Category of Repetition in Linguistic Discourse

ЗІНАЇДА ПАХОЛОК Луцький інститут розвитку людини Відкритого міжнародного університету «Україна» Галузі досліджень: філологія, філософія, психологія, культурологія, країнознавство. DOI: https://doi.org/10.35321/all81-07 КАТЕГОРІЯ ПОВТОРУ В ЛІНГВІСТИЧНОМУ ДИСКУРСІ Категорія повторення в лінгвістичному дискурсі АНОТАЦІЯ У статті розглядається феномен категорій, описуються види лінгвістичних категорій у структурі мови, а також історія їх вивчення. Оскільки сучасна наука характеризується не лише формуванням нових понять, а й збагаченням змісту давно сформованих, основну увагу приділено категорії повтору. Ця категорія розуміється як об’єктивна закономірність, властива всім об’єктам і явищам матеріального світу, що дає змогу частково або повністю відтворювати об’єкт чи явище. Категоріальний статус повтору ґрунтується на здатності до абстрагування й передається системою мовних засобів. Використання цього терміна та нової концептуальної схеми аналізу дає змогу описати неоднорідні мовні явища, що лежать в основі повтору. КЛЮЧОВІ СЛОВА: категорія, лінгвістичні категорії, тип категорії, повтор, мовні одиниці, дискурс, філософія, методологія. АНОТАЦІЯ У статті аналізується феномен категорій, описуються види лінгвістичних категорій та історія їхнього дослідження. Оскільки в сучасній науці не лише формулюються нові поняття, а й розширюється зміст давно сформованих понять, акцент зроблено на категорії повторення. Ця категорія розуміється як об’єктивна закономірність, властива всім об’єктам і явищам матеріального світу та така, що дає змогу відтворювати ці об’єкти або явища частково чи повністю. Статус категорії повторення бере початок у можливості, веде до абстрагування й виражається системою мовних засобів. Використання цього терміна та нової концептуальної 162 Acta Linguistica Lithuanica LXXXI Category of Repetition in Linguistic Discourse схема аналізу дає змогу описати різнорідні мовні явища, що становлять основу повторення. КЛЮЧОВІ СЛОВА: категорія, лінгвістичні категорії, види категорій, повторення, мовні одиниці, дискурс, філософія, методологія. 1. ВСТУП У сучасному філософському та науковому дискурсі дедалі більше ознак свідчать про те, що наука перебуває напередодні якісно нового етапу свого розвитку, який із певною мірою умовності можна назвати постнекласичним. Одна з найважливіших особливостей постнекласичної науки пов’язана з переходом до пізнання складно організованих багаторівневих систем. Мова, будучи такою системою, відображає процеси та явища, що відбуваються як усередині окремої мови, так і поза нею. У загальному мовознавстві широко використовувалася наукова концепція мови «як сукупності категорій і правил» (Будагов 1980: 126), що визначила поняттєву сферу вивчення лінгвістичних категорій на початку 21st століття. Визначення поняття та надання йому статусу категорії є важливим етапом дослідження, спрямованим насамперед на встановлення статусу й місця категорії в системі. Категорії є ідеальними утвореннями людської свідомості, які набувають значення та практичного втілення в мові, — звідси їхній тісний зв’язок із мовними формами. Лінгвістичні категорії відіграють значну роль у функціонуванні мов світу, незалежно від їхньої типологічної структури та походження; до таких категорій належить категорія повторення (далі — КР). Проблема вивчення повторення як результату відтворення мовної або мовленнєвої одиниці, цілком або частково, завжди була актуальною для науки і сягає корінням античної риторики. У наш час активне вивчення повторення як мовного явища розпочалося в середині 1950-х років. Найбільша кількість лінгвістичних досліджень — понад двісті — пов’язана з текстом (Москальчук 2003: 22). Лінгвістичні аспекти категорії повторення були й залишаються однією з центральних проблем сучасного мовознавства. Вони не вичерпують свого теоретичного й практичного потенціалу, а спонукають до постійного пошуку нового ракурсу. Straipsniai / Articles 163 ZINAIDA PAKHOLOK Основна мета статті — представити нову концептуальну схему аналізу КР. Відповідно до цієї мети, основними завданнями є: описати типи мовних категорій; представити історію їх вивчення; визначити КР; назвати одиниці мовної системи, що утворюють КР; з’ясувати місце КР у мовній системі; обґрунтувати необхідність уживання терміна КР для неоднорідних повторів. 2. ПОНЯТТЯ КАТЕГОРІЙ У ЛІНГВІСТИЦІ Вивчення мовних категорій розпочалося ще в давнину. Воно ґрунтувалося на логічному й семантичному принципі, унаслідок чого в центрі уваги були предмети, процеси та їхні властивості. У мовній дійсності розрізняли категорії частин мови: іменник і прикметник, дієслово й прислівник. У класичній традиції частини мови почали розглядати в новій, ономасіологічній перспективі (зміст, форма, функція) та з погляду теорії номінації (частини мови з повною та неповною номінацією), що передбачає діалектику їх пізнання. Важливе місце в історії науки посідає теорія Олександра Потебні про формування мовних категорій у структурі мови. Учений першим увів поняття «граматична категорія» в українську граматику, застосовуючи його до таких явищ, як дієслово, іменник, час, число, доконаний і недоконаний вид, істота й неістота, 3rd особа, орудний відмінок (Потебня 1958: 38–45, 82–83). У працях Лева Щерби висловлено думку, що «існування будь-якої граматичної категорії визначається тісним, нерозривним зв’язком її значення та всіх формальних показників» (Щерба 1957: 65). Подальший розвиток цих ідей знаходимо у працях Івана Мєщанінова. Щодо поняттєвих категорій дослідник дійшов висновку, що вони передають «у самій мові поняття, які існують у певному соціальному середовищі» (Мещанинов 1978: 238). Єжи Курилович зазначав, що категорії відмінка (для іменника), часу (для дієслова), ступенів порівняння (для прикметника) можна вважати найважливішою частиною морфологічної структури мови; вони становлять ядро будь-якої описової граматики й становлять першочерговий інтерес для філолога (Курилович 1965: 428). 164 Acta Linguistica Lithuanica LXXXI Category of Repetition in Linguistic Discourse Александр Бондарко у книжці «Теорія морфологічних категорій» представив досвід побудови підтеорії морфологічних категорій на індуктивній конкретно-мовній основі. Цінним є авторський підхід до спеціальної термінологічної ідентифікації (Бондарко 1976: 10). Одним із найбільш досліджених типів мовних категорій є граматичні категорії, які «узагальнюють граматичні значення, корелятивні за змістом і способом вираження, та об’єднують їх у єдину систему» (Курилович 1962: 14). Необхідно розрізняти граматичні категорії та лексико-граматичні категорії, які становлять групи слів у межах певної частини мови. Вони характеризуються спільною семантичною ознакою, наявністю або відсутністю формального морфологічного вираження, взаємодією із суміжними граматичними категоріями, наявністю або відсутністю низки форм усередині категорії. Лексико-граматичні категорії — це форми мислення, що відображають у нашій свідомості певні аспекти об’єктивної діяльності. Формування норм граматичних категорій відбувалося одночасно з вивченням поняттєвих категорій, які ототожнюють із семантичними нормами або розглядають як різні аспекти того самого об’єкта. Залишається нез’ясованим питання, що саме слід відносити до семантичних категорій. Відповідно, було запропоновано класифікацію мовних категорій трьох бінарних типів, засновану на привативних опозиціях. До першого типу належать універсальні категорії, властиві всім або більшості мов світу, та неуніверсальні; до другого — формально-семантичні категорії, поділені на чотири групи: власне граматичні, лексико-граматичні, семантичні, лексико-семантичні та поняттєві; третій тип утворюють експліцитні й імпліцитні категорії (Kolois 2006: 76). Праці зарубіжних учених активно використовувалися в загальному мовознавстві. Міркування про природу категорій належать Жозефу Вандрієсу, який стверджував: «граматичні категорії та логічні категорії дуже рідко збігаються; майже ніколи кількість перших і других не є однаковою» (Вандриес 2001²: 112). Леонард Блумфілд розглядав категорії частин мови, словозмінні форми та синтаксичні категорії, характерні для різних мов світу. Він наголошував, що, однак, частини мови слід вивчати не у зв’язку з різними явищами реального світу, а лише з огляду на їхні функції в синтаксичній структурі англійської мови (Блумфилд 1968: 297). Отто Єсперсен у своїй «Філософії граматики» зазначав, що позамовні категорії, незалежні від випадкових фактів наявних мов, «є універсальними, оскільки застосовуються до всіх мов, хоча вони Straipsniai / Articles 165 ZINAIDA PAKHOLOK рідко виражаються цими мовами чітко й однозначно» (Есперсен 2002²: 58). У сучасному західному мовознавстві інтерес до категоризації мови посилився після наукових досліджень Eleanor Rosch (Rosch 1978). Широко застосовується підхід, заснований на прототипах, Georges Kleiber (Kleiber 2003) і John Taylor (Taylor 2003³). Однак такий підхід зазнав обґрунтованої критики з боку William Croft та Alan Cruse (Croft 2004). Дослідники Lawrence Barsalou (Barsalou 2003), William Croft і Alan Cruse (Croft 2004) запропонували вдосконалені моделі категоризації, на основі яких Jerome Feldman сформулював нові обмеження, що їх людська природа накладає на процеси категоризації (Feldman 2006). Короткий екскурс в історію вивчення мовних категорій дає змогу переконатися, що філософську основу мовознавчої методології становлять категорії класичної діалектики. У зв’язку з цим головне методологічне завдання полягає у розв’язанні таких питань: по-перше, як категорії виявляються у функціонуванні та розвитку мови, і, по-друге, що мова дає для їхнього формування, розвитку й розуміння (Алефиренко 2005: 329). Категорії, будучи ідеальним морфогенезом свідомості, мають значення та практичне втілення в мові. Спочатку вони формуються несвідомо в людській діяльності й лише потім відображаються в мові. Процес формування категорій тісно пов’язаний із формуванням і постійним розвитком людської мови, а питання системи наукових категорій у різних галузях знань, зокрема в мовознавстві, залишається важливим для науки. Категорія — ключове поняття в мовознавстві. З одного боку, категорія має системний і структурний зміст як визначальний компонент горизонтальної та вертикальної побудови інтерпретаційної моделі мови. З іншого боку, це поняття є методологічним: воно слугує інструментом пізнання й класифікації мовного матеріалу. Мовні категорії є проєкцією не лише механізму пізнання, а й людської свідомості. У мовознавстві існує широке й вузьке розуміння категорії. У широкому розумінні категорію розглядають як будь-яку групу мовних елементів, виокремлену на основі певної спільної властивості, а також як певну ознаку, що є основою поділу однорідних мовних одиниць на класи, члени яких мають однакове значення цієї ознаки (Булыгина, Крылов 1990: 385). На відмінності у вживанні терміна «категорія» в сучасних концепціях граматичної теорії вказував John Lyons. Цей термін «часто вживається 166 Acta Linguistica Lithuanica LXXXI Category of Repetition in Linguistic Discourse як терміни «клас» або «множина» для позначення будь-якої групи елементів, що розглядаються в описі конкретних мов» (Лайонз 1978: 286). Уже згадана Жанна Колоїз пропонує розуміти мовну категорію як «абстрактне родове поняття, що охоплює видові ознаки й є формою відображення найзагальніших законів об’єктивної дійсності у свідомості людей» (Колоіз 2006: 74). Оскільки на сучасному етапі досліджень немає адекватного визначення терміна «категорія», немає й загальноприйнятої класифікації мовних категорій. 3. ФЕНОМЕН ПОВТОРУ В останні десятиліття повтор залучають до розв’язання проблем категоризації. Уживаючи термін «повтор», ми тим самим визнаємо кількісний ступінь реалізації явища, дії, об’єкта, ознаки чи стану без обмежень. Кількісне визначення відрізняє процес повторення від самого повтору за шкалою «більше — менше». The theme of repetitions that arose in the ancient world (Античные 1996: 280–285) has been enriched over the centuries by empirical material that requires rethinking and systematization. Despite significant achievements in the study of various aspects of repetitions, their problems remain relevant and require a number of theoretical problems solving that would make possible to penetrate the mechanisms of the language functioning. Категоріальний статус повтору, особливості вираження повторів, з одного боку, у філософії та науці, а з другого — у повсякденній свідомості й літературних творах, розглядаються в дослідженнях фахівців із різних галузей знань. Мова, як і мислення, відображає реальний світ власними засобами та позамовну дійсність, закріплену в конкретних значеннях, мовних абстракціях слів і граматичних форм. Саме тому мова відображає не лише об’єкти, а й властиві їм зв’язки. Оскільки зв’язки між явищами дійсності як такої перебувають у діалектичній залежності, мовна дійсність також характеризується розвитком діалектики. У сучасному мовознавстві повтор розуміють як процес і його результат, тобто одиницю повтору. В усному монологічному мовленні трапляється багато повторів звуків, складів, слів, словосполучень і речень. Здебільшого вони ненавмисні й лише зрідка вживаються як спеціальний прийом для підкреслення думки. Деякі з них пов’язані з неофіційним перетворенням внутрішнього мовлення на зовнішнє або з простим Straipsniai / Articles 167 ZINAIDA PAKHOLOK озвучування внутрішнього мовлення, якщо не хочеться шукати інші слова для об’єкта впливу. Існує чимало плеоназмів і тавтологічних висловів. Мовці, якщо не звертають на це особливої уваги, не чують у власному мовленні слів із тим самим коренем, анафорою чи епіфорою. Повтори в діалогічному мовленні зумовлені спонтанністю та потребою негайно відповісти на попереднє висловлювання адресата. Оскільки рефлексія зведена до мінімуму, формування й вираження думки відбувається майже одночасно з її передаванням адресатові. Функціональні особливості діалогічних повторів дають підстави поділити їх на дві групи. До першої належать повтори розповідних речень, які не викликають мовленнєвої реакції; їх слід розглядати як механічне, несвідоме відтворення попередньої репліки. Цей тип повтору ґрунтується на ехолалії — несвідомому повторенні слів іншої особи, якому бракує суб’єктивно-модальних значень мовця і яке не повідомляє жодної інформації. До другої групи діалогічних повторів належать репліки, що передають суб’єктивно-модальні значення та спрямовані на отримання нової інформації. Крім того, цю групу можна поділити на дві підгрупи. Перша охоплює повтори окличних, питальних і розповідних речень, що починаються словами «так» або «ні». Речення цієї підгрупи не містять нової інформації, а виражають заперечення, сумнів, невдоволення тощо. Другу підгрупу утворюють репліки, у яких переважає інтелектуальна інформація. Писемне мовлення більш узагальнене й логічне, ніж усне; воно не є спонтанним і може редагуватися, тому вживані в ньому повтори слід належно оцінювати. Несвідоме використання повторів призводить до їхньої надмірності й сприймається як вада мовлення, спричинена бідністю словникового запасу та невмінням послуговуватися синонімією. Свідоме використання дає змогу застосовувати повтор як стилістичний прийом. Він походить із народної традиції, відомої всім народам світу. Прикладом свідомого використання повтору є художнє мовлення, у якому автор демонструє глибоке розуміння багатофункціональності цього явища. В усному мовленні часто повторюються слова через недостатню мовленнєву культуру мовця. Важко дібрати потрібне слово, і людина не наважується чітко висловити свою думку, заповнюючи змістові паузи одиницями, які не мають жодного значення: ну, ага, отже, тобто. Такі повтори називають словами-паразитами. Кліше поширені в повсякденному мовленні, адже у звичайних актах спілкування ми намагаємося вживати готові формули етикету: привітання, побажання, прощання тощо. Поява кліше пов’язана з частотністю та повторюваністю мовленнєвої ситуації. 168 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Category of Repetition in Linguistic Discurse Високочастотні одиниці в мовленні або окремому тексті називають «ключовими словами»; вони входять до активного словника мовця й указують на важливі поняття. 4. КАТЕГОРІЯ ПОВТОРУ Наявність категоризації в мові слід убачати в самій можливості абстрагування. Основою категоризації є «здатність людського розуму виокремлювати з явищ навколишньої дійсності, з потоку інформації будь-які спільні, достатньо стійкі ознаки, які регулярно повторюються в певному тлі» (Манеко 2000: 39). У мовознавстві питання категорії повтору (КП) з аспотологічного погляду вперше розглянула Ольга Грекова (Грекова 1979: 37–48), а також Галина Панова (Панова 1979: 8). Сутність повтору полягає в передаванні ступеня міри, якості чи дії стосовно норми (нульового ступеня виміру). Лінгвістичні аспекти КП були й залишаються однією з центральних проблем сучасного мовознавства. Лінгвістичний повтор охоплює надзвичайно широке коло теоретичних проблем. Він охоплює дослідження онтології, епістемології, а також взаємодії повтору з іншими мовними категоріями: кількістю, інтенсивністю, якістю, аспектуальністю. Вирішальним для розуміння сутності повтору в мові є виявлення та всебічний аналіз особливостей його формального вираження, синтаксичної реалізації, формування семантичного обсягу й впливу на актуальне членування речення. Лінгвістичні аспекти категорії повтору були й залишаються однією з центральних проблем сучасного мовознавства. Перебуваючи на перетині суміжних і віддалених дисциплін, проблеми повтору не лише не вичерпують свого теоретичного й практичного потенціалу, а, навпаки, спонукають до постійного пошуку нових підходів до його вивчення. Невипадково ще 1843 року данський мислитель, теолог і філософ Søren Kierkegaard писав: «Повтор — це нова категорія, яку ще належить запровадити» (Kepler 1997: 30–31). Серед категорій, що перебували на периферії наукових досліджень, тривалий час була й категорія повтору. Однак нині вона належить до тих мовних категорій, зацікавлення вивченням яких зростає, оскільки пов’язана з такими основними філософськими поняттями, як якість, кількість, протяжність, ступінь, що є суттєвими характеристиками будь-якого явища. Сутність повтору полягає в передаванні ступеня протяжності, ступеня якості та ступеня дії порівняно з нормою (тобто точкою відліку або нульовим ступенем протяжності). Straipsniai / Articles 169 ZINAIDA PAKHOK Концептуальний обсяг категорії повторення полягає в її онтологічній природі, оскільки вона не лише відображає об’єктивний світ, а й є невіддільною частиною його буття (Рахок 2019: 104–113). Процес повторення постає як об’єктивна реальність, яку людина несвідомо засвоює, набуваючи досвіду. Здатність до повторення можна тлумачити крізь призму архетипу людської свідомості. Філософською основою повторення є закон переходу кількісних змін у якісні. У лінгвістиці він виявляється на рівні семантики, оскільки елемент, повторений двічі або кілька разів, набуває нового значення. Категорія повторення належить до категорії лексико-граматичних категорій, тобто значення ступеня поширення, якості поширення та дії поширення виражаються лексичними й граматичними засобами, а функціонально-семантична категорія повторення характеризується єдністю форми та змісту. У сучасну добу категорія повторення, яку розглядають як універсальну мовну категорію, що організує процес комунікації, охоплює психологічний, лінгвістичний і комунікативно-прагматичний аспекти комунікативної діяльності; бере участь у реалізації інформаційної та рекламної функцій текстів; забезпечує їхню прагматично-комунікативну ефективність. Сучасна наука характеризується не лише формуванням нових понять, а й збагаченням змісту тих, що існують давно, та розширенням сфери їх застосування. На сучасному етапі розвитку лінгвістики відкриваються нові можливості для плідних досліджень — як загальнотеоретичних і фундаментальних, так і прикладних, — що перебувають на перетині різних наук, зокрема природничих і технічних, та стосуються наукового пізнання загалом, у всіх галузях. У категорії повторення як категорії свідомості, поряд із традиційною логічною формою, виокремлюють перцептивну форму категоризації. У перцептивному осмисленні повторення переважає логічний категоріальний зміст, однак він не вичерпує перцептивного образу часу. Універсальні характеристики повторення зафіксовано в логічних категоріях; у перцептивному баченні часу вони набувають форми суб’єктивного буття. Перцептивна категоризація, на відміну від логічної, має власний сталий зміст, семантичне наповнення та структуровану організацію підкатегорій, що надає їй повноцінного категоріального статусу. Перцептивне повторення можна визначити як внутрішню емпіричну організацію людських відчуттів, у якій відображається об’єктивна часова реальність. Категоріальна природа перцептивного часу полягає в тому, що за всієї індивідуальної мінливості образного сприйняття часу наявний сталий універсальний зміст 170 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Category of Repetition in Linguistic Discourse розрізняються в перцептивних темпоральних архітектурах. Цей зміст визначається не суб’єктивною природою сприйняття кожної людини, а загальними законами механізму перцептивного розуміння та усвідомлення часових відношень предметного світу; у такому разі суб’єктивний статус мовця об’єктивується актуальною реальністю. Різноманітність підходів до проблем, пов’язаних із лінгвістичними морфологічними категоріями, виражає складність самого поняття «категорія повторення». Ця складність полягає у відсутності симетрії між мовою та логікою, у наявності багатьох можливостей передавання того чи іншого змісту, а також у складному характері взаємодії категорії повторення з іншими елементами мовної структури. Сутність категорії повторення та її наповнення конкретним змістом можна встановити в результаті ретельного аналізу мовних і мовленнєвих одиниць. 5. ВИСНОВОК Отже, категорія відіграє важливу роль у мовах різної структури. Визначення поняття та надання йому категоріального статусу є важливим етапом дослідження, оскільки це дає змогу уявити широкий спектр і різноманітність дії такого явища, як повторення. Категорія повторення є невід’ємним складником мовленнєвої діяльності людини. Необхідність усвідомлення категорії повторення підтверджується наявністю широкого набору мовних засобів її вираження. Категоріальний статус повторення ґрунтується на концептуальному, функціонально-семантичному та логіко-інтерпретативному аспектах. Нова концептуальна схема розв’язання проблеми CR ґрунтується на визнанні структурного ізоморфізму онтологічної природи фізичного, психічного та мовного просторів як її прояву у Всесвіті. Розв’язання цієї проблеми в лінгвістиці стало можливим завдяки науковому прогресу та активному використанню методологічної функції філософії. Л І Т Е Р А Т У Р А B a r s a l o u L a w r e n c e W. 2003: Ситуативне моделювання в людській концептуальній системі. – Language and Cognitive Processes 5(6), 513–562. C r o f t W i l l i a m 2004: Cognitive Linguistics, William Croft, D. Alan Cruse. Cambridge: Cambridge University Press. Stripsnai / Articles 171 ZINAIDA PAKHOLOK Feldman Jerome A. 2006: From molecule to metaphor: A Neural Theory of Language. Cambridge, Massachusetts: MIT Press. Kleiber Georges 2003: Semantyka prototypu. Kategorie i znaczenie leksykalne, tłum. Bronisława Ligara. Kraków: Universitas. Pakholok Zinaida O. 2019: Ontology of the Category of Repetition as a Psycho-physiological Factore. – Logos 100, 104–113. Rosch Eleanor H. 1973: Natural categories. – Cognitive Psychology 4(3), 328–350. Taylor John R. 1989/19952/20033. Лінгвістична категоризація. Оксфорд: Oxford University Press. Алефиренко Николай Ф. 2005: Современные проблемы науки о языке. Москва: Флинта; Наука. Блумфилд Леонард 1968: Язык, под ред. Миры М. Гухман. Москва: Прогресс. Бондарко Александр В. 1976: Теория морфологических категорий. Ленинград: Наука. Будагов Рубен А. 1980: Филология и культура. Москва: Изд-во Московского университета. Булыгина Татьяна В., Крылов Сергей А. 1990: Понятийные категории. – Лингвистический энциклопедический словарь, гл. ред. Виктория Н. Ярцева. Москва: Советская энциклопедия, 385–386. Вандриес Жозеф 1931/20012: Язык. Лингвистическое введение в историю, за ред. Розалии О. Шор. Москва: Эдиториал УРСС. Грекова Ольга К. 1979: Виды значений повторяемости и средства их выражения. – Вестник МГУ. Серия филология 2, 37–48. Єсперсен Отто 1958/20022: Философия граматики, за ред. Бориса А. Іліша. Москва: Эдиториал УРСС. Керкерсен 1997: Повторение. Опыт экспериментальной психологии Константина Констанция. Москва: Лабиринт. Колоз Жана В. 2006: Оказиональность / узуальность як концептуальна лінгвістична категорія. – Українська мова 1, 71–81. Курилович Ежи 1965: О методах внутренней реконструкции. – Новое в лингвистике 4, 400–433. Курилович Ежи 1962: Очерки по лингвистике. Москва: Изд-во иностранной литературы. 172 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Category of Repetition in Linguistic Discurse Лайонз Джон 1978: Введение в теоретическую лингвистику, под. ред. Владимира А. Звегинцева. Москва: Прогресс. Манежко Лариса А. 2000: Новая методика исследования категоризации в лингвистике. – Вестник МГУ. Серия 9, Филология 2, 39–52. Мещанинов Иван И. 1978: Члены предложения и части речи. Ленинград: Ленинград. отделение издательства «Наука». Москальчук Галина Г. 2003: Структура текста как синергический процесс. Москва: Editorial УРСС. Панова Галина И. 1979: Выражение повторяемости действия в современном русском языке. Автореф. дис... канд. филол. наук, спец. 10.02.01. Ленинград: «Русский язык». Потебня Александр А. 1958: Из записок по русской грамматике. Т. 1(2). Москва: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР. Фрейденберг Ольга М., ред., 196: Античні теорії мови та стилю (аналогія текстів). Санкт-Петербург: Алетейя. Щерба Лев В. 1957: Избранные работы по русскому языку. Москва: Учпедгиз. Категорія повторення в лінгвістичному дискурсі АНОТАЦІЯ Мова як система відображає процеси та явища, що відбуваються як усередині окремої мови, так і за її межами. На початку XXI ст. у загальному мовознавстві часто спиралися на наукове розуміння мови «як набору категорій і правил», що визначає концептуальну сферу, важливу для дослідження мовних категорій. Визначення поняття та надання йому статусу категорії є важливим етапом дослідження, метою якого насамперед є встановлення статусу категорії та її місця в системі. В останні десятиліття повторення (повторюваність) пов’язували з розв’язанням проблем категоризації. Використовуючи термін повторення, ми без обмежень визначаємо ступінь кількісної реалізації явища, дії, об’єкта, знака, стану. Кількісна детермінація відрізняє процес повторення від повтору за шкалою «більше чи менше». Мовне повторення охоплює надзвичайно широке коло теоретичних проблем, зокрема дослідження онтології, епістемології, а також взаємодії повторюваності з іншими мовними категоріями: скільки, Straipsniai / Articles 173 ZINAIDA PAHOLOK інтенсивність, якість, аспектуальність. Щоб зрозуміти сутність мовного повторення, необхідно усвідомити формальні особливості вираження детермінації та повторення, їхню синтаксичну реалізацію, формування семантичного обсягу та вплив на актуальне членування речення. Різні підходи до проблем, пов’язаних із мовними морфологічними категоріями, засвідчують складність самого поняття категорії повторення. Ця проблема пов’язана з відсутністю симетрії між мовою та логікою за наявності численних можливостей передавати той чи інший зміст, а також зі складним характером взаємодії категорії повторення з іншими елементами мовної структури. Сутність категорії повторення та її наповнення конкретним змістом можна визначити шляхом ретельного аналізу мови й мовних одиниць. Отже, категорія відіграє важливу роль у мовах різних структур. Визначення поняття та надання йому категоріального статусу є важливим етапом дослідження, оскільки це дає змогу уявити широкий і різноманітний спектр функцій такого явища, як повторення. Категорія повторення є невід’ємним компонентом мовленнєвої діяльності людини. Необхідність осмислення категорії повторення підтверджується широким арсеналом мовних засобів її вираження. Категоріальний статус повторення пов’язаний із концептуальними, функціонально-семантичними та логіко-інтерпретаційними аспектами. Нова концептуальна схема розв’язання проблеми категорії повторення ґрунтується на визнанні структурного ізоморфізму онтологічної природи фізичного, психічного та мовного просторів як способу її прояву у Всесвіті. Розв’язанню цієї лінгвістичної проблеми сприяли науковий прогрес і активне використання методологічної функції філософії. Надійшла 12 грудня 2019 р. ZINAIDA PAHOLOK Lutsk Human Development Institute of the Open International University “Ukraine” 43020, Ukraine, Lutsk 5, G. Gongadze Str. [email protected] 174 Acta Linguistica Lithuanica LXXI