Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

DALIA SVIDERSKIENĖ Інститут литовської мови Напрям наукових досліджень: ономастика (дослідження творення, походження та мотивації власних назв). DOI: https://doi.org/10.35321/all81-05 МОТИВАЦІЯ СУФІКСАЛЬНИХ ГЕЛОНІМІВ МАРІЯМПОЛЬСЬКОГО ПОВІТУ Мотивація суфіксальних гелонімів Маріямпольського повіту АНОТАЦІЯ У статті аналізується своєрідний та цікавий пласт безеквівалентної лексики — суфіксальні гелоніми. Щоб розкрити мотивований зв’язок між їхньою формальною структурою та значенням, ці представники класу гідронімів досліджуються лінгвістичними методами структурного, семантичного й мотивологічного аналізу. Використовується якомога повніша інформація про денотат, а також дані про мовну свідомість інформантів досліджуваної місцевості, зафіксовані в анкетах «Назви землі» (1935–1937), і збережена додаткова інформація, що відображає їхні пізнання, досвід і знання та допомагає зрозуміти ономастичну ситуацію. Стаття має цінність для лексикології та інших її галузей: етнолінгвістики, соціолінгвістики, психолінгвістики, когнітивної лінгвістики, практики місцевої топоніміки, осмислення феномена власного слова. У контексті культурної глобалізації важливе осмислення фрагмента природи (заболочених місць) у мовній системі певної місцевості, що постає з дослідження. Результати дослідження можуть сприяти розв’язанню питань регіональної самосвідомості та ідентичності. КЛЮЧОВІ СЛОВА: назви місцевостей, гідроніми, гелоніми, топонімізація, мотивація, принципи найменування, способи найменування, метафора, метонімія, еліпсис, семантична деривація. АНОТАЦІЯ У статті розглядаються суфіксальні гелоніми, які становлять своєрідний і цікавий пласт так званої безеквівалентної лексики. Щоб розкрити мотивований зв’язок між 110 Acta Linguistica Lithuanica LXXXI Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija їхньої формальної структури та значення цих представників класу гідронімів аналізують за допомогою лінгвістичних методів структурного, семантичного й мотиваційного аналізу. Використовується якомога повніша інформація про денотат; у статті також залучено дані про мовну свідомість інформантів з досліджуваної місцевості, зафіксовані в анкетах «Назви земель» (1935–1937), а також збережені додаткові відомості, які дають змогу осягнути їхні знання й досвід та допомагають зрозуміти ономастичну ситуацію. Стаття має цінність для науки про лексику та її інших галузей: етнолінгвістики, соціолінгвістики, психолінгвістики, когнітивної лінгвістики, практики місцевої топонімії та осмислення феномену власного слова. Інтерпретація фрагмента природи (болотистих місцевостей) у мовній системі певної території, здійснена в дослідженні, важлива в контексті культурної глобалізації. Результати дослідження можуть сприяти розв’язанню питань регіональної самосвідомості та ідентичності. КЛЮЧОВІ СЛОВА: топоніми, гідроніми, гелоніми, топонімізація, мотивація, принципи номінації, способи номінації, метафора, метонімія, еліпсис, семантичне словотворення. ВСТУП Пізнавальна й комунікативна діяльність людства та існування неназваних об’єктів свідчать про одне з основних завдань мови — «заповнювати» всі сфери мовної діяльності новими найменуваннями¹. Тому дослідження лексичної номінації здійснюються у двох напрямах: з’ясування структури мовного знака та зв’язків процесу номінації з називаним об’єктом. Із викладеного вище, а також із найновіших досліджень номінації та мотивації, проведених останніми роками (Мілди Норкайтене (зоонімів), Аурелії Грітенене (фітонімів), Юрате Лубене (міконімів), Далі Свідерскене (топонімів)), видно, що науковий підхід спрямований на різноаспектний опис мовних явищ. Найменування розуміють не лише як процес утворення нових мовних одиниць, а й як результат складного процесу, тому його розгляд пов’язаний із розв’язанням кількох питань: способу найменування, визначення засобів, з’ясування різних ознак (лінгвістичний аспект); розв’язання питань, пов’язаних із взаємодією мови, мислення та навколишнього середовища (гносеологічний аспект). В останні десятиліття минулого століття значення слів почали досліджувати у двох взаємодоповнювальних напрямах: семасіології (напрям дослідження від форми до змісту) та ономасіології (дослідження ¹ Казис Алмінаускіс в Інструкції зі складання реєстру назв земель Литви стверджував: «Сотні тисяч назв земель приховані серед людей» (Alminauskis 1934: 4). Straipsniai / Articles 111 DALIA SVIDERSKIENĖ від змісту до форми). Як зазначає Евалда Якайтене, метою семасіологічного дослідження значення було відповісти на запитання «Що означає те чи те слово?», а ономасіологічного — «Яким словом виражається те чи те поняття, називається предмет або передається оцінка?» (пор. Jakaitienė 2010: 42). Отже, аналіз лексичного інвентарю в ономасіологічному аспекті означає розгляд процесу номінації від пізнання називаного об’єкта до результату номінації — найменування, або надання назви. Це означає, що аналіз процесу номінації в ономасіологічному аспекті надає перевагу аналізу мовних одиниць із позиції того, хто називає, «творця» назв, — вираженню певного позамовного змісту певною мовною формою. Крім того, актуальність досліджень процесу номінації в ономасіологічному аспекті полягає не стільки у відборі мовних форм для вираження певного змісту, скільки у з’ясуванні способів і принципів побудови цих мовних форм (знаків). Отже, для повноцінного аналізу процесів найменування важливо визначити принципи, способи й засоби номінації. За словами Ольги І. Блінової (Томська школа мотивації), принципи номінації є вихідними положеннями, правилами, що формуються на основі узагальнення мотиваційних ознак членів мовної спільноти певної території, і водночас самі слугують вихідним пунктом для виникнення нових найменувань (Блинова 1984: 77)² Аналізу творення й походження литовських суфіксальних топонімів у місцевій топоніміці приділено найбільше уваги: гелонімів — Лаімутіса Білкіса, ойконімів — Марії Размукайте, оронімів — Далії Качінайте. З-поміж них найґрунтовніше з погляду словотворення досліджено гелоніми (Bilkis 2008). Це дослідження мотивації регіональної гелонімії доповнює наявний стан досліджень і заохочує до вивчення цієї тематики. Дослідження мотивації складних і складених гелонімів Маріямпольського повіту вже проведено (Sviderskienė 2016; 2017). У них не обмежилися з’ясуванням мотивів виникнення гелонімів, а й виокремили принципи номінації гідрооб’єктів — це надало додатковий семантичний критерій для з’ясування мотивації гелонімів. Щоб підкреслити новизну дослідження мотивації суфіксальних гелонімів, слід звернути увагу на те, що гелоніми, як і інші топоніми, є представниками вторинної номінації. Вони неоднорідні: одні є результатами вторинної прямої, інші — вторинної непрямої номінації. «Вторинна непряма номінація відрізняється від прямої вторинної своїм результатом: у цьому разі створюється не самостійне нове слово, а слову тієї самої формальної структури в певному сполученні з іншими словами надається нове значення. Таким шляхом номінації формуються так звані семантичні деривати» (Jakaitienė 2010: 22). Це визначення пояснює спостереження, засноване на практиці досліджень номінації та мотивації міконімів Юрате Лубене: «У разі семантичної номінації формальна сторона номінатеми та лексичного мотиватора тотожна, а значення пов’язані асоціативно ² Dėl įvardijimo principų dar žr. Голев 1972a. 112 Acta Linguistica Lithuanica LXXXI Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija ryšių“ (Lubienė 2015: 62). Neišleistinas iš akių ir kitas svarbus mokslininkės pastebėjimas dėl elipsinio įvardijimo būdo: „Toks nominacijos procesas gali būti suvokiamas taip: iš dvižodžio pavadinimo padaromas vienažodis, formaliai praleidžiant pagrindinį kolokacijos narį, o semantiškai – jo reikšmę inkorporuojant į buvusio determinacinio nario semantiką“ (ten pat). Репрезентанти як семантичної деривації, так і еліптичного способу найменування вже давно виокремлюють у топонімії інших країн. Український ономаст Юрій А. Карпенко зауважує генетичну залежність топонімів від прикметників, що характеризують назви місцевостей. Оскільки топоніми є специфічними розрізнювальними знаками місць, прикметники у звичайному вжитку виражають ознаки називаних місць, а це означає, що граматично вони є означеннями фізико-географічних термінів; такий спосіб найменування в топонімії, що відповідає схемі «термін – топонім», є досить звичним. Це твердження підтверджують і записи в історичних джерелах, які наочно засвідчують, як багато складених топонімів скоротилися, а прикметник субстантивувався (докладніше див. Карпенко 1966)3 Еліптичний спосіб найменування, що сформувався внаслідок мовної економії, уподібнюють також іншому способу метонімічного перенесення, якому теж властива мовна економія. Метонімію як одну з найвиразніших ознак мікротопонімії згадує також Ю. А. Карпенко (докладніше див. Карпенко 1967: 18). Про неї як про один із найактивніших способів найменування, що виявляються в топоніміці, писали й інші російські науковці: Юлія І. Чайкіна, Микола Д. Голев, Людмила А. Захарова, Наталія Г. Нестерова, Галина Н. Старикова та ін.4 Особливо важливо звернути увагу на те, що випадки еліптичного й метонімічного найменування, які виникли з метою мовної економії, досліджуються та публікуються в цій статті. Це найуразливіший шар гелонімії (і всієї топонімії), що зникає (зник). Через свою «економну» форму (ознака ⇔ гелонім, місце ⇔ гелонім) саме ці назви місць під час польових досліджень потрапляють до «небезпечної зони»: їх можуть не ідентифікувати як власні назви, не розпізнати й не записати. Саме вони найшвидше піддаються впливу часу та спричинених ним змін — меліорації, колективізації та інших чинників, характерних для періоду записування топонімів. Отже, небезпека втрати цих найменувань також спонукає досліджувати й публікувати їх. У цій статті, крім згаданого, враховано також інші нові аспекти оцінювання топонімії, що виявилися на тлі зміни лінгвістичних парадигм (у лінгвістиці останніх років наголошують на репрезентації способів сприйняття навколишнього середовища та його концептуалізації). Як буде видно далі в дослідженні, усі 3 Щодо формального вираження складених (нескорочених) російських і литовських топонімів та відповідних їм моделей див. також: Просвирнина 2001: 35–48; Sviderskienė 2017: 78–102. 4 Докладніше див.: Чайкина 1983; Палкина 1983; Голев 1991; Захарова, Нестерова, Старикова 2003. Straipsniai / Articles 113 DALIA SVIDERSKIENĖ способи найменування виражаються відповідними їм схемами, що дають змогу краще зрозуміти напрям мислення номінатора, який формувався під час ономастичної ситуації. Саме слово schema означає певний образ, фігуру, а згодом і певну внутрішню структуру, що відповідає певному порядку граматичних правил і допомагає ідентифікувати мисленнєві структури. Аналізуючи матеріал, прагнуть (1) виявити ознаку, що стала основою найменування заболочених місць⁶; (2) визначити (інтерпретувати), що означала назва місця під час її формування та перетворення на nomina proprium; (3) пояснити сприйняття, розуміння, оцінку цього місця представником досліджуваної етнічної території та його логічне пояснення, засноване на власному культурному досвіді, а також розкрити стратегію «творця» назв у процесі найменування. Для досягнення мети репрезентанти класу гідронімів досліджують лінгвістичними методами структурного, семантичного та мотиваційного аналізу. Використовується якомога повніша інформація про денотат, дані про мовну свідомість інформантів досліджуваної території, зафіксовані в анкетах Žemės vardų (1935–1937), а також збережена додаткова інформація, що відображає їхнє пізнання, досвід і знання та допомагає краще зрозуміти й пояснити ономастичну ситуацію. У дослідженні застосовують науковий метод пізнання (групування гелонімів у певні групи на підставі їхніх подібностей або відмінностей за обраними критеріями), метод внутрішньої реконструкції, а також прагматичний, когнітивно-інтерпретаційний і описовий методи. Під час аналізу матеріалу міжвоєнного періоду власні слова зіставляли із загальними, зафіксованими в діалектних словниках, що охоплюють лексику досліджуваної території, та у великому узагальнювальному багатотомному словнику литовської мови, виданому також в електронній версії, Lietuvių kalbos žodyne (далі — LKŽė). Оскільки для дослідження мотивації важлива сполучуваність слів у живій мові, що виявляє їхні значення та відтінки значень, цей словник, за словами його укладачів, як джерело різноманітної багатошарової інформації про слова був особливо корисним. Крім того, «литовець більше, ніж будь-хто інший, пов’язаний із селом. Самобутньою документацією сільського життя вважають двадцятитомний Lietuvių kalbos žodynas [...], у якому подано давню лексику, лексику діалектів [...]. У ньому ⁵ Як буде видно далі, зміст другого розділу статті «Присуфіксальні гелоніми з наразі не цілком зрозумілою мотивацією» є інформативним. Він розкриває, наскільки важливо під час дослідження топонімії знати ономасіологічні схеми та володіти цими знаннями. ⁶ У випадку найменування вторинної безеквівалентної лексики можна говорити про мотиваційне найменування, оскільки його основу становить певна ознака денотата. Мотивація є умовою процесу найменування об’єктів, предметів, явищ дійсності тощо (пор. Толстая 2002: 120). «Ознака, що стає основою номінації під час творення нової назви, називається внутрішньою формою слова або мотиваційною ознакою» (Gritėnienė 2006: 24). 114 Acta Linguistica Lithuanica LXXXI Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija «надзвичайно гарно документується закріплене в мові й через мову бачення світу народу та цінності, які він плекає» (Rutkovska 2016). Тому слід наголосити, що цей словник особливо цінний для розв’язання питань найменування та з’ясування (інтерпретації) мотивації репрезентантів семантичної групи гелонімів міжвоєнної адміністративної одиниці (Маріямпольського повіту). Дослідження виконано з урахуванням усього топонімічного контексту; окремі назви місцевостей оцінюються насамперед у контексті топонімічної системи досліджуваної території, і лише в окремих випадках залучаються репрезентанти з усього мовного ареалу, записані з живого мовлення й зафіксовані на картках Картотеки назв місцевостей (далі – VK), а також опубліковані у Lietuvos vietovardžių žodyne. Під час добору ілюстративних прикладів перевагу надано назвам місцевостей, записаним із живого мовлення. У статті дотримано тих самих звичних і усталених у литовській топоніміці критеріїв подання матеріалу⁷. 1. ГЕЛОНІМИ З ЯСНОЮ МОТИВАЦІЄЮ, УТВОРЕНІ ЗА ДОПОМОГОЮ СУФІКСІВ 1.1. Найменування за певними особливостями гідрооб’єктів. 1.1.1. Найменування за формою. (1) Репрезентанти прямого найменування. ознака ⇔ гелонім Болото, форма якого вирізняється на тлі довкілля, названо Apvaliukė b., rst. KzR (Jūrės GA)⁸, пор. лит. apvalùs, -ì ‘у формі циліндра чи кулі; круглий’. Значення назви місцевості легко вивести – apskrita, -as. Інша назва, яку можна віднести до цієї мікрогрупи, – Riestukė b. KzR, пор. лит. riẽstas, -à ‘такий, що має форму півкола, вигнутий’. За словами інформантів із Jūrės GA, [болото] схоже на половину кола⁹, тобто болото у формі півкола, вигнуте. Отже, назву утворено з огляду на форму гелооб’єкта. Суфікс –(i)ukė виражає позитивну емоційну оцінку місцевостей цієї мікрогрупи. (2) Репрезентанти непрямого найменування. a) Далі розглянуто кілька репрезентантів непрямого найменування за формою; часто ознака форми об’єкта корелює з його розміром. ознака ⇔ гелонім ⁷ Dėl medžiagos skirstymo ir analizės tvarkos dar žr. Sviderskienė 2016: 246–247. ⁸ Щодо пояснення словотвору й походження назви місцевості див. також LVŽ I 168, де гелоніми пов’язуються з лит. apvalùs, -ì. ⁹ За пізнішими даними польових досліджень, засвідченими записом на картці VK, у 1982 р. у с. Marackai (околиця KzR) зафіксовано назву місцевості Riestukė; за словами інформанта, плоша має форму підкови. Straipsniai / Articles 115 DALIA SVIDERSKIENĖ Через вигнуту форму (імовірно, у вигляді півкола) і, можливо, дещо більший, ніж зазвичай, розмір болото могло характеризуватися як Kirvunė б. Šil. На користь такого припущення пор. лит. kirvìnė, kirvìnė «зігнута жердина, прибита до стіни, щоб у неї вставити сокиру; пор. також kirvìnis, –ė, kirvìnis: Geležis kirvinis yra stambus, dera kirvio ausims (Šts)¹⁰. Довге, невелике болото представники етнічної області могли описати як Pupinė б. Klvr; пор. лит. pupìnis, –ė «схожий на біб» [Pupinis žūkas (karkvabalis) Lnt]. Природну ділянку ландшафту в лісництві Аґуркішке, що вирізнялася з-поміж навколишньої місцевості своєю схожістю на виріз, названо Langinė б. KzR (Agurkiškės GA); пор. лит. langìnis, –ė «з вирізом, що має форму вікна»; пор. також лит. lángas «отвір, провалля в трясовині, око»¹¹ (лит. skylė «порожнина або природний отвір», лит. praraja «проточне місце в трясовині, око», лит. akìs «проточне місце в трясовині»). Щодо семантики пор. також Langiaraistis rst. Jz (VK). Отже, можна припустити, що болотам, окрім того, що це болото було схожим на виріз у формі вікна, могли бути властиві й інші особливості, як-от невеликий розмір, значна глибина, нестійка, хитка поверхня берегів, що їх оточували, тощо. Таке тлумачення підтверджує й речення, що відображає людський досвід і записане з живого мовлення: До провалля навіть підійти не можна, бо дуже хитається — здається, що ось-ось провалишся (Mrs). Заросле болото було назване Білокінна бол. Lbv. В анкеті «Назви землі» сіл Саулегражу та Паграужу назв землі зафіксовано примітку інформанта: [у болоті] вода завжди біла. Щодо семантики пор. назву болота Білокінна Sug (LVŽ I 342)¹². З погляду номінації очевидно, що назва утворена через носія певної ознаки (органа зору, розташованого у верхній частині тіла, в ділянці голови), властивість якого уявно притаманна й названому географічному об’єкту; пор. лит. білокінна «біле, вивернуте око» [Дивився своїми білокінними очима — аж страшно стало Gs; Вивернувши свої білокінні очі, витріщається Plv], а також лит. akis «у трясовині — незаросле місце; невелика водна ділянка в болоті або в озері, що майже заросло». Щодо семантики пор. зафіксовану на досліджуваній території назву болота Сліпа бол. Mškč (LVŽ I 36). Певну зону ландшафту названо Káulinė б. KzR (Runkių GA), отже, можна припустити значення топоніма — у формі кістки болото [лит. káulas «тверда ¹⁰ Оскільки, як зазначалося у вступі, для дослідження мотивації важлива сполучуваність слів у живому мовленні, що виявляє їхні значення та відтінки значень, то для пояснення напрямку номінації заболочених місць і логіки їхньої мотивації окремі місця підкреслено в реченнях, записаних із живого мовлення, фольклору, художньої літератури й зафіксованих у LKŽe. Скорочення в LKŽe окремо не пояснюються. ¹¹ Dėl šio vv. darybos dar žr. Bilkis 2008: 186. ¹² Dar žr. Bilkis 2008: 185. Čia balovardis kvalifikuojamas kaip ne visai aiškios kilmės (Baltakinė b. Lb, plg. Baltākė rst. Sug). Dar kitaip kvalifikuojama LVŽ I 342: helonimas kildinamas iš asmenvardžio Báltakis, Baltákis. 116 Acta Linguistica Lithuanica LXXXI Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija тканина тіла, частина скелета]. Щоб аргументовано пояснити, яка ознака місцевості зумовила цю назву, відповідь шукали також у топонімії інших територій, зафіксованій із живого мовлення. У VK знайдено зафіксовану назву болота Kāulinė b. Krkn¹³ з коментарем інформанта довге, що вказує: під час найменування міг актуалізуватися певний аспект форми географічного об’єкта, який сприймається візуально, — розташування у просторі (пор. також кістка — частина скелета)¹⁴. З іншого боку, можливо, що западини й виступи, властиві і місцевості, і кістці, могли асоціативно (по)єднувати представників цих різних сфер. Пояснення мотивації, висловлене інформантом щодо зафіксованої в тій самій місцевості назви болота¹⁵ Kāulinis raištas б. Šil (Mikališkio GA), — болото, оточене суходолом, — дало змогу припустити, що водний об’єкт, імовірно, був невеликим, тож той, хто дав йому назву, міг ідентифікувати його щодо навколишнього мікросередовища та розрізняти за розташуванням (конфігурацією) у просторі¹⁶. Здається, такому поясненню відповідає і аналізований випадок найменування. b) Метафоричні найменування. посудина ⇒ гелонім Назва посудини певної форми й глибини стала мотиваційною основою найменування болота Блюдель б. KzR (Runkių GA) (лит. *bliūdelis, пор. bliūdas «миска; кількість, що в неї вміщується» [Круглий, як bliūdas Gs]). У мовному ареалі зафіксовано й інші семантично близькі водні об’єкти: Блюдель оз. Kpč, Пагорб Блюделя паг. Sdk; Блюделінес струм. Vln¹⁷ (пор. суміжні назви цього водного об’єкта: Безодня і Блюдель Межимеліс)¹⁸. Щодо семантики пор. також зафіксовані в досліджуваному ареалі назви, що різняться за певною ознакою — ступенем мілкості (глибини) — та уявною кількістю води, яку вони можуть вмістити: Блюдас б. KzR (Papilvio GA), Ложка б. KzR (Runkių GA), Тарілька б. KzR. Імовірно, через форму та певну глибину болото назвали Druskinė б. Mrj; пор. лит. druskinė «посудина для зберігання солі; кількість, що вміщується в druskinė» [Atnešk nuo aukšto druskinę druskos Mrj]; пор. також лит. druskinis, -ė ¹³ Анкета «Назви земель» села Стуки, Кракенавська волость, Паневезький повіт. ¹⁴ Dėl vv. darbo žr. Bilkis 2008: 167; dėl šio ir sudėjimo būdu padaryto helonimo Kāulinis raištas bela (pelkė), apsupta sausuma, (Šil Mikališkio GA) motyvacijos aiškinimo žr. Sviderskienė 2017: 94. ¹⁵ Невідповідність між вказівкою на другий компонент і тип об’єкта свідчить про неточну ідентифікацію географічного об’єкта або про зміну його природного географічного статусу. ¹⁶ Dėl vv. motyvacijos paaiškinimo žr. Sviderskienė 2017: 94. ¹⁷ Щодо цих топонімів див. LVŽ I 418. ¹⁸ Щодо цих топонімів див. там само, с. 414. Straipsniai / Articles 117 D A L I A S I D E R S K I E N Ė «використовується для зберігання солі19. Актуальний обсяг значення балового найменування міг охоплювати й кілька інших ознак (світла поверхня тощо). Також через форму та можливу (уявну) кількість води, яку могла вміщувати калюжа, її назвали Ragutis болото Ldv, пор. лит. ragutis «посудинка у формі такої заглибини або зроблена з неї, щоб зберігати тютюн, порох, олію тощо чи пити вино, мед; кількість, що в ній уміщується» [Šįrt prisidėjo pilną ragutį taukų [rateliui tepti], o įpuolė šu ir visus išlažė V]. Отже, узагальнене значення назви кожного з цих місць, як припускають, — округле, невелике, неглибоке. частина печі ⇒ гелонім Частина печі, тобто певне заглиблення в ній, стала опорою для найменування частини ландшафту — природної западини: Pečiukas болото Lbv, пор. лит. pečiukas «ніша з дверцятами в печі для підтримання їжі теплою, пічна ніша, лоток» [Діставай м’ясо в пічну нішу, тут воно охолоне Mr]; [Діставай м’ясо в пічну нішу, туди кіт не дістанеться Krsn]. Схоже, що й відомі розміри побутових речей, які там (могли) зберігатися, мали значення в процесі найменування; щодо цього спостереження пор. лит. niša «заглиблення, зроблене в стіні, щоб щось поставити», лит. pečinė «заглиблення, отвір [...] для розміщення дрібних речей [...]» [Отвір у печі, призначений для поставлення чашок, називається пічною нішею /. (LKŽė)]. людина ⇒ гелонім Топооб’єкт, який вирізнявся своєю формою на тлі оточення, назвали емоційно забарвленим іменем Panaitė болото Vv20, пор. лит. panaitė, panaitė «дочка пана». Така форма, очевидно, видалася представникові селянської культури найпридатнішою для вираження округлості та позитивної оцінки природного об’єкта. Щодо семантики пор. Apvalukė болото, заст. KzR (Jūrės GA)21. Гелоніми цієї мікрогрупи репрезентують фігуративну ММ22. 1.1.2. Найменування за кольором. Репрезентанти непрямого найменування. ознака ⇒ гелонім 19 Щодо цієї та інших литовських географічних назв із drusk- див. LVŽ II 342–343. Тут їх пов’язують із лит. druska «певна солона мінеральна сполука (хлорид натрію)». 20 В анкетах зазначено: потонула панночка. Таке пояснення пов’язане з ремотивацією, коли морфологічно й лексично незрозуміле слово «перекладають» на зрозуміле. Детальніше про це явище див.: Голев 1972; Ныблин, Фабуш, Хойзер 2012: 38; Кабашкайте 2014. 21 Щодо географічних назв див. LVŽ I 168. Пор. також іншу номінацію: квітка, що росте на піщаних ґрунтах, дикий часник, яку також називають panaitė [Šiemet mūs linuse panačių yra Rdm]. 22 Щодо значення й уживання терміна модель мотивації (ММ) див.: Блинова 2007; 2012; Lubienė 2015. 118 A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a L X X I Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija Оскільки лит. brōkas означає «буряк», а останній, як відомо, не є водною рослиною. Отже, можна припустити, що географічний об’єкт названо Brōkinė б. Vv²³ через колір води / дна; пор. лит. burōkinis, -ė, burōkinis, -ė «бурякового кольору», pavidalō²⁴. Отже, ймовірне значення назви болота — болото червонуватого, властивого буряку кольору, що вирізняється на тлі довкілля. Таке припущення підтверджують і семантично близькі інші гелоніми цієї місцевості: Raudōnė б. Krsn, Raudōnplynė rst. KzR²⁵. Мотивацію цих гідронімів пояснює метатекст анкети. У графі «Примітки» анкети до назви болота Raudōnė зазначено: ґрунт біля болота має червонуватий колір, а в болоті з’являється іржа. Спираючись на це, можна припустити, що представники етнічного регіону сприймають як «червоні», «руді» заболочені географічні зони, де поширена залізна руда (пор. лит. rūšas, -a «світло-червоний, червонуватий»). Щодо семантики пор. також гелонім Burokėlių balais б. Pns²⁶, записаний в іншій місцевості. За принципом порівняння названо й болото Tabakinis rst. Ss; пор. лит. tabakinis, -ė «властивий тютюну, тютюновий (про колір)» [їх (зерна) більше табакового кольору Ss; Tabakinė ruda spalva BTŽ³⁰⁶ (LKŽe); Pasiūdziau tabakinę suknelę lg]. Ймовірне значення — рудувате болото. Через відтінок поверхні певної природної зони (безлісної рівнини) — рудуватий — топографічний об’єкт названо Bérōkas pln. Vv (Šališkių GA)²⁷; пор. лит. bérōkas «трохи рудий, рудуватий»²⁸ і лит. bėras, -a «темно-коричневого кольору (переважно про коня)». Також пор. інші репрезентанти власних назв, зокрема випадки найменування за відношенням цілого й частини: наприклад, Rudōkas (LPŽ II 631), Rudōkas «рудобородий» Krn (Butkus 1995: 371), а також лит. rūdas, -a «темно-жовтий; русявий (про людину)» і rudōkas, -a «рудий». Щодо семантики пор. Granpievė pv., upl. Mšk (лит. grānas, -a «така масть корів: ноги, голова, спина й черево білі, а боки чорні або зелені; білоспинний»)²⁹. Здається, можна погодитися 23 За даними анкети, через Brōkinė протікає струмок Brōkinis. Щодо останнього див. LUEV 22: Brōkinis up. Vv. 24 Інакше LVŽ I 571: тут наведено можливе пояснення походження девопаса — від особового імені Brōkas; не відкидається й можливість походження від лит. brōkas «буряк». 25 Plačiau dėl šio vv. motyvacijos aiškinimo žr. Sviderskienė 2017: 251. 26 Щодо пояснення його походження та словотвірної будови див. LVŽ I 571. 27 В анкеті Šališkių girininkijos зазначено, що назву місця знають лише старші люди з села Naudžiai. 28 Щодо словотвору й походження vv. див. також LVŽ I 439, де розглядається подвійна етимологія vv.: можливо, від лит. bėris, bėris «гнідий кінь, гніда кобила; рудуватий», (LKŽ I 766), однак не виключається й можливість походження деяких vv. від особового імені Bėris (LPŽ I 237) або подібного. Саме з особовим ім’ям пов’язує назву болота і L. Bilkis (див. Bilkis 1998: 132). 29 Див. також LVŽ III 254, де ці vv., крім згаданого прикметника, пов’язуються і з лит. granys «той, що має сиву голову». Straipsniai / Articles 119 DALIA SVIDERSKIENĖ за спостереженнями уральської університетської лінгвістки Єлени Е. Іванової30, дані топонімії розширюють уживання позначень кольорів шерсті тварин. Далі розглядаються ще два репрезентанти непрямого найменування за кольором (відтінком); ця їхня особливість корелює з особливістю якості дна гідрооб’єкта (а), з габаритністю (б); в останньому випадку актуальне значення охоплення, pẽis, утворюють також іще кілька ознак (видовжена форма, тверда поверхня). особливість ⇒ гелонім а) Через темний відтінок поверхні заболоченого місця та, можливо, фізичний стан (твердість) його було названо Geležinė плк. Šl31; пор. речення, що підтверджує таке розуміння й зафіксоване в живому мовленні досліджуваної місцевості: Tokios geležinės (тверді), akmeninės žemės тут (Pn). Пор. також пояснення назви річки Geležupis, засноване на результатах дослідження мотивації гідронімів іншої місцевості: «Можливо, річку так назвали через схожість кольору води із залізом або тому, що в річку в різних цілях занурювали залізні знаряддя та інші вироби із заліза» (Bilkis 2009: 358); з першою частиною цього пояснення можна погодитися, обґрунтовуючи мотивацію назви заболоченого місця. б) Імовірно, невелике, темне заболочене місце у формі рогалика, що вирізнялося формою на тлі довкілля, назвали Ragaišinė плк. Vv; пор. лит. ragaĩs ‘хліб із грубого пшеничного або ячмінного борошна, караїш’, а також лит. ragaĩduonė ‘хліб, спечений із грубого борошна, невеликий хліб’, [Tamsus ragaiš – крихка пшениця Dks]. Щодо семантики пор. Ragaĩbalė і st. Pn32, Juodagraĩšė b. Dnl (VK). 1.1.3. Репрезентанти фізіогномічного найменування, що характеризують характер води, її якість (1) і якість дна (поверхні) (2) — частіше нерівну поверхню. (1) а) атрибут ⇒ гелонім Репрезентант прямого найменування. Через темний, солонуватий, в’язкий вміст калюжі її названо Dumblinė б. Pn; пор. лит. dumblinis, -ė ‘замулений’; пор. також Pila bala dumblė Dks [лит. dūblas ‘осілий осад, мокра розм’якшена грязюка’33; лит. pūvas ‘мокра, розм’якшена водою, в’язка земля’34] б) Інший репрезентант цієї мікрогрупи — Rūdnas б. KžR (Aukiršės GA); пор. лит. rūdnas ‘іржавий, вода з іржеюrūdinas vanduo’ [Ось болітце, чорне 30 Dėl jo plačiau žr. Иванова 2015: 128–130. 31 Див. також LVŽ III 128–129, де наводиться лит. geležis ‘найпоширеніший у природі метал (Fe), з якого виготовляють знаряддя, зброю та інше’, geležas ‘залізний предмет’. 32 Dėl pastarojo vv. motyvacijos aiškinimo žr. Sviderskienė 2016: 258. 33 Būtent šis etmonas ir nurodomas monografijoje bei Lietuvos vietovardžių žodyne (2014) – dar žr.: Bilkis 2008: 154; LVŽ II 386–388. 34 Прилетів гусак із зграєю гусей, замутивши воду чорним брудом (KlpD98); Не сунь руки в бруд: руки білі, бруд чорний (Vlk). 120 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija руднеліс, де я щодня брів JD 308 (LKŽe). Це випадок метонімічного найменування, коли прізвище переноситься за співвідношенням цілого й частини. (2) a) ознака ⇨ гелонім Репрезентанти непрямого найменування. Нерівну, заболочену ділянку з горбистим дном названо Gumbinė b. Lbv, пор. лит. gum- binis, –ė⁳⁵ ‘горбистий’ [лит. gumbotas, –a ‘покритий ґулями, нерівний, несуцільний’³⁶]. Щодо формальної структури й семантики пор. назву місцевості Gumbindaržis a., ar., krm. Vlkj³⁷. Нерівні, купинясті географічні об’єкти названо Kupstinė b. KzR (Pa- p. pavlo GA), Lbv; rst. Gdl, пор.: лит. kupstinis, –ė; лит. kūptas ‘яке-небудь невелике підвищення, купа, кочка, горб’. Пор. також речення, що відображають реальну природну ситуацію і записані з живого мовлення в іншій місцевості: Ці зарослі купинами болота не перейти вбрід (Kp); Усе болото затоплене, тільки купини стирчать із води (Slnt) [лит. kėsas ‘купина, горбок’]. Щодо семантики пор. Kūpstabalė b. Vy³⁸. Смисловий зміст, виражений репрезентантами цієї мікрогрупи, конкурує не лише між ними, розкриваючи ступінь певного аспекту названих об’єктів — нерівності, — а й зі смисловим змістом іншого гелоніма, зафіксованого в цій місцевості, Parakalbe b. Ss [лит. párkai ‘така шкірна хвороба, короста, струпи — нерівності, виступи, схожі на струпи’]³⁹. b) За іншою моделлю утворено ще два репрезентанти найменування, які наведено далі (особливість місцевості ⇨ гелонім); у процесі найменування відбулася спеціалізація їхнього значення. Болото, у якому, за словами інформанта, багато купин, назвали Kupstynas b. Krsn, пор. лит. kupstynas ‘місце, де багато купин, заросле купинами болото’ [Gysim [gyvulius] į kupstyną Klv]; Kupstynė b. Klvr, пор. лит. kupstynė ‘купинясте місце, лука’ [Kupstynės kemsynės, o geros žemės nė sprindžio Lk; Kas iš tų laukų – tik kup- stynės Gs]. Репрезентант прямого найменування. атрибут ⇨ гелонім 35 Пор. лит. gumbinė ‘місце за комірчиною, за піччю’ [Vaikai, pamatę mešką, sulindo į gumbinę Šl; Kad ir žiūlis makos, gumbinėj greit išdžiūsta Prn; Sukrauk makas į gumbinę Brb; Tamsi gumbinė Auk]. 36 Інакше LVŽ III 353: тут, як і в інших цитованих авторами у Lietuvos vietovardžių žodyne (2018), усі назви місцевостей із gumb- пов’язують із лит. gumbas ‘наріст на дереві (рослині), потовщення в певному місці, викривлення; якась опуклість’, gumba ‘кривизна дерева’, gumbti ‘рости, збільшуватися, утворювати наріст’. 37 Про словотвір і походження назв місцевостей див. LVŽ III 354. Тут пояснюється дещо інакше: можливо, від *gumbinis, пор. назву озера Gumbis. 38 Про пояснення мотивації назв місцевостей див. там само. 39 Dėl pastarojo vv. motyvacijos aiškinimo žr. Sviderskienė 2016: 250. Straipsniai / Articles 121 DALIA SVIDERKSIENĖ Дещо інший відтінок значення має топке місце, на поверхні якого були помітні нерівності іншого характеру — залишені сліди повзання, стежки: Šliužinė пл. Vv (Šalškių GA), пор. лит. šliužė, šliužė «слід повзання, стежка» [На посіви налетіла зграя гусей і залишила сліди Žr]. Крім того, сліди означають «ознака, відмітка того, що щось було». Отже, спираючись на наведені дані, легко здогадатися, що мав на увазі «творець» назви, так характеризуючи топке місце. Як відомо, у топких місцях знаходять прихисток, повзають⁴⁰ вужі, полози, гадюки та інші плазуни. Крім того, у топких місцях лише де-не-де трапляється поодиноке дуже хирляве деревце (рукопис із LKŽ); поверхню добре видно. 1.1.4. Називання, пов’язане з розмірами об’єкта: Valakinė бол. Prn, пор. лит. valakinis, -ė «розміром з волок», також пор. valakas «земельна ділянка площею близько двадцяти десятин». Таке припущення, здається, підтверджує запис у графі [об’єкта] «Розмір» анкети «Назви земель» села Стрелчяй: ¼ га. Схема називання: властивість ⇒ гелонім. 1.1.5. Назви за заростанням берегів і поверхні (покриву) рослинами певного виду. (1) атрибут ⇒ гелонім Значення назви болота Ajerinė бол. Prn легко вгадується — болото, заросле аїром, пор. ajerų «заростей аїру», пор. лит. ajerinis, -ė «зарослий аїром» [Ajerinė сітова Šts], а також лит. ājeras «болотяна рослина з довгими, сильно запашними листками (Acorus calamus)». Народні знання, засновані на досвіді, відображає речення, записане з живого мовлення: Аїр росте на топкому місці, де його ніколи не бракує (Jrb). Болото, береги якого заросли хвощем, назване Asiūklinė (Asiūklinė?) бол. Krsn; Asiūklinė бол. Lbv⁴¹; Asiūklinė бол. Lbv⁴². За даними анкети (Krsn), раніше тут росли хвощі (лит. asiūklis, asiūklis «спорова рослина родини хвощових із дрібними лускоподібними листочками (Equisetum)»). Енциклопедичні дані — хвощі ростуть на помірно вологих ґрунтах, у джерельних місцях, лісах і на луках⁴³ — здається, не суперечать такому поясненню мотивації назви заболочених місць. Зарослі рослинами певного виду (вкриті ними) заболочені місця названо Бужине бол.⁴⁴ Mr, пор. лит. буже «рогіз, пухівка (Typha)» [Šimet kone pilna durpinčia bužių prauga Mr] — бужю (заростей рогозу) болото; Лакішіне б. Ldn, пор. лит. лакішюс «рослина родини айстрових, що росте на болотах і берегах» 40 Пор. лит. šliužti, -ia, -ė «повзти, плазувати по поверхні». 41 Анкета села Салапяруой. 42 Анкета села Науйос-Валіос. 43 Див. доступ за посиланням в інтернеті: https://lt.wikipedia.org/wiki/As%C5%ABklis [переглянуто 2019-10-18]. 44 Невідповідність між назвою місцевості та вказівкою на об’єкт свідчить або про зміну статусу об’єкта, або про неточність зазначеної (записаної) вказівки на об’єкт. 122 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija із жовтими квітами та дуже чіпким насінням (Bidens) – lakių; Lapūkinė б. Lbv, пор. лит. lapūkas «калюжниця (Caltha palustris)» [Pilnas prūdas lapų Kt]⁴⁵ lapkų. Samaninė б., rst. Prn; Samaninis rst. Gd (GA Іво-Нішкіса) – samanų болото, пор. лит. samaninis, -ė «вкритий мохом». Свідчення енциклопедичного характеру підтверджують таке розуміння природного сегмента боліт: Baltasis tetervinas полюбляє голі samanines balas, порослі дрібними берізками й сосонками T. Ivan.; Samaninė pelkė ŽŽ19 (за LKŽ). Щодо семантики пор. Samų raistelis rst. Gd⁴⁶. Болото, заросле осокою, назване Viksuvinė б. Lbv, пор. лит. viksūvinis, -ė; viksūvinis «зарослий осокою» (лит. viksva, viksvas «багаторічна трава родини осокових» (Carex); болотна осока (C. acutiformis) LBŽ). Пор. лит. viksūpelkė «болото, заросле осокою», а також зафіксоване в письмових джерелах речення, яке допомагає зрозуміти ситуацію найменування: Žolynė gausiai auga viksuos: šluotelinė, kupstinė, šeriotoji ir kt. (LKŽ)⁴⁷. Pagal tą patį modelį, gyvą kalboje, įvardijimo tikslais buvo „konstruojami“ ir šie vardai: Néndrinė b. Prn⁴⁸, Nendrinė b. Prn⁴⁹. Žodynai įvardijimo atrama pasirinkto būdvardžio liet. nendrinis, -ė reikšmę *nendrių priaugusi, arba *nendrėmis apaugusi, kiek yra žinoma, nefiksuoja⁵⁰, tačiau Šaltupio ir Ašmintos k. Žemės vardų anketo se informantų nurodyti įvardijimo motyvai auga nendrės, neišdžiūsta leidžia manyti, kad minėtomis reikšmėmis gyvojoje kalboje šios vv. lyt ys funkcionavo. Dėl formaliosios struktūros ir semantikos dar plg. Nendrinė b. Mrj⁵¹. Значення гелоніма Nendrįnė б. Mrj — nendrių болото; пор. свідчення інформантів: auglavo daug nendrių, dabar baigia džiūti. З останнього випливає, що в міру висихання болота очерет зникає [пор. лит. nėndrė «рослина родини злакових водна рослина з довгим порожнистим стеблом (Phragmites communis)»]. Отже, із цього міжвоєнного запису можна дізнатися додаткову інформацію про зміни природних зон досліджуваної місцевості. Болота, береги яких заросли деревами певного виду чи іншими рослинами, названо Beržinė б. Prn [Білий тетерук полюбляє голі мохові болота, 45 Пор. лит. lapūgas «болотна рослина» [Уже жовтіє весь луг — цвітуть lapūgai] (DKŽ 81). 46 Dėl šio vv. motyvacijos aiškinimo žr. Sviderskienė 2017: 85. 47 Щодо семантики пор. також Viksūnas б. Vv (лит. viksūnas «місце, заросле осокою, осоковий луг») і засновану на народному досвіді інформацію: Viksūnai sausutukai, nor ubolis (Lp). 48 Анкета «Земельні назви» села Шалтупіс. 49 Анкета «Земельні назви» села Ашмінта. 50 За даними LKŽ, лит. nendrinis, -ė «той, що живе в очереті». 51 Dėl šio vv. motyvacijos aiškinimo žr. Sviderskienė 2016: 249. Straipsniai / Articles 123 DALIA SVIDERSKIENĖ зарослі дрібними берізками та сосонками Т. Іван.52, щодо семантики пор. Берзеліс балайте б. Krsn53; Дребуліне болото KzR (KzR GA), пор. лит. дребуле ‘таке дерево з тремтячим листям, осика (Populus tremula)’); щодо формальної структури та семантики пор. Дребуліс струм. Snt54; Гіртуоклініс болото Pn, пор. лит. гіртуокле ‘рослина з родини вересових, гірте, лохина (Vaccinium uliginosum)’; Яваріне болото Igl, пор. лит. яварос ‘дерево з родини вербових, тополя, толіс (Populus nigra)’. Цю мікрогрупу доповнює ще один представник: через велику кількість грибів у певній зоні пасовища цю зону названо Грибе пасовище Lbv, пор. лит. гру́бе, -ė ‘грибний’ (PPŠŽ I 315). Енциклопедичні відомості55 не суперечать такому поясненню: на болотах і в глухих заболочених місцях, де поширені берези, ростуть підберезники. (2) Гелоніми, утворені від назв рослин зі збірним значенням: Нендринас болото Lbv, Mr (за словами інформанта, [болото] пасовище, заросле очеретом); болото Brb (анкета лісництва Баберішкіс, Пренайського лісу), пор. лит. нендринас ‘ділянка, заросла очеретом’; Пупелшине болото Klvr — пояснення інформанта, очевидно, відображає значення назви болота: [болото] трясовина, рясно росте купальниця, пор. лит. пупалайшинас ‘місце, де росте купалайшкіс’; Швендринас болото Gd, пор. лит. швендринас ‘ділянка, заросла рогозом або очеретом’, також пор. лит. швендре ‘очерет (Phragmites)’56; Віштинас болото KzR, Віштине болото Ss — назви боліт, зарослих осокою; пор. віштинас, віштине ‘місце, заросле осокою’ [У Віштинаї багато плавушів Skr]. За даними анкет (KzR), там ростуть вішряй, є джерела; також пор. лит. вішке ‘квіткова рослина з родини ситникових, що росте у вологих місцях (Juncus)’ [Болотний ситник (J. supinus) LBŽ; Вода з річок витече,... очерет і ситники висохнуть Skvl219,6]; ‘осока’ (Carex) [миш осоки в тому болоті] цього року Plv; Ситники ростуть у болотах Krg]; ‘болотний хвощ (Equisetum fluviatile)’. Можливо, не варто відкидати ймовірність, що під час називання в деяких випадках конкретну рослину не визначали, і ситниками могли називати будь-яку погану траву; пор. також лит. вішріс ‘будь-яка погана трава’. Болото, заросле осокою, названо Віксӯйнас болото Vv; пор. лит. віксӯйнас ‘місце, заросле осокою, осоковий луг’, також пор. лит. віксва, віксвас ‘багаторічна трава з родини осокових (Carex)’. Наведені приклади цієї мікрогрупи свідчать, що в процесі називання відбувалася спеціалізація значень назв цих місць. 52 Пор. приклад номінації апелятивної лексики: лит. бержіне ‘настій з березових бруньок, залитих горілкою’. Згідно з енциклопедичними відомостями, це рідина темно-рудого кольору, іноді солодка на смак. 53 Dėl šio vv. motyvacijos aiškinimo žr. Sviderskienė 2017: 85. 54 Див. LVŽ II 324. 55 Доступно в інтернеті: https://www.grybai.lt/valgomi/lepse/ [переглянуто 2019-10-18]. 56 Пор. пояснювально-зіставне речення, зафіксоване в письмових джерелах: Закінчуються зарості очерету й починаються латаття (пис.). З цією ситуацією пов’язане також зауваження, зафіксоване з живого мовлення та засноване на людському досвіді: Можна копати криницю: якщо росте рогіз, то там буде вода (Rdm). 124 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija За тією самою структурною моделлю (від назв рослин зі збірним значенням) у живому мовленні «утворювали» й уживали такі назви для позначення вологих природних зон: Buōžynas с. Vv, пор. лит. buožė ‘рогіз, рогіз вузьколистий’ (Typha); Kalaūnas (< Kalaūjynas) с. Klvr, пор. лит. kalavijas ‘болотяна, озерна й річкова рослина з листям, схожим на меч, аїр (Acorus calamus)’. Їхнє значення легко вгадується: *‘болото, заросле рогозом, болото з рогозом’, *‘болото, заросле аїром, болото з аїром’. За даними інформантів анкети лісництва Івонішкіс, болото, заросле вербами, названо Атаженас болото Brb, пор. лит. *атженас та ін., пор. лит. атжела, атженас ‘молода гілка, що виростає зі стовбура або кореня дерева, пагін, відросток’. Щодо такого сімейства пор. також лит. карклас ‘дерево або кущ із родини вербових (Salix cinerea, S. aurita, S. nigricans або S. pentandra)’, а зафіксовані в LKŽe приклади з письмових джерел і художніх текстів підтверджують уявлення про це місце: Верби ростуть над річками й озерами (пис.); А верби в долині поміж дзюркотливими джерелами уподобали підніжжя (A. Baran.). Отже, ймовірне значення назви болота — болото, заросле пагонами верби57. Зафіксовано також представник непрямого називання. їжа ⇒ гелонім В анкеті біля с. Мешкенай у графі «Тип, вигляд, якість поверхні землі» зафіксовано назву болота Цибулине болото Iglk: трясовина (лит. клампине ‘в’язке місце, трясовина’). Лит. цибулине означає ‘цибулевий суп’, а лит. цибуліене — ‘страва, у якій багато цибулі’ (KŽŽ I 102). Найімовірніше, це болото було місцем росту варіаційної цибулі, пор. лит. варіаціубліс58 ‘така трава, схожа на цибулю’. Отже, болотистому місцю дали не лише назву, формально тотожну назві страви, а й найменували його за аналогією з незвичним вмістом. Щодо семантики пор. Варліабуліне болото KŽr. За даними VK, у Литві зафіксовано й інші ойконіми Цибулине: болото в лісництві Янкай, у Вільшенському районі — западинний луг у с. Акуотай (усі дані про названі об’єкти ґрунтуються на анкетах «Назви земель» 1935 року). 1.1.6. Назви за природними зонами заболоченої місцевості, заселеними певними видами тварин. (1) Репрезентанти прямого найменування. атрибут ⇒ гелонім a) Через п’явок, що розмножуються в болоті, останнє названо Dielinė б. Krsn, пл. лит. dielė «кровосисний черв’як, що живе у воді, п’явка (Hirudo medicinalis; слимак». За словами інформантів, раніше п’явки були і тепер є. Отже, значення назви болота — болото п’явок. 57 Пор. іншу назву водойми цієї місцевості Lapinė б. Mrj. Щодо тлумачення її мотивації див. також Sviderskienė 2016: 253. 58 За LKŽe, ареал уживання цього загального слова охоплює весь Руда. Straipsniai / Articles 125 DALIA SVIDERSKIENĖ b) Через місце розмноження певного виду риб болота названо Karosinė б. Ldv; б. Karosinė б. Klvr, пор. лит. karõšinis, -ė «де розмножуються карасі», а також пор. лит. karõšinė «ставок, у якому водяться карасі». Таке тлумачення підтверджують і дані анкет: у ньому багато риби, особливо карасів (Ldv), карасі дуже добре розмножуються; назву отримало від цього виду риб (Klvr). Енциклопедичні дані підтверджують, що ці водойми є місцем розмноження (існування) риб: Мілкі озера з погляду рибництва належать до карасево-ліньового або карасевого типу (T. Ivan.). Щодо семантики пор. Karšbalė 2 б. Klvr⁵⁹. Імовірно, з тієї самої причини болото названо Lydekinė б. Klvr. За даними енциклопедії⁶⁰, щуки полюбляють стоячу або повільну проточну воду та глибокі, густо зарослі місця. Опис цю мікрогрупу можна завершити реченням, що ілюструє народний досвід і зафіксоване в цій місцевості з живого мовлення: У наших торфовищах багато риби (Plv). Зі сказаного можна зрозуміти, що багато цих заболочених місць отримали назви за призначенням. c) місце ⇒ гелонім Про те, хто мешкав у заболочених місцях, свідчить і ця мікрогрупа гелонімів. Її репрезентанти — назви, утворені за усталеною моделлю і відповідні типовій ситуації найменування в живому мовленні; мотивувальне слово тут означає місце: Karosynas б. Vv — болото карасів. Žalčiūnės rst. Vv — місце перебування (оселище) плазунів, пор. лит. žalčiukas «молодий вуж». Звертається увага й на те, що вужем у досліджуваній місцевості можуть називати не лише отруйну змієподібну рептилію, а й будь-яку тварину, що належить до змій⁶¹. Розглядуваний випадок, схоже, не є винятком: як основу найменування неконкретизовано обирають найтиповішу назву тварини, що належить до змій; пор. Žalčiabalė б. Brb⁶². Місце перебування (оселище) цвіркунів названо Parplinė pk. KzR (Runkių GA), пор. лит. parplýs «медведка»⁶³, а також пор. лит. kurklys «комаха з родини цвіркунів, що живе у вологому ґрунті, медведка, парлис (Gryllotalpa gryllotalpa)» [Медведки полюбляють вологі, нескошені ґрунти sp.]. (2) Зафіксовано два репрезентанти непрямого найменування: за даними інформанта з анкети с. Petkeliškės, болото Velnyne б. Vv було дуже грузьким, ніхто [з нього] не виходив. Ці дані живого мовлення частково розкривають логіку того, хто дав назву. Похідне слово із суфіксом -ynė показує, що болотиста місцевість представниками етичної сфери 59 Dėl vv. motyvacijos aiškinimo žr. Sviderskienė 2016: 248. 60 Доступ в інтернеті: https://lt.wikipedia.org/wiki/Europin%C4%97_lydeka [переглянуто 2019-10-18]. 61 Пор. лит. žaltys «отруйна змієподібна рептилія (Natrix); будь-яка тварина, що належить до змій». 62 Dėl jo motyvacijos aiškinimo žr. Sviderskienė 2016: 248. 63 Dėl vv. darbos žr. Būki 2008: 296. 126 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija сприймається як оманливе, таке, що зникає, «обжите» чортами місце. Таке припущення навіяло знання про те, що утворення із суфіксом -ynė, утворені від особових імен, на досліджуваній території позначають місця, де люди живуть або жили (пор. Ambrazas 2000: 55). Назва Velnyne rst. Vv, мабуть, також виявляє зв’язки у сприйнятті індивідів між чортами та вологими, багнистими місцями, демонізацію останніх64. Щодо семантики пор. Velniabalė b. KzR (Runkų GA); Mj (Šunskų GA), Velniabalė 2 b. Krsn; b. KzR (Velniakalnio GA); Velniaplynė pl. KzR65, Velnių balaitė b. Brb66. Як видно з локалізаційних позначок, назви місць записані в анкетах лісництв, отже, більшість згаданих гідрооб’єктів, що пробуджували уяву індивіда, лежали поза межами населених пунктів. 1.2. Назви за місцем розташування гідрооб’єктів. місце розташування ⇨ гелонім Місце розташування щодо споруди (1), іншої природної зони (2) та уявного місця (3): (1) Поруч із бара́гом розташоване болото названо Baraginė b. KzR (Papilio GA), пор. лит. barāgas ‘дах сіна, соломи, торфу, який підвішують до чотирьох жердин і піднімають та опускають’, дах манежу, ‘сарай’). (2) Поруч із лугом — Lūgānė b. Mrj (Šunskų GA)67, пор. лит. lūgā, lūgās, lūgās ‘западина, яку затоплює річка; заболочений рукав річки’; пор. також речення, що відображає мовну картину світу, зафіксоване в живому мовленні в іншій місцевості: Kiekvieną dumblin- gą ežeruką lūgeli vadinam (Ds). Щодо формальної структури та семантики пор. земельну назву Galūnė krtm. Vv68, назву болота Lūgo bala b. KzR69. (3) Назву дещо іншого значення, стилістично розмовну й оцінну, зафіксовано у Velniakalnio GA. Імовірно, болото, що лежало далеко від села, у глибині лісу, назвали Pelìnė b. KzR, пор. лит. pelìnis, -ė ‘той, що міститься на болоті’; пор. також лит. peklà ‘пекло; дуже віддалене, глухе місце’ [Įstruk į vandens agurką – tuo kai peklà (juodas) pasidaro Jřb; LKŽe 64 Російська дослідниця Надія І. Коновалова, яка вивчала психологічне забарвлення значення демонологем, відображене у свідомості сучасних носіїв російської мови, виокремила такі тенденції називання: з одного боку, постійне вживання демонологем має на меті зберегти стереотипне (негативне) ставлення, налаштоване щодо відповідної «сили зла». З іншого боку, помітна раціональна або емоційна прагматизація стереотипу (докладніше див. Konobalova 2017: 411). 65 Щодо тлумачення мотивації цих vv. та репрезентантів демонологічної мотивації в російській топоніміці див. Sviderskienė 2016: 252. 66 Dėl pastarojo vv. motyvacijos aiškinimo žr. Sviderskienė 2017: 86. 67 За словами інформантів, [болото] заросло деревами. 68 Щодо походження останньої назви болота та відповідних праць див.: LVŽ III 31–46; Bilkis 2009: 256; 2018: 212–234. 69 Dėl vv. motyvacijos aiškinimo žr. Sviderskienė 2017: 87. Straipsniai / Articles 127 DALIA SVIDERSKIENĖ зафіксовано приклад із фольклору: Tamsu kai pėklo (дуже темно). Щодо семантики пор. Pėkliauritis болото в Шил70. Отже, припустиме значення болотоніма Pėklė — болото, розташоване осторонь, віддалік⁷¹. 1.3. Найменування за розташуванням гідрооб’єктів у просторі. 1.3.1. Найменування за частиною простору, яку займають гідрооб’єкти. ознака ⇨ гелонім (1) Репрезентанти прямого найменування. Геооб’єкти, розташовані відповідно на краю територій сіл Венґленіци й Будніки, названо Galinis болото в Ґдл; струмок у Ґдл [А galinis Jonas також прийшов (той, хто живе на краю села) Алв; пор. також лит. galas ‘[...] крайня частина предмета (початок, кінець)’. У першому випадку найменування невідповідність роду позначення об’єкта та назви місця (Galinis — чол. р., болото — жін. р.) змушує дещо сумніватися, чи не було болоту дано назву іншого об’єкта, розташованого поруч⁷². Болото, що займало певну ділянку території села Шяуляй, імовірно, прилеглу до території іншого села, названо Kampinis болото в Пн, пор. лит. kampinis; -ė; пор. також лит. kampas ‘місце, де перетинаються дві лінії, площини, стіни чи предмети; кут’ [З поля — kertė, а зсередини завжди — kampas /]. (LKŽė). Ця назва місця розкриває стратегію «творця» назв під час процесу найменування: об’єкт ідентифікується щодо навколишньої мікролокації та диференціюється за розташуванням у просторі. (2) Репрезентанти непрямого найменування. Згідно з тогочасним уявленням місцевих жителів, болото, розташоване у центрі населеного пункту (села), названо Ašinė болото в Мрй, пор. лит. ašinis; -ė ‘той, що проходить через вісь’, пор. також лит. ašis ‘пряма, що проходить через центр чогось’. 1.3.2. Назви за віддаленістю гідрооб’єкта від поверхні. ознака ⇨ гелонім Локальне положення щодо земної поверхні фіксує геооб’єкт, розташований нижче звичайного рівня поверхні, названий Katilinė болото, Pn, пор. лит. katilinis; -ė [Katilinis atavaras (глибше місце в річці, схоже на казан) OG174 (LKŽė). Отже, уявлення «творця» назв етнічної місцевості про місце — глибока драговина (за словами інформанта, висихає). Щодо семантики пор. Pūdžiaplynė болото, KzR, Pūdžiaristis болото, KzR⁷³. Patasaris струмок, очевидно, репрезентує фігуративну мотиваційну модель. 1.3. Назви, що перейняли назви природних зон, у яких природно ростуть певні види рослин (1), живуть певні види тварин (2). 70 Dėl balovardžio motyvacijos aiškinimo žr. Sviderskienė 2016: 252–253. Dėl vandens įprasminimo lietuvių tautosakoje dar žr. Būgienė 1999. 71 Пор. також лит. pelkinis; -ė у переносному значенні ‘дуже великий’ [Пасовища там такі величезні — поки їх викосиш! Grg]. 72 Dėl šio vv. darybos dar žr. Bilkis 2018: 212–234. 73 Dėl pastarųjų vv. motyvacijos aiškinimo dar žr. Sviderskienė 2016: 254. 128 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija (1) За твердженням Александра Ванагаса, гідроніми, що походять від назв рослин зі збірним значенням, означають місце, де цих рослин багато. Але це місце не обов’язково є самою водоймою, оскільки йдеться не про водні рослини. Та хай там як, топобети цього типу характеризуються за рослинами [...] (див. також Vanagas 1981: 90). Сказане про назви річок і озер, очевидно, стосується й гелонімів. Далі наведено засвідчені в живому мовленні випадки топонімічного метонімічного перенесення, що відповідають схемі: місце, де багато неводних рослин певного виду ⇒ гелонім. Отже, інші заболочені місця, розташовані поруч із місцями, порослими неводними рослинами й грибами, названо на честь останніх: Aietynas болото, Krsn (Kalniškės GA), Baravykynas болото, KzR (Jūrės GA), Beržynas болото, KzR (Papilvio GA), Dilgėynas болото, Krsn (Kalniškės GA), Karklynas болото, Vv; Paparÿnas болото, Vv, Rūkynynas болото, KzR (Velnikalnio GA), Šaltėkynas болото, Ldv, Uosynas болото, Igl (Varnabūdės GA). До цієї мікрогрупи належить також гелонім Variaciulynė болото, KzR (Runkių GA) — місце зростання variaciulai, пор. лит. variaciulis74 ‘така трава, схожа на цибулю’. Очевидно, до цієї мікрогрупи належить ще один гелонім. За даними Agurkės GA, болото з кущами названо Karklynė болото, KzR (Agurkės GA), пор. лит. karklynė ‘місце, заросле вербами; вербові кущі’75. (2) За схемою метонімічного перенесення «місце, де багато неводних тварин певного виду ⇒ гелонім» утворився балвард: Barsukynas болото, KzR (Runkių GA), пор. лит. barsukynas ‘місце проживання борсуків’. 1.4. Назви за призначенням гідрооб’єктів. а) ознака ⇒ гелонім Придатне для людських потреб болото з певним настилом, яким можна було перебратися (перейти, переїхати), назване Dilinė болотом KzR76, пор. лит. dilė ‘широка дошка, вимощене місце’ [Дорога через болото вимощена товстими колодами /]. Щодо формальної структури й семантики пор. назви водойм: Dilnaviš струмок Skv (LVŽ II 277)77, Grįstabalė 2 болота Ss [лит. grįstas ‘колода для настилу мосту (дороги, помосту...)’ 74 За мотивами Leskinis ареал уживання (VšR) і місце розташування гідрооб’єкта збігаються. 75 Dėl vv. darbų žr. Bilkis 2008: 285. 76 Dar žr. Bilkis 2008: 174, 178; LVŽ II 276, kur vv. siejami su asmenvardžiu. Nors analizuojamas vv. į Lietuvos vietovardžių žodyną (2014) dėl nežinomų priežasčių nepateko, žodynas fiksuoja tos pačios formosios raiškos kitų plotų toponimijos duomenis (Dilinė b. Sk; Dilinė || Dilynė b. Krn). 77 Тут остання назва водойми, здається, кваліфікується інакше: як складена назва водойми. Перший компонент походить від лит. *dilnis, пор. прізвища Dilis, Dilys, Dilius (LPŽ I 497, 498); другий компонент — від лит. rãvas ‘рів, невеликий струмок’ (LKŽ XI 333). До речі, A. Vanagas також сумнівався в антропонімному походженні першого компонента назви річки Diliaupė (див. також Vanagas 1981: 86). Straipsniai / Articles 129 DALIA ŠVIDERSKIENĖ grinda⁷⁸, Tiltabalė болото Krsn⁷⁹. Див. також речення, що дає змогу припустити ситуацію найменування й описує властивості заболочених, вологих місць: Із лугу віз повернув на грузьку, багнисту болотну дорогу (P. Cvir.). Характерна особливість покриву болота — торф — спонукала до утворення назви Durpinė торфовище Prn, пор. лит. durpinis, -ė ‘торф’яний’ [тут durpinė лука, земля тощо]. Таке пояснення підтверджує зафіксована в анкеті характеристика цієї місцевості, надана інформантом: [у тому місці] копали торф. Імовірне значення гелоніма Kanāplinis с. Prn — конопель, пор. лит. конопля ‘конопля’⁸⁰. За даними інформанта анкети із с. Ginių, [у болоті?]⁸¹ вимочували льон і коноплі, що відображає процеси переробки волокнистих рослин, які відбувалися на досліджуваній території. Також пор. назву водного об’єкта Mirkyklė с. Krsn, зафіксовану в живому мовленні на досліджуваній території [лит. мочильня ‘місце (ставок), де вимочують льон, коноплі’, Mirkyklė вимочують коноплі два тижні Lp]. За призначенням, використанням для людських потреб, могли бути названі навіть кілька заболочених місцевостей. Plaūšinė болото Vv (анкета с. Mozūriškės); торфовище Vv (анкета с. Meškynai)⁸² — болото з волокном. Дані, надані інформантами анкети с. Mozūriškės, засвідчують збирання сировини, що відбувалося на цій етнічній території: [на плетіння] люди ходили лущити волокно⁸³. Пор. також лит. plaušinis, -ė ‘зроблений із волокна’ [Волокняні перев’язі міцні, як дріт Žvr]. Із цих останніх записів, що фіксують досвід людей, можна припустити, що тут могли використовувати конопляне волокно (з нього вили мотузки, ткали міцну мішковину тощо). б) властивість ⇨ гелонім Досліджуваний матеріал показав, що болота, які лежали поряд із будівлями, також могли називатися за призначенням: Garbarinė болото KzR, пор. лит. garbarinė, garbarė, garbarni, garbarnią ‘чинбарня, майстерня з вичинки шкір і хутра’⁸⁴ — болото біля майстерні з вичинки шкір і хутра; Avišinė торфовище Prn, пор. лит. avinė ‘овечий хлів’ — болото біля кошари. Розбіжність між формою останнього топоніма та позначеним ним об’єктом свідчить, що, найімовірніше, було названо болото, а не торфовище. Таке припущення підтверджує також 78 Dėl pastarojo vv. motyvacijos aiškinimo žr. Sviderskienė 2016: 250. 79 Dėl šių vv. motyvacijos aiškinimo žr. Sviderskienė 2016: 254. 80 Dėl šio leksinio motyvatoriaus rusų onomastikoje žr. Полякова 2010: 11. 81 Слід звернути увагу на розбіжність між назвою та позначеним об’єктом. 82 Розбіжність між позначеним об’єктом і назвою, найімовірніше, свідчить про неточну ідентифікацію об’єкта або зміну природної зони. 83 У цій місцевості побутують (побутували) прізвища Plaušinis, Plaušinaitis (останнього в Jrb люди називають Plaušinis) (LPŽ II 469). 84 Щодо інших назв водойм див. LVŽ III 77. 130 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija в анкеті наведено дані інформантів: вівця прала85. Обидві калюжі, що розташовувалися поруч із клунАми, очевидно, використовувалися й для інших потреб, пов’язаних із призначенням клун. c) Назву місця, де перуть, шляхом метонімічного перенесення було надано калюжі Skalbynė б. Ss, пл. iet. skalbynė ‘місце для прання [Сходи до пральні, знайдеш на дошці мило й зможеш помитися VšR]. У цьому випадку мотивувальне слово позначає місце (місце ⇒ гелонім). 2. НЕПОВНІСТЮ З’ЯСОВАНОЇ МОТИВАЦІЇ СУФІКСАЛЬНІ ГЕЛОНІМИ 2.1. Щоб пояснити мотивацію назви болота Jaučėnė б. Pr86, увагу звернено на інші утворення аналогічної словотвірної структури, що функціонують у мовному ареалі: Čiuotėnė || Čiuotėnis rst. Ab (Bilikis 2008: 173)87 [лит. čiūotė ‘свиня, свинка’, ласк. čiūotis ‘кабанчик’; Gaidėnė б. Krn (Bilikis 2008: 190; LVŽ III 11–15), агронім Genė pv. Nt (LVŽ III 117)88 [лит. gėgė, gėgė ‘лісовий птах, що навесні кує (Cuculus canorus)’. Сьогодні мотивацію цих географічних назв можна лише інтерпретувати. Болото, що розташовувалося на території маєтку Ашмінта, могло отримати назву Jaučėnė через його значні габарити, тобто величину. Спираючись на зафіксований у фольклорі приклад народної оцінки Великий як бик, дурний як баран (Pšl), пор. географічну назву протилежного значення Gaidėnė (імовірно, цю форму назви обрано через сумнівну цінність об’єкта, його придатність для звичайних людських потреб). Останню інтерпретацію підтверджують матеріали Словника топонімів Литви (2018) та їх тлумачення: чимало назв непридатних для сінокосу місць можуть походити від лит. gaidys ‘домашній птах, самець курки (Galus gallinaceus)’, а мотивація деяких географічних назв такого походження, очевидно, пов’язана з негативним ставленням до позначуваних об’єктів і вказує на їхню незначущість, малі розміри, неплідність (наприклад, біля географічної назви Gaidprūdis зазначено, що там росте погана трава, а біля географічної назви Gaidmiškis записано, що в лісі нічого не росте) (LVŽ III 11–15)89. У такому разі 85 Dėl pastarojo vv. darbose ir kilmės dar žr.: Bilikis 2008: 65; LVŽ I 244–246, kur nurodoma dvejopa kilmės galimybė: iš liet. avinas, kita vertus, iš avd. Avinas. 86 В анкеті маєтку Ашмінта написано: утоплений бик. 87 Щодо наведення автентичних форм географічних назв див. також LVŽ III 78: Čiuotėnis || Čiuotėnius rst. Ab. 88 Див. також назви іншої структури Gėgairistis б. Skm; Gėgių bala б. Lkm (LVŽ III 117). 89 За словами етнолінгвістки Єлени Л. Березович (Уральський федеральний університет), у російській топонімії образ півня виявляє близькість названого об’єкта, його розташування в найближчому житловому сільському оточенні. Типова позиція того, хто дає назву, при орієнтації в передбачуваному просторі — точка відліку, якою є оселя названого (докладніше див. Березович 2001: 37–38). Straipsniai / Articles 131 DALIA SVIDERSKIENĖ це найменування могло б належати до інших, можливо, пов’язаних у народній систематиці за функцією (призначенням) назв: болото, призначене для напування волів (більше), і болото, з якого півням залишається лише трохи води (менше, незначніше). Найімовірніше, через темну (непрозору, непросвічувану тощо) воду болота його назвали Ṡakaline b. Prn. Щодо такого припущення пор. речення, які відображають народні стандарти мислення про цього птаха: Сокіл чорний, чорний недарма NS366 (LKŽ); Один був чорний, як сокіл, другий був строкатий, як дятел JD791 (там само). У картотеці VK записано також назви топографічних об’єктів в інших місцевостях Литви, які могли бути названі так само через темний вигляд земного покриву: Sakalinė — лука біля Меркіса, Варенський р-н, околиця Якенай, с. Маскаука (1985 р.); Sakalinė — колишнє пасовище, Гаргждайська вол., с. Маціючай (картка PKk). Вказівки на об’єкти (локальне розташування біля річки тощо) дещо підтверджують попереднє припущення. З іншого боку, утворення назви Sakalinė b. Prn. могло бути зумовлене також розмірами названого об’єкта, тобто його малим розміром [лит. šakalas ‘такий хижий птах (Falco); сокіл менший за яструба.’⁹⁰]. Хоча в анкеті с. Апушто про болото не подано жодних додаткових інформативних відомостей, які допомогли б чіткіше зрозуміти умову називання, дані VK дещо підтверджують останнє припущення: в анкеті 1936 р. з Гаргждайської вол., с. Маціючай (інша територія) засвідчено, що Sakalinė — це пагорб площею 0,2 га⁹¹. 2.2. Назва гідрооб’єкта Ciganska пов’язана з польським cygański ‘циганський’ (SJP I 358)⁹². З якими особливостями денотата (болота) назване пов’язувало «циганськість» на досліджуваній території, можна лише інтерпретувати — можливо, з розміром, тобто невеликим обсягом болота, що лежало на території населеного пункту. Через ту саму особливість (малий розмір гідрооб’єкта), імовірно, було названо й інший природний отвір (назву болота записано в анкеті Agurkės GA) Možurinė b. KzR⁹³; пор. інший репрезентант досліджуваної території, названий за розміром, Možurigė із вказівкою на об’єкт «невеликий гай» Ldn (VK). У цьому джерелі є й інші зафіксовані записи, що засвідчують: обраною основою назви є назва людини з малої етнічної групи (лит. mužūras, -ė ‘людина з малої етнічної групи’), яка репрезентує малий розмір названого об’єкта, а водночас 90 До Червоної книги нашої країни 1976 року занесено перелітний вид соколів, представники якого в природному середовищі зазвичай обирають для життя просторі верхові болота, сосняки та змішані хвойні ліси. У XX столітті гнізда цього птаха виявлено також у Пренайському районі, у заповіднику Жувінтас (докладніше див. онлайн: https://www.delfi.lt/grynas/gamta/nykstanti-pauksciu-rusis-vis-dazniau-sutinkama-miestuose.d?id=6656376 [дата звернення: 2019-11-18]). Отже, ці птахи могли бути відомі й знайомі мешканцям досліджуваної території. 91 У рубриці «Вид, образ, якість поверхні землі» записують: піщаний ґрунт, багато каміння та болотяний мох. 92 Щодо пояснення значення та походження цієї назви див. LVŽ II 18. 93 Dėl helonimo Možurinė, užfiksuoto kitame Lietuvos plote, darb os žr. Bilkis 2008: 166. 132 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija і виражає оцінки називача щодо людей цієї етнічної групи: Mozūras (nk.) — рів завдовжки 200 м у Каунаському повіті, Раудондварська вол., і GA 1936 р.; Mozūras — височина площею 0,3 га в Маріямпольському повіті, Саснавська вол., і GA 1936 р. (там само). Žydinė b. Mrj — болото, ймовірно, назване так через непрозору воду (можливо, колись воно було глибоким), тобто темне болото. Таке пояснення може підтверджувати апелятивна назва особи лит. žydas, -ė ‘людина єврейської національності’ (DKŽ 170). Остання (людина) мовною спільнотою цієї території характеризується як «темна»: Aš panašus toks į žydą, juodas buvau (Ss). З іншого боку, на досліджуваній території žydas може означати назву споруди ‘навскісно складена купа розрізаного торфу або дров’ [Kap džiūsta durpės, krauni in žydus po penkias kubkes Brb; Kai suvedavom durpes, į žydus sukraudavom Vlk]. Отже, болото, що було поруч зі спорудою, могло бути назване Žydinė. У такому разі щодо структури й семантики назви пор. Baraginė b. KzR, якщо припустити, що значення останньої назви — болото, яке було поруч зі спорудою. 2.3. Щоб зрозуміти й пояснити, яка особливість місцевості стала основою назви Laumikis rst. Prn⁹⁴, звернено увагу на випадки вживання в живому мовленні представника апелятивної лексики, який став основою назви: лит. laũmė ‘неприваблива, заросла (коли її корчують)’ (лит. kẽrnoti, -oja, -ojo ‘псувати, бруднити’); laumšluotėmis називають зів’ялі гілки дерев, що зрослися у формі мітли, збилися в кущі⁹⁵. Також рослину ріжки (Claviceps purpurea) називають laumė через темний колір [Laumės [rugiuose] yra juodos spalvos /sv]. З огляду на загальну мовну картину світу, що проступає в наведених прикладах уживання, можна припустити, що болото, ймовірно, назване через темну, можливо, нерівну (внаслідок зібраних у грудки рослин⁹⁶), тобто сплутану, поверхню. На підтвердження цієї інтерпретації пор. Juodis оз. Ob (VK), аналог особового найменування pd. Juodis (LPŽ I 858), представники апелятивної номінації лит. báltikis, báltikis ‘білий кіс’ [Baltikis iš miško į laukus nebėga Lkč], лит. kẽrikas ‘кущ, деревце’. Щодо ймовірно актуалізованої ознаки сплутаності поверхні пор. також Čulkinės rst. Gdl (лит. čulkinės ‘грудки, брили’). За семантикою пор. інші гідроніми Литви Laumėlis оз. Aln, Laumis оз. Płt⁹⁷. Отже, під час процесу найменування болоту надали назву Laumikis, пов’язавши її з географічною зоною не лише для того, щоб вирізнити її з-поміж оточення та інших ландшафтних зон, а й щоб оцінити її. 94 Dėl raistavardžio dar žr. Bilkis 2008: 39. 95 Лит. laũnšluotė ‘гілки дерев, уражені паразитичним грибком і зрослі у формі мітли; мітла відьми’ [І нині ще зів’ялі гілки на деревах називають laumšluotėmis S. Dauk.]. 96 Пор. також зафіксоване в писемних джерелах речення: «На луках ростуть різні трави: мітликова, купинна, щетиниста та ін.» (LKŽ). 97 Dėl pastarųjų vv. žr. Vanagas 1981: 111, kurie pateikiami Demonologinės reikšmės hidronimų poskyryje (ten pat, 110–112). Straipsniai / Articles 133 DALIA ŠVIDERSKIENĖ ВИСНОВКИ 1. Дослідження суфіксальних дериватів розширило розуміння явища мотивації, дало змогу усвідомити його як джерело важливої етнокультурної інформації. Докладне вивчення представників етнічних сфер світосприйняття виявило своєрідність мислення не лише через порівняння та метафори, засновані на помічених аналогіях, а й через метонімії. Особливо цінними слід вважати метафору місце є людиною – болото Panaitė Vv і метонімію місце є кольором шерсті тварини (відтінком) – plnė Bėrokas Vv. У першому випадку місце уподібнюється людині з порушенням семантичної бінарної опозиції живе vs. неживе, у другому – називається за співвідношенням частини й цілого, розкриваючи ширше поле вживання позначень відтінків шерсті тварини. Обидві назви ґрунтуються на селянському культурному досвіді. Універсальні метафори, засновані на стандартах людського мислення, трапляються й у топонімії інших народів: місце є посудиною – Blūdėlis б. KžR, Drusinė б. Mrj, Ragūtis б. Ldn. Вони розкривають і певний уявний градаційний аспект заглибленості місця (уявну кількість води, що в ньому міститься). Дослідження показало, що смисловий зміст, виражений назвою місця Blūdėlis, конкурує зі змістом інших записаних назв локально суміжних боліт: Blūdas б. KžR (лит. bliūdas «яма, кількість, що в неї вміщується»), Šaukštas б. KžR (лит. šaukštas «знаряддя, яким кладуть до рота рідку, густу чи сипку їжу; кількість, зачерпнута цим знаряддям»), Torielka б. KžR (лит. torielka «тарілка; кількість, що вміщується в цій посудині»), розкриваючи ступінь певної ознаки названого об’єкта – його пласкості чи заглибленості. З погляду номінації своєрідним є випадок метонімічного найменування Baltakinė б. Lbv, де підставою для найменування є носій певної ознаки – рідкісний орган (лит. baltakė «біла, вивернута назовні оболонка ока»), розташований у ділянці верхньої частини тіла живої істоти (голови); його ознака (сліпота), за уявленням, властива також і названому гелонімом об’єкту (зарослому болоті). Цінним у лінгвокультурному аспекті репрезентантом семантичної номінації є Cibulynė б. Igl, що відповідає мисленнєвій схемі: страва, в якій багато цибулі – грузьке місце, де, мабуть, багато схожих на цибулю рослин (варіативних?), і розкриває, як асоціації, що виникають у свідомості індивіда, породжують нові значення. 2. Під час дослідження використовувалася якнайповніша інформація про денотат; значну увагу приділено локальному розташуванню гелоніма в просторі (перебуванню на території населеного пункту чи за його межами), що дало змогу отримати додаткові результати: помітити, що більшість випадків метонімічного найменування, найімовірніше, зумовлена місцем розташування самих названих об’єктів – за межами поселення. Не знаючи індивідуальних особливостей певного місця, а також зважаючи на його меншу соціальну значущість, його називають економно – іменем іншого місця, розташованого поряд, на невизначеній відстані, не «створюючи» нового. Крім того, метонімічного 134 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija перенесенням утворені гелоніми в певних випадках є свідченнями зміненого ландшафту. 3. Це дослідження мотивації суфіксальних гелонімів Маріямпольського повіту виявило також досить виразну прагматичну спрямованість найменування заболочених місць: (a) те, що є або трапляється в заболочених місцях, а також їхню придатність для потреб людини розкривають гелоніми з атрибутивним значенням (атрибут ⇨ гелонім); (b) утворення із суфіксами -inė, -inis, що відповідають схемі найменування ознака ⇨ гелонім, показують, що заболочені місцевості уявляються «творцями» назв як вмістилища певних видів рослин і тварин; (c) синонімічно вживані утворення із суфіксами -ynas, -ynė позначають місця зростання рослин цієї природної зони, оселища тварин – реальних і уявних (Velnyne б. Vv). 4. Дослідження розширило й перевірило розуміння феномена слова: (a) увагу було звернено на процеси топономінації та топонімізації, що відбувалися без структурних змін і в межах яких використовувалися субстантивовані прикметники, що характеризують форму, розмір, колір, вигляд та інші ознаки об’єктів. У неофіційному вжитку такі назви скорочуються до одного елемента, важливого для комунікативного значення, тоді як позначення об’єкта не усувається із семантики назви місця; (b) ономастична мотивація підпорядкована часу, змінам ландшафту та забуттю, однак це не заважає назвам місць функціонувати й бути важливими в соціальному та комунікативному аспектах, (від)різняючи одні місця від інших. СКОРОЧЕННЯ ПОЗНАЧЕНЬ ОБ’ЄКТІВ ТА ІНШИХ СКОРОЧЕНЬ a. – галявина ar. – рілля ank. – анкета apyl. – околиця aps. – повіт avd. – особове ім’я b. – болото ež. – озеро g. – ліс GA – анкета лісництва grv. – рів k. – село kl. – гора krm. – чагарники krtm. – вирубка пол. – польська мова лит. – литовська мова р. – рік пестл. – пестливий жін. – жіночий ненагол. – ненаголошений пор. – порівняй бол. – болото, заболочене місце бол. – на болотистій рівнині перен. – переносне значення луг. – лука прізв. – прізвище прізвиськ. – прізвисько р-н – район трясов. – трясовина струм. – струмок чол. – чоловічий вол. – волость назва місцевості – топонім Straipsniai / Articles 135 DALIA SVIDERSKIENĖ СКОРОЧЕННЯ ПОЗНАЧЕНЬ ЛОКАЛІЗАЦІЇ Ab – Abrauskai (Лаздійський р-н) Aln – Alanta (Молетський р-н) Brb – Balbieriškis (Пренайський р-н) Dl – Deltuva (Укмергський р-н) Dnl – Danilava (Вільнюський р-н) Gd – Gudėliai (територія самоврядування Маріямполе) Igl – Igliškėliai (територія самоврядування Маріямполе) Jž – Jieznas (Пренайський р-н) Klvr – Kalvarija (територія самоврядування Маріямполе) Kpč – Kapčiamiestis (Лаздійський р-н) Krkn – Krekenava (Паневезький р-н) Krsn – Krosna (Лаздійський р-н) KzR – Казлу-Руда Lb – Любавос (територія самоврядування Калварії) Ldn – Людвінавос (територія самоврядування Маріямполе) Mrj – Маріямполе Mšk – Мешкучяй (територія самоврядування Маріямполе) Nt – Нотенай (район Скуодаса) Ob – Обеляй (район Рокішкіса) Plt – Плателяй (район Плунге) Prn – Пренай Sdk – Судейкяй (район Утені) Skdv – Скаудвіле (район Таураге) Ss – Саснава (територія самоврядування Маріямполе) Sg – Сугірчяй (район Молетая) Šil – Шилавотас (район Преная) Vl – Велюона (район Юрбаркаса) Vln – Вілюнай (район Кайшядориса) Vv – Veiveriai (Пренайський р-н) ŠALTINIAI DKŽ – Dauksių krašto žodynas, autorius V. Labutis. Vilnius: Alma littera, 2002. KzRŠŽ I – Kazlų Rūdos šnektos žodynas 1, autorius Aldonas Pukis. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2008. LKŽe₂ – Lietuvių kalbos žodynas I–XX (1941–2002), elektroninis variantas (antras elektroninis leidimas), redaktorių kolegija: G. Naktinė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, Z. Šimėnaitė, V. V itkauskas, J. Zabarskaitė, vyr. red. G. Naktinė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2013. LPŽ – Lietuvių pavardžių žodynas 1–2, autoriai V. Maciejauskienė, M. Razmukaitė, A. Vanagas, atsak. red. A. Vanagas. Vilnius: Mokslas, 1985–1989. LUEV – Lietuvos TSR upių ir ežerų vardynas, atsak. red. E. Grinaveckienė. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1963. LVŽ I – Lietuvos vietovardžių žodynas 1, redaktorių kolegija: L. Balode, V. Blažek, G. Blažienė, V. Kardelis, A. Ragauskaitė, S. Temčinas, J. Udolph. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2008. 136 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija LVŽ II – Lietuvos vietovardžių žodynas 2, autoriai L. Bilkis, G. Blažienė, M. Norkaitienė, A. Ragauskaitė, M. Razmukaitė, D. Sviderskienė, atsak. red. L. Bilkis. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2014. LVŽ II – Lietuvos vietovardžių žodynas 3, autoriai V. Adomonytė, L. Bilkis, G. Blažienė, D. Kacinaitė-Vrubiauskienė, M. Norkaitienė, A. Ragauskaitė, M. Razmukaitė, D. Sviderskienė, atsak. red. L. Bilkis. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2018. LŽ VI – Lietuvos žemės vardynas. Instrukcija Lietuvos žemės vardynui surašyti, sud. K. Alminauskis. Klaipėda: Akinė „Rytų“ bendrovė, 1934. PAŠŽ I – Pietinių pietų aukštaičių šnektų žodynas 1, Ata Leskauskaitė, Vilija Ragašienė. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2016. SJ – Słownik języka polskiego 1, Warszawa: Nakładem prenumeratorów, 1900; 2–6, Warszawa: Nakładem prenumeratorów i Kasy im. Mianowskiego, 1902–1915; 7, Warszawa: Przez K. Króla i W. Niedźwiedzkiego, z zapomogi Kasy im. Mianowskiego, 1919; 8, Warszawa: Wydawnictwo Kasy im. Mianowskiego, 1927. VK – Vietovardžių iš gyvosios kalbos kartoteka, Lietuvių kalbos instituto Baltų kalbų ir vardyno tyrimų centro fondas. L I T E R A T Ū R A Ambrazas Saulius 2000: Daiktavardžių darybos raida 2. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Bilkis Laimutis 2008: Lietuvių helonimų daryba: priesaginiai ir priesagėtieji helonimai. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Bilkis Laimutis 2009: Baisogalas valsčiaus vandenvardžiai. – Baisogala. Vilnius: Versmė, 356–365. Bilkis Laimutis 2018: Lietuvių vietovardžių su šaknimi gal (< liet. gãlas ‘pabaiga, kraštas’) darybos ypatybės. – Acta Linguistica Lithuanica 79, 212–234. Būgienė Lina 1999: Minis vandens įprasminimas Lietuvių sakmėse, padavimuose ir tikėjimuose. – Tautosakos darbai 11(18), 13–85. Butkus Alvydas 1995: Lietuvių pavardės. Kaunas: Ėsti. Gritėnienė Aurelia 2006: Augalų pavadinimų motyvacija šiaurės panevėžiškių patarmėje. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Jakaitienė Evalda 2010: Leksikologija. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Straipsniai / Articles 137 DALIA SVIDERSKIENĖ Kabašinskaitė Birutė 2014: Etimologijos menes. Istorija – teorija – skaitiniai. Vilnius: UAB „Eugrimas“. Prieiga internete: http://www.espama.lt/es_parama_pletra/failai/ESFproduktai/2014_Etimologijos_menes.pdf [žiūrėta 2019-09-02]. Lubienė Jūratė 2015: Lietuvių kalbos mįnimai: nominacija ir motyvacija. Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla. Nübling Damaris, Fahlbusch Fabian, Heuser Rita 2012: Namen. Eine Einführung in die Onomastik (Narr Studienbücher). Tübingen: Narr Francke Attempto Verlag GmbH + Co. KG. Rutkovska Kristina 2016: Namų konceptas lietuvių kalboje ir kultūroje. – Lietuvių kalba 10. Prieiga internete: www.lietuviukalba.lt [žiūrėta 2020-01-02]. Sviderskienė Dalia 2016: Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija. – Acta Linguistica Lithuanica 75, 243–273. Sviderskienė Dalia 2017: Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija. – Acta Linguistica Lithuanica 77, 78–102. Vanagas Aleksandras 1970: Lietuvos TSR hidronimų daryba. Vilnius: Mintis. Vanagas Aleksandras 1981: Lietuvių hidronimų semantika. – Lietuvių kalbotyros klausimai 21, 4–153. Березович Елена Л. 2001: «Обычный» топоним как объект этнолингвистического исследования. Имя: внутренняя структура, семантическая аура, контекст. Тезисы международной научной конференции. Часть 1, 35–38. Блинова Ольга И. 1984: Явление мотивации слов: Лексикологический аспект. Томск: Издательство Томского университета. Блинова Ольга И. 2007: Мотивология и её аспекты. Томск: Издательство Томского университета. Блинова Ольга И. 2012: Ключевые термины мотивологии: испытание временем (1971–2011 гг.). – Вестник Томского государственного педагогического университета 10(23), 5–10. Чайкина Юлия И. 1983: К интерпретации микрогидронимии Сухоны. – Вопросы ономастики 16, 89–97. Голев Николай Д. 1972: Функции мотивации и народная этимология. Prieiga internete: http://lingvo.asu.ru/golev/articles/z59.html [žiūrėta 2019-10-11]. Голев Николай Д. 1972a: О принципах номинации и методе их исследования. Prieiga internete: http://lingvo.asu.ru/golev/articles/z66.html [žiūrėta 2019-12-09]. 138 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija Гоев Николай Д. 1991: Мотивационные типы ономастических образований в художественной литературе и публицистике. – Номинация в ономастике: Вопросы ономастики 19, 51–60. [Свердловск: Изд-во Урал. ун-та]. Захарова Любовь А., Нестерова Наталия Г., Старикова Галина Н. 2003: Аспекты изучения топонимической системы города Томска. – Вестник Томского государственного университета 277, 177–185. Иванова Елена Э. 2015: К вопросу о редких цветообозначениях в русской топонимии. – Этимпивистика. Ономастика. Этимология. Материалы III междунар. науч. конф. Екатеринбург, 7–11 сентября 2015 г. [отв. ред. Е. Л. Березович; ред. Е. О. Борисова, Н. В. Кабинина, М. Э. Рут, Л. А. Феоктистова]. Екатеринбург: Издательство Уральского университета, 128–130. Карпенко Юрий А. 1966: Становление восточнославянской топонимии (Закономерности словообразования). Prieiga internete: http://karpenko.in.ua/wp-content/uploads/2013/02/Stanovlenie_66.pdf [žiūrėta 2019-12-09]. Карпенко Юрий А. 1967: Свойства и источники микротопонимии. – Микротопонимия, 15–22. Коновалова Надежда И. 2017: Рациональное и эмоциональное в семантике демонологии. – В созвездии слов и имен: сб. науч. ст. к юбилею Марии Эдуардовны Рут, редкол.: Е. Л. Березович (отв. ред.), Т. Н. Дмитриева, Н. В. Кабинина и др. Екатеринбург, 401–413. Палкина Елена Э. 1983: Структуро-словообразовательные модели русских гидронимов в бассейне реки Чусовой. – Вопросы ономастики 16, 98–100. Полякова Елена Н. 2010: О связи языка и культуры по данным лексики и ономастики (фамилия Коноплё и слово конопля). – Российская и зарубежная филология 5(11), 7–17. Просвирнина Ирина С. 2001: Особенности семантики русских составных топонимов. – Известия Уральского государственного университета 20, 35–48. Толстая Светлана М. (2002): Мотивационные семантические модели и картина мира. – Русский язык в научном освещении 1(3), 112–127. Straipsniai / Articles 139 DALIA ŠVIDERSKIENĖ Motivation of Suffixal Helonyms of Marijampolė County SUMMARY The article addresses Lithuanian suffix helonyms constituting a peculiar and interesting layer of the so called non-equivalent lexis. The data analysis sought to reveal the feature forming the basis of nomination of marsh places, to determine (interpret) what the name of the place actually meant at the time of its formation and conversion into nomina proprium, to explain the understanding, conception and evaluation of this place by a representative of the ethnic area concerned as well as its logical interpretation based on own cultural experience, to reveal the “name-giver’s” strategy followed at the time of nomination. To achieve the aim, the representatives of the class of hydronyms were studied using the linguistic methods of structural, semantic, motivological analysis. As comprehensive information about the denotatum as possible is in use; the study makes use of the data about the linguistic consciousness of the informants from the area under analysis, which were recorded in the “Land Names” questionnaires (1935–1937), as well as the surviving additional information enabling us to grasp their knowledge and experience and helping to understand the onomastic situation. The research applies the scientific cognitive method (the grouping of helonyms into certain groups based on their similarities or differences according to the selected criteria), the internal reconstruction method, pragmatic, cognitive interpretation and descriptive methods. The study is important from both practical/informative and theoretical perspectives, as it helps to reveal the specificities pertaining to the language practice in the field of onomastic nomination; it expands the picture of the lexical system and enables us to take a look at local (Lithuanian) toponyms in the context of national identity as the expressers of the outlook, worldviews, culture and psychological states of the representatives of a certain ethnic group and as spatial landmarks, which function and are important from the social and communicative perspective and separate certain places from others. Įteikta 2019 m. gruodžio 19 d. DALIA ŠVIDERSKIENĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, Vilnius LT-10308, Lietuva [email protected] 140 Acta Linguistica Lithuanica LXXI