē, 186 Šakiniai/Tilvikai). Діалектні пункти, що занепадають (усього 6), не мають навчальних закладів, культурних центрів, церков, магазинів чи громадських організацій (217 Āntkop̄tis, 251 Matāičiai, 187 Mižūičiai, 151 Pyšnāičiai, 63 Šuklēi, 220 Užpelēi). Мертві пункти (усього 1): сам пункт уже зник, залишилися лише поля (62 Serapinai). Дослідження традиційних діалектних пунктів показало, що більшість діалектних пунктів регіону, який розглядається (понад 80 відсотків), є надзвичайно міцними й життєздатними та зберегли свої традиційні (або дещо зміщені) центри з географічного погляду. Головним чинником, що визначив життєздатність/поступове переміщення/занепад діалектних пунктів NSK та/або їхніх центрів, є інфраструктурні зміни. Основними чинниками, що підтримують соціокультурні особливості діалекту, є такі установи, як школа, культурний центр, адміністративний статус міста, бібліотека, церква, громадська організація, торговий центр, заклади громадського харчування, поштове відділення тощо. Адміністративна реорганізація невеликих містечок, селищ і сіл, що передбачала закриття менших шкіл, бібліотек, культурних центрів, закладів охорони здоров’я та їх перенесення до більших адміністративних центрів, дуже негативно вплинула на матеріальне й духовне життя громад, сприяла міграційним процесам та іншим (психо)соціальним явищам — безробіттю, втраті почуття спільноти, алкоголізму, і це лише деякі з них. 8 Друга позиція вказує, до якого центру перемістився діалектний пункт. Нумерацію населених пунктів наведено в Lietuvių kalbos atlasas (Атласі литовської мови). Straipsniai / Articles 41 DALIA PAKALNIŠKIENĖ, JŪRATĖ UBIENĖ 3. ВИКОРИСТАННЯ ГОВІРКИ Ще одне дослідницьке питання звучало так: Як розмовляють мешканці Кретинги? Яке співвідношення між діалектом і стандартною мовою? Було досліджено три поколіннєві категорії: молодше покоління (особи до 30 років), середнє покоління (особи віком 31–49 років) і старше покоління (особи віком від 50 років). Загальна кількість опитаних і записаних для дослідження інформантів становить 300: 69 відсотків із них — жінки (усього 209); чоловіки становлять 31 відсоток (усього 91). До старшого покоління належать 63 відсотки інформантів (188 респондентів); 20 відсотків (59) інформантів належать до середнього покоління; інформанти молодшого покоління становлять 17 відсотків (52). Отже, було заповнено 300 анкет мовців і зроблено 350 годин цифрових аудіозаписів мовлення у 34 населених пунктах. В анкеті мовця № 3 (питання 9, 10, 15–18) кожного інформанта запитували, яку мову — діалектну та/або стандартну — він чи вона обирає для спілкування з членами родини (чоловіком або дружиною, дітьми, онуками, батьками, братами й сестрами та дідусями й бабусями) або в громадських місцях (у магазинах, різних установах, на зустрічах, у церкві, зі знайомими/незнайомцями, сусідами тощо).9 Для аналізу стандартної та діалектної мов (далі відповідно SL і DL) теорія доменів виявилася методологічно корисною основою дослідження. Домен розуміється як екстралінгвістична категорія, що стосується радше діяльності, ніж місця, і дискурсивної ситуації, а не просто мови (докладніший опис домену див. у Aliūkaitė, Valikonė 2012). Різні дослідники виокремлюють різні домени; однак у цьому дослідженні використано класифікацію Anton M. Hagen (1989). Автор виокремлює такі домени: 1) Інструментальні публічні домени, як-от громадські установи, школа, регіон, розмови з незнайомцями. 2) Домени солідарності, як-от сусіди, друзі, колеги. 3) Окремі домени (родина). Дослідники стверджують, що мова доменів безпосередньо свідчить про рівень життєздатності мови. Daiva Aliūkaitė наголошує, що розгляд SL і DL з погляду доменів, до яких вони належать, надає категорії втрати домену цілком іншого значення. На відміну від використання різних мов у двомовних або багатомовних спільнотах, розподіл мовних різновидів із меншою ймовірністю завдає шкоди мові як засобу комунікації 9 Слід зазначити, що всі інформанти постійно проживають у досліджуваних діалектних пунктах і знають місцеву говірку, за винятком кількох респондентів молодшого покоління. 42 Acta Linguistica Lithuanica LXXIX Geolinguistic and Sociolinguistic Situation of Northern Samogitians of Kretinga: Dialectal Area, Use of the Dialect, Linguistic Attitudes важливою для самореалізації та ідентичності певної етнічної спільноти. З іншого боку, що стосується збереження діалектного мовлення, то втрата, скажімо, домашньої сфери є ознакою втрати діалекту. Крім того, схема розподілу СМ і ДМ показує ідеологічну цінність СМ і ДМ у соціальному контексті тощо (Aliūkaitė, Valikonė 2012: 9–10). Отже, нижче наведено результати розподілу ДМ і СМ відповідно до класифікації сфер, запропонованої Anton Hagen. Слід наголосити, що в цьому дослідженні було проаналізовано відповіді респондентів, які відображали їхню думку, тоді як об’єктивне спостереження не проводилося. Питання про те, наскільки відповіді відображають реальну ситуацію використання діалекту, залишається відкритим. Однак вони чітко демонструють усвідомлене ставлення до використання діалекту. 3.1. Окрема сфера (родина) Діалектне мовлення. Вісімдесят один відсоток інформантів використовує свій діалект у спілкуванні з усіма членами родини (загалом 244 особи). З них 85 відсотків належать до старшого покоління (159 інформантів); 80 відсотків — до середнього покоління (47 інформантів), а 67 відсотків — до молодшого покоління (35 респондентів) (див. діаграму 1). Діалект і стандартна мова. Вісімнадцять відсотків інформантів використовують і стандартну мову, і діалект для спілкування з деякими членами родини (51 інформант). Чотирнадцять відсотків респондентів належать до старшого покоління (загалом 26 осіб); 17 відсотків — до середнього покоління (10 респондентів), а 29 відсотків усіх інформантів є представниками молодшого покоління (15 інформантів). Наприклад, представники старшого та середнього поколінь використовують діалект, спілкуючись з усіма членами родини, тоді як стандартну мову використовують для спілкування з дітьми, особливо з онуками. Представники молодшого покоління використовують свій діалект лише для спілкування з бабусями й дідусями, матір’ю або батьком. Водночас зі своїми братами й сестрами вони спілкуються стандартною мовою. Деякі інформанти із середнього або молодшого покоління зазначають, що розмовляють зі своїми дітьми стандартною мовою, щоб ті краще її засвоїли (у цьому випадку обоє з подружжя — жемайти). В інших випадках у родинах, члени яких належать до різних поколінь, почергово використовують СМ і ДМ; для спілкування з деякими членами родини використовують лише стандартну мову, якщо один із подружжя є носієм іншого діалекту/мови. Straipsniai / Articles 43 DALIA PAKALNIŠKIENĖ, JŪRATĖ UBIENĖ ДІАГРАМА 1. Окрема сфера. Розподіл мовного коду Стандартна мова. Лише 5 інформантів (загалом 1 відсоток) використовують удома стандартну мову; 1 з них належить до старшого покоління (інформант із вищою освітою); 2 інформанти належать до середнього покоління, а 2 респонденти є представниками молодшого покоління (див. діаграму 1). 3.2. Домен солідарності (сусіди, друзі, колеги) Діалектне мовлення. Вісімдесят відсотків усіх респондентів (загалом 241) спілкуються із сусідами, друзями та колегами лише діалектом. Вісімдесят вісім відсотків респондентів належать до старшого покоління (загалом 166 осіб); 75 відсотків інформантів належать до середнього покоління (загалом 44 особи), а 54 відсотки респондентів є представниками молодшого покоління (28 інформантів) (див. Діаграму 2). Діалект і стандартна мова. І стандартну мову, і діалект використовують для спілкування із сусідами 16 відсотків респондентів (загалом 47 осіб). Стандартну мову й діалект чергують 12 відсотків респондентів старшого покоління (загалом 19 осіб); серед респондентів середнього покоління таких 29 відсотків (15 респондентів), а до молодшого покоління належать 17 відсотків інформантів (загалом 9 осіб). Жемайти Кретинги використовують свій діалект у спілкуванні з представниками найстаршого та старшого поколінь, тоді як із молодшим поколінням спілкуються стандартною мовою. Найчастіше вибір респондентів, які належать до старшого й найстаршого поколінь, на користь стандартної мови під час розмов із дітьми сусідів і молоддю зумовлений їхніми професіями (наприклад, учителі, священники, бібліотекарі); однак для спілкування 44 Acta Linguistica Lithuanica LXXIX Geoinguistic and Sociolinguistic Situation of Northern Samogians of Kretinga: Dialectal Area, Use of the Dialect, Linguistic Attitudes із сусідами, які належать до найстаршого та молодшого поколінь, респонденти використовують діалектне мовлення. Респонденти з дещо більших населених пунктів (Кретинга, Гаргждай, Дарбенай, Лянкімай) стверджують, що спілкуються або діалектною, або стандартною мовою — залежно від того, якій мові чи діалекту віддають перевагу сусіди. ДІАГРАМА 2. Домен солідарності. Розподіл мовних кодів Стандартна мова. Лише 4 відсотки респондентів (загалом 11 осіб) спілкуються із сусідами стандартною мовою. Серед респондентів старшого покоління немає тих, хто розмовляє лише стандартною мовою. Стандартну мову використовують винятково 3 відсотки представників середнього покоління (загалом 2 особи) та 17 відсотків молодшого покоління (загалом 9 осіб). 3.3. Інструментальний домен (охоплює державні установи, регіон, школу, розмови з незнайомцями) Діалектне мовлення. В інструментальному домені 42 відсотки респондентів використовують діалектне мовлення (див. Діаграму 3). Понад половина всіх інформантів старшого покоління (58 відсотків, 108 із 188) використовує діалектне мовлення. Одна п’ята респондентів (20 відсотків, 12 із 59) належить до середнього покоління; лише 6 відсотків є представниками молодшого покоління (3 із 52). Діалект і стандартна мова. Приблизно половина всіх інформантів NSK (52 відсотки, загалом 156 осіб) схильна змінювати мовний код в інструментальному домені. Понад третина інформантів старшого покоління з Кретинги (40 відсотків, загалом 74 особи) чергує DL і SL, частіше віддаючи перевагу діалекту. Респонденти середнього покоління зазвичай використовують обидва Straipsniai / Articles 45 DALIA PAKALNIŠKIENĖ, JŪRATĖ UBIENĖ мовних кодів — 75 відсотків таких інформантів (44 із 59) було зареєстровано. Тим часом 73 відсотки інформантів молодшого покоління чергують DL і SL (38 із 52). ДІАГРАМА 3. Інструментальна сфера. Розподіл мовних кодів Стандартна мова. Лише шість відсотків респондентів (загалом 18) розмовляють тільки стандартною мовою. Переважно молоде покоління (21 відсоток, 11 із 52) використовує стандартну мову в державних установах або для спілкування з незнайомцями. Респонденти середнього покоління, які розмовляють тільки стандартною мовою, становлять 5 відсотків (3 із 59). Для представників старшого покоління дуже нетипово розмовляти тільки стандартною мовою (2 відсотки, 4 респонденти із 188). Розподіл мовних різновидів в інструментальній сфері тісно пов’язаний з ідеологією: свідоме надання переваги діалектній мові ґрунтується на цінностях мовця. Наприклад, засідання в муніципалітеті Кулупенай відбуваються жемайтською мовою, якою також послуговуються під час значної частини культурних заходів. Цілком закономірно, що в освітній сфері переважає стандартна мова. 4. МОВНІ НАСТАНОВИ Перевага того чи іншого мовного різновиду в різних сферах (див. розділ 3) визначається мовними настановами та ціннісними орієнтирами інформантів. У цьому дослідженні анкета мовця № 3 (питання 18–21) мала на меті з’ясувати ставлення респондентів до спілкування розмовною мовою, текстів, написаних діалектною мовою, і людей, які розмовляють діалектом. Кожного респондента запитували, який мовний код він чи вона обрали б для спілкування з родичами та знайомими у приватному/публічному 46 Acta Linguistica Lithuanica LXXIX Geolinguistic and Sociolinguistic Situation of Northern Samogians of Kretinga: Dialectal Area, Use of the Dialect, Linguistic Attitudes просторі, з незнайомими людьми на батьківщині й за її межами, який мовний різновид слід використовувати на радіо чи телебаченні; як слід або можна писати листи й SMS родичам та знайомим, публіцистичні й художні тексти тощо. Метою питання № 21 анкети було з’ясувати, як оцінюють людину, що розмовляє діалектом (позитивно чи негативно): анкета містила такі ключові слова-описи, як земляк, малоосвічений, старшого віку, шанобливий до рідного діалекту, сповнений патріотичних почуттів. Дослідження виявило позитивне ставлення до діалектної мови, яке переважає в усіх поколіннях респондентів Північної Жемайтії Кретинзького краю (майже 80 відсотків інформантів): людину, яка розмовляє жемайтською, вважають такою, що шанує свій діалект, є патріотом своєї землі і, зрештою, вільною людиною. Найпозитивніше ставлення до діалектної мови висловлювали респонденти з вищою або незакінченою вищою освітою. До тих, хто не розмовляє жемайтською, ставляться негативно — їх вважають чужими й нещирими.10 Представники старшого покоління визнають, що розмовляють так, як звикли, адже жемайтська мова — єдина, яку вони знають. Випадки негативної оцінки діалектного мовлення дуже рідкісні; серед зауваг трапляються такі: розмовна мова — це «проста, груба мова, непридатна для спілкування; діалектом розмовляють неосвічені люди або ті, хто живе в сільській місцевості». Такий високий престиж діалекту вселяє надію, що він залишатиметься життєздатним і надалі. Більшість респондентів (майже 70 відсотків) позитивно ставиться до текстів, написаних жемайтським діалектом. Публікацію художніх творів жемайтською, діалектних словників і різножанрових фольклорних матеріалів, жартів та коротких етнографічних оповідань оцінюють дуже позитивно. Позитивно сприймають рекламу, запрошення на етнокультурні заходи та назви різних предметів, написані діалектом. Респонденти висловлювали більше сумнівів щодо використання діалектної мови для висвітлення політичних чи економічних питань. Майже всі респонденти зазначили, що тексти, написані діалектною мовою, значно важче читати, тож запропонували «писати просто», тобто так, як чуєш. Лише кілька респондентів, переважно вчителі, запропонували навчати молоде покоління основ жемайтського письма. 10 Інші дослідники також отримали подібні результати: зокрема, розгляньмо аналіз діалектів у міському середовищі, проведений Регіною Клюкене: «[...] для 64 відсотків респондентів жемайтський діалект є найпоширенішим і найприйнятнішим. [...] Красу жемайтського діалекту прирівнюють до простоти, прозорості, навіть до лагідної й приємної мови, якою розмовляють із приємними людьми» (Klukiene 2013: 91–101). Straipsniai / Articles 47 DALIA PAKALNIŠKIENĖ, JŪRATĖ UBIENĖ Понад половина всіх респондентів молодшого покоління (частіше чоловіки) заявляють, що пишуть SMS та електронні листи рідною кретингською самогітською говіркою. Зазвичай таке спілкування відбувається між ровесниками, людьми одного або близького віку; рідше — у спілкуванні з поколінням батьків. За словами респондентів, вони пишуть «просто», «без правил», «як чують». Така практика дуже поширена на території, що охоплює північну частину Кретингських самогітів (а саме Ленкімаі, Шукіяй, Дарбенай, Іпілтіс, Грушлауке̇, Салантай, Кулупе̇най, Гінталішке̇, Плунге̇ та інші населені пункти). 5. ВИСНОВКИ 1. Територія субдіалекту за останні п’ятдесят років істотно не змінилася. Більшість діалектних пунктів у досліджуваному регіоні (понад 80 відсотків) вирізняються надзвичайною стійкістю та життєздатністю, зберігши традиційні (або дещо зміщені) центри з географічного погляду. Тяглість діалектної та соціокультурної ідентичності залежить від змін інфраструктури NSK: процес адміністративної реорганізації малих містечок, поселень і сіл, що передбачав закриття невеликих шкіл, бібліотек, культурних центрів, медичних закладів і перенесення їх до більших адміністративних центрів, негативно позначився на матеріальному й духовному житті громад. 2. Використання субдіалекту в усіх сферах дає підстави сподіватися, що мовна та соціокультурна ідентичність його носіїв і надалі залишатиметься важливою. Однак ситуація в різних сферах суттєво відрізняється. Вікова категорія також має велике значення для поширення діалектного мовлення. 2.1. У приватній та солідарній сферах переважає діалектне мовлення: близько 80 відсотків інформантів спілкуються діалектом із членами родини, сусідами та друзями, тоді як у інструментальній сфері субдіалект використовують лише 40 відсотків. 2.2. Відносно невелика частина самогітів, менш ніж 20 відсотків, змінює мовний код у приватній та солідарній сферах, тоді як понад половина всіх респондентів, близько 52 відсотків, чергують діалект і стандартну мову в інструментальній сфері. 2.3. Лише кілька інформантів, переважно представники молодшого покоління, використовують стандартну мову в усіх сферах, особливо в інструментальній. 48 Acta Linguistica Lithuanica LXXIX Geolinguistic and Sociolinguistic Situation of Northern Samogians of Kretinga: Dialectal Area, Use of the Dialect, Linguistic Attitudes 3. Позитивне ставлення до діалектного мовлення можуть і надалі зміцнювати погляди, висловлені респондентами всіх вікових груп: людина, яка розмовляє самогітською, поважає свій діалект; вона має сильне почуття патріотизму щодо рідного краю і є вільною людиною. Позитивне ставлення до текстів, написаних самогітським діалектом, особливо до текстів в інтернет-сфері (SMS, електронні листи та Facebook), розширює можливості використання діалекту. Так звана діалектна кібермова, якою послуговується наймолодше покоління, може створити можливості для збереження діалекту та ідентичності його носіїв. REFERENCES Aliūkaitė Daiva 2008: Tarmiškai kalbančio žmogaus stereotipai: apriorinės eilinių kalbos bendruomenės narių nuostatos. – Respektus Philologicus 14(19), 23–45. Aliūkaitė Daiva 2011: Jaunųjų žemaičių raiškos idealai: sąmoningosios nuostatos. – Respektus Philologicus 20(25), 209–220. Aliūkaitė Daiva, Valikonė Jolanta 2012: Bendrinės kalbos ir tarmės domenai. – Verbum 3, 7–20. Auer Peter 2005: Europe’s sociolinguistic unity, or: A typology of European dialect/standard constellations. – Perspectives on variation: Sociolinguistic, historical, comparative, ed. by Nicole Delbecque, Johan van der Auwera, Dirk Geeraerts. Berlin/New York: Mouton de Gruyter, 7–42. Auer Peter 2011: Dialect vs. standard: A typology of scenarios in Europe. – The languages and linguistics of Europe. A comprehensive ed. by Bend Kortmann, Johan van der Auwera. Berlin: Mouton de Gruyter, 485–500. Auer Peter, Hinskens Frans 1996: The convergence and divergence of dialects in Europe. New and not so new developments in an old area. – Sociolinguistica 10, 1–30. Bakšienė Rima 2015: Tarminio kalbėjimo savitė ir gyvybingumas: XXI a. pradžios Šakių ir Jurbarko šnektos. – Lietuvių kalba 9. Prieiga internetu: www.lietuviukalba.lt. Edwards John 2006: Language attitudes. – Encyclopedia of Language and Linguistics 6. Second edition, ed. by K. Brown. Amsterdam and Boston, MA: Elsevier, 324–331. Edwards John 2009: Language and identity: An Introduction. Cambrige: Cambrige University Press. Edwards John 2010: Minority languages and group identity. Cases and categories. Amsterdam/Philadelphia: John Benjamins Publishing Company. Straipsniai / Articles 49 DALIA PAKALNIŠKIENĖ, JŪRATĖ UBIENĖ Ferguson A. Charles 1959: Diglossia. – Word 15, 325–40. Geržotaitė Laura 2016: Jaunųjų šiauliškių ir panevėžiškių tarminė savimonė: ribos mentaliniuose žemėlapiuose. – Acta Linguistica Lithuanica 74, 121–142. Hagen M. Anton 1989: Frisian and education in the Netherlands. – Dialect and education: Some European perspectives, ed. by Chesire Jenny, Edvars Viv, Münsterman Henk, Veltens Bert. Clevedon: Multilingual Matters, 48–61. Haugen Einar 1966: Dialect, Language, Nation. – American Anthropologist 68, 922–935. Jahr Ernst Håkon 1997: On the use of dialects in Norway. – Language in time and space, ed. by Heinrich Ramsh, Kenneth Wynne. Stuttgart: Franz Steiner, 363–369. Jahr Ernst Håkon 2008: On the reasons for dialect maintenance in Norway. – Sociolinguistica 22, 157–170. Kačiukienė Genovaitė 2012: Šiaulių regiono atstovų kalbinė savimonė. – Acta Humanitarica Universitatis Saulensis 14. Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla, 130–139. Kalėdienė Laima 2013: Požiūris į tarmes ir nuostatos dėl jų vartojimo trijose Dzūkijos etnografinio regiono dalyse. – Miestai ir kalbos II. Sociolingvistinis Lietuvos žemėlapis. Kolektyvinė monografija, sud. Meilutė Ramonienė. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 125–151. Klუკienė Regina 2013: Tarmės mokėjimas, vartojimas ir nuostatos Žemaitijos regione. – Miestai ir kalbos II. Sociolingvistinis Lietuvos žemėlapis. Kolektyvinė monografija, sud. Meilutė Ramonienė. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 91–103. Labov William 1972: Sociolinguistic Patterns. Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 7–41. Lietuvių kalbos atlasas 1–3, 1977–1991. Vilnius: Mokslas. Meilūnaitė Violeta, Švambarytė-Valužienė Janina 2014: Bendras Lietuvių kalbos atlaso punktų tinklo gyvybingumas. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas. Žemėlapiai ir jų komentarai, sud. Danguolė Mikulėnienė, Violeta Meilūnaitė. Vilnius: Briedis, 197–205. Mikulėnienė Danguolė, Meilūnaitė Violeta (eds) 2014: XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas. Žemėlapiai ir jų komentarai. Vilnius: Briedis. Mikulėnienė Danguolė 2013: Lietuvių tarmių tinklas: jo ištakos ir optimizacija. – Acta Linguistica Lithuanica 86, 70–91. 50 Acta Linguistica Lithuanica LXXIX Geolinguistic and Sociolinguistic Situation of Northern Samogitians of Kretinga: Dialectal Area, Use of the Dialect, Linguistic Attitudes Ramonienė Meilutė (ed.) 2010: Miestai ir kalbos. Kolektyvinė monografija. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Ramonienė Meilutė (ed.) 2013: Miestai ir kalbos II. Sociolingvistinis Lietuvos žemėlapis. Kolektyvinė monografija. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Ramonienė Meilutė 2013: „Tarmės socialinė vertė: Lietuvos miestų jaunimo kalbinės nuostatos“. – Taikomoji kalbotyra 2. Prieiga internetu: www.taikomojikalbotyra.lt. Švambarytė-Valužienė Janina 2014: Kalbinio punkto gyvavimo situacija: XX a. vidurys–XXI a. pradžia. – Acta Linguistica Lituanica 71, 215–228. Trudgill Peter 1983: On dialect: Social and geographical Perspectives. Oxford: Blackwell. Vaicekauskienė Loreta, Aliūkaitė Daiva 2013: Overt and covert evaluation of language varieties in the Lithuanian speech community. – Language (de)standardisation in late modern Europe: Experimental studies, ed. by Tore Kristiansen and Stefan Grondelaers. Oslo: Novus, 97–124. Vaicekauskienė Loreta, Sauverdė Erika 2012: Lietuvos tarmių rezervatas. Socialiniai ir geografiniai tarmės mobilumo ribojimai tiesioginių tyrimų duomenimis. – Taikomoji kalbotyra 1. Prieiga internetu: www.taikomojikalbotyra.lt. Venskienė Asta 2008a: Lokalūs etnografinis jaunimo tapatumas XIX a. pabaigoje–XXI a. pradžioje: geografinės apibrėžtys ir kilmė. – Lituanistica 54, 1(73), 88–100. Venskienė Asta 2008b: Lokalūs etnografinis jaunimo tapatumas XIX a. pabaigoje–XXI a. pradžioje: kultūros elementų savatis. – Lituanistica 55, 2(74), 69–81. Vyniautaitė Simona 2016: Skuodo apylinkių žemaičių kalbinės nuostatos. – Acta Linguistica Lituanica 75, 176–204. Šiaurės žemaičiai kretingiškiai geolingvistiniu ir sociolingvistiniu požiūriu: plotas, tarmės vartojimas, kalbinės nuostatos SANTRAUKA Straipsnyje svarstoma, ar įmanomas vienu dialektu kalbančios bendruomenės kultūrinės ir kalbinės tapatybės tęstinumas globalizacijos ir diglosijos (dialekto ir bendrinės kalbos) Straipsniai / Articles 51 DALIA PAKALNIŠKIENĖ, JŪRATĖ LUBIENĖ sąlygomis. Remiantis teorine geolingvistikos kaip dinamikosios dialektologijos koncepcija, Antono M. Hageno pasiūlyta domenų klasifikacija ir empirine projekto Šiuolaikiniai geolingvistikos tyrimai Lietuvoje: punktų tinklo optimizacija ir interaktyvioji tarmės informacijos sklaida (2011–2013) medžiaga, pristatoma vienos tarmės – šiaurės žemaičių kretingiškių sociokultūrinės tapatybės problematika. Tarmės grupės gyvybingumą ir sociokultūrinę tapatybę lemia įvairūs veiksniai, o ypač svarbūs trys: pakankamai išvystyta infrastruktūra, tarmės vartojimas ir tarmės vartotojų vertybinės nuostatos. Dabartiniai šiaurės žemaičių kretingiškių tarmės punktai infrastruktūros požiūriu yra nevienodi: vieni yra stiprūs, kiti vidutinio stiprumo, silpni arba nykstantys. Didžioji dalis kretingiškių tarmės punktų (per 80 proc.) yra stiprūs, gyvybingi, jų centrai išsaugoti tradiciniai ar kiek paslinkę. Punktų silpnėjimui ir nykimui daugiausia įtakos turėjo mokyklų, kultūros centrų, bibliotekų centralizavimas. Tarmė vartojama visose srityse, ypač gausiai – izoliuotame (namų) ir solidarumo domenuose: apie 80 procentų pateikėjų kalba tarmiškai su šeimos nariais, kaimynais, draugais, pažįstamais. Instrumentiniame, arba viešajame, domene tarmės vartojimas sumažėja perpus – tesiekia 40 procentų. Maždaug penktadalis informantų keičia kalbinį kodą, t. y. kalba bendrine kalba, izoliuotame ir solidarumo domene, o viešojoje erdvėje bendrine kalba renkasi net pusė žemaičių, ypač vidurinės ir jaunesniosios kartos (per 70 proc. abiejose amžiaus grupėse) atstovai. Tik bendrine kalba su šeimos nariais, artimaisiais bendrauja retai. Maždaug penktadalis jaunesniosios kartos atstovų (apie 20 proc.) kalba bendrine kalba solidarumo ir instrumentiniame domenuose. Tyrimo metu nustatyta, kad tarp visų šiaurės žemaičių kretingiškių kartų respondentų grupių dominuoja sąmoningos nuostatos tarmio kalbėjimo atžvilgiu (apie 80 proc.): žemaitiškai kalbantis žmogus geba savo tarmę, yra savo krašto patriotas, laisvas žmogus. Pozityvus rašytinės tarmės vertinimas ir jos vartojimas, ypač internetinėje erdvėje, teikia naujų galimybių išlaikyti ir gyvuoti tarmei bei jos vartojų tapatybei. Įteikta 2018 m. spalio 8 d. DALIA PAKALNIŠKIENĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva [email protected] JŪRATĖ LUBIENĖ Klaipėdos universitetas Salomėjos Nėries g. 5, LT-92227 Klaipėda, Lietuva [email protected] 52 Acta Linguistica Lithuanica LXXIX