Litauische historische Personennamen in dem „Marienburger Tresslerbuch der Jahre 1399–1409“

DARIUS IVOŠKA Інститут литовської мови Наукові напрями досліджень: ономастика, балтійсько-німецькі мовні контакти. DOI: https://doi.org/10.35321/a1l81-04 ЛИТОВСЬКІ ІСТОРИЧНІ ОСОБОВІ ІМЕНА У МАРІЄНБУРГСЬКІЙ КНИЗІ ТРЕСЛЕРА ЗА 1399–1409 РОКИ Литовські особові імена у книзі скарбника Марієнбурга за 1399–1409 роки АНОТАЦІЯ Ця стаття присвячена новим знахідкам у литовській історичній антропонімії, а саме особовим іменам, запозиченим із Марієнбургської книги треслера за 1399–1409 роки. У фінансових документах Тевтонського ордену йдеться, зокрема, про литовських військовополонених, за яких належало сплатити викуп. Тринадцять литовських особових імен проаналізовано з погляду їхньої будови та походження; наведено можливі реконструйовані форми. КЛЮЧОВІ СЛОВА: антропонімія, історичне особове ім’я, успадковане слово, особовий іменникон. АНОТАЦІЯ У цій статті розглянуто нові факти з литовського історичного ономастикону, відібрані з MTB 1394–1409. Ця збірка фінансових документів Німецького ордену містить імена литовців, які були військовополоненими й утримувалися в Пруссії з метою отримання викупу. Усі 13 особових імен, виявлених у фінансових документах Німецького ордену, проаналізовано з погляду їхньої будови та походження, зі спробою встановити їхні автентичні форми. КЛЮЧОВІ СЛОВА: антропонімія, історичне особове ім’я, спадкування, ономастикон. Straipsniai / Articles 97 DARIUS IVOŠKA 1. ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ Ця стаття знову присвячена литовським історичним особовим іменам. Цього разу нові знахідки почерпнуто з Марієнбурзької книги трессера за 1399–1409 роки (далі — MTB). Потребує докладнішого пояснення, що в литовській історичній антропонімії є «новим» або вартим дослідження, а що вже відоме. Той факт, що досі немає збірника литовських історичних особових імен, свідчить: їх іще доводиться шукати в картотеці литовських історичних особових імен та в окремих статтях різних авторів. Розглянувши згадану картотеку, можна відразу помітити, що найдавніші зафіксовані в ній згадки литовських особових імен датуються XVI століттям. Імена зібрано лише з території Великого князівства Литовського; свідчень із Малої Литви та Пруссії немає. Найбільшу частину історичних джерел, звідки їх було взято, становлять церковні книги. Зрештою, особові імена лише зареєстровано, а їхню словотвірну й етимологічну інтерпретацію не наведено. Тому можна зробити висновок, що новими й цінними знахідками слід вважати не лише факти виявлення особових імен, досі відсутніх у корпусі литовської антропонімії, а й пов’язані з ними дані, а саме: раніші датування, нові локалізації особових імен, невідомі випадки їх творення тощо. Слід ще раз наголосити, що історичні документи Тевтонського ордену (далі — DO), особливо рукописні оригінали грамот, є основними джерелами литовських історичних особових імен, які й досі приховують багато невідомого. Чудовим прикладом є Марієнбурзька книга трессера за 1399–1409 роки (далі — MTB), видана 1896 року архіваріусом Еріхом Йоахімом. MTB — це реєстр доходів і видатків казни орденської держави, який вів трессер, або орденський скарбник, чи призначений для цього писар¹. Інших збірників документів DO такого типу не збереглося. Тому важко судити, чи вела орденська канцелярія такі реєстри до укладання MTB або після нього. Дані, внесені до MTB, належало зберігати в суворій таємниці. Загальні розрахунки між трессером і великим комтуром, який контролював трессерську службу, спершу відбувалися в усній формі. Відомості (записки) ¹ MTB S. VI. 98 Acta Linguistica Lithuanica LXXXI Litauische historische Personennamen in dem Marienburger Treslerbuch der Jahre 1399–1409 а також інші підтвердження окремих фінансових органів, якщо такі були, після переговорів знищували. Для річних звітів, які зазвичай складали на Різдво, вистачало підсумкових записів про загальні доходи й видатки та можливі надлишки або нестачі2. Ця стаття присвячена особовим іменам родичів або членів сімей литовських господарств, звільнених із військового полону в Пруссії: 1404 викуп литовського люду. Gandeln за нього викуплено брата 16 років за 4 марки. Hulyde 1 сина і 1 дочку за 8 марок. Assipe 2 синів за 6 марок. Nareyken сина за 2 марки. Mosebuthe 1 дочку за 4 марки. Medithen 1 брата за 4 марки. Wygayl 1 сина за 3 марки. Ywane сина за 2 марки. Wob alle 2 синів за 6 марок. Gibbune 1 сина і 1 дочку за 8 марок. Nesdila 1 жінку з 2 дітьми за 10 марок. Radasch 1 жінку і 1 дочку за 8 марок. Разом 24 марки. Перед Kirstan люди з округи Толкса до Мемеля, яких викупили литовці (MTB 315). Згаданих у MTB мешканців Великого князівства Литовського привезли до Пруссії як військовополонених під час зимового походу DO до Литви, здійсненого в січні та лютому 1394 року. Хроніст Віґанд Марбурзький у жовтні 1394 року (SRP II 653)3 повідомляв про незліченну кількість чоловіків, жінок і дітей, які й досі перебували в полоні в Пруссії. Загальна кількість полонених, як вважалося, становила 22004, з них 663 особи, за припущенням, були литовцями5 (Paravicini 1995: 103). Зазвичай військовополонених або викуповували (якщо вони були заможними), або поневолювали й використовували як робочу силу. Тих, хто був зобов’язаний до примусової праці, надалі могли продавати або обмінювати на інших полонених (Weber 1878: 636–637; Paravicini 1995: 102). 2 Ebenda. 3 …adducunt in Prusziam captivos innumeros virorum, mulierum ac puerorum, de quibus plures supersunt in Prussia in hodiernum, et longe post 4 ebdomadas sunt reversi. 4 Про вдалий похід. У 1394 році від Різдва Христового маршалок вирушив із військом разом із гостями, захопив і спалив ці замки в Русі: Клейне-Новгардин, Ліду, Меркін і Дрогочин, спустошив великі землі навколо й привіз 2200 полонених, 1300 коней і велику здобич (SRP III 191). 5 У 1412 році, під час переговорів між представниками DO та Великого князівства Литовського у Вільнюсі (нім. Wilna), було наведено число й список литовських військовополонених. За твердженням литовської сторони, полонених «багато років тому вивели до Пруссії: частково з Волковиська (білорус. Ваўкавыск), частково з Дорогичина (білорус. Дрогичын), частково з-за річки Россеє (білорус. Рось, Рос, Роса, лит. Rosė)». Серед названих місць також було Меркен (лит. Merkinė). Мали бути вказані й прусські місця та люди, у яких вони перебували (SRP II 653). Straipsniai / Articles 99 DARIUS IVOŠKA 2. ЛИТОВСЬКІ ОСОБОВІ ІМЕНА В МАРІЄНБУРЗЬКОМУ ТРЕСЛЕРСЬКОМУ РЕЄСТРІ ЗА 1399–1409 РОКИ. АНАЛІЗ У наступній частині цієї статті робиться спроба проаналізувати нововиявлені литовські історичні особові імена з погляду їхньої структури та походження, а також реконструювати їхні автентичні форми. Gandeln за нього викуплено брата віком 16 років за 4 марки. У 1404 році в реєстрі зборів та доходів Тевтонського ордену задокументовано ім’я литовця Gandiln. У картотеці литовських історичних особових імен (лит. Istorinių asmenvardžių kartoteka, далі — IAK) немає литовських особових імен зі стемом gand. У базі даних литовських прізвищ (лит. Lietuvių pavardžių duomenų bazė, далі — LPDB) є литовське особове ім’я Gandrìmas, перший стем якого, як припускають у LPDB, походить від *gant- (*Gant-rìmas)⁶. Попри те, що в антропоніміконі майже немає литовських особових імен зі стемом gand, автор цієї статті схиляється до думки, що литовське особове ім’я Gandiln, зафіксоване в MTB, архіваріус Йоахім прочитав правильно, і в достовірності переданої форми особового імені не слід сумніватися. З огляду на це можна гіпотетично стверджувати, що Gandiln могло бути особовим ім’ям литовського походження. Можна, мабуть, зробити висновок, що й інші литовські особові імена зі стемом gandмогли існувати в історичному антропоніміконі. Щодо стема пор. лит. gãndas «розмови, чутки» (LKŽe) і лит. gandėti (gãnda, -ėjo) «мати достатньо; вдаватися, спромогтися» (LKŽe, ALEWe). Тут, можливо, також доречне лит. gandėtis (-ėjasi, -ėjosi) «боятися, відчувати страх» (LKŽe). Пор. також прусське особове ім’я 1360 року Gande (Pierson 1873: 502) і Gande, Gandike, Gandil, Gandit, які Ернст Леві (1904: 48) виводить від лит. gastù, gandãu, gãsti «лякати». Отже, можна припустити, що існувало литовське особове ім’я *Gand-il. Щодо суфікса -il пор. литовські особові імена Douìlas, Gìntilas, Juñdilas, Vãidilas, Dabrìla, Gintìla (Skar-džius 1996: 181). У цьому випадку не можна виключати й суфікс -el. Пор. ⁶ Zigmas Zinkevičius (2008: 89) gibt zwei litauische zweistämmige PN Gañd-rimas und Jō-gandas an. Seiner Meinung nach, soll der dem Stamm Gandaus Gaudstammen. Die Behauptung ist aber fragwürdig, weil die Quellen, denen er die behandelten Personennamen entnommen hat, unbekannt sind und deren Validität nicht nachweisbar ist. 100 Acta Linguistica Lithuanica LXXXI Litauische historische Personennamen in dem Marienburger Tres-lerbuch der Jahre 1399–1409 die lit. PN Dargelỹs, Jùodelis, Juodẽlis, Juodėlẽ, Kalvẽlis, Vyrẽlis (Skardžius 1996: 177). Der diminutive lit. PN *Gandelis wäre vielleicht ganz denkbar. Hulyde 1 син і 1 дочка за 8 марок. Литовське особове ім’я Hulyde, можливо, можна пов’язати з наявним у LPDB литовським особовим ім’ям Ulydà. Його виводять з литовського прізвища Ulỹs/Ùlis, що походить від християнських особових імен Julijõnas, Uljõnas. У згаданій базі даних наведено також литовські особові імена Ūlỹdas, Ūlìdas, походження стема ul в яких вважається неясним. Пор. також російське особове ім’я Уля, похідне від Юлиан, польське Ul і українське Уль (LPDB)⁷. Литовське особове ім’я *Ulydė, можливо, існувало серед литовських особових імен наприкінці XIV або на початку XV століття. Assipe 2 сини за 6 марок. Не можна відкидати й припущення, що один із 13 литовців, згаданих у MTB, міг носити литовське особове ім’я *Asipė. Тут пор. литовські особові імена Asipãuskas und Osipãuskas, відомі в литовському антропоніміконі та пов’язані з польським особовим ім’ям Osipowski або білоруським особовим ім’ям Ocinay, а також із литовськими особовими іменами Asipãvičius, Osipãvičius; вважають, що вони походять від білоруського особового імені Acinovič (LPDB). Зінкявічюс (2008: 370) вважає Asipãvičius, Osipãvičius особовими іменами єврейського походження, що проникли до литовської антропонімії через слов’янський антропонімікон. До цього пор. також польські особові імена Osipowicz, Osipowski/Osypowski (AP 2011: 245). Nareyken син за 2 марки. Литовське особове ім’я Nareyken може мати литовське походження. Пор. литовські особові імена Nareikã, Noreĩka, Noreĩkà, Nareĩkis, які виводять від лит. norėti «бажати, хотіти»; norùs «скупий, охочий» (LPDB)⁸. Варто зазначити, що особове ім’я Nareĩka та його варіанти часто згадуються в документах Тевтонського ордену XVI століття: 1540 року Nareĩgka (із Берселаукена⁹), ⁷ Zinkevičius (2008: 153) führt die lit. zweistämmigen PN Ūl-vidas, Ūl-vydas, deren ersten Stamm er mit den lit. PN Ūlis, Ūlenas verbindet und die letzteren auf den christlichen PN Julijonas zurückführt. ⁸ Zinkevičius (2008: 291) gibt auch eine alternative Deutung an, indem er die lit. PN Nareikã, Nareĩkis mit dem lit. PN Naras verbindet und den auf lit. naras ‘Seetaucher, jemand der taucht’ zurückführt. ⁹ Berszlack, село за 2,6 км від Мульдцена, Гердауенський повіт (Blažienė 2005: 29). Straipsniai / Articles 101 DARIUS IVOŠKA Nareika (із Pawistеiczscheij¹⁰), Nareigka (із Dunilischken¹¹) (Diehlmann 2008: 172, 174, 193). Ці записи походять із Türkensteuer im Herzogtum Preußen 1540 року й свідчать про дуже тривале існування ПІ в балтійській антропонімії певної території. Форма литовського ПІ *Nareike була б дуже переконливою. Mosebuthe 1 дочка віком до 4 років. ПІ Mosebuthe може бути балтійським особовим ім’ям, властивим литовцям і пруссам. Пор. прусські ПІ Massebud (OF 105 95ʳ) і 1401 року Masebut (OF 105 117ʳ), задокументовані в OF 105 Тевтонського ордену. В останньому випадку йдеться про прусса Masebut, якому разом із нащадками було надано ділянку землі в Pawsnyken¹². Trautmann (1925: 55) наводить прусські ПІ Masebuth і Masebut¹³. Тут ідеться про двоосновне прусське або литовське ПІ *Maze-but-. До цього пор. також прусські ПІ Masse (шалауер), Maze (самбієць), які William Pierson (1873: 637) пов’язує з литовським mas «малий», а також прусське ПІ Mase (Trautmann 1925: 55). Щодо другої основи –but пор. прусські ПІ Bute (помезан), Butil (вармієць) (Pierson 1873: 297) і Bute, Buti­l (Trautmann 1925: 21, 22). Тут слід згадати також балтійські апелятиви: прусське massais «менше», литовське mažas, латиське mas «малий» (Nessel­mann 1873: 101) і прусське *mazais «менше» (PKEŽe); buttas (наз.) buttan (зн.) «дім» (Nessel­mann 1873: 24) і *butan «житло, дім» (PKEŽe). Отже, можна припустити, що в середньовіччі литовці могли називати своїх нащадків ПІ *Mažbūte. Medithen 1 брат віком до 4 років. У литовській антропонімії досі не траплялося ПІ Medithen — ані в картотеці історичних, ані серед сучасних особових імен. Можливо, і в цьому випадку йдеться про спільне для литовців і пруссів литовське ПІ *Meditė/*Medytė або *Meditis/*Medy­tis, яке можна було б пов’язати з литовськими ПІ Mēdikis, Medeikis. Пор. ¹⁰ Литовське *Pavištvíčiai. Зникле село, ймовірно, розташовувалося поблизу озера Vištytis. ¹¹ Литовське *Duniliškė/*Duniliškiai. Зникле село, ймовірно, розташовувалося поблизу озера Vištytis. ¹² Peissnick, Kr. Gerdauen (Blažienė 2005: 138). ¹³ Обидва носії особових імен, зафіксованих Trautmann, були пруссами, які жили в округах Wehlau та Gerdauen, тобто в контактній зоні прусськомовного й литовськомовного населення. Цілком імовірно, що носії двох споріднених мов уживали також спільні особові імена. 102 Acta Linguistica Lithuanica LXXXI Litauische historische Personennamen in dem Marienburger Treslerbuch der Jahre 1399–1409 лит. PN Medeikà, Medeišà, Mėdikis, Medikỳs, усі вони виводяться від лит. mėdė, mėdis «ліс, лісове господарство», mėžias «ліс, лісовий масив» (LPDB, Zinkevičius 2008: 516–517). Отже, можна говорити про лит. або пр. PN *Med-ī. Пор. також mėdė «ліс, лісове господарство», mėdis «ліс, лісовий масив» (LKŽe). Пор. також пр. PN Medite, Pogesane, Medete, Barte, які Pierson (1873: 637) пов’язує з лит. PN Medyte литовців. Trautmann (1925: 57) також наводить пр. PN Medithe (familia in terra Tapiow¹⁴) і не виключає, що в його основі міг лежати лит. PN Medithe. До речі, Trautmann проводить паралель між зафіксованим ним пр. PN Medyten, узятим з іншого джерела, і розглянутим у цій статті литовським лит. PN Medit­hen з MTB 315¹⁵. Wygayl, син, перед 3 м. Wygayl — це, ймовірно, ще одне двоосновне PN, властиве литовцям і пруссам, *Vy-gail- / *Vi-gail-. Trautmann (1925: 117) наводить пр. PN Wygail¹⁶, розглядає його будову та походження, порівнюючи його з лит. ON Wigal. Пор. також пр. PN Wigel, Wysinse, Witar (Trautmann 1925: 117, 120) та лит. PN Vy-gailas, який Zinkevičius (2008: 161) вважає успадкованим словом. У литовській антропонімії відомі двоосновні лит. PN Vỹgantas, Vigantas з першою основою vi-/vy. Основа gail трапляється в литовських одноосновних особових іменах Gáila, Gáil­ius, Gailỹs, Gailė-vičius (LPDB). Існування лит. PN *Vygailas або *Vy-gailis у середньовічному литовському антропонімному фонді цілком очевидне. Ywane, син, перед 2 м. PN Ywane має християнське походження: це ім’я, поширене з єврейської традиції іменування в візантійсько-слов’янських землях, згодом, імовірно, проникло й до балтійського антропонімного фонду. Рос. PN Иван, на якому має ґрунтуватися лит. PN Ywane, має чимало варіантів у російському антропонімному фонді, пор. Ивац, Ивапмей, Иваш та ін. (Суперанская 2005: 126). Пор. також лит. PN Ivanauskas, Ivanãvičius, які пов’язують із польськими PN Iwanowski und Iwanowicz (LPDB). Пор. ¹⁴ У випадку родини самбійця Czipel із села Белаукен (Behlacken, повіт Велау, Blažienė 2000: 17), згаданої в OF 107 38v, йдеться про надання йому та його нащадкам земельної ділянки; одним із них був Medithe. Знову йдеться про територію, населену литовцями та пруссами, де взаємний вплив литовської та прусської мов одна на одну, а також на їхню антропонімію, мав бути неминучим. ¹⁵У джерелі не зазначено точного місця розташування лит. PN, згаданих у MTB. ¹⁶ Згаданий 1384 року прус Wygail проживав у Самланді, в окрузі Варген. Straipsniai / Articles 103 DARIUS IVOŠKA auch noch die poln. PN Iwan, Iwanowski, Iwanowic(z) (AP 2009: 89–90) sowie den PN Iwan, Onkel des Preußen Blyoth (Trautmann 1925: 38). Das zeugt davon, dass in Gebieten Preußens und Litauens, wo die Einwohner verschiedener Nationalitäten zusammen gelebt hatten, sie auch die Namen von einander übernommen haben mussten¹⁷. Daher mag auch ein Litauer mit dem PN *Ivanas benannt gewesen sein. Woballė 2 сини перед 6 м. У MTB також зафіксовано литовське особове ім’я Woballė, яке, можливо, має литовське походження. Пор. литовські особові імена Vābalas, Vābuolas, Vobolis, які пов’язують із лит. vābalas «комаха з твердими надкрилами» (LPDB; Zinkevičius 2008: 513). Пор. також лит. vābalas «комаха з твердими надкрилами» (LKŽe). У цьому контексті, можливо, варто також провести паралелі з давньолит. wobalne «яблуня» та woble «яблуко» (ALEW 2019: 825). Можливо, можна припустити й наявність протетичного «v», як у прус. wosee - *(v)ǯzē «коза» (PKEŽe). Однак лит. *Vabalė було б переконливішою реконструкцією литовського особового імені Woballė, задокументованого в MTB. Gibbunė 1 син і 1 донька перед 8 м. У картотеці литовських історичних особових імен є такі імена з коренем gib-: 1640 Eua Gibowska, 1676 Joannes Gibowicz, 1681 Stanislao Gibos (IAK). Wilius Kalwaitis (1910: 10) наводить у своїй книжці литовські особові імена Gibins, Gibinus, Gibiszas, Gibisze. Серед прусських особових імен є також прусське особове ім’я Gibbune, яке Trautmann (1925: 32) пов’язує з литовським особовим ім’ям Gibbune, вказуючи на запис у MTB, с. 315. Пор. також литовські особові імена Gības, Gibāitis, Gibāvičius, які пов’язують із польськими особовими іменами Gibas, Gybas і виводять від польськ. gibas «висока, струнка людина; високий на зріст хлопець» (LPDB). Пор. також польські особові імена Gib, Gibas(z), Gibola та ін. (AP 2007: 551–552). Zinkevičius (2008: 567) інакше пояснює походження литовських особових імен Gibas, Gibys, Gibelis, виводячи їх від лит. gyb-ti «меншати, зменшуватися; одужувати, поліпшуватися». Пор. також gýbti, -sta, -o «меншати, зменшуватися; ставати кращим, одужувати; багатшати» (LKŽe). Ідеться знову про особове ім’я, спільне для литовців і пруссів. Литовське особове ім’я *Gibunė також цілком можливе. ¹⁷ Ljubov Feoktistova (Любовь Феоктистова) і Dmitrij Spiridonov (Дмитрий Спиридонов) (2016: 76–92) у своїй спільній статті розглядають відповідники біблійного особового імені Ἰωάννης у російській, польській і французькій антропонімії. ¹⁸ Ein Samländer aus dem Kammeramt Germau (Vercamer 2010: 501). 104 Acta Linguistica Lithuanica LXXXI Litauische historische Personennamen in dem Marienburger Tres-lerbuch der Jahre 1399–1409 Nesdila 1 дружина з 2 дітьми перед 10 м. Через неясну словотвірну структуру й етимологію, а також брак свідчень особове ім’я Nesdila поки що не можна пояснити. Radasch 1 дружина і 1 донька перед 8 м. Походження литовського особового імені Radasch, зафіксованого в MTB, не цілком ясне, однак не можна виключати, що литовця могли називати *Radašas/*Radašius. У картотеці литовських історичних особових імен знаходимо такі імена з основою rad-: 1528 Грbлогореŭ Pадаŭмус, 1670 Martinus Radaytis, 1695 Malcher Radaytis (IAK). Kalwaitis (1910: 16) також наводить литовські особові імена Radiszus, Radužis. Відоме литовське прізвище Radašauskas, яке пов’язують із польськими особовими іменами Radoszewski, Radosz, Radoszowski (LPDB). Пор. також польські особові імена Radaszewski, Radosz (AP 2013: 197, 198). Суфікс -aš серед литовських особових імен майже не трапляється. Pranas Skardžius (1996: 316) наводить лише два литовські прізвища Bālašas und Rabašius. Також 24 марки за Kirstan, перекладача, слугу з Мемеля, якого було звільнено з Литви. Ім’я перекладача-служки з Мемеля на ім’я Kirstan має християнське походження. У XIV–XV ст. це ім’я носили також прусси, яких, зокрема, згадано в документах про надання прав, включених до OF 105, що належав Тевтонському ордену: 1382 Kirstan OF 105 62r, 1401 Kirstan OF 105 115v. Див. також 1448 Kirstan Kippelle (Trautmann 1925: 45). Пор. також німецьке особове ім’я Kirsten, що вважається нижньонімецькою формою німецького особового імені Christian (Kohlheim 2014: 105, 248). Йдеться про особове ім’я християнського походження — Kirstan, запозичене литовцями й пруссами з німецької антропонімії в пізньому Середньовіччі; у литовському антропоніміконі воно, можливо, було адаптоване як *Kirstanas. 3. ВИСНОВКИ 3.1. Дослідження литовських історичних особових імен потребує ширшого, ніж класичний, підходу, за якого зазвичай шукали аналогічні основи в наявному корпусі особових імен, щоб надійно витлумачити словотвір і походження нововиявлених особових імен. Відсутність аналогічних основ серед сучасних особових імен, які могли б допомогти інтерпретувати історичні нові знахідки, не обов’язково означає, що нововиявлені особові імена Straipsniai / Articles 105 DARIUS IVOŠKA у задокументованій формі не могли існувати. Необхідно приділяти більше уваги апелятивам, які, ймовірно, лежали в основі історичних антропонімів. 3.2. Це дослідження свідчить про тенденції надання імен серед литовців до християнізації Великого князівства Литовського. Для називання новонароджених обирали не лише імена литовського походження, а й імена прусського, слов’янського та християнського походження. Тобто надання іншомовних імен було зумовлене не лише примусом, як у випадку християнізації, а й відбувалося добровільно. На це, безперечно, впливало спільне проживання прусів, слов’ян і німців на одній території. ЛІТЕРАТУРА ТА СПИСОК ДЖЕРЕЛ ALEW – Етимологічний словник давньолитовської мови. Т. 1–3. За редакцією Вольфганга Гока за участю Ельвіри-Юлії Буке ~вічюте та Крістіане Шиллер; упорядкували Райнер Фехт, Анна Гелене Фойльнер, Ойген Гілль і Даґмар С. Водко. Гамбург: Baar, 2015. AP – Antroponimia Polski od XVI dońca XVIII wieku. Bd. 1 A–G. Kraków: Wydawnictwo Lexis, 2007. AP – Antroponimia Polski od XVI dońca XVIII wieku. Bd. 2 H–Mą. Kraków: Wydawnictwo Lexis, 2009. AP – Antroponimia Polski od XVI dońca XVIII wieku. Bd. 3 Mc–Pi. Kraków: Wydawnictwo Lexis, 2011. AP – Antroponimia Polski od XVI dońca XVIII wieku. Bd. 4 Pl–St. Kraków: Wydawnictwo Lexis, 2013. Blažienė Grasil̄da 2000: Die Baltischen Ortsnamen im Samland. – Hydronymia Europea. Sonderband II. Stuttgart: Franz Steiner Verlag. Blažienė Grasil̄da 2005: Baltische Ortsnamen in Ostpreußen. – Hydronymia Europaea. Sonderband III. Stuttgart: Franz Steiner Verlag. Diehlmann Hans Heinz 2008: Die Türkensteuer im Herzogtum Preußen 1540. Bd 3. Ragnit – Insterburg – Georgenburg und Saalau. Hamburg: Selbstverlag des Vereins. FN – Duden. Familiennamen. Herkunft und Bedeutung. Bearb. Von Rosa und Volker Kohlheim. Mannheim, Leipzig, Wien, Zürich: Dudenverlag, 2005. 106 Acta Linguistica Lithuanica LXXXI Litauische historische Personennamen in dem Marienburger Tresslerbuch der Jahre 1399–1409 GVL – Великий словник імен Дудена. Упорядники Роза та Фолькер Кольгайм. Берлін–Мангайм–Цюрих: видавництво Дудена, 2014. IAK – Картотека історичних особових імен в Інституті литовської мови, Вільнюс. Kalwaitis Wilius 1910: Lietuwiškų Wardų Klėtėlė. Tilžė: Otto v. Mauderodė. Lewy Ernst 1904: Die altpreußischen Personennamen. Breslau: Buchdruckerei H. Fleischmann. LKŽe – Словник литовської мови, електронна версія, редакційна колегія: Гердрута Нактинене та ін. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2013. Доступ в інтернеті: www.lkz.lt [переглянуто 2019–12–03]. LPDB – База даних прізвищ. Доступ в інтернеті: http://lkiis.lki.lt. MTB – Марієнбурзька книга тресселера за 1399–1409 роки. За ред. архівного радника д-ра Йоахіма. Кенігсберг у Пруссії: видавництво Томаса і Опперманна, 1898. Nesselmann Georg Heinrich Ferdinand 1873: Thesaurus Linguae Prussicae. Der preussische Vokabelvorrath soweit derselbe bis jetzt ermittelt worden ist nebst Zugabe einer Sammlung urkundlich beglaubigter Localnamen. Berlin: Ferd. Dümmlers Verlagsbuchhandlung, Harwitz & Gossmann. OF 105 – Орденський фоліант № 105, Таємний державний архів Прусської культурної спадщини, Берлін. Paravicini Werner 1995: Die Preußenreisen des europäischen Adels. – Beihefte der Francia. Bd. 17(2). Hrsg. vom Deutschen Historischen Institut in Paris. Sigmaringen: Jan Thorbecke Verlag. (Online Zugang: https://perspectivia.net//publikationen/bdf/paravicini_preussenreisen_2). Вільям Пірсон. Давньопрусський кодекс імен. – Журнал з історії та краєзнавства Пруссії. Берлін, 483–744. PKEŽe – Етимологічний словник прусської мови, електронна версія. Вільнюс: кафедра балтістики Вільнюського університету та Центр цифрової філології, 2009–2015. Доступ в інтернеті: http://www.prusistika.flf.vu.lt/zodynas/paieska. Skar­džius Pranas 1996: Lietuvių kalbos žodžių daryba. Fotogra­fuotinis leidimas. – Rinktiniai raštai 1. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. SRP – Прусські хроністи 2. За ред. Теодора Гірша, Макса Теппена, Ернста Штрельке. Лейпциг: видавництво С. Гірцеля, 1863. Trautmann Reinhold 1925: Die altpreußischen Personennamen. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht. Straipsniai / Articles 107 DARIUS IVOŠKA Vercamer Grischa 2010: Siedlungs-, Sozialund Verwaltungsgeschichte der Komturei Königsberg in Preußen (13.–16. Jahrhundert). Marburg: N.G. Elwert Verlag. Weber Lotar 1878: Preussen vor 500 Jahren in culturhistorischer, statistischer und militairischer Beziehung nebst Special-Geographie. Danzig: In Commission bei Theodor Bertling. Zinkevičius Zigmas 2008: Lietuvių asmenvardžiai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Суперанская Александра Васильевна 2005: Словарь русских имён. Москва: Эксмо. Феоктистова Любовь, Спиридонов Дмитрий 2016: Русский Уван и его «братья»: польск. Jan и фр. Jean (к вопросу об этнокультурной специфике личного имени). – Acta Onomastica. Ročník LVI. Praha. Литовські особові імена У книзі марієнбурзького скарбника за 1399–1409 роки АНОТАЦІЯ У цій статті представлено й проаналізовано нові факти з історичного литовського іменника, виявлені у книзі марієнбурзького скарбника за 1399–1409 роки (нім. Marienburger Tresslerbuch der Jahre 1399–1409). Поняття «новітній» стосовно історичного литовського іменника потребує докладнішого визначення. З огляду на те, що історичного словника литовських особових імен досі немає, нові згадки литовських особових імен, виявлені в історичних джерелах, порівнюються з тими, що зафіксовані в Історичній картотеці особових імен і в окремих наукових працях різних авторів. Слід наголосити, що в Історичній картотеці особових імен імена лише зареєстровано, а інформації про їхнє походження чи словотвір не наведено. Важливо й те, що особові імена зібрано майже виключно з територій Великої Литви, і вони охоплюють дані XVI–IX ст. Особових імен литовців, які жили в Малій Литві та Пруссії, особливо датованих часом до XV ст., там не знайдемо, оскільки основними історичними джерелами, з яких збирали литовські особові імена, є церковні книги. Найдавніші згадки литовського іменника й досі слід шукати в документах Тевтонського ордену. Отже, новими фактами в історичному литовському іменнику слід вважати не лише досі невідомі імена, а й факти ранішої згадки вже відомих імен, а також нові випадки словотвору й навіть локалізації особових імен. Ще раз наголосімо, що нині найважливішими джерелами історичного литовського іменника є саме документи Тевтонського ордену, у яких, попри значний ступінь їх дослідженості, досі міститься багато цінного матеріалу. 108 Acta Linguistica Lithuanica LXXXI Litauische historische Personennamen in dem Marienburger Tres-lerbuch der Jahre 1399–1409 Особами, названими іменами, які розглядаються у статті, були родичі або члени сімей військовополонених із Литви, утримуваних у Пруссії. Полонені були мешканцями околиць Валкавіська19, Мяркіне20 та Росі21, яких Тевтонський орден на початку 1394 р., напавши на Велике князівство Литовське, захопив у полон і під час відступу доправив до Пруссії. Цю подію, що охопила не лише литовські землі Великого князівства Литовського, а й Новогрудок22, Ліду23 і Деречин24, коротко описав німецький хроніст Віґанд Марбурзький у другому томі Scriptores rerum Prussicarum за жовтень 1394 р. Із цих міст маршал Тевтонського ордену Вернер фон Теттінген зі своїми загонами вивіз до Пруссії велику здобич — зокрема, 2200 полонених (з них 663 литовців) і 1400 коней (SRP III 191). Із військовополоненими в Пруссії поводилися трьома способами: зазвичай їх залучали до примусових робіт, за них вимагали викуп або їх обмінювали на інших полонених (Weber 1878: 636–637; Paravicini 1995: 102). У статті з погляду словотвору й походження проаналізовано 12 особових імен і наведено їхні автентичні форми: Gandeln – *Gandelis, Hulyde – *Ulydė, Assipe – *Asipė, Nareyken – *Nareikė, Mosebuthe – *Mažbutė, Medithen – *Meditė/*Medyte, Wygayl – *Vygailas/*Vy-gailis, Ywane – *Ivanas, Woballe – *Vabalė, Gibbune – *Gibūnė, Radasch – *Radašas, Kirstan – *Kirstanas. Через неясний словотвір і брак емпіричного матеріалу походження Nesalila поки що не пояснюється. Надійшла 16 грудня 2019 р. DARIUS IVOŠKA Інститут литовської мови вул. Петра Вілейшіса, 5, LT–10308 Вільнюс, Литва [email protected] 19 Нім. Wolkowisk, біл. Ваўкавыск, місто в Білорусі, у південно-східній частині Гродненської області, біля річок Вількуви та Раси. 20 Vok. Merken, Mericz. 21 Нім. Rosseye, Ros, біл. Рось, Рос, Роса — річка в Білорусі, ліва притока Німану. Бере початок на Валкавіському узвишші, тече на північ. Протікає через Паразава, Валкавіськ, Россь, Красносельський. Впадає в Німан нижче Мостів. 22 Vok. Klein Naugarten, Nowogrodek. 23 Vok. Lyda. 24 Нім. Drohiczyn, Drogoczyn, Dereczyn, пол. Dereczyn, біл. Дзярэчын — село, що до 1945 року належало до Новогрудського воєводства Польщі, а нині розташоване в Гродненській області Білорусі. Straipsniai / Articles 109